Василь
Чухліб
Василь Чухліб народився в сім’ї вчителів 19 липня 1941
року в селі Лебедівці, що на Десні. «Он там, рукою подати,
тільки брід треба перебрести. Там, на деснянських лугах,
серед шовкових трав, під високими вербами, ходить моє
дитинство», — напише він пізніше.
Дитячі роки Василя Чухліба пройшли в
сусідньому придеснянському селі Соколівка, куди
переїхали його батьки. Тут закінчив семирічку, а
десятий клас — у місті Острі.
Районна газета «Правда Остерщини» опублікувала перший
вірш Василя Чухліба, коли він був ще учнем середньої школи. А
по закінченні школи хлопця запросили на роботу до редакції
цієї газети. Тут він і розпочав свій трудовий шлях — то пішки, то
на велосипеді, то на попутному транспорті дістаючись до
найвіддаленіших сіл району і повертаючись до редакції з
репортажами, статтями, нарисами.
Потім Василь вступив до Київського педагогічного
інституту. Здобувши диплом викладача мови та літератури,
він деякий час працював учителем у місті Добропіллі на
Донеччині та в місті Обухові на Київщині. Неодноразово
публікував свої мініатюри, етюди, новели, оповідання та
вірші для дітей на літературних сторінках газет.
Новели Василя Чухліба, надруковані в періодиці,
привернули увагу редакції журналу «Малятко», і тоді
письменникові запропонували виступити з оповіданнями
для дітей. Згодом з творів, надрукованих у «Малятку»,
склалася перша книжечка молодого літератора «Хто встає
раніше». Відтоді письменник не полишає писати для дітей.
Упродовж двох десятиліть, із 1976 до 1996 рр., Василь Чухліб
написав і видрукував 12 книжок для дітей молодшого та
середнього шкільного віку, загальний наклад яких перевищив
один мільйон примірників: “Хто встає раніше”, “Безкозирка” ,
“Тарасикова знахідка” , “Чи далеко до осені”, “Пісня тоненької
очеретини”, “Пілотка ліщинових горіхів”, “Жарини на снігу”,
“Лелеки над татовим полем” , “Олень на тому березі” , “Сопілкарик
з джмелиного оркестру”, “Куди летить рибалочка” , “Колискова для
ведмедів”.
Твори письменника для дітей
сповнені любов’ю та сімейним
затишком. Чухлібова «ідеальна»
сім’я живе у гармонії з прекрасною
природою, мама – ніжна та
любляча, тато – добрий і
справедливий, дідусь і бабуся –
досвідчені та працьовиті, а діти –
щасливі.
Малятам розкриваються
таємниці природи, багато
невідомих фактів зі світу рослин і
тварин. Письменник запрошує
дітей пильніше поглянути навколо
себе та навчає їх любити свою малу
батьківщину — бути в лісі, лузі чи
на річці не пасивними
спостерігачами, а добрими
помічниками всьому живому.
Раптова смерть Василя Чухліба 20 листопада 1997 р. вразила всіх і
залишила нереалізованими чимало задумів. Пізніше були видрукувані
збірки “Павучок із бабиного літа” , “Братики Кіндратики” , «Сонячний
зайчик» , «Неслухняний гарбузик».
Низка оповідань і казок увійшли до підручників і читанок для
молодших класів, були перекладені англійською, азербайджанською,
білоруською, казахською, литовською, російською та словенською
мовами.
У 1993 році за результатами публікацій творів для
найменших на сторінках «Малятка» Василь Чухліб
отримав премію ім. Наталі Забіли. У 1996 році за збірки
оповідань і казок «Олень на тому березі» , «Куди летить
рибалочка» та «Колискова для ведмедів» йому була
присуджена премія імені Лесі Українки.
У місті Українка Обухівського району (Київщина) на
будинку, де довгий час проживав письменник, встановлено
меморіальну дошку. У школі міста Українка проводяться
щорічні конкурси на найкраще читання творів Василя
Чухліба. На базі Національного педагогічного університету
ім. М. Драгоманова проходить Літературний конкурс імені
Василя Чухліба. В Обухівському районному краєзнавчому
музеї існує експозиція, присвячена письменнику, а також
зберігаються його окремі речі та фото.

