1. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ
ЗМІСТ
Анотація …………………………………………………………………… 2
1. Вступна частина………………………………………………………… 3
2. Основна частина………………………………………………………… 6
2.1. Зміст морального виховання………………………………………… 6
2.2. Структурні групи системи методів виховання……………………... 6
2.3. Сутність морального виховання в корекційній школі………………9
2.4. Формування в учнів моральних поглядів, переконань, світогляду... 11
2.5. Формування навичок моральної поведінки…………………………. 11
2.6. Виховання в учнів моральних почуттів……………………………... 12
2.7. Виховання морально-вольових рис характеру……………………… 13
2.8. Виховання в учнів свідомої дисципліни…………………………….. 14
3. Заключна частина……………………………………………………….. 15
Висновки…………………………………………………………………… 15
4. Додатки………………………………………………………………….. 20
4.1. Етична граматика ( тематика бесід)………………………………… 20
4.2. Пам’ятки………………………………………………………………. 20
4.3. Казковий новорічний бал…………………………………………….. 27
4.4. Ми друзі твої, природо……………………..……………..………….. 35
4.5. Твій біль, Україно…………………………………………………….. 39
4.6. Повір у себе…………………………………………………………… 43
4.7. Загальношкільне свято іменинника………………………………… 45
Бібліографія.................................................................................................. 48
6

2. А Н О Т А Ц І Я
В умовах державотворчого процесу в Україні моральність є механізмом
гармонізації особистих і суспільних інтересів. Свого активного соціального
значення моральні цінності набувають тоді, коли вони стають здобутком
більшості, включаються в практичні відносини людей, проймають їх
свідомість і почуття.
У даній роботі говориться про те, що моральний кодекс є нормою
кожної людини і виховання позитивних рис характеру є основою для
втілення даних норм в життя. І не має значення, що дитина навчається в
допоміжній школі. Бо як показує практика, це не є перешкодою до засвоєння
і дотримання морально – етичних норм.
У роботі знаходять відображення основні принципи та ідеали моралі,
роль виховної діяльності школи, сім ї для формування характеру
особистості. Головним завданням морально – етичного виховання учнів є
виховання стійких моральних почуттів (совісті, обов язку, відповідальності) і
моральних якостей (чесності, правдивості, доброзичливості,
дисциплінованості, працелюбності). Виховуючи позитивні риси характеру в
учнів з вадами розвитку слід враховувати особливості їхньої психіки, що
обумовлені органічним пошкодженням центральної нервової системи.
Нижче висвітлені приклади відкритих виховних заходів для
формування розуміння поняття родинної єдності; формувати почуття
впевненості у своїх силах; виховувати почуття дружби, колективізму; любові
до Батьківщини, рідної землі, природи, а також спеціальні методи, зокрема,
методи репродуктивного пояснення (етичні бесіди, розповіді на етичні теми,
роз яснення етичних понять і норм навчання).
Сучасна школа виховує в учнів відданість, любов до Батьківщини в
добросовісній праці на благо суспільства, турботу про охорону і
примноження суспільного надбання, колективізм і взаємодопомогу, гуманне
відношення і взаємну пошану між людьми, етичну чистоту, простоту і
скромність в житті.; непримиренність до дармоїдства, нечесності,
несправедливості, користолюбства.
Допоміжна школа готує своїх вихованців до самостійного життя і
діяльності в соціальному оточенні. Тому розумово відсталі діти мають бути
виховані так, щоб їхня самостійна поведінка в різноманітних життєвих
ситуаціях відповідала існуючим у суспільстві соціальним нормам.
7

3. 1. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Як в Україні так і на міжнародному рівні питання моралі, духовності є
актуальною і найболючішою проблемою. На міжнародному рівні
обговорюється в ЮНЕСКО видатними філософами, мислителями,
письменниками, художниками, які визнають, що глибока криза цінностей
пронизує і серйозно загрожує майбутньому людству. Свідченням духовної
бідності людини стали наркоманія, прагнення дармового комфорту. Не
підлягає сумніву, що все це - наслідок втрати людиною моральних
орієнтирів і середовище, яке оточує сприяє цьому: про зло, жорстокість,
насильство пишуть, говорять , показують по телебаченню.
21 століття ООН проголосила « Століттям ЛЮДИНИ»..
Під духовністю розуміємо внутрішній світ людини, її самосвідомість і
спрямованість на явища зовнішнього та внутрішнього світу. А яким буде
Внутрішній світ дитини, такий слід вона залишить на землі. Через
духовність кожен виробляє свою життєву позицію, формує світогляд,
ставлення до себе, до навколишнього середовища, через духовність прояв
ляються її вчинки, дії, помисли.
У сучасному житті необхідний творчий пошук нових підходів,
концептуальних шляхів і змістовних взаємостосунків з дітьми. Сучасні
виховні концепції відрізняються прагненням спиратися на загальнолюдські
цінності ,ціннісне ставлення до людини. У психолого – педагогічній науці
ведеться розробка проблем розвитку культури особистості, що підкреслює її
теоретичну і практичну необхідність для реального навчально-виховного
процесу. Завдання духовного наставництва вирішують всі : кожна зріла
людина, вчителі, вихователі, класні керівники, яким не байдуже майбутнє
суспільства. Демократизація і гуманізація сучасної школи зумовлює
актуальність морально-етичного виховання учнів та загальну тему виховання
– відродження в людині загальнолюдських цінностей. У складному процесі
формування всебічно розвиненої особистості важливе місце належить
моральному вихованню.
Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім ї, що має на меті
формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки,
що становлять позитивні риси характеру, а саме:
 усвідомлена любов до Батьківщини, стійкий інтерес до минулого,
сьогодення і майбутнього рідного краю; почуття любові і поваги до рідного
народу, мови, дбайливе ставлення до природи і збільшення її багатств;
гордість за вітчизняні досягнення в Науці, техніці та культурі; прагнення
готуватися до захисту своєї Батьківщини; уміння жити і працювати в
суспільстві.
 Потреба брати активну участь у громадському житті свого класу,
школи, міста, країни;
 Усвідомлення основних принципів гуманізму; розуміння високої
цінності людського життя, прагнення будувати свої взаємини з людьми за
законами совісті, добра і справедливості; здатність до милосердя,
8

