2. Завдання екологічного
виховання дошкільників
;
Ознайомлення з флорою і фауною рідного краю,
різноманітністю форм життя, їх ознаками, потребами та засобами
пристосування до середовища;
явищами і об'єктами природи, взаємозв'язками між
ними та людиною, її діяльністю;
формування -
-пізнавального інтересу, емоційно-ціннісного ставлення до
природного довкілля;
екоцентричної системи цінностей
Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність,
спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з
природою.

3. Характеристика компонентів дошкільника у сферах
життєдіяльності
Компетенція - коло питань, в яких особа добре поінформована;
коло повноважень, прав.
Мета дошкільної освіти у галузі „Природа” - створити
сприятливі умови для становлення у дошкільника
компетентності в цій сфері життєдіяльності, сформувати
зачатки екологічної культури, наукового світобачення та
екологодоцільної поведінки.
Компетентність дошкільника у субсфері „Природа планети Земля”
становлять відомості про природне довкілля як цілісний живий організм, в
якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди, у
багатоманітності, єдності, русі, мінливості.
Компетентність у галузі „Природа Космосу” становлять елементарні
уявлення про зорі (Сонце), планети (Венера, Земля, Місяць, Море, Сатурн).

4. Засоби формування компетентності дошкільника у сфері
«Природа».
- експериментування
- розглядання картин
- перегляд відеофільмів, діапозитивів
- розповіді дорослих
- самостійні спостереження
- праця
- нескладний досвід
- читання творів + худ. літ-ра
- дид. ігри
- розмови та бесіди
- моделювання
- ігрові навчальні ситуації
- свята та розваги
- фіксації явлень у малюнках, рухах, розповідях
- творчі ігри

5. Форми організації дітей і методи ознайомлення їх з природою.
Ознайомлення дітей з природою здійснюється у різних формах: на заняттях,
екскурсіях, в повсякденному житті (в праці, спостереженнях , іграх на майданчику
та в куточку природи).
На заняттях під керівництвом вихователя формується система елементарних знань у
дітей у відповідності до вимог програми. В повсякденному житті у дітей
накопичується власний досвід. . А заняття дають можливість уточнити і
систематизувати його.
Навчання дітей здійснюється методами: спостереження, експеримент, праця, ігри,
які забезпечують безпосереднє сприйняття дітьми природи і активне оволодіння
навичками.
Поряд з цим широко застосовується методи, засновані на слові вихователя, -
розповідь, читання художніх творів, бесіди, під час яких демонструються натуральні
об’єкти чи зображення їх.
Методи і прийоми поєднуються. ( Наприклад, спостереження – з бесідою, розповідь
вихователя – з читанням художнього твору – з працею і т.д.).
Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує багато різних прийомів.
Наприклад, бесіда + спостереження -- „наближує” об’єкт до дітей, -- порівнює його з
уже відомим, -- вводить елементи гри -- вживає прислів’я, приказки.

6. Ті самі прийоми можна використовувати у різних методах. Наприклад,
порівняння + спостереження + дидактична гра, + у бесіді, + ігрові прийоми – при
прищепленні трудових навичок, проведенні дослідів.
Різноманітність і ефективність методів і прийомів у роботі вихователя
характеризує його майстерність
У групах раннього і молодшого дошкільного віку особливе значення мають
чуттєві сприйняття дітей. Тому основним методом мають бути спостереження.
Дидактична гра, показ картин, іграшок відіграють велику роль у пізнанні
дітьми природи.
Середня група. Ознайомлення з природою слід більше унаочнювати, враховуючи
конкретність мислення і невеликий досвід у дітей. Для уточнення і закріплення
матеріалу використовують дидактичні ігри з природним матеріалом (листя,
овочі, фрукти), чи їхнім зображенням на малюнках, невеликі бесіди.
Старша і підготовча групи. В основному проводяться спостереження під час
екскурсій, прогулянок, ігор і праці. Велике місце відводиться бесідам, розповідям
вихователя з використанням картин, діафільмів і кінофільмів, читання
художньої літератури.

7. Мета екологічного виховання дітей дошкільного віку
•Навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти,
як людина впливає на їхнє життя.
•Формувати у дітей вміння бачити красу у всьому живому, незалежно від
того, чи то людина, чи рослина, чи тварина. Розуміння істини, що в природі
не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з
одним, одне одному потрібні, а отже корисні.
•Розвивати у дітей почуття : небайдужості, вміння відчувати себе на місці
квітки, рослини тощо.
•Навчити любити й охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам,
деревам, тваринам, птахам, усьому живому.
•Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в
них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої
почуття засобами художнього слова, образотворчого мистецтва.

