302

1. Урок мислення серед природи Складаємо казку
(4 клас)
Мета:розширитизнання учнів про казковийсвіт В. О. Сухомлинського,
ознайомитиучнів з терміном «збірка», її структурою, призначенням;
навчити створюватиказки; розвиватимислення, зв’язнемовлення, пам'ять,
спостережливість;учити логічно мислити, порівнювати, фантазувати;
виховувати інтерес до художніх творів, почуття доброти,милосердя,любовіта
поваги до рідних, друзів, тварин, бережливе ставлення до природи.
Хід уроку
І. Організований вихід на місце проведенняуроку
ІІ. Вступна частина
На сьогоднішній урок.
 Сьогодніу мене гарний настрій, думки.
 Я люблю себе, своїхрідних, друзів, свою землю, свою Україну.
 Я повинен завжди роботидобро.
ІІІ. Повідомленнятеми уроку
Учитель. Сьогодні ми будемо укладати збірку «Створюємо казку», куди занесемо
казки, написані вами.
Отже, з’ясуємо для себе, що таке «збірка», яка її структура, призначення.
- Часто нам доводиться зустрічатися з книжками, в яких зібрані твори, що об’єднані
спільною темою та ідейним спрямуванням. Це можуть бути казки, оповідання,
поетичні творитощо. Такі творине обов’язково належать одномуавтору.
Збірка – однотомне видання художніх творів одного автора, пройнятих спільною чи
близькою тематикою або фольклорних записів. Збірка поезій, збірка оповідань, збірка
дум.
- Є ще книги творів різних авторів на одну тему. Це також збірка.
Сенсорно-моторнийетап
Учитель. У нас сьогодні сонячний, чудовий день. Над вашими голівками яскраво
світить сонечко, зігріває кожну клітинку вашого організму. Воно наповнює вас
здоров’ям. А ми знаходимося на чудовій галявині в парку імені Василя
Сухомлинського.
В.О Сухомлинський є фундатором педагогіки толерантності. Особливе значення
педагог відводив жанру казки:

2. - Казка – дитинство думки. Вона робить світ дитинства яскравим і цікавим. –
стверджував педагог.
Казки Василя Олександровича здатні не лише зцілити людину, вилікувати від того, що
мучить, а й витворити її знову. Його казки – це тепле спілкування , котрого нам так
бракує в цьомусвіті нині, котре здатне розтопитискуте льодовою кіркою серце.
Сьогоднішній урок присвятимо педагогу, ученому, письменнику
В. Сухомлинському.
Щиро бажаю, щоб твори великого педагога допомогли вам стати привітними,
добрішими, уважнішими до тих, хто вас оточує.
Учитель. Діти, давайте пригадаємо, що ми знаємо про В.О. Сухомлинського.
Відповідіучнів.
-В.О. Сухомлинський дуже любив дітей. Написав для них багато оповідань та казок:
про ласкаве сонечко і м’яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого
метелика, про зайчика-хвалька та про голосистого півника, про ласкаві мамині руки і
добрубабусю.
-Він писав казки про добро, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоб
діти вирослидобрими,чуйними, працьовитими. Щоб любили тата й
маму, рідну домівку, нашу прекраснуБатьківщину з її широкимилуками,
густими лісами, безмежними ланами.
- У школу він прийшов, як учитель в 17 років і працював до кінця свого, життя. Вів
щоденник, у якому записував свої спостереження за поведінкою дітей. А потім його
роздумивибивались на папір і ставали книгами.
Учитель. Казкову назву мала й школа Василя Олександровича, яка приводила дітей у
чарівний світ - Школа під Голубим Небом – «джерело живої думки й слова, до якого
щодня вчитель приводив дітей, щоб діти стали людьми великої душі, розумними й
сердечними, мудримимислителями ».
«Ходімо діти, до школи ,- сказав загадковим голосом учитель і попрямував у сад. Так,
наша школа; буде тут під гіллястою грушею. Скинемо ось тут черевики і підемо босі,
як звикли ви бігати, ціле літо..!»
Незвичайна школа, незвичайний учитель - так називали люди В.О.Сухомлинського.
Він написав для вас, діти, понад1500 художніх мініатюр (оповідань, притч, легенд,
казок). Василь Олександрович не лише сам писав казки, а й створював умови, щоб
його учні теж творили...
Найчастішу звертався до жанру казки, оповідання, може ще й тому, що любив у
казковій форміпро всі речіоповідати своїм дітям - Сергійкові й Олі.
Слуханняказок В. Сухомлинського:
Як Джміль нагодувавБджолу
У конюшини квіти - мов дзвіночки, але дуже довгі. Десь у глибині дзвіночка стоїть
кухлик із солодким конюшиновим нектаром. Прилетіла на дзвіночокБджола,
спробуваладістати своїм хоботком, та дарма.

