Психологічний портрет дітей з особливими освітніми потребами

1. Психологічний
портрет дітей з
особливими
освітніми потребами

2. План
1. Діти з розумовою відсталістю
1.1. Причини виникнення розумової відсталості
1.2.Ступені розумової відсталості
1.3.Психологічні особливості та проблеми розвитку дітей з РВ
2.Діти з порушеннями слуху
2.1. Причини порушень слуху
2.2. Класифікація глухих та слабочуючих дітей за станом слухової функції
2.3. Особливості та проблеми психічного розвитку дітей з вадами слуху
3. Діти з проблемами зору
3.1.Причини порушення зору
3.2. Особливості та проблеми психічного розвитку дітей з вадами зору
4. Діти з ДЦП
4.1.Причини виникнення ДЦП
4.2.Міжнародна класифікація ДЦП
4.3.Особливості та проблеми психічного розвитку дітей з ДЦП

3. 5. Діти з РДА
5.1. Види РДА
5.2. Особливості та проблеми психічного розвитку дітей з РДА
6. Діти з синдромом Дауна
6.1. Особливості та проблеми психічного розвитку дітей з
синдромом Дауна
7. Діти з ЗПР
7.1. Види ЗПР
7.2. Причини відставання у розвитку дітей з ЗПР
7.3. Особливості та проблеми психічного розвитку дітей з ЗПР
8. Мовленнєві порушення у дітей
8.1. Причини мовленнєвих порушень
8.2. Порушення усного мовлення
8.3. Порушення писемного мовлення
8.4.Психологічні особливості та проблеми розвитку дітей з мовленнєвими
порушеннями

4. Діти з розумовою відсталістю
Розумова відсталість – це особлива форма
психічного недорозвинення, яке
зумовлене органічним ураженням
головного мозку.

5. Причини виникнення розумової
відсталості
1. Екзогенні причини/зовнішні/:
Ураження пренатального періоду:
- інтоксикація матері та плоду;
- інфекційні захворювання матері;
- паразитарні зараження матері під час вагітності;
- порушення обміну речовин.
Проблеми перинатального періоду:
- родові травми;
- інфекційні захворювання.
2. Ендогенні причини /внутрішні/:
- генетичний фактор;
- запалювальні хвороби мозку та його оболонок;
- синдром Дауна.

6. Ступені розумової відсталості
Залежно від глибини ушкодження мозку,
традиційно виділяють три ступені розумової
відсталості: ідіотію, імбецильність, дебільність. За
сучасною міжнародною класифікацією психічних
захворювань виділяється чотири ступені розумової
відсталості, які співвідносні з показниками рівня
розумового розвитку:
• глибокий (F - 73) - ідіотія (IQ = 0-19);
• важкий (F - 72) - виразна імбецильність (IQ = 20-34);
• помірний (F - 71) - легка імбецильність (>ІQ = 35-
49);
• легкий (F - 70) - дебільність (IQ = 50-69).

7. Психологічні особливості та
проблеми розвитку дітей з РВ
• низька потреба у пізнанні;
• уповільнене, фрагментарне сприйняття; ∙
• відсутня вибірковість сприйняття;
• труднощі сприйняття простору і часу;
• ригідність розумових процесів;
• мислення на рівні конкретних понять;
• нестійка увага, з труднощами перемикання і
розподілу;
• нестійкі емоції, переживання неглибокі і поверхневі.

8. Діти з порушеннями слуху
Діти з порушеннями слуху поділяються на дві
групи: глухі та слабочуючі.
Глухі діти мають вроджену або придбану
глухоту, внаслідок чого не можуть самостійно
оволодіти мовленням.

9. Слабочуючі діти мають зниження слуху
та поділяються на дві групи:
- слабочуючі, які володіють мовленням з
невеликими недоліками/порушення
звуковимови, відхилення в граматичному
ладі мовлення/
- слабочуючі з глибоким
недорозвиненням мовленнєвої функції
/короткі вирази, окремі слова сильно
спотворені/

10. Причини порушень слуху:
• спадковий фактор;
• екзогенні та ендогенні впливи на розвиток
дитини;
• придбана глухота внаслідок інфекційних
захворювань.

