Вахрамєєва_Новогродівка

1. Українське жіноче
народне вбрання
Інтерактивний плакат
Новогродівська ЗОШ І-ІІІ ст.№7
Новогродівської міської ради
Донецької області

2. Українське народне вбрання ЗМІСТ
ЗАЧІСКА Й УБІР ГОЛОВИ
СОРОЧКА
ФАРТУШОК (ЗАПАСКА)
ПОЯСНИЙ ОДЯГ
Українське народне вбрання різних регіонів України
БУКОВИНА
ЗАХІДНЕ ЗАКАРПАТТЯ
СХІДНЕ ЗАКАРПАТТЯ
ЧЕРНІГІВЩИНА
ПОЛТАВЩИНА
КИЇВЩИНА
ВОЛИНЬ
ПОДІЛЛЯ
СЛОБОЖАНЩИНА
ЗАПОРІЖЖЯ
ДОНЩИНА
Повтори та створи ! ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГРУПОВОЇ РОБОТИ
«НАТАЛКА ПОЛТАВКА» І.П.КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
«МАРУСЯ» Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО
ЛЕСЯ ЧЕРЕВАНІВНА П. КУЛІШ «ЧОРНА РАДА»
МЕЛАШКА І.С.НЕЧУЙ – ЛЕВИЦЬКИЙ «КАЙДАШЕВА СIМ’Я»
МАРІЧКА М.КОЦЮБИНСЬКИЙ «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»
Методичні
рекомендації

3. Зачіска й убір голови Звичайно дівчата заплітали волосся в одну косу і спускали її на спину. У
свята й неділі заплітали дві коси, часом закладали їх довкола голови. До роботи дівчата
пов’язували голову доморобною хустиною, яка була з тонкого білого полотна з гарно
викінченими краями та вишивкою в одному куті. Зав’язували хустку ,,з дашком” щоб захистити
обличчя від сонця.

4. СОРОЧКА Українська сорочка постала в давнину. На
думку етнографа Федора Вовка, вона була зформована
вже за княжих часів, а може й раніше. Виразна її
прикмета— білість, хоча справді білою може бути
тільки льняна сорочка, а конопляна завжди має легкий
сіруватий відтінок. В нашій усній словесності про
сорочку є багато казок, приказок, пісень. У кожній
частині України постали зразки, що різнилися
частинно кроєм, композицією, кольорами і стібками
вишивки. Можна сказати, що сорочка віддзеркалила
найкращі мистецькі здібності української жінки.
Вишиття сорочок подано в описі кожної околиці.

5. Фартушок (запаска) До спідниці і
плахти вбирали запаску. У
давнину запаска була ткана з
тонкої вовни й мала
геометричний взір. Пізніше
запаски шили до спідниць із
ситцю, а до плахти — з шовку.
Ситцева запаска до роботи, а
шовкова для свята. Звичайно
шовкова була вишита у квітчасті
смуги. Колір запаски вибирали
контрасний до керсетки.

6. Поясний одяг. До роботи жінка вгорталася в
дергу або вбирала спідницю. Дерга— це
прямокутний кусень чорного чи брунатного
тонкого сукна, підрублений довкола.

7. Дівчина у зразковому одязі.
Сорочка вишита (узір з
Київщини), ткана плахта і
фартушок; керсетка,
обведена чорним оксамитом;
вінок середньої величини зі
стрічками; намисто - добрі
коралі, низка за низкою.

8. Буковина Дівочий наряд складався з білої
вишиванки з довгими широкими
рукавами, прикрашеної багатобарвною
вишивкою, на яку надягалася хутряна
безрукавка з яскравими кольоровими
візерунками, вишитими вовняними
нитками. На стегна пов'язувалася
опинка з вовняної тканини, теж
прикрашена вишивкою. На голову
дівчини надягали «коду» -
оригінальний головний убір, основа
якого робилася з картону, потім
обшивалася тканиною і прикрашалася
штучними квітами, тасьмою, бісером.
Прикрасами для дівчат служили
намисто з кольорового скла. Взувалися
дівчата в шкіряні черевики. Черевики
були жовтого, червоного або
коричневого кольору з декоративним
орнаментом.

