5. важливу роль у формуванні не-
залежної особистості. У почат-
ковій школі дітей навчають об-
разно мислити, сприймати світ
через певні асоціації, тому іноді
вальдорфську педагогіку порів-
нюють з концепцією навчання
Сухомлинського.
Розклад занять у вальдорф-
ській школі ритмічно повто-
рюється і складається з трьох
частин. Перша частина – «голов-
ний урок», та дисципліна, яка
поглиблено вивчається. Її вивча-
ють 3–4 тижні, потім переходять
до іншої епохи, тобто починаєть-
ся вивчення нового предмету. У
другій половині дня, школярі за-
ймаються тими предметами, які
активізують дихання і будують-
ся як послідовність вправ: іно-
земна мова, музика і евритмія
(мистецтво руху). Музика має
таке ж значення як і вивчення
мов. Діапазон музичного нав-
чання постійно розширюється,
потім організовуються оркестри
і різноманітні ансамблі. Важливе
місце займають й уроки евритмії.
У Київській вальдорфській шко-
лі «Софія» проведено досліджен-
ня серед п’ятикласників і вста-
новлено, що заняття евритмією
сприяють мозковій активності
і відповідають здоровому стану
організму. Тому діти не відчува-
ють такої втоми як після занять
з фізкультури.
Взагалі, вальдорфська педа-
гогіка має багато особливостей
у викладанні різних предметів.
Історію, наприклад, намагаються
вчити, «занурюючи» дітей в то-
гочасну атмосферу, аналізуючи
причини і суть подій, тоді як за-
учуванню дат приділяється мало
уваги. Геометрію вчать, самі
складаючи з паперу об’ємні тіла.
Географію – без контурних карт,
малюючи карту самостійно. На-
віть читати в першому класі діти
вчаться особливо – спочатку пе-
реписують з дошки, а потім чита-
ють написане.
Підсумкова і обов’язкова ча-
стина шкільного дня – заняття
ремеслом. Учні вчаться робити
все своїми руками.
У вальдорфській школі дити-
ну не підганяють в її розвитку
і не влаштовують хронометра-
жів, зрізів, контрольних тощо,
тому діти не знають страху пе-
ред оцінками. До старших кла-
сів не ставлять бальних оцінок.
Замість сухих балів діти отриму-
ють розгорнуту характеристи-
ку, де враховуються успіхи й
невдачі.Взагалі,учнітутніколине
порівнюються один з одним,
успіхи дитини визначаються
тільки стосовно її попереднього
рівня. Відсутній і директор – це
не педагогічна монархія, а рес-
публіка з рівних громадян – учи-
телів, учнів, батьків, пов’язаних
спільною діяльністю і взаємною
відповідальністю.
Ця система освіти повністю
зруйнувала міф про відсутність
у дітей мотивації до навчання без
оцінок. Учні вальдорфських шкіл
дуже дисципліновані й з великим
бажанням вчитися, разом з цим
5
Актуальнiсть
6. у них нема страху перед вчите-
лем, який виконує роль помічни-
ка, а не судді. Діти, не знаючи
конкуренції між собою, мають
змогу вільно розвиватися в міру
своїх природних можливостей,
у них з’являється впевненість у
собі й власних силах.
Діти не мають підручників,
складають їх самостійно. Це дає
змогу розвиватися творчо й інте-
лектуально.
Ще одним «вільним» елементом
таких шкіл є відсутність у них
шкільної форми. Єдина вимога
до одягу – він має бути зручним
і вільним, не сковувати рухи ди-
тини.
Міцним фундаментом школи
є батьки, які тісно співпрацю-
ють з педагогами. Школи не за-
лежать від держави, тому платні.
Але плата диференційована: бідні
батьки можуть бути взагалі звіль-
нені від оплати, а багаті – плати-
ти в двічі більше. Не однаковою
є і заробітна платня педагогів, це
вирішується всім педагогічним
колективом.
Крім перерахованих особливос-
тей, вальдорфська освіта висуває
певні вимоги й до виховання ді-
тей поза школою. Основні з них –
заборона або принаймні жорстке
обмеження на перегляд телевізо-
ра і користування комп’ютером
до старшої школи. Але, обмежу-
ючи дитину в цьому, батьки по-
яснюють для чого це потрібно й
шукають альтернативу таким за-
няттям.
Випускники вальдорфських
шкіл легко адаптуються в умовах
ринкової економіки та швидко
зростають у професійному плані.
Вони навчаються разом з учите-
лями, і питання «як жити в цьому
світі?», мабуть, ніколи їх не тур-
буватиме. У кінці навчання вони
захищають дипломний проект
і роботодавці можуть відразу ж
взяти їх на роботу.
