135

1. 1
Поетична кав’ярня
«Вірші зі смаком кави»
Мета:познайомити учнів з кращими зразками української та світової лірики,
творами живопису, музики, кінематографії; вдосконалювати їхні навички виразного
читання напам’ять творів різних жанрів; розвивати творче мислення, уяву, уміння
аналізувати прочитане, акторські здібності, художній смак; виховувати культуру
почуттів, формувати духовний світ людини майбутнього; зорієнтувати учнів на
толерантне ставлення до вираження почуттів протилежною статтю; допомогти їм
розібратися в собі.
Обладнання: вірші, вислови, презентація, книжкова виставка поезій «Для душі»,
портрети українських та зарубіжних поетів ХІХ та ХХ століть, стільці, сервіровані
столики з квітами у вазах, посуд для кави, меню, грона калини, червоний перець.
Лунає оголошення
«Шановні мешканці міста, любі учні та вчителі!
Запрошуємо вас на відкриття нашої
Поетичної кав’ярні «Вірші зі смаком кави»
Танок офіціантів
Вчитель 1. Ми раді вітати вас у нашій затишній Поетичній кав’ярні, де можна
поговорити про найсокровенніше, пригощаючись при цьому запашними напоями зі
смаколиками. А найголовніші смаколики тут все ж таки книги!
Вчитель 2. Уневеличкій прозорійсклянці– наче монетки багатства – кавовізернини.
На столі – філіжанка кави закликає смакувати цей прекраснийнапій. А поряд – книги,
книги, книги! Ось справжні ласощі! Вірші зі смаком кави… Тонкий аромат
вишуканості та стилю.
Вчитель 1. Для чого ми п`ємо каву? Звичайно ж для насолоди, щоб відчути наснагу
та бадьорість. З кожною сторінкою книги читачеві розкриваються нові й нові нотки
кавового аромату, а ще – безцінні емоції, почуття, від яких кава стає ще смачнішою.
Вчитель 2. А чи знаєте ви, хто першим згадав про каву у літературному творі? Це
Гомер. З тих пір минуло багацько часу, та кава не тільки впевнено ввійшла у твори, а
й стала головним героєм не однієї книги.
Вчитель 1. Погляньте, яке у нас багате та розкішне Книжкове меню!
Так, книги у нашій кав’ярні мають різні смаки і смакові асоціації. Наприклад,
українськапоезія – запашна, зі смаком калини, багата, неперевершена, надзвичайна.
Вчитель 2. Імбир з медом – це класична література, представлена книгами Вільяма
Шекспіра і Данте, Гете і Шиллера, Байрона і Гейне...
Вчитель 1. Пікантний смак лимону має інтимна лірика. Непрості стосунки між
людьми, примхи Долі такі ж різкі, як і лимон з його багатим ароматом та світлим
сонячним кольором життя.

2. 2
Вчитель 2. Надзвичайно пекучий червоний перець у нашому меню асоціюється зі
сміливими віршами про гаряче кохання. Тут «100 тисяч слів про любов» та теплі
історії про кохання.
Вчитель 1. Романтична і прекрасна сакура звичайно навіює думки про японську
літературу – джерело мудрості глибини думки. А апельсин представляє твори про
подорожі, наприклад, поезії Лесі Українки і Шота Руставелі.
Меню кав’ярні «Вірші зі смаком кави»
 Кава «Поезія» (вірш Ліни Костенко «Доля»)
 «Цілющий напій з українськихпоезій» (поезії Юлії Хандожинської.«Батьківщина»,
Василя Симоненка «Я закоханий палко, без міри»)
 «Пори року з ароматом кави» (вірші Ірини Хоменко).
 «Поетичний квітковий мікс» (вірші П. Карманського, Ліни Костенко)
 Кава «Розпач»(пісня на словаД. Павличка «Явір і яворина»).
Кава для щасливих людей (сонети Вільяма Шекспіра, Данте, вірші Анни Ахматової,
Сергія Єсеніна, ОлександраОлеся, Едуарда Асадова, ВолодимираСосюри, Василя
Симоненка, Ліни Костенко).
