virshi

3. 3
Я хочу, щоб у мирній творчій праці
Квітчались села й кращали міста,
Щоб син мій будував ясні палаци,
Щоб колосилась нива золота...
Наталя Львівна Забіла — перший
лауре­ат Республіканської літератур-
ної премії ім. Лесі Українки, по пра-
ву вважається зачинателькою сучас-
ної української дитячої літератури.
Чимало поколінь із захватом читали
й читають яскраві вірші та захоплю-
ючі казки й оповідання, з любов’ю,
незмінною цікавістю сприймають її
творчість.
Творчий шлях письменниці був до-
сить довгим. Н. Забіла народилася 5
березня 1903 року в Санкт-Петербур-
зі, в родині, де живопис, музика, лі-
тература були органічною частиною
сімейного життя. Дід її — відомий
скульптор П. Забіла (Забела). Родин-
ні зв’язки єднають письменницю з у-
славленими живописцями М. Ґе та О. Врубелем, письменника-
ми Толстими.
Маленька Наталя рано почала цікавитися літературою, яка
згодом стала справою її життя. З дитячих років пробувала вона
писати вірші.
1917 року сім’я майбутньої письменниці переїхала в Украї-
ну, де поселилася поблизу міста Харкова в невеличкому селищі
Люботин (нині місто).
Ще 16-річною Н. Забіла почала працювати вчителькою, зго-
дом закінчила Харківський інститут народної освіти.
1924 року, будучи студенткою, Н. Забіла надрукувала свій
перший вірш. Відтоді дедалі частіше її твори з’являються в ба-
гатьох українських газетах та журналах, а в 1926—1927 рр. ви-
ходять перші книжки. З того часу письменниця створила понад
сто п’ятдесят збірок та окремих книжок, переклала україн-
ською мовою твори О. Пушкіна, С. Михалкова, Л. Квітки, «Сло-
во о полку Ігоревім» тощо.

4. 4
* Рід Н. Забіли сьогодні продовжують її онуки та правнуки.
Чим приваблюють юного читача твори Наталі Забіли? На-
самперед — материнською щирістю, справжньою любов’ю до
дітей. Сама вона мала їх четверо*. Кохала, піклувалася ними,
наспівувала їм власних пісень, писала й розповідала вірші та
казки. Захоплення в очах малюків було для неї кращою оцін-
кою нових творів.
Мама-поет прагнула до того, щоб діти виросли вихованими,
розумними, чесними, мужніми, щоб, читаючи її вірші, дитина
більше пізнавала, частіше посміхалася — тому поетичні слова
ніби лилися з її душі. Вони ніжні й мальовничі, цікаві й повчаль-
ні, сповнені доброго гумору й пройняті материнським теплом.
Письменниця вводить читачів у чарівний і таємничий світ, де
поруч казка і реальність, люди й тварини, дорослі та діти. Вона
одне оспівує, з приводу іншого радіє, а з чогось і сміється, по-до-
брому, без глузування. Хтось впізнає себе, стане йому соромно:
замислиться дитина — отже, мети досягнено!
Як же Наталя Забіла знає дітей! Як невимушено веде з ними
поетичну бесіду: про квіти й траву, вітер, дерево, струмок, про
свійських тварин, лісових звірів та все живе навколо. Прочи-
тавши такі рядки, дитина не зможе залишитися байдужою до
природи. Тому герої творів Забіли охоче саджають дерева, захи-
щають своїх зелених друзів.

5. Реальні діти живуть на реальній землі, але часом поринають
у фантастичний світ, потрапляючи в незвичайні ситуації, зу-
стрічаються з різними героями.
І юні читачі обов’язково стають на чийсь бік, комусь співчу-
вають, когось засуджують... Саме так виховуються певні риси
характеру: допитливість, сміливість, доброзичливість, відпові-
дальність тощо.
Особливе місце в творчості письменниці посідають віршова-
ні казки — такі пісенні, легкі, цікаві. Поезії сповнені й прозові
твори — повісті про життя дітей і дорослих. Це дуже повчаль-
ні твори, бо з них дитина дізнається про особливості поведінки і
вчинків дорослих у різних життєвих ситуаціях, над чимось за-
мислюється, робить висновки. Отак і формуються смак, харак-
тер, світогляд людини, тобто особистість.
Підростуть малята, але не забудуть своєї улюбленої пись-
менниці, адже попереду на них чекають інші, більш «дорослі»
твори Майстра.
І залишиться на все життя в людській душі Наталя Забіла —
поет, казкар, драматург.

6. Під дубом зеленим
трава-мурава.
Під дубом зеленим
пташина співа.
У листі лапатому
грає вітрець.
Хто книжку читатиме —
той молодець!

7. 7
СОРОКА-БІЛОБОКА
У сороки-
білобоки
п’ять малят-сороченят.
Усі чисто
хочуть їсти.
Треба всім їм дати лад.
От сорока-
білобока
поскакала на поріг
і до хати
працювати
поскликала діток всіх.
Цей, здоровий,
носить дрова,
той, швидкий, пшоно товче.
Третій в чашку
цідить бражку,
а малий млинці пече.
Тільки п’ятий
хоче спати,
помагати не біжить —
у садочку
в холодочку
ліг на травці та й лежить.
У сороки-
білобоки
все вже зроблено як слід.
Вся родина
й господиня
посідали за обід.
Ті — до кашки,
ці — до бражки,
ще й млинців по п’ять, по шість.
А ледаче
хай поплаче! —
Хто не робить, той не їсть.

8. 8
Як почув це братик п’ятий —
не схотів на травці спати,
аж підскочив: — Як це так?!
Ви — в господі,
я — в городі,
до роботи й я мастак!
Ось він поле
бараболю
й обгортає залюбки,
до городу
носить воду,
поливає огірки.
Ще й на вишню
на найвищу
лізе ягідок нарвать.
Вже й приносить
вишень досить,
щоб усіх почастувать.
І сорока-
білобока
не нахвалиться сама:
— В мене діти
працьовиті,
зовсім ледарів нема!

9. 9
РУКАВИЧКА
По ялинку внучка з дідом
йшли по лісі навмання.
А за ними бігло слідом
довговухе цуценя.
Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну.
Рукавичка
невеличка
на снігу собі лежить.
Раптом мишка
тишком-нишком
з нірки вилізла й біжить.
— Ну й хатинка!
Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут є? —
Тільки голосу з хатинки
щось ніхто не подає.
Влізла мишка в рукавичку
і сама в ній стала жить.
Раптом зайчик-
побігайчик
з-під ялиночки біжить.
— Ну й хатинка!
Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут є? —
Чує зайчик: із хатинки
хтось там голос подає:
— Є тут мишка-гострозубка.
Ну, а ти хто?
Що за гість?
— А я зайчик-побігайчик,
довгі вуха, куций хвіст!

10. 10
Вліз і зайчик в рукавичку,
стали вдвох у хатці жить.
Раптом білка —
стриб із гілки!
Та по стежечці біжить.
— Ну й хатинка!
Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут є? —
Чує білочка: з хатинки
хтось там голос подає:
— Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик — куций хвіст!
— А я білка — тепла шубка,
невеличка я на зріст!
Влізла й білка в рукавичку,
стали втрьох у хатці жить.
Глядь, поглядь, аж ось лисичка,
попід соснами біжить.
— Ну й хатинка!
Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут є? —
Чує лиска: із хатинки
хтось там голос подає:
— Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик — куций хвіст,
є тут білка — тепла шубка.
Ну, а ти хто?
Що за гість?
— Хто ж не зна мене, лисичку,
і вигадливу, й метку? —
Влізла й лиска в рукавичку,
примостилась у кутку.
Ще й кабан прибіг ікластий,
і куниця, й їжачок.
Тут і голці ніде впасти!
Скільки сміху й балачок!

11. 11
Рукавичка
невеличка
на снігу собі лежить.
А з барлогу
на дорогу
вийшов заспаний ведмідь.
— Що за зборище зібралось?
Що за хата?
Хто тут є?
Хто здіймає сміх та галас,
зовсім спати не дає?
— Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик — куций хвіст,
є тут білка — тепла шубка,
що малесенька на зріст.
Ще й лисиця є, сестриця,
і вигадлива, й метка,
є кабан, їжак, куниця.
Ну, а хто це нас ляка?
— Я ведмідь, я хочу спати,
сміху-жартів не люблю!
Сяду я на вашу хату,
всіх вас разом роздавлю!
Злий ведмідь гарчить, лютує,
ломить всі кущі підряд.
Що робити?! Хто врятує
переляканих звірят?!
А тим часом дід та внучка
вже ялинку принесли.
Так у внучки змерзла ручка,
що аж зашпори зайшли.
— Рукавичка де ж поділась?
Загубила!.. Ай-ай-ай!
Побіжи, мій песик милий,
рукавичку відшукай!

