2. 2
ЗМІСТ
1. Пояснювальна записка…………………………………………….…...…..3
2. Місце науки в житті людини ………….…………………………….…….4
3. Основні методи наукового пізнання природи ……….…………………..8
4. Особливості залучення молодшого школяра до наукової діяльності.....10
5. Проект «Фізика і початкова освіта» ………………….…………….…...11
6. Формування початкових уявлень молодших школярів про фізичні
величини та їх вимірювання ….………...………………….………..…...14
7. Рекомендована література …………………………………….…….…...21
8. Додатки ……………………………………………………………………23
3. 3
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
«Наука починається тоді,
коли починають вимірювати»
Д. І. Мендєлєєв
Запропонований посібник є першою частиною «Наукового путівника для молодших
школярів» - серії видань, орієнтованих на ознайомлення молодших школярів з основами
фізики під час участі у роботі науково-розвивального клубу «Дослідник».
Посібник містить рекомендації та дидактичні матеріали для сумісної практичної
роботи вчителів та учнів. Матеріал передбачає знайомство першокласників із
найпростішими вимірювальними приладами.
Впродовж «Подорожі країною вимірювальних приладів» учні послідовно
знайомляться з найпростішим фізичним обладнанням та вчаться його правильно
використовувати, пізнають, за його допомогою,навколишнє середовище, дізнаються цікаві
відомості, вчаться спілкуватися та дослухатися до думки однокласників, співпрацювати,
висловлювати та аргументувати власну думку, приймати поразки, визнавати помилки та
вчаться творчо підходити до вирішення питань.
Кожне заняття передбачаєроботуз одним із приладів: лінійка, термометр, годинник,
мензурка або ваги. Завдання розташовані з урахуванням тенденції ускладнення. За основу
створення методичної розробки взято матеріал з математики та природознавства.
Метою проведення запропонованих науково-розвивальних занять є формування
свідомих практичних вмінь роботи першокласників з вимірювальними приладами,
враховуючи, що саме у діяльності усвідомлюється практична значущість знань.
Запропонована система занять має на меті допомогти учням отримати практичні
навички роботиз фізичними величинами та свідомого їх застосування на різних уроках та
у повсякденному житті.
4. 4
МІСЦЕ НАУКИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Наука є важливим елементом багатого калейдоскопу людського знання.
В сучасному соціумі принципово важливими є навички дитини до самоосвіти, тому
треба якнайраніше виховувати в дитині допитливість та здатність дивуватися і сумніватися
– риси, на перший погляд, непоєднувані, але дуже важливі для наукового складу розуму.
Початкова школа повинна дарувати відчуття дива. Сучасна школа покликана
розвивати пізнавальні інтереси, допитливість, спостережливість у школярів. Це її головні
завдання. Їх актуальність зростає в умовах реформування національної системи освіти, в
основу компетентнісного підходу до навчання покладено ключові компетентності.
Компетентностіу галузі природничихнаук передбачають формування допитливості,
прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та
досліджувати, формулювати припущення і робитивисновкинаосновіпроведенихдослідів,
пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження та дослідження.
Здатність дитини до саморозвитку, її творчаактивність – головні умови успішності у
подальшому житті. Самореалізація особистостідедалі більше залежить від таких якостей
як самостійність та критичність мислення, креативність, неординарність у вирішенні
різноманітних проблем.
Щоб учень став рівноправним учасником процесу освіти, необхідно сформувати
навички дослідницької поведінки. Лише за такого розвитку кожна дитина відповідно зі
своїми особистими властивостями та здібностями знайде себе і самореалізується.
Молодший шкільний вік – це особливий період. Саме в цей час формуються
пізнавальні інтереси, самоконтроль, розвивається продуктивність.
Велика кількість робіт відомих науковців (Н. Бібік, Д. Ельконіна, О. Проскури,
О. Савченко та ін.) присвяченавивченню психолого-педагогічнихособливостейцього віку.
Учені виділяють великі потенційні можливості розвитку дитини 6-10 років.
До шести років дитина досягаєвисокогорівня розвиткусамостійної діяльності, коло
її пізнавальних інтересів розширюється. Поступово розвивається здатність аналізувати й
узагальнювати предмети та явища. У пізнавальній діяльності особливого значення
набувають наочно-образне й образне мислення, а також творча уява. Передумовою цьому
слугує розвитоксприймання,якийздійснюється затрьомаосновниминапрямами:уявлення
5. 5
дітей про предмети, явища та їх властивості розширюються та поглиблюються відповідно
до загальноприйнятихеталонів; способивикористання предметів стають значно точнішими
й доцільнішими; ознайомлення з предметами набуває систематизованостій послідовності.
Таким чином, накінець дошкільного дитинствазростає осмисленість сприймання. Розвиток
сприймання та наочно-образного мислення забезпечує дитині розуміння властивостей
предметів і різних зв’язків між ними.
Що змінюється в душі дитини, коли вона іде до школи? З’являються нові речі, які
складають світ важливих, необхідних, але незнайомих за своїм призначенням явищ. Все це
стає змістом нової діяльності-навчання. Для того, щоб засвоїти невідоме, необхідно
виконати складні дії, набути нових умінь, навичок.
Вже в першому класі в учнів вперше провідною стає навчально-пізнавальна
діяльність: відбувається оволодіння новимизнаннями й уміннями, створюються умови для
формування мотивації навчання. Саме у молодшому шкільному віці дитина формує своє
ставлення до світу й оцінює своємісце в ньому. У дітей молодшого віку переважає наочно-
образне мислення. Протягом цього віку формуються такі мислитель ні операції, як аналіз,
синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. Педагог Л. С. Виготський відмічав
інтенсивний розвиток інтелекту у цьому віці.