9. Західне ЗакарпаттяОснову жіночого костюма
становила довга вишиванка -
«Довгань». Характерною
особливістю є «пазуха» - прикраса у
вигляді зітканого квадрата з
червоних ниток, пришита у
горловини. Рукава вишивалися
геометричним візерунком. Коротку
безрукавку - «Плічко» прикрашали
тасьмою і вишивкою. «Плат» -
довгий фартух, який теж
прикрашали вишивкою, стрічками,
тасьмою і мережкою. Дівчата
носили головний убір, схожий на
віночок, обшитий бісером та
квітами. В якості прикраси одягали
на шию «силянки» - плетені з бісеру
кольорові стрічки.

10. Східне Закарпаття
Жіноча сорочка з домашнього полотна
в цьому регіоні називалася
«ромованка». Шилася вона зі
вставками, у вишивках
використовувалася техніка «гладь». В
якості спідниці використовували
«запаску» з вовняної тканини, яка
кріпилася поясом - «багром».
Безрукавки барвисто вишивали,
прикрашали китицями, бісером,
аплікаціями з шкіри. На голову
найчастіше одягали красиву яскраву
кольоровий хустку. «Зморщування» -
постоли зі шкіри, надягали на довгі
в'язані шкарпетки з орнаментом.

11. Чернігівщина
Нарядні жіночі вишиванки мали
широкі рукави, зібрані знизу в тонку
манжету. Вишивці цього регіону
властива червоно-чорна колірна гама.
Безрукавка-корсетка мала відносно
складний крій з підрізами і фалдами.
Спідниця «андарак» шилася в
складку з вовняного полотна,
найчастіше червоного кольору. По
низу спідниці проходив тканий
різнокольоровий візерунок. Спереду
андарак прикривався білим вишитим
фартухом. Волосся заміжніх жінок
ховалися в очіпок, поверх якого
пов'язували одину або дві яскраві
кольорові хустки. На ноги одягали
плетені личаки поверх світлих
онучею.

12. Полтавщина
Жіночі вишиванки часто
вишивалися білим по
білому, хоч і
непоодинокими були
червоно-чорні візерунки
та мережка. Рукава
збиралися в збірку і
зверху, і знизу. Корсетки
різної довжини мали
знизу м'які фалди і
прикрашалися
вишивкою, тасьмою,
гудзиками..

13. Спідниці шили з
напіввовняної тканини,
прикрашали стрічками,
вовняними смужками або
цікавим видом аплікації -
«перцями». Ошатний
білий фартух декорували
вишивкою і мережками.
На голову дівчини
надягали вінки з
барвистими стрічками,
жінки - «намітку» або
хустку поверх очіпка.
Прикраси яскраві -
намиста, намиста, дукачі.
На ногах - шкіряні
черевички або чобітки

14. КиївщинаБілі жіночі вишиванки шили з вузьким
коміром - стійкою, який теж обшивався
візерунком. Для вишивок, виконаних
хрестиком, характерні червоно-чорні і
червоно-сині колірні поєднання, а також
мережка. В якості спідниці
використовувалися дві запаски -
передня і задня різних забарвлень. На
талію пов'язували гарний широкий
довгий пояс з китицями. Верхнім одягом
служила «юпка» - суконна або байкова
куртка. Для її прикраси, крім звичайних
матеріалів, використовували аплікацію
червоними «перчиками». На голову
одягали яскраві вишиті хустки. Численні
різнокольорові намиста - основна
традиційна жіноча прикраса. Святкова
взуття - червоні сап'янові чобітки.

15. ВолиньЖінки носили білі вишиті сорочки з
домашнього полотна. Зверху
надягали «кусан» - кофту, зшиту з
щільної вовняної домашньої
тканини, відрізну по талії і зі
складками ззаду. Спідницю
«літник» ткали різнокольоровими
смугами. Спереду на спідницю
одягали щільний домотканий
фартух, витканий барвистими
геометричними орнаментами.
Волосся заміжніх жінок
накручувалися на «кибалку» у
вигляді джгута пряжі або обідка, а
потім накривалися красивою
вишитию хусткою.