12. 12
Песик дівчинку послухав,
хвіст — угору, в землю — ніс,
і примчався скільки духу
на те саме місце в ліс.
Рукавичка, як живая,
ходить ходором, тремтить.
А до неї підступає
розлютований ведмідь.
Як загавкав пес на нього —
аж ведмідь оторопів,
зразу втік і до барлога
причвалав і захропів.
Тут звірята всі зраділи,
стали песика хвалить,
що прогнав ведмедя сміло,
не злякався ні на мить.
Каже песик: — Дуже прошу
інше мешкання знайти.
Треба дівчинці хорошій
рукавичку віднести.
— А хіба ж це рукавичка?! —
загукали всі. — Невже?!
В нас нема такої звички
забирать собі чуже!
Всі ми підемо з тобою
рукавичку повернуть! —
І веселою юрбою
звірі вирушили в путь.
До дівчатка за хвилинку
рукавичку віднесли,
і всі разом круг ялинки
танцювати почали.

13. 13
Мильна булька невеличка,
соломинка й черевик
йшли по лузі.
Бачать — річка.
Як добратись на той бік?
Каже булька:
— Черевичку!
Попливи по річці вплав
і, як човник, через річку
нас любенько переправ!
— Ні, не хочу!
По воді я
зовсім плавати не звик.
Тут на тебе вся надія! —
відмовляє черевик.
Булька каже:
— Я, признатись,
вмію плавати сама,
та щоб вас обох підняти,
в мене силоньки нема!
Соломиночко-сестричко,
чималенька ти на зріст.
Простягнись на той бік річки,
ми й перейдем через міст.
І охоче в ту ж хвилинку,
дуже довга та тонка,
простяглася соломинка
аж до того бережка.
ЧЕРЕВИК, СОЛОМИНКА ТА БУЛЬКА
— Переходьте поодинці!
Черевичку, не барись! —
Він пішов по соломинці,
а вона відразу — трісь!
Черевик — шубовсть у воду,
навіть хвиля розійшлась!
А, уздрівши цю пригоду,
булька реготом зайшлась.
Реготалась, реготалась,
поки й лопнула вона!
І нікого не зосталось —
тільки казочка смішна.

14. 14
КІТ І ПІВНИК
Кричить і б’ється півничок,
не вирветься ніяк.
— Ой котику-воркотику,
біжи сюди, біжи!
Звільнитися від ворога
мені допоможи!
А кіт ще недалеко був,
щодуху пострибав,
нагнав хвостату злодійку
і друга врятував.
На другий день котові знов
іти до лісу час.
От він іде, а півнику
дає такий наказ:
— Гляди ж, мій любий братику,
веди себе як слід.
Усяким хижим злодіям
не відчиняй воріт!
Пішов до лісу кіт-воркіт,
далеко десь бреде.
А вже лисичка тут як тут
і знов своє веде:
— Ой півнику-когутику,
який ти молодець!
Яскраве в тебе пір’ячко,
червоний гребінець.
Ой вийди із хатиночки,
ворота відчини.
Я дам тобі насіннячка
ще й ягід бузини!
Була собі хатиночка,
навколо неї пліт.
Жили в хатинці півничок
і сірий кіт-воркіт.
Кіт зрання та до вечора
у лісі полював,
а півник в хаті порався
та квіти поливав.
От якось вранці вирушив
до лісу кіт-воркіт.
Аж тут лисичка хитрая
прибігла до воріт.
Прибігла, облизалася
гостреньким язичком
та й почала виспівувать
солодким голоском:
— Ой півнику-когутику,
який ти молодець!
Голівка в тебе масляна,
червоний гребінець.
Нема ні в кого пір’ячка
такої довжини...
Ой вийди на подвір’ячко,
ворота відчини!
Сподобалися півнику
привітливі слова,
він за ворота виглянув:
— А хто це там співа?
Схопила лиска півника
та кинулась в байрак!

15. 15
От півник тільки виглянув:
— Хто ягоди приніс? —
Схопила лиска півника
та й кинулась у ліс!
Щосили б’ється півничок,
кричить на всі лади:
— Ой котику-воркотику,
біжи скоріш сюди!
Примчав із лісу кіт-воркіт,
хоч і далеко був,
нагнав хвостату злодійку
і півника здобув.
На третій день збирається
ізнов до лісу кіт
та каже: — Ти вже, півнику,
не відчиняй воріт.
А як не будеш слухатись,
потрапиш у біду.
Тебе вже я не визволю,
бо я далеко йду!
Лишився в хаті півничок,
сидить, забився в кут.
А вже лисичка хитрая
ізнову тут як тут.
— Ой півнику-когутику,
який ти молодець!
Яскраве в тебе пір’ячко,
червоний гребінець.
Ой вийди на подвір’ячко,
ворота відчини.
Прийшли співці з музиками
з чужої сторони.
Пісні співать збираються
ще й танці витинать.
Без тебе, без когутика,
не хочуть починать!
От півник тільки виглянув:
— Які ще там пісні? —
Схопила лиска півника
та й зникла в гущині.
Хоч як не плакав півничок,
а котик не почув,
бо він у лісі темному
далеко дуже був.
Вертається увечері
додому кіт-воркіт —
нема в хатинці півника,
пропав його і слід!
— Ах ти ж хвостата злодійко,
ти знову тут була!
Мого дружка єдиного
до себе потягла...
Не став він часу гаяти,
не став він лити сліз,
узяв мішок та шабельку
й пішов собі у ліс.
Приходить кіт на галяву
і бачить: перед ним
стоїть хатинка лисяча
із ґанком різьбляним.
А ось дочка лисиччина —
маленьке лисеня —
з метеликами грається
та жабок доганя.

16. 16
Підкрався кіт тихесенько,
стрибнув, що сили мав,
і враз дочку лисиччину
за хвостик упіймав!
В мішку дочка лисиччина
пищить та верещить.
Лисичка з хатки вибігла,
побачила й кричить:
— Ой котику-воркотику!
Та де ж моя дочка?!
— А ти навіщо, злодійко,
взяла мого дружка?
Віддай негайно півника —
оддам тобі дочку! —
А півник, в хаті замкнений,
кричить: — Ку-ку-рі-ку!
Побачила тут лисонька,
що спорити не слід,
та й випустила півника,
й дочку віддав їй кіт.
От кіт-воркіт із півником
вернулися назад.
І знову у хатиночці
настали мир і лад.
Лисиця вже боялася
приходити сюди.
А півник жив із котиком
і слухався завжди.

17. 17
ВОВК І КОЗЛЯТА
— Чуєм, чуєм, це не мати —
в неї пісня не така!
Тут один цапок сміливий
нишком глянув через пліт,
бачить — вовк страшний, жах-
ливий
причаївсь біля воріт.
Сірий вовк цапка не бачить,
витягає гострий ніж
і гукає нетерпляче:
— Відчиняйте-но скоріш!
А козлята: — Ми не проти! —
Не злякались хижака!
Відімкнули враз ворота
та як випустять Рябка!
Вовк, побачивши собаку,
підібгав лякливо хвіст,
відстрибнув — та з переляку
як бебехнеться під міст!
Саме йде тут з лісу мати,
молока малим несе.
А назустріч їй козлята
та й розказують про все.
Почала коза радіти:
— Ну й Рябко наш молодець!
Ну й розумні в мене діти! —
Тут і казочці кінець.
До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.
Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить,
у ворота стукотить:
— Відчиніться, відімкніться!
Ваша матінка прийшла,
ваша матінка із лісу
молочка вам принесла!
Відчиняють їй козлята,
з ними вірний пес Рябко.
І заходять всі до хати
пити свіже молоко.
Якось сірий вовк підслухав,
що коза пішла у ліс,
до воріт прибіг щодуху,
під ворота сунув ніс.
«Зараз, — думає, — козляток
проковтну одним ковтком!»
І почав він промовляти
ніжним-ніжним голоском:
— Відчиняйте, козенята!
Я несу вам молока!

18. 18
ПЛИСКАЧИК
Якось каже дід бабусі:
— Розпали вогонь в печі
та для нашої Ганнусі
ти плискачика спечи.
Замісила баба тісто
і плискачика спекла,
а тоді, щоб трохи вистиг,
на віконце віднесла.
От лежить пухкий плискачик
на тарілці на вікні,
золотистий та гарячий,
боки випнувши масні.
Десь гуля Ганнуся, видно,
не куштує плискача.
А йому лежать набридло,
стриб з вікна — навтікача!