Протягом перших років навчання у школі увага дітей ще нестійка, тому в навчальній
діяльності мають чергуватися розумовізаняття із заняттямизі складання схем, малювання,
креслення. М. Ф. Добриніним встановлено, що увага школярів буває достатньо
зосередженоюістійкою тоді, коли учні повністю зайняті роботою, колиця роботапотребує
від них максимум розумової і рухомої активності. Якщо учні розглядають предмети і при
цьому мають можливість діяти з ними, то в такому випадку вони дуже уважні. Великий
вплив на увагу виявляють інтереси і потреби учнів. Те що приваблює дітей, ніби само по
собі зосереджує увагу. Особливо уважними діти бувають в процесі творчої діяльності, так
як тут зливаються в одно мислення, чуття і воля. Для того, щоб розвивалося сприйняття,
слід вчити дітей виявляти істотні ознаки, властивості предметів і явищ. Отже, в 6 років
дитинавід природиактивна, вонахочепізнавати, вчитися, алеце бажання може реалізувати
лише з власної внутрішньої позиції дослідника.
У педагогічній і психологічній літературі висвітлені результати спеціальних
досліджень, в яких розкривається роль інтересу в навчально-виховному процесі
6. 6
(Н. М. Бібік, О. І. Киричук, Г. С. Костюк, Л. М. Проколієнко, О. Я. Савченко, Н. Ф.
Скрипченко, О. В. Скрипченко та ін.). Всі автори надають винятково важливого значення
інтересу до пізнання в процесішкільного навчання. Аналіз цих досліджень свідчить про те,
що виховання активного ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності
зокрема неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання.
Оскільки інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу на певні об’єкти і
явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання певного виду діяльності,
то він впливає на всі без винятку психічні процеси, спрямовуючи їх у потрібне русло.
Йдеться, насамперед, про увагу до об’єкта інтересу, яка з фізіологічного погляду
пояснюється виникненням у корі великих півкуль головного мозкуосередкуоптимального
збудження. Відомо, що в стані зацікавленості дитина все засвоює швидко й ґрунтовно.
Розумова діяльність під впливом інтересу стає дедалі зосередженішою, з’являються
роздуми, що спонукають певні дії.
Пізнавальний інтерес слід відрізняти від цікавості, яка переважно не має тривалого
ефекту. Цікавість є початковою стадією пізнавальної спрямованості особистості учня.
Цікавість - це простий вияв дослідницького рефлексу. На основі цікавості виникає
допитливість – прагнення дитини проникнути за межі побаченого. Для допитливості
характерне прагнення до пізнання глибших зв’язків і відношень. Вона виявляється у формі
загального інтересу до всього, з чим доводиться зустрічатися дитині. Безпосереднійінтерес
до нових фактів і явищ переростаєв інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і
явищ, до встановлення причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей.
На думку О. Савченко пізнавальний інтерес є найзначимішим з-поміж пізнавальних
мотивів, він виникає й зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуального
напруження та самостійної діяльності.
Пізнавальні інтереси порівняно з іншими мотивамимають низку переваг, а саме: вони
раніше й легше усвідомлюються дитиною;цеконкретнийі реальний імпульс для навчання;
вони доступні для виявлення та спостереження.
Навчання, підкріплене пізнавальними інтересами, має активний, дієвий характер.
Активізуються розумові процеси учня, у нього з’являється прагнення до пошуку, до
дослідження. Пізнавальні інтереси виявляються через певні емоції або емоційні стани:
8. 8
ОСНОВНІ МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ ПРИРОДИ
Першим кроком до пізнання навколишнього світу є спостереження. Спостерігаючи,
ти дізнаєшся багато цікавого, не втручаючись у те, що відбувається в навколишньому світі.
Спостереження
Молодшим школярам важко уявити предмет або явище, якщо вонине бачили ні їх, ні
їхніх зображень, а брак запасу конкретно-образних уявлень призводить до формального
засвоєння інформації. Одним з методів, що допоможеподолатицю проблему і забезпечить
наочно-чуттєву основу засвоєння дітьми знань, є спостереження.
Аби у дитини сформувалися необхідні уявлення про об’єктдослідження, вона має не
просто слухати, а прислухатися, не просто дивитись, а придивлятися, всебічно його
розглядати.
Спостережливість – важлива властивість психіки, яка проявляється в умінні людини
вирізняти характерні, проте ледве помітні особливості предметів і явищ. Вона впливає на
структури й зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше
сприймає і краще розуміє, глибше мислить.
За характером пізнавальної діяльності спостереження бувають репродуктивними і
творчими.
Спостереження – метод наукового дослідження, що полягає в активному,
систематичному, цілеспрямованому, планомірному сприйнятті об’єкта, в ході якого
здобувається знання про його зовнішніознаки, властивостіі відносиниз іншими об’єктами.
Наступним кроком до пізнання природи є досліди. За допомогою дослідів можна
впливати на природні та рукотворні тіла, щоб більше про них дізнатися.
Дослід
Дослід – метод наукового дослідження, спрямований на відтворення якогось явища
або спостереження за новим явищем у певних, (переважно штучно створених) умовах, з
метою вивчення, отримання невідомої заздалегідь інформації або об’єктивного
підтвердження чи спростування інформації, що викликає певну недовіру; невеликий
експеримент.