11. Класифікація глухих та слабочуючих
дітей за станом слухової функції:
1. Неспроможність сприймати звуки.
2. Здатність розрізняти низькі і високі звукові
частоти, але без розрізнення звуків мовлення.
3. Здатність чути голосні звуки.
4. Здатність розрізняти розмовну мову.

12. Особливості та проблеми психічного
розвитку дітей з вадами слуху
• відставання в розвитку обумовлено тимчасовим фактором
втрати слуху;
• обмеженість мислення;
• труднощі словесно-логічного мислення;
• пам'ять, увага, невербальний інтелект знаходяться у межах
вікової норми;
• труднощі в засвоєнні навчальних навичок;
• можливі прояви характеру: замкнутість, негативізм,
нерішучість, лякливість;
• почуття самотності.

13. Діти з проблемами зору
Відповідно до ступеня порушення функції зорового аналізатора дітей із
стійкими дефектами зору поділяють на сліпих та слабозорих:
• Сліпими є діти, в яких зорові відчуття або зовсім відсутні, через що обидва
ока втрачають здатність до сприйняття світла і розрізнення кольору
(абсолютна, тотальна сліпота), або зберігається відчуття світла чи незначний
залишковий зір.
• У слабозорих дітей гострота зору на оці, яке краще бачить при корекції
звичайними засобами (окуляри) , становить від 0,05 до 0,4. До цієї категорії
відносять також дітей з дещо більшою гостротою центрального зору, які
мають інші дефекти зорової функції ( різке звуження межі поля зору). На
відміну від сліпих, у слабозорих дітей навіть сильно порушений зір є
провідним аналізатором, тобто здійснює в основному безпосереднє
сприйняття предметів і явищ навколишньої дійсності. Слабозорі діти
зустрічаються частіше, ніж сліпі.

14. Причини порушення зору
Порушення у функціонуванні системи зору можуть бути:
- спадковими;
- вродженими;
- набутими.
Однак така класифікація є досить умовною. Ту чи іншу патологію нерідко
можна віднести відразу до трьох видів.
Причини порушення зору іноді криються в різних захворюваннях:
- патології серця і судин, ЛОР-органів і нирок, легень та центральної нервової
системи;
- ендокринної системи і при хворобах крові;
- авітамінозах і відхиленнях в перебігу обмінних процесів в організмі.;
- інфекційного характеру, як скарлатина і кашлюк, кір та вітрянка, дизентерія,
дифтерія .

15. Особливості та проблеми психічного
розвитку дітей з вадами зору
• увага, пам'ять, логічне мислення розвиваються в межах
норми;
• обмеженість уявлень, складності формування
співвідношення між абстрактними знаннями і
конкретними уявленнями /у сліпих дітей/;
• труднощі просторового сприйняття, аналізу і синтезу;
• знижена розумова і фізична працездатність;
• спостерігається невпевненість, пасивність, схильність до
самоізоляції, дратівливість, агресивність;
• почуття самотності.

16. Діти з ДЦП
ДЦП – захворювання
центральної нервової
системи, яке пов'язане з
родовою травмою дитини.
Проявляється в рухових
порушеннях:дитині складно
зберігати позу, виконувати
довільні рухи. Можуть бути і
супутні порушення психіки,
зору, слуху, мови.

17. Причини виникнення ДЦП
Раннє ураження головного мозку,
внаслідок:
- інфекційних та хронічних захворювань,
- інтоксикацій матері під час вагітності;
- «резус конфлікту»;
- родових травм.

18. Міжнародна класифікація
ДЦП
1. Спастичний тип.
Основний неврологічний симптом – постійне підвищення тонусу певної
групи м'язів. Найчастіше пацієнт не може розслабити згинальні м'язи,
підвищується сухожилкові рефлекси, з'являється схильність до формування
патологічних поз, утворюються контрактури суглобів. Цей тип ДЦП
найбільш поширений ( до 80%). При ньому уражаються моторні зони.
Спастичний тип, у свою чергу, має наступну класифікацію:
- спастична геміплегія,
- спастична диплегія,
- спастична моноплегія (зустрічається рідко),
- спастична квадриплегія.
2. Гіперкінетична форма ДЦП.
Його ще називають атетоідним або діскінетичним типом. Для нього
характерна постійна зміна тонусу. Неконтрольовані рухи (гіперкінези)
зустрічаються у 10-20% пацієнтів.

