.

1. Презентація
вчителя математики
Злинської ЗШ №! І – ІІІ ступенів
Маловисківської районної ради
Кіровоградської області
Шверненко Тетяни Василівни

2. Девіантна поведінка
Це система вчинків особи або групи, які
суперечать прийнятим у суспільстві
правовим і моральним нормам.
Основними формами девіантної поведінки вважають:
-вживання наркотичних речовин, алко-
голю,тютюнопаління,інші залежності;
-протиправна, аморальна поведінка, надмірна
агресивність;
-суїцидальна поведінка, прагнення привернути увагу до
своїх страждань.

3. Сім’я перестає ефективно виконувати свої
інституційні функції в суспільстві. Усе це
зумовлює необхідність вивчення особливостей
дисфункцій сім’ї в Україні на сучасному етапі та
їхній вплив на девіантну поведінку
неповнолітніх.
Встановлено, що, за статистикою, майже
половина дітей, які вчинили злочини, зростали в
проблемних сім’ях, кожний третій неповнолітній
– з неповної сім’ї, у 14% – батьки є алкоголіками,
у 10% – родичі відбувають кримінальне
покарання, у 4% – рідні ведуть аморальний
спосіб життя.

4. За даними Міністерства у справах сім’ї, дітей та
молоді, за оперативними даними служб у
справах неповнолітніх упродовж 2005 р. на
обліку у цих службах стояло 48 610 дітей з
девіантною поведінкою.
Серед них:
30 926 –схильних до злочинів,
10 181 – умовно засуджених з відстрочкою,
3046 – тих, хто вживає наркотичні речовини,
4457 – тих, хто вживає алкоголь.
Статистика викликає тривогу та занепокоєність.
За останні 10 років удвоє зріс рівень дитячої
злочинності.
Близько 70 тисяч підлітків стоять на обліку в
правоохоронних органах.
Питома вага юних правопорушників складає 25%
проти 13% 10 років тому.

5. Три основні варіанти криміногенної позиції сім'ї:
- небажання виховувати дітей;
- невміння виховувати дітей;
-неспроможність виховати дітей.
Три основні форми криміногенного впливу в
сім’ї:
- активне залучення неповнолітніх до пияцтва, вживання наркогенних
речовин, бійки, сварки, розбещеність у сім'ї, скоєння злочинів;
-"пасивний" приклад безкарної антигромадської поведінки, яку
підліток сприймає як стереотип звичайної повсякденної моральної
поведінки;
- виштовхування дітей на вулицю, їх розчарування у батьках, відчуття
власної ущербності, обділеності.
Найбільш типовими помилками сімейного
виховання є:
1. Дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками.
2. Відсутність у дорослих стійких власних моральних
установок.
3. Організація життя в сім'ї не сприяє формуванню у дитини
моральних звичок.
4. Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї
дитини.
5. Недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

6. В яких сім’ях підлітки стають
“важкими”
- сім’ї, члени яких мають психічні, або інші
захворювання: алкоголізм, наркоманія…
- сім’ї з непорозуміннями, конфліктами між
батьками;
- сім’ї де батько є авторитетом, але не
цікавиться вихованням, розвитком особистості
дитини;
- сім’ї з дефіцитом любові та уваги до дитини;
уникання контактів, відчуженість батьків
- сім’ї з індиферентним типом виховання;
Батьки не встановлюють жодних
обмежень, байдужі до своїх дітей.