9. 9
Для організації досліду, учитель повинен спланувати кілька етапів:
- формулювання припущення;
- практичні дії;
- спостереження змін;
- встановлення причин і наслідків;
- зробити завчасний технологічний прогноз;
- формулювання висновків.
Безперечно, що для дітей, які навчаються у молодших класах, особливо
першокласників, доволі тяжко виконати дослід самостійно, свідомо дотримуватись усіх
етапів його проведення. Томув першому класі повномасштабнідосліди ще не проводять, і
вводять елементи практичних дій у спостереження.
Спостереження та досліди виконуються за допомогою приладів, найпростішими з
яких вчаться користуватися учні початкових класів:
- Компас допомагає орієнтуватися на місцевості.
- Лінійкою вимірюють довжину тіл.
- Лупа допомагає розглянути дрібні деталі тіл.
- У бінокль розглядають розміщені далеко тіла.
- Термометром вимірюють температуру.
-Терези допомагають виміряти вагу.
-Мензуркою вимірюють місткість.
-Годинник – це прилад для визначення часу.
10. 10
ЗАЛУЧЕННЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ДО НАУКИ
Однією з актуальних проблем сучасної початкової освіти виступає знайомство
школяра з наукою та науковою діяльністю. Саме початкова школа відповідальна за
започаткування системності та наступності у навчанні дитини та зацікавленості малечі.
Знайомство із наукою учнів початкових класів передбачає перш за все не залучення
до безпосередньо наукової діяльності, а знайомство з її особливостями, методами та
прийомами з метою подальшого їх використання. Саме діти, не переобтяжені
інформативно, можуть розглядати ситуацію з різних, абсолютно не пов’язаних між собою
точок зору. І ця особливість здатна формувати нестандартне та варіативне мислення
особистості, атакож дає змогувчителю організовуватиіндивідуальне навчання особистості
на високому рівні складності. Тут йдеться про формування безперервного прагнення
особистості до самостійного накопичення знань, умінь та навичок на основі власного
маленького життєвого досвіду та спостережень за навколишнім природним середовищем.
Освітньою програмою природничоїосвітньої галузі вперше передбачено знайомство
дитини із поняттями «спостереження» та «дослід» («експеримент»), які є методами
наукового пізнання. Важливість як найранішої підтримки дослідницької діяльності
неможна переоцінити. Допоки вік «чомучки» в дитини не закінчився, дорослі мають
максимально продуктивно закласти фундамент дослідницької здатності до взаємодії
дитини з навколишнім середовищем. Вік «чомучки» немає бути даремно втраченим. Коли
природнадопитливість систематично стикається з відсутністю уваги до неї, бо вона згасає
й відновлення їх в подальшому або вимагає надзначних зусиль з боку абсолютно усіх
учасників навчально-виховного процесу, або взагалі не відновлюється. Тоді мрія про
міцний фундамент дитячої допитливості незворотньо піде у минуле. Отже, чим раніше
дитина набуде навичок дослідницької діяльності, тим вище будуть результати.
11. 11
ПРОЕКТ «ФІЗИКА І ПОЧАТКОВА ОСВІТА»
При розробціпроекту«Фізика і початкова освіта» взята за основупрограмакурсу«Я
досліджую світ». «Я досліджую світ» – виступає як інтегрований курс, бо він об’єднує
знання з астрономії, географії, біології, фізики і хімії. Тому його можна назвати оглядовим
курсом усіх природничихдисциплін. На його основіпередбачається розробкациклу занять
природничого гуртка або дослідницьких практикумів згідно програм природознавства.
Задачами цього проекту є :
- Залучення школярів до науки;
- Розширення світогляду дітей засобами фізики;
- Навчити учнів спостерігати світ, проводячи дослідження;
- Залучення учнів до дослідницької діяльності з метою самостійного розкриття
знань;
- Знайомство молодихшколярів із основаминауковихдосліджень з природничих
дисциплін;
- Максимально вплинути на розвиток дитини;
- Залучення до практичної, творчої діяльності дитини;
- Підтримка пізнавальної активності особистості;
- Розвиток самостійності та бажання до практичної діяльності;
- Отримання безцінного досвіду та впевненості у власні сили.
Зазвичай, фізика – складна фундаментальна наука. Залучення до вивчення елементів
фізики дітей початкових класів призводить до того, що учні вже зараз зацікавлюються
дослідами та спостереженнями. І коли вони перейдуть до 5 класу, то будуть готові
сприймати наукові знання як щось цікаве, як особисте відкриття, а не тільки як
обов’язковий предмет в розкладі занять.
Організація природничої освіти повинна мати послідовний, логічно-обґрунтований
хід, а розвиток та формування «світогляду» дитини відповідати усім етапам її природного
розвитку.
На власному досвіді вдалося встановити такі етапи залучення молодших школярів
до наукової діяльності:
1. Знайомство із найпростішими приладами та пристроями;
12. 12
2. Відпрацювання елементарних навичок роботи з обладнанням;
3. Вирішення найпростіших задач з використанням приладів;
4. Використання творчого завдання, основою якого є раніше вивчений прилад
(наприклад: збір загадок, скоромовок, віршів і т. п, створення настінної газети із різними
видами годинників або термометрів).
Викладання основ фізики у початковій школі базується на таких основних аспектах:
- опора на життєвий досвід;
- метод навчання: спостереження та дослід;
- засіб навчання: запитання та якісна задача.
Введення окремих фізичних явищ має полягати у розглядіта винайдені основних їх
особливостей та характеристик, а не у безпосередньому введенні означення. Дитина має
зрозуміти ознаки, причини, фізичну суть на тому рівні, що відповідає її віковим
можливостям.
