Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Вікові кризи дитинство

3,016 views

Published on

Вікові кризи дитинство

Published in: Education
  • Be the first to comment

Вікові кризи дитинство

  1. 1. 1 Вікові кризи: дитинство, отроцтво, юнацтво Поняття вікової кризи ввів Л.С. Виготський. Криза (грец. krisis – рішення, перелом) – нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах. Весь процес дитячого розвитку ділиться на 3 етапи: •1) дошкільне дитинство (0–6) 7 років; •2) молодший шкільний вік (6–11 років); •3) середній і старший шкільний вік (12–17 років).
  2. 2. 2 Вікові кризи • Вапівапвапвіапвпвіап Вікова криза регулярно виникає на межі стабільних періодів: • криза новонародженого; • період новонародженості – від народження до 2 місяців; • вік немовляти (2 місяця - 1 рік) ; • криза першого року життя; • раннє дитинство (1-3 роки); • криза трьох років; • дошкільне дитинство (3-7 років) ; • криза 7 років; • молодший шкільний вік – 1–4 класи (від 6/7 до 10/11 років); • підлітковий (середній шкільний) вік – 4-8 класи (від 11 до 14 років), у дівчаток, 5-9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків; • криза 13 років; • рання юність (старший шкільний вік) – 10-11 класи (від 15/16 до 17/18 років); • криза 17 років; • зріла юність – від 18 до 20 років.
  3. 3. 3 Криза новонародженого Процес народження – переломний, критичний момент у житті дитини. Криза новонародженості – проміжний період часу, коли дитина відділена від матері фізично, але зв'язана з нею фізіологічно. Особливості віку новонародженого: - перебудова усіх фізіологічних механізмів дитини; - зміна ситуації розвитку – перехід від біологічного типу розвитку до соціального. Ознаки й симптоми кризи: - утрата ваги у перші дні після народження. Умови подолання кризи: - вияв любові й турботи до малюка з боку матері (ніжний догляд, годування грудним молоком тощо). До кінця 2-го міс. у відповідь на доброзичливий вираз обличчя дорослого у дитини починає з'являтися посмішка – перший соціальний жест, психічне новоутворення, що знаменує завершення кризи новонародженого й перехід до періоду немовляти. Терміни появи комплексу пожвавлення є основним критерієм нормального психічного розвитку дитини. Вік немовляти завершується кризою першого року життя.
  4. 4. 4 Криза 1 року Особливості кризи першого року життя: - обумовленість появою здібності дитини ходити та говорити; - поява самостійності й афективних реакцій, (коли дорослі не розуміють її бажань, її слів, жестів і міміки, або розуміють, але не виконують те, що вона хоче); Ознаки й симптоми кризи першого року: - руйнування емоційної взаємодії дитини з дорослим (ситуація «Ми»); - демонстрування дитиною актів протесту, опозиції, протиставлення себе іншим; - емоційні аномалії (плаксивість, похмурість), інколи порушення сну, втрата апетиту; - з'являється потяг до заборонених предметів. Умови подолання кризи першого року: - установлення нових взаємин з дитиною, надання їй деякої самостійності, - вияви терпіння й витримки, допомога дитині уникнути гострих емоційних реакцій; - дотримання дорослими жорсткого розподілу простору навколо дитини на дозволене та заборонене. Критерії виходу з кризи першого року життя: - сформованість довіри до світу, здатність дитини спокійно переносити зникнення матері з поля зору. Наслідки негативного перебігу кризи: - якщо дитина не дістає належної теплоти, турботи та любові, у неї формується базова недовіра до світу, наслідком якої є боязкість й підозрілість.