7. Контролюючий (авторитарний) стиль
• Це підкорення власної поведінки суворим
правилам і нав’язуванням цих правил дітям, а
також виключення дітей з процесу прийняття
рішень.
• Батьки віддають накази і чекають, що вони
будуть ретельно виконані.
• Закриті до постійного спілкування з дітьми.
• Встановлюють жорсткі вимоги і правила, не
допускають їхнього обговорення, дозволяють
дітям лише в незначній мірі бути незалежними
від них.
Діти, як правило, замкнуті, дратівливі, інколи
схильні до агресії.
Стосунки з рідними – холодні.
Стилі сімейного виховання, що спричиняють
розвиток девіантної поведінки дітей

8. Потуральний стиль
• Це відсутність інтересу до виконання
батьківських обов’язків. Батьки не
встановлюють для дітей жодних обмежень;
байдужі до власних дітей, закриті для
спілкування; через власні проблеми у них не
залишається часу для виховання дітей.
• Головний метод – батіг і пряник.
• Такі діти мають славу підлабузників і підлиз,
вихваляються, не люблять праці,
не здатні безкорисливо дружити.
• Батьки в конфліктних ситуаціях
цілковито довіряють своїй дитині
Стилі сімейного виховання, що
спричиняють розвиток девіантної
поведінки дітей

9. Ліберальний стиль
• Майже повна відсутність контролю за дітьми
при добрих, теплих стосунках з ними.
• Слабко або зовсім не регламентується поведінка
дітей.
• Батьки не встановлюють якихось обмежень.
• Діти схильні до непокори та агресивності; при
сторонніх поводяться неадекватно й
• імпульсивно, невимогливі до себе.
Стилі сімейного виховання, що
спричиняють розвиток девіантної
поведінки дітей

10. Змагальний стиль
• Батьки вбачають в діях дитини щось
видатне, заохочують активність дитини,
порівнюють з іншими і дуже страждають від
поразок.
• Використовують методи заохочення і покарання.
• У своїй любові до дитини такі батьки інколи не
звертають уваги на особистісні якості дитини.
Захищаючи свою дитину від будь-яких претензій з
боку інших, у тому числі школи, вони при цьому не
звертають уваги на те, права чи не права їхня
дитина.
• Батьки не виносять кривдників своєї дитини, не
бояться конфліктувати з ними, незважаючи на те,
дорослий це чи дитина.
Стилі сімейного виховання, що
спричиняють розвиток девіантної
поведінки дітей

11. Запобігливий стиль
Стилі сімейного виховання, що
спричиняють розвиток девіантної
поведінки дітей
Причина - як патологічна хворобливість дитини,
так і особливості характеру батьків.
У випадку, якщо дитина часто хворіє, батьки
стають надзвичайно недовірливими й болісно
реагують на будь-який прояв її нездоров’я.
 Вони ані на хвилину не залишають дитину без
догляду та опіки, страшаться порушити раз і
назавжди заведений удома порядок, жахаються будь-
яких проявів ініціативи з боку дитини.
Дитина в такій родині практично позбавлена
активної діяльності, лише батьки визнають коло її
діяльності, ініціюють дитячі ігри, регламентують її
поведінку.
Батьки вважають, що подібний нагляд захистить
дитину і від гормональних змін, і від кризових
ситуацій.

12. Виховання у протиріччі
(Образ – лебідь, рак та щука)
• Коли різними членами родини застосовуються
різні стилі виховання, які суперечать один
одному.
• Це залежить не стільки від поведінки дитини,
стільки від емоційного стану самих батьків.
• В такій родині дитині важко засвоїти норми,
вона не розуміє, яка поведінка є «правильною».
• Як наслідок – розвиток неврозу!
Стилі сімейного виховання, що спричиняють
розвиток девіантної поведінки дітей

13. Надмірно оберігаючі батьки.
• Батьки проявляють
постійну гіперопіку дитини
– обмежують його
соціальні контакти, дають
поради і пропозиції. Дітям
не надається можливість
самостійно приймати
рішення, самостійно діяти,
справлятися з труднощами,
долати перешкоди.