Відвідувачка 1. Сьогоднія вирішила відпочити. Добре, у мене є книга, велика
книга, цікава книга. Я можу читати і читати, і читати годинами. Але як щодо щастя?
Запахів, смаків, звуків? О, я знаю – звуки гортання сторіноктакі чарівні. Запах
реальної паперової книги також чудовий. А силу та енергію дасть мені кава! Я буду
читати книгу і пити каву! М-м-м-м… Яка гарна дружба кави та книги! Офіціанте,
піднесіть, будь ласка, меню!
Офіціант несе меню
Відвідувачка 1. Ой, яка дивна назва: кава «Поезія»! А що це?
Офіціант 1. «Нехай комусь від щедрої планети високі титули, гучна хвала. Таких
дарів не дістають поети, мені зоря любов твою дала» – писав Вільям Шекспір про
трофеї поета. Оскар Вайлд говорив, що поезія існує, або у житті, або на папері. Усі
поглядий думки майстрів словалітература бережно плекає, адже кожен поет – це
інша таємниця, його історія унікальна.
Цей напій для романтичнихі обдарованихлюдей. Він викликає захоплення і
незвичні почуття. Так як і поезія пробуджує людину. Спробуйте! (підносить каву)
Офіціант 2. Це улюблена кава Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою
поетесоюсучасності. «Поезія. Таке коротке і таке змістовне слово!Вона і втішить, і
пригорне, і приголубить. Часто спогади ніжним серпанком оповивають душу, та на
серці тихий сум за втраченим. Вночі думається краще, коли навколо тиша. Часто
згадується рідне село, де все було наймиліше. Думки бродять ріднимимісцями. Мої
вірші є своєрідним поетичним щоденником. Усі свої болі, все, що почула, побачила,
виливаю на папері. З поезією стає легше на душі».
На нинішньому поетичному олімпі України серед інших майстринь слова Ліна
Костенко живе як «нерозгадане чудо», «голос народу» зі своєю долею.
Перегляд уривку з фільму про Ліну Костенко
Відвідувачка 1. А що ж таке, в її розумінні, людська доля?
Офіціант 2. Можливо, вона намальована на долоні кожного з нас або позначена
зорями на нічному небі…

3. 3
Офіціант1. А може, принародженнілюдина опиняється нароздоріжжіі сама мусить
вибирати стежку, якою йтиме…
Офіціант2. У народікажуть: доля посміхнулася, чи доля відвернулася. То, можливо,
доля – це неземна дівчина, що веде нас по життю; коли посміхнеться, нам
пощастить…… Доля поетів прозирає крізь вірші, поезія є долею, тому виокремити
щось одне– важко. А Ліна Костенко – сучаснаукраїнськапоетеса свою долю бачила
такою.
Учитель у ролі Ліни Костенко читає вірш «Доля»
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей, для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільйони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Учитель. Любігості, а яких поетів, що обрали собітаку складну і водночас
прекрасну долю, знаєте і любите ви?
Відвідувачі називають імена українських чи зарубіжних поетів,
отримують за це солодкі подарунки.
Відвідувач 2. Добрийдень, а можна я підсяду до Вашого столика?
Відвідувачка 1. Будь ласка! Долучайтеся до нашої цікавої розмови.
Відвідувач 2 бере меню. Скільки смаколиків у вашому меню! Цілющий напій з
українськихпоезій. Цікаво. Хочу спробувати!
1. Учениця читає вірш
Українськіпоети – великі, середні й малі –
Ви однаково гідні найкращих дарунків фортуни,
Бо криваво натерті на ваших серцяхмозолі.
Кожен з вас особливий, найвищої пробий гатунку.
Те, що грішні, Всевишній простить, бо читав
Ваші вірші, а інколи і диктував їх.
2. Учениця читає вірш
Юлія Хандожинська. «Батьківщина».
Нема землі такої, як у нас,
Сміється колосок, низько схилився,
Вона – земля єдина із окрас,
Де ти, де я на світі народився.

4. 4
Десь у полях, лісах, гущавині,
Де вітер неспокійний заблудився,
Де трави перешіптують пісні,
Де обрій сонцютихо поклонився.