  5. 5. 5 Криза 3 років Ознаки й симптоми кризи трьох років: - негативізм. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії – зробити навпаки, прямо протилежне тому, що запропонували; - вередливість. Дитина настоює на своїй вимозі. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось; - гонорливість. Протест проти порядків, які існують вдома. Дитина настоює на своїх бажаннях й невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші; - своєвілля. Самостійність, емансипація від дорослого: дитина хоче робити й вирішувати все сама; - знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Дитина говорить дорослим «погані» слова, грубить, рве книжки, ламає іграшки; - протест-бунт. Часті суперечки з батьками, провокування конфліктів у родині; - деспотизм. Дитина жорстоко виявляє свою владу й диктат над оточуючими її дорослими, Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі до менших братів й сестер.
  6. 6. 6 Криза 3 років Умови подолання кризи трьох років: - своєчасна перебудова стосунків дитини з близькими дорослими: дорослий не повинен реагувати на провокативну поведінку й вимоги дитини, чітко виділяти ситуації, коли необхідно твердо й спокійно настояти на забороні; - забезпечення зони найближчого розвитку дитини, що полягає у визначенні меж свого «можу», співіднесенні «хочу» з «мушу» й « не можна»; - розумне заохочення ініціативи й самостійності дитини, занурення дитини у спільну з дорослими ігрову діяльність; - уникнення несприятливої для дитини стратегії поведінки дорослих – бажання підкорити собі дитину; - урахування того, що дитина потребує емоційного прийняття й лагідності. Критерії виходу з кризи трьох років: - криза трьох років завершується виникненням у дитини повноцінної гри з особливими правилами й нормами, що відображують соціальні зв'язки.
  7. 7. 7 Криза 7 років Ознаки й симптоми кризи 7 років: - утрата дитячої безпосередності: нарочитість, безглуздість, штучність поведінки, клоунада; - манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); - поява психологічних бар’єрів; діти стають менш зрозумілими для навколишніх; - відсутність безпосередніх емоційних реакцій на зовнішні стимули: дитина навчається приховувати власні почуття й переживання, поведінка відзначається примхливістю, неадекватністю реакцій; - дитина виявляє негативізм, стає неслухняною, злою, агресивною, конфліктною, впертою; - поява фрустраційності, афектів, потреби відокремлення від дорослого.
  8. 8. 8 Криза 7 років Умови подолання кризи 7 років: - допомога дитині щодо реалізації прагнення до самостійних занять, надання можливості брати на себе якісь нові обов'язки у нових формах діяльності; - розширення сфери інтересів, спільні відвідування музеїв, екскурсії, подорожі; - задоволення базальної потреби у повазі, визнання суверенітету дитини; - розвиток здатності дитини до організованих ігор й регламентованих занять, уміння терпіти тягар дисципліни; - забезпечення переходу до нової соціальної ситуації, нового змісту стосунків. Критерії виходу з кризи 7 років: - формування почуття умілості (майстерності), компетентності; - переконання, що «я можу все, а чого не вмію – того можу навчиться». - вперше спостерігається феномен «гіркої цукерки». Якщо раніше дитина, що не виконуючи завдання чи інструкції дорослого із задоволенням вислуховувала похвалу й отримувала приз (“цукерку”), то тепер незаслужене заохочення чи нагорода засмучують, дитині стає соромно. Почуття провини, що не пов'язане зі страхом покарання, – перша ознака пробудження совісті.
  9. 9. 9 Криза 7 років Наслідки негативного перебігу кризи 7 років: • розбалансованість саморегуляції; • почуття неповноцінності; • схильність говорити неправду; • неадекватність емоційних реакцій, вияви агресивності, конфліктності; • якщо потреба у повазі не буде задоволена, то встановлення стосунків на основі розуміння стає невоможливим (позиція «Я відкритий для розуміння, коли упевнений, що мене поважають»). - до 75% дітей сьомого року життя виявляють гостру симптоматику кризи, пов’язану з адаптацією до нових умов шкільного життя, з оволодінням дитиною вміння учитися, засвоювати знання;
  10. 10. 10 Криза підліткового віку Особливості пубертатного періоду: - криза не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов; - значні фізіологічні зміни, пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов'язаного з особливостями виховання; - неузгодженість процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування (Л.С. Виготський), сконцентрованість різких й капітальних зрушень, змін і зламів у особистісному розвитку підлітка; - на кризові вияви впливають відносини з батьками, соціальний статус у групі однолітків, академічна успішність, розвиненість пізнавальної сфери, сформованість творчих інтересів і навіть фізіологічні особливості; - дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед раптовими й кардинальними перетвореннями у поведінці підлітків, не встигають перебудовувати свій стиль спілкування з ними; - підліток насамперед переймається тим, як його сприймають інші люди ; - смертність серед підлітків дуже висока, тому що вони досліджують не тільки навколишній світ, але й межі своїх можливостей, часто переоцінюючи свої сили.