8. Cкладники природоохоронного виховання.
1. Особистість
2. Спілкування з рослинним, тваринним світом
3. Розрізнення стану здорового і потерпаючого
4. Позитивне емоційне ставлення
5. Варіювання поведінки
6. Природоохоронна праця.
Молодші дошкільники обстежують контактним способом, залучаючи
максимально можливу кількість аналізаторів (зоровий, дотиковий,
слуховий, нюховий, смаковий), а старші дошкільники, які мають досвід
спілкування, обстежують дистантним способом. Важливо під час
спілкування навчити молодших дошкільників розрізняти природне і
рукотворне тому, що взаємодія з ними різниться якістю ставлення: жива
істота потребує створення умов і догляду, стійкого прояву піклування,
володіння правилами спілкування, а рукотворна як замінник живої істоти
активно задіються в іграх, задовольняючи потребу у маніпулюванні
(штучні квіти, ялинки, іграшки-рибки, пташки).

9. Особливості цільової прогулянки
Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає
пошуку різноманітних форм ознайомлення їх з природою. Однією з таких
форм, потенціал яких ще недостатньо використовуються вихователями, є
цільові прогулянки на природу, що інтегруються з пішохідними
переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає
можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням
Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає у тому, що вони
проводяться за межі ДНЗ.
Обсяг програмових завдань, що намічається для реалізації на цільовій
прогулянці, значно менший від того,
що передбачається екскурсією. І все ж цінність таких прогулянок у тому,
що завдяки регулярності їх проведення можна простежити зміни в
об'єктах природи, виявивши їх причини.

10. Можливості цільової прогулянки
Інформуючи про найближче оточення в процесі цільових прогулянок,
вихователі здійснюють важливе виховне завдання - формування
реалістичних знань, без яких неможливе оволодіння систематизованими
знаннями, тобто встановлення об’єктивних зв’язків між предметами і
явищами природи, серед яких провідними є причинні. Саме встановлення
таких зв’язків характеризує рівень дитячого мислення.
Важливим є те, що в процесі ознайомлення з рослинами, тваринами під
час цільових прогулянок розвивається мова дітей, поповнюються словник,
бесіди це засіб розвитку діалогічної і монологічної мови.
Цільові прогулянки створюють чудові можливості для розвитку сенсорої
сфери дитини. Кожна зустріч з новими об*єктами природи - це можливість
побачити, доторкнутися, понюхати, прислухатися до них, і вихователі
повною мірою повинні використати ці можливості.
Не можна переоцінити роль цільових прогулянок для розвитку у
дошкільників пізнавальних інтересів і спостережливості - винятково
важливих якостей у підготовці до школи.

11. Яка ж роль цільових прогулянок у формуванні екологічної
культури малят?
Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують
знання про взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших
об'єктів природи, про правила природокористування.
На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у виконанні правил
природокористування : на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба
чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе.
Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових
прогулянок є важливим засобом естетичного розвитку дітей.
Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень барв у квітів - все
це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи.
Велику роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не
лише побачити красу природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб
прищепити естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку
особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.

12. Форми роботи з дітьми дошкільного віку з екологічного
виховання
1. Екологічні заняття.
2. Екологічні екскурсії.
3. Уроки доброти.
4. Уроки мислення в природі.
5. КВК, вікторини, конкурси.
6. Проблемні ситуації.
7. Мовні логічні завдання.
8. Екологічні виставки, експозиції.
9. Тиждень екологічної творчості.
10. Екологічні свята, виставки.
11. Дидактичні ігри екологічного змісту
12. Екологічні казки.
13. Екологічна стежина.
14. Спостереження.
15. Пошуково-дослідницька робота.
Cтруктура організації природоохоронної діяльності дітей
В її структурі чітко виділяються три етапи :
1. Огляд рослин і тварин з метою з’ясувати їх стан, самопочуття;
обговорення умов для покращення їх стану.
2. Практична діяльність щодо створення необхідних умов для рослини,
тварини ; надання допомоги тим, хто потерпає.
3. Огляд рослин і тварин після надання їм допомоги проходить як
емоційне завершення природоохоронної діяльності, яке робить дітей
впевненішими у бажанні допомогти, бути відповідальним.