Чужих земель ніколи не шукайте,
Чужих стежок не змушуйте топтати,
В своїхкраях щасливі виростайте,
Де Батьківщина, рідна ненька–мати.
3. Учень читає вірш
Василь Симоненко. «Я закоханий палко, без міри»
Я закоханий палко, без міри
У небачену вродутвою.
Все, що в серці натхненне і
щире,
Я тобі віддаю.
Ти дала мені радісну вдачу,
Кров гарячупустила до жил.
Я без тебе нічого не значу,
Ніби птиця без крил.
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім’я,
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя. 31.07.1958.
Офіціант 3. У нашому меню багато цікавих пропозицій. Ось одназ них: «Пори
року з ароматом кави».
Офіціант4. Смачна і таємнича кава надихнула вже багатьохпоетів на чутливі
рядки. Зараз зима…. І так приємно із філіжанкою улюбленої кави смакувати поезію
про каву та зиму! Пропонуємо вам добірку яскравих творів про чутливу каву та
романтичнузиму. Насолоджуйтеся!
4. Учениця читає вірш Ірини Хоменко
Ірина Хоменко. Новорічна кава
Я цілую небо і зірки цілую.
Завжди Новий рік приносить щастя нам,
Всім допомагає. Я його малюю,
Щоб тепло та радість всім були серцям!
Свічки запалають біля чашки кави…
Завмирає серцеу передчутті:
Чогось – може Дива. Сніг спада на
лави…
Щастя я чекаю! Щастя у житті!
Дід Мороз працює: нас таких багато!
Намітав же ж снігу, вікна малював.
Подарунки нишком він несе у хати.
І гостейусміхнених Новий рік зібрав.
Кава – найсмачніша, і солодкапінка…
Книжку я читаю з кавою разом…
Затишок… Я знаю: Берегиня – жінка.
Кава відганяє втому, біль і сон.
В Новий рік бажаю радощів та щастя,
Хай яскравим буде новийрік у вас!
Хай на небі буде завжди лише ясно,
Й назавжди настане мирний кращий час!
5. Учениця читає вірш Ірини Хоменко
Ірина Хоменко. Зимова кава
Зима пройшла із кавою в руках.
Її за завірюхи я простила.
Я кавою лише її зігріла,
Все зустрічаючисніжинки в небесах.
Весна тепло із чашки розлила,
І кавою усіх нас пригостила.
Так хочеться, щоб нас вона зігріла,
І назавжди з теплом своїм прийшла.
Кава з морозивом улітку – в самий раз!
Романтика у сонячнім натхненні…
Кава фарбує наші дні буденні,
Вона замінить сотнізайвих фраз!
Осіннє листя – з кавою в танок.
Тепло по тілу йде від філіжанки,
Ми – українки. Так, не парижанки,
Та моди осінь нам надасть урок.

5. 5
Кожна пора– прекрасна, чарівна.
І кожна кава – завжди неповторна.
І хай йдуть геть нудьга, біда потворна.
А в серціЗАЛИШАЄТЬСЯ ВЕСНА….
Приємна новина! У автора цих рядків – Ірини Хоменко, головного бібліотекара
міської централізованої бібліотечної системи м. Кропивницького, автора
блогів Бібліодиванчик, Бібліоновачок, Світ без звуків, модератора
блогу Бібліотечна кав`ярня запрошує вийшло вже дві нові електронні книги!
Офіціант 3. Весна асоціюється з новими емоціями, коханням, квітами… Так, саме з
квітами. Поява перших весняних квітів: підсніжників, пролісків, тюльпанів,
нарцисів - свідчить про початок відліку нового етапу життя. Психологидовели, що
за допомогоюквітів можна багато чого сказати про настрій, характер людини.
Офіціант 4. А зараз завдання-тестпоетичних натур, для наших романтичнихта
креативних відвідувачів кав’ярні. Ми пропонуємо вибратидля себе одну із
запропонованихквіток і дізнатися про ваш настрій.