У 2000 р. ЮНЕСКО проголо-
сило Штайнерівську школу пе-
дагогікою XXI століття. У трав-
ні 2001 р. Міністерство освіти і
науки України видало наказ про
впровадження вальдорфської пе-
дагогіки в Україні. Попри це, для
українського населення штайне-
рівська педагогіка продовжує іс-
нувати як новаторська, влада до
неї тільки придивляється.
У 1999 р. в Одесі було створено
«Асоціацію вальдофських ініціа-
тив в Україні», а в 2005 р. керів-
ництво асоціацією було передано
до Києва. Це потужний науковий
центр, що об’єднує навчально-ви-
ховні заклади України, які пра-
цюють за вальдорфською систе-
мою освіти. Тут розроблюють і
навчальні плани для шкіл, хоча
вони більш вільні за традиційні.
Їх завдання лише спрямовува-
ти педагога, а не чітко вказува-
ти, що йому робити, це дає біль-
ше можливостей для вираження
його творчості.
Отже, і в дошкільному і в шкіль-
ному віці вальдорфська педагогі-
ка ставить і розв’язує конкретне
педагогічне завдання – допомог-
ти дитині в її духовно-душевному
самовизначенні, створити мак-
симальні умови для розвитку і
закріплення її індивідуальності.
Дана концепція навчання має всі
перспективи бути впровадженою
в українських школах не в якості
експерименту, а як повноцінна
система освіти якісно нового рів-
ня, яка пристосовує своїх випус-
кників до життя.
Євгенія Анцибор
6
Вальдорфська школа
7. Засновник вальдорфської пе-
дагогіки Рудольф Штайнер (1861–
1925 рр.) – австрійський вчений,
філософ, громадський діяч, зробив
внесок у розвиток багатьох галузей
науки та мистецтва. У 20 книгах і
6000 лекціях він порушив питан-
ня релігії, філософії, науки, еко-
номіки, сільського господарства,
освіти, медицини. Педагогічну те-
орію почав розробляти з початку
XX сторіччя («Виховання дитини
з погляду духовної науки», 1907 р.)
Вальдорфська школа і пов’яза-
ний з нею педагогічний імпульс,
виник в першій чверті ХХ століт-
тя на півдні Німеччини, в столиці
землі Вюртемберга – Штутгарті,
у зв’язку з виниклим у той час,
в умовах післявоєнної кризи, по-
шуком нових форм соціального
життя суспільства.
Відразу ж після того як на по-
чатку листопада 1918 р. у Німеч-
чині розпочалися розвал і рево-
люція, Рудольф Штайнер почав
розкривати перед громадськістю
свої ідеї. У лютому 1919 р. Штай-
нер написав своє «Відозва до ні-
мецького народу і культурного сві-
ту». Через короткий час під ним
поставили свої підписи багато
громадських діячів Німеччини, Ав-
стрії та Швейцарії. У квітні 1919 р.
вийшла в світ книга «Ключові мо-
ментисоціальногопитаннявумовах
сучасного життя і в майбутньому»
і Рудольф Штайнер починає читати
лекції «Духовно-наукове розгляд со-
ціальних і педагогічних питань».
Перша вальдорфська школа
була відкрита для дітей робітни-
ків фірми «Вальдорф Асторія»,
яка взяла на себе більшу частину
витрат на її утримання.
Однак, відразу в неї влилися
і діти інших верств суспільства.
Таким чином, з самого початку
в вальдорфській школі був усу-
нутий будь-якої відбір за соціаль-
ною або матеріальною ознакою.
Незважаючи на те, що валь-
дорфская школа прагне і в даний
час дотримуватися цього прин-
ципу, що є для неї принциповим,
соціологічні дослідження показу-
ють, «вальдорфські батьки» – це
в основному люди з вищою осві-
тою, юристи, лікарі, інженери,
працівники соціальної та культур-
ної сфери. Ними рухає головним
чином зацікавленість у здоровому,
всебічному, гармонійному розвит-
ку їх власних дітей. Саме такі «за-
цікавлені» батьківські групи і ста-
ли ініціаторами численних нових
вальдорфських шкіл, число яких
в останні роки зростає.
РУДОЛЬФ ШТАЙНЕР.
ВАЛЬДОРФСЬКА ШКОЛА
7
Рудольф Штайнер
8. Антропософські ідеї визначи-
ли специфіку вальдорфських ди-
тячих садочків і шкіл. Рудольф
Штайнер стверджував, що дітям
потрібно давати «їжу» не лише
для тіла, а й для душі. Саме тому
у вальдорфських школах не тіль-
ки вчать писати, читати, розв’я-
зувати задачі, а й стільки ж часу
відводять на мистецтво (живопис,
музику, театр, ліплення, писан-
карство...), ручну працю і ремесла
(учні будують, випікають, кон-
струюють, вирощують рослини).
