Uploaded bywindof
11,349 views

Nzvzt

virshi

Embed presentation

1 / 321
2 / 321
3 / 321
4 / 321
5 / 321
6 / 321
7 / 321
8 / 321
9 / 321
10 / 321
11 / 321
12 / 321
13 / 321
14 / 321
15 / 321
16 / 321
17 / 321
18 / 321
19 / 321
20 / 321
21 / 321
22 / 321
23 / 321
24 / 321
25 / 321
26 / 321
27 / 321
28 / 321
29 / 321
30 / 321
31 / 321
32 / 321
33 / 321
34 / 321
35 / 321
36 / 321
37 / 321
38 / 321
39 / 321
40 / 321
41 / 321
42 / 321
43 / 321
44 / 321
45 / 321
46 / 321
47 / 321
48 / 321
49 / 321
50 / 321
51 / 321
52 / 321
53 / 321
54 / 321
55 / 321
56 / 321
57 / 321
58 / 321
59 / 321
60 / 321
61 / 321
62 / 321
63 / 321
64 / 321
65 / 321
66 / 321
67 / 321
68 / 321
69 / 321
70 / 321
71 / 321
72 / 321
73 / 321
74 / 321
75 / 321
76 / 321
77 / 321
78 / 321
79 / 321
80 / 321
81 / 321
82 / 321
83 / 321
84 / 321
85 / 321
86 / 321
87 / 321
88 / 321
89 / 321
90 / 321
91 / 321
92 / 321
93 / 321
94 / 321
95 / 321
96 / 321
97 / 321
98 / 321
99 / 321
100 / 321
101 / 321
102 / 321
103 / 321
104 / 321
105 / 321
106 / 321
107 / 321
108 / 321
109 / 321
110 / 321
111 / 321
112 / 321
113 / 321
114 / 321
115 / 321
116 / 321
117 / 321
118 / 321
119 / 321
120 / 321
121 / 321
122 / 321
123 / 321
124 / 321
125 / 321
126 / 321
127 / 321
128 / 321
129 / 321
130 / 321
131 / 321
132 / 321
133 / 321
134 / 321
135 / 321
136 / 321
137 / 321
138 / 321
139 / 321
140 / 321
141 / 321
142 / 321
143 / 321
144 / 321
145 / 321
146 / 321
147 / 321
148 / 321
149 / 321
150 / 321
151 / 321
152 / 321
153 / 321
154 / 321
155 / 321
156 / 321
157 / 321
158 / 321
159 / 321
160 / 321
161 / 321
162 / 321
163 / 321
164 / 321
165 / 321
166 / 321
167 / 321
168 / 321
169 / 321
170 / 321
171 / 321
172 / 321
173 / 321
174 / 321
175 / 321
176 / 321
177 / 321
178 / 321
179 / 321
180 / 321
181 / 321
182 / 321
183 / 321
184 / 321
185 / 321
186 / 321
187 / 321
188 / 321
189 / 321
190 / 321
191 / 321
192 / 321
193 / 321
194 / 321
195 / 321
196 / 321
197 / 321
198 / 321
199 / 321
200 / 321
201 / 321
202 / 321
203 / 321
204 / 321
205 / 321
206 / 321
207 / 321
208 / 321
209 / 321
210 / 321
211 / 321
212 / 321
213 / 321
214 / 321
215 / 321
216 / 321
217 / 321
218 / 321
219 / 321
220 / 321
221 / 321
222 / 321
223 / 321
224 / 321
225 / 321
226 / 321
227 / 321
228 / 321
229 / 321
230 / 321
231 / 321
232 / 321
233 / 321
234 / 321
235 / 321
236 / 321
237 / 321
238 / 321
239 / 321
240 / 321
241 / 321
242 / 321
243 / 321
244 / 321
245 / 321
246 / 321
247 / 321
248 / 321
249 / 321
250 / 321
251 / 321
252 / 321
253 / 321
254 / 321
255 / 321
256 / 321
257 / 321
258 / 321
259 / 321
260 / 321
261 / 321
262 / 321
263 / 321
264 / 321
265 / 321
266 / 321
267 / 321
268 / 321
269 / 321
270 / 321
271 / 321
272 / 321
273 / 321
274 / 321
275 / 321
276 / 321
277 / 321
278 / 321
279 / 321
280 / 321
281 / 321
282 / 321
283 / 321
284 / 321
285 / 321
286 / 321
287 / 321
288 / 321
289 / 321
290 / 321
291 / 321
292 / 321
293 / 321
294 / 321
295 / 321
296 / 321
297 / 321
298 / 321
299 / 321
300 / 321
301 / 321
302 / 321
303 / 321
304 / 321
305 / 321
306 / 321
307 / 321
308 / 321
309 / 321
310 / 321
311 / 321
312 / 321
313 / 321
314 / 321
315 / 321
316 / 321
317 / 321
318 / 321
319 / 321
320 / 321
321 / 321
3 Я хочу, щоб у мирній творчій праці Квітчались села й кращали міста, Щоб син мій будував ясні палаци, Щоб колосилась нива золота... Наталя Львівна Забіла — перший лауре­ат Республіканської літератур- ної премії ім. Лесі Українки, по пра- ву вважається зачинателькою сучас- ної української дитячої літератури. Чимало поколінь із захватом читали й читають яскраві вірші та захоплю- ючі казки й оповідання, з любов’ю, незмінною цікавістю сприймають її творчість. Творчий шлях письменниці був до- сить довгим. Н. Забіла народилася 5 березня 1903 року в Санкт-Петербур- зі, в родині, де живопис, музика, лі- тература були органічною частиною сімейного життя. Дід її — відомий скульптор П. Забіла (Забела). Родин- ні зв’язки єднають письменницю з у- славленими живописцями М. Ґе та О. Врубелем, письменника- ми Толстими. Маленька Наталя рано почала цікавитися літературою, яка згодом стала справою її життя. З дитячих років пробувала вона писати вірші. 1917 року сім’я майбутньої письменниці переїхала в Украї- ну, де поселилася поблизу міста Харкова в невеличкому селищі Люботин (нині місто). Ще 16-річною Н. Забіла почала працювати вчителькою, зго- дом закінчила Харківський інститут народної освіти. 1924 року, будучи студенткою, Н. Забіла надрукувала свій перший вірш. Відтоді дедалі частіше її твори з’являються в ба- гатьох українських газетах та журналах, а в 1926—1927 рр. ви- ходять перші книжки. З того часу письменниця створила понад сто п’ятдесят збірок та окремих книжок, переклала україн- ською мовою твори О. Пушкіна, С. Михалкова, Л. Квітки, «Сло- во о полку Ігоревім» тощо.
4 * Рід Н. Забіли сьогодні продовжують її онуки та правнуки. Чим приваблюють юного читача твори Наталі Забіли? На- самперед — материнською щирістю, справжньою любов’ю до дітей. Сама вона мала їх четверо*. Кохала, піклувалася ними, наспівувала їм власних пісень, писала й розповідала вірші та казки. Захоплення в очах малюків було для неї кращою оцін- кою нових творів. Мама-поет прагнула до того, щоб діти виросли вихованими, розумними, чесними, мужніми, щоб, читаючи її вірші, дитина більше пізнавала, частіше посміхалася — тому поетичні слова ніби лилися з її душі. Вони ніжні й мальовничі, цікаві й повчаль- ні, сповнені доброго гумору й пройняті материнським теплом. Письменниця вводить читачів у чарівний і таємничий світ, де поруч казка і реальність, люди й тварини, дорослі та діти. Вона одне оспівує, з приводу іншого радіє, а з чогось і сміється, по-до- брому, без глузування. Хтось впізнає себе, стане йому соромно: замислиться дитина — отже, мети досягнено! Як же Наталя Забіла знає дітей! Як невимушено веде з ними поетичну бесіду: про квіти й траву, вітер, дерево, струмок, про свійських тварин, лісових звірів та все живе навколо. Прочи- тавши такі рядки, дитина не зможе залишитися байдужою до природи. Тому герої творів Забіли охоче саджають дерева, захи- щають своїх зелених друзів.
Реальні діти живуть на реальній землі, але часом поринають у фантастичний світ, потрапляючи в незвичайні ситуації, зу- стрічаються з різними героями. І юні читачі обов’язково стають на чийсь бік, комусь співчу- вають, когось засуджують... Саме так виховуються певні риси характеру: допитливість, сміливість, доброзичливість, відпові- дальність тощо. Особливе місце в творчості письменниці посідають віршова- ні казки — такі пісенні, легкі, цікаві. Поезії сповнені й прозові твори — повісті про життя дітей і дорослих. Це дуже повчаль- ні твори, бо з них дитина дізнається про особливості поведінки і вчинків дорослих у різних життєвих ситуаціях, над чимось за- мислюється, робить висновки. Отак і формуються смак, харак- тер, світогляд людини, тобто особистість. Підростуть малята, але не забудуть своєї улюбленої пись- менниці, адже попереду на них чекають інші, більш «дорослі» твори Майстра. І залишиться на все життя в людській душі Наталя Забіла — поет, казкар, драматург.
Під дубом зеленим трава-мурава. Під дубом зеленим пташина співа. У листі лапатому грає вітрець. Хто книжку читатиме — той молодець!
7 СОРОКА-БІЛОБОКА У сороки- білобоки п’ять малят-сороченят. Усі чисто хочуть їсти. Треба всім їм дати лад. От сорока- білобока поскакала на поріг і до хати працювати поскликала діток всіх. Цей, здоровий, носить дрова, той, швидкий, пшоно товче. Третій в чашку цідить бражку, а малий млинці пече. Тільки п’ятий хоче спати, помагати не біжить — у садочку в холодочку ліг на травці та й лежить. У сороки- білобоки все вже зроблено як слід. Вся родина й господиня посідали за обід. Ті — до кашки, ці — до бражки, ще й млинців по п’ять, по шість. А ледаче хай поплаче! — Хто не робить, той не їсть.
8 Як почув це братик п’ятий — не схотів на травці спати, аж підскочив: — Як це так?! Ви — в господі, я — в городі, до роботи й я мастак! Ось він поле бараболю й обгортає залюбки, до городу носить воду, поливає огірки. Ще й на вишню на найвищу лізе ягідок нарвать. Вже й приносить вишень досить, щоб усіх почастувать. І сорока- білобока не нахвалиться сама: — В мене діти працьовиті, зовсім ледарів нема!
9 РУКАВИЧКА По ялинку внучка з дідом йшли по лісі навмання. А за ними бігло слідом довговухе цуценя. Задивилась, мабуть, внучка на ялинку, на сосну і зронила якось з ручки рукавичку хутряну. Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. Раптом мишка тишком-нишком з нірки вилізла й біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Тільки голосу з хатинки щось ніхто не подає. Влізла мишка в рукавичку і сама в ній стала жить. Раптом зайчик- побігайчик з-під ялиночки біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує зайчик: із хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка. Ну, а ти хто? Що за гість? — А я зайчик-побігайчик, довгі вуха, куций хвіст!
10 Вліз і зайчик в рукавичку, стали вдвох у хатці жить. Раптом білка — стриб із гілки! Та по стежечці біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує білочка: з хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст! — А я білка — тепла шубка, невеличка я на зріст! Влізла й білка в рукавичку, стали втрьох у хатці жить. Глядь, поглядь, аж ось лисичка, попід соснами біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує лиска: із хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст, є тут білка — тепла шубка. Ну, а ти хто? Що за гість? — Хто ж не зна мене, лисичку, і вигадливу, й метку? — Влізла й лиска в рукавичку, примостилась у кутку. Ще й кабан прибіг ікластий, і куниця, й їжачок. Тут і голці ніде впасти! Скільки сміху й балачок!
11 Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. А з барлогу на дорогу вийшов заспаний ведмідь. — Що за зборище зібралось? Що за хата? Хто тут є? Хто здіймає сміх та галас, зовсім спати не дає? — Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст, є тут білка — тепла шубка, що малесенька на зріст. Ще й лисиця є, сестриця, і вигадлива, й метка, є кабан, їжак, куниця. Ну, а хто це нас ляка? — Я ведмідь, я хочу спати, сміху-жартів не люблю! Сяду я на вашу хату, всіх вас разом роздавлю! Злий ведмідь гарчить, лютує, ломить всі кущі підряд. Що робити?! Хто врятує переляканих звірят?! А тим часом дід та внучка вже ялинку принесли. Так у внучки змерзла ручка, що аж зашпори зайшли. — Рукавичка де ж поділась? Загубила!.. Ай-ай-ай! Побіжи, мій песик милий, рукавичку відшукай!
12 Песик дівчинку послухав, хвіст — угору, в землю — ніс, і примчався скільки духу на те саме місце в ліс. Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь. Як загавкав пес на нього — аж ведмідь оторопів, зразу втік і до барлога причвалав і захропів. Тут звірята всі зраділи, стали песика хвалить, що прогнав ведмедя сміло, не злякався ні на мить. Каже песик: — Дуже прошу інше мешкання знайти. Треба дівчинці хорошій рукавичку віднести. — А хіба ж це рукавичка?! — загукали всі. — Невже?! В нас нема такої звички забирать собі чуже! Всі ми підемо з тобою рукавичку повернуть! — І веселою юрбою звірі вирушили в путь. До дівчатка за хвилинку рукавичку віднесли, і всі разом круг ялинки танцювати почали.
13 Мильна булька невеличка, соломинка й черевик йшли по лузі. Бачать — річка. Як добратись на той бік? Каже булька: — Черевичку! Попливи по річці вплав і, як човник, через річку нас любенько переправ! — Ні, не хочу! По воді я зовсім плавати не звик. Тут на тебе вся надія! — відмовляє черевик. Булька каже: — Я, признатись, вмію плавати сама, та щоб вас обох підняти, в мене силоньки нема! Соломиночко-сестричко, чималенька ти на зріст. Простягнись на той бік річки, ми й перейдем через міст. І охоче в ту ж хвилинку, дуже довга та тонка, простяглася соломинка аж до того бережка. ЧЕРЕВИК, СОЛОМИНКА ТА БУЛЬКА — Переходьте поодинці! Черевичку, не барись! — Він пішов по соломинці, а вона відразу — трісь! Черевик — шубовсть у воду, навіть хвиля розійшлась! А, уздрівши цю пригоду, булька реготом зайшлась. Реготалась, реготалась, поки й лопнула вона! І нікого не зосталось — тільки казочка смішна.
14 КІТ І ПІВНИК Кричить і б’ється півничок, не вирветься ніяк. — Ой котику-воркотику, біжи сюди, біжи! Звільнитися від ворога мені допоможи! А кіт ще недалеко був, щодуху пострибав, нагнав хвостату злодійку і друга врятував. На другий день котові знов іти до лісу час. От він іде, а півнику дає такий наказ: — Гляди ж, мій любий братику, веди себе як слід. Усяким хижим злодіям не відчиняй воріт! Пішов до лісу кіт-воркіт, далеко десь бреде. А вже лисичка тут як тут і знов своє веде: — Ой півнику-когутику, який ти молодець! Яскраве в тебе пір’ячко, червоний гребінець. Ой вийди із хатиночки, ворота відчини. Я дам тобі насіннячка ще й ягід бузини! Була собі хатиночка, навколо неї пліт. Жили в хатинці півничок і сірий кіт-воркіт. Кіт зрання та до вечора у лісі полював, а півник в хаті порався та квіти поливав. От якось вранці вирушив до лісу кіт-воркіт. Аж тут лисичка хитрая прибігла до воріт. Прибігла, облизалася гостреньким язичком та й почала виспівувать солодким голоском: — Ой півнику-когутику, який ти молодець! Голівка в тебе масляна, червоний гребінець. Нема ні в кого пір’ячка такої довжини... Ой вийди на подвір’ячко, ворота відчини! Сподобалися півнику привітливі слова, він за ворота виглянув: — А хто це там співа? Схопила лиска півника та кинулась в байрак!
15 От півник тільки виглянув: — Хто ягоди приніс? — Схопила лиска півника та й кинулась у ліс! Щосили б’ється півничок, кричить на всі лади: — Ой котику-воркотику, біжи скоріш сюди! Примчав із лісу кіт-воркіт, хоч і далеко був, нагнав хвостату злодійку і півника здобув. На третій день збирається ізнов до лісу кіт та каже: — Ти вже, півнику, не відчиняй воріт. А як не будеш слухатись, потрапиш у біду. Тебе вже я не визволю, бо я далеко йду! Лишився в хаті півничок, сидить, забився в кут. А вже лисичка хитрая ізнову тут як тут. — Ой півнику-когутику, який ти молодець! Яскраве в тебе пір’ячко, червоний гребінець. Ой вийди на подвір’ячко, ворота відчини. Прийшли співці з музиками з чужої сторони. Пісні співать збираються ще й танці витинать. Без тебе, без когутика, не хочуть починать! От півник тільки виглянув: — Які ще там пісні? — Схопила лиска півника та й зникла в гущині. Хоч як не плакав півничок, а котик не почув, бо він у лісі темному далеко дуже був. Вертається увечері додому кіт-воркіт — нема в хатинці півника, пропав його і слід! — Ах ти ж хвостата злодійко, ти знову тут була! Мого дружка єдиного до себе потягла... Не став він часу гаяти, не став він лити сліз, узяв мішок та шабельку й пішов собі у ліс. Приходить кіт на галяву і бачить: перед ним стоїть хатинка лисяча із ґанком різьбляним. А ось дочка лисиччина — маленьке лисеня — з метеликами грається та жабок доганя.
16 Підкрався кіт тихесенько, стрибнув, що сили мав, і враз дочку лисиччину за хвостик упіймав! В мішку дочка лисиччина пищить та верещить. Лисичка з хатки вибігла, побачила й кричить: — Ой котику-воркотику! Та де ж моя дочка?! — А ти навіщо, злодійко, взяла мого дружка? Віддай негайно півника — оддам тобі дочку! — А півник, в хаті замкнений, кричить: — Ку-ку-рі-ку! Побачила тут лисонька, що спорити не слід, та й випустила півника, й дочку віддав їй кіт. От кіт-воркіт із півником вернулися назад. І знову у хатиночці настали мир і лад. Лисиця вже боялася приходити сюди. А півник жив із котиком і слухався завжди.
17 ВОВК І КОЗЛЯТА — Чуєм, чуєм, це не мати — в неї пісня не така! Тут один цапок сміливий нишком глянув через пліт, бачить — вовк страшний, жах- ливий причаївсь біля воріт. Сірий вовк цапка не бачить, витягає гострий ніж і гукає нетерпляче: — Відчиняйте-но скоріш! А козлята: — Ми не проти! — Не злякались хижака! Відімкнули враз ворота та як випустять Рябка! Вовк, побачивши собаку, підібгав лякливо хвіст, відстрибнув — та з переляку як бебехнеться під міст! Саме йде тут з лісу мати, молока малим несе. А назустріч їй козлята та й розказують про все. Почала коза радіти: — Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти! — Тут і казочці кінець. До козиної до хати з лісу стежечка веде. В хаті маму ждуть козлята, а коза із лісу йде. Ясне сонечко заходить, в небі місяць блискотить. До воріт коза підходить, у ворота стукотить: — Відчиніться, відімкніться! Ваша матінка прийшла, ваша матінка із лісу молочка вам принесла! Відчиняють їй козлята, з ними вірний пес Рябко. І заходять всі до хати пити свіже молоко. Якось сірий вовк підслухав, що коза пішла у ліс, до воріт прибіг щодуху, під ворота сунув ніс. «Зараз, — думає, — козляток проковтну одним ковтком!» І почав він промовляти ніжним-ніжним голоском: — Відчиняйте, козенята! Я несу вам молока!
18 ПЛИСКАЧИК Якось каже дід бабусі: — Розпали вогонь в печі та для нашої Ганнусі ти плискачика спечи. Замісила баба тісто і плискачика спекла, а тоді, щоб трохи вистиг, на віконце віднесла. От лежить пухкий плискачик на тарілці на вікні, золотистий та гарячий, боки випнувши масні. Десь гуля Ганнуся, видно, не куштує плискача. А йому лежать набридло, стриб з вікна — навтікача!
19 Покотився, покотився по траві, мов коліща. Раптом зайчик-побігайчик зустрічає плискача. — Ну й плискачик золотистий! Мабуть, добрий ти на смак? — Ні, мене не можна їсти, я уславлений співак: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік. І від діда, і від баби, і від внучки я утік. Вирушаю мандрувати, погуляю досхочу і від тебе, від зайчати, зараз, зараз утечу!» Покотився, покотився по траві, мов коліща. Раптом вовк іде назустріч, зупиняє плискача. — Ой плискачику хороший! Зараз я тебе ковтну! — Ні, не їж. Послухай, прошу, як я пісню затягну: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік, я від діда, баби й внучки і від зайчика утік. Вирушаю мандрувати, погуляю досхочу
20 і від тебе, вовк зубатий, зараз, зараз утечу!» Покотився, покотився по траві, мов коліща. Ось іде ведмідь із лісу, зупиняє плискача. — Ну й плискачик запашистий! Я б тебе охоче з’їв! — Ні, мене не треба їсти, от послухай краще спів: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік, я від діда, баби й внучки, від зайчати й вовка втік! Вирушаю мандрувати, погуляю досхочу і від тебе, волохатий, зараз, зараз утечу!» Покотився, покотився по траві, мов коліща. Враз як вистрибне лисиця з-під куща до плискача. — Ну й плискачик! Що й казати! Запашний від тебе дух... — Я умію ще й співати, в мене — голос, в мене — слух! — І почав співать плискачик: «Я — гарячий, я добрячий, загорілий в мене бік. Я від діда, баби й внучки,
21 і від вовка, і ведмедя, і від зайчика утік. І від тебе утечу я...» А лисичка каже враз: — Щось тебе я кепсько чую, заспівай-но другий раз! Ти співаєш дуже дзвінко, в тебе й справді голос є! — А сама в цей час торбинку з-під ялинки дістає. Та хвалько цього не бачить, радий з успіху свого. Тільки вивів: «Я — плискачик...» А лисичка — хап його! І незчувся, як в торбинці опинився наш співець! І лисичка по стежинці в ліс побігла навпростець.
22 А в ліску мала Ганнуся недалечко від тих місць лісовую грушу трусить і грушки солодкі їсть. Загорілись в лиски очі — мабуть, груші ті смачні! — Ой, — говорить, — їсти хочу! Дай-но, дівчинко, й мені! — Бачить дівчинка: лисиця, витівниця лісова! І на спинці у торбинці щось ворушиться й співа: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік. Втік від діда, баби й внучки, від лисиці я не втік!..» — Що ж, — Ганнуся каже, — миттю натрушу тобі грушок. Стань-но ближче та під віття підставляй свій лантушок! Розв’язала лиска торбу, а плискачик з неї — плиг! Та як кинеться моторно прямо дівчинці до ніг. — Ой, рятуй мене, Ганнусю! Нагулявсь я досхочу. Я додому повернуся, більш нізащо не втечу! Засоромлена лисиця заховалась під кущем. А Ганнуся до бабусі повернулась з плискачем.
23 ЗАЙЧИКОВА ХАТКА Оселились біля річки сірий зайчик та лисичка. Зайчик — в хатці луб’яній, а лисичка — в крижаній. Ось постукала в віконця тепла сонячна весна, і розтанула на сонці біла хатка крижана. Почала лиса зітхати: — Як я житиму без хати? Зараз зайця прожену й влізу в хатку луб’яну! Де вже зайчику малому суперечить хижаку! Довелось тікати з дому бідолашному звірку.
24 А лисиця та хвостата влізла в зайчикову хату і в хатинці луб’яній оселилась, як в своїй. Пострибав по лісі зайчик, сірий зайчик-побігайчик, сльози річкою ллючи: страшно в лісі уночі! Раптом вовк іде до нього та й питає: — Що таке? Мабуть, в зайчика малого лихо трапилось тяжке? — Ой, мене прогнала з хати люта злодійка хвостата! Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?.. — Годі, годі, зайчик, плакать, витри слізоньки свої. Знаю я цю розбишаку, зараз вижену її! Підійшли вони до хати, вовк гарчить: — Ану, хвостата! Забирайся звідсіля! — А лисиця відмовля: — От як скочу, як підскочу — полетить від тебе клоччя, на шматочки роздеру ще й на порох розітру! Вовк злякався — та й тікати! А зайча пішло вночі знову захисту шукати, сльози річкою ллючи. Враз ведмідь іде до нього та й питає: — Що таке? Мабуть, в зайчика малого лихо трапилось тяжке? — Ой, мене прогнала з хати люта злодійка хвостата! Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?.. — Годі, годі, зайчик, плакать, витри слізоньки свої. Знаю я цю розбишаку, зараз вижену її! Підійшли вони до хати. — Геть! — загримав волохатий. — Забирайся звідсіля! — А лисиця відмовля: — От як скочу, як підскочу — полетить від тебе клоччя, на шматочки роздеру ще й на порох розітру! Як почув ведмідь цю мову — враз сховався у кущі, і побрів наш зайчик знову, сльози річкою ллючи. Стріла зайчика собака, розпитала, що та як. — Годі, — каже, годі плакать, не боюсь я розбишак! Підійшла й вона до хати, загарчала: — Геть, хвостата! Забирайся звідсіля! — А лисиця відмовля:
25 — От як скочу, як підскочу — полетить від тебе клоччя, на шматочки роздеру ще й на порох розітру! Утекла й собака зразу. А зайчатко уночі знов побігло, від образи сльози річкою ллючи. Враз іде назустріч півник, гострі шпори на ногах. — Що з тобою? Дуже дивно зайця бачити в сльозах! — Ой, мене прогнала з хати люта злодійка хвостата! Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?..
26 — Що ж, провчу я розбишаку! — Де вже, півничок, тобі?! Вовк, ведмедик і собака відступились в боротьбі... — Ну, за мене не страшися! Сам побачиш — от ходім! — Вийшли друзі на узлісся, де стояв зайчатин дім. Місяць виглянув з-за хмари. Півник крилами ударив. — Годі спать — ку-ку-рі-ку! — на чужім пуховику! Вмить лиса продерла очі. — Хто там ходить по двору? От як скочу, як підскочу — на шматочки роздеру! Не злякався півник смілий та на ґанок як стрибне. — Забирайся, поки ціла! Не дратуй, гляди, мене! Відкида лиса запори, бачить: півник-молодець, гострий дзьоб, сталеві шпори ще й червоний гребінець. Тут лиса аж закрутилась. — Я хороша! Я не зла! Я з зайчатком не сварилась, по-сусідському жила!.. А сама — мерщій на ґанок, та — по східцях, та — у ліс!.. І зустрінув зайчик ранок знов веселий, як колись.
27 ЛИСИЦЯ ТА РАК Десь жила собі лисичка, тим відома між звірят, що була у неї звичка глузувать з усіх підряд. Глузувала із сороки, що у неї білі боки. Насміхалася з жука — в нього роги, як в бика. А ведмідь, мовляв, незграба, а кабан — гладкий, як жаба, а у зайця — куций хвіст, а їжак — малий на зріст, у кози — негарні роги, а у чаплі — довгі ноги, а сова — сліпа удень, і усі — дурні як пень. — А сама я гарна, ловка, славлюсь я на всі ліси. Хвіст у мене — наче з шовку, незрівнянної краси. Я швидка, метка, розумна, у палаці б жить мені! А на вас — дивитись сумно, простачки непоказні!.. Вихвалялася без міри та лисиця кожну мить — аж в усьому лісі звірі вже не знали, що й робить! Хоч би хто набрався духу, щоб покласти край цьому, щоб провчити цю хвастуху й добре висміять саму!
28 Якось вийшла ця лисиця прогулятися в байрак. Раптом бачить: по травиці до струмочка лізе рак. От вона до нього скаче й починає глузувать: — Ех ти, раче-небораче, тільки й вмієш рачкувать! Рак на це, підвівши клешні, каже: — Не займай мене! Ще побачать всі тутешні, хто кого пережене. А лисиця знов сміється: — От розвага для звірят! Ну й змагання розпочнеться: я — вперед, а ти — назад! — Я готовий до змагання! — рак відказує не в жарт. — В цьому ж місці завтра зрання разом вийдемо на старт! Тут почули цю розмову метушливі горобці і негайно слово в слово рознесли в усі кінці. Збіглись звірі до байраку, в лісі гомін шелестить: — Та невже ж старому раку перегнати пощастить?! Кожен лізе, де видніше, дехто б’ється об заклад, а ведмідь умови пише, щоб змаганню дати лад:
29 «Бігти з пагорка до мосту, по мосту через струмок, а тоді на гору просто, де стоїть ото пеньок». Дзвонить білочка у дзвоник. Все затихло, й під кінець сірий зайчик — майстер гонок — підіймає прапорець. — Приготуйсь! Команду слухай! Починаймо! Раз, два, три!.. — І лисиця тут щодуху вмить помчалася з гори. Мчить, мов лине над землею, до струмочка!.. Через міст!.. І не зна, що рак клешнею учепився їй за хвіст!
30 Ось пеньок!.. Аж дух спинився... Круть хвостом на всім скаку! — Рак одразу відчепився і сидить вже на пеньку! — Ти вже тут?.. — руда говорить, ледве стримуючи злість, та мерщій назад, під гору! Ну, а рак — ізнов за хвіст! Прибігає... Поруч з нею — глядь! — і рак уже сидить, ще й грозиться їй клешнею, перед натовпом ганьбить. — Що, — питає всім на втіху, — будеш рака поважать?! — Глядачі кругом від сміху просто покотом лежать. Аж гарчить лиса від злоби: — Нумо знову, якщо так! В другий раз догнати спробуй! — Хоч у третій! — каже рак. Вслід лисиці знову лине регіт, оплески і свист, а вона ні на хвилину не оглянеться на хвіст! Вдруге, втретє і вчетверте!.. І до того гра дійшла, що лисиця напівмертва впала й ноги простягла. — Щоб тепер не насміхалась, так і треба! — каже рак. І веселий сміх та галас розляглись на весь байрак.
31 КОРІНЦІ ТА ВЕРШКИ От і проріст зеленіє. Дід і поле, й полива. А ведмідь ніяк не вміє, знай лежить, відпочива. Проминуло красне літо, підійшов роботі край. Наступає час ділити вже достиглий урожай. Дід повнісіньке підпілля буряків понакладав. А всю гичку та бадилля клишоногому віддав. От лежить ведмідь сердитий та у лігві лапу ссе. — Почекай, на друге літо поквитаюся за все! Вже й весна ведмедя будить, от він знову пристає: — Хай твої вершечки будуть, а коріння все моє! Ну, а діду все єдино, він погоджується вмить: недаремно ж він — людина, а ведмідь — таки ведмідь! От колись ведмідь угледів, як у полі оре дід, і схотілося ведмедю поживитися як слід. До старого він підходить, каже: «Нумо вдвох робить, а усе, що в полі вродить, будем нарівно ділить. А коли немає згоди — бережись, бо відплачу: нароблю тобі я шкоди й поле все потолочу!» Як тут станеш відмовляти? Дуже лютий той ведмідь; може й плуга поламати, може й воликів побить. Та дідусь був хитрий зроду і на вигадки мастак. Він ведмедю каже: «Згода! Ми ділитись будем так: Хай мені — саме коріння, а тобі — самі вершки!» Ну, а сам узяв насіння та й посіяв буряки.
32 І посіяв дід пшеницю, посміхаючись під вус. Знов ведмідь одно — ліниться, а працює сам дідусь. Пролетіло красне літо, і жнивам приходить край. Узялися знов ділити дід з ведмедем урожай. В діда збіжжя у коморах — і на хліб, і на млинці. А ведмідь, за договором, забирає корінці! Як розсердивсь клишоногий, та й поплентався у ліс. Йде по лісі без дороги й буркотить собі під ніс: — От іще лиха година! Я ж не знав заздалегідь, що людина — це людина, а ведмідь — таки ведмідь!
33 ГУСИ-ЛЕБЕДІ Тече молочна річечка, кисільні береги. — Ой річечко ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж мого киселику, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка і меду я не їм! Побігла далі дівчинка — попереду лісок. Стоїть зелена яблуня, біленький поясок. — Ой яблунько ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж кисленьких яблучок, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка й солодких я не їм! Побігла далі дівчинка, побачила ставок. Вода — неначе дзеркало, на березі — пісок. Сидить Івасик, грається на березі в піску. А білі гуси-лебеді купаються в ставку. Була на світі дівчинка і братик Івасьок. Пішла гуляти дівчинка із братиком в лісок. Поклала спати братика під кущик на траві й пішла збирати ягоди та квіти лісові. Летіли гуси-лебеді, схопили Іваська та й понесли на крилечках далеко від ліска. Аж тут прибігла дівчинка, побачила гусей. Вони крильми заплескали і зникли вже з очей. Біжить за ними дівчинка, а їх ніде нема! Лиш на горбочку пічечка стоїть собі сама. — Ой пічечеко ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж моїх перепічок, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка я й млинчиків не їм! Побігла далі дівчинка — нікого навкруги!
34 Підкралась тихо дівчинка до того бережка. Схопила вмить Івасика — та й ходу від ставка! А гуси це побачили, зібрались у загін, летять, тріпочуть крилами за нею навздогін. Біжить щодуху дівчинка, і бачить — у ліску стоїть та сама яблуня у білім пояску. — Ой яблунько ріднесенька, рятуй мене, рятуй! — А ти кисленьких яблучок спочатку покуштуй! Вона вкусила яблучко — яке ж воно смачне! Її й сховала яблуня під гіллячко рясне. Побігла далі дівчинка, та ще далека путь! І знову гуси-лебеді летять, не відстають.
35 От-от впіймають дівчинку дзьобаті вороги! Аж ось — та сама річечка, кисільні береги. — Ой річечко ріднесенька, рятуй мене, рятуй! — А ти мого киселику спочатку покуштуй! Вона мерщій киселику ковтнула з молочком — її й сховала річечка під самим бережком. Побігла знов, а лебеді летять, не відстають. От-от накриють крилами, дзьобами заклюють! Ну, хто ж врятує дівчинку, від лиха захистить? Аж ось та сама пічечка край стежечки стоїть. — Ой пічечко ріднесенька рятуй мене, рятуй! — А ти моїх перепічок спочатку покуштуй! Тут дівчинці й перепічки здались такі смачні! Її й сховала пічечка на теплім черені. Як вискочила з пічечки, а гуси — знов услід. Та вже прибігла дівчинка додому, до воріт! Тут бачать гуси-лебеді, що вечір вже настав, та з тим і повернулися на свій далекий став. А дівчинка із братиком спокійно стали жить, лихих — остерігатися, а з добрими — дружить. * * * Котилось спіле яблучко з-під яблуні в ліску, котилася перепічка із пічки на горбку, та ще молочна річечка в киселику текла і цю хорошу казочку мені розповіла.
36 ДВА МОРОЗИ А мороз під шубу вліз і не вилізає. І щипав, і пік як слід, пана всю дорогу. Та й лишив біля воріт вже напівживого. В сніжній віхолі назад наш мороз понісся. — Чи вже впорався мій брат з дядьком на узліссі? А мороз — Червоний Ніс — теж за дядька взявся. Дядько крекнув, з санок зліз та й підперезався. Витер іній, що вже встиг обліпити брови, і, ступнувши просто в сніг, став рубати дрова. От мороз поліз в дірки, і пече, й щипає. Тільки дядько залюбки знай собі рубає. Вже подертий сірячок зовсім змок від поту. Відступив мороз на крок, каже: — Ну й робота! Дядько вже сіряк скида, видно, вгрівся добре. На сіряк мороз сіда, каже: — Ач, хоробрий! Два морози йшли у ліс, все вбирали в іній. В того був червоний ніс, а у цього — синій. — Старший буде той із нас, — каже брат до брата, — хто людину зможе враз до кісток пробрати! Їде дядько в сіряку. Їде пан у шубі. — Вибираймо до смаку, братику мій любий! Посміхнувся Синій Ніс і побіг до пана: — Як би швидко кінь не віз, я вже не відстану! А Червоний Ніс з гори дивиться й сміється: — Крізь куниці та бобри він і не проб’ється. Ну, а з дядьком аж ніяк я не забарюся: під розірваний сіряк зараз заберуся! Синій Ніс на пана враз налетів щодуху. От під комір вже забравсь, от схопив за вуха. Пан ховає в хутро ніс зовсім замерзає.
37 Як залізу я в сіряк та укрию льодом, от тоді й побачиш, як задубієш згодом! Склавши дрова, дроворуб йде до одежини. А сіряк цупкий, як дуб, весь — як та крижина! І, натішившися вкрай, морозець радіє: — Шубу з льоду одягай! Я тебе зогрію! Каже дядько: — Не шуткуй! Забирайся духом! — Та й почав по сіряку молотить обухом. Захрустів в мороза бік, затріщали кості. Ледве-ледве він утік, плачучи від злості. Вдягся дядько та й погнав коника до хати. А мороз пошкандибав під замет зітхати. СНІГУРОНЬКА Ой, розгулялись взимку віхоли, до вікон хатку замели, де під солом’яною стріхою дідусь із бабою жили. Біля віконця якось ввечері сиділи вдвох собі старі та милувалися малечею, що розважалась у дворі. От дід і каже: — Нумо, спробуймо і ми побавитись, стара, — ходім та бабу з снігу зробимо, отак, як робить дітвора! А баба каже: — Не щастило нам діток ростити на віку, — отож хоч нині з снігу білого не бабу зробим, а дочку!
38 І от в садочку перед хатою, напрацювавшися як слід, із снігу білого, пухнатого зліпили ляльку баба й дід. Коли це галка враз пролинула понад садком і на льоту з крила пір’їнку чорну скинула на сніговую ляльку ту. З-за хмар вечірнє сонце блиснуло, зачервоніли промінці — і враз немов рум’янець виступив на білім ляльчинім лиці. І раптом, дивом-небилицею, дівчатко виникло живе — з такими синіми очицями, як синє небо зимове, з такими чорними косичками, як чорне галяче крило, з червоними такими щічками, як сонце ввечері було. — Добридень, — каже, — мамо й таточку! Ой, як я вас обох люблю! Ведіть скоріш до себе в хаточку дочку — Снігуроньку свою! Вбирають землю сніжні віхоли в холодний одяг зимовий. А дід та баба щастям-втіхою стрічають кожний день новий. У хатці прибрано, підметено — ні порошинки по кутках, узорні вишивки та плетива на рушничках, на подушках. Та ще й води щодня нанесено, в дворі прочищені стежки, і цілий день так любо й весело лунають співанки дзвінкі.
39 То все дочка, то все Снігуронька встигає все зробити вмить, мов промінь сонця в небі хмурому, усе навколо веселить. Дівчатка й хлопці в хату дідову з усього сходяться села, бо вже Снігуронька привітлива із ними дружбу завела. Гуляють в сніжки, з гір спускаються — вона ніде не відстає, морозу зовсім не лякається, в снігу ще кращою стає. Вже й пригрівати стало сонечко, старі радіють — це ж весна! Та все частіше їхня донечка сидить замислена й сумна. Вона все рідше посміхається, все тихше пісеньку веде, від сонця в затінок ховається, із дітьми гратися не йде. Ліси й садки убрались зеленню, укрились цвітом запашним, і луки всі — немов застелені квітчастим килимом рясним. Пришли дівчатка до Снігуроньки: — Виходь, подруженько, до нас! Чому це ти бліда й зажурена в такий ясний веселий час? — Піди, — говорять батько й мати їй, — порозважайся, як колись! Отож вона й пішла з дівчатами у гомінкий весняний ліс. Дівчата бігали над річкою, збирали квіти на вінки, у лісі стежили за птичками і співи слухали дзвінкі.
40 На купу хмизу десь надибали, розклали вогнище мерщій та й ну стрибати-перестрибувать через вогонь навперебій! Снігурка на дівчат поглянула, розвеселилась, розійшлась, стрибнула теж — і враз розтанула! І вгору хмаркою звилась... І вже нема Снігурки милої... Лиш хмарка лине за лісок, і долітає з хмари білої дзвінкий Снігурчин голосок: — Не плачте, матінко та батечку! Хоч і недовго я жила, та звеселяла вашу хаточку й сама щасливою була. Ось полетять хмарки над нивою гень-ген над степом, за село і там впадуть рясною зливою, щоб все зростало і цвіло. І ви любіть життя і сонечко, радійте квітам і теплу і споминайте вдячно донечку, свою Снігуроньку малу!
41 ДВОЄ КОЗЕНЯТ Біг струмок через лужок, Через воду — кладка. І прийшло на бережок Сіре козенятко. — Зараз,— каже,— перейду Я на той бік сміло! Та назустріч, на біду,— Козенятко біле. Ось на кладку тупотить Сіре з цього боку, А вже біле там стоїть І назад — ні кроку! Та й вузенька ж кладка ця, Розійтися ніде... — Гей, піду спочатку я, Потім ти вже підеш! — Відступи з дороги! — Ні! Перше перейду я! — Дай дорогу ти мені! — Друге вередує. Галас, крик на весь лужок Знявся над водою. Козенята на місток Кинулись обоє Й посередині містка Так стикнулись з ходу, Що обидва сторчака Полетіли в воду! — Ой, рятуйте! Потону! Ні за що вхопиться! — По камінчиках, по дну Ковзають копитця... Невелика й глибина — Дно крізь хвильки видко, Та біжить вода ясна Дуже-дуже швидко. Раптом сіре як гукне: — Не лякайся, брате! Я тебе, а ти мене Будемо тримати! Ухопилися вони Міцно той за того І з страшної бистрини Підвелись на ноги! Ось уже й на бережку Дружні козенятка, А про сварку на містку Вже нема і згадки!
42 ЛИСИЦЯ Й ЖУРАВЕЛЬ Була Лисиця скупердяйка, Що гіршу й в світі не знайти. Зате ж була вона хазяйка — Могла й зварити, і спекти. Та щоб у гості запросити Хоч би когось — того нема: — Аби самій ходити ситій! — І завжди все поїсть сама. Одного разу біля річки Зустрівся з нею Журавель Та й каже: — Як живеш, Лисичко? Ось я прибув з чужих земель. Там все незвичне, все не наше, І все якесь-то несмачне... А в тебе, кажуть, добра каша? То, може, й пригостиш мене? — Приходь, приходь! — Лисичка каже, Та ще й всміхається йому, А мислить: «Ось побачиш, враже, Як добре я тебе прийму!» Смачної каші наварила, Борщу з сальцем та з часником, Тоді гарненько стіл накрила Святковим чистим рушником. Лисиця хитра, знають люди, — Недовго думавши, взяла Та на пласкі великі блюда І борщ, і кашу розлила. От гість заходить до оселі. Вона кладе виделку й ніж
43 Та й підсува йому тарелю. — Ну, любий гостю, — каже, — їж! До столу Журавель сідає, В тарелю дзьобом — стук та брязь... Нічого в дзьоб не попадає, Покуштувати навіть — зась! Аж тут сама Лисичка наша Метким та ловким язичком Злизала вмить з тарелі кашу І вихлебтала борщ цілком. Журав підвівся дуже чемно. — Спасибі, — каже, — за обід! Тепер приходь і ти до мене, Я пригощу тебе як слід! Три дні Журав до річки бігав, Багато риби наловив, Дістав десь куховарську книгу І цілий день читав та вчив. Та й заходивсь варити юшку: В казан великий рибку склав, Налив води, поклав петрушку, І кропу, й різних інших трав. Додав туди ще й лист лавровий, Привезений з чужих земель. І юшку добру, пречудову Зварив на славу Журавель. Зварив та й влив у глек високий Із довгим горлечком вузьким... Усе готове. Чути кроки — Лисиця йде до нього в дім. — Заходь, заходь, ласкаво просим! — Журав назустріч дріботить.
44 Вона зайшла, крутнула носом: Як смачно рибкою пахтить! Вона до глека — надаремно!.. Лисичка й так і сяк стає, Шибає в ніздрі дух приємний, А язичок не дістає! Рудим хвостом крутнула гостя Та й подалася з хати пріч! А вдома, плачучи від злості, В куток забилася на піч. Покликав Журавель журавок, І сірих чапель, і лелек — Усіх, хто має змогу й навик Устромлювати дзьоба в глек. Всі досхочу понаїдались, Хвалили юшку залюбки, І довго там не припинялись Веселі співи і танки.
45 МАВПОЧКА Й ГОРІХИ Коли це враз один горіх Схитнувся, ворухнувся Та й покотився з пліч до ніг І десь в траві крутнувся. — Рятуйте! — скрикнула Рірі Й схопить його хотіла. Але за ним ще два чи три Додолу полетіли!.. Рірі не знає, що робить. — Лови! Держи! Ой, лихо! — Аж тут усі в єдину мить Розсипались горіхи! Та й покотились, як на сміх, Туди, де річка бігла, І попливли!.. І мавпа їх Здогнати вже не встигла. Іде, бреде назад Рірі, З невдачі сльози ллються, Та ще й папуги угорі Белькочуть і сміються. Стрибала мавпочка Рірі По лісі на дозвіллі. Аж глядь — на пальмі угорі Висять горіхи спілі. Щодовгодумать?Втуюжмить, Залізши спритно вгору, На пальмі мавпа вже сидить І рве горіхи скоро. Зриває й кидає униз. Летять в траву горіхи, А їх багато! Цілий віз! Ото вже буде втіхи!.. Спустилась мавпа з висоти Докупи все зібрала, Сплела два пальмові листи Й на них горіхи склала. Припасувала до ладу Та й підняла на плечі. А їй папуга Какаду Гукає не до речі: — Гай-гай, ти стільки не бери! Хіба ж тобі під силу?! — Та я, — відказує Рірі, — Ще й не таке б носила! Я заберу горіхи всі, Додому всі приставлю! Тобі, хоч скільки не проси, Нічого не зоставлю! От бачиш, я спокійно йду! — І мавпа крок за кроком Пішла собі... А Какаду Слідкує заздрим оком.
46 ЗАЙЧАТА І СВИНЯ Стояла в лісі біла хатка Поміж дубів та ялівців, І там жили малі зайчатка — Аж вісім жвавих стрибунців. З братів найстарший був Стрибайчик, Меткий та чималий на зріст. А наймолодший, втішний зайчик, Був Побігайко Куций Хвіст, Такий веселий, дуже милий, Всіх бавив сміхом голосним, І всі брати його любили І піклувалися за ним. У хатці завжди гарно й чисто — Зайчата скрізь наводять лад: І стіл, і лави — все на місці, Ще й вісім ліжечок у ряд. * * * Був день осінній, непогідний, А в хаті, в тиші і теплі, Борщу поїсти в час обідній Зібрались зайчики малі. Стук-стук у двері!.. — Хто там? — Свинка! Блукаю в лісі цілий день... Промокла під дощем щетинка... Пустіть погрітися лишень! — Заходь, будь ласка! — З холоднечі Впустили зайчики Свиню. Вона зайшла, скоріш до печі, Сідає ближче до вогню, Ще й повела уважно писком І чує — борщ у казані... — А може, хоч маленьку миску Борщу насиплете й мені?
47 — Будь ласка! Просим, люба госте! — Залізла Свинка враз на піл, Підсунулась до столу просто Й поклала ратиці на стіл. Схопила миску Свинка наша Та як почне усе трощить: І борщ, і галушки, і кашу, Їсть — аж за вухами лящить! Зайчата дивляться тривожно, Як вмить зникає їх обід. А гостя каже: — Жити можна! Я вже наїлася як слід. Тепер би ще любенько й радо Лягти поспати в цей куток... Давайте ж ковдри й простирадла, Та ще й побільше подушок! — Беріть в усіх, та не в малого! — Насміливсь мовить старший брат. А Свинка як рикне на нього: — Давай негайно кожен шмат! І тут вона усі зайчачі І ковдри, й подушки стягла, Вляглась на припічку гарячім, Стулила очі й захропла. Стоять розгублені зайчата: — До чого ж це воно веде?.. — Невже ж терпіти та мовчати? І що нам їсти? Й спати де?! А Свинка враз розкрила очі Та як розсердиться й гукне: — Що за розмови серед ночі?! Геть з хати!.. Не будіть мене! Зайчата від цього страшила Скоріш у двері, за поріг!.. А дощ періщить що є сили, І вітрюган збиває з ніг.
Мов потемнішав світ навколо!.. Заплакав навіть старший брат, А Побігайко плаче вголос, І сльози котяться, як град. Тремтять замерзлі зайченята — Невже ж загинуть привелось?! Коли це з хащі йде рогатий Господар лісу — дужий Лось. — Що тут, — питає, — з вами сталось? Розповідайте все як слід! — Та, бач, до нас Свиня забралась, Поїла зразу наш обід, Постелі відняла всі чисто... Прогнала нас під дощ, у двір!.. — Ех ви, нещасні, беззахисні! — Всміхнувся їм могутній звір. Та як зайшов до хати хвацько, Та як загримав на Свиню! Аж загуло в печі зненацька, Ще й іскри приснули з вогню! Свиня й прокинутись не встигла, Як покотилась геть у двір! Мерщій світ за очі забігла І не верталася з тих пір. А зайченята стали жити У теплій хатці, як колись. Та тільки знали, з ким дружити, Й нахаб нечемних стереглись!
ВЕСЕЛІ МАЛЮКИ
50 ПОЇЗД Ось над лісом хмаркою білий дим повис. Поїзд їде з Харкова, їде через ліс, через міст над річкою, луки та поля. Свіжою травичкою вкрилася земля. На деревах квітами вбралися гілки. Угорі між вітами пурхають пташки. Їде поїзд, весело паровоз гуде, стукотить колесами, наш вагон веде, дим пускає хмаркою, мчиться повз садки. Це на дачу з Харкова їдуть малюки! ПРИЇХАЛИ! Ходить в полі вітерець в теплій тиші ранку. Ось наш поїзд під кінець став на полустанку. Паровоз хурчить-сичить: — Швидше, швидше, діти! — Ой кондуктор, не сюрчіть: ми не встигнем вийти! — Добре, добре, підожду! Злазьте, не баріться. Станьте в пари до ладу, за руки беріться. Тільки глянь, а все навкруг не таке, як в місті: гай, садки, зелений луг, квіточки барвисті. Он корова на лужку і коза рогата. Он хлюпочуться в ставку жовті каченята. По доріжці напрямки, гаєм, через кладку йдуть веселі малюки дружно, по порядку. Сонце світить золоте, лагідне, гаряче. Все співає. Все цвіте. Ось і наша дача! Прапорці біля воріт — зовсім як на свята. І написано: «Привіт! Здрастуйте, малята!»
51 РАНОК — Майя, Майя, чи ти хвора? Підвелася Майя скоро: — Я не хвора зовсім, ні! Добре спалося мені. Снився сон мені, неначе ми приїхали на дачу. Я така була рада — прокидатися шкода! Тут до неї ясне сонце посміхнулось з висоти: — Що ти, дівчинко! Не сон це, бо на дачі справді ти! Майя зразу підхопилась, узяла свій рушничок, одяглася, і умилась, і побігла у садок. — Раз, два! Три, чотири! Ось малята всі підряд — Галя, Валя, Кіра, Віра — на зарядку вийшли в сад. Потім сіли до сніданку Майя, Вітя та Оксанка, дві Маринки та Юрко — пити тепле молоко. Сонце глянуло в кімнату, зацвірінькали пташки: — Годі спати! Годі спати! Прокидайтесь, малюки! Дружно, враз, в одну хвилинку вся малеча підвелась: Галя, Валя, дві Маринки, Кіра, Віра та Юрась. Вмить — на плечі рушники, в руки мило й щіточки. — Умивайтесь, витирайтесь, чистіть зуби, малюки! Лиш одна маленька Майя умиватись не біжить: чи то спить, а чи дрімає — все під ковдрою лежить. — Майя, Майя, уставай! Від усіх не відставай! А вона, немов не чує, не розплющує очей. Наша Маєчка турбує і дорослих, і дітей.
52 ЧЕРГОВА Скатертинками столи гарно повкривала. Діти снідати прийшли, а я подавала. На тарілку клала хліб, витирала миску, до борщу кришила кріп, різала редиску. Потім добре підмела двір навколо хати. Тільки в нас така мітла — важко підіймати! Ще й нарвала для прикрас квітів у садочку, щоб було в кімнаті в нас, наче у віночку. От і ніч надходить знов, зірочки іскряться. Ой, як швидко день пройшов у веселій праці! — Я сьогодні чергова! — хвалиться Маринка. — В мене, бачите, нова біла фартушинка! Встала я раніш за всіх, квіти поливала. Потім курочок малих просом годувала. А як діти підвелись раді та веселі, я дивилася, чи скрізь прибрані постелі.
53 ЧЕРЕШНІ смачні черешні з гілочок для себе нарвемо! І от уже на дереві веселі малюки, і вже лежать у кошику блискучі ягідки. Хотілось нам черешеньок давно покуштувать, та ми не стали надзелень їх з дерева зривать. Солодкі, спілі ягоди тепер зате їмо. Зажерливим горобчикам нічого не дамо! В садку черешні вистигли, прозорі, золоті. Красуються на дереві у всіх на видноті. Злітаються горобчики до ягідок смачних, а всі дівчатка й хлопчики вигукують до них: — Некликані, непрошені, від наших ягід — киш! Ану найбільші кошики несіть сюди скоріш! До дерева драбиночку ми зараз припнемо, НА РІЧЦІ Сонце весело блищить, дужче припікає. Річка хвильками плющить, діток закликає: — Будівельникам привіт! Добра ваша праця, а по праці, мабуть, слід в річці покупаться. Ну, звичайно, кожен з нас викупатись хоче! Пострибали в воду враз, аж вода клекоче. Хвильки плещуть на пісок, сміх веселий ллється, а на березі лісок дивиться й сміється. Посмалилися носи, загоріли плічка. Ми щодня тепер усі ходимо до річки. Тече річка крізь лісок, блискотить сріблисто. А на березі пісок, золотий та чистий. І на цьому бережку за одну хвилинку можна з вогкого піску збудувать будинки. Насадить круг них сади, викопать озерце, з річки в озеро води наносить відерцем.
54 ВЕСЕЛИЙ КОРАБЕЛЬ де фініки з бананами ростуть на деревах. На полюсі північному, між снігових пустель, поміж льодами вічними проплив наш корабель. Тепер ми повертаємось на нашім кораблі до рідної своєї, найкращої землі! Пливем, пливем між хвилями на нашім кораблі. Пливем по морю синьому далеко від землі. Морські дороги вивчили відважні моряки: три хлопчики, дві дівчинки — веселі малюки. Пливли по океану ми, були у тих краях, НА ПРОГУЛЯНКУ Вітер полем пробігає, колихає колоски. На прогулянку до гаю йдуть веселі малюки. Пісня ллється, стежка в’ється із низинки на горбок. А назустріч гай сміється: — Прошу, прошу в холодок! Тут у мене липи, клени, різні інші дерева, а на галявах зелена рясно вквітчана трава! Розгулялись радо діти між дубів та ялинок. — Хто збере найкращі квіти — перший матиме вінок!
55 Посідали Галя й Валя під дубочком в холодку та із квітів позвивали всім дівчаткам по вінку. А тим часом Лесь та Вітя в гущині чагарника, як мисливці знамениті, упіймали їжака. — Їжачок, їжачок, нащо ти згорнувся? До твоїх голочок хто ж би доторкнувся?! Розгорнись, їжачок, прогуляйся трішки, покажи, їжачок, де у тебе ніжки. Ми на тебе разок всі по черзі глянем, а тебе, їжачок, кривдити не станем! Тут їжак немов проснувся, чи повірив дітворі, — ворухнувся, розгорнувся і побіг у чагарі! — Прощавай! Біжи додому! Всім привіт передавай! Та надалі вже нікому більш до рук не потрапляй! Вітер полем пробігає, колихає колоски. Дружно й весело із гаю йдуть додому малюки. НА ЗЕЛЕНОМУ ЛУЖКУ На зеленому лужку, На лужку, на моріжку Закружляли діти в колі, У веселому танку. Закружляли в бистрім колі, Заспівали в дружній грі. Навіть листя на тополі Засміялося вгорі!
НАШЕ СВЯТО Сьогодні свято урочисте справляють наші малюки. Ранковим поїздом із міста до нас приїхали батьки. — Увага, діти! — слово тепле говорить гість наш — капітан. — Сьогодні двадцять третє серпня — Знаменний день для харків’ян. Колись напали злі фашисти на землю нашу, рідний край. Тоді стогнало й наше місто під чобітьми фашистських зграй. Та наша сила невичерпна, її ніхто не поборов. І в день цей — двадцять третє серпня — ми Харків визволили знов! Ми танцювали і співали, усі веселі малюки: і Кіра, й Віра, й Галя, й Валя — і їм плескали всі батьки. Та от скінчилось наше свято. Батькам до поїзда пора. Іде сьогодні рано спати, за день стомившись, дітвора. А завтра знову у віконце поллється світло без кінця. І буде знову сміх, і сонце, і дружне, радісне життя!
НАМ ВЕСЕЛО ЖИТИ
58 ГОДИННИК В садочку сміх та галас, гуляє дітвора. Набігались, награлись — обідати пора. А може, не пора ще? Ну, хто подасть нам знак? Годинник зна найкраще: тік-так, тік-так, тік-так. Заходить сонце красне. Іде нічна пора. Лягає спати вчасно слухняна дітвора. Сплять люди і тварини, і тихо й темно так... Не спить лише годинник: тік-так, тік-так, тік-так. Стоїть собі годинник на столику у нас, години та хвилини відстукує весь час. Його блискучі стрілки не спиняться ніяк, і завжди чути тільки: тік-так, тік-так, тік-так. Пора, пора вставати! Минула ніч давно. Прокиньтеся, малята, погляньте у вікно: надворі сонце світить, цвіте червоний мак. — Вставайте, любі діти! Тік-так, тік-так, тік-так.
59 ОКСАНЧИНЕ ВБРАННЯ У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички, на голівці кучерявій аж чотири стрічки! Встане рано зранку дівчинка Оксанка, вдягне обережно трусики мережані, сорочечку з батисту, три разки намиста, на маленькі ніжки шовкові панчішки. А як довго чепуритись, — то не дивно й забаритись! В дитсадок прийшла Оксанка — всі вже сіли до сніданку. Всі малята чепурненькі, всі привітні, веселенькі. — Що ж ти пізно так, Оксаночко? Ой, яке у тебе вбраннячко! Як в папуги какаду в зоологічному саду! — А Оксанка подивилась, на порозі зупинилась: — Я не хочу граться, бо помнеться плаття, бантики розв’яжуться, туфельки замажуться. Я не хочу сісти — може, тут нечисто. Я не хочу бігати, бо порву намисто! Всі малята в дитсадку вийшли гратись на лужку. Бігали, сміялися, на гойдалці гралися, квіти рвали у лісочку, будували дім з пісочку, доганяли бабку, сполохнули жабку, розглядали їжака і рогатого жука. І дівчинка Оксанка стоїть сама на ґанку. Вона не може граться, бо помнеться плаття, бантики розв’яжуться, туфельки замажуться, а веселий вітерець перекрутить комірець. Вихователька прийшла і халатик принесла. Тут Оксаночка зраділа, вмить халатик цей наділа, розв’язала швидко стрічки, поскидала черевички, і намиста три разочки, і батистову сорочку — і побігла босоніжки по зеленому моріжку квіти рвати, танцювати, дім з пісочку будувати, розглядати їжака і рогатого жука!
60 ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКА НІЧОГО НЕ ЇЛА Вітер плаття надимає, Віту вгору підіймає. Ой, летить вона, летить до найвищих верховіть! Доганяють Віту діти, а навстріч пілот іде. — Ой, рятуйте нашу Віту! Наша Віта пропаде! — Понесло її над містом, кружить десь в височині, мов сухий, пожовклий листик, що зірвався восени. Тут пілот в літак сідає, швидко Віту переймає. — Що ж ти, дівчинко, така? Ти ж, як пір’ячко, легка! 3 Стали діти всі радіти: — Повернулась наша Віта! А Вітуся каже їм: — Я тепер усе поїм! З’їла борщик, з’їла кашу і компоту цілу чашку, цілу пляшку молока, не забула й пиріжка! Не впізнати нашу Віту, Віту невеличку, стане Віта рожевіти, наче полуничка. Стане дужа наша Віта, зможе Віта все робити: буде бігать швидше всіх, кидать м’ячик вище всіх! А як в школу піде Віта — буде вчитись краще всіх! 1 Годі, діти, бігати, гратись у дворі! Час уже обідати нашій дітворі. Ми не гаєм часу марно — руки миєм дуже гарно, витираємо як слід і сідаєм за обід. Молодці в нас малюки: з’їли борщ і пиріжки, борщик із сметаною, коржики гречані, пиріжки з капустою, свіжі та рум’яні! Другу страву подали — руки вгору підвели: — Дайте нам добавки — м’яса та приправки! А на третє в нас — компот. І компот — одразу в рот! Забирайте тарілки! Все поїли малюки. Тільки Віточка мала сумно сіла край стола. Не схотіла борщику, не доїла коржика, і солодке — через силу, і добавки не просила. Нам із Вітою біда — і бліда вона й худа! 2 Стане Віта, як пушинка, як пушинка-порошинка. Сильний вітер як дмухне — зразу Віту дожене.
61 ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКА ВСЬОГО БОЯЛАСЬ Бо вона боїться всіх — навіть рибок золотих! — Цуценя куснути може, кошеня дряпнути може, а кролята — гризуни, погризуть мене вони! — Ой Марійко-чудасійко, боягузка ти мала! І чого це ти, Марійко, всіх боятись почала? 3 Через кладку по порядку діти йдуть в зелений ліс. Під ялинками стежинки, наче змійки, повились. А Марійка невеличка все стоїть на бережку: страшно йти на той бік річки через кладочку хитку. — Ну, давай, Марійко, ручку, ми без тебе не підем. Ми Марійку-чудасійку через кладку проведем! Не лякайся, не спиняйся, ти ж у лісі не сама, і страшного тут нічого між деревами нема. Збіглись весело малята: — Нумо в схованки гуляти! За дерева, під кущі поховаймося мерщій! І Марійка теж несміло заховалась за пеньок. 1 Вечоріє. Сутеніє. А в кімнаті на вікні щось у темряві біліє — мабуть, яблучка смачні! Мама яблучка купила, щоб Марійка їх поїла, щоб Марієчка мала здоровенькою була. Гарні яблучка, помиті, і солодкі, й соковиті. Чом їх дівчинка не їсть? Хто на це нам відповість? А Марійка в цю хвилинку заглядає у щілинку — хоче яблучок вона, тільки темрява страшна! — Може, там шкребеться мишка? Може, вовк сидить під ліжком? Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? 2 У дитячому садку є акваріум в кутку, а в акваріумі рибки миготять туди-сюди, і на всіх вони крізь шибку поглядають із води. Є в садку ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко, а надворі є кролі, волохаті та малі. Дітвора в садочок прийде і біжить в живий куток, а Марійка не підійде до звіряток ні на крок.
62 От присіла — й заніміла: за пеньком сидить звірок! Звір страшний та волохатий, довговусий і вухатий під галузкою сидить, жовтим листям шарудить. Затремтіло тут дівчатко, наполохане, бліде... А налякане зайчатко тільки вухами пряде. Ворухнулася галузка... Боягузка як гукне! А зайчатко без оглядки як стрибне та дремене!!! Тут надбігли зразу й діти. — Що тут сталось? — Що за крик? — Ой, рятуйте! Звір сердитий! — Де ж той звір? — Та він утік!.. Ну й сміялись потім добре всі малята в дитсадку, що зустрілись два «хоробрі», два «сміливці» у ліску! 4 На подвір’ї в дитсадочку зозуляста ходить квочка. А за квочкою підряд ходить семеро курчат. В них такі маленькі ніжки, в них м’якесенький пушок, і Марієчка нітрішки не боїться цих пташок. З ними грається охоче, їх годує щоразу, тільки щоб сердита квочка не ходила поблизу! — Ціп-ціп-ціп, мої пухнасті ви клубочки пухові! Обережно, щоб не впасти, не заплутатись в траві! Та зненацька щось велике шугонуло з неба в сад — лютий, хижий птах шуліка налітає на курчат! А Марійка-боягузка як ухопить камінець! Та як кинеться назустріч до шуліки навпростець! Налякалась хижа птаха, підлетіла вище даху! А курчатка всі до квочки покотились, мов клубочки, мов клубочки пухові — всі здорові та живі! — Ну й Марійка! От так дивно! От яка вона смілива! Та яка ж небоязка — налякала хижака! А коли їй хижа птиця стала зовсім не страшна — вже вона не побоїться ні кролятка-гризуна, ні меткого цуценятка, ні малого кошенятка, ані рибок золотих, ані зайчиків прудких! Буде завжди скрізь гуляти, за собою всіх водить і до темної кімнати буде сміливо ходить!
63 ПО ГРИБИ Малята повні жменьки їх кладуть у козубок. 3 — А ти чого, Маївочко, така весела йдеш? Повнісіньку кошівочку, напевно, нам несеш? — Та ні! Один у кошику — зате який же гриб! Такого ви хорошого ніколи не знайшли б. Така велика шапочка, а ніжка — як пеньок! Червоний, в білі крапочки, — невиданий грибок! На галяві під кущиком він у травиці ріс, з голівкою блискучою, найкращий на весь ліс! Тут збіглися ми з бору всі: — Ой дівчинко мала! Ти ж погань-мухоморище під кущиком знайшла! Зламай його на кришечки, покинь його мерщій, а ці ось сироїжечки збирай у кошик свій! 1 Така хороша осінь! Такий веселий ліс! Зелені віти сосон мереживом сплелись. Осики та берізки неначе золоті. Тремтять росинки-бризки на кожному листі. — Малята! Добрий ранок! Ми зараз в ліс підем, сьогодні на сніданок грибочків наберем. 2 Під жовтою осикою, блискучі та слизькі, родиною великою розсілись маслюки. А там, де починається зелений ялинник, сидить собі й пишається хороший боровик. І поруч з печеричками розсілися рядком, мов братики з сестричками, піддубки під дубком. А ось пеньок з опеньками! А он іще грибок!
64 АНДРІЙКО-ШКОЛЯРИК Андрійко добре вчить уроки, бо хоче вміти й знати все. Додому йде веселим кроком і п’ять у зошиті несе! Андрійко наш уже школярик: іде з портфеликом в руці, а в ньому зошити й букварик, пенал, і пера, й олівці. НАША АРМІЯ Засурмили вранці-рано Ватажки. Били, били в барабани Малюки. Поскликали в дружні лави Дітвору. Ліва, права! Ліва, права! — По двору. Зараз армії малої Ми бійці. Дерев’яна у нас зброя У руці. В нас не справжні коні, А дрючки, І не кулі, а червоні Ягідки. Та усі ми незабаром Підростем І служити в нашу Армію Підем. Станем лавами, рушниці — До ноги! Отоді вже бережіться, Вороги!
65 КОТРА ГОДИНА? Вчора був я іменинник, старший став на цілий рік і ношу тепер годинник, як дорослий чоловік. Він у мене на руці блискотить на ремінці. Він на справжній зовсім схожий, тільки цокати не може. Я на ньому сам стрілки Переводжу залюбки. Подивлюсь — котра година? — і побачу: час іде. А з годинником людина не запізниться ніде. * * * Сім годин! — дзвенить будильник, на весь дім лунає дзвін. Я крізь сон беру годинник, щоб поставить: сім годин. Значить, треба поспішати: на роботу піде тато, брат — до школи, в перший клас, і мені вставати час. Мама нам дає сніданок, молока мені дає. За вікном ясніє ранок, сонце весело встає. * * * Ось мене відводить мама до дитячого садка. Сніг сідає зірочками на комірчик кожушка.
66 Ми проходим повз зупинку, де спиняється трамвай. Там — годинник на будинку. Мама каже: — Поспішай! Бачу я: маленька стрілка підійшла до дев’яти. Не спізнились ми ніскільки — недалеко нам іти! * * * Непомітно час минає, Дуже весело мені! А годинник не дрімає в дитсадочку на стіні. Йдуть у нас розваги різні. Раптом глянем як один: — П’ять годин? Невже так пізно? Час додому: п’ять годин. — До побачення! До ранку! На засніженім дворі нас чекають біля ґанку старші сестри й матері. * * * З татком гратись цілий вечір я люблю понад усе. Візьме він мене на плечі, по кімнаті пронесе. Потім ми удвох сідаєм у куточку на диван. Він мені розповідає про Північний океан, про птахів і звірів в лісі, про завод і свій станок... Раптом тато каже: — Вісім! Спать пора тобі, синок.
67 * * * Я лягаю спати вчасно, сплю і бачу щось вві сні. А тим часом світло гасне в тому, в іншому вікні. Спать лягають мама й тато. Треба всім відпочивать, щоб назавтра знову встати, гратись, вчитись, працювать. Сняться дітям сни найкращі, а годинник в пізній час на міській центральній башті дзвінко б’є дванадцять раз.
68 МАМИНЕ СВЯТО малювали їм малюнки, вишивали килимки. Ще й розписаний квітками написали ми плакат: «Хай живуть хороші мами всіх дівчаток і хлоп’ят!» Восьме березня настало, — славне свято всіх жінок. От сьогодні ми й позвали наших мам у дитсадок. Кожній мамі подарунки готували малюки: ТУТ БУДЕ ДІМ Навпроти нашого вікна за дощану горожу машина в’їхала чудна, на звіра трохи схожа. Вона схиляє й підійма залізну довгу шию, туди й сюди повзе сама й зубами землю риє. Ось набере землі і вбік крутнеться легко й споро і висипає в грузовик одразу цілу гору! З мого вікна, згори, мені все дуже добре видко. Зі мною разом на вікні Оксаночка — сусідка. Машина ходить як жива, навіщось риє яму... — Що за машина? Ну й дива! Давай спитаєм маму!.. Аж тут заходить інженер — він добрий наш знайомий. Про все, що бачили тепер, спитаємо його ми! Він каже: — Бачте, малюки, як добре працювати, коли машини є такі, як цей он екскаватор. Якби зібрати сто хлоп’ят і дати всім лопати — сто днів копали би підряд, щоб стільки накопати! Цю яму треба називать вірніше котлованом: ми в цьому місці будувать новий будинок станем. Як є охота до ладу на все це подивиться, ходімо — я вас поведу туди, на будівництво. Як праця там іде у нас, докладно розпитаєм, оглянем все, а водночас із святом привітаєм! Я здивувався дуже сам, здивована й Оксанка: сьогодні свято наших мам, ми їх вітали зранку.
69 Казаливсімжінкам:«Привіт!»— бо їхнє свято нині. Але кого ж вітати слід на тій чудній машині? Ходімо швидше!.. От ми враз спустилися по сходах, і від цікавості у нас аж захопило подих. Через дорогу!.. За паркан!.. До ями йдем, до краю... Ні, це не яма — котлован, — я добре пам’ятаю. А в котловані цім внизу ми бачимо машину, вона — та сама, хоч зблизу не схожа на тварину. Як підійшли ми — в той же час машина зупинилась, і десь на боці в неї враз дверцята відчинились. І раптом жінка вийшла з них, струнка, в комбінезоні, у рукавицях шкіряних і в хусточці червоній. А інженер сказав тоді: — Дозвольте цим малятам вам щастя побажать в труді і привітати з святом! Тут жінка посміхнулась нам. — Спасибі, — каже, — дітям! Я теж вітаю ваших мам, привіт перекажіть їм! Вона нам руку подала і знов зайшла в кабіну, і знов машина почала зубами рити глину. А тут і грузовик гуде, і під’їздить до неї, і за хвилину геть іде, наповнений землею. Ой, як хотілося б нам стать на місці тої тьоті і котлован такий копать, де дім збудують потім! А житимуть у домі цім хлоп’ята і дівчатка, і ми про дім розкажем їм все — з самого початку!
70 НА ДНІПРІ 1 Над Києвом сонце липневе блищить. Тролейбус по вулиці весело мчить, а в цьому тролейбусі їдемо ми — звичайно, із мамою, а не самі. Зі мною улюблена лялька моя у платті новому, в такому ж, як я. А брат мій везе корабель з мотузком і, мабуть, вважає себе моряком! Ми швидко мчимо, обганяєм людей, в вікно поглядаєм на стрічних дітей: напевно, не знає ота дітвора, що ми поспішаєм на берег Дніпра! Обабіч каштани високі й стрункі розкинули широко пишні гілки. Тролейбус ліворуч звертає за ріг: розлогий Хрещатик попереду ліг. У вікнах будинків поблискує скло, торік ще будинків оцих не було... — Ну й гарні будинки! На дах би я зліз, З десятого поверху глянув би вниз!..
71 Усе тільки б лазили ці хлопчаки! А я поливала б ці гарні квітки. Ой квітів — в який би не глянути бік! Вся площа засипана — просто квітник. Хороший наш Київ, веселий такий! І любо нам їхать в машині швидкій. Та ось і зупинка. Виходьте, пора! Скоріше, скоріше ходім до Дніпра! 2 Тут мама за руки обох нас взяла й широкою площею нас повела. Ми входимо в сад, під зелені гілки, по сходах спускаємось вниз, до ріки. Там біля причалу стоїть пароплав. Здається, що саме він нас дожидав, бо тільки-но мама купила квиток, якраз залунав нетерплячий гудок. За бортом хлюпочуться хвилі страшні, та тільки не боязко зовсім мені, відходжу від борту тому лише я, щоб в воду не випала лялька моя. А ось на Юрка подивіться в цю мить! Він, брови насупивши, гордо стоїть. Стоїть, уявляє, що це океан, а сам він, звичайно, старий капітан! 3 Привітливе сонце нам плечі пече. Босоніж ступать на пісок гаряче, зате ж як приємно у воду пірнать, купатись, плескатись і бризки здіймать! А потім отут на м’якому піску під кущик лозовий лягти в холодку, лежати й дивитись, як в дальнюю путь пливуть пароплави і баржі пливуть. А мама нам каже: — Погляньте, яка ця наша велика, могутня ріка!
72 Путі та дороги в Дніпра немалі: початок бере він в російській землі, тече між густих білоруських лісів, крізь всю широчінь українських степів і потім у Чорнеє море впада... І крутить турбіни дніпрова вода й несе на собі пароплави й човни, і скрізь напуває зелені лани. Та зовсім вже скоро настане пора, коли ще прибуде роботи в Дніпра: нові гідростанції люди зведуть, блискучі дроти від Дніпра проведуть, щоб марно він силу свою не губив, щоб людям він діло корисне робив; електрика скрізь побіжить по дротах і рухати буде машини в степах, і хліб золотий там уродять поля — ще краще розквітне чудова земля! Отож пам’ятайте і знайте, яка ця наша велика, могутня ріка. Дніпро перед нами блищить і тече... Ану, маленята, скупаймося ще! 4 По хвилях поважно Юрків корабель пливе до якихось незнаних земель. Убрід капітан поспішає слідком і стримує біг корабля мотузком. Схотіла скупатись і лялька мала, і я по мілкому її повела. Та раптом підкралася хвиля до нас і ляльку із рук моїх вирвала враз. Я в воду ступнула, до неї тягнусь, та далі вже глибоко, далі — боюсь!.. — Ой-ой, — закричала розгублено я, — рятуйте! Загинула лялька моя! І сталося б, мабуть, нещастя страшне, коли не почув би Юрасик мене — він зразу побіг, і на ляльку зирнув,
73 і, часу не гаючи, в воду пірнув. Руками, ногами по хвилях він б’є, все ближче і ближче до ляльки стає, пливе і пливе, докладає зусиль — і ляльку за ноги схопив серед хвиль! А мама до нього біжить навпростець і радо гукає: — Який молодець! Безстрашно поплив на такій глибині, де, бачте, вода аж по груди мені! Не буду ніколи сміятись з Юрка за те, що він з себе вдає моряка: коли на Дніпрі він поводиться так, то буде на морі він справжній моряк! 5 Вже знизилось сонце на небі давно, і десь за Подолом сідає воно, і ми у зворотну рушаємо путь. А хвилі дніпрові течуть і течуть — туди, де горять Дніпрогесу вогні, туди, де будують споруди міцні, повз села та ниви й великі міста, де все по-новому щороку зроста... Ми їдем на той бік. Висока гора відбилася тінню у водах Дніпра, а Київ наш рідний стоїть на горі і весь золотіє в проміннях зорі. МОЯ ДИНЯ Та ласував не я один, А наша вся родина. І всі хвалили як один Мою єдину диню! Скопав я грядку сам-один В городі біля тину. Хотів зростить багато динь, Зросла ж одна-єдина!
74 ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ Недарма в останні роки розрослися в нас ліси: дерева стоять високі, набираються краси. Підросли — їм тісно стало, ми й зрубали зайвину, щоб всі інші розростались на просторі в ширину. Ну, а зрубані ялинки марно теж не пропадуть: їх у кожному будинку малюки сьогодні ждуть. Отже, нам, Дідам Морозам, подали цей грузовик, — ми для всіх ялинки возим, щоб Новий стрічати рік. Вибирайте, мамо, тату, кожен знайде до смаку: вам — високу, вам — пухнату, а тобі, мала, — таку! Радо кинулась Галинка до густого деревця: — Ну й ялинка! От ялинка! Щонайкраща саме ця! От і вечір. Поспішати вже додому треба нам, щоб ялинки прикрашати новорічним убранням, щоб згадати теплим словом все, що в цьому році є, і зустрінути святково рік, що зараз настає. Свіжі пахощі смолисті вітер широко розніс, — це на площі в нашім місті ялинковий виріс ліс. Кожна мама, кожен тато вибирають до смаку: — Нам високу! — Нам пухнату! — Нам гіллясту, отаку! Через колію трамвайну Галя з мамою ідуть. — Ой, мамуню, поспішаймо! Всі ялинки розберуть! Та до площі щохвилини під’їздять грузовики. — Будуть, будуть неодмінно всім малятам ялинки!
75 ЛЕСЬ ТА ЖУК На садочки, на двори пада сніг лапатий. Все спускаються з гори хлопчики й дівчата. А Жучок на дітвору й глянути не сміє. — Хто таку придумав гру — я не розумію! І ніякого добра з неї я не бачу... Може, це й хороша гра, тільки не собача! Вранці Лесик із воріт вийшов з свого двору. Жук біжить за ним услід, хвіст піднявши вгору. В небі крутиться сніжок, і летять сніжинки на ставок, на бережок, на стрімку стежинку. Лесь біжить до саночок та зручніш сідає. Жук без зайвих балачок теж в санки стрибає. Що ж, примощуйся, сиди, якщо ти хоробрий! Та гляди — не упади і тримайся добре! Відштовхнувся і помчав вниз під гірку Лесик... З переляку заскавчав бідолашний песик. Сани вирвались з-під ніг... — О, рятуйте! Гину!!! — І сторчма летить у сніг Жук у ту ж хвилину.
76 НАША ЯЛИНКА З неба падають сніжинки на дерева, на будинки, на майдани, на садки, на ялинки, на дубки. Закрутилися сніжинки, як веселі комашинки, наче зграї білих мух, як м’який холодний пух. Біле-біле все навколо, ясне й чисте, як ніколи! Мов пухнаста ковдра, ліг скрізь на землю білий сніг. І тупочуть ноженята по блискучому сніжку. Це ж у нас сьогодні свято у дитячому садку! * * * До вікна летять сніжинки, до дитячого садка, а у нас в садку ялинка — та й велика ж, отака! На ялинці і намисто, і ліхтарики барвисті, і блискучий білий сніг на зелені віти ліг, і круглясті мандаринки, і червоні зірочки! І стрибають круг ялинки дуже раді малюки.
77 * * * Наче білі комашинки, до вікна летять сніжинки: — Нам віконце відчиніть і на свято нас пустіть! Відмовляють їм малята: — Ми не можем відчиняти, бо тепер у нас зима, навіть сонечка нема! Раптом двері відчинились, задзвенів гучний дзвінок, і сніжинки круг ялинки враз пустилися в танок! Закрутились по кімнаті... білі-білі та пухнаті... Хто ж їм двері відчинив? У кімнату їх пустив? Подивіться краще зблизька: це ж дівчатка-танцюристки в білих платтячках легких, наче справжній білий сніг! Ось Оксаночка і Віта, ось Маївочка мала, і Марійка — та, що влітку боягузкою була. І нечутною ходою враз з’явився серед них Дід Мороз із бородою з подарунками для всіх!
* * * За вікном летять сніжинки і сідають на вікні. Ми танцюєм круг ялинки і співаємо пісні. Дуже весело нам жити кожен день і кожну мить, між собою всім дружити, одне одного любить. Ми щасливі маленята найщасливіших батьків. Це ж для нас — веселі свята, подарунки, сміх і спів.
ЖИЛА СОБІ БАБУСЯ (з англійських народних пісеньок)
80 КОРАБЛИК Матроси найспритніші на палубі стоять, і все це — білі миші, і всіх їх — двадцять п’ять. У качки-капітана кермо в міцних руках! От зараз він пристане і скаже: — Ках-ках-ках! Приплив до нас кораблик, з чужих країв приплив. У трюмі — повно яблук, в каютах — повно слив. І все на нім казкове, небачене в житті: і паруси шовкові, і щогли золоті. ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики, два хлопчики несли відро води. Зустріли звіра сірого — розбіглись хто куди! Відерце перекинулось, і витекла вода. А сірий звір з-під кущика лякливо вигляда.
81 ВІВЧАРИК Вівчарику-дударику! Заграй у свій ріжок! — Бредуть овечки гречкою, теля скубе стіжок... А де ж отой вівчарик, що вівці тут пасе? В травиці під копицею заснув собі та й все! А хто його будитиме? — Не я, не я, не я! Не хочу я, щоб плакало розбуркане хлоп’я! МІЙ КОНИК Я мав колись-то коника, що звався Сірячок. Я дав його раз дівчинці поїхать на товчок. Вона шмагала коника ще й била батіжком, вона ганяла коника болотяним лужком... Навіщо дав їй коника! — я дуже шкодував, і вже ніколи коника дівчаткам не давав! ГОРОБЧИК І КОТИК Горобчик-Молодчик сидів на дубку, а Котик-Воркотик лежав в холодку. Ось Кіт за Горобчиком вгору поліз, а той як побачив, той пурхнув униз! Коли ж і Воркотик додолу стрибнув, Горобчик-Молодчик угору майнув! Образився Кіт на Горобчика вкрай, а той йому каже: — Ану лиш, впіймай! Горобчик-Молодчик злетів на паркан, а Котик за ним, та й упав у бур’ян! Горобчик на сміх бідолаху підняв, а Котик-Воркотик сказав йому: — Няв!
82 ЗОЛОТОКУДРА ДІВЧИНКА А ти пектимеш на обід солодкий пиріжок. А потім вишиватимеш шовкові сорочки і їстимеш медяники, цукерки та вершки. Золотокудра дівчинко, ходімо разом жить. Ніколи не посваримось, а будемо дружить. Я в лузі вівці пастиму і гратиму в ріжок. СИНИЧКА Синичка сіла на поміст — цвірінь, цвірінь, цвірінь! — і заспівала жартома: цвірінь, цвірінь, цвірінь! Насипать солі б їй на хвіст!.. Цвірінь, цвірінь, цвірінь! Підкравсь — а пташки вже нема!.. Цвірінь, цвірінь, цвірінь! ОВЕЧКА Овечка в дівчинки була найкраща на весь світ! І де б та дівчинка не йшла, овечка бігла вслід. ЖОРЖИК-КОРЖИК Жоржик-коржик — пиріжок як прискочить на лужок! Всіх дівчаток налякав і п’ятами накивав! КОТИК-ВОРКОТИК Котику-Воркотику, йдеш ти звідкіля? — У палаці був я, бачив короля! Котику-Воркотику, що ж ти там робив? — Я під ліжком мишку мало не схопив!
83 ДБАЙЛИВА БАБУСЯ Була собі бабуся, що в кошику з лози злетіла аж до місяця, ще й вище в три рази! Й коли вона летіла з пташками пліч-о-пліч, надворі стало поночі, надворі стала ніч. Й коли вона летіла до неба напрямці, побачили ми віника в бабусиній руці. — Куди, куди злетіла ти? Чому, чому, чому?! — Із неба павутиннячко я віником зніму! Зніму я павутиннячко та розжену хмарки, щоб завтра вранці сонечко світило залюбки! КРИВОЮ СТЕЖКОЮ Колись кривою стежкою ішов кривий хлопчак. І під кривими вербами знайшов кривий п’ятак. Купив кривого котика — ловить криву мишву. І спати всі вони пішли в хатиночку криву. БАБУСИН ПЕСИК Жила собі бабуся, і з нею песик жив. Вона дружила з песиком, і з нею він дружив. Бабуся якось ввечері спекла смачний пиріг і песика покликати побігла за поріг. Прийшла назад — ой лишечко! — подівся десь пиріг!.. І бідний, бідний песик голодний спати ліг.
84 Пішла бабуся кашку варити з молоком. Прийшла назад — а песик воює з гусаком! Пішла бабуся рибки купити в рибака. Прийшла назад — а песик танцює гопака! Пішла бабуся в зелен сад нарвати там грушок. Прийшла назад — а песик одягся в кожушок! Пішла вона до кравчика замовити штанці. Прийшла назад — а песик пече собі млинці! Пішла вона до шевчика купити чобітки. Прийшла назад — а песик розмотує нитки! Пішла вона купити солодкі пиріжки. Прийшла назад — а песик подер усі книжки. Бабуся до книгарні пішла купить нові. Прийшла назад — а песик стоїть на голові! Ніхто ніколи песика не лаяв, не шмагав. Бабуся каже: — Не пустуй! А песик каже: — Гав! ЗАГАДКА З села до міста йде мій брат. Назустріч — семеро дівчат, і кожна має сім торбин, в торбині кожній — сім хлібин, гризуть той хліб сім мишенят, і ловлять їх сім кошенят, і в кожного є двоє вух, на кожнім вусі — десять мух, і кожна має два крила... То скільки ж всіх іде з села?