19. 19
Покотився, покотився
по траві, мов коліща.
Раптом зайчик-побігайчик
зустрічає плискача.
— Ну й плискачик золотистий!
Мабуть, добрий ти на смак?
— Ні, мене не можна їсти,
я уславлений співак:
«Я — плискачик,
я гарячий,
загорілий в мене бік.
І від діда,
і від баби,
і від внучки
я утік.
Вирушаю мандрувати,
погуляю досхочу
і від тебе,
від зайчати,
зараз, зараз утечу!»
Покотився, покотився
по траві, мов коліща.
Раптом вовк іде назустріч,
зупиняє плискача.
— Ой плискачику хороший!
Зараз я тебе ковтну!
— Ні, не їж. Послухай, прошу,
як я пісню затягну:
«Я — плискачик,
я гарячий,
загорілий в мене бік,
я від діда, баби й внучки
і від зайчика утік.
Вирушаю мандрувати,
погуляю досхочу

20. 20
і від тебе, вовк зубатий,
зараз, зараз утечу!»
Покотився, покотився
по траві, мов коліща.
Ось іде ведмідь із лісу,
зупиняє плискача.
— Ну й плискачик запашистий!
Я б тебе охоче з’їв!
— Ні, мене не треба їсти,
от послухай краще спів:
«Я — плискачик,
я гарячий,
загорілий в мене бік,
я від діда, баби й внучки,
від зайчати й вовка втік!
Вирушаю мандрувати,
погуляю досхочу
і від тебе, волохатий,
зараз, зараз утечу!»
Покотився, покотився
по траві, мов коліща.
Враз як вистрибне лисиця
з-під куща
до плискача.
— Ну й плискачик! Що й казати!
Запашний від тебе дух...
— Я умію ще й співати,
в мене — голос,
в мене — слух! —
І почав співать плискачик:
«Я — гарячий,
я добрячий,
загорілий в мене бік.
Я від діда, баби й внучки,

21. 21
і від вовка, і ведмедя,
і від зайчика утік.
І від тебе утечу я...»
А лисичка каже враз:
— Щось тебе я кепсько чую,
заспівай-но другий раз!
Ти співаєш дуже дзвінко,
в тебе й справді голос є! —
А сама в цей час торбинку
з-під ялинки дістає.
Та хвалько цього не бачить,
радий з успіху свого.
Тільки вивів:
«Я — плискачик...»
А лисичка — хап його!
І незчувся, як в торбинці
опинився наш співець!
І лисичка по стежинці
в ліс побігла навпростець.

22. 22
А в ліску мала Ганнуся
недалечко від тих місць
лісовую грушу трусить
і грушки солодкі їсть.
Загорілись в лиски очі —
мабуть, груші ті смачні!
— Ой, — говорить, — їсти хочу!
Дай-но, дівчинко, й мені! —
Бачить дівчинка: лисиця,
витівниця лісова!
І на спинці у торбинці
щось ворушиться й співа:
«Я — плискачик,
я гарячий,
загорілий в мене бік.
Втік від діда, баби й внучки,
від лисиці я не втік!..»
— Що ж, — Ганнуся каже, — миттю
натрушу тобі грушок.
Стань-но ближче та під віття
підставляй свій лантушок!
Розв’язала лиска торбу,
а плискачик з неї — плиг!
Та як кинеться моторно
прямо дівчинці до ніг.
— Ой, рятуй мене, Ганнусю!
Нагулявсь я досхочу.
Я додому повернуся,
більш нізащо не втечу!
Засоромлена лисиця
заховалась під кущем.
А Ганнуся до бабусі
повернулась з плискачем.

23. 23
ЗАЙЧИКОВА ХАТКА
Оселились біля річки
сірий зайчик та лисичка.
Зайчик — в хатці луб’яній,
а лисичка — в крижаній.
Ось постукала в віконця
тепла сонячна весна,
і розтанула на сонці
біла хатка крижана.
Почала лиса зітхати:
— Як я житиму без хати?
Зараз зайця прожену
й влізу в хатку луб’яну!
Де вже зайчику малому
суперечить хижаку!
Довелось тікати з дому
бідолашному звірку.

24. 24
А лисиця та хвостата
влізла в зайчикову хату
і в хатинці луб’яній
оселилась, як в своїй.
Пострибав по лісі зайчик,
сірий зайчик-побігайчик,
сльози річкою ллючи:
страшно в лісі уночі!
Раптом вовк іде до нього
та й питає: — Що таке?
Мабуть, в зайчика малого
лихо трапилось тяжке?
— Ой, мене прогнала з хати
люта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
— Годі, годі, зайчик, плакать,
витри слізоньки свої.
Знаю я цю розбишаку,
зараз вижену її!
Підійшли вони до хати,
вовк гарчить:
— Ану, хвостата!
Забирайся звідсіля! —
А лисиця відмовля:
— От як скочу, як підскочу —
полетить від тебе клоччя,
на шматочки роздеру
ще й на порох розітру!
Вовк злякався — та й тікати!
А зайча пішло вночі
знову захисту шукати,
сльози річкою ллючи.
Враз ведмідь іде до нього
та й питає: — Що таке?
Мабуть, в зайчика малого
лихо трапилось тяжке?
— Ой, мене прогнала з хати
люта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
— Годі, годі, зайчик, плакать,
витри слізоньки свої.
Знаю я цю розбишаку,
зараз вижену її!
Підійшли вони до хати.
— Геть! — загримав
волохатий. —
Забирайся звідсіля! —
А лисиця відмовля:
— От як скочу, як підскочу —
полетить від тебе клоччя,
на шматочки роздеру
ще й на порох розітру!
Як почув ведмідь цю мову —
враз сховався у кущі,
і побрів наш зайчик знову,
сльози річкою ллючи.
Стріла зайчика собака,
розпитала, що та як.
— Годі, — каже, годі плакать,
не боюсь я розбишак!
Підійшла й вона до хати,
загарчала: — Геть, хвостата!
Забирайся звідсіля! —
А лисиця відмовля:

25. 25
— От як скочу, як підскочу —
полетить від тебе клоччя,
на шматочки роздеру
ще й на порох розітру!
Утекла й собака зразу.
А зайчатко уночі
знов побігло, від образи
сльози річкою ллючи.
Враз іде назустріч півник,
гострі шпори на ногах.
— Що з тобою? Дуже дивно
зайця бачити в сльозах!
— Ой, мене прогнала з хати
люта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..

26. 26
— Що ж, провчу я розбишаку!
— Де вже, півничок, тобі?!
Вовк, ведмедик і собака
відступились в боротьбі...
— Ну, за мене не страшися!
Сам побачиш — от ходім! —
Вийшли друзі на узлісся,
де стояв зайчатин дім.
Місяць виглянув з-за хмари.
Півник крилами ударив.
— Годі спать — ку-ку-рі-ку! —
на чужім пуховику!
Вмить лиса продерла очі.
— Хто там ходить по двору?
От як скочу, як підскочу —
на шматочки роздеру!
Не злякався півник смілий
та на ґанок як стрибне.
— Забирайся, поки ціла!
Не дратуй, гляди, мене!
Відкида лиса запори,
бачить: півник-молодець,
гострий дзьоб, сталеві шпори
ще й червоний гребінець.
Тут лиса аж закрутилась.
— Я хороша! Я не зла!
Я з зайчатком не сварилась,
по-сусідському жила!..
А сама — мерщій на ґанок,
та — по східцях, та — у ліс!..
І зустрінув зайчик ранок
знов веселий, як колись.

27. 27
ЛИСИЦЯ ТА РАК
Десь жила собі лисичка,
тим відома між звірят,
що була у неї звичка
глузувать з усіх підряд.
Глузувала із сороки,
що у неї білі боки.
Насміхалася з жука —
в нього роги, як в бика.
А ведмідь, мовляв, незграба,
а кабан — гладкий, як жаба,
а у зайця — куций хвіст,
а їжак — малий на зріст,
у кози — негарні роги,
а у чаплі — довгі ноги,
а сова — сліпа удень,
і усі — дурні як пень.
— А сама я гарна, ловка,
славлюсь я на всі ліси.
Хвіст у мене — наче з шовку,
незрівнянної краси.
Я швидка, метка, розумна,
у палаці б жить мені!
А на вас — дивитись сумно,
простачки непоказні!..
Вихвалялася без міри
та лисиця кожну мить —
аж в усьому лісі звірі
вже не знали, що й робить!
Хоч би хто набрався духу,
щоб покласти край цьому,
щоб провчити цю хвастуху
й добре висміять саму!

28. 28
Якось вийшла ця лисиця
прогулятися в байрак.
Раптом бачить: по травиці
до струмочка лізе рак.
От вона до нього скаче
й починає глузувать:
— Ех ти, раче-небораче,
тільки й вмієш рачкувать!
Рак на це, підвівши клешні,
каже: — Не займай мене!
Ще побачать всі тутешні,
хто кого пережене.
А лисиця знов сміється:
— От розвага для звірят!
Ну й змагання розпочнеться:
я — вперед, а ти — назад!
— Я готовий до змагання! —
рак відказує не в жарт. —
В цьому ж місці завтра зрання
разом вийдемо на старт!
Тут почули цю розмову
метушливі горобці
і негайно слово в слово
рознесли в усі кінці.
Збіглись звірі до байраку,
в лісі гомін шелестить:
— Та невже ж старому раку
перегнати пощастить?!
Кожен лізе, де видніше,
дехто б’ється об заклад,
а ведмідь умови пише,
щоб змаганню дати лад:

29. 29
«Бігти з пагорка до мосту,
по мосту через струмок,
а тоді на гору просто,
де стоїть ото пеньок».
Дзвонить білочка у дзвоник.
Все затихло, й під кінець
сірий зайчик — майстер гонок —
підіймає прапорець.
— Приготуйсь! Команду слухай!
Починаймо! Раз, два, три!.. —
І лисиця тут щодуху
вмить помчалася з гори.
Мчить, мов лине над землею,
до струмочка!.. Через міст!..
І не зна, що рак клешнею
учепився їй за хвіст!