19. 3. Атактичний тип ДЦП зустрічається відносно рідко.
При цьому типі уражається мозочок. За статистикою – до 5% від
усіх випадків ДЦП. При цьому типі дитячого церебрального
паралічу тонус м'язів знижений. У зв'язку з постійними
мимовільними рухами хворий не може нормально рухатися, хода
його нестійка. Особливо страждає координація око-рука. Розумові
здібності різко знижені.
4. Поєднаний тип, для якого характерне більш дифузне
ураження мозку, становить до 10% пацієнтів, які страждають на
ДЦП.

20. Особливості та проблеми
психічного розвитку дітей з ДЦП
• сповільненість психічних процесів (цереброастенічний
синдром у дітей);
• труднощі переключення на інші види діяльності;
• недостатність концентрації уваги, знижений обсяг
механічної пам'яті;
• низька пізнавальна активність;
• недостатність просторових уявлень /дисграфія,
дискалькулія/;
• емоційна лабільність;
• проблеми самооцінки і особистісна незрілість,
утриманські установки;
• сором'язливість, вразливість, замкнутість.

21. Діти з РДА
Ранній дитячий аутизм (РДА) – це
нерівномірний розвиток психіки з
порушенням переважно соціального
міжособистісного сприйняття і функції
спілкування.

22. Види РДА
• 1-а група – найбільш важкий ступінь ураження. Дитина безцільно
переміщається по кімнаті, може залазити на меблі, стрибати зі стільців.
Емоційний контакт з дорослими відсутній, реакція на зовнішні і
внутрішні подразники слабка. Особа, зазвичай, зберігає вираз глибокого
спокою. Мова відсутня, хоча розуміння мови оточуючих може бути не
порушеним. Уникає сильних стимулів: шуму, яскравого світла, гучної
мови, дотиків. Ці подразники можуть викликати страх.
• 2-а група відрізняється більшою активністю. Дитина реагує на фізичні
відчуття (голод, холод, біль). Активно вимагає збереження сталості в
навколишньому середовищі: однакової їжі, постійних маршрутів
прогулянки; вони важко переживають перестановку меблів, зміну одягу.
При цих змінах дитина відмовляється від їжі, може втратити навички
самообслуговування. Прояви такого стану помітні з 2-3 р. Як правило, у
дітей цієї групи зустрічаються стереотипні дії, спрямовані на
стимуляцію органів чуття: натискання на очні яблука, обертання
предметів перед очима, шарудіння папером, слухання одних і тих же
пластинок. Вестибулярний апарат стимулюється стрибками,
розгойдуванням вниз головою і т. п. Мова, в основному, складається з
однотипних мовних штампів – команд. Характерний надмірний
зв'язок з матір'ю, неможливість відійти від неї навіть на короткий
термін.

23. 3-я група характеризується наявністю мови у вигляді
емоційно забарвленого монологу, дитина здатна висловити
свої потреби. Відзначається суперечливість мотивів:
прагнення до досягнення мети при швидкій втраті інтересу
та бажання; лякливість, тривожність і потреба в повторному
переживанні травмуючих вражень. Часто зустрічаються
агресивні дії, малювання страшних малюнків (зображення
пожеж, бандитів і т. д.).
4-а група РДА є найменш важкою. Діти здатні до
спілкування, в них збережені інтелектуальні функції. Однак
мова з аграматизмами, порушено вживання займенників.
Виражена надмірна потреба в захисті, підбадьоренні,
емоційній підтримці з боку матері. У дитини цієї групи не
вистачає гнучкості, розмаїття поведінки, часто виникають
ритуальні форми поведінки як захист від страхів. Коло
спілкування обмежено лише близькими, добре знайомими
людьми. В ході розвитку дитини можливі як поліпшення
освоєння навичок спілкування, поступова адаптація, так і
регрес, втрата раніше набутих навичок.