85 СИДІЛА РАЗ БАБУСЯ Сиділа раз бабуся на лавочці сама. Якщо ж вона пішла звідтіль, то там її нема! Сиділа раз бабуся в хатинці край вікна. Якщо нікуди не пішла, то й досі там вона. ТРИ МИСЛИВЦІ Ішли раз три мисливці на влови в темний бір. Про що б не розмовляли, то все наперекір! Весь день вони блукали й нічого не знайшли, й побачили кораблики, що в морі попливли. Один сказав: — Кораблики! А другий: — От і ні! А третій: — Це будиночки біліють вдалині! І цілу ніч ішли вони й нічого не знайшли, коли це — місяць світиться у небі серед мли. Один сказав: — Це місяць! А другий: — Ще чого! А третій: — Це голландський сир, і хтось над’їв його! І цілий день ішли вони й нічого не знайшли, зустріли тільки зайчика і спірку почали. Один сказав: — Це зайчик! А другий: — Отаке! А третій: — Козенятко, що каже «ме-ке-ке»! І цілу ніч ішли вони й нічого не знайшли. Лиш дикобраз їм стрівся враз, де ягоди росли. Один сказав: — Це дикобраз! А другий: — Ні, не те! А третій каже: — Це мітла, що сміття скрізь мете! І цілий день ішли вони й нічого не знайшли, лише сосну й на ній сову — і знову загули... Один говорить: — Це сова! А другий каже: — Ні! А третій каже: — Це дідусь, старий дідусь, який чомусь вмостився на сосні!
НОЧАНКА ТА ДИТЯНКА Ночанка та Дитянка у мороку нічному все ходять, ходять сходами від дому і до дому, тихенько прокрадаються до кожного двора, крізь вікна придивляються, крізь двері прислухаються: чи всі вже діти в ліжечках? Бо спатоньки пора!
ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ
88 ПРИСПІВКИ 2 Ой чук-чуки, чуки-на! Наша доня чепурна. В неї на голівці жовті чорнобривці, і віночок з конюшини, і намисто із шипшини, і листок красольки, наче парасолька, і широкий лопушок, мов зелений фартушок! 3 Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, 1 Ладки, ладоньки, ладусі, ой ладусі, ладки! Де були ви? У бабусі. Що їли? Оладки. З чим оладки? Із медком та з солодким молочком. А де брали медок? Діставали у бджілок, У садку зеленому, під рясними кленами; під кленами, під липами, де ягоди розсипані. Хто розсипав? Гуси. Хто збере? Бабуся. Хто поїсть? Дитинка — дівчинка Маринка.
89 сірі, білі та рябі. Поскладали гулі крильця, посідали всі на бильця, стали думать- міркувать: що Маринці дарувать? Дарували черевички, щоб ходити до кринички, щоб у ніжки-ходунці не кололи камінці. Дарували їй хустинку, щоб пов’язувать Маринку, щоб гаряче сонечко не палило донечку. Дарували їй перинку — укладати спать Маринку, щоб дівчатко-золотко спало тихо й солодко... Спить у ліжечку дитина. Тихі сни до неї линуть через балки та горби, наче білі голуби. ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ ТА РУДУ КІШКУ Є в нас дівчинка Маринка, зовсім крихітна дитинка. І сестричка Галочка, Галочка-стрибалочка. І руда вусата киця — на малюнок подивіться! Ось Маринка спить у ліжку, а круг ліжка бродить кішка. Кішка спину вигинає, на Маринку поглядає. — Ой, як добре у колисці! А мені немає місця... Я не хочу спать сама, в мене й ліжечка нема. Я пішла б собі в комірку, тільки мишачі там нірки. Мишенята там стрибають, киці спати заважають. Я заснула б на вікні — буде холодно мені. Я заснула б у кутку, у кутку на килимку, тільки там сидить Жучок, не пускає у куток. Ой, як добре у колисці! Може, й киці буде місце? Наша кішка — в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче.
90 Тут прибігла Галочка, Галочка-стрибалочка. Подивилась — от біда! Спить у ліжечку руда. — Ах ти ж, киця, наша киця! Так робити не годиться, бо Мариночка мала налякатися могла!.. А Маринка прокинулась, побачила кішку — і сміється! ПЕРША ЯЛИНКА Пригадай, Мариночко, Дівчинко мала, — Отака ж ялиночка І торік була. Волохаті гілочки, Зелені голки, На вершечку — зірочка, На гілках — цяцьки. Зайчики, ведмедики, Човник, паровоз, У самій середині — Сивий Дід Мороз. Що Маринці хочеться? Може, літака? Може, ти в нас льотчиця Будеш отака? Чи трамвай малесенький Зняти з гілочок? — В ньому буде весело Покатать ляльок. А мала Мариночка Дивиться й мовчить: Що то за ялиночка? Чом вона блищить?.. Бо мала не згадує, Що було торік, — Бо малій Мариночці Тільки другий рік! Їй не треба човника, Нащо їй трамвай?.. Тягнеться до вогника І лепече: «Дай!»
91 КІЗОНЬКА Кізка дасть маленькій доні молочка тепленького. Буде доня пити моню — стане здоровенькою. І в садочку нашім влітку стежками-доріжками буде бігать швидко-швидко — тупу-тупу ніжками! Дай, Маринко, мамі ручку, тупу-тупу ніжками. Підем на зелену лучку стежками, обніжками. Там пасеться біла кізка з бородою, з ріжками. Підійди до неї близько — тупу-тупу ніжками. КУРОЧКИ На подвір’ї курочки — ціпу, ціпу, ціп! Ось Маринка й Юрочка кришать ціпкам хліб. Ціпки бачать кришечки, дзьобики — тук-тук! Весь шматок — ой лишечко! — вихопили з рук! РІЧКА Річка, Мариночко, річка! Швидше до неї — туп-туп... Чиста, прозора водичка. Ручкою, ніжкою — хлюп! Ходять, виблискують рибоньки­, швидко мигтять в глибині. Далі не можна, там глибоко, там черепашки на дні. Ще покупатися хочеш? Годі! Вилазь із води. Сядь на м’якенький пісочок, грійся на сонці, сиди. З неба всміхається сонечко. Синя ясна далина. Наша малесенька донечка буде здорова й міцна.
92 МАЛА МАЛЯРКА Малював картину тато, квач у фарбу умочав, потім вийшов із кімнати і обідати почав. Тупу-тупу, хтось тупоче, відчинити двері хоче... І в кімнату в ту ж хвилинку входить дівчинка Маринка. Бачить: квачики чудні, фарби різнобарвні, а на білім полотні — щось не дуже гарне. Зараз доня квачик витре, візьме фарби на палітрі і на татовій картині домалює квіти сині. Не виходить — хоч заплач! Тільки плями й смуги... Мабуть, це поганий квач, треба взяти другий.
93 Треба взяти іншу фарбу, ясно-жовту, дуже гарну, чорну, білу та руду і змішати до ладу. Раптом тато на порозі. Тільки глянув — що то? Фарби, пензлі на підлозі... Знищена робота... І стоїть мале дівчатко, посміхається до татка, довгий пензель у руці, різні фарби на лиці. — Ах ти, шкода наша, шкода! Що ж ти наробила? Грійте швидше теплу воду та давайте мила! МАРИНЧИНА ЛЯЛЬКА А тоді бере рушник, витре йому носик. Завжди чистим бути звик чорний негритосик. Поки дівчинка мала застеляє ліжко, негритосик край стола сам читає книжку. А коли вона іде у садок дитячий, він сидить, на неї жде і, напевно, плаче! У Маринки лялька є: чорне негренятко. Разом з ним вона встає і лягає спатки. Вранці каже: — Добрий день! — Одягне, умиє і співа йому пісень, а воно — не вміє! Потім їсти принесе, з ложечки годує. Негренятко їсть усе і не вередує.
94 МАРИНА ДМИТРІВНА збоку тільки глянути — слинка потече! Та Марина Дмитрівна неабияка: кращого не знайдете ви й будівника. Що вже набудовано фабрик та домів! Крім Марини Дмитрівни, хто б отак зумів? А коли увечері діти ляжуть спать, тут Марині Дмитрівні треба й почитать. Сяде, перегортує отакі книжки! Довго роздивляється різні малюнки. Що в книжках написано і про що там річ — все б їй знать хотілося! Та надходить ніч. От і сон з дрімотою до кімнати йдуть і Марину Дмитрівну спатоньки кладуть. Ну, хіба ж не стомиться кожен чоловік? А Марині Дмитрівні тільки п’ятий рік... От вона умилася, в ліжечко лягла. От і спить Мариночка, дівчинка мала. У Марини Дмитрівни стільки всяких справ. Без Марини Дмитрівни хто б отак прибрав? Хто так гарно ліжечко ковдрою заслав? Хто старанно віником скрізь позамітав, витер пил ганчіркою з столу та з вікна? Все Марина Дмитрівна, все сама вона! У Марини Дмитрівни п’ятеро дітей та ще з ранку раннього тисячі гостей. З кожним поздоровкайся, зручно посади, дай тому цукерочку, другому води, той гуляти проситься, той упав з стільця... У Марини Дмитрівни діла — без кінця! На таку сімеєчку наварить обід — із такою справою жартувать не слід! Ось вже наготована зелень до борщу. Борщику наварено дітям досхочу. Ще Марина Дмитрівна й пиріжки пече:
95 ХОРОША ПОГОДА Дощ іде Сьогодні за хмари сховалося сонце. Краплинки дощу стукотять у віконце, і стежить за ними Маринка сумна: — Погана погода! — зітхає вона. Та квіти і трави, ковтаючи воду, шепочуть зраділо: — Чудова погода! Ми хочемо пити, щоб краще рости, свіжіш зеленіти, буйніше цвісти! І в полі зеленім хвилюються сходи: — Хороша погода! Найкраща погода! Ой дощику, дощику, лий, поливай, готуй для людей золотий урожай! Сонячно — Чи добра погода? — спитала Маринка. — На синьому небі нема ні хмаринки. Всміхається сонце. Усе зацвіло. І ллється у вікна весняне тепло. А люди веселі спішать працювати: копати городи, поля засівати, щоб сил набирались зернинки малі у сонцем зогрітій вологій землі. Яскраві кульбабки на луках розквітли, підводять голівки до сонця і світла. На луки зелені біжить дітвора. — Хороша погода! Весела пора!
Вітряно Розбурханий вітер по полю гуляє, лозини та квіти додолу схиляє. І крильми махають старі вітряки: — Ми любимо вітер, намелем муки! Плавці підіймають на човнику парус: — Ми з рибної ловлі вертаємось зараз. Ти, вітре, міцніш надимай паруси, з багатим уловом наш човен неси! З веселого вітру малеча радіє — пускає до хмар паперового змія. І вітер охоче вступає до гри і високо змія несе догори! Гроза Від літньої спеки аж дихати важко. Прив’янули квіти, замовкнула пташка. Спустилась на землю задушлива мла — це хмара все небо кругом облягла. І блиснула блискавка з чорної хмари, і гримнули грому розкотисті вдари, і злива линула, неначе з цебра, аж ріки побігли навколо двора! Гроза пронеслась. Оживилися квіти. І дихати легко. І все — як умите. Маринка стриба, як коза-дереза: — Ну й добра погода! Хороша гроза! Випав сніг Вдягнувшись тепліше, морозяним ранком Мариночка вийшла і стала на ґанку. — Як гарно навколо! Все вкрилось кругом пухнастим та чистим блискучим сніжком. У білім убранні зелені ялини. Під сніг, як під ковдру, сховались рослини, щоб їх не дістали морози страшні, щоб взимку заснути й ожить навесні. Ставаймо на лижі, сідаймо в санчата, берімо коньки, щоб стрілою помчати! Хай щоки щипає мороз жартома! Хороша погода! Весела зима!
ЯСОЧКА
98 ЯСОЧЧИН САДОК За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде. Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. За- студилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора. На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть... Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно по­течуть? Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ля­льок. У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок. Діти будуть — лялька, та ведмедик, та конячка сіра без сід- ла, і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела. Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!.. — Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дит­садок! От усі в кутку біля канапи посідали. — Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи? Мабуть, вранці їх забув помить? Зараз я будинок вам збудую із ве­ликих татових книжок і обідом добрим нагодую — дам цу­керки вам і пиріжок... А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме «о»! Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно. Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку. — Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дит­ садку! Укуточкусплятьслухнянідіти:іведмедикзлялькою,і кінь. За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнаті тиша і теп­лінь. От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма. — Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама! ЛАСТІВКИ Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки. Мету- шаться за віконцем клопітливі ластівки. Вже останній сніг роз- танув. Тепло. Весело. Весна!.. Яся встане вранці-рано та відра- зу — до вікна: — Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить? Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть? Відчини ві­конце, мамо, хай вони сюди летять! Я дивитимусь, руками я не буду їх займать!
99 Підлетіли. Відлетіли. Тільки крильця — блим та блим! — Це вони будують вміло для своїх маляток дім. Все пра- цюють безупинно, не марнують, бачиш, час. Грудочки м’я- кої глини в дзьобах носять раз у раз. Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі. В нім лежа- тимуть яєчка у м’якесенькім кублі. Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх! Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах. Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать,— так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать. А тоді настане осінь. Стане зразу холодніш. Вранці ляжуть білі роси на травичку, на спориш... — Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді! Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді? — В теплий край тоді далеко полетять усі пташки: жу­равлі, качки, лелеки і маленькі ластівки. А як буде знов надворі тепло, весело, весна — прилетять пташки з-за моря знов до нашого вікна! І В ЯСОЧКИ Є ГРЯДКА! Ранком сонце лине просто в хату, промені лягають на поріг. Вийшла Яся у садок гуляти, де ще так недавно танув сніг. А тепер — росте на гіллі листя, горобці веселі цвірінчать, і нової травки гострі списи з-під трави торішньої стирчать.
100 Край паркану — що це роблять діти? Скільки сміху, га­ласу й турбот! Підійшла Ясюня подивитись: — Це ж вони тут скопують город! Сміх і галас: — В мене будуть дині! — В мене морква! — В мене буряки! Автого—гарбуззсмачнимнасінням,ів’юнкийгорох,і огір­ ки... А Ясюня ще така маленька, наймолодша між усіх діток: чор- ні очка, личко рожевеньке і кругленька вся, як огірок. Тягне Яся і собі лопатку — ой, яка ж велика та важка! — Буде в мене теж маленька грядка, як у всіх дітей із дит- садка! І скопала грядку наша Яся, не відстала від усіх діток, їй, що- правда, допоміг Михасик, та Роман, та Лесь, та Ігорьок... — Ну, мала, яке ж тобі насіння? А мала й не знає: що са- джать? Посадити б їй солодкі дині, що під сонцем, як свинки, ле- жать? Чи червону моркву? Чи салату? Чи смачні зелені огір- ки? Чи капусту — потім шаткувати? Чи горошок, щоб зривать стручки?.. Узяла Ясюня по зернятку й буряків, і моркви, й те, і те... Ой, і буде ж у Ясюні грядка, мабуть, краща, ніж у всіх ді- тей! Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру. А вес- няне сонце лізе вгору і пече й цілує дітвору. ЯСОЧКА НА РІЧЦІ Блись та блись на сонці наша річка, повилась крізь луки за- пашні. А яка ж тепленька в ній водичка! І пісок м’якесенький на дні. Поспішає весело малеча, цвірінчить на березі щодня. Віте- рець цілує голі плечі і біжить по хвильках навмання. Поскидали трусики і плаття, пострибали в воду малюки. Ой, і любо ж, весело плескаться у струмочках тихої ріки! Тут і наша Ясочка голенька. А навколо — рибок табунці.
101 Хоче рибку захопити в жменьку, та ніяк не вдержить у руці­. Всі забули про Юрка малого — він сидить один на бе­режку. Бачить — що це дивиться на нього крізь рясну зелену осоку? Та страшне... зелене... й просто суне... Та ось-ось на хлопчика стрибне!.. Як гукне Юрасик до Ясюні: — Ясю, Ясю! Глянь, яке страшне! А Ясюня звіра не злякалась, замахнулась: — Геть, поганий звір! Подивилась жаба. Здивувалась. Та й плигнула в воду, під кушир. Якби ви прийшли сюди, до Ясі, в наш зелений сонячний садок, ціла зграйка зразу б тут зійшлася сміхотливих ра­дісних діток. І, напевно, ви почули б миттю про Ясюню, жваву та метку,— як вона прогнала те страхіття, що дітей ляка на бережку.
102 ОЛІВЕЦЬ-МАЛЮВЕЦЬ Взяла Яся олівець, олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець. Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Ди- мар на нім. З димаря — великий дим! Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ро- тик. Носик. Голова. І волосся — як трава! Ось на небі сяє сонце, довгі промені ясні... А в сторонці, під віконцем, квітнуть квіти запашні. У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички. Ще їй коши- ка зроби — піде ляля по гриби. Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато — все ялин- ки та дубки. Як щітки, стирчать гілки. А під кожним під дубоч- ком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п’ять... Вже нема де малювать! Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара, чорна-чор- на, наче дим... Ось і блискавка! І грім! І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на ялин- ку, на хатинку, на малесеньку дитинку, на волоссячко, на ко- шик, ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко! І нічого вже не видко! — Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір! І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!.. Яся каже: — Ай-ай-я! Яся каже: — Це не я! Це такий вже олівець, олівець-малювець! ПО ГОРІХИ Шерехате і ворсисте, та розлоге, та густе зап’яло ліщину листя, мов убрання золоте. А під листям тихо-тихо на тоненьких гілочках причаїли­ся горіхи у зелених кожушках. • Ой, горіхи! Не сховатись, хоронись не хоронись, як на­скочим ми, малята, в мовчазний осінній ліс! Затремтить ліщина сміхом, різнобарвно зацвіте... Не сховаються горіхи попід листя золоте! — Ой, поглянь, які хороші!
103 — Та усе по два, по три! Лесь — у шапку... Майя — в кошик... От привілля дітворі! Юра тягне повну торбу, Тася в пелену збира... Сонце тихо суне вгору. Вже й обідати пора! От малеча вся зійшлася, повні кошики в руках. Тільки де ж це наша Яся, метушлива та метка? Заховавшися під гілку, у густім чагарнику, Яся дивиться на білку, що мелькає на дубку. Яся стиха ледве диха, ворухнутися — біда!.. А звірок гри­зе горіхи ще й шкарлупу викида. Стриб на гілку, вигне спинку, розкошлатить довгий хвіст, та з ліщинки — на ліщинку, та з-під листячка — під лист! І така ж мала та спритна, та забавна, та прудка!.. Час минає непомітно — все б дивилась на звірка! Тільки чути — кличуть Ясю. Підвелася — білка стриб! Вмить метнулась, подалася в лісовий зелений глиб. А до Ясі діти з сміхом: — Що ж ти, Ясочко, сама? Ну, а де ж твої горіхи? А горіхів і нема!.. — Ах ти ж, білко — сіра спинко! Що ж ти Ясю підвела? Че- рез тебе цю торбинку я порожню принесла! Та не журиться маленька, бо у неї друзі є: кожен з них горі- хів жменьку нашій Ясочці дає! ВЕДМЕДИКОВА ХАТКА Пухнастий та білесенький засипав все сніжок. Біжить мале- ча весело в засніжений садок. З лопатами, з санчатами працює дітвора. — Збудуєм з снігу хату ми посеред двора! Качають сніг, втрамбовують — робота аж кипить. Ось хатка вже й збудована. — А хто в ній буде жить? Малесенькими ніжками вгрузаючи в сніжку, іде-бреде до- ріжкою Ясюня по садку. А на руках у Ясочки найкраща із цяцьок — ведмедик во­ лохатенький, закутаний в платок.
— Диви, який будиночок! Як чисто й гарно тут! В таких хат- ках на півночі і люди теж живуть. На півночі ведмеді є в печерах із крижин... З тюленями ку- медними вітаються моржі... — Як гарно тут, ведмедику, у хатці сніговій! Залазь мерщій всередину, сиди собі й радій! В хатиночці білесенькій сидить малий ведмідь. Малеча радо й весело навколо гомонить. Набігались, награлися. Ну, годі вже гулять! Прийшла додому Ясочка. Лягає спать — і раптом в плач! — Ой, лишенько! Ну, що робить тепер?!  Забула в хатці Миш- ку я, і, мабуть, він замерз! — Не плач, не бійся, Ясочко, у хутрі Мишка твій! Нічого з ним не трапиться в хатинці сніговій! Синіє ніч доріжкою з віконних оболон. Дрімає Яся в ліжко- ві, і сниться Ясі сон. ...Ідуть моржі з тюленями по синьому льоду. З північни­ми оленями ведмеді білі йдуть. Несуть дарунки й ласощі ведмеди- ку вони. Ой, сняться, сняться Ясочці такі солодкі сни! Синієнічморозяназвіконнихоболон.Нічимнепотри­вожена в кімнаті тиша й сон. Уранці встане Ясочка та й вибіжить на сніг: — А може, Мишка ласощів для мене приберіг?!
І ЧИТАТИ, Й РАХУВАТИ!
106 ВЕСЕЛА АБЕТКА Автобус їде по алеї, акація цвіте в садку, а ми, зібравшися під нею, А, а абетку вивчимо легку. Будинок білий біля річки, з балконами на кожен бік, будують братик і сестричка, Б, б бо в них і батько — будівник. Веселі вишні вкрили віти, виблискують з гущавини. Василько воду ллє на квіти, В, в щоб вищі виросли вони. Ґелґочуть під горою гуси. В город забігло гусеня. — Гиля, гиля! — гука Ганнуся, Г, г його з городу виганя. Дубові дрова дід рубає в дворі під деревом старим. А дітвора допомагає Д, д носити дрова з двору в дім. Електрику містам і селам електростанції дають. А жниварі гуртом веселим Е, е на елеватор хліб везуть. Єноти вивели гуляти своє єдине дитинча. За їх сім’єю вовк зубатий Є, є єхидно стежить з-за куща.
107 Жуки дзижчать в садочку літом, по стежці жабка — плиг та плиг! Жоржини квітнуть жовтим цвітом, Ж, ж кружляють бджоли біля них. Зима морозяна надворі, замети білі на землі. Зоріють в небі ясні зорі. З, з Заснули зайчики малі. Дивись, який новий годинник висить на стінці нині в нас. Усі години та хвилини И, и ми вивчили, щоб знати час. Івасик іграшками грався, а по двору ішов індик. Івась побачив — і злякався, І, і і від індика в дім утік. Їжак покликав їсти й пити своїх маляток-їжачків. Та не схотіли їсти діти — Ї, ї він їхню їжу сам поїв! Йоржа впіймав на вудку Йосип, схопив і зойкнув: ой-ой-ой! Не знав, напевно, Йосип досі, Й, й який колючий йоржик той. Качки край копанки клопочуть, качаток кличуть під комиш. Кача впіймати кішка хоче, К, к Катруся киці каже: — Киш! Лелека ластівку питає: — Хто вище всіх птахів літає? — Літають люди вище всіх Л, л на літаках своїх легких!
108 Ми в Київ з мамою поїдем — столицю нашої землі! Помчим в метро, в музеї підем М, м і пропливем на кораблі. На довгу нитку намистини Настуся хоче нанизать. Вона, напевно, буде нині Н, н на нашім святі виступать. Ось гляньте: з оленятком олень у зоопарку нашім є. Окрайчик хліба тато Олин О, о з-за огорожі їм дає.
109 Похмуро плещуть хвилі в морі. Пливе на північ пароплав. В пургу і в шторм в морськім просторі П, п він путь до пристані проклав. Ромашки рвати ми ходили над річкою в рясній траві. І раптом равлика зустріли Р, р із ріжками на голові. Стоять під снігом сосни сонно, сидять на соснах снігурі. Санчата на ставок з розгону С, с скотились весело з гори. Тепер весна. Тарасів тато на тракторі в степу весь час. Як тато, трактористом стати Т, т також збирається Тарас. Уранці йдуть учитись учні, учителька у школі жде. Улянці нашій аж незручно: У, у чому ж вона туди не йде?.. Фурчить, блищить на різні фарби фонтан веселий у садку. В нім водить флот легкий та гарний Ф, ф Федорко в білім фартушку. Хоч хвилі ходять і хлюпочуть, хоробрі наші хлопчаки в човні хиткому їхать хочуть — Х, х вони хороші моряки! Цапок водицю п’є з цеберка, скубе травицю у садку. Солодкий цукор чи цукерка — Ц, ц це теж цапкові до самку.
Чубата чапля чваньковита через болото йде одна. Чомусь з журавликом дружити Ч, ч не хоче чапелька чудна! Шматок сальця шукає мишка, у нашій шафі шарудить. Як шугоне на мишку кішка! Ш, ш А мишка шусть у шпарку вмить. Ще дощ іде, періщить злива, щенятко вимокло, як хлющ, а щиглик, щебетун щасливий, Щ, щ щебече, пурхнувши на кущ. Ось день скінчивсь. Закрию книжку, бо скрізь вже тінь і лялька спить. І я кладусь в м’якеньке ліжко Ь, ь і теж засну, як лялька, вмить! Юрасик любить працювати, він — юний садівник, юннат. З юрбою малюків завзятих Ю, ю за школою він садить сад. Ялинка ясними вогнями яскраво світиться й сія. Якраз до свят з приятелями Я, я усю абетку вивчу я.
111 ЛІЧИЛОЧКА Одна маленька дівчинка пішла гуляти в сад. Там дві зелені яблуньки край тину стали в ряд. Під вітами три квітоньки, чотири будяки. Над ними п’ять метеликів ведуть свої танки. Шість коників змагаються — хто вище всіх плигне? А сім пташок цвірінькають, вітаючи мене. До тину між деревами драбину я припну. Угору по драбиночці аж вісім раз ступну. У мене дев’ять друзів є, покличу їх мерщій і десять стиглих яблучок складу у кошик свій. Смачних рум’яних яблучок нам вистачить усім: я друзям дам по одному, сама десяте з’їм!
112 ОДИН Скопав я грядку сам один В городі біля тину. Хотів зростить багато динь, Зросла ж одна-єдина! Та ласував не я один, А наша вся родина. І всі хвалили як один Мою єдину диню! ДВА Раз, два — Дерева. Під деревами трава. На траві — два хлопчаки, У дерева — дві гілки, На гілці — два горобчики, У вулику — дві бджілки. А далі — дві хатинки, У них по два віконечка, Над ними — дві хмаринки, Дві зірочки, два сонечка... Не слухайте мене, — бо сонечко ж одне! ТРИ Онука, бабуся, Дві мами, дві доні Сидять на осонні На довгім ослоні. Очі протер я, — Хоч три, хоч не три, — Бачу й тепер я, Що їх тільки три!..
113 ЧОТИРИ Скільки нас живе в квартирі? — Тато, мама, брат і я. Раз, два, три, чотири — От і вся моя сім’я! Є у мене друзі щирі: Лесь, Андрійко та Петро. Раз, два, три, чотири — Ось ми їдем на Дніпро. Хоч ніхто не йме нам віри, Ми рибалки-молодці. Раз, два, три, чотири — Вже впіймались окунці! Не страшні нам дикі звірі! Ми — мисливці, йдем у бір. Раз, два, три, чотири — Нас боїться кожен звір! Ось увечері в квартирі Знов збереться вся сім’я: Раз, два, три, чотири — Тато, мама, брат і я! П’ЯТЬ П’ять літ мені минуло нині, І я покликала гостей. І після п’ятої години Прийшло аж п’ятеро дітей. І п’ять хороших подарунків Приготували п’ять діток: Намалювали п’ять малюнків, В садку зірвали п’ять квіток. Враз у веселе наше коло Іще один з’явився гість. То скільки ж сяде нас до столу, Коли гостей не п’ять, а шість?
114 ТРИ ВИШЕНЬКИ Три ягідки, три вишеньки Поспіли у садку. Летіли три горобчики — Поїли до смаку! Упали вниз три кісточки І в землю, в ямку — скік!.. З трьох зерняток три паростки З’явились через рік. З’явилися три паростки І виткнулись з землі — Три живчики, три прутики, Три вишеньки малі. Росли три роки вишеньки, Ще тижні й місяці, — І є вже по три ягідки На кожнім деревці! Ті ягідки-первиночки Ми добре стерегли, І горобці-розбійники Склювать їх не змогли!
115 БУДИНОК КАЗКОВИЙ, П’ЯТИПОВЕРХОВИЙ У лісі під ялицею, Над річкою-бистрицею Будинок є казковий, Багатоповерховий. Стоїть він серед зелені Із давньої пори, Всі поверхи заселені Від низу до гори. На першому живе Ведмідь, Поважний, волохатий. Він цілу зиму спить та спить І не виходить з хати. На другому живуть такі Чудні зелені Жабки: Чудово вміють за гілки Чіплятись їхні лапки. На третім, де живе Сова, Зачинені віконця, Бо ця бабуся лісова Ніяк не любить сонця. А на четвертому давно Живе хвостата Білка, Що крізь відчинене вікно Стрибає аж на гілку! Найвище всіх, на п’ятому — Ворона та Сорока: Як стануть розмовляти Чорнява й білобока, Говорить кожна голосно І подругу не слуха, — Ховаються навколо всі І затуляють вуха. Всі кажуть їм: — Сусідоньки! Ну як не сором вам Нечуваний, невиданий Здіймати тарарам?! — У нас така вже вдача, Такі вже голоси: Ворона як закряче, То й чуть на всі ліси. Сорока заскрекоче — Словечко до слівця, Сама спинитись хоче, Та все нема кінця! Отак і цокотіла Ця пара белькотух, Аж поки сонце сіло — І гомін зразу вщух! Настала в лісі тиша, Лише кущі колише Навколо вітерець. Замовкнув дім казковий, Багатоповерховий... І казочці кінець!
116 НАЙКРАЩЕ ЧИСЛО Яке число найкраще? Сім! Люблю я це число. Чому? Охоче відповім, Щоб ясно всім було. У кожнім тижні скільки днів? Відомо це усім! І хто б із нас не відповів, Що днів у тижні — сім! У казці — сім богатирів, І семеро козлят, І шість братів із лісу вів Мізинчик — сьомий брат. Вночі на небо подивись, Коли нема хмарок, — Побачиш там Великий Віз І в ньому — сім зірок. Шість літ мені ще, на біду, Всі кажуть: — Ти малюк! — А в сім — до школи я піду, Візьму книжки до рук! — Та в сім, — відмовила сестра, — Ти й сам вже будеш знать, Що наймиліш для школяра Не шість, не сім, — а п’ять! ДЕВ’ЯТЬ КВОЧЧИНИХ ДІТОК Водить квочка По садочку Шість дочок і три синочки — Дев’ять квоччиних діток Йдуть за нею на ставок. Вісім ходять по травиці, А дев’яте — до водиці, Скік — у воду! Й через став Попливло собі уплав... І не треба дивувати, Що таке воно, дев’яте, Бо дев’яте дитинча — Не курчатко, А кача!
117 ДЕСЯТЬ ЯБЛУЧОК Ми з дідом коло яблуньок Ходили день при дні. І вже поспіли яблучка Солодкі, запашні. От якось десять малюків Повз нас до лісу йшли І в ручках десять козубків Усі вони несли. Сказав дідусь: — Онучку мій, Поклич-но їх сюди, Візьми ці десять яблучок Та всім і поклади! Ну, я й поклав, як дід сказав, Зосталось в мене три... — Що ж ти зробив? Не наділив Когось із дітвори? — Було в них десять козубків, А я ж поклав у СІМ!.. Ти так сказав І я не знав, Що треба класти ВСІМ!
РАЗ, ДВА Раз, два — Дерева. Під деревами трава. На траві — два хлопчики, У дерева — дві гілки, На гілці — два горобчики, У вулику — дві бджілки. А далі — дві хатинки, У них по два віконечка, Над ними — дві хмаринки, Дві зірочки, два сонечка... Не слухайте мене, Бо сонечко ж одне!
КАЗКИ ЛІСОВОЇ КРИНИЧКИ
120 ЛІСОВА КРИНИЧКА Ми збирали ягоди, Забрели сюди. Відпочити в затишку Сіли край води. Ходять в лісі шелести, Дзюркотить вода... Це казки криниченька Нам розповіда. На зеленій галяві, Де рясна трава, Дзюркотить криниченька, Чиста, лісова. До води схиляються Квіти запашні. Камінці поблискують В темній глибині. ВЕРЕДЛИВІ ЖАБКИ Очеретяна хатина біля річечки була, і жила у ній родина не велика, не мала: жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Так би жити й поживати, та чомусь одного дня почала вередувати дружна жаб’яча сім’я: — Тут вода занадто чиста! — Комарі якісь дрібні! — На лататті ніде й сісти! — буркотіли цілі дні жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Десь вони почули мову про якийсь недальній край: там калюжа є чудова, а навколо — справжній рай! Що ж тут думати-гадати?! Швидко все забрали з хати, в хуру коника впрягли, хто що може потягли. Йдуть і йдуть... Стомились дуже, та скінчилась довга путь: ось нарешті й та калюжа! Оселилися й живуть жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Ще до осені далеко, час минає спроквола. Тільки враз жахлива спека дошкуляти почала. Стала сохнути калюжа, менша й меншає щодня...
121 Гірко плачеться і тужить бідна жаб’яча сім’я: жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. — Ой, рятуйте! Ми загинем! Що робити без води?! Й надала ж лиха година переїхати сюди! Геть звідсіль!.. — І в тую ж нічку, тільки спека уляглась, швидше знов на рідну річку вся сімейка потяглась: жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Цілу ніч ішли невпинно і на ранок прибрели в очеретяну хатину, де колись вони жили. Річка весело іскриться, і комарики гудуть, і тепер нікуди звідси мандрувати вже не йдуть жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня! СТОЯЛА СОБІ ХАТКА Стояла собі хатка — дірявий чобіток. А в ній жила бабуся, що мала сто діток. Така була сімеєчка, сімеєчка мала! Ніяк із нею впоратись бабуся не могла. Пішла бабуся на город по моркву й буряки, пішла вона до пекаря по хліб та пиріжки. А сто дітей — не ледарі, пішли збирати хмиз. Усі взяли по гілочці й набрали цілий віз! Води взяли по крапельці — і повний казанок! І наварили борщику бабуся й сто діток. А потім сто цеглинок вони принесли вмить, і склали з них будинок, і стали в ньому жить. А потім сто зернинок поклали в землю в ряд. І виросли з них квіти, і став квітучий сад! А якби та бабуся не мала сто діток, була б і досі хатка — дірявий чобіток!
122 БУЛЬБАШКА в них небо синіє, трава зеленіє і різними барвами квітнуть квітки! Спустилася бульбашка в сад на травицю, сидить, коливається й далі веде: — Я бульбашка мильна, дивіться, дивіться! Не знайдете кращих ніколи й ніде! На бульбашку з подивом дивляться квіти, і навіть троянда — окраса садка — зітхає собі: — Ніде правдоньки діти, я, може, і гарна, та все ж не така! На бульбашку заздрісно коситься бабка, і якось їй боязко йти у танок. А біла, як пух, соромлива кульбабка аж зовсім сховалась за довгий листок. Принишкли, замовкли веселі комашки, що досі дзижчали, танок ведучи. Зирнула з гнізда зацікавлена пташка, Взяла соломинку маленька Маринка, в намилену воду вмочила кінець, а потім дмухнула в оту соломинку, і бульбашку мильну поніс вітерець. Виблискує бульбашка справа і зліва, її вітерець у повітрі несе. — Я бульбашка мильна, мінлива, грайлива, я легша за все і ясніша за все. Від мене, дивіться, і сонце ясниться, у мене прозорі опуклі боки,
123 на раду зібрались жуки-рогачі. І тільки метелик, джиґунчик веселий, кружляє навколо таким молодцем, то справа, то зліва, і враз жартівливо до бульбашки злегка торкнувся крильцем. Торкнувся і бачить: немає нікого! — Та де ж ця красуня прозора, як скло? — Не стерпіла бульбашка дотику того — і лопнула, зникла, немов не було!.. І знов у садочку дзижчать комашинки, і бабка літає, й троянда цвіте, і пташка співає, і жвава Маринка із квітів барвистих віночок плете. КАЗКА ПРО ВЕСЕЛОГО МЕТЕЛИКА 1 Була весна. Про сніг колишній давно забули ліс і сад. Стояли яблуні та вишні у квітах з голови до п’ят. Все оживало, все раділо в зеленім лісі і в садку. І кожен сам знаходив діло собі під силу до смаку. Отам, де сосни із-за тину здаля дивились у квітник,
124 розкинув довгу павутину Павук — похмурий працівник. Він жив у хатці на гілляці, щоранку вдосвіта вставав, а вставши, зразу йшов до праці і плетиво своє снував, ще й буркотів: — Щоб мух ловити, міцні тенета я роблю. Я дуже впертий, працьовитий, неробства зовсім не терплю! Поміж дерев, найстарших віком, у гущині серед трави, на сто дверей і двісті вікон стояв будинок мурашви. Виходили крізь всі ті двері щоранку тисячі мурах і метушились до вечері і по землі, й по стовбурах. Вони тягали суччя, дрюччя, за себе важче в сто разів, облазили дерева й кручі усі — з верхів і до низів. А ввечері повзли додому і так, щоб чути скрізь було б, хвалились: — Всім давно відомо, що й ми ненавидим нероб! Неподалік, де тихо дзенькав серед трави ясний струмок, бджілок родина чималенька вселилась в гарний теремок. Вони збирали мед на квітах аж до вечірньої зорі. І клопотушок працьовитих любили всі, малі й старі, бо, хоч і мали гострі жала, вони й самі любили всіх і тільки тих не поважали, хто байдикує всім на сміх.
125 2 Одного разу, вранці-рано, в садку біля старого пня з’явився раптом хтось незнаний, в яскраве вдягнений вбрання. Літає, пурхає зраділо, серед квіток веде танець, і різнобарвні легкі крила проймає сонця промінець. Це був Метелик. Він допіру прокинувся в старому пні і тісну зимову квартиру покинув радо навесні. Почувши вітру теплий подих, скупався в крапельках роси і вбрався у святковий одяг з тканин сліпучої краси. — Ой, як же гарно! Скільки світла! Як хороше на світі жить, коли навколо все розквітло, все хоче з сонечком дружить! І вже не треба повертати у той старий трухлявий пень, а можна весело літати і танцювати цілий день! І став Метелик витворяти такі балетні номери, що в лісі збіглися звірята, придибав навіть кріт з нори, пташки в садку здійняли галас, захвилювались квіти всі, і шепотіли, й дивувались такій невиданій красі! 3 В цю мить з-за тину, з павутини, Павук заглянув до садка. І легковажна ця картина роздратувала Павука.
126 І він спустивсь по довгій нитці до мурашви в мурашнику: — Ану, сусіди, подивіться, що зараз робиться в садку! Якийсь-то виряджений жевжик розтанцювався серед трав! Це припинити слід... та де вже! Він там усіх зачарував! — Хоч подивитися й цікаво, — загомоніла мурашня, — та в нас така важлива справа і невідкладне завдання: ми доїм тлю, свою худобу, і виганяєм на попас. Провчити б слід цього неробу, але часу немає в нас! Тоді Павук з своєї хати поліз в дупло до Кажана, збудив його і став прохати впіймати швидше джиґуна. Але Кажан крізь сон белькоче: — Та як же я його вловлю? Він не літає серед ночі, а я весь день, звичайно, сплю! — Ну що ж, — Павук промовив грізно, — якщо не візьметься гультяй за розум, поки ще не пізно, я сам провчу його — та й край! 4 Такі погрози й пересуди підслухав бистрий вітерець і незабаром скрізь і всюди їх розплескав з кінця в кінець, і навіть сповістив нечемно і танцюриста самого... Ця поголоска неприємна аж приголомшила його...
127 Ні, не злякався він! А тільки до лісу перестав літать, хоч фіолетові васильки там починали розцвітать. Він полетів на луг до річки, сховався сумно серед трав і, позабувши власні звички, зніяковіло крильця склав. «За віщо цей Павук жахливий йому спокою не дає... Чи, може, для такого гніву якась причина дійсно є? Навколо й справді всі працюють, і це, напевно, так і слід: пташки веселі не танцюють, а мостять гнізда серед віт, мурашки хмиз додому носять, кору на дубі точить жук, і в білки теж роботи досить, і павутину тче павук, бджола у вулик мед тягає і ліпить з воску стільники... Лиш він без діла сновигає і тільки знай — веде танки! І ось — ідуть вже пересуди, недобра слава скрізь біжить... Ні, ні! Він ледарем не буде! Так не годиться далі жить!.. Та що ж, як він такої вдачі, нікчемніший за комара...» Сидить Метелик, гірко плаче і слізки лапками втира. 5 Тим часом між квіток веселих пішли розмови тут і там: — А де ж отой красунь Метелик? Без нього дуже сумно нам!
128 І от одна Вишнева Квітка зірвалась з гілки — тільки блись! — і полетіла швидко-швидко Метелика шукати скрізь. Вона питала без упину — чи хто не бачив, де він дівсь? І ось на луг, під ту билину потрапила, де він сидів. — Ой, любчику, — сказала Квітка, — чому ти плачеш у кутку? Чому тебе давно не видко у нашім колі, у садку? І Квітці про свої печалі Метелик щиро розповів: мовляв, не можу вести далі таке життя, як досі вів... Мовляв, я зараз тільки й мрію якусь роботу розпочать, але ж нічого я не вмію й не знаю, де такого вчать!.. — Не знаю й я, — сказала Квітка, — бо в світі мало прожила. Та в нас тут є одна сусідка — стара, досвідчена Бджола. Отож не плач, розпростуй крильця, ми зараз вдвох полетимо і тій хорошій мудрій Бджілці докладно все розповімо. Вона напевно дасть пораду і скаже, що тобі робить!
129 Почувши це, Метелик радо з свого куточка виліз вмить. — Летімо! — вигукнув завзято і слізки хусточкою стер. — Спасибі, що мене знайшла ти, бо я з одчаю ледь не вмер! Вишневу Квітку в білу щічку Метелик враз поцілував, і посадив собі на плічко, і до Бджоли попрямував. 6 Стара Бджола в ту мить вечірню, за день втомившися як слід, відпочивала тихо й мирно на лавочці біля воріт. Коли це гульк — летить Метелик, а з ним і Квітонька мала. — Заходьте, друзі, до оселі! — привітно мовила Бджола. Розповіли вони все чисто. Вона вгостила їх медком. — Що ж, — каже, — любий танцюристе, ставай моїм помічником! — Хіба я зможу мед збирати і стільники робить, як ти? — Звичайно, ні! Та можеш, брате, ти де в чім іншім помогти. Коли ми навесні та влітку збираєм мед серед квіток, то водночас із квітки в квітку ми переносимо пилок. І знай — це робиться недаром: пилок той переносить слід, щоб кожна квітка незабаром перетворилася на плід.
130 Робота ця тобі під силу: літай собі, як досі звик, відвідуй кожну квітку милу і з неї пий солодкий сік, танцюй, виблискуй, як лелітка, щоб веселіш усім жилось, а разом з тим із квітки в квітку пилок на лапках перенось! — О, — він зрадів, — на це я здібний! Я так робив би й дотепер, якби лиш знав, що це потрібно для квітки та її сестер! 7 І от, здивовані без міри, побачили старі й малі, як трудиться Метелик щиро, допомагаючи Бджолі. І квіти всі заговорили: — Літай, Метелику, літай! Свої барвисті ніжні крила в повітрі вільно розгортай. Сідай на яблуню, на вишню, і на шипшину, й на бузок. Нам всім так весело і втішно з тобою стрітись хоч разок. Є метелі, що роблять шкоду і нищать всі садки навкруг. Та зовсім ти не з того роду, і ти не ворог нам, а друг! Лунає здалека і зблизька Метеликові похвала. І навіть хмурий Павучисько не буркотить з свого кубла. І мурашки повзуть повільно, несуть свої сучки й дрючки і про Метелика прихильно ведуть між себе балачки. А він, веселий як ніколи,
весь день в усій своїй красі літає в ліс, в садок і в поле, де квіти миються в росі, пилок із квітки в квітку носить, немов не чує тягаря, аж поки Бджілка скаже: — Досить! Вже вечір. Спатоньки пора! 8 Весна минула. Тепле літо прийшло в діброви та сади. На вітах, де біліли квіти, тепер красуються плоди. Виблискують червоні вишні і білі яблука-налив і згадують, як в дні колишні усіх Метелик веселив, як всі свої маленькі сили він вклав у працю залюбки і як ще дужче полюбили його і квіти, і бджілки. * * * Отож, мій дорогий читачу, хто любить працю понад все, тому й краса, й весела вдача ще більшу радість принесе. А хто від ранку і до ночі живе, цураючись труда, того ніхто любить не схоче і теплим словом не згада!
132 СЕСТРИЧКИ-ПОЛУНИЧКИ З усіма сестрички дружать, та один в них ворог є, і такий страшний та дужий, що й просвітку не дає. Все він душить, все він глушить, гинуть квіти і трава — це пекуча, це палюча лиходійка кропива. — Кропива? Скажіть на милість! Добре знана дітворі: ми не раз із нею бились під парканом у дворі. Якщо ця лиха рослина глушить галяву ясну, ми і тут їй в цю ж хвилину оголосимо війну! Кропива стоїть стіною, ой висока ж та рясна! — Хто це там грозить війною? Не страшна мені війна! Я пекуча, я палюча, я, де схочу, — скрізь пройду. Я усіх вас неминуче попечу й переведу! — Ще побачим, лиходійко, хто кого переведе!.. — І така пішла тут бійка, що й не видано ніде. Тільки й чути: рветься листя, тупіт, грюкіт — раз і два! І лягає геть вся чисто вщент побита кропива. Заблукали діти в лісі, шляху-стежки не знайдуть. Чагарі кругом сплелися, заступають дітям путь. Все навколо невідоме... Віти хиляться навстріч... Не дійти ніяк додому, а надворі — темна ніч. Вийшли діти на полянку, на полянку лісову, відпочинути до ранку полягали на траву. Тут і казочки початок!.. До поснулих малюків десять крихітних дівчаток підійшли з усіх боків. Отакі червоноличкі, в капшучках на голові. — Ми сестрички-полунички, полунички лісові... Здивувалися малятка, потім руки подали, і гостей до себе в хатку полунички повели. Хатка чепурна та чиста, вся з зелених гілочок, а покрівля в неї — з листя, а віконниці — з квіток. Біля хатки є криниця, дерева кругом стоять, і червоні полуниці, наче яблука, висять. До сестричок-полуничок ходять в гості їжаки, комашинки, і тваринки, і метелики, й жуки.
133 Ну й самим дісталось трішки нашим бравим малюкам: той собі подряпав ніжку, тут попечена рука. — Все це вигоїти можна! — кажуть нашій дітворі Деревій та Подорожник — дуже вправні лікарі. Вмить зробили перев’язки, намастили добре мазь. — Подивіться-но, будь ласка, все загоїлося враз! Та зате ж які щасливі на полянці всі були! Почалися танці й співи, аж дерева загули. Потім всі пішли до хати під веселий дружний спів і поклали діток спати на перинці з пелюстків. А як день почав ясніти, полунички в ліс пішли: показали стежку дітям і додому провели. КРАБЕНЯ Морська вода така прозора побіля берега плющить. Великий камінь виліз з моря, у воду дивиться й мовчить. Морська трава звисає з нього, у воду пасмами спада, неначе в каменя старого така зелена борода. Чіпляючись за водорості, на камінь лізе чорний краб. У нього клешні дуже гострі і кілька пар тоненьких лап. Вилазить чорний та лапатий, очицями — туди й сюди... І десять діток-крабеняток слухняно лізуть із води.
134 Лише одне мале крабчатко тікає зовсім в інший бік, бо крабик цей ще немовлятко і маму слухатись не звик. Чого ж на камені сидіти, коли у морі стільки див? От зараз піде він по світу, де ще ніколи не ходив! На дні пісок м’який, як вата. Ось під водою навпростець пливе медуза плискувата, слизька, м’яка, як холодець. А там дельфіни в синіх плесах пливуть в спокійній череді, неначе чорнії колеса, перевертаючись в воді. А ось в’юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять, і спинки їх над камінцями, немов посріблені, блищать. І раптом чайка срібно-біла згори майнула просто вглиб і дужим дзьобом влучно й сміло схопила враз найбільшу з риб. Крабчатко дивиться тривожно, і просто жах його бере: хоч краб на рибку не похожий, а що, як птах не розбере? Та знов спокійно й тихо в морі, і тільки хвилька плюскотить. І сонце лізе й лізе вгору і все навколо золотить. На березі цикади чітко безперестанно спів ведуть. А хлопчаки тим часом в сітку принаду краб’ячу кладуть. Крабча здаля вже чує їжу, а їсти хочеться давно! І просто в сітку сміло лізе, бо ще мале й дурне воно. І раптом хтось його хапає і витягає на пісок. І от на березі лунає дзвінкий дитячий голосок:
135 — Який маленький та хороший! Як смішно ніжками плете! Його не треба класти в кошик, нехай на волі підросте! Ми тільки глянемо спочатку і в море пустимо назад! — Уважно стежать за крабчатком сім пар веселих оченят. А крабик зляканий скоріше шукає маму і сестер. Тепер вже він порозумнішав і не тікатиме тепер. Ой, як зраділи всі тутешні, що повернулося маля! І радо плеще в чорні клешні велика краб’яча сім’я. ДВА ГРИБОЧКИ Ось два грибки з-під колючок З’явилися в ліску. Один із них — це Маслючок В блискучім ковпачку, А другий — хоч маленький ще, — Та справжній Білий гриб! Ласкаве сонечко пече, Минає кілька діб, — Грибки міцнішають щодня, Тугі, як колобок. Вже кожен з них не маленя, А підліток-грибок. От раз почули два грибки — В траві під ялівцем Якісь заброди-слимаки Змовляються тихцем: Мовляв, де сосни та дуби — Для нас пожива є. Там оселилися гриби, І щогодини, щодоби Все більше їх стає...
136 — Ходім негайно, позвемо Всіх родичів своїх, На рід грибний нападемо І переможем їх! Сказали так і подались Без зайвих балачок... Затрясся, мов з осики лист, Злякався Маслючок: — Біда! Ховаймось швидше, ох! Зариймось в колючки!.. — Хіба ж лише для нас для двох Страшні ці хижаки?! Нам поспішити зараз слід У ліс, в найглибший глиб, І попередить весь наш рід! Промовив Білий гриб. — Не можу! Й ти не зможеш теж! — Маслюк заскиглив. — Ох! Ти ж на одній нозі впадеш! Ховайся краще в мох! І Маслючок під ковпачком Скандзюбився, приліг, Накрився глицею, листком І злякано застиг. Та Білий гриб відмовив: — Ні! Я все одно піду! Піду до нашої рідні І відведу біду! Зирнув навколо молодець І прутика знайшов, Зробив із нього костурець, Підперся — і пішов!
137 Прямцем, між сосон і дубків Уперто — диб та диб!.. І от придибав до грибків Сміливий Білий гриб. Зняли грибочки плач та крик, Страшну почувши вість, — Спокійно! — мовив Боровик. — Ніхто ще нас не їсть! До вітерця звернувся він: — Лети, скажи пташкам — Нехай збирають свій загін І допоможуть нам! Тим часом військо слимаків Вже здалека повзе, Повзе між квітів і пеньків І все псує й гризе... Загін птахів не ждав, не спав — Полинув навмання, На ворогів, як хмара, впав І знищив їх до пня! Гриби зраділи! Кожен звав Героєм, молодцем Того, хто рід свій врятував, Підпершись костурцем. А Маслючок-страхополох Почув веселий крик І заховавсь ще глибше в мох, Бо сором дуже пік.
138 ЛІСОВЕ СВЯТО І ріка, й горбок позаду — Не спиняються санки! Вже за млою снігопаду Видно ліс віддалеки. І з низинки та в низинку, Крізь замети снігові, Повз засніжені ялинки Мчать санки немов живі! От і ліс! Стоять мовчазно В білих шатах дерева. І навколо — блиск алмазний, Сон і тиша зимова. А санчата — попід віти Та й по лісі — навпростець! — Що за диво? — кажуть діти. — І чи скоро вже кінець? Якось вранці погуляти Вийшли в поле малюки. Глядь: санчата-ґринджолята На горбочку край ріки! — От так забавка чудова Наготовлена для нас! — Ззаду вмить сідає Вова, А попереду Тарас. І мала сестричка Майя Примостилась до ладу: Посередині сідає, Щоб не впасти на ходу. Нумо в путь!.. І от щодуху Ґринджолята мчать униз. Тільки вітер свище в вуха Та мороз щипа за ніс.
139 Ще пробігли трохи далі, І санки спинились вмить. Глядь: ялинка, наче в залі, Серед галяви стоїть! Вся в прикрасах, у намисті Блискотить ялинка ця. Сяє зірка промениста На верхівці деревця. А навкруг — звіряток зграйки: Тут і білочки, й зайці, Сіроспинки, побігайки, Оленятка-стрибунці, І ведмедик — бурий пелех, І на соснах угорі Цілий гурт пташок веселих — Горобці та снігурі. Як побачили зайчата Вкрай здивованих дітей, Зразу кинулись стрічати І припрошувать гостей: — Просим, просимо ласкаво! Ми вас ждали цілий день. Нам без вас тут нецікаво: Ми ж не знаємо пісень! Вчіть скоріше нас співати Гарну пісеньку легку, Що співають всі малята У дитячому садку! Завели тут пісню дзвінко Майя, Вова і Тарас Та й пішли навкруг ялинки У веселий перепляс. А звірята всі — за ними! І таке розпочалось, Що, йдучи по лісі мимо, Зупинивсь рогатий лось.
140 Зупинився, подивився Тишком-нишком з-за сосни: «Ох, і я б повеселився, Та злякаються ж вони!» В дружнім колі, в спільнім хорі Сміх та галас на весь ліс. А тим часом перші зорі В синім небі зайнялись. — Мабуть, годі вже гуляти! — Раптом вигукнув Тарас. — Хай чудесні ґринджолята Відвезуть додому нас! Залунали крики, звісно, Збились всі навкруг дітей. Кожна лапка щиро тисне Руку кожному з гостей. Розступилось дружне коло, Звився сніг з-під полозків, І помчали знов ґринджоли Швидше вітру малюків Крізь замети величезні, Через поле, у село, До воріт примчали — й щезли, Мов нічого й не було!.. Полягали діти спатки На перинку пухову, І зосталась тільки згадка Про ялинку лісову.
141 ПРО МАЛЕНЬКУ МАВПУ В зоологічному садку у тісній і холодній клітці маленька мавпа спить в кутку, і їй таке щось гарне сниться... Холодний вітер лист зриває, і дощ зажурно й нудно плаче, а серце рветься до теплого краю, якого мавпа зроду не бачила. Та їй колись розповідала мати, що там ніколи не буває холодно, там завжди сонце, мов птах крилатий, на землю кида проміння-золото... Там ходять на волі слони й жирафи, і мавпи лазять по довгих ліанах... Ота країна, далека Африка, усе вбачається в снах туманних. От якось стих у місті гомін, лише трамвай десь дзенькав чітко, і люди всі пішли додому,— а сторож забув замкнути клітку. Хвилина — й мавпа вже не журиться, стрибає з дуба на ялину! А там, біля воріт на вулиці спинивсь автобус в ту хвилину. Ще мить — сяйнули фари блиском, сирена заспівала голосно... Й ніхто не бачив в синім присмерку, що мавпа їде на автобусі! Десь аж за парком вилізла і пострибала від міста пріч... Аж поки її, голодну й знесилену, на аеродромі приспала ніч. Прокинулась, протерла очі — що за диковина така! Вона й не помітила в темряві ночі, що спала вона на крилі літака.
142 Навколо вітер!.. Назустріч вітер!.. Літак у сині стежку креслить. — На південь, південь, де сонце й квіти! — кричить маленька мавпа весело. І от спустивсь літак додолу. І сонце світить, і небо синє... І проказала мавпа вголос: — Оце вже, мабуть, і тепла країна! Та біла чайка летіла мимо, почула слова ці й каже зажурено: — Ні, і тут ще буває зимно, а теплий край аж за морем буряним! Пливе у синім морі човен. Вітрило надимає вітер. А хвилі ходять невгамовно, неначе хочуть все розбити. От розгулявся шторм у морі, сердитий вітер зло регоче, здіймає хвилі, наче гори, і білий парус рве на клоччя. Ще налетів нестримним шквалом — і полетіла в море щогла!.. І вітром снасті розірвало, і хвилями розбило човна... Пливе розбита щогла по хвилях, то виринає, то знов заллята... Маленька мавпа за щось вчепилась, і так не хочеться потопати!..
143 Коли це бачить — високо в небі журавлі летять кудись у синь. — Журавлі, журавлі! Опустіться до мене! — зойкнула мавпа з останніх сил. Журавлі почули й униз спустились. Схопила мавпу їх дружня зграя і понесла її на дужих крилах далеко-далеко, до теплого краю! А в тім краю омріянім, дальнім стоять стрункі й високі пальми, І мавпи лазять по ліанах. А сонце гріє узимку й влітку, на землю кидає сяйво-золото... Радіє мавпа й не згадує клітку, де їй було колись сумно й холодно!.. ПРО ПІВНИКА ТА КУРОЧКУ І ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ Були собі півник та курочка. Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу. Ось ідуть вони зеленим гаєм, навколо вітрець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ним ягідки, як червоне намистечко. От курочка й каже: — Півник-когутик, зламай мені прутик з зеленими листками, з червоними ягідками. Тільки півник хотів зламати, а з-під кущика зайчик із своєї хати: — Хто-хто тут ходить по моєму гаю? Хто-хто мої кущики ламає? Злякався півник:
144 — Ходім краще далі. Тут якісь звірі живуть небувалі, і вуха в них довгі, і самі вони сірі. Мабуть, це дуже страшні звірі. Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітрець кущі колихає. На кущах горішки і зелене листя. А курочці дуже хочеться їсти. От вона знов і просить: — Півник-когутик, зламай мені прутик, де листя зеленіше, де горішків рясніше. Тільки намірився півник зламати, а з дерева білочка із своєї хати: — Хто-хто тут ходить по моєму лісі? Хто гілля ламає на моєму горісі? Злякався півник: — Ходім краще далі. Бачиш, які тут звірі зухвалі. І вуха в них з китицями, і хвіст пухнастий. Мабуть, хочуть на нас напасти. Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітер дерева колихає, під деревами рясна травичка, а на деревах листя і смачні кислички. А курочка вже не може терпіти, починає півника знову просити: — Півник-когутик, зламай мені прутик, хоча б невеличкий, хоч дві кислички! Насмілився півник, почав ламати. Аж тут лисичка виходить з хати, така ласкава, розпушила хвостик: — Ах, прошу, прошу до мене в гості!
145 Ось відпочиньте в моїй хатинці — у мене є тут для вас гостинці, найкращі яблучка, смачні горішки. У вас, напевно, стомились ніжки, бо ви далеко йшли по гаю. А я давно вже на вас чекаю. Півник та курочка дуже зраділи: — Ой, які ж тут звірі хороші та милі! А хитра лисичка міркує собі. — Це ж мені буде добрий обід. Ось дала вона їм гостинців, лишила їх у своїй хатинці, а сама побігла по вовка-сусіду, щоб запросити його до обіду. Півник і курочка добре поїли, і відпочили, і так звеселіли, що півник навіть почав співати. Тут саме зайчик біг мимо хати. А зайчик насправді був дуже добрий. — Ти, — каже, — півник, занадто хоробрий.
146 Хіба ти не знаєш цієї лисиці? Ось буде тобі за оті кислиці! А півник та курочка не ймуть йому віри: — Та тут же такі хороші звірі! Коли це білочка — плиг та плиг. І враз у віконце побачила їх. А білочка теж була зовсім не зла. — Тікайте, — каже, — швидше з цього кубла. Бо ця лисиця страшна та хижа, вона вас зараз обох заріже. Тут виглянув півник на подвір’я, а на подвір’ї — куряче пір’я... — Ой, ой, треба й справді мерщій тікати! А вже лисиця йде до хати, і вовк за нею, страшний та хижий. Іде й радіє, що буде їжа. Тільки стали вони на поріг, а півник та курочка в віконце — плиг! Та під кущами, під деревами та рясноцвітними муравами — мерщій додому! Та ледве встигли!.. А вовк з лисицею бігли, бігли — та не знайшли під кущами й сліду. І залишилися без обіду!
147 ХАТИНКА НА ЯЛИНЦІ Там, де сосни та ялинки у лісочку стали вряд, скаче білка-сіроспинка, закликає всіх звірят. Сіра спинка, довгий хвостик, по деревах — плиг та плиг! — У свою хатинку в гості я сьогодні кличу всіх! У моїй малій хатинці, на ялинці між гілок, наготовлено гостинців для звіриних для діток! Полетіла швидко бджілка, понесла усім листи: «Всіх обідати до білки дуже просимо прийти». І, почувши цю новинку, по вечірній по росі у хатинку на ялинку поспішили гості всі: снігурі дзвінкоголосі, гостродзьобі ятелі, павучки, бджілки та оси, і розкошлані джмелі, і роззява — чорна ґава, і зайчата-стрибунці, і гладка зелена жаба, і веселі горобці. Ось нечутно, непомітно поспішає сірий кіт, щоб до білки-сіроспинки не спізнитись на обід. І жуки, жуки злетілись — музиканти-сурмачі: клишоногі, жорсткокрилі, усачі і рогачі. Сіроспинка всіх вітає, сіру лапку подає, ще й до столу закликає, ще й гостинці роздає. У хатинці на ялинці свято радісне іде. До світанку — співи й танки, і музика виграє. Грає бджілка на сопілку, дружно влад бринять джмелі, туки-туки дзьобом в гілку ятелі — приятелі. А зайчата- стрибунчата ще й горобчик-молодець підхопились та й пустились по травиці у танець! Горобців весела зграя танцювати почала. Грає, грає, виграває на сопілочку бджола! У хатинку на ялинку, де музика, співи й сміх, кличе білка-сіроспинка всіх звіряток лісових. — Тільки гусінь волохату ми не пустимо у хату. Бо вона у нашім лісі робить шкоду — просто жах! — з’їла листя усе чисто на маленьких деревцях.
148 — І злодійку мишу ми в хаті не залишимо. Бо ця миша позавчора, позавчора уночі, влізла в білчину комору і погризла калачі. — І гадюку хижу ми із хатини виженем. Бо в пташиному гніздечку ця гадюка — лютий гад! — подушила всі яєчка і поїла пташенят! — Поточили короїди на деревах всю кору. Не покличем їх обідать і не приймем в нашу гру! Той, хто в лісі робить шкоду, хто нам лиха наробив, — хай до нас і не заходить! Ми не любим шкідників! Так у білки-сіроспинки розважались до зорі комашня й малі тваринки, горобці та снігурі. Рано-зранку, на світанку, по ранковій по росі із хатинки на ялинці розійшлися гості всі. Білка в хатці задрімала. Жабка спить на бережку. Тихо-тихо вранці стало у зеленому ліску. Навіть сосни та ялинки не колишуться, мовчать. І росинки на травинках, як намистечко, блищать. БДЖОЛИНА ПЕРЕМОГА — Дзум-дзум-дзум! — дзинчить сопілка в теплій ранковій імлі: це прокинулася бджілка на дубочку, у дуплі. Із дупла, немов із хатки, вилітають волохатки і сідають на квітки мед збирати залюбки. Назбирають меду досить і додому все відносять — до клітинок щільників для личинок-малюків. — Дзум-дзум-дзум! — немов сопілка пізно ввечері дзинчить: це летить трудяща бджілка після праці відпочить.
149 А у лісі, у барлозі, у норі, де шумлять високі сосни угорі, де прудкі стрибають білки з верховіть, жив кошлатий непривітливий ведмідь. Як вилазить він з барлога уночі, та як піде без дороги крізь кущі, та до спілої малини добреде — аж оскома на старого нападе. Буркотить незадоволено ведмідь: — Чим би це мені солодким закусить? Десь недавно я прочув, що у бджілок солоденький та пахучий є медок. От по лісі я піду, піду, піду. Та бджілок отих знайду та нападу! Та почув це світлячок, непомітний черв’ячок. Він ліхтарик засвітив і комарика збудив: — Ой, комарик, любий брате! Треба бджіл порятувати, бо на них напасти хоче лютий велетень — ведмідь! І понісся серед ночі тонконогий молодець на узлісся, на дубочок, без дороги навпростець.
150 — Бджоли, бджоли! Годі спати, вилітайте геть із хати, бо на вас напасти хоче лютий велетень — ведмідь! Стурбувались волохатки, швидко вилетіли з хатки. І на гілку, на дубок, сіла бджілка-ватажок: — Не тікати! Нас багато, наші жала — як голки. Треба хатку боронити, бо загинуть наші діти і медові щільники. А вже ворог просувається вперед. Чути — шорох пробігає між дерев. Чути хрускіт під вагою підошов: це ведмедище до дуба підійшов. Ось підходить волохатий та старий... Ось підводить хижу пащу догори... Ось він лізе по дупластому дубку: — Зараз, зараз покуштую я медку! Тут бджілки усі до зброї: — Дзум-дзум-дзум! — Як знялися цілим роєм: — Дзум-дзум-дзум! Задзвеніли, задзижчали на весь ліс. І вп’ялися гострі жала звіру в ніс. Не відпустять смілі бджоли розбишаку ні на мить.
151 Покотився аж додолу переляканий ведмідь... Ну й було ж тут реву-реву, як тікав він до нори! Навіть білки на деревах реготалися згори. Втік злодюга до барлога, а комарик на весь ліс про бджолину перемогу звістку радісну розніс. І в дуплі радіють бджоли: — Дзум-дзум-дзум! — лунає спів, — не злякаємось ніколи найлютіших ворогів. Всі ми дружні, всі — сестрички. Кожна бджілка — невеличка, та в великому рою всі ми дужі, одностайні і гуртом усіх, звичайно, переможемо в бою! ПРИГОДА З АВТОБУСОМ 1 На вулицях міста усе поспішає: ідуть пішоходи, несуться трамваї, автобуси мчать, пробігають таксі. Усі поспішають, працюють усі. І був там автобус — великий такий, блискучий, червоний і дуже швидкий. Одне тільки лихо: куди б він не їхав, завжди буркотів, працювать не хотів:
152 — Не хочу возити по місту людей. Не хочу гудіти, катати дітей. Візьму та втечу, і поїду я сам співати-гудіти полям та лісам. І от серед ночі, як люди поснули, в автобуса очі ураз спалахнули. Тихенько, поважно сирена гудить. І двері гаража відкрилися вмить. І виїхав з нього автобус врочисто шукати дорогу по сонному місту. Шофера немає, ніхто не сидить. Він сам повертає туди і сюди. Повз темні будинки, заводи та міст виблискують шини великих коліс. Останні будинки лишились позаду. І їде автобус по полю у ліс. 2 Освітлює місяць м’який моріжок. Зайчатка зійшлися в веселий танок, і білки стрибають на мшистому пні, і птахи співають — радіють весні. Та що це? Ой, що там так страшно гуде, крізь морок-темноту по лісі іде? Злякались звірята, сховались в кущах і дивляться здалека: що там за жах?
153 Це їде автобус по лісі вночі. Великі колеса ламають кущі. І вогняним поглядом два ліхтарі, мов очі, вп’ялись в лісові чагарі. І раптом мотор закахикав і став. Колеса загрузли між стеблами трав. Сирена гуде і лютує — дарма. І охнув автобус: — Бензину нема! 3 Здивований ліс прокидається вранці: великий автобус стоїть на полянці. В очах-ліхтарях погасились вогні, і дужі колеса уже не страшні. Залазять в автобус звірята та звірі. Розсілись на подушках, як пасажири. Лисиця — в кабіні, неначе шофер, а птиці-синиці сідають на верх. Сідають на дахові птички-синички, приносять стеблинки, приносять травичку і вже починають гніздечко мостить. А білки-ласухи, пухнастенькі шубки, горіхи гризуть, і летять шкаралупки під напис: «Не можна плювать і смітить». А зайчики влізли з ногами на лави. А миші прогризли дірки для забави. І крутить лисиця кермо без пуття. І всюди безладдя, і всюди сміття. Нещасний автобус і плаче, й зітхає: — Чому я тікав від веселих трамваїв? Навіщо тікав від хороших людей? Навіщо тікав від маленьких дітей? Щоранку мене напували бензином, і чистили боки, й ладнали машину,
154 і всі поважали й хвалили мене, і діти маленькі любили мене. А звірі глузують з недвижних коліс, і зовсім не бачать автобусних сліз, і зовсім не чують зітхань і плачу. І гірко, і боляче так втікачу... 4 І, мабуть, автобус загинув би так. Та раптом над лісом пронісся літак. — Привіт тобі, друже! — гукнув на льоту. І крикнув автобус: — Товариш, рятуй! Літак приземлився і вимкнув мотори. Налякані звірі сховались у нори. — Що сталось? — питає.— Чого ти тут сам? Бензину немає? Так я тобі дам. І стало так весело й радісно враз. Крутнулись колеса, і пихкає газ: — Доволі, доволі по лісі блукать. Не буду ніколи я з міста тікать! І зразу ж автобус поїхав назад — від птиць та звірят до хороших хлоп’ят. — Сідайте, хлоп’ята, в автобус ураз! Я буду катати по вулицях вас. Навколо трамваї, дзвінки голосні. Хлоп’ята співають веселі пісні. А з неба, з-під хмари, підспівує в такт хороший товариш — веселий літак.
155 ПРО ЛІНИВУ ДІВЧИНКУ 1 Була собі одна маленька дівчинка. І була вона така ледача, якої ще світ не бачив. Ніколи нічого не робила, тільки спала, пила та їла. От тільки-но сонечко гляне, всі діти швиденько встануть, одяг- нуться, вмиються, приберуть постелі, і всі завжди бадьорі й весе- лі. Вже давно всі пішли з кімнати, а дівчинка все не хоче вставати, лежить собі в ліжку, потягається та на стелі мух роздивляється. Всі діти охайні та чепурні, а в нашої дівчинки руки бруд- ні, платтячко в неї засмальцьоване, черевички незашнуровані, крізь діри коліна видко, просто дивитися гидко. От діти й співають їй пісеньку: — Ой ти ж, дівчинко негарна, неохайна, нечупарна, подивись на себе. Вимий ручки, вимий личко, позав’язуй черевички, одягнись як треба. Бо як будеш бити байди, серед нас собі не знайдеш приятелів-друзів, ні з ким буде тобі гратись, будуть всі тебе цуратись по усій окрузі. А дівчинка їм відповідає: От іще мені турбота — лагодить одежу! Працювати неохота, краще я полежу. Що з того, що ви мене будете цуратись? Це для мене не страшне — я не хочу гратись! Та діти були дуже добрі, і все ж не цуралися лінивої дівчинки.
156 2 Якось діти всі зійшлись та й пішли в зелений ліс. Узяли з со- бою кошики й козубки, щоб збирати полуниці та грибки. І наша дівчинка, хоч і нехотя, а все-таки за всіма поплента- лась. Вона дуже любила полуниці. Ідуть діти й співають: — Зустрічайте нас, дубки, відхиляйте віти! Ось до лісу по грибки йдуть веселі діти. Вчора випав теплий дощ, виросли опеньки. Ми з грибами зварим борщ, ще й який смачненький! Зустрічайте нас, дубки, простелись, травице! Ось до лісу малюки йдуть по полуниці. Червонило ягідки сонечко недаром: ми варення залюбки з полуниць наварим. А дівчинка бубонить під ніс: — Та хіба за тим я йду в ліс, щоб гриби на борщ збирати, тільки спину собі натомляти? Не хочу я зовсім борщу, наїмся полуниць досхочу. Як прийшли діти до лісу, зразу хто куди розбрелися. І гри- бів тут, і ягід багато — збирати б їх та збирати! Тож не лінуються малюки — у всіх повні козубки. А лінива дівчинка, як прийшла до лісу та вибрала ягідне місце, сіла собі посеред травиці і давай їсти полуниці. Вже й не рано, вже й сонце пече, а їй усе хочеться ще та ще. Добре їй, що й ходити не треба — сиди та бери навколо себе. Додому збираються діти, а їй сподобалось так сидіти, от вона й каже їм: — Ви йдіть, а я ще поїм. Пішли діти додому, а дівчинка зосталася в лісі сама.
157 Почало сонце долі схилятись, стала ніч на ліс насуватись, стало темним зелене листя... Вже не хочеться й ягід їсти. Зажурилась дівчинка й каже: — В лісі темно, неприємно, і дітей нема ніде. Хто ж тепер до мене прийде і додому доведе? А потім вона подумала трохи й заспівала: — От іще мені турбота! Не піду додому я, з ранку там у всіх робота аж до вечора щодня: одягатись, умиватись, рано-вранці уставать, прибирати всі кімнати, ще й панчішки зашивать. Хай це роблять інші діти! Я не хочу вдома жить, краще буду в лісі жити і нічого не робить. Буду їсти полуниці та співать собі пісень, буду спати на травиці, якщо схочу, цілий день. І вона пішла собі, співаючи, по лісі. І так далеко зайшла, що коли на другий день діти стурбувались і кинулись її шукати, вони ніде не знайшли лінивої дівчинки. 3 Почала дівчинка в лісі жити, за домом не стала тужити. Ці- лий день лежала вона на травиці, їла смачні полуниці, гризла лісові горіхи і пісень співала для втіхи. І нічого їй робити не до- велося: не розчісувала собі волосся, ні рук, ні лиця не вмивала, панчішки зовсім порвала і ходила, мов яке страховище, лісовим пташкам на посміховище. А потім літо скінчилось і настала осінь. Стало холодно й мо- торошно самій у лісі, і пішла дівчинка шукати собі товаришів.
158 Прийшла вона до великого дупластого дуба. На цьому дубі жила родина веселих працьовитих білочок. Білочки гостинно зустріли дівчинку, і почала вона жити коло них. Цілими днями сиділа вона під великим дубом і дивилася, як заклопотані білочки збирають горіхи й гриби, готують запаси на зиму. А білочки співали: — Скінчилося літо, надходить зима. У лісі роботи багато. Нічого милішого в світі нема, як дружно усім працювати. Спадають додолу пожовклі листи, дерева зажурені й тихі... Нам треба на зиму грибів запасти та стиглих ядерних горіхів. Завзято і дружно працюємо ми, аж поки милує нас осінь, щоб потім голодної злої зими боятися не довелося. А дівчинка все не працювала, про зиму зовсім не дбала. На- збирає горіхів жменьку та й ласує собі любенько. Скоро й листя з дерев пооблітало, і горіхів зосталося зовсім мало, стала дівчинка голодна сидіти та в білочок їсти просити. А білочки їй кажуть: — Якщо будем тебе годувати, ми не зможемо самі прозиму- вати. Краще б ти сама завчасу назбирала собі запасу. Але горіхи лишилися тільки на найвищих гілочках, і дів­ чинка не схотіла по ці горіхи лізти. Білочки самі все обірвали. Прийшов листопад місяць. Лихі часи почалися. Дупло не- привітне, холодне. Сидить у ньому дівчинка голодна, сидить і зубами цокоче, а нічого робити не хоче. А в білчиному дуплі на вершечку настелено тепле гніздечко, мохом дірки законопачено, на зиму все передбачено. А що хар- чів до комори нанесено — вистачить до самої весни!
159 4 Одного погожого ранку, після смачного сніданку, пішли по- гуляти всі білочки, пострибали з гілки на гілочку. Голодна дівчинка теж вилізла з свого дупла, та не схотіла з білками гуляти. Сіла вона під дубом на зів’яле листя та й за- плакала з горя й досади. А неподалечку від білчиного дуба жила миша гострозуба. Була вона хитра, відлюдна та зла і з білками не в злагоді жила. Почула миша, що дівчинка плаче, підійшла до неї нишком та й говорить солодким голосом: — Годі плакать-голосити, мало користі з плачу. Якщо хочеш — будеш сита, я сама тебе навчу. — Хочу, хочу! — закричала дівчинка.— Навчи мене, люба мишко, де дістати хоч півгорішка? — Навіщо півгорішка? — посміхнулася мишка.— Ти мо- жеш легко дістати горіхів хоч цілу торбу. От слухай: Вдома білочок нема, ти зосталася сама. Лізь по дубу вгору-вгору аж у білчину комору, там горіхи і гриби забери усі собі. Та не забудь зі мною поділитися в подяку за добру пораду. «Ой, як же так? Хіба гоже красти? Може, краще з голоду пропасти?» — подумала дівчинка. Але це вона тільки подума- ла, а сама полізла до білчиного дупла. В дуплі нікого не було, тільки одне маленьке кволе білченя, та й те спало міцним сном у кубелечку з листя. Заглянула дівчинка в комору, а там горіхів цілі гори, і смач- ні сушені полуниці, і хороші грибки, і кислиці... Хутко скину- ла дівчинка фартушок, зробила з нього мішок та й забрала всі ягоди, гриби й горішки, не залишила білкам анітрішки! Швидко злізла дівчинка додолу, поділилася з хитрою ми- шею, наїлася всмак і заховала харчі у своєму дуплі. Потім сіла знову під дубом, сидить і чекає, що ж буде далі?
160 5 Захиталися на деревах гілочки, повертаються додому білоч­ ки. Стриб, стриб до дупла та в комору — пообідати б саме впору. Коли зирк — в коморі ані кришки: ні ягід, ні грибів, ні горіш- ків. Почалася тут метушня. Розбудили мале білченя, питаються білочки в нього — чи не бачило воно злодія лихого? — Ні,— відповіло білченя,— нікого не бачило. — І я теж нікого не бачила! — сказала дівчинка. Тільки вона це зовсім тихенько сказала, бо їй соромно було брехати. А правду сказати вона не наважилась, та й не хотілося віддавати смачні речі, що їх вона так легко, не працюючи, діста- ла. Отже й сиділа вона мовчки біля свого дупла і ніяково диви- лась, як білки по дубу скачуть та з горя мало не плачуть. Проте білки не такий народ, щоб марно бідкатися. Плачем лихові не зарадиш! — Далеко-далеко в лісі,— сказала одна стара та мудра біл- ка,— є таке місце, де ще багато залишилося горіхів і дикі груші є серед жовтого листя під деревом. Підемо зараз туди всією ро- диною та й назбираємо знову великий запас на зиму. Білки, не гаючи часу, зібралися в далеку путь, а дівчинку попросили, щоб вона доглядала мале білченя, бо вони не скоро повернуться. — Догляну, догляну, не турбуйтеся! — охоче відповіла дів­ чинка. Вона дуже зраділа, що білки таки назбирають собі хар- чів на зиму і не загинуть від голоду через неї. 6 Зосталася дівчинка знову сама біля дуба, сидить і пильнує, щоб мале білченя собі шкоди не наробило. А мале білченя біля неї грається, по жовтому листю перекидається, крутиться по траві колесом, ще й пищить тонесеньким голосом. Дивилася-дивилася дівчинка на нього, та навколо немає ні- чого страшного, от і набридло їй за малятком стежити, і схоті- лося їй полежати. А як простягнулася на сухій травиці, зразу ж і заплющила очиці, і міцно-міцно заснула, і нічого більше не чула. І ніхто не знав, ніхто не бачив, що за кущем притаїлася стара лиходійка-лисиця. Вона стояла так тихо-тихо і ласо дивилася на білченя. А сама собі під ніс такої пісеньки наспівувала:
161 — Ой, погано звірям хижим жити в світі повелось: скрізь, де можна вкрасти їжу, завжди є на варті хтось. У пташарні кури гарні, стереже їх пес Пірат. Якби він та був нероба — я поїла б всіх курчат. Вовк, мій родич, теж не може влізти нишком у хлівець. Якби спала там сторожа, він поїв би всіх овець. Якби всі були ледащі, як ця дівчинка мала, нам жилося б в світі краще, завжди сита б я була. А поки вона це наспівувала, білченя відійшло трохи далі від за- снулої дівчинки. А лисиця цього тільки й чекала — стриб до нього, схопила і щодуху в кущі. Білченя як закричить, дівчинка прокинулася й бачить — тіль- ки лисячий хвіст майнув у кущах... А лисиця мчала усе далі через кущі та хащі, і мале білченя зля- кано кричало. А дівчинка бігла щосили за нею, хапала в руки сухі гіллячки і ялинові шишки — все, що в руки потрапить,— і кидала в лисицю. І так вони вже далеко-далеко забігли, і скоро б уже лисиця до- бігла до своєї нори, коли це враз одна велика гостра шишка вда- рила її просто в ніс. Це дівчинка так влучно ту шишку кинула. Завищала лисиця від болю, аж поточилася, і випустила із зу- бів білченя. Білченя — прожогом назад. А дівчинка як кинеть- ся до нього, схопила його на руки і до себе притиснула. Лиси- ця повернулася, зубами клацає, відняти свою здобич хоче... Та дів­чинка як оперіщить її гіллякою по голові — так і дременула геть зла розбійниця і сховалась у свою нору. 7 Пішла дівчинка з білченям додому. А навколо ліс незнайо- мий, і до білчиного дуба далеко, і нести білченятко нелегко. Раніше дівчинка ніколи б не погодилася йти з такою ношею,
162 а тепер вона зовсім не чує, що руки затерпли, що ногам важко переступати в купах посохлого листя, що зустрічні кущі-чагарі дряпають її своїми гострими колючками, дорогу перетинають. Іде дівчинка і думку думає: як це так воно сталося, що була вона колись дівчинка непогана, тільки робити нічого не хотіла, а тепер стільки лиха наробила: і злодійки-миші послухалася, хар- чі в білочок позабирала, і білочкам збрехала, правди не сказала, і мале білченя не догледіла — через неї воно мало не загинуло. Якби не лінувалася вона горіхи збирати, не довелося б їй красти та брехати. Якби не лінувалася вона малятко доглядати, не схопила б його розбійниця зубата. Якби не лінувалася вона працювати, як усі інші діти, не довелося б їй у лісі в голоді та холоді сидіти, і жила б вона вдома, а не в дуплі, і були б у неї по- други та приятелі... І коли дівчинка все це передумала, почала вона, йдучи, біл- ченя колисати і тихенько пісеньку співати: — Засни, моє малятко, нічого не страшись... А я вже лінуватися не буду, як колись. Не підпущу до тебе я зажерливу лису, я любе білченяточко додому донесу. Усі горішки й ягоди я білочкам віддам, — хто добре працюватиме, той все заробить сам. А хто бажає ледарем на білім світі жить, той тільки з лиходіями примушений дружить. Хороші друзі, подруги у мене вдома є... Засни, моє малятко, звіряточко моє. Так співаючи, дівчинка й незчулася, як дійшла до великого дуба. А білки тим часом повернулися і дуже схвилювалися, не побачивши ні дівчинки, ні білченяти.
Коли це і вона йде і білченя на руках несе! А білченя як за- кричить: — Мамо, мамо! А мене лисиця вхопила, а дівчинка мене вря- тувала. Тут усі дівчинку почали хвалити, цілувати, почали їй груші й горішки давати та казати, яка вона хороша та мила, що ма- леньке білченя оборонила. А дівчинка їм на це каже: — Ви мене не хваліть і не цілуйте, бо я зовсім не хороша. Я й білченя не доглянула з лінощів, і ваші горішки вкрала через те, що сама збирати лінувалася... Заберіть тепер усе назад і на мене не гнівайтесь, бо я вже не буду ледаркою і піду до себе додому. Здивувалися білки, зраділи, що отак скінчилося діло, і ста- ло їм дуже шкода, що від них дівчинка відходить. Та нічого не поробиш — треба ж їй нарешті додому повертатися. Пішли білки всією родиною, повели дівчинку лісом та доли- ною, показали їй стежку знайому, і побігла вона додому. А діти побачили дівчинку, побігли їй назустріч і загукали: — Ой, де ж ти так довго пропадала? Ой, яка ж ти розпатлана й страшна, вся одежа подерта й брудна! А дівчинка засміялася й каже: — Ну, тепер уже цьому кінець. Дайте мені швидше гребі- нець, розчешу я собі волосся, щоб лякатися вам не довелося. Не- сіть мені води та мила, зараз стану я чиста й біла, а потім дайте голку та нитки, позашиваю я всі дірки. Діти дуже здивувалися й зраділи, що дівчинка тепер зовсім інша стала. Принесли вони їй усе, що треба, і всі разом стали їй допомагати. І стала дівчинка чистенька й чепурна, так що на неї стало любо дивитися. І почала дівчинка знову вдома жити, і працювати, і вчитися, і гратися з іншими дітьми, і всі її дуже полюбили.