30. 30
Ось пеньок!.. Аж дух спинився...
Круть хвостом на всім скаку! —
Рак одразу відчепився
і сидить вже на пеньку!
— Ти вже тут?.. — руда говорить,
ледве стримуючи злість,
та мерщій назад, під гору!
Ну, а рак — ізнов за хвіст!
Прибігає... Поруч з нею —
глядь! — і рак уже сидить,
ще й грозиться їй клешнею,
перед натовпом ганьбить.
— Що, — питає всім на втіху, —
будеш рака поважать?! —
Глядачі кругом від сміху
просто покотом лежать.
Аж гарчить лиса від злоби:
— Нумо знову, якщо так!
В другий раз догнати спробуй!
— Хоч у третій! — каже рак.
Вслід лисиці знову лине
регіт, оплески і свист,
а вона ні на хвилину
не оглянеться на хвіст!
Вдруге, втретє і вчетверте!..
І до того гра дійшла,
що лисиця напівмертва
впала й ноги простягла.
— Щоб тепер не насміхалась,
так і треба! — каже рак.
І веселий сміх та галас
розляглись на весь байрак.

31. 31
КОРІНЦІ ТА ВЕРШКИ
От і проріст зеленіє.
Дід і поле, й полива.
А ведмідь ніяк не вміє,
знай лежить, відпочива.
Проминуло красне літо,
підійшов роботі край.
Наступає час ділити
вже достиглий урожай.
Дід повнісіньке підпілля
буряків понакладав.
А всю гичку та бадилля
клишоногому віддав.
От лежить ведмідь сердитий
та у лігві лапу ссе.
— Почекай, на друге літо
поквитаюся за все!
Вже й весна ведмедя будить,
от він знову пристає:
— Хай твої вершечки будуть,
а коріння все моє!
Ну, а діду все єдино,
він погоджується вмить:
недаремно ж він — людина,
а ведмідь — таки ведмідь!
От колись ведмідь угледів,
як у полі оре дід,
і схотілося ведмедю
поживитися як слід.
До старого він підходить,
каже: «Нумо вдвох робить,
а усе, що в полі вродить,
будем нарівно ділить.
А коли немає згоди —
бережись, бо відплачу:
нароблю тобі я шкоди
й поле все потолочу!»
Як тут станеш відмовляти?
Дуже лютий той ведмідь;
може й плуга поламати,
може й воликів побить.
Та дідусь був хитрий зроду
і на вигадки мастак.
Він ведмедю каже: «Згода!
Ми ділитись будем так:
Хай мені — саме коріння,
а тобі — самі вершки!»
Ну, а сам узяв насіння
та й посіяв буряки.

32. 32
І посіяв дід пшеницю,
посміхаючись під вус.
Знов ведмідь одно — ліниться,
а працює сам дідусь.
Пролетіло красне літо,
і жнивам приходить край.
Узялися знов ділити
дід з ведмедем урожай.
В діда збіжжя у коморах —
і на хліб, і на млинці.
А ведмідь, за договором,
забирає корінці!
Як розсердивсь клишоногий,
та й поплентався у ліс.
Йде по лісі без дороги
й буркотить собі під ніс:
— От іще лиха година!
Я ж не знав заздалегідь,
що людина — це людина,
а ведмідь — таки ведмідь!

33. 33
ГУСИ-ЛЕБЕДІ
Тече молочна річечка,
кисільні береги.
— Ой річечко ріднесенька,
мені допоможи!
Де ділись гуси-лебеді,
як знаєш — розкажи!
— Поїж мого киселику,
тоді я розповім!
— Та ні, у мого батечка
і меду я не їм!
Побігла далі дівчинка —
попереду лісок.
Стоїть зелена яблуня,
біленький поясок.
— Ой яблунько ріднесенька,
мені допоможи!
Де ділись гуси-лебеді,
як знаєш — розкажи!
— Поїж кисленьких яблучок,
тоді я розповім!
— Та ні, у мого батечка
й солодких я не їм!
Побігла далі дівчинка,
побачила ставок.
Вода — неначе дзеркало,
на березі — пісок.
Сидить Івасик, грається
на березі в піску.
А білі гуси-лебеді
купаються в ставку.
Була на світі дівчинка
і братик Івасьок.
Пішла гуляти дівчинка
із братиком в лісок.
Поклала спати братика
під кущик на траві
й пішла збирати ягоди
та квіти лісові.
Летіли гуси-лебеді,
схопили Іваська
та й понесли на крилечках
далеко від ліска.
Аж тут прибігла дівчинка,
побачила гусей.
Вони крильми заплескали
і зникли вже з очей.
Біжить за ними дівчинка,
а їх ніде нема!
Лиш на горбочку пічечка
стоїть собі сама.
— Ой пічечеко ріднесенька,
мені допоможи!
Де ділись гуси-лебеді,
як знаєш — розкажи!
— Поїж моїх перепічок,
тоді я розповім!
— Та ні, у мого батечка
я й млинчиків не їм!
Побігла далі дівчинка —
нікого навкруги!

34. 34
Підкралась тихо дівчинка
до того бережка.
Схопила вмить Івасика —
та й ходу від ставка!
А гуси це побачили,
зібрались у загін,
летять, тріпочуть крилами
за нею навздогін.
Біжить щодуху дівчинка,
і бачить — у ліску
стоїть та сама яблуня
у білім пояску.
— Ой яблунько ріднесенька,
рятуй мене, рятуй!
— А ти кисленьких яблучок
спочатку покуштуй!
Вона вкусила яблучко —
яке ж воно смачне!
Її й сховала яблуня
під гіллячко рясне.
Побігла далі дівчинка,
та ще далека путь!
І знову гуси-лебеді
летять, не відстають.

35. 35
От-от впіймають дівчинку
дзьобаті вороги!
Аж ось — та сама річечка,
кисільні береги.
— Ой річечко ріднесенька,
рятуй мене, рятуй!
— А ти мого киселику
спочатку покуштуй!
Вона мерщій киселику
ковтнула з молочком —
її й сховала річечка
під самим бережком.
Побігла знов, а лебеді
летять, не відстають.
От-от накриють крилами,
дзьобами заклюють!
Ну, хто ж врятує дівчинку,
від лиха захистить?
Аж ось та сама пічечка
край стежечки стоїть.
— Ой пічечко ріднесенька
рятуй мене, рятуй!
— А ти моїх перепічок
спочатку покуштуй!
Тут дівчинці й перепічки
здались такі смачні!
Її й сховала пічечка
на теплім черені.
Як вискочила з пічечки,
а гуси — знов услід.
Та вже прибігла дівчинка
додому, до воріт!
Тут бачать гуси-лебеді,
що вечір вже настав,
та з тим і повернулися
на свій далекий став.
А дівчинка із братиком
спокійно стали жить,
лихих — остерігатися,
а з добрими — дружить.
* * *
Котилось спіле яблучко
з-під яблуні в ліску,
котилася перепічка
із пічки на горбку,
та ще молочна річечка
в киселику текла
і цю хорошу казочку
мені розповіла.

36. 36
ДВА МОРОЗИ
А мороз під шубу вліз
і не вилізає.
І щипав, і пік як слід,
пана всю дорогу.
Та й лишив біля воріт
вже напівживого.
В сніжній віхолі назад
наш мороз понісся.
— Чи вже впорався мій брат
з дядьком на узліссі?
А мороз — Червоний Ніс —
теж за дядька взявся.
Дядько крекнув, з санок зліз
та й підперезався.
Витер іній, що вже встиг
обліпити брови,
і, ступнувши просто в сніг,
став рубати дрова.
От мороз поліз в дірки,
і пече, й щипає.
Тільки дядько залюбки
знай собі рубає.
Вже подертий сірячок
зовсім змок від поту.
Відступив мороз на крок,
каже: — Ну й робота!
Дядько вже сіряк скида,
видно, вгрівся добре.
На сіряк мороз сіда,
каже: — Ач, хоробрий!
Два морози йшли у ліс,
все вбирали в іній.
В того був червоний ніс,
а у цього — синій.
— Старший буде той із нас, —
каже брат до брата, —
хто людину зможе враз
до кісток пробрати!
Їде дядько в сіряку.
Їде пан у шубі.
— Вибираймо до смаку,
братику мій любий!
Посміхнувся Синій Ніс
і побіг до пана:
— Як би швидко кінь не віз,
я вже не відстану!
А Червоний Ніс з гори
дивиться й сміється:
— Крізь куниці та бобри
він і не проб’ється.
Ну, а з дядьком аж ніяк
я не забарюся:
під розірваний сіряк
зараз заберуся!
Синій Ніс на пана враз
налетів щодуху.
От під комір вже забравсь,
от схопив за вуха.
Пан ховає в хутро ніс
зовсім замерзає.

