мислення

2. Показники сформованості
креативності у дошкільника
• чутливість до проблем, готовність їх розв'язувати власними силами;
• відкритість новим ідеям, інтерес до невідомого;
• схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятися від шаблонів,
відходити від зразків; спроможність виходити за рамки заданої іншими
ситуації;
• швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій;
• загострене сприйняття неточностей, недоліків, від­хилень,
незвичності,
складності;
• уміння підійти до проблеми з різних точок зору;
• уміння вносити щось нове, висувати оригінальні ідеї, розв'язувати нові
завдання, досягати незвичних результатів;
• пошуково­перетворювальне
ставлення до дійсності;
• висока пізнавальна активність; допитливість;
• уміння швидко переходити від одного способу роз­в'
язання до іншого;
переключатися; переконструйовувати елементи в нових комбінаціях
(комбіна­торні
властивості);

3. Показники сформованості
креативності у дошкільника
• дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів;
• сміливість і незалежність суджень; здатність до по­становки
власної
мети;
• об'єктивність суджень, неупередженість оцінок;
• самокритичність, здатність посміятися над собою;
• використання різних форм доказів;
• уміння помічати зв'язки між ознаками, формально між собою не
пов'язаними;
• здатність сприймати об'єк­ти
комплексно, цілісно, ви­діляти
в них
головне, істотне, відкривати потенційне;
• розвинена уява, метафоричність (створення фантастичних ідей);
• уміння дивуватися;
• здатність прогнозувати, передбачати, формулюва­ти
гіпотези, робити
припущення;
• орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні ета­лони.

4. Поняття „творчість” та „креативність” традиційно
вживаються коли йдеться про художню діяльність дошкільника , музичну,
образотворчу, літературну, театралізовану і вкрай рідко стосовно інших видів
діяльності — пізнавальної, моральної, комунікативної. Педагоги майже ніколи не
характеризують своїх вихованців як таких, що творчо (не творчо) ставляться до життя
в цілому. А тим часом Базова програма орі0єнтує освітян на формування в
дошкільнят креативності як загальної здібності, творчості як здатності до
конструктивної перетворювальної активності. Отже, варто поступово розширювати
ареал використання понять творчість і креативність.
Щоб дитина старшого дошкільного віку виявляла творчу активність, важливо
забезпечити їй розвивальне середовище. Творчість не формують, а стимулюють.
Щоб вона виявлялася і розвивалася, у дитячому садку належить створити
сприятливі умови. Для цього треба вміти допомагати дітям проявляти природне
прагнення до креативності, використовуючи для цього розвивальні завдання;
правильно оцінювати досягнення дітей у творчій діяльності; не переривати
творчий процес; не гальмувати прояви творчої активності дитини критичними
зауваженнями, негативними оцінками; створювати ситуації вільного спілкування,
обміну думками.
Педагогові важливо усвідомити, що феномен креативності пов'язаний,
насамперед, з уявою дошкільника. Дитина на основі попереднього досвіду створює
образи побаченого, почутого. У своїй уяві малюк вихо­дить
за межі безпосередньо
даного, може "відлітати" від реальної дійсності, фантазувати, мріяти.