164 ЗАЙЧИКОВІ ПРИГОДИ Стрибайчик стежкою лісною Плигав поволі — стриб та стриб! І раптом бачить: під сосною Сидить великий білий гриб. — Диви! Грибок! Ну й чудасія! Адже ж учора випав сніг... Моя матуся так зрадіє І нам спече грибний пиріг! Зірвав він гриб — та й знов стрибати, Не оглядаючись кругом, Аби скоріш поласувати Смачним гарячим пирогом. Аж ось їжак по цій стежинці Біжить назустріч напрямки. Несе морквину він на спинці, Настромлену на колючки. — Добридень, друже! Що це в тебе? — Грибок хороший, бачиш сам! — Ой, це ж мені такого й треба! За нього моркву я віддам!
165 Стрибайчик каже: — За морквицю Грибом охоче заплачу, Бо морква ця ще й як згодиться Моїй матусі до борщу! Поклав він моркву до торбинки І далі стежкою побіг. Навколо сосни та ялинки Присипав перший білий сніг. Коли це білочка назустріч Бреде, плететься спроквола: Ніяк з головкою капусти Не може впоратись мала. — Спинися, друже, на хвилинку, Бо я захекалася вкрай! Віддай мені свою морквинку, А ти капусту забирай! Стрибайчик згодився зраділо — Капусту ж люблять всі зайці! — І посміхнувся: — Добре діло! Матуся зробить голубці! Пішов він далі. Бачить — збоку Поміж сосонок навмання Іде на гірку невисоку На лижах сіре козеня. — Що ти несеш таке хороше? — Капусту свіжу, бачиш сам! — Віддай мені, я дуже прошу, За це тобі я лижі дам! Стрибайчик радо став на лижі, Підперсь ціпками та й побіг. Ой, гарно ж як навдивовижу Виблискує на сонці сніг!..
166 Коли, засапавшись, назустріч Іде ведмедик-дивачок: Він зверх свого пухкого хутра Напнув новенький кожушок. — Ой, жарко, парко! Я загину!.. Від тягара мене звільни: Візьми собі цю кожушину, А лижі подаруй мені! Що ж, і на це Стрибайчик згоден! Побігло далі зайченя, Пишаючись з своєї вроди Та ще й з нового убрання. Вже й день до вечора схилився, Вже в небі зіронька блищить. Коли це зайчик зупинився І чує — щось в снігу пищить. Він ближче підійшов і бачить: Серед обгризених гілок Сидить в снігу і гірко плаче Малий тремтячий байбачок. Стрибайчик здивувався дуже: — Чому ти в ліс прийшов гулять? Адже ж я добре знаю, друже, Що байбаки узимку сплять! — Таке ж мені казала й мати, Та я не слухався ніяк... Мені схотілось погуляти! — Відмовив, схлипнувши, байбак. — Ну й погуляв... Я в лісі цьому Від холоднечі ледь не вмер... Живий, напевно, вже додому Не доберуся я тепер!..
167 На наше поле, в нашу нірку Добратись швидше я б хотів!.. — І знов байбак заплакав гірко, А сам ще дужче затремтів. Захвилювався наш Стрибайчик, Перехопило в нього дух! — Не плач, — він каже, — а вдягайся Скоріше в теплий цей кожух! В нім не замерзнути ніколи! І ще до ночі дійдеш ти В своє житло, на ваше поле, І зможеш спати залягти! Байбак закутався в кожуха, Подякував і сльози втер, Ще й обіцявся маму слухать І взимку спати відтепер. А наш Стрибайчик на морозі Набігався й додому йде. Ось і домівка! На порозі Стоїть матуся й сина жде. — Де ти гуляв так довго, синку? — Матусю, я грибок зірвав! — А де ж це він? — Та за морквинку Я їжакові гриб віддав. — А де ж морквинка? — На капусту Я ту морквину обміняв... — Капуста ж де? Похрумав з хрустом? — Ні, обмінявся з козеням.
168 Віддав за лижі капустину... — А лижі де?! — Малий ведмідь Нову хорошу кожушину На лижі виміняв умить! — А кожушина де?! — Матусю, Там байбачок замерзнуть міг... Ну, я й віддав... щоб у кожусі До свого дому він добіг!.. Все розповів, а сам боїться: Що мама вимовить в одвіт?.. Бо, може, він робив дурниці І вів себе не так як слід?.. — Я дуже рада, — каже мати, — Що син у мене молодець! — І повела його до хати. А тут і казочці кінець.
169 ХТО СИЛЬНІШИЙ Одного разу Сонце й Вітер Посперечались не на жарт: Хто з них із двох сильніший в світі І більш за те пошани варт? Говорить Вітер: — Я суворий, Я нажену на всіх страхи, Я й розхвилюю синє море, Я й на хатах зірву дахи! Я взимку віхолою вію, Усе заметами запну. Я і тебе здолать зумію — На тебе хмари нажену! — Зате ж весною, — Сонце каже, — Поглянь на перші квіточки: На них мій промінь тільки ляже — Вони й розкриють пелюстки. І на деревах змерзлих, голих Бруньки розпукуються теж... Мені послушне все навколо, Бо сили маю я без меж! Як влітку все росте і спіє — Це ж я життя всьому даю, Це ж я усе навколо грію, І все ласкаю, і люблю. Коли ж пташиний спів замовкне, Я порядкую як на те — Звелю тихенько: «Листя, жовкни!» — І листя стане золоте! Скривився Вітер нетерпляче: — Еге ж, це поки я притих! А як подму, тоді побачиш, Що залишу я з квітів тих!
170 Та ще й без жодного зусилля Я на дерева налечу І все те жовте листя з гілля І позриваю, й розмечу! Та що казати?! Нумо нині Ходім провірим — хто із нас Скоріш страху завдасть людині І роздягти зуміє враз?! Пішли. Аж глядь — по полю чітко Веде до ставу людський слід. І справді, здалека вже видко — Людина вибігла на лід! На голові пухнаста шапка, На плечах теплий кожушок, Кашне червоне в білу крапку Та ще й ремінний поясок. І ковзани в людини гострі... Її впізнати можна враз! Звичайно ж, ця людина — Костик. Отой, що ходить в другий клас. Ось він на старті, як годиться, Пригнувшись на хвилину, став Та й полетів, помчав як птиця Через увесь широкий став! А Вітер каже: — Ну й людина! Та хто ж її не дожене?! Зірву я миттю й кожушину, І шапку, й в крапочку кашне! Присвиснув Вітер і помчався, На хлопця налетів як стій! І тут, на диво всім, почався Між хлопчаком і Вітром бій. Завивши так, що стало жаско, За шапку Вітер враз смикнув! А Кость лише міцніш зв’язки Під підборіддям затягнув.
171 Тоді, іще грізніш завивши, Рвонув вітрило кожушок, А Костик, ходу не спинивши, Затяг тугіше поясок. Вітрило за кашне узявся, — Бо ще двобою не кінець! — А Кость лиш дужче замотався Й заткнув кінці за ремінець. Та як почне робить фігури, Виписувати кренделі!.. І Вітер зупинивсь похмуро Та й ліг безсило на землі. — Тепера я візьмусь за діло! — Тут голос Сонце підвело І заблищало, заясніло, Розливши світло і тепло. Воно торкнулось обережно До хлопчакової щоки Та й каже: — Скинь важку одежу, Щоб далі бігать залюбки! І Костик скинув кожушинку, Жбурнув кашне і шапку в сніг І, заспівавши пісню дзвінко, Навколо ковзанки побіг. Сплеснулась рибка в ополонці, Лід заіскрився, наче скло... І Вітер подививсь на Сонце Та й каже: — Ти перемогло!
172 ЖОЛУДИК На вільній волі, на узліссі, Підвівши вгору буйний чуб, На всі кінці гіллям розрісся Розложистий, вітластий дуб. Всі, хто бував у цьому місці, Його прозвали Зимовик, Бо він всю зиму в жовтім листі Аж до весни стояти звик. Весною ж брались зеленіти На нім листочки молоді, І в пишній зелені щоліта На ньому стигли жолуді. І він стояв і слухав любо Пісні пташок і вітерця... Ось під отим крислатим дубом І почалася казка ця. * * * Заграв вітрець в свою сопілку І по-осінньому війнув. Зірвався жолудик із гілки І долі з дерева стрибнув. Він був опуклий, зовсім стиглий, Блискучий, гарний... Недарма До нього білка враз підбігла Та й каже: — Кращого й нема! Таку хорошу жолудинку Охоче я негайно з’їм! — А він на те їй: — Сіроспинко, Послухай, що я розповім. Я ж не якесь дрібне ледащо, — В далекі мандри я іду, І з мене виросте найкращий З усіх дубів найвищий дуб.
173 Тож відійди з дороги, білко, Мені в путі не заважай! — Вона й відскочила на гілку: — Пробач, будь ласка... Прощавай! І покотився далі жолудь. Коли назустріч, з-за куща, Біжить, спустивши рильце долу, Гладеньке дике кабанча. — Ой, жолудь! — каже. — Річ путяща! Його я враз охоче з’їм! — А він на те: — Послухай краще, Що я про себе розповім. Я — дуба син! І сам я буду Теж велетнем, як батько мій. Мій рід відомий скрізь і всюди, І їсти ти мене не смій!
174 Кабанчик здивувався дуже: — Ну що ж, не їстиму тебе! Хіба ж я міг гадати, друже, Що справді ти таке цабе?! Знов покотився жолудь прямо. Коли назустріч — оленя: — Ого, такими жолудями Я радо снідав би щодня! — Ні, — каже жолудь, — я ж не простий, Я — дуб майбутній, зрозумій, З усіх дубів найвищий зростом! І їсти ти мене не смій! І оленятко відступило... А жолудь — далі, по траві. Та раптом щось його вхопило, Аж задзвеніло в голові! І він заверещав, заойкав, Не може вимовить слівця... Це дужий птах, красуня сойка Схопила дзьобом мандрівця! Схопила — та й летить помалу. Неквапно змахує крильми І думає: «Пора настала Підготуватись до зими. Поназбираю жолудів я, Сховаю в нірку біля пня, А взимку, в пору безхарчів’я, Досита їстиму щодня!» Отак-то жолудь опинився В землі, в задусі, в темноті... А дужий птах кудись подівся Чи то забув місця оті... Та жолудик у нірці темній Не згинув, вижив як на те, — Він корінцем вчепився в землю, Проріс — і вже росте, росте!..
175 * * * І ось на галяві край ставу, Сміливо здершись на горбок, Стоїть зелений, кучерявий, Веселий молодий дубок. Стоїть, міцніє рік за роком, В нове вдягається вбрання, І стане він колись високим, Таким, як вся його рідня. Він житиме літ зо сто, з двісті, А то й багато сотень літ... Та не забуде, як колись-то Стрибнув — і покотився в світ!.. Він буде сонцеві радіти, Пісням пташок і вітерцю. А білочкам і любим дітям Розповідати казку цю. ЧАРІВНА ХУСТИНКА У колишні давні днини, в незапам’ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка чи билиця, що була собі вдовиця і росла при ній дочка, вередлива та бридка. А жила в тії вдовиці ще й сирітка білолиця і такої красоти, що подоби не знайти. Вранці піде до криниці — наче місяць заясниться, як додому поверта — ніби зірка золота, а як стане говорити — мовби ронить самоцвіти, тільки пісню заспіва — все навколо ожива... Що для квітки літнє сонце — так і мати рідній доньці: і зогріє, і зростить, і від лиха захистить. А безрідній сиротині — що калині при долині, між чужих людей зростать — тільки лиха зазнавать. Рідна доня Якилина, що не візьме, що не кине, то за все їй похвала, ще й подяка немала.
176 А сирітка безталанна, красна дівчина Оксана, що не зробить — все не те, що не скаже — все пусте. Рідній доні завжди свято, все б гуляти та співати, а сирітка й хліб пече, і пере, й пряде, і тче. Та красуня білолиця не зітхає, не смутиться і в роботі, як на те, наче квітонька цвіте. Дні біжать, роки злітають, і дівчата підростають. А як стали на порі — вже і гості на дворі: йдуть і здалека, і зблизька, б’ють вдові поклони низько, звідусіль, з чужих країв засилають старостів. Про Оксану тільки й мова, а про другу — хоч би слово! Не бере ніхто дочку, вередливу та бридку. Всім вдовиця відмовляє, а сирітку б’є та лає. Якилина сльози ллє, ще бридкішою стає. Все одно — нема поради! І, зчорніла від досади, крашанок вдова взяла і до знахарки пішла. — Так і так, мовляв, бабусю, ще й не тим тобі вклонюся — не відмов, поворожи, у біді допоможи. Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! — А бабуся так їй каже: — От що я тобі пораджу: може, правда, може, ні, а в далекій стороні, за горами, за морями, за широкими степами, є дрімучий темний бір, де ніколи з давніх пір людське плем’я не ступало,
177 чорних сосон не рубало... Знайдеш ти у тім бору бабу мудру та стару. В неї є чарівна скринька, а в тій скринці є хустинка. Як оту хустинку взять, в три вузли перев’язать, то хустинка безумовно три твої бажання сповнить, хоч що хочеш забажай, тільки тричі — пам’ятай. Як хустинка буде в тебе, то й придбаєш скільки треба і багатства, і краси й доню заміж віддаси! — От хустинка! Що й казати! Тільки як її дістати? Як знайти до неї слід? Чи на захід, чи на схід треба йти до того краю? — А цього вже я не знаю, може, люди проведуть, може, зорі вкажуть путь... Йде додому зла вдовиця, наче хмара-громовиця, й думку думає одну — про хустинку чарівну. А коли дійшла до хати, то й надумала: послати по хустинку чарівну ту сирітку навісну. Якщо вернеться щасливо — то й насправді буде диво, а як зіб’ється з шляху чи зустріне смерть лиху, то нехай хоч дідько плаче!.. І вдовиця нетерпляче сироті дає наказ в мандри вирушити враз. Звикла дівчина в покорі все робить без перекорів: кажуть — значить треба йти і загадане знайти. Ой розлогий світ широкий! Ліс високий, яр глибокий, сині ріки, береги, степ зелений навкруги. І лежать по всьому світі вздовж і вшир дороги биті, і наїжджені шляхи, і неходжені стежки — і вибоїсті, і рівні. Хоч на південь, хоч на північ, і на захід, і на схід — скрізь прямує людський слід. От дорогами-шляхами, невідомими стежками йде красуня молода, і легка її хода, бо назустріч їй з привітом дерева схиляють віти, край розложистих доріг квіти хиляться до ніг. Уночі травиця стеле для мандрівниці постелю, і невтомні солов’ї заколисують її. Зійде місяць яснорогий — вкаже дівчині дорогу, стежать зорі золоті, щоб не збилася в путі. На дорозі перехожий добрим словом допоможе, а в незайманих лісах птиці виведуть на шлях. Тож Оксана і не збилась, в довгих мандрах не стомилась, не згубила красоти
178 й наближалась до мети. І прийшла та мить жадана, як побачила Оксана той дрімучий темний бір, де ніколи з давніх пір людське плем’я не ступало, чорних сосон не рубало. І пішла шукать в бору чародійницю стару. А навколо сосни чорні, наче привиди потворні, простягають їй навстріт пелехаті лапи віт. Чагарі сухим паліччям націляються в обличчя, рвуть одежу колючки, тчуть тенета павуки. Та Оксана не вжахнеться — там від гілки відмахнеться, там лозину відведе і вперед іде та йде. От і ніч зійшла на землю, стало в лісі зовсім темно. Вилітають з гущини величезні кажани, на ялині пугач стогне... Раптом — що це? — ніби вогник десь у лісі зазорів поміж чорних стовбурів. Йде мандрівниця до світла, бачить: хатка ледь помітна, причаїлась на горбку у густім ялиннику. Та така ж стара та древня — років зо сто їй, напевно: стріха мохом поросла, призьба цвіллю зацвіла, ще й гриби перед дверима, а в віконці вогник блима. Двері — рип! І в тую ж мить вийшла баба на поріг, зморщена, мала, щуплява, голосок такий писклявий: — Хто це тут в моїм бору стурбував мене, стару? Підійшла Оксана близько, уклонилась бабі низько й каже: — Це, бабусю, я. Мати названа моя наказала в вас уклінно попрохать якусь хустину, тим-то я й прийшла до вас в отакий неслушний час! Відказала їй бабуня: — Що ж, коли вже ти, красуня, дальню путь таку пройшла і мене в бору знайшла, я твоє бажання сповню, тільки знай — не безкоштовно: ти для мене послужи — у хазяйстві поможи,
179 і як буде, білолиця, з тебе добра робітниця, то й тобі віддячу я: буде хусточка твоя. Хто охочий до роботи, тому праця не турбота, а Оксана, що й казать, змалку звикла працювать. Як взялась вона до діла, так робота й закипіла: тільки щось стара звелить — все вже виконано вмить. Так минули прудкобіжно, може, дні, а може, тижні, може, сплив і довший час — невідомо це для нас. Тільки от одного ранку каже баба: — Ну, Оксанко, чи бажала я, чи ні — догодила ти мені! Ось тобі чудесна скринька, а в цій скриньці є хустинка. Як оцю хустинку взять, в три вузли перев’язать, то хустинка безумовно три твої бажання сповнить, хоч що хочеш побажай, тільки тричі — пам’ятай. Та іще пересторога: ця хустинка ні для кого не придасться в ворожбі, а лише одній тобі. А як хустку віддаси ти удовиці тій неситій — чари зразу пропадуть. Прощавай, щаслива путь! — Зникла баба — де й поділась. А Оксана опинилась в полі з скринькою в руках. Перед нею — рівний шлях, сонце сяє, вітер віє, стигле жито половіє, зеленіють дерева, в небі жайворон співа. І Оксана теж співає та на скриньку поглядає: скринька, може, й чарівна, а на взір непоказна, зовсім проста, дерев’яна, а хустинка полотняна, хоч і біла, і тонка — звичайнісінька така. Рівна стежка край дороги так і стелеться під ноги, пахне солодко земля,
180 гай видніється здаля. Йде мандрівниця до гаю, чує — з гаю крик лунає, стогін — гомін боротьби, аж тремтять старі дуби. Лютий, хижий птах-шуліка, гостродзьобий, превеликий, злісний клекіт видає й лебедицю білу б’є. Лебедиця вже безсила, ледве зводить білі крила, розлетілось по траві пір’я, зрошене в крові. І на того вбивцю злого, на розбійника лихого кинулась Оксана вмить. Хижий птах як засичить, він Оксану вдарив дзьобом і, схопивши в лапи здобич, чорні крила розпустив і в повітря підлетів. Лебедиця загибає, стогне, б’ється... І в одчаю пригадавсь Оксані враз баби мудрої наказ: відчинила миттю скриньку, в три вузли звила хустинку та щосили як гукне: — Згинь, потворище страшне! — Хижа птаха враз пропала. На траву лебідка впала, і здорова, і жива, й каже їй такі слова: — Красна дівчино хоробра! Видно, серце в тебе добре, що хустину чарівну у хвилину цю страшну ти не стала шкодувати, щоб мене порятувати. Значить, перше з трьох бажань ти вже висловила. Глянь! — Подивилася Оксана: а хустинка полотняна тільки сповнила наказ — вдвічі зменшилася враз! Склала дівчина у скриньку чарівну свою хустинку, відпочила під дубком і пішла своїм шляхом. Йде вона і день, і другий. Через поле та яруги стежка в’ється манівцем. І прийшла кінець кінцем в затишну ясну долину, щонайкращу для спочину. Край дороги, як на те, гарна яблунька росте. Підійшла Оксана ближче, бачить: всі галузки нижчі ще зелені, молоді, а вгорі — сухі, руді. І листочки на верхів’ї, кволі, зморщені, безживні,
181 звисли сумно із сучків, мов лахміття жебраків. — Що це, яблунько, з тобою? Чом ти хилишся з журбою і в весняні теплі дні сохнеш, наче восени? — Ах, красуне моя мила, — деревце зашелестіло, — я тому таке сумне, що було колись рясне, зацвітало пишним цвітом і родило кожне літо силу яблук золотих для старих і для малих. І мене мандрівці знали, ще здаля мене вітали і спішили в холодок під намет моїх гілок. А тепер хробак таємний підо мною риє землю, точить корінь, соки п’є, в світі жити не дає. Отже, й сохну я, і в’яну, скоро й дихать перестану, гострий біль мене пече, серце мліє боляче! — Затремтіла деревина, застогнала, як людина, і по стовбуру униз потекли краплини сліз. Жаль пройняв Оксані душу... «Що ж я тут зробити мушу? Як дивитися на це? Загибає деревце!» Тут вона відкрила скриньку, звідти витягла хустинку, зав’язала три вузли і сказала: — Вбивче злий, пропади, хробак таємний, у норі своїй підземній! А ти, яблунько, рости і по-давньому цвіти! — Тільки мовила дівчина, як почула деревина, що пекучий біль ізник і цілющий теплий сік напоїв сухе коріння і потік по стовбурині, по галузках, по листках, по засклеплених бростках. Підвелись галузки вгору, і мереживом прозорим квіти вкрили деревце. — Ой, хвала ж тобі за це! — деревце зашелестіло. — Ти зробила добре діло. Це вже друге з трьох бажань ти промовила. Поглянь! — Подивилась: від хустини залишилась четвертина, стала вся як шкураток, як кленовий той листок! Склала дівчина у скриньку чарівну свою хустинку і весела, як була, в путь далеку знов пішла. Скоро казку повідати, та не скоро путь верстати, а Оксана йде та йде, тиху пісеньку веде. І прийшла вона помалу у країну небувалу: що ні крок — такі дива, аж мутиться голова! Там на луках квітли квіти з різнобарвних самоцвітів, в золотім ярку текла річка з чистого срібла, там росли плоди незвичні
182 на деревах полуничних, а з розложистих дубів мед прозорий капотів; там на вербах груші спіли, там жита, мов гай, шуміли, а в колоссі зеренце: кожне — з куряче яйце! А між луками-ланами, наче сонце між хмарками, у зеленому гаю був палац із кришталю. І такий він був блискучий, так виблискував сліпуче золотий на ньому дах — аж мінилося в очах. «Що за край такий багатий? В кого б це його спитати про такую дивину?» Бачить: люди на лану. Стигле жито убирають — топором стебло рубають, в’яжуть жито у снопки, ставлять копи, як хатки. На луці збирають діти квіти з дивних самоцвітів, квіти в кошики кладуть, до палацу їх несуть. Та чомусь пісень не чути і на всіх обличчях смуток, люди всі якісь худі, заклопотані й бліді. «Що за диво дивне в світі! Тут би жити — не тужити, чом же всі такі сумні в цій чудовій стороні?» Так подумала Оксана і наблизилась до лану, де трудилися женці з топірцями у руці, й каже їм: — Щасти вам доле не журитися ніколи в цьому світлому краю, як у справжньому раю! — Ой красуне білолиця! — каже так одна їй жниця. — Цей чудовий світлий край був би, може, й справді рай, ми жили б, розкошували, працювали б, як співали, якби наше все було: хліб, і золото, й срібло. Та сюди у давні роки володар з’явивсь жорстокий — лютий згубник-лиходій, шестикрилий хижий змій. Із потворами страшними, посіпаками своїми, всі багатства з року в рік він привласнювати звик. Ще ми платимо й данину: кожен день одну людину віддаєм на смерть тяжку — на споживу хижаку... Тож іди, та без загаю, геть з цього лихого краю, доки вік дівочий твій не згубив проклятий змій!.. — Та у відповідь дівочі спалахнули гнівом очі: — Не скорятись треба! Ні! Повставайте до борні! Розбирайте миттю зброю, на потвор ідіть війною, а із змієм жартома я розправлюся сама! — На цей поклик звідусюди до Оксани збіглись люди: і жінки, й чоловіки, і дівчата, й юнаки.
183 Грізне військо підвелося, заблищали гострі коси, і сокири, й топірці в кожній стиснулись руці. Проти них страшні потвори не змогли чинить опору, бо в народнім серці гнів, як вогонь, полум’янів. Наче в морі грізні хвилі, йшли вперед повстанці смілі, всіх побили, як змели, й до палацу підійшли. Раптом грім пішов луною над всією стороною, звивсь, як хмара, чорний дим над палацом золотим. І з страшним гарчанням грізним, з диким брязкотом залізним із палацу виповз змій, у лусці він мідяній, із шістьма крильми страшними, лапи — з кігтями кривими, з ніздрів клубом дим летить, паща полум’ям пашить. Все від жаху скам’яніло, а Оксана гордо й сміло вийшла з гнівом на лиці і з хустинкою в руці. Та як вигукне до змія: — Згинь, проклятий лиходію, зникни з світу назавжди, щоб пропали і сліди! — Застогнав тут змій безсило, розметав залізні крила, і забивсь, і затрусивсь, і крізь землю проваливсь. Наче сонцем променястим, спалахнули очі щастям. Залунав з усіх грудей вигук звільнених людей: — Слава дівчині Оксані, що усі свої бажання не для себе зберегла, а для інших віддала! А тим часом стала хустка, як трояндова пелюстка... Вітерець як налетів, ту пелюстку підхопив, і вона злетіла вгору до блакитного простору й зникла десь в височині, мов розтала в тумані. А Оксана так сказала: — Я нічого й не бажала! Всі ці сили чарівні не згодилися б мені. Світ широкий та розлогий, скрізь ведуть шляхи-дороги, добрі люди всюди є, і ясне життя моє! Вийшов тут з-серед народу, наче день ясний на вроду,
184 ставний красень-молодик і сказав: — Живи повік з нами, дівчино привітна! А коли тобі самітно здасться в нашій стороні, будь дружиною мені! — Тут Оксана подивилась — наче зірка заяснилась. Посміхнулася йому — наче день осяяв тьму. Що вона йому сказала — повіли б ми, якби знали, тільки відзвук тихих слів заглушив веселий спів. Це співали люди й птахи, і метелики, й комахи, і на людські голоси відгукалися ліси. А пташинки непомітні — бистрі вісники всесвітні — про Оксану рознесли поголоску по землі. Долетіли бистрі птиці і до злісної вдовиці, що бажала всім завжди тільки горя та біди. Удова з дочкою разом аж посохли від образи, що не їм, а сироті щастя випало в житті. І така їх заздрість жерла, що вони від люті вмерли. Тож недобре бути злим і дорослим, і малим!
185 СВІТОЛЮБ-БОГАТИР От якби до мене нині принесли хоч по краплині ви криничної води — я б дізнавсь тоді, що саме призвело нас до біди. Тут пішли в ліси та гори, до джерел, криниць прозорих навіть згорблені діди, і принесли по краплині всі криничної води. Світолюб води напився, ясним зором прояснився і сказав слова такі: — Від єдиної причини наші злигодні тяжкі: Що засів над нашим краєм, над простором цим безкраїм лютий велет Громобій, він живе між гір найвищих в темній башті мідяній. Всі багатства, всі красоти, краю нашого рясноти забирає він собі. Через нього гинуть люди в тяжкій праці та журбі. Щоб здолати Громобоя, треба викувати зброю, меч, що хиби не дає, бо не в кожній, знайте, зброї проти нього сила є! Що колись в одній країні біля річки у долині, де шумів крислатий дуб, був собі коваль у кузні, на імення — Світолюб. Люди дальні та навкружні йшли до нього, й словом дружнім зустрічав усіх коваль, що кував міцне залізо й гартував блискучу сталь. А в країні тій великій, де було кругом без ліку і багатства, і красот — у тяжких, нелюдських злиднях жив пригнічений народ. Що не день — важка робота, холод, голод та скорбота, ні спочинку, ані втіх не бувало там ніколи для людей трудящих тих. Як не бийся — все однако! І спитали люди якось Світолюба-юнака: — Ой, скажи ж хоч ти, ковалю, чом це доля в нас гірка? А юнак відповідає: — Людський розум не злітає за призначену межу. Я на це питання ваше сам нічого не скажу.
186 Хто ж скує той меч замовний?.. І народ, надії повний, знов звернувсь до юнака: — По тобі, ковалю, справа, бо легка твоя рука! Світолюб розправив плечі, стиснув руки молодечі, аж налився кожен м’яз, глянув зором прояснілим і промовив: — Ну, гаразд! Буду зброю лаштувати — меч-гартованець кувати, а щоб мав він справжню міць, ви мені від ваших вогнищ по жаринці принесіть! Розійшлися поодинці люди всі. І по жаринці Світолюбу принесли. І розклав юнак багаття — блиснув пломінь серед мли, і злетіли вгору іскри, золоті, вогненні бризки — аж потьмарилось в очу! Вдарив молот по кувадлу, по сталевому мечу. Ой, важкий залізний молот! Градом піт стікає з чола і тече струмками з пліч. Та надійний меч замовний Світолюб скував за ніч. А як перший промінь денний впав з-за гір на ліс зелений, кинув поклик Світолюб, на коня баского скочив, тільки звився буйний чуб! В небі курява курилась, по землі трава стелилась, закипав в озерах вир, — як помчав стежками в гори ясноокий богатир. А за ним струнким загоном ззбройнимблискотомтадзвоном поскакали верхівці — всі, хто тільки був спроможний зброю вдержати в руці. Через ріки, скелі й кручі, через прірви неминучі богатирський мчав загін. І прискочив незабаром до найвищих верховин. Там стоїть на чорній скелі, серед дикої пустелі, темна башта мідяна, а навколо — хмура, мертва, скам’яніла сторона. Світолюб коня спиняє, грізним голосом гукає: — Гей, жорстокий Громобій! Що ж ти в башті заховався? Покажись, виходь на бій! І з’явився велет грізний, весь у панцирі залізнім, з булавою та щитом, аж під хмари досягає золотий його шолом. А за велетнем вояки — вірні слуги-посіпаки, вкриті золотом-сріблом, що жили з чужої праці, награбованим добром.
187 Велет глянув, подивився, диким реготом залився, наче грім загуркотів: — Хто це тут такий зухвалий турбувать мене схотів?! Помахав він булавою над своєю головою, підступив до юнака... Міцно стисла меч замовний Світолюбова рука! Як метнувся, звівся дубом кінь баский під Світолюбом — блиснув пломінь з-під копит! Як ударив меч уперше — розколовсь надвоє щит! Вдарив ще — сипнули іскри, розлетілася на дрізки велетенська булава! Втретє вдарив — і на землю покотилась голова!.. І звалилось важко тіло — аж кругом задвиготіла з тяжким стогоном земля, і потрощене каміння вниз поринуло з шпиля. В той же час загін народний одного звалив за одним всіх приспішників та слуг. Грім, і дзвін, і стогін битви розлягалися навкруг. Клубом курява курилась, по землі трава стелилась, як вертався Світолюб. — Гей, радійте, добрі люди, бо загинув душогуб! Та назустріч війську лине плач і стогін... І руїни скрізь чорніють навкруги: всі хатинки, всі будинки потрощило до ноги. І тоді промовив знову до народу тепле слово ясноокий Світолюб: — Ой, не плачте, не жалійте цих потрощених халуп! Бо взамін тих жител бідних, де жили ми в горі й злиднях без спочинку, без утіх, ми нове збудуєм місто — світле й радісне для всіх! Тільки хай докупи нині кожен з вас хоч по цеглині, по камінчику знесе — буде місто це дивніше і світліше над усе! Розійшлись по всій країні і принесли по цеглині і дорослі, і малі. І зросло чудове місто, найсвітліше на землі. І сказали Світолюбу: — Ти нас визволив від згуби, ти життя нам світле дав! Ти—найдужчий,наймудріший, ти віднині нами прав! Богатир сказав народу: — То ж я з ваших рук не воду, а народну мудрість пив, не в огні — в народній силі всепоборний меч сталив.
Не з цеглин — з людської праці підвелися ці палаци, ці будинки осяйні, щоб жили в них вільні люди в праці, творчості й знанні. Із піщин зростають гори, із краплин — могутнє море, а з дерев — зелений сад. Так і в кожнім щирім серці — щастя спільного заклад! Розіллялось ясне світло, дерева в гаях розквітли, зашумів дрімучий бір — як народу уклонився ясноокий богатир. * * * Сонце світить і не гасне, зорі сяють повсякчасно, не спливають плеса рік — а народна сила й мудрість в світі житимуть повік.
ПРОЛІСКИ
190 ПРОЛІСКИ як заб’ється в вікна, щоб злякать мене!.. Та в кімнаті в мене холоду не чуть. Проліски зелені в горщику ростуть. Проліскам блакитним тепло на вікні — розкривають квіти вінчики ясні. Буду поливати їх, буду берегти, щоб на Майське свято з квітами піти. Як зелені списи, з вогкої землі виткнулися в лісі проліски малі. Я візьму лопату, в ліс я побіжу, пролісків багато в горщик посаджу. Може, знов навмисно вернеться зима, зірве свіже листя, гілля полама. І завиє вітром, снігом як війне, НАВЕСНІ Навесні маленькі дітоньки — Ніжні паростки рослин — Просять їстоньки і питоньки, Щоб пробитись з насінин, Щоб разком, сім’єю дружною З-під землі прокласти хід, І набратись сили дужої, І з’явитися на світ. Ось велика, добра матінка — Годувальниця Земля Вже виводить з пітьми, з затінку Кожне зернятко-маля.
191 Напуває діток соками І годує досхочу, Щоб зросли вони високими З ласки сонця і дощу. І стають рослинки смілими, Все міцніють і ростуть. І в полях весняні килими Зеленіють і цвітуть. ПЕРЕД СВЯТОМ Наступила вже весна, сонячна та світла. У садочку запашна яблуня розквітла. Ми скопали наш садок, щоб зростала травка, під бузком, де холодок, поробили лавки. Потім змазали вапном всім деревам ніжки і посипали піском у садку доріжки. А на кожнім деревці ми сьогодні зранку прив’язали прапорці від воріт до ґанку. Гляньте — наші малюки всі зібрались зрання. В нас віночки та стрічки, празникові вбрання. Будем ми пісні співать, танцювати славно, будем радо святкувать свято Перше травня!
192 БІЛІ КОТИКИ На вербі, на пагіллі, білі-білі котики. Доторкнуться лагідно лоскотливим дотиком, доторкнуться котики, білі, невеличкі, до руки, до ротика, до моєї щічки. Відламаю гілочку, гілочку-вербичку, та поставлю в пляшечку, в пляшечку, в водичку, щоб листочки-стрілочки стали розвиваться на вербовій гілочці у моїй кімнатці. КВІТИ Під віконцями на сонці у весняному саду у земельку, як в постельку, я насіннячко кладу. Сонце, смійся! Дощик, лийся! Линьте, краплі, до землі, щоб на грядах у зернятах кріпли паростки малі. Прийде літо, будуть квіти, будуть в мене восени у віночку на голівці чорнобривці запашні.
193 ЯБЛУНЬКА Навесні, напровесні в нашому садку ми посадим яблуньку, гарну та струнку. Ми маленьку яблуньку поливаємо, ще й веселу пісеньку заспіваємо. Рости, рости, яблунько, підростай! Квітни, квітни, яблунько, розцвітай! Облітайте, квітоньки запашні! Поспівайте, яблучка наливні! І вітри-розбійники грізно заревуть, поламають гіллячко, білий цвіт зірвуть. Нічого від яблуньки не зостанеться, і нікому яблучок не дістанеться! Рятувати яблуньку біжимо, ми її пошкодити не дамо! Геть, вітри-розбійники, не шуміть, нашу любу яблуньку не ломіть! А зайці-розбійники з лісу плиг та плиг! Обгризуть всю яблуньку з голови до ніг. Нічого від яблуньки не зостанеться, і нікому яблучок не дістанеться! Рятувати яблуньку біжимо, ми її пошкодити не дамо! Геть, зайці-розбійники, не скачіть, нашу любу яблуньку не гризіть! За весною йде до нас літо золоте. Під промінням сонячним яблунька росте. А ми нашу яблуньку доглядаємо, соковитих яблучок дожидаємо. Росла, росла яблунька, підросла. Квітла-квітла яблунька, відцвіла. Де біліли квітоньки навесні — вже поспіли яблучка наливні!
194 ПТАШКА — Цвінь-цвірінь! — Добридень, пташко! — Цвінь-цвірінь! — Весна прийшла. Прокидаються комашки від весняного тепла. — Цвінь-цвірінь! Сідай на бильця... — Цвінь-цвірінь! — На ґанок мій... Розправляй маленькі крильця, сіре пір’ячко помий. Розкажи, з країв яких ти повернулася сюди? Ось для тебе хліба крихти, вдосталь чистої води. На зелені свіжі віти в наш садок лети, полинь! — Цвінь-цвірінь! — Розквітли квіти. Сонце світить. — Цвінь-цвірінь!
195 КУЛЬБАБКИ щоб і я була в вінку, наче квітка на лужку. Тільки вранці квіти всі умиваються в росі, росяна травичка — змокнуть черевички! На леваду я пішла б, ціла купа там кульбаб — ніби сонечка малі посідали на землі. Я нарвала б тих квіток та сплела б собі вінок, МЕТЕЛИК Я біжу, біжу по гаю, я метелика впіймаю. А метелик не схотів — геть від мене полетів. Сів метелик на травичку, може, дума — не помічу? Блиснуть крилечка ясні — зразу видно вдалині. Сів метелик на листочок — може, там сховатись хоче? Блиснуть крилечка рябі — не сховатися тобі! Полетів він на лужок, заховався між квіток. Я іду, іду, іду — метелика не знайду! КОМАРІ ТА ЖАБИ Подивися, що за сила над водою угорі довгоногих, довгоносих, тонкокрилих комарів! День і ніч співають сміло, від зорі і до зорі, довгоногі, довгоносі, тонкокрилі комарі. Вийшли жаби полювати, комарів лихих ганяти. Скік та скік! — комарик зник... Другий, третій — на язик! Наловили комарів, почали веселий спів: — Квок-квок! Кум-кум! Кумо-кумо, де твій кум? Так і кумкають старі цілу ніч у куширі. А над річкою вгорі все танцюють комарі.
196 РАВЛИК Лізе, лізе равлик по моріжку, виставляє равлик довгі ріжки. А на спині в равлика хатинка. Заболить у тебе, равлик, спинка! Ні, не важко равлику, не важко, бо легка хатинка-черепашка. Та зате, як поруч небезпека, равлику додому недалеко: в черепашку зразу може влізти — і вже пташці равлика не з’їсти! ХТО КОГО ЗЛЯКАВСЯ? Білий котик спав на лаві серед нашого двора. Прилетіла чорна ґава та як крикне раптом: — Кра! Кіт прокинувся, злякався, та в димар на хату — скік! Здивувалась чорна ґава: — Де ж це білий котик зник? — Бачить ґава: — Що то? що то? — Враз вилазить з димаря весь у сажі білий котик, чорний-чорний, як мара!
197 СИНЄ ТА БІЛЕ Синє небо, синє море, білий парус вдалині. Понад морем — сині гори й білі хмари, наче сніг. На матросах білий одяг, тільки сині комірці. І біленька ляля ходить з синім м’ячиком в руці. ЗІРОЧКИ Ледве ясне сонечко скотиться додолу, ледве вечір присмерком вкриє ліс і поле, як на небі синьому, понад цілим світом, ми, веселі зірочки, вогники засвітим. Безліччю ліхтариків сяєм над землею, сонну землю пестимо ласкою своєю. У степах мандрівникам і плавцям у морі ми дорогу вкажемо в синьому просторі. А маленьким діточкам, що лягають спати, ми хорошу казочку будем повідати, щоб їм сни приснилися радісні й бадьорі: квіти та метелики і блискучі зорі. ЧЕРЕПАХА На грядці, де росте редиска, сидить якийсь незнаний звір: на спині в нього чорна миска і ніжки висунулись з дір. Та це ж, звичайно, черепаха! І як вона прийшла сюди? Ой черепахо-бідолахо, ти ж тут загинеш без води! Адже до річки через поле, через ярочки та горби по-черепашачи, поволі, ти будеш лізти дві доби!.. А ми цю чорну боягузку, що вся сховалась під щитом, мерщій загорнемо у хустку і понесем усі гуртом. І примчимо єдиним махом в кущі до річки, до води. Отут спокійно, черепахо, живи й далеко не ходи!
198 НА НАШІМ ЛУЗІ Вони в землі копались потай, А нагорі лишився слід. І ми дізналися достоту, куди веде підземний хід. Це їх кротячі інженери побудували тут метро, щоб через луки, повз озера ходить до станції «Дніпро»! А що ми бачили сьогодні! На нашім лузі, у траві і тут, і там одна по одній біліють купки піскові. Рядочком тягнуться до річки... Хто їх зробив — чи знаєш ти? Це працювали невеличкі підземні жителі — кроти. ЛІСОВІ ЗАГАДКИ 1. Клубочок По лісі стежинкою дівчинка йшла і раптом клубочок на стежці знайшла. Хотіла торкнутись — ой, що ж то за жах! Цей сірий клубочок увесь в колючках! Дівча від клубочка відскочило вбік, а він ворухнувсь, розгорнувсь та й утік!.. Ну, хто догадається — що ж то було? Який це клубочок дівчатко знайшло? 2. Туки-тук! Хто на дереві над нами — туки-туки-тук? Прибиває щось гвіздками — туки-туки-тук! Наполегливо працює — туки-туки-тук! Хоч нічого й не майструє, — туки-туки-тук! Робить він корисну справу — туки-туки-тук! Ще й одягнений яскраво, — туки-туки-тук!
199 3. Вертольотики Над водою вертольотики все літають взад-вперед, і від їх легкого дотику не схитнеться очерет. Що за дивні вертольотики — не гуркочуть, не гудуть і самі себе, без льотчиків, понад озером ведуть?! 4. Водяна красуня Глянь, яка красунечка посеред ріки розпустила весело білі пелюстки. А над нею сонечко й синява ясна, пурхають метелики білі, як вона. Може, їй з метеликом високо в блакить теж злетіти хочеться — та не полетить!.. Бо її не випустить чорна глибина! Бо вона прив’язана коренем до дна... МАСЛЮЧОК Маслючок-малючок в капелюшку темнім — між соснових колючок виткнувся з землиці. І неначебто крізь пліт з подивом приємним погляда собі на світ з-під м’якої глиці. Ось цвіте в ясній красі квіточка осіння, скаче зайчик в соснячок, лізе жук яскравий... Ось відбилось у росі сонячне проміння... Все це бачить маслючок, все йому цікаво! АНДРІЙКО ЙДЕ ПО ГРИБИ Андрійко нишпорить лісочком, у нього кошик у руці і гострий ножик, щоб грибочкам зрізать дбайливо корінці. Їх рвати з коренем не треба! Коли ж про це забудеш ти, грибки образяться на тебе і більш не схочуть тут рости. Он-он з травиці визирає — і тут грибок, і там грибок. Андрійко ходить та збирає, дивіться — повен козубок!
200 ОСІННЄ ЛИСТЯ Та вітром знов піднесені Мчимо з височини. Нам радісно! Нам весело! Нам любо восени! І піснею приваблені, Листочки на дубках, На вишеньках, на яблунях Шепочуться в садках, Хвилюються, шепочуться: — Ой, як же нудно тут! І нам давно вже хочеться звільнитися від пут. Невже ніхто із прив’язі Не схоче нас зірвать? Не винесе, не вивезе, Не пустить танцювать?! — Та ви ж іще в зеленому, — Їм каже вітерець, — А в одязі буденному Не можна йти в танець. Як вдягнете убрання те, Червоне й золоте, — Легкі та вільні станете І теж полетите! Злітає листя зливою І падає німе... Вітрець пісні наспівує, А сам все дужче дме! Настала осінь. Холодом Повіяло навкруг. Все більш береться золотом Зелений ліс та луг. Від вітру коливаються Пожовклі дерева, А листя з них зривається І пісеньку співа: — Веселі танцюристи ми, Кружляєм в висоті, — Листки, листочки, листики, Червоні й золоті! Зриваємось ми зграями З топольок та беріз, Злітаємо, кружляємо І падаємо вниз.
201 ДВІ БІЛКИ Ой, білко, як не соромно! Сваритися облиш! Стрибати вниз і вгору вам удвох ще веселіш. А потім ви поскачете до другої сосни. І шишок, ось побачите, вам стане й до весни! На гілці білка сердиться і другу проганя: — Не смій до мене дертися, бо ця сосна моя! Я тут з початку осені збираю урожай. Тікай з моєї сосонки, мені не заважай! ЗИМОВІ ПІСЕНЬКИ 1. Зима Одяглися люди в шуби, натопили тепло груби. Білки гріються в дуплі, миші в норах у землі. Сплять ведмеді в теплих лігвах, сосни в інею застигли. І під кригою на дні сплять у річці окуні. А під снігом в підземеллі, в земляній м’якій постелі, де немає світла дня, причаїлося зерня. Там не холодно зернинці — спить вона, мов на перинці, й тихо снить хороші сни про веселі дні весни. 2. В лісі Метелиця-хурделиця замела лісок. Як біла ковдра, стелиться під соснами сніжок. Стрибають прудко білочки по соснах угорі. Напутрились на гілочках поважні снігурі. Зайчата стали білими, — ну зовсім наче сніг! — щоб в лісі не зуміли ми відшукувати їх.
3. Зайчикова ялинка — Де ти бігав, зайчику? — В темному ліску. Там знайшов ялиночку, гарну отаку! Я ж оту ялиночку вирубав та взяв і собі за плеченьки міцно прив’язав. Тільки в путь-доріженьку рушив, поспішив, як до мене зайчики — плиг із-за кущів. — Ой, куди ж це, братику, ти зібрався йти? Чи не хочеш з нами ти танці повести? — Ні, не можу, братики, прошу, не держіть. Віднести ялиночку краще поможіть. Бо давно вже діточки ждуть у дитсадку на рясну ялиночку, гарну отаку! От коли вквітчаємо ми її як слід та засяють вогники між зелених віт, — тут почнуться радощі для малих діток: разом з ними зайчики підуть у танок! 4. Пісенька У нас сьогодні весело в дитячому садку: ялиночку принесено, поставлено в кутку! Так гарно-гарно прибрано ялиночку у нас і блискітками срібними, і безліччю прикрас. Ялиночко, красунечко! Ліхтарики блищать, хороші подаруночки під вітами лежать. А ми в долоні плескаєм, співаємо пісень. Нам дуже, дуже весело в такий веселий день!
ЧОТИРИ ПОРИ РОКУ
204 БАРВІНОК Недавно ще гула метелиця, іще лежить в низинах сніг, а вже барвінку листя стелеться зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою всю зиму зелень берегло і перше стрінуло з відлигою весняне сонце і тепло. Із перемогою і славою весна з’являється на світ. І квітне радістю яскравою барвінковий зірчастий цвіт. СТРУМОК Біжить по вулиці струмок. Навколо сніг прив’яв та змок. — Весна прийшла! Весна прийшла! — дзвенить, плескочеться струмок. Чорніє й тане білий сніг. Густий туман на землю ліг. Біжить струмок, плющить струмок, щоб змить останній талий сніг. І вже відкрита вся земля, водою вмиті всі поля, всміхається, вбирається травою й квітами земля. Веселі та щасливі ми весну стрічаєм співами. Дзвенить струмок, біжить струмок потоками бурхливими. НАВЕСНІ ТА ВЛІТКУ
205 ВЕСНА до верби підійде — ба! — в білих котиках верба. А як здійме руку вгору до блакитного простору — з кожним помахом руки линуть з вирію пташки. Розквітають в луках квіти, зеленіють в лісі віти. Все зелене, молоде... За весною літо йде! Ось іде весна ланами, перелогами, лісами. Де не ступить — з-під землі лізуть паростки малі. Як опустить вниз правицю — зеленіє скрізь травиця. Як лівицю підведе — всюди листя молоде. На берізку гляне зблизька — у сережках вся берізка, ПАПЕРОВИЙ ЗМІЙ 1 Летить угору птах не птах, далеко — аж за дах! Пташкам перетинає шлях, аж мерехтить в очах. Ось на околицю кудись, за залізничний міст, летить, немов осінній лист, лиш в’ється довгий хвіст. А я біжу через мости услід за ним мерщій. Лети, лети, як птах, лети, мій паперовий змій! І він летить, як справжній птах, все вище, ще і ще! Та я мотузочку в руках тримаю — не втече! Біжу, дивлюсь — аж біль в очах, не бачу рівчака, і ось — з розгону у рівчак лечу я сторчака! У рівчаку якась вода... Вилажу — сам не свій. Що всі сміються — не біда! Шкода — загинув змій. Якби він трохи більший був та з мотузком міцним, мене б він вгору потягнув, і я б летів за ним. У небо, в сонячну блакить, де вітер і хмарки, де тільки пташка пролетить і линуть літаки...
206 2 І от дістав паперу я і все у двір приніс: нитки, і клей, і дерево, і дранок цілий віз. Є молоток, і ножиці, і ножик, і цвяхи. Заздалегідь тривожаться на дереві птахи. Еге ж, пташки, цвірінькайте, та знайте новину: над садом, над будинками я вас наздожену!.. Чи довго там, чи хутко, скінчив роботу я. Вже небо тоне в сутінках і місяць вже сія. Мій змій — це просто диво! Такий, як я, на зріст, стрункий, міцний, красивий, ще й довгий, довгий хвіст. Куди ж його сховати? Ото ще клопіт мій! Не влазить в нашу хату мій велетенський змій. Залишив серед двору. А щоб ніхто не взяв, мого собаку поруч я міцно прив’язав. 3 Лежу в своєму ліжку, і ніч уже давно. А я не сплю і нишком дивлюся у вікно. По небу хмари носяться, неначе сиві змії... Вже сон до мене моститься, мені стуляє вії. ...Так сонячно і зелено, так весело мені: з могутнім змієм-велетнем лечу в височині. Внизу десь люди й коні, хатки, річки, поля. Неначе на долоні, лежить уся земля. Дивлюсь — аж ось жирафи, і тигри, й крокодил... Це підо мною Африка, велика річка Ніл. А що це там виблискує, неначе синій лан? Це вже від мене близько Великий океан. А ось блискучі глетчери та льодові поля... Летіти так до вечора — куди потраплю я?..
207 Земля така малесенька вже зникла десь внизу. Навколо зорі весело танцюють поблизу. Розкинувсь над планетами Чумацький Шлях, як міст. Стрічаюсь я з кометою, що має довгий хвіст. Сьома зірками водночас горить Великий Віз, і метеори раз у раз зриваються униз. А змій все вище й вище... Вже стало гаряче — це, видно, сонце ближчає, пече... пече... пече... Ллє промені гарячі на голову мою... А я кричу і плачу: горю... горю... горю!.. 4 Прокинувсь! Значить, сон це? Надворі день давно. Привітне літнє сонце залазить у вікно. Помірний вітер віє — чудовий льотний час! Беру я свого змія, хлоп’ят скликаю враз. До річки йду з малечею, де кручі і пісок. Прив’язую за плечі я міцніше мотузок. Розбігся проти вітру й з розгону з кручі — плиг!.. І ось я вже в повітрі, земля тіка з-під ніг!.. Мій змій напнувся вітром, рвонувсь — немає сил!.. Ой, витримай! Ой, витримай! Угору піднеси!.. Та падає він кволо, ще й рветься мотузок. І я лечу... додолу! Та просто у пісок! Завмерши з переляку, лежу — живий чи ні? Біжить мій друг — собака допомагать мені. 5 Ну, що ж, ізнов невдача, і знов загинув змій! Та я ж таки не плачу і не гублю надій! Вгорі, де хмарні пелени, де сонце і пташки, гудуть, гудуть пропелери, кружляють літаки. А я вже скоро виросту і вивчуся як слід, тоді й насправді вирушу в безбоязний політ, туди, де сонячна блакить, де вітер-буревій, куди ніяк не долетить мій паперовий змій!
208 ПРОГУЛЯНКА ДО ЛІСУ де під зеленим захистом розложистих гілок під вітер — завжди затишок, а в спеку — холодок? Отож сьогодні в подорож до лісу ми йдемо. Хто хоче з нами — просимо, усіх заберемо! 2 У сонячнім просторі щебечуть ластівки. Як човники на морі, вгорі пливуть хмарки. Ми зрання всі надворі. Веселі та бадьорі, йдемо із санаторію до лісу навпрошки. А ліс такий дрімучий, і чагарник колючий здаля — немов стіна, густа, непрохідна. 1 Ви всі співали пісеньку про темний-темний ліс, де виросла ялиночка і зайчик з нею ріс. І казочки читали ви про той дрімучий ліс, де курочку із півником впіймати хоче лис, де йде Червона Шапочка, а вовк услід біжить, де в рукавичку дідову залазять звірі жить, де хатка є невидана на курячих лапках у лісі, лісі темному, в бабусиних казках. А чи колись бували ви у лісі насправжки, де в’ються між деревами несходжені стежки,
209 Крізь ці кущі, здається, ніхто не пробереться. Гукнеш — і відгукнеться розкотиста луна. — Чи можна йти туди? — А ліс гуркоче: — Йди! — Там є вовки страшні? — А він регоче: — Ні! — А чи горіхи є? — Гуде охоче: — Є! — Ану, біжімо швидше, бо ліс у гості кличе, шепоче таємниче, дорогу нам дає. 3 Дерева розступаються, розходяться гілки. Немовби розсуваються густі чагарники. І ми, нарешті, входимо у тишу лісову, де тіні прохолодою упали на траву. А десь вгорі над вітами крізь гущу верховіть блищить в промінні світлому безхмарная блакить. Поглянемо угору — які ж тут дерева? Ось клен стрункий, прозорий і груша лісова, і поруч з осокором, спокійним та бадьорим, осика яснокора трепече, мов жива. Ось липа кучерява розкинула намет. На липі цій недавно бджілки збирали мед. Збирали мед на квітах, до вуликів несли. Тепер минає літо, і липи одцвіли. Зате на дикій яблуні тепер кислички є. Підводить віти яблунька і нам їх не дає. — Діждіться, діти, осені, недовго ждати вам: мої кислички визріють, охоче їх віддам! 4 Ось дуб — могутній велетень — розрісся одинцем. Ми втрьох його обхопимо, та кола не зімкнем! А поруч з ним на пагорку сосонка молода поважному сусідові про щось розповіда. Шумить сосонка хвоєю, і листям дуб гуде, а ми й собі послухаєм, про що розмова йде.
210 Говорить дуб: — Наш славний рід шанують здавна всі. Ми можем жити сотні літ у зелені й красі. І люди з давньої пори міцний цінують дуб: будинок ставлять теслярі — дубовий роблять зруб. Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики. Дубові плавають човни у просторах морських, і найстрашніші буруни розбить не можуть їх. Як тільки зайдеш в кожен дім, то й тут побачиш вмить: за стіл дубовий любо всім сідати їсти й пить. А що вже ясно й весело палає дуб в печі, коли гуде метелиця надворі уночі!.. Замовкнув дуб. І в тую ж мить сосонка молода рясним гіллям як зашумить і так відповіда: — Із нас так само не одну корисну роблять річ. На дрова теж беруть сосну, щоб тепло гріла піч. Смолу курити запашну приходять люди в бір. На фабрику везуть сосну, щоб вироблять папір. Хіба ж не диво — деревцем у лісі підростать, і раптом стати букварем, і вчить дітей читать?! Високі щогли кораблів теж роблять із сосни. В далеку путь серед морів тоді пливуть вони. І, мабуть, весело пливти, убравшись в паруси, дивитись в воду з висоти і згадувать ліси... Ялинки кожен добре зна, радіє взимку їм, а де нема їх, там сосна на свято прийде в дім. Ото вже любо кожній з нас у новорічну ніч блищати безліччю прикрас і вогниками свіч!.. Оце таку почули ми розмову потайну і добре пам’ятатимем про дуб та про сосну! 5 Тепер в ліщину зайдем серед дубів старих. — Ану, хто перший знайде на цім кущі горіх?
211 Наввипередки скачуть хлопчак за хлопчаком. Гукають: — Бачу, бачу горішок під листком! Дівчатка не відстали — вони у нас меткі! У Майї, Галі й Тали вже повні козубки. Одне лиш тільки лихо: Мариночка мала ні одного горіха дістати не змогла. Стоїть мала Маринка з торбинкою в руці, блищать, як бісеринки, сльозинки на лиці... — Хлоп’ята! Так негоже! Ану, разом мерщій давайте допоможем Мариночці малій! Відразу стали в коло дівчатка й хлопчаки, і з шелестом додолу пригнулися гілки. — Скоріш, мала Маринко, сама усі зривай! — Маринчина торбинка наповнилася вкрай. Мариночка сміється: — У мене більш за всіх! — Луною віддається по лісі дружній сміх.
212 6 — Ой-ой, нещастя сталось! Скоріш допоможіть! Вдряпнула ногу Тала, і з ранки кров біжить. — Нічого, це дурничка! В низинці лісовій ми знайдемо травичку, що зветься деревій. На ранку цю рослинку клади мерщій сама, зажди одну хвилинку — і крові вже нема! — Оце тобі й аптека! — сміються хлопчаки. — Не треба йти далеко по мазь чи порошки! — Тут смішки недоречні, побачите самі, що ліки ті аптечні у лісі знайдем ми — цілющі квіти й трави: цей самий деревій і м’ята кучерява, ромашки й звіробій, і ягоди блискучі, що, лісом ідучи, ви рвали на колючім шипшиновім кущі. Лікує хворе серце конвалія ота, що в лісі край озерця весною розцвіта. Як кашлятимуть діти — дивись та примічай — із липового цвіту заварить мама чай. — Щоб горло не боліло, — промовив тут Юрко, — мені колись варили гаряче молоко! Тут хлопчики взялися сміятися з Юрка: — Немає діла лісу до того молока! Усе вам тільки смішки, не слухай їх, Юрко! Побродим в лісі трішки, знайдем і молоко. 7 По лісі тупіт лине, тріщить сухе гілля. Іде якась тварина крізь хащі навмання. Так моторошно стало, веселий гомін змовк. Шепоче тихо Тала: — Напевно, сірий вовк... — Це тигр іде зубатий! — А може, слон чи лев? — Ви чуєте, хлоп’ята, у хащах дикий рев? — А може, — каже Майя, — ведмідь сюди іде? А зброї в нас немає, на нас він нападе...
213 Тут зовсім близько знову гучний почувся рев, і от... руда корова виходить з-за дерев! Поглянула недбало на зляканих малят і попаски помалу пішла собі назад. — Ага! — сміються діти, а дужче всіх Юрко, — припало нам зустріти у лісі й молоко! Ходім вперед хоробро! Злякались ми дарма — ми ж знали дуже добре, що левів тут нема. То звірі все тропічні — і тигри, і слони... У нас, напевно, в січні повимерзли б вони. Лиш вовк тут жити міг би та ще рудий ведмідь, що цілу зиму в лігві, дрімаючи, лежить. Та в лісі цім неначе на протязі років ніде ніхто не бачив ведмедів та вовків. А якщо є тут звірі, то тільки білочки, зайці вухаті, сірі й колючі їжаки. Коли б і довелося зустрітись з ними враз — ми їх не боїмося, вони бояться нас! Коли це раптом гілка над нами — тільки хрусь! Сміється з гілки білка: — Я зовсім не боюсь! Я високо стрибаю, далеко від землі, безпечну хатку маю на дубі у дуплі! З-під кущика сміється колючий їжачок: — А хто з вас доторкнеться до гострих голочок? Біжить зайча вухате, ще й посміхається: — В цім лісі полювати забороняється! — Пошкодити нікому ми й не хочемо, а з вами познайомимось охоче ми! Та дивляться звірята насторожено, і з ними ми погратися не можемо! 8 Тепер відкриймо кошика, дістаньмо пиріжки. Чи треба вас припрошувать? Сідайте, малюки!
214 До столу — не до столу, не стіл — рясна трава, зібрались діти в коло. — А хто в нас чергова? Та вже дбайлива Майя з-під згортків і пляшок із кошика виймає чистенький фартушок. Хто бачив чепурушку, хазяєчку таку? — Розламує ватрушку, дає по пиріжку, усім в одну хвилинку підносить їсти й пить, встигає для Маринки яєчко облупить. — Ну, хто добавки просить? У кого вже нема?.. — Спасибі, Майю, досить! Поїж тепер сама! Напрочуд добрі страви! Усе таке смачне, коли замість приправи — повітря запашне. 9 От виходить Галочка, кличе дітвору: — В палички-стукалочки починаймо гру! Зараз порахуємо всіх дітей підряд. Лісова лічилочка буде саме влад: — Раз, два — дерева; три, чотири, вийшли звірі; п’ять, шість — пада лист; сім, вісім — птахи в лісі; дев’ять, десять — полуниці, хто знайде, тому жмуриться! А жмуриться Льоні! Став під деревце, в стиснуті долоні заховав лице.
215 — Раз, два, три, чотири, п’ять! — Іду шукать! Хто не заховався — мене не винувать! Глядь — нема нікого... Самі лиш дерева, кущі, пеньки, дорога та стоптана трава. Лише вгорі зозуля сховалась на дубку і нібито глузує: — Ку-ку, ку-ку, ку-ку! Та, мов барвисті цяточки, мигтять віддалеки червоні, сині платтячка та білі сорочки. — Палички-стукалочки! Бачу всіх разом: он за дубом Галочка, Тала за пеньком! Юра за ліщинкою щулиться дарма! А мала Маринка вибігла сама. От знайшлась і Майя... Всіх застукав я! А кого ж немає? Де ж одне хлоп’я? Вікторе! Озвися! Я вже скрізь шукав... — Може, він у лісі зовсім заблукав? А тим часом осторонь ніхто не поміча дивного, непростого, рухливого куща: сунеться потроху він, спиниться на мить, потім, як сполоханий, враз перебіжить. Близиться до палички... Раптом — як помчить! — Палички-стукалочки! — голосно кричить. — Вітя! — Весь зелений, весь в жмутках трави, свіже листя клена висить з голови. Всі гукають: — Ловко! Як він тільки встиг? Справжню маскіровку він зробити зміг. Зовсім став невидний в цьому убранні. Вітя наш розвідником був би на війні! А дерева тішаться сміхом дітлахів, аж гілки колишуться з низу до верхів. 10 На тиху, світлу галяву стежинка нас веде. На ній зелене паростя пробилось молоде.
216 Під ним травиця стелеться квітчастим килимком, і пурхають метелики над довгим рівчаком. Рівчак, проритий глибоко, травою весь поріс... Чому ж такий рівчак отут перетинає ліс? Усі ми добре знаємо: в недавню давнину оця сумирна галява побачила війну. На ворога-напасника з боями йшли бійці і в темнім лісі вирили траншеї довгі ці. Вогнем і димом повнилась ця тиша лісова, була тут кров’ю зрошена притоптана трава. Ішли бійці атаками в диму, в огні, в імлі і геть прогнали ворога із рідної землі. Тепер тут ясно й затишно, цвірінькають пташки, у квіти й трави вбралися глибокі рівчаки. Ми мовчки тут посидимо і в тиші лісовій з любов’ю тих згадаємо, хто тут ішов на бій, хто в битві з лютим ворогом гарячу кров пролив, хто нашу землю рідну звільнив і захистив. 11 У лісі тінь густішає, схолонула трава, дрімотливою тишею повились дерева. Серпневий день кінчається і з вечором стрічається, а з нами ліс прощається, гілками колива. — Добраніч, ліс, веселий ліс, засни та відпочинь! Ми знову прийдемо колись в твою зелену тінь. Нам жити ще до вересня у санаторії. До міста ми повернемось міцні, бадьорії. Тоді ходити будемо до школи ми, та лісу не забудемо ніколи ми! Васильки з материнкою в низинках ми рвемо. Притомлену Маринку ми на руки беремо. Заводим пісню дзвінко ми і з повними торбинками знайомими стежинками додому ідемо!
217 ЗАЙЧАТКО ТА ЇЖАК 1 Як зайчатко з їжаком грались весело клубком Зайчиха-мама біля хати сиділа якось у садку і для синка, для зайченяти, плела панчішку в холодку. Панчішка, знай собі, плететься, така пушиста та м’яка! Вовняна нитка в’ється, в’ється І розвивається з клубка... — Ой леле! — каже враз зайчиха. — Я тут сиджу собі й плету, а борщ кипить і, як на лихо, збігає, мабуть, на плиту!.. І от вона побігла в хату і позабула під дубком свою роботу розпочату — панчішку разом із клубком. Лежить клубок, лежить панчішка... Аж тут заходить у садок Стрибайчик-зайчик, довгі ніжки, і їжачок, його дружок. — Поглянь, який клубок добрячий! Давай пограємось в м’яча! — Ой ні, не можна! Це ж не м’ячик! — говорить злякано зайча. — Розгнівається мама дуже й мене за вухо поскубе! — Їжак на те: — Не бійся, друже, я захищатиму тебе! Бо я нічого не боюся, нікого слухать не люблю;
218 як хтось зачепить — вмить згорнуся і колючками поколю!.. І, не послухавши зайчати, їжак схопив отой клубок та як почне його качати й перекидать через дубок. Клубок злітає вгору, вище, стрибає, наче справжній м’яч, а їжачок гукає, свище, за ним ганяється навскач. Забувши страх, зайча сміється з веселих жартів їжака... А довга нитка в’ється, в’ється і розвивається з клубка! Клубочок зменшується швидко, панчішки — наче й не було! В кущах заплуталася нитка — все павутинням заплело!
219 Зненацька вибігла зайчиха і, гру побачивши таку, сплеснула лапками: — Ой лихо! Та що ж це робиться в садку?! Їжак одразу схаменувся і, щоб не трапилось біди, колючим м’ячиком згорнувся та й... закотивсь хтозна-куди! А зайченя за вухом чуха: — Чи залишитись, чи втекти?.. — Тут мама враз синка — за вухо! І почала його скубти... Отак скінчилась казка наша: зайчатко скривджене пищить, зайчиха в хаті варить кашу і досі сердиться й бурчить. А де ж їжак? Та що питати! Сидить, напевно, десь в кущі. Чи справжній друг він для зайчати? Про це вже скажуть читачі! 2 Як зайчатко з їжаком гнались в лісі за жуком Зайчата вранці йдуть до школи, несуть в портфелях букварі. І не запізняться ніколи ці довговухі школярі. Стрибайчик теж виходить з дому, як і усі малі зайці, він у костюмчику новому і в чистім білім комірці. Біжить зайча по лісі швидко, щоб не спізнитись на урок.
220 Коли це раптом хтозна-звідки іде назустріч їжачок. Ніяких зошитів чи книжки чомусь немає в їжака. Він на травиці, як на віжках, веде рогатого жука. Та тільки впертий жук не хоче слухняно йти за їжаком, хоч той листком його лоскоче і підганяє батіжком. — Ого, який жучище в тебе! А що ти хочеш з ним робить? — Цього жука привчити треба, він буде возика возить! А жук уперся і — ні кроку! — вчепився лапками за мох. — Ану, заходь-но з того боку та й поженем його удвох! Забігли друзі справа й зліва — рогач ні з місця й поготів! Образився, загув із гнівом, рвонув травинку — й полетів... — Держи! Лови!.. — Книжки зайчачі розсипалися по землі. Біжать, гукають нетерпляче, підстрибують приятелі. А жук туди й сюди проворно серед густих кущів снує, хоч високо злетіти вгору йому травинка не дає. Захекане, усе спітніле за рогачем біжить зайча, через струмок стрибає сміло, от-от впіймає втікача!
221 Та жук нарешті скинув пута, помчав, мов куля, через яр... І про свої книжки забуті аж тільки тут згадав школяр. — Ой! — скрикнув він, — котра година?! Ми запізнились на урок! — Та я ходжу на другу зміну! — недбало каже їжачок. Крутнувся він на одній ніжці, не став на зайчика чекать і геть подався по доріжці нової забавки шукать. Стрибайчик, весь брудний, подертий, з’явився на шкільнім дворі, коли вже на урок четвертий ішли з перерви школярі. Ой, сором зайчику малому! Лунає сміх з усіх кутків, а вчитель каже: — Йди додому і не вертайся без батьків!.. Напевно, вам шкода зайчати? Але, по правді, як-не-як, хто в цій пригоді винуватий? Авжеж не жук і не їжак! 3 Як зайчаті на біду щось зросло в його саду В кутку зайчачого садочка низинка затишна була. Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла. Прибігли в той куток зненацька Стрибайчик-зайчик з їжаком
222 і бачать: кульки чудернацькі з-під листя випнулись рядком. — Що це таке — не розумію! — говорить зайчик їжаку. — Якась кумедна чудасія зростає в нашому садку! Їжак примружив очі хитрі. — Бач, — каже, — просто із землі зросли на вільному повітрі чудові м’ячики малі. Це, знаєш, діло незвичайне і сталось вперше тільки тут... Ти напиши про це негайно у науковий інститут! А сам щодня вставай раненько і воду лий під ці кущі, тоді із м’ячиків маленьких — футбольні виростуть м’ячі! Оцю невидану рослину тоді назвуть твоїм ім’ям — і ти на всі ліси й долини славетним станеш зайченям! Почувши це, Стрибайчик радо гукнув: «Ура!» — на весь садок — і став виконувать поради, що надавав йому дружок. Він під кущами всю травичку навкруг тих кульок прополов, цебром тягає воду з річки і поливає знов і знов. Ось день пройшов, минає другий — м’ячі зростають на очах! Стають товсті, великі, круглі, червоні, в білих крапочках.
223 Не встигла третя ніч минути, а по дорозі, через міст, вже їдуть вчені з інституту, одержавши Стрибайчин лист. Під’їхали, ідуть до хатки. Стрибайчик вибіг їм навстріч. — Ану, показуй нам, зайчатко, яка тут в тебе дивна річ? І от, пишаючись страшенно, гостей Стрибайчик в сад повів. Поважно йдуть: борсук учений, лисиця й двоє ведмедів. Біжать і всі зайці до саду, зчинивши галас на весь ліс... А їжачок тупцює ззаду та ще й хихикає під ніс. От зайчик наш перед юрбою підходить до кущів отих. Розвів гілки перед собою: — Дивіться! — каже... і затих. Стоїть і лупає очима: «Та що ж це сталося вночі?!» В низинці вогкій перед ними м’ячі — вже зовсім не м’ячі! Немов зонти на довгих ніжках вони тепер стоять усі, такі червоні, в білих бризках, блищать у ранішній росі. І раптом сміх рознісся дзвінко, і залунало із юрби: — Оце дивинка так дивинка! Це ж звичайнісінькі гриби! А вчені кажуть: — Як не сором! Ти що, зайча, глузуєш з нас? Якимсь поганим мухоморам чи варто приділяти час?
224 Ще довго сміх лунав в окрузі, всі потішались над зайчам. Нарешті залишились друзі — їжак та зайчик — сам на сам. — Це ти мене підвів, їжаче! — сказав Стрибайчик. — Тільки знай: тобі цього я не пробачу, і нашій дружбі нині край! Зареготав їжак байдуже: — А хоч би й так! Хи-хи-хи-хи! — І тим скінчилась їхня дружба, і розійшлися їх шляхи. 4 Як Стрибайчик під сніжком помирився з їжачком Прийшла зима. Летять сніжинки і стелять ковдри по землі. Вдяглись у білі одежинки зайці великі та малі. Зайчатам весело та любо на саночках спускатись з гір. Їх добре гріють теплі шуби морозам злим наперекір. Ось покотивсь на лижах зайчик, спустився з гірки... Подивись! — Та це ж знайомий наш — Стрибайчик, що з їжаком дружив колись! Змінився він навдивовижу і став розумним та метким: і вчиться добре, і на лижах нікому не зрівнятись з ним. От він з гори злетів щодуху, на другу гору спритно вліз, насунув шапку межи вуха і навпростець побіг у ліс.
225 У лісі сплять під снігом клени, жовтіє листя на дубках, стоять ялиночки зелені в пухнастих снігових шапках. Біжить Стрибайчик тихим лісом і раптом бачить на бігу: щось темне під горбочком лисим ледь-ледь ворушиться в снігу. Стрибайчик до горбка під’їхав, розкидав лапками сніжок, а там лежить і ледве диха нещасний, змерзлий їжачок! — Ти що тут робиш?! — зайчик скрикнув. — Ведмідь мій домик розвалив... Зламались двері, стіни, вікна, не знаю — як я сам вцілів... Тепер притулку я не маю, надворі ж холодно, зима! Крізь колючки мороз проймає, а шуби теплої нема... Напав на мене кашель, нежить, я, мабуть, зовсім пропаду... Мені ж узимку спать належить, а не гуляти на льоду! Тут їжачок плачем зайшовся, і позабув Стрибайчик вмить, що розсварився з ним назовсім і клявся більше не дружить. — Ходім до нас! — гукнув Стрибайчик. — У нашій хаті місце є, і хліба знайдеться окрайчик, і ліжко дам тобі своє! А мама пироги пектиме, варитиме нам киселі... І проживеш ти цілу зиму і не голодний, і в теплі!
Тоді на нього вдячним зором їжак поглянув і сказав: — Мені тепер самому сором, що дружби я не шанував. Та все вже піде по-новому, кажу тобі як чесний звір: хорошим другом в школі й вдома для тебе буду я, повір! І друг потиснув лапку друга, ще й міцно так, як тільки міг!.. Тим часом розгулялась хуга, змітать в замети стала сніг. А сніг той з неба так і валить! Не дійде з лісу їжачок... Аж ось санчата — з лижних палиць та із соснових гілочок... — Сідай, їжаче, та не падай! — Стрибайчик впрягся в саночки і крізь завісу снігопаду помчав на лижах напрямки. Отак до заячої хатки через лісок, через лужок добрались вдвох — мале зайчатко і їжачок, його дружок.
227 НАДХОДИТЬ ОСІНЬ останній літній день. І золотим осіннім днем, набравшись влітку сил, міцні й бадьорі ми ввійдем в відкриті двері шкіл. Веселе літо відцвіта, пора його пройшла. Хороша осінь золота надходить спроквола. В червоні й жовті кольори вона фарбує лист. От-от загляне й в табори, покличе нас до міст. І мимоволі кожен з нас згадає залюбки шкільні діла, знайомий клас, і зошити, й книжки. Ми зберемось біля кострів, заведемо пісень, щоб веселіше догорів ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ Жовтіє листя на тополі. Летять у синяві хмарки. Відкрито навстіж двері в школі — ідуть до школи первачки. З гілок тополь злітає листя, кружляє й падає до ніг. Уперше діти урочисто переступають цей поріг. Заходьте дружно та сміливо, маленькі учні, в світлий клас; життя цікаве та щасливе розпочинається для вас. ВОСЕНИ ТА ВЗИМКУ
228 МАЛА ШКОЛЯРКА 1 Цвітуть красолі у саду вогняно-жовтим цвітом. А я до школи вже іду — пора прощатись з літом! Нарвала я в садку у нас з красоль букет яскравий, щоб принести з собою в клас осінні квіти й трави. Мені до кіс нові стрічки вплела сьогодні мама. Поклала я в портфель книжки і зошити так само. А киця Мурка на вікні сидить і носик миє. Що в школу треба йти мені, вона не розуміє. 2 Вдягнувшись в білий фартушок, в брунатне плаття справне, ось я іду повз дитсадок, де й я була недавно. Біля знайомих цих воріт спинилась на хвилинку. А малюки кричать: — Привіт! Куди це ти, Галинко?! Вони кричать: — Заходь до нас! — Та ні, я йду до класу. Зайду до вас у вільний час, тепер не маю часу! І вихователька моя, і діти, й куховарка — мене вітають всі, бо я тепер уже школярка! 3 В шкільнім дворі розмови й сміх — не важко й розгубитись... І я стою ні в сих ні в тих, не знаю — що робити? Та вчителька до мене враз підходить і питає: — Ти, дівчинко, у перший клас? Ставай з оцього краю! Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах, серед дівчаток і хлоп’ят, чорнявих і білявих. Дзвінок. І ми йдемо у клас, сідаємо за парти. Велика дошка проти нас, навкруг — картини й карти. Усе блищить, усе сія — підлога, двері, вікна. Сюди, немов додому, я ходити скоро звикну. Тут каже вчителька мені: — Ну, підійди до дошки. Писати вмієш ти чи ні? — І я сказала: — Трошки!
229 І крейду в руки я взяла, поглянула навколо і написала, як змогла, велике слово: ШКОЛА. А вчителька сказала: — Сядь. Написано чудово. Тобі я першій ставлю п’ять в найперший день учбовий! Вогняним цвітом на вікні цвітуть мої красолі. І дуже весело мені, що я учуся в школі! ЖУРАВЛИК На болоті біля річки, там, де вогко тхне теплом, ми знайшли кумедну птичку із пораненим крилом. Довгі ноги, сірі крила, на голівці чорний чуб. Погляда на нас несміло: — Ой, болить... не полечу!..
230 Що ж тут бідній пташці мучитись? Краще хай, у нас живе! І зостався в нас приручений, і одужав журавель. Завжди з нами був у забавках, з нами грався та гуляв. Полюбили ми журавлика, довгонога-журавля. Тільки осінь раптом вдарила, хмари в небі попливли, потяглися попід хмарами в край далекий журавлі. Потяглися понад кручами, понад простором степів... І журавлик наш приручений теж ізнявся й полетів!.. Прощавай, лети, журавлику, наш крилатий журавель! Повернись весною здалека, з теплих сонячних земель! Понад морем, де кораблики, понад спекою пустель повернись до нас, журавлику, наш крилатий журавель! Сніг качали та ліпили, хто як міг і хто як звик, і невдовзі виріс білий величезний сніговик. Із вуглинок чорні очі, ніс кирпатий з буряка, руки в боки — ніби хоче танцювати гопака! СНІГОВИК 1 Якось рясно падав зранку сніг блискучий, як срібло. Біля школи аж до ґанку кучугури намело. Потім сонечко пригріло, сніг прив’янув на дворі. Узялися тут за діло на перерві школярі.
231 День пролинув непомітно, йде додому дітвора. І лишивсь вночі самітний сніговик серед двора. 2 От як стало зовсім тихо, ворухнувся сніговик, подививсь на білі стріхи, в правий бік і в лівий бік. Подивився на дорогу, на пухкий блискучий сніг... Раптом бачить: коло нього щось чорніє біля ніг. Він незграбно нахилився та пильніше придивився: що це? — зошити й книжки загубили хлопчаки? І на кожному із зшитків він побачив в той же час напис, виведений чітко: «Кость Петренко. Перший клас». — Кость Петренко? Хто ж цей хлопчик, що книжки шанує так? — А з-під стріхи враз горобчик каже: — Це меткий хлопчак!
232 Він веселий, він завзятий, він раніш за всіх встає і ніколи із рогаток нас, горобчиків, не б’є! Знає множення й складання, сам я бачив у вікно: як дадуть йому завдання — вмить розв’язане воно! Сніговик подумав трішки, обтрусив від снігу книжку, під пахву він зшитки взяв і горобчику сказав: — Ну, як справді цей хлопчина отакий, як кажеш ти, то вже, значить, неодмінно слід йому допомогти! Хай вже так, книжки додому віднесу я сам йому. Тільки путь, тобі знайому, покажи мені пряму! 3 От шкода — ніхто не бачив, як, зібравши ті книжки, сніговик ішов терпляче, кроки роблячи важкі. Тільки місяць придивлявся і страшенно дивувався, визираючи з-за хмар: — Он який іде школяр!.. Важко йти ногами з снігу! Та, хоч рухатись не звик, на слизьку ступає кригу добрий білий сніговик.
233 Йде до річки, через кладку, потім вулицею впрост до самісінької хатки, де живе Петренко Кость. Ось підходить і злегенька він постукав у вікно. — Гей, виходь-но, Кость Петренко! Ось тобі твоє майно! Костик вже лягав у ліжко. Чує — хто це стукотить?.. Вибіг він і бачить: книжка під віконечком лежить! Ось і друга! Ось і зшитки!.. А на стежці до воріт — на снігу виразно видко — чийсь важкий відбився слід. Вдалині ж іде на мостик білий-білий чоловік... Здивувався дуже Костик: — Та невже ж це сніговик?! Вранці Кость прибіг до школи, подивився — диво з див! Сніговик — немов ніколи і нікуди не ходив! Кость усім про цю пригоду розповів серед двора. Ще такого дива зроду не чувала дітвора! Хвилювались хлопці дуже: — Ну й пригода! От так ніч!.. — Сніговик стояв байдуже, наче й не про нього річ. Та хоч що б не говорили, а ніхто не сумнівавсь. Тільки сторож — дід Гаврило — щось у бороду всміхавсь. ДІД МОРОЗ 1 У нас в кімнаті на ялинці блищать прикраси золоті. А на годиннику на стінці немов спинились стрілки ті! Як ждеш чогось — немов навмисно завжди повільно час іде. Годиннику байдуже, звісно, що хтось Нового року жде.
234 — Ну, мамо, скоро чи не скоро? — А мама каже: — Підожди, ще Дід Мороз з-за гір, з-за моря не встиг добратися сюди. Крізь снігові замети й кручі іде, спішить веселий дід. А на путі — ліси дрімучі, де лиш зайці проклали слід. В степах вітри співають лунко, метелиця веде танець, а дід іде і подарунки несе до тебе навпростець. І от як тільки поодинці засяють в небі зірочки, то й прийде дід, і на ялинці ми теж запалимо свічки. 2 Я не таке вже немовлятко, щоб вірить маминим казкам. Я навіть вже листи до татка навчивсь давно писати сам. Ну, хай стоїть моя ялинка, а я піду собі у двір. Там діти з нашого будинку спускаються санками з гір. Ще й ліплять бабу — йде робота! Погравсь я з ними. Та чомусь схотілось вийти за ворота. Стою й на вулицю дивлюсь. Як жар, червоне, кругле сонце уже ховається за дах. Проміння грає у віконцях і червоніє на снігах.
235 Мороз береться, мабуть, дужче, бо вбрались в іній дерева. Та в мене валянці теплющі і добра шапка пухова. От я й стою. Дивлюсь, як люди по нашій вулиці ідуть. І в них ялинка, мабуть, буде. А діти їхні діда ждуть. Коли це думка чудернацька впадає в голову мені: а що, як Дід Мороз зненацька з-за рогу вийде, як вві сні?.. А що, як мама недаремно про нього розповідь веде?.. І я вдивляюсь в далеч темну і раптом бачу: він іде. 3 У шапці білій та пухнастій іде з усміхненим лицем сам Дід Мороз, немов у казці, по нашій вулиці прямцем. Іде, ступає неквапливо, і довга-довга борода, як білий сніг, блискучо-сива, аж нижче пояса спада. Та ще й на спині, як годиться, він щось таке важке несе... І от, — немов мені це сниться, — навколо змінюється все. Ця вулиця, звичайна й темна, неначе раптом ожива. Про щось розмову потаємну розпочинають дерева. Вистрибує з-за повороту вітрець, співаючи пісні. А той будинок, що навпроти, вікном підморгує мені. І тут сніжинки, як пушинки, навкруг пускаються в танець, улад підхоплюючи дзвінко ту пісню, що почав вітрець: «Ой, хто не вірить, хто не вірить, що Дід Мороз сюди іде, — той хай сидить в своїй квартирі і ні на кого хай не жде! А той, хто знає, що на світі буває сила різних див, той буде нині так радіти, як ще ніколи не радів. Нехай чекає, хай співає, як ми сніжинки золоті, що Дід Мороз таки буває не тільки в казці, а й в житті!» Сніжинки враз злітають вище, на дах сідають на краю, а Дід Мороз підходить ближче, і я дивлюсь... і пізнаю! 4 Аж стало соромно самому: і як я міг таке верзти?! Це ж наш поштар, давно знайомий, отой, що носить нам листи.
236 У нього просто іній білий звисає з брів і з бороди, і шапку густо снігом вкрило, а то — такий же, як завжди. — Добривечір, — кажу я з сумом, бо все звичайне стало враз, — а я подумав... — Що подумав? — Що Дід Мороз іде до нас... Тоді, помовчавши хвилину, поштар до мене нахиливсь і так говорить: — Що ж, хлопчино, а може, ти й не помиливсь? Я й справді Дід Мороз. Щороку у новорічний вечір цей я в путь іду і з кожним кроком приношу радість для дітей. Мене привітно зустрічають усі — й маленькі, і старі — і святкувати починають у кожнім домі і дворі. Та, розумієш, ця робота буває тільки раз на рік, а що ж мені робити доти? — я бити байдики не звик. Я звик ходити, всім годити своїм приємним тягарем. Отож, щоб марно не сидіти, я й став на пошті поштарем. Я — справжній Дід Мороз. Як гостя мене стрічайте в добрий час. Ти де живеш — в квартирі шостій? Так ось — я саме йшов до вас. 5 І тільки я оце прослухав, як вмить зриваюсь і лечу, по сходах плигаю щодуху і в наші двері стукочу. — Ой, відчиняй-но швидше, мамо! Ось Дід Мороз іде з мішком!.. — І на ялинці сірниками свічки запалюю хватком.