13. Пошуково-дослідницька діяльність дітей
Структурними компонентами пошуково-дослідної діяльності є:
спостереження , поетапне фіксування результатів, зіставлення результатів
дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і
прийомів.
Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або властивість. Варіювати
їх, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей стає
доступним те, що в об’єктивно існуючій природі не піддається спостереженню. У
зв’язку з цим пошуково-дослідна діяльність має такі основні пізнавальні функції, як
демонстрація зв’язків. Недоступних для органів чуття дитини, проникнення в саму
суть явищ природи тощо.
Якщо у практичній діяльності бере участь вихователь,а діти споглядають, то в
основу такого варіанта закладений ілюстративний або демонстраційний дослід.
Однак у процесі екологічного виховання перевагу треба віддати навчальному досліду.
В його умовах практично діє кожна дитина: знаходить відповіді та пояснення,
домагається очевидних результатів, перевіряє знання і можливості. Основним
обов’язковим компонентом пошуково-дослідної діяльності є так звана гіпотеза.
Певне припущення, суть якого зводиться так чи інакше до наукового факту. А
довести його можна лише внаслідок взаємодії з об’єктом

14. Природоохороні акції
Особлива роль належить природоохоронним акціям, в яких беруть участь як дорослі, так і діти.
Тематика їх різноманітна, але завжди збігається з яскравими подіями сезонів. Наприклад,
“Збережемо ялинки в лісі !“, “Птахи не голодуватимуть взимку!“, “Первоцвітам лісу жити!“
Для посилення позитивного емоційного ставлення дошкільників до природного довкілля, до світу
Природи музичний керівник разом з вихователями готує сценарій природничого свята, який
передбачає участь дітей і батьків.
В календарі ми знаходимо достатню кількість днів присвячених природничим датам:
Міжнародний день водних ресурсів - 22 березня,
Міжнародний день птахів - 1 квітня,
Всесвітній день Землі - 22 квітня,
Всесвітній день охорони навколишнього середовища - 5 червня,
Всесвітній день Моря - 24 вересня,
Міжнародний день захисту тварин - 4 жовтня.
БАТЬКІВСЬКИЙ ЛЕКТОРІЙ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ
Мета:
•по-перше, довести батькам на очевидних прикладах роль сім’ї у справі формування
наукових знань і уявлень дітей про природу;
•по-друге, встановити з батьками тісний контакт, який би сприяв успішному
вирішенню інших, не менш важливих завдань виховання дітей. Щоб зробити батьків
союзниками в нашій роботі, до програми лекторію можна включити теми, в яких слід
прагнути дати вичерпну інформацію про екологічну проблему на різних рівнях,
показати її вирішення як в цілому - глобально, так і за регіональним принципом при
активному використанні краєзнавчого матеріалу. Крім цього, до виступів доцільно
залучати спеціалістів з певної проблеми. Лекторій може працювати один раз на два
місяці протягом навчального року і завершуватися конференцією з метою обміну
досвідом, думками, пропозиціями.

15. Складові природничого розвивального середовища:
•дитяча лабораторія
•центр природи (зимовий сад);
•природничий міні-музей ,екологічна стежка ,метеомайданчик
•Квітник, сад, город
•куточки лісу, лугу водойми тощо, зелені насадження групового майданчика
Належно облаштований у груповій кімнаті куточок природи є базою для спілкування з
природними об'єктами у спеціально створеному середовищі.
Такий штучний екологічний осередок містить:
• календар природи, в якому фіксують зміни у стані природи, сільськогосподарську
діяльність людини відповідно до пори року
календар погоди;
щоденник тривалих спостережень за об'єктами та явищами
природи;
кімнатні рослини *живі об'єкти тимчасові — жуки,личинки метелика,
пуголовкитощо;
*акваріум з декоративними рибками, які розмножуються різними способами (народжуютьмальків,
мечуть ікру);
*модель сонячної планетної сис-
теми, глобус, схематичні зображення та фотографії космічних
об'єктів тощо;
*знаряддя та засоби для догляду за рослинами, тваринами.
Увага! Небезпечні дя здоров'я речовини (гострі предмети, добрива для рослин, вітаміни для тварин) необхідно
зберігати у недоступному для дітей місці і використовувати лише під наглядом та контролем дорослого.