3. Сидить Бджола й плаче.
Коли це летить Джміль - «ж - ж - жу..».
- Чому плачеш, Бджілко? – запитав він.
- Ніяк не можу дістати з квітки нектар, як же мені летіти без нього, - розповіла йому
Бджола про своєгоре.
-Добре, я допоможу, - каже Джміль.
Послав у конюшиновий дзвіночоксвій довгийхоботок. Висмоктав нектар із кухлика.
Підлетіла до нього Бджола, простягласвій хоботокдо Джмелиного. Джмелик дав їй
пів кухлика.
- Дякую тобі, Джмелику!- сказала Бджолата й полетіла.
З того часу Джміль і Бджола приятелюють.
Хвилинкаміркування
- Про що йдеться у казці?
- Хто є головнимигероями?
- Чому навчає ця казка?
Чарівне дерево
Це було давним–давно. Ішов якось чоловік містом бачить – лежить зламане деревце.
Тільки чоловік минув його, як почув, що хтось жалібним голосом промовляє:
- Чоловіче, допоможимені, перев’яжимою рану, дай напитися водички.
Тоді перехожий відірвав від сорочки смужку тканини і перев’язав зламану гілочку,
полив водою, яку ніс із собою. Деревце враз ожило, стало набиратися сил, віти
потягнулися до сонечка.
Берізка щиро подякувала перехожому і сказала:
- Спасибі тобі, чоловіче, що ти мене врятував. Колись і я тобі в пригоді стану, адже
мій цілющий сік у спеку завжди додасть силиі здоров’я.
Минуло з тих пір багато літ. Берізка стала білосніжною красунею. Жодна з подруг у
лісі не могла зрівнятися з нею. Зелені кіски обвивали її струнку білу талію. Нібито
наречена в білому вбранні, стояла вона серед своїх лісових подруг. Відтоді всіх, хто
заблукає в лісі та захоче напитися води, берізка рятує своїм цілющим соком.
Вправа «Моя думка»
- Що спільного в цих казках?
- Над чим замислюється автор і герої казок?
- До чого закликає автор?
- Як необхідно ставитися до природи?(Оберігати, примножувати,любити.)
Учитель. Діти, ви придумали цікаві історії про дружбу, про друзів своїх менших, про
природніявища.

