Програми виховання духовності

1. Мета: Виховання ідеалу всебічно розвиненої
особистості, що йде з глибин віків,
передача
молодому поколінню соціального досвіду,
багатства духовної культури народу, його
національної ментальності, своєрідності
світогляду і на цій основі формування
особистісних рис громадянина України, які
включають у себе національну
самосвідомість, розвинену духовність,
моральну, художньо-естетичну, правову,
трудову, фізичну, екологічну культуру,
розвиток індивідуальних здібностей і
таланту.

2.  Особистісно зорієнтоване
формування особистості
направлене на розвиток потреб,
інтересів, нахилів, здібностей,
характеру, здоров’я,
працездатності, довговічності.
 Духовний розвиток особистості в
процесі її соціалізації, виховання
і саморозвитку.
 Відновлення почуття
національної гідності,
висвітлення правдивої історії,
повернення до культурних
надбань.

3. Найважливішою громадянською рисою
особистості є сформованість національної
самосвідомості, любові до рідної землі, свого
народу, готовності до праці в ім’я України.
Формування національної самосвідомості
передбачає освоєння молоддю своєї етнічної
спільності, національних цінностей (мови,
території, культури), відчуття своєї причетності
до розбудови національної державності,
патріотизм, що сприяє утвердженню власної
національної гідності, внутрішньої сподоби,
гордості за своєю землею. Національна ідея має
бути не просто атрибутом національної
свідомості, чисто духовним феноменом, а
поштовхом до практичних справ, як було у
кращих синів і дочок нашого народу споконвіку.

4.  Становлення демократичних стосунків, реалізація
права на вибір ідеологічної та політичної позиції.
 Формування патріотичних почуттів, вироблення і
зміцнення високого ідеалу служіння своєму
народові, готовності до трудового та героїчного
подвигу в ім’я процвітання своєї держави.
 Вивчення української мови з метою глибше пізнати
традиції, звичаї, психологію, національний дух
українців.
 Формування світогляду як узагальненої системи
поглядів на світ, на своє місце в ньому, розуміння
смислу життя.
 Формування родинно-побутової культури, норм
стосунків у сім’ї, виховання шанобливого
ставлення до батьків, жінки – матері, дідуся,
бабусі.

5. Мета:
формування в учня усвідомлення того, що
людина – частина природи, людська історія –
частина історії природи, як першооснови
існування людини, розвиток всіх потенційних
можливостей організму до життя без хвороб,
до активного творчого довголіття. Участь у
Всеукраїнських, обласних, районних та
шкільних акціях. Формування відчуття
відповідальності за природу як національну і
загальнолюдську цінність, виховання
дбайливого ставлення до багатств України,
формування екологічної культури,
гармонійних відносин з природою.

6. навчальні курси, клуби,
факультативи,
екскурсії,
спостереження за
природою,
бесіди, виставки –
конкурси,
ігри, вікторини,
випуск газет,
екологічні лото,
прес-конференції,

7.
Формування відчуття відповідальності за природу як національну і
загальнолюдську цінність, основу життя на Землі.
Вироблення практичних вмінь і навичок раціонального природокористування.
Оволодіння знаннями про природу рідного краю, залучення до активної
екологічної діяльності.
Виховання дбайливого ставлення до природних багатств України, формування
екологічної культури, гармонійних відносин з природою.
Співпраця з Варвинським лісництвом.
Формування розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення
розширювати свій кругозір, оволодіти загальною трудовою культурою.
Ознайомлення учнів із різноманітними професіями.
Формування творчої особистості як цивілізованого господаря своєї землі.
Постановка і розв’язання творчих складних завдань, які вимагають екологічної
культури та морально-вольових зусиль.
Організація та проведення екскурсій з послідуючим обговоренням та створенням
портретно-видової характеристики флори та фауни парків та лісів.
Пропаганда боротьби за «Чисті водойми» та «Чисті ліси»

8. Мета:
Створенням умов для зміцнення фізичного,
психічного, соціального і духовного здоров’я,
психологічного комфорту та соціального
благополуччя дітей шляхом визнання пріоритету
здорового способу життя як основного чинника,
збереження та зміцнення здоров’я, утвердження
свідомого ставлення та громадянської
відповідальності за власне здоров’я.
Поширення культурно-мистецьких та
фізкультурно-оздоровчих акцій для дітей.
Координація співпраці по даній проблемі з
молодіжно-спортивним клубом „Пересвіт”

9. Новітні форми і методи роботи:
соціальне проектування, метод
відкритої трибуни, ситуаційно-
рольова гра, соціально-
психологічний тренінг,
інтелектуальний аукціон, метод
аналізу соціальних ситуацій з
морально-етичним характером,
гра-драматизація.
Традиційні методи: бесіда, диспут,
лекція, семінар, роз’яснення
переконання, позитивний і
негативний приклади, методи
вироблення звичок, методи вправ,
контролю і самоконтролю,
створення громадської думки.