4. шляхетності, щедрості, потреба захистити слабкого, допомогти відстаючому,
піклуватися про батьків та інших членів родини, уміння поважати честь і
гідність людини, дбайливе і людяне ставлення до природи, тваринного і
рослинного світу;
 Розуміння свідомої дисципліни, як основи нормального
організованого життя і діяльності людини, дотримання встановлених норм,
правил, обов язків; уміння керувати своєю поведінкою, своїми потребами і
бажаннями; здатність стримувати себе й інших від недисциплінованих
вчинків;
 Розуміння морально-етичної основи культури поведінки,
гармонійного поєднання культури поведінки з моральною вихованістю;
потреба знати основні правила повсякденного етикету і бажання їх
виконувати;
 Уміння поводитися згідно правил культури поведінки, почуття міри і
такту в спілкуванні з людьми, уміння переборювати протиріччя і конфлікти у
стосунках з ними, прагнення говорити рідною мовою, збагачувати свій
словниковий запас, удосконалювати свій смак;
 Потреба у виробленні вольових рис характеру, здатність ставити
перед собою мету і виконувати її., об активно оцінювати себе; уміння
відстоювати свою точку зору і вислуховувати інших; моральна стійкість і
здатність протистояти негативним впливам; прагнення і готовність
займатися моральним вихованням;
 Розуміти сутність гуманних, високоморальних відносин між юнаками
і дівчатами, правильне уявлення про дружбу і кохання у підлітків, прагнення
до чесності і скромності. Краси і шляхетності у взаєминах; усвідомлення
морального ідеалу родини, взаємозв язку моральних якостей сім Янина і
громадянина;
 Непримиренне ставлення до відхилень від норм моральної поведінки,
до проявів егоїзму, жорстокості і байдужості.
Мета виховання позитивних якостей особистості – формування
системи поглядів і уявлень, норм і оцінок, рис характеру, навичок і звичок,
що регулюють поведінку людей відповідно до інтересів суспільства.
Сучасна початкова школа потребує нових підходів до формування
теоретичних знань у молодших школярів. Пріоритети надаються
розвивальній функції навчання, самостійності та нестандартності думки. . В
умовах сьогодення потрібно формувати в учнів цілісність свідомості,
структури мислення, що обумовлюють здатність до сприйняття сучасних
наукових ідей та підходів, до пояснення дійсності. Потрібно формування
систем знань, вмінь та навичок.
Тому одним із важливих напрямів морально-етичного виховання є
формування етичної культури поведінки, гармонійних відносин, позитивних
рис характеру.
9

5. Моральні засади особистості формуються насамперед у сім’ї. У
шкільні роки виховання здійснюється цілеспрямовано, з урахуванням багажу,
який дитина отримала у дитинстві.
Не сформованість основ моральної культури, особистісних
новоутворень у молодшого школяра в попередні роки навчання в
майбутньому може призвести до негативних наслідків у поведінці,
взаєминах у спілкуванні, у контактах особистості з оточуючим світом, що
значно ускладнить процес її соціалізації.
Життя нашого суспільства переконливо свідчить, що без відродження
у молоді таких важливих моральних цінностей як добро, совість,
відповідальність, людяність, почуття власної гідності і толерантність не
можна сподіватися на покращення морально-етичної ситуації в країні,
подолання духовної кризи в суспільстві.
Саме тому провідною метою шкільного виховання, в тому числі й
морально-етичного, є створення і забезпечення умов, Які сприяють розвитку
особистості кожної дитини. Дитина має нарешті стати найвищою цінністю
виховання. Вільний моральний вибір людини можливий лише за умови
сформованості ядра особистісної гідності людини. Немає людини вищої за
мене. Немає людини нижчої за мене. Слід пам’ятати що ми живемо на світі,
щоб творити, а не руйнувати його. Що кожен залишить після себе на землі
залежить від нього самого.
10

6. 2. Основна частина
2.1. Зміст морального виховання
Специфічні завдання морального виховання учнів спеціальних
(корекційних) шкіл корекція і компенсація вторинних відхилень.
Внаслідок первинних і вторинних порушень дітям властивий обмежений
чуттєвий і практичний досвід. Недостатнє розуміння соціальних і моральних
вимог. Обмеженість у спілкуванні з оточуючими. Відсутність критичної
оцінки власних і чужих вчинків. Недостатність підкорятися педагогічному
впливу . корекція і компенсація полягає у чіткому плануванні та організації
життя . формуванні досвіду моральної поведінки. Підготовці до праці.
Розвитку суспільно-цінних мотивів. Досвіду спілкування з здоровими
однолітками.
Зміст морального виховання зумовлюється своєрідністю і
особливостями моралі, як форми суспільної свідомості, визначається
замовленням суспільства.
Завдання морального виховання формування стійких моральних
почуттів совісті, честі, обов’язку, відповідальності, гідності, сорому і
моральних якостей чесності, правдивості, доброзичливості,
дисциплінованості, працелюбності, сміливості, порядності, любові до
Батьківщини. Спеціальні принципи, на яких базується процес морального
виховання розумово-відсталих дітей:
- Виявлення типових відхилень та індивідуальних особливостей;
- Скерованість педагогічного впливу на корекцію та компенсацію
розвитку при особливій увазі до вторинних відхилень;
- Опора на збереженні можливості та найсильніші сторони дитини;
- Індивідуальний підхід.
2.2. Структурні групи системи методів виховання
1 методи інформації (візуально-слуховий, словесний, пошуковий).
2 метод сугестії (авторитет, приклад.)
3 метод організації практичної діяльності (стимулювання позитивних та
гальмування негативних рис характеру).
4 методи вправляння (громадські доручення, заохочення, покарання,
дотримання охоронно-педагогічного режиму).
Врахування індивідуальних та вікових особливостей забезпечується
різною глибиною й рівнем конкретності і узагальнення. У ранньому віці
дітям недоступні складні поняття честь, обов’язок, справедливість. Вони
засвоюють більш прості поняття, щоб від них перейти до більш складних,
тому складовими частинами морального виховання є формування моральних
поглядів, переконань і світогляду, навичок і звичок поведінки, почуттів,
морально-вольових рис характеру.
Дітям необхідно повідомляти, як найбільше відомостей про моральні
вимоги, які суспільство ставить до кожної людини. Повідомляти так, щоб ці
знання набули регулюючої і стимулюючої функцій. Щоб знання
11