5. Стадії прояву дошкільником творчої
активності
• Поняття „творчість” та „кре­ативність”
традиційно
вжива­ються
коли йдеться про худож­ню
діяльність
дошкільника —, музичну, образотворчу, літера­турну,
театралізовану і вкрай рідко стосовно інших видів
діяльності — пізнавальної, мо­ральної,
комунікативної. Педа­гоги
майже ніколи не характе­ризують
• Перша стадія: наслідування — копіювання готового; дитина, потрапляючи у
нову ситуацію, репродукує гото­вий
спосіб дії, повторює його за дорослим
для досяг­нення
бажаного результату.
• Друга стадія: творче наслідування — внесення еле­ментів
новизни, прояв
самодіяльності без внесення іс­тотних
змін у запропоновану схему дій,
зразок, ідею. Це — перша заявка дитини про себе, своє бажання
самовиразитися. Саме на цій стадії дошкільник ознайом­люється
з різними
варіантами здійснення своїх вихованців інноваційної діяльності, як таких, визначає що творчо
свої переваги
відповідно до влас­них
схильностей та вмінь.
(нетворчо) ставляться до життя в цілому. А тим
часом Базова програма орі­єнтує
освітян на
формування в дошкільнят креативності як за­гальної
здібності, творчості як здатності до конструктивної
перетворювальної активності. Отже, варто поступово
розши­рювати
ареал використання по­нять
творчість і
креативність.
• Третя стадія: репродуктивна творчість — уміння взяти за основу
запропоновану схему (ідею), але істотно її переробити, внести зміни. Тут
дитина вправляється в переробці інновацій, пропускає їх крізь себе,
перевіряє їх відповідність вимогам ситуації, вносить елементи но­визни
й
оригінальності. Ця стратегія характерна для дошкільників ­креативів.
• Четверта стадія: справжня творчість, створення но­вого.
Вона недоступна
дошкільникові: адже створити оригінальну ідею можна лише на піці свого
креативного розвитку та в сфері своїх інтересів, здібностей.

6. Основні характеристики уяви
дошкільника:
• реалістичність (дитяча вигадка, фантазія або відображає реальне
життя, або пов'язується з нереальними, казковими подіями,
явищами, персонажами);
• цілісність, (здатність бачити ціле раніше його частин).
Реалістичність та цілісність – ключові складники творчого
потенціалу дитини дошкільного віку. Уміння п'яти-шестирічної
дитини диференціювати свої образи на „правдиві” (пов'язані з
реальним повсякденним життям) та „неправдиві” (не пов'язані з
ним), сприймати довкілля цілісно, а потім і по частинах —
важливі показники розвитку в неї творчого ставлення до життя.
Уміння гнучко поєднувати ідеальний і реальний, умовний та
дійсний плани життєвої ситуації — визначають особливість її
реалістичної уяви дитини.

7. Педагогічні принципи формування
креативності:
• уникати чіткого формулювання проблеми, творчого завдання;
• обговорювати з дітьми не саме творче завдання, а аналізувати деякі
загальні моменти, які вводять їх у проблему, уточнюють її сенс;
• пропонувати вихованцям не зупинятися на досяг­нутому,
висувати
нові ідеї, навіть якщо їм здається, що завдання розв'язане;
• якщо дитині не вдається розв'язати творче завдан­ня,
розбити його
на підпроблеми;
• спонукати дітей частіше вдаватися до аналогій;
• бути тактовним, винахідливим;
• стимулювати творчу уяву, прояви дотепності, фантазії;
• вдосконалювати своє вміння ставити запитання,
• робити часткові підказки, вносити уточнення,
• роз'яснення, вставляти репліки, які спонукають до пошуку;

8. Педагогічні принципи формування
креативності:
• то звужувати, то розширювати поле пошуку дитиною розв'язання
творчого завдання;
• зважено аналізувати й відбирати найбільш оригінальні дитячі ідеї;
• учити дітей не обмежуватися найбільш очевидним способом
розв'язання завдання; пропонувати їм нові напрями в пошуку рішення;
• пропонувати вихованцям аналізувати предмет уваги щоразу з
несподіваної точки зору;
• навчати проговорювати в процесі розв'язання творчого завдання ідеї,
які виникли спонтанно;
• використовувати запитання, що сприяють концентрації уваги дітей
(Хто? Що? Для чого ти це робиш? Що ти хочеш зробити зараз? Як ти
збираєшся діяти? Чому? Навіщо?) — комбінування запитань дає велику
кількість інформації;
• спонукати вихованців знаходити у творчому завданні суперечності,
обходити перешкоди, діяти у незвичній манері, використовувати
знайоме по­новому
— щось послабити чи посилити;
• заохочувати дошкільнят висловлювати якомога більше думок з приводу
однієї ситуації (події, людини); виділяти в них типове і особливе,
переваги чи недоліки, позитивне­негативне­цікаве­незвичне;
• час від часу пропонувати дітям уявити (зобразити) щось у вигляді
елементарної схеми.