Штайнер прагнув підпорядку-
вати педагогіку не вимогам «піз-
ньоіндустріального демократич-
ного «суспільства досягнень»», а
потребам розвитку дитини. Ці
потреби розглядаються їм у світлі
його антропософских гіпотез про
триєдність людини, її чотирьох
сутностей і вчення про темпера-
менти.
Триєдність людини
У людині з’єднуються Дух, Душа
і Тіло, яким відповідають дум-
ка (інтелектуальні та пізнаваль-
ні здібності), почуття (емоційна
сфера, художні і творчі здібності)
і воля («виробничі та практичні»
здібності). Тому завданням пе-
дагогіки є не лише розвиток ін-
телектуальних здібностей, а й
емоційне дорослішання і станов-
лення волі.
Чотири сутності людини
Штайнер описує, крім фізич-
ного тіла, ще три сутності люди-
ни, які не підлягають безпосеред-
ньому сприйняттю (їх наявність
виявляється по діям, які вони
виробляють). За його поданням,
в людині взаємодіють:
• фізичне тіло;
• ефірне тіло, що відповідає за
ріст і життєві сили;
• астральне тіло, що відповідає
за прояв психічних пережи-
вань;
• «Я» - безсмертна духовна скла-
дова людини.
Ці сутності «народжуються»
в зазначеній послідовності з се-
мирічними проміжками. Шкіль-
ний період приблизно збігається
з народженнями двох сутностей:
Ефірне тіло народжується од-
ночасно з випаданням у дитини
молочних зубів, тобто приблизно
в 5–7 років. Якщо до цього дити-
на вчилася завдяки «наслідуван-
ню і прикладу», то тепер в основу
навчання лягають «слідування і
авторитет», розвиваються душев-
ні сили навчання, образна фан-
тазія і пам’ять.
Астральне тіло народжуєть-
ся на початку пубертату, тобто
приблизно в 14 років (початок
третьої семирічки). Починається
інтенсивне емоційне дорослішан-
ня, розвиток інтелектуальних здіб-
ностей: абстрактного мислення,
«сили судження» і «вільної думки».
Виховання розуміється Штай-
нером як «сприяння розвитку», і
в цьому сенсі в 21 рік з народ-
женням «Я» починається само-
розвиток.
ОСНОВНІ ІДЕЇ АНТРОПОСОФІЇ
ЯК ДЖЕРЕЛА
ВАЛЬДОРФСЬКОЇ ШКОЛИ
8
Вальдорфська школа
9. ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ
Дошкільне виховання без академічних вимог.
Як правило, один вчитель супроводжує перші 6-8 кла-
сів в якості класного вчителя.
Заняття евритмією.
Епохальні уроки, предметні уроки та інші форми за-
нять.
Навчання іноземним мовам з перших класів.
Навчальні плани, які, наскільки це можливо, створені
на психолого-гігієнічних засадах.
Єдність класу зберігається незалежно від індивідуаль-
ної успішності учнів.
Жодних виключно кількісних оцінювань і тестів зара-
ди тестів.
Характеристики, які разом з оцінюванням наявних
досягнень, перш за все відображають розвиток учня і
дають поштовх для подальшої роботи.
Педагогічне поводження з питаннями дисципліни.
Діяльності, які спрямовані на формування спільноти,
єдності, такі як щомісячні та річні свята, екскурсії,
практика, театральні вистави та ін.
«ЗАДАЧА ШКОЛИ НЕ В ТОМУ,
ЩОБ ПОВНІСТЮ СФОРМУВАТИ ЛЮДИНУ,
А В ТОМУ, ЩОБ ПІДГОТУВАТИ ЇЇ ДО ЖИТТЯ,
У ЯКОМУ МАЄ ЗАВЕРШИТИСЬ ЦЕ ФОРМУВАННЯ»
Рудольф Штайнер
9
Антропософiя. Характернi ознаки
10. Головною метою педагогіки є
світоглядне, соціальне і професій-
не самовизначення кожної окре-
мої особистості в контексті усві-
домлення власної індивідуальної
свободи та відповідальності.
Основою організації навчаль-
но-виховного процесу вальдорф-
ської школи є особистісно зорі-
єнтований підхід, що відповідає
сучасній парадигмі розвитку
освіти в Україні та дає змогу
створити найбільш сприятливі
умови для розвитку і самореалі-
зації кожної дитини.