14. Авторитарна гіперпротекція - батьки приділяють підлітку
багато часу і уваги, але мало емоційної підтримки, ігнорують
його потреби в спілкуванні. Покарання як основний метод
виховання.
Домінуюча гіперпротекція - батьки приділяють підлітку
багато часу і уваги, прагнуть до максимального задоволення
його потреб. Пред'являються вимоги, що не відповідають його
можливостям. Дріб'язкова опіка, жорсткий контроль за
поведінкою.
Вимоглива гіперпротекція - батьки приділяють підлітку
багато часу і уваги. Висока форма відповідальності дитини
перед батьками. Дитина має можливість вибирати способи
поведінки.
Обмежуча гіперпротекція - батьки приділяють підлітку багато
часу і уваги. Висока форма відповідальності дитини перед
батьками. Дитина НЕ має можливості вибирати способи
поведінки.
Поблажлива гіперпротекція - надмірне нав'язування
батьківської волі: у виборі одягу, друзів. Невпинний нагляд,
високі вимоги і численні заборони.
Потуральна гіперпротекція - дитина - «кумир сім'ї». Батьки не
стільки контролюють, скільки надмірно протегують,

15. Результат:
• зустрічаючись з
труднощами в реальному
житті, не маючи необхідних
навичок їх подолання, діти,
що виросли, терплять
невдачі, поразки;
• почуття невпевненості в
собі, що виражається в
заниженій самооцінці,
недовірі до своїх
здібностей, страху перед
будь-якими труднощами в
житті

16. Гіперсоціальна вимоглива позиція.
Батьки вимагають від дітей
слухняність, дисципліну,
чіткого виконання своїх
обов'язків уміння
підлаштуватися до інших
людей, вимагають
залежності від дорослого в
повсякденному житті,
охайності, безконфліктної
взаємодії з однолітками.
Батьки не враховують
своєрідності особи дитини,
його вікових потреб і
інтересів

17. Результат:
• страждає духовний
розвиток;
• формування
зовнішньої
вихованості, без
особового прийняття
моральних законів
поведінки;
• дволикість;
• низька самооцінка;
• формування
гуманістичних
цінностей

18. Дратівлива, емоційно лабільна
позиція батьків.
• Основною риса –
суперечність емоцій
батьків по відношенню
до дитини.
• Руйнівним моментом
тут є різкий
безпричинний перепад в
настрої батьків, дитина
не розуміє, що від нього
вимагають, не знає, як
поводитися, щоб
заслужити схвалення
батьків

19. Результат:
• почуття
невпевненості і
незахищеності;
• перешкоджання
засвоєнню моральних
норм

20. Авторитарна позиція.
Батьки більше покладаються на
суворість і покарання, рідко спілкуються
з дітьми, жорстко контролюють дітей,
легко застосовують владу, не спонукають
дітей висловлювати свою власну думку.
"Домінантність" батьків над дитиною:
беззастережне визначення дорослими
будь-якої своєї точки зору;
категоричність суджень;
наказовий тон;
прагнення підпорядкувати дитину;
використання репресивних заходів;
постійний контроль за діями дитини,
особливо за його спробами щось робити
по-своєму

21. Результат:
• невпевненість в собі;
• замкнутість;
• недовірливість;
• дитина зростає
приниженою,
заздрісною,
несамостійною

22. Емоційне відкидання.
Батьки, що усунулися,
дратівливі
Дитина – головна
перешкода, вона постійно
заважає. На думку батьків,
дитина неслухняна,
свавільна.
закритість у собі;
нездатність на чому-небудь (кому-
небудь) зосередитися;
жадібність;
злопам'ятність;
жорстокість
Результат:

23. Емоційне відкидання - байдужість і холодність з боку батьків.
Дитина відчуває, що їм обтяжене. Можливі два варіанти виховання:
перший - дитини пред'являються деякі вимоги, свобода і
самостійність обмежуються жорсткою системою заборон і
обмежень. Другий - переважання вседозволеності, повна свобода у
визначенні власного регламенту життя, вибору друзів, пристрастей.
Підвищена моральна відповідальність - Поєднання високих
вимог до дитини зі зниженим увагою до нього з боку батьків.
Очікування від дитини значно вище його можливостей.
Вимогливе звернення - недостатнє прагнення батьків до
задоволення потреб підлітка в матеріально-побутової та духовній
сферах. Непомірно високі вимоги.
Жорстке поводження - обмеження свободи і самостійності дитини
(«все можна»).
Жорстоке поводження - вся методика виховання побудована на
системі покарань, часто тілесних.