9. Прийоми урізноманітнення завдань
творчого характеру:
• об'єднати — подрібнити (речі, явища);
• дібрати синоніми-антоніми (схоже-відмінне);
• запропонувати нові варіанти використання речей;
• винайти нові способи досягнення мети;
• внести зміни в зроблене; змінити речі за кольором, розміром,
матеріалом, формою;
• висунути якомога більше ідей для розв'язання конкретної проблеми;
• використати фантазію, жарти, каламбури; вдатися до дискусії;
• дібрати аргументи, докази;
• провести нескладне дослідження (порівняй, склади оповідання,
практично застосуй...);
• використати збільшувальне скло, мікроскоп тощо;
• самостійно обрати тему, зміст, форму, ролі, з власної ініціативи
зібрати інформацію, проаналізувати й оцінити її;
• помінятися з однолітками ігровими ролями, спробувати зіграти
кілька несхожих ролей;

10. Прийоми урізноманітнення завдань
творчого характеру:
• уявити (ліс, море...), відчути смак (незвичної їжі...);
• „прорецензувати” (свою, товариша, дорослого) роботу;
• поставити якомога більше запитань;
• оживити слово (намалювати словесний портрет);
• полагодити зламані речі, іграшки, відремонтувати книжки, дати речам
нове життя;
• намалювати поняття (краса, віра, правда, свобода, життя...);
• уявити себе об'єктом природи, предметом; уявно перетворити людину
на будь-який об'єкт;
• розповісти про улюблену тварину, рослину, гру, заняття, страву;
• уявити себе чарівником (використати „чарівну” паличку);
• завершити розпочаті речення;
• розповісти про свої найприємніші - найнеприємніше враження;
• Збільшити - зменшити когось-щось;
• додати фантастичні властивості комусь-чомусь;
• змінити зовнішність; придумати нового звіра, рослину, прилад тощо;
• продовжити життя літературного персонажа;

11. Прийоми урізноманітнення завдань
творчого характеру:
• змінити звичні взаємини між персонажами казки (наприклад,
створити парадоксальний образ боягуза);
• вживати метафори, переносити властивості одного предмета
(явища) на інші: м'який характер, щоки палають, позеленіти від
злості, сталеві м'язи, бронзове тіло;
• придумати нову назву відомій картині, казці, оповіданню, віршу;
• створити фантастичну тварину поєднанням несумісного — голови
однієї тварини з тулубом іншої, хвостом—третьої;
• уявити, що б сталося, як би прискорився (уповільнився) час; як би це
позначилося на житті, порах року, заняттях, відпочинку тощо;
• придумати нове свято, конкурс, гру;
• матеріалізувати свої думки, почуття, мрії; думки, почуття, мрії
персонажів відомих казок, мультфільмів;
• зібрати додаткову інформацію (про події, людей, героїв);
• знайти в ній головне і другорядне; перевірити її достовірність,
точність, надійність.

12. Приклади завдань творчого характеру
1. Обери ілюстрацію, яка сподобалася. Спробуй поставити до
неї якомога більше запитань, зробити припущення щодо
ймовірних причин і наслідків зображеного, придумати якомога
більше цікавих і незвичних способів зміни зображеної ситуації.
2. Знайди якомога більше можливостей цікавого та незвичного
використання відомого побутового предмета (наприклад,
пластикової пляшки), зроби якомога більше здогадок щодо
можливих наслідків незвичного використання.
3. Наклей на аркуш паперу фігуру неправильної форми, яку ти
вирізав з кольорового паперу. На її основі створи оригінальну
картину.
4. Намалюй якомога більше предметів на основі прямих ліній
(кругів...).