2. Тема: Світ врятує доброта.
Мета: Виховувати у дітей людятість, гуманізм у стосунках,
доброзичливість, повагу до людей, великодушність та самопожертву,
скромність.
Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та бажання назавжди зберегти
людську гідність.
Епіграф:
Ти знаєш що ти - Людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
В. Симоненко.
Вчитель.
Проблема Людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в 5 столітті
до Різдва Христового китайський філософ Конфуцій писав про те, що
потрібно виховувати в собі людяність і доброзичливість. Виховувати
людяність – це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної
допомоги радіти успіхам ближніх та поділяти їх скорботу, любити та
жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватися.
Тільки людяність і ніщо інше є ідеальною формою співжиття. Щоб
опанувати людяністю, стверджував Конфуцій, не траба злітати.
Достоєвський згодом із цього приводу писав, що дуже легко любити все
людство, а ось сусіда любити важко. В.О. Сухомлинський писав, щоб бути
справжньою людиною – це означає віддавати сили своєї душі в імя того щоб
люди навколо тебе були красивими духовно багатими, щоб у кожної людини
з якою ти зустрічаєшся в житті, від твоєї душі.
Сказав мудрець:
„ Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара –
Людина починається з добра!”
Ми всі з’явилися на світ одне для одного. Тільки разом, допомогаючи й
турбуючись одне про одного, ми можемо піднімати самих себе на п’ядестал
людяності. Чим ми добріші до людей, чим більше провин їм прощаємо,
більше їх жаліємо, а не судимо, тим краще для нас.
І щоб ніколи не відчувати гіркоти життєвого полину не відчувати в зрілі
роки, що життя пройшло марно потрібно самому собі дати відповідь: у чому
сенс мого життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути.
Пізнать себе – то школа нелегка.
Життя мінливе, мов швидка ріка.
Відбиток твій, що плив по мілені
При березі, -
3. Зникає в бистрині.
Пізнай себе у подвигу, в труді
Будь прокурором на тому суді,
Де сам в собі ти судиш кожен атом
Будь прокурором,
Слідчим.
Та не катом.
Вчитель. Ми забули про людяність – і це забуття призвело до
бездуховності, безвір’я, страшних злочинів, невиліковних захворювань, сліз
горя, завело нас у глухомань.
Стаття з газети: Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати як прощає мати
За добро добром спіши віддати,
Мудрість завше доброю була.
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри у злобі на них зубів.
А ти, що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш? Побумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж; а хто є ти?
І зваживши нікого не вини,
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рань
І прменем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться й власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти.
Вчитель. Леоніду Первомайському належать такі чудові рідки. Я винний у
тому, що світ не кращій...... Чи задумувались ми над тим, що кожний з нас
винний у тому, що діється навколо нас. Ні, ми думаємо що це світ завинив
перед нами, зустрів наш прихід невмитим. Ми ж самі народилисмя для
любові, щастя й сонця досхочу, а бачимо світ у плямах крові й по горло в
людському плачі.
Благослови рід людський на Добро!
Душі відкрий нам до злагоди й миру!
Щоб на Вкраїні незгод не було,
Нас сохрани!
І спаси!
І помилуй!
В погоні за матеріальними благами втрачена людина. Ми мабудь, забули, що
за гроші можна придбати:
Ліжко, але не сон
Книги, але не розум.
4. Ліки, але не здоровя ,
Розкіш, але не культуру.
Прикраси, але не красу.
Розваги, але не кохання.
Добробут, але не щастя.
Слова автора. З давніх – давен філософи оцінювали роль справжньої
людини.
Вони шукали людськеий ідеал. Таких філософів часто називали „ диваками”.
Але такі диваки прикрашали світ. Сьогодні в нас є нагода поспілкуватися з
одним із них. Вони блукають по житті, шукаючи відповіді на свої запитання,
освітлюють дорогу вогнищем надії. І не будемо дивуватисю якщо такі диваки
зявляються серед нас.
Людина 1. ось, погляньте, це, мабудь один із тих диваків – який зявився, щоб
прикрасити нам світ.
Дивіться, він із вогнищем удень! Хто ти і що шукаєш у нашому мирі науки
серед білого дня з вогнищем?
Діоген. Я грецький філософ і прийшов до вас із 4 століття, до вашої ери. Я
шукаю людину! Вогнище допомагає мені знайти шлях до істини.
Людина 2. ну й дивак! Він шукає людину. А хіба ж ти не зустрів по дорозі
сюди тисячі людей? Хіба ж ти без вогнища не бачиш, як пернаселена наша
планета? Куди б не пішов чи поїхав ти, не розминутися тобі з людьми.
Діоген. Так, я бачу, що всі ви маєте вигляд людей. Але мати вигляд людини
неважко, а от бути людиною дуже складно. Чи знаєте ви, сучасники, що
значить бути людиною?
Учень. Бути благородним.
Учень2. горіти заради іншого, як горить свічка
Учень3. бути надією для будь – якого подорожнього.
Учень4. допомагати іншим, турбуватися не тільки про себе
Учень5. допомагати кожному в біді
Діоген. Мені приємно, що ви розумієте глибинний зміст буття людини.
Слова автора. Ну ось. Що я казала. Він шукає відповідь на своє запитання.
Допоможіть цій людині, яка в пошуку істини долає шлях у століття.
Вчитель. Зараз ми спробуємо з вами стати співучасниками творіння проектів
бачення цінності людини.
( клас ділиться на дві групи)
І група. Дайте відповідь на запитання:
Які риси ви цінуєте у своїх друзях, однокласниках?
Складіть проект „ Образ сучасника”
ІІ група. Які риси ти хотів би пронести крізь усе життя?
Чого нового хотів би набути?