Завдання мають бути взаємопов’язаними (підтримка цілісності вивчення матеріалу)
аби єдина повна картина створювалася у свідомості особистості.
Принципово важливим для молодшихшколярів є те, що безпосередня«жива» робота
з приладом має передувати спостереженню приладів та їх використання на малюнках. У
такий спосіб відбувається легке розуміння дитиною суті малюнка, чого не дає, на жаль,
зворотнійспосіб. Окрім того, доцільно відпрацьовувати вміння на великій кількості вправ,
не жалкуючи для цього додаткового часу.
Так, наприклад, при вивченні лінійки:
-виміряти тіла, для яких довжинилінійки достатньо;вимірятитіла, для яких довжини
лінійки недостатньо; пояснити, що слід змінити вимірювальний прилад, якщо
вимірювальних можливостей даного не вистачає.
При вивченні термометрадоцільно пояснитияким чином слід вчинити, аби отримати
результат бажаного вимірювання, при вивченні термометра; - виміряти
температуру;
- пояснити принцип роботи приладу. При цьому слід акцентувати увагу, що не можна
використовувати прилад «замалий» та в чому полягає небезпека такого використання.
Також показати відмінності використання лінійки та термометра для вимірювання
відповідних величин, більших за можливості приладу.
13. 13
Слід пам’ятати, що молодих школярів приваблює дослідницька діяльність. Під час
виконання завдань діти мають можливість вивчати, порівнювати різні прилади,
спостерігати та пояснювати досліди. Школярі радо приміряють на себе ролі дослідників і
вирушають у пізнавальні подорожі. Організований таким чином навчальний процес, дає
змогу формувати в учнів стійкі уявлення про навколишній світ, спираючись на їх власні
відкриття та набутий досвід.
14. 14
ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ УЯВЛЕНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПРО
ФІЗИЧНІ ВЕЛИЧИНИ ТА ВМІННЯ ЇХ ВИМІРЮВАТИ
У початковому курсі математичної освіти у межах змістової лінії «Вимірювання
величин» молодші школярі вчаться вимірювати величини довжини, маси, температури,
часу, місткості. Учні вчаться основам вимірювань за допомогою підручних засобів і
вимірювальних приладів, спираючись на навички дослідницької роботи, якіформуються у
результаті багаторазових повторень певних дій.
Зазначимо, що методиці вивчення величин і вмінню їх вимірювати приділяли
достатньо уваги такі вчені як Богданович М., Бондар В., Пишкало А., Король Я. Особливо
в роботах А. Пишкало докладно викладені питання навчання учнів найпростішим
вимірюванням. Більшість вчених з цього питання висловлюють важливі рекомендації
загального характеру. Якщо дивитися напрактичніаспекти вивчення основ вимірювань, то,
на нашу думку, вони потребують більш докладної конкретизації з методичної точки зору.
Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що проблема вивчення
величин в початкових класах – одна з найактуальніших на сьогодні.
Аналіз типових освітніх програм математичної та природничої освітніх галузей, а
також підручників для початкових класів говорить про те, що їх зміст дає можливість
формувати у здобувачів освіти вимірювальні вміння, тобто такі, що входять у систему
загальнотрудових умінь.
При виконанні завдань на вимірювання, учні часто припускаються помилок, які
стають типовими не тільки в початкових, але й у старших класах школи. Формування
вимірювальних умінь і навичок відбувається на уроках математики, праці,
природознавства, а в першому класі на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ».
Коли учнів знайомлять саме з процесом вимірювання та вимірювальними приладами,
вчителі часто не надають практичної, прикладної спрямованості цій роботі. Процес
вимірювання відбувається без достатньої кількостіпрактичних вправ. Вчителя недостатньо
уваги приділяють формуванню основних вимірювальних умінь і навичок, елементарних
прийомів користування вимірювальними приладами і креслярськими інструментами,
використанню їх у повсякденній життєвій практиці.
15. 15
Спочатку учні повинні отримати конкретні уявлення про величини. Потім
ознайомитися з одиницями їх вимірювання. Також дітей треба вчити виконувати виміри
«на око», користуватися спеціальними вимірювальними приладами та навчити подавати
результати вимірювань в різних одиницях.
Найважливішим з понять в математиці є поняття величини. А усі величини можна
вимірювати. Цей процес відбувається завждиоднаково:обирається одиниця вимірювання і
роблять підрахунок кількості таких одиниць у даній величині. Вимірювання пов’язується з
процесом вивчення лічби.
Діти повинні чітко розуміти різницю понять «число» і «величина». Число виникає як
результат вимірювання величин.
Довжина
Виділяються такі етапи оволодіння основнимивимірювальними знаннями, вміннями
і навичками: вимірювання довжини відрізка за допомогою набору моделей сантиметра;
вимірювання довжини відрізка масштабною лінійкою без цифрової шкали; вимірювання
довжини відрізка масштабною лінійкою з цифровою шкалою.
Вправи, які допомагають одержати наочні уявлення про одиниці вимірювання
довжини, стосуються того, що слід визначити довжину відрізка, або вправи на побудову
відрізків вказаної довжини. Серед цих вправ слід виділити такі завдання: визначення
довжини за допомогою вкладання; визначення довжини за допомогою відкладання;
визначення довжини за допомогою прикладання.
Час
Процес формування уявлень про час є більш складним, ніж формування понять
довжини і маси. Діти не можуть реально побачити одиниці вимірювання часу, як це
відбувалося при вивченні довжини.