Василь Чухліб. Народжений на Десні.

  • 1.
  • 2.
    Василь Чухліб народивсяв сім’ї вчителів 19 липня 1941 року в селі Лебедівці, що на Десні. «Он там, рукою подати, тільки брід треба перебрести. Там, на деснянських лугах, серед шовкових трав, під високими вербами, ходить моє дитинство», — напише він пізніше.
  • 3.
    Дитячі роки ВасиляЧухліба пройшли в сусідньому придеснянському селі Соколівка, куди переїхали його батьки. Тут закінчив семирічку, а десятий клас — у місті Острі.
  • 4.
    Районна газета «ПравдаОстерщини» опублікувала перший вірш Василя Чухліба, коли він був ще учнем середньої школи. А по закінченні школи хлопця запросили на роботу до редакції цієї газети. Тут він і розпочав свій трудовий шлях — то пішки, то на велосипеді, то на попутному транспорті дістаючись до найвіддаленіших сіл району і повертаючись до редакції з репортажами, статтями, нарисами.
  • 5.
    Потім Василь вступивдо Київського педагогічного інституту. Здобувши диплом викладача мови та літератури, він деякий час працював учителем у місті Добропіллі на Донеччині та в місті Обухові на Київщині. Неодноразово публікував свої мініатюри, етюди, новели, оповідання та вірші для дітей на літературних сторінках газет.
  • 6.
    Новели Василя Чухліба,надруковані в періодиці, привернули увагу редакції журналу «Малятко», і тоді письменникові запропонували виступити з оповіданнями для дітей. Згодом з творів, надрукованих у «Малятку», склалася перша книжечка молодого літератора «Хто встає раніше». Відтоді письменник не полишає писати для дітей.
  • 7.
    Упродовж двох десятиліть,із 1976 до 1996 рр., Василь Чухліб написав і видрукував 12 книжок для дітей молодшого та середнього шкільного віку, загальний наклад яких перевищив один мільйон примірників: “Хто встає раніше”, “Безкозирка” , “Тарасикова знахідка” , “Чи далеко до осені”, “Пісня тоненької очеретини”, “Пілотка ліщинових горіхів”, “Жарини на снігу”, “Лелеки над татовим полем” , “Олень на тому березі” , “Сопілкарик з джмелиного оркестру”, “Куди летить рибалочка” , “Колискова для ведмедів”.
  • 8.
    Твори письменника длядітей сповнені любов’ю та сімейним затишком. Чухлібова «ідеальна» сім’я живе у гармонії з прекрасною природою, мама – ніжна та любляча, тато – добрий і справедливий, дідусь і бабуся – досвідчені та працьовиті, а діти – щасливі. Малятам розкриваються таємниці природи, багато невідомих фактів зі світу рослин і тварин. Письменник запрошує дітей пильніше поглянути навколо себе та навчає їх любити свою малу батьківщину — бути в лісі, лузі чи на річці не пасивними спостерігачами, а добрими помічниками всьому живому.
  • 9.
    Раптова смерть ВасиляЧухліба 20 листопада 1997 р. вразила всіх і залишила нереалізованими чимало задумів. Пізніше були видрукувані збірки “Павучок із бабиного літа” , “Братики Кіндратики” , «Сонячний зайчик» , «Неслухняний гарбузик». Низка оповідань і казок увійшли до підручників і читанок для молодших класів, були перекладені англійською, азербайджанською, білоруською, казахською, литовською, російською та словенською мовами.
  • 10.
    У 1993 роціза результатами публікацій творів для найменших на сторінках «Малятка» Василь Чухліб отримав премію ім. Наталі Забіли. У 1996 році за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі» , «Куди летить рибалочка» та «Колискова для ведмедів» йому була присуджена премія імені Лесі Українки.
  • 11.
    У місті УкраїнкаОбухівського району (Київщина) на будинку, де довгий час проживав письменник, встановлено меморіальну дошку. У школі міста Українка проводяться щорічні конкурси на найкраще читання творів Василя Чухліба. На базі Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова проходить Літературний конкурс імені Василя Чухліба. В Обухівському районному краєзнавчому музеї існує експозиція, присвячена письменнику, а також зберігаються його окремі речі та фото.