Дівчинка-квітникарка із кошиком пропонує відвідувачам квіти
Офіціант 3. Ті, хто обрали
 Троянду. Це улюблені квіти творчихнатур; сильних, вольовихлюдей, що заради
кохання готовіна будь-які вчинки. Невпевнені в собілюди недолюблюють троянди.
 Айстри. Їх люблять люди, що закохані в свою роботу, мають цікаві хобі; досить
часто схильні до песимізму, меланхолії, паніки. Але у коханні дуже вони віддані.
 Гвоздики. Це улюблені квіти життєлюбів, реалістів. Ці люди завжди йдуть у ногу з
часом, люблять бути в центрі уваги; може, трохи далекі від романтизму, але постійні
в своїхпочуттях.
 Нарциси. Ці квіти подобаються людям, що готові принестисебе в жертву заради
коханої людини. Дуже турботливі, віддані, часто живуть інтересами близьких.
 Ромашку. Це люди з тендітною, романтичною душею; досить часто з
неврівноваженою психікою, настроєм;вірять у прикмети, і це частенько збурюєїх
почуття.
 Бузок. Пристрасні, життєрадісні люди, що постійно шукають задоволень та розваг.
Завжди бажані в компаніях. Але не постійні як у настроях, так і в почуттях.
Офіціант 4. Дякуємо нашим активним відвідувачам і компліментом від шеф-кухаря
нашої кав’ярнібуде поетичний квітковий мікс.
6. Учень читає вірш Петра Карманського
Як цвіт троянди, повенаромату,
Люблю тебе і радуюсь тобою.
І як тебе, кохана, не кохати,
Коли в тобі усе цвіте весною
Мені байдуже, що у серці твоєму
Для мене місця залишилась мало;
Вже так складалось, що в житті усьому
Мій дім, бувало, щастя оминало.
Та я від долі мало вимагаю,
Й мені для щастя небагато треба;
Лиш усміхнися – і зречуся раю
Та подарую всі розкошінеба.
Трояндазапахом усіх дурманить,
Вона його нікому не відмовить.
Й мене твої захоплюють примани,
Хоч знаю, що не ждать мені любові.
7. Учениця читає вірш Л. Костенко
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про вас?
Я вас давно забути вже повинна.
Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина,-

6. 6
То музика нагадує про вас,
То раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно – музика і час,
І ваша скрізь присутність невловима.
Двористоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина.
8. Учень читає вірш В. Симоненка
Цвіла ромашка в полі на межі,
До сонця й вітру бісики пускала,
Аж доки руки лагідні, чужі
Ромашку для букета не зірвали.
Ромашко! Ти п'яніла від тих рук,
Ти цілувати їх була готова,
Для них за біль своїхобраз і мук
Ти не знайшла докірливого слова.
Благословлялатихо мить ясну,
Коли в його потрапила тенета,
А він тебе і не любив одну,
А лише як прикрасудля букета.
Офіціант 5. А до такого чудового поетичногоквіткового міксу, думаємо, доречною
буде незвична чашка для кави.
Офіціант 6. Чи може бути корисним кавовелушпиння? «Так!» - сказали в Австралії.
Там знайшли цікавий спосіб, як використовуватикавове лушпиння, сотні тонн
якого викидають виробникикави в усьомусвіті. Вони зробилиіз нього екологічно
безпечні чашки HuskeeCup.
Офіціант 5. Тільки уявіть собі: кава в каві! Зручно!Економно! Романтично!
Ідея HuskeeCup сподобалася тим, хто прагне жити за принципом «без відходів».
Чашка від HuskeeCup допомагаєпідтримувати тепло та аромат свіжозвареної кави, і
її можна використовуватиповторно яквдома, так і в кафе.
Офіціант 6. З такою чашкою кави та з цікавою книжечкою – під теплий плед!
Смакота! Романтично! О, здається, у нас новий відвідувач.