  11. 11. 11 Криза підліткового віку • Вапівапвапвіапвпвіап Ознаки й симптоми підліткової кризи: - значні фізіологічні зміни, суб'єктивне відчуття дорослості; - зниження продуктивності й здатності до учбової діяльності навіть у тих сферах, де підліток має обдарованість; - регрес у виконанні творчих завдань; - негативізм як невмотивоване протистояння дорослим, протест проти авторитетів, ворожість, порушення дисципліни, конфліктність; - емоційна нестабільність, афективно-шокові реакції, справжній вибух непокори, впертості, зухвальства, важковиховуваності, сильні емоційні переживання; - втрата цілісності й стабільності Я-образу, зниження рівня адекватності; - підвищення чутливості, дратівливість, внутрішній неспокій і збудливість, фізична й душевна слабкість, примхи, невдоволеність собою; - егоцентризм, максималізм, невизначеність самооцінки, труднощі переорієнтації з оцінювання інших на самооцінювання; - нездатність адекватно реалізувати потребу в самопізнанні, прагнення до самоізоляції, усамітнення; - філософська інтоксикація (інтенсивна інтелектуальна діяльність, спрямована на самостійне розв'язання «вічних» проблем – сенсу життя, призначення людства тощо); - сумніви щодо можливостей власної особистості, почуття неповноцінності, втрата сенсу життя.
  12. 12. 12 Криза підліткового віку Умови подолання підліткової кризи: - набуття підлітками самостійності, заповзятливості й вмілості. Це збільшує шанси особи на розпізнання власної індивідуальності, відчуття ідентичності; - негативна, протестна поведінка підлітка в жодному разі не має бути приводом для відмови йому в захисті й допомозі, оскільки вікова криза й так вимагає від нього великого емоційного напруження; - побудова таких взаємин дорослих із підлітками, як з іншими дорослими – осмислене обговорення взаємних прав й обов'язків, дружня змістовна співпраця, взаємна повага й довіра; - запобігання становленню психопатоподібного типу реагування підлітка на психогенну ситуацію, посилення корегованості окремих вікових поведінкових реакцій підлітків; - чітка регламентація вимог й відповідних оцінок, жорстка формалізація відносин з підлітком у конфліктних ситуаціях; - використання різноманітних форм позашкільних занять (студії, кружки, секції). Чим більше буде сфер (місць) спілкування й продуктивної діяльності підлітків, тим більш благополучним стане прогноз розв'язку підліткової кризи.
  13. 13. 13 Криза підліткового віку Критерії виходу з підліткової кризи: - успішна психосоціальна ідентифікація як здатність підлітка поєднати все, що він знає про самого себе, у єдине ціле; - виникнення у людини відчуття того, хто вона є, де перебуває та куди йде; - поява чітких життєвих пріоритетів й цілей; - зародження закоханості. Складність пошуку ідентичності лежить в основі періоду закоханості (Е. Еріксон). Наслідки негативного перебігу кризи: - переживання «відчуження», цілеспрямованого відокремлення (В.С. Мухіна); - деперсоналізація (тривога, пов'язана зі змінами власного тіла, переживання відірваності від зв'язків з людьми, цінностями й світом); - скарги підлітків на те, що їх ніхто не розуміє, що вони самотні, не знайшли свого місця у житті, не мають власного «Я»; - плутанина ролей, поплутана ідентичність – болісні сумніви щодо себе, свого місця у групі, суспільстві, неясна життєва перспектива, недовірливість, сором’язливість, невпевненість, сповненість почуттям провини й усвідомленням своєї неповноцінності; - підвищення ризику підліткового суїциду, висновки про безглуздість життя взагалі; - прагнення негативної ідентифікації, тобто ототожнення себе з образом, протилежним тому, який хотіли б бачити батьки, інші порядні люди; - входження у молодіжні злочинні групи, участь у неформальних рухах («готи», «емо» тощо); - брак ідентичності, її поплутаність або дифузія позбавляють людину перспективи життя, підштовхують до постійного пошукового синдрому, а отже, й до зміни місць роботи у майбутньому. Поплутаність ідентичності руйнує основу професійної мотивації, а також етичні норми стосунків людини з організацією.