24. Відсутність виховання як такого.
Гипопротекція.
• Діти надані самі собі.
Позиція ухилення, при якій
контакти з дитиною носять
випадковий і рідкісний
характер; йому надається
повна свобода і
безконтрольність
Результат:
комфортність;
асоціальна поведінка

25. Потуральна гіпопротекція - відсутність уваги до дітей.
«Задобрювання» задоволенням потреб.
Прихована гіпопротекція - батьки дуже зайняті своїми справами.
Високі вимоги - вище можливостей дитини.
Гіпопротекція з жорстким поводженням - слабка увага батьків по
відношенню до виховання дитини. Потреби дитини не задовольняються.
Суворе реагування на порушення поведінки.
Прихована гіпопротекція з жорстоким поводженням - відрізняється
повним самоусуненням батьків від вирішення проблем виховання,
байдужим і байдужим ставленням батьків до потреб дитини, його
інтересів і потреба, емоційною холодністю. Непомірні вимоги і суворі
покарання за невиконання обов'язків, непослух і непокору.
Жорстка гіпопротекція - дитина надана сама собі. Надмірна реакція на
порушення поведінки. У батьків відсутній інтерес до виховання дитини
та прагнення до залучення його до справ родини.
Жорстока гіпопротекція - повна відстороненість батьків від процесу
виховання дитини. У сім'ї атмосфера деспотизму і тиранії з боку
батьків.

26. Ліберальна позиція. Поблажливі батьки
Батьки невимогливі, не
заохочують дітей, відносно
рідко і в'яло роблять їм
зауваження, не звертають
уваги на виховання
незалежності дитини і його
упевненості в собі
Результат:
середня самооцінка;
орієнтування на думку інших про
себе;
імпульсивність та агресія;
дисциплінарні порушення

27. Гіпертрофована батьківська любов
Виражається в зниженні
критичності і
вимогливості батьків у
взаємовідносинах з
дітьми, коли батьки не
лише не помічають
недоліки дитини, але і
приписують йому
неіснуючі достоїнства
Результат:
критична оцінка своїх особових якостей і вчинків;
завищена самооцінка;
дитина вимагає до себе постійної уваги

28. Супутні фактори сімейного виховання і
порушення поведінки.
Нестійкість стилю поведінки. Різка зміна стилю
виховання - від дуже суворого стилю до ліберального.
Нестійкість емоційних стосунків в сім'ї. Формування таких рис,
як упертість, схильність протиставляти себе будь-якому
авторитету.
Розширення сфери батьківських почуттів. Батьки
хочуть, щоб дитина задовольнила хоча б частину потреб, які повинні
бути задоволені в психологічних стосунках подружжя. Прагнення
віддати дитині - частіше протилежної статі - «всі почуття», «всю
любов».
Перевагу у дитини, яка дорослішає дитячих
якостей. Цей вид порушення обумовлений потуральною
гіперпротекцію. У батьків спостерігається прагнення ігнорувати
дорослішання дітей, стимулювати збереження у них дитячих
якостей. Знижений рівень вимог до дитини, що сприяє розвитку
психічного інфантилізму.

