Предметна неуспішність з математики

1. Підготували: вчитель математики Бурова Олена Іванівна,
вчитель математики та інформатики Гончарова Ірина Володимирівна
Відділ освіти
Селидівської міської ради

2. Неуспішність — невідповідність підготовки
учнів вимогам змісту освіти, фіксована через
певний період навчання (вивчення розділу, в
кінці чверті, півріччя).
Відставання — невиконання вимог (або
однієї з них) на одному з проміжних етапів
того відрізка навчального процесу, який є тим-
часовою межею для визначення успішності.

3. Неуспішність і відставаня
взаємопов'язані.
Неуспішніть — наслідок процесу
відставання, в ній синтезовано окремі
відставання.

4. Зовнішні причин неуспішності :
• зниження цінності освіти у суспільстві (уже
нікого не дивує той факт, що при першій же
можливості учитель міняє професію);
• нестабільність існуючої освітньої системи;
• недосконалість організації навчального
процесу (несформованість в учнів навичок
навчальної діяльності, прогалини у знаннях,
відсутність індивідуального підходу, нецікаві
уроки);
• негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця,
родина).

5. Внутрішні причини неуспішності полягають у:
• низькому розвитку інтелекту (діти перестали
читати);
• відсутность мотивації до навчання;
• слабкому розвитку мислення ;
• низькому рівні навичок навчальної праці;
• негативному ставленні до навчання;
• негативному впливі сім'ї, однолітків;
• великих прогалинах у знаннях;
• слабкому здоров'ї, втомлюваності;
• слабкій волі;
• недисциплінованості.

6. Ознаки неуспішності учня у навчанні:
а) не може пояснити, в чому складність
завдання, намітити план його розв'язання
самостійно, вказати, що нового отримано в
результаті його розв'язання;
б) не задає запитань щодо суті вивченого, не
робить спроб знайти правильну відповідь і не
читає додаткової до підручника літератури;
в) пасивний і відволікається в ті моменти уроку,
коли триває пошук, потрібні напруження думки,
подолання труднощів;
г) не реагує емоційно (міміка, жест) на успіхи і
невдачі, не може оцінити свою роботу, не кон-
тролює себе;

7. Ознаки неуспішності учня у навчанні:
ґ) не може пояснити мету вправи, яку виконує;
сказати, на яке правило вона задана, не виконує
вказівок правила, пропускає дії, плутає їх
порядок, не може перевірити отриманий
результат і хід роботи;
д) не може відтворити визначення понять,
формул, доведень, викласти систему понять,
відійти від готового тексту;
е) не розуміє тексту, побудованого на вивченій
системі понять.
Ця сукупність ознак відставання
конкретизується стосовно навчальних предметів.

8. Причини відставання у навчанні :
• недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров'я,
нерозвинута пам'ять і мислення, відсутність навичок
навчальної праці);
• недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до
навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність
почуття обов'язку і відповідальності);
• недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери
поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня
організація індивідуальної та самостійної роботи учнів,
байдужість і слабка підготовка вчителя);
• негативний вплив атмосфери в сім'ї (низький матеріальний
рівень життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи,
відрив дітей від навчальної праці та ін.).

9. Причини появи шкільної неуспішності дітей
БАТЬКИ ВЧИТЕЛІ ПСИХОЛОГИ
- невміння педагогів
знайти підхід до
дитини - 48%;
- нецікаве подання
предмету – 36%;
- лінивство дитини, її
байдужість – 32%;
- несправедливість
вчителя – 29%;
- недостатність уваги
та контролю зі сторони
вчителя – 28%;
-великі навчальні
навантаження – 24%;
- низька кваліфікація
вчителя – 23%.
- погане здоров»я дитини
– 60%;
- сімейні проблеми та
негаразди – 32%;
- пасивність батьків і їх
- неуважність до потреб
дітей – 31%;
- педагогічну занедбаність
в ранньому та
безконтрольність у
старшому віці – 24%;
- небажання чи невміння
батьків допомогти своїй
дитині -18%;
- високий рівень особистої
тривожності дитини –
18%;
- складність навчальної
програми – 16%;
- невпевненість дитини –
16%.
- незрілість психічних функцій
учнів та несформованість їх
мотиваційно-потребнісної та
емоційно-вольової сфери – 63%;
- слабке здоров»я дітей – 37%;
- нерозуміння та ігнорування
батьками законів психофізичного
розвитку дитини та основ
психічної діяльності, їх амбіції –
29%;
- недостатнє врахування
індивідуальних особливостей
школярів– 27%;
- складні життєві обставини
дитини– 26%;
- наслідки неправильного
виховного впливу (висока
особистісна тривожність,
неадекватна самооцінка, низький
рівень розвитку вольової
самоорганізації дитини) – 58%.

10. Робота з учнями щодо усунення
відставання:
• консультації з питань раціоналізації
навчальної праці;
• посилення контролю за щоденною
працею учнів;
• своєчасне реагування на окремі факти
відставання, виявлення їх причин і
вжиття оперативних заходів щодо їх
усунення;
• індивідуальні завдання з вивчення
пропущеного;
• контроль за виконанням заданого.

11. Робота, яка проводиться з учнями щодо усунення
відставання з одного предмета чи предметів одного
профілю це:
• вдосконалення методики викладання предмета;
• доступне розкриття навчального матеріалу, розвиток
мислення учнів;
• диференціювання завдань з усунення прогалин у
знаннях;
• спеціальне повторення недостатньо засвоєних тем;
• заходи, спрямовані на розвиток інтересу до нав-
чального предмета.

12. Шляхи подолання неуспішності:
• додаткові заняття з невстигаючими учням;
• диференційований підхід до учнів;
• концентрування уваги на вдосконаленні
методики викладання складних предметів;
• систематичне вивчення реальних навчальних
можливостей учнів;
• єдність дій вчителів – предметників;
• методи і прийоми занять повинні бути
різноманітними і водночас суто
індивідуальними.

13. Вирішальним у запобіганні й подоланні
неуспішності учнів є належна підготовка вчителя
до такого виду діяльності. Для цього він
зобов'язаний:
• усвідомити державну значущість цієї
проблеми;
• уміти встановити причини неуспішності в
кожному конкретному випадку;
• володіти методикою навчання таких учнів;
• підходити до них з «оптимістичною гіпотезою»;
• виявляти терплячість, доброзичливість.

14. Методи стимулювання учнів до навчання:
Методи формування пізнавальних інтересів
• навчальної дискусії;
• забезпечення успіху в навчанні;
• пізнавальних ігор;
• створення ситуації інтересу;
• створення ситуації новизни навчального мате-
ріалу;
• опори на життєвий досвід учнів;
• стимулювання обов'язку і відповідальності в
навчанні

15. Методи контролю :
• усного контролю;
• письмового контролю;
• самоконтролю;
• взаємоконтролю.

16. С.Л. Рубінштейн говорив, що «Домогтися успіхів у
боротьбі з дурними і слабкими сторонами людини
можна швидше всього, намацавши його сильні
сторони, – ті сили в ньому, що при належному їхньому
спрямуванні можуть бути звернені на благу мету…
Хто хоче виправити недоліки людини, повинний
шукати його достоїнства, хоча б потенційно, ті його
властивості, що можуть бути звернені в достоїнства
при належному спрямуванні ув'язнених у ньому сил.
На них треба спиратися в боротьбі з недоліками
людини, треба шукати собі союзників у ній самій».

17. Хоча виховання, школа і вчитель не
всесильні, але їхні можливості великі і треба в
максималь-но використовувати ці можливості,
спираючись на глибоке і всебічне знання учня,
його особливостей і якостей.
Тільки при здійсненні зазначених умов
можна домогтися повної успішності учнів,
попередити їх відставання та неуспішність.