24. Особливості та проблеми
психічного розвитку дітей з РДА
• рівень інтелектуального розвитку варіюється в
залежності від виду РДА;
• добре розвинена механічна слухова і зорова
пам'ять, просторова орієнтація;
• мислення шаблонне, стереотипне;
• схильність до фантазування, здібність до
складання віршів;
• високий рівень тривожності, схильність до
страхів, гіперсензитивність, стереотипія у
поведінці, байдужість;
• уникнення соціальних контактів.

25. Діти з синдромом Дауна
Синдром Дауна – це генетичне захворювання, при якому каріотип
складається з 47 хромосом замість звичайних 46.
При утворенні статевих клітин під час мейозу парні хромосоми
повинні розходитися, але якщо з якоїсь причини цього не сталося, під
час зачаття дитини з’являється третя 21-а хромосома.

26. Особливості та проблеми психічного
розвитку дітей з синдромом Дауна
• відставання у моторному розвитку /тонка і загальна моторика/;
• можливі проблеми зі слухом і зором;
• проблеми з розвитком мовлення і розумінням зверненої мови;
• труднощі концентрації уваги, слабка слухова пам'ять;
• труднощі з вмінням узагальнювати, розмірковувати, доводити;
• труднощі з встановленням послідовності дій, явищ,
предметів та ін.;
• сповільненість психічних процесів;
• проблеми формування навичок самообслуговування;
• труднощі соціалізації.

27. Діти з ЗПР
Затримка психічного розвитку - це
уповільнення темпу розвитку психічних
процесів, яке частіше виявляється під час
вступу до школи і виражається в недостатності
загального запасу знань, обмеженості уявлень,
незрілості мислення, малій інтелектуальній
цілеспрямованості, переважанні ігрових
інтересів, швидкого
перенасичення в
інтелектуальній діяльності.

28. Види ЗПР
згідно класифікації К. С. Лебединської
• Затримка розвитку конституціональної етіології –
неускладнений психофізичний інфантилізм, при якому
когнітивна і емоційна сфери знаходяться на ранньому етапі
розвитку.
• ЗПР соматогенної етіології виникає внаслідок тяжких
захворювань, перенесених в період раннього дитинства.
• ЗПР психогенної етіології є результатом несприятливих умов
виховання (гіперопіка, імпульсивність, лабільність,
авторитаризм з боку батьків).
• ЗПР церебрально-органічної етіології – це наявність
невиразної органічної недостатності нервової системи, частіше
резидуального характеру, внаслідок патології вагітності (важкі
токсикози, інфекції, інтоксикації і травми, несумісність крові
матері і плоду по резус - фактору), недоношеності, асфіксії і
травми при пологах, постнатальних нейроінфекцій, токсико -
дистрофуючих захворювань перших років життя.

29. Причини відставання у
розвитку дітей з ЗПР
ЗПР може виникнути внаслідок різних причин, умовно їх можна
розділити на біологічні та соціальні.
До біологічних причин відносяться:
• ураження ЦНС в період внутрішньоутробного розвитку: травми та інфекції під
час вагітності, шкідливі звички матері, гіпоксія плоду;
• недоношеність, симптоми жовтяниці;
• гідроцефалія;
• вади розвитку головного мозку;
• епілепсія;
• вроджені ендокринні патології;
• спадкові захворювання – фенілкетонурія, гомоцистинурія, гістидинемія,
синдром Дауна;
• тяжкі інфекційні захворювання (менінгіт, менінгоенцефаліт, сепсис);
• захворювання серця, нирок;
• порушення сенсорних функцій (зору, слуху).

30. До соціальних причин можна віднести:
• обмеження життєдіяльності дитини;
• несприятливі умови виховання, педагогічна
занедбаність;
• часті психотравми у житті дитини.

