Хмельове

1. Хмелівське навчально-виховне об’єднання
Маловисківської районної ради
Кіровоградської області
Виховний захід у 7 класі
до Дня народження
В.О.Сухомлинського на тему:
«Той, хто творить добро,
творить саме життя»
Добрі слова — це сади.
Добрі слова — коріння.
Добрі думки — квіти.
Добрі справи — плоди
Класний керівник: Майдебура Т.В

2. Тема: «Той, хто творить добро, творить саме життя.»
Мета:
навчальна: формувати в учнів найвищі людські цінності: ввічливість,
милосердя, людську гідність, чуйність, любові і поваги до ближнього;
ознайомити учнів із життям і творчістю В.О.Сухомлинського; вчити їх
бачити красу, що оточує нас, передавати словами побачене; формувати
вміння міркувати, доводити, пояснювати, оцінювати вчинки героїв і
паралельно свої; спонукати до пізнання світу.
виховна: виховувати почуття людської гідності, бажання духовно
вдосконалюватися, працелюбність, повагу до старших і любов до рідної
землі, до патріотизму, доброту, людяність, потребу в справжній дружбі.
розвиваюча: розвивати творчу уяву, мислення, пізнавальний інтерес.
Обладнання: фонограми пісень та мелодій, відеоматеріали, добірка
прислів’їв, роздатковий матеріал: паперові серденька, смужки паперу, аркуші
паперу для записів; підставка із свічкою для спалювання поганих думок;
музичний супровід; книги В.О.Сухомлинського; оформлення дошки:
українські народні поговірки, намальоване крейдою велике серце.
План заходу:
1. Етап «Стежиною добра і милосердя»
2. Етап «Самотність і милосердя»
3. Етап «Родина»
Девіз уроку:
Твори добро завжди і всюди!
Нехай тебе шанують люди.
Хід заняття:
(звучить ніжна мелодія)
Доброго ранку бажаю вам я,
Дітки кмітливі, ви - дружна сім 'я.
Бачу, ви працювати охочі,
Тому і сяють допитливі очі,
Один одному посміхнемося
І мерщій до роботи берімося.
Вчитель. Діти! Я прошу Вас хвилинку постояти. Хай першими сядуть
уважність та щирість, другими – сердечність та чуйність, а згодом – доброта
та милосердя. Ви завагалися? А чому? Я не випадково зупинила Вас. Кожен
на хвилинку замислився над чистими джерелами своєї душі.
Наш захід ми присвячуємо творчості видатного педагога, мудрого вчителя,
директора школи, доброго сина і тата, того, кому присвячувалися слова вірша –
В.О.Сухомлинському.
Він залишив назавжди
Слід після себе у світі.
Слід той не зможуть змести
Сиві і славні століття.

3. *Інформаційна хвилинка
Учні. Повідомлення групи бібліографів
1. Народився Василь Олександрович Сухомлинський у 1918 р. в с. Василівка на
Кіровоградщині в незаможній сім'ї.
2. Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслею,
майстрував інструменти та колеса.
3. Мама, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі. У Василя Олександровича було
двоє братів — Іван і Сергій і сестра Меланія.
4. Зимовими вечорами, коли мама сиділа над шитвом, вона розказувала дітям
казки. Змалку батьки виховувати в дітей любов до книги.
5. Василь Олександрович ріс допитливим і цікавим. Любив малювати, мав чудову
пам'ять.
6. Понад 35 років працював Василь Олександрович учителем і директором
Павлиської школи.
7. У педагогічному щоденнику він записував свої спостереження за поведінкою
дітей. А потім складав повчальні оповідання та казки.
Ведучий 1: Я впевнена: люди не будуть щасливі, якщо ми їх не навчимо
азбуки любові - любити інших людей, співчувати, допомагати їм, жаліти їх,
не навчимо їх жити за законами добра, краси, загальнолюдських цінностей,
що є основою виховання.
Сьогодні ми порушимо проблеми милосердя, доброти, чуйності,
співпереживання, щиросердності, уміння розділити чужий біль, вчасно
підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді.
Ведучий 2. Саме у храмі народжуються роздуми про дорогу життя, вічну
мудрість, вдосконалення, поведінку. Тут виникають думки про нерозгадані
ще досі формули вічної краси, турбують проблеми духовності, бо запитають
нащадки, якими були, що будували, що руйнували, чим "дух трепетав".
1. Етап «Стежиною добра і милосердя»
Ведучий 1: Милосердя, доброта... Ще з часів давньоруських
благодійність була традицією нашого народу. Цілком природним і
закономірним вважалось допомогти знедоленому, нещасному,
поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість
і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і
скривдженого.
ВЕДУЧИЙ 2: Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність,
уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в
горі й біді — це в характері нашого народу.
Вірш «Доброта»
Донечка:
Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!
Мати:
Кажуть люди: то не зорі,

4. Сяють душі то святі.
Кажуть, хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла нікому не робив,
Бог послав того на небо,
Ясной зіркою сіять...
Донечка:
- Правда, мамо, то все душі,
А не зорі там горять.
Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила,
Щоб добро робити вміла,
І робить не вміла зла.
1-й учень.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах літаєш,
Забувши про чужу біду
2-й учень.
Бо доброта — не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
3-й учень.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині,
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Ведучий 1: Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них —
повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди... Навіть там, де гори спокійні, й
твердь земна не хитається під ногами...
Ведучий 2: Милосердя і доброта — як два крила, на яких тримається
людство. І щоб виіскрити доброту із наших сердець, не потрібні страшні
землетруси чи Чорнобильська катастрофа. Хіба у звичайному плині днів
немає людей, які потребують допомоги?
Ведучий 1: Лікування добротою потребують не тільки хворі та
самотні, а й цілком благополучні й здорові люди, в яких душа черства й
глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і
не чує кривди й болю, несправедливості й горя.
Ведучий 2: Горе підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на
скроні, і ти з печальною розсудливістю розумієш — усе краще вже було, все
у минулому, а попереду — морок і синій туман... І з тобою лишаються лише
спомини, недуги, самота і немічність. Діти, а ми з вами беремо участь в
допомозі людям, яких спіткало горе?

5. 1-й учень
Коли, здається, жити неспромога,
Коли, здається, більше сил нема,
Повір у себе, і твоя тривога
Розвіється, як марево, сама.
Коли здається, що земля і небо
Супроти тебе стали на диби,
Повір у себе, знай, що жити треба,
Бо ви своєї долі — не раби!
2-й учень
Повір у себе, ці слова, як гасло,
їх кожен день у пам'яті читай.
І щоб ніколи віра та не згасла, —
Ти кожен день і час свій пам'ятай
3-й учень
Жить на землі — велике щастя,
Якого ти не помічав.
І пам'ятай, що ти — Людина.
Творець краси і добрих справ.
Ведучий 1: Милосердна людина не залишається байдужою до чужого
горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На
безкорисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують
нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі
Ведучий 2: На жаль, багато поряд із нами бідних людей, які з різних
причин ледве виживають. Якщо кожен із нас буде небайдужим до чужого го-
ря, то це полегшить їхнє життя.
Ведучий 1: Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме
та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна
купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку, її вбирає
дитина з молоком матері і на протязі усього життя дарує світу. Так, дійсно,
справжня доброта німа. Людина, яка робить добро за велінням серця, ніколи
не буде вихвалятися цим, хизуватись своїм вчинком перед іншими.
Ведучий 2: Із давніх-давен гарні стосунки між людьми,
взаємопідтримка, милосердя були основними у житті. І про це говорить
народна мудрість. І зараз ми подивимося, як добре ви знаєте українські
прислів’я про добро. У вас є половинки прислів’їв, вам потрібно віднайти
другу половинку (робота в групах)
Доброго тримайся – поганого цурайся.
Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.
Добро закарбовуй на камені, а зло записуй на снігу.
Хто людям добра бажає, той і собі має.
Велике діло – добре слово.

6. Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Добро плодить добро, а зло плодить зло.
З добрим дружись, а лихого стережись.
Хто не знав зла . не шанує добра.
Не все те добре, що солодке.
Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.
Злий плаче від зависті, а добрий від радості.
Доброго тримайся – поганого цурайся.
Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.
Добро закарбовуй на камені, а зло записуй на снігу.
Хто людям добра бажає, той і собі має.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
2. Етап «Совість»
Вчитель. Діти, сьогодні мені хочеться розглянути ще одну дуже важливу
тему: Що таке совість. Що значить жити за совістю. Безсовісність та втрата
совісті. Сьогодні нам у цьому допоможуть книги В.О.Сухомлинського та
народна
мудрість.
Учні. 1. Ви, мабуть, досить часто чули від дорослих, які вас оточують,
наступне: "Як вам не совісно?", "Де ви совість свою загубили?". В мудрій
книзі написано, що совість - це один із засобів, яким душа вчить людину
правильним вчинкам. Совість - це "крик душі".
2. Совість - це потужний голос серця на захист іншого і сила, яка руйнує
людський егоїзм.

7. (Зачитуються оповідання В. О.Сухомлинського "Образливе слово" та "А
серце тобі нічого не підказало?").
Вчитель. Ось ви прослухали дві історії. І давайте спробуємо
розібратися, у яких людей є совість, хто живе за совістю, а у кого совість
відсутня. (Йде бесіда, діти висловлюють свої думки щодо прочитаного).
Учні. 1. Якщо людина зробила щось погане, починає себе
звинувачувати й сварити, кається, жалкує про скоєне, то кажуть, що у
людини (в серці) є совість, прокинулася, заговорила совість. Коли у людини є
совість, вона розуміє, що поступила неправильно і некрасиво.
2. Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок,
говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку
говорять: " Стид, хоч і не дим, а очі виїсть".
3. Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка
любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке
совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини
4. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає
все гірше і гірше, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків.
5. Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити?
6. Поступати за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як
правильно чинити. Адже совість живе у серці.
7. Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами
честі
(Роздуми дітей і заповнення відповідями намальованого на дошці серця
людськими якостями: милосердя, совість, чесність, справедливість, любов
до ближніх, шанобливість, доброта, лінивство, безсоромність, гнів, злість,
жадність, гординя, заздрість, щедрість. Добрі якості поміщаємо у серце, а
злі – викидаємо).
8. Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається
життю, вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі
дякують за гарне виховання.
Учитель. Як же людині боротися з муками сумління? (Відповіді
дітей).
- Існує прекрасна традиція серед людей - це один день на рік, коли всі
люди просять один у одного прощення. Цей день так і називається - Прощена
неділя. Можливо, вдома хтось із вас і дотримується такої традиції.
- Я хочу вам запропонувати ще однин крок до очищення сумління. Вам
на парти покладено паперові серденька двох кольорів: червоне і чорне. На
червоному я пропоную вам написати ту рису характеру, яку ви хотіли б мати
(можна підглянути до нашого великого серця на дошці). А на чорних
напишіть негативну рису, якої ви хотіли б позбавитись. Можете бути
щирими і чесними, тому що ніхто без вашого дозволу не читатиме ваші
одкровення. А й більше: чорні сердечка ми складемо ось на цю тацю (вчитель
тримає металеву тацю, на якій стоїть свічка). Ми після заняття вийдемо на
вулицю, запалимо свічку - світло миру та любові і спалимо всі наші негативні
риси.