Заходить хлопець
Офіціант 5. Доброгодня!Пропоную ознайомитися з нашим меню. Зверніть увагу
на широкий вибір різних видів кави. До речі, відомий письменник Вольтер щодня
випивав до 50 горняток і прожив 83 роки. Французький письменникОнореде
Бальзак ніколи не лінувався обійти увесь Париж у пошуках найбільш ароматного і
смачного сорту. Композитор Людвіг Ван Бетховен варив каву завжди тільки з 64
кавових зерен. Для порівняння:на чашку еспрессо ви потребуєте приблизно 42
зерна кави. Ох і міцнючий напій любив маестро! А Йоганн СебастьянБах навіть
присвятив цьомучарівному напою «Кавовукантату» під номером 211.
Хлопець. Дякую! (читаєменю) Скажіть, а що це за кава з такою дивною назвою
«Розпач».
Офіціант 5. Не думаю, що вона вам буде до смаку. Це скоріше для тих, хто
пережив нещасливе кохання.
Хлопець. О, тоді ця кава справдідля мене.
Демонструється відеофрагмент виконання романсу
«Явір і яворина» на слова Д. Павличка
Офіціант 5. Ні, так не повинно бути! Ми приготуємо для Вас ароматну каву, гарячу
і солодку, з ніжною молочноюпінкою, що навіює романтичнідумки. Каву, з якою у
цій затишній кав`ярні захочеться помріятиабо поспілкуватися з приємними людьми.
Офіціант 6. А ще запропонуємо дужещемливі, запашні рядкивід найкращих
авторів про кохання, про тих, які зустрічаються, прощаються,але прощаючись,
сподіваються і вірять. Вони втрачають, проте, не зважаючині на що, знову

7. 7
знаходять своєкохання і справжнєщастя. «Щасливі люди читають книжки і п`ють
каву», - стверджуєписьменник Мартен-Люган Аньєс .
Офіціант 5. Кохання всесильне. В світі немає такого народу, що не складав би
віршів про почуття, перед яким безсилі моря і гори, відстань і час, сила природиі
людини. Петро і Февронія, Тахір і Зухра, Трістан та Ізольда, Петрарка і Лаура,
Ромео і Джульєтта, Мавка і Лукаш… Можна назвати чимало імен, пов’язаних
усеперемагаючим коханням.
Ми народжуємось для кохання. Кохання — не вогонь, кохання — це повітря.
Без нього немає дихання, а з ним дихається легко. Ось ваша філіжаночка з напоєм
для справжніх поціновувачів таємниць, емоцій, кохання та кави!
9. Про Вільяма Шекспіра
Як виникає кохання, коли воно пробуджує душу людини, яким чином люди
потрапляють у світ Ромео та Джульєтти? Відповіддю на ці запитання є сонети
видатного представника англійського Відродження Вільяма Шекспіра. Хто ж була
«смагляваледі», прекраснийземний образ якої постає перед нами у ліричних рядках
видатного англійця? Вважають, що це дочка італійського скрипаля. Існує думка, що
свої сонети Шекспір присвячував Мері Фіттон – придворній дамі королеви
Єлизавети.
Любов - над бурею зведений маяк,
Що кораблям шле променінадії,
Це зірка провідна, яку моряк
Благословляєв навісній стихії.
Сердцам, соединяющимся вновь,
Я не помеха. Никогда измене
Любовь не изменить на нелюбовь
И не заставить преклонить колени.
Love s not Time s fool though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle s compass come
Love alters not with his brief hours and weeks
But bears it out even to the edge of doom
А если я не прав и лжёт мой стих,-
То нет любви и нет стихов моих!
10. Про Данте
Кохання Данте до Беатріче було як божественний дар, як найвище благо.
« Удев’яте по моємународженні моїм очам явилася преславна панна мого серця, яку
багато хто знав, Беатріче, навіть не знаючи, що вона і справдіБлагословенна. Віднині
і надалі кохання заполонило мою душу і зачало брати наді мною силу і владу: вона
здавалася дочкою не смертної людини, а Бога».
Лише тричіпоет зустрічав Беатріче у своємужитті. Це було кохання, яке не згасло
з роками, йому не стали на заваді злі плітки, заміжжя дівчини, смерть коханої в 25
років, яка на той час уже була матір’ю трьох дітей. Беатріче дійсно зробила поета
щасливим, освітивши його життя коханням.