16. Доцільно оформити у куточку природи картотеку, з якої діти дізнаватимуться про потреби і необхідні
умови для життєдіяльності рослин,
постійних і тимчасових мешканців куточка природи. Захоплюючим для старших дошкільників буде сам
процес створення такої картотеки разом з вихователем:
*фотографування, схематичнее зображення особливостей, ознак,потреб і засобів пристосування
природних об'єктів;
*розроблення та малювання схем алгоритму догляду за різними
рослинами і тваринами;
*систематизація готових карток з інформацією про мешканців
куточка.
Цікавою формою роботи у куточку природи є моделювання.
Наприклад, створення моделей «Пори року», «Дні тижня» тощо. Робота з моделями сприяє формуванню у
дошкільників часових понять, розуміння циклічності часових явищ, взаємозв'язків та залежностей між
об'єктами, явищами природи тощо.
Проведення дослідів є органічною складовою екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку,
тому в групі необхідно виокремити дитячу лабораторію або осередок дитячого експериментування,
наповнити його різноманітними матеріалами, приладдям,
як-от:
*картотека дослідів; *мікроскоп, збільшувальне скло;
*ваги; *годинники — пісочний, водний, сонячний;
*зразки грунтів — піщаного, супіщаного, глинистого, суглинистого, підзолистого, дерново-підзолистого,
болотяного,чорнозему та інших — відповідно до місця проживання;
*набори предметів з різних матеріалів — дерева, металу,
пластмаси, скла —
•однакові за формою, величиною, але різні за вагою;
•різні за розміром, формою, але однакові за вагою;
*різноманітні камінчики, шишки, плоди та насіння рослин, мушлі тощо;
*ємкості — різні за об'ємом, висотою тощо;
*термометри для вимірювання температури повітря, рідини.

17. Спеціальний одяг для роботи в лабораторії (фартушки водонепроникні, нарукавники,
захисні маски і окуляри, гумові рукавички)не лише збереже одяг дітей чистим, а й надасть
діяльності п'ятирічок
певного ігрового характеру.
Вихователю слід вести щоденник дослідницької роботи, у якому він має фіксувати тему,
мету, тривалість проведення досліду (дослідження), характеристику об'єктів, план поетапного
проведення досліду,результати (малюнки, фотографії, діаграми з^ііни росту та ін.), висновки за
результатами досліду. Досліди мають носити пізнавальний та пошуковий характер, бути
реальними у виконанні та доводитися до логічного завершення. Усе це сприятиме оволодінню
дітьми елементарними уявленнями про явища і об'єкти природи, взаємозв'язки у ній та
забезпечить відповідальне ставлення дітей до ходу і результату кожного досліду
ЦЕНТР ПРИРОДИ
З огляду на обмежений простір групової кімнати доцільно створити у дошкільному закладі
окремий центр природи або зимовий сад, у якому можна розмістити не лише кімнатні та
декоративні рослини, а й:
• живі об'єкти постійні — птахи, їжак, вивірка, морська свинка, хом'як, пацюк, білі
лабораторні мишки, черепаха пустельна або болотяна;
• живі об'єкти тимчасові — кішка, кролик, жуки, личинки метелика тощо;
• акваріум як модель водного світу; мешканці — місцеві річкові риби;
• тераріум як модель пустелі, болота; мешканці — вуж, ящірка, пуголовки, жаба, личинки
водяних жуків.
Для забезпечення результативності педагогічного процесу у центрі природи необхідно
розмістити плакати, дидактичні ігри, різні буклети, альбоми, художню та спеціальну
літературу. З метою забезпечення належного догляду за мешканцями такого центру доцільно
вести графік чергування дітей старшого дошкільного віку, годування ними тварин тощо.

18. Природничий міні-музей
Природничий міні-музей можна облаштувати як груповий, так і загальносадовий. У
ньому можна зберігати такі експонати:
• фотографії дітей у природі під час екскурсій за межі дошкільного закладу;
• фотографії рослин і тварин, за якими спостерігали діти;
• правила природодоцільної поведінки та фотографії, які фіксують як позитивні, так і
негативні вчинки;
• тематичні газети, плакати, зроблені дітьми та батьками;
• папки з надрукованими розповідями про сімейні подорожі у природу, до інших країн;
• незвичайні камінці, сухі гілки, інші природні матеріали, які діти знайшли під час екскурсій;
• вироби з природних матеріалів;
• альбоми з малюнками дітей на природничу тематику;
• календарі спостережень за погодою, фенологічні календарі;
• інформація про стихійні природні лиха тощо.
Поповнення такого міні-музею різноманітними експонатами
спонукатиме старших дошкільників до активної діяльності, сприятиме формуванню
навичок правильної поведінки у природному довкіллі.
Ефективним елементом природного розвивального середовища є екологічна стежка як
різновид педагогічно організованого маршруту на місцевості, зокрема на території
дошкільного закладу.