Проект „ Я у майбутньому”
( Відповіді записати на аркушах паперу та вивісити на дошці)
5. Діоген. Я радий нашій сьогоднішній зустрічі. Я ще не бачу у вас великих
вад, і заповідаю вам: будьте завжди Людьми. Набирайтеся життєвої мудрості
і, пізнавши в житті зло, - не йдіть на угоду зі своєю совістю. Назавжди
шукайте шлях до Істини.нехай у цьому вам допомагатиме цей вогонь.
Прощавайте.
Вчитель. Символом пошуку Істини у нас буде вогонь, залишений мудрецем.
Учень. Вогонь здатний розтопити кригу. Вогонь. Може освітити шлях.
Вогонь може зігріти і вселити надію світлим і чистим людям.
Вчитель. Але він ніколи не зігріє тих, хто має в серці ( відкрити дошку з
написаним) пихатість, примхливість, заздрість.
Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги.
Перша – вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек.... тільки
наприкінці вона стає рівною, з родючими садками.
Друга дорога – поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає
камянистою, небезпечною.
- яка вам більше подобається? Яку ви обрали б для себе?
- Ви обираєте першу дорогу. Але чому ж, вона така важка?
Учень. Справжньою людиною можна стати лише тоді, - коли зрозумієш, що
таке „ важко”. Не йди легким шляхом. Іди найважчим. Людина, яка з
дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися
спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою людиною,
домогтися в житті того, чого вона хоче.
Витри піт солоний із чола,
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що змогла.
Скільки сил у неї витрачало,
Щоб на світі більше щастя стало?
Учень. Ми часто нарікаємо на дорогу, якою ми йдемо , на людей, які
оточують нас. Ми забуваємо, що все починати потрібно із себе. Адже кожна
Людина це маленький світ, це велика таємниця. Це – Непрочитана книга. Це
– загадка.
Ти – сам загадка. Відгадай себе,
І все, мабудь, тобі на місце стане.
Червоне, біле, ніжно – голубе
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди, мов яблука на вітах....
Насамперед себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших розгадати.
Вчитель. Напевне, усі ми любимо казки Г.Х. Андерсена. У ньому багато
філософських казок. Зокрема „ Равлик та трояндовий кущ”.
З раньої весни до першого снігу цвів трояндовий кущ і був щасливий,
даруючи радість усім навколо. У затінку його гілок причаївсь у черепашці
равлик, розмірковуючи в самотній тиші про сенс життя. Він вважав себе
6. особою духовно звеличеною. Зневажливо відгукувався про невтомну
щедрість сусіда, хизуючись своєю відчуженістю од мирської суєти.пройшов
час. І забрав і того куща і того равлика. У чому ж справжня духовність
людини.
Справжня духовність людини у самовіддачі на благо ближнього. Жити
відкрито заради друзів, батьків, близьких і рідних.
Ти подолай себе самого,
Як смерть в нерівному бою.
Перед тобою даль – дорога,
Хоч крок новий зроби до того,
В чім дачиш ціль і суть свою.
Чого не встиг зробити юним,
Чого, мужніючи, не зміг.
До чого сивим духом буйним
Наблизивсь, падаючи з ніг.
Учень. Велике мистецтво – розуміти ближнього, бачити у ньому добрі,
позитивні риси. А чи вміємо ми це робити? Чи вміємо сказати один одному
щось приємне без лукавства, щиро?
Дотоль, пока не ощущаешь ты
Чужих страданий и чужой беды,
То кажется тебе, что их и нет!
Не слышешь ты, как стонет твой сосед.
Когда ж к тебе нагрянет в дом беда,
Ты словно просыпаешся тогда
И понимаешь – есть на свете боль
Больнее, чем сиднящая мозоль.
Но ты в обиде на весь мир за то,
Что боль твою не разделил никто,
Руки не подал, видя, что упал...
Но разве ты иначе поступал?
Вчитель. Дуже часто злу, нещиру людину асоціюють із безлистим деревцем.
Але якби це деревце отримало вдосталь вологи, турботи, доброго, лагідного
догляду можливо, воно на очах змінилося б: ожило, затріпотіло б листочками
від удячності, зацвіло б весняною красою милуючи око. Сьогодні ми
відчуваємо життєтворчу силу добра і щирості.
( Дітям роздати кольорові листочки, цвіт)
Кожному слід записати 5 позитивних рис свого однокласника. Вибираємо
найяскравіщі риси, які характеризують друга.
Прикрасимо листочками та цвітом наше деревце. Згодом ви матимете змогу
прочитати відгуки своїх друзів про себе.
Учень. Деревце позитивних емоцій.
Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким
ви, можливо, зустрінетеся лише раз в житті. Памятайте, що все повернеться
як буміранг.
7. Добро – добром, зло – злом
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати
За добро добром спіши воздати,
Мудрість завше доброю була.
Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу.
Я вірю і силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.
Вчитель: У різних життєвих ситуаціях залишайся на висоті. Ніколи не
втрачай віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і
падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено „ Усе
минає”. Памятай це. І радість невічна, і сум невічний. Памятайте добро.
Можна забути того із ким разом сміявся, але не забути того із ким плакали.
Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте
прощати всім, а собі – ніколи.
Пильнуйте за своїми думками,
Вони стають словами.
Пильнуйте за своїми словами,
Вони стають учинками.
Пильнуйте за своїми вчинками,
Вони стають звичками.
Пильнуйте за своїми звичками,
Вони стають характером.
Стежте за своїм характером,
Бо він визначає вашу долю!
Найкоротша відстань між людьми – усмішка. Тож частіше усміхайтеся.
Відгадайте загадку.
Нічого не коштує,
Але багато дає.
( Посмішка)