8. 8
Така владарка мого серця мила,
Така вона вродливаі проста,
Що біля неї з подиву несила
Підняти зір і рознімать вуста.
Їй очіосвітила доброта,
Покора милостивастан повила.
Здається по землі іде свята,
Що нам про вищу силу говорила.
11. Учениця в ролі Анни Ахматової
Я была, как и ты, свободной,
Но я слишком хотела жить.
Ці слованалежать Анні Ахматовій. У моїйуяві чомусь виникає образ царственої
дами, хазяйки муз. Ця жінка прожила велике, драматичне й у той же час щасливе
життя. Поети «срібного віку» у своїх віршах нерідко зізнавалися в любові до цієї
королеви російської поезії.
У буряхстоліття Анна Ахматова втратила майже усе, що Бог дає людині на землі
для любові і забороняєбудь-комувіднімати це в неї. Чоловіка її, Миколу Гумільова,
розстріляли за безпідставним обвинуваченням у контрреволюційній змові, сина
репресували, сама поетеса піддавалася гонінням. І все-таки у вирі подій вона не
загубила свою царствену поставу, а поезія її завжди була сповнена благородства,
любові і віри в торжество добра над злом.
У її творах є багато особистого, суто жіночого, того, що Ахматова пережила
своєюдушею.
Мені не обіцяний ти ані Богом,
Ні навіть таємним передчуттям.
Чого ж уночі перед темним порогом
Спиняєшся, як біля райських брам?
Не вийду, не крикну: «О, будь єдиним,
До смертного часудай руку свою!»
Я тільки голосом лебединим
З неправедним місяцем говорю.
12. Про Сергія Єсеніна
Ніжну, яскраву, співучу лірику С. Єсеніна неможливо уявити без теми любові. У
різні періоди життя і творчостіпоет своєрідно відчуває та переживає це прекрасне,
піднесене і в той же час гірке почуття. Його любовна лірика сповнена драматизму:
від першого юнацького почуття до складних душевних переживань.
Пройшовшичерез багато важких випробувань, поезія Єсеніна оживає, зцілюється,
скидає з себе смуток, набирає енергію, віру в нове життя.
Лунає пісня «Заметался пожар голубой» на слова С .Єсеніна у виконанні учня
Заметался пожар голубой,
Позабылись родимыедали.
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.
Был я весь - как запущенный сад,
Был на женщин и зелие падкий.
Разонравилосьпить и плясать
И терять своюжизнь без оглядки.
Мне бы только смотреть на тебя,
Видеть глаз злато-карий омут,
И чтоб, прошлое не любя,
Ты уйти не смоглак другому.
Поступь нежная, легкий стан,
Если б знала ты сердцем упорным,
Как умеет любить хулиган,
Как умеет он быть покорным.
Я б навеки забыл кабаки
И стихи бы писать забросил.
Только б тонко касаться руки
И волос твоих цветом в осень.
Я б навеки пошел за тобой
Хоть в свои, хоть в чужие дали...
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.
13. Про Олександра Олеся

9. 9
Яскравоюзореюна небосхиліукраїнської поезії спалахнула творчість Олександра
Олеся. Він з’явивсяусаду української поезії, начесоловей, ізатьохкав, і зачарував. У
кожному вірші билася пісня, як пташка, в рядках звучали мелодії, які композитори
підхоплювали й охоче клали поезії на музику. Його вірші про кохання мелодійні і
ніжні, ніби самі переливаються у музику.
Сміються, плачуть солов’ї
І б'ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмілій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся...
14. Про Едуарда Асадова
За рік до закінчення Другої світової війни в боях під Севастополем Едуард
Асадов був поранений осколком снаряда в обличчя, коли віз на вантажівці снаряди
для артилерійської батареї. Він був на межі смерті, але лікарі змогли врятуватижиття,
та отзір поетвтратив назавжди і був змушений до кінця днів ходити в чорній пов’язці.
Кудись поділися колишні приятелі, дівчата, з якими раніше приязно спілкувався.