  14. 14. 14 Криза юнацького віку Симптоматика кризи 17 років за статевою диференціацією: •типовий симптомокомплекс кризи 17 років у дівчат виявляється у прагненні до самостійності, домаганні •ролі дорослого, гордості за власні досягнення, умінні співпереживати, відвертості. •негативні симптоми: дратівливість, хитрість, індивідуалізм, пристосовництво, негативізм, зарозумілість, лінощі; •у хлопців позитивними симптомами є: прагнення до самостійності, гордість за власні досягнення, домагання ролі дорослого, упертість як наполегливість, уміння співпрацювати, а негативними – лихослів'я, індивідуалізм, дратівливість, упертість як неслухняність, негативізм, лінощі (В.М. Поліщук).
  15. 15. 15 Криза юнацького віку Умови подолання кризи ранньої юності: - досягнення нової якості ідентичності, тобто об’єднання різних особистісних властивостей у несуперечливу цілісність; - досягнення зрілих відносин з особами протилежної статі; - вибір професії й підготовка до ефективної професійної діяльності; - розвиток інтелектуальних можливостей та ідеологічних концептів, необхідних для компетентної участі у соціальному житті; - досягнення соціально відповідальної поведінки; - вироблення комплексу моральних цінностей, відповідно з якими формується поведінка. Критерії виходу з кризи ранньої юності: - становлення дійсного авторства у визначенні та реалізації свого власного погляду на життя загалом й формування реальних життєвих планів, індивідуального способу життя, зокрема; - психосоціальна ідентифікація, почуття самототожності, власної істинності, повноцінності, співпричетності до світу інших людей, почуття адекватності й стабільного володіння власним «Я», здатність особистості повноцінно вирішувати завдання, що постають перед нею, брати на себе відповідальність за свої рішення, за вибір цінностей; - юнацька любов (без сексуального підґрунтя) як спроба домогтися чіткого визначення власної ідентичності, проектуючи власний образ на іншого й спостерігаючи його вже відображеним (Е. Еріксон).
  16. 16. 16 Криза юнацького віку Наслідки негативного перебігу кризи ранньої юності: - невизначеність життєвих перспектив та уявлень про себе; - рольове змішування, коли молода людина впродовж тривалого часу не здатна завершити психосоціальне самовизначення, що спонукає її повернутися на більш ранній етап розвитку; - порушення сприйняття часу (або виникає відчуття жорсткого цейтноту, або розтягнутості й пустоти часу, нудоти й нікчемності існування); - застій в роботі, порушення працездатності, що виявляється в зануреності у непотрібні для подальшого зростання речі, справи на шкоду всім іншим заняттям; - нездатність ні продовжувати освіту, ні влаштуватися на роботу; - криза ідентичності (конфлікт ролей) як нездатність обрати кар'єру, стиль життя, наявність принизливого почуття своєї марності, безцільності; - відчуття своєї непристосованості, деперсоналізації, відчуженості, надання переваги негативній ідентичності, орієнтація на небезпечний, шкідливий, небажаний стиль життя (заперечення моральних цінностей, алкоголь, наркотики, неадекватна сексуальна поведінка тощо).