237 Заходить Дід Мороз в кімнату, кладе свій клунок на вікні... Та це ж посилка нам від тата і два листи! Один — мені, а другий — мамі. В ту ж хвилинку я вже читаю кожен склад. А тато пише: «Здрастуй, синку! Бажаю вам веселих свят. Ось я для тебе подарунок приготував і попрохав, щоб Дід Мороз його в свій клунок поклав і вчасно передав...» Ні, дійсно, день сьогодні, видно, якийсь казковий, чарівний! Ось — трактор, справжній, самохідний, і цілий поїзд заводний, а ось книжки, і в них малюнки, і фарби, й різні олівці... Хіба ж хто бачив подарунки такі чудові, як оці?! А мама витирає сльози, і посміхається сама, і стиха Дідові Морозу про щось говорить жартома. Ялинка сяє. Пахне хвоя. Хурчить мій трактор під стільцем. А дід прощається зі мною і йде з усміхненим лицем. 6 Поїли яблука й горіхи, веселий блиск свічок погас. В кімнаті стало знову тихо, як Дід Мороз пішов від нас. Уже давно скінчився вечір, сховалось все в нічній імлі. Мої нові чудові речі я склав дбайливо на столі. А сам лежу в своєму ліжку і тільки чую в тишині, як сон іде до мене нишком і очі зліплює мені і як за вікнами співають легкі сніжинки золоті про те, що Дід Мороз буває не тільки в казці, а й в житті.
238 КАЗКА КОЛИСКОВА Десь на дальнім березі квіти темно-сині... Десь на дальнім березі б’ється сонце-птах... Спи, мій любий хлопчику, мій маленький сину! — Стелеться мережею казка золота. В тім краю незнаному, поміж тими квітами, у норі підземній жив похмурий кріт. Сонце він ненавидів, бо не бачив світла, — темними очима він дививсь на світ. Виліз хмуро вдосвіта — зуби наче пили... Та до птаха сонного в темряві підкравсь. Він сліпий, він думав — то пташині жили, й перегриз тенета — довгі стебла трав. Розірвались пута! Сонце-птах — на волю! Сонце-птах — у небо! Полум’ям в блакить!.. В морі білі зайчики, хвилі синім колом... Десь на дальнім березі кріт злосливий спить. Йде зі сходу ранок, лине ранок синій. В блиску передранньому тане сонце-птах... Спи, мій любий хлопчику, мій маленький сину! Стелиться-мережиться казка золота.
У ДИТЯЧОМУ ТЕАТРІ Затихнув гомін. В залі згасло світло, і, враз заполонивши всі чуття, розсунулась завіса... І розквітло життя — мов казка, й казка — мов життя. Відкритими очима і серцями поринули в ту казку глядачі, захоплено, бурхливо до нестями, всім помислом за дією йдучи. А дія розгортається, як злива: палає барвами казкове тло, герої йдуть на подвиги сміливо, стоять за правду і долають зло. І кожне слово, кожен світлий образ в одкритім серці залишає слід... І кожен мріє — дужим та хоробрим зрости й піти в широкий білий світ! Зрости і стати — як оці герої, що в боротьбі долають всі путі!.. І все, що є на сцені тільки грою, самим зазнати в справжньому житті!..
240 ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Різні зміни дивовижні відбуваються круг нас. От зима, весна та літо, осінь, потім знов зима... Сивий час летить над світом, і кінця йому нема. Кожен місяць, кожну пору на землі нове вбрання. Й ми самі не ті, що вчора, — ми зростаємо щодня. Глянь навколо оком пильним і побачиш зміни ці. Ось повільно, неухильно Йдуть по черзі місяці. СІЧЕНЬ Подивись: з початку року на землі лежать сніги. Скрізь, куди сягає око, — кучугури навкруги. Вітер снігом б’є в обличчя, засипає снігом дах. І ведуть між себе січу хуртовини у степах. Звір в цю січу попадеться, — геть тікає ледь живий. І по праву Січнем зветься місяць перший, зимовий. Та стрічають Перше січня дуже радо малюки: скрізь ялинки новорічні вже прикрасили гілки. Сяють вогники зірчасті, й ми бажаємо для всіх у житті — нового щастя, в праці — успіхів нових!
241 ЛЮТИЙ Другий місяць зветься Лютий, а лютує він тому, що на світі довго бути не доводиться йому. Хоче Лютий, щоб на світі панувала вік зима. Та поволі сонце гріти починає крадькома. Довші дні, коротші ночі, гульк — уже й струмок тече! Лютий враз як зарегоче, знов морозом припече, та як здійме враз хуртечу як засипле снігом дах! Люди добре топлять печі, щоб не змерзнути в хатах. Та здаля вже крок по кроку йде весна, веселий час. І, розгніваний, до строку Лютий геть тіка від нас. Що ж, ми тільки добрим словом провести його змогли! В цьому місяці зимовім непогано ми жили: на санках спускались з гірки, з ковзанами йшли на лід, в школі з нами вже п’ятірки подружилися як слід. БЕРЕЗЕНЬ Тут надходить третій місяць, той, що Березнем зовуть. Ще з-під стріх бурульки висять і поволі розтають. Восьме березня, звичайно, пам’ятає кожен сам: встаньмо вранці й привітаймо всіх жінок і наших мам. Це ж бо їхнє свято нині, й по-святковому для них сонце світить в небі синім і блищить останній сніг. Ось весна вже зовсім близько. З гір біжить, шумить потік. Нам в гаю дає берізка свій живущий, свіжий сік. А сама берізка біла березневі бачить сни й прокидається зраділа, що діждалася весни. КВІТЕНЬ Весно, весно! Перші квіти розцвітають на землі. Сині проліски привітно зводять вінчики малі. І хоч, може, буде влітку більше квітів запашних, та для нас найперша квітка наймиліша від усіх. Завжди ми її помітим, з лісу в дім принесемо. І тому цей місяць Квітнем по заслузі ми звемо. ТРАВЕНЬ Ось і Травень, ясний Травень празниково землю вбрав в одяг свіжий та яскравий із рясних зелених трав.
242 Перше травня славим здавна — свято праці і весни. А за ним — Дев’яте травня, Перемоги день ясний. В кожнім селищі та місті стоголосий спів луна. В травах, квітах, свіжім листі переможно йде весна. І виходять радо люди в поле ранньої пори. На ланах безмежних всюди вже гуркочуть трактори. А в садочку білим цвітом вкрилась вишня запашна. І нарешті з теплим літом зустрічається весна. ЧЕРВЕНЬ Той, хто бачив, як розкішні маки вогняно цвітуть, як в садках дозрілі вишні аж гілки додолу гнуть, той, хто в пору косовиці на узліссі поміж трав соковиті полуниці в повні кошики збирав, той розкаже сам, напевно, чом це здавна між людей на Вкраїні зветься Червнем перший літній місяць цей. ЛИПЕНЬ А коли розквітнуть липи посеред твого двора, значить—ценадходитьЛипень, найпахучіша пора. Цілий день клопочуть бджоли, з лип узяток беручи. Медом пахне все навколо, матіолою — вночі. Глянь: уже в полях навкружних починаються жнива. Дітвора, весела й дружна, в таборах відпочива, і назавжди теплу згадку збереже про табори: про походи, і палатки, й біля вогнищ вечори. Підставляй під сонце тіло, не ховайсь від спеки в тінь, набирайся в Липні сили, загартуйся й відпочинь! СЕРПЕНЬ Йшли з серпами в поле жниці у далекій давнині: вже покошена пшениця, треба жати ячмені. Сонце жниць пекло нестерпно, руку муляли серпи. Клав у копи місяць Серпень потом зрошені снопи. А тепер в широкім полі подивися — там і тут є машин у нас доволі, щоб полегшить людський труд. Гуркотятьвстепахкомбайни,— наших нив не вижне серп! Тільки місяць урожайний зветься Серпнем дотепер.
243 ВЕРЕСЕНЬ Ходять хмари в небі синім. Місяць Вересень прийшов. Сповнивсь вереском пташиним тихий затишок дібров. Позлітавшися у зграї, різне птаство молоде в крилах сили набирає і відльоту в вирій жде. Бо пташки дзвінкоголосі знають — літа вже нема. Хоч і тепло ще, та осінь вже підходить жартома. І, набравшись сил за літо, галасливі, як пташки, знов ідуть до школи діти і сідають за книжки. ЖОВТЕНЬ Подивись: на видноколі мов змінилися ліси. Хто це їх у жовтий колір так барвисто покрасив? Ось край річки жовті клени і берези золоті. Лиш ялиночки зелені залишились в самоті. І пишаються дерева золотим своїм вбранням. — Це якийсь маляр, напевно, догодити хоче нам. А маляр цей — місяць Жовтень — у відерцях чарівних жовту фарбу перебовтав і розбризкує по них. ЛИСТОПАД Вже з дерев злетіло листя, наступає Листопад. Сонце ллє над білим світом, осяває голий сад. Тільки це не літнє сонце, в ньому вже тепла нема. І настирливо в віконце стукотить до нас зима. ГРУДЕНЬ Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи. — Це вже Грудень! — кажуть люди і вдягають кожухи. І дерева в білий іній вбрались, як у кожушок. Річка спить у кризі синій, і замовкнув спів пташок. Завмирає вся природа. А у нас кипить життя: йде робота по заводах, йдуть у школах заняття.
* * * В першім класі — урочистий «День прощання з букварем». Пригадай, як ти колись-то був маленьким школярем!.. — Нам буквар вже не потрібний! — гордо кажуть первачки. — Ми й читаємо несхибно, ми вже й пишем палички! Дуже добре й погуляти нам у дні зимові ці: в нас і лижви, й ґринджолята, і блискучі ковзанці! Нам мороз не докучає, не страшний нам сніговій!.. Грудень місяць рік кінчає — наступає рік новий. * * * Що нас жде в Новому році? — Дні й весняні, й зимові, що не день, на кожнім кроці — відкриття й знання нові. Будуть знов заняття в школі, любі друзі й вчителі, і дива, що їх ніколи не бувало на землі! А як пройдуть в русі вічнім всі дванадцять місяців, — знов привіти Новорічні полетять з усіх кінців. Побажаймо ж добрим людям, щоб щасливо всі жили і щоб був по всіх усюдах мир і спокій на землі!
КОЛИ ЗІЙДЕ МІСЯЦЬ П’ЄСА-КАЗКА ДІЙОВІ ОСОБИ: П і в н и к — молодий, бадьорий смільчак. К у р о ч к а — його молоденька подруга. П і р а т — мисливський пес, що полює тільки на хижа- ків. І н д и к — добродушний старий буркотун. Г у с а к — учений в окулярах, з книжками під пахвою. К а ч к а з к а ч е н я т а м и — заклопотана матуся з дітками. С о р о к а — молода поштарка, легковажна й балакуча крутихвістка. Б і л о ч к а — весела хазяєчка, розумна й смілива. З а й ч и к — полохлива, але з добрим серцем істота. Т х і р — злий розбійник. Л и с и ц я — розбійниця, дуже хитра й підступна.
247 ДІЯ ПЕРША Все це розпочалося тоді, коли в пташиному дворі всі ще спали. Був ран- ній досвітній час. У півтемряві ледве виднілися хатки, де живуть пта- хи, дощаний паркан із хвірткою, що веде до лісу, а в другому кінці дво- ра — великий пень. Почало помалу розвиднятися. Раптом хвіртка тихенько прочинилася і на подвір’я прослизнув Т х і р — злий розбійник. В руках у нього був великий ніж у піхвах. Оглянувшись навколо, він витяг ніж, поклав піхви біля хвіртки, а сам навшпиньках обійшов весь двір. Потім задо- волено посміхнувся, став посеред двору і почав гратися ножем. Т х і р Я — хижий Тхір, зубатий звір, нікого не боюсь! Мені сподобався цей двір, і тут я оселюсь, бо тут багато є смачних качок, гусей, курчат... Щоночі буду різать їх і їсти всіх підряд! Я ніч люблю, а вдень я сплю, бо звиклий жити так! На те я Тхір, зубатий звір, страшний нічний хижак!.. А зараз, щоб поспати вдень, знайду собі житло...
248 Тхір обдивився навколо, побачив пень і підійшов до нього. Ого, який хороший пень! І в ньому є дупло. От я й зроблю з цього дупла приміщення своє... Та вже світає!.. Ніч пройшла, і ранок настає. (Позіхає.) Тепер мені поспати час! Сховаюся мерщій, а ввечері прокинусь враз і вийду на розбій! Тхір заховався у пні. Деякий час на подвір’ї було тихо. Та ось блиснув перший промінь сонця. В ту ж мить двері одної з хаток розчинилися і з неї вийшов П і в н и к. Вийшов і голосно заспівав. П і в н и к Ку-ку-рі-ку! Годі спати! Сонце сходить! День настав! Швидше всі виходьте з хати, до своїх беріться справ! Всіх — маленьких і великих — я вітаю, друзі, вас! Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку! З добрим ранком! В добрий час! Тут Півник обернувся до своєї хатки і гукнув усередину: Курочко-Чубарочко! Швидше встань-но! Не годиться, щоб виходила ти остання! К у р о ч к а (виглянула з дверей) Поспішаю, Півнику, час не гаю!
249 Фартушок та капелюшок надягаю! П і в н и к Ку-ку-рі-ку! День веселий знов прийшов на білий світ! Добрий день, міста і села! Ку-ку-рі-ку! Всім привіт! Під час його співу зі своїх хаток вийшли К у р о ч к а в фартушку і капелюшку, набундючений І н д и к, Г у с а к в окулярах, з книжка- ми під пахвою, заклопотана К а ч к а зі своїми К а ч е н я т а м и. Всі вони дружно привіталися одне з одним. К у р о ч к а (вітається з Качкою) Добрий ранок! К а ч к а Добрий ранок! К у р о ч к а Ви, сусідко, куд-куди? К а ч к а Каченятам на сніданок назбирати лободи! Г у с а к (підійшов до них) Го-го-го, сусідко! Нащо лобода для малюків? Щоб зростали діти краще, їм давайте черв’яків. Свіжа рибка теж не вадить — так написано в книжках! К а ч к а Ах, спасибі за поради! Я й не знала! Ках-ках-ках!
250 І н д и к (буркотливо) А про мене, все підходить на споживу дітворі. Не робили б тільки шкоди ваші діти у дворі... К а ч к а Що ви, що ви? В мене дітки — найслухняніші з діток! К у р о ч к а Не хвилюйтеся, сусідко! Йдіть спокійно на ставок. Тим часом Півник вів розмову з Гусаком. П і в н и к Буде в нас чудова осінь, видно це з усіх прикмет. Г у с а к А чому ж не маю досі я сьогоднішніх газет? У цю хвилину за парканом почувся верескливий крик Сороки: «Вісті є! останні вісті!» Г у с а к Це Сорока — наш поштар!
251 І н д и к (буркотливо) Кожен день на цьому ж місці ґвалт здійма, як на пожар! У хвіртку вбігла С о р о к а з поштарською сумкою через плече. Ска- чучи, крутячись на всі боки, вона стала роздавати всім пошту: лист — Курочці, газети — Гусакові, дитячі журнали — Качці, а сама весь час скоромовкою цокотіла. С о р о к а Вам — газети! Вам — журнали! Лист від Ластівки з млина! А до того, щоб ви знали, є цікава новина! Як почула я цю звістку, аж не вірила словам! І найпершим розповісти я схотіла саме вам. Я спішила, я летіла, бігла, мчалась напрямки... І н д и к Та-та-та, заторохтіла! Викладай свої плітки! С о р о к а Не плітки, а правда чиста! Що почула — те й кажу. Як не вам, то в інше місце розповісти побіжу! Г у с а к Ну й біжи, не наша справа! П і в н и к Ще й образилась, чудна! К у р о ч к а Все ж, яка така цікава є у тебе новина?
252 С о р о к а Отже, знайте: серед звірів ходить в лісі поговір, що у вашому подвір’ї оселився хижий Тхір! П і в н и к Що таке?! К у р о ч к а Не може бути! К а ч к а Жах! Загинуть малюки! І н д и к Де це ти могла почути? Це, звичайно, все плітки! С о р о к а Що ж, виходить — я брехуха? П і в н и к Ти — базіка, ось хто ти! С о р о к а Це — образа!!! П і в н и к Ну, послухай, Нащо спірку нам вести? Всім відомо: в цій окрузі вже давно тхорів нема. І н д и к А Сорока, любі друзі, тільки паніку здійма. Г у с а к Та й в газетах, подивіться, ні рядка нема про те!
253 С о р о к а Отже, значить, все дурниця, що Сорока наплете? Сорока образилась, пересмикнула плечима і попрямувала до хвіртки. Раптом вона побачила біля хвіртки покинуті Тхором піхви від ножа. Схопивши їх, Сорока з голосним вигуком обернулась до птахів. С о р о к а О! Погляньте!.. К у р о ч к а Що це? П і в н и к Піхви від якогось-то ножа!.. С о р о к а Адже тут не клали їх ви? Г у с а к Ні, це річ якась чужа... Хтось тут був... С о р о к а (хвалькувато) А що? Хто правий? Хто казав?! І н д и к От тобі й на! Ну й подія! С о р о к а (захоплено) Як цікаво! От цікава новина!!! З цим криком Сорока метнулася до хвіртки і зникла за нею — побіг­ла, щоб швидше розповісти ще комусь про те, що робиться в пташиному дворі. А всі мешканці пташиного двору схвильовано з’юрмилися на- вколо Гусака, який уважно розглядає піхви.
254 І н д и к (здивовано) Почала казать Сорока не брехню... З яких це пір? П і в н и к Все ж таки це ще не доказ, що у двір забрався Тхір! Але Гусак ще раз обдивився піхви з усіх боків і сумно похитав головою­. Г у с а к Та-ак!.. Хоч я й недосконало розуміюсь на ножах, це — Тхореві причандали! В с і (злякано) Тхір між нами!!! К а ч к а Жах, жах, жах!!! І, охоплені страшним переляком, усі розбіглися хто куди — поховали- ся в хатках, за хатками... Тільки Півник, який в першу мить теж трохи розгубився, одразу отямився. П і в н и к Друзі! Може, це помилка! Друзі! Може, крадькома Тхір до нас заглянув тільки та й пішов!.. К у р о ч к а й К а ч к а (визирнули з хаток) Його нема? Тут і Г у с а к з І н д и к о м вийшли, бо їм стало соромно, що вони так переполохалися. Адже обидва вони знають, що зараз небезпеки нема. І н д и к Тхір вночі лиш небезпечний — він, я чув, нічний хижак.
255 Г у с а к Зауваження доречне, бо й наука каже так. І н д и к Якщо Тхір цей вийшов з двору, ми від лиха втечемо: зробимо міцні запори і ворота замкнемо! Г у с а к Так, але він міг сховатись десь і в іншому дворі! К а ч к а (плаче) Як же, як порятуватись нам і нашій дітворі?! Курочка стала втішати збентежену Качку, хоч і самій їй теж моторош­ но. А Індик та Гусак обійшли все подвір’я, заглядаючи в усі кутки. І н д и к Дуже важко розгадати — де сховатись можна тут! Г у с а к Закопався десь під хату? І н д и к Чи кудись забився в кут?.. К а ч к а (плаче) Нам нема куди тікати!!! П і в н и к Почекайте! Не шуміть! Ми покличем пса Пірата, і Тхора він знайде вмить! У с і (зраділо) Правда! Правда! Це чудово!
256 Г у с а к Пес Пірат — наш вірний друг — має справжній хист на влови! П і в н и к Пильне око й гострий нюх! Всі дуже зраділи, але Курочка сумно похитала головою і звернулась до Півника. К у р о ч к а Ах, даремні сподівання! Ти забув, що пес Пірат в ліс пішов на полювання, завтра вернеться назад! К а ч к а (в розпачі) А до завтра ми загинем! Г у с а к Зійде місяць, і, як стій, вийде з схову зла тварина та й почне собі розбій! І н д и к Треба зараз повідомить пса Пірата про біду! К а ч к а Як? У лісі? Це ж нікому не під силу... П і в н и к Я піду! У с і (вражені) Що-о?! П і в н и к Я сам піду до лісу і знайду Пірата там.
257 К у р о ч к а Ти ж натрапиш там на лиса! К а ч к а Попадешся злим вовкам!.. Г у с а к В лісі свійський птах, звичайно, небезпеку знайде скрізь. П і в н и к (рішуче) Все ж таки я йду! Негайно! К у р о ч к а (благає його) Півник! Любий! Схаменись!.. П і в н и к Треба йти! Качка, Індик та Гусак здивовані й захоплені сміливістю Півника. К а ч к а Який хоробрий! І н д и к Мужній! Г у с а к Сміливий без меж! Курочка тяжко зітхнула й кінець кінцем наважилась. К у р о ч к а Що ж, коли так треба... Добре! Я іду з тобою теж! Усі зраділи, заплескали в долоні й почали допомагати Півникові й Ку- рочці збиратися в дорогу: принесли їм рюкзаки, поклали в них різні потрібні речі — рушники, харчі тощо, подали мандрівницькі ціпки. І н д и к Хоч би швидше там у лісі з вами здибався Пірат...
258 Поки ще не зійде місяць, треба ж вам прийти назад! П і в н и к З цим не можна зволікати... Прощавайте! Ми йдемо! Ще до вечора Пірата ми сюди приведемо! Півник і Курочка надягли на себе рюкзаки, взяли ціпки й пішли з дво- ру в дальню дорогу до незнаного лісу... Всі провели їх за хвіртку й ще довго махали їм услід руками та хусточками. Г у с а к Хай щастить в дорозі дальній вам, сміливцям! У с і Хай щастить!!! Коли вже не стало видно вдалині сміливих мандрівників, Гусак, Індик та Качка з Каченятами відійшли від хвіртки й мовчки спинилися серед двору. І н д и к Що ж, ходімо до їдальні! Треба ж якось далі жить... І вони всі рушили до їдальні — вона десь у глибині двору, за хатками. Коли нікого в дворі не залишилося, деякий час було зовсім тихо. Потім із пня виліз Т х і р. Позіхнув, потягнувся сонно.
259 Т х і р Поспати зовсім не дали! Не виспався та й край... Такий тут шарварок зняли, що просто хоч тікай! Зате почув я тут хвальбу, що є в них пес Пірат... Хоч він у лісі... й за добу не вернеться назад! Розжитись міг би я смачним і за єдину ніч, та зовсім не хотів би з ним зустрітись віч-на-віч! І якщо приведуть його зненацька ті птахи, то буде кепсько... (Замислився, потім зраділо.) Ого-ого! Даремні всі страхи! У мене ж в лісі є кума! Сказати б їй про них: вона спіймає жартома цих смільчаків дурних! Та тільки ж як сказати? Вдень на це нездатний я... Раптом Тхір прислухався, виглянув за хвіртку. Сорока?! Ну, постій лишень, викажчице моя! Тхір сховався за пень. Увійшла С о р о к а, незадоволено оглядаючись навколо. С о р о к а Всюди злагода і тиша, а для мене — це загин. Я ж чутками тільки й дишу, жить не можу без новин! Я не знаю — як же бути? Що робити — не збагну:
260 де б почути, де б здобути хоч маленьку новину!.. (Взялася за свою поштарську торбу.) Зазирнути б в цю торбинку, прочитати хоч листи, щоб знайти якусь новинку і по світу рознести!.. Кажучи це, вона витягла з торби кілька листів і тільки-но заходилася їх розпечатувати, як тишком-нишком до неї підкрався Т х і р і знена- цька схопив її за хвіст! Т х і р Ага, базікало! Це ти! А де мій гострий ніж?! С о р о к а (намагаючись вирватись) Ай-ай-ай! Пусти, пусти! Не ріж мене!.. Не їж!.. Т х і р Про мене нащо ти плела?! Тепер тобі капут! С о р о к а Та звідки ж знати я могла, що ти й насправді тут?! Т х і р Ну, добре! Я тебе пущу, базікало дурне! І навіть щедро заплачу, та слухайся мене! С о р о к а Я буду слухатись!.. Т х і р Гляди ж! Зроби, як я звелю:
261 у лісі треба чимскоріш знайти куму мою... С о р о к а (зацікавлено) А де живе кума твоя? І хто вона така? Т х і р Лисиця — ось її ім’я, живе біля струмка, ще там такий дубок стримить, а збоку — комиші. Отож лети до неї вмить, щодуху поспіши і передай — та не барись! — від імені Тхора, що Півник з Курочкою в ліс втекли з цього двора. Їх слід впіймати та зв’язать, замкнути під замок!.. С о р о к а (хвалькувато) Як треба щось переказать, звертайтесь до сорок! Що цю роботу я люблю — віддавна кожен зна. Лечу, лечу!.. Усе зроблю!.. Цікава новина-а-а!!! З таким веселим криком Сорока кинулась до хвіртки і хутко зникла. Тхір подивився їй услід, задоволено й зловтішно посміхнувся і почав гратися ножем, підтанцьовуючи. Т х і р Я — хижий Тхір, зубатий звір, нікого не боюсь! Як не крути, як не верти, а я свого доб’юсь!
262 Як день мине, я все смачне повитягаю з хат. Ніхто мене не прожене, не прийде пес Пірат! Залізу в пень, просплю весь день і місяця діждусь... На те я Тхір, зубатий звір, нікого не боюсь! ( З а в і с а ) ДІЯ ДРУГА Картина перша По обидва боки зеленої галявини в лісі примостилися одна проти одної дві хатки: Зайчикова хатка і Білоччина хатка. Галявину оточили ви- сокі дерева та густі чагарники, а тут, біля Білоччиної хатки, розросли- ся квіти, доріжки прочищені — видно, що дбайлива хазяєчка, любить, щоб усе було чепурно й чисто. Отож і цього дня вона, ця Б і л о ч к а, в білому фартушку поралася біля своєї хатки.
263 Б і л о ч к а Як тільки сонечко зійшло, я вийшла працювати, щоб чисто й чепурно було у хаті й біля хати. На смітник треба віднести лушпайки від горішків. Мітлою гарно підмести і ґанок, і доріжки. І потрусити килимок, щоб сходинки заслати, і посушити рушничок, що встигла я попрати. Тепер в коновку під кінець води набрати з бочки, щоб материнку і чебрець полити у садочку! Приказуючи так, вона все це робила. Коли раптом на галявину прожо- гом вискочив З а й ч и к, кинувся до свої хатки і, зовсім знесилений, захеканий, упав на лавочку біля дверей. Сів і почав обмахуватися хус- точкою. Б і л о ч к а Що ти, Зайку? Схаменися! Чи страшне побачив десь? З а й ч и к Ой, таке страшне у лісі: ходить там мисливський пес!.. Б і л о ч к а Ай-ай-ай, це й справді страшно! Не люблю і я собак. Тож не диво, бідолашний, що захекався ти так. Добре, хоч у себе вдома, у такій гущавині, тихо й мирно живемо ми — і мисливці не страшні!
264 З а й ч и к Ох, сусідко! Й тут не краще, я і вдома теж боюсь... Б і л о ч к а І даремно! З а й ч и к (злякано прислухається) Що це в хащі?! Чуєш? Чуєш?.. Хрусь та хрусь!.. Хтось іде! Б і л о ч к а Мерщій у житла! Білочка й Зайчик швидко поховалися в своїх хатках. На галявину ви- йшли П і в н и к та К у р о ч к а. К у р о ч к а дуже стомилася, Пів- ник подає їй руку, допомагає вибратися з чагарників. П і в н и к Ну, подружко, бадьорись! Бач, яка місцинка світла, ще й хатки стоять якісь... К у р о ч к а Ой, болять у мене ніжки! Ми ж так довго йшли та йшли, все по хащах, без доріжки, а Пірата не знайшли!.. (Плаче.) П і в н и к Ну не плач, не треба, прошу! Відпочинь!.. А я піду у хатинку цю хорошу і пораду там знайду. Півник підійшов до Зайчикової хатки і постукав у двері. З а й ч и к прочинив трохи двері й обережно визирнув. З а й ч и к Хто це стука? Хто то, хто то не дає мені поспать?
265 П і в н и к Вибачаюсь за турботу! Я хотів лише спитать: ми шукаєм пса Пірата, ви не бачили його? З а й ч и к Пса Пірата?! Геть від хати! Забирайтесь!.. Ще чого?! Отак вигукнув Зайчик злякано й обурено і хряснув дверима перед са- мим носом Півника, ще й замкнувся зсередини. Півник оторопів, зди- вовано знизав плечима і відійшов від дверей. П і в н и к Ой, які ж сердиті звірі у хатинці тут живуть! Довговухі, зовсім сірі... Хоч би знати, як їх звуть? Що ж, у другій поспитаймо, може, тут нам пощастить? К у р о ч к а Краще, Півничку, тікаймо! Але Півник все ж таки підійшов до дверей Білоччиної хатки і постукав. Визирнула Б і л о ч к а. Б і л о ч к а Хто це, хто це стукотить? П і в н и к Вибачайте громадянко, що постукали до вас... К у р о ч к а Ми із дому вийшли зранку, ходим, бродимо весь час... П і в н и к Може, саме вам відомо — де тут, в лісі, пес Пірат?
266 Б і л о ч к а (насторожено) Пес Пірат? То ваш знайомий? П і в н и к Це наш вірний друг і брат! Б і л о ч к а (глузливо) Он як?! Справді? Як приємно! Ну й цілуйтеся із ним!.. Білочка хряснула дверима і замкнулася зсередини у своїй хатці. Пів- ник дуже здивувався і відійшов від хатки. П і в н и к Тут усі такі нечемні! Підем далі. К у р о ч к а (зітхає) Що ж, ходім. Півник і Курочка взяли свої рюкзаки й ціпки і пішли собі далі. Тільки вони зникли з очей, як зі своєї хатки вийшла Б і л о ч к а. Б і л о ч к а Зайчику, виходь із дому! З а й ч и к (боязко визирає) Їх немає вже? Б і л о ч к а Нема!
267 З а й ч и к (виходячи з хатки) Хто ж такі це? Б і л о ч к а Невідомо. Я дивуюся й сама... Це якісь собачі друзі забрели сюди чогось... Ще таких в усій окрузі зустрічать не довелось! З а й ч и к Ну, та ми їх налякали, вже не з’являться!.. У цю хвилину на галявинку з лісу враз вискочила С о р о к а. С о р о к а Привіт! Б і л о ч к а А-а, Сорока! З а й ч и к (насмішкувато) Прискакала? Як ся має білий світ? С о р о к а (хвалькувато) От, всі кажуть про Сороку, що базікало пусте, лиш плітки плете щокроку, що не скаже — все не те! Хоч таку про мене славу розпустили з давніх пір, а мені важливу справу доручив сьогодні Тхір! Б і л о ч к а Що ж таке?
268 С о р о к а Таємна звістка! Я вже з нею цілий день скрізь літаю... Розповісти? Ви ж нікому — нітелень! Білочка й Зайчик, зацікавлені, підійшли до Сороки, і вона їм стала по- шепки щось розповідати. Б і л о ч к а Що ти кажеш? До Лисиці передати від Тхора? З а й ч и к Хто-хто-хто? Б і л о ч к а Дві свійські птиці із пташиного двора? С о р о к а (захопившись, далі вже каже вголос) Щоб Лисиця їх схопила і замкнула під замок! Б і л о ч к а Як?! Невже ти це зробила?! С о р о к а Ще не встигла... Дайте строк, зараз все зроблю! Негайно (Хоче бігти.) Б і л о ч к а Слухай! Я тобі скажу... С о р о к а Потім, потім! Б і л о ч к а Почекай-но! С о р о к а Зараз ніколи! Біжу!..
269 Сорока схопилася й побігла, не слухаючи Білочки. Вона зникла з очей. Зайчик з Білочкою тільки похитали здивовано головами, дивлячись їй услід. Б і л о ч к а Як так можна?! До Лисиці Від Тхора носити вість?! Просто злочин!.. З а й ч и к (зітхає) Бідні птиці! Адже їх Лисиця з’їсть. Білочка замислилась на хвилинку і враз сплеснула руками. Б і л о ч к а Слухай, Зайку! Мабуть, щойно це ж вони отут були! Розмовляли так пристойно, поспитались і пішли... З а й ч и к Справді так! Б і л о ч к а І ти їх, брате, надаремно налякав! З а й ч и к Та шукали ж пса Пірата...
270 Б і л о ч к а Мало хто кого шукав! Значить, пес їм був потрібний. Через цей твій переляк ми поводилися хибно й неповажно! З а й ч и к Справді так!.. Б і л о ч к а Ні про що не розпитались, зразу — в крик!.. Дверима — трах!.. З а й ч и к (зніяковіло) Так, негарно все це сталось! Дуже шкода бідолах, бо Лисиця ж та хитрюща зразу їх підстереже... Б і л о ч к а Я того боюсь найдужче, що вони у неї вже! Білочка і Зайчик принишкли, схвильовані подією. Потім Білочка рі­ шуче поклала руку на плече Зайчикові. От що, друже: цих мандрівців ми врятуємо самі! З а й ч и к (злякано) До Лисиці йти? До вбивці?! При своєму ти умі? Б і л о ч к а Ні! Ми знайдем пса Пірата, все йому розповімо, й до Лисиччиної хати ми його проведемо! З а й ч и к Пса Пірата? Я не можу! Я боюсь!
271 Б і л о ч к а Зате ж Пірат цим нещасним допоможе, він же їхній друг і брат! З а й ч и к Страшно!.. Б і л о ч к а Ми ж з тобою друзі, підем разом! З а й ч и к Не піду, пса боюсь я... Б і л о ч к а Боягузе! Ну й сиди! Сама знайду! З а й ч и к А мене покинеш? Б і л о ч к а Діло доведу я до кінця! З а й ч и к (вагаючись) Ну... якщо така ти сміла, я з тобою! Б і л о ч к а Молодця! Білочка взяла його за руку, щоб разом бігти, але в останню хвилину Зайчик знову відступив. З а й ч и к Ні, не можу!.. Б і л о ч к а Зайчик, любий!
272 Хоч на мить свій страх забудь, бо Лисиця ж їх погубить!.. З а й ч и к Ну, ходімо! Будь-що-будь!.. Вони побралися за руки і вирушили в путь, співаючи. Б і л о ч к а і З а й ч и к Скоріше, Зайчику, скоріш! * Не можна гаять час! Лисиця візьме гострий ніж, птахів заріже враз!.. Та ми безбоязно йдемо на поміч тим птахам і панувати не дамо зубатим хижакам! ( З а в і с а ) Картина друга Білочка і Зайчик прибігли на берег лісового озерця чи болітця. Берег весь зарослий очеретом, різними болотяними рослинами й квітками, а над ними низько похилилась велика стара верба з розложистими гіл- ками. Б і л о ч к а Ну, де ж той пес? З а й ч и к Послухай, Білко, а може, він пішов на луг? Б і л о ч к а Стривай, я заберусь на гілку і роздивлюсь згори навкруг. * Зайчик співає: «Скоріше, Білочко, скоріш!»
273 Білочка швидко збігла по похило- му стовбуру верби нагору й стала пильно вдивлятися в далечінь. З а й ч и к Ну що? Б і л о ч к а Не можу помилиться... Он-он, де скошена трава... З а й ч и к Що там ти бачиш? Б і л о ч к а Край болітця мисливський пес відпочива! Його покличу я відразу! З а й ч и к (злякано) А я?.. А я?.. Куди ж мені?.. Б і л о ч к а Іди сюди! Зайчик спробував злізти на вербу, але не зміг — скотився вниз. З а й ч и к Не вмію лазить!.. Б і л о ч к а Ну, то сховайсь в гущавині! (Гукає, приклавши руки до рота) Піра-ат! Піра-ат!.. З а й ч и к Ну що? Б і л о ч к а Не чує! А в тебе що, язик присох? Допомагай!
274 З а й ч и к Та... та... тремчу я! Б і л о ч к а Покинь тремтіти! Треба вдвох! Б і л о ч к а й З а й ч и к (гукають щосили) Піра-ат!!! Піра-ат!!!.. Б і л о ч к а Почув!.. Прислухавсь!.. Помчався!.. Зайчик мерщій сховався в кущах, потім визирнув з них. З а й ч и к Білочко, поглянь, чи не стирчать у мене вуха? Мене не видно? Б і л о ч к а Ах, відстань! Мовчи та диш!.. Ось він вже близько... Вже розсуває очерет... (Стиха.) І невтямки цьому Зайчиську, що зараз і мені — не мед!.. Тут, розсуваючи перед собою очерет, з нього вийшов пес П і р а т — у мисливському одязі, на боці — мисливська сумка. П і р а т Ану, кому й чого тут треба? Хто звав мене? Ось я прийшов! Б і л о ч к а (згори, схвильовано) Ми — Білка й Зайчик!.. Ми до тебе! П і р а т А-а, Білочка! Здоров, здоров! А де ж це Зайчик?
275 Б і л о ч к а Він боїться! В кущі сховався... П і р а т (сміється добродушно) Пес Пірат Полює тільки на Лисицю, а не на білок та зайчат! Виходь, Стрибайчику! З а й ч и к вийшов з кущів, але залишився осторонь, на чималій від- стані. Та й Білці чи не спуститися б униз? Б і л о ч к а Мені зручніше тут, на гілці! Я звикла так!.. П і р а т А я б не зліз на цю вербу, таку високу! Але — в чім справа? Зайчик і Білочка почали наввипередки розповідати йому все. Б і л о ч к а В ліс прийшли дві свійські птиці!.. З а й ч и к Нам Сорока сказала, що вони втекли... Б і л о ч к а І звістку понесла Лисиці, аби вона впіймала їх! З а й ч и к Ми бачили: це — мирні птиці!..
276 Б і л о ч к а І, мабуть, з родичів твоїх! П і р а т Ану, постій-но! Почекай-но! Не говоріть обоє враз! Які це птиці? Б і л о ч к а Незвичайні! Таких ми бачим перший раз! П і р а т (міркує) Та-ак! Зрозумів: дві свійські птиці з’явились до тутешніх місць. Про це донесено Лисиці. Вона впіймає їх і з’їсть... Та тільки, може, ще не встигла? Б і л о ч к а (хвилюючись) Їм треба помогти в біді! П і р а т Авжеж! Які ж вони на вигляд? Б і л о ч к а Подружжя, мабуть... Молоді... Вона така біленька з себе і трохи меншенька на зріст, а в нього тут — червоний гребінь! А тут — великий гарний хвіст! П і р а т А-а, мабуть, Курочка та Півник! Але ж... з такої далини прийшли до лісу?! Дуже дивно! Що за халепа?! Б і л о ч к а Та вони тебе шукали!
277 П і р а т Он як! Нащо? Б і л о ч к а й З а й ч и к Не знаєм... П і р а т Та не в цьому річ... Знайти їх треба швидше в хащах, ще поки не настала ніч! А головне — ту силу вражу, Лисицю ту мені знайти б! Та тільки де?.. Б і л о ч к а А ми покажем! З а й ч и к Поведемо в найглибший глиб оцього лісу... Б і л о ч к а Там в хатинці живе Лисиця над струмком. П і р а т Нарешті з нею наодинці я побалакаю ладком! Я ж цілий день, як в полі вітра, шукав, ганяв туди й сюди... Але Лисиця дуже хитра і геть заплутала сліди! Та швидше в путь! Біжім щодуху! Білочка стрибнула з дерева. Пірат подав їй руку. Куди нам? Б і л о ч к а Впрост, крізь очерет! П і р а т Давай-но лапку, довговухий!
278 З а й ч и к Ні, я помчуся наперед! Зайчик відскочив і хутко побіг у вказаному Білочкою напрямку. Пірат­ і Білочка поспішають за ним услід. П і р а т і Б і л о ч к а Скоріше! В лисяче кубло ми швидко знайдем шлях, щоб більш розбою не було, не гинув мирний птах! На поміч друзям та братам ми сміливо йдемо і панувати хижакам нізащо не дамо! ( З а в і с а ) Картина третя В іншому місці того ж лісу, біля струмка під дубком, примостилася Ли- сиччина хатка. Л и с и ц я в розбійницькому одязі, в крислатому ка- пелюсі з півнячим пером, з ножем біля пояса, вийшла з хатки і стала роздратовано походжати взад-вперед по двору. Л и с и ц я Сорока щойно принесла мені від кума вість,
279 що здобич бажана прийшла сама до наших місць: що Півник з Курочкою десь тут бродять... Так-то так, але сьогодні в лісі пес, що нас ловить мастак! І через те з свого двора боюсь я виткнуть ніс, хоча давно мені пора піймати тих гульвіс... Раптом вона щось почула, прислухалась, вдивилася в лісову гущавину і дуже зраділа. Хтось ніби йде?.. Вони!.. Ха-ха! Ну що ж, мені щастить! На те Лисичка не плоха, щоб Півня обдурить! Лисиця швидко наділа поверх розбійницького одягу широкий білий фартушок, скинула капелюха і запнулася білосніжною хустинкою. Од- разу набравши вигляду доброчесної господарки, вона оглянула себе в дзеркальце і, хитро підморгнувши, сховалася в хатці. Увійшли П і в - н и к та К у р о ч к а. П і в н и к Ну от, ти бідкалася марно, що ми зайшли в страшенну глуш, —
280 а тут, бач, хатка дуже гарна! Постукаю! К у р о ч к а Ой, ні! Не руш!.. Бо, може, й тут сердиті звірі на нас нагримають, як ті... П і в н и к Всього боятися без міри не можна у своїм житті! Курочка знесилено сіла на краєчок ґанку, а Півник рішуче зійшов на ґанок і постукав у двері. Двері одразу відчинилися, і з хатки вийшла Л и с и ц я, ласкава й привітна, з солоденькою усмішкою. Л и с и ц я Ах, прошу, прошу, любі гості! Прийміть вітаннячко моє! Чому ж ти сіла на помості, коли у хаті місце є? Заходьте, відпочиньте трішки... Напевно, здалека йдете? У вас болять, я бачу, ніжки, а в мене є м’якенькі ліжка, смачне насіння та горішки — то й поїсте, і заснете... Курочка зраділо схопилася з місця. З-за кущів, ніким не помічена, ви- зирнула Сорока — і зникла. К у р о ч к а Ах, ах, спасибі! Дуже рада у вас побути... П і в н и к (спиняє її) Що це ти?! Ми лиш попросимо поради, бо треба швидше далі йти! Курочка Я так стомилась! Хоч хвилинку спочити б!..
281 Л и с и ц я Я благаю вас! Невже ж не можна у хатинку зайти хоч на недовгий час? П і в н и к Ні, дякуємо! Тільки слово від вас почуть я був би рад: чи десь у лісі випадково вам не стрічався пес Пірат? Л и с и ц я Як? Пес Пірат? Та це ж мій родич! Його знайду я жартома!.. А ви заходьте до господи, чого ж вам бігати дарма? Та не вагайтесь! Прошу, прошу, давайте ваші рюкзаки!.. (Забирає у Курочки рюкзак і допомагає їй зійти на сходи.) Є в мене яблучка хороші, млинці й гарячі пиріжки... К у р о ч к а Ах, ах, яка ж ви люба й мила! Ходім же, Півнику! П і в н и к (вагаючись) Ну що ж... Звичайно, Курочка стомилась... Признаться, й я стомивсь також! Коли така вже ваша ласка самій знайти Пірата-пса... К у р о ч к а (заходячи до хатки) Хатинка ваша — просто казка! Така затишність і краса!.. Півник услід за Курочкою зайшов до хати. Лисиця, хитро посміхнув- шись і ласо облизнувшись, пішла за ними. В цей час з лісу вибіг захека- ний З а й ч и к і зразу ж приховався за кущик, прислухаючись — що тут діється. З хати вийшла Л и с и ц я і спинилася на порозі.
282 Л и с и ц я До столу, Курочко, сідай-но! Влаштовуйсь, Півничку, і ти! Я вас покину, щоб негайно сюди Пірата привести... Лисиця зачинила за собою двері, дістала великий замок і обережно, щоб не грюкнути, навісила його на двері й замкнула. Потім зловтішно посміхнулася і стала скидати з себе фартушок і хустинку. Хай наїдаються дурні та виспляться як слід і будуть ситі та смачні на завтрашній обід! А зараз — скину фартушок і... на пташиний двір! Невже ж поїсть усіх качок отой жаднюга — Тхір?! Він хоче, щоб усе — йому... Та ні! — дурних нема! Нехай мене, свою куму, в компанію прийма!.. Знайду я стежку потайну через байрак та бір і пса Пірата обмину та ще до ночі прослизну на той пташиний двір!.. Скинувши фартушок та хустинку, Лисиця напнула капелюха з пів- нячим пером, узяла торбу на плече, прислухалася — що там у хаті, і навшпиньках побігла з двору. Коли вона зникла, з-за кущів вискочив З а й ч и к. З а й ч и к Ура, ура! Я все підслухав! Вона не встигла з’їсти їх!.. Я так спішив, я біг щодуху, не чувши під собою ніг. Я й через річечку глибоку перемахнув одним стрибком!.. Негарно, може, з мого боку, що я покинув Білку з псом?
283 Та я боявся!.. Добре Білці: вона хоч зблизька, хоч здаля сидить собі вгорі на гілці і з псом, як з рівним, розмовля! Зате сюди прибіг я швидко і все підслухав! (Стукає у віконце) Друзі, гей! Чи ви поснули? Вас не видко! Та підійдіть же до дверей, прокиньтесь! У віконце виглянула К у р о ч к а. К у р о ч к а Півнику, послухай — нас кличуть з двору... Глянь лишень, це ж той сердитий довговухий, що нас прогнав сьогодні вдень! У віконці з’явився П і в н и к. П і в н и к (сухо) Ну що таке? Яка там справа? З а й ч и к Вам треба звідсіля втекти! П і в н и к Чому ж? Гостинна та ласкава хозяйка тут, не те, що ти!
284 З а й ч и к Ні, ні! Вона сердита, хижа! К у р о ч к а Яка брехня! П і в н и к (суворо) Це — наговір. Вона дала нам добру їжу й побігла... З а й ч и к ...на пташиний двір! П і в н и к А от і ні! Вона побігла, щоб друга нашого знайти. Невже ж це я такий невіглас — повірю в те, що кажеш ти?! Я бачу, зовсім нас прогнати надумав ти із ваших місць... З а й ч и к (у розпачі) Ах!.. Як тебе переконати, що вас Лисиця завтра з’їсть! К у р о ч к а (злякано) Яка Лисиця? П і в н и к Годі, годі! Лисиці тут не бачив я. З а й ч и к А хто ж хазяйка в цій господі?! Лисиця — це ж її ім’я! П і в н и к і К у р о ч к а Не може бути!!! З а й ч и к Хитра, спритна, на всякі вигадки метка...
285 К у р о ч к а (плаче) Вона ж була така привітна! З а й ч и к Ото ж то й є, вона така! П і в н и к (зніяковіло) Ще досі я лисиць у вічі не бачив... Отже, й не збагнув... К у р о ч к а Але ж тікати треба швидше! П і в н и к (торкає двері зсередини) Ого! А хто ж це нас замкнув?! З а й ч и к Нічого! Камінь можна взяти і збити... Зайчик схопив камінець, заходився збивати замок, але нічого не вихо- дить! К у р о ч к а (з віконця) Лапки вже в крові!.. З а й ч и к Замок міцненький, що й казати!.. У цю мить прожогом прибігли Б і л о ч к а й П і р а т. Побачивши Півника та Курочку, вони радо сплеснули руками. Б і л о ч к а Вони живі?! П і в н и к і К у р о ч к а Живі!.. Живі!.. П і р а т (підходить до Зайчика) Давай свій камінь!
286 (Одним ударом збиває замок.) Тільки й діла!.. Двері розчахнулися, з хатки вибігли П і в н и к та К у р о ч к а й ки- нулися обіймати Пірата. Він одбивається, сміючись. Та годі вам!.. Обоє враз!.. К у р о ч к а Я так зраділа... так зраділа!.. (Плаче.) П і р а т Чого ж ти плачеш? Все гаразд! П і в н и к Ні, ще не все! Бо ми ж немарно тебе шукали: хижий звір заліз до нашої пташарні!.. З а й ч и к Лисиччин кум! Жаднюга Тхір! Вона туди ж побігла: хоче поїсти разом з ним качок... П і р а т Біжімо швидше! Щоб до ночі обох впіймати на гачок!
287 П і в н и к Скоріше! Б і л о ч к а День помалу гасне... П і р а т За небом стежте: вірний знак — як тільки зійде місяць ясний, почне розбій нічний хижак! Б і л о ч к а і З а й ч и к Ми з вами теж! П і в н и к і К у р о ч к а Звичайно, з нами! У с і (беруться за руки) Довіку будемо дружить — і з будь-якими ворогами зумієм впоратися вмить!!! ( З а в і с а ) Дія третя Вже сонце почало схилятися до заходу. Довгі тіні простяглися через двір пташарні. А досі ще нічого не чути було ні про пса Пірата, ні про Півника з Курочкою... Занепокоєні цим І н д и к та Г у с а к ходять туди й сюди по двору, поглядаючи на небо, на сонце. Зі своєї хатки визирнула К а ч - к а, стримуючи своїх К а ч е н я т, які пориваються вийти. К а ч к а Ну що? Г у с а к Пірата все не видко! І н д и к І Півня з Курочкою теж!
288 К а ч к а А час іде!.. І дуже швидко! І н д и к А ти за дітьми краще стеж: щоб не виходили в цю пору, ти у хатині їх замкни! К а ч к а Ах, ах! Які там в нас запори! — Відскочать зразу — лиш дмухни... Г у с а к Здається, йдуть! І н д и к (виглянувши за хвіртку) Ні, це Сорока! У хвіртку швидко вбігла С о р о к а. Звичайно, знов чутки несе! С о р о к а А от і ні! На власне око сама я бачила усе!.. Це не якісь там небилиці, а правда: Півник, ваш співак, і Курочка — вже у Лисиці! І н д и к і Г у с а к Як?! У Лисиці? С о р о к а Так, так, так! Вони самі прийшли до неї, вона їх запросила в дім!.. Вже не втечуть!.. Вона замкне їх!.. Піду та іншим розповім, яка у мене новина є! І н д и к Не новина, а справжнє зло!
289 Г у с а к А де Пірат? С о р о к а А я не знаю! Його там зовсім не було... Ну, я біжу!.. (Зникла за хвірткою.) І н д и к Страшна подія!!! Г у с а к Загроза збільшена стократ! К а ч к а І вже тепер нема надії, що нас врятує пес Пірат! І н д и к Що ж нам робити? К а ч к а Ждати смерті!.. Г у с а к Ні, ні! Так легко не здамось! І н д и к Нам треба думать, думать вперто — ачей надумаємо щось! Усі замислились. Раптом Гусак підвів голову і запросив уваги. Г у с а к О!.. Знаю!.. К а ч к а Що? Кажи скоріше!
290 Г у с а к А от що: візьмемо папір та пера і таке напишем, щоб налякався зразу Тхір! І він пошепки розповів Індикові та Качці — що саме треба написати, щоб налякати Тхора. К а ч к а Ах, ах! Блискуче! Просто диво! Чудова вигадка яка!.. І н д и к Недаром вченим та кмітливим усі вважають Гусака!.. Поки вони так висловлювали своє захоплення, Гусак швиденько збігав­ до своєї хатки й виніс звідти великий рулон міцного паперу і такий же великий каламар. Г у с а к (розстеляє папір) На цьому аркуші паперу ми зробим напис... І н д и к Тільки де ж нам взяти пера? Гусак висмикнув пера з власного крила. Г у с а к Ось вам пера! І н д и к Ану, за діло! (Всі почали писати.) Г у с а к Люди теж таким пером у давні роки писали завжди... (Оглядаючи написане.) Молодці! Заходь-но, Качко, з того боку — постав знак оклику в кінці!
291 Гусак, Індик та Качка підіймають вгору аркуш паперу — на ньому чіт- кий напис: «Т У Т З Л І С О Б А К И !» Г у с а к Держіть! Я миттю — за гвіздками!.. (Біжить у хату.) І н д и к А молоток? К а ч к а Де молоток? І н д и к Якщо нема, згодиться й камінь! Гусак повернувся з гвіздками, всі взяли камінці й заходилися прибива- ти напис до тої хатки, що посередині. К а ч к а Ой, ми побудимо діток!.. Та ось напис вже почеплено, всі відступили від нього на кілька кроків, щоб помилуватися зі своєї праці. І н д и к (із сумнівом) Чи буде користь, чи не буде з цих грізних слів, таких страшних? Г у с а к Але ж так завжди роблять люди — чому б не взяти приклад з них? І н д и к Принаймні ми хоч це зуміли самі зробити до ладу. К а ч к а (зітхає) Що ж, на добраніч, друзі милі! Г у с а к Ще, може, й пронесе біду!..
292 Усі зайшли до своїх хаток і позамикали за собою двері. На подвір’ї ста- ло тихо й темно, бо сонце вже сховалося за обрій. Раптом з-за дерев ви- глянув місяць і яскраво освітив пташиний двір. У ту ж хвилину з пня вийшов Т х і р і оглянувся на всі боки. Т х і р Здається, все спокійно й тихо! Всі сплять — великі та малі... Підійшов навшпиньках до хатки, прочитав напис і зневажливо посміх- нувся. Ха-ха! Написано для сміху, немовби тут собаки злі! Нехай собі цей напис висить, бо він мені не заважа... Пора! Зійшов нарешті місяць! Візьму відмичку та ножа... Дістав з кишені відмичку, підійшов до дверей однієї з хаток і заходив- ся відмикати двері. Але він не встиг це зробити — почув, що хтось іде. Прислухався і відстрибнув од дверей. Прокляття!.. Грім і блискавиця!.. От-от добрався б до їди, та хтось іде... (Заглянув за хвіртку.) Кума Лисиця чогось припленталась сюди!
293 Тхір сховався за пень. Увійшла Л и с и ц я, задоволено обдивилася на- вкруг. Л и с и ц я От я й прийшла! Зробила коло і так заплутала сліди, що пес нізащо і ніколи по них не кинеться сюди. Нехай він десь мене шукає — хоч під землею й на землі... Раптом побачила напис. Відскочила до хвіртки. Ой лихо!.. Це мене лякає!.. Виходить, тут собаки злі? А я й не знала!.. Що ж робити? І де мій кум? Т х і р (виходячи з-за пня) Ха-ха-ха-ха! Боїшся ти собак сердитих? — Тікай-но далі від гріха! Л и с и ц я А як же ти? Тікаймо вкупі! Т х і р Та де ж собаки?! То брехня! Нема їх ні в одній халупі! Я добре чув із свого пня, як між собою розмовляли всі мешканці цього двора й бездарний напис цей чіпляли, щоб обдурить мене, Тхора! Лисиця одразу заспокоїлась і підійшла до нього. Л и с и ц я Ось воно що! Тоді — за діло! (Витягає з-за пояса ніж.) Т х і р Яке ж то діло?
294 Л и с и ц я Тобто як? Я повечеряти б хотіла, якщо немає тут собак. Т х і р (обурено) А Півень з Куркою? Л и с и ц я У мене! Та то ж на завтра, про запас, бо на печене й на варене тут зараз вистачить для нас! Т х і р Е ні, кумасю! І не пнися! Що в цім подвір’ї — все моє. Іди собі до свого лісу і їж оте, що вдома є. Л и с и ц я Хіба ж отут твоя барлога? Цей двір не твій! Т х і р До часу мій! Л и с и ц я Так поділись! Т х і р Не дам нічого! Л и с и ц я А я сама візьму!.. Т х і р Не смій!!! Лисиця кинулась до одної з хаток, але Тхір миттю наздогнав її і схопив за комір.
295 Л и с и ц я (б’є його торбою по голові) Ах, скупердяга! Ах, жаднюга! Т х і р (видирає в неї торбу) Сама — зажера із зажер! Л и с и ц я Про тебе знає вся округа!.. Т х і р Ось я провчу тебе тепер!!! Розпочалася бійка! У розпалі бійки обидва впустили свої ножі, роз- губили торбу, капелюха, відмичку... Раптом у двір вбігли П і р а т, П і в н и к та К у р о ч к а, Б і л о ч к а і З а й ч и к. Пірат кинувся до Тхора й Лисиці. П і р а т Ага! Попалися обоє! Тепер шануйтесь!.. Пірат схопив Тхора за комір, той вирвався. Схопив Лисицю за хвіст — вона теж вирвалась, і обидва хижаки, охоплені жахом, заметушилися по двору, тікаючи від пса. Л и с и ц я Ай-ай-ай! Кумасику, ставай до бою!!! (Сама тікає в найдальший кут.) Т х і р Нема дурних!.. Сама ставай!.. (Ховається за пень.) Пірат кинувся ловити Тхора, Лисицю. Двері й вікна хаток відчини- лись. І н д и к і Г у с а к вискочили з хат, приєдналися до Півника і Курочки, які галасують, підбадьорюючи пса. Зайчик прожогом кида- ється вперед і швидко підіймає та забирає з собою розбійницькі ножі, що їх упустили хижаки. Качка злякано виглядає у віконце.
296 У с і Отак їх!.. Так!.. Скоріш, Пірате! Лови Лисицю! Бий Тхора! Хапай за хвіст! Б і л о ч к а (кидаючи в хижаків шишки) Ось нате!.. Нате!.. У с і Геть хижаків!!! Лисиця й Тхір кинулись до хвіртки й зникли в лісі. Пірат за ними! У с і (в захопленні загукали, заплескали в долоні) Ура!!! Ура!!! К а ч к а (визирає з дверей) Що? Перемога?! П і в н и к Ку-ку-рі-ку! Радійте всі! Виходьте з хат! Від нас загрозу превелику прогнав наш сміливий Пірат! К а ч к а з К а ч е н я т а м и вийшли з хатки. Всі дякують Півникові й Курочці, потискують їм руки. Г у с а к Спасибі! І н д и к Вдячні ми безмірно, що ви Пірата привели! К у р о ч к а (вказуючи на Білочку й Зайчика) А це — знайомтесь — друзі вірні, що в лісі нам допомогли! Усі обернулися до Білочки й Зайчика. Г у с а к Спасибі й вам!
297 І н д и к Ми раді дуже усім, хто хоче в мирі жить. Б і л о ч к а А ми з птахами в лісі дружим і з вами будемо дружить! Тут усі стали обіймати Білочку й Зайчика, потискувати їм руки. Каче- нята з веселим галасом застрибали навколо. Раптом у двір вбігла С о - р о к а. С о р о к а Що тут таке? Бенкет? Весілля? А я й не знала новину! Чому ж мене не запросили? Б і л о ч к а (сплескує руками) Яке нахабство! Ну і ну!.. З а й ч и к Не вірте цій хвостатій птиці! Женіть її з свого двора! Б і л о ч к а Оця Сорока до Лисиці носила звістки від Тхора! Усі з обуренням оточують Сороку. Вона крутиться, вертиться, виправ- довується. С о р о к а Мене просили — я й носила! Що скажуть — те й перекажу... К у р о ч к а Так ось яка ти, язиката! С о р о к а Адже ж на пошті я служу...
298 Г у с а к Такий поштар нам не годиться, що носить звістки від тхорів, та ще й до кого? — до Лисиці! Ми знайдем інших поштарів! І н д и к Безтямна ти навдивовижу! Хіба ж не знала ти ніяк, що Тхір — тварина люта, хижа і що Лисиця — теж хижак: П і в н и к І ти погодилась охоче цим хижим нелюдам служить?! К у р о ч к а А після цього з нами хочеш справляти свято і дружить?!. С о р о к а (плаче) Я більш не буду!.. Г у с а к Як не кайся, але довір’я більш не жди! П і в н и к І наперед не потикайся до цього двору! У с і Геть іди!!! Сороку вигнали з двору. Вона пішла з плачем геть, а всі обурено див- ляться їй услід і ніяк не можуть заспокоїтись. І н д и к До ворогів носила звістки!.. Г у с а к Безглуздя — найстрашніша з вад!
299 К а ч к а Яка противна крутихвістка!.. К у р о ч к а (глянувши за хвіртку, радо) А ось Пірат! П і в н и к Біжить назад!!! У двір вбігає П і р а т, розмахуючи лисячим хвостом. Усі кидаються до нього. П і р а т Ну, все!.. Прогнав їх через нетрі на той бік річки, через міст, за кільканадцять кілометрів! Ще й одірвав Лисиці хвіст! Тепер ніколи вже довіку вони не сунуться сюди! У с і Пірату слава!!! П і в н и к Ку-ку-рі-ку! От ми й позбулися біди! Усі збираються в коло. І н д и к Тепер постійно жить спокійно ми будем в нашому дворі. К а ч к а І зможуть діти скрізь ходити аж до вечірньої зорі. Б і л о ч к а і З а й ч и к А в лісі, в полі, в дружнім колі
300 хороших лісових звірят всі будуть знати, як прогнати злих ворогів зумів Пірат! Г у с а к Як славний Півник, наш мандрівник, щоб з лихом впоратись страшним, в путь невідому рушив з дому і вірна Курочка за ним! П і р а т І як цей Зайчик- Побігайчик переборов свій давній страх, коли дізнався, що попався, в лисичу пастку мирний птах!
К у р о ч к а Хижак зубатий, ворог клятий вже не підступиться до нас! У с і Бо нас багато! Брат за брата стояти будем повсякчас! П і в н и к Вже не повірим хитрим звірам і в пастку не попадемо! У с і А добрим звірам, друзям щирим з привітом руки подамо! Усі побралися за руки й почали танок у веселому колі. Надходить сві­та­ нок нового дня. ( З а в і с а )
302 ВЕСНЯНА КАЗОЧКА П’ЄСА КАРТИНА ПЕРША Сцена являє собою невеличку галявинку в садку. З одного боку — кіль- ка дерев, це вишні й яблуні, що тільки починають зацвітати. З другого боку — низенька огорожа, що відділяє садок від лісу. За огорожею ви- дно великого дуба, сосни, берези, інші лісові дерева. Навколо галявин- ки — кущики порічок, аґрусу, бузку, вкриті свіжою молодою зеленню. Збоку, трохи попереду — старий широкий пень, оброслий мохом і тра- вою. Розсуваються гілочки кущиків, і з-під них по черзі обережно визирають В е с н я н і К в і т и — проліски, жовті кульбабки, сон-цвіт тощо. Ви- зирають і знову ховаються. Все сміливіше перемовляються між собою. В е с н я н і К в і т и Весна? Весна?! Невже весна це? Невже весна?! Авжеж — весна!!! Дивіться — й справді: нам не сняться і сонце, й неба синь ясна!.. Весняні Квіти вибігають зі своїх схованок, з-під кущиків та дерев, по- чинають веселим колом кружляти посеред галявинки і співати дзвінку пісню. В задушнім, темнім підземеллі ми довго спали в дні зими. Але тепер, такі веселі, на вільну волю вийшли ми! На вільну волю вийшли сміло,
303 щоб нашу пісню завести! У нас тепер одне лиш діло: як слід розквітнути й рости! Коло розривається. Квіти розбігаються по галявині й присідають поо- біч. З’являються дуже заклопотані М у р а ш к и. М у р а ш к и І ми також були б веселі у цей весняний теплий день! Та в нас зруйнована оселя, і зараз нам не до пісень: бо нам, мурашкам-горопашкам, скоріше треба працювать, щоб наш зруйнований мурашник відбудувать, ремонтувать! Мурашки поспіхом біжать геть. З’являються П т а ш к и. П т а ш к и А нам, пташкам, весела пісня снаги та сили додає! Адже ж і в нас весною, звісно, також турбот багато є. Ось ми наліпимо гніздечка під стріхами, навколо хат, і покладемо в них яєчка, і виведемо пташенят! Помахуючи крилами, Пташки біжать геть. З-за огорожі, з боку лісу з’являється П а в у к. Він товстий, похмурий, непривітний. Тягне за собою довге мотуззя — павутиння, звиває й розправляє його. П а в у к Мені ж співать нема потреби, охоти теж на це нема... Мені одно — трудитись треба і час не гаяти дарма! Ось павутиння треба звити поміж гілок і стовбурів, щоб тих шкідливих мух ловити та ще й кусючих комарів!
304 Павук зникає за огорожею. З’являються заклопотані Б д ж і л к и з ві- деречками в руках. Б д ж і л к и Ми чули, квіти вже розквітли? Летімо ж, друзі, всі вперед! Залишмо швидше наші житла і поспішаймо брати мед! Усе блищить, мов з позолоти, і неба синь така ясна!.. Тож швидше, швидше до роботи! Бо вже весна, весна, весна!.. Бджілки відлітають геть. За мить після того у великому пні відчиня- ються вузенькі дверцята і звідти вилазить М е т е л и к. Він потягаєть- ся, мружиться, протирає очі, оглядається навколо. М е т е л и к Що це я чув — хтось співав «весна, весна!..» Мене збудили ці спі- ви. А що — може, й справді весна?! О, дивіться! Пташки, бджо- ли літають, дзижчать-цвірінчать... А ось і квіти, квіти зацвіли всюди! Це таки справді — весна! (Розправляє зім’яту одежу, розпростує яскраві крильця й починає спі- вати й танцювати.) Ой, як же гарно! Скільки світла! Як хороше на світі жить, коли навколо все розквітло, все хоче з сонечком дружить!
305 І вже не треба повертати у той старий трухлявий пень, а можна весело літати і танцювати цілий день! Лунає музика. Метелик танцює. Квіти підводяться, захоплено дивля- чись на танцюриста. Повертаються М у р а ш к и з вантажем на пле- чах, вони несуть сухе паліччя, тягнуть шматки деревної кори тощо. Почувши музику й побачивши танок, зупиняються, спускають на зем- лю свій тягар. Повертаються Б д ж і л к и з повними відерцями меду, зупиняються, поставивши відерця на землю. П т а ш к и сідають на огорожу. Всі з захватом стежать за дубовим танком, чути захоплені ви- гуки, плескання в долоні. К в і т и Яка краса! Яка майстерність! До танцю в нього справжній хист! Диви, які стрибки химерні! Це — незрівнянний танцюрист!.. Квіти колом оточують Метелика і починають танцювати з ним разом. Серед гілок вишника з’являється В и ш н е в а К в і т о ч к а і здале- ка замиловано дивиться на танок. Одночасно за огорожею з’являєть- ся П а в у к, сердито хмурячись. Ніхто його не помічає. Танок триває, Квіти співають: Ходім, Метелику, на луки, там веселіше й просторіш! Ану, берімося за руки і біжимо туди скоріш!
306 Танцюючи, Квіти з Метеликом вибігають геть. Мурашки й Бджілки дивляться їм услід, потім знову беруться за свої паліччя та відерця, щоб іти далі в своїх справах. Пташки зникають. Раптом Павук висту- пає наперед і перепиняє Мурашок та Бджілок. П а в у к (обурено) Якийся вифранчений жевжик розтанцювався серед трав! Це припинити слід!.. Та де вже! — Він вас усіх зачарував! Ви ж не ледачі, працьовиті, ви всі не любите нероб. Негайно йдіть його ловити, щоб гультяїв тут не було б! Мурашки збентежено зупиняються. Одна з-серед них виступає наперед і рішуче відповідає Павукові. М у р а ш к а Хоч ти, Павуче, мабуть, правий, та нам не впоратися з цим, бо є в нас більш важливі справи: ми ремонтуємо наш дім, ще й доїм тлю — свою худобу і виганяєм на попас... Провчити б слід того неробу, але часу немає в нас! Мурашки беруть всій тягар на плечі й поспіхом ідуть геть. З-серед Бджілок теж виступа наперед одна, щоб відповісти Павукові. Б д ж і л к а І ми також часу не маєм, нам зайві справи не з руки, — пилок і мед весь час збираєм і з воску ліпим щільники... А що Метелик ледацюга — до того діла нам нема! Хоч до знемоги хай танцює або хоч голову злама!..
Бджілки хапають свої повні відерця й вибігають геть. Павук сердито дивиться їм услід і зневажливо потискує плечима. П а в у к Що ж, як нікого не тривожить, що тут завівсь такий гультяй, я сам його зловити можу. Провчу негідника — та й край! Як упіймаю в павутину, і руки, й ноги як скручу, ще й кину в темну комірчину — нехай танцює досхочу! Загрозливопомахуючисвоїммотуззям-павутинням,Павукзникаєдесь за огорожею, за дубом. З-серед вишника виходить В и ш н е в а К в і - т о ч к а, дуже стурбована й злякана. В и ш н е в а К в і т о ч к а Ой, що це я бачила? Що це я чула?! Який же страшний та злий цей Павучисько! І що кому зробив поганого отой гарний веселий Метелик?.. Він же так добре танцював, так дзвінко співав хоро- шу весняну пісеньку! (Співає.) Ой скільки сонця, скільки світла! Як хороше на світі жить, коли навколо все розквітло, все хоче з сонечком дружить!.. (Обурено) А погане Павучисько нічого не розуміє! Він ні з ким дружити не хоче!.. І ось тепер він впіймає Метелика своєю огидною павути- ною і замкне його в темній комірчині... Ні, ні, цього не можна допустити!.. Треба негайно знайти Метелика й попередити його про небезпеку. Побіжу мерщій на луки, він, мабуть, і досі тан- цює там з Квітами! Побіжу й розповім йому! (Вишнева Квіточка поспіхом біжить геть.)
308 КАРТИНА ДРУГА Сцена являє собою куточок лугу. Сонячний весняний полудень. Весело обмахуючись зеленим листочком, як віялом, вбігає захеканий М е т е - л и к і кидається на травицю в холодок під кущик верби. М е т е л и к Ну й натанцювався досхочу!.. Ще б і далі танцював, та Квіточ- ки вирішили відпочити, поки минеться полуденна спека. А без них, самому, танцювати не так весело. Відпочину й я трішки тут, у холодочку. Метелик лягає під кущик. Раптом вбігає В и ш н е в а К в і т о ч к а й зраділо кидається до Метелика. В и ш н е в а К в і т о ч к а Ти тут, Метелику?! Нарешті!.. Я так стомилась — просто жах! Усе шукала — де ж ти? де ж ти?.. Питала в квітів і в комах... М е т е л и к (підводиться, здивований) А хто ти? В и ш н е в а К в і т о ч к а Я — Вишнева Квітка! В садку я бачила згори, як ти виконував так чітко балетні різні номери. І всім було це гарно й любо, аж скрізь лунав веселий гук! Але ж на тебе із-за дуба дививсь розлючений Павук... М е т е л и к Мені ж здавалось — всі раділи... Чого ж він гнівався?.. А втім, яке мені до нього діло?! (Бере Вишневу Квіточку за руку.) Мо’ потанцюємо? Ходім!
309 Вишнева Квіточка схвильовано відстороняє його руку. В и ш н е в а К в і т о ч к а Зажди, тут зовсім не до сміху! Павук — чудовисько страшне, тобі він заподіє лихо: впіймає, скрутить і замкне... Ще й інших, — це йому не важко, — підмовить проти тебе вмить! На щастя, бджоли та мурашки відмовились тебе ловить... М е т е л и к (сміється) От бачиш — є і в мене друзі! Спасибі їм!.. Але ж повір: Павук для мене тут, на лузі, вже ж не такий жахливий звір! Мене впіймати він не зможе, до нього байдуже мені, бо він один лише вороже до мене ставиться... В и ш н е в а К в і т о ч к а (сумно хитає головою) Та ні! Ти й бджолам теж не до вподоби, і ті мурашки, — чула я, — тебе вважають за неробу, за ледацюгу й гультяя!
310 Тебе ловить вони не хочуть не через дружні почуття, а через те, що час робочий шкода втрачати без пуття... Під час її мови Метелик раптом перестає сміятись, насуплюється, від- вертається від Квіточки й затуляє руками обличчя. Побачивши це, Ви- шнева Квіточка розгублено замовкає, мовчки дивиться на нього, потім кидається його заспокоювати. Метелику! Ти не журися!.. Ми Павука проженемо! Все ж друзі є в садку і в лісі, і ми тебе захистимо!.. Метелик нічого не відповідає, сідає на траву й починає гірко плакати. Вишнева Квіточка сплескує руками в розпачі. Ой любчику! Не треба плакать!.. Не бійсь... Далеко ж той Павук!.. М е т е л и к (схлипує) Та плачу я не з переляку... Я не якийсь дурний малюк!.. (Схлипує.) Але чому Мурашки й Бджоли про мене кажуть отаке?! Я ще таке не чув ніколи обвинувачення тяжке... Метелик витирає очі й замислюється. Потім каже суворо. А той Павук, напевно, правий і розлютився недарма!.. В и ш н е в а К в і т о ч к а (обурено) Він злий, лихий!.. М е т е л и к То — інша справа, але... подумай-но сама: навколо й справді всі працюють,
311 і це, напевно, так і слід, — пташки без діла не гарцюють, а мостять гнізда серед віт. Мурашки хмиз додому носять, кору на дубі точить жук, і в білки теж роботи досить, і павутину тче павук... Бджола у вулик мед тягає і ліпить з воску щільники... Лиш я без діла сновигаю і тільки знай — веду танки! І ось — ідуть вже пересуди, недобра слава скрізь біжить... Ні, ні!.. Я ледарем не буду! Так не годиться далі жить!.. Та що ж, як я такої вдачі, нікчемніший за комара... (Плаче.) В и ш н е в а К в і т о ч к а Метеличку, ти знову плачеш!.. Не треба, любий... М е т е л и к (рішуче випростується) Так! Пора! Пора до праці!.. Я вже мрію якусь роботу розпочать!.. Але ж... нічого я не вмію й не знаю — де такого вчать?.. В и ш н е в а К в і т о ч к а (сумно) Не знаю й я... Я ж тільки квітка, що в світі мало прожила... (Раптом пожвавішала.) Та в нас тут є одна сусідка — стара досвідчена Бджола. Вона все вміє й розуміє, всього зазнала на віку, її цінують і шанують не тільки в нашому садку.
312 Отож не плач, розпростуй крильця, — ми зараз вдвох полетимо і тій хорошій мудрій Бджілці докладно все розповімо. Вона пораду дасть, звичайно, й життя інакше потече... М е т е л и к Ой Квітонько! Летім негайно! Сідай-но на моє плече... Летімо з швидкістю ракети, маленька подруго моя! Я так не хочу, щоб мене ти вважала теж за гультяя, не хочу, щоб мені раділи лиш завдяки моїй красі... Я хочу, щоб мене за діло хвалили всі й любили всі! Метелик підхоплює Вишневу Квіточку й разом з нею вибігає. КАРТИНА ТРЕТЯ На сцені знову той самий садок, що в першій картині, тільки в іншому його кінці. Тут огорожі не видно, навкруги — вишневі та яблуневі дере- ва, всі в цвіту. Серед дерев стоїть хатка-вулик, біля неї лавочка. Вбіга- ють, побравшись за руки, М е т е л и к і В и ш н е в а К в і ­т о ч к а. Вони розчервонілися від швидкого бігу й хвилювання. Оглядаються навколо — нема нікого... В и ш н е в а К в і т о ч к а Ну от, бачиш — це й є та хатка отої старої мудрої Бджоли! Не знати тільки — чи вдома вона? Чи, може, ще не повернулася з луків, з лісу?.. Ось підійди та постукай у двері! М е т е л и к Щось мені трохи боязно... А може, вона розсердиться?.. Може, їй вже наговорили про мене різні погані речі... І тепер вона теж зневажає мене, як інші бджілки та мурашки?..
313 Боюсь — як гляне із злобою на мене, мов отой Павук!.. В и ш н е в а К в і т о ч к а Та ну, не бійся! Я ж з тобою!.. Іди й постукай: тук-тук-тук! Метелик набирається духу, підходить до хатки й стукає в дверці. Від- чиняється віконце, з хатки визирає С т а р а Б д ж о л а. С т а р а Б д ж о л а Ану, погляну, подивлюся — хто це прийшов?.. Якесь хлоп’я та дівчинка... М е т е л и к Це ми, бабусю, Вишнева Квіточка та я! С т а р а Б д ж о л а виходить з хатки і з привітливою усмішкою зу- стрічає своїх молоденьких відвідувачів. С т а р а Б д ж о л а А хто ж ти сам? М е т е л и к А я Метелик! С т а р а Б д ж о л а А-а, танцюрист?
314 М е т е л и к (сумно похиливши голову) Так, танцюрист... С т а р а Б д ж о л а Чому ж такий ти невеселий? Якщо до танцю маєш хист, то ти повинен сліз не лити, а танцювати і співать, щоб всіх навколо веселити, весняне свято святкувать! М е т е л и к (схлипує й витирає очі хусточкою) Ото ж то й є, бабусю... Я теж так гадав, що я повинен тільки танцювати, що мене й так усі любитимуть... Але всі кажуть, що я ледар, нероба, що треба робити якесь корисне діло... А я не хочу, щоб усі зневажали мене, не хочу бути ледарем і неробою! Я хочу теж робити корисне діло, як усі роблять. В и ш н е в а К в і т о ч к а (співчутливо) Тільки ж він, бабусю, нічого не вміє! Але він хоче навчитися... Правда ж, він зможе чогось навчитися? Він же такий хоро- ший!.. С т а р а Б д ж о л а (до Метелика, лагідно) А співати й танцювати вмієш? М е т е л и к Співати й танцювати вмію! С т а р а Б д ж о л а Ану, покажи, як це ти робиш! Метелик починає танцювати. Спочатку сам, потім підхоплює Вишневу Квіточку й вони танцюють разом. М е т е л и к (співає) Ой, як же гарно! Скільки світла! Як хороше на світі жить! Навколо стільки квітів квітне, і з ними я люблю дружить!
315 З одної квіточки на другу люблю літати без кінця — з садка до лісу і до лугу, під легкий подих вітерця!.. Метелик і Вишнева Квіточка спиняються біля Старої Бджоли й присі- дають поряд з нею. Вона дивиться на них з лагідною усмішкою і на хви- линку замислюється. С т а р а Б д ж о л а На квітку з квіточки без краю літаємо і ми, бджілки. Ми з них солодкий сік збираєм і мед кладем у щільники... (до Метелика) Ну що ж, мій любий танцюристе, давай домовимось ладком: щоб не літати без користі, ставай моїм помічником! М е т е л и к (здивовано) Хіба ж я можу мед збирати і щільники робить, як ти?! С т а р а Б д ж о л а Звичайно, ні! Та можеш, брате, ти де в чім іншім помогти. Коли ми навесні та влітку собі збираєм мед з квіток, то водночас із квітки в квітку ми переносимо пилок. І знай — це робиться недаром: пилок переносити слід, щоб кожна квітка незабаром перетворилася на плід! Робота ця тобі під силу: літай собі, як досі звик, відвідуй кожну квітку милу і з неї пий солодкий сік. Танцюй, виблискуй, як лелітка, щоб веселіш усім жилось, а разом з тим — із квітки в квітку
316 пилок у лапках перенось. Що, згоден? М е т е л и к О, на це я здібний! Я так робив би й дотепер, якби лиш знав, що це потрібно для Квітки та її сестер! Давай скоріш мені відерце або торбинку на пилок!.. Тепер звернусь я з легким серцем до всіх Мурашок і Бджілок! Стара Бджола виносить з хатки торбинку, надягає її Метеликові через пле­че. В цей час вибігають на сцену Б д ж і л к и, П т а ш к и, М у - р а ш к и. Метелик виходить на середину й схвильовано звер­тається до них: Бджілки! Пташки! Малі Мурашки! Вже є робота в мене теж, її виконувать не важко, а любо й радісно без меж! Я завжди буду так робити, щоб всі могли мене любить, і присягаюсь — скільки жити, і з вами, й з працею дружить! Бджілки й мурашки радо вітають його:
Б д ж і л к и й М у р а ш к и Привіт, Метелику яскравий! Щасти ж тобі! Щасти тобі!.. С т а р а Б д ж о л а Танцюй, співай! І добру справу старанно й весело роби! З’являється П а в у к. Похмуро, але поблажливо поглядає на Метелика. П а в у к Ну що ж, і я тепер не проти поглянуть на його танки... Бо хто охочий до роботи, той хай танцює залюбки! Вибігають з усіх боків В е с н я н і К в і т и, оточують Метелика ко- лом, починається загальний танок. В е с н я н і К в і т и Співай, наш любий танцюристе! Літай, Метелику, літай! Прозорі крилечка барвисті в повітрі вільно розгортай. Сідай на яблуню, на вишню, і на шипшину, й на бузок. Усім так весело і втішно з тобою стрітись хоч разок! Є метелі, що роблять шкоду і нищать всі садки навкруг, — та зовсім ти не з того роду, і ти не ворог нам, а друг! Літай в садку, у лісі, в полі, де все зростає і цвіте, і прославляй із нами в колі весняне свято золоте!
318 ЗМІСТ ПІД ДУБОМ ЗЕЛЕНИМ Сорока-білобока......................7 Рукавичка.............................9 Черевик, соломинка та булька.......................... 13 Кіт і півник.......................... 14 Вовк і козлята...................... 17 Плискачик........................... 18 Зайчикова хатка................... 23 Лисиця та рак...................... 27 Корінці та вершки................. 31 Гуси-лебеді.......................... 33 Два морози........................... 36 Снігуронька......................... 37 Двоє козенят........................ 41 Лисиця й Журавель.............. 42 Мавпочка й горіхи................ 45 Зайчата і Свиня.................... 46 ВЕСЕЛІ МАЛЮКИ Поїзд................................... 50 Приїхали!............................ 50 Ранок.................................. 51 Чергова............................... 52 Черешні.............................. 53 На річці............................... 53 Веселий корабель.................. 54 На прогулянку..................... 54 На зеленому лужку............... 55 Наше свято.......................... 56 НАМ ВЕСЕЛО ЖИТИ Годинник............................. 58 Оксанчине вбрання............... 59 Про дівчинку, яка нічого не їла................ 60 Про дівчинку, яка всього боялась............. 61 По гриби.............................. 63 Андрійко-школярик.............. 64 Наша армія.......................... 64 Котра година?...................... 65 Мамине свято....................... 68 Тут буде дім......................... 68 На Дніпрі............................. 70 Моя диня............................. 73 Перед Новим роком............... 74 Лесь та Жук......................... 75 Наша ялинка........................ 76
319 ЖИЛА СОБІ БАБУСЯ Кораблик............................. 80 Два хлопчики....................... 80 Вівчарик.............................. 81 Мій коник............................ 81 Горобчик і котик................... 81 Золотокудра дівчинка............ 82 Синичка.............................. 82 Овечка................................. 82 Жоржик-коржик.................. 82 Котик-воркотик.................... 82 Дбайлива бабуся................... 83 Кривою стежкою................... 83 Бабусин песик...................... 83 Загадка............................... 84 Сиділа раз бабуся.................. 85 Три мисливці....................... 85 Ночанка та Дитянка.............. 86 ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ Приспівки........................... 88 Про дівчинку Маринку та руду кішку................... 89 Перша ялинка...................... 90 Кізонька.............................. 91 Курочки.............................. 91 Річка................................... 91 Мала малярка....................... 92 Маринчина лялька................ 93 Марина Дмитрівна................ 94 Хороша погода..................... 95 ЯСОЧКА Ясоччин садок...................... 98 Ластівки.............................. 99 І в Ясочки є грядка!............... 99 Ясочка на річці....................101 Олівець-малювець................101 По горіхи............................102 Ведмедикова хатка...............103 І ЧИТАТИ, Й РАХУВАТИ! Весела абетка......................106 Лічилочка...........................111 Один..................................112 Два....................................112 Три....................................112 Чотири...............................113 П’ять.................................113 Три вишеньки.....................114 Будинок казковий, п’ятиповерховий..............115 Найкраще число..................116 Дев’ять квоччиних діток.......116 Десять яблучок....................117 Раз, два..............................118 КАЗКИ ЛІСОВОЇ КРИНИЧКИ Лісова криничка..................120 Вередливі жабки..................120 Стояла собі хатка.................121 Бульбашка..........................122 Казка про веселого метелика...123 Сестрички-полунички..........132 Крабеня..............................133 Два грибочки.......................135 Лісове свято........................138 Про маленьку мавпу.............141 Про півника та курочку і про хитру лисичку..........143 Хатинка на ялинці...............147 Бджолина перемога..............148 Пригода з автобусом.............151
Про ліниву дівчинку............155 Зайчикові пригоди...............164 Хто сильніший....................169 Жолудик............................172 Чарівна хустинка.................175 Світолюб-богатир.................185 ПРОЛІСКИ Проліски............................190 Навесні...............................190 Перед святом.......................191 Білі котики.........................192 Квіти..................................192 Яблунька............................193 Пташка..............................194 Кульбабки..........................195 Метелик.............................195 Комарі та жаби....................195 Равлик...............................196 Хто кого злякався?..............196 Синє та біле.........................197 Зірочки..............................197 Черепаха............................197 На нашім лузі......................198 Лісові загадки.....................198 Маслючок...........................199 Андрійко йде по гриби..........199 Осіннє листя.......................200 Дві білки............................201 Зимові пісеньки...................201 ПОРИ РОКУ НАВЕСНІ ТА ВЛІТКУ Барвінок.............................204 Струмок..............................204 Весна.................................205 Паперовий змій...................205 Прогулянка до лісу..............208 Зайчатко та їжак.................217 ВОСЕНИ ТА ВЗИМКУ Надходить осінь...................227 Перше вересня.....................227 Мала школярка...................228 Журавлик...........................229 Сніговик.............................230 Дід Мороз...........................233 Казка колискова..................238 У дитячому театрі................239 ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ......240 КОЛИ ЗІЙДЕ МІСЯЦЬ. П’єси Коли зійде місяць................247 Весняна казочка ..................302
Друкується за виданням: Н. Забіла. Твори в чотирьох томах. — К.: Видавництво дитячої літератури «ВЕСЕЛКА», 1971 Охороняється Законом України «Про авторське право та суміжні права». Виключні права на видання творів Н. Забіли належать ПП «Видавничий дім “ШКОЛА”». Передрук або відтворення в інший спосіб цієї книги або будь-якої її частини переслідуватиметься у судовому порядку згідно з чинним законодавством України. Забіла Наталя Велика збірка творів. Вірші Редактор Р. Дерев’янченко Коректори Т. Девяткіна, Н. Косенко Макет С. Бирюков Дизайн Н. Коханій © Н. Забіла, спадкоємці, 2002 © ВД «ШКОЛА», 2005 © Є. Житник, ілюстрації, 2005 © Н. Коханій, дизайн, 2005