Зустріч з Галиною стала для Асадова абсолютним відкриттям. Він дуже скоро
зрозумів, що з цією людиною не повинен розлучатися ніколи. Прийшла справжня
велика любов. Галина стала для поета не лише очима, а й його серцем. Проте свою
улюблену дружину Галину Валентинівну Асадов, на жаль, жодного разуне бачив на
власні очі.
Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго иверно-верно,
И ночами могуне спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!
Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!
Я могу за тобойидти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!
Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.
Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.
Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!
15. Про Володимира Сосюру
Володимира Сосюру називають «українським Єсеніним», співцем кохання. Це йому
належать слова, якіб хотіла почутикожнадівчина чи жінка, в яку епоху вона не жила:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання...

10. 10
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
16. Про Василя Симоненка
Напевно, найромантичнішою частиною української літератури можна назвати
листи Василя Симоненка до дружиниЛюсі. Кохання всього свого життя письменник
зустрів на практиці у редакції видання «Черкаська правда» – це була молоденька
кур'єрка Людмила (Люся). Норовлива дівчина одразу заполонила серце не тільки
юного Василя, а й його приятеля Станіслава Буряченка. Станіслав потім
згадував: "Очевидно, Вася більше припав їй до серця. Якось, повернувшись з
відрядження, почув від нього вбивчу для мене інформацію: «Славко, можеш мене
вітати. Одружуюсь». У коханні Симоненко зізнався Людмилі словами:«Люся!
Люся! Я боюся, що влюблюся».
Через навчання та військовуслужбу Василя Симоненкавониз дружиною часто не
бачились. Однак письменник постійно нагадував про своє кохання віршами, в яких
називав її: «Малюся», «Мила моя дівчинко», «Кнопочко» та «Малеча». Збереглися
близько двадцяти листів. Скільки любові вміщено тільки у ці рядки: «Прошу тебе
тільки, не забувай, що для мене ти значиш більше, ніж всі дівчата на світі. Це –
щиро», «Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю - дуже скучив».
Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь запрямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту.
Бо коли б зробилася другою,
Хоч на мить скорилася мені,
Я б тоді не бігав за тобою,
Не складав би віршики-пісні
Я б на тебе поглядав звисока,
Сам собою чванився б: ось я!
Дівчино кохана, кароока,
Поки непокірна - ти моя.
17. Про Ліну Костенко
І зновупро Ліну Костенко… ЇЇ інтимна лірика щедра на душевні зізнання й
відкриття! Авторка вірить, що головна місія митців на землі – утверджувати життя і
красу, нести людям високудуховну силу і зігрівати душі. Маючи непересічні
здібностідо написання поетичних творів, цілком і повністю віддавати свій талант
людям.
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходилив мені.
Несказане лишилось несказанним.
18. Про Ліну Костенко
Кажуть, що людина народжується двічі: перший раз, коли вона з’являється насвіт.
А другий раз – коли вона вперше покохає. Адже, коли людина покохає, перед нею
відкривається вся краса і радість життя.
Кохання і поезія… Це дзеркалом душі людської, девідбиваються найсокровенніші
думки, найзаповітніші мрії, почуття.

11. 11
Звучить Ф. Шопен. Ноктюрн № 20 (читання поезії на фоні музики)
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зробислухняноюрабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняйна спотичкидоріг,
бо костіперевернуться в гробницях
гірких і гордихпрадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокийклекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
19. Про Ліну Костенко
Хтось дотепно сказав: «Поети схожіодин на одного тим, що ні на кого не схожі.
Окрім, як на самих себе, і у кожного з них свій «почерк»... Яскравим прикладом
власного авторськогопочеркує Ліна Костенко. Красива, мудра, мужня, талановита
жінка із вічною таємничістю в очах. Ліна Костенко в чомусь - образ України.
Звучить романс Ліни Костенко «Я сказала комусь люблю»
В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.
Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобрудля серця пору
я сказала комусь: - Люблю.
Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його голубе…
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим не образить тебе.
А буває – спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з невідомих нікому країв…
Є для серця така покута –
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.
