Сценарій позакласного заходу

1. Берегине моя, українська хустко!
Мета: Продовжувати ознайомлення з елементами українського
національного одягу. Розширити знання про характерні особливості хустки,
про її оберегову функцію, застосування і призначення. Розвивати
естетичний смак, творчість. Виховувати почуття любові та пошани до
національних оберегів.
Обладнання: світлиця, хустки, вірш Т.Чорновіл «Візьму бабину
хустину»
Хід заходу
I. Вступ.
Зал, прикрашений хустками.
Ведуча: Наша рідна Україна — це край, де почалося наше життя, тут жили
наші прадіди, тут корінь українського народу, який сягає в глибину століть.
Ми українці, а значить, маємо знати свою історію, розвивати культуру,
традиції, любити свій народ, а це значить шанувати мамину пісню, що вчила
добраі ласки, пам'ятати батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати
в руки речі, які в ній є, і берегти їх як найціннішу реліквію.
Ведуча:Здавна зберігає наш народ пам'ять про хустину як про давній символ.
Хустка – перша ознака одягу жінки – була широко розповсюджена по всій
Україні.
Ведуча:
В кожного народу є своя святиня,
А для Українців – вишита хустина
Світлий символ щастя й ніжності в серцях
Мов весна квітуча хусточка ось ця
Ведуча:
З давніх давен головним убором українських жінок була хустка. Спочатку її
робилиз білого тонкого полотна, потім вишивали різнокольоровиминитками.
Найчастіше використовували червоні, сині, зелені, жовті та рожеві кольори.
Іноді вишивали хустки нитками чорного кольору, але тільки разом із
червоним. Спочатку візерунок був геометричним, пізніше придумали
рослинний орнамент з квітів і листя мальви, барвінку, троянди. На хустках
вишивали птахів: півня, голуба, зозулю. Жінки зберігали хустки у скринях. У
кожній родині, де підростала дівчина, скриня наповнювалась хустками.
Відкриємо нашу скриню і дістанемо з неї хустки.
Ведуча:
А способи її пов'язування були різними.

2. 2
Ведуча:
На Київщині кінці хустки зав'язували навколо шиї та на потилиці.
Ведуча:
У північних районах хустину пов'язували під підборіддям, а кінці — на
маківці.
Ведуча:
На Лівобережжі згорнутою хусткою обвивали голову так, щоб тім'я
залишалося відкритим. Кінці з'єднувалися у вузол попереду і стирчали
«ріжками». Іноді зверху накладалася ще одна хустка.
Ведуча:
На півдні України модно було одним кінцем хустки обмотуватишию, а інший
вільно звисав на грудях.
Ведуча:
На Луганщині хустку зав'язували ззаду, під косою, залишаючи шию
відкритою, або під підборіддям, щоб кінці вільно звисали попереду
Ведуча:
Сучасні хустки виготовляють на фабриках з різних тканин: льону, шовку,
шерсті. Орнамент розміщують в основному по чотирьох кутах і в середині
хустки.
Ведуча: Хустка споріднена із словом «хистка», від слова захищати. Вона
захищає волосся від сонця, пилу, взимку від холоду. Хустка є оберегом від
усього лихого.
– Традиційно хустки одягають на голову. А як ще можна їх застосувати?
(Відповіді дітей).
Ведуча:
Яскраво вишита хустина на плечах української дівчини
Як символ рідної країни, як прояв величі душі….
Ведуча:
А скільки чудовихтрадицій та обрядів пов'язано з хустиною!Укожній родині,
де підростала дівчина, розмальована скриня мала повнитися хустками. Їх
дбайливо оберігали й неодмінно показували гостям і сусідам:
Я не панна — я господиня,
У мене хусток повная скриня

3. 3
Без хустки не обходиться жодне українське весілля. Нею в’яжуть руку
нареченому і зав’язують голову нареченій, перев’язують свашок і обв’язують
хліб.
В давні часи кожнадівчина дарувала козаковіхустку, як символвірності. Коли
козак гинув у бою, то йому покривали обличчя хусткою, щоб хижі птахи очей
не довбали.
І нині хустка – невід’ємний атрибут на похоронах. Хусткою тримають свічки,
перев’язують вінки, руки, хреста. Такі хустки називаються «провідниками».
Хустка використовується як вузлик із вечерею для хрещених на різдво, на
хлібі, щоб не зачерствів, на дитячій колисці – від вітру і злого ока.
Подивуймося ж і нині незнищеній і живучій любові нашого народу до
простого та водночас незбагненного дива – української хустки.
Ведуча:
Хустки використовують із лікувальною метою. Людиздавнапомітили : якщо
намочити хустину у воді , настояній на тернових кісточках , то можна зняти
головний біль. Такі хустки називаються терновими. Крім побутового, хустка
має і обрядовезначення. Повивали малих дітей «від лихого ока», пов’язували
наречену після шлюбу, дарували воїну, як оберіг для нього в бою, найкращим
подарунком була квітчаста хустина.
Українська хустка оспівана у піснях і віршах.
Декламування вірша Т.Чорновіл « Візьму бабусинухустину»
(дитина читає вірш)
Візьму бабусину хустину
На колір синя-синь небес,
На себе я її накину-
І в захваті замовкне пес!
І навіть квіти синьо-сині
У здивуванні струсять синь,
Коли в бабусиній хустині
Ступлю у синю далечінь!
А синє сонечко на трави
Застеле сині промінці
Такі м’якенькі і ласкаві ,
Як сині китиці в руці.
Танець з хустинами.
Ведуча:

4. 4
Про хустки складали пісні в різних країнах. Популярній в роки Великої
Вітчизняної війни пісні «Синий платочек» скоро виповниться 72 роки.
Написана 1942 року, вона так швидко поширилась і в тилу, і на фронті, що не
було, мабуть, жодної людини, якаб не знала й не співала її. Хусткавід коханої,
дружини, матері була для бійців на фронті, там, на передовій, часточкою їх
мирного життя, за повернення якого вони боролися до останнього подиху.
Сучасні пісні, які прозвучали на цьому святі: «Тернова хустина», «Мамина
хустка», «Їхав козак на війноньку», жартівлива українська пісня «Хусточка»
тощо.
Звучить пісня «Мамина хустка»
Декламування вірша вірш «Хустка тернова» автор Ольга Устілова
Слово – до слова: основа.
Квітка – до квітки: весна.
Слухає вечір нашу розмову
Ту, що на світі – одна...
Доня питає, серденько крає:
- Чом називається так?
Відповідаю, ніби зітхаю:
- Долі тернової знак!
Доня cміється. Очі, мов зорі.
Доня не знає про те:
Скільки тернові бачили горя,
Як безнадійно терен цвіте.
...Рік тридцять третій:
Клятий, холодний...
З голоду пухне село.
Вже моя мати встати не годна –
Смерть опустила крило.
Бабця не плачуть, тільки зітхають.
Хустку – єдине добро –
У Могилеві-Подільськім зміняють.
Боже, як вдало: на жита відро!
Потім робили, хустку купили.
Та почалася війна,
Й разу на свято її не оділи, -
В скрині лежала вона.
...Рік сорок шостий:
Жити непросто після тяжкої війни.
Ходить і ходить непроханим гостем
Батько убитий у мамині сни.
Бабця не плачуть, тільки зітхають –

5. 5
Серце за дочку болить.
У Могилеві-Подільськім хустку зміняють.
Боже, як бабці на обмін щастить!
Потім робили, хустку купили.
Я пам’ятаю той день:
Бабця купили, мама оділи,
Я доторкнулась лишень.
Доня сміється. Очі, як зорі.
Світ мій при згадці ожив.
Доня кепкує: „ Довго говориш!
Значення слова – скажи!”
- Вибач! Не знаю! Хустка ця в моді.
Значень від слова інших не жди:
В нашому роді, в нашім народі
Доля і хустка – тернові завжди!
Подаруй мені, мамо, хустину
Із червоним, як мак, бережком,
Запишаюся в ній, як дитина,
Як калина під білим cніжком.
Та хустина мені нагадає,
Як і ти молодою була,
І від років вона не линяє,
Тільки юність твою узяла.
Посивіло волосся в матусі.
І у зморшках вже стало чоло,
А от хустка лишилася й досі,
І на ній все цвіте, що було.
Квіточки про любов пам’ятають,
Як купив ту хустину татусь
І як маму любив, вони знають...
Та заплакала мама чомусь.
Не цурайтесь хустинок, дівчата,
Що ж ви носите тільки шапки?
На хустки Україна багата,
І цвітуть ще на них бережки.
Ведуча:
Хустка з давніх давен була улюбленим головним убором української жінки.
вона проходить через усю історію українського народного вбрання. і, майже
не змінившись, залишається у вжитку до наших днів. окрім хустки, українські
жінки носили й інші головні убори: намитку, перемітку, обрус, очіпки,
бавниці. але найпоширенішою серед українських жінок, все – таки була
хустка. українська хустка – це справжній мистецький витвір.

6. 6
Презентація
Декламування віршів
1.На ній і гроно, і пелюстка,
і небо й райдуга на ній.
мов берегиня вроди,
хустка здавен у нашій стороні.
2. То – нареченим на щастя,
то – на добро матерям.
вічний дарунок – хустина,
знана стежкам і вітрам.
3. Веселі ви чи сумовиті,
на схилах Ворскли чи Дінця.
нема таких жінок у світі,
котрим вона не до лиця.
4. Ой ті луги та бережечки.
які вгорі такі внизу.
на щастя й радість –
два ріжечки,
а два – на смуток і сльозу.
5.На ній і гроно, і пелюстка,
І небо райдуги на ній...
Мов берегиня вроди, хустка
З давен у нашій стороні.