More Related Content

PDF
Novi prygody neznayki1
bywindof
 
PPT
Наталя Забіла
byНаталія Бабич
 
PPT
Переможці Дитячої книжкової премії «Левеня» - 2012
byНБУ для дітей
 
PPT
«Книга року BBC»: Леся Воронина
byНБУ для дітей
 
PPT
З чарівної країни дитинства: Віктор Близнець
byНБУ для дітей
 
PPTX
Барвінку 85
byFilipova_oksana
 
PPT
У доброму світі поетеси: Наталя Забіла
byНБУ для дітей
 
PPTX
українська символіка
byЛюбов Чулак
 
Novi prygody neznayki1
bywindof
 
Наталя Забіла
byНаталія Бабич
 
Переможці Дитячої книжкової премії «Левеня» - 2012
byНБУ для дітей
 
«Книга року BBC»: Леся Воронина
byНБУ для дітей
 
З чарівної країни дитинства: Віктор Близнець
byНБУ для дітей
 
Барвінку 85
byFilipova_oksana
 
У доброму світі поетеси: Наталя Забіла
byНБУ для дітей
 
українська символіка
byЛюбов Чулак
 

What's hot

PPT
Письменники-ювіляри та їхні твори
byНБУ для дітей
 
PPTX
Шанувальникам дитячої книги
byFilipova_oksana
 
PPTX
Літературна галявина від Галини Малик
byНБУ для дітей
 
PPT
сучасна дитяча проза
bykirilik
 
PPT
Ліна Костенко
byАнастасия Светличная
 
PDF
Твори літератури 2-клас до христоматії
byБогдан Лісовенко
 
PPT
Ювілейний книгоград (книги-ювіляри 2017 року)
byНБУ для дітей
 
PPTX
Галина Малик
bytamaragunder
 
PPT
Магія книжкової графіки Костя Лавра
byНБУ для дітей
 
PPTX
Віртуальна виставка ''В країні веселощів, сонця, добра'' до дня народження В...
byАнастасия Светличная
 
PPT
Ювілейний книгоград (книги-ювіляри 2016 року)
byНБУ для дітей
 
PPT
Країна Чудес Френка Баума
byНБУ для дітей
 
PPT
50 за 50
byНБУ для дітей
 
DOCX
читання 4 клас (2)
byОксана Кикоть
 
PPTX
Топ – 7 книжок країн Центральної Азії
byНБУ для дітей
 
DOC
Астрід ліндгрен. Пеппі довга панчоха
byolyasmetyukh
 
PPT
«Перелийте в дітей свою душу: поетичне слово, осяяне любов’ю…»
byНБУ для дітей
 
PDF
Гарно бути котиком : кішки, коти і кошенята в художній літературі : рекоменда...
bylibrary_darnitsa
 
PPTX
Оксана Іваненко
byKeeetrinnn
 
PPT
Тарас Григорович Шевченко - художник
byНБУ для дітей
 
Письменники-ювіляри та їхні твори
byНБУ для дітей
 
Шанувальникам дитячої книги
byFilipova_oksana
 
Літературна галявина від Галини Малик
byНБУ для дітей
 
сучасна дитяча проза
bykirilik
 
Ліна Костенко
byАнастасия Светличная
 
Твори літератури 2-клас до христоматії
byБогдан Лісовенко
 
Ювілейний книгоград (книги-ювіляри 2017 року)
byНБУ для дітей
 
Галина Малик
bytamaragunder
 
Магія книжкової графіки Костя Лавра
byНБУ для дітей
 
Віртуальна виставка ''В країні веселощів, сонця, добра'' до дня народження В...
byАнастасия Светличная
 
Ювілейний книгоград (книги-ювіляри 2016 року)
byНБУ для дітей
 
Країна Чудес Френка Баума
byНБУ для дітей
 
50 за 50
byНБУ для дітей
 
читання 4 клас (2)
byОксана Кикоть
 
Топ – 7 книжок країн Центральної Азії
byНБУ для дітей
 
Астрід ліндгрен. Пеппі довга панчоха
byolyasmetyukh
 
«Перелийте в дітей свою душу: поетичне слово, осяяне любов’ю…»
byНБУ для дітей
 
Гарно бути котиком : кішки, коти і кошенята в художній літературі : рекоменда...
bylibrary_darnitsa
 
Оксана Іваненко
byKeeetrinnn
 
Тарас Григорович Шевченко - художник
byНБУ для дітей
 

Viewers also liked

PDF
Binder1
bywindof
 
PDF
Umijko409
bywindof
 
PDF
Літературне читання (Науменко)
byРита Скитер
 
PPT
організація діяльності гпд 2016
byrmk-resh
 
PPT
Способи подання повідомлень
byalyonka24112
 
DOC
Соняшник 2015 ШЗШ №8
byalyonka24112
 
PPT
презентація ппд
byalyonka24112
 
PPTX
Презентація до уроку "Клавіатура"
byalyonka24112
 
PPTX
Портфоліо Курбацької А.М.
byalyonka24112
 
PPTX
Мандрівка у країну «Речення» з осіннім листочком Українська мова. Урок-подоро...
byВика Маковская
 
PPT
Козацтво - слава України
byВика Маковская
 
PPT
Гордість української драматургії: Іван Карпович Карпенко-Карий
byНБУ для дітей
 
PPTX
Дидактичні вправи на уроках навчання грамоти
byВика Маковская
 
PDF
4 ukr mova_horo6kovska
byAgent Plus UK
 
PDF
Bukvar vashulenko-1klas
bykreidaros1
 
PDF
2k lit-chittanya-savchenk-12
byshakhtarr00
 
PPTX
Наталя Забіла «Дванадцять місяців»
byДубровицька районна бібліотека
 
Binder1
bywindof
 
Umijko409
bywindof
 
Літературне читання (Науменко)
byРита Скитер
 
організація діяльності гпд 2016
byrmk-resh
 
Способи подання повідомлень
byalyonka24112
 
Соняшник 2015 ШЗШ №8
byalyonka24112
 
презентація ппд
byalyonka24112
 
Презентація до уроку "Клавіатура"
byalyonka24112
 
Портфоліо Курбацької А.М.
byalyonka24112
 
Мандрівка у країну «Речення» з осіннім листочком Українська мова. Урок-подоро...
byВика Маковская
 
Козацтво - слава України
byВика Маковская
 
Гордість української драматургії: Іван Карпович Карпенко-Карий
byНБУ для дітей
 
Дидактичні вправи на уроках навчання грамоти
byВика Маковская
 
4 ukr mova_horo6kovska
byAgent Plus UK
 
Bukvar vashulenko-1klas
bykreidaros1
 
2k lit-chittanya-savchenk-12
byshakhtarr00
 
Наталя Забіла «Дванадцять місяців»
byДубровицька районна бібліотека
 

Similar to Nzvzt

DOC
ХРЕСТОМАТІЯ З ЧИТАННЯ 2 КЛАС
byНаталія Трофимчук
 
PDF
1
byssuser296d561
 
PDF
3 um e_2020-2
by4book
 
PDF
Ukrajinska mova-3-klas-jemets-2020-2
bykreidaros1
 
DOC
хрестоматія 2 клас
byНаталія Трофимчук
 
PDF
Куди поспішали мурашки
byЗШ №10 м.Світловодська
 
DOCX
"Перлинка Прикарпаття". Збірник художніх творів. Посібник для учнів 4 класу. ...
byНадвірнянський інформаційно - методичний центр
 
PDF
читання богдан
byRanoUA
 
PDF
4 lch s_2015
byUA4-6
 
PDF
О.Я. Савченко Літературне читання
bySemenuk
 
PDF
4 lch s_2015
bybookin777
 
PDF
4 lch s_2015
byAgent Plus UK
 
PDF
4 lch s_2015
by4klas
 
PDF
Literaturne chytannja 4klas_savchenko
bymoyashkolamoyashkola
 
PDF
літературне читання 4 кл
byШкола Леди и Кадетство
 
PPTX
українські народні казки
byMarinaRybalko
 
PPTX
вікторина сторінками українських народних казок копия
byOlena Pyzaenko
 
PPTX
вікторина сторінками українських народних казок олексів в.в.
byshe-nakaz
 
PDF
4 литер хорошковська_воскресенська_2015_укр
byAira_Roo
 
PDF
Literaturne chytannia-4-klas-khoroshkovska-2015
bykreidaros1
 
ХРЕСТОМАТІЯ З ЧИТАННЯ 2 КЛАС
byНаталія Трофимчук
 
1
byssuser296d561
 
3 um e_2020-2
by4book
 
Ukrajinska mova-3-klas-jemets-2020-2
bykreidaros1
 
хрестоматія 2 клас
byНаталія Трофимчук
 
Куди поспішали мурашки
byЗШ №10 м.Світловодська
 
"Перлинка Прикарпаття". Збірник художніх творів. Посібник для учнів 4 класу. ...
byНадвірнянський інформаційно - методичний центр
 
читання богдан
byRanoUA
 
4 lch s_2015
byUA4-6
 
О.Я. Савченко Літературне читання
bySemenuk
 
4 lch s_2015
bybookin777
 
4 lch s_2015
byAgent Plus UK
 
4 lch s_2015
by4klas
 
Literaturne chytannja 4klas_savchenko
bymoyashkolamoyashkola
 
літературне читання 4 кл
byШкола Леди и Кадетство
 
українські народні казки
byMarinaRybalko
 
вікторина сторінками українських народних казок копия
byOlena Pyzaenko
 
вікторина сторінками українських народних казок олексів в.в.
byshe-nakaz
 
4 литер хорошковська_воскресенська_2015_укр
byAira_Roo
 
Literaturne chytannia-4-klas-khoroshkovska-2015
bykreidaros1
 

More from windof

PDF
Testkontrolf7
bywindof
 
PDF
Geo6 7
bywindof
 
DOCX
Vkin
bywindof
 
PDF
Inform4a
bywindof
 
PDF
Podorvan
bywindof
 
PDF
Matem7
bywindof
 
PDF
055123
bywindof
 
DOC
Knizhechka trenazher
bywindof
 
PDF
Podoroj charivnim-lisom
bywindof
 
PDF
141278
bywindof
 
DOCX
Zosh7fiz
bywindof
 
PDF
Skarbnichki
bywindof
 
PDF
248127
bywindof
 
PDF
226390
bywindof
 
PDF
Ukr per11
bywindof
 
PDF
4kprgil
bywindof
 
PDF
Abc2
bywindof
 
PDF
Abc
bywindof
 
PDF
Lepim iz
bywindof
 
PDF
5dukmz
bywindof
 
Testkontrolf7
bywindof
 
Geo6 7
bywindof
 
Vkin
bywindof
 
Inform4a
bywindof
 
Podorvan
bywindof
 
Matem7
bywindof
 
055123
bywindof
 
Knizhechka trenazher
bywindof
 
Podoroj charivnim-lisom
bywindof
 
141278
bywindof
 
Zosh7fiz
bywindof
 
Skarbnichki
bywindof
 
248127
bywindof
 
226390
bywindof
 
Ukr per11
bywindof
 
4kprgil
bywindof
 
Abc2
bywindof
 
Abc
bywindof
 
Lepim iz
bywindof
 
5dukmz
bywindof
 

Recently uploaded

PPTX
Awards
byOlenaPoljanska
 
PPTX
Національна пам'ять як інструмент захисту ідентичності та історичної правди в...
byestet13
 
PDF
Нагороди гуртка «Нитяна графіка» за ІІ півріччя 2025-2026 н.р.
byNataliya Persikova
 
PPT
Мат. методи, технології навчання, різні моделі
byrudyanovatn
 
PPTX
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 
PPTX
Травмапедагогіка для освітян та українських шкіл.pptx
byssuser7541ef1
 
Awards
byOlenaPoljanska
 
Національна пам'ять як інструмент захисту ідентичності та історичної правди в...
byestet13
 
Нагороди гуртка «Нитяна графіка» за ІІ півріччя 2025-2026 н.р.
byNataliya Persikova
 
Мат. методи, технології навчання, різні моделі
byrudyanovatn
 
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 
Травмапедагогіка для освітян та українських шкіл.pptx
byssuser7541ef1
 