8. (Діти виконують запропоновані види роботи).
Ведучий 2: А тепер давайте послухаємо одну повчальну історію, яку
переказують старі люди.
Дуже давно жила сім'я із трьох поколінь. А тоді існував звичай: старих і
немічних ніхто не доглядав, їх вивозили куди подалі і там залишали
напризволяще – так родина звільнялася від зайвого рота в домі. От якось
наказує батько синові: „Приготуй на завтра візок, бабусю повеземо.”
Повставали вони до схід сонця. Батько виніс свою стару матір, посадив на
візок, покликав сина і вдвох повезли. Заплакала стара, але нічого не могла
вже вдіяти.
- Куди ми веземо бабусю? – запитує син у батька.
- До старого шахтного обвалу, бо яка від старої користь, якщо тільки
сидить і їсть, а робити вже нічого не може.
Коли приїхали до шурфу, розвернув батько возика і тихенько пустив його
разом з бабусею.
- Що ви наробили, тату? – закричав син. – Навіщо ж ви і возика викинули?
А коли прийде час, на чому ж я вас повезу на звалище?
Почув це батько і наче прокинувся, гірко заплакав і поліз до ями – витягати
матір і возика.
Чи правда це було, чи ні, але яка мораль цієї притчі?...(бесіда)
Вчитель. Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути
добрим. Добро і чуйність, співпереживання, щиросердність, уміння розділити
чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це
завжди було в характері нашого українського народу.
Учениця.
Лікуймо наші зболені серця,
Лікуймо наші душі зачерствілі,
Несімо правди непогасний стяг,
І кривда в нашу душу не поцілить.
Учень.
Є ще спасіння від недуг людських,
Джерела віднайдімо лиш цілющі...
Мов подорожником торкнімося до них,
Й добром розквітнуть, просвітліють душі.
Ведучий: Це все, реальність сучасного життя. І щоб таких реалій в цьому
світі стало менше, я покладаю велику надію на ваше покоління, на ваші
серця, вашу любов, тепло і ласку.
3. Етап «Родина»
Ведучий 1. Кожному відомо, що серед усіх геніальних винаходів
людства одне з найважливіших місць займає родина, сім'я.
Ведучий 2: Сім 'я — святиня людського духу, благородних людських
почуттів. Батьки є першовихователями своїх дітей. Великий вклад у
виховання дітей вносять представники старшого покоління - бабуся і дідусь.

9. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна
уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки?
Ведучий 1: Цінності родини - це подружня вірність і любов,
збереження цілості сім'ї, піклування про дітей, старших, демократизм
стосунків. У хорошій родині немає місця бездушності, жорстокості, брехні.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану.
Чи перший біль, чи то останній
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке
Короткі в нас слова черстві.
Кажімо більше ніжних слів...
Ведучий 2: Любі мої! Прийдіть сьогодні додому і обов’язково
посміхніться любій матусі, обійміть її, приголубте і скажіть, що ВОНА для
Вас найкраща у світі.
Блок «Пам’ятка»
Ведучий 1: Перед вами аркуш з видрукуваними словами з наказу
молодим людям, який написав Василь Сухомлинський. Я хочу, щоб ви не
просто ознайомились із цим наказом, а щоб взяли його в життя: як пам'ятку.
(Учні по черзі читають рядки з наказу).
− Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й
матері була отруєна твоїми поганими вчинками.
− Вмій відчувати найважчі душевні муки матері й батька, їхня хвороба —
твоя біда.
− Вмій бути добрим у думках і почуттях. - Бережи здоров'я батьків.
Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не лише праця та
втома, а й хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
− Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.
Будьте гідними своїх батьків!
Ведучий 2:
Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що
коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які
гроші, вона по краплиночці виховується змалечку.
Милосердя — щиросердність, співчуття, любов на ділі, здатність
відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по
відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого
віку, людини що потрапила в біду.

10. Вчитель:
А зараз давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя.
Золоті правила:
1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.
2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.
3.Слухати маму, тата, бабусю.
4.Не сміятися над каліками.
5.Любити і берегти природу, тварин.
6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.
7.Не залишати тварин у біді.
8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.
9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху
V. Підсумок уроку.
 Вправа «Мікрофон».
- Які висновки ви зробили?
- Що найбільше запам’яталось?
- Про що з почутого на уроці ви б хотіли розповісти друзям? Може чогось їх
навчити?
Ведучий 1: Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть
роки. Хочеться вірити, що у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова
доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина
на цім світі не вічна, життя коротке і гріх тратити його на погані справи.
Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не
черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього
злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що
поруч є люди, яким набагато гірше. Бо ми можемо хоч на крихту покращити
їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом.
Заключне слово вчителя 1: Сьогодні ми говорили про Добро і
Милосердя. Ви збагатилися знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після
цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим,
кращим, досконалішим.
Завершуючи нашу зустріч, хочу процитувати слова нашого великого
пращура князя Володимира Мономаха, який говорив: "На світанні,
побачивши сонце, з радістю прославляйте день новий і скажіть: Господи, дай
мені віку до ліку, щоб я честю, совістю і добром виправдав життя своє".
На добру пам’ять про нашу сьогоднішню зустріч ми хочемо подарувати
всім маленькі пам’ятки, які б щоразу нагадували вам про дві істини життя –
добро і милосердя.