19. МЕТЕОМАЙДАНЧИК
Облаштування у дошкільному навчальному закладі метеомай- данчика не лише сприятиме
розширенню знань про такі професії, як метеоролог, синоптик, а й спонукатиме дітей до
самостійних спостережень за станом погоди, аналізу природних явищ і виявленню
взаємозв'язків між станом погоди та об'єктами природи, розвитку творчого мислення, забезпечить
відчуття радості самостійного відкриття таємниць природи. На такому майданчику доцільні:
•вітрячок-флюгер з позначеними сторонами світу для виявлення напрямку вітру;
•стійка з прикріпленою стрічкою для з'ясування сили вітру;
•термометри для вимірювання температури повітря на сонці та у затінку;
•розмічена стійка для вимірювання величини опадів (снігу, дощу).
ФОРМИ ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ З ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ
Зупинимося на деяких формах освітньої роботи з екологічного виховання дітей старшого
дошкільного віку:
•заняття екологічно-природничого спрямування;
•екскурсія та прогулянка у природу — до лісу, водойми, парку, скверу, луки; до зоопарку,
ботанічного саду; на сільськогосподарські об'єкти — до саду, городу; на поле, ферму;
•трудова діяльність;
•природоохоронні акції тощо.
ЗАНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНО-ПРИРОДНИЧОГО СПРЯМУВАННЯ
Заняття екологічно-природничого спрямування — це спеціально організований та
регламентований дорослим процес формування екологічної компетентності, навичок
природовідповідної поведінки, природодоцільного користування ресурсами, природоохоронної
діяльності на основі наукових знань про природу. Вони можуть бути тематичними,
домінантними, інтегрованими, комбінованими і проводитися як у приміщенні дошкільного
закладу, так і на його території чи поза нею. Для дітей старшого дошкільного віку тривалість
заняття за сферою життєдіяльності «Природа» стаовить 25 — ЗО хв.

20. Однією з форм навчально-пізнавальної діяльності, організованої з метою
засвоєння дітьми певного програмового змісту, є екскурсія, під час якої діти
перебувають у природних умовах: у лісі, саду, біля водойми, на лузі
Доцільно проводити екскурсії на одне й те саме місце у різні пори року.
Наприклад, спостерігати за шипшиною навесні (поява листочків, цвітіння), влітку
(поява плодів, їх ріст, достигання)восени (зміни у забарвленні листя, їх опадання) та
взимку (стан спокою).
Готуючись до екскурсії, вихователь має заздалегідь відвідати заплановане місце та
визначити об'єкти для спостереження, продумати запитання та завдання для дітей,
підібрати ігри, обрати місце для відпочинку, передбачити, який інвентар потрібно
взяти з собою, щоб збирати рослини для гербарію, для поповнення куточка природи.
Напередодні екскурсії дітям слід повідомити про неї та про об'єкт спостереження,
попередити, що необхідно мати відповідні одяг і взуття, нагадати правила безпечної
поведінки у природі. Це дає змогу створити піднесений настрій, підвищити інтерес
дітей до очікуваної події, зацікавити їх запланованою діяльністю.
Під час екскурсії педагогам необхідно».стежити за тим, щоб діти не шкодили рослинам,
комахам.
Перед завершенням екскурсії доцільно надати дітям можливість відпочити, посидіти 5
— 7 хвилин, займаючись цікавою діяльністю
Після закінчення екскурсії у групі слід запропонувати дітям відобразити свої враження
у малюнках, аплікаціях, ліпленні. Ці роботи потім можна виставити в імпровізованій
«картинній галереї».

21. ПРИРОДООХОРОННІ АКЦІЇ
Цікавою формою роботи з дітьми, що сприятиме
вихованню бережливого ставлення до природи, закріпленню
набутих екологічних знань, є участь у всесвітніх та
всеукраїнських природоохоронних акціях, які проводять із
залученням батьків:
День довкілля
Посади своє дерево
Наша допомога птахам
Новорічна ялинка
Першоцвіт
Участь у природоохоронних акціях позитивно впливає на
формування емоційно-ціннісного ставлення дітей до
довкілля. Вони набувають особистого досвіду
природодоцільної поведінки.

22. Методи та прийоми екологічного виховання
для формування правильного екоцен- тричного світобачення
педагоги використовують наочні, практичні, словесні методи та
різні прийоми: показ, пояснення, «наближення» об'єкта
спостереження до дітей, порівняння, малі форми усної народної
творчості — приказки, прислів'я, ігри-забави тощо.
Наочні методи:
спостереження (за станом рослин і тварин, погоди);
розглядання картин, ілюстрацій;
перегляд діа-, відео-, ОУО-фільмів.
Практичні методи:
досліди з природними матеріалами;
ігри — дидактичні, рухливі, творчі; з природними матеріалами, з вітром,
водою, піском.
Словесні методи:
бесіда — ввідна, супроводжувальна, підсумкова;
розповідь;
читання творів художньої літератури;
складання віршів, казок про рослини, тварин, явища приро

23. Спостереження за окремим природним об'єктом, наприклад, деревом, необхідно проводити
протягом різних сезонів
Тривалі спостереження за об'єктами природи вихователь разом з дітьми має фіксува-
ти у щоденнику тривалих спостережень
Фенологічні спостереження за змінами у природі доцільно фіксувати у календарі природи за
допомогою розроблених карток, у яких схематично зображено:
початок весняного танення снігу;
поява проталин;
приліт граків, шпаків, жайворонків;
поява метелика-кропивниці;
початок руху соку берези;
приліт і відліт лелек, качок;
початок льодоходу та зникнення льоду з ріки;
цвітіння весняних першоцвітів, клену, осики, верби;
танення останнього снігу;
виліт бджіл;
розпускання пуп'янків і цвітіння бузку, черемхи, бузини,
горобини, берези, вишні, груші, яблуні, сливи;
перша гроза;
перший нічний заморозок;
остання хроза;
початок падолисту;
перший сніг;
замерзання ріки;
встановлення постійного снігового покрову та ін.

24. Екологізація гри
Основна форма вияву активності дошкільняти – гра, яка
водночас є для нього й головним способом пізнання
зовнішнього світу. Дитину захоплює здебільшого сам
ігровий процес; від трьох-чотирьох років з'являються
епізодичні, а від п'яти-шести – систематичніші цільові
задуми й планомірне їх виконання. Гра – емоційна
діяльність дітей, і введення її в освітній процес створює
емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої
діяльності
Для розв'язання освітніх завдань, виховання морально-
вольових якостей у дітей використовують
дидактичні ігри.
сюжетно-рольові ігри
ігри з правилами

25. ЛІТЕРАТУРА
• Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб пособ. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 624 с.
• Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посіб. – 2-гевид., переробл. і допов. – К.:
Вища шк., 2002. – 407 с.
• Божович Л. Проблемы формирования личности. – М.: Педагогика, 1995. – 264 с.
• Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.
• Возрастные возможности усвоения знаний / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. – М.: Просвещение, 1966. – 442 с.
• Воїнственний М.А. Стойко С.М. Охорона природи: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1977. – 142 с.
• Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1981. – 152
• Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.
• Деребо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на-Дону: Издательство "Феникс", 1996. – 480 с.
• Дьяченко В. К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебы: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.
• Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ: Центр
екологічної освіти та інформації, 2001. – 248 с.
• Журнал "Дошкільне виховання" за 2003-2005 роки.
• Заброцький M.М. Основи вікової психологи. Навчальний посібник. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.
• Занюк С.С. Г Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. – Луцьк: Ред.-вид. відд.
Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. – 180 с.
• Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997. – 261 с.
• Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
• Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. – М.: Просвещение, 1972. – 255 с.
• Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: Навч. посіб. – К.: Екс-об., 1999. – 304 с.
• Нарочна Л. К. та ін. Методика викладання природознавства: Навч. посібник / Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К. Д. Гончарова. – 2-е
вид., перероб. і допов. К.: Вища школа, 1990. – 302 с.
• Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с.
• Пакулева Л.Т. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
• Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. – М.: Просвещение, 1983. – 608 с.
• Плохій З. Формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2005. – № 7. – С. 19-21.
• Реан А.А. Социальная педагогическая психология. – СПб: Питерком, 1999. – 416 с.
• Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.
• Стєльмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1996. – 228 с.
• Український садочок: Читанка: У 3 кн. / Упоряд.: Д. Чередниченко, Г. Кирпа. – К.: Смолоскип, 1997. – 208 с Кн. 3: Метод, додаток
до читанки для українського дошкілля.
• Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Знання, 2000. – 653 с.
• Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1993. – 255 с.