7. перетворилися в розуміння і переконання. Найважливіше поступово і
постійно формувати і закріплювати позитивні риси характеру. Необхідно
компенсувати властиві розумово-відсталим дітям розходження між
свідомістю і поведінкою. Це відбувається у процесі трудової і навчальної
діяльності. У зв’язку з властивими дітям загальмованістю і
розгальмованістю у них важко виховати моральні почуття, позитивні риси
характеру, такі як дружелюбність, товариськість, чесність формуються лише
в колективі. Для особистості розумово-відсталих дітей характерні слабкість
волі і характеру. Це заважає їм дотримуватися своїх переконань, здійснювати
плани і бажання.
Як загальмовані так і збуджені діти потребують виховання волі і
характеру. Зокрема таких рис, як принциповість, чуйність, доброта,
скромність, правдивість, охайність, дисциплінованість, працелюбність. Це
формується лише на протязі певного часу, використовуючи усі засоби
педагогічного впливу. Такі діти часто не знають своїх прав і обов’язків, тому
і потрапляють у складні ситуації. У вихованні особистості розумово-
відсталої дитини значна роль належить сім’ї, особливо тій, у якій
дотримуються норм християнської моралі. Абсолютно вічні цінності –
загальнолюдські цінності, що мають універсальне значення та необмежену
сферу застосування (любов, доброта, чесність, гідність, справедливість,
милосердя, доброзичливість та ін.). Національні цінності є значущими для
одного народу. Проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад,
почуття націоналізму зрозуміле і близьке лише поневоленим народам і чуже
тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей
належать такі поняття як патріотизм, лочуття національної гідності,
історична пам'ять тощо. Громадянські цінності ґрунтуються на визнанні
гідності людей і характерні для демократичних суспільств. Це зокрема права
і свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії,
поваги до закону тощо.
Сімейні цінності - моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь,
закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків та ін.
Моральні стосунки в сім’ї і сформовані на їх основі риси характеру
накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов’язаний, по
перше, із сильними переживаннями, по друге, вони постійніші, по третє, в
них закладаються підвалини від моральних ставлень людини до суспільства,
до праці, до інших людей.
Цінності особистого життя мають значення насамперед для самої
людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя та
ін.
Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами
суспільства до формування всебічного розвитку особистості, рівнем його
моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання і
виховання позитивних рис характеру в учнів - формування національної
свідомості й самосвідомості, прагнення жити в гармонії з природою, з
повагою до старших, до жінки.
12

8. Формування національної свідомості та самосвідомості передбачає:
виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім’я
України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури),
відчуття своєї причетності до розбудови національної державності,
патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення учнів
до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й
гордості за свою Батьківщину.
У вихованні гідного громадянина велике значення має правдиве
висвітлення історії культури та освіти народу, повернення до культурних
надбань минулого, відкриття невідомих сторінок нашої спадщини.
Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне виховання
покликане виховувати глибоке розуміння громадянського обов’язку,
готовність вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його
збройних сил. Як немає людини без самолюбства, так немає людини без
любові д о Батьківщини, і ця любов дає вихованню ключ до серця людини і
могутню опору для викорінення її негативних, природних, особистих,
сімейних і родових нахилів і звичок, зміцнюючи позитивні риси характеру.
Вихователь має бачити сам процес становлення національної
свідомості дитини та глибоко розуміти зміст ключових понять
«національний», «патріотизм», «громадянськість».
У структурі морального становлення особистості виділяється моральна
свідомість, моральні вчинки, моральна спрямованість. В основі поведінки
завжди існують знання про те, що є правильно, а що ні, тобто мають бути
сформовані певні поняття і уявлення про моральні норми, а також ставлення
до них, що проявляється у формуванні характеру. Важливо також ставлення
до моральних норм та емоційно забарвлена оцінка їх, переконаність у
необхідності їх дотримання.
Прийшовши до школи , діти вже мають деякий моральний досвід, як
досвід пережитих моральних почуттів, які відобразились на формуванні
характеру. Проте діти в цьому віці ще не мають стійких моральних
переконань. Моральні почуття і судження., на думку ряду дослідників,
відзначаються аморальністю, випадковістю ознак, носять ситуативний
характер. Як відомо, етична культура – це упорядкованість думок, почуттів і
вчинків, розуміння себе та інших, знання основних закономірностей життя,
людських стосунків. Культура неминуче проявляється в поведінці.
Культура поведінки – це складне і багатозначне явище, що ґрунтується
на моралі і включає в себе правильне розуміння етичних понять, знання
норм і правил поведінки та переконаність у необхідності їх дотримання,
вміння і навички, що допомагають в організації своєї життєдіяльності та
дотриманні громадського порядку.
В основі формування етичної культури учнів лежать моральні знання
Вони значною мірою отримуються стихійно – в процесі сприйняття реальних
взаємостосунків, починаючи з сім ї, найближчого оточення, а також
спілкування з людьми та спостереження за їхньою поведінкою.
13

9. В школі джерелом моральних знань є навчально-виховний процес.
Спеціальні методи, зокрема, методи репродуктивного пояснення (етичні
бесіди, розповіді на етичні теми, роз’яснення етичних понять і норм
навчання, використання творів літератури та мистецтва) покликані
допомогти дітям у виробленні, уточненні, узагальненні моральних уявлень і
суджень, вихованні позитивних рис характеру.
Етична бесіда – традиційний метод морально-етичної освіти . Існує
кілька класифікацій етичних бесід на основі різних підходів: колективні,
групові, індивідуальні: планові й епізодичні тощо.
На прикладі одного з напрямів етичного виховання - етики мовленевої
поведінки, а саме: зовнішнього прояву таких позитивних рис характеру як
ввічливість і чемність – далі наведені коментар та зразки допоміжного
матеріалу щодо проведення таких бесід.
Етика мовленнєвої поведінки передбачає виховання звертання до
старших на «Ви», не припускатися грубих, образливих слів, користуватися
словами ввічливості, вимовляти їх правильно., з відповідними інтонаціями,
жестами, манерами.
Поширеною помилкою в дітей є вживання «ввічливих слів» без
усвідомлення самої суті ввічливості. На це слід постійно звертати увагу під
час проведення моральних бесід.
Тематика виховних заходів, які проводяться нині в школах, свідчать
про те, що виховання постійно звертається до національних джерел.
2.3. Сутність морального виховання в корекційній школі.
Виховання позитивних рис характеру.
Готуючи своїх вихованців до самостійного життя в нашому суспільстві,
наша школа піклується про те, щоб вся сутність виховання позитивних рис
характеру була вихованням високої моралі.
При цьому враховується необхідність посилення морального
виховання молоді у зв’язку з тим, що в процесі навчання все більш зростає
роль етичних норм в житті суспільства, розширюється сфера дій морального
чинника і відповідно зменшується значення адміністративного регулювання
взаємостосунків між людьми.
Сучасна школа виховуючи в учнів позитивні риси характеру як
товариськість, дружелюбність, поступливість, урівноваженість, щедрість,
стриманість, чуйність, привітність, відкритість, бережливість, рішучість,
гнучкість, милосердя, відхідливість, лагідність. Добросовісність у навчанні,
праці і спілкуванні, виявляючи товариську взаємодопомогу, гуманне
відношення і взаємну пошану між людьми і непримиренність до дармоїдства,
нечесності, несправедливості, користолюбства.
Моральний кодекс є нормою кожної людини і дітей, що навчаються в
спеціальній школі-інтернат. Тут не може бути ніякої знижки на розумову
недостатність, яка як показує практика, не є перешкодою до засвоєння і
дотримання розпоряджень. Олігофренопедагогіка, рішуче відкидаючи
14