Знання, вміння і навички про час формуються в учнів під час спостережень та
практичних спеціальних завдань. Для формування часовихуявлень треба використовувати
систему вправ. Відповіді на запитання виду: що триває довше урок чи перерва? Місяць чи
день?; завдання на порівняння тривалості подій; практичні вправи з моделями годинника;
16. 16
ознайомлення з кожноюодиницею вимірювання часу; розв’язування простихта складених
задач на час.
При ознайомленні учнів з такими одиницямивимірювання часу як секунда, хвилина,
година, доба необхідно використовувати модель циферблата годинника, а при
ознайомленні з тижнем, місяцем, роком – табель-календар. Вивчення мір часу буде
успішнішим, якщо пов’язувати пояснення даного матеріалу з природними явищами.
Так, почати роботу з формування уявлень учнів про рік і місяць доцільно з
повідомлення про те, що одиниці вимірювання часу пов’язані з рухом нашої планети
навколо Сонця, рухом Місяця навколо Землі та обертанням Землі навколо власної осі.
Для людей, час – це проміжок, який відокремлює одну подію від іншої. В фізиці і
математиці час визначають якскалярнувеличину, бо властивостіпроміжків часу подібнідо
властивостей довжини, маси, площі. Проміжки часу можна порівнювати, додавати,
віднімати, множити. Проміжки часу можна вимірювати. Але цей процес не такий як
вимірювання довжини. Прилад для вимірювання довжини ми можемо багато разів
переміщувати з точки до точки. А з часом так поводитися ми не можемо. Він минає
безповоротно та незалежно від нас. І тому його двічі вимірювати неможливо. Для
вимірювання часу треба одиниця вимірювання і початок відліку (момент коли ми
починаємо виміряти час: урок тривалістю у 40 хвилин – від дзвоника на урок, а 15-ти
хвилинна перерва починається відразу після дзвоника з уроку).
Перші уявлення про час діти дістають ще в дошкільний період, а в початковихкласах
вони уточнюються і з кожним роком ускладнюються.
Маса
З курсу фізики відомо, що маса – одна з основних величин механіки, за допомогою
якої вимірюють кількість речовини в тілі. Маса - величина скалярна.
Вона є мірою інертності тіла стосовносили, що на нього діє. Вона показує наскільки
тіло не хочерухатися або зупинятися. Практично масу визначають зважуванням. Зважують
тіло на терезах. Більшість приладів, які масу тіла визначають за його вагою, називають
«вагами». В пружинних вагах вага вимірюється за ступенем деформації пружини. У
важільних вагах – через порівняння маси невідомого тіла з масою еталону (гирі) відомої
маси.
17. 17
Певні труднощі у формуванні уявлень учнів початкової школи про масу пов’язаніз
тим, що у дошкільному віці діти вперше зустрічаються з вагою, а не з масою. Дитина бере
в рукидва предметаі встановлює«на руку», якийз них важчий. А у зв’язкуз тим, що досвід
у дитини ще малий, вона може порівняти тільки ті предмети, які суттєво відрізняються за
даною властивістю один від одного (який важчий). При цьому більший предмет дітям
здається таким, маса якого більше.
Додамо, що процес вимірювання маси не такий, як вимірювання довжини. При
вимірюванні маси недостатньо мати одиницю вимірювання (ваги, наприклад). Згідно із
зазначеним, перед вчителем стоять певні завдання для послідовного ознайомлення учнів з
масою та способами її вимірювання. По-перше – це спиратися при поясненні даної
величини на дії школярів з предметами, тобто обґрунтовувати необхідність у порівнянні
масипредметів. А також в завданняхна порівняння мас використовуватиодночасно обидва
терміни (вага, маса), поступово переводячи дітей до другого терміну. По-друге – навчати
дітей порівнювати предмети масою 1 кг з іншими, а також визначати масу предметів за
цілою кількістю кілограмів. А для того, щоб виділяти масу серед інших властивостей, слід
підбирати для порівняння предмети зі схожими властивостями (наприклад, м’ячики:
гумовийі пластмасовий), але різні за масою. По-третє – ознайомитишколярів з терезамита
правилами їх використання, створюючи ситуації такі ж, як вищезазначені. (порівняти два
зошити, два кубики, два мішечки насіння, що мало відрізняються за масою). Додамо, що
буде корисно використовувати при поясненні різні види шалькових терезів. Доцільно
поділити дітей на 2 групи і запропонувати знайти серед предметів різної форми предмет з
найбільшою масою. При цьому тільки вчитель знає, що всі предмети однакової маси.
Додамо, що одна група має для порівняння гирю в 1 кг.
У цей же час вчитель формуєвміння проводити зважування. Пояснює дітям порядок
вимірювання: встановити рівновагу, потім встановити вантаж, підібрати відповідні гирі
визначитимасу предмета. Діти приймають активну участь в поясненніпроцесузважування
і вчаться записувати результати зважування, користуючись іменованими числами.
Додамо, що дітям дається пояснення у вигляді правила. « Визначити «на скільки
важчий» - це означає: обчислити, на скільки кілограмів має більшу масу». Згодом, діти
розв’язують задачі на порівняння мас різних предметів.
18. 18
Із одиницями вимірювання фізичних величин учні знайомляться на рівні іменованих
чисел, вирішуючи такі задачі як:
1) текстові задачі, у яких використовуються одиниці вимірювання маси;
2) вправи на запис, читання і порівняння іменованих чисел;
3) вправи на перетворення складених іменованих чисел у прості;
4) вправи на дії різних ступенів над простими та складеними іменованими числами;
5) робота з таблицею мір маси.
