.

1. Гроші
Підготувала учениця 11-А класу
Гейко Каріна

2. Гро́ ші — особливий товар, що є
загальною еквівалентною формою
вартості інших товарів та послуг.
Гроші виконують функції мірила
вартості та засобу обігу. Крім того,
вони є засобами нагромадження та
платежу. З утворенням світового
ринку, деякі національні гроші
виконують функції світових.

3. ЕТИМОЛОГІЯ
Вперше монету з назвою грош (гріш) відчеканили в XII
столітті в Генуї, Флоренції, Венеції. Пізніше назва перейшла
до срібних монет Франції, Чехії, Угорщини, Польщі. В
Австрії та Польщі розмінна монета називається «грошем».
На території Русі монета «грош» чеського походження
відома з XIV сторіччя. В Московії срібна монета «грош»
мала обмежений обіг з 1530-х років та дорівнювала 2-ом
копійкам або 4-рьом дєньґам. В 1654 році ненадовго
з'явився мідний грош, прирівняний до 2-ох копійок. Слово
«грош» чи «грошевик» стало загальновживаною назвою 2-
копійкової монети. Після входження у 1815 році до складу
Російської Імперії Царства Польського, грошовою
одиницєю для цієї частини держави стає злотий, що
поділявся на 30 «грошей». Монети з номіналом у
російсько-польських «грошах» знаходилися в обмеженому
обігу і в інших частнах Імперії, особливо прилеглих до
Царства Польського. Поступово слово «гроші» стало
означати мірило вартості та засіб обігу.

4. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ
В економічній теорії виділяють 2 основні концепції походження
грошей:
• Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної
раціональної угоди між людьми через необхідність виділення
спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного
обігу;
• Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси,
оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної
ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в
межах певної особливої суспільної форми, товарного
виробництва й обігу.
Передбачається, що спершу виникли бартерні операції —
прямий безгрошовий обмін товарами. Проте в безгрошових
суспільствах в основному діяли подарунки або позики.
Наступним етапом стало виникнення товарних грошей, тобто,
коли гроші використовували різні матеріальні носії. Перша
згадка про термін «гроші» датується 3000 роком

5. З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра
звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак
завдяки своїм фізичним властивостям найбільш
вживаним загальним еквівалентом вартості дуже
швидко стають благородні метали: золото та срібло.
Згодом вони набирають форми монет.
У своїй «Історії» Геродот вказує, що 1-ими
використовувати металеві монети почали лідійці.
Сучасні вчені вважають, що 1-ші монети були з
електрума і чеканились близько 650–600 р . Швидке
розповсюдження монет пов'язано із зручністю їх
зберігання, дроблення і об'єднання, відносною
великою вартістю при невеликій вазі та обсягу, що є
дуже зручним при обмінних операціях.
Паперові гроші або банкноти були вперше
використані в Китаї за часів династії Сун. Ці банкноти,
відомі як «jiaozi», еволюціонували з векселів, що
були у використанні з ХІІ сторіччя. Тим не менш, вони
не витісняють традиційних грошей, і були у
використанні поряд з монетами. В Європі банкноти
були вперше випущені Банком Стокгольма в 1661
році.

6. ІСТОРІЯ ГРОШЕЙ В
УКРАЇНІ
Найдавнішими монетами відкарбованими на українських
землях були емісії грецьких колоній заснованих на північному
узбережжі Чорного моря. Випускались вони впродовж 6 — 4 ст.
н. е. Однак ареал їх розповсюдження є незначним. Значно
частіше зустрічається на українських землях монетна продукція
стародавнього Риму. Ці монети перебували в обігу до 5 ст.
Впродовж 8-11 ст. на грошовому ринку Київської держави
домінують арабські дірхеми, відкарбовані на чисельних дворах
Арабського халіфату у Середній Азії, Ірані, Північній Африці, на
Близькому Сході і навіть на Піренейському півострові. На Русь
вони проникали 2-ма основними шляхами — Волзьким та
шляхом «з варяг у греки». В епоху найбільшої могутності
Київської держави князі розпочали власне монетне карбування.
Так, Володимир Святославич Великий випускав так звані
«златники» та «срібляники» — золоті та срібні монети, на
лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма
регаліями, а на зворотному — княжий герб — тризуб. Після
Володимира Великого срібну монету карбували князі Святополк
Ярополкович , Ярослав Мудрий.

7. У другій половині 11 ст. у зв'язку з припиненням
масового ввезення іноземних монет і відсутністю
власних покладів срібла Київська Русь вступає у так
званий «безмонетний період». Є припущення, що тоді
роль засобів обігу виконували хутра звірів, насамперед,
куниці та вивірки. У 12-13 ст. при проведенні значних
фінансових операцій широко використовувались срібні
злитки — гривни. Розрізняють декілька їх типів,
основними з яких є: київські, чернігівські та
новгородські. Різною була і вага гривен. У 14 ст. монетне
карбування на українських землях відновлюється. Після
завоювання Галичини поляками, король Казимир III
Великий розпочав тут емісію «квартників» зі срібла та
мідних «пулів». Перші з них несуть зображення герба
Галичини — крокуючого лева та напис «moneta russiae».
Монета цього типу карбувались у Львові і наступниками
Казимира III Людовиком Угорським та його намісником
у Галичині — Володиславом Опольським, а також при
Владиславі Ягайло. Одночасно, останній з них карбував і
«львівські квартники» — півгроші , які випускались до
1414 р.

8. У 16 ст., внаслідок грошової реформи Сигізмунда
грошове господарство українських земель зазнає
суттєвих змін. На ринку з'являються нові
номінали: шостак — 6 грошів, трояк — 3 гроші,
гріш, тернарій (третяк) — 3 денарії, солід (шеляг)
— 6 денаріїв тощо. Основною лічильною
одиницею стає злотий, що дорівнював 30
грошам. Зростає кількість та асортимент крупної
монети: з'являються срібні талери. Дискусійним
залишається і питання проведення грошового
карбування Богданом Хмельницьким. Більшість
дослідників не схильні підтримувати цієї думки,
але дехто її схвалює. Є також дані про карбування
півтораків — чехів гетьманом П. Дорошенком у
м. Лисянка. Після Полтавської битви Петро I
заборонив використовувати іноземну монету в
Україні. Впродовж 18 ст. і до революції 1917 тут
домінували російський рубль та копійка.

9. Внаслідок 1-ого поділу Речі Посполитої Галичина відійшла
до складу Австрійської імперії. На цих землях
австрійський уряд запровадив власну грошову систему: 1
гульден (флорин) дорівнював 60 крейцерам. Деякий час
велося карбування монет для Галичини номіналом 1
шилінг та 3 крейцари. З 1857 гульден став дорівнювати 100
крейцерам. Внаслідок грошової реформи 1892 у Австро-
Угорщині було запроваджено золотий монометалізм і
основною грошовою одиницею стала корона (крона), яка
ділилася на 100 геллерів (філлерів). Після відновлення
української національної державності 1917 р. з'явилась
необхідність випустити власні гроші. Ухвалою Української
Центральної Ради від 19.12.1917 року було вирішено
випустити перші кредитні білети номінальною вартістю
100 карбованців. Вони були віддруковані в одній з
українських друкарень Києва і з'явилися в обігу вже 24
грудня того ж року. Це були 1-ші паперові гроші, на яких
було поміщено зображення державного герба України —
тризуба і написи українською мовою.

10. ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
Гроші виконують ряд
важливих функцій:
•Міра вартості;
•Засіб обігу;
•Засіб нагромадження;
• Засіб платежу;
•Світові гроші.