Nzvzt

  • 3.
    3 Я хочу, щобу мирній творчій праці Квітчались села й кращали міста, Щоб син мій будував ясні палаци, Щоб колосилась нива золота... Наталя Львівна Забіла — перший лауре­ат Республіканської літератур- ної премії ім. Лесі Українки, по пра- ву вважається зачинателькою сучас- ної української дитячої літератури. Чимало поколінь із захватом читали й читають яскраві вірші та захоплю- ючі казки й оповідання, з любов’ю, незмінною цікавістю сприймають її творчість. Творчий шлях письменниці був до- сить довгим. Н. Забіла народилася 5 березня 1903 року в Санкт-Петербур- зі, в родині, де живопис, музика, лі- тература були органічною частиною сімейного життя. Дід її — відомий скульптор П. Забіла (Забела). Родин- ні зв’язки єднають письменницю з у- славленими живописцями М. Ґе та О. Врубелем, письменника- ми Толстими. Маленька Наталя рано почала цікавитися літературою, яка згодом стала справою її життя. З дитячих років пробувала вона писати вірші. 1917 року сім’я майбутньої письменниці переїхала в Украї- ну, де поселилася поблизу міста Харкова в невеличкому селищі Люботин (нині місто). Ще 16-річною Н. Забіла почала працювати вчителькою, зго- дом закінчила Харківський інститут народної освіти. 1924 року, будучи студенткою, Н. Забіла надрукувала свій перший вірш. Відтоді дедалі частіше її твори з’являються в ба- гатьох українських газетах та журналах, а в 1926—1927 рр. ви- ходять перші книжки. З того часу письменниця створила понад сто п’ятдесят збірок та окремих книжок, переклала україн- ською мовою твори О. Пушкіна, С. Михалкова, Л. Квітки, «Сло- во о полку Ігоревім» тощо.
  • 4.
    4 * РідН. Забіли сьогодні продовжують її онуки та правнуки. Чим приваблюють юного читача твори Наталі Забіли? На- самперед — материнською щирістю, справжньою любов’ю до дітей. Сама вона мала їх четверо*. Кохала, піклувалася ними, наспівувала їм власних пісень, писала й розповідала вірші та казки. Захоплення в очах малюків було для неї кращою оцін- кою нових творів. Мама-поет прагнула до того, щоб діти виросли вихованими, розумними, чесними, мужніми, щоб, читаючи її вірші, дитина більше пізнавала, частіше посміхалася — тому поетичні слова ніби лилися з її душі. Вони ніжні й мальовничі, цікаві й повчаль- ні, сповнені доброго гумору й пройняті материнським теплом. Письменниця вводить читачів у чарівний і таємничий світ, де поруч казка і реальність, люди й тварини, дорослі та діти. Вона одне оспівує, з приводу іншого радіє, а з чогось і сміється, по-до- брому, без глузування. Хтось впізнає себе, стане йому соромно: замислиться дитина — отже, мети досягнено! Як же Наталя Забіла знає дітей! Як невимушено веде з ними поетичну бесіду: про квіти й траву, вітер, дерево, струмок, про свійських тварин, лісових звірів та все живе навколо. Прочи- тавши такі рядки, дитина не зможе залишитися байдужою до природи. Тому герої творів Забіли охоче саджають дерева, захи- щають своїх зелених друзів.
  • 5.
    Реальні діти живутьна реальній землі, але часом поринають у фантастичний світ, потрапляючи в незвичайні ситуації, зу- стрічаються з різними героями. І юні читачі обов’язково стають на чийсь бік, комусь співчу- вають, когось засуджують... Саме так виховуються певні риси характеру: допитливість, сміливість, доброзичливість, відпові- дальність тощо. Особливе місце в творчості письменниці посідають віршова- ні казки — такі пісенні, легкі, цікаві. Поезії сповнені й прозові твори — повісті про життя дітей і дорослих. Це дуже повчаль- ні твори, бо з них дитина дізнається про особливості поведінки і вчинків дорослих у різних життєвих ситуаціях, над чимось за- мислюється, робить висновки. Отак і формуються смак, харак- тер, світогляд людини, тобто особистість. Підростуть малята, але не забудуть своєї улюбленої пись- менниці, адже попереду на них чекають інші, більш «дорослі» твори Майстра. І залишиться на все життя в людській душі Наталя Забіла — поет, казкар, драматург.
  • 6.
    Під дубом зеленим трава-мурава. Піддубом зеленим пташина співа. У листі лапатому грає вітрець. Хто книжку читатиме — той молодець!
  • 7.
    7 СОРОКА-БІЛОБОКА У сороки- білобоки п’ять малят-сороченят. Усічисто хочуть їсти. Треба всім їм дати лад. От сорока- білобока поскакала на поріг і до хати працювати поскликала діток всіх. Цей, здоровий, носить дрова, той, швидкий, пшоно товче. Третій в чашку цідить бражку, а малий млинці пече. Тільки п’ятий хоче спати, помагати не біжить — у садочку в холодочку ліг на травці та й лежить. У сороки- білобоки все вже зроблено як слід. Вся родина й господиня посідали за обід. Ті — до кашки, ці — до бражки, ще й млинців по п’ять, по шість. А ледаче хай поплаче! — Хто не робить, той не їсть.
  • 8.
    8 Як почув цебратик п’ятий — не схотів на травці спати, аж підскочив: — Як це так?! Ви — в господі, я — в городі, до роботи й я мастак! Ось він поле бараболю й обгортає залюбки, до городу носить воду, поливає огірки. Ще й на вишню на найвищу лізе ягідок нарвать. Вже й приносить вишень досить, щоб усіх почастувать. І сорока- білобока не нахвалиться сама: — В мене діти працьовиті, зовсім ледарів нема!
  • 9.
    9 РУКАВИЧКА По ялинку внучказ дідом йшли по лісі навмання. А за ними бігло слідом довговухе цуценя. Задивилась, мабуть, внучка на ялинку, на сосну і зронила якось з ручки рукавичку хутряну. Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. Раптом мишка тишком-нишком з нірки вилізла й біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Тільки голосу з хатинки щось ніхто не подає. Влізла мишка в рукавичку і сама в ній стала жить. Раптом зайчик- побігайчик з-під ялиночки біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує зайчик: із хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка. Ну, а ти хто? Що за гість? — А я зайчик-побігайчик, довгі вуха, куций хвіст!
  • 10.
    10 Вліз і зайчикв рукавичку, стали вдвох у хатці жить. Раптом білка — стриб із гілки! Та по стежечці біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує білочка: з хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст! — А я білка — тепла шубка, невеличка я на зріст! Влізла й білка в рукавичку, стали втрьох у хатці жить. Глядь, поглядь, аж ось лисичка, попід соснами біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує лиска: із хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст, є тут білка — тепла шубка. Ну, а ти хто? Що за гість? — Хто ж не зна мене, лисичку, і вигадливу, й метку? — Влізла й лиска в рукавичку, примостилась у кутку. Ще й кабан прибіг ікластий, і куниця, й їжачок. Тут і голці ніде впасти! Скільки сміху й балачок!
  • 11.
    11 Рукавичка невеличка на снігу собілежить. А з барлогу на дорогу вийшов заспаний ведмідь. — Що за зборище зібралось? Що за хата? Хто тут є? Хто здіймає сміх та галас, зовсім спати не дає? — Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст, є тут білка — тепла шубка, що малесенька на зріст. Ще й лисиця є, сестриця, і вигадлива, й метка, є кабан, їжак, куниця. Ну, а хто це нас ляка? — Я ведмідь, я хочу спати, сміху-жартів не люблю! Сяду я на вашу хату, всіх вас разом роздавлю! Злий ведмідь гарчить, лютує, ломить всі кущі підряд. Що робити?! Хто врятує переляканих звірят?! А тим часом дід та внучка вже ялинку принесли. Так у внучки змерзла ручка, що аж зашпори зайшли. — Рукавичка де ж поділась? Загубила!.. Ай-ай-ай! Побіжи, мій песик милий, рукавичку відшукай!
  • 12.
    12 Песик дівчинку послухав, хвіст— угору, в землю — ніс, і примчався скільки духу на те саме місце в ліс. Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь. Як загавкав пес на нього — аж ведмідь оторопів, зразу втік і до барлога причвалав і захропів. Тут звірята всі зраділи, стали песика хвалить, що прогнав ведмедя сміло, не злякався ні на мить. Каже песик: — Дуже прошу інше мешкання знайти. Треба дівчинці хорошій рукавичку віднести. — А хіба ж це рукавичка?! — загукали всі. — Невже?! В нас нема такої звички забирать собі чуже! Всі ми підемо з тобою рукавичку повернуть! — І веселою юрбою звірі вирушили в путь. До дівчатка за хвилинку рукавичку віднесли, і всі разом круг ялинки танцювати почали.
  • 13.
    13 Мильна булька невеличка, соломинкай черевик йшли по лузі. Бачать — річка. Як добратись на той бік? Каже булька: — Черевичку! Попливи по річці вплав і, як човник, через річку нас любенько переправ! — Ні, не хочу! По воді я зовсім плавати не звик. Тут на тебе вся надія! — відмовляє черевик. Булька каже: — Я, признатись, вмію плавати сама, та щоб вас обох підняти, в мене силоньки нема! Соломиночко-сестричко, чималенька ти на зріст. Простягнись на той бік річки, ми й перейдем через міст. І охоче в ту ж хвилинку, дуже довга та тонка, простяглася соломинка аж до того бережка. ЧЕРЕВИК, СОЛОМИНКА ТА БУЛЬКА — Переходьте поодинці! Черевичку, не барись! — Він пішов по соломинці, а вона відразу — трісь! Черевик — шубовсть у воду, навіть хвиля розійшлась! А, уздрівши цю пригоду, булька реготом зайшлась. Реготалась, реготалась, поки й лопнула вона! І нікого не зосталось — тільки казочка смішна.
  • 14.
    14 КІТ І ПІВНИК Кричитьі б’ється півничок, не вирветься ніяк. — Ой котику-воркотику, біжи сюди, біжи! Звільнитися від ворога мені допоможи! А кіт ще недалеко був, щодуху пострибав, нагнав хвостату злодійку і друга врятував. На другий день котові знов іти до лісу час. От він іде, а півнику дає такий наказ: — Гляди ж, мій любий братику, веди себе як слід. Усяким хижим злодіям не відчиняй воріт! Пішов до лісу кіт-воркіт, далеко десь бреде. А вже лисичка тут як тут і знов своє веде: — Ой півнику-когутику, який ти молодець! Яскраве в тебе пір’ячко, червоний гребінець. Ой вийди із хатиночки, ворота відчини. Я дам тобі насіннячка ще й ягід бузини! Була собі хатиночка, навколо неї пліт. Жили в хатинці півничок і сірий кіт-воркіт. Кіт зрання та до вечора у лісі полював, а півник в хаті порався та квіти поливав. От якось вранці вирушив до лісу кіт-воркіт. Аж тут лисичка хитрая прибігла до воріт. Прибігла, облизалася гостреньким язичком та й почала виспівувать солодким голоском: — Ой півнику-когутику, який ти молодець! Голівка в тебе масляна, червоний гребінець. Нема ні в кого пір’ячка такої довжини... Ой вийди на подвір’ячко, ворота відчини! Сподобалися півнику привітливі слова, він за ворота виглянув: — А хто це там співа? Схопила лиска півника та кинулась в байрак!
  • 15.
    15 От півник тількивиглянув: — Хто ягоди приніс? — Схопила лиска півника та й кинулась у ліс! Щосили б’ється півничок, кричить на всі лади: — Ой котику-воркотику, біжи скоріш сюди! Примчав із лісу кіт-воркіт, хоч і далеко був, нагнав хвостату злодійку і півника здобув. На третій день збирається ізнов до лісу кіт та каже: — Ти вже, півнику, не відчиняй воріт. А як не будеш слухатись, потрапиш у біду. Тебе вже я не визволю, бо я далеко йду! Лишився в хаті півничок, сидить, забився в кут. А вже лисичка хитрая ізнову тут як тут. — Ой півнику-когутику, який ти молодець! Яскраве в тебе пір’ячко, червоний гребінець. Ой вийди на подвір’ячко, ворота відчини. Прийшли співці з музиками з чужої сторони. Пісні співать збираються ще й танці витинать. Без тебе, без когутика, не хочуть починать! От півник тільки виглянув: — Які ще там пісні? — Схопила лиска півника та й зникла в гущині. Хоч як не плакав півничок, а котик не почув, бо він у лісі темному далеко дуже був. Вертається увечері додому кіт-воркіт — нема в хатинці півника, пропав його і слід! — Ах ти ж хвостата злодійко, ти знову тут була! Мого дружка єдиного до себе потягла... Не став він часу гаяти, не став він лити сліз, узяв мішок та шабельку й пішов собі у ліс. Приходить кіт на галяву і бачить: перед ним стоїть хатинка лисяча із ґанком різьбляним. А ось дочка лисиччина — маленьке лисеня — з метеликами грається та жабок доганя.
  • 16.
    16 Підкрався кіт тихесенько, стрибнув,що сили мав, і враз дочку лисиччину за хвостик упіймав! В мішку дочка лисиччина пищить та верещить. Лисичка з хатки вибігла, побачила й кричить: — Ой котику-воркотику! Та де ж моя дочка?! — А ти навіщо, злодійко, взяла мого дружка? Віддай негайно півника — оддам тобі дочку! — А півник, в хаті замкнений, кричить: — Ку-ку-рі-ку! Побачила тут лисонька, що спорити не слід, та й випустила півника, й дочку віддав їй кіт. От кіт-воркіт із півником вернулися назад. І знову у хатиночці настали мир і лад. Лисиця вже боялася приходити сюди. А півник жив із котиком і слухався завжди.
  • 17.
    17 ВОВК І КОЗЛЯТА —Чуєм, чуєм, це не мати — в неї пісня не така! Тут один цапок сміливий нишком глянув через пліт, бачить — вовк страшний, жах- ливий причаївсь біля воріт. Сірий вовк цапка не бачить, витягає гострий ніж і гукає нетерпляче: — Відчиняйте-но скоріш! А козлята: — Ми не проти! — Не злякались хижака! Відімкнули враз ворота та як випустять Рябка! Вовк, побачивши собаку, підібгав лякливо хвіст, відстрибнув — та з переляку як бебехнеться під міст! Саме йде тут з лісу мати, молока малим несе. А назустріч їй козлята та й розказують про все. Почала коза радіти: — Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти! — Тут і казочці кінець. До козиної до хати з лісу стежечка веде. В хаті маму ждуть козлята, а коза із лісу йде. Ясне сонечко заходить, в небі місяць блискотить. До воріт коза підходить, у ворота стукотить: — Відчиніться, відімкніться! Ваша матінка прийшла, ваша матінка із лісу молочка вам принесла! Відчиняють їй козлята, з ними вірний пес Рябко. І заходять всі до хати пити свіже молоко. Якось сірий вовк підслухав, що коза пішла у ліс, до воріт прибіг щодуху, під ворота сунув ніс. «Зараз, — думає, — козляток проковтну одним ковтком!» І почав він промовляти ніжним-ніжним голоском: — Відчиняйте, козенята! Я несу вам молока!
  • 18.
    18 ПЛИСКАЧИК Якось каже дідбабусі: — Розпали вогонь в печі та для нашої Ганнусі ти плискачика спечи. Замісила баба тісто і плискачика спекла, а тоді, щоб трохи вистиг, на віконце віднесла. От лежить пухкий плискачик на тарілці на вікні, золотистий та гарячий, боки випнувши масні. Десь гуля Ганнуся, видно, не куштує плискача. А йому лежать набридло, стриб з вікна — навтікача!
  • 19.
    19 Покотився, покотився по траві,мов коліща. Раптом зайчик-побігайчик зустрічає плискача. — Ну й плискачик золотистий! Мабуть, добрий ти на смак? — Ні, мене не можна їсти, я уславлений співак: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік. І від діда, і від баби, і від внучки я утік. Вирушаю мандрувати, погуляю досхочу і від тебе, від зайчати, зараз, зараз утечу!» Покотився, покотився по траві, мов коліща. Раптом вовк іде назустріч, зупиняє плискача. — Ой плискачику хороший! Зараз я тебе ковтну! — Ні, не їж. Послухай, прошу, як я пісню затягну: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік, я від діда, баби й внучки і від зайчика утік. Вирушаю мандрувати, погуляю досхочу
  • 20.
    20 і від тебе,вовк зубатий, зараз, зараз утечу!» Покотився, покотився по траві, мов коліща. Ось іде ведмідь із лісу, зупиняє плискача. — Ну й плискачик запашистий! Я б тебе охоче з’їв! — Ні, мене не треба їсти, от послухай краще спів: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік, я від діда, баби й внучки, від зайчати й вовка втік! Вирушаю мандрувати, погуляю досхочу і від тебе, волохатий, зараз, зараз утечу!» Покотився, покотився по траві, мов коліща. Враз як вистрибне лисиця з-під куща до плискача. — Ну й плискачик! Що й казати! Запашний від тебе дух... — Я умію ще й співати, в мене — голос, в мене — слух! — І почав співать плискачик: «Я — гарячий, я добрячий, загорілий в мене бік. Я від діда, баби й внучки,
  • 21.
    21 і від вовка,і ведмедя, і від зайчика утік. І від тебе утечу я...» А лисичка каже враз: — Щось тебе я кепсько чую, заспівай-но другий раз! Ти співаєш дуже дзвінко, в тебе й справді голос є! — А сама в цей час торбинку з-під ялинки дістає. Та хвалько цього не бачить, радий з успіху свого. Тільки вивів: «Я — плискачик...» А лисичка — хап його! І незчувся, як в торбинці опинився наш співець! І лисичка по стежинці в ліс побігла навпростець.
  • 22.
    22 А в ліскумала Ганнуся недалечко від тих місць лісовую грушу трусить і грушки солодкі їсть. Загорілись в лиски очі — мабуть, груші ті смачні! — Ой, — говорить, — їсти хочу! Дай-но, дівчинко, й мені! — Бачить дівчинка: лисиця, витівниця лісова! І на спинці у торбинці щось ворушиться й співа: «Я — плискачик, я гарячий, загорілий в мене бік. Втік від діда, баби й внучки, від лисиці я не втік!..» — Що ж, — Ганнуся каже, — миттю натрушу тобі грушок. Стань-но ближче та під віття підставляй свій лантушок! Розв’язала лиска торбу, а плискачик з неї — плиг! Та як кинеться моторно прямо дівчинці до ніг. — Ой, рятуй мене, Ганнусю! Нагулявсь я досхочу. Я додому повернуся, більш нізащо не втечу! Засоромлена лисиця заховалась під кущем. А Ганнуся до бабусі повернулась з плискачем.
  • 23.
    23 ЗАЙЧИКОВА ХАТКА Оселились білярічки сірий зайчик та лисичка. Зайчик — в хатці луб’яній, а лисичка — в крижаній. Ось постукала в віконця тепла сонячна весна, і розтанула на сонці біла хатка крижана. Почала лиса зітхати: — Як я житиму без хати? Зараз зайця прожену й влізу в хатку луб’яну! Де вже зайчику малому суперечить хижаку! Довелось тікати з дому бідолашному звірку.
  • 24.
    24 А лисиця тахвостата влізла в зайчикову хату і в хатинці луб’яній оселилась, як в своїй. Пострибав по лісі зайчик, сірий зайчик-побігайчик, сльози річкою ллючи: страшно в лісі уночі! Раптом вовк іде до нього та й питає: — Що таке? Мабуть, в зайчика малого лихо трапилось тяжке? — Ой, мене прогнала з хати люта злодійка хвостата! Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?.. — Годі, годі, зайчик, плакать, витри слізоньки свої. Знаю я цю розбишаку, зараз вижену її! Підійшли вони до хати, вовк гарчить: — Ану, хвостата! Забирайся звідсіля! — А лисиця відмовля: — От як скочу, як підскочу — полетить від тебе клоччя, на шматочки роздеру ще й на порох розітру! Вовк злякався — та й тікати! А зайча пішло вночі знову захисту шукати, сльози річкою ллючи. Враз ведмідь іде до нього та й питає: — Що таке? Мабуть, в зайчика малого лихо трапилось тяжке? — Ой, мене прогнала з хати люта злодійка хвостата! Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?.. — Годі, годі, зайчик, плакать, витри слізоньки свої. Знаю я цю розбишаку, зараз вижену її! Підійшли вони до хати. — Геть! — загримав волохатий. — Забирайся звідсіля! — А лисиця відмовля: — От як скочу, як підскочу — полетить від тебе клоччя, на шматочки роздеру ще й на порох розітру! Як почув ведмідь цю мову — враз сховався у кущі, і побрів наш зайчик знову, сльози річкою ллючи. Стріла зайчика собака, розпитала, що та як. — Годі, — каже, годі плакать, не боюсь я розбишак! Підійшла й вона до хати, загарчала: — Геть, хвостата! Забирайся звідсіля! — А лисиця відмовля:
  • 25.
    25 — От якскочу, як підскочу — полетить від тебе клоччя, на шматочки роздеру ще й на порох розітру! Утекла й собака зразу. А зайчатко уночі знов побігло, від образи сльози річкою ллючи. Враз іде назустріч півник, гострі шпори на ногах. — Що з тобою? Дуже дивно зайця бачити в сльозах! — Ой, мене прогнала з хати люта злодійка хвостата! Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?..
  • 26.
    26 — Що ж,провчу я розбишаку! — Де вже, півничок, тобі?! Вовк, ведмедик і собака відступились в боротьбі... — Ну, за мене не страшися! Сам побачиш — от ходім! — Вийшли друзі на узлісся, де стояв зайчатин дім. Місяць виглянув з-за хмари. Півник крилами ударив. — Годі спать — ку-ку-рі-ку! — на чужім пуховику! Вмить лиса продерла очі. — Хто там ходить по двору? От як скочу, як підскочу — на шматочки роздеру! Не злякався півник смілий та на ґанок як стрибне. — Забирайся, поки ціла! Не дратуй, гляди, мене! Відкида лиса запори, бачить: півник-молодець, гострий дзьоб, сталеві шпори ще й червоний гребінець. Тут лиса аж закрутилась. — Я хороша! Я не зла! Я з зайчатком не сварилась, по-сусідському жила!.. А сама — мерщій на ґанок, та — по східцях, та — у ліс!.. І зустрінув зайчик ранок знов веселий, як колись.
  • 27.
    27 ЛИСИЦЯ ТА РАК Десьжила собі лисичка, тим відома між звірят, що була у неї звичка глузувать з усіх підряд. Глузувала із сороки, що у неї білі боки. Насміхалася з жука — в нього роги, як в бика. А ведмідь, мовляв, незграба, а кабан — гладкий, як жаба, а у зайця — куций хвіст, а їжак — малий на зріст, у кози — негарні роги, а у чаплі — довгі ноги, а сова — сліпа удень, і усі — дурні як пень. — А сама я гарна, ловка, славлюсь я на всі ліси. Хвіст у мене — наче з шовку, незрівнянної краси. Я швидка, метка, розумна, у палаці б жить мені! А на вас — дивитись сумно, простачки непоказні!.. Вихвалялася без міри та лисиця кожну мить — аж в усьому лісі звірі вже не знали, що й робить! Хоч би хто набрався духу, щоб покласти край цьому, щоб провчити цю хвастуху й добре висміять саму!
  • 28.
    28 Якось вийшла цялисиця прогулятися в байрак. Раптом бачить: по травиці до струмочка лізе рак. От вона до нього скаче й починає глузувать: — Ех ти, раче-небораче, тільки й вмієш рачкувать! Рак на це, підвівши клешні, каже: — Не займай мене! Ще побачать всі тутешні, хто кого пережене. А лисиця знов сміється: — От розвага для звірят! Ну й змагання розпочнеться: я — вперед, а ти — назад! — Я готовий до змагання! — рак відказує не в жарт. — В цьому ж місці завтра зрання разом вийдемо на старт! Тут почули цю розмову метушливі горобці і негайно слово в слово рознесли в усі кінці. Збіглись звірі до байраку, в лісі гомін шелестить: — Та невже ж старому раку перегнати пощастить?! Кожен лізе, де видніше, дехто б’ється об заклад, а ведмідь умови пише, щоб змаганню дати лад:
  • 29.
    29 «Бігти з пагоркадо мосту, по мосту через струмок, а тоді на гору просто, де стоїть ото пеньок». Дзвонить білочка у дзвоник. Все затихло, й під кінець сірий зайчик — майстер гонок — підіймає прапорець. — Приготуйсь! Команду слухай! Починаймо! Раз, два, три!.. — І лисиця тут щодуху вмить помчалася з гори. Мчить, мов лине над землею, до струмочка!.. Через міст!.. І не зна, що рак клешнею учепився їй за хвіст!
  • 30.
    30 Ось пеньок!.. Аждух спинився... Круть хвостом на всім скаку! — Рак одразу відчепився і сидить вже на пеньку! — Ти вже тут?.. — руда говорить, ледве стримуючи злість, та мерщій назад, під гору! Ну, а рак — ізнов за хвіст! Прибігає... Поруч з нею — глядь! — і рак уже сидить, ще й грозиться їй клешнею, перед натовпом ганьбить. — Що, — питає всім на втіху, — будеш рака поважать?! — Глядачі кругом від сміху просто покотом лежать. Аж гарчить лиса від злоби: — Нумо знову, якщо так! В другий раз догнати спробуй! — Хоч у третій! — каже рак. Вслід лисиці знову лине регіт, оплески і свист, а вона ні на хвилину не оглянеться на хвіст! Вдруге, втретє і вчетверте!.. І до того гра дійшла, що лисиця напівмертва впала й ноги простягла. — Щоб тепер не насміхалась, так і треба! — каже рак. І веселий сміх та галас розляглись на весь байрак.
  • 31.
    31 КОРІНЦІ ТА ВЕРШКИ Оті проріст зеленіє. Дід і поле, й полива. А ведмідь ніяк не вміє, знай лежить, відпочива. Проминуло красне літо, підійшов роботі край. Наступає час ділити вже достиглий урожай. Дід повнісіньке підпілля буряків понакладав. А всю гичку та бадилля клишоногому віддав. От лежить ведмідь сердитий та у лігві лапу ссе. — Почекай, на друге літо поквитаюся за все! Вже й весна ведмедя будить, от він знову пристає: — Хай твої вершечки будуть, а коріння все моє! Ну, а діду все єдино, він погоджується вмить: недаремно ж він — людина, а ведмідь — таки ведмідь! От колись ведмідь угледів, як у полі оре дід, і схотілося ведмедю поживитися як слід. До старого він підходить, каже: «Нумо вдвох робить, а усе, що в полі вродить, будем нарівно ділить. А коли немає згоди — бережись, бо відплачу: нароблю тобі я шкоди й поле все потолочу!» Як тут станеш відмовляти? Дуже лютий той ведмідь; може й плуга поламати, може й воликів побить. Та дідусь був хитрий зроду і на вигадки мастак. Він ведмедю каже: «Згода! Ми ділитись будем так: Хай мені — саме коріння, а тобі — самі вершки!» Ну, а сам узяв насіння та й посіяв буряки.
  • 32.
    32 І посіяв дідпшеницю, посміхаючись під вус. Знов ведмідь одно — ліниться, а працює сам дідусь. Пролетіло красне літо, і жнивам приходить край. Узялися знов ділити дід з ведмедем урожай. В діда збіжжя у коморах — і на хліб, і на млинці. А ведмідь, за договором, забирає корінці! Як розсердивсь клишоногий, та й поплентався у ліс. Йде по лісі без дороги й буркотить собі під ніс: — От іще лиха година! Я ж не знав заздалегідь, що людина — це людина, а ведмідь — таки ведмідь!
  • 33.
    33 ГУСИ-ЛЕБЕДІ Тече молочна річечка, кисільнібереги. — Ой річечко ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж мого киселику, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка і меду я не їм! Побігла далі дівчинка — попереду лісок. Стоїть зелена яблуня, біленький поясок. — Ой яблунько ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж кисленьких яблучок, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка й солодких я не їм! Побігла далі дівчинка, побачила ставок. Вода — неначе дзеркало, на березі — пісок. Сидить Івасик, грається на березі в піску. А білі гуси-лебеді купаються в ставку. Була на світі дівчинка і братик Івасьок. Пішла гуляти дівчинка із братиком в лісок. Поклала спати братика під кущик на траві й пішла збирати ягоди та квіти лісові. Летіли гуси-лебеді, схопили Іваська та й понесли на крилечках далеко від ліска. Аж тут прибігла дівчинка, побачила гусей. Вони крильми заплескали і зникли вже з очей. Біжить за ними дівчинка, а їх ніде нема! Лиш на горбочку пічечка стоїть собі сама. — Ой пічечеко ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж моїх перепічок, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка я й млинчиків не їм! Побігла далі дівчинка — нікого навкруги!
  • 34.
    34 Підкралась тихо дівчинка дотого бережка. Схопила вмить Івасика — та й ходу від ставка! А гуси це побачили, зібрались у загін, летять, тріпочуть крилами за нею навздогін. Біжить щодуху дівчинка, і бачить — у ліску стоїть та сама яблуня у білім пояску. — Ой яблунько ріднесенька, рятуй мене, рятуй! — А ти кисленьких яблучок спочатку покуштуй! Вона вкусила яблучко — яке ж воно смачне! Її й сховала яблуня під гіллячко рясне. Побігла далі дівчинка, та ще далека путь! І знову гуси-лебеді летять, не відстають.
  • 35.
    35 От-от впіймають дівчинку дзьобатівороги! Аж ось — та сама річечка, кисільні береги. — Ой річечко ріднесенька, рятуй мене, рятуй! — А ти мого киселику спочатку покуштуй! Вона мерщій киселику ковтнула з молочком — її й сховала річечка під самим бережком. Побігла знов, а лебеді летять, не відстають. От-от накриють крилами, дзьобами заклюють! Ну, хто ж врятує дівчинку, від лиха захистить? Аж ось та сама пічечка край стежечки стоїть. — Ой пічечко ріднесенька рятуй мене, рятуй! — А ти моїх перепічок спочатку покуштуй! Тут дівчинці й перепічки здались такі смачні! Її й сховала пічечка на теплім черені. Як вискочила з пічечки, а гуси — знов услід. Та вже прибігла дівчинка додому, до воріт! Тут бачать гуси-лебеді, що вечір вже настав, та з тим і повернулися на свій далекий став. А дівчинка із братиком спокійно стали жить, лихих — остерігатися, а з добрими — дружить. * * * Котилось спіле яблучко з-під яблуні в ліску, котилася перепічка із пічки на горбку, та ще молочна річечка в киселику текла і цю хорошу казочку мені розповіла.
  • 36.
    36 ДВА МОРОЗИ А морозпід шубу вліз і не вилізає. І щипав, і пік як слід, пана всю дорогу. Та й лишив біля воріт вже напівживого. В сніжній віхолі назад наш мороз понісся. — Чи вже впорався мій брат з дядьком на узліссі? А мороз — Червоний Ніс — теж за дядька взявся. Дядько крекнув, з санок зліз та й підперезався. Витер іній, що вже встиг обліпити брови, і, ступнувши просто в сніг, став рубати дрова. От мороз поліз в дірки, і пече, й щипає. Тільки дядько залюбки знай собі рубає. Вже подертий сірячок зовсім змок від поту. Відступив мороз на крок, каже: — Ну й робота! Дядько вже сіряк скида, видно, вгрівся добре. На сіряк мороз сіда, каже: — Ач, хоробрий! Два морози йшли у ліс, все вбирали в іній. В того був червоний ніс, а у цього — синій. — Старший буде той із нас, — каже брат до брата, — хто людину зможе враз до кісток пробрати! Їде дядько в сіряку. Їде пан у шубі. — Вибираймо до смаку, братику мій любий! Посміхнувся Синій Ніс і побіг до пана: — Як би швидко кінь не віз, я вже не відстану! А Червоний Ніс з гори дивиться й сміється: — Крізь куниці та бобри він і не проб’ється. Ну, а з дядьком аж ніяк я не забарюся: під розірваний сіряк зараз заберуся! Синій Ніс на пана враз налетів щодуху. От під комір вже забравсь, от схопив за вуха. Пан ховає в хутро ніс зовсім замерзає.
  • 37.
    37 Як залізу яв сіряк та укрию льодом, от тоді й побачиш, як задубієш згодом! Склавши дрова, дроворуб йде до одежини. А сіряк цупкий, як дуб, весь — як та крижина! І, натішившися вкрай, морозець радіє: — Шубу з льоду одягай! Я тебе зогрію! Каже дядько: — Не шуткуй! Забирайся духом! — Та й почав по сіряку молотить обухом. Захрустів в мороза бік, затріщали кості. Ледве-ледве він утік, плачучи від злості. Вдягся дядько та й погнав коника до хати. А мороз пошкандибав під замет зітхати. СНІГУРОНЬКА Ой, розгулялись взимку віхоли, до вікон хатку замели, де під солом’яною стріхою дідусь із бабою жили. Біля віконця якось ввечері сиділи вдвох собі старі та милувалися малечею, що розважалась у дворі. От дід і каже: — Нумо, спробуймо і ми побавитись, стара, — ходім та бабу з снігу зробимо, отак, як робить дітвора! А баба каже: — Не щастило нам діток ростити на віку, — отож хоч нині з снігу білого не бабу зробим, а дочку!
  • 38.
    38 І от всадочку перед хатою, напрацювавшися як слід, із снігу білого, пухнатого зліпили ляльку баба й дід. Коли це галка враз пролинула понад садком і на льоту з крила пір’їнку чорну скинула на сніговую ляльку ту. З-за хмар вечірнє сонце блиснуло, зачервоніли промінці — і враз немов рум’янець виступив на білім ляльчинім лиці. І раптом, дивом-небилицею, дівчатко виникло живе — з такими синіми очицями, як синє небо зимове, з такими чорними косичками, як чорне галяче крило, з червоними такими щічками, як сонце ввечері було. — Добридень, — каже, — мамо й таточку! Ой, як я вас обох люблю! Ведіть скоріш до себе в хаточку дочку — Снігуроньку свою! Вбирають землю сніжні віхоли в холодний одяг зимовий. А дід та баба щастям-втіхою стрічають кожний день новий. У хатці прибрано, підметено — ні порошинки по кутках, узорні вишивки та плетива на рушничках, на подушках. Та ще й води щодня нанесено, в дворі прочищені стежки, і цілий день так любо й весело лунають співанки дзвінкі.
  • 39.
    39 То все дочка,то все Снігуронька встигає все зробити вмить, мов промінь сонця в небі хмурому, усе навколо веселить. Дівчатка й хлопці в хату дідову з усього сходяться села, бо вже Снігуронька привітлива із ними дружбу завела. Гуляють в сніжки, з гір спускаються — вона ніде не відстає, морозу зовсім не лякається, в снігу ще кращою стає. Вже й пригрівати стало сонечко, старі радіють — це ж весна! Та все частіше їхня донечка сидить замислена й сумна. Вона все рідше посміхається, все тихше пісеньку веде, від сонця в затінок ховається, із дітьми гратися не йде. Ліси й садки убрались зеленню, укрились цвітом запашним, і луки всі — немов застелені квітчастим килимом рясним. Пришли дівчатка до Снігуроньки: — Виходь, подруженько, до нас! Чому це ти бліда й зажурена в такий ясний веселий час? — Піди, — говорять батько й мати їй, — порозважайся, як колись! Отож вона й пішла з дівчатами у гомінкий весняний ліс. Дівчата бігали над річкою, збирали квіти на вінки, у лісі стежили за птичками і співи слухали дзвінкі.
  • 40.
    40 На купу хмизудесь надибали, розклали вогнище мерщій та й ну стрибати-перестрибувать через вогонь навперебій! Снігурка на дівчат поглянула, розвеселилась, розійшлась, стрибнула теж — і враз розтанула! І вгору хмаркою звилась... І вже нема Снігурки милої... Лиш хмарка лине за лісок, і долітає з хмари білої дзвінкий Снігурчин голосок: — Не плачте, матінко та батечку! Хоч і недовго я жила, та звеселяла вашу хаточку й сама щасливою була. Ось полетять хмарки над нивою гень-ген над степом, за село і там впадуть рясною зливою, щоб все зростало і цвіло. І ви любіть життя і сонечко, радійте квітам і теплу і споминайте вдячно донечку, свою Снігуроньку малу!
  • 41.
    41 ДВОЄ КОЗЕНЯТ Біг струмокчерез лужок, Через воду — кладка. І прийшло на бережок Сіре козенятко. — Зараз,— каже,— перейду Я на той бік сміло! Та назустріч, на біду,— Козенятко біле. Ось на кладку тупотить Сіре з цього боку, А вже біле там стоїть І назад — ні кроку! Та й вузенька ж кладка ця, Розійтися ніде... — Гей, піду спочатку я, Потім ти вже підеш! — Відступи з дороги! — Ні! Перше перейду я! — Дай дорогу ти мені! — Друге вередує. Галас, крик на весь лужок Знявся над водою. Козенята на місток Кинулись обоє Й посередині містка Так стикнулись з ходу, Що обидва сторчака Полетіли в воду! — Ой, рятуйте! Потону! Ні за що вхопиться! — По камінчиках, по дну Ковзають копитця... Невелика й глибина — Дно крізь хвильки видко, Та біжить вода ясна Дуже-дуже швидко. Раптом сіре як гукне: — Не лякайся, брате! Я тебе, а ти мене Будемо тримати! Ухопилися вони Міцно той за того І з страшної бистрини Підвелись на ноги! Ось уже й на бережку Дружні козенятка, А про сварку на містку Вже нема і згадки!
  • 42.
    42 ЛИСИЦЯ Й ЖУРАВЕЛЬ БулаЛисиця скупердяйка, Що гіршу й в світі не знайти. Зате ж була вона хазяйка — Могла й зварити, і спекти. Та щоб у гості запросити Хоч би когось — того нема: — Аби самій ходити ситій! — І завжди все поїсть сама. Одного разу біля річки Зустрівся з нею Журавель Та й каже: — Як живеш, Лисичко? Ось я прибув з чужих земель. Там все незвичне, все не наше, І все якесь-то несмачне... А в тебе, кажуть, добра каша? То, може, й пригостиш мене? — Приходь, приходь! — Лисичка каже, Та ще й всміхається йому, А мислить: «Ось побачиш, враже, Як добре я тебе прийму!» Смачної каші наварила, Борщу з сальцем та з часником, Тоді гарненько стіл накрила Святковим чистим рушником. Лисиця хитра, знають люди, — Недовго думавши, взяла Та на пласкі великі блюда І борщ, і кашу розлила. От гість заходить до оселі. Вона кладе виделку й ніж
  • 43.
    43 Та й підсувайому тарелю. — Ну, любий гостю, — каже, — їж! До столу Журавель сідає, В тарелю дзьобом — стук та брязь... Нічого в дзьоб не попадає, Покуштувати навіть — зась! Аж тут сама Лисичка наша Метким та ловким язичком Злизала вмить з тарелі кашу І вихлебтала борщ цілком. Журав підвівся дуже чемно. — Спасибі, — каже, — за обід! Тепер приходь і ти до мене, Я пригощу тебе як слід! Три дні Журав до річки бігав, Багато риби наловив, Дістав десь куховарську книгу І цілий день читав та вчив. Та й заходивсь варити юшку: В казан великий рибку склав, Налив води, поклав петрушку, І кропу, й різних інших трав. Додав туди ще й лист лавровий, Привезений з чужих земель. І юшку добру, пречудову Зварив на славу Журавель. Зварив та й влив у глек високий Із довгим горлечком вузьким... Усе готове. Чути кроки — Лисиця йде до нього в дім. — Заходь, заходь, ласкаво просим! — Журав назустріч дріботить.
  • 44.
    44 Вона зайшла, крутнуланосом: Як смачно рибкою пахтить! Вона до глека — надаремно!.. Лисичка й так і сяк стає, Шибає в ніздрі дух приємний, А язичок не дістає! Рудим хвостом крутнула гостя Та й подалася з хати пріч! А вдома, плачучи від злості, В куток забилася на піч. Покликав Журавель журавок, І сірих чапель, і лелек — Усіх, хто має змогу й навик Устромлювати дзьоба в глек. Всі досхочу понаїдались, Хвалили юшку залюбки, І довго там не припинялись Веселі співи і танки.
  • 45.
    45 МАВПОЧКА Й ГОРІХИ Колице враз один горіх Схитнувся, ворухнувся Та й покотився з пліч до ніг І десь в траві крутнувся. — Рятуйте! — скрикнула Рірі Й схопить його хотіла. Але за ним ще два чи три Додолу полетіли!.. Рірі не знає, що робить. — Лови! Держи! Ой, лихо! — Аж тут усі в єдину мить Розсипались горіхи! Та й покотились, як на сміх, Туди, де річка бігла, І попливли!.. І мавпа їх Здогнати вже не встигла. Іде, бреде назад Рірі, З невдачі сльози ллються, Та ще й папуги угорі Белькочуть і сміються. Стрибала мавпочка Рірі По лісі на дозвіллі. Аж глядь — на пальмі угорі Висять горіхи спілі. Щодовгодумать?Втуюжмить, Залізши спритно вгору, На пальмі мавпа вже сидить І рве горіхи скоро. Зриває й кидає униз. Летять в траву горіхи, А їх багато! Цілий віз! Ото вже буде втіхи!.. Спустилась мавпа з висоти Докупи все зібрала, Сплела два пальмові листи Й на них горіхи склала. Припасувала до ладу Та й підняла на плечі. А їй папуга Какаду Гукає не до речі: — Гай-гай, ти стільки не бери! Хіба ж тобі під силу?! — Та я, — відказує Рірі, — Ще й не таке б носила! Я заберу горіхи всі, Додому всі приставлю! Тобі, хоч скільки не проси, Нічого не зоставлю! От бачиш, я спокійно йду! — І мавпа крок за кроком Пішла собі... А Какаду Слідкує заздрим оком.
  • 46.
    46 ЗАЙЧАТА І СВИНЯ Стоялав лісі біла хатка Поміж дубів та ялівців, І там жили малі зайчатка — Аж вісім жвавих стрибунців. З братів найстарший був Стрибайчик, Меткий та чималий на зріст. А наймолодший, втішний зайчик, Був Побігайко Куций Хвіст, Такий веселий, дуже милий, Всіх бавив сміхом голосним, І всі брати його любили І піклувалися за ним. У хатці завжди гарно й чисто — Зайчата скрізь наводять лад: І стіл, і лави — все на місці, Ще й вісім ліжечок у ряд. * * * Був день осінній, непогідний, А в хаті, в тиші і теплі, Борщу поїсти в час обідній Зібрались зайчики малі. Стук-стук у двері!.. — Хто там? — Свинка! Блукаю в лісі цілий день... Промокла під дощем щетинка... Пустіть погрітися лишень! — Заходь, будь ласка! — З холоднечі Впустили зайчики Свиню. Вона зайшла, скоріш до печі, Сідає ближче до вогню, Ще й повела уважно писком І чує — борщ у казані... — А може, хоч маленьку миску Борщу насиплете й мені?
  • 47.
    47 — Будь ласка!Просим, люба госте! — Залізла Свинка враз на піл, Підсунулась до столу просто Й поклала ратиці на стіл. Схопила миску Свинка наша Та як почне усе трощить: І борщ, і галушки, і кашу, Їсть — аж за вухами лящить! Зайчата дивляться тривожно, Як вмить зникає їх обід. А гостя каже: — Жити можна! Я вже наїлася як слід. Тепер би ще любенько й радо Лягти поспати в цей куток... Давайте ж ковдри й простирадла, Та ще й побільше подушок! — Беріть в усіх, та не в малого! — Насміливсь мовить старший брат. А Свинка як рикне на нього: — Давай негайно кожен шмат! І тут вона усі зайчачі І ковдри, й подушки стягла, Вляглась на припічку гарячім, Стулила очі й захропла. Стоять розгублені зайчата: — До чого ж це воно веде?.. — Невже ж терпіти та мовчати? І що нам їсти? Й спати де?! А Свинка враз розкрила очі Та як розсердиться й гукне: — Що за розмови серед ночі?! Геть з хати!.. Не будіть мене! Зайчата від цього страшила Скоріш у двері, за поріг!.. А дощ періщить що є сили, І вітрюган збиває з ніг.
  • 48.
    Мов потемнішав світнавколо!.. Заплакав навіть старший брат, А Побігайко плаче вголос, І сльози котяться, як град. Тремтять замерзлі зайченята — Невже ж загинуть привелось?! Коли це з хащі йде рогатий Господар лісу — дужий Лось. — Що тут, — питає, — з вами сталось? Розповідайте все як слід! — Та, бач, до нас Свиня забралась, Поїла зразу наш обід, Постелі відняла всі чисто... Прогнала нас під дощ, у двір!.. — Ех ви, нещасні, беззахисні! — Всміхнувся їм могутній звір. Та як зайшов до хати хвацько, Та як загримав на Свиню! Аж загуло в печі зненацька, Ще й іскри приснули з вогню! Свиня й прокинутись не встигла, Як покотилась геть у двір! Мерщій світ за очі забігла І не верталася з тих пір. А зайченята стали жити У теплій хатці, як колись. Та тільки знали, з ким дружити, Й нахаб нечемних стереглись!
  • 49.
  • 50.
    50 ПОЇЗД Ось над лісомхмаркою білий дим повис. Поїзд їде з Харкова, їде через ліс, через міст над річкою, луки та поля. Свіжою травичкою вкрилася земля. На деревах квітами вбралися гілки. Угорі між вітами пурхають пташки. Їде поїзд, весело паровоз гуде, стукотить колесами, наш вагон веде, дим пускає хмаркою, мчиться повз садки. Це на дачу з Харкова їдуть малюки! ПРИЇХАЛИ! Ходить в полі вітерець в теплій тиші ранку. Ось наш поїзд під кінець став на полустанку. Паровоз хурчить-сичить: — Швидше, швидше, діти! — Ой кондуктор, не сюрчіть: ми не встигнем вийти! — Добре, добре, підожду! Злазьте, не баріться. Станьте в пари до ладу, за руки беріться. Тільки глянь, а все навкруг не таке, як в місті: гай, садки, зелений луг, квіточки барвисті. Он корова на лужку і коза рогата. Он хлюпочуться в ставку жовті каченята. По доріжці напрямки, гаєм, через кладку йдуть веселі малюки дружно, по порядку. Сонце світить золоте, лагідне, гаряче. Все співає. Все цвіте. Ось і наша дача! Прапорці біля воріт — зовсім як на свята. І написано: «Привіт! Здрастуйте, малята!»
  • 51.
    51 РАНОК — Майя, Майя, чити хвора? Підвелася Майя скоро: — Я не хвора зовсім, ні! Добре спалося мені. Снився сон мені, неначе ми приїхали на дачу. Я така була рада — прокидатися шкода! Тут до неї ясне сонце посміхнулось з висоти: — Що ти, дівчинко! Не сон це, бо на дачі справді ти! Майя зразу підхопилась, узяла свій рушничок, одяглася, і умилась, і побігла у садок. — Раз, два! Три, чотири! Ось малята всі підряд — Галя, Валя, Кіра, Віра — на зарядку вийшли в сад. Потім сіли до сніданку Майя, Вітя та Оксанка, дві Маринки та Юрко — пити тепле молоко. Сонце глянуло в кімнату, зацвірінькали пташки: — Годі спати! Годі спати! Прокидайтесь, малюки! Дружно, враз, в одну хвилинку вся малеча підвелась: Галя, Валя, дві Маринки, Кіра, Віра та Юрась. Вмить — на плечі рушники, в руки мило й щіточки. — Умивайтесь, витирайтесь, чистіть зуби, малюки! Лиш одна маленька Майя умиватись не біжить: чи то спить, а чи дрімає — все під ковдрою лежить. — Майя, Майя, уставай! Від усіх не відставай! А вона, немов не чує, не розплющує очей. Наша Маєчка турбує і дорослих, і дітей.
  • 52.
    52 ЧЕРГОВА Скатертинками столи гарно повкривала. Дітиснідати прийшли, а я подавала. На тарілку клала хліб, витирала миску, до борщу кришила кріп, різала редиску. Потім добре підмела двір навколо хати. Тільки в нас така мітла — важко підіймати! Ще й нарвала для прикрас квітів у садочку, щоб було в кімнаті в нас, наче у віночку. От і ніч надходить знов, зірочки іскряться. Ой, як швидко день пройшов у веселій праці! — Я сьогодні чергова! — хвалиться Маринка. — В мене, бачите, нова біла фартушинка! Встала я раніш за всіх, квіти поливала. Потім курочок малих просом годувала. А як діти підвелись раді та веселі, я дивилася, чи скрізь прибрані постелі.
  • 53.
    53 ЧЕРЕШНІ смачні черешні згілочок для себе нарвемо! І от уже на дереві веселі малюки, і вже лежать у кошику блискучі ягідки. Хотілось нам черешеньок давно покуштувать, та ми не стали надзелень їх з дерева зривать. Солодкі, спілі ягоди тепер зате їмо. Зажерливим горобчикам нічого не дамо! В садку черешні вистигли, прозорі, золоті. Красуються на дереві у всіх на видноті. Злітаються горобчики до ягідок смачних, а всі дівчатка й хлопчики вигукують до них: — Некликані, непрошені, від наших ягід — киш! Ану найбільші кошики несіть сюди скоріш! До дерева драбиночку ми зараз припнемо, НА РІЧЦІ Сонце весело блищить, дужче припікає. Річка хвильками плющить, діток закликає: — Будівельникам привіт! Добра ваша праця, а по праці, мабуть, слід в річці покупаться. Ну, звичайно, кожен з нас викупатись хоче! Пострибали в воду враз, аж вода клекоче. Хвильки плещуть на пісок, сміх веселий ллється, а на березі лісок дивиться й сміється. Посмалилися носи, загоріли плічка. Ми щодня тепер усі ходимо до річки. Тече річка крізь лісок, блискотить сріблисто. А на березі пісок, золотий та чистий. І на цьому бережку за одну хвилинку можна з вогкого піску збудувать будинки. Насадить круг них сади, викопать озерце, з річки в озеро води наносить відерцем.
  • 54.
    54 ВЕСЕЛИЙ КОРАБЕЛЬ де фінікиз бананами ростуть на деревах. На полюсі північному, між снігових пустель, поміж льодами вічними проплив наш корабель. Тепер ми повертаємось на нашім кораблі до рідної своєї, найкращої землі! Пливем, пливем між хвилями на нашім кораблі. Пливем по морю синьому далеко від землі. Морські дороги вивчили відважні моряки: три хлопчики, дві дівчинки — веселі малюки. Пливли по океану ми, були у тих краях, НА ПРОГУЛЯНКУ Вітер полем пробігає, колихає колоски. На прогулянку до гаю йдуть веселі малюки. Пісня ллється, стежка в’ється із низинки на горбок. А назустріч гай сміється: — Прошу, прошу в холодок! Тут у мене липи, клени, різні інші дерева, а на галявах зелена рясно вквітчана трава! Розгулялись радо діти між дубів та ялинок. — Хто збере найкращі квіти — перший матиме вінок!
  • 55.
    55 Посідали Галя йВаля під дубочком в холодку та із квітів позвивали всім дівчаткам по вінку. А тим часом Лесь та Вітя в гущині чагарника, як мисливці знамениті, упіймали їжака. — Їжачок, їжачок, нащо ти згорнувся? До твоїх голочок хто ж би доторкнувся?! Розгорнись, їжачок, прогуляйся трішки, покажи, їжачок, де у тебе ніжки. Ми на тебе разок всі по черзі глянем, а тебе, їжачок, кривдити не станем! Тут їжак немов проснувся, чи повірив дітворі, — ворухнувся, розгорнувся і побіг у чагарі! — Прощавай! Біжи додому! Всім привіт передавай! Та надалі вже нікому більш до рук не потрапляй! Вітер полем пробігає, колихає колоски. Дружно й весело із гаю йдуть додому малюки. НА ЗЕЛЕНОМУ ЛУЖКУ На зеленому лужку, На лужку, на моріжку Закружляли діти в колі, У веселому танку. Закружляли в бистрім колі, Заспівали в дружній грі. Навіть листя на тополі Засміялося вгорі!
  • 56.
    НАШЕ СВЯТО Сьогодні святоурочисте справляють наші малюки. Ранковим поїздом із міста до нас приїхали батьки. — Увага, діти! — слово тепле говорить гість наш — капітан. — Сьогодні двадцять третє серпня — Знаменний день для харків’ян. Колись напали злі фашисти на землю нашу, рідний край. Тоді стогнало й наше місто під чобітьми фашистських зграй. Та наша сила невичерпна, її ніхто не поборов. І в день цей — двадцять третє серпня — ми Харків визволили знов! Ми танцювали і співали, усі веселі малюки: і Кіра, й Віра, й Галя, й Валя — і їм плескали всі батьки. Та от скінчилось наше свято. Батькам до поїзда пора. Іде сьогодні рано спати, за день стомившись, дітвора. А завтра знову у віконце поллється світло без кінця. І буде знову сміх, і сонце, і дружне, радісне життя!
  • 57.
  • 58.
    58 ГОДИННИК В садочку сміхта галас, гуляє дітвора. Набігались, награлись — обідати пора. А може, не пора ще? Ну, хто подасть нам знак? Годинник зна найкраще: тік-так, тік-так, тік-так. Заходить сонце красне. Іде нічна пора. Лягає спати вчасно слухняна дітвора. Сплять люди і тварини, і тихо й темно так... Не спить лише годинник: тік-так, тік-так, тік-так. Стоїть собі годинник на столику у нас, години та хвилини відстукує весь час. Його блискучі стрілки не спиняться ніяк, і завжди чути тільки: тік-так, тік-так, тік-так. Пора, пора вставати! Минула ніч давно. Прокиньтеся, малята, погляньте у вікно: надворі сонце світить, цвіте червоний мак. — Вставайте, любі діти! Тік-так, тік-так, тік-так.
  • 59.
    59 ОКСАНЧИНЕ ВБРАННЯ У нашоїОксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички, на голівці кучерявій аж чотири стрічки! Встане рано зранку дівчинка Оксанка, вдягне обережно трусики мережані, сорочечку з батисту, три разки намиста, на маленькі ніжки шовкові панчішки. А як довго чепуритись, — то не дивно й забаритись! В дитсадок прийшла Оксанка — всі вже сіли до сніданку. Всі малята чепурненькі, всі привітні, веселенькі. — Що ж ти пізно так, Оксаночко? Ой, яке у тебе вбраннячко! Як в папуги какаду в зоологічному саду! — А Оксанка подивилась, на порозі зупинилась: — Я не хочу граться, бо помнеться плаття, бантики розв’яжуться, туфельки замажуться. Я не хочу сісти — може, тут нечисто. Я не хочу бігати, бо порву намисто! Всі малята в дитсадку вийшли гратись на лужку. Бігали, сміялися, на гойдалці гралися, квіти рвали у лісочку, будували дім з пісочку, доганяли бабку, сполохнули жабку, розглядали їжака і рогатого жука. І дівчинка Оксанка стоїть сама на ґанку. Вона не може граться, бо помнеться плаття, бантики розв’яжуться, туфельки замажуться, а веселий вітерець перекрутить комірець. Вихователька прийшла і халатик принесла. Тут Оксаночка зраділа, вмить халатик цей наділа, розв’язала швидко стрічки, поскидала черевички, і намиста три разочки, і батистову сорочку — і побігла босоніжки по зеленому моріжку квіти рвати, танцювати, дім з пісочку будувати, розглядати їжака і рогатого жука!
  • 60.
    60 ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКАНІЧОГО НЕ ЇЛА Вітер плаття надимає, Віту вгору підіймає. Ой, летить вона, летить до найвищих верховіть! Доганяють Віту діти, а навстріч пілот іде. — Ой, рятуйте нашу Віту! Наша Віта пропаде! — Понесло її над містом, кружить десь в височині, мов сухий, пожовклий листик, що зірвався восени. Тут пілот в літак сідає, швидко Віту переймає. — Що ж ти, дівчинко, така? Ти ж, як пір’ячко, легка! 3 Стали діти всі радіти: — Повернулась наша Віта! А Вітуся каже їм: — Я тепер усе поїм! З’їла борщик, з’їла кашу і компоту цілу чашку, цілу пляшку молока, не забула й пиріжка! Не впізнати нашу Віту, Віту невеличку, стане Віта рожевіти, наче полуничка. Стане дужа наша Віта, зможе Віта все робити: буде бігать швидше всіх, кидать м’ячик вище всіх! А як в школу піде Віта — буде вчитись краще всіх! 1 Годі, діти, бігати, гратись у дворі! Час уже обідати нашій дітворі. Ми не гаєм часу марно — руки миєм дуже гарно, витираємо як слід і сідаєм за обід. Молодці в нас малюки: з’їли борщ і пиріжки, борщик із сметаною, коржики гречані, пиріжки з капустою, свіжі та рум’яні! Другу страву подали — руки вгору підвели: — Дайте нам добавки — м’яса та приправки! А на третє в нас — компот. І компот — одразу в рот! Забирайте тарілки! Все поїли малюки. Тільки Віточка мала сумно сіла край стола. Не схотіла борщику, не доїла коржика, і солодке — через силу, і добавки не просила. Нам із Вітою біда — і бліда вона й худа! 2 Стане Віта, як пушинка, як пушинка-порошинка. Сильний вітер як дмухне — зразу Віту дожене.
  • 61.
    61 ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКАВСЬОГО БОЯЛАСЬ Бо вона боїться всіх — навіть рибок золотих! — Цуценя куснути може, кошеня дряпнути може, а кролята — гризуни, погризуть мене вони! — Ой Марійко-чудасійко, боягузка ти мала! І чого це ти, Марійко, всіх боятись почала? 3 Через кладку по порядку діти йдуть в зелений ліс. Під ялинками стежинки, наче змійки, повились. А Марійка невеличка все стоїть на бережку: страшно йти на той бік річки через кладочку хитку. — Ну, давай, Марійко, ручку, ми без тебе не підем. Ми Марійку-чудасійку через кладку проведем! Не лякайся, не спиняйся, ти ж у лісі не сама, і страшного тут нічого між деревами нема. Збіглись весело малята: — Нумо в схованки гуляти! За дерева, під кущі поховаймося мерщій! І Марійка теж несміло заховалась за пеньок. 1 Вечоріє. Сутеніє. А в кімнаті на вікні щось у темряві біліє — мабуть, яблучка смачні! Мама яблучка купила, щоб Марійка їх поїла, щоб Марієчка мала здоровенькою була. Гарні яблучка, помиті, і солодкі, й соковиті. Чом їх дівчинка не їсть? Хто на це нам відповість? А Марійка в цю хвилинку заглядає у щілинку — хоче яблучок вона, тільки темрява страшна! — Може, там шкребеться мишка? Може, вовк сидить під ліжком? Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? 2 У дитячому садку є акваріум в кутку, а в акваріумі рибки миготять туди-сюди, і на всіх вони крізь шибку поглядають із води. Є в садку ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко, а надворі є кролі, волохаті та малі. Дітвора в садочок прийде і біжить в живий куток, а Марійка не підійде до звіряток ні на крок.
  • 62.
    62 От присіла —й заніміла: за пеньком сидить звірок! Звір страшний та волохатий, довговусий і вухатий під галузкою сидить, жовтим листям шарудить. Затремтіло тут дівчатко, наполохане, бліде... А налякане зайчатко тільки вухами пряде. Ворухнулася галузка... Боягузка як гукне! А зайчатко без оглядки як стрибне та дремене!!! Тут надбігли зразу й діти. — Що тут сталось? — Що за крик? — Ой, рятуйте! Звір сердитий! — Де ж той звір? — Та він утік!.. Ну й сміялись потім добре всі малята в дитсадку, що зустрілись два «хоробрі», два «сміливці» у ліску! 4 На подвір’ї в дитсадочку зозуляста ходить квочка. А за квочкою підряд ходить семеро курчат. В них такі маленькі ніжки, в них м’якесенький пушок, і Марієчка нітрішки не боїться цих пташок. З ними грається охоче, їх годує щоразу, тільки щоб сердита квочка не ходила поблизу! — Ціп-ціп-ціп, мої пухнасті ви клубочки пухові! Обережно, щоб не впасти, не заплутатись в траві! Та зненацька щось велике шугонуло з неба в сад — лютий, хижий птах шуліка налітає на курчат! А Марійка-боягузка як ухопить камінець! Та як кинеться назустріч до шуліки навпростець! Налякалась хижа птаха, підлетіла вище даху! А курчатка всі до квочки покотились, мов клубочки, мов клубочки пухові — всі здорові та живі! — Ну й Марійка! От так дивно! От яка вона смілива! Та яка ж небоязка — налякала хижака! А коли їй хижа птиця стала зовсім не страшна — вже вона не побоїться ні кролятка-гризуна, ні меткого цуценятка, ні малого кошенятка, ані рибок золотих, ані зайчиків прудких! Буде завжди скрізь гуляти, за собою всіх водить і до темної кімнати буде сміливо ходить!
  • 63.
    63 ПО ГРИБИ Малята повніжменьки їх кладуть у козубок. 3 — А ти чого, Маївочко, така весела йдеш? Повнісіньку кошівочку, напевно, нам несеш? — Та ні! Один у кошику — зате який же гриб! Такого ви хорошого ніколи не знайшли б. Така велика шапочка, а ніжка — як пеньок! Червоний, в білі крапочки, — невиданий грибок! На галяві під кущиком він у травиці ріс, з голівкою блискучою, найкращий на весь ліс! Тут збіглися ми з бору всі: — Ой дівчинко мала! Ти ж погань-мухоморище під кущиком знайшла! Зламай його на кришечки, покинь його мерщій, а ці ось сироїжечки збирай у кошик свій! 1 Така хороша осінь! Такий веселий ліс! Зелені віти сосон мереживом сплелись. Осики та берізки неначе золоті. Тремтять росинки-бризки на кожному листі. — Малята! Добрий ранок! Ми зараз в ліс підем, сьогодні на сніданок грибочків наберем. 2 Під жовтою осикою, блискучі та слизькі, родиною великою розсілись маслюки. А там, де починається зелений ялинник, сидить собі й пишається хороший боровик. І поруч з печеричками розсілися рядком, мов братики з сестричками, піддубки під дубком. А ось пеньок з опеньками! А он іще грибок!
  • 64.
    64 АНДРІЙКО-ШКОЛЯРИК Андрійко добре вчитьуроки, бо хоче вміти й знати все. Додому йде веселим кроком і п’ять у зошиті несе! Андрійко наш уже школярик: іде з портфеликом в руці, а в ньому зошити й букварик, пенал, і пера, й олівці. НАША АРМІЯ Засурмили вранці-рано Ватажки. Били, били в барабани Малюки. Поскликали в дружні лави Дітвору. Ліва, права! Ліва, права! — По двору. Зараз армії малої Ми бійці. Дерев’яна у нас зброя У руці. В нас не справжні коні, А дрючки, І не кулі, а червоні Ягідки. Та усі ми незабаром Підростем І служити в нашу Армію Підем. Станем лавами, рушниці — До ноги! Отоді вже бережіться, Вороги!
  • 65.
    65 КОТРА ГОДИНА? Вчора бувя іменинник, старший став на цілий рік і ношу тепер годинник, як дорослий чоловік. Він у мене на руці блискотить на ремінці. Він на справжній зовсім схожий, тільки цокати не може. Я на ньому сам стрілки Переводжу залюбки. Подивлюсь — котра година? — і побачу: час іде. А з годинником людина не запізниться ніде. * * * Сім годин! — дзвенить будильник, на весь дім лунає дзвін. Я крізь сон беру годинник, щоб поставить: сім годин. Значить, треба поспішати: на роботу піде тато, брат — до школи, в перший клас, і мені вставати час. Мама нам дає сніданок, молока мені дає. За вікном ясніє ранок, сонце весело встає. * * * Ось мене відводить мама до дитячого садка. Сніг сідає зірочками на комірчик кожушка.
  • 66.
    66 Ми проходим повззупинку, де спиняється трамвай. Там — годинник на будинку. Мама каже: — Поспішай! Бачу я: маленька стрілка підійшла до дев’яти. Не спізнились ми ніскільки — недалеко нам іти! * * * Непомітно час минає, Дуже весело мені! А годинник не дрімає в дитсадочку на стіні. Йдуть у нас розваги різні. Раптом глянем як один: — П’ять годин? Невже так пізно? Час додому: п’ять годин. — До побачення! До ранку! На засніженім дворі нас чекають біля ґанку старші сестри й матері. * * * З татком гратись цілий вечір я люблю понад усе. Візьме він мене на плечі, по кімнаті пронесе. Потім ми удвох сідаєм у куточку на диван. Він мені розповідає про Північний океан, про птахів і звірів в лісі, про завод і свій станок... Раптом тато каже: — Вісім! Спать пора тобі, синок.
  • 67.
    67 * * * Ялягаю спати вчасно, сплю і бачу щось вві сні. А тим часом світло гасне в тому, в іншому вікні. Спать лягають мама й тато. Треба всім відпочивать, щоб назавтра знову встати, гратись, вчитись, працювать. Сняться дітям сни найкращі, а годинник в пізній час на міській центральній башті дзвінко б’є дванадцять раз.
  • 68.
    68 МАМИНЕ СВЯТО малювали їммалюнки, вишивали килимки. Ще й розписаний квітками написали ми плакат: «Хай живуть хороші мами всіх дівчаток і хлоп’ят!» Восьме березня настало, — славне свято всіх жінок. От сьогодні ми й позвали наших мам у дитсадок. Кожній мамі подарунки готували малюки: ТУТ БУДЕ ДІМ Навпроти нашого вікна за дощану горожу машина в’їхала чудна, на звіра трохи схожа. Вона схиляє й підійма залізну довгу шию, туди й сюди повзе сама й зубами землю риє. Ось набере землі і вбік крутнеться легко й споро і висипає в грузовик одразу цілу гору! З мого вікна, згори, мені все дуже добре видко. Зі мною разом на вікні Оксаночка — сусідка. Машина ходить як жива, навіщось риє яму... — Що за машина? Ну й дива! Давай спитаєм маму!.. Аж тут заходить інженер — він добрий наш знайомий. Про все, що бачили тепер, спитаємо його ми! Він каже: — Бачте, малюки, як добре працювати, коли машини є такі, як цей он екскаватор. Якби зібрати сто хлоп’ят і дати всім лопати — сто днів копали би підряд, щоб стільки накопати! Цю яму треба називать вірніше котлованом: ми в цьому місці будувать новий будинок станем. Як є охота до ладу на все це подивиться, ходімо — я вас поведу туди, на будівництво. Як праця там іде у нас, докладно розпитаєм, оглянем все, а водночас із святом привітаєм! Я здивувався дуже сам, здивована й Оксанка: сьогодні свято наших мам, ми їх вітали зранку.
  • 69.
    69 Казаливсімжінкам:«Привіт!»— бо їхнє святонині. Але кого ж вітати слід на тій чудній машині? Ходімо швидше!.. От ми враз спустилися по сходах, і від цікавості у нас аж захопило подих. Через дорогу!.. За паркан!.. До ями йдем, до краю... Ні, це не яма — котлован, — я добре пам’ятаю. А в котловані цім внизу ми бачимо машину, вона — та сама, хоч зблизу не схожа на тварину. Як підійшли ми — в той же час машина зупинилась, і десь на боці в неї враз дверцята відчинились. І раптом жінка вийшла з них, струнка, в комбінезоні, у рукавицях шкіряних і в хусточці червоній. А інженер сказав тоді: — Дозвольте цим малятам вам щастя побажать в труді і привітати з святом! Тут жінка посміхнулась нам. — Спасибі, — каже, — дітям! Я теж вітаю ваших мам, привіт перекажіть їм! Вона нам руку подала і знов зайшла в кабіну, і знов машина почала зубами рити глину. А тут і грузовик гуде, і під’їздить до неї, і за хвилину геть іде, наповнений землею. Ой, як хотілося б нам стать на місці тої тьоті і котлован такий копать, де дім збудують потім! А житимуть у домі цім хлоп’ята і дівчатка, і ми про дім розкажем їм все — з самого початку!
  • 70.
    70 НА ДНІПРІ 1 Над Києвомсонце липневе блищить. Тролейбус по вулиці весело мчить, а в цьому тролейбусі їдемо ми — звичайно, із мамою, а не самі. Зі мною улюблена лялька моя у платті новому, в такому ж, як я. А брат мій везе корабель з мотузком і, мабуть, вважає себе моряком! Ми швидко мчимо, обганяєм людей, в вікно поглядаєм на стрічних дітей: напевно, не знає ота дітвора, що ми поспішаєм на берег Дніпра! Обабіч каштани високі й стрункі розкинули широко пишні гілки. Тролейбус ліворуч звертає за ріг: розлогий Хрещатик попереду ліг. У вікнах будинків поблискує скло, торік ще будинків оцих не було... — Ну й гарні будинки! На дах би я зліз, З десятого поверху глянув би вниз!..
  • 71.
    71 Усе тільки блазили ці хлопчаки! А я поливала б ці гарні квітки. Ой квітів — в який би не глянути бік! Вся площа засипана — просто квітник. Хороший наш Київ, веселий такий! І любо нам їхать в машині швидкій. Та ось і зупинка. Виходьте, пора! Скоріше, скоріше ходім до Дніпра! 2 Тут мама за руки обох нас взяла й широкою площею нас повела. Ми входимо в сад, під зелені гілки, по сходах спускаємось вниз, до ріки. Там біля причалу стоїть пароплав. Здається, що саме він нас дожидав, бо тільки-но мама купила квиток, якраз залунав нетерплячий гудок. За бортом хлюпочуться хвилі страшні, та тільки не боязко зовсім мені, відходжу від борту тому лише я, щоб в воду не випала лялька моя. А ось на Юрка подивіться в цю мить! Він, брови насупивши, гордо стоїть. Стоїть, уявляє, що це океан, а сам він, звичайно, старий капітан! 3 Привітливе сонце нам плечі пече. Босоніж ступать на пісок гаряче, зате ж як приємно у воду пірнать, купатись, плескатись і бризки здіймать! А потім отут на м’якому піску під кущик лозовий лягти в холодку, лежати й дивитись, як в дальнюю путь пливуть пароплави і баржі пливуть. А мама нам каже: — Погляньте, яка ця наша велика, могутня ріка!
  • 72.
    72 Путі та дорогив Дніпра немалі: початок бере він в російській землі, тече між густих білоруських лісів, крізь всю широчінь українських степів і потім у Чорнеє море впада... І крутить турбіни дніпрова вода й несе на собі пароплави й човни, і скрізь напуває зелені лани. Та зовсім вже скоро настане пора, коли ще прибуде роботи в Дніпра: нові гідростанції люди зведуть, блискучі дроти від Дніпра проведуть, щоб марно він силу свою не губив, щоб людям він діло корисне робив; електрика скрізь побіжить по дротах і рухати буде машини в степах, і хліб золотий там уродять поля — ще краще розквітне чудова земля! Отож пам’ятайте і знайте, яка ця наша велика, могутня ріка. Дніпро перед нами блищить і тече... Ану, маленята, скупаймося ще! 4 По хвилях поважно Юрків корабель пливе до якихось незнаних земель. Убрід капітан поспішає слідком і стримує біг корабля мотузком. Схотіла скупатись і лялька мала, і я по мілкому її повела. Та раптом підкралася хвиля до нас і ляльку із рук моїх вирвала враз. Я в воду ступнула, до неї тягнусь, та далі вже глибоко, далі — боюсь!.. — Ой-ой, — закричала розгублено я, — рятуйте! Загинула лялька моя! І сталося б, мабуть, нещастя страшне, коли не почув би Юрасик мене — він зразу побіг, і на ляльку зирнув,
  • 73.
    73 і, часу негаючи, в воду пірнув. Руками, ногами по хвилях він б’є, все ближче і ближче до ляльки стає, пливе і пливе, докладає зусиль — і ляльку за ноги схопив серед хвиль! А мама до нього біжить навпростець і радо гукає: — Який молодець! Безстрашно поплив на такій глибині, де, бачте, вода аж по груди мені! Не буду ніколи сміятись з Юрка за те, що він з себе вдає моряка: коли на Дніпрі він поводиться так, то буде на морі він справжній моряк! 5 Вже знизилось сонце на небі давно, і десь за Подолом сідає воно, і ми у зворотну рушаємо путь. А хвилі дніпрові течуть і течуть — туди, де горять Дніпрогесу вогні, туди, де будують споруди міцні, повз села та ниви й великі міста, де все по-новому щороку зроста... Ми їдем на той бік. Висока гора відбилася тінню у водах Дніпра, а Київ наш рідний стоїть на горі і весь золотіє в проміннях зорі. МОЯ ДИНЯ Та ласував не я один, А наша вся родина. І всі хвалили як один Мою єдину диню! Скопав я грядку сам-один В городі біля тину. Хотів зростить багато динь, Зросла ж одна-єдина!
  • 74.
    74 ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ Недармав останні роки розрослися в нас ліси: дерева стоять високі, набираються краси. Підросли — їм тісно стало, ми й зрубали зайвину, щоб всі інші розростались на просторі в ширину. Ну, а зрубані ялинки марно теж не пропадуть: їх у кожному будинку малюки сьогодні ждуть. Отже, нам, Дідам Морозам, подали цей грузовик, — ми для всіх ялинки возим, щоб Новий стрічати рік. Вибирайте, мамо, тату, кожен знайде до смаку: вам — високу, вам — пухнату, а тобі, мала, — таку! Радо кинулась Галинка до густого деревця: — Ну й ялинка! От ялинка! Щонайкраща саме ця! От і вечір. Поспішати вже додому треба нам, щоб ялинки прикрашати новорічним убранням, щоб згадати теплим словом все, що в цьому році є, і зустрінути святково рік, що зараз настає. Свіжі пахощі смолисті вітер широко розніс, — це на площі в нашім місті ялинковий виріс ліс. Кожна мама, кожен тато вибирають до смаку: — Нам високу! — Нам пухнату! — Нам гіллясту, отаку! Через колію трамвайну Галя з мамою ідуть. — Ой, мамуню, поспішаймо! Всі ялинки розберуть! Та до площі щохвилини під’їздять грузовики. — Будуть, будуть неодмінно всім малятам ялинки!
  • 75.
    75 ЛЕСЬ ТА ЖУК Насадочки, на двори пада сніг лапатий. Все спускаються з гори хлопчики й дівчата. А Жучок на дітвору й глянути не сміє. — Хто таку придумав гру — я не розумію! І ніякого добра з неї я не бачу... Може, це й хороша гра, тільки не собача! Вранці Лесик із воріт вийшов з свого двору. Жук біжить за ним услід, хвіст піднявши вгору. В небі крутиться сніжок, і летять сніжинки на ставок, на бережок, на стрімку стежинку. Лесь біжить до саночок та зручніш сідає. Жук без зайвих балачок теж в санки стрибає. Що ж, примощуйся, сиди, якщо ти хоробрий! Та гляди — не упади і тримайся добре! Відштовхнувся і помчав вниз під гірку Лесик... З переляку заскавчав бідолашний песик. Сани вирвались з-під ніг... — О, рятуйте! Гину!!! — І сторчма летить у сніг Жук у ту ж хвилину.
  • 76.
    76 НАША ЯЛИНКА З небападають сніжинки на дерева, на будинки, на майдани, на садки, на ялинки, на дубки. Закрутилися сніжинки, як веселі комашинки, наче зграї білих мух, як м’який холодний пух. Біле-біле все навколо, ясне й чисте, як ніколи! Мов пухнаста ковдра, ліг скрізь на землю білий сніг. І тупочуть ноженята по блискучому сніжку. Це ж у нас сьогодні свято у дитячому садку! * * * До вікна летять сніжинки, до дитячого садка, а у нас в садку ялинка — та й велика ж, отака! На ялинці і намисто, і ліхтарики барвисті, і блискучий білий сніг на зелені віти ліг, і круглясті мандаринки, і червоні зірочки! І стрибають круг ялинки дуже раді малюки.
  • 77.
    77 * * * Начебілі комашинки, до вікна летять сніжинки: — Нам віконце відчиніть і на свято нас пустіть! Відмовляють їм малята: — Ми не можем відчиняти, бо тепер у нас зима, навіть сонечка нема! Раптом двері відчинились, задзвенів гучний дзвінок, і сніжинки круг ялинки враз пустилися в танок! Закрутились по кімнаті... білі-білі та пухнаті... Хто ж їм двері відчинив? У кімнату їх пустив? Подивіться краще зблизька: це ж дівчатка-танцюристки в білих платтячках легких, наче справжній білий сніг! Ось Оксаночка і Віта, ось Маївочка мала, і Марійка — та, що влітку боягузкою була. І нечутною ходою враз з’явився серед них Дід Мороз із бородою з подарунками для всіх!
  • 78.
    * * * Завікном летять сніжинки і сідають на вікні. Ми танцюєм круг ялинки і співаємо пісні. Дуже весело нам жити кожен день і кожну мить, між собою всім дружити, одне одного любить. Ми щасливі маленята найщасливіших батьків. Це ж для нас — веселі свята, подарунки, сміх і спів.
  • 79.
    ЖИЛА СОБІ БАБУСЯ (занглійських народних пісеньок)
  • 80.
    80 КОРАБЛИК Матроси найспритніші на палубістоять, і все це — білі миші, і всіх їх — двадцять п’ять. У качки-капітана кермо в міцних руках! От зараз він пристане і скаже: — Ках-ках-ках! Приплив до нас кораблик, з чужих країв приплив. У трюмі — повно яблук, в каютах — повно слив. І все на нім казкове, небачене в житті: і паруси шовкові, і щогли золоті. ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики, два хлопчики несли відро води. Зустріли звіра сірого — розбіглись хто куди! Відерце перекинулось, і витекла вода. А сірий звір з-під кущика лякливо вигляда.
  • 81.
    81 ВІВЧАРИК Вівчарику-дударику! Заграй у свійріжок! — Бредуть овечки гречкою, теля скубе стіжок... А де ж отой вівчарик, що вівці тут пасе? В травиці під копицею заснув собі та й все! А хто його будитиме? — Не я, не я, не я! Не хочу я, щоб плакало розбуркане хлоп’я! МІЙ КОНИК Я мав колись-то коника, що звався Сірячок. Я дав його раз дівчинці поїхать на товчок. Вона шмагала коника ще й била батіжком, вона ганяла коника болотяним лужком... Навіщо дав їй коника! — я дуже шкодував, і вже ніколи коника дівчаткам не давав! ГОРОБЧИК І КОТИК Горобчик-Молодчик сидів на дубку, а Котик-Воркотик лежав в холодку. Ось Кіт за Горобчиком вгору поліз, а той як побачив, той пурхнув униз! Коли ж і Воркотик додолу стрибнув, Горобчик-Молодчик угору майнув! Образився Кіт на Горобчика вкрай, а той йому каже: — Ану лиш, впіймай! Горобчик-Молодчик злетів на паркан, а Котик за ним, та й упав у бур’ян! Горобчик на сміх бідолаху підняв, а Котик-Воркотик сказав йому: — Няв!
  • 82.
    82 ЗОЛОТОКУДРА ДІВЧИНКА А типектимеш на обід солодкий пиріжок. А потім вишиватимеш шовкові сорочки і їстимеш медяники, цукерки та вершки. Золотокудра дівчинко, ходімо разом жить. Ніколи не посваримось, а будемо дружить. Я в лузі вівці пастиму і гратиму в ріжок. СИНИЧКА Синичка сіла на поміст — цвірінь, цвірінь, цвірінь! — і заспівала жартома: цвірінь, цвірінь, цвірінь! Насипать солі б їй на хвіст!.. Цвірінь, цвірінь, цвірінь! Підкравсь — а пташки вже нема!.. Цвірінь, цвірінь, цвірінь! ОВЕЧКА Овечка в дівчинки була найкраща на весь світ! І де б та дівчинка не йшла, овечка бігла вслід. ЖОРЖИК-КОРЖИК Жоржик-коржик — пиріжок як прискочить на лужок! Всіх дівчаток налякав і п’ятами накивав! КОТИК-ВОРКОТИК Котику-Воркотику, йдеш ти звідкіля? — У палаці був я, бачив короля! Котику-Воркотику, що ж ти там робив? — Я під ліжком мишку мало не схопив!
  • 83.
    83 ДБАЙЛИВА БАБУСЯ Була собібабуся, що в кошику з лози злетіла аж до місяця, ще й вище в три рази! Й коли вона летіла з пташками пліч-о-пліч, надворі стало поночі, надворі стала ніч. Й коли вона летіла до неба напрямці, побачили ми віника в бабусиній руці. — Куди, куди злетіла ти? Чому, чому, чому?! — Із неба павутиннячко я віником зніму! Зніму я павутиннячко та розжену хмарки, щоб завтра вранці сонечко світило залюбки! КРИВОЮ СТЕЖКОЮ Колись кривою стежкою ішов кривий хлопчак. І під кривими вербами знайшов кривий п’ятак. Купив кривого котика — ловить криву мишву. І спати всі вони пішли в хатиночку криву. БАБУСИН ПЕСИК Жила собі бабуся, і з нею песик жив. Вона дружила з песиком, і з нею він дружив. Бабуся якось ввечері спекла смачний пиріг і песика покликати побігла за поріг. Прийшла назад — ой лишечко! — подівся десь пиріг!.. І бідний, бідний песик голодний спати ліг.
  • 84.
    84 Пішла бабуся кашку варитиз молоком. Прийшла назад — а песик воює з гусаком! Пішла бабуся рибки купити в рибака. Прийшла назад — а песик танцює гопака! Пішла бабуся в зелен сад нарвати там грушок. Прийшла назад — а песик одягся в кожушок! Пішла вона до кравчика замовити штанці. Прийшла назад — а песик пече собі млинці! Пішла вона до шевчика купити чобітки. Прийшла назад — а песик розмотує нитки! Пішла вона купити солодкі пиріжки. Прийшла назад — а песик подер усі книжки. Бабуся до книгарні пішла купить нові. Прийшла назад — а песик стоїть на голові! Ніхто ніколи песика не лаяв, не шмагав. Бабуся каже: — Не пустуй! А песик каже: — Гав! ЗАГАДКА З села до міста йде мій брат. Назустріч — семеро дівчат, і кожна має сім торбин, в торбині кожній — сім хлібин, гризуть той хліб сім мишенят, і ловлять їх сім кошенят, і в кожного є двоє вух, на кожнім вусі — десять мух, і кожна має два крила... То скільки ж всіх іде з села?
  • 85.
    85 СИДІЛА РАЗ БАБУСЯ Сиділараз бабуся на лавочці сама. Якщо ж вона пішла звідтіль, то там її нема! Сиділа раз бабуся в хатинці край вікна. Якщо нікуди не пішла, то й досі там вона. ТРИ МИСЛИВЦІ Ішли раз три мисливці на влови в темний бір. Про що б не розмовляли, то все наперекір! Весь день вони блукали й нічого не знайшли, й побачили кораблики, що в морі попливли. Один сказав: — Кораблики! А другий: — От і ні! А третій: — Це будиночки біліють вдалині! І цілу ніч ішли вони й нічого не знайшли, коли це — місяць світиться у небі серед мли. Один сказав: — Це місяць! А другий: — Ще чого! А третій: — Це голландський сир, і хтось над’їв його! І цілий день ішли вони й нічого не знайшли, зустріли тільки зайчика і спірку почали. Один сказав: — Це зайчик! А другий: — Отаке! А третій: — Козенятко, що каже «ме-ке-ке»! І цілу ніч ішли вони й нічого не знайшли. Лиш дикобраз їм стрівся враз, де ягоди росли. Один сказав: — Це дикобраз! А другий: — Ні, не те! А третій каже: — Це мітла, що сміття скрізь мете! І цілий день ішли вони й нічого не знайшли, лише сосну й на ній сову — і знову загули... Один говорить: — Це сова! А другий каже: — Ні! А третій каже: — Це дідусь, старий дідусь, який чомусь вмостився на сосні!
  • 86.
    НОЧАНКА ТА ДИТЯНКА Ночанката Дитянка у мороку нічному все ходять, ходять сходами від дому і до дому, тихенько прокрадаються до кожного двора, крізь вікна придивляються, крізь двері прислухаються: чи всі вже діти в ліжечках? Бо спатоньки пора!
  • 87.
  • 88.
    88 ПРИСПІВКИ 2 Ой чук-чуки, чуки-на! Наша доня чепурна. Внеї на голівці жовті чорнобривці, і віночок з конюшини, і намисто із шипшини, і листок красольки, наче парасолька, і широкий лопушок, мов зелений фартушок! 3 Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, 1 Ладки, ладоньки, ладусі, ой ладусі, ладки! Де були ви? У бабусі. Що їли? Оладки. З чим оладки? Із медком та з солодким молочком. А де брали медок? Діставали у бджілок, У садку зеленому, під рясними кленами; під кленами, під липами, де ягоди розсипані. Хто розсипав? Гуси. Хто збере? Бабуся. Хто поїсть? Дитинка — дівчинка Маринка.
  • 89.
    89 сірі, білі та рябі. Поскладали гулі крильця, посідали всіна бильця, стали думать- міркувать: що Маринці дарувать? Дарували черевички, щоб ходити до кринички, щоб у ніжки-ходунці не кололи камінці. Дарували їй хустинку, щоб пов’язувать Маринку, щоб гаряче сонечко не палило донечку. Дарували їй перинку — укладати спать Маринку, щоб дівчатко-золотко спало тихо й солодко... Спить у ліжечку дитина. Тихі сни до неї линуть через балки та горби, наче білі голуби. ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ ТА РУДУ КІШКУ Є в нас дівчинка Маринка, зовсім крихітна дитинка. І сестричка Галочка, Галочка-стрибалочка. І руда вусата киця — на малюнок подивіться! Ось Маринка спить у ліжку, а круг ліжка бродить кішка. Кішка спину вигинає, на Маринку поглядає. — Ой, як добре у колисці! А мені немає місця... Я не хочу спать сама, в мене й ліжечка нема. Я пішла б собі в комірку, тільки мишачі там нірки. Мишенята там стрибають, киці спати заважають. Я заснула б на вікні — буде холодно мені. Я заснула б у кутку, у кутку на килимку, тільки там сидить Жучок, не пускає у куток. Ой, як добре у колисці! Може, й киці буде місце? Наша кішка — в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче.
  • 90.
    90 Тут прибігла Галочка, Галочка-стрибалочка. Подивилась— от біда! Спить у ліжечку руда. — Ах ти ж, киця, наша киця! Так робити не годиться, бо Мариночка мала налякатися могла!.. А Маринка прокинулась, побачила кішку — і сміється! ПЕРША ЯЛИНКА Пригадай, Мариночко, Дівчинко мала, — Отака ж ялиночка І торік була. Волохаті гілочки, Зелені голки, На вершечку — зірочка, На гілках — цяцьки. Зайчики, ведмедики, Човник, паровоз, У самій середині — Сивий Дід Мороз. Що Маринці хочеться? Може, літака? Може, ти в нас льотчиця Будеш отака? Чи трамвай малесенький Зняти з гілочок? — В ньому буде весело Покатать ляльок. А мала Мариночка Дивиться й мовчить: Що то за ялиночка? Чом вона блищить?.. Бо мала не згадує, Що було торік, — Бо малій Мариночці Тільки другий рік! Їй не треба човника, Нащо їй трамвай?.. Тягнеться до вогника І лепече: «Дай!»
  • 91.
    91 КІЗОНЬКА Кізка дасть маленькійдоні молочка тепленького. Буде доня пити моню — стане здоровенькою. І в садочку нашім влітку стежками-доріжками буде бігать швидко-швидко — тупу-тупу ніжками! Дай, Маринко, мамі ручку, тупу-тупу ніжками. Підем на зелену лучку стежками, обніжками. Там пасеться біла кізка з бородою, з ріжками. Підійди до неї близько — тупу-тупу ніжками. КУРОЧКИ На подвір’ї курочки — ціпу, ціпу, ціп! Ось Маринка й Юрочка кришать ціпкам хліб. Ціпки бачать кришечки, дзьобики — тук-тук! Весь шматок — ой лишечко! — вихопили з рук! РІЧКА Річка, Мариночко, річка! Швидше до неї — туп-туп... Чиста, прозора водичка. Ручкою, ніжкою — хлюп! Ходять, виблискують рибоньки­, швидко мигтять в глибині. Далі не можна, там глибоко, там черепашки на дні. Ще покупатися хочеш? Годі! Вилазь із води. Сядь на м’якенький пісочок, грійся на сонці, сиди. З неба всміхається сонечко. Синя ясна далина. Наша малесенька донечка буде здорова й міцна.
  • 92.
    92 МАЛА МАЛЯРКА Малював картинутато, квач у фарбу умочав, потім вийшов із кімнати і обідати почав. Тупу-тупу, хтось тупоче, відчинити двері хоче... І в кімнату в ту ж хвилинку входить дівчинка Маринка. Бачить: квачики чудні, фарби різнобарвні, а на білім полотні — щось не дуже гарне. Зараз доня квачик витре, візьме фарби на палітрі і на татовій картині домалює квіти сині. Не виходить — хоч заплач! Тільки плями й смуги... Мабуть, це поганий квач, треба взяти другий.
  • 93.
    93 Треба взяти іншуфарбу, ясно-жовту, дуже гарну, чорну, білу та руду і змішати до ладу. Раптом тато на порозі. Тільки глянув — що то? Фарби, пензлі на підлозі... Знищена робота... І стоїть мале дівчатко, посміхається до татка, довгий пензель у руці, різні фарби на лиці. — Ах ти, шкода наша, шкода! Що ж ти наробила? Грійте швидше теплу воду та давайте мила! МАРИНЧИНА ЛЯЛЬКА А тоді бере рушник, витре йому носик. Завжди чистим бути звик чорний негритосик. Поки дівчинка мала застеляє ліжко, негритосик край стола сам читає книжку. А коли вона іде у садок дитячий, він сидить, на неї жде і, напевно, плаче! У Маринки лялька є: чорне негренятко. Разом з ним вона встає і лягає спатки. Вранці каже: — Добрий день! — Одягне, умиє і співа йому пісень, а воно — не вміє! Потім їсти принесе, з ложечки годує. Негренятко їсть усе і не вередує.
  • 94.
    94 МАРИНА ДМИТРІВНА збоку тількиглянути — слинка потече! Та Марина Дмитрівна неабияка: кращого не знайдете ви й будівника. Що вже набудовано фабрик та домів! Крім Марини Дмитрівни, хто б отак зумів? А коли увечері діти ляжуть спать, тут Марині Дмитрівні треба й почитать. Сяде, перегортує отакі книжки! Довго роздивляється різні малюнки. Що в книжках написано і про що там річ — все б їй знать хотілося! Та надходить ніч. От і сон з дрімотою до кімнати йдуть і Марину Дмитрівну спатоньки кладуть. Ну, хіба ж не стомиться кожен чоловік? А Марині Дмитрівні тільки п’ятий рік... От вона умилася, в ліжечко лягла. От і спить Мариночка, дівчинка мала. У Марини Дмитрівни стільки всяких справ. Без Марини Дмитрівни хто б отак прибрав? Хто так гарно ліжечко ковдрою заслав? Хто старанно віником скрізь позамітав, витер пил ганчіркою з столу та з вікна? Все Марина Дмитрівна, все сама вона! У Марини Дмитрівни п’ятеро дітей та ще з ранку раннього тисячі гостей. З кожним поздоровкайся, зручно посади, дай тому цукерочку, другому води, той гуляти проситься, той упав з стільця... У Марини Дмитрівни діла — без кінця! На таку сімеєчку наварить обід — із такою справою жартувать не слід! Ось вже наготована зелень до борщу. Борщику наварено дітям досхочу. Ще Марина Дмитрівна й пиріжки пече:
  • 95.
    95 ХОРОША ПОГОДА Дощ іде Сьогодніза хмари сховалося сонце. Краплинки дощу стукотять у віконце, і стежить за ними Маринка сумна: — Погана погода! — зітхає вона. Та квіти і трави, ковтаючи воду, шепочуть зраділо: — Чудова погода! Ми хочемо пити, щоб краще рости, свіжіш зеленіти, буйніше цвісти! І в полі зеленім хвилюються сходи: — Хороша погода! Найкраща погода! Ой дощику, дощику, лий, поливай, готуй для людей золотий урожай! Сонячно — Чи добра погода? — спитала Маринка. — На синьому небі нема ні хмаринки. Всміхається сонце. Усе зацвіло. І ллється у вікна весняне тепло. А люди веселі спішать працювати: копати городи, поля засівати, щоб сил набирались зернинки малі у сонцем зогрітій вологій землі. Яскраві кульбабки на луках розквітли, підводять голівки до сонця і світла. На луки зелені біжить дітвора. — Хороша погода! Весела пора!
  • 96.
    Вітряно Розбурханий вітер по полюгуляє, лозини та квіти додолу схиляє. І крильми махають старі вітряки: — Ми любимо вітер, намелем муки! Плавці підіймають на човнику парус: — Ми з рибної ловлі вертаємось зараз. Ти, вітре, міцніш надимай паруси, з багатим уловом наш човен неси! З веселого вітру малеча радіє — пускає до хмар паперового змія. І вітер охоче вступає до гри і високо змія несе догори! Гроза Від літньої спеки аж дихати важко. Прив’янули квіти, замовкнула пташка. Спустилась на землю задушлива мла — це хмара все небо кругом облягла. І блиснула блискавка з чорної хмари, і гримнули грому розкотисті вдари, і злива линула, неначе з цебра, аж ріки побігли навколо двора! Гроза пронеслась. Оживилися квіти. І дихати легко. І все — як умите. Маринка стриба, як коза-дереза: — Ну й добра погода! Хороша гроза! Випав сніг Вдягнувшись тепліше, морозяним ранком Мариночка вийшла і стала на ґанку. — Як гарно навколо! Все вкрилось кругом пухнастим та чистим блискучим сніжком. У білім убранні зелені ялини. Під сніг, як під ковдру, сховались рослини, щоб їх не дістали морози страшні, щоб взимку заснути й ожить навесні. Ставаймо на лижі, сідаймо в санчата, берімо коньки, щоб стрілою помчати! Хай щоки щипає мороз жартома! Хороша погода! Весела зима!
  • 97.
  • 98.
    98 ЯСОЧЧИН САДОК За вікномсьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде. Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. За- студилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора. На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть... Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно по­течуть? Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ля­льок. У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок. Діти будуть — лялька, та ведмедик, та конячка сіра без сід- ла, і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела. Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!.. — Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дит­садок! От усі в кутку біля канапи посідали. — Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи? Мабуть, вранці їх забув помить? Зараз я будинок вам збудую із ве­ликих татових книжок і обідом добрим нагодую — дам цу­керки вам і пиріжок... А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме «о»! Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно. Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку. — Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дит­ садку! Укуточкусплятьслухнянідіти:іведмедикзлялькою,і кінь. За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнаті тиша і теп­лінь. От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма. — Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама! ЛАСТІВКИ Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки. Мету- шаться за віконцем клопітливі ластівки. Вже останній сніг роз- танув. Тепло. Весело. Весна!.. Яся встане вранці-рано та відра- зу — до вікна: — Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить? Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть? Відчини ві­конце, мамо, хай вони сюди летять! Я дивитимусь, руками я не буду їх займать!
  • 99.
    99 Підлетіли. Відлетіли. Тількикрильця — блим та блим! — Це вони будують вміло для своїх маляток дім. Все пра- цюють безупинно, не марнують, бачиш, час. Грудочки м’я- кої глини в дзьобах носять раз у раз. Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі. В нім лежа- тимуть яєчка у м’якесенькім кублі. Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх! Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах. Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать,— так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать. А тоді настане осінь. Стане зразу холодніш. Вранці ляжуть білі роси на травичку, на спориш... — Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді! Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді? — В теплий край тоді далеко полетять усі пташки: жу­равлі, качки, лелеки і маленькі ластівки. А як буде знов надворі тепло, весело, весна — прилетять пташки з-за моря знов до нашого вікна! І В ЯСОЧКИ Є ГРЯДКА! Ранком сонце лине просто в хату, промені лягають на поріг. Вийшла Яся у садок гуляти, де ще так недавно танув сніг. А тепер — росте на гіллі листя, горобці веселі цвірінчать, і нової травки гострі списи з-під трави торішньої стирчать.
  • 100.
    100 Край паркану —що це роблять діти? Скільки сміху, га­ласу й турбот! Підійшла Ясюня подивитись: — Це ж вони тут скопують город! Сміх і галас: — В мене будуть дині! — В мене морква! — В мене буряки! Автого—гарбуззсмачнимнасінням,ів’юнкийгорох,і огір­ ки... А Ясюня ще така маленька, наймолодша між усіх діток: чор- ні очка, личко рожевеньке і кругленька вся, як огірок. Тягне Яся і собі лопатку — ой, яка ж велика та важка! — Буде в мене теж маленька грядка, як у всіх дітей із дит- садка! І скопала грядку наша Яся, не відстала від усіх діток, їй, що- правда, допоміг Михасик, та Роман, та Лесь, та Ігорьок... — Ну, мала, яке ж тобі насіння? А мала й не знає: що са- джать? Посадити б їй солодкі дині, що під сонцем, як свинки, ле- жать? Чи червону моркву? Чи салату? Чи смачні зелені огір- ки? Чи капусту — потім шаткувати? Чи горошок, щоб зривать стручки?.. Узяла Ясюня по зернятку й буряків, і моркви, й те, і те... Ой, і буде ж у Ясюні грядка, мабуть, краща, ніж у всіх ді- тей! Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру. А вес- няне сонце лізе вгору і пече й цілує дітвору. ЯСОЧКА НА РІЧЦІ Блись та блись на сонці наша річка, повилась крізь луки за- пашні. А яка ж тепленька в ній водичка! І пісок м’якесенький на дні. Поспішає весело малеча, цвірінчить на березі щодня. Віте- рець цілує голі плечі і біжить по хвильках навмання. Поскидали трусики і плаття, пострибали в воду малюки. Ой, і любо ж, весело плескаться у струмочках тихої ріки! Тут і наша Ясочка голенька. А навколо — рибок табунці.
  • 101.
    101 Хоче рибку захопитив жменьку, та ніяк не вдержить у руці­. Всі забули про Юрка малого — він сидить один на бе­режку. Бачить — що це дивиться на нього крізь рясну зелену осоку? Та страшне... зелене... й просто суне... Та ось-ось на хлопчика стрибне!.. Як гукне Юрасик до Ясюні: — Ясю, Ясю! Глянь, яке страшне! А Ясюня звіра не злякалась, замахнулась: — Геть, поганий звір! Подивилась жаба. Здивувалась. Та й плигнула в воду, під кушир. Якби ви прийшли сюди, до Ясі, в наш зелений сонячний садок, ціла зграйка зразу б тут зійшлася сміхотливих ра­дісних діток. І, напевно, ви почули б миттю про Ясюню, жваву та метку,— як вона прогнала те страхіття, що дітей ляка на бережку.
  • 102.
    102 ОЛІВЕЦЬ-МАЛЮВЕЦЬ Взяла Яся олівець,олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець. Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Ди- мар на нім. З димаря — великий дим! Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ро- тик. Носик. Голова. І волосся — як трава! Ось на небі сяє сонце, довгі промені ясні... А в сторонці, під віконцем, квітнуть квіти запашні. У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички. Ще їй коши- ка зроби — піде ляля по гриби. Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато — все ялин- ки та дубки. Як щітки, стирчать гілки. А під кожним під дубоч- ком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п’ять... Вже нема де малювать! Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара, чорна-чор- на, наче дим... Ось і блискавка! І грім! І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на ялин- ку, на хатинку, на малесеньку дитинку, на волоссячко, на ко- шик, ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко! І нічого вже не видко! — Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір! І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!.. Яся каже: — Ай-ай-я! Яся каже: — Це не я! Це такий вже олівець, олівець-малювець! ПО ГОРІХИ Шерехате і ворсисте, та розлоге, та густе зап’яло ліщину листя, мов убрання золоте. А під листям тихо-тихо на тоненьких гілочках причаїли­ся горіхи у зелених кожушках. • Ой, горіхи! Не сховатись, хоронись не хоронись, як на­скочим ми, малята, в мовчазний осінній ліс! Затремтить ліщина сміхом, різнобарвно зацвіте... Не сховаються горіхи попід листя золоте! — Ой, поглянь, які хороші!
  • 103.
    103 — Та усепо два, по три! Лесь — у шапку... Майя — в кошик... От привілля дітворі! Юра тягне повну торбу, Тася в пелену збира... Сонце тихо суне вгору. Вже й обідати пора! От малеча вся зійшлася, повні кошики в руках. Тільки де ж це наша Яся, метушлива та метка? Заховавшися під гілку, у густім чагарнику, Яся дивиться на білку, що мелькає на дубку. Яся стиха ледве диха, ворухнутися — біда!.. А звірок гри­зе горіхи ще й шкарлупу викида. Стриб на гілку, вигне спинку, розкошлатить довгий хвіст, та з ліщинки — на ліщинку, та з-під листячка — під лист! І така ж мала та спритна, та забавна, та прудка!.. Час минає непомітно — все б дивилась на звірка! Тільки чути — кличуть Ясю. Підвелася — білка стриб! Вмить метнулась, подалася в лісовий зелений глиб. А до Ясі діти з сміхом: — Що ж ти, Ясочко, сама? Ну, а де ж твої горіхи? А горіхів і нема!.. — Ах ти ж, білко — сіра спинко! Що ж ти Ясю підвела? Че- рез тебе цю торбинку я порожню принесла! Та не журиться маленька, бо у неї друзі є: кожен з них горі- хів жменьку нашій Ясочці дає! ВЕДМЕДИКОВА ХАТКА Пухнастий та білесенький засипав все сніжок. Біжить мале- ча весело в засніжений садок. З лопатами, з санчатами працює дітвора. — Збудуєм з снігу хату ми посеред двора! Качають сніг, втрамбовують — робота аж кипить. Ось хатка вже й збудована. — А хто в ній буде жить? Малесенькими ніжками вгрузаючи в сніжку, іде-бреде до- ріжкою Ясюня по садку. А на руках у Ясочки найкраща із цяцьок — ведмедик во­ лохатенький, закутаний в платок.
  • 104.
    — Диви, якийбудиночок! Як чисто й гарно тут! В таких хат- ках на півночі і люди теж живуть. На півночі ведмеді є в печерах із крижин... З тюленями ку- медними вітаються моржі... — Як гарно тут, ведмедику, у хатці сніговій! Залазь мерщій всередину, сиди собі й радій! В хатиночці білесенькій сидить малий ведмідь. Малеча радо й весело навколо гомонить. Набігались, награлися. Ну, годі вже гулять! Прийшла додому Ясочка. Лягає спать — і раптом в плач! — Ой, лишенько! Ну, що робить тепер?!  Забула в хатці Миш- ку я, і, мабуть, він замерз! — Не плач, не бійся, Ясочко, у хутрі Мишка твій! Нічого з ним не трапиться в хатинці сніговій! Синіє ніч доріжкою з віконних оболон. Дрімає Яся в ліжко- ві, і сниться Ясі сон. ...Ідуть моржі з тюленями по синьому льоду. З північни­ми оленями ведмеді білі йдуть. Несуть дарунки й ласощі ведмеди- ку вони. Ой, сняться, сняться Ясочці такі солодкі сни! Синієнічморозяназвіконнихоболон.Нічимнепотри­вожена в кімнаті тиша й сон. Уранці встане Ясочка та й вибіжить на сніг: — А може, Мишка ласощів для мене приберіг?!
  • 105.
    І ЧИТАТИ, ЙРАХУВАТИ!
  • 106.
    106 ВЕСЕЛА АБЕТКА Автобус їдепо алеї, акація цвіте в садку, а ми, зібравшися під нею, А, а абетку вивчимо легку. Будинок білий біля річки, з балконами на кожен бік, будують братик і сестричка, Б, б бо в них і батько — будівник. Веселі вишні вкрили віти, виблискують з гущавини. Василько воду ллє на квіти, В, в щоб вищі виросли вони. Ґелґочуть під горою гуси. В город забігло гусеня. — Гиля, гиля! — гука Ганнуся, Г, г його з городу виганя. Дубові дрова дід рубає в дворі під деревом старим. А дітвора допомагає Д, д носити дрова з двору в дім. Електрику містам і селам електростанції дають. А жниварі гуртом веселим Е, е на елеватор хліб везуть. Єноти вивели гуляти своє єдине дитинча. За їх сім’єю вовк зубатий Є, є єхидно стежить з-за куща.
  • 107.
    107 Жуки дзижчать всадочку літом, по стежці жабка — плиг та плиг! Жоржини квітнуть жовтим цвітом, Ж, ж кружляють бджоли біля них. Зима морозяна надворі, замети білі на землі. Зоріють в небі ясні зорі. З, з Заснули зайчики малі. Дивись, який новий годинник висить на стінці нині в нас. Усі години та хвилини И, и ми вивчили, щоб знати час. Івасик іграшками грався, а по двору ішов індик. Івась побачив — і злякався, І, і і від індика в дім утік. Їжак покликав їсти й пити своїх маляток-їжачків. Та не схотіли їсти діти — Ї, ї він їхню їжу сам поїв! Йоржа впіймав на вудку Йосип, схопив і зойкнув: ой-ой-ой! Не знав, напевно, Йосип досі, Й, й який колючий йоржик той. Качки край копанки клопочуть, качаток кличуть під комиш. Кача впіймати кішка хоче, К, к Катруся киці каже: — Киш! Лелека ластівку питає: — Хто вище всіх птахів літає? — Літають люди вище всіх Л, л на літаках своїх легких!
  • 108.
    108 Ми в Київз мамою поїдем — столицю нашої землі! Помчим в метро, в музеї підем М, м і пропливем на кораблі. На довгу нитку намистини Настуся хоче нанизать. Вона, напевно, буде нині Н, н на нашім святі виступать. Ось гляньте: з оленятком олень у зоопарку нашім є. Окрайчик хліба тато Олин О, о з-за огорожі їм дає.
  • 109.
    109 Похмуро плещуть хвилів морі. Пливе на північ пароплав. В пургу і в шторм в морськім просторі П, п він путь до пристані проклав. Ромашки рвати ми ходили над річкою в рясній траві. І раптом равлика зустріли Р, р із ріжками на голові. Стоять під снігом сосни сонно, сидять на соснах снігурі. Санчата на ставок з розгону С, с скотились весело з гори. Тепер весна. Тарасів тато на тракторі в степу весь час. Як тато, трактористом стати Т, т також збирається Тарас. Уранці йдуть учитись учні, учителька у школі жде. Улянці нашій аж незручно: У, у чому ж вона туди не йде?.. Фурчить, блищить на різні фарби фонтан веселий у садку. В нім водить флот легкий та гарний Ф, ф Федорко в білім фартушку. Хоч хвилі ходять і хлюпочуть, хоробрі наші хлопчаки в човні хиткому їхать хочуть — Х, х вони хороші моряки! Цапок водицю п’є з цеберка, скубе травицю у садку. Солодкий цукор чи цукерка — Ц, ц це теж цапкові до самку.
  • 110.
    Чубата чапля чваньковита черезболото йде одна. Чомусь з журавликом дружити Ч, ч не хоче чапелька чудна! Шматок сальця шукає мишка, у нашій шафі шарудить. Як шугоне на мишку кішка! Ш, ш А мишка шусть у шпарку вмить. Ще дощ іде, періщить злива, щенятко вимокло, як хлющ, а щиглик, щебетун щасливий, Щ, щ щебече, пурхнувши на кущ. Ось день скінчивсь. Закрию книжку, бо скрізь вже тінь і лялька спить. І я кладусь в м’якеньке ліжко Ь, ь і теж засну, як лялька, вмить! Юрасик любить працювати, він — юний садівник, юннат. З юрбою малюків завзятих Ю, ю за школою він садить сад. Ялинка ясними вогнями яскраво світиться й сія. Якраз до свят з приятелями Я, я усю абетку вивчу я.
  • 111.
    111 ЛІЧИЛОЧКА Одна маленька дівчинка пішлагуляти в сад. Там дві зелені яблуньки край тину стали в ряд. Під вітами три квітоньки, чотири будяки. Над ними п’ять метеликів ведуть свої танки. Шість коників змагаються — хто вище всіх плигне? А сім пташок цвірінькають, вітаючи мене. До тину між деревами драбину я припну. Угору по драбиночці аж вісім раз ступну. У мене дев’ять друзів є, покличу їх мерщій і десять стиглих яблучок складу у кошик свій. Смачних рум’яних яблучок нам вистачить усім: я друзям дам по одному, сама десяте з’їм!
  • 112.
    112 ОДИН Скопав я грядкусам один В городі біля тину. Хотів зростить багато динь, Зросла ж одна-єдина! Та ласував не я один, А наша вся родина. І всі хвалили як один Мою єдину диню! ДВА Раз, два — Дерева. Під деревами трава. На траві — два хлопчаки, У дерева — дві гілки, На гілці — два горобчики, У вулику — дві бджілки. А далі — дві хатинки, У них по два віконечка, Над ними — дві хмаринки, Дві зірочки, два сонечка... Не слухайте мене, — бо сонечко ж одне! ТРИ Онука, бабуся, Дві мами, дві доні Сидять на осонні На довгім ослоні. Очі протер я, — Хоч три, хоч не три, — Бачу й тепер я, Що їх тільки три!..
  • 113.
    113 ЧОТИРИ Скільки нас живев квартирі? — Тато, мама, брат і я. Раз, два, три, чотири — От і вся моя сім’я! Є у мене друзі щирі: Лесь, Андрійко та Петро. Раз, два, три, чотири — Ось ми їдем на Дніпро. Хоч ніхто не йме нам віри, Ми рибалки-молодці. Раз, два, три, чотири — Вже впіймались окунці! Не страшні нам дикі звірі! Ми — мисливці, йдем у бір. Раз, два, три, чотири — Нас боїться кожен звір! Ось увечері в квартирі Знов збереться вся сім’я: Раз, два, три, чотири — Тато, мама, брат і я! П’ЯТЬ П’ять літ мені минуло нині, І я покликала гостей. І після п’ятої години Прийшло аж п’ятеро дітей. І п’ять хороших подарунків Приготували п’ять діток: Намалювали п’ять малюнків, В садку зірвали п’ять квіток. Враз у веселе наше коло Іще один з’явився гість. То скільки ж сяде нас до столу, Коли гостей не п’ять, а шість?
  • 114.
    114 ТРИ ВИШЕНЬКИ Три ягідки,три вишеньки Поспіли у садку. Летіли три горобчики — Поїли до смаку! Упали вниз три кісточки І в землю, в ямку — скік!.. З трьох зерняток три паростки З’явились через рік. З’явилися три паростки І виткнулись з землі — Три живчики, три прутики, Три вишеньки малі. Росли три роки вишеньки, Ще тижні й місяці, — І є вже по три ягідки На кожнім деревці! Ті ягідки-первиночки Ми добре стерегли, І горобці-розбійники Склювать їх не змогли!
  • 115.
    115 БУДИНОК КАЗКОВИЙ, П’ЯТИПОВЕРХОВИЙ Улісі під ялицею, Над річкою-бистрицею Будинок є казковий, Багатоповерховий. Стоїть він серед зелені Із давньої пори, Всі поверхи заселені Від низу до гори. На першому живе Ведмідь, Поважний, волохатий. Він цілу зиму спить та спить І не виходить з хати. На другому живуть такі Чудні зелені Жабки: Чудово вміють за гілки Чіплятись їхні лапки. На третім, де живе Сова, Зачинені віконця, Бо ця бабуся лісова Ніяк не любить сонця. А на четвертому давно Живе хвостата Білка, Що крізь відчинене вікно Стрибає аж на гілку! Найвище всіх, на п’ятому — Ворона та Сорока: Як стануть розмовляти Чорнява й білобока, Говорить кожна голосно І подругу не слуха, — Ховаються навколо всі І затуляють вуха. Всі кажуть їм: — Сусідоньки! Ну як не сором вам Нечуваний, невиданий Здіймати тарарам?! — У нас така вже вдача, Такі вже голоси: Ворона як закряче, То й чуть на всі ліси. Сорока заскрекоче — Словечко до слівця, Сама спинитись хоче, Та все нема кінця! Отак і цокотіла Ця пара белькотух, Аж поки сонце сіло — І гомін зразу вщух! Настала в лісі тиша, Лише кущі колише Навколо вітерець. Замовкнув дім казковий, Багатоповерховий... І казочці кінець!
  • 116.
    116 НАЙКРАЩЕ ЧИСЛО Яке числонайкраще? Сім! Люблю я це число. Чому? Охоче відповім, Щоб ясно всім було. У кожнім тижні скільки днів? Відомо це усім! І хто б із нас не відповів, Що днів у тижні — сім! У казці — сім богатирів, І семеро козлят, І шість братів із лісу вів Мізинчик — сьомий брат. Вночі на небо подивись, Коли нема хмарок, — Побачиш там Великий Віз І в ньому — сім зірок. Шість літ мені ще, на біду, Всі кажуть: — Ти малюк! — А в сім — до школи я піду, Візьму книжки до рук! — Та в сім, — відмовила сестра, — Ти й сам вже будеш знать, Що наймиліш для школяра Не шість, не сім, — а п’ять! ДЕВ’ЯТЬ КВОЧЧИНИХ ДІТОК Водить квочка По садочку Шість дочок і три синочки — Дев’ять квоччиних діток Йдуть за нею на ставок. Вісім ходять по травиці, А дев’яте — до водиці, Скік — у воду! Й через став Попливло собі уплав... І не треба дивувати, Що таке воно, дев’яте, Бо дев’яте дитинча — Не курчатко, А кача!
  • 117.
    117 ДЕСЯТЬ ЯБЛУЧОК Ми здідом коло яблуньок Ходили день при дні. І вже поспіли яблучка Солодкі, запашні. От якось десять малюків Повз нас до лісу йшли І в ручках десять козубків Усі вони несли. Сказав дідусь: — Онучку мій, Поклич-но їх сюди, Візьми ці десять яблучок Та всім і поклади! Ну, я й поклав, як дід сказав, Зосталось в мене три... — Що ж ти зробив? Не наділив Когось із дітвори? — Було в них десять козубків, А я ж поклав у СІМ!.. Ти так сказав І я не знав, Що треба класти ВСІМ!
  • 118.
    РАЗ, ДВА Раз, два— Дерева. Під деревами трава. На траві — два хлопчики, У дерева — дві гілки, На гілці — два горобчики, У вулику — дві бджілки. А далі — дві хатинки, У них по два віконечка, Над ними — дві хмаринки, Дві зірочки, два сонечка... Не слухайте мене, Бо сонечко ж одне!
  • 119.
  • 120.
    120 ЛІСОВА КРИНИЧКА Ми збиралиягоди, Забрели сюди. Відпочити в затишку Сіли край води. Ходять в лісі шелести, Дзюркотить вода... Це казки криниченька Нам розповіда. На зеленій галяві, Де рясна трава, Дзюркотить криниченька, Чиста, лісова. До води схиляються Квіти запашні. Камінці поблискують В темній глибині. ВЕРЕДЛИВІ ЖАБКИ Очеретяна хатина біля річечки була, і жила у ній родина не велика, не мала: жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Так би жити й поживати, та чомусь одного дня почала вередувати дружна жаб’яча сім’я: — Тут вода занадто чиста! — Комарі якісь дрібні! — На лататті ніде й сісти! — буркотіли цілі дні жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Десь вони почули мову про якийсь недальній край: там калюжа є чудова, а навколо — справжній рай! Що ж тут думати-гадати?! Швидко все забрали з хати, в хуру коника впрягли, хто що може потягли. Йдуть і йдуть... Стомились дуже, та скінчилась довга путь: ось нарешті й та калюжа! Оселилися й живуть жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Ще до осені далеко, час минає спроквола. Тільки враз жахлива спека дошкуляти почала. Стала сохнути калюжа, менша й меншає щодня...
  • 121.
    121 Гірко плачеться ітужить бідна жаб’яча сім’я: жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. — Ой, рятуйте! Ми загинем! Що робити без води?! Й надала ж лиха година переїхати сюди! Геть звідсіль!.. — І в тую ж нічку, тільки спека уляглась, швидше знов на рідну річку вся сімейка потяглась: жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня. Цілу ніч ішли невпинно і на ранок прибрели в очеретяну хатину, де колись вони жили. Річка весело іскриться, і комарики гудуть, і тепер нікуди звідси мандрувати вже не йдуть жабка-дід і жабка-бабка, мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня! СТОЯЛА СОБІ ХАТКА Стояла собі хатка — дірявий чобіток. А в ній жила бабуся, що мала сто діток. Така була сімеєчка, сімеєчка мала! Ніяк із нею впоратись бабуся не могла. Пішла бабуся на город по моркву й буряки, пішла вона до пекаря по хліб та пиріжки. А сто дітей — не ледарі, пішли збирати хмиз. Усі взяли по гілочці й набрали цілий віз! Води взяли по крапельці — і повний казанок! І наварили борщику бабуся й сто діток. А потім сто цеглинок вони принесли вмить, і склали з них будинок, і стали в ньому жить. А потім сто зернинок поклали в землю в ряд. І виросли з них квіти, і став квітучий сад! А якби та бабуся не мала сто діток, була б і досі хатка — дірявий чобіток!
  • 122.
    122 БУЛЬБАШКА в них небосиніє, трава зеленіє і різними барвами квітнуть квітки! Спустилася бульбашка в сад на травицю, сидить, коливається й далі веде: — Я бульбашка мильна, дивіться, дивіться! Не знайдете кращих ніколи й ніде! На бульбашку з подивом дивляться квіти, і навіть троянда — окраса садка — зітхає собі: — Ніде правдоньки діти, я, може, і гарна, та все ж не така! На бульбашку заздрісно коситься бабка, і якось їй боязко йти у танок. А біла, як пух, соромлива кульбабка аж зовсім сховалась за довгий листок. Принишкли, замовкли веселі комашки, що досі дзижчали, танок ведучи. Зирнула з гнізда зацікавлена пташка, Взяла соломинку маленька Маринка, в намилену воду вмочила кінець, а потім дмухнула в оту соломинку, і бульбашку мильну поніс вітерець. Виблискує бульбашка справа і зліва, її вітерець у повітрі несе. — Я бульбашка мильна, мінлива, грайлива, я легша за все і ясніша за все. Від мене, дивіться, і сонце ясниться, у мене прозорі опуклі боки,
  • 123.
    123 на раду зібрались жуки-рогачі. Ітільки метелик, джиґунчик веселий, кружляє навколо таким молодцем, то справа, то зліва, і враз жартівливо до бульбашки злегка торкнувся крильцем. Торкнувся і бачить: немає нікого! — Та де ж ця красуня прозора, як скло? — Не стерпіла бульбашка дотику того — і лопнула, зникла, немов не було!.. І знов у садочку дзижчать комашинки, і бабка літає, й троянда цвіте, і пташка співає, і жвава Маринка із квітів барвистих віночок плете. КАЗКА ПРО ВЕСЕЛОГО МЕТЕЛИКА 1 Була весна. Про сніг колишній давно забули ліс і сад. Стояли яблуні та вишні у квітах з голови до п’ят. Все оживало, все раділо в зеленім лісі і в садку. І кожен сам знаходив діло собі під силу до смаку. Отам, де сосни із-за тину здаля дивились у квітник,
  • 124.
    124 розкинув довгу павутину Павук— похмурий працівник. Він жив у хатці на гілляці, щоранку вдосвіта вставав, а вставши, зразу йшов до праці і плетиво своє снував, ще й буркотів: — Щоб мух ловити, міцні тенета я роблю. Я дуже впертий, працьовитий, неробства зовсім не терплю! Поміж дерев, найстарших віком, у гущині серед трави, на сто дверей і двісті вікон стояв будинок мурашви. Виходили крізь всі ті двері щоранку тисячі мурах і метушились до вечері і по землі, й по стовбурах. Вони тягали суччя, дрюччя, за себе важче в сто разів, облазили дерева й кручі усі — з верхів і до низів. А ввечері повзли додому і так, щоб чути скрізь було б, хвалились: — Всім давно відомо, що й ми ненавидим нероб! Неподалік, де тихо дзенькав серед трави ясний струмок, бджілок родина чималенька вселилась в гарний теремок. Вони збирали мед на квітах аж до вечірньої зорі. І клопотушок працьовитих любили всі, малі й старі, бо, хоч і мали гострі жала, вони й самі любили всіх і тільки тих не поважали, хто байдикує всім на сміх.
  • 125.
    125 2 Одного разу, вранці-рано, всадку біля старого пня з’явився раптом хтось незнаний, в яскраве вдягнений вбрання. Літає, пурхає зраділо, серед квіток веде танець, і різнобарвні легкі крила проймає сонця промінець. Це був Метелик. Він допіру прокинувся в старому пні і тісну зимову квартиру покинув радо навесні. Почувши вітру теплий подих, скупався в крапельках роси і вбрався у святковий одяг з тканин сліпучої краси. — Ой, як же гарно! Скільки світла! Як хороше на світі жить, коли навколо все розквітло, все хоче з сонечком дружить! І вже не треба повертати у той старий трухлявий пень, а можна весело літати і танцювати цілий день! І став Метелик витворяти такі балетні номери, що в лісі збіглися звірята, придибав навіть кріт з нори, пташки в садку здійняли галас, захвилювались квіти всі, і шепотіли, й дивувались такій невиданій красі! 3 В цю мить з-за тину, з павутини, Павук заглянув до садка. І легковажна ця картина роздратувала Павука.
  • 126.
    126 І він спустивсьпо довгій нитці до мурашви в мурашнику: — Ану, сусіди, подивіться, що зараз робиться в садку! Якийсь-то виряджений жевжик розтанцювався серед трав! Це припинити слід... та де вже! Він там усіх зачарував! — Хоч подивитися й цікаво, — загомоніла мурашня, — та в нас така важлива справа і невідкладне завдання: ми доїм тлю, свою худобу, і виганяєм на попас. Провчити б слід цього неробу, але часу немає в нас! Тоді Павук з своєї хати поліз в дупло до Кажана, збудив його і став прохати впіймати швидше джиґуна. Але Кажан крізь сон белькоче: — Та як же я його вловлю? Він не літає серед ночі, а я весь день, звичайно, сплю! — Ну що ж, — Павук промовив грізно, — якщо не візьметься гультяй за розум, поки ще не пізно, я сам провчу його — та й край! 4 Такі погрози й пересуди підслухав бистрий вітерець і незабаром скрізь і всюди їх розплескав з кінця в кінець, і навіть сповістив нечемно і танцюриста самого... Ця поголоска неприємна аж приголомшила його...
  • 127.
    127 Ні, не злякавсявін! А тільки до лісу перестав літать, хоч фіолетові васильки там починали розцвітать. Він полетів на луг до річки, сховався сумно серед трав і, позабувши власні звички, зніяковіло крильця склав. «За віщо цей Павук жахливий йому спокою не дає... Чи, може, для такого гніву якась причина дійсно є? Навколо й справді всі працюють, і це, напевно, так і слід: пташки веселі не танцюють, а мостять гнізда серед віт, мурашки хмиз додому носять, кору на дубі точить жук, і в білки теж роботи досить, і павутину тче павук, бджола у вулик мед тягає і ліпить з воску стільники... Лиш він без діла сновигає і тільки знай — веде танки! І ось — ідуть вже пересуди, недобра слава скрізь біжить... Ні, ні! Він ледарем не буде! Так не годиться далі жить!.. Та що ж, як він такої вдачі, нікчемніший за комара...» Сидить Метелик, гірко плаче і слізки лапками втира. 5 Тим часом між квіток веселих пішли розмови тут і там: — А де ж отой красунь Метелик? Без нього дуже сумно нам!
  • 128.
    128 І от однаВишнева Квітка зірвалась з гілки — тільки блись! — і полетіла швидко-швидко Метелика шукати скрізь. Вона питала без упину — чи хто не бачив, де він дівсь? І ось на луг, під ту билину потрапила, де він сидів. — Ой, любчику, — сказала Квітка, — чому ти плачеш у кутку? Чому тебе давно не видко у нашім колі, у садку? І Квітці про свої печалі Метелик щиро розповів: мовляв, не можу вести далі таке життя, як досі вів... Мовляв, я зараз тільки й мрію якусь роботу розпочать, але ж нічого я не вмію й не знаю, де такого вчать!.. — Не знаю й я, — сказала Квітка, — бо в світі мало прожила. Та в нас тут є одна сусідка — стара, досвідчена Бджола. Отож не плач, розпростуй крильця, ми зараз вдвох полетимо і тій хорошій мудрій Бджілці докладно все розповімо. Вона напевно дасть пораду і скаже, що тобі робить!
  • 129.
    129 Почувши це, Метеликрадо з свого куточка виліз вмить. — Летімо! — вигукнув завзято і слізки хусточкою стер. — Спасибі, що мене знайшла ти, бо я з одчаю ледь не вмер! Вишневу Квітку в білу щічку Метелик враз поцілував, і посадив собі на плічко, і до Бджоли попрямував. 6 Стара Бджола в ту мить вечірню, за день втомившися як слід, відпочивала тихо й мирно на лавочці біля воріт. Коли це гульк — летить Метелик, а з ним і Квітонька мала. — Заходьте, друзі, до оселі! — привітно мовила Бджола. Розповіли вони все чисто. Вона вгостила їх медком. — Що ж, — каже, — любий танцюристе, ставай моїм помічником! — Хіба я зможу мед збирати і стільники робить, як ти? — Звичайно, ні! Та можеш, брате, ти де в чім іншім помогти. Коли ми навесні та влітку збираєм мед серед квіток, то водночас із квітки в квітку ми переносимо пилок. І знай — це робиться недаром: пилок той переносить слід, щоб кожна квітка незабаром перетворилася на плід.
  • 130.
    130 Робота ця тобіпід силу: літай собі, як досі звик, відвідуй кожну квітку милу і з неї пий солодкий сік, танцюй, виблискуй, як лелітка, щоб веселіш усім жилось, а разом з тим із квітки в квітку пилок на лапках перенось! — О, — він зрадів, — на це я здібний! Я так робив би й дотепер, якби лиш знав, що це потрібно для квітки та її сестер! 7 І от, здивовані без міри, побачили старі й малі, як трудиться Метелик щиро, допомагаючи Бджолі. І квіти всі заговорили: — Літай, Метелику, літай! Свої барвисті ніжні крила в повітрі вільно розгортай. Сідай на яблуню, на вишню, і на шипшину, й на бузок. Нам всім так весело і втішно з тобою стрітись хоч разок. Є метелі, що роблять шкоду і нищать всі садки навкруг. Та зовсім ти не з того роду, і ти не ворог нам, а друг! Лунає здалека і зблизька Метеликові похвала. І навіть хмурий Павучисько не буркотить з свого кубла. І мурашки повзуть повільно, несуть свої сучки й дрючки і про Метелика прихильно ведуть між себе балачки. А він, веселий як ніколи,
  • 131.
    весь день вусій своїй красі літає в ліс, в садок і в поле, де квіти миються в росі, пилок із квітки в квітку носить, немов не чує тягаря, аж поки Бджілка скаже: — Досить! Вже вечір. Спатоньки пора! 8 Весна минула. Тепле літо прийшло в діброви та сади. На вітах, де біліли квіти, тепер красуються плоди. Виблискують червоні вишні і білі яблука-налив і згадують, як в дні колишні усіх Метелик веселив, як всі свої маленькі сили він вклав у працю залюбки і як ще дужче полюбили його і квіти, і бджілки. * * * Отож, мій дорогий читачу, хто любить працю понад все, тому й краса, й весела вдача ще більшу радість принесе. А хто від ранку і до ночі живе, цураючись труда, того ніхто любить не схоче і теплим словом не згада!
  • 132.
    132 СЕСТРИЧКИ-ПОЛУНИЧКИ З усіма сестричкидружать, та один в них ворог є, і такий страшний та дужий, що й просвітку не дає. Все він душить, все він глушить, гинуть квіти і трава — це пекуча, це палюча лиходійка кропива. — Кропива? Скажіть на милість! Добре знана дітворі: ми не раз із нею бились під парканом у дворі. Якщо ця лиха рослина глушить галяву ясну, ми і тут їй в цю ж хвилину оголосимо війну! Кропива стоїть стіною, ой висока ж та рясна! — Хто це там грозить війною? Не страшна мені війна! Я пекуча, я палюча, я, де схочу, — скрізь пройду. Я усіх вас неминуче попечу й переведу! — Ще побачим, лиходійко, хто кого переведе!.. — І така пішла тут бійка, що й не видано ніде. Тільки й чути: рветься листя, тупіт, грюкіт — раз і два! І лягає геть вся чисто вщент побита кропива. Заблукали діти в лісі, шляху-стежки не знайдуть. Чагарі кругом сплелися, заступають дітям путь. Все навколо невідоме... Віти хиляться навстріч... Не дійти ніяк додому, а надворі — темна ніч. Вийшли діти на полянку, на полянку лісову, відпочинути до ранку полягали на траву. Тут і казочки початок!.. До поснулих малюків десять крихітних дівчаток підійшли з усіх боків. Отакі червоноличкі, в капшучках на голові. — Ми сестрички-полунички, полунички лісові... Здивувалися малятка, потім руки подали, і гостей до себе в хатку полунички повели. Хатка чепурна та чиста, вся з зелених гілочок, а покрівля в неї — з листя, а віконниці — з квіток. Біля хатки є криниця, дерева кругом стоять, і червоні полуниці, наче яблука, висять. До сестричок-полуничок ходять в гості їжаки, комашинки, і тваринки, і метелики, й жуки.
  • 133.
    133 Ну й самимдісталось трішки нашим бравим малюкам: той собі подряпав ніжку, тут попечена рука. — Все це вигоїти можна! — кажуть нашій дітворі Деревій та Подорожник — дуже вправні лікарі. Вмить зробили перев’язки, намастили добре мазь. — Подивіться-но, будь ласка, все загоїлося враз! Та зате ж які щасливі на полянці всі були! Почалися танці й співи, аж дерева загули. Потім всі пішли до хати під веселий дружний спів і поклали діток спати на перинці з пелюстків. А як день почав ясніти, полунички в ліс пішли: показали стежку дітям і додому провели. КРАБЕНЯ Морська вода така прозора побіля берега плющить. Великий камінь виліз з моря, у воду дивиться й мовчить. Морська трава звисає з нього, у воду пасмами спада, неначе в каменя старого така зелена борода. Чіпляючись за водорості, на камінь лізе чорний краб. У нього клешні дуже гострі і кілька пар тоненьких лап. Вилазить чорний та лапатий, очицями — туди й сюди... І десять діток-крабеняток слухняно лізуть із води.
  • 134.
    134 Лише одне малекрабчатко тікає зовсім в інший бік, бо крабик цей ще немовлятко і маму слухатись не звик. Чого ж на камені сидіти, коли у морі стільки див? От зараз піде він по світу, де ще ніколи не ходив! На дні пісок м’який, як вата. Ось під водою навпростець пливе медуза плискувата, слизька, м’яка, як холодець. А там дельфіни в синіх плесах пливуть в спокійній череді, неначе чорнії колеса, перевертаючись в воді. А ось в’юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять, і спинки їх над камінцями, немов посріблені, блищать. І раптом чайка срібно-біла згори майнула просто вглиб і дужим дзьобом влучно й сміло схопила враз найбільшу з риб. Крабчатко дивиться тривожно, і просто жах його бере: хоч краб на рибку не похожий, а що, як птах не розбере? Та знов спокійно й тихо в морі, і тільки хвилька плюскотить. І сонце лізе й лізе вгору і все навколо золотить. На березі цикади чітко безперестанно спів ведуть. А хлопчаки тим часом в сітку принаду краб’ячу кладуть. Крабча здаля вже чує їжу, а їсти хочеться давно! І просто в сітку сміло лізе, бо ще мале й дурне воно. І раптом хтось його хапає і витягає на пісок. І от на березі лунає дзвінкий дитячий голосок:
  • 135.
    135 — Який маленькийта хороший! Як смішно ніжками плете! Його не треба класти в кошик, нехай на волі підросте! Ми тільки глянемо спочатку і в море пустимо назад! — Уважно стежать за крабчатком сім пар веселих оченят. А крабик зляканий скоріше шукає маму і сестер. Тепер вже він порозумнішав і не тікатиме тепер. Ой, як зраділи всі тутешні, що повернулося маля! І радо плеще в чорні клешні велика краб’яча сім’я. ДВА ГРИБОЧКИ Ось два грибки з-під колючок З’явилися в ліску. Один із них — це Маслючок В блискучім ковпачку, А другий — хоч маленький ще, — Та справжній Білий гриб! Ласкаве сонечко пече, Минає кілька діб, — Грибки міцнішають щодня, Тугі, як колобок. Вже кожен з них не маленя, А підліток-грибок. От раз почули два грибки — В траві під ялівцем Якісь заброди-слимаки Змовляються тихцем: Мовляв, де сосни та дуби — Для нас пожива є. Там оселилися гриби, І щогодини, щодоби Все більше їх стає...
  • 136.
    136 — Ходім негайно,позвемо Всіх родичів своїх, На рід грибний нападемо І переможем їх! Сказали так і подались Без зайвих балачок... Затрясся, мов з осики лист, Злякався Маслючок: — Біда! Ховаймось швидше, ох! Зариймось в колючки!.. — Хіба ж лише для нас для двох Страшні ці хижаки?! Нам поспішити зараз слід У ліс, в найглибший глиб, І попередить весь наш рід! Промовив Білий гриб. — Не можу! Й ти не зможеш теж! — Маслюк заскиглив. — Ох! Ти ж на одній нозі впадеш! Ховайся краще в мох! І Маслючок під ковпачком Скандзюбився, приліг, Накрився глицею, листком І злякано застиг. Та Білий гриб відмовив: — Ні! Я все одно піду! Піду до нашої рідні І відведу біду! Зирнув навколо молодець І прутика знайшов, Зробив із нього костурець, Підперся — і пішов!
  • 137.
    137 Прямцем, між сосоні дубків Уперто — диб та диб!.. І от придибав до грибків Сміливий Білий гриб. Зняли грибочки плач та крик, Страшну почувши вість, — Спокійно! — мовив Боровик. — Ніхто ще нас не їсть! До вітерця звернувся він: — Лети, скажи пташкам — Нехай збирають свій загін І допоможуть нам! Тим часом військо слимаків Вже здалека повзе, Повзе між квітів і пеньків І все псує й гризе... Загін птахів не ждав, не спав — Полинув навмання, На ворогів, як хмара, впав І знищив їх до пня! Гриби зраділи! Кожен звав Героєм, молодцем Того, хто рід свій врятував, Підпершись костурцем. А Маслючок-страхополох Почув веселий крик І заховавсь ще глибше в мох, Бо сором дуже пік.
  • 138.
    138 ЛІСОВЕ СВЯТО І ріка,й горбок позаду — Не спиняються санки! Вже за млою снігопаду Видно ліс віддалеки. І з низинки та в низинку, Крізь замети снігові, Повз засніжені ялинки Мчать санки немов живі! От і ліс! Стоять мовчазно В білих шатах дерева. І навколо — блиск алмазний, Сон і тиша зимова. А санчата — попід віти Та й по лісі — навпростець! — Що за диво? — кажуть діти. — І чи скоро вже кінець? Якось вранці погуляти Вийшли в поле малюки. Глядь: санчата-ґринджолята На горбочку край ріки! — От так забавка чудова Наготовлена для нас! — Ззаду вмить сідає Вова, А попереду Тарас. І мала сестричка Майя Примостилась до ладу: Посередині сідає, Щоб не впасти на ходу. Нумо в путь!.. І от щодуху Ґринджолята мчать униз. Тільки вітер свище в вуха Та мороз щипа за ніс.
  • 139.
    139 Ще пробігли трохидалі, І санки спинились вмить. Глядь: ялинка, наче в залі, Серед галяви стоїть! Вся в прикрасах, у намисті Блискотить ялинка ця. Сяє зірка промениста На верхівці деревця. А навкруг — звіряток зграйки: Тут і білочки, й зайці, Сіроспинки, побігайки, Оленятка-стрибунці, І ведмедик — бурий пелех, І на соснах угорі Цілий гурт пташок веселих — Горобці та снігурі. Як побачили зайчата Вкрай здивованих дітей, Зразу кинулись стрічати І припрошувать гостей: — Просим, просимо ласкаво! Ми вас ждали цілий день. Нам без вас тут нецікаво: Ми ж не знаємо пісень! Вчіть скоріше нас співати Гарну пісеньку легку, Що співають всі малята У дитячому садку! Завели тут пісню дзвінко Майя, Вова і Тарас Та й пішли навкруг ялинки У веселий перепляс. А звірята всі — за ними! І таке розпочалось, Що, йдучи по лісі мимо, Зупинивсь рогатий лось.
  • 140.
    140 Зупинився, подивився Тишком-нишком з-засосни: «Ох, і я б повеселився, Та злякаються ж вони!» В дружнім колі, в спільнім хорі Сміх та галас на весь ліс. А тим часом перші зорі В синім небі зайнялись. — Мабуть, годі вже гуляти! — Раптом вигукнув Тарас. — Хай чудесні ґринджолята Відвезуть додому нас! Залунали крики, звісно, Збились всі навкруг дітей. Кожна лапка щиро тисне Руку кожному з гостей. Розступилось дружне коло, Звився сніг з-під полозків, І помчали знов ґринджоли Швидше вітру малюків Крізь замети величезні, Через поле, у село, До воріт примчали — й щезли, Мов нічого й не було!.. Полягали діти спатки На перинку пухову, І зосталась тільки згадка Про ялинку лісову.
  • 141.
    141 ПРО МАЛЕНЬКУ МАВПУ Взоологічному садку у тісній і холодній клітці маленька мавпа спить в кутку, і їй таке щось гарне сниться... Холодний вітер лист зриває, і дощ зажурно й нудно плаче, а серце рветься до теплого краю, якого мавпа зроду не бачила. Та їй колись розповідала мати, що там ніколи не буває холодно, там завжди сонце, мов птах крилатий, на землю кида проміння-золото... Там ходять на волі слони й жирафи, і мавпи лазять по довгих ліанах... Ота країна, далека Африка, усе вбачається в снах туманних. От якось стих у місті гомін, лише трамвай десь дзенькав чітко, і люди всі пішли додому,— а сторож забув замкнути клітку. Хвилина — й мавпа вже не журиться, стрибає з дуба на ялину! А там, біля воріт на вулиці спинивсь автобус в ту хвилину. Ще мить — сяйнули фари блиском, сирена заспівала голосно... Й ніхто не бачив в синім присмерку, що мавпа їде на автобусі! Десь аж за парком вилізла і пострибала від міста пріч... Аж поки її, голодну й знесилену, на аеродромі приспала ніч. Прокинулась, протерла очі — що за диковина така! Вона й не помітила в темряві ночі, що спала вона на крилі літака.
  • 142.
    142 Навколо вітер!.. Назустрічвітер!.. Літак у сині стежку креслить. — На південь, південь, де сонце й квіти! — кричить маленька мавпа весело. І от спустивсь літак додолу. І сонце світить, і небо синє... І проказала мавпа вголос: — Оце вже, мабуть, і тепла країна! Та біла чайка летіла мимо, почула слова ці й каже зажурено: — Ні, і тут ще буває зимно, а теплий край аж за морем буряним! Пливе у синім морі човен. Вітрило надимає вітер. А хвилі ходять невгамовно, неначе хочуть все розбити. От розгулявся шторм у морі, сердитий вітер зло регоче, здіймає хвилі, наче гори, і білий парус рве на клоччя. Ще налетів нестримним шквалом — і полетіла в море щогла!.. І вітром снасті розірвало, і хвилями розбило човна... Пливе розбита щогла по хвилях, то виринає, то знов заллята... Маленька мавпа за щось вчепилась, і так не хочеться потопати!..
  • 143.
    143 Коли це бачить— високо в небі журавлі летять кудись у синь. — Журавлі, журавлі! Опустіться до мене! — зойкнула мавпа з останніх сил. Журавлі почули й униз спустились. Схопила мавпу їх дружня зграя і понесла її на дужих крилах далеко-далеко, до теплого краю! А в тім краю омріянім, дальнім стоять стрункі й високі пальми, І мавпи лазять по ліанах. А сонце гріє узимку й влітку, на землю кидає сяйво-золото... Радіє мавпа й не згадує клітку, де їй було колись сумно й холодно!.. ПРО ПІВНИКА ТА КУРОЧКУ І ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ Були собі півник та курочка. Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу. Ось ідуть вони зеленим гаєм, навколо вітрець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ним ягідки, як червоне намистечко. От курочка й каже: — Півник-когутик, зламай мені прутик з зеленими листками, з червоними ягідками. Тільки півник хотів зламати, а з-під кущика зайчик із своєї хати: — Хто-хто тут ходить по моєму гаю? Хто-хто мої кущики ламає? Злякався півник:
  • 144.
    144 — Ходім кращедалі. Тут якісь звірі живуть небувалі, і вуха в них довгі, і самі вони сірі. Мабуть, це дуже страшні звірі. Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітрець кущі колихає. На кущах горішки і зелене листя. А курочці дуже хочеться їсти. От вона знов і просить: — Півник-когутик, зламай мені прутик, де листя зеленіше, де горішків рясніше. Тільки намірився півник зламати, а з дерева білочка із своєї хати: — Хто-хто тут ходить по моєму лісі? Хто гілля ламає на моєму горісі? Злякався півник: — Ходім краще далі. Бачиш, які тут звірі зухвалі. І вуха в них з китицями, і хвіст пухнастий. Мабуть, хочуть на нас напасти. Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітер дерева колихає, під деревами рясна травичка, а на деревах листя і смачні кислички. А курочка вже не може терпіти, починає півника знову просити: — Півник-когутик, зламай мені прутик, хоча б невеличкий, хоч дві кислички! Насмілився півник, почав ламати. Аж тут лисичка виходить з хати, така ласкава, розпушила хвостик: — Ах, прошу, прошу до мене в гості!
  • 145.
    145 Ось відпочиньте вмоїй хатинці — у мене є тут для вас гостинці, найкращі яблучка, смачні горішки. У вас, напевно, стомились ніжки, бо ви далеко йшли по гаю. А я давно вже на вас чекаю. Півник та курочка дуже зраділи: — Ой, які ж тут звірі хороші та милі! А хитра лисичка міркує собі. — Це ж мені буде добрий обід. Ось дала вона їм гостинців, лишила їх у своїй хатинці, а сама побігла по вовка-сусіду, щоб запросити його до обіду. Півник і курочка добре поїли, і відпочили, і так звеселіли, що півник навіть почав співати. Тут саме зайчик біг мимо хати. А зайчик насправді був дуже добрий. — Ти, — каже, — півник, занадто хоробрий.
  • 146.
    146 Хіба ти незнаєш цієї лисиці? Ось буде тобі за оті кислиці! А півник та курочка не ймуть йому віри: — Та тут же такі хороші звірі! Коли це білочка — плиг та плиг. І враз у віконце побачила їх. А білочка теж була зовсім не зла. — Тікайте, — каже, — швидше з цього кубла. Бо ця лисиця страшна та хижа, вона вас зараз обох заріже. Тут виглянув півник на подвір’я, а на подвір’ї — куряче пір’я... — Ой, ой, треба й справді мерщій тікати! А вже лисиця йде до хати, і вовк за нею, страшний та хижий. Іде й радіє, що буде їжа. Тільки стали вони на поріг, а півник та курочка в віконце — плиг! Та під кущами, під деревами та рясноцвітними муравами — мерщій додому! Та ледве встигли!.. А вовк з лисицею бігли, бігли — та не знайшли під кущами й сліду. І залишилися без обіду!
  • 147.
    147 ХАТИНКА НА ЯЛИНЦІ Там,де сосни та ялинки у лісочку стали вряд, скаче білка-сіроспинка, закликає всіх звірят. Сіра спинка, довгий хвостик, по деревах — плиг та плиг! — У свою хатинку в гості я сьогодні кличу всіх! У моїй малій хатинці, на ялинці між гілок, наготовлено гостинців для звіриних для діток! Полетіла швидко бджілка, понесла усім листи: «Всіх обідати до білки дуже просимо прийти». І, почувши цю новинку, по вечірній по росі у хатинку на ялинку поспішили гості всі: снігурі дзвінкоголосі, гостродзьобі ятелі, павучки, бджілки та оси, і розкошлані джмелі, і роззява — чорна ґава, і зайчата-стрибунці, і гладка зелена жаба, і веселі горобці. Ось нечутно, непомітно поспішає сірий кіт, щоб до білки-сіроспинки не спізнитись на обід. І жуки, жуки злетілись — музиканти-сурмачі: клишоногі, жорсткокрилі, усачі і рогачі. Сіроспинка всіх вітає, сіру лапку подає, ще й до столу закликає, ще й гостинці роздає. У хатинці на ялинці свято радісне іде. До світанку — співи й танки, і музика виграє. Грає бджілка на сопілку, дружно влад бринять джмелі, туки-туки дзьобом в гілку ятелі — приятелі. А зайчата- стрибунчата ще й горобчик-молодець підхопились та й пустились по травиці у танець! Горобців весела зграя танцювати почала. Грає, грає, виграває на сопілочку бджола! У хатинку на ялинку, де музика, співи й сміх, кличе білка-сіроспинка всіх звіряток лісових. — Тільки гусінь волохату ми не пустимо у хату. Бо вона у нашім лісі робить шкоду — просто жах! — з’їла листя усе чисто на маленьких деревцях.
  • 148.
    148 — І злодійкумишу ми в хаті не залишимо. Бо ця миша позавчора, позавчора уночі, влізла в білчину комору і погризла калачі. — І гадюку хижу ми із хатини виженем. Бо в пташиному гніздечку ця гадюка — лютий гад! — подушила всі яєчка і поїла пташенят! — Поточили короїди на деревах всю кору. Не покличем їх обідать і не приймем в нашу гру! Той, хто в лісі робить шкоду, хто нам лиха наробив, — хай до нас і не заходить! Ми не любим шкідників! Так у білки-сіроспинки розважались до зорі комашня й малі тваринки, горобці та снігурі. Рано-зранку, на світанку, по ранковій по росі із хатинки на ялинці розійшлися гості всі. Білка в хатці задрімала. Жабка спить на бережку. Тихо-тихо вранці стало у зеленому ліску. Навіть сосни та ялинки не колишуться, мовчать. І росинки на травинках, як намистечко, блищать. БДЖОЛИНА ПЕРЕМОГА — Дзум-дзум-дзум! — дзинчить сопілка в теплій ранковій імлі: це прокинулася бджілка на дубочку, у дуплі. Із дупла, немов із хатки, вилітають волохатки і сідають на квітки мед збирати залюбки. Назбирають меду досить і додому все відносять — до клітинок щільників для личинок-малюків. — Дзум-дзум-дзум! — немов сопілка пізно ввечері дзинчить: це летить трудяща бджілка після праці відпочить.
  • 149.
    149 А у лісі,у барлозі, у норі, де шумлять високі сосни угорі, де прудкі стрибають білки з верховіть, жив кошлатий непривітливий ведмідь. Як вилазить він з барлога уночі, та як піде без дороги крізь кущі, та до спілої малини добреде — аж оскома на старого нападе. Буркотить незадоволено ведмідь: — Чим би це мені солодким закусить? Десь недавно я прочув, що у бджілок солоденький та пахучий є медок. От по лісі я піду, піду, піду. Та бджілок отих знайду та нападу! Та почув це світлячок, непомітний черв’ячок. Він ліхтарик засвітив і комарика збудив: — Ой, комарик, любий брате! Треба бджіл порятувати, бо на них напасти хоче лютий велетень — ведмідь! І понісся серед ночі тонконогий молодець на узлісся, на дубочок, без дороги навпростець.
  • 150.
    150 — Бджоли, бджоли! Годіспати, вилітайте геть із хати, бо на вас напасти хоче лютий велетень — ведмідь! Стурбувались волохатки, швидко вилетіли з хатки. І на гілку, на дубок, сіла бджілка-ватажок: — Не тікати! Нас багато, наші жала — як голки. Треба хатку боронити, бо загинуть наші діти і медові щільники. А вже ворог просувається вперед. Чути — шорох пробігає між дерев. Чути хрускіт під вагою підошов: це ведмедище до дуба підійшов. Ось підходить волохатий та старий... Ось підводить хижу пащу догори... Ось він лізе по дупластому дубку: — Зараз, зараз покуштую я медку! Тут бджілки усі до зброї: — Дзум-дзум-дзум! — Як знялися цілим роєм: — Дзум-дзум-дзум! Задзвеніли, задзижчали на весь ліс. І вп’ялися гострі жала звіру в ніс. Не відпустять смілі бджоли розбишаку ні на мить.
  • 151.
    151 Покотився аж додолу переляканийведмідь... Ну й було ж тут реву-реву, як тікав він до нори! Навіть білки на деревах реготалися згори. Втік злодюга до барлога, а комарик на весь ліс про бджолину перемогу звістку радісну розніс. І в дуплі радіють бджоли: — Дзум-дзум-дзум! — лунає спів, — не злякаємось ніколи найлютіших ворогів. Всі ми дружні, всі — сестрички. Кожна бджілка — невеличка, та в великому рою всі ми дужі, одностайні і гуртом усіх, звичайно, переможемо в бою! ПРИГОДА З АВТОБУСОМ 1 На вулицях міста усе поспішає: ідуть пішоходи, несуться трамваї, автобуси мчать, пробігають таксі. Усі поспішають, працюють усі. І був там автобус — великий такий, блискучий, червоний і дуже швидкий. Одне тільки лихо: куди б він не їхав, завжди буркотів, працювать не хотів:
  • 152.
    152 — Не хочувозити по місту людей. Не хочу гудіти, катати дітей. Візьму та втечу, і поїду я сам співати-гудіти полям та лісам. І от серед ночі, як люди поснули, в автобуса очі ураз спалахнули. Тихенько, поважно сирена гудить. І двері гаража відкрилися вмить. І виїхав з нього автобус врочисто шукати дорогу по сонному місту. Шофера немає, ніхто не сидить. Він сам повертає туди і сюди. Повз темні будинки, заводи та міст виблискують шини великих коліс. Останні будинки лишились позаду. І їде автобус по полю у ліс. 2 Освітлює місяць м’який моріжок. Зайчатка зійшлися в веселий танок, і білки стрибають на мшистому пні, і птахи співають — радіють весні. Та що це? Ой, що там так страшно гуде, крізь морок-темноту по лісі іде? Злякались звірята, сховались в кущах і дивляться здалека: що там за жах?
  • 153.
    153 Це їде автобуспо лісі вночі. Великі колеса ламають кущі. І вогняним поглядом два ліхтарі, мов очі, вп’ялись в лісові чагарі. І раптом мотор закахикав і став. Колеса загрузли між стеблами трав. Сирена гуде і лютує — дарма. І охнув автобус: — Бензину нема! 3 Здивований ліс прокидається вранці: великий автобус стоїть на полянці. В очах-ліхтарях погасились вогні, і дужі колеса уже не страшні. Залазять в автобус звірята та звірі. Розсілись на подушках, як пасажири. Лисиця — в кабіні, неначе шофер, а птиці-синиці сідають на верх. Сідають на дахові птички-синички, приносять стеблинки, приносять травичку і вже починають гніздечко мостить. А білки-ласухи, пухнастенькі шубки, горіхи гризуть, і летять шкаралупки під напис: «Не можна плювать і смітить». А зайчики влізли з ногами на лави. А миші прогризли дірки для забави. І крутить лисиця кермо без пуття. І всюди безладдя, і всюди сміття. Нещасний автобус і плаче, й зітхає: — Чому я тікав від веселих трамваїв? Навіщо тікав від хороших людей? Навіщо тікав від маленьких дітей? Щоранку мене напували бензином, і чистили боки, й ладнали машину,
  • 154.
    154 і всі поважали йхвалили мене, і діти маленькі любили мене. А звірі глузують з недвижних коліс, і зовсім не бачать автобусних сліз, і зовсім не чують зітхань і плачу. І гірко, і боляче так втікачу... 4 І, мабуть, автобус загинув би так. Та раптом над лісом пронісся літак. — Привіт тобі, друже! — гукнув на льоту. І крикнув автобус: — Товариш, рятуй! Літак приземлився і вимкнув мотори. Налякані звірі сховались у нори. — Що сталось? — питає.— Чого ти тут сам? Бензину немає? Так я тобі дам. І стало так весело й радісно враз. Крутнулись колеса, і пихкає газ: — Доволі, доволі по лісі блукать. Не буду ніколи я з міста тікать! І зразу ж автобус поїхав назад — від птиць та звірят до хороших хлоп’ят. — Сідайте, хлоп’ята, в автобус ураз! Я буду катати по вулицях вас. Навколо трамваї, дзвінки голосні. Хлоп’ята співають веселі пісні. А з неба, з-під хмари, підспівує в такт хороший товариш — веселий літак.
  • 155.
    155 ПРО ЛІНИВУ ДІВЧИНКУ 1 Буласобі одна маленька дівчинка. І була вона така ледача, якої ще світ не бачив. Ніколи нічого не робила, тільки спала, пила та їла. От тільки-но сонечко гляне, всі діти швиденько встануть, одяг- нуться, вмиються, приберуть постелі, і всі завжди бадьорі й весе- лі. Вже давно всі пішли з кімнати, а дівчинка все не хоче вставати, лежить собі в ліжку, потягається та на стелі мух роздивляється. Всі діти охайні та чепурні, а в нашої дівчинки руки бруд- ні, платтячко в неї засмальцьоване, черевички незашнуровані, крізь діри коліна видко, просто дивитися гидко. От діти й співають їй пісеньку: — Ой ти ж, дівчинко негарна, неохайна, нечупарна, подивись на себе. Вимий ручки, вимий личко, позав’язуй черевички, одягнись як треба. Бо як будеш бити байди, серед нас собі не знайдеш приятелів-друзів, ні з ким буде тобі гратись, будуть всі тебе цуратись по усій окрузі. А дівчинка їм відповідає: От іще мені турбота — лагодить одежу! Працювати неохота, краще я полежу. Що з того, що ви мене будете цуратись? Це для мене не страшне — я не хочу гратись! Та діти були дуже добрі, і все ж не цуралися лінивої дівчинки.
  • 156.
    156 2 Якось діти всізійшлись та й пішли в зелений ліс. Узяли з со- бою кошики й козубки, щоб збирати полуниці та грибки. І наша дівчинка, хоч і нехотя, а все-таки за всіма поплента- лась. Вона дуже любила полуниці. Ідуть діти й співають: — Зустрічайте нас, дубки, відхиляйте віти! Ось до лісу по грибки йдуть веселі діти. Вчора випав теплий дощ, виросли опеньки. Ми з грибами зварим борщ, ще й який смачненький! Зустрічайте нас, дубки, простелись, травице! Ось до лісу малюки йдуть по полуниці. Червонило ягідки сонечко недаром: ми варення залюбки з полуниць наварим. А дівчинка бубонить під ніс: — Та хіба за тим я йду в ліс, щоб гриби на борщ збирати, тільки спину собі натомляти? Не хочу я зовсім борщу, наїмся полуниць досхочу. Як прийшли діти до лісу, зразу хто куди розбрелися. І гри- бів тут, і ягід багато — збирати б їх та збирати! Тож не лінуються малюки — у всіх повні козубки. А лінива дівчинка, як прийшла до лісу та вибрала ягідне місце, сіла собі посеред травиці і давай їсти полуниці. Вже й не рано, вже й сонце пече, а їй усе хочеться ще та ще. Добре їй, що й ходити не треба — сиди та бери навколо себе. Додому збираються діти, а їй сподобалось так сидіти, от вона й каже їм: — Ви йдіть, а я ще поїм. Пішли діти додому, а дівчинка зосталася в лісі сама.
  • 157.
    157 Почало сонце долісхилятись, стала ніч на ліс насуватись, стало темним зелене листя... Вже не хочеться й ягід їсти. Зажурилась дівчинка й каже: — В лісі темно, неприємно, і дітей нема ніде. Хто ж тепер до мене прийде і додому доведе? А потім вона подумала трохи й заспівала: — От іще мені турбота! Не піду додому я, з ранку там у всіх робота аж до вечора щодня: одягатись, умиватись, рано-вранці уставать, прибирати всі кімнати, ще й панчішки зашивать. Хай це роблять інші діти! Я не хочу вдома жить, краще буду в лісі жити і нічого не робить. Буду їсти полуниці та співать собі пісень, буду спати на травиці, якщо схочу, цілий день. І вона пішла собі, співаючи, по лісі. І так далеко зайшла, що коли на другий день діти стурбувались і кинулись її шукати, вони ніде не знайшли лінивої дівчинки. 3 Почала дівчинка в лісі жити, за домом не стала тужити. Ці- лий день лежала вона на травиці, їла смачні полуниці, гризла лісові горіхи і пісень співала для втіхи. І нічого їй робити не до- велося: не розчісувала собі волосся, ні рук, ні лиця не вмивала, панчішки зовсім порвала і ходила, мов яке страховище, лісовим пташкам на посміховище. А потім літо скінчилось і настала осінь. Стало холодно й мо- торошно самій у лісі, і пішла дівчинка шукати собі товаришів.
  • 158.
    158 Прийшла вона довеликого дупластого дуба. На цьому дубі жила родина веселих працьовитих білочок. Білочки гостинно зустріли дівчинку, і почала вона жити коло них. Цілими днями сиділа вона під великим дубом і дивилася, як заклопотані білочки збирають горіхи й гриби, готують запаси на зиму. А білочки співали: — Скінчилося літо, надходить зима. У лісі роботи багато. Нічого милішого в світі нема, як дружно усім працювати. Спадають додолу пожовклі листи, дерева зажурені й тихі... Нам треба на зиму грибів запасти та стиглих ядерних горіхів. Завзято і дружно працюємо ми, аж поки милує нас осінь, щоб потім голодної злої зими боятися не довелося. А дівчинка все не працювала, про зиму зовсім не дбала. На- збирає горіхів жменьку та й ласує собі любенько. Скоро й листя з дерев пооблітало, і горіхів зосталося зовсім мало, стала дівчинка голодна сидіти та в білочок їсти просити. А білочки їй кажуть: — Якщо будем тебе годувати, ми не зможемо самі прозиму- вати. Краще б ти сама завчасу назбирала собі запасу. Але горіхи лишилися тільки на найвищих гілочках, і дів­ чинка не схотіла по ці горіхи лізти. Білочки самі все обірвали. Прийшов листопад місяць. Лихі часи почалися. Дупло не- привітне, холодне. Сидить у ньому дівчинка голодна, сидить і зубами цокоче, а нічого робити не хоче. А в білчиному дуплі на вершечку настелено тепле гніздечко, мохом дірки законопачено, на зиму все передбачено. А що хар- чів до комори нанесено — вистачить до самої весни!
  • 159.
    159 4 Одного погожого ранку,після смачного сніданку, пішли по- гуляти всі білочки, пострибали з гілки на гілочку. Голодна дівчинка теж вилізла з свого дупла, та не схотіла з білками гуляти. Сіла вона під дубом на зів’яле листя та й за- плакала з горя й досади. А неподалечку від білчиного дуба жила миша гострозуба. Була вона хитра, відлюдна та зла і з білками не в злагоді жила. Почула миша, що дівчинка плаче, підійшла до неї нишком та й говорить солодким голосом: — Годі плакать-голосити, мало користі з плачу. Якщо хочеш — будеш сита, я сама тебе навчу. — Хочу, хочу! — закричала дівчинка.— Навчи мене, люба мишко, де дістати хоч півгорішка? — Навіщо півгорішка? — посміхнулася мишка.— Ти мо- жеш легко дістати горіхів хоч цілу торбу. От слухай: Вдома білочок нема, ти зосталася сама. Лізь по дубу вгору-вгору аж у білчину комору, там горіхи і гриби забери усі собі. Та не забудь зі мною поділитися в подяку за добру пораду. «Ой, як же так? Хіба гоже красти? Може, краще з голоду пропасти?» — подумала дівчинка. Але це вона тільки подума- ла, а сама полізла до білчиного дупла. В дуплі нікого не було, тільки одне маленьке кволе білченя, та й те спало міцним сном у кубелечку з листя. Заглянула дівчинка в комору, а там горіхів цілі гори, і смач- ні сушені полуниці, і хороші грибки, і кислиці... Хутко скину- ла дівчинка фартушок, зробила з нього мішок та й забрала всі ягоди, гриби й горішки, не залишила білкам анітрішки! Швидко злізла дівчинка додолу, поділилася з хитрою ми- шею, наїлася всмак і заховала харчі у своєму дуплі. Потім сіла знову під дубом, сидить і чекає, що ж буде далі?
  • 160.
    160 5 Захиталися на деревахгілочки, повертаються додому білоч­ ки. Стриб, стриб до дупла та в комору — пообідати б саме впору. Коли зирк — в коморі ані кришки: ні ягід, ні грибів, ні горіш- ків. Почалася тут метушня. Розбудили мале білченя, питаються білочки в нього — чи не бачило воно злодія лихого? — Ні,— відповіло білченя,— нікого не бачило. — І я теж нікого не бачила! — сказала дівчинка. Тільки вона це зовсім тихенько сказала, бо їй соромно було брехати. А правду сказати вона не наважилась, та й не хотілося віддавати смачні речі, що їх вона так легко, не працюючи, діста- ла. Отже й сиділа вона мовчки біля свого дупла і ніяково диви- лась, як білки по дубу скачуть та з горя мало не плачуть. Проте білки не такий народ, щоб марно бідкатися. Плачем лихові не зарадиш! — Далеко-далеко в лісі,— сказала одна стара та мудра біл- ка,— є таке місце, де ще багато залишилося горіхів і дикі груші є серед жовтого листя під деревом. Підемо зараз туди всією ро- диною та й назбираємо знову великий запас на зиму. Білки, не гаючи часу, зібралися в далеку путь, а дівчинку попросили, щоб вона доглядала мале білченя, бо вони не скоро повернуться. — Догляну, догляну, не турбуйтеся! — охоче відповіла дів­ чинка. Вона дуже зраділа, що білки таки назбирають собі хар- чів на зиму і не загинуть від голоду через неї. 6 Зосталася дівчинка знову сама біля дуба, сидить і пильнує, щоб мале білченя собі шкоди не наробило. А мале білченя біля неї грається, по жовтому листю перекидається, крутиться по траві колесом, ще й пищить тонесеньким голосом. Дивилася-дивилася дівчинка на нього, та навколо немає ні- чого страшного, от і набридло їй за малятком стежити, і схоті- лося їй полежати. А як простягнулася на сухій травиці, зразу ж і заплющила очиці, і міцно-міцно заснула, і нічого більше не чула. І ніхто не знав, ніхто не бачив, що за кущем притаїлася стара лиходійка-лисиця. Вона стояла так тихо-тихо і ласо дивилася на білченя. А сама собі під ніс такої пісеньки наспівувала:
  • 161.
    161 — Ой, поганозвірям хижим жити в світі повелось: скрізь, де можна вкрасти їжу, завжди є на варті хтось. У пташарні кури гарні, стереже їх пес Пірат. Якби він та був нероба — я поїла б всіх курчат. Вовк, мій родич, теж не може влізти нишком у хлівець. Якби спала там сторожа, він поїв би всіх овець. Якби всі були ледащі, як ця дівчинка мала, нам жилося б в світі краще, завжди сита б я була. А поки вона це наспівувала, білченя відійшло трохи далі від за- снулої дівчинки. А лисиця цього тільки й чекала — стриб до нього, схопила і щодуху в кущі. Білченя як закричить, дівчинка прокинулася й бачить — тіль- ки лисячий хвіст майнув у кущах... А лисиця мчала усе далі через кущі та хащі, і мале білченя зля- кано кричало. А дівчинка бігла щосили за нею, хапала в руки сухі гіллячки і ялинові шишки — все, що в руки потрапить,— і кидала в лисицю. І так вони вже далеко-далеко забігли, і скоро б уже лисиця до- бігла до своєї нори, коли це враз одна велика гостра шишка вда- рила її просто в ніс. Це дівчинка так влучно ту шишку кинула. Завищала лисиця від болю, аж поточилася, і випустила із зу- бів білченя. Білченя — прожогом назад. А дівчинка як кинеть- ся до нього, схопила його на руки і до себе притиснула. Лиси- ця повернулася, зубами клацає, відняти свою здобич хоче... Та дів­чинка як оперіщить її гіллякою по голові — так і дременула геть зла розбійниця і сховалась у свою нору. 7 Пішла дівчинка з білченям додому. А навколо ліс незнайо- мий, і до білчиного дуба далеко, і нести білченятко нелегко. Раніше дівчинка ніколи б не погодилася йти з такою ношею,
  • 162.
    162 а тепер вона зовсімне чує, що руки затерпли, що ногам важко переступати в купах посохлого листя, що зустрічні кущі-чагарі дряпають її своїми гострими колючками, дорогу перетинають. Іде дівчинка і думку думає: як це так воно сталося, що була вона колись дівчинка непогана, тільки робити нічого не хотіла, а тепер стільки лиха наробила: і злодійки-миші послухалася, хар- чі в білочок позабирала, і білочкам збрехала, правди не сказала, і мале білченя не догледіла — через неї воно мало не загинуло. Якби не лінувалася вона горіхи збирати, не довелося б їй красти та брехати. Якби не лінувалася вона малятко доглядати, не схопила б його розбійниця зубата. Якби не лінувалася вона працювати, як усі інші діти, не довелося б їй у лісі в голоді та холоді сидіти, і жила б вона вдома, а не в дуплі, і були б у неї по- други та приятелі... І коли дівчинка все це передумала, почала вона, йдучи, біл- ченя колисати і тихенько пісеньку співати: — Засни, моє малятко, нічого не страшись... А я вже лінуватися не буду, як колись. Не підпущу до тебе я зажерливу лису, я любе білченяточко додому донесу. Усі горішки й ягоди я білочкам віддам, — хто добре працюватиме, той все заробить сам. А хто бажає ледарем на білім світі жить, той тільки з лиходіями примушений дружить. Хороші друзі, подруги у мене вдома є... Засни, моє малятко, звіряточко моє. Так співаючи, дівчинка й незчулася, як дійшла до великого дуба. А білки тим часом повернулися і дуже схвилювалися, не побачивши ні дівчинки, ні білченяти.
  • 163.
    Коли це івона йде і білченя на руках несе! А білченя як за- кричить: — Мамо, мамо! А мене лисиця вхопила, а дівчинка мене вря- тувала. Тут усі дівчинку почали хвалити, цілувати, почали їй груші й горішки давати та казати, яка вона хороша та мила, що ма- леньке білченя оборонила. А дівчинка їм на це каже: — Ви мене не хваліть і не цілуйте, бо я зовсім не хороша. Я й білченя не доглянула з лінощів, і ваші горішки вкрала через те, що сама збирати лінувалася... Заберіть тепер усе назад і на мене не гнівайтесь, бо я вже не буду ледаркою і піду до себе додому. Здивувалися білки, зраділи, що отак скінчилося діло, і ста- ло їм дуже шкода, що від них дівчинка відходить. Та нічого не поробиш — треба ж їй нарешті додому повертатися. Пішли білки всією родиною, повели дівчинку лісом та доли- ною, показали їй стежку знайому, і побігла вона додому. А діти побачили дівчинку, побігли їй назустріч і загукали: — Ой, де ж ти так довго пропадала? Ой, яка ж ти розпатлана й страшна, вся одежа подерта й брудна! А дівчинка засміялася й каже: — Ну, тепер уже цьому кінець. Дайте мені швидше гребі- нець, розчешу я собі волосся, щоб лякатися вам не довелося. Не- сіть мені води та мила, зараз стану я чиста й біла, а потім дайте голку та нитки, позашиваю я всі дірки. Діти дуже здивувалися й зраділи, що дівчинка тепер зовсім інша стала. Принесли вони їй усе, що треба, і всі разом стали їй допомагати. І стала дівчинка чистенька й чепурна, так що на неї стало любо дивитися. І почала дівчинка знову вдома жити, і працювати, і вчитися, і гратися з іншими дітьми, і всі її дуже полюбили.
  • 164.
    164 ЗАЙЧИКОВІ ПРИГОДИ Стрибайчик стежкоюлісною Плигав поволі — стриб та стриб! І раптом бачить: під сосною Сидить великий білий гриб. — Диви! Грибок! Ну й чудасія! Адже ж учора випав сніг... Моя матуся так зрадіє І нам спече грибний пиріг! Зірвав він гриб — та й знов стрибати, Не оглядаючись кругом, Аби скоріш поласувати Смачним гарячим пирогом. Аж ось їжак по цій стежинці Біжить назустріч напрямки. Несе морквину він на спинці, Настромлену на колючки. — Добридень, друже! Що це в тебе? — Грибок хороший, бачиш сам! — Ой, це ж мені такого й треба! За нього моркву я віддам!
  • 165.
    165 Стрибайчик каже: —За морквицю Грибом охоче заплачу, Бо морква ця ще й як згодиться Моїй матусі до борщу! Поклав він моркву до торбинки І далі стежкою побіг. Навколо сосни та ялинки Присипав перший білий сніг. Коли це білочка назустріч Бреде, плететься спроквола: Ніяк з головкою капусти Не може впоратись мала. — Спинися, друже, на хвилинку, Бо я захекалася вкрай! Віддай мені свою морквинку, А ти капусту забирай! Стрибайчик згодився зраділо — Капусту ж люблять всі зайці! — І посміхнувся: — Добре діло! Матуся зробить голубці! Пішов він далі. Бачить — збоку Поміж сосонок навмання Іде на гірку невисоку На лижах сіре козеня. — Що ти несеш таке хороше? — Капусту свіжу, бачиш сам! — Віддай мені, я дуже прошу, За це тобі я лижі дам! Стрибайчик радо став на лижі, Підперсь ціпками та й побіг. Ой, гарно ж як навдивовижу Виблискує на сонці сніг!..
  • 166.
    166 Коли, засапавшись, назустріч Ідеведмедик-дивачок: Він зверх свого пухкого хутра Напнув новенький кожушок. — Ой, жарко, парко! Я загину!.. Від тягара мене звільни: Візьми собі цю кожушину, А лижі подаруй мені! Що ж, і на це Стрибайчик згоден! Побігло далі зайченя, Пишаючись з своєї вроди Та ще й з нового убрання. Вже й день до вечора схилився, Вже в небі зіронька блищить. Коли це зайчик зупинився І чує — щось в снігу пищить. Він ближче підійшов і бачить: Серед обгризених гілок Сидить в снігу і гірко плаче Малий тремтячий байбачок. Стрибайчик здивувався дуже: — Чому ти в ліс прийшов гулять? Адже ж я добре знаю, друже, Що байбаки узимку сплять! — Таке ж мені казала й мати, Та я не слухався ніяк... Мені схотілось погуляти! — Відмовив, схлипнувши, байбак. — Ну й погуляв... Я в лісі цьому Від холоднечі ледь не вмер... Живий, напевно, вже додому Не доберуся я тепер!..
  • 167.
    167 На наше поле,в нашу нірку Добратись швидше я б хотів!.. — І знов байбак заплакав гірко, А сам ще дужче затремтів. Захвилювався наш Стрибайчик, Перехопило в нього дух! — Не плач, — він каже, — а вдягайся Скоріше в теплий цей кожух! В нім не замерзнути ніколи! І ще до ночі дійдеш ти В своє житло, на ваше поле, І зможеш спати залягти! Байбак закутався в кожуха, Подякував і сльози втер, Ще й обіцявся маму слухать І взимку спати відтепер. А наш Стрибайчик на морозі Набігався й додому йде. Ось і домівка! На порозі Стоїть матуся й сина жде. — Де ти гуляв так довго, синку? — Матусю, я грибок зірвав! — А де ж це він? — Та за морквинку Я їжакові гриб віддав. — А де ж морквинка? — На капусту Я ту морквину обміняв... — Капуста ж де? Похрумав з хрустом? — Ні, обмінявся з козеням.
  • 168.
    168 Віддав за лижікапустину... — А лижі де?! — Малий ведмідь Нову хорошу кожушину На лижі виміняв умить! — А кожушина де?! — Матусю, Там байбачок замерзнуть міг... Ну, я й віддав... щоб у кожусі До свого дому він добіг!.. Все розповів, а сам боїться: Що мама вимовить в одвіт?.. Бо, може, він робив дурниці І вів себе не так як слід?.. — Я дуже рада, — каже мати, — Що син у мене молодець! — І повела його до хати. А тут і казочці кінець.
  • 169.
    169 ХТО СИЛЬНІШИЙ Одного разуСонце й Вітер Посперечались не на жарт: Хто з них із двох сильніший в світі І більш за те пошани варт? Говорить Вітер: — Я суворий, Я нажену на всіх страхи, Я й розхвилюю синє море, Я й на хатах зірву дахи! Я взимку віхолою вію, Усе заметами запну. Я і тебе здолать зумію — На тебе хмари нажену! — Зате ж весною, — Сонце каже, — Поглянь на перші квіточки: На них мій промінь тільки ляже — Вони й розкриють пелюстки. І на деревах змерзлих, голих Бруньки розпукуються теж... Мені послушне все навколо, Бо сили маю я без меж! Як влітку все росте і спіє — Це ж я життя всьому даю, Це ж я усе навколо грію, І все ласкаю, і люблю. Коли ж пташиний спів замовкне, Я порядкую як на те — Звелю тихенько: «Листя, жовкни!» — І листя стане золоте! Скривився Вітер нетерпляче: — Еге ж, це поки я притих! А як подму, тоді побачиш, Що залишу я з квітів тих!
  • 170.
    170 Та ще йбез жодного зусилля Я на дерева налечу І все те жовте листя з гілля І позриваю, й розмечу! Та що казати?! Нумо нині Ходім провірим — хто із нас Скоріш страху завдасть людині І роздягти зуміє враз?! Пішли. Аж глядь — по полю чітко Веде до ставу людський слід. І справді, здалека вже видко — Людина вибігла на лід! На голові пухнаста шапка, На плечах теплий кожушок, Кашне червоне в білу крапку Та ще й ремінний поясок. І ковзани в людини гострі... Її впізнати можна враз! Звичайно ж, ця людина — Костик. Отой, що ходить в другий клас. Ось він на старті, як годиться, Пригнувшись на хвилину, став Та й полетів, помчав як птиця Через увесь широкий став! А Вітер каже: — Ну й людина! Та хто ж її не дожене?! Зірву я миттю й кожушину, І шапку, й в крапочку кашне! Присвиснув Вітер і помчався, На хлопця налетів як стій! І тут, на диво всім, почався Між хлопчаком і Вітром бій. Завивши так, що стало жаско, За шапку Вітер враз смикнув! А Кость лише міцніш зв’язки Під підборіддям затягнув.
  • 171.
    171 Тоді, іще грізнішзавивши, Рвонув вітрило кожушок, А Костик, ходу не спинивши, Затяг тугіше поясок. Вітрило за кашне узявся, — Бо ще двобою не кінець! — А Кость лиш дужче замотався Й заткнув кінці за ремінець. Та як почне робить фігури, Виписувати кренделі!.. І Вітер зупинивсь похмуро Та й ліг безсило на землі. — Тепера я візьмусь за діло! — Тут голос Сонце підвело І заблищало, заясніло, Розливши світло і тепло. Воно торкнулось обережно До хлопчакової щоки Та й каже: — Скинь важку одежу, Щоб далі бігать залюбки! І Костик скинув кожушинку, Жбурнув кашне і шапку в сніг І, заспівавши пісню дзвінко, Навколо ковзанки побіг. Сплеснулась рибка в ополонці, Лід заіскрився, наче скло... І Вітер подививсь на Сонце Та й каже: — Ти перемогло!
  • 172.
    172 ЖОЛУДИК На вільній волі,на узліссі, Підвівши вгору буйний чуб, На всі кінці гіллям розрісся Розложистий, вітластий дуб. Всі, хто бував у цьому місці, Його прозвали Зимовик, Бо він всю зиму в жовтім листі Аж до весни стояти звик. Весною ж брались зеленіти На нім листочки молоді, І в пишній зелені щоліта На ньому стигли жолуді. І він стояв і слухав любо Пісні пташок і вітерця... Ось під отим крислатим дубом І почалася казка ця. * * * Заграв вітрець в свою сопілку І по-осінньому війнув. Зірвався жолудик із гілки І долі з дерева стрибнув. Він був опуклий, зовсім стиглий, Блискучий, гарний... Недарма До нього білка враз підбігла Та й каже: — Кращого й нема! Таку хорошу жолудинку Охоче я негайно з’їм! — А він на те їй: — Сіроспинко, Послухай, що я розповім. Я ж не якесь дрібне ледащо, — В далекі мандри я іду, І з мене виросте найкращий З усіх дубів найвищий дуб.
  • 173.
    173 Тож відійди здороги, білко, Мені в путі не заважай! — Вона й відскочила на гілку: — Пробач, будь ласка... Прощавай! І покотився далі жолудь. Коли назустріч, з-за куща, Біжить, спустивши рильце долу, Гладеньке дике кабанча. — Ой, жолудь! — каже. — Річ путяща! Його я враз охоче з’їм! — А він на те: — Послухай краще, Що я про себе розповім. Я — дуба син! І сам я буду Теж велетнем, як батько мій. Мій рід відомий скрізь і всюди, І їсти ти мене не смій!
  • 174.
    174 Кабанчик здивувався дуже: —Ну що ж, не їстиму тебе! Хіба ж я міг гадати, друже, Що справді ти таке цабе?! Знов покотився жолудь прямо. Коли назустріч — оленя: — Ого, такими жолудями Я радо снідав би щодня! — Ні, — каже жолудь, — я ж не простий, Я — дуб майбутній, зрозумій, З усіх дубів найвищий зростом! І їсти ти мене не смій! І оленятко відступило... А жолудь — далі, по траві. Та раптом щось його вхопило, Аж задзвеніло в голові! І він заверещав, заойкав, Не може вимовить слівця... Це дужий птах, красуня сойка Схопила дзьобом мандрівця! Схопила — та й летить помалу. Неквапно змахує крильми І думає: «Пора настала Підготуватись до зими. Поназбираю жолудів я, Сховаю в нірку біля пня, А взимку, в пору безхарчів’я, Досита їстиму щодня!» Отак-то жолудь опинився В землі, в задусі, в темноті... А дужий птах кудись подівся Чи то забув місця оті... Та жолудик у нірці темній Не згинув, вижив як на те, — Він корінцем вчепився в землю, Проріс — і вже росте, росте!..
  • 175.
    175 * * * Іось на галяві край ставу, Сміливо здершись на горбок, Стоїть зелений, кучерявий, Веселий молодий дубок. Стоїть, міцніє рік за роком, В нове вдягається вбрання, І стане він колись високим, Таким, як вся його рідня. Він житиме літ зо сто, з двісті, А то й багато сотень літ... Та не забуде, як колись-то Стрибнув — і покотився в світ!.. Він буде сонцеві радіти, Пісням пташок і вітерцю. А білочкам і любим дітям Розповідати казку цю. ЧАРІВНА ХУСТИНКА У колишні давні днини, в незапам’ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка чи билиця, що була собі вдовиця і росла при ній дочка, вередлива та бридка. А жила в тії вдовиці ще й сирітка білолиця і такої красоти, що подоби не знайти. Вранці піде до криниці — наче місяць заясниться, як додому поверта — ніби зірка золота, а як стане говорити — мовби ронить самоцвіти, тільки пісню заспіва — все навколо ожива... Що для квітки літнє сонце — так і мати рідній доньці: і зогріє, і зростить, і від лиха захистить. А безрідній сиротині — що калині при долині, між чужих людей зростать — тільки лиха зазнавать. Рідна доня Якилина, що не візьме, що не кине, то за все їй похвала, ще й подяка немала.
  • 176.