Офіціант 7. Отже, нехай до вас прийде це високепочуття і пам’ятайте, що його
потрібно цінувати. Ідіть назустріч коханню – і ви обов’язково зустрінетесвою єдину
половинку. Якщо ж чекаєте на казкового принцачи принцесу, повірте у диво – і
казка збудеться.
Офіціант 8. Кажуть, що поезія - це голос істини, правди і любові, який єднає серця.
Той, хто чує його, здатнийпіднятися на вершинидуху, згуртувати націю, людство. Та
коли поезія з’являється з-під пера дитини, що є красивіше за це?
Завдання для глядачів «Вправи до страви»
Офіціант 7. Пропонуємо поетичне завдання. На картках в рядках віршів пропущено
слова. Вам потрібно підібрати потрібні за змістом художні засоби.
Офіціанти кав’ярні роздають картки. Отже, працюємо.
Барвисте літо
Під вікном літо (яке?) (барвисте)
пензлем квіти(що робило?), (фарбувало)
у водичці (що робило?), (умивалось)
Заблукало (де?) у (травичці).
сонце (яке?) й (яке?) (золоте, веселе)
Несла хмарка у (чому?) (долоньці).
А в дворі(який?) (малий) горобчик

12. 12
Витанцьовував, як (хто?) (хлопчик).
Сонячна кава
1. Кава (яка?) (дивна) разом з сонцем,
Я (що роблю?)смакую у проміннях,
Книжка, кава – цього досить,
Після (чого?)(моря)й неба – синіх.
2. Я (що роблю?) (читаю) і (що роблю?) (читаю),
Кавою пливуть хвилини…
Спека, гаряче – пірнаю
В (що?) (сонце)! Ну, а кава – стигне…
3. Книжка, спека, кава, вітер –
Кращі (що?) (ліки), ніж в аптеці!
Кращу збірку, кращу (що?) (книжку)
Я візьму в (де?) (бібліотеці)!
4. Сонцеогортаєй палить…
Як у (що?) (море) я пірнаю –
В книжку, що так міцно (що робить?)(вабить).
І (що роблю?) (читаю) я… (Що роблю?) (Читаю)
Поки відвідувачі готуються, демонструється відео,
в якому Богдан Ступка читає вірш Ліни Костенко «Крила»
Офіціант7. Крила— це вірність у коханні, вічне поривання до нового інезвіданого,
щирість, мрія, пісня, надія, поезія. Щаслива людина, коли у неї є крила, які надають
можливість піднятися над сірою буденністю, злетіти душею, досягти небачених
висот, любити життя, вірити у себе, приносити щастя іншим. Є і в нашій школі
крилаті поети-початківці! До вашої уваги презентація поетичних проб пера учнів
нашої школи.
Учні читають власні вірші
Вчитель. На жаль, настав час зачинятинашу поетичну кав’ярню. А ви живіть і
читайте зі смаком! Нехай смачнікнижки ваблять до себе ароматом свіжозвареної
кави, бо…
Кава об`єднуєсвіт
Кава об`єднуєсвіт, з міцною стає смачніше.
Кава об`єднуєсвіт. Так хороше з нею лише.
В золоті сонячнихднів у романтичній кав`ярні
Виліплю я із снів вірші чудові, гарні.
Я напишу тобі сяйво душі моєї.
А залишу собікави нові ідеї.
Книга лежить на столі – з кавою цікавіша.
Квітки пелюстки малі стали іще гарніші.
Кава об'єднуєсвіт. Нас об`єднала кава.
Книгу пишу тобі. Вірю, що буде цікава.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

13. 13
1. Асадов Е. Що таке щастя: Вірші. «Золотасерія поезії». – М.: Ескімо, 2008. -
418 с.
2. Електронна б-ка. Класична література. ТвориЛ. Костенко. Ukrclassic.com.ua
3. Пастух Т. Майстер сонета. Всесвітня література, 2/2010
4. Перше побачення. – М.: Ескімо, 2006. – 218 с.
5. Юсипович І.В., ТоколоваЛ.А. Шекспірівський сонет// Всесвітня література -
2004. -№10
6. Матеріали з сайту http//Russia.rin.ru
7. Матеріали з сайту http://librarycafeinvites.blogspot.com/