Зміст навчальних програм ба-
зується на основі принципів, які
орієнтуються на: людину та її
розвиток; світ і культуру; дитину
і конкретну ситуацію; пізнання і
практичні вправи.
У розумінні вальдорфських
вчителів, завдання школи – усві-
домлене цілісне становлення до
розвитку особистості та підтрим-
ка дитини у навчанні, творчості й
самореалізації. Базовим принци-
пом вальдорфської педагогіки є
орієнтація навчально-виховного
процесу на вікові особливості ді-
тей. В її основу покладено специ-
фічний погляд на антропологію
розвитку дитини, що включає не
тільки когнітивні характеристи-
ки, а й фізіологічні особливості,
загальний психічний розвиток,
ставлення до дорослого, дитяче
переживання світу.
Характерною ознакою педа-
гогіки є побудова навчального
плану відповідно до ритму року,
тижня та дня, що сприяє раціо-
нальному використанню періодів
готовності до сприймання, руху і
спокою.
Методика навчання побудова-
на на ритмічній зміні трьох фаз:
пізнання (переживання, спосте-
реження, експериментування),
розуміння (спогади описи, ха-
рактеристики, замальовки), ово-
лодіння матеріалом (переробка,
аналіз, узагальнення).
Відповідно до основних прин-
ципів вальдорфської педагогіки
у навчально-виховному проце-
сі виділяються головні уроки та
предмети, що реалізуються на
уроках тижневого циклу.
Головний урок проводиться
щоденно протягом двох навчаль-
них годин. Цей урок називають
також «епохальним». Викладан-
ня здійснюється «епохами», тобто
на головний урок, кожного ранку
протягом 2–4 тижнів виноситься
один і той самий предмет. Це дає
змогу глибше занурюватися в на-
вчальний матеріал і швидше до-
сягати поставленої мети.
Після головного уроку прово-
дяться уроки тижневого циклу,
що вимагають ритмічного повто-
рення та систематичних вправ:
іноземні мови, евритмія, основи
здоров’я і фізична культура, музи-
ка. За ними наступає час худож-
ньо-практичної діяльності: руч-
на праця, ремесла, садівництво,
досліди з природознавства тощо.
Таким чином, ритм навчання ко-
ливається між сприйняттям, пе-
реживанням і здійсненням.
Крім уроків у школі використо-
вуються інші форми організації
навчання: підготовка групових
та індивідуальних проектів, різ-
ні практики, освітні подорожі,
підготовка спектаклів, ярмарки,
фестивалі
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ
10
Вальдорфська школа
11. Біологія. Метою циклу дисци-
плін освітньої галузі «Природо-
знавство», з позицій вальдорф-
ської педагогіки, є усвідомлення
людини, як унікальної істоти, її
особливого місця в природі та ро-
зуміння єдності усього природно-
го світу Землі. Викладання біології
у всіх класах спрямоване на досяг-
нення саме цієї мети. Враховуючи
вікові особливості учнів, знання
подаються в декілька етапів, ко-
жен з яких базується на відпо-
відних віку дитини особливостях
сприйняття навчального матері-
алу. При цьому зберігається ці-
лісний погляд на світ, створюєть-
ся повна картина природи. Весь
курс біології розділений за зміс-
том, задачами, методологічними
особливостями на три етапи:
I етап (4–6 класи) – знайом-
ство зі світом тварин і рослин.
Для учнів цього віку характерно
дієво-образне сприйняття інфор-
мації. Тому основними методами
навчання в цей період є спостере-
ження, творче переживання, по-
рівняння. Тобто, через дії, через
власні відчуття дитина приходить
до пізнання феноменів природи,
деяких явищ та закономірностей.
ІІ етап (7–9 класи) – вивчен-
ня організму людини. Цей етап
співпадає з періодом складного
перехідного віку учнів. Тому, щоб
допомогти дитині перенести всі
тілесні та духовні перетворення,
її увага зосереджується виключ-
но на вивченні організму людини,
при цьому підкреслюються зако-
номірності його росту та розвитку.
Основний метод навчання – спо-
стереження, з поступовим роз-
витком аналітичних здібностей.
ІІІ етап (10–11 класи) – ви-
вчення біологічних процесів на
мікроскопічному та надорга-
ОСОБЛИВОСТІ
ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТІВ
«ПИТАННЯ НЕ В ТОМУ: ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ТА
ВМІТИ ЛЮДИНІ ДЛЯ ІСНУЮЧОГО СОЦІАЛЬНОГО ПОРЯДКУ,
А В ТОМУ, ЩО ЗАКЛАДЕНО В ЛЮДИНІ І ЩО МОЖНА РОЗВИВАТИ.