Місткість
Після ознайомлення учнів першого класу з такими величинами як довжина і маса,
відбувається ознайомлення їх із місткістю і одиницею вимірювання – літром. У початковій
школі не вивчають інших мір вимірювання місткості крім літра. З ними школярі будуть
ознайомлюватись значно пізніше при вивченні курсу фізики. Аналіз досвіду роботи
багатьох вчителів дає змогу зробити висновок : щоб процес вивчення цієї величини був
успішним, кожна дитина повинна провести певну кількість практичних дій з достатнім
набором різноманітних посудин, місткість яких складає, наприклад, 1, 2, 3, 5 л, а також
вибірково з місткістю меншою за 1 л.
Тобто при ознайомленні з місткістю вчителю потрібно використовувати
пояснювально-ілюстративні методи. Дуже корисно, коли певний набір посудин буде у
кожного учня. Школярам потрібно знайти самим спосіб більш точного порівняння рідини
в різних посудинах. Якщо діти не здогадуються, то вчитель нагадує їм про те, як
виконувалося порівняння відрізків і мас. Діти доходять висновку, що потрібна одиниця
вимірювання місткості іобирають довільнумірку. Вчитель нагадує їм, що у побутікількість
рідини вимірюють літром. Це і є мірою місткості.
За допомогою дослідів діти переконуються, що кількість рідини не залежить від
формипосудини. Дітям також треба переконатися, що 1 л – це 5 склянокрідини, що в одній
літровій банці вміщується дві півлітрові, тощо. Додамо, що корисно буде розв’язувати
задачі на знаходження суми чи різниці кількості рідини, на порівняння кількості рідини у
посудинах різної форми.
19. 19
Температура
У навколишньому світі відбуваються різні фізичні явища, що пов’язаніз нагріванням
і охолодженням тіл. Коли ми говоримо«теплий», «холодний», «гарячий»,то цим вказуємо
на різний ступінь нагрітості тіл. Ця ступінь нагрітості тіл характеризується фізичною
величиною – температурою.
Ще в дошкільному віці дітям відомо, що різні тіла можуть бути нагріті різноюмірою.
Відчуття тепла й холоду є суб’єктивним фактором. В цьому переконати учнів можна
провівши такий дослід. В трьох посудинах вода «тепла», «холодна», «гаряча».
Запропонуємо одномуз учнів помістити ліву руку в посудинуз гарячою водою,а праву – у
посудину з холодною. Через короткий проміжок часу учневі пропонуємо обидві руки
опустити в посудину з теплою водою. Учень повідомляє, що права рука відчуває тепло, а
ліва – холод, хоча обидві руки перебувають у теплій воді. Діти роблять висновок, що за
допомогою відчуттів не можна судити про температуру. Учні розуміють, що для
вимірювання температури потрібен спеціальний вимірювальний прилад – термометр.
Вчитель повідомляє, що перший термометр (термоскоп) сконструював Галілео
Галілей. А зусиллями шведських вчених А. Цельсія і К. Ліннея була створенашкала, якою
ми користуємось і сьогодні. Відстань між точками шкали, поділена на 100 рівних частин,
називається градусом. (лат. «градус» - крок).
У цій частині уроку потрібно зупинитися на розгляді будови термометрів. Учням
пояснюється принцип дії термометра та правила вимірювання температури. Звертається
увага на те, що будь-який термометр завжди показує свою температуру. А щоб він показав
температуру деякого тіла, необхідно, щоб температура термометра дорівнювала
температурі тіла. І для цього необхідний певний час. У фізиці це називається перебувати у
тепловій рівновазі з тілом.
Учні знайомляться з будовою термометра в початковій школі. Саме на уроках
природознавства діти вивчають властивості рідини при нагріванні розширюватися, а при
охолодженні стискатися. Вчитель пояснює принцип дії термометра, що ґрунтується на цій
властивості речовин.
На уроках з природознавства учні вчаться: 1) визначати покази термометра за
малюнками; 2) вимірювати температуру повітря у своїйкімнаті; 3) вимірювати температуру
холодної води з крану. При вивченні властивостей води діти вчаться: 1) вимірювати
20. 20
температуру водипісля танення льодуі снігу в двохпосудинах; 2) вимірювати температуру
води під час її нагрівання.
Можна поміркувати разом з дітьми над такими запитаннями:
1) Чомурозміритермометраповиннібути невеликими порівняно з розмірами тіла,
температуру якого вимірюють цим термометром?
2) Чому показання медичного термометра варто дивитися лише через 5 хвилин
після того, як він був поставлений хворому?
В подальшому учні вчаться користуватися різними видами термометрів, вимірювати
та записувати температуру повітря, виготовляти діючу модель термометру, вивчають
правила безпечного поводження з термометрами. Цікавими для учнів будуть логічні задачі
типу:
1) Термометр показує +10* С. Скільки градусів покажуть 2 таких термометри?
2) Якою має бути температура у здорової людини? Тощо.
21. 21
Рекомендована література
1. Анісімова Г. О. Сучаснийурок у початковій школі: традиції та іновації (навчально-
методичнийпосібник) / Г.О. Анісімова, О.В. Нікулочкіна. – Тернопіль: Мандрівець,
2013. – 104 с.
2. Богданович М.В. Математика : підруч. Для 3 кл. загальноосвіт.навч.закл./М.В.
Богданович, Г.П. Лишенко. – К.: Генеза, 2013. – 176 с. : іл.
3. Богданович М. Методика викладання математики в початкових класах:
навч.пос./М.Богдпнович,М. Козак, Я.Король. – К. : А.С.К.,1998. – 355 с.
