Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

захід магія вишитого рушника

139 views

Published on

Матвієнко Вікторія Олександрівна

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

захід магія вишитого рушника

  1. 1. «МАГІЯ ВИШИТОГО РУШНИКА» Учитель ЗОШ I-II ступенів №8 м.Новогродівка Матвієнко В.А.
  2. 2. Мета: допомогти дітям глибше осмислити значення рушника в житті рідного народу, розвивати душевну потребу берегти його як сімейний скарб. Обладнання: вишиті рушники, презентація та відеоматеріал про історію цього родинного оберегу, аудіозаписи інструментальної музики. І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов Андрій Малишко ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ Вітання. З’ясування емоційної готовності учнів Слово вчителя Я рада, що ми зібралися з вами, щоб більше дізнатися про давні традиції нашого народу, його історію, культуру. Сподіваюся, що ви дізнаєтеся багато нового про магічні властивості рушника та отримаєте задоволення від цього заходу, але спочатку я хочу поговорити з вами про обереги, які є в кожній родині, але завдання ускладнено тим, що вони зашифровані у загадках, які мають назву «Побутові обереги»:  І не дівка, а червоні стрічки носить. (Калина)  Лежить мужичок у золотім піджаці, підперезаний, та не поясом, не підіймеш - сам не встане. (Дідух, сніп)  У лісі народився, в лісі виріс, а в дім прийшов, всіх навкруги зібрав. (Стіл)  У лісі росло, і листя було, тепер носить живе тіло і кланяється в кожний бік. (Колиска)  В землю кидалося, на повітрі розгулялося, в печі гартувалося, запахом своїм всіх приваблює. (Хліб)  Скручений, зв’язаний, та не плаче, а по хаті скаче. (Віник)  Був і в кухарів, був і в гончарів, був я у лимарів, упав з лави, розбився, викинули надвір, і кісток собаки не їдять. (Горщик)  Яскравий, мов життя, рівний, мов дорога, оберігає родину від суму та незгоди. (Рушник) - Молодці, діти, ви багато знаєте про побутові обереги, але зараз ви ще більше дізнаєтесь про рушник, його магію. Для цього я запрошую учнів 8 класу, які за допомогою цікавих слайдів красномовно повідають цікаві факти. (Під супровід фонограми учні коментують слайди) Презентація Учень 1. Оздоблення полотна – одне з найдавніших традицій українського народу. Як відомо, вишиті узори існували ще з докиївської Русі. Вишивання набуло особливого поширення ще в середньовіччя. Були оздоблені вишивкою практично всі господарсько-побутові вироби: сорочки, скатертини, рушники тощо. Дівчат привчали до цього мистецтва вже з 5-6 років. Спочатку вони вишивали прості побутові рушнички, а тільки потім складні обрядові та сорочки-вишиванки, бо до весілля кожна дівчина мала стати гарною майстринею: вишити близько 20 весільних рушників. Але коли вийде заміж, вона повинна виготовити одяг для всієї
  3. 3. родини та силу-силенну довгих і коротких рушників. Тому починаючи від народження і до самої смерті рушник супроводжував усе життя українця, допомагав під час календарно-обрядового річного циклу в різних роботах, святах, обрядах, тому наш захід сьогодні присвячений магічним особливостям вишитого рушника (Слайд 1). Учень 2. Слайд 2.Вишивання на полотні - одна з найдавніших традицій українського народу, особливо поширювалося серед простих людей. У ті часи не можливо було знайти родину, яка б не полюбляла мистецтво вишивки. На рушнику вишивали будь- які малюнки, зображали долю нашого народу; передавали мрії, сподівання, радість, тугу, біль. Слайд 3. Ще у сиву давнину люди розвішували свої вишиті вироби у священних гаях та дібровах, де відбувалося їхнє спілкування з Творцем, бо вони вірили, що рушник - посередник між Богом і людиною. Адже вся природа – це Боже творіння. Слайд 4. Цей оберіг супроводжував українців від самого народження і означав шлях, який веде людину, допомагає їй жити. Слайд 5. Коди, що наносились на рушник (лінії, кольори) допомагали людям спілкуватися з невидимим світом, духами: Вогню, Повітря, Землі, Води. Тому наші предки володіли дуже цінною інформацією, яка допомагала їм приваблювати світлих (добрих) духів і відлякувати злих. Слайд 6. Орнаменти, що наносились на рушники перетворювали навколишній простір у бажаний та комфортний для життя людини, бо атмосфера (аура) в домі може бути теплою та приязною, а може бути холодною та чужою. Рушники робили ауру в домі теплою, насиченою невидимими флюїдами. Учень 1. Слайд 7. Золотий вік українського рушника – ІІ пол. 19ст. та всього 20ст. Відомі вишиті вироби, які ткалися та вишивалися за одну ніч – від заходу до сходу сонця. Жінки виготовляли їх з приводу багатьох проблем: хвороба когось із родичів, якого треба вилікувати (трави та інші методи не допомагали), або коли їхні чоловіки перебували в цей час на війні, під час епідемій. Вони збирались в одній хаті (у непарній кількості), не промовляли жодного слова, бо всі думки та енергетика були сконцентровані на проблемі. Складена всіма енергія робила такий рушник унікальним по силі свого впливу. Слайд 8. Ці родинні обереги завжди висіли на святому місці (на покуті), де родина збиралась на трапезу, освячуючи її благословенною молитвою, бо вони виконували роль святих образів. Але із запровадженням християнства вони не зникли, а почали слугувати оздобленням та прикрасою для ікон. Слайд 9. Для обряду хрещення несли дитину, обгорнуту в рушник, який хрещена мати вишивала веселими, життєрадісними кольорами. На ньому немає жодного кольору чорного срібла. Вона його готувала заздалегідь, примовляючи хорошу дорогу в житті новонародженому. Але як і у випадку з крижмом при народженні дитини, тіло померлого загортали в саван з чистого, вибіленого полотна, бажаючи йому подальшої світлої дороги у зоряних світах. І в сучасному житті під час поховання померлого його проводжає рушник, бо його кладуть на віко під хліб і в’яжуть на хрест. Слайд 10. Для вишивання весільного рушника наречена брала найтонше, найбіліше полотно, купувала дуже дорогі червоні нитки, тому весільні рушники найбільше і найбагатше вишиті. На полтавських, київських, чернігівських багатство