ЛИШЕ В ЦЬОМУ ВИПАДКУ СУСПІЛЬСТВО БУДЕ ОТРИМУВАТИ
НОВІ СИЛИ ВІД ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ.
І ЛИШЕ В ТАКОМУ ВИПАДКУ В СУСПІЛЬСТВІ БУДЕ ЖИТИ ТЕ,
ЩО ВНОСЯТЬ НОВІ ЙОГО ЧЛЕНИ.»
Рудольф Штейнер
11
Принципи. Викладання предметiв
12. нізменному рівнях. Змістовна
лінія навчання – від організму
вглиб – до тканини та клітини; в
світ – від одного організму – до
природних угрупувань організ-
мів, до гармонійного сприйнят-
тя біосфери Землі. Здатність уч-
нів до самостійного та свідомого
узагальнення всіх попередніх
знань дозволяє їм усвідомити
природу Землі як єдиної систе-
ми. Задача цього періоду – фор-
мування гармонійного екологіч-
ного світогляду.
Географія. Вищою метою ви-
кладання географії у вальдорф-
ській школі є формування у ді-
тей особливого розуміння Землі,
власного ставлення до неї як до
живої істоти, а не тільки як до
результату хімічних та фізич-
них процесів, що відбуваються
у Всесвіті. Саме такі можливості
представляє вальдорфська педа-
гогіка, з її особливою методикою
та організацією навчального
процесу.
Теорія вальдорфської педаго-
гіки стверджує, що фізіологічні
і психічні процеси розвитку ди-
тини дозволяють їй спрямувати
процес пізнання своєї особи-
стісної сутності до сприйняття
оточуючого середовища (дім, ди-
тячий садок, школа, місто,
країна і т. д.). Тому матеріали
програми з географії представ-
лені таким чином, щоб поступо-
во супроводжувати дитину у світ
і допомогти їй встановити свої
особисті стосунки та взаємозв’я-
зок із зовнішнім світом. Таке ви-
кладання дає змогу засвоювати
навчальний матеріал без відчут-
тя відокремленості предмету від
реального життя, підтримуючи
зацікавленість учнів.
Основою змісту навчального
предмету є вивчення географіч-
ного середовища, що, насам-
перед, визначає і регламентує
життя і діяльність людини та су-
спільства. Такий підхід дозволяє
розглядати природні, економічні
і соціальні фактори, що форму-
ють і змінюють навколишнє се-
редовище, у їх рівноправній вза-
ємодії. Відповідно до принципів
вальдорфської педагогіки, це є
найбільш ефективним шляхом
формування географічної та еко-
логічної свідомості учнів. Отже,
процес навчання в вальдорф-
ській школі спрямований на те,
щоб дитина відчула зв’язок лю-
дини із Всесвітом.
Особливість викладаня геогра-
фії, згідно концепції вальдорф-
ської школи, полягає також
у тому, що «перші кроки» до знань
з цього предмету діти роблять
вже у початковій школі, вивча-
ючи природу і господарську ді-
яльність людини у найближчо-
му оточенні (околиці школи, на
шляху від школи до центру міста
тощо). Згодом школярі просува-
ються далі, «обходячи» концен-
тричними колами рідне місто,
область, країну, Європу і посту-
пово охоплюють увесь світ. При
викладанні географії у вальдорф-
ській школі вчитель прагне мак-
симально використовувати всі
можливі зв’язки з іншими пред-
метами: з геометрією – малюю-
чи карти і діаграми з історією
– описуючи ландшафти, знайом-
лячись з культурою різних наро-
дів; з математикою – під час об-
числень за картами атласу.
Евритмія. Призначення на-
чального предмету «Евритмія»
у вальдорфській школі, його мета
12
Вальдорфська школа
13. і завдання спрямовані на зміц-
нення здоров’я дітей, формуван-
ня впевненості у власних силах
та можливостях, а також розви-
ток: цілісного сприйняття світу;
бажання до самовдосконалення;
просторового мислення; інтелек-
туальних і пізнавальних здібнос-
тей; музичних здібностей і слуху;
усвідомлення значень мовних
явищ; вміння орієнтуватися в
просторі; спритності, грубої та
тонкої моторики.
Цінність евритмії полягає в то-
му, що переживання звуків мови
та музики, їх прояв через еврит-
мічні жести й форми у просторі,
впливає на духовний світ людини
і сприяє її розвитку.