37. 37
Як залізу я в сіряк
та укрию льодом,
от тоді й побачиш, як
задубієш згодом!
Склавши дрова, дроворуб
йде до одежини.
А сіряк цупкий, як дуб,
весь — як та крижина!
І, натішившися вкрай,
морозець радіє:
— Шубу з льоду одягай!
Я тебе зогрію!
Каже дядько: — Не шуткуй!
Забирайся духом! —
Та й почав по сіряку
молотить обухом.
Захрустів в мороза бік,
затріщали кості.
Ледве-ледве він утік,
плачучи від злості.
Вдягся дядько та й погнав
коника до хати.
А мороз пошкандибав
під замет зітхати.
СНІГУРОНЬКА
Ой, розгулялись взимку віхоли,
до вікон хатку замели,
де під солом’яною стріхою
дідусь із бабою жили.
Біля віконця якось ввечері
сиділи вдвох собі старі
та милувалися малечею,
що розважалась у дворі.
От дід і каже: — Нумо, спробуймо
і ми побавитись, стара, —
ходім та бабу з снігу зробимо,
отак, як робить дітвора!
А баба каже: — Не щастило нам
діток ростити на віку, —
отож хоч нині з снігу білого
не бабу зробим, а дочку!

38. 38
І от в садочку перед хатою,
напрацювавшися як слід,
із снігу білого, пухнатого
зліпили ляльку баба й дід.
Коли це галка враз пролинула
понад садком і на льоту
з крила пір’їнку чорну скинула
на сніговую ляльку ту.
З-за хмар вечірнє сонце блиснуло,
зачервоніли промінці —
і враз немов рум’янець виступив
на білім ляльчинім лиці.
І раптом, дивом-небилицею,
дівчатко виникло живе —
з такими синіми очицями,
як синє небо зимове,
з такими чорними косичками,
як чорне галяче крило,
з червоними такими щічками,
як сонце ввечері було.
— Добридень, — каже, — мамо й таточку!
Ой, як я вас обох люблю!
Ведіть скоріш до себе в хаточку
дочку — Снігуроньку свою!
Вбирають землю сніжні віхоли
в холодний одяг зимовий.
А дід та баба щастям-втіхою
стрічають кожний день новий.
У хатці прибрано, підметено —
ні порошинки по кутках,
узорні вишивки та плетива
на рушничках, на подушках.
Та ще й води щодня нанесено,
в дворі прочищені стежки,
і цілий день так любо й весело
лунають співанки дзвінкі.

39. 39
То все дочка, то все Снігуронька
встигає все зробити вмить,
мов промінь сонця в небі хмурому,
усе навколо веселить.
Дівчатка й хлопці в хату дідову
з усього сходяться села,
бо вже Снігуронька привітлива
із ними дружбу завела.
Гуляють в сніжки, з гір спускаються —
вона ніде не відстає,
морозу зовсім не лякається,
в снігу ще кращою стає.
Вже й пригрівати стало сонечко,
старі радіють — це ж весна!
Та все частіше їхня донечка
сидить замислена й сумна.
Вона все рідше посміхається,
все тихше пісеньку веде,
від сонця в затінок ховається,
із дітьми гратися не йде.
Ліси й садки убрались зеленню,
укрились цвітом запашним,
і луки всі — немов застелені
квітчастим килимом рясним.
Пришли дівчатка до Снігуроньки:
— Виходь, подруженько, до нас!
Чому це ти бліда й зажурена
в такий ясний веселий час?
— Піди, — говорять батько й мати їй, —
порозважайся, як колись!
Отож вона й пішла з дівчатами
у гомінкий весняний ліс.
Дівчата бігали над річкою,
збирали квіти на вінки,
у лісі стежили за птичками
і співи слухали дзвінкі.

40. 40
На купу хмизу десь надибали,
розклали вогнище мерщій
та й ну стрибати-перестрибувать
через вогонь навперебій!
Снігурка на дівчат поглянула,
розвеселилась, розійшлась,
стрибнула теж — і враз розтанула!
І вгору хмаркою звилась...
І вже нема Снігурки милої...
Лиш хмарка лине за лісок,
і долітає з хмари білої
дзвінкий Снігурчин голосок:
— Не плачте, матінко та батечку!
Хоч і недовго я жила,
та звеселяла вашу хаточку
й сама щасливою була.
Ось полетять хмарки над нивою
гень-ген над степом, за село
і там впадуть рясною зливою,
щоб все зростало і цвіло.
І ви любіть життя і сонечко,
радійте квітам і теплу
і споминайте вдячно донечку,
свою Снігуроньку малу!

41. 41
ДВОЄ КОЗЕНЯТ
Біг струмок через лужок,
Через воду — кладка.
І прийшло на бережок
Сіре козенятко.
— Зараз,— каже,— перейду
Я на той бік сміло!
Та назустріч, на біду,—
Козенятко біле.
Ось на кладку тупотить
Сіре з цього боку,
А вже біле там стоїть
І назад — ні кроку!
Та й вузенька ж кладка ця,
Розійтися ніде...
— Гей, піду спочатку я,
Потім ти вже підеш!
— Відступи з дороги! — Ні!
Перше перейду я!
— Дай дорогу ти мені! —
Друге вередує.
Галас, крик на весь лужок
Знявся над водою.
Козенята на місток
Кинулись обоє
Й посередині містка
Так стикнулись з ходу,
Що обидва сторчака
Полетіли в воду!
— Ой, рятуйте! Потону!
Ні за що вхопиться! —
По камінчиках, по дну
Ковзають копитця...
Невелика й глибина —
Дно крізь хвильки видко,
Та біжить вода ясна
Дуже-дуже швидко.
Раптом сіре як гукне:
— Не лякайся, брате!
Я тебе, а ти мене
Будемо тримати!
Ухопилися вони
Міцно той за того
І з страшної бистрини
Підвелись на ноги!
Ось уже й на бережку
Дружні козенятка,
А про сварку на містку
Вже нема і згадки!

42. 42
ЛИСИЦЯ Й ЖУРАВЕЛЬ
Була Лисиця скупердяйка,
Що гіршу й в світі не знайти.
Зате ж була вона хазяйка —
Могла й зварити, і спекти.
Та щоб у гості запросити
Хоч би когось — того нема:
— Аби самій ходити ситій! —
І завжди все поїсть сама.
Одного разу біля річки
Зустрівся з нею Журавель
Та й каже: — Як живеш, Лисичко?
Ось я прибув з чужих земель.
Там все незвичне, все не наше,
І все якесь-то несмачне...
А в тебе, кажуть, добра каша?
То, може, й пригостиш мене?
— Приходь, приходь! —
Лисичка каже,
Та ще й всміхається йому,
А мислить: «Ось побачиш, враже,
Як добре я тебе прийму!»
Смачної каші наварила,
Борщу з сальцем та з часником,
Тоді гарненько стіл накрила
Святковим чистим рушником.
Лисиця хитра, знають люди, —
Недовго думавши, взяла
Та на пласкі великі блюда
І борщ, і кашу розлила.
От гість заходить до оселі.
Вона кладе виделку й ніж

43. 43
Та й підсува йому тарелю.
— Ну, любий гостю, — каже, — їж!
До столу Журавель сідає,
В тарелю дзьобом — стук та брязь...
Нічого в дзьоб не попадає,
Покуштувати навіть — зась!
Аж тут сама Лисичка наша
Метким та ловким язичком
Злизала вмить з тарелі кашу
І вихлебтала борщ цілком.
Журав підвівся дуже чемно.
— Спасибі, — каже, — за обід!
Тепер приходь і ти до мене,
Я пригощу тебе як слід!
Три дні Журав до річки бігав,
Багато риби наловив,
Дістав десь куховарську книгу
І цілий день читав та вчив.
Та й заходивсь варити юшку:
В казан великий рибку склав,
Налив води, поклав петрушку,
І кропу, й різних інших трав.
Додав туди ще й лист лавровий,
Привезений з чужих земель.
І юшку добру, пречудову
Зварив на славу Журавель.
Зварив та й влив у глек високий
Із довгим горлечком вузьким...
Усе готове. Чути кроки —
Лисиця йде до нього в дім.
— Заходь, заходь, ласкаво просим! —
Журав назустріч дріботить.

44. 44
Вона зайшла, крутнула носом:
Як смачно рибкою пахтить!
Вона до глека — надаремно!..
Лисичка й так і сяк стає,
Шибає в ніздрі дух приємний,
А язичок не дістає!
Рудим хвостом крутнула гостя
Та й подалася з хати пріч!
А вдома, плачучи від злості,
В куток забилася на піч.
Покликав Журавель журавок,
І сірих чапель, і лелек —
Усіх, хто має змогу й навик
Устромлювати дзьоба в глек.
Всі досхочу понаїдались,
Хвалили юшку залюбки,
І довго там не припинялись
Веселі співи і танки.