4. Бондар В. Вивчення величин у початковій школі: метод рекомендації / В. Бондар,
О.Комар, А. Гришко. – К., 1998. – 48 с.
5. Варій М.Й. Основи психології і педагогіки: навч. пос.{для студ.вищ.навч.закл.}/М. Й.
Варій, В.Л. Ортинський – {2-ге вид.}. – К. : Центр учбової літератури, 2016. – 376 с.
6. Гілберт Т.Г. Природознавство:підручн.для 3-го кл. загальноосвіт.навч.закл. / Т.Г.
Гілберг, Т.В. Сак. – К. : Генеза, 2013. – 176 с.
7. Дидактика начального обучения : сб.науч.тр./ {под ред. А. Пышкало}. – М., 1987. – 81
с.
8. Енергетичний практикум, або Досліди з енергоефективностідля великих і маленьких.
Автори-укладачі: Бушман Л.М., Билінська С.О., Ігнатович І.О., Куртавцева Л.М.,
Москвичева І.А.
9. Ємельяненко О.В. Навчальні проккти та практичні роботиз природознавства:навч.
посіб. для 3-го кл. загальноосвіт.навч.закл./О.В. Ємельяненко, І.В. Кіндій. – Київ:
Генеза, 2017. – 56 с.
10.Жаркова І. Я досліджую світ : підруч.інтегрованого курсу для 1-го класу закладів
загальної середньоїосвіти. У 2 ч. Ч. 1 / І. Жаркова, Л. Мечник. – Тернопіль:
Підручники і посібники, 2018. – 96 с. : іл.
11.Король Я. Математична скарбничка:навч.пос. {для дітей 6-7 річного віку у двох
частинах}/Я. Король. – Тернопіль: Мандрівець, 1997. – Ч.І.- 64 с.; Ч.ІІ. – 48 с.
12.КузьмінськийА.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка : Підручник. – 3-тє вид., випр.. – К.:
Знання-Прес, 2008. – 447 с.
13.Листопад Н.П. Математика: підруч. Для 1 кл. закладів загальної середньої освіти/ Н.П.
Листопад. – К. : УОВЦ «Оріон», 2018.-144 с.:іл..
14.Мальцева Л.В. Природознавство. Тестовізавдання. 3 клас: до підруч. Т. Г. Гільберг,
Т.В. Сак/ Людмила Мальцева.-Харків: Видавничий дім Весна, 2017.-48 с.
15.На допомогувчителеві початкових класів. 3 клас: для загальноосвіт. навч. закл.
України. – К. : Видавничий дім « Освіта», 2016. – 160 с.
16.Проекти в початковій школі: тематика та розробкизанять / упоряд. : О. Онопрієнко , О.
Кондратюк. – К. : Шк. світ, 2007 . – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
17.Савченко О. Сучасний уроку початкових класах/ О. Савченко. – К.: «Магістр – S»,
1997. – 256 с.
22. 22
18.Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробитиурок. – Х. : Вид. група «Основа»,
2008. – 88 с. – (Серія «Золотапедагогічна колекція».
19.Типовіосвітні програмидля закл.загальної середньоїосвіти:1-2 класи. – К. : ТД
«ОСВІТА-ЦЕНТР+», - 2018.-240 с.
20.Учитель Початкової Школи. Науково-методичнийжурнал. Гол. ред. О. Андрусич,
заст.гол.ред. О. Проценко, ред. Л. Лаптєва, Д. Орел, літ.ред. Т. Небесна, корект.
Н.Любаченко. Видавництво «Світич», 2016.
21.Формквання ключових і предметних компетентностей молодшихшколярів: теоретичні
аспекти. Укладач: О. В. Онопрієнко. – Донецьк: Каштан, 2011. – 98 с.
22.Химинець В.В., Кірик М.Ю. Інновації в початковій школі. – Тернопіль: Мандрівець,
2010. – 312 с.
23.Хитра З.М. Помічничок-рятівничок. Природознавство/Зоя Хитра. – Харків:
Видавничий дім Весна, 2017. – 24с.
23. 23
Додатки:
Подорож Країною
ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ
Сьогодні ти, маленький досліднику, розпочинаєш подорож до Країни
Вимірювальних Приладів.
Як ти вже здогадався, всі вони щось вимірюють.
Вони допоможуть тобі у твоїх подальших дослідженнях.
Таких приладів дуже багато.
Поки ти будеш ростиі дорослішати – познайомишся з новими приладами. Вони
допомагатимуть тобі у твоєму житті.
Завдання1
Розкаживчителю та друзям
1. Які прилади є в тебе вдома?
2. Що вони вимірюють?
3. Як вони тобі допомагають?
4. Як ти особистоїхвикористовуєш?
Основними та найпростішими вимірювальними приладамиє:
25. 25
ТИПОВІ ЗАДАЧІ НА РОБОТУ З ФІЗИЧНИМИ ВЕЛИЧИНАМИ
Довжина Місткість Температура Маса Час
- Яка довжина
маркера? Яка
довжина скріпки?
- Виміряй
довжину відрізка
синього кольору.
- Накресли
відрізок на 4 см
коротший від
поданого на
малюнку.
- Виміряй
довжину кожного
відрізка. Порівняй
їх довжини.
- Виміряй
довжину кожної
смужки. На
скільки
сантиметрів жовта
смужка довша за
червону?
- Виміряй
довжину кожного
відрізка та запиши
в сантиметрах, у
дециметрах і
сантиметрах.
- Виміряй
довжину кожного
предмета.
Побудуй відрізок,
довжина якого
дорівнює сумі
довжин скріпки та
ручки.