  4. 4. червоного кольору, але коли вишивали сорочки – червоного кольору було набагато менше. Гама теплих кольорів вирізняє донецьку вишивку від інших. В ній більше червоного, ніж чорного. Орнаменти дуже яскраві, чорно-червоні. На білому тлі були вишиті пишні квіти, цілі букети і дерева, птахи. На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості. На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали, були традиційно червоний, чорний і білий. Слайд 11. Дерево життя - це центральний символ в українській вишиванці, воно являє собою Безсмертя, Нескінченність Життя, його Розмаїття. Цей символ складається з трьох частин: Коріння, Стовбура і Крони. Це співвідношення з трьома світами:Підземним, Земним і Небесним. Водночас на ньому також відображено дуальність, полярність світу – поєднання Духа та Матері. Найчастіше його зображують квітучим: квіти – людські життя сьогодення, бруньки – зародки майбутніх поколінь, плоди – людські діяння. Учень 2. Слайд 12. Вагоме значення мала і кольорова символіка: Червоний-любов, жага, світло, боротьба. Чорний - смуток, нещастя, горе, смерть. Зелений - весна, оновлення, життя. Слайд 13. Зображення коней, голубів, півнів символізували родинне щастя, вірність, злагоду. Вони були своєрідними оберегами, які захищали людину та її родину від злих сил. До рослин, які супроводжують вишиті композиції, належать виноград, дуб, лілея. Це відгомін культу рослин, дерев, який був притаманний нашим предкам. Слайд 14. Вишивання рушників і в наш час сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси, а вишитий власними руками одяг був головним показником працьовитості юної нареченої. Слово вчителя, який тримає вишитий рушник - Уявімо собі руки та обличчя тієї людини, яка вишивала, творила ці неповторні малюнки. Перш за все скільки тут праці, вигадки! І мабуть, кожний знаходив у тому чи іншому рушникові щось близьке для його душі та серця. Цей рушник красномовно розповідає нам про якісь події з життя автора, чи його думки, переживання, сподівання. Але я не буду вас більше інтригувати - автором цього витвору мистецтва є вчитель нашої восьмої школи м.Новогродівки Педько Людмила Володимирівна. Діти, давайте поцікавимось, що надихнуло цю творчу людину зробити такий неповторний доробок? Бесіда з учнями. (Запрошується Педько Л.В., вона розповідає історію своїх робіт, діти задають їй різні питання). Слово вчителя. - Але ще є в нашій школі дитина, яка свою любов до вишитого рушника висловила у коломийках – це Михальцова Аліна, учениця 9 класу нашої школи. Рушничок мій вишиваний прикраша оселю, З ним вона завжди охайна, чепурна, весела. Його вишила бабуся – берегиня роду, Цей рушник, як сонце гріє, захища в негоду.
  5. 5. Чорний колір і червоний в рушнику з’єднались, І сумна й щаслива доля в ньому побратались. Маки, рожі, жито, трави серцем вишивала, Бо красу цю передати слів забракувало. Ти для мене найдорожчий за усі прикраси, Передам тебе я дітям і онукам з часом. Слово вчителя. - Ось які талановиті і творчі люди працюють і навчаються в нашій школі, дуже вдячні Вам за такий чудовий та душевний виступ. А зараз я вам пропоную переглянути театралізовану виставу «Легенда про рушник», яку з великою душевною теплотою підготували учні 8 класу. Давайте запросимо їх на сцену. Театралізована вистава «Легенда про рушник». (Дійові особи: учень читає слова автора, учениця грає матір, 3 учні грають синів) Було це дуже давно, коли зродилися кришталеві сльози-намистинки, що росою в народі звуться, коли пташки до сонечка літали та щоранку тією росою вмивалися. Жила тоді в одному селі мати і мала вона трьох красенів-синів. Працьовиті були вони і люди їх поважали. Одного лише хлопці не вміли — вишивати як їх ненька. Сядуть біля неї, коли з усім упораються, та й кажуть: — Ви, матусенько, шийте та вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи. Горнулася мати до синів і такі мудрі слова їм говорила: — Долю я вам кожному вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх. Багато вишила мати за своє життя рушників і всі між синами розділила. Даруючи, навчала: — Сини мої, мої голуби! Запам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життя величає, здоров’я береже. Та життя людини, як дитинство, швидко минає. Померла старенька, мати. Осиротіли сини. Поховали свою неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив. Правду кажуть чи ні, та чутка про те диво й донині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити рушник на згадку. Підсумок Слово вчителя Підсумовуючи наш захід, хочу сказати, що часи змінились. На жаль, не всі ми прикрашаємо свої оселі цими справжніми витворами мистецтва. Але я знаю дуже багато прикладів, коли рушник використовують в обрядах і в наш з Вами час, то чому б не мати цей оберіг для урочистої хвилини? Бо ця святиня могла б багато розповісти не тільки нам, сучасникам, але й нащадкам. - Дякую вам.

×