Математика. Основною ме-
тою вкладання математики є
формування у дітей цілісного
мислення, що має динамічний
характер і дозволяє оволодіти
методом пізнання навколишньої
дійсності. Завдання навчання
математиці, насамперед: роз-
виток цілісної природи дитини,
її інтелектуальних, емоційних і
вольових якостей, алгоритмічної
культури, як особливого аспек-
ту культури мислення, пам’яті,
пізнавальної самостійності, піз-
навального інтересу, потреби са-
моосвіти, ініціативи, творчості;
оволодіння системою матема-
тичних знань і вмінь, необхідних
як для повсякденного життя, так
і для вивчення інших предметів;
формування образно-наочного,
абстрактно-логічного типів мис-
лення та просторової уяви; фор-
мування почуття форми, ритму,
рівноваги, руху; формування
уявлень про ідеї і засоби матема-
тики як науки і їхньої ролі в нау-
ковій діяльності людини.
Вивчення математики ділить-
ся на три ступеня: 1–5 класи –
арифметика, що тісно пов’язана
з життєвими функціями дити-
ни; 6–8 класи – лічба поступово
переходить в область більш аб-
страктної діяльності, починає
домінувати практичний аспект;
9–11 (12) класи – посилюється
суто розумовий елемент, який
сприяє розвитку мислення.
Геометрія, як елемент матема-
тичних знань, починає розвива-
тися з уроків «Малювання форм»
у молодших класах. Малювання
форм справляє гармонізуючий
вплив на загальний стан дитини.
Із класу в клас форми ускладню-
ються, відбувається перехід до
«геометрії вільної руки» – побудо-
ви геометричних фігур без цир-
куля і лінійки на основі внутріш-
нього відчуття форми (5 клас).
Лише після цього вводиться ро-
бота з цими інструментами.
Музичне мистецтво. Метою
музичних занять є особистий роз-
виток учня, збагачення його емо-
ційно-естетичного досвіду під час
виконання та сприймання творів
музичного мистецтва, а також
формування ціннісних орієнта-
цій, потреби в творчій самореа-
лізації та духовно-еститичному
самовдосконаленні.
Основними видами діяльно-
сті на уроках музики є: вокаль-
на робота (виконання одного-
лосних творів у молодшій школі
та багатоголосних (2–4 голоси) у
середній і страшій), спів народ-
них пісень (українських та іно-
земних), романсів, балад, хорів
a capella та з супроводом, су-
часної музики тощо; теорія та
історія музики – основи музи-
кознавства (нотна грамота, ін-
13
Викладання предметiв
14. тервали, гамми, тощо); прослухо-
вування музики на концертах та
в класі на касетах; інструменталь-
не виконання (обов’язковою є гра
на блок-флейті з 1 класу); участь
у шкільному оркестрі.
Образотвочемистецтво.Нав-
чально-виховний процес з об-
разотворчого мистецтва у валь-
дорфській школі складається з
двох основних видів діяльності –
малювання (живопис та графі-
ка) та ліплення. Метою занять
з образотворчого мистецтва у
вальдорфській школі є особи-
стий розвиток учня, формування
його художньої культури, відчут-
тя прекрасного та пов’язаного з
ним поняття про красу і гармо-
нію, збагачення емоційно-есте-
тичного досвіду учнів, розвиток
потреби у творчій самореаліза-
ції, вольової саморегуляцій. Ос-
новними завданнями художньої
освіти у вальдорфській школі є:
формувати моральні почуття уч-
нів через творення та сприйнят-
тя творів мистецтва, відчуття ко-
льору, лінії, композиції, колориту
тощо; формувати живописні на-
вички, наполегливість у досяг-
ненні мети; формувати потребу
в сприйнятті краси в природі,
людині, мистецтві; дати мож-
ливість пережити насолоду від
творчого процесу; надати учням
необхідний обсяг знань про об-
разотворче мистецтво (історія,
роль, сутність, види, жанри);
розвинути сенсорні здібності
учня; розвивати уяву як важли-
вий фактор розкриття творчого
потенціалу особистості.
Рукоділля. Головна мета пред-
мета–гармонійнийрозвитокосо-
бистості через залучення дітей
до творчої продуктивної діяль-
ності, ознайомлення з природни-
ми матеріалами та доступними
трудовими операціями, форму-
вання конструктивного підхо-
ду до розв’язання проблем, що
виникають у процесі трудової
діяльності, розвиток таких яко-
стей, як вольова саморегуляція,
наполегливість, акуратність, ес-
тетичний смак. Для досягнення
мети на уроках рукоділля необ-
хідно вирішувати такі задан-
ня: формувати в учнів уявлен-
ня про навколишній світ і роль
праці в його перетворенні та
вдосконаленні; знайомити учнів
з різноманітними природними
матеріалами та засобами їх об-
робки; через практичну діяль-
ність сприяти вихованню волі і
тонкої моторики руки; вихован-
ня поваги до людської праці та її
результатів; стимулювати творче
ставлення до трудового процесу;
виховувати моральні якості і на-
вички соціальної взаємодії.