  17. 17. 17 Зріла юність (18-21 рік) Ознаки внутрішніх суперечностей та протистоянь зрілої юності: •потреба в соціальному визнанні та обмеження можливості її реалізації; •потреба в самостійності й протекційне ставлення дорослих, зокрема батьків; •потреба в самоосмисленні, самоідентифікації та недостатня або суперечлива інформація про себе, а також несформоване вміння інтегрувати, переосмислювати цю інформацію; •потреба в розумінні й відчуття самотності, відчуженості; •потреба в професійному самовизначенні та недостатні можливості й слабка мотивація у реалізації вибору; •впевненість у собі чи сором’язливість; •експериментування з різними ролями чи фіксація на одній ролі; •здатність до научіння чи параліч трудової діяльності; •сексуальна поляризація чи бісексуальна орієнтація; •ідеологічна переконаність чи заплутаність системи цінностей (Е. Еріксон).
  18. 18. 18 Зріла юність Умови подолання кризи зрілої юності: • професійне самовизначення з урахуванням життєвих цінностей особистості; • набуття індивідуального стилю діяльності; • залучення у суспільне життя, усвідомлення особистої відповідальності за свої вчинки перед суспільством; • розширення соціального оточення, сфери контактів, а відповідно, і кола значущих інших; • розвиток особистісної рефлексії; • розвиток здатності прогнозування наслідків запланованих дій і вчинків не лише з прагматичних, але й морально-етичних, духовних позицій; • переростання дружби з особою протилежної статі в закоханість, любов. • Критерії виходу з кризи зрілої юності: • пізнання себе у професійних ролях, формування реальних життєвих планів, індивідуального способу життя, вияви зусиль щодо подолання життєвих труднощів; • досягнення реалістичного професійного вибору, заснованого на відвертій, чесній самооцінці й реальних варіантах кар'єри; • усвідомлення цінності людей, що перебувають поруч, розвиток відповідальності за свою та їхню долю; • прийняття відповідної своїй статі дорослої сексуальної ролі; • усвідомлення цінності кохання, досягнення соціально сприятливої дорослої сексуальної ролі, створення сім'ї, народження й виховання дітей.
  19. 19. 19 Зріла юність Наслідки дифузії ідентичності зрілої юності: - відсутність мотивації до пошуків сенсу власного життя; - уникнення постановки питань щодо життєвої позиції та перспектив, невміння будувати життєві плани, регресія й прагнення відтермінувати набуття дорослого статусу; - відчуття ізоляції й спустошеності; - неусвідомлений, але стійкий стан тривоги; - постійне перебування в очікуванні чогось такого, що може чарівно змінити життя; - уникнення особистісного спілкування, тісних міжособистісних стосунків, нездатність емоційно впливати на осіб протилежної статі; - заперечення, аж до презирства, всіх передбачуваних ролей і моральних цінностей, орієнтація на «протилежне»; - презирство до всього вітчизняного й ірраціональне захоплення всім іноземним.
  20. 20. 20 Автор-укладач – Емілія Гуцало • Список використаних джерел: Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 272 с. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с. • Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування// Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №2. • Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія / В.М. Поліщук. – Суми, 2007. – 330 с. • Потапчук Т.В. Ідентичність: основні підходи до визначення сутності поняття / Педагогіка і психологія, №3 (64), 2009. – С. 14 – 21. Потєряхін О.Л. Використання епігенетичної концепції • Е. Еріксона в процесі вивчення особистості біографічними методами • Савчин М. В. Вікова психологія / M. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 с. • Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой жизни / Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – С. 6 — 22. • Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с. • Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./ общ. ред и предисл. А.В. Толстых. – 2-е изд. – М.: Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с.
  21. 21. 21 Дякую за увагу! Кто понял жизнь тот больше не спешит, Смакует каждый миг и наблюдает, Как спит ребенок, молится старик, Как дождь идет и как снежинки тают. В обыкновенном видит красоту, В запутанном простейшее решенье, Он любит жизнь и верит в воскресенье… Омар Хайам

×