    176 А сирітка безталанна, краснадівчина Оксана, що не зробить — все не те, що не скаже — все пусте. Рідній доні завжди свято, все б гуляти та співати, а сирітка й хліб пече, і пере, й пряде, і тче. Та красуня білолиця не зітхає, не смутиться і в роботі, як на те, наче квітонька цвіте. Дні біжать, роки злітають, і дівчата підростають. А як стали на порі — вже і гості на дворі: йдуть і здалека, і зблизька, б’ють вдові поклони низько, звідусіль, з чужих країв засилають старостів. Про Оксану тільки й мова, а про другу — хоч би слово! Не бере ніхто дочку, вередливу та бридку. Всім вдовиця відмовляє, а сирітку б’є та лає. Якилина сльози ллє, ще бридкішою стає. Все одно — нема поради! І, зчорніла від досади, крашанок вдова взяла і до знахарки пішла. — Так і так, мовляв, бабусю, ще й не тим тобі вклонюся — не відмов, поворожи, у біді допоможи. Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! — А бабуся так їй каже: — От що я тобі пораджу: може, правда, може, ні, а в далекій стороні, за горами, за морями, за широкими степами, є дрімучий темний бір, де ніколи з давніх пір людське плем’я не ступало,
  • 177.
    177 чорних сосон нерубало... Знайдеш ти у тім бору бабу мудру та стару. В неї є чарівна скринька, а в тій скринці є хустинка. Як оту хустинку взять, в три вузли перев’язать, то хустинка безумовно три твої бажання сповнить, хоч що хочеш забажай, тільки тричі — пам’ятай. Як хустинка буде в тебе, то й придбаєш скільки треба і багатства, і краси й доню заміж віддаси! — От хустинка! Що й казати! Тільки як її дістати? Як знайти до неї слід? Чи на захід, чи на схід треба йти до того краю? — А цього вже я не знаю, може, люди проведуть, може, зорі вкажуть путь... Йде додому зла вдовиця, наче хмара-громовиця, й думку думає одну — про хустинку чарівну. А коли дійшла до хати, то й надумала: послати по хустинку чарівну ту сирітку навісну. Якщо вернеться щасливо — то й насправді буде диво, а як зіб’ється з шляху чи зустріне смерть лиху, то нехай хоч дідько плаче!.. І вдовиця нетерпляче сироті дає наказ в мандри вирушити враз. Звикла дівчина в покорі все робить без перекорів: кажуть — значить треба йти і загадане знайти. Ой розлогий світ широкий! Ліс високий, яр глибокий, сині ріки, береги, степ зелений навкруги. І лежать по всьому світі вздовж і вшир дороги биті, і наїжджені шляхи, і неходжені стежки — і вибоїсті, і рівні. Хоч на південь, хоч на північ, і на захід, і на схід — скрізь прямує людський слід. От дорогами-шляхами, невідомими стежками йде красуня молода, і легка її хода, бо назустріч їй з привітом дерева схиляють віти, край розложистих доріг квіти хиляться до ніг. Уночі травиця стеле для мандрівниці постелю, і невтомні солов’ї заколисують її. Зійде місяць яснорогий — вкаже дівчині дорогу, стежать зорі золоті, щоб не збилася в путі. На дорозі перехожий добрим словом допоможе, а в незайманих лісах птиці виведуть на шлях. Тож Оксана і не збилась, в довгих мандрах не стомилась, не згубила красоти
  • 178.
    178 й наближалась домети. І прийшла та мить жадана, як побачила Оксана той дрімучий темний бір, де ніколи з давніх пір людське плем’я не ступало, чорних сосон не рубало. І пішла шукать в бору чародійницю стару. А навколо сосни чорні, наче привиди потворні, простягають їй навстріт пелехаті лапи віт. Чагарі сухим паліччям націляються в обличчя, рвуть одежу колючки, тчуть тенета павуки. Та Оксана не вжахнеться — там від гілки відмахнеться, там лозину відведе і вперед іде та йде. От і ніч зійшла на землю, стало в лісі зовсім темно. Вилітають з гущини величезні кажани, на ялині пугач стогне... Раптом — що це? — ніби вогник десь у лісі зазорів поміж чорних стовбурів. Йде мандрівниця до світла, бачить: хатка ледь помітна, причаїлась на горбку у густім ялиннику. Та така ж стара та древня — років зо сто їй, напевно: стріха мохом поросла, призьба цвіллю зацвіла, ще й гриби перед дверима, а в віконці вогник блима. Двері — рип! І в тую ж мить вийшла баба на поріг, зморщена, мала, щуплява, голосок такий писклявий: — Хто це тут в моїм бору стурбував мене, стару? Підійшла Оксана близько, уклонилась бабі низько й каже: — Це, бабусю, я. Мати названа моя наказала в вас уклінно попрохать якусь хустину, тим-то я й прийшла до вас в отакий неслушний час! Відказала їй бабуня: — Що ж, коли вже ти, красуня, дальню путь таку пройшла і мене в бору знайшла, я твоє бажання сповню, тільки знай — не безкоштовно: ти для мене послужи — у хазяйстві поможи,
  • 179.
    179 і як буде,білолиця, з тебе добра робітниця, то й тобі віддячу я: буде хусточка твоя. Хто охочий до роботи, тому праця не турбота, а Оксана, що й казать, змалку звикла працювать. Як взялась вона до діла, так робота й закипіла: тільки щось стара звелить — все вже виконано вмить. Так минули прудкобіжно, може, дні, а може, тижні, може, сплив і довший час — невідомо це для нас. Тільки от одного ранку каже баба: — Ну, Оксанко, чи бажала я, чи ні — догодила ти мені! Ось тобі чудесна скринька, а в цій скриньці є хустинка. Як оцю хустинку взять, в три вузли перев’язать, то хустинка безумовно три твої бажання сповнить, хоч що хочеш побажай, тільки тричі — пам’ятай. Та іще пересторога: ця хустинка ні для кого не придасться в ворожбі, а лише одній тобі. А як хустку віддаси ти удовиці тій неситій — чари зразу пропадуть. Прощавай, щаслива путь! — Зникла баба — де й поділась. А Оксана опинилась в полі з скринькою в руках. Перед нею — рівний шлях, сонце сяє, вітер віє, стигле жито половіє, зеленіють дерева, в небі жайворон співа. І Оксана теж співає та на скриньку поглядає: скринька, може, й чарівна, а на взір непоказна, зовсім проста, дерев’яна, а хустинка полотняна, хоч і біла, і тонка — звичайнісінька така. Рівна стежка край дороги так і стелеться під ноги, пахне солодко земля,
  • 180.
    180 гай видніється здаля. Йдемандрівниця до гаю, чує — з гаю крик лунає, стогін — гомін боротьби, аж тремтять старі дуби. Лютий, хижий птах-шуліка, гостродзьобий, превеликий, злісний клекіт видає й лебедицю білу б’є. Лебедиця вже безсила, ледве зводить білі крила, розлетілось по траві пір’я, зрошене в крові. І на того вбивцю злого, на розбійника лихого кинулась Оксана вмить. Хижий птах як засичить, він Оксану вдарив дзьобом і, схопивши в лапи здобич, чорні крила розпустив і в повітря підлетів. Лебедиця загибає, стогне, б’ється... І в одчаю пригадавсь Оксані враз баби мудрої наказ: відчинила миттю скриньку, в три вузли звила хустинку та щосили як гукне: — Згинь, потворище страшне! — Хижа птаха враз пропала. На траву лебідка впала, і здорова, і жива, й каже їй такі слова: — Красна дівчино хоробра! Видно, серце в тебе добре, що хустину чарівну у хвилину цю страшну ти не стала шкодувати, щоб мене порятувати. Значить, перше з трьох бажань ти вже висловила. Глянь! — Подивилася Оксана: а хустинка полотняна тільки сповнила наказ — вдвічі зменшилася враз! Склала дівчина у скриньку чарівну свою хустинку, відпочила під дубком і пішла своїм шляхом. Йде вона і день, і другий. Через поле та яруги стежка в’ється манівцем. І прийшла кінець кінцем в затишну ясну долину, щонайкращу для спочину. Край дороги, як на те, гарна яблунька росте. Підійшла Оксана ближче, бачить: всі галузки нижчі ще зелені, молоді, а вгорі — сухі, руді. І листочки на верхів’ї, кволі, зморщені, безживні,
  • 181.
    181 звисли сумно ізсучків, мов лахміття жебраків. — Що це, яблунько, з тобою? Чом ти хилишся з журбою і в весняні теплі дні сохнеш, наче восени? — Ах, красуне моя мила, — деревце зашелестіло, — я тому таке сумне, що було колись рясне, зацвітало пишним цвітом і родило кожне літо силу яблук золотих для старих і для малих. І мене мандрівці знали, ще здаля мене вітали і спішили в холодок під намет моїх гілок. А тепер хробак таємний підо мною риє землю, точить корінь, соки п’є, в світі жити не дає. Отже, й сохну я, і в’яну, скоро й дихать перестану, гострий біль мене пече, серце мліє боляче! — Затремтіла деревина, застогнала, як людина, і по стовбуру униз потекли краплини сліз. Жаль пройняв Оксані душу... «Що ж я тут зробити мушу? Як дивитися на це? Загибає деревце!» Тут вона відкрила скриньку, звідти витягла хустинку, зав’язала три вузли і сказала: — Вбивче злий, пропади, хробак таємний, у норі своїй підземній! А ти, яблунько, рости і по-давньому цвіти! — Тільки мовила дівчина, як почула деревина, що пекучий біль ізник і цілющий теплий сік напоїв сухе коріння і потік по стовбурині, по галузках, по листках, по засклеплених бростках. Підвелись галузки вгору, і мереживом прозорим квіти вкрили деревце. — Ой, хвала ж тобі за це! — деревце зашелестіло. — Ти зробила добре діло. Це вже друге з трьох бажань ти промовила. Поглянь! — Подивилась: від хустини залишилась четвертина, стала вся як шкураток, як кленовий той листок! Склала дівчина у скриньку чарівну свою хустинку і весела, як була, в путь далеку знов пішла. Скоро казку повідати, та не скоро путь верстати, а Оксана йде та йде, тиху пісеньку веде. І прийшла вона помалу у країну небувалу: що ні крок — такі дива, аж мутиться голова! Там на луках квітли квіти з різнобарвних самоцвітів, в золотім ярку текла річка з чистого срібла, там росли плоди незвичні
  • 182.
    182 на деревах полуничних, аз розложистих дубів мед прозорий капотів; там на вербах груші спіли, там жита, мов гай, шуміли, а в колоссі зеренце: кожне — з куряче яйце! А між луками-ланами, наче сонце між хмарками, у зеленому гаю був палац із кришталю. І такий він був блискучий, так виблискував сліпуче золотий на ньому дах — аж мінилося в очах. «Що за край такий багатий? В кого б це його спитати про такую дивину?» Бачить: люди на лану. Стигле жито убирають — топором стебло рубають, в’яжуть жито у снопки, ставлять копи, як хатки. На луці збирають діти квіти з дивних самоцвітів, квіти в кошики кладуть, до палацу їх несуть. Та чомусь пісень не чути і на всіх обличчях смуток, люди всі якісь худі, заклопотані й бліді. «Що за диво дивне в світі! Тут би жити — не тужити, чом же всі такі сумні в цій чудовій стороні?» Так подумала Оксана і наблизилась до лану, де трудилися женці з топірцями у руці, й каже їм: — Щасти вам доле не журитися ніколи в цьому світлому краю, як у справжньому раю! — Ой красуне білолиця! — каже так одна їй жниця. — Цей чудовий світлий край був би, може, й справді рай, ми жили б, розкошували, працювали б, як співали, якби наше все було: хліб, і золото, й срібло. Та сюди у давні роки володар з’явивсь жорстокий — лютий згубник-лиходій, шестикрилий хижий змій. Із потворами страшними, посіпаками своїми, всі багатства з року в рік він привласнювати звик. Ще ми платимо й данину: кожен день одну людину віддаєм на смерть тяжку — на споживу хижаку... Тож іди, та без загаю, геть з цього лихого краю, доки вік дівочий твій не згубив проклятий змій!.. — Та у відповідь дівочі спалахнули гнівом очі: — Не скорятись треба! Ні! Повставайте до борні! Розбирайте миттю зброю, на потвор ідіть війною, а із змієм жартома я розправлюся сама! — На цей поклик звідусюди до Оксани збіглись люди: і жінки, й чоловіки, і дівчата, й юнаки.
  • 183.
    183 Грізне військо підвелося, заблищалигострі коси, і сокири, й топірці в кожній стиснулись руці. Проти них страшні потвори не змогли чинить опору, бо в народнім серці гнів, як вогонь, полум’янів. Наче в морі грізні хвилі, йшли вперед повстанці смілі, всіх побили, як змели, й до палацу підійшли. Раптом грім пішов луною над всією стороною, звивсь, як хмара, чорний дим над палацом золотим. І з страшним гарчанням грізним, з диким брязкотом залізним із палацу виповз змій, у лусці він мідяній, із шістьма крильми страшними, лапи — з кігтями кривими, з ніздрів клубом дим летить, паща полум’ям пашить. Все від жаху скам’яніло, а Оксана гордо й сміло вийшла з гнівом на лиці і з хустинкою в руці. Та як вигукне до змія: — Згинь, проклятий лиходію, зникни з світу назавжди, щоб пропали і сліди! — Застогнав тут змій безсило, розметав залізні крила, і забивсь, і затрусивсь, і крізь землю проваливсь. Наче сонцем променястим, спалахнули очі щастям. Залунав з усіх грудей вигук звільнених людей: — Слава дівчині Оксані, що усі свої бажання не для себе зберегла, а для інших віддала! А тим часом стала хустка, як трояндова пелюстка... Вітерець як налетів, ту пелюстку підхопив, і вона злетіла вгору до блакитного простору й зникла десь в височині, мов розтала в тумані. А Оксана так сказала: — Я нічого й не бажала! Всі ці сили чарівні не згодилися б мені. Світ широкий та розлогий, скрізь ведуть шляхи-дороги, добрі люди всюди є, і ясне життя моє! Вийшов тут з-серед народу, наче день ясний на вроду,
  • 184.
    184 ставний красень-молодик і сказав:— Живи повік з нами, дівчино привітна! А коли тобі самітно здасться в нашій стороні, будь дружиною мені! — Тут Оксана подивилась — наче зірка заяснилась. Посміхнулася йому — наче день осяяв тьму. Що вона йому сказала — повіли б ми, якби знали, тільки відзвук тихих слів заглушив веселий спів. Це співали люди й птахи, і метелики, й комахи, і на людські голоси відгукалися ліси. А пташинки непомітні — бистрі вісники всесвітні — про Оксану рознесли поголоску по землі. Долетіли бистрі птиці і до злісної вдовиці, що бажала всім завжди тільки горя та біди. Удова з дочкою разом аж посохли від образи, що не їм, а сироті щастя випало в житті. І така їх заздрість жерла, що вони від люті вмерли. Тож недобре бути злим і дорослим, і малим!
  • 185.
    185 СВІТОЛЮБ-БОГАТИР От якби домене нині принесли хоч по краплині ви криничної води — я б дізнавсь тоді, що саме призвело нас до біди. Тут пішли в ліси та гори, до джерел, криниць прозорих навіть згорблені діди, і принесли по краплині всі криничної води. Світолюб води напився, ясним зором прояснився і сказав слова такі: — Від єдиної причини наші злигодні тяжкі: Що засів над нашим краєм, над простором цим безкраїм лютий велет Громобій, він живе між гір найвищих в темній башті мідяній. Всі багатства, всі красоти, краю нашого рясноти забирає він собі. Через нього гинуть люди в тяжкій праці та журбі. Щоб здолати Громобоя, треба викувати зброю, меч, що хиби не дає, бо не в кожній, знайте, зброї проти нього сила є! Що колись в одній країні біля річки у долині, де шумів крислатий дуб, був собі коваль у кузні, на імення — Світолюб. Люди дальні та навкружні йшли до нього, й словом дружнім зустрічав усіх коваль, що кував міцне залізо й гартував блискучу сталь. А в країні тій великій, де було кругом без ліку і багатства, і красот — у тяжких, нелюдських злиднях жив пригнічений народ. Що не день — важка робота, холод, голод та скорбота, ні спочинку, ані втіх не бувало там ніколи для людей трудящих тих. Як не бийся — все однако! І спитали люди якось Світолюба-юнака: — Ой, скажи ж хоч ти, ковалю, чом це доля в нас гірка? А юнак відповідає: — Людський розум не злітає за призначену межу. Я на це питання ваше сам нічого не скажу.
  • 186.
    186 Хто ж скуєтой меч замовний?.. І народ, надії повний, знов звернувсь до юнака: — По тобі, ковалю, справа, бо легка твоя рука! Світолюб розправив плечі, стиснув руки молодечі, аж налився кожен м’яз, глянув зором прояснілим і промовив: — Ну, гаразд! Буду зброю лаштувати — меч-гартованець кувати, а щоб мав він справжню міць, ви мені від ваших вогнищ по жаринці принесіть! Розійшлися поодинці люди всі. І по жаринці Світолюбу принесли. І розклав юнак багаття — блиснув пломінь серед мли, і злетіли вгору іскри, золоті, вогненні бризки — аж потьмарилось в очу! Вдарив молот по кувадлу, по сталевому мечу. Ой, важкий залізний молот! Градом піт стікає з чола і тече струмками з пліч. Та надійний меч замовний Світолюб скував за ніч. А як перший промінь денний впав з-за гір на ліс зелений, кинув поклик Світолюб, на коня баского скочив, тільки звився буйний чуб! В небі курява курилась, по землі трава стелилась, закипав в озерах вир, — як помчав стежками в гори ясноокий богатир. А за ним струнким загоном ззбройнимблискотомтадзвоном поскакали верхівці — всі, хто тільки був спроможний зброю вдержати в руці. Через ріки, скелі й кручі, через прірви неминучі богатирський мчав загін. І прискочив незабаром до найвищих верховин. Там стоїть на чорній скелі, серед дикої пустелі, темна башта мідяна, а навколо — хмура, мертва, скам’яніла сторона. Світолюб коня спиняє, грізним голосом гукає: — Гей, жорстокий Громобій! Що ж ти в башті заховався? Покажись, виходь на бій! І з’явився велет грізний, весь у панцирі залізнім, з булавою та щитом, аж під хмари досягає золотий його шолом. А за велетнем вояки — вірні слуги-посіпаки, вкриті золотом-сріблом, що жили з чужої праці, награбованим добром.
  • 187.
    187 Велет глянув, подивився, дикимреготом залився, наче грім загуркотів: — Хто це тут такий зухвалий турбувать мене схотів?! Помахав він булавою над своєю головою, підступив до юнака... Міцно стисла меч замовний Світолюбова рука! Як метнувся, звівся дубом кінь баский під Світолюбом — блиснув пломінь з-під копит! Як ударив меч уперше — розколовсь надвоє щит! Вдарив ще — сипнули іскри, розлетілася на дрізки велетенська булава! Втретє вдарив — і на землю покотилась голова!.. І звалилось важко тіло — аж кругом задвиготіла з тяжким стогоном земля, і потрощене каміння вниз поринуло з шпиля. В той же час загін народний одного звалив за одним всіх приспішників та слуг. Грім, і дзвін, і стогін битви розлягалися навкруг. Клубом курява курилась, по землі трава стелилась, як вертався Світолюб. — Гей, радійте, добрі люди, бо загинув душогуб! Та назустріч війську лине плач і стогін... І руїни скрізь чорніють навкруги: всі хатинки, всі будинки потрощило до ноги. І тоді промовив знову до народу тепле слово ясноокий Світолюб: — Ой, не плачте, не жалійте цих потрощених халуп! Бо взамін тих жител бідних, де жили ми в горі й злиднях без спочинку, без утіх, ми нове збудуєм місто — світле й радісне для всіх! Тільки хай докупи нині кожен з вас хоч по цеглині, по камінчику знесе — буде місто це дивніше і світліше над усе! Розійшлись по всій країні і принесли по цеглині і дорослі, і малі. І зросло чудове місто, найсвітліше на землі. І сказали Світолюбу: — Ти нас визволив від згуби, ти життя нам світле дав! Ти—найдужчий,наймудріший, ти віднині нами прав! Богатир сказав народу: — То ж я з ваших рук не воду, а народну мудрість пив, не в огні — в народній силі всепоборний меч сталив.
  • 188.
    Не з цеглин— з людської праці підвелися ці палаци, ці будинки осяйні, щоб жили в них вільні люди в праці, творчості й знанні. Із піщин зростають гори, із краплин — могутнє море, а з дерев — зелений сад. Так і в кожнім щирім серці — щастя спільного заклад! Розіллялось ясне світло, дерева в гаях розквітли, зашумів дрімучий бір — як народу уклонився ясноокий богатир. * * * Сонце світить і не гасне, зорі сяють повсякчасно, не спливають плеса рік — а народна сила й мудрість в світі житимуть повік.
  • 189.
  • 190.
    190 ПРОЛІСКИ як заб’ється ввікна, щоб злякать мене!.. Та в кімнаті в мене холоду не чуть. Проліски зелені в горщику ростуть. Проліскам блакитним тепло на вікні — розкривають квіти вінчики ясні. Буду поливати їх, буду берегти, щоб на Майське свято з квітами піти. Як зелені списи, з вогкої землі виткнулися в лісі проліски малі. Я візьму лопату, в ліс я побіжу, пролісків багато в горщик посаджу. Може, знов навмисно вернеться зима, зірве свіже листя, гілля полама. І завиє вітром, снігом як війне, НАВЕСНІ Навесні маленькі дітоньки — Ніжні паростки рослин — Просять їстоньки і питоньки, Щоб пробитись з насінин, Щоб разком, сім’єю дружною З-під землі прокласти хід, І набратись сили дужої, І з’явитися на світ. Ось велика, добра матінка — Годувальниця Земля Вже виводить з пітьми, з затінку Кожне зернятко-маля.
  • 191.
    191 Напуває діток соками Ігодує досхочу, Щоб зросли вони високими З ласки сонця і дощу. І стають рослинки смілими, Все міцніють і ростуть. І в полях весняні килими Зеленіють і цвітуть. ПЕРЕД СВЯТОМ Наступила вже весна, сонячна та світла. У садочку запашна яблуня розквітла. Ми скопали наш садок, щоб зростала травка, під бузком, де холодок, поробили лавки. Потім змазали вапном всім деревам ніжки і посипали піском у садку доріжки. А на кожнім деревці ми сьогодні зранку прив’язали прапорці від воріт до ґанку. Гляньте — наші малюки всі зібрались зрання. В нас віночки та стрічки, празникові вбрання. Будем ми пісні співать, танцювати славно, будем радо святкувать свято Перше травня!
  • 192.
    192 БІЛІ КОТИКИ На вербі,на пагіллі, білі-білі котики. Доторкнуться лагідно лоскотливим дотиком, доторкнуться котики, білі, невеличкі, до руки, до ротика, до моєї щічки. Відламаю гілочку, гілочку-вербичку, та поставлю в пляшечку, в пляшечку, в водичку, щоб листочки-стрілочки стали розвиваться на вербовій гілочці у моїй кімнатці. КВІТИ Під віконцями на сонці у весняному саду у земельку, як в постельку, я насіннячко кладу. Сонце, смійся! Дощик, лийся! Линьте, краплі, до землі, щоб на грядах у зернятах кріпли паростки малі. Прийде літо, будуть квіти, будуть в мене восени у віночку на голівці чорнобривці запашні.
  • 193.
    193 ЯБЛУНЬКА Навесні, напровесні в нашомусадку ми посадим яблуньку, гарну та струнку. Ми маленьку яблуньку поливаємо, ще й веселу пісеньку заспіваємо. Рости, рости, яблунько, підростай! Квітни, квітни, яблунько, розцвітай! Облітайте, квітоньки запашні! Поспівайте, яблучка наливні! І вітри-розбійники грізно заревуть, поламають гіллячко, білий цвіт зірвуть. Нічого від яблуньки не зостанеться, і нікому яблучок не дістанеться! Рятувати яблуньку біжимо, ми її пошкодити не дамо! Геть, вітри-розбійники, не шуміть, нашу любу яблуньку не ломіть! А зайці-розбійники з лісу плиг та плиг! Обгризуть всю яблуньку з голови до ніг. Нічого від яблуньки не зостанеться, і нікому яблучок не дістанеться! Рятувати яблуньку біжимо, ми її пошкодити не дамо! Геть, зайці-розбійники, не скачіть, нашу любу яблуньку не гризіть! За весною йде до нас літо золоте. Під промінням сонячним яблунька росте. А ми нашу яблуньку доглядаємо, соковитих яблучок дожидаємо. Росла, росла яблунька, підросла. Квітла-квітла яблунька, відцвіла. Де біліли квітоньки навесні — вже поспіли яблучка наливні!
  • 194.
    194 ПТАШКА — Цвінь-цвірінь! —Добридень, пташко! — Цвінь-цвірінь! — Весна прийшла. Прокидаються комашки від весняного тепла. — Цвінь-цвірінь! Сідай на бильця... — Цвінь-цвірінь! — На ґанок мій... Розправляй маленькі крильця, сіре пір’ячко помий. Розкажи, з країв яких ти повернулася сюди? Ось для тебе хліба крихти, вдосталь чистої води. На зелені свіжі віти в наш садок лети, полинь! — Цвінь-цвірінь! — Розквітли квіти. Сонце світить. — Цвінь-цвірінь!
  • 195.
    195 КУЛЬБАБКИ щоб і ябула в вінку, наче квітка на лужку. Тільки вранці квіти всі умиваються в росі, росяна травичка — змокнуть черевички! На леваду я пішла б, ціла купа там кульбаб — ніби сонечка малі посідали на землі. Я нарвала б тих квіток та сплела б собі вінок, МЕТЕЛИК Я біжу, біжу по гаю, я метелика впіймаю. А метелик не схотів — геть від мене полетів. Сів метелик на травичку, може, дума — не помічу? Блиснуть крилечка ясні — зразу видно вдалині. Сів метелик на листочок — може, там сховатись хоче? Блиснуть крилечка рябі — не сховатися тобі! Полетів він на лужок, заховався між квіток. Я іду, іду, іду — метелика не знайду! КОМАРІ ТА ЖАБИ Подивися, що за сила над водою угорі довгоногих, довгоносих, тонкокрилих комарів! День і ніч співають сміло, від зорі і до зорі, довгоногі, довгоносі, тонкокрилі комарі. Вийшли жаби полювати, комарів лихих ганяти. Скік та скік! — комарик зник... Другий, третій — на язик! Наловили комарів, почали веселий спів: — Квок-квок! Кум-кум! Кумо-кумо, де твій кум? Так і кумкають старі цілу ніч у куширі. А над річкою вгорі все танцюють комарі.
  • 196.
    196 РАВЛИК Лізе, лізе равликпо моріжку, виставляє равлик довгі ріжки. А на спині в равлика хатинка. Заболить у тебе, равлик, спинка! Ні, не важко равлику, не важко, бо легка хатинка-черепашка. Та зате, як поруч небезпека, равлику додому недалеко: в черепашку зразу може влізти — і вже пташці равлика не з’їсти! ХТО КОГО ЗЛЯКАВСЯ? Білий котик спав на лаві серед нашого двора. Прилетіла чорна ґава та як крикне раптом: — Кра! Кіт прокинувся, злякався, та в димар на хату — скік! Здивувалась чорна ґава: — Де ж це білий котик зник? — Бачить ґава: — Що то? що то? — Враз вилазить з димаря весь у сажі білий котик, чорний-чорний, як мара!
  • 197.
    197 СИНЄ ТА БІЛЕ Синєнебо, синє море, білий парус вдалині. Понад морем — сині гори й білі хмари, наче сніг. На матросах білий одяг, тільки сині комірці. І біленька ляля ходить з синім м’ячиком в руці. ЗІРОЧКИ Ледве ясне сонечко скотиться додолу, ледве вечір присмерком вкриє ліс і поле, як на небі синьому, понад цілим світом, ми, веселі зірочки, вогники засвітим. Безліччю ліхтариків сяєм над землею, сонну землю пестимо ласкою своєю. У степах мандрівникам і плавцям у морі ми дорогу вкажемо в синьому просторі. А маленьким діточкам, що лягають спати, ми хорошу казочку будем повідати, щоб їм сни приснилися радісні й бадьорі: квіти та метелики і блискучі зорі. ЧЕРЕПАХА На грядці, де росте редиска, сидить якийсь незнаний звір: на спині в нього чорна миска і ніжки висунулись з дір. Та це ж, звичайно, черепаха! І як вона прийшла сюди? Ой черепахо-бідолахо, ти ж тут загинеш без води! Адже до річки через поле, через ярочки та горби по-черепашачи, поволі, ти будеш лізти дві доби!.. А ми цю чорну боягузку, що вся сховалась під щитом, мерщій загорнемо у хустку і понесем усі гуртом. І примчимо єдиним махом в кущі до річки, до води. Отут спокійно, черепахо, живи й далеко не ходи!
  • 198.
    198 НА НАШІМ ЛУЗІ Вонив землі копались потай, А нагорі лишився слід. І ми дізналися достоту, куди веде підземний хід. Це їх кротячі інженери побудували тут метро, щоб через луки, повз озера ходить до станції «Дніпро»! А що ми бачили сьогодні! На нашім лузі, у траві і тут, і там одна по одній біліють купки піскові. Рядочком тягнуться до річки... Хто їх зробив — чи знаєш ти? Це працювали невеличкі підземні жителі — кроти. ЛІСОВІ ЗАГАДКИ 1. Клубочок По лісі стежинкою дівчинка йшла і раптом клубочок на стежці знайшла. Хотіла торкнутись — ой, що ж то за жах! Цей сірий клубочок увесь в колючках! Дівча від клубочка відскочило вбік, а він ворухнувсь, розгорнувсь та й утік!.. Ну, хто догадається — що ж то було? Який це клубочок дівчатко знайшло? 2. Туки-тук! Хто на дереві над нами — туки-туки-тук? Прибиває щось гвіздками — туки-туки-тук! Наполегливо працює — туки-туки-тук! Хоч нічого й не майструє, — туки-туки-тук! Робить він корисну справу — туки-туки-тук! Ще й одягнений яскраво, — туки-туки-тук!
  • 199.
    199 3. Вертольотики Над водоювертольотики все літають взад-вперед, і від їх легкого дотику не схитнеться очерет. Що за дивні вертольотики — не гуркочуть, не гудуть і самі себе, без льотчиків, понад озером ведуть?! 4. Водяна красуня Глянь, яка красунечка посеред ріки розпустила весело білі пелюстки. А над нею сонечко й синява ясна, пурхають метелики білі, як вона. Може, їй з метеликом високо в блакить теж злетіти хочеться — та не полетить!.. Бо її не випустить чорна глибина! Бо вона прив’язана коренем до дна... МАСЛЮЧОК Маслючок-малючок в капелюшку темнім — між соснових колючок виткнувся з землиці. І неначебто крізь пліт з подивом приємним погляда собі на світ з-під м’якої глиці. Ось цвіте в ясній красі квіточка осіння, скаче зайчик в соснячок, лізе жук яскравий... Ось відбилось у росі сонячне проміння... Все це бачить маслючок, все йому цікаво! АНДРІЙКО ЙДЕ ПО ГРИБИ Андрійко нишпорить лісочком, у нього кошик у руці і гострий ножик, щоб грибочкам зрізать дбайливо корінці. Їх рвати з коренем не треба! Коли ж про це забудеш ти, грибки образяться на тебе і більш не схочуть тут рости. Он-он з травиці визирає — і тут грибок, і там грибок. Андрійко ходить та збирає, дивіться — повен козубок!
  • 200.
    200 ОСІННЄ ЛИСТЯ Та вітромзнов піднесені Мчимо з височини. Нам радісно! Нам весело! Нам любо восени! І піснею приваблені, Листочки на дубках, На вишеньках, на яблунях Шепочуться в садках, Хвилюються, шепочуться: — Ой, як же нудно тут! І нам давно вже хочеться звільнитися від пут. Невже ніхто із прив’язі Не схоче нас зірвать? Не винесе, не вивезе, Не пустить танцювать?! — Та ви ж іще в зеленому, — Їм каже вітерець, — А в одязі буденному Не можна йти в танець. Як вдягнете убрання те, Червоне й золоте, — Легкі та вільні станете І теж полетите! Злітає листя зливою І падає німе... Вітрець пісні наспівує, А сам все дужче дме! Настала осінь. Холодом Повіяло навкруг. Все більш береться золотом Зелений ліс та луг. Від вітру коливаються Пожовклі дерева, А листя з них зривається І пісеньку співа: — Веселі танцюристи ми, Кружляєм в висоті, — Листки, листочки, листики, Червоні й золоті! Зриваємось ми зграями З топольок та беріз, Злітаємо, кружляємо І падаємо вниз.
  • 201.
    201 ДВІ БІЛКИ Ой, білко,як не соромно! Сваритися облиш! Стрибати вниз і вгору вам удвох ще веселіш. А потім ви поскачете до другої сосни. І шишок, ось побачите, вам стане й до весни! На гілці білка сердиться і другу проганя: — Не смій до мене дертися, бо ця сосна моя! Я тут з початку осені збираю урожай. Тікай з моєї сосонки, мені не заважай! ЗИМОВІ ПІСЕНЬКИ 1. Зима Одяглися люди в шуби, натопили тепло груби. Білки гріються в дуплі, миші в норах у землі. Сплять ведмеді в теплих лігвах, сосни в інею застигли. І під кригою на дні сплять у річці окуні. А під снігом в підземеллі, в земляній м’якій постелі, де немає світла дня, причаїлося зерня. Там не холодно зернинці — спить вона, мов на перинці, й тихо снить хороші сни про веселі дні весни. 2. В лісі Метелиця-хурделиця замела лісок. Як біла ковдра, стелиться під соснами сніжок. Стрибають прудко білочки по соснах угорі. Напутрились на гілочках поважні снігурі. Зайчата стали білими, — ну зовсім наче сніг! — щоб в лісі не зуміли ми відшукувати їх.
  • 202.
    3. Зайчикова ялинка —Де ти бігав, зайчику? — В темному ліску. Там знайшов ялиночку, гарну отаку! Я ж оту ялиночку вирубав та взяв і собі за плеченьки міцно прив’язав. Тільки в путь-доріженьку рушив, поспішив, як до мене зайчики — плиг із-за кущів. — Ой, куди ж це, братику, ти зібрався йти? Чи не хочеш з нами ти танці повести? — Ні, не можу, братики, прошу, не держіть. Віднести ялиночку краще поможіть. Бо давно вже діточки ждуть у дитсадку на рясну ялиночку, гарну отаку! От коли вквітчаємо ми її як слід та засяють вогники між зелених віт, — тут почнуться радощі для малих діток: разом з ними зайчики підуть у танок! 4. Пісенька У нас сьогодні весело в дитячому садку: ялиночку принесено, поставлено в кутку! Так гарно-гарно прибрано ялиночку у нас і блискітками срібними, і безліччю прикрас. Ялиночко, красунечко! Ліхтарики блищать, хороші подаруночки під вітами лежать. А ми в долоні плескаєм, співаємо пісень. Нам дуже, дуже весело в такий веселий день!
  • 203.
  • 204.
    204 БАРВІНОК Недавно ще гуламетелиця, іще лежить в низинах сніг, а вже барвінку листя стелеться зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою всю зиму зелень берегло і перше стрінуло з відлигою весняне сонце і тепло. Із перемогою і славою весна з’являється на світ. І квітне радістю яскравою барвінковий зірчастий цвіт. СТРУМОК Біжить по вулиці струмок. Навколо сніг прив’яв та змок. — Весна прийшла! Весна прийшла! — дзвенить, плескочеться струмок. Чорніє й тане білий сніг. Густий туман на землю ліг. Біжить струмок, плющить струмок, щоб змить останній талий сніг. І вже відкрита вся земля, водою вмиті всі поля, всміхається, вбирається травою й квітами земля. Веселі та щасливі ми весну стрічаєм співами. Дзвенить струмок, біжить струмок потоками бурхливими. НАВЕСНІ ТА ВЛІТКУ
  • 205.
    205 ВЕСНА до верби підійде— ба! — в білих котиках верба. А як здійме руку вгору до блакитного простору — з кожним помахом руки линуть з вирію пташки. Розквітають в луках квіти, зеленіють в лісі віти. Все зелене, молоде... За весною літо йде! Ось іде весна ланами, перелогами, лісами. Де не ступить — з-під землі лізуть паростки малі. Як опустить вниз правицю — зеленіє скрізь травиця. Як лівицю підведе — всюди листя молоде. На берізку гляне зблизька — у сережках вся берізка, ПАПЕРОВИЙ ЗМІЙ 1 Летить угору птах не птах, далеко — аж за дах! Пташкам перетинає шлях, аж мерехтить в очах. Ось на околицю кудись, за залізничний міст, летить, немов осінній лист, лиш в’ється довгий хвіст. А я біжу через мости услід за ним мерщій. Лети, лети, як птах, лети, мій паперовий змій! І він летить, як справжній птах, все вище, ще і ще! Та я мотузочку в руках тримаю — не втече! Біжу, дивлюсь — аж біль в очах, не бачу рівчака, і ось — з розгону у рівчак лечу я сторчака! У рівчаку якась вода... Вилажу — сам не свій. Що всі сміються — не біда! Шкода — загинув змій. Якби він трохи більший був та з мотузком міцним, мене б він вгору потягнув, і я б летів за ним. У небо, в сонячну блакить, де вітер і хмарки, де тільки пташка пролетить і линуть літаки...
  • 206.
    206 2 І от діставпаперу я і все у двір приніс: нитки, і клей, і дерево, і дранок цілий віз. Є молоток, і ножиці, і ножик, і цвяхи. Заздалегідь тривожаться на дереві птахи. Еге ж, пташки, цвірінькайте, та знайте новину: над садом, над будинками я вас наздожену!.. Чи довго там, чи хутко, скінчив роботу я. Вже небо тоне в сутінках і місяць вже сія. Мій змій — це просто диво! Такий, як я, на зріст, стрункий, міцний, красивий, ще й довгий, довгий хвіст. Куди ж його сховати? Ото ще клопіт мій! Не влазить в нашу хату мій велетенський змій. Залишив серед двору. А щоб ніхто не взяв, мого собаку поруч я міцно прив’язав. 3 Лежу в своєму ліжку, і ніч уже давно. А я не сплю і нишком дивлюся у вікно. По небу хмари носяться, неначе сиві змії... Вже сон до мене моститься, мені стуляє вії. ...Так сонячно і зелено, так весело мені: з могутнім змієм-велетнем лечу в височині. Внизу десь люди й коні, хатки, річки, поля. Неначе на долоні, лежить уся земля. Дивлюсь — аж ось жирафи, і тигри, й крокодил... Це підо мною Африка, велика річка Ніл. А що це там виблискує, неначе синій лан? Це вже від мене близько Великий океан. А ось блискучі глетчери та льодові поля... Летіти так до вечора — куди потраплю я?..
  • 207.
    207 Земля така малесенька вжезникла десь внизу. Навколо зорі весело танцюють поблизу. Розкинувсь над планетами Чумацький Шлях, як міст. Стрічаюсь я з кометою, що має довгий хвіст. Сьома зірками водночас горить Великий Віз, і метеори раз у раз зриваються униз. А змій все вище й вище... Вже стало гаряче — це, видно, сонце ближчає, пече... пече... пече... Ллє промені гарячі на голову мою... А я кричу і плачу: горю... горю... горю!.. 4 Прокинувсь! Значить, сон це? Надворі день давно. Привітне літнє сонце залазить у вікно. Помірний вітер віє — чудовий льотний час! Беру я свого змія, хлоп’ят скликаю враз. До річки йду з малечею, де кручі і пісок. Прив’язую за плечі я міцніше мотузок. Розбігся проти вітру й з розгону з кручі — плиг!.. І ось я вже в повітрі, земля тіка з-під ніг!.. Мій змій напнувся вітром, рвонувсь — немає сил!.. Ой, витримай! Ой, витримай! Угору піднеси!.. Та падає він кволо, ще й рветься мотузок. І я лечу... додолу! Та просто у пісок! Завмерши з переляку, лежу — живий чи ні? Біжить мій друг — собака допомагать мені. 5 Ну, що ж, ізнов невдача, і знов загинув змій! Та я ж таки не плачу і не гублю надій! Вгорі, де хмарні пелени, де сонце і пташки, гудуть, гудуть пропелери, кружляють літаки. А я вже скоро виросту і вивчуся як слід, тоді й насправді вирушу в безбоязний політ, туди, де сонячна блакить, де вітер-буревій, куди ніяк не долетить мій паперовий змій!
  • 208.
    208 ПРОГУЛЯНКА ДО ЛІСУ депід зеленим захистом розложистих гілок під вітер — завжди затишок, а в спеку — холодок? Отож сьогодні в подорож до лісу ми йдемо. Хто хоче з нами — просимо, усіх заберемо! 2 У сонячнім просторі щебечуть ластівки. Як човники на морі, вгорі пливуть хмарки. Ми зрання всі надворі. Веселі та бадьорі, йдемо із санаторію до лісу навпрошки. А ліс такий дрімучий, і чагарник колючий здаля — немов стіна, густа, непрохідна. 1 Ви всі співали пісеньку про темний-темний ліс, де виросла ялиночка і зайчик з нею ріс. І казочки читали ви про той дрімучий ліс, де курочку із півником впіймати хоче лис, де йде Червона Шапочка, а вовк услід біжить, де в рукавичку дідову залазять звірі жить, де хатка є невидана на курячих лапках у лісі, лісі темному, в бабусиних казках. А чи колись бували ви у лісі насправжки, де в’ються між деревами несходжені стежки,
  • 209.
    209 Крізь ці кущі,здається, ніхто не пробереться. Гукнеш — і відгукнеться розкотиста луна. — Чи можна йти туди? — А ліс гуркоче: — Йди! — Там є вовки страшні? — А він регоче: — Ні! — А чи горіхи є? — Гуде охоче: — Є! — Ану, біжімо швидше, бо ліс у гості кличе, шепоче таємниче, дорогу нам дає. 3 Дерева розступаються, розходяться гілки. Немовби розсуваються густі чагарники. І ми, нарешті, входимо у тишу лісову, де тіні прохолодою упали на траву. А десь вгорі над вітами крізь гущу верховіть блищить в промінні світлому безхмарная блакить. Поглянемо угору — які ж тут дерева? Ось клен стрункий, прозорий і груша лісова, і поруч з осокором, спокійним та бадьорим, осика яснокора трепече, мов жива. Ось липа кучерява розкинула намет. На липі цій недавно бджілки збирали мед. Збирали мед на квітах, до вуликів несли. Тепер минає літо, і липи одцвіли. Зате на дикій яблуні тепер кислички є. Підводить віти яблунька і нам їх не дає. — Діждіться, діти, осені, недовго ждати вам: мої кислички визріють, охоче їх віддам! 4 Ось дуб — могутній велетень — розрісся одинцем. Ми втрьох його обхопимо, та кола не зімкнем! А поруч з ним на пагорку сосонка молода поважному сусідові про щось розповіда. Шумить сосонка хвоєю, і листям дуб гуде, а ми й собі послухаєм, про що розмова йде.
  • 210.
    210 Говорить дуб: — Нашславний рід шанують здавна всі. Ми можем жити сотні літ у зелені й красі. І люди з давньої пори міцний цінують дуб: будинок ставлять теслярі — дубовий роблять зруб. Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики. Дубові плавають човни у просторах морських, і найстрашніші буруни розбить не можуть їх. Як тільки зайдеш в кожен дім, то й тут побачиш вмить: за стіл дубовий любо всім сідати їсти й пить. А що вже ясно й весело палає дуб в печі, коли гуде метелиця надворі уночі!.. Замовкнув дуб. І в тую ж мить сосонка молода рясним гіллям як зашумить і так відповіда: — Із нас так само не одну корисну роблять річ. На дрова теж беруть сосну, щоб тепло гріла піч. Смолу курити запашну приходять люди в бір. На фабрику везуть сосну, щоб вироблять папір. Хіба ж не диво — деревцем у лісі підростать, і раптом стати букварем, і вчить дітей читать?! Високі щогли кораблів теж роблять із сосни. В далеку путь серед морів тоді пливуть вони. І, мабуть, весело пливти, убравшись в паруси, дивитись в воду з висоти і згадувать ліси... Ялинки кожен добре зна, радіє взимку їм, а де нема їх, там сосна на свято прийде в дім. Ото вже любо кожній з нас у новорічну ніч блищати безліччю прикрас і вогниками свіч!.. Оце таку почули ми розмову потайну і добре пам’ятатимем про дуб та про сосну! 5 Тепер в ліщину зайдем серед дубів старих. — Ану, хто перший знайде на цім кущі горіх?
  • 211.
    211 Наввипередки скачуть хлопчак захлопчаком. Гукають: — Бачу, бачу горішок під листком! Дівчатка не відстали — вони у нас меткі! У Майї, Галі й Тали вже повні козубки. Одне лиш тільки лихо: Мариночка мала ні одного горіха дістати не змогла. Стоїть мала Маринка з торбинкою в руці, блищать, як бісеринки, сльозинки на лиці... — Хлоп’ята! Так негоже! Ану, разом мерщій давайте допоможем Мариночці малій! Відразу стали в коло дівчатка й хлопчаки, і з шелестом додолу пригнулися гілки. — Скоріш, мала Маринко, сама усі зривай! — Маринчина торбинка наповнилася вкрай. Мариночка сміється: — У мене більш за всіх! — Луною віддається по лісі дружній сміх.
  • 212.
    212 6 — Ой-ой, нещастясталось! Скоріш допоможіть! Вдряпнула ногу Тала, і з ранки кров біжить. — Нічого, це дурничка! В низинці лісовій ми знайдемо травичку, що зветься деревій. На ранку цю рослинку клади мерщій сама, зажди одну хвилинку — і крові вже нема! — Оце тобі й аптека! — сміються хлопчаки. — Не треба йти далеко по мазь чи порошки! — Тут смішки недоречні, побачите самі, що ліки ті аптечні у лісі знайдем ми — цілющі квіти й трави: цей самий деревій і м’ята кучерява, ромашки й звіробій, і ягоди блискучі, що, лісом ідучи, ви рвали на колючім шипшиновім кущі. Лікує хворе серце конвалія ота, що в лісі край озерця весною розцвіта. Як кашлятимуть діти — дивись та примічай — із липового цвіту заварить мама чай. — Щоб горло не боліло, — промовив тут Юрко, — мені колись варили гаряче молоко! Тут хлопчики взялися сміятися з Юрка: — Немає діла лісу до того молока! Усе вам тільки смішки, не слухай їх, Юрко! Побродим в лісі трішки, знайдем і молоко. 7 По лісі тупіт лине, тріщить сухе гілля. Іде якась тварина крізь хащі навмання. Так моторошно стало, веселий гомін змовк. Шепоче тихо Тала: — Напевно, сірий вовк... — Це тигр іде зубатий! — А може, слон чи лев? — Ви чуєте, хлоп’ята, у хащах дикий рев? — А може, — каже Майя, — ведмідь сюди іде? А зброї в нас немає, на нас він нападе...
  • 213.
    213 Тут зовсім близькознову гучний почувся рев, і от... руда корова виходить з-за дерев! Поглянула недбало на зляканих малят і попаски помалу пішла собі назад. — Ага! — сміються діти, а дужче всіх Юрко, — припало нам зустріти у лісі й молоко! Ходім вперед хоробро! Злякались ми дарма — ми ж знали дуже добре, що левів тут нема. То звірі все тропічні — і тигри, і слони... У нас, напевно, в січні повимерзли б вони. Лиш вовк тут жити міг би та ще рудий ведмідь, що цілу зиму в лігві, дрімаючи, лежить. Та в лісі цім неначе на протязі років ніде ніхто не бачив ведмедів та вовків. А якщо є тут звірі, то тільки білочки, зайці вухаті, сірі й колючі їжаки. Коли б і довелося зустрітись з ними враз — ми їх не боїмося, вони бояться нас! Коли це раптом гілка над нами — тільки хрусь! Сміється з гілки білка: — Я зовсім не боюсь! Я високо стрибаю, далеко від землі, безпечну хатку маю на дубі у дуплі! З-під кущика сміється колючий їжачок: — А хто з вас доторкнеться до гострих голочок? Біжить зайча вухате, ще й посміхається: — В цім лісі полювати забороняється! — Пошкодити нікому ми й не хочемо, а з вами познайомимось охоче ми! Та дивляться звірята насторожено, і з ними ми погратися не можемо! 8 Тепер відкриймо кошика, дістаньмо пиріжки. Чи треба вас припрошувать? Сідайте, малюки!
  • 214.
    214 До столу —не до столу, не стіл — рясна трава, зібрались діти в коло. — А хто в нас чергова? Та вже дбайлива Майя з-під згортків і пляшок із кошика виймає чистенький фартушок. Хто бачив чепурушку, хазяєчку таку? — Розламує ватрушку, дає по пиріжку, усім в одну хвилинку підносить їсти й пить, встигає для Маринки яєчко облупить. — Ну, хто добавки просить? У кого вже нема?.. — Спасибі, Майю, досить! Поїж тепер сама! Напрочуд добрі страви! Усе таке смачне, коли замість приправи — повітря запашне. 9 От виходить Галочка, кличе дітвору: — В палички-стукалочки починаймо гру! Зараз порахуємо всіх дітей підряд. Лісова лічилочка буде саме влад: — Раз, два — дерева; три, чотири, вийшли звірі; п’ять, шість — пада лист; сім, вісім — птахи в лісі; дев’ять, десять — полуниці, хто знайде, тому жмуриться! А жмуриться Льоні! Став під деревце, в стиснуті долоні заховав лице.
  • 215.
    215 — Раз, два,три, чотири, п’ять! — Іду шукать! Хто не заховався — мене не винувать! Глядь — нема нікого... Самі лиш дерева, кущі, пеньки, дорога та стоптана трава. Лише вгорі зозуля сховалась на дубку і нібито глузує: — Ку-ку, ку-ку, ку-ку! Та, мов барвисті цяточки, мигтять віддалеки червоні, сині платтячка та білі сорочки. — Палички-стукалочки! Бачу всіх разом: он за дубом Галочка, Тала за пеньком! Юра за ліщинкою щулиться дарма! А мала Маринка вибігла сама. От знайшлась і Майя... Всіх застукав я! А кого ж немає? Де ж одне хлоп’я? Вікторе! Озвися! Я вже скрізь шукав... — Може, він у лісі зовсім заблукав? А тим часом осторонь ніхто не поміча дивного, непростого, рухливого куща: сунеться потроху він, спиниться на мить, потім, як сполоханий, враз перебіжить. Близиться до палички... Раптом — як помчить! — Палички-стукалочки! — голосно кричить. — Вітя! — Весь зелений, весь в жмутках трави, свіже листя клена висить з голови. Всі гукають: — Ловко! Як він тільки встиг? Справжню маскіровку він зробити зміг. Зовсім став невидний в цьому убранні. Вітя наш розвідником був би на війні! А дерева тішаться сміхом дітлахів, аж гілки колишуться з низу до верхів. 10 На тиху, світлу галяву стежинка нас веде. На ній зелене паростя пробилось молоде.
  • 216.
    216 Під ним травиця стелеться квітчастим килимком, і пурхають метелики над довгим рівчаком. Рівчак, проритий глибоко, травою весь поріс... Чому ж такий рівчак отут перетинає ліс? Усі ми добре знаємо: в недавню давнину оця сумирна галява побачила війну. На ворога-напасника з боями йшли бійці і в темнім лісі вирили траншеї довгі ці. Вогнем і димом повнилась ця тиша лісова, була тут кров’ю зрошена притоптана трава. Ішли бійці атаками в диму, в огні, в імлі і геть прогнали ворога із рідної землі. Тепер тут ясно й затишно, цвірінькають пташки, у квіти й трави вбралися глибокі рівчаки. Ми мовчки тут посидимо і в тиші лісовій з любов’ю тих згадаємо, хто тут ішов на бій, хто в битві з лютим ворогом гарячу кров пролив, хто нашу землю рідну звільнив і захистив. 11 У лісі тінь густішає, схолонула трава, дрімотливою тишею повились дерева. Серпневий день кінчається і з вечором стрічається, а з нами ліс прощається, гілками колива. — Добраніч, ліс, веселий ліс, засни та відпочинь! Ми знову прийдемо колись в твою зелену тінь. Нам жити ще до вересня у санаторії. До міста ми повернемось міцні, бадьорії. Тоді ходити будемо до школи ми, та лісу не забудемо ніколи ми! Васильки з материнкою в низинках ми рвемо. Притомлену Маринку ми на руки беремо. Заводим пісню дзвінко ми і з повними торбинками знайомими стежинками додому ідемо!
  • 217.
    217 ЗАЙЧАТКО ТА ЇЖАК 1 Якзайчатко з їжаком грались весело клубком Зайчиха-мама біля хати сиділа якось у садку і для синка, для зайченяти, плела панчішку в холодку. Панчішка, знай собі, плететься, така пушиста та м’яка! Вовняна нитка в’ється, в’ється І розвивається з клубка... — Ой леле! — каже враз зайчиха. — Я тут сиджу собі й плету, а борщ кипить і, як на лихо, збігає, мабуть, на плиту!.. І от вона побігла в хату і позабула під дубком свою роботу розпочату — панчішку разом із клубком. Лежить клубок, лежить панчішка... Аж тут заходить у садок Стрибайчик-зайчик, довгі ніжки, і їжачок, його дружок. — Поглянь, який клубок добрячий! Давай пограємось в м’яча! — Ой ні, не можна! Це ж не м’ячик! — говорить злякано зайча. — Розгнівається мама дуже й мене за вухо поскубе! — Їжак на те: — Не бійся, друже, я захищатиму тебе! Бо я нічого не боюся, нікого слухать не люблю;
  • 218.
    218 як хтось зачепить— вмить згорнуся і колючками поколю!.. І, не послухавши зайчати, їжак схопив отой клубок та як почне його качати й перекидать через дубок. Клубок злітає вгору, вище, стрибає, наче справжній м’яч, а їжачок гукає, свище, за ним ганяється навскач. Забувши страх, зайча сміється з веселих жартів їжака... А довга нитка в’ється, в’ється і розвивається з клубка! Клубочок зменшується швидко, панчішки — наче й не було! В кущах заплуталася нитка — все павутинням заплело!
  • 219.
    219 Зненацька вибігла зайчиха і,гру побачивши таку, сплеснула лапками: — Ой лихо! Та що ж це робиться в садку?! Їжак одразу схаменувся і, щоб не трапилось біди, колючим м’ячиком згорнувся та й... закотивсь хтозна-куди! А зайченя за вухом чуха: — Чи залишитись, чи втекти?.. — Тут мама враз синка — за вухо! І почала його скубти... Отак скінчилась казка наша: зайчатко скривджене пищить, зайчиха в хаті варить кашу і досі сердиться й бурчить. А де ж їжак? Та що питати! Сидить, напевно, десь в кущі. Чи справжній друг він для зайчати? Про це вже скажуть читачі! 2 Як зайчатко з їжаком гнались в лісі за жуком Зайчата вранці йдуть до школи, несуть в портфелях букварі. І не запізняться ніколи ці довговухі школярі. Стрибайчик теж виходить з дому, як і усі малі зайці, він у костюмчику новому і в чистім білім комірці. Біжить зайча по лісі швидко, щоб не спізнитись на урок.
  • 220.
    220 Коли це раптомхтозна-звідки іде назустріч їжачок. Ніяких зошитів чи книжки чомусь немає в їжака. Він на травиці, як на віжках, веде рогатого жука. Та тільки впертий жук не хоче слухняно йти за їжаком, хоч той листком його лоскоче і підганяє батіжком. — Ого, який жучище в тебе! А що ти хочеш з ним робить? — Цього жука привчити треба, він буде возика возить! А жук уперся і — ні кроку! — вчепився лапками за мох. — Ану, заходь-но з того боку та й поженем його удвох! Забігли друзі справа й зліва — рогач ні з місця й поготів! Образився, загув із гнівом, рвонув травинку — й полетів... — Держи! Лови!.. — Книжки зайчачі розсипалися по землі. Біжать, гукають нетерпляче, підстрибують приятелі. А жук туди й сюди проворно серед густих кущів снує, хоч високо злетіти вгору йому травинка не дає. Захекане, усе спітніле за рогачем біжить зайча, через струмок стрибає сміло, от-от впіймає втікача!
  • 221.
    221 Та жук нарештіскинув пута, помчав, мов куля, через яр... І про свої книжки забуті аж тільки тут згадав школяр. — Ой! — скрикнув він, — котра година?! Ми запізнились на урок! — Та я ходжу на другу зміну! — недбало каже їжачок. Крутнувся він на одній ніжці, не став на зайчика чекать і геть подався по доріжці нової забавки шукать. Стрибайчик, весь брудний, подертий, з’явився на шкільнім дворі, коли вже на урок четвертий ішли з перерви школярі. Ой, сором зайчику малому! Лунає сміх з усіх кутків, а вчитель каже: — Йди додому і не вертайся без батьків!.. Напевно, вам шкода зайчати? Але, по правді, як-не-як, хто в цій пригоді винуватий? Авжеж не жук і не їжак! 3 Як зайчаті на біду щось зросло в його саду В кутку зайчачого садочка низинка затишна була. Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла. Прибігли в той куток зненацька Стрибайчик-зайчик з їжаком
  • 222.
    222 і бачать: кулькичудернацькі з-під листя випнулись рядком. — Що це таке — не розумію! — говорить зайчик їжаку. — Якась кумедна чудасія зростає в нашому садку! Їжак примружив очі хитрі. — Бач, — каже, — просто із землі зросли на вільному повітрі чудові м’ячики малі. Це, знаєш, діло незвичайне і сталось вперше тільки тут... Ти напиши про це негайно у науковий інститут! А сам щодня вставай раненько і воду лий під ці кущі, тоді із м’ячиків маленьких — футбольні виростуть м’ячі! Оцю невидану рослину тоді назвуть твоїм ім’ям — і ти на всі ліси й долини славетним станеш зайченям! Почувши це, Стрибайчик радо гукнув: «Ура!» — на весь садок — і став виконувать поради, що надавав йому дружок. Він під кущами всю травичку навкруг тих кульок прополов, цебром тягає воду з річки і поливає знов і знов. Ось день пройшов, минає другий — м’ячі зростають на очах! Стають товсті, великі, круглі, червоні, в білих крапочках.
  • 223.
    223 Не встигла третяніч минути, а по дорозі, через міст, вже їдуть вчені з інституту, одержавши Стрибайчин лист. Під’їхали, ідуть до хатки. Стрибайчик вибіг їм навстріч. — Ану, показуй нам, зайчатко, яка тут в тебе дивна річ? І от, пишаючись страшенно, гостей Стрибайчик в сад повів. Поважно йдуть: борсук учений, лисиця й двоє ведмедів. Біжать і всі зайці до саду, зчинивши галас на весь ліс... А їжачок тупцює ззаду та ще й хихикає під ніс. От зайчик наш перед юрбою підходить до кущів отих. Розвів гілки перед собою: — Дивіться! — каже... і затих. Стоїть і лупає очима: «Та що ж це сталося вночі?!» В низинці вогкій перед ними м’ячі — вже зовсім не м’ячі! Немов зонти на довгих ніжках вони тепер стоять усі, такі червоні, в білих бризках, блищать у ранішній росі. І раптом сміх рознісся дзвінко, і залунало із юрби: — Оце дивинка так дивинка! Це ж звичайнісінькі гриби! А вчені кажуть: — Як не сором! Ти що, зайча, глузуєш з нас? Якимсь поганим мухоморам чи варто приділяти час?
  • 224.
    224 Ще довго сміхлунав в окрузі, всі потішались над зайчам. Нарешті залишились друзі — їжак та зайчик — сам на сам. — Це ти мене підвів, їжаче! — сказав Стрибайчик. — Тільки знай: тобі цього я не пробачу, і нашій дружбі нині край! Зареготав їжак байдуже: — А хоч би й так! Хи-хи-хи-хи! — І тим скінчилась їхня дружба, і розійшлися їх шляхи. 4 Як Стрибайчик під сніжком помирився з їжачком Прийшла зима. Летять сніжинки і стелять ковдри по землі. Вдяглись у білі одежинки зайці великі та малі. Зайчатам весело та любо на саночках спускатись з гір. Їх добре гріють теплі шуби морозам злим наперекір. Ось покотивсь на лижах зайчик, спустився з гірки... Подивись! — Та це ж знайомий наш — Стрибайчик, що з їжаком дружив колись! Змінився він навдивовижу і став розумним та метким: і вчиться добре, і на лижах нікому не зрівнятись з ним. От він з гори злетів щодуху, на другу гору спритно вліз, насунув шапку межи вуха і навпростець побіг у ліс.
  • 225.
    225 У лісі сплятьпід снігом клени, жовтіє листя на дубках, стоять ялиночки зелені в пухнастих снігових шапках. Біжить Стрибайчик тихим лісом і раптом бачить на бігу: щось темне під горбочком лисим ледь-ледь ворушиться в снігу. Стрибайчик до горбка під’їхав, розкидав лапками сніжок, а там лежить і ледве диха нещасний, змерзлий їжачок! — Ти що тут робиш?! — зайчик скрикнув. — Ведмідь мій домик розвалив... Зламались двері, стіни, вікна, не знаю — як я сам вцілів... Тепер притулку я не маю, надворі ж холодно, зима! Крізь колючки мороз проймає, а шуби теплої нема... Напав на мене кашель, нежить, я, мабуть, зовсім пропаду... Мені ж узимку спать належить, а не гуляти на льоду! Тут їжачок плачем зайшовся, і позабув Стрибайчик вмить, що розсварився з ним назовсім і клявся більше не дружить. — Ходім до нас! — гукнув Стрибайчик. — У нашій хаті місце є, і хліба знайдеться окрайчик, і ліжко дам тобі своє! А мама пироги пектиме, варитиме нам киселі... І проживеш ти цілу зиму і не голодний, і в теплі!
  • 226.
    Тоді на ньоговдячним зором їжак поглянув і сказав: — Мені тепер самому сором, що дружби я не шанував. Та все вже піде по-новому, кажу тобі як чесний звір: хорошим другом в школі й вдома для тебе буду я, повір! І друг потиснув лапку друга, ще й міцно так, як тільки міг!.. Тим часом розгулялась хуга, змітать в замети стала сніг. А сніг той з неба так і валить! Не дійде з лісу їжачок... Аж ось санчата — з лижних палиць та із соснових гілочок... — Сідай, їжаче, та не падай! — Стрибайчик впрягся в саночки і крізь завісу снігопаду помчав на лижах напрямки. Отак до заячої хатки через лісок, через лужок добрались вдвох — мале зайчатко і їжачок, його дружок.
  • 227.
    227 НАДХОДИТЬ ОСІНЬ останній літнійдень. І золотим осіннім днем, набравшись влітку сил, міцні й бадьорі ми ввійдем в відкриті двері шкіл. Веселе літо відцвіта, пора його пройшла. Хороша осінь золота надходить спроквола. В червоні й жовті кольори вона фарбує лист. От-от загляне й в табори, покличе нас до міст. І мимоволі кожен з нас згадає залюбки шкільні діла, знайомий клас, і зошити, й книжки. Ми зберемось біля кострів, заведемо пісень, щоб веселіше догорів ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ Жовтіє листя на тополі. Летять у синяві хмарки. Відкрито навстіж двері в школі — ідуть до школи первачки. З гілок тополь злітає листя, кружляє й падає до ніг. Уперше діти урочисто переступають цей поріг. Заходьте дружно та сміливо, маленькі учні, в світлий клас; життя цікаве та щасливе розпочинається для вас. ВОСЕНИ ТА ВЗИМКУ
  • 228.
    228 МАЛА ШКОЛЯРКА 1 Цвітуть красоліу саду вогняно-жовтим цвітом. А я до школи вже іду — пора прощатись з літом! Нарвала я в садку у нас з красоль букет яскравий, щоб принести з собою в клас осінні квіти й трави. Мені до кіс нові стрічки вплела сьогодні мама. Поклала я в портфель книжки і зошити так само. А киця Мурка на вікні сидить і носик миє. Що в школу треба йти мені, вона не розуміє. 2 Вдягнувшись в білий фартушок, в брунатне плаття справне, ось я іду повз дитсадок, де й я була недавно. Біля знайомих цих воріт спинилась на хвилинку. А малюки кричать: — Привіт! Куди це ти, Галинко?! Вони кричать: — Заходь до нас! — Та ні, я йду до класу. Зайду до вас у вільний час, тепер не маю часу! І вихователька моя, і діти, й куховарка — мене вітають всі, бо я тепер уже школярка! 3 В шкільнім дворі розмови й сміх — не важко й розгубитись... І я стою ні в сих ні в тих, не знаю — що робити? Та вчителька до мене враз підходить і питає: — Ти, дівчинко, у перший клас? Ставай з оцього краю! Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах, серед дівчаток і хлоп’ят, чорнявих і білявих. Дзвінок. І ми йдемо у клас, сідаємо за парти. Велика дошка проти нас, навкруг — картини й карти. Усе блищить, усе сія — підлога, двері, вікна. Сюди, немов додому, я ходити скоро звикну. Тут каже вчителька мені: — Ну, підійди до дошки. Писати вмієш ти чи ні? — І я сказала: — Трошки!
  • 229.
    229 І крейду вруки я взяла, поглянула навколо і написала, як змогла, велике слово: ШКОЛА. А вчителька сказала: — Сядь. Написано чудово. Тобі я першій ставлю п’ять в найперший день учбовий! Вогняним цвітом на вікні цвітуть мої красолі. І дуже весело мені, що я учуся в школі! ЖУРАВЛИК На болоті біля річки, там, де вогко тхне теплом, ми знайшли кумедну птичку із пораненим крилом. Довгі ноги, сірі крила, на голівці чорний чуб. Погляда на нас несміло: — Ой, болить... не полечу!..
  • 230.
    230 Що ж тутбідній пташці мучитись? Краще хай, у нас живе! І зостався в нас приручений, і одужав журавель. Завжди з нами був у забавках, з нами грався та гуляв. Полюбили ми журавлика, довгонога-журавля. Тільки осінь раптом вдарила, хмари в небі попливли, потяглися попід хмарами в край далекий журавлі. Потяглися понад кручами, понад простором степів... І журавлик наш приручений теж ізнявся й полетів!.. Прощавай, лети, журавлику, наш крилатий журавель! Повернись весною здалека, з теплих сонячних земель! Понад морем, де кораблики, понад спекою пустель повернись до нас, журавлику, наш крилатий журавель! Сніг качали та ліпили, хто як міг і хто як звик, і невдовзі виріс білий величезний сніговик. Із вуглинок чорні очі, ніс кирпатий з буряка, руки в боки — ніби хоче танцювати гопака! СНІГОВИК 1 Якось рясно падав зранку сніг блискучий, як срібло. Біля школи аж до ґанку кучугури намело. Потім сонечко пригріло, сніг прив’янув на дворі. Узялися тут за діло на перерві школярі.
  • 231.
    231 День пролинув непомітно, йдедодому дітвора. І лишивсь вночі самітний сніговик серед двора. 2 От як стало зовсім тихо, ворухнувся сніговик, подививсь на білі стріхи, в правий бік і в лівий бік. Подивився на дорогу, на пухкий блискучий сніг... Раптом бачить: коло нього щось чорніє біля ніг. Він незграбно нахилився та пильніше придивився: що це? — зошити й книжки загубили хлопчаки? І на кожному із зшитків він побачив в той же час напис, виведений чітко: «Кость Петренко. Перший клас». — Кость Петренко? Хто ж цей хлопчик, що книжки шанує так? — А з-під стріхи враз горобчик каже: — Це меткий хлопчак!
  • 232.
    232 Він веселий, вінзавзятий, він раніш за всіх встає і ніколи із рогаток нас, горобчиків, не б’є! Знає множення й складання, сам я бачив у вікно: як дадуть йому завдання — вмить розв’язане воно! Сніговик подумав трішки, обтрусив від снігу книжку, під пахву він зшитки взяв і горобчику сказав: — Ну, як справді цей хлопчина отакий, як кажеш ти, то вже, значить, неодмінно слід йому допомогти! Хай вже так, книжки додому віднесу я сам йому. Тільки путь, тобі знайому, покажи мені пряму! 3 От шкода — ніхто не бачив, як, зібравши ті книжки, сніговик ішов терпляче, кроки роблячи важкі. Тільки місяць придивлявся і страшенно дивувався, визираючи з-за хмар: — Он який іде школяр!.. Важко йти ногами з снігу! Та, хоч рухатись не звик, на слизьку ступає кригу добрий білий сніговик.
  • 233.
    233 Йде до річки,через кладку, потім вулицею впрост до самісінької хатки, де живе Петренко Кость. Ось підходить і злегенька він постукав у вікно. — Гей, виходь-но, Кость Петренко! Ось тобі твоє майно! Костик вже лягав у ліжко. Чує — хто це стукотить?.. Вибіг він і бачить: книжка під віконечком лежить! Ось і друга! Ось і зшитки!.. А на стежці до воріт — на снігу виразно видко — чийсь важкий відбився слід. Вдалині ж іде на мостик білий-білий чоловік... Здивувався дуже Костик: — Та невже ж це сніговик?! Вранці Кость прибіг до школи, подивився — диво з див! Сніговик — немов ніколи і нікуди не ходив! Кость усім про цю пригоду розповів серед двора. Ще такого дива зроду не чувала дітвора! Хвилювались хлопці дуже: — Ну й пригода! От так ніч!.. — Сніговик стояв байдуже, наче й не про нього річ. Та хоч що б не говорили, а ніхто не сумнівавсь. Тільки сторож — дід Гаврило — щось у бороду всміхавсь. ДІД МОРОЗ 1 У нас в кімнаті на ялинці блищать прикраси золоті. А на годиннику на стінці немов спинились стрілки ті! Як ждеш чогось — немов навмисно завжди повільно час іде. Годиннику байдуже, звісно, що хтось Нового року жде.
  • 234.
    234 — Ну, мамо,скоро чи не скоро? — А мама каже: — Підожди, ще Дід Мороз з-за гір, з-за моря не встиг добратися сюди. Крізь снігові замети й кручі іде, спішить веселий дід. А на путі — ліси дрімучі, де лиш зайці проклали слід. В степах вітри співають лунко, метелиця веде танець, а дід іде і подарунки несе до тебе навпростець. І от як тільки поодинці засяють в небі зірочки, то й прийде дід, і на ялинці ми теж запалимо свічки. 2 Я не таке вже немовлятко, щоб вірить маминим казкам. Я навіть вже листи до татка навчивсь давно писати сам. Ну, хай стоїть моя ялинка, а я піду собі у двір. Там діти з нашого будинку спускаються санками з гір. Ще й ліплять бабу — йде робота! Погравсь я з ними. Та чомусь схотілось вийти за ворота. Стою й на вулицю дивлюсь. Як жар, червоне, кругле сонце уже ховається за дах. Проміння грає у віконцях і червоніє на снігах.
  • 235.
    235 Мороз береться, мабуть,дужче, бо вбрались в іній дерева. Та в мене валянці теплющі і добра шапка пухова. От я й стою. Дивлюсь, як люди по нашій вулиці ідуть. І в них ялинка, мабуть, буде. А діти їхні діда ждуть. Коли це думка чудернацька впадає в голову мені: а що, як Дід Мороз зненацька з-за рогу вийде, як вві сні?.. А що, як мама недаремно про нього розповідь веде?.. І я вдивляюсь в далеч темну і раптом бачу: він іде. 3 У шапці білій та пухнастій іде з усміхненим лицем сам Дід Мороз, немов у казці, по нашій вулиці прямцем. Іде, ступає неквапливо, і довга-довга борода, як білий сніг, блискучо-сива, аж нижче пояса спада. Та ще й на спині, як годиться, він щось таке важке несе... І от, — немов мені це сниться, — навколо змінюється все. Ця вулиця, звичайна й темна, неначе раптом ожива. Про щось розмову потаємну розпочинають дерева. Вистрибує з-за повороту вітрець, співаючи пісні. А той будинок, що навпроти, вікном підморгує мені. І тут сніжинки, як пушинки, навкруг пускаються в танець, улад підхоплюючи дзвінко ту пісню, що почав вітрець: «Ой, хто не вірить, хто не вірить, що Дід Мороз сюди іде, — той хай сидить в своїй квартирі і ні на кого хай не жде! А той, хто знає, що на світі буває сила різних див, той буде нині так радіти, як ще ніколи не радів. Нехай чекає, хай співає, як ми сніжинки золоті, що Дід Мороз таки буває не тільки в казці, а й в житті!» Сніжинки враз злітають вище, на дах сідають на краю, а Дід Мороз підходить ближче, і я дивлюсь... і пізнаю! 4 Аж стало соромно самому: і як я міг таке верзти?! Це ж наш поштар, давно знайомий, отой, що носить нам листи.
  • 236.
    236 У нього простоіній білий звисає з брів і з бороди, і шапку густо снігом вкрило, а то — такий же, як завжди. — Добривечір, — кажу я з сумом, бо все звичайне стало враз, — а я подумав... — Що подумав? — Що Дід Мороз іде до нас... Тоді, помовчавши хвилину, поштар до мене нахиливсь і так говорить: — Що ж, хлопчино, а може, ти й не помиливсь? Я й справді Дід Мороз. Щороку у новорічний вечір цей я в путь іду і з кожним кроком приношу радість для дітей. Мене привітно зустрічають усі — й маленькі, і старі — і святкувати починають у кожнім домі і дворі. Та, розумієш, ця робота буває тільки раз на рік, а що ж мені робити доти? — я бити байдики не звик. Я звик ходити, всім годити своїм приємним тягарем. Отож, щоб марно не сидіти, я й став на пошті поштарем. Я — справжній Дід Мороз. Як гостя мене стрічайте в добрий час. Ти де живеш — в квартирі шостій? Так ось — я саме йшов до вас. 5 І тільки я оце прослухав, як вмить зриваюсь і лечу, по сходах плигаю щодуху і в наші двері стукочу. — Ой, відчиняй-но швидше, мамо! Ось Дід Мороз іде з мішком!.. — І на ялинці сірниками свічки запалюю хватком.
  • 237.
    237 Заходить Дід Морозв кімнату, кладе свій клунок на вікні... Та це ж посилка нам від тата і два листи! Один — мені, а другий — мамі. В ту ж хвилинку я вже читаю кожен склад. А тато пише: «Здрастуй, синку! Бажаю вам веселих свят. Ось я для тебе подарунок приготував і попрохав, щоб Дід Мороз його в свій клунок поклав і вчасно передав...» Ні, дійсно, день сьогодні, видно, якийсь казковий, чарівний! Ось — трактор, справжній, самохідний, і цілий поїзд заводний, а ось книжки, і в них малюнки, і фарби, й різні олівці... Хіба ж хто бачив подарунки такі чудові, як оці?! А мама витирає сльози, і посміхається сама, і стиха Дідові Морозу про щось говорить жартома. Ялинка сяє. Пахне хвоя. Хурчить мій трактор під стільцем. А дід прощається зі мною і йде з усміхненим лицем. 6 Поїли яблука й горіхи, веселий блиск свічок погас. В кімнаті стало знову тихо, як Дід Мороз пішов від нас. Уже давно скінчився вечір, сховалось все в нічній імлі. Мої нові чудові речі я склав дбайливо на столі. А сам лежу в своєму ліжку і тільки чую в тишині, як сон іде до мене нишком і очі зліплює мені і як за вікнами співають легкі сніжинки золоті про те, що Дід Мороз буває не тільки в казці, а й в житті.
  • 238.
    238 КАЗКА КОЛИСКОВА Десь надальнім березі квіти темно-сині... Десь на дальнім березі б’ється сонце-птах... Спи, мій любий хлопчику, мій маленький сину! — Стелеться мережею казка золота. В тім краю незнаному, поміж тими квітами, у норі підземній жив похмурий кріт. Сонце він ненавидів, бо не бачив світла, — темними очима він дививсь на світ. Виліз хмуро вдосвіта — зуби наче пили... Та до птаха сонного в темряві підкравсь. Він сліпий, він думав — то пташині жили, й перегриз тенета — довгі стебла трав. Розірвались пута! Сонце-птах — на волю! Сонце-птах — у небо! Полум’ям в блакить!.. В морі білі зайчики, хвилі синім колом... Десь на дальнім березі кріт злосливий спить. Йде зі сходу ранок, лине ранок синій. В блиску передранньому тане сонце-птах... Спи, мій любий хлопчику, мій маленький сину! Стелиться-мережиться казка золота.
  • 239.
    У ДИТЯЧОМУ ТЕАТРІ Затихнувгомін. В залі згасло світло, і, враз заполонивши всі чуття, розсунулась завіса... І розквітло життя — мов казка, й казка — мов життя. Відкритими очима і серцями поринули в ту казку глядачі, захоплено, бурхливо до нестями, всім помислом за дією йдучи. А дія розгортається, як злива: палає барвами казкове тло, герої йдуть на подвиги сміливо, стоять за правду і долають зло. І кожне слово, кожен світлий образ в одкритім серці залишає слід... І кожен мріє — дужим та хоробрим зрости й піти в широкий білий світ! Зрости і стати — як оці герої, що в боротьбі долають всі путі!.. І все, що є на сцені тільки грою, самим зазнати в справжньому житті!..
  • 240.
    240 ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ День заднем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Різні зміни дивовижні відбуваються круг нас. От зима, весна та літо, осінь, потім знов зима... Сивий час летить над світом, і кінця йому нема. Кожен місяць, кожну пору на землі нове вбрання. Й ми самі не ті, що вчора, — ми зростаємо щодня. Глянь навколо оком пильним і побачиш зміни ці. Ось повільно, неухильно Йдуть по черзі місяці. СІЧЕНЬ Подивись: з початку року на землі лежать сніги. Скрізь, куди сягає око, — кучугури навкруги. Вітер снігом б’є в обличчя, засипає снігом дах. І ведуть між себе січу хуртовини у степах. Звір в цю січу попадеться, — геть тікає ледь живий. І по праву Січнем зветься місяць перший, зимовий. Та стрічають Перше січня дуже радо малюки: скрізь ялинки новорічні вже прикрасили гілки. Сяють вогники зірчасті, й ми бажаємо для всіх у житті — нового щастя, в праці — успіхів нових!
  • 241.
    241 ЛЮТИЙ Другий місяць зветьсяЛютий, а лютує він тому, що на світі довго бути не доводиться йому. Хоче Лютий, щоб на світі панувала вік зима. Та поволі сонце гріти починає крадькома. Довші дні, коротші ночі, гульк — уже й струмок тече! Лютий враз як зарегоче, знов морозом припече, та як здійме враз хуртечу як засипле снігом дах! Люди добре топлять печі, щоб не змерзнути в хатах. Та здаля вже крок по кроку йде весна, веселий час. І, розгніваний, до строку Лютий геть тіка від нас. Що ж, ми тільки добрим словом провести його змогли! В цьому місяці зимовім непогано ми жили: на санках спускались з гірки, з ковзанами йшли на лід, в школі з нами вже п’ятірки подружилися як слід. БЕРЕЗЕНЬ Тут надходить третій місяць, той, що Березнем зовуть. Ще з-під стріх бурульки висять і поволі розтають. Восьме березня, звичайно, пам’ятає кожен сам: встаньмо вранці й привітаймо всіх жінок і наших мам. Це ж бо їхнє свято нині, й по-святковому для них сонце світить в небі синім і блищить останній сніг. Ось весна вже зовсім близько. З гір біжить, шумить потік. Нам в гаю дає берізка свій живущий, свіжий сік. А сама берізка біла березневі бачить сни й прокидається зраділа, що діждалася весни. КВІТЕНЬ Весно, весно! Перші квіти розцвітають на землі. Сині проліски привітно зводять вінчики малі. І хоч, може, буде влітку більше квітів запашних, та для нас найперша квітка наймиліша від усіх. Завжди ми її помітим, з лісу в дім принесемо. І тому цей місяць Квітнем по заслузі ми звемо. ТРАВЕНЬ Ось і Травень, ясний Травень празниково землю вбрав в одяг свіжий та яскравий із рясних зелених трав.
  • 242.
    242 Перше травня славимздавна — свято праці і весни. А за ним — Дев’яте травня, Перемоги день ясний. В кожнім селищі та місті стоголосий спів луна. В травах, квітах, свіжім листі переможно йде весна. І виходять радо люди в поле ранньої пори. На ланах безмежних всюди вже гуркочуть трактори. А в садочку білим цвітом вкрилась вишня запашна. І нарешті з теплим літом зустрічається весна. ЧЕРВЕНЬ Той, хто бачив, як розкішні маки вогняно цвітуть, як в садках дозрілі вишні аж гілки додолу гнуть, той, хто в пору косовиці на узліссі поміж трав соковиті полуниці в повні кошики збирав, той розкаже сам, напевно, чом це здавна між людей на Вкраїні зветься Червнем перший літній місяць цей. ЛИПЕНЬ А коли розквітнуть липи посеред твого двора, значить—ценадходитьЛипень, найпахучіша пора. Цілий день клопочуть бджоли, з лип узяток беручи. Медом пахне все навколо, матіолою — вночі. Глянь: уже в полях навкружних починаються жнива. Дітвора, весела й дружна, в таборах відпочива, і назавжди теплу згадку збереже про табори: про походи, і палатки, й біля вогнищ вечори. Підставляй під сонце тіло, не ховайсь від спеки в тінь, набирайся в Липні сили, загартуйся й відпочинь! СЕРПЕНЬ Йшли з серпами в поле жниці у далекій давнині: вже покошена пшениця, треба жати ячмені. Сонце жниць пекло нестерпно, руку муляли серпи. Клав у копи місяць Серпень потом зрошені снопи. А тепер в широкім полі подивися — там і тут є машин у нас доволі, щоб полегшить людський труд. Гуркотятьвстепахкомбайни,— наших нив не вижне серп! Тільки місяць урожайний зветься Серпнем дотепер.
  • 243.
    243 ВЕРЕСЕНЬ Ходять хмари внебі синім. Місяць Вересень прийшов. Сповнивсь вереском пташиним тихий затишок дібров. Позлітавшися у зграї, різне птаство молоде в крилах сили набирає і відльоту в вирій жде. Бо пташки дзвінкоголосі знають — літа вже нема. Хоч і тепло ще, та осінь вже підходить жартома. І, набравшись сил за літо, галасливі, як пташки, знов ідуть до школи діти і сідають за книжки. ЖОВТЕНЬ Подивись: на видноколі мов змінилися ліси. Хто це їх у жовтий колір так барвисто покрасив? Ось край річки жовті клени і берези золоті. Лиш ялиночки зелені залишились в самоті. І пишаються дерева золотим своїм вбранням. — Це якийсь маляр, напевно, догодити хоче нам. А маляр цей — місяць Жовтень — у відерцях чарівних жовту фарбу перебовтав і розбризкує по них. ЛИСТОПАД Вже з дерев злетіло листя, наступає Листопад. Сонце ллє над білим світом, осяває голий сад. Тільки це не літнє сонце, в ньому вже тепла нема. І настирливо в віконце стукотить до нас зима. ГРУДЕНЬ Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи. — Це вже Грудень! — кажуть люди і вдягають кожухи. І дерева в білий іній вбрались, як у кожушок. Річка спить у кризі синій, і замовкнув спів пташок. Завмирає вся природа. А у нас кипить життя: йде робота по заводах, йдуть у школах заняття.
  • 244.
    * * * Впершім класі — урочистий «День прощання з букварем». Пригадай, як ти колись-то був маленьким школярем!.. — Нам буквар вже не потрібний! — гордо кажуть первачки. — Ми й читаємо несхибно, ми вже й пишем палички! Дуже добре й погуляти нам у дні зимові ці: в нас і лижви, й ґринджолята, і блискучі ковзанці! Нам мороз не докучає, не страшний нам сніговій!.. Грудень місяць рік кінчає — наступає рік новий. * * * Що нас жде в Новому році? — Дні й весняні, й зимові, що не день, на кожнім кроці — відкриття й знання нові. Будуть знов заняття в школі, любі друзі й вчителі, і дива, що їх ніколи не бувало на землі! А як пройдуть в русі вічнім всі дванадцять місяців, — знов привіти Новорічні полетять з усіх кінців. Побажаймо ж добрим людям, щоб щасливо всі жили і щоб був по всіх усюдах мир і спокій на землі!
  • 246.
    КОЛИ ЗІЙДЕ МІСЯЦЬ П’ЄСА-КАЗКА ДІЙОВІОСОБИ: П і в н и к — молодий, бадьорий смільчак. К у р о ч к а — його молоденька подруга. П і р а т — мисливський пес, що полює тільки на хижа- ків. І н д и к — добродушний старий буркотун. Г у с а к — учений в окулярах, з книжками під пахвою. К а ч к а з к а ч е н я т а м и — заклопотана матуся з дітками. С о р о к а — молода поштарка, легковажна й балакуча крутихвістка. Б і л о ч к а — весела хазяєчка, розумна й смілива. З а й ч и к — полохлива, але з добрим серцем істота. Т х і р — злий розбійник. Л и с и ц я — розбійниця, дуже хитра й підступна.
  • 247.
    247 ДІЯ ПЕРША Все церозпочалося тоді, коли в пташиному дворі всі ще спали. Був ран- ній досвітній час. У півтемряві ледве виднілися хатки, де живуть пта- хи, дощаний паркан із хвірткою, що веде до лісу, а в другому кінці дво- ра — великий пень. Почало помалу розвиднятися. Раптом хвіртка тихенько прочинилася і на подвір’я прослизнув Т х і р — злий розбійник. В руках у нього був великий ніж у піхвах. Оглянувшись навколо, він витяг ніж, поклав піхви біля хвіртки, а сам навшпиньках обійшов весь двір. Потім задо- волено посміхнувся, став посеред двору і почав гратися ножем. Т х і р Я — хижий Тхір, зубатий звір, нікого не боюсь! Мені сподобався цей двір, і тут я оселюсь, бо тут багато є смачних качок, гусей, курчат... Щоночі буду різать їх і їсти всіх підряд! Я ніч люблю, а вдень я сплю, бо звиклий жити так! На те я Тхір, зубатий звір, страшний нічний хижак!.. А зараз, щоб поспати вдень, знайду собі житло...
  • 248.
    248 Тхір обдивився навколо,побачив пень і підійшов до нього. Ого, який хороший пень! І в ньому є дупло. От я й зроблю з цього дупла приміщення своє... Та вже світає!.. Ніч пройшла, і ранок настає. (Позіхає.) Тепер мені поспати час! Сховаюся мерщій, а ввечері прокинусь враз і вийду на розбій! Тхір заховався у пні. Деякий час на подвір’ї було тихо. Та ось блиснув перший промінь сонця. В ту ж мить двері одної з хаток розчинилися і з неї вийшов П і в н и к. Вийшов і голосно заспівав. П і в н и к Ку-ку-рі-ку! Годі спати! Сонце сходить! День настав! Швидше всі виходьте з хати, до своїх беріться справ! Всіх — маленьких і великих — я вітаю, друзі, вас! Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку! З добрим ранком! В добрий час! Тут Півник обернувся до своєї хатки і гукнув усередину: Курочко-Чубарочко! Швидше встань-но! Не годиться, щоб виходила ти остання! К у р о ч к а (виглянула з дверей) Поспішаю, Півнику, час не гаю!
  • 249.
    249 Фартушок та капелюшок надягаю! Пі в н и к Ку-ку-рі-ку! День веселий знов прийшов на білий світ! Добрий день, міста і села! Ку-ку-рі-ку! Всім привіт! Під час його співу зі своїх хаток вийшли К у р о ч к а в фартушку і капелюшку, набундючений І н д и к, Г у с а к в окулярах, з книжка- ми під пахвою, заклопотана К а ч к а зі своїми К а ч е н я т а м и. Всі вони дружно привіталися одне з одним. К у р о ч к а (вітається з Качкою) Добрий ранок! К а ч к а Добрий ранок! К у р о ч к а Ви, сусідко, куд-куди? К а ч к а Каченятам на сніданок назбирати лободи! Г у с а к (підійшов до них) Го-го-го, сусідко! Нащо лобода для малюків? Щоб зростали діти краще, їм давайте черв’яків. Свіжа рибка теж не вадить — так написано в книжках! К а ч к а Ах, спасибі за поради! Я й не знала! Ках-ках-ках!
  • 250.
    250 І н ди к (буркотливо) А про мене, все підходить на споживу дітворі. Не робили б тільки шкоди ваші діти у дворі... К а ч к а Що ви, що ви? В мене дітки — найслухняніші з діток! К у р о ч к а Не хвилюйтеся, сусідко! Йдіть спокійно на ставок. Тим часом Півник вів розмову з Гусаком. П і в н и к Буде в нас чудова осінь, видно це з усіх прикмет. Г у с а к А чому ж не маю досі я сьогоднішніх газет? У цю хвилину за парканом почувся верескливий крик Сороки: «Вісті є! останні вісті!» Г у с а к Це Сорока — наш поштар!
  • 251.
    251 І н ди к (буркотливо) Кожен день на цьому ж місці ґвалт здійма, як на пожар! У хвіртку вбігла С о р о к а з поштарською сумкою через плече. Ска- чучи, крутячись на всі боки, вона стала роздавати всім пошту: лист — Курочці, газети — Гусакові, дитячі журнали — Качці, а сама весь час скоромовкою цокотіла. С о р о к а Вам — газети! Вам — журнали! Лист від Ластівки з млина! А до того, щоб ви знали, є цікава новина! Як почула я цю звістку, аж не вірила словам! І найпершим розповісти я схотіла саме вам. Я спішила, я летіла, бігла, мчалась напрямки... І н д и к Та-та-та, заторохтіла! Викладай свої плітки! С о р о к а Не плітки, а правда чиста! Що почула — те й кажу. Як не вам, то в інше місце розповісти побіжу! Г у с а к Ну й біжи, не наша справа! П і в н и к Ще й образилась, чудна! К у р о ч к а Все ж, яка така цікава є у тебе новина?
  • 252.
    252 С о ро к а Отже, знайте: серед звірів ходить в лісі поговір, що у вашому подвір’ї оселився хижий Тхір! П і в н и к Що таке?! К у р о ч к а Не може бути! К а ч к а Жах! Загинуть малюки! І н д и к Де це ти могла почути? Це, звичайно, все плітки! С о р о к а Що ж, виходить — я брехуха? П і в н и к Ти — базіка, ось хто ти! С о р о к а Це — образа!!! П і в н и к Ну, послухай, Нащо спірку нам вести? Всім відомо: в цій окрузі вже давно тхорів нема. І н д и к А Сорока, любі друзі, тільки паніку здійма. Г у с а к Та й в газетах, подивіться, ні рядка нема про те!
  • 253.
    253 С о ро к а Отже, значить, все дурниця, що Сорока наплете? Сