1. 1
Вікові кризи дорослості
Поняття вікової кризи ввів Л.С. Виготський.
Криза (грец. krisis — рішення, перелом) —
нормативний, нестабільний процес, який
виникає під час переходу людини від
одного вікового періоду до іншого,
пов'язаний з якісними перетвореннями у
соціальних відносинах, діяльності,
свідомості й виявляється в цілісних
психічних і особистісних змінах.
2. 2
Вікові кризи дорослості
Життя дорослої людини супроводжується кризами.
•Розрізняють :
•нормативні кризи - які пов'язані із завершенням певного етапу психічного розвитку і
переходом до нового вікового періоду;
•ненормативні - які виникають в складних умовах життя і вимагають від людини дій, які
перевершують її можливості, а в деяких випадках змінюють долю;
•біографічні - кризи, які характеризуються переживаннями та протиріччями у внутрішньому
світі людини і виражають її суб'єктивне ставлення до подій в її житті або ж до життя в цілому;
• "життєві кризи" - перехідні періоди життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих
ролей особистості, що супроводжується неможливістю (або труднощами) засвоїти нову
життєву роль, або ускладненням з можливістю позбутися старої життєвої ролі
3. 3
Вікові кризи дорослості
• Особливості вікових криз:
• 1) межі криз невиразні, розмиті. Криза
настає непомітно, дуже важко визначити
момент її початку та завершення. Різке
загострення (кульмінація) спостерігається
лише у середині цього етапу;
• 2) апогей кризи виявляється у зміні
поведінки дитини, її «важковиховуваності»,
дитина ніби виходить з-під контролю
дорослих, стає вередливою, стрімко падає
успішність у школі і знижується
працездатність, зростає число конфліктів з
оточуючими. Внутрішнє життя пов’язане з
болісними переживаннями. Негативні
поведінкові вияви дитини загострюються у
випадку ігнорування дорослими її нових
потреб у сфері спілкування та діяльності;
• 3) у критичні періоди спостерігаються й
конструктивні процеси розвитку, набуття
особистісних новоутворень, що свідчать про
перехід дитини на більш високий віковий
щабель.
• Отже, кризи варто розглядати як
закономірне явище психічного розвитку
дитини. Негативна симптоматика перехідних
періодів – це зворотний бік важливих змін
дитячої особистості. Кризи минають, а вікові
новоутворення залишаються. Чим
яскравіше, енергійніше протікає криза, тим
продуктивнішим стає процес формування
особистості
• (Л.С. Виготський).
4. 4
Криза 30 років
Рання дорослість – від 20 до 40 років («людська близькість»)
(перша фаза 20-30 років; друга фаза 30-40 років)
Особливості періоду ранньої дорослості:
•досягнення піку фізичного розвитку, статева зрілість, завершення
формування індивідуальності людини, перехід до вирішення дорослих
завдань, виховання дітей;
•розвинуті розумові здібності та інтереси, сформована система цінностей
(світогляд, життєва позиція), цілісний Я-образ, готовність до
самовдосконалення;
•усвідомлення необхідності подальшого професійного, соціального та
особистісного зростання;
•включеність у різні сфери соціального життя, становлення соціально зрілої
особистості, збагачення досвіду, вирішення завдань професійної кар'єри;
•розв'язування суперечності між близькістю та ізоляцією у стосунках із людьми;
•ознаки кризи є зовні малопомітні, але відбуваються внутрішні якісні зміни.
5. 5
Криза 30 років
Ознаки й симптоми кризи ранньої дорослості:
• розчарування в значущості раніше прийнятих
пріоритетів, планів, мрій;
• переосмислення свого Я, ґрунтовна переоцінка
системи життєвих цінностей, зробленого й того,
що належить зробити;
• зниження потреби у друзях, відчуття, що життя
втратило сенс;
• уникнення безпосередніх взаємин у соціальній
групі, прагнення самотності, соціальної ізоляції;
• нездатність встановлювати спокійні й довірливі
міжособистісні стосунки;
• виникнення потреби розпочати життя спочатку,
знайти нову роботу, змінити місце проживання;
• нездатність контролювати свої актуальні
емоційні стани й афекти у значущих ситуаціях
соціальної взаємодії;
• зниження здатності емоційно відгукуватися на
переживання іншої людини;
• знецінення сильного, відносно стійкого почуття
кохання.
Умови подолання кризи ранньої дорослості:
• побудова перспектив життя, конкретизація
цілей подальшої професійної кар’єри,
підвищення кваліфікації й компетентності;
• більш реалістичний погляд на життя, розподіл
майбутнього на послідовні етапи з фіксацією
результатів;
• узгодження мрій з реальністю, бажаного й
можливого;
• самовиховання й самонавчання, освоєння
нових перспективних напрямків діяльності.
6. 6
Криза 30 років
Критерії виходу з кризи ранньої дорослості:
• любов як беззастережне прийняття іншого;
• створення сім'ї, народження й виховання
дітей;
• усвідомлювання цінності людей, що
перебувають поруч, розвиток
відповідальності за свою та їхню долю;
• формування стійких переконань, нової
позитивної системи життєвих цінностей;
• вибір власної життєвої стратегії
вдосконалення знань, професійної
майстерності, творчості;
• оволодіння здатністю до саморозвитку,
формування індивідуальності, неповторності,
розширення сфери спілкування.
Наслідки негативного перебігу кризи
ранньої дорослості:
• надмірне захоплення собою, задоволення
лише своїх потреб, власного комфорту;
• недостатність цілісності характеру,
відсутність зрілості, індивідуальності,
рефлексивних властивостей, здатності до
самопізнання;
• уникання міжособистісних стосунків,
самотність, ізоляція, дистанціювання;
• нездатність до мобілізації внутрішніх
ресурсів, природних задатків, соціальної
активності.
7. 7
Криза середини життя (40 років)
Особливості періоду дорослості (від 40 до 60 років «визнання»):
•перехід до середини життя є етапом помірної або навіть важкої кризи;
•зниження професійної активності, відчуття соціальної відповідальності за
рідних, посилення інтимності у подружніх стосунках, усвідомлення
незворотності фізіологічних змін, погіршення психофізіологічних функцій і
здоров'я;
•набуття життєвого досвіду, переосмислення планів, співставлення їх з
реальністю й корегування особистісних рис;
•формування нових аспектів Я-концепції, стабілізація основних інтересів й
емоційної сфери;
•період характеризують як покоління керівників, коли людина займає більш
високу посаду, здобуває певного статусу, впевнена у власних силах,
спроможна відповідати за прийняті рішення, а знижена активність
компенсується набутим досвідом й знаннями;
•головна особливість розвитку у зрілому віці – мінімальна залежність від
хронологічного віку, усе визначається особистими обставинами життя
людини – її досвідом, родом занять, настановами тощо.
8. 8
Криза 40 років
Ознаки й симптоми кризи дорослості:
- зниження життєвих сил, послаблення здоров'я,
критична оцінка та переоцінка досягнутого у
житті, усвідомлення нереалізованості деяких
життєвих планів;
- відчуття спустошеності, безперспективності,
застою, утрачених можливостей, стурбованість
швидкоплинністю часу;
- емоційне збіднення, думки про одноманітність
власного життя, втрата його сенсу,
охолодження до того, що захоплювало на
попередніх етапах життя;
- схильність надто вперто дотримуватися своїх
життєвих правил, з недовірою ставитись до
нових ідей;
- відчуття невпевненості у завтрашньому дні,
накопичення втоми, знервованості й
пригніченості, депресивні стани;
- виникнення бажання змінити життя, розпочати
все спочатку, але усвідомлення того, що це вже
не все по силам;
- поява стійких шкідливих звичок: зловживання
алкоголем, куріння, сидячий спосіб життя, які
чинять негативний вплив на здоров'я.
9. 9
Криза 40 років
Умови подолання кризи дорослості:
• розвиток здатності до компенсації вікових
змін в організмі, уникнення надмірного
зосередження на хворобах, болях;
• здійснення заходів щодо уповільнення
процесів старіння організму та поліпшення
фізичного стану;
• визнання цінності мудрості, а не лише
наявності фізичних сил;
• необхідність диференціації Я (Я –
професіонал, Я – потенційний пенсіонер, Я –
сім'янин, Я – керівник, Я – зріла особистість)
уникнення надмірної захопленості своїми
соціальними ролями;
• врівноваження соціального й сексуального
аспектів у стосунках;
• пошук нового – духовного – змісту
життя, трансцендентація Я (вихід за
межі Я до вічного, космічного,
божественного).
10. 10
Криза 40 років
Критерії виходу з кризи дорослості:
• нові успіхи на роботі («друге дихання»),
професіоналізм, мудрість як усвідомлення
смислу власного життя й людських
взаємин;
• вироблення нового образу Я,
переосмислення життєвих цілей, внесення
змін у діяльність;
• досягнення стабільності внутрішнього світу
й поведінки, орієнтація на теперішнє,
адекватний рівень домагань;
• перехід до генеративності (інтерес до
наступного покоління, різноманітних
аспектів його виховання, збільшення
культурного потенціалу);
• намагання скоригувати свою діяльність,
турбота про збереження близьких стосунків
з родичами й друзями, піклування про
власне здоров'я, підготовка до спокійного та
забезпеченого життя у похилому віці.
• особлива чуйність
у подружніх стосунках;
підтримка батьків
похилого віку.
11. 11
Криза зрілості (вік 55-65 років)
• Ознаки й симптоми кризи зрілості:
• кардинальна зміна способу життя з виходом
на пенсію (іноді гострий стан «шоку
відставки»);
• втрата важливої соціальної ролі й значущого
місця в суспільстві;
• відділення людини від своєї референтної
групи, звуження кола спілкування;
• погіршення матеріального становища;
• зміна структури психологічного часу;
• зростання уразливості організму зі
збільшенням ймовірності смерті.
Вироблення психологічної готовності до
протидії соціальному старінню:
• адекватне сприйняття старості
(протистояння негативним стереотипам);
• попереднє планування й розумний розподіл
часу, цілеспрямоване використання решти
років життя;
• передбачення негативних станів і подій,
протистояння афективному збідненню,
пов'язаному з втратою близьких людей і
відокремленням дітей;
• збереження емоційної гнучкості, прагнення
до афективного збагачення в інших формах;
• прагнення сприйняти «відставку» в
позитивному плані як звільнення діяльності
від жорстких обмежень за змістом і часом.
12. 12
Криза зрілості (вік 55-65 років)
Критерії виходу з кризи зрілої дорослості:
• адаптація до вікових змін – тілесних,
психофізіологічних;
• рольова переорієнтація, відмова від старих
і пошук нових рольових позицій (треба
зуміти перейти до нового розгляду себе,
своєї унікальності не через призму однієї
ролі (професіонала чи батька), а з інших
позицій);
• набуття душевної гнучкості (подолання
психічної ригідності), пошук нових форм
поведінки, нового життєвого укладу, нових
шляхів включення в суспільство;
• вияв нових здібностей (успішне старіння
можливо, якщо людина зможе
пристосуватися до неминучого фізичного
дискомфорту чи знайде таке заняття, яке
допоможе їй відволіктися).
13. 13
Криза старості
Особливості періоду старості:
• найвище досягнення віку старості – мудрість як
певний стан духу, як погляд у минуле,
теперішнє і майбутнє одночасно, звільняє
історію життя від випадковостей і дає
можливість встановити зв'язок й наступність
поколінь (Е. Еріксон);
• завершення життєвої дороги, остання
нормативна криза в житті людини (приблизно у
65 років), криза «Я-інтеграції» (Е. Еріксон);
• погіршення здоров'я та психофізіологічних
показників, помітна втрата енергійності,
обмеження соціальних контактів;
• економічна і соціальна незахищеність старих
людей (низькі пенсії, відсутність системи
соціальних послуг і відповідних прав,
залежності від інших людей);
• зміни Я-концепції: поглиблення віри в Бога, в
трансцендентне, усвідомлення суперечності між
засвоєними у попередні роки цінностями і тими,
що культивуються у суспільстві;
• налаштовування на відпочинок, відсутність
тривалої перспективи, орієнтація на минуле і
теперішнє, сприйняття факту скінченності
власного життя, підготовка до смерті,
усвідомлення обов'язку передати життєвий
досвід молодшому поколінню.
14. 14
Криза старості
Ознаки й симптоми кризи старості:
• посилення мимовільних некерованих реакцій
(сильне нервове збудження), схильність до
безпричинного суму, сльозливості;
• тенденція до ексцентричності (дивацтва),
зниження чутливості, труднощі щодо
знаходження виходу зі складних ситуацій,
заглиблення у свої думки й переживання;
• позиція ворожості до світу – сварливість,
схильність звинувачувати навколишніх і
суспільство у своїх життєвих негараздах,
підозрілість, агресивність, відчуття відрази до
старості, прагнення постійно працювати;
• позиція ворожості до себе й негативного
ставлення до свого життя – пасивність, втрата
почуття гумору, інтересу, здивування.
Умови полегшення кризи старості:
• прагнення до внутрішньої цілісності та
осмислення прожитого життя;
• гуманістична спрямованість особистості, віра,
самоактуалізація духовно-морального
потенціалу Я, позитивного життєвого досвіду,
мудрості;
• орієнтація на взаємодію з молодшим
поколінням, передача онукам сімейної
спадщини й традицій.
15. 15
Криза старості
Критерії адаптації до кризи старості:
• почуття інтегрованості Его, здатність старої
людини оглянути все своє минуле життя і
смиренно, але твердо сказати собі: “Я
задоволений”. За таких умов не лякає
неминучість смерті, оскільки людина бачить
себе в нащадках і творчих досягненнях (Е.
Еріксон);
• набуття й реалізація мудрості – властивості
цілісної особистості, розум якої поєднаний з
духовністю й доброчинністю;
• наслідком цілісності є віднаходження спокою,
урівноваженості;
• намагання піклуватися про власне здоров'я,
відновлення сил, лікування, психологічна
підготовка до можливих фізичних недуг і
хвороб, самотності й гідного прийняття
смерті;
• чуйність у подружніх стосунках, турбота про
шлюбного партнера;
• переживання, узагальнення, написання
спогадів дитинства, юності, дорослого життя;
• філософське сприйняття смерті, «здорові
діти не боятимуться життя, якщо люди
поважного віку довкола них достатньо цілісні,
аби не боятися смерті» (Е. Еріксон).
16. 16
Автор-укладач – Емілія Гуцало
• Список використаних джерел:
Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. – М.:
Издательство Московского психолого-социального
института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК»,
2003. – 272 с.
Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. –
992 с.
• Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку
особистості та її застосування// Філософська і
соціологічна думка. – 1992. – №2.
• Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія / В.М. По-
ліщук. – Суми, 2007. – 330 с.
• Потапчук Т.В. Ідентичність: основні підходи до
визначення сутності поняття / Педагогіка і психологія,
№3 (64), 2009. – С. 14 – 21.
• Потєряхін О.Л. Використання епігенетичної концепції Е.
Еріксона в процесі вивчення особистості біографічними
методами
• Савчин М. В. Вікова психологія / M. В. Савчин, Л. П.
Василенко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 с.
• Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой
жизни / Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е,
перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд
«Университетская книга», 1996. – С. 6 — 22.Эриксон Э.
Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с
англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская
книга», 1996. – 592 с.
Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./
общ. ред и предисл. А.В. Толстых. – 2-е изд. – М.:
Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с.
17. 17
Дякую за увагу!
Кто понял жизнь тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает,
Как спит ребенок, молится старик,
Как дождь идет и как снежинки тают.
В обыкновенном видит красоту,
В запутанном простейшее решенье,
Он любит жизнь и верит в воскресенье…
Омар Хайам