- Побудуй два
відрізки: один – на
1 см коротший, а
інший – на 10 см
коротший, ніж
поданий.
- Накресли
відрізок, який
дорівнює різниці
довжин поданих
відрізків.
-Якого напою
найбільше?
(пакет молока,
бутила лімонаду,
каністра води)
-У кого води у
відрі найбільше?
-На скільки літрів
води більше в
кенгуру, ніж у
ховрашка?
На скільки літрів
води менше в
пінгвіна, ніж у
кенгуру?
Скільки всього
літрів води в
ховрашка й
мишки?
-У кориті було 10
л води. Кінь
випив 8 л води.
Скільки літрів
води залишилось
у кориті?
-За малюнком
назви посуд,
місткість якого
більша, ніж 1 л;
місткість якого
менша, ніж 1 літр
(термос,
каструля, пакет
молока, склянка,
лійка).
-Розглянь
малюнок і дай
відповіді на
запитання:
1)Скільки
всього літрів
води поміститься
в каністру і
відро?
2) На скільки
літрів води
більше
-визначати покази
термометра за
малюнками;
-вимірювати
температуру
повітря у своїй
кімнаті;
-вимірювати
температуру
холодної води з
крану.
-вимірювати
температуру води
після танення льоду
і снігу в двох
посудинах;
-вимірювати
температуру води
під час її нагрівання.
- Чому розміри
термометра повинні
бути невеликими
порівняно з
розмірами тіла,
температуру якого
вимірюють цим
термометром?
- Чому показання
медичного
термометра варто
дивитися лише
через 5 хвилин після
того, як він був
поставлений
хворому?
- Термометр
показує +10* С.
Скільки градусів
покажуть 2 таких
термометри?
-Якою має бути
температура у
здорової людини?
-Визнач, хто в
кожній парі важчий
(слоненя чи
мавпочка, віслюк чи
козеня (звірі
катаються на
гойдалці)).
-Для визначення
маси
використовують
мірку – 1 кг.
Коротко записують:
1 кг.
-Що важче гарбуз чи
кавун? (Маса
гарбуза 8 кг, маса
кавуна 5 кг.
8>5,отже, гарбуз
важчий).
-Купили 4 кг
картоплі й 2 кг
капусти. Яка маса
покупки?
-Маса лисички –
9кг, а маса білки – 1
кг. Хто з них
важчий? На скільки
важчий?
-Маса дині 4 кг, а
маса кавуна – на 2
більша. Яка маса
кавуна?
-За малюнком
склади задачі, які
містять запитання
«Чого купили
більше? На скільки
кілограмів більше?»
-Розглянь малюнок.
Дай відповіді на
запитання. Що
важче – ананас чи
гарбуз? На скільки
кілограмів? Яка
маса ананаса й
гарбуза разом?
-День і ніч : З яких
частин
складається доба?
Як змінюється
твоя діяльність
упродовж доби?
Від чого вона
залежить?
-Пори року: які є
пори року? Яка
зараз пора року?
Якої пори року
Сонце
піднімається
найвище над
земною
поверхнею, а коли
найнижче?
-Який день тижня
сьогодні? Який
день тижня був
учора?
-Розкажи за
малюнками, що
робив хлопчик у
різні частини
доби.
-Котру годину
показує кожний
годинник (за
малюнком)?
-Завтра буде
п’ятниця. Що
сьогодні за день?
-Котру годину
покаже кожний
годинник через 2
години?
-Завтра буде
вівторок. Який
день тижня
сьогодні? Який
день тижня був
учора?
-Запиши, скільки
годин і хвилин
показує кожен
26. 26
- Виміряй
довжину
найдовшої ланки
ламаної.
- Назви ім’я
дівчинки, яка
правильно
виміряла довжину
відрізка.
- Перевір
вимірювання та
обчислення.
- Знайди довжину
ламаної. Запиши
відповідь у
дециметрах і
сантиметрах.
- Чий шлях
довший? (мишки
чи черепахи)
- Накресли
відрізок, який
дорівнює сумі
довжин поданих
відрізків.
поміститься в
каністру, ніж у
відро?
3) На скільки
літрів води
менше
поміститься в
лійку, ніж у
відро?
4) Скільки літрів
води можна
долити в
каністру, якщо в
ній уже є 5 л
води?
-Боксер Роман
важчий, ніж боксер
Дмитро. Покажи
кожного боксера на
малюнку.
-Назви масу кожної
тваринки. Запиши
назву найважчої
тваринки;
найлегшої
тваринки.
-Чия маса (гусака чи
качки)
більша/менша? На
скільки кг?
-За малюнком дай
відповіді на
запитання. Яка маса
двох півнів? Гусака?
Качки? Кроля?
Баранця?
-У скільки разів
маса ягня більша за
масу гусака? Постав
питання за
малюнком.
-У скільки разів
маса гарбуза більша
за масу дині?
годинник. Котру
годину покаже
кожен годинник
через 10 хв?
-О котрій годині
учень закінчив
виконувати
завдання?
-Скільки часу
тривала велика
перерва? Тощо.
-Перерва
розпочалась о 9
годині 10 хвилин,
а закінчилася о 9
год 25 хв. Скільки
часу тривала
перерва?
-Урок закінчився
о 12 год 50 хв.
Коли розпочався
урок, якщо його
тривалість 40 хв?
-Коли закінчився
попередній урок,
якщо перерва
тривала 20 хв?
-Перерва
розпочалася о 9
год 15 хв і тривала
10 хв. Коли
закінчилася
перерва?