45. 45
МАВПОЧКА Й ГОРІХИ
Коли це враз один горіх
Схитнувся, ворухнувся
Та й покотився з пліч до ніг
І десь в траві крутнувся.
— Рятуйте! — скрикнула Рірі
Й схопить його хотіла.
Але за ним ще два чи три
Додолу полетіли!..
Рірі не знає, що робить.
— Лови! Держи! Ой, лихо! —
Аж тут усі в єдину мить
Розсипались горіхи!
Та й покотились, як на сміх,
Туди, де річка бігла,
І попливли!.. І мавпа їх
Здогнати вже не встигла.
Іде, бреде назад Рірі,
З невдачі сльози ллються,
Та ще й папуги угорі
Белькочуть і сміються.
Стрибала мавпочка Рірі
По лісі на дозвіллі.
Аж глядь — на пальмі угорі
Висять горіхи спілі.
Щодовгодумать?Втуюжмить,
Залізши спритно вгору,
На пальмі мавпа вже сидить
І рве горіхи скоро.
Зриває й кидає униз.
Летять в траву горіхи,
А їх багато! Цілий віз!
Ото вже буде втіхи!..
Спустилась мавпа з висоти
Докупи все зібрала,
Сплела два пальмові листи
Й на них горіхи склала.
Припасувала до ладу
Та й підняла на плечі.
А їй папуга Какаду
Гукає не до речі:
— Гай-гай, ти стільки не бери!
Хіба ж тобі під силу?!
— Та я, — відказує Рірі, —
Ще й не таке б носила!
Я заберу горіхи всі,
Додому всі приставлю!
Тобі, хоч скільки не проси,
Нічого не зоставлю!
От бачиш, я спокійно йду! —
І мавпа крок за кроком
Пішла собі... А Какаду
Слідкує заздрим оком.

46. 46
ЗАЙЧАТА І СВИНЯ
Стояла в лісі біла хатка
Поміж дубів та ялівців,
І там жили малі зайчатка —
Аж вісім жвавих стрибунців.
З братів найстарший був Стрибайчик,
Меткий та чималий на зріст.
А наймолодший, втішний зайчик,
Був Побігайко Куций Хвіст,
Такий веселий, дуже милий,
Всіх бавив сміхом голосним,
І всі брати його любили
І піклувалися за ним.
У хатці завжди гарно й чисто —
Зайчата скрізь наводять лад:
І стіл, і лави — все на місці,
Ще й вісім ліжечок у ряд.
* * *
Був день осінній, непогідний,
А в хаті, в тиші і теплі,
Борщу поїсти в час обідній
Зібрались зайчики малі.
Стук-стук у двері!.. — Хто там? — Свинка!
Блукаю в лісі цілий день...
Промокла під дощем щетинка...
Пустіть погрітися лишень!
— Заходь, будь ласка! — З холоднечі
Впустили зайчики Свиню.
Вона зайшла, скоріш до печі,
Сідає ближче до вогню,
Ще й повела уважно писком
І чує — борщ у казані...
— А може, хоч маленьку миску
Борщу насиплете й мені?

47. 47
— Будь ласка! Просим, люба госте! —
Залізла Свинка враз на піл,
Підсунулась до столу просто
Й поклала ратиці на стіл.
Схопила миску Свинка наша
Та як почне усе трощить:
І борщ, і галушки, і кашу,
Їсть — аж за вухами лящить!
Зайчата дивляться тривожно,
Як вмить зникає їх обід.
А гостя каже: — Жити можна!
Я вже наїлася як слід.
Тепер би ще любенько й радо
Лягти поспати в цей куток...
Давайте ж ковдри й простирадла,
Та ще й побільше подушок!
— Беріть в усіх, та не в малого! —
Насміливсь мовить старший брат.
А Свинка як рикне на нього:
— Давай негайно кожен шмат!
І тут вона усі зайчачі
І ковдри, й подушки стягла,
Вляглась на припічку гарячім,
Стулила очі й захропла.
Стоять розгублені зайчата:
— До чого ж це воно веде?..
— Невже ж терпіти та мовчати?
І що нам їсти? Й спати де?!
А Свинка враз розкрила очі
Та як розсердиться й гукне:
— Що за розмови серед ночі?!
Геть з хати!.. Не будіть мене!
Зайчата від цього страшила
Скоріш у двері, за поріг!..
А дощ періщить що є сили,
І вітрюган збиває з ніг.

48. Мов потемнішав світ навколо!..
Заплакав навіть старший брат,
А Побігайко плаче вголос,
І сльози котяться, як град.
Тремтять замерзлі зайченята —
Невже ж загинуть привелось?!
Коли це з хащі йде рогатий
Господар лісу — дужий Лось.
— Що тут, — питає, — з вами сталось?
Розповідайте все як слід!
— Та, бач, до нас Свиня забралась,
Поїла зразу наш обід,
Постелі відняла всі чисто...
Прогнала нас під дощ, у двір!..
— Ех ви, нещасні, беззахисні! —
Всміхнувся їм могутній звір.
Та як зайшов до хати хвацько,
Та як загримав на Свиню!
Аж загуло в печі зненацька,
Ще й іскри приснули з вогню!
Свиня й прокинутись не встигла,
Як покотилась геть у двір!
Мерщій світ за очі забігла
І не верталася з тих пір.
А зайченята стали жити
У теплій хатці, як колись.
Та тільки знали, з ким дружити,
Й нахаб нечемних стереглись!

49. ВЕСЕЛІ МАЛЮКИ

50. 50
ПОЇЗД
Ось над лісом хмаркою
білий дим повис.
Поїзд їде з Харкова,
їде через ліс,
через міст над річкою,
луки та поля.
Свіжою травичкою
вкрилася земля.
На деревах квітами
вбралися гілки.
Угорі між вітами
пурхають пташки.
Їде поїзд, весело
паровоз гуде,
стукотить колесами,
наш вагон веде,
дим пускає хмаркою,
мчиться повз садки.
Це на дачу з Харкова
їдуть малюки!
ПРИЇХАЛИ!
Ходить в полі вітерець
в теплій тиші ранку.
Ось наш поїзд під кінець
став на полустанку.
Паровоз хурчить-сичить:
— Швидше, швидше, діти!
— Ой кондуктор, не сюрчіть:
ми не встигнем вийти!
— Добре, добре, підожду!
Злазьте, не баріться.
Станьте в пари до ладу,
за руки беріться.
Тільки глянь, а все навкруг
не таке, як в місті:
гай, садки, зелений луг,
квіточки барвисті.
Он корова на лужку
і коза рогата.
Он хлюпочуться в ставку
жовті каченята.
По доріжці напрямки,
гаєм, через кладку
йдуть веселі малюки
дружно, по порядку.
Сонце світить золоте,
лагідне, гаряче.
Все співає. Все цвіте.
Ось і наша дача!
Прапорці біля воріт —
зовсім як на свята.
І написано: «Привіт!
Здрастуйте, малята!»

51. 51
РАНОК
— Майя, Майя,
чи ти хвора?
Підвелася Майя скоро:
— Я не хвора зовсім, ні!
Добре спалося мені.
Снився сон мені, неначе
ми приїхали на дачу.
Я така була рада —
прокидатися шкода!
Тут до неї ясне сонце
посміхнулось з висоти:
— Що ти, дівчинко! Не сон це,
бо на дачі справді ти!
Майя зразу підхопилась,
узяла свій рушничок,
одяглася, і умилась,
і побігла у садок.
— Раз, два!
Три, чотири!
Ось малята всі підряд —
Галя, Валя, Кіра, Віра —
на зарядку вийшли в сад.
Потім сіли до сніданку
Майя, Вітя та Оксанка,
дві Маринки та Юрко —
пити тепле молоко.
Сонце глянуло в кімнату,
зацвірінькали пташки:
— Годі спати!
Годі спати!
Прокидайтесь, малюки!
Дружно, враз, в одну хвилинку
вся малеча підвелась:
Галя, Валя, дві Маринки,
Кіра, Віра та Юрась.
Вмить — на плечі рушники,
в руки мило й щіточки.
— Умивайтесь,
витирайтесь,
чистіть зуби, малюки!
Лиш одна маленька Майя
умиватись не біжить:
чи то спить, а чи дрімає —
все під ковдрою лежить.
— Майя, Майя,
уставай!
Від усіх
не відставай!
А вона, немов не чує,
не розплющує очей.
Наша Маєчка турбує
і дорослих, і дітей.

52. 52
ЧЕРГОВА
Скатертинками столи
гарно повкривала.
Діти снідати прийшли,
а я подавала.
На тарілку клала хліб,
витирала миску,
до борщу кришила кріп,
різала редиску.
Потім добре підмела
двір навколо хати.
Тільки в нас така мітла —
важко підіймати!
Ще й нарвала для прикрас
квітів у садочку,
щоб було в кімнаті в нас,
наче у віночку.
От і ніч надходить знов,
зірочки іскряться.
Ой, як швидко день пройшов
у веселій праці!
— Я сьогодні чергова! —
хвалиться Маринка. —
В мене, бачите, нова
біла фартушинка!
Встала я раніш за всіх,
квіти поливала.
Потім курочок малих
просом годувала.
А як діти підвелись
раді та веселі,
я дивилася, чи скрізь
прибрані постелі.