31. Особливості та проблеми
психічного розвитку дітей з ЗПР
• психофізичний інфантилізм;
• емоційна незрілість;
• ігрові мотиви;
• нездатність до вольового зусилля;
• невміння планувати свою діяльність;
• звужений обсяг пам'яті;
• низький рівень довгострокової пам'яті;
• нестійка увага, прояви гіперактивності;
• добре розвинене наочно-дієве мислення;
• низький рівень логічного мислення.

32. Мовленнєві порушення у дітей
Мовленнєві порушення – це відхилення від
мовленнєвої норми, прийнятої в мовному
середовищі, які частково або повністю
перешкоджають мовленнєвому спілкуванню,
обмежують можливості пізнавального розвитку
і соціокультурної адаптації.

33. Причини мовленнєвих порушень:
Причини відхилень від норми бувають органічними і функціональними.
До органічних відносяться серйозні анатомо-фізіологічні порушення
механізму мовлення. Вони можуть бути обумовлені:
- недостатнім ступенем зрілості кори головного мозку;
- відхиленнями у будові і координованій роботі голосових і дихальних систем,
органів артикуляції;
Причинами цього можуть бути несприятливі фактори, що впливають в період
внутрішньоутробного розвитку або дитячому або ранньому дошкільному віці,
такі як:
- внутрішньоутробна патологія (токсикози, вірусні й ендокринні захворювання
матері, прийом лікарських препаратів, несумісність по резус-фактору,
алкоголізм, куріння, наркоманія);
- ураження мозку під час пологів;
- захворювання, перенесені в перші роки життя дитини.

34. Порушення усного мовлення
• Дислалія – порушення звуковимови при
нормальному слухові, яке виникає внаслідок
функціоннальних або органічних причин.
• Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковими
фізіологічними дефектами мовного апарату.
• Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення (розлади
різних сторін вимови, голосових функцій, темпу й ритму) .
• Заїкання- порушення темпоритмічної організації мовлення,
зумовлене судомним станом мовного апарату.
• Алалія – відсутність або недорозвиток мовлення внаслідок
органічного ураження мовних зон кори головного мозку у
внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини.
• Афазія – повна або часткова втрата мовлення, зумовлена
локальними ураженнями головного мозку.

35. Функціональні порушення виникають внаслідок впливу
соціальних причин:
- наслідування старшим,
- поганих соціально-побутових умов;
- неправильного виховання (гіпертурботи або
педагогічної занедбаності);
- стресів і психічних захворювань;
- труднощах емоційного, мовленнєвого спілкування і
контактів з дорослими.

36. Порушення писемного мовлення
• Дислексія – часткове специфічне
порушення процесу читання (утруднення
впізнання та розпізнавання літер;
ускладнення злиття літер у склади і склади
у слова).
• Дисграфія – часткове специфічне
порушення процесу письма (зменшування
або пропуск літер, викривлення
звукоскладової структури та речення).

37. Психологічні особливості та
проблеми розвитку дітей з
мовленнєвими порушеннями
• нестійкість уваги і пам'яті;
• обмеженість мислення;
• труднощі в засвоєнні навчальних навичок;
• відхилення в емоційно-вольовій сфері:
дратівливість, збудливість;
• соматичні проблеми: швидка
втомлюваність, рухова розгальмованість,
порушення сну, часті головні болі;
• особливості характеру: замкнутість,
негативізм, афективні розлади, апатія,
байдужість, нерішучість, лякливість,
вразливість.

38. Список використаних джерел
1. Епіфанцева Т.Б. Настільна книга педагога
дефектолога/ Под ред. Епіфанцевої Т.О.; 2-е вид.
2. Діти з відхиленнями развития /сост. Н.Д. Шматко.-
М.,1997
3. Ипполитова М. В., Бабенкова Р.Д., Мастюкова О.М.
Виховання дітей з церебральним паралічем у сім’ї . – М.,
1993.
4. Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та
доповнене. За ред. М.К.Шеремет. - К.: Видавничій дім
«Слово", 2010. - 672 с.
5. Інклюзивна освіта [http://inklyuzivna-osvita.webnode.com.ua]
6. Даунсайд ап. [https://downsideup.org/ru]
7. Аутизм – инфо [http://autism-info.ru]