10. всілякі спроби етичної дискримінації розумово відсталих осіб, обмеження їх
духовного розвитку якоюсь межею, розглядає етичний розвиток розумово
відсталих дітей-дебілів як безперервний процес, що протікає по висхідній
лінії.
Важливе значення під час виховання розумово відсталих має те, в якій
системі воно здійснюється. Досвід показує, що у зв’язку з фрагментарністю
мислення і порушенням зв’язку між приватним, з одного боку, і загальним, з
іншого, неприйнятною у вихованні цих дітей є система переходу від одного
елемента моралі до іншого, від однієї вимоги до іншої, залежно від віку
вихованців. В будь-якому віці потрібна справедливість, дисциплінованість,
колективізм, працелюбність. Облік індивідуальних та вікових відмінностей
забезпечується різною глибиною, рівнями конкретності і узагальненості.
Наприклад в молодшому віці діти залучаються до моральних засад на основі
конкретного сприйняття фактів дійсності, прикладів поведінки людей, що
знаходяться поруч, шляхом використання більш доступних слів «добрий»,
злий», «справедливий», «привабливий». «приємний» і ін. Проте і в понятті
«добрий», як і в інших полягає широке узагальнення, що може викликати
неправомірну іррадіацію його в свідомості дитини на позитивні і негативні
факти. Цьому сприяє конкретність і прямолінійність мислення дитини,
ослабленість диференціації фактів і явищ по їх цінності. За відсутності
ціннісної орієнтації дитина може уявити собі справу так, що, скажімо. Добре
відношення, пошана повинні розповсюджуватися абсолютно на всіх людей,
на всі вчинки і дії.
Наступною дуже важливою вимогою є дотримання максимальної
конкретності. Особлива увага звертається на те, щоб учень завжди міг
розібратися в тому, що, наприклад, доброта необхідна у відносинах з
гідними людьми – чесними, правдивими, з тими, які живуть своєю працею,
чесно відносяться до своїх обов’язків. Проте вона неприйнятна до тих, хто
живе за рахунок праці інших, до всіх, хто шкодить чесним людям. При
такому підході до справи в учнів молодшого віку закладаються основи
підходу до оцінки вчинків і дій людей при визначенні свого відношення до
них. Згодом це надасть їм неоціненну послугу в подоланні спроб залучити їх
в суспільно небезпечні дії.
Послідовність у виборі способів поглиблення змісту норм і правил
строго дотримується залежно від віку школярів. Так, наприклад, виховання
почуттів суспільного обов’язку починається з першого класу. Спочатку у них
формується розуміння того, що навчання, самообслуговування, виконання
обов’язків чергового, санітара є їх громадським обов’язком, патріотичною
справою. Надалі зміст цієї норми поглиблюється, набуваючи все більш
вираженого суспільного звучання і включаючи нові відтінки розуміння
громадянського обов’язку (дія із власної волі, безвідплатна робота, турбота
про інших, прагнення виконати роботу якнайкраще і. т. ін.)
Виховання дотримання моральних норм співжиття і на їх основі
позитивних рис характеру – тонкий і складний процес. Він вимагає від
педагогів вдумливості спостережливості, творчості, знання моральних
15

11. закономірностей, особливостей етичного дозрівання і, звичайно, справжньої
любові до дітей.
2.4. Формування в учнів моральних поглядів, переконань, світогляду.
Відомо, що ступінь правильності поведінки того чи іншого учня
залежить в першу чергу від усвідомлення того, як необхідно діяти в тому чи
іншому випадку У розумово відсталих дітей такі знання дуже мізерні. Тому
найпершим завданням тут є повідомлення їм якомога найбільшої кількості
правдивих відомостей про моральні норми, які вимагає суспільство від
кожного. Просте накопичення таких знань ще не гарантує стійкої моральної
поведінки, оскільки в цьому випадку розумово відсталі діти далеко не завжди
керуються ними. Необхідно ще щоб ці знання набули стимулюючої і
регулюючої функції. Необхідною умовою цього є перетворення знань в
моральні переконання. Зараз доведена можливість створення таких
переконань у розумово відсталих школярів. Проте сформовані переконання
стають у них часто знаряддям побудови і регуляції лише окремих вчинків.
В процесі бесід з учнями вихователь виявляє пропуски в їх моральному
вихованні, встановлює випадки локалізації переконань і на основі широких
співставлень і встановлення причинно-наслідкових зв’язків поступово усуває
фрагментарність моральних уявлень, надаючи їм системний характер.
Вирішальним чинником, що сприяє встановленню в учнів світогляду, є
оволодіння систематичними знаннями і організація практичної діяльності по
їх використанню.
2.5. Формування навичок моральної поведінки.
Успішний процес соціалізації учнів не обмежується формуванням
моральних знань, він вимагає набуття досить міцних навичок і звичок
поведінки.
Актуальність задачі формування навичок моральної поведінки
обумовлюється необхідністю компенсації властивої розумово відсталим
дітям розбіжності між свідомістю і поведінкою. Набуття міцних навичок
поведінки попереджує нестійкість, лабільність поведінки, що породжуються
внаслідок забування вимог або легкого впливу інших людей. Завдяки цьому в
них зберігається правильна форма поведінки навіть за наявності спокус,
задоволення яких веде до їх порушення. Разом з тим слід враховувати і
зворотний бік цього процесу. За наявності інертності і відсталості психічних
процесів, вироблення в учнів навичок поведінки нерідко стають штампами і
стандартами, які відтворюються і в адекватних і в неадекватних ситуаціях.
У зв’язку з цим набуває особливого значення формування в учнів моральних
мотивів. Вироблення їх здійснюється шляхом поступового переходу від
елементарних форм зовнішнього управління вчинками і діями дітей за
допомогою словесних методів, несучи в собі значення дозволу, схвалення
(треба), бажаних і гальмування небажаних дій, до управління., що включає
16