53. 53
ЧЕРЕШНІ
смачні черешні з гілочок
для себе нарвемо!
І от уже на дереві
веселі малюки,
і вже лежать у кошику
блискучі ягідки.
Хотілось нам черешеньок
давно покуштувать,
та ми не стали надзелень
їх з дерева зривать.
Солодкі, спілі ягоди
тепер зате їмо.
Зажерливим горобчикам
нічого не дамо!
В садку черешні вистигли,
прозорі, золоті.
Красуються на дереві
у всіх на видноті.
Злітаються горобчики
до ягідок смачних,
а всі дівчатка й хлопчики
вигукують до них:
— Некликані, непрошені,
від наших ягід — киш!
Ану найбільші кошики
несіть сюди скоріш!
До дерева драбиночку
ми зараз припнемо,
НА РІЧЦІ
Сонце весело блищить,
дужче припікає.
Річка хвильками плющить,
діток закликає:
— Будівельникам привіт!
Добра ваша праця,
а по праці, мабуть, слід
в річці покупаться.
Ну, звичайно, кожен з нас
викупатись хоче!
Пострибали в воду враз,
аж вода клекоче.
Хвильки плещуть на пісок,
сміх веселий ллється,
а на березі лісок
дивиться й сміється.
Посмалилися носи,
загоріли плічка.
Ми щодня тепер усі
ходимо до річки.
Тече річка крізь лісок,
блискотить сріблисто.
А на березі пісок,
золотий та чистий.
І на цьому бережку
за одну хвилинку
можна з вогкого піску
збудувать будинки.
Насадить круг них сади,
викопать озерце,
з річки в озеро води
наносить відерцем.

54. 54
ВЕСЕЛИЙ КОРАБЕЛЬ
де фініки з бананами
ростуть на деревах.
На полюсі північному,
між снігових пустель,
поміж льодами вічними
проплив наш корабель.
Тепер ми повертаємось
на нашім кораблі
до рідної своєї,
найкращої землі!
Пливем, пливем між хвилями
на нашім кораблі.
Пливем по морю синьому
далеко від землі.
Морські дороги вивчили
відважні моряки:
три хлопчики,
дві дівчинки —
веселі малюки.
Пливли по океану ми,
були у тих краях,
НА ПРОГУЛЯНКУ
Вітер полем пробігає,
колихає колоски.
На прогулянку до гаю
йдуть веселі малюки.
Пісня ллється,
стежка в’ється
із низинки на горбок.
А назустріч гай сміється:
— Прошу, прошу в холодок!
Тут у мене
липи, клени,
різні інші дерева,
а на галявах зелена
рясно вквітчана трава!
Розгулялись радо діти
між дубів та ялинок.
— Хто збере найкращі квіти —
перший матиме вінок!

55. 55
Посідали Галя й Валя
під дубочком в холодку
та із квітів позвивали
всім дівчаткам по вінку.
А тим часом Лесь та Вітя
в гущині чагарника,
як мисливці знамениті,
упіймали їжака.
— Їжачок, їжачок,
нащо ти згорнувся?
До твоїх голочок
хто ж би доторкнувся?!
Розгорнись, їжачок,
прогуляйся трішки,
покажи, їжачок,
де у тебе ніжки.
Ми на тебе разок
всі по черзі глянем,
а тебе, їжачок,
кривдити не станем!
Тут їжак немов проснувся,
чи повірив дітворі, —
ворухнувся, розгорнувся
і побіг у чагарі!
— Прощавай! Біжи додому!
Всім привіт передавай!
Та надалі вже нікому
більш до рук не потрапляй!
Вітер полем пробігає,
колихає колоски.
Дружно й весело із гаю
йдуть додому малюки.
НА ЗЕЛЕНОМУ ЛУЖКУ
На зеленому лужку,
На лужку, на моріжку
Закружляли діти в колі,
У веселому танку.
Закружляли в бистрім колі,
Заспівали в дружній грі.
Навіть листя на тополі
Засміялося вгорі!

56. НАШЕ СВЯТО
Сьогодні свято урочисте
справляють наші малюки.
Ранковим поїздом із міста
до нас приїхали батьки.
— Увага, діти! — слово тепле
говорить гість наш — капітан. —
Сьогодні двадцять третє серпня —
Знаменний день для харків’ян.
Колись напали злі фашисти
на землю нашу, рідний край.
Тоді стогнало й наше місто
під чобітьми фашистських зграй.
Та наша сила невичерпна,
її ніхто не поборов.
І в день цей — двадцять третє серпня —
ми Харків визволили знов!
Ми танцювали і співали,
усі веселі малюки:
і Кіра, й Віра, й Галя, й Валя —
і їм плескали всі батьки.
Та от скінчилось наше свято.
Батькам до поїзда пора.
Іде сьогодні рано спати,
за день стомившись, дітвора.
А завтра знову у віконце
поллється світло без кінця.
І буде знову сміх, і сонце,
і дружне, радісне життя!

57. НАМ ВЕСЕЛО ЖИТИ

58. 58
ГОДИННИК
В садочку сміх та галас,
гуляє дітвора.
Набігались, награлись —
обідати пора.
А може, не пора ще?
Ну, хто подасть нам знак?
Годинник зна найкраще:
тік-так,
тік-так,
тік-так.
Заходить сонце красне.
Іде нічна пора.
Лягає спати вчасно
слухняна дітвора.
Сплять люди і тварини,
і тихо й темно так...
Не спить лише годинник:
тік-так,
тік-так,
тік-так.
Стоїть собі годинник
на столику у нас,
години та хвилини
відстукує весь час.
Його блискучі стрілки
не спиняться ніяк,
і завжди чути тільки:
тік-так,
тік-так,
тік-так.
Пора, пора вставати!
Минула ніч давно.
Прокиньтеся, малята,
погляньте у вікно:
надворі сонце світить,
цвіте червоний мак.
— Вставайте, любі діти!
Тік-так,
тік-так,
тік-так.

59. 59
ОКСАНЧИНЕ ВБРАННЯ
У нашої Оксаночки
таке хороше вбраннячко:
шовкова спідничка,
білі черевички,
на голівці кучерявій
аж чотири стрічки!
Встане рано зранку
дівчинка Оксанка,
вдягне обережно
трусики мережані,
сорочечку з батисту,
три разки намиста,
на маленькі ніжки
шовкові панчішки.
А як довго чепуритись, —
то не дивно й забаритись!
В дитсадок прийшла
Оксанка —
всі вже сіли до сніданку.
Всі малята чепурненькі,
всі привітні, веселенькі.
— Що ж ти пізно так,
Оксаночко?
Ой, яке у тебе вбраннячко!
Як в папуги какаду
в зоологічному саду! —
А Оксанка подивилась,
на порозі зупинилась:
— Я не хочу граться,
бо помнеться плаття,
бантики розв’яжуться,
туфельки замажуться.
Я не хочу сісти —
може, тут нечисто.
Я не хочу бігати,
бо порву намисто!
Всі малята в дитсадку
вийшли гратись на лужку.
Бігали, сміялися,
на гойдалці гралися,
квіти рвали
у лісочку,
будували
дім з пісочку,
доганяли бабку,
сполохнули жабку,
розглядали їжака
і рогатого жука.
І дівчинка Оксанка
стоїть сама на ґанку.
Вона не може граться,
бо помнеться плаття,
бантики розв’яжуться,
туфельки замажуться,
а веселий вітерець
перекрутить комірець.
Вихователька прийшла
і халатик принесла.
Тут Оксаночка зраділа,
вмить халатик цей наділа,
розв’язала швидко стрічки,
поскидала черевички,
і намиста три разочки,
і батистову сорочку —
і побігла босоніжки
по зеленому моріжку
квіти рвати,
танцювати,
дім з пісочку
будувати,
розглядати їжака
і рогатого жука!

60. 60
ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКА НІЧОГО НЕ ЇЛА
Вітер плаття надимає,
Віту вгору підіймає.
Ой, летить вона, летить
до найвищих верховіть!
Доганяють Віту діти,
а навстріч пілот іде.
— Ой, рятуйте нашу Віту!
Наша Віта пропаде! —
Понесло її над містом,
кружить десь в височині,
мов сухий, пожовклий листик,
що зірвався восени.
Тут пілот в літак сідає,
швидко Віту переймає.
— Що ж ти, дівчинко, така?
Ти ж, як пір’ячко, легка!
3
Стали діти всі радіти:
— Повернулась наша Віта!
А Вітуся каже їм:
— Я тепер усе поїм!
З’їла борщик, з’їла кашу
і компоту цілу чашку,
цілу пляшку молока,
не забула й пиріжка!
Не впізнати нашу Віту,
Віту невеличку,
стане Віта рожевіти,
наче полуничка.
Стане дужа наша Віта,
зможе Віта все робити:
буде бігать швидше всіх,
кидать м’ячик вище всіх!
А як в школу піде Віта —
буде вчитись краще всіх!
1
Годі, діти, бігати,
гратись у дворі!
Час уже обідати
нашій дітворі.
Ми не гаєм часу марно —
руки миєм дуже гарно,
витираємо як слід
і сідаєм за обід.
Молодці в нас малюки:
з’їли борщ і пиріжки,
борщик із сметаною,
коржики гречані,
пиріжки з капустою,
свіжі та рум’яні!
Другу страву подали —
руки вгору підвели:
— Дайте нам добавки —
м’яса та приправки!
А на третє в нас — компот.
І компот — одразу в рот!
Забирайте тарілки!
Все поїли малюки.
Тільки Віточка мала
сумно сіла край стола.
Не схотіла борщику,
не доїла коржика,
і солодке — через силу,
і добавки не просила.
Нам із Вітою біда —
і бліда вона й худа!
2
Стане Віта, як пушинка,
як пушинка-порошинка.
Сильний вітер як дмухне —
зразу Віту дожене.