Українська мова. Мета нав-
чання української мови полягає
у створенні умов для формуван-
ня духовно багатої мовної особи-
стості, яка володіє виражальни-
ми засобами української мови,
спроможна вільно висловлювати
власну думку щодо певних жит-
тєвих явищ, уміє користуватися
українською мовою як засобом
спілкування, пізнання і впливу.
Вивчення української мови
розглядається у тісному взаємо-
зв’язку з іншими предметами
(наприклад робота з поетичними
творами на уроках історії, геогра-
фії тощо). Такий підхід створює
сприятливі вимоги для художньо-
го, емоційного сприйняття кому-
нікативних умінь та навичок.
14
Вальдорфська школа
15. Особлива увага у вальдорф-
ській школі приділяється вихо-
ванню культури мови. Особлива
форма головного уроку дає для
цього невичерпні можливості. Го-
ловний урок починається ритміч-
ною частиною, під час якої учні
вивчають вірші, балади, пісні,
працюють над мовними вправа-
ми й скоромовками. Розповідь
вчителя наприкінці уроку (леген-
да, оповідання, нарис тощо) при-
свячується художньому усному
мовленню.
Фізика. Головна мета вивчен-
ня – розвиток особистості учня
засобами навчального предме-
ту, формулювання наукового
світогляду і відповідного стилю
мислення, екологічної культу-
ри, експериментальних і дослід-
ницьких навичок, усвідомлення
суті фактів фундаментальних
ідей, що дають змогу сформу-
лювати наукову картину сві-
ту, зрозуміти сутність фізичних
явищ, і процесів, основ сучас-
ного виробництва. Викладання
фізики у вальдорфській шко-
лі здійснюється таким чином,
щоб розвивалося мислення, що
працює з категорією взаємин
«людина – навколишній світ».
Основна увага при цьому при-
діляється не докладному пояс-
ненню фізичних явищ і феноме-
нів, а їх точному опису. Завдяки
цьому розвивається самостій-
ність мислення: учень спираєть-
ся на знання, які він отримав
на основі власних спостережень
та міркувань. Здійснюючи точні
описи спостережуваних явищ,
досліджуючи умови їх функціо-
нування та взаємні зв’язки, учні
краще розуміють основи цих
явищ.
Хімія.Викладанняхіміїуваль-
дорфській школі до 11-го класу
ведеться по можливості без хі-
мічних формул, рівнянь (мож-
ливо використання схем хіміч-
них перетворень, брутто-фор-
мул окремих речовин) та поси-
лань на теорії будови речовин,
молекул, атомів та хімічного
зв’язку; відповідні теорії, мо-
дельні уявлення та розрахунко-
ві задачі за ними будуть розгля-
нуті пізніше, після досягнення
молодою людиною віку 11 класу
(цей вік є найбільш сприятли-
вим для використання логічного
мислення, основа для розвитку
якого закладається у попередні
шкільні роки). Крім того, ви-
кладання матеріалу ведеться в
історичній послідовності науко-
вих досягнень людства
Як правило, розглядається
матеріал, безпосередньо пов’я-
заний з реальністю, який перед-
бачає використання речовин,
знайомих учням з повсякденно-
го життя. Це дає змогу ще тіс-
ніше зв’язати отримані знання з
реальністю. Особливо важливи-
ми у курсі хімії вальдорфських
шкіл є демонстраційні експери-
менти, лабораторні та практичні
роботи, ознайомлення з різними
промисловими і технологічними
процесами, хімічними проце-
сами, що відбуваються в живій
природі та організмі людини.
Приклади, на яких ведеться ви-
кладання, мають відношення до
повсякдення, побуту та прак-
тичного використання тої чи
іншої речовини або хімічної ре-
акції – це дозволяє сформувати
життєві компетентності учнів.