29. Виховна невпевненість батьків. Цей вид порушення
обумовлений зниженим рівнем вимог. Перерозподіл
влади в сім'ї між батьком і дитиною на користь
останнього. Поступливість батька практично у всіх
питаннях.
Фобія втрати дитини. Підвищена невпевненість
батьків, страх помилитися, перебільшення подання про
крихкість і хворобливості дитини. Дріб'язкова опіка.
Прагнення задовольняти будь-які побажання дитини.
Нерозвиненість батьківських почуттів. Цей вид
порушення обумовлений порушеннями виховання:
гіпопротекції, емоційним відкиданням, жорстоким
поводженням, підвищеною моральною відповідальністю.
Відсутність будь-яких сильних мотивів (почуття
обов'язку, симпатія, любов до дитини), при вихованні
дитини. Можливі причини: відхилення характеру,
виражена шизоїдність молодих
батьків, емансипаційні устремління матері.

30. Проекція на дитину своїх небажаних
якостей. Найчастіше становить основу емоційного
відкидання, жорстокого поводження. «Боротьба» з
небажаними якостями в комусь іншому допомагає
батькові вірити, що у нього самого цього якості
немає.
Витіснення конфлікту між батьками до сфери
виховання. Як правило, є першопричиною
суперечливого типу виховання. Кожного з батьків
цікавить не стільки те, як виховувати дитину, скільки
те, хто правий у виховних суперечках.
Уподобання чоловічих або жіночих якостей в
дитині. Цей вид порушення обумовлений
порушеннями виховання. Нерідко ставлення до
дитини визначається не дійсними особливостями
дитини, а тими рисами, які батько приписує його
статі.

31. Виховання по типу „попелюшки”,коли батьки надто
придирливі, ставляться до своєї дитини
недоброзичливо, а то й вороже, висувають до неї
надмірно високі вимоги, не проявляють до неї ні
батьківського тепла, ні ніжності, ні любові. Такі діти
ростуть під страхом покарання і образ, затурканими,
нерішучими, лякливими, не здатними відстояти і
захистити себе. У них загострене переживання
несправедливого ставлення батьків до них, що
призводить до пошуків добра й справедливості у
власних фантазіях і мріях.
Особливо негативно впливають на
характер дитини певні форми
неправильного виховання:

32. Батьки виконують всі вимоги й примхи дітей.
В таких умовах діти ростуть свавільними,
впертими, не визнають найменших заборон,
матеріальних обмежень, не враховують
можливостей батьків.
Наслідками такого виховання є егоїзм,
безвідповідальність, нездатність поступитись
бажанням отримати негайно задоволення,
споживацьке ставлення до оточуючого
середовища.
Виховання по типу „кумиру сім’ї”,

33. Батьківська позиція всіма силами й засобами
автоматичного захисту своєї дитини від будь-яких
неприємностей, вихваляння, підкорення власного
життя піклуванню про дитину, її обслуговування,
розв’язання за неї усіх проблем. Все це, з одного боку,
позбавляє дитину будь-якої самостійності, ініціативи,
формує егоїстів, не навчених узгоджувати свої дії,
бажання, інтереси з іншими людьми, з іншого –
розвиває нерішучість, слабкохарактерність,
непристосованість до життя, оскільки звикають з
дитинства до того, що за них інші повинні
виконувати все.
Виховання по типу «гіперопіки»

34. Діти ніким не контролюються, ніхто із значущих
дорослих не формує навичок соціального життя, не
навчає розуміти і відрізняти різні цінності за змістом
(добро і зло), тобто дитина ізольована від виховних
впливів. Виникає соціально-педагогічна занедбаність
як основа, на якій розвиваються різні форми
патологічних порушень поведінки, психічних реакцій
тощо.
Виховання по типу „гіпоопіки”

35. Виховання по типу „кронпринца”
Вид потворного виховання в тих сім’ях, де
батьки не приділяють власним дітям
достатньо часу (з об’єктивних чи
суб’єктивних причин), а відкупляються
від них грішми, або подарунками замість
уваги, батьківської любові, прихильності,
турботи. Батьки покладають завдання
виховання власних дітей на родичів,
репетиторів, учителів, часто й на
випадкових людей, аби лишень діти їм не
заважали працювати, робити кар’єру,
займатись дослідницькою діяльністю.