61. 61
ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКА ВСЬОГО БОЯЛАСЬ
Бо вона боїться всіх —
навіть рибок золотих!
— Цуценя куснути може,
кошеня дряпнути може,
а кролята — гризуни,
погризуть мене вони!
— Ой Марійко-чудасійко,
боягузка ти мала!
І чого це ти, Марійко,
всіх боятись почала?
3
Через кладку по порядку
діти йдуть в зелений ліс.
Під ялинками стежинки,
наче змійки, повились.
А Марійка невеличка
все стоїть на бережку:
страшно йти на той бік річки
через кладочку хитку.
— Ну, давай, Марійко, ручку,
ми без тебе не підем.
Ми Марійку-чудасійку
через кладку проведем!
Не лякайся, не спиняйся,
ти ж у лісі не сама,
і страшного тут нічого
між деревами нема.
Збіглись весело малята:
— Нумо в схованки гуляти!
За дерева, під кущі
поховаймося мерщій!
І Марійка теж несміло
заховалась за пеньок.
1
Вечоріє. Сутеніє.
А в кімнаті на вікні
щось у темряві біліє —
мабуть, яблучка смачні!
Мама яблучка купила,
щоб Марійка їх поїла,
щоб Марієчка мала
здоровенькою була.
Гарні яблучка, помиті,
і солодкі, й соковиті.
Чом їх дівчинка не їсть?
Хто на це нам відповість?
А Марійка в цю хвилинку
заглядає у щілинку —
хоче яблучок вона,
тільки темрява страшна!
— Може, там шкребеться
мишка?
Може, вовк сидить під ліжком?
Може, там заліз під стіл
гострозубий крокодил?
2
У дитячому садку
є акваріум в кутку,
а в акваріумі рибки
миготять туди-сюди,
і на всіх вони крізь шибку
поглядають із води.
Є в садку ще й цуценятко,
є ласкаве кошенятко,
а надворі є кролі,
волохаті та малі.
Дітвора в садочок прийде
і біжить в живий куток,
а Марійка не підійде
до звіряток ні на крок.

62. 62
От присіла — й заніміла:
за пеньком сидить звірок!
Звір страшний та волохатий,
довговусий і вухатий
під галузкою сидить,
жовтим листям шарудить.
Затремтіло тут дівчатко,
наполохане, бліде...
А налякане зайчатко
тільки вухами пряде.
Ворухнулася галузка...
Боягузка як гукне!
А зайчатко без оглядки
як стрибне та дремене!!!
Тут надбігли зразу й діти.
— Що тут сталось?
— Що за крик?
— Ой, рятуйте! Звір сердитий!
— Де ж той звір?
— Та він утік!..
Ну й сміялись потім добре
всі малята в дитсадку,
що зустрілись два «хоробрі»,
два «сміливці» у ліску!
4
На подвір’ї в дитсадочку
зозуляста ходить квочка.
А за квочкою підряд
ходить семеро курчат.
В них такі маленькі ніжки,
в них м’якесенький пушок,
і Марієчка нітрішки
не боїться цих пташок.
З ними грається охоче,
їх годує щоразу,
тільки щоб сердита квочка
не ходила поблизу!
— Ціп-ціп-ціп, мої пухнасті
ви клубочки пухові!
Обережно, щоб не впасти,
не заплутатись в траві!
Та зненацька щось велике
шугонуло з неба в сад —
лютий, хижий птах шуліка
налітає на курчат!
А Марійка-боягузка
як ухопить камінець!
Та як кинеться назустріч
до шуліки навпростець!
Налякалась хижа птаха,
підлетіла вище даху!
А курчатка всі до квочки
покотились, мов клубочки,
мов клубочки пухові —
всі здорові та живі!
— Ну й Марійка!
От так дивно!
От яка вона смілива!
Та яка ж небоязка —
налякала хижака!
А коли їй хижа птиця
стала зовсім не страшна —
вже вона не побоїться
ні кролятка-гризуна,
ні меткого цуценятка,
ні малого кошенятка,
ані рибок золотих,
ані зайчиків прудких!
Буде завжди скрізь гуляти,
за собою всіх водить
і до темної кімнати
буде сміливо ходить!

63. 63
ПО ГРИБИ
Малята повні жменьки їх
кладуть у козубок.
3
— А ти чого, Маївочко,
така весела йдеш?
Повнісіньку кошівочку,
напевно, нам несеш?
— Та ні! Один у кошику —
зате який же гриб!
Такого ви хорошого
ніколи не знайшли б.
Така велика шапочка,
а ніжка — як пеньок!
Червоний, в білі крапочки, —
невиданий грибок!
На галяві під кущиком
він у травиці ріс,
з голівкою блискучою,
найкращий на весь ліс!
Тут збіглися ми з бору всі:
— Ой дівчинко мала!
Ти ж погань-мухоморище
під кущиком знайшла!
Зламай його на кришечки,
покинь його мерщій,
а ці ось сироїжечки
збирай у кошик свій!
1
Така хороша осінь!
Такий веселий ліс!
Зелені віти сосон
мереживом сплелись.
Осики та берізки
неначе золоті.
Тремтять росинки-бризки
на кожному листі.
— Малята! Добрий ранок!
Ми зараз в ліс підем,
сьогодні на сніданок
грибочків наберем.
2
Під жовтою осикою,
блискучі та слизькі,
родиною великою
розсілись маслюки.
А там, де починається
зелений ялинник,
сидить собі й пишається
хороший боровик.
І поруч з печеричками
розсілися рядком,
мов братики з сестричками,
піддубки під дубком.
А ось пеньок з опеньками!
А он іще грибок!

64. 64
АНДРІЙКО-ШКОЛЯРИК
Андрійко добре вчить уроки,
бо хоче вміти й знати все.
Додому йде веселим кроком
і п’ять у зошиті несе!
Андрійко наш уже школярик:
іде з портфеликом в руці,
а в ньому зошити й букварик,
пенал, і пера, й олівці.
НАША АРМІЯ
Засурмили вранці-рано
Ватажки.
Били, били в барабани
Малюки.
Поскликали в дружні лави
Дітвору.
Ліва, права! Ліва, права! —
По двору.
Зараз армії малої
Ми бійці.
Дерев’яна у нас зброя
У руці.
В нас не справжні коні,
А дрючки,
І не кулі, а червоні
Ягідки.
Та усі ми незабаром
Підростем
І служити в нашу Армію
Підем.
Станем лавами, рушниці —
До ноги!
Отоді вже бережіться,
Вороги!

65. 65
КОТРА ГОДИНА?
Вчора був я іменинник,
старший став на цілий рік
і ношу тепер годинник,
як дорослий чоловік.
Він у мене на руці
блискотить на ремінці.
Він на справжній зовсім схожий,
тільки цокати не може.
Я на ньому сам стрілки
Переводжу залюбки.
Подивлюсь — котра година? —
і побачу: час іде.
А з годинником людина
не запізниться ніде.
* * *
Сім годин! — дзвенить будильник,
на весь дім лунає дзвін.
Я крізь сон беру годинник,
щоб поставить: сім годин.
Значить, треба поспішати:
на роботу піде тато,
брат — до школи, в перший клас,
і мені вставати час.
Мама нам дає сніданок,
молока мені дає.
За вікном ясніє ранок,
сонце весело встає.
* * *
Ось мене відводить мама
до дитячого садка.
Сніг сідає зірочками
на комірчик кожушка.

66. 66
Ми проходим повз зупинку,
де спиняється трамвай.
Там — годинник на будинку.
Мама каже: — Поспішай!
Бачу я: маленька стрілка
підійшла до дев’яти.
Не спізнились ми ніскільки —
недалеко нам іти!
* * *
Непомітно час минає,
Дуже весело мені!
А годинник не дрімає
в дитсадочку на стіні.
Йдуть у нас розваги різні.
Раптом глянем як один:
— П’ять годин? Невже так пізно?
Час додому: п’ять годин.
— До побачення! До ранку!
На засніженім дворі
нас чекають біля ґанку
старші сестри й матері.
* * *
З татком гратись цілий вечір
я люблю понад усе.
Візьме він мене на плечі,
по кімнаті пронесе.
Потім ми удвох сідаєм
у куточку на диван.
Він мені розповідає
про Північний океан,
про птахів і звірів в лісі,
про завод і свій станок...
Раптом тато каже: — Вісім!
Спать пора тобі, синок.

67. 67
* * *
Я лягаю спати вчасно,
сплю і бачу щось вві сні.
А тим часом світло гасне
в тому, в іншому вікні.
Спать лягають мама й тато.
Треба всім відпочивать,
щоб назавтра знову встати,
гратись, вчитись, працювать.
Сняться дітям сни найкращі,
а годинник в пізній час
на міській центральній башті
дзвінко б’є дванадцять раз.