12. розгорнуті мотивації необхідності вибору тих чи інших вчинків і
направленому на вироблення у дітей внутрішніх стимулів і гальм, звернених
до самого себе як наказ діяти .Таким чином формування навичок поведінки у
розумово відсталих дітей повинне завжди ґрунтуватися на їх усвідомленому
засвоєнні. Основним методом вироблення їх є правильність вчинку і дії в
процесі спеціально організованої і корегованої діяльності – трудової,
навчальної, самодіяльної.
Тільки формуючи емоційно позитивний досвід моральних стосунків і
моральної поведінки можна створити необхідний грунт, без якого словесний
вплив виявляється малоефективним, а засвоєння моральних понять і
вироблення переконань набувають формального характеру. Дотримання цієї
вимоги є особливо значущим для виховання учнів Проте і тут використання
життєвих ситуацій, організації діяльності і формування досвіду по різному
здійснюється стосовно нормального і аномального школяра. Якщо
нормальний, учень спроможний самостійно добути необхідні умови
поведінки із життєвого досвіду і життєвих ситуацій, то учень допоміжної
школи через недорозвиток емоційних та інтелектуальних процесів, внаслідок
властивої йому пасивності, несамостійності не завжди робить правильні
висновки. Тому необхідно, щоб педагог спеціально фіксував увагу учнів на
якихось навчальних фактах, вправляв би їх у осмисленні цих фактів.
2.6. Виховання в учнів моральних почуттів.
Моральні відчуття тісно пов’язані з усіма рисами і сторонами
морального обліку школяра, набуваючи тим самим велику силу впливу на їх
вчинки і дії. Внаслідок порушення нейродинаміки основних кіркових
процесів у одних розумово відсталих школярів спостерігаються підвищена
емоційна збудливість, нестійкість, легкість виникнення різних стресових
станів, ефективних спалахів, розлад настрою. Вони легко дратуються, без
особливої причини сміються., радіють або починають раптом плакати,
сумувати, хворобливо реагують на зауваження в їх адресу., з щонайменшого
приводу вступають в бійку. Інші, навпаки, відрізняються емоційною тупістю,
пасивністю, стійкістю депресивного стану. Їх ніщо не цікавить, не радує і не
засмучує, до всього вони відносяться байдуже. Всі ці особливості, безумовно,
ускладнюють формування у дітей вищих, тобто моральних відчуттів і
використання їх з виховною метою.
Ґрунтуючись на вагомих доказах практики формування у розумово
відсталих дітей позитивних відчуттів, сучасна олігофренопедагогіка цілком
обґрунтовано ставить своєю метою розвиток у них таких моральних
цінностей, як почуття патріотизму колективізму, дружби і товариськості,
честі і власної гідності, оптимізму, гуманізму, сорому, совісті і милосердя.
В складній гамі таких почуттів особлива увага звертається на розвиток в
учнів почуття власної гідності і оптимізму, оскільки вони розвинені особливо
слабо. Одночасно з цим проводиться систематична робота по попередженню
виникнення негативних почуттів. Досягається це на основі розвитку
17

13. негативного ставлення до них, що включає переживання невдоволеності,
сорому і відповідальності за допущене відхилення від норм моральності.
Вихованню позитивних моральних почуттів сприяє наявність позитивно
забарвленого морального клімату в колективі, переживання учнями успіхів в
навчальній, трудовій і суспільній діяльності.
2.7. Виховання морально-вольових рис характеру.
Як сукупність істотних стійких рис особистості характер виявляється у
всіх багатогранних сферах життєдіяльності людини. В праці, навчанні, грі і
розвагах, у взаємовідносинах з іншими людьми, відображаючи її ставлення
до суспільства (принциповість, чесність патріотизм і ін.), до своєї трудової і
навчальної діяльності (охайність, старанність), до інших людей
(товариськість, дружба), до самої себе (скромність, самокритичність).
Основною рисою характеру є його вольова сфера. Особистість аномальної
дитини, що формується, відрізняється слабкістю волі і характеру, що заважає
їй постійно наслідувати свої переконання здійснювати свої плани, бажання.
Розумово-відсталий не здатний самостійно долати труднощі і
перешкоди на цьому шляху, стаючи, як правило, залежним від своїх почуттів
або піддаючись впливу людей більш сильного характеру і волі.
Як загальмованим і збудливим, так і відносно урівноваженим дітям властиво
відставання від природного віку в розвитку волі і характеру. Це
відображається в відсутності рішучості, твердості і наполегливості в
доведенні початої справи до кінця, некритичності оцінки своїх і чужих
вчинків і поглядів. Нездатності доцільно організувати свою поведінку, тобто
скрізь, де потрібен прояв твердої волі і характеру.
Розглядаючи всі ці особливості лише як початкові, первинні, що
піддаються зміні і перебудові стану, сучасна олігофренопедагогіка і
допоміжна школа використовують складну систему спеціальних корекційно-
розвиваючих засобів, направлених на компенсацію недостатності характеру і
волі , розвиток на цій основі таких морально цінних характерологічних рис,
як цілеспрямованість і принциповість, патріотизм, колективізм, свідоме
відношення до праці, скромність, чесність, правдивість, простота, чуйність,
акуратність, дисциплінованість, організованість, стриманість, сміливість,
мужність, хоробрість, стійкість Виховання у розумово відсталої дитини волі і
характеру – тривалий і складний процес Звичайно ж головним у ньому є не
словесні роз’яснення ( хоча значення їх не зменшуються), а організація
життя і діяльності індивіда, створення таких умов, при яких він міг би
систематично, день за днем вправлятися у виробленні волі і характеру.
Такою умовою є залучення дітей до практичної діяльності: суспільної,
трудової, пізнавальної. Повинна також існувати система заохочень по
подоланню перешкод і труднощів, яка застерігає ухиляння дітей від них,
пошук більш легких шляхів.
18

14. 2.8. Виховання в учнів свідомої дисципліни
Де б не жили і не працювали випускники цієї школи-інтернату, скрізь
від них вимагатиметься висока дисциплінованість., бо, як записано в
Конституції України, в розвинутій суверенній державі «дотримання трудової
дисципліни є обов’язком і справою честі кожного».
За час навчання в школі учні повинні навчитися дотримуватись вимог,
що пред’являються до поведінки кожного громадянина. В цьому відношенні
виховання у учнів дисциплінованої поведінки є метою діяльності педа.гогів.
Разом з тим досягнення такого результату розглядається як засіб виховання,
оскільки при цьому створюються найсприятливіші умови для педагогічного
впливу на учнів. Ще великий чеський педагог Ян Амос Коменський вважав,
що «школа без дисципліни – що млин без води».
Продуктивне вирішення цього питання в сучасній школі здійснюється
на основі обліку свідомого і несвідомого елементів в поведінці учнів. При
цьому з’ясовується., в яких випадках відхилення від норм поведінки носять
довільний, а в яких – мимовільний характер. Як встановлено наукою будь-які
протиріччя і конфлікти у вчинках, діях і ставленні до інших осіб у
аномальних дітей виникають на основі різного поєднання свідомого і
несвідомого компонентів; в поведінці розумово відсталої дитини нерідко
переважаючу роль грає компонент неусвідомленості, що не завжди залежить
від волі учня. При цьому не можна всі відхилення в поведінці учня
розглядати як довільну дію, тобто таку, яка цілком залежить від нього і в
зв’язку з цим кваліфікувати учня як недисциплінованого, злісного
порушення порядку. При підборі засобів впливу на учнів і оцінці рівня їх
дисциплінованості педагоги розрізняють, яке відхилення в поведінці того чи
іншого учня є довільним, а яке мимовільним. При цьому враховуються такі
типові випадки: невміння учня виконувати дані йому розпорядження через
украй слабку волю характеру; нездатність його до стійкої цілеспрямованої
діяльності, яка потрібна при вирішенні життєвих задач і визначає
особливості поведінки особи в різній обстановці, відсутність критичного
відношення до своїх вчинків., недоліків і нездатність повністю оцінювати і
переживати свій стан; грубе порушення потреб і мотивів, що виявляється у
відмові від виконання завдань, в негативізмі, відсутності прагнень до
самовдосконалення.
Виховання дисципліни у молодших школярів починається з
формування у них навичок простої слухняності. Без цього неможливо
успішно провести урок або виховну бесіду в групі. Одночасно з цим діти
привчаються старанно вчитися, акуратно відвідувати уроки, брати на уроки
необхідні підручники і письмові обладнання, до приходу вчителя готувати
все для роботи, на уроці не розмовляти, не відволікатися, уважно слухати
пояснення і питання вчителя, старанно виконувати всі його доручення і
завдання, бути ввічливим з товаришами, дотримувати санітарно-гігієнічні
правила, тримати в чистоті і зберігати шкільні підручники, книги, зошити,
поводитися скромно у школі і вдома, на вулиці і т. д..
19

15. Більш високий рівень свідомості дотримання правил дисципліни
досягається шляхом перебудови поведінки від слухняності, до самостійного
дотримання норм дисциплінованої поведінки і встановлення загальної
дисципліни в колективі. Тоді в учнів все посилюється бажання якнайкраще
виконати те або інше завдання, а також потреба у виправленні поведінки
своїх товаришів, наданні допомоги відстаючим. Навички дисциплінованої
поведінки у розумово відсталих дітей відрізняються крайньою нестійкістю.
У зв’язку з цим у допоміжній школі застосовується система вправ, що
передбачає не тільки багатократне повторення в природних умовах вчинків і
дій, але й включення їх у щоденну практичну діяльність учнів, відповідно
організовану і скореговану (ігрову, трудову, суспільну), яка вимагає від дітей
виконання правил поведінки без нагадування, через необхідність,
обумовлену конкретною ситуацією. Широко використовуються також засоби
стимуляції: заохочення довіра, доручення відповідальних завдань і т. і.
Неухильне виконання шкільного режиму має великий дисциплінуючий
вплив на розумово відсталих дітей, схильних до звичного способу життя і
стійкої зовнішньої ситуації. В цьому режимі неухильно дотримується єдність
вимог до поведінки всіх членів загально шкільного колективу, усілякі
відхилення не залишаються непоміченими, стають предметом обговорення у
всіх ланках учнівського самоврядування. Завдяки цьому в процесі виховання
починає діяти така могутня сила суспільної дії, як громадська думка. Аналіз
практики показує, що більшість учнів 1 – 4 класів порівняно легко
адаптується до шкільного режиму. Проте це виявляється головним чином
лише у вигляді слухняності і пристосування до постійних умов шкільного
середовища. Вони не проявляють достатньої ініціативи налагодженні
дисципліни в класі, школі.
3. Заключна частина
Висновки
Сучасний етап розвитку народної освіти характеризується посиленням
уваги суспільства до проблем особистості. Суспільство, враховуючи
інтелектуальну недостатність розумово відсталих дітей, не може знизити
щодо них вимог морального характеру. Разом з тим , виховуючи позитивні
соціальні якості особистості в учнів з розумовою відсталістю, необхідно
враховувати особливості їхньої психіки, обумовлені органічним
пошкодженням центральної нервової системи. Спеціальним завданням
вихователя допоміжної школи є корекція особистості аномальної дитини,
тобто виховання усвідомлених позитивних форм поведінки та діяльності.
Дослідження показали, що суспільно-трудова адаптація підлітків ,які
мають різну структуру дефекту, проходять по-різному. Найбільш
пристосованими до сімейного життя виявляються випускники з
неускладненим варіантом олігофренії. На другому місці випускники
спеціальних шкіл-інтернатів, структура дефекту яких характеризується
20

16. переважанням процесів гальмування. Розумово відсталі підлітки, які
страждають на олігофренію, що ускладнена нейродинамічними
порушеннями з переважанням процесу збудження, значно важче, ніж решта,
адаптуються в суспільстві. Відзначається нестійкість сімей таких
випускників, конфліктні стосунки в них. Найнижчим виявився рівень
соціальної і трудової адаптації у випускників спеціальної школи-інтернату з
психопатологічною поведінкою. Вони погано пристосовуються до трудової
діяльності, часто міняють місто роботи. Недоліки у вихованні позитивних
рис характеру особистості - одна з основних причин, які зумовлюють
труднощі соціальної адаптації таких випускників. Немає особливих цілей у
вихованні розумово відсталих дітей, відмінних від завдань виховання
нормальної дитини, але, як вважав Л.С. Виготський «виховання розумово
відсталій дитині потрібно більше, ніж нормальній». Таке виховання повинно
враховувати психологічні закономірності розвитку розумово відсталих дітей.
Своєрідність розвитку особистісних якостей аномальної дитини пояснюється
також специфічними стосунками з оточуючими, які часто виявляються
несприятливими, оскільки для розвитку особистості аномальної дитини
однаково шкідливим є і ігнорування її, і надмірна опіка. Особливо негативно
впливає на формування особистості навчання дитини-дебіла в масовій
школі. Відставання в навчанні, негативне ставлення однолітків формує
негативні риси характеру (патологічну ніяковість або озлобленість, слабкість
волі).
Особливості особистості розумово відсталої дитини залежить і від часу
ураження ЦНС. Якщо органічне ураження кори великих півкуль головного
мозку виникло в період внутрішньоутробного розвитку або в пологовий
період, то взаємостосунки дитини з зовнішнім середовищем ускладнені з
моменту її народження. Якщо ж ураження мозку виникає після того, як
дитині виповниться рік , то взаємодія з середовищем будується на
фундаменті нормального безпосередньо-емоційного спілкування. Розвиток
особистості дементних дітей протікає на основі раніше засвоєних навичок
і знань , які повністю не втрачаються; формування ж нових форм психічної
діяльності ускладнене. Проте у всіх випадках у розумово відсталих дітей
недорозвиток особистості найяскравіше проявляється в ігровій діяльності.
Розумово відстала дитина пасивна в грі, яка не стає для неї моделлю
соціального досвіду. Розумово відстала дитина в 7 років ще не готова до
навчальної діяльності., вона стає для неї провідною приблизно з другого
класу. З четвертого класу в життя учня спеціальної школи-інтернат входить
професійно-трудова діяльність. Ця обставина грає позитивну роль у
формуванні соціально важливих особистісних властивостей розумово
відсталих дітей. .Допоміжна школа готує своїх вихованців до самостійного
життя і діяльності у природному соціальному оточенні. Значить, розумово
відсталі школярі мають бути виховані так, щоб їхня самостійна поведінка в
різноманітних життєвих ситуаціях відповідала існуючим у суспільстві
соціальним нормам.
21