10.
 Формування фізичного здоров’я: організм людини як
біологічна система, біохімічні процеси і здоров’я,
гігієна тіла, генетичне здоров’я, репродуктивне
здоров’я, статеве виховання, профілактика хвороб, що
передаються статевим шляхом, СНІД, культура
харчування, фізична гармонія тіла.
 Формування психічного здоров’я (психологічний
комфорт): індивід, психіка людини, індивідуально-
типологічні особливості (емоції, почуття, воля,
свідомість), самооцінка, самовиховання,
саморегуляція, основні психічні процеси, їх вплив на
здоров’я, психологія спілкування, стрес, девіантна
поведінка, попередження шкідливих звичок,
психотравма, резерви психічних можливостей людини,
вплив засобів масової інформації та мистецтва на
психічне здоров’я людини.

11.  Формування духовного здоров’я: духовність людини
як основи здоров’я, закони діалектики про життя та
смерть, релігія про здоров’я, духовні вчення про
здоров’я, ідеал здорової людини, здоров’я в системі
життєвих цінностей, національні особливості
формування здоров’я, календарні народні свята.
 Формування соціального здоров’я (соціальне
благополуччя): етика родинних зв’язків, людина як
елемент соціуму, ставлення до навколишнього
середовища, соціальні потреби та інтереси,
соціальна адаптація, здоров’я нації, право і
здоров’я, шкідливий вплив наркогенних речовин на
здоров’я, попередження інфекційних захворювань,
здоровий спосіб життя, культура здоров’я.

12. Мета: Формування переконань спрямованих на досягнення
гармонійного виховання своїх дітей, прагнення до
ідеалу здорової
та щасливої людини, з багатогранними знаннями і
високими духовно-моральними якостями,
патріотичними
почуттями та працьовитістю, допомога в родинному
вихованні в знаходженні сукупності послідовних дій
батьків, використання народної етнічної педагогіки.
Створення сприятливих умов для розвитку
емоційного
життя дитини, становлення в неї почуття
самоцінності,
впевненості у собі, компетентності у різних сферах
життєдіяльності, формування пошани до предків,
дотримання народних звичаїв, збереження і
збагачення
традицій, посилення національно-ціннісних орієнтирів,
національної свідомості, любові до рідної землі,
толерантного ставлення до всіх народів, що
проживають в
Україні, виховання мовної культури.

13. переконання (розв’язання, повчання,
порада, бесіда, приклад,
розповідь, застереження,
читання, дискусія), організація
життєдіяльності дітей
(практикування правильної
поведінки, дотримання режиму
праці і відпочинку, доручення,
вимога, привчання)
нагляд(догляд, прохання, наказ,
заборона), стимулювання
культурної поведінки дитини
(схвалення, змагання,
сугестії(навіювання), заохочення,
покарання), батьківський всеобуч,
конференції, круглі столи, родинні
зустрічі „Весела сім’я”, батьківські
дні, родинні свята, Різдвяні
вертепи.

14.
 Духовно-моральне виховання (формування внутрішнього
психологічно розвитку дитини – свідомості, почуттів, волі,
поведінки).
 Тілесне виховання (діяльність батьків, спрямована на
зміцнення здоров’я, сили та досягнення правильного
фізичного розвитку).
 Розумове виховання (цілеспрямований вплив батьків на
розвиток розумових сил та мислення дітей, на вироблення
культури розумової праці).
 Мораль підготовка молоді до подружнього життя
(фізіологічна, соціальна, духовно-моральна, навчально-
пошукова).

15.  Анкетування та тестування з метою вивчення родинних
засобів які формують у дітей розуміння та особистісне
ставлення до сенсу й мети життя.
 Вивчення вікових особливостей, засвоєння норм
мораль-етичних правил поведінки.
 Допомога батькам у статевому та гендерному вихованні
(формування у дівчат цнотливості, дівочої гідності,
уміння володіти своїми почуттями; у хлопців – чоловічої
гордості, мужності, великодушності, поваги до жінок,
готовність оберігати дівочу честь і гідність).
 Навчання батьків, діти яких юнацького віку, приділяти
увагу потребі самовизначенню особистості, розвитку її
професійних інтересів, свідомому ставленню до
життєвих виборів, активній за формою та моральній за
змістом громадській позиції.

16.  Різноманітні види конкурсних програм, досліджень,
пошукових робіт.
 Різноманітні види подачі власних точок зору — семінари--
дискусії, круглі столи, дослідження пошуки.
 Нестандартні ситуації і умови, новітні виховні технології.
 Колективний спосіб творчості, робота у малих групах
( літератори, науковці, журналісти, режисери, дизайнери,
фотокореспонденти, умільці, спортсмени, менеджери).
 Нові інформаційні технології, комп’ютерні програми.
 Авторські програми та завдання підвищеної складності.
 Творчі науково-дослідницькі роботи, уроки комунікабельності.