16. Поділля
Для жіночих вишиванок цього
регіону властиві широкі суцільні
рукава, що нагадують сучасний
реглан. Коміри широкі - відкладні
або стійка. Іноді на грудях вишивали
геометричним візерунком характерні
вертикальні смужки. Сорочки носили
з напуском над поясом. Для вишивки
вибирали червоно-синю або
червоно-блакитну гаму. Спідниці
шилися з домотканого вовняного
полотна - «літник» або «горбатка»,
прикрашалися внизу стрічками або
тканими візерунками. Пояси довгі,
яскраві, широкі, з китицями,
пов'язували з двох боків

17. Слобожанщина
Вишиванки для жінок шилися з
прямокутними вставками, які
багато вишивалися поряд з
рукавами і вузьким комірцем-
стійкою. Рукава знизу збиралися в
збірку «на нитку». На Подолі
сорочки нерідко виконувалася
мережка. Корсетки шили з тонкої
вовни, а на свята з шовку або парчі.
Спідниці плахти ткали складним
квадратним візерунком. Спереду
вона закривалася «завісою» -
ошатним порадникомфартухом,
який прикрашали широкою
тасьмою. Голову жінки покривали
барвистими хустками, надітими
поверх очіпка. Взувалися в свята в
сап'янові чобітки.

18. Запоріжжя
Відмінною рисою юпок і корсеток
цього регіону були прямокутні вирізи
горловини, які зараз називаються
«каре». Шили юпки з фабричного
сукна, оксамиту та інших негрубих
тканин. Прикрашали орнаментами з
кольорових ниток і стрічками. Плахти
носили цілісні, невідкладні. Полотно
для них ткали з багатобарвним
красивим орнаментом. Спереду на
плахту надягали фартух з білого
полотна, прикрашений багатою
вишивкою. Використовувалися
численні прикраси - намиста, дукачі,
сережки. Заможні жінки могли
дозволити собі чобітки
«чорнобривці» на каблучку, з
мідними підківками.

19. Донщина
Сорочка-вишиванка шилася на
кокетці, багато декорувалася
червоно-чорними орнаментами з
використанням мережки. Кофти -
«юпки» прикрашали різнобарвною
тасьмою і мереживами. Спідниці
шили широкі, з красивої вовняної
тканини. Для обробки
використовувалися стрічки, а нижній
край підшивали «щіточкою», яка
захищала край від протирання.
Ошатний фартух прикрашали
вишивкою, мережкою, мереживом і
рюшами. Волосся жінки туго
скручували в «Гугл», на неї
надягалася «сіточка», і зверху
надягали красиву хустку з вишивкою.
На ногах жінки носили високі
черевики зі шнурками.

20. ГОТУЄМОСЯ ДО ЗНО
1.Оберіть героїню твору.
2.Пригадайте, де відбуваються події твору.
3. Повторіть цитатну характеристику героїні твору.
Питання Основні відповіді
Хто така героїня?
Яка вона?
Чим відрізняється від інших?
Яка її доля?
Чому?
Як ставиться автор до своєї героїні?
4.Заповніть «Двочасний щоденник»
РОЗВИВАЄМО ТВОРЧІСТЬ
Створіть макет вбрання героїні (відповідно
до регіону, у якому відбуваються події твору).
«Наталка
Полтавка»
І.П.Котляревський
«Маруся»
Г. Квітка-
Основ’яненко
Леся Череванівна
П. Куліш «Чорна
рада»
Мелашка
І.С.Нечуй –
Левицький
«Кайдашева сiм’я»
Марічка
М.Коцюбинський
«Тіні забутих
предків»

21. «Наталка Полтавка» І.П.Котляревський
Наталка про себе: «Дівка проста, не
красива, З добрим серцем, не спесива…
Коло мене хлопці в’ються. І за мене
часто б’ються».
Виборний про Наталку: «…всі матері
приміром ставлять її своїм дочкам».
«Страшно і подумать, як з немилим
чоловіком весь вік жити, як нелюба
миловати, як осоружного любити».
Терпилиха про дочку: «…вона добра у
мене дитина, вона обіщала для мого
покою за первого жениха, аби б добрий,
вийти заміж».
«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я
бідна, ви возний, а я простого роду»

22. «Золото — не дівка!. Окрім того, що
красива, розумна, моторна і до всякого
діла дотепна — яке в неї добре серце,
як вона поважає матір свою, шанує всіх
старших за себе, яка трудяща, яка
рукодільниця, що й себе, й матір на
світі держить»