17. Слід відзначити, що в процесі виховання розумово відсталих школярів
поєднується наполеглива робота з формування в них суспільно цінних
особистісних якостей із специфічною колекційною роботою, спрямованою на
виправлення тих недоліків їх характеру і поведінки, які виникли в результаті
неправильного попереднього виховання і недосконалого, спотвореного
життєвого досвіду. У виховній роботі з розумово відсталими школярами слід
враховувати, що у частини з них спостерігається психопатоподібна
поведінка, яка проявляється у виразній афективності.
Своєрідність розвитку розумово відсталих дітей , звичайно, ускладнює
процес виховання їх соціально-нормативної поведінки, однак необхідно
домагатись розуміння учнями гуманної сутності й справедливості моральних
норм суспільства, а також необхідності дотримання правових норм.
Важливою умовою є така організація повсякденного життя і діяльності дітей,
за якої в практичних ситуаціях, особистісно значущих для дитини, школярі
одержують запас необхідних уявлень і переконань.
Позитивний вплив корекційно виховних заходів на розумово відсталих дітей
значно зростає при включенні їх до справ, суспільна користь яких виходить
за рамки класу і школи. Вітчизняна педагогіка надає великого значення праці
в процесі формування соціально-правильної поведінки людини. Доцільно
організована трудова діяльність школярів не тільки сприяє одержанню
трудових умінь і навичок, а й слугує основою морального виховання.
Для правильного вибору засобів педагогічного впливу і побудови
системи виховання розумово відсталих школярів олігофренопедагогу
необхідно добре знати особливості структури дефекту, розрізняти прояви ,
пов’язані з первинним порушенням і вторинними відхиленнями. Важливо
також врахувати індивідуальні особливості кожного учня, його знання
відповідних соціальних норм, ставлення до них, інтереси, цілі діяльності,
близькі та віддалені перспективи, плани, звички, самооцінку і рівень
домагань, положення в колективі ровесників, ставлення до товаришів,
навчання, праці, гри.
Виховна робота з розумово відсталими школярами , спрямована на
формування їх соціально-нормативної поведінки, вибудовується в цілісну
систему. Так в одну групу можна об єднати методи, призначення яких
полягає у формуванні в учнів моральних і правових знань, оцінок і
переконань. Це розповідь, бесіда, пояснення, робота з текстовими джерелами
інформації, диспут, аналіз ситуацій відповідного змісту, рольові ігри. В другу
групу можна об єднати методи, спрямовані на формування досвіду
суспільних стосунків, вмінь і звичок соціально-нормативної поведінки. Це
практична організація різних видів діяльності та міжособистісного
спілкування в різних ситуаціях, вправи, привчання. Нарешті, до відносно
самостійної групи методів відносяться ті засоби впливу на особистість, які
додатково стимулюють, підкріплюють соціально-нормативну поведінку
особистості та колективу або ж гальмують прояв соціальних відхилень
(заохочення, змагання, осуд, покарання).
Вимоги до морально-правової освіти розумово відсталих школярів:
22

18. *доступність змісту запропонованих відомостей. Це забезпечується
конкретністю матеріалу, його зв’язком із життєвим досвідом дітей,
використання прикладів, наочних засобів ;
*захопленість, емоційність змісту і форми роботи, використання
елементів гри, змагання;
*чіткість висновків, які містять рекомендації до соціально-нормативної
поведінки школярів;
*систематичність і різноманітність повторення засвоєних норм
поведінки.
Елементарне розуміння відповідальності за дотримання встановлених
норм поведінки має забезпечуватись вже в роботі з учнями молодших класів
допоміжної школи при вивченні ними правил поведінки в школі та за її
межами. У подальшому навчанні та різних формах виховної роботи коло
знань учнів про правові норми і відповідальність за недотримання їх –
правопорушення – розширяється. Учнів слід знайомити з питаннями карної
відповідальності за окремі види злочинів: проти життя, здоров я і гідності
особистості, проти громадського порядку, проти державної і особистої
власності. Це набуває особливого значення в ранній профілактиці
протиправної поведінки розумово відсталих дітей і підлітків.
Здійснюючи роботу з профілактики соціальних відхилень у поведінці
олігофренів слід звернути увагу на питання антиалкогольної ,
антинаркотичної пропаганди.
Особливо важливо дотримуватися єдності вимог до учнів з боку всіх
працівників в школі і з боку батьків. Єдині вимоги до учнів розробляються
школою і доводяться до всіх осіб, які в ній працюють. З метою профілактики
поведінки, що відхиляється від норми, слід максимально вилучити
негативний вплив зовнішніх факторів, уникати тих подразників, які
виснажують нервову систему дитини.
Принципово важливою педагогічною вимогою є створення у школярів
позитивного ставлення до тієї норми поведінки, яку формує педагог. На
виникнення такого емоційно-особистісного ставлення дитини впливають
різні фактори: авторитет педагога і дитячого колективу, зрозумілість та
доступність норми поведінки, емоційність тієї діяльності, в якій дана
поведінкова навичка відпрацьовується. Значущим є заохочення самостійності
дітей у спробах виконання тієї чи іншої дії.
Серед методів формування у дітей навичок соціальної поведінки певне
місце в спеціальній школі інтернат посідає організація суспільно корисної
практичної діяльності учнів.
Суттєву роль у вихованні соціально - нормативної поведінки розумово
відсталих школярів відіграє правильне використання заохочення і покарання.
Ефективність заохочення зростає., якщо враховуються індивідуальні
особливості кожного учня, стан його інтелектуального і емоційно-вольового
розвитку. При врахуванні вольових, типологічних та індивідуальних
особливостей школярів можна використовувати й покарання. По можливості,
особливо в молодших класах, слід уникати їх застосування в оцінюванні
23

19. поведінки школярів. Використовувати покарання можна лише за конкретну
провину, яку учень робить свідомо. Необхідність кожного покарання має
бути зрозумілою всім учням класу .
Ще важливо у спеціальній школі-інтернат розробити єдину систему
індивідуальних і колективних заохочень і покарань з метою забезпечення
єдності виховних впливів на учнів.
У спеціальній школі-інтернат особистий приклад дорослих є однією з
найбільших дієвих умов формування позитивних рис характеру ., які
відповідають нормам моралі.
Інформаційна бесіда має на меті дати дітям відомості про історію
виникнення норм і правил поведінки, ознайомити з моральними нормами і
правилами , прийняття їх в суспільстві, переконати в необхідності їх
дотримання чи виконання, збагатити досвід дітей прикладами поведінки
різних людей у різних життєвих ситуаціях.
Школярам цікаво дізнатися , що звичай вітатися прийшов до нас із
давнини, а вітальні слова і їх вживання також мають свою історію.
Проблемна бесіда (бесіда-роздум) має на меті показати дітям на
конкретних прикладах багатогранність і неоднозначність тлумачення
моральних понять, вчинків; уточнити хибні перекручені уявлення дітей про
моральні поняття, підвести до правильних висновків, спонукати до
обдумування життєвих ситуацій з метою пошуку правильного виходу з них.
Запропоновані матеріали можуть слугувати основою для проведення
морально-етичних бесід, практичних занять з учнями, занять з етики, які
проводяться в позаурочний час.
24

