О.В.Полякова. Особливості оцінювання навчальних досягнень першокласників

1. Особливості оцінювання
навчальних досягнень
першокласників
Полякова Олена Василівна,
методист НМЦ дошкільної та
початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка

2. Оцінювання навчальних досягнень учнів
здійснюється вербально:
Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.08.2016 року № 1009
«Про внесення змін до наказу МОН України від 21.08.2013 №1222»
Додаток до наказу МОН України від 19.08.2016 року № 1009 «Орієнтовні
вимоги щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів
початкової школи»
• у 1 класі з усіх предметів інваріантної
складової;
• у 1 класі з усіх предметів варіативної
складової.

3. Організація навчально-виховного процесу
на засадах компетентнісного підходу вимагає
змін в оцінюванні навчальної діяльності
школярів. Воно має спрямовуватися на
підтримку дитини й ґрунтуватися на
позитивних засадах, враховувати рівень
досягнень учня, а не ступінь його невдач і
прорахунків.

4. Значний потенціал у вирішенні проблеми
контрольно-оцінних дій навчальних досягнень учнів
має безбальна система оцінювання. Її застосування
спрямоване на формування в учнів само- та
взаємооцінки, само- та взаємоконтролю, вироблення
самостійності, об’єктивності в контрольно-
оцінювальній діяльності, уміння помічати недоліки
в своїх знаннях та вміннях і шукати способи їх
подолання.

5. При вербальному оцінюванні
використовуються як усні, так і письмові
оцінні судження, які характеризують процес
навчання і відображають кількісний і якісний
його результати: ступінь засвоєння знань і
вмінь з навчальних предметів та
характеристику особистісного розвитку
учнів.
Недопустимою є заміна оцінок іншими
зовнішніми атрибутами (зірочками,
квіточками, прапорцями тощо).

6. Характеристика особистісного розвитку
учнів
• самостійність,
• відповідальність,
• комунікативність,
• уміння працювати в групі,
• ставлення до навчальної праці,
• рівень прикладених зусиль,
• сформованість навчально-пізнавальних інтересів,
ціннісних орієнтирів та загальнонавчальних умінь

7. У перші роки навчання важливим завданням
для педагога постає формування основ рефлексії
в школярів.
Рефлексія – це звернення людиною своєї
свідомості на своє (чи чуже) мислення та поведінку,
на здобуті знання, вчинки, розуміння та аналіз
своїх думок, почуттів і мотивів.
Рефлексія – це спрямування свідомості на себе
Тобто можна говорити про розвиток умінь
аналізувати та оцінювати свою діяльність.
У першому класі оцінна діяльність педагога
пов’язується саме з розвитком самооцінки дитини.

8. Упровадження системи безбального
оцінювання висуває досить високі вимоги
до оцінювальної компетенції вчителів початкової
школи.
Кожен із них зобов’язаний вміти не тільки
характеризувати предметні результати, що
включають у себе крім знань ще й способи дії
з цими знаннями, але й уміти оцінювати при
проведенні поточних робіт динаміку
оволодіння кожним учнем метапредметними
результатами, а також формувати в школярів
навички само- та взаємооцінки.

9. Розвиваючи в учнів здатність до оцінювання
своїх результатів, учитель має навчити:
 аналізувати;
формулювати судження про себе;
розуміти й уміти пояснювати твердження: «це я
вже вмію й знаю», «цього я зовсім не знаю, треба
дізнатися», «це я трохи знаю, але треба ще
розібратися».

10. Оцінюючи учнів без використання оцінок-
позначок використовують такі засоби, які:
• дозволяють зафіксувати індивідуальне просування
кожної дитини,
• не провокують учителя на порівняння дітей між
собою, ранжування учнів за рівнем їх успішності.
Це можуть бути умовні шкали, на яких
фіксується результат виконаної роботи за певним
критерієм, різні форми графіків, таблиць, «Листів
індивідуальних досягнень», у яких зазначаються
рівні навчальних досягнень.

11. Усі ці форми фіксації оцінювання є
особистим надбанням дитини та її батьків.
Учитель не повинен робити їх предметом
порівняння.
Неприпустимо вивішувати в класі так
званий «Екран успішності».
Оцінки не повинні ставати причиною
покарання або заохочення дитини ні з боку
вчителя, ні з боку батьків.

12. При невдачах педагог має підбадьорити учня,
вказати на позитивні сторони й допомогти йому
самому зрозуміти, що необхідно для того, щоб
результат був вищим. Для цього може
використовувати фрази:
«У тебе вийшло краще, ніш раніше, однак… »;
«Ти гарно постарався, проте… »;
«Якщо ти ще трішки постараєшся – буде краще»;
«Не хвилюйся, правильний шлях, потрібно
лише…»;
«Щоб результат був кращим потрібно… ».

13. Ефективним прийомом безбального оцінювання
діяльності й особистості молодшого школяра є
«добрі слова» або «компліменти».
Комплімент викликає в дитини радість,
гордість за свої успіхи, формує в школяра
впевненість у собі. Ця важлива якість допомагає
учневі ставити перед собою більш високі цілі,
стимулює до самореалізації, допомагає йому
успішно вчитися. При цьому похвала вчителя
повинна бути заслуженою й пропорційною
досягненням дитини.

14. Обов’язковою умовою при застосуванні педагогом
безбального оцінювання є встановлення певного
типу взаємин між учнем і вчителем.
Такі взаємини характеризуються довірою й
шанобливим ставленням між ними, що дають можливість
передавати знання в безпосередньому спілкуванні;
індивідуальний підхід до кожної дитини й уміння знайти в
учня щось особливе, притаманне тільки йому, а також
сприяння розвитку його здібностей без стримування
ініціативи; не можна розділяти учнів на «хороших» і
«поганих», не боятися хвалити учнів за оцінки, однак
пам’ятати, що зайва похвала може стати причиною ліні та
байдужості до предметів, у яких учень має менший успіх

15. Оволодіння педагогом новими видами,
методами та прийомами оцінювання – це
шлях до гуманізації освітньо-виховного
процесу та індивідуалізації особистості учнів.
Такий шлях передбачає відмову від
стереотипів та штампів в оцінюванні
навчальних досягнень учнів і визнання
потреб, можливостей дитини оцінювати себе.