23. «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко

26. «Маруся» Квітка-Основ’яненко
У образі Марусі втілено найкращі риси української дівчини-селянки.
Її неймовірна казкова зовнішня і внутрішня врода ідеалізована й
змальована в народнопоетичному ключі: «Та що то за дівка була!
Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові
ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа,
що у саду цвіте…»; «на все село була і красива, і розумна, і багата,
звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна».
У зображенні Марусі, окрім ознак сентименталізму,
письменник широко використав ліризм народної
пісенності, засоби фольклорного зображення
внутрішнього світу дівчини, сильних і піднесених
почуттів. Мова героїні пересипана уснопоетичним
народним багатством: пестливою лексикою,
опоетизованими звертаннями, емоційними вигуками,
прислів’ями, порівняннями (Василечку, голубчику,
соколику мій! мій козаченьку; матінко моя рідненька.)

27. Леся втілює в романі одвічну
жіночність — схильність опікуватися,
вдячність, моральну чистоту й
цнотливість, красу й покірність.
«А вона ж то стояла, підійшовши
під благословеніє, хороша да
прехороша! Іще трошки
засоромилась перед поважним
гостем, то й очиці спустила в
землю, а на виду аж сіяє… І що вже,
як хороше вдасться! Чи заговорить,
чи рукою поведе, чи піде по хаті —
усе не так, як хто інший: так усі й
дивляться, і так усякому на душі,
мов сонечко світить»
ЛЕСЯ ЧЕРЕВАНІВНА П. КУЛІШ «ЧОРНА РАДА»

29. МЕЛАШКА
І.С.НЕЧУЙ – ЛЕВИЦЬКИЙ «КАЙДАШЕВА СIМ’Я»
Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з
бідної сім’ї, тиха. Дівчина була невелика
на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як
тополя, гарна, як червона калина,
довгообраза, повновида, з тонким
носиком. Щоки, червоніли, як
червонобокі яблучка, губи були повні
та червоні, як калина. На чистому лобі
були ніби намальовані веселі тонкі
чорні брови, густі-прегусті, як шовк.
Мелашка має ще й чуйну поетичну
душу. Письменник сам говорить про неї:
«Мелашка була з поетичною душею, з
ласкавим серцем. Часом вона у своїй
розмові несамохіть вкидала слова
пісень»

31. МАРІЧКА М.КОЦЮБИНСЬКИЙ «ТІНІ ЗАБУТИХ
ПРЕДКІВ»
Марічка Гутенюк —
поетична дівчина, знає
секрети навколишньої
природи, ворожіння. Вона
складає співанки, які
з’являються «ніби самі по
собі». Вона настільки чиста,
що вміє відповісти добром
на зло. Ще в дитинстві вона
назавжди привернула
серце Іванка до себе,
пригостивши його
цукеркою у відповідь на
спробу побити її.
Марічка – то дитя казкового світу
гуцульських співанок. Її пісні
народжувалися з усього, що її
оточувало – сонце, небо, гори,
рослини, і під чарівні звуки Іванової
сопілки всі вони оживали, набували
сили. В уявленнях про світ тут
сплітається в одне християнство та
язичницькі

32. «…погляд у Марійки м’який,
звичайно глибокий і зажурений,
в усміху несказанно лагідний і
гарний…»
«Одначе її тонке, ніжне обличчя
з ясними лагідними очима
усмиряло враження її
занедбаного вигляду.»

33. - до змісту
- до завдань для групової роботи
- до наступного слайду
- гіперпосилання до інформації та ілюстративного матеріалу
Методичні рекомендації
Інтерактивний плакат забезпечує високий рівень задіювання інформаційних
каналів сприйняття наочності навчального процесу. Він органічно інтегрується в
класно-урочну систему. Інформація представляється не відразу, вона
розвертається залежно від дій користувача, який управляє нею відповідними
кнопками.
Наталка
Ілюстраціії виступають носієм знань, тобто можуть мати самостійне інформативне
навантаження, слугувати розкриттю основного матеріалу, доповнювати й
конкретизувати його й у такий спосіб підвищувати ефективність засвоєння того,
що вивчається.