20. 4. Додатки
4.1. Етична граматика ( тематика бесід для учнів молодших класів)
Перший клас
1.Давайте познайомимось
2.Гуртом все діло робиться
3.Ввічливий і чемний - усім приємний.
4.Бережливість – риса господаря.
5.Добре бути щедрим.
Другий клас
1.Ми - друзі твої, природо!
2.Друг- це другий я.
3.Поспішай на допомогу.
4.Навіть у птахів є Батьківщина.
5.Скромність – окраса людини.
6.Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
Третій клас
1.Дружба і братство – найбільше багатство
2.Бережливість –це не жадібність.
3. Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.
4. Не обманюй і не бажай чужого
5. Помиримося швиденько буде знову веселенько.
6.Дружба починається з посмішки.
7.Я не буду лінивим.
Четвертий клас
1.Якщо до нас прийшли гості.
2.Бджола мала, а й та працює.
3.Я роблю все сам.
4.Добро, як сонечко зігріє.
5.Чарівні слова мої помічники.
6. Я не буду брати чужого.
7.Правила щодня.
З використанням оповідань В.О. Сухомлинського.
4.2. Пам’ятки
Морально-етичне виховання школярів.
Загальні правила моральності.
 Радій з успіху товариша.
 Будь правдивим, мужньо визнавай свою провину, не перекладай її на
інших.
25

21.  Кажи завжди тільки правду.
 Дорожи довірою батьків і товаришів.
 Не хвалися навіть найгарнішим вчинком – добра справа промовляє
сама за себе.
 Дав слово – тримай його, дав обіцянку – виконуй.
 Справжній друг пізнається не лише в радості, а й в біді – він завжди
допоможе, втішить, стримай від лихого вчинку.
 Нікого не ображай ні словом, ні вчинком; дбай про молодших,
допомагай їм, борони тих, хто слабший за тебе.
Правила культури діяльності.
 Не сиди без діла.
 Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.
 Доводьте розпочату справу до кінця.
 Виконуй роботу тільки добре.
 Роби все, що вмієш, не вимагаючи допомоги в дорослих.
 Скрізь і завжди дбайливо стався до речей.
 Дотримуйся чистоти і порядку за своїм робочим столом.
 Люби природу. Дбай про росли та тварин.
 Книжку читай за столом, не згинаючи сторінок, бери книжку чистими
руками.
 Якщо чогось не зрозумів, перепитай старших чи товаришів.
 Будь наполегливим у досягненні мети.
Правила культури спілкування.
 Щодня користуйся формулами чемності: «Доброго ранку», «До
побачення», «Будь ласка», «Будьте такі ласкаві», «Вибачте», «Дякую»,
«Дозвольте увійти». Будь привітним і ввічливим. З усіма дорослими.
Не перебивай дорослих, не втручайся у їхню розмову крапка.
 На вулиці, вдома, у транспорті та громадських місцях говори спокійно,
не голосно: поводься стримано; не вимагай до себе особливої уваги. Не
їж у театрі під час вистави, під час демонстрації кінофільму.
 Уважно слухай старших, поводься при цьому спокійно, дивися в
обличчя співрозмовника.
 Умій вислухати товариша не перебиваючи.
 З повагою стався до праці і відпочинку старших, не заважай дорослим,
не галасуй, не вередуй.
 У транспорті поступайся місцем дорослим та малюкам.
 Подай стілець або поступися місцем з дорослим.
 Підніми і ввічливо подай предмет який упав (олівець, ручку).
 Ділися з товаришами іграшками, книжками, грайся дружно.
 Допоможи малюкові чи дівчині вдягти пальто, застібнутися, пов'язати
шарф.
 Намагайся поступатися товаришеві в суперечці, у грі, допомагай йому
домовитися з іншими.
26

22.  Хлопчикам: у транспорт, у помешкання пропускай спереду дівчаток.
Культура поведінки. Способи її формування.
 Вставай вранці об одній і тій самій годині.
 Обов'язково виконуй ранкову гімнастику.
 Старанно вмивайся, обов'язково почисти зуби, акуратно зачешися.
 Мий руки перед їжею, після користуванням туалетом, прогулянки,
догляду за тваринами та рослинами.
 За столом завжди сиди рівно, не клади лікті на стіл.
 Правильно користуйся виделкою та ножем.
 Їж не кваплячись, тихо, із затуленим ротом, старанно пережовуй їжу.
 Не криши хліба, відламуй по шматочку.
 Закінчивши їсти, клади ложку, виделку в тарілку, а не на скатертину.
 Не бігай із бутербродом чи шматком їжі – поїж за столом.
 Користуйся носовичком, чхаючи і кашляючи, відвернись від
співрозмовника, прикриваючись хустинкою або ліктем.
 Сам чисти своє взуття, акуратно вішай або складай одяг.
 Ввечері перш ніж лягти спати приготуй, доведи до ладу свій одяг або
взуття.
 Лягай спати завжди о тій самій годині, спи в добре провітреній кімнаті.
П'ять шляхів до серця дитини
Кожна дитина потребує батьківської любові. Батьки повинні навчитися
виявляти свою любов до себе. Спілкуючись з дітьми частіше нагадуйте собі
таке:
 Перед вами – діти.
 Вони поводяться як діти.
 Буває, що їх поведінка нервує батьків.
 Якщо я виконуватиму свої батьківські обов’язки і любитиму дітей, не
зважаючи на їхні провини, вони виправляться коли подорослішають.
 Якщо я люблю їх, не зважаючи не на що, вони відчуватимуть
упевненість у собі і мою підтримку.
Дітям необхідна любов батьків. Це одна з найголовніших потре дитини.
Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через: дотик, слова
заохочення, час, подарунки, допомогу.
Дотик – один з найважливіших проявів любові людини. Тактильна
ласка однаково важлива, як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви
виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна
сказати набагато більше, ніж словами: «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за тебе, що
вона зробила, що вона досягла. Проте не треба хвалити надто часто тому що
слова втратять всю силу і сенс. Пам'ятайте, кожна похвала має бути
обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити
спокійно і м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від
27