4. Творчий вернісаж
Учні розповідають казки, складені до цього уроку:
Бананчик
Жив – був собі Бананчик. Він висів на величезній пальмі. Та раптом він упав і з
нього злетіла шкірка. Наш Бананчик став схожим на людину з ручками й
ніжками. Він був незвичайним,томуйому хотілося пригод.
Одного разу приїхали вантажівки, люди зібрали в ящики всі банани й нашого
Бананчикатеж. Їх повинні були переробити на сік.
Настала ніч. Наш героїчний Бананчик пробрався до кабіни вантажівки, сів за
кермо й відвіз своїх товаришівназаддо пальмового дому.
Так Бананчик ставсправжнімгероєм.
МатвієнкоДенис
Веселе цуценя
Було у селі цуценя – маленьке і кругленьке. Воно любило бавитися з кошенятами,
бо в душі почувало себе спритним котом. Але ось по деревах так і не навчилося
лазити.Через це цуценя злилося і вечорами довго гавкалона гілки дерев.
Квашин Артем
Курчатко
Жило – було курчатко. Воно було маленьке й жовтеньке. У нього були тато-
півень, мама-квочка табагатобратиківі сестричок.
Одного разу тато-півеньпогукавсиночка, щоб навчитийогокукурікати.
Малий дуже старався, але в нього замість голосного ку-ку-ріку виходило тоненьке
й тихенькепі-пі.
Засмучене курчаткопішлодо мами-квочки. Мама дала йомугарнупораду:
- Якщо ти будеш наполегливостаратися, утебе обов’язково все вийде.
Курчатко було дуже старанним, тому виросло гарним півнем, який будив вранці
всіх голосним ку-ку-ріку!
ТатаренкоМарія
Загадкове зникнення шкатулки
Я, Леонтьєв Данило, розповім, як я зі своїм другом Михайлом розслідували
загадкове зникнення шкатулки.
Михайло – На день народження мого друга бабуся подарувала йому гарну
шкатулкуручноїроботи й унікальнимрізьбленням.

5. Данило – Я запросив своїх друзів – однокласників Руслана та Ангеліну. Було дуже
весело, подарували багато подарунків. Наступного дня мені захотілося ще раз
передивитися свої подарунки. Згодом я зрозумів, що шкатулказникла.
Михайло – Куди вона могла зникнути? Хтоміг її взяти?
Данило –Мій однокласник Руслан пішов першим зі свята і я точно пам’ятаю, що
шкатулка була.
Михайло – А може це Ангеліна взяла. Вона дівчинка і їй шкатулка дуже
сподобалась і вона захотіла такуж.
Данило – Наступного дня ми пішли до Ангеліни. Вона зустріла нас дуже радісно,
щиро посміхалася. Тільки я захотів запитати дівчинку, аж тут пролунав
телефонний дзвінок від моєї бабусі. Із розмови з бабусею я дізнався, що вона
випадково взяла шкатулкуз собою.
Михайло – Добре, що Данило не встиг нічого запитати в Ангеліни, було б дуже
незручно.
Данило – Отож, друзі, перш ніж гарячкувати, треба все добре обдумати, щоб не
бути потім у незручному становищі.
Михайло – Дружба та братство– найбільшебагатство.
Данило - Яку дружбу заведеш, такей життяпроведеш.
ЛеонтьєвДанило, ПотаповМихайло
Листочок
Жив собі листочок. І було в нього багатодрузів – кленових листочків.
Настала осінь. Всі листочки стали жовто – багряними. Вітерець налітав на них,
відриваввід гілочок і, кружляючи, опускавна землю.
- Не займай мене, вітре, - просивлисточок.
-Не бійся, я понесу тебе далеко від твого дому. Покажу тобі, як навколо гарно –
відповідав вітер.
Листочок затремтів у повітрі, а потім опустився на землю, де було багато таких
листочків, як він.
«Що ж зі мною буде? –подумав листочок, я тут нікомуне потрібний».
«Шурх – шурх -шурх» - почулося раптом. Це прибіг маленький їжачок. Нанизав
нашого листочкана голки і поніс до своєї хатки.Листочок подумав:
- Як добре, що я комусь знадобився! Я і мої друзі – листочки будемо зігрівати
їжачка взимку, щоб йому було теплоі затишно.
Подгайна Вероніка
Висновок:
- Чого нас вчать ці твори?
- Який же епіграф ви дібрали до цих творів?
(«Юні мої друзі, щадіть серце і виховуйте почуття. Пам’ятайте, що в

6. наш час людина з кожним роком усе більше відчуває вплив навколишнього середовища.
У тебе будуть діти, пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів,
квітів, дерев, залежить її ставлення до людей». («Серцевіддаю дітям»)).
Підбиття підсумку уроку
- Ось і добіг кінця наш урок. Прошу вас продовжитиречення.
 Я зрозумів…
 Я навчився…
 Я дізнався…