Єлізавета Мокроусова
Тетяна Москальова
15
Викладання предметiв
16. Південна Америка:
Аргентина 12
Бразилія 31
Колумбія 4
Мексика 9
Перу 3
Чилі 4
135
63
Африка:
Єгипет 1
Кенія 2
Намібія 1
ПАР 17
Танзанія 1
Азія:
Ізраїль 11
Індія 5
Казахстан 2
Киргизстан 1
Китай 3
Непал 2
Південна Корея 5
Таджикистан 1
Тайвань 3
Тайланд 2
Філіппіни 3
Японія 8
Північна Америка:
Канада 17
США 118
РОЗПОВСЮДЖЕННІСТЬ
ВАЛЬДОРФСЬКІХ ШКІЛ У СВІТІ
16
Вальдорфська школа
17. 702
46
4722
Австралія та
Океанія:
Австралія 37
Нова Зеландія 10
Європа:
Австрія 18
Бельгія 28
Велика Британія 32
Вірменія 1
Грузія 1
Данія 16
Естонія 8
Ірландія 3
Ісландія 2
Іспанія 7
Італія 30
Латвія 2
Ліхтенштейн 1
Люксембург 1
Молдова 1
Нідерланди 83
Німеччина 228
Норвегія 33
Польща 5
Португалія 1
Росія 18
Румунія 13
Словаччина 1
Словенія 3
Угорщина 25
Україна 4
Фінляндія 26
Франція 14
Хорватія 2
Чехія 15
Швейцарія 35
Швеція 45
17
Розповсюдженнiсть
18. Антропософія (грец. ανθρωπος –
людина і σοφια – мудрість) – філосо-
фія та наука про людину, особли-
ве світобачення. Розуміє себе як
теорію пізнання. Це наука, яка не
просто вивчає людину, а й намага-
ється збагнути сенс її появи в світі,
її всекосмічну функцію. Фундатор
антропософії – німецький мисли-
тель Рудольф Штайнер (1861–1925
рр.). Його основні праці: «Теосо-
фія», «Нарис таємницезнавства»,
«Шлях до самопізнання людини».
На основі антропософії розроблена
вальдорфська педагогіка.
Вільне виховання, або тео-
рія вільного виховання – течія
реформаторської педагогіки, по-
пулярна в кінці XIX – на початку
XX століття. Засновником цієї те-
орії була шведська письменниця й
феміністка Еллен Кей. Гасло тео-
рії – «йти від дитини», тобто спри-
яти природному розвитку кож-
ної дитини, її самовихованню, на
противагу формальним строгим
методам традиційного виховання.
Головний урок – перший урок,
що триває дві навчальні години.
Предмет головного уроку зміню-
ється залежно від епохи. Головний
урок складається з трьох частин:
ритмічна частина (матеріалом
для неї є музика, читання віршів,
спів, рухові вправи тощо); пред-
ставлення навчального матеріалу;
розповідь (у молодшій школі – каз-
ки, легенди, байки, у середній та
старшій – розповідь, пов’язана з
темою уроку (біографії, історії ве-
ликих відкриттів, тощо)).
Гуманістична педагогіка – на-
прям у педагогіці, орієнтований
на вільний вибір і врахування
індивідуально-особистісних інте-
ресів і можливостей суб’єктів пе-
дагогічного процесу в навчанні,
вихованні та освіті.
Евритмія (грец. εὐρυθμία – гар-
монійність, врівноваженість (еле-
ментів), злагодженість, співмір-
ність) – новий вид мистецтва, що
є поєднанням особливого гармо-
нізуючого руху, що нагадує та-
нець і пантоміму, з поетичною
мовою або музикою. Виник на
початку ХХ століття, як відгук
на потребу людини знайти нові
способи вираження емоційного
забарвлення мови та музики че-
рез рух. Евритмічний рух є за ха-
рактером художнім і одночасно
цілющим, тому що ґрунтується
на глибокому переживанні і ро-
зумінні краси і законів музики й
мови.
Епоха – навчальний цикл з
окремого предмету у вальдорф-
ській педагогіці.
Епохальний принцип викла-
дання – принцип викладання,
при якому на перший, головний,
урок виноситься один і той са-
мий предмет протягом 2–4 тиж-
нів. Після закінчення одного
предмету, на перший урок ви-
носиться інший предмет. Така
система дає змогу учням зану-
ритися в навчальний матеріал
і швидше досягти поставленої
мети.
ГЛОСАРІЙ
18
Вальдорфська школа
19.
20. ISSN 2656 - 6673
Адреса вальдорфської школи в Києві:
ШДС “Софія”:
м. Київ, вул. Тампере, 17а
Київська вальдорфська школа “Софія”:
м. Київ, вул. Серафимовича, 17а
Тел.: (044) 550 62 44, (044) 550 02 58
Веб-сайт: waldorf.kiev.ua
Свідоцтво про державну реєстрацію
друкованого засобу масової інформації КВ № 43675-66754 від 28.04.2015.
Тираж 200 пр. Зам. 12.
Засновник-видавець: ПП Мокроусова Є. А., 2014
Пр-т П. Тичини 19, Київ 02152
Контакти: Ел. адреса: liza.mokousova2@gmail.com
Телефон: (044) 550-52-23
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 4354 від 28.04.2015.
Виготовлювач: ООО «ЦЕНТРОДРУК»
Ул. Боженко 86 г, оф. 201, Київ 03150
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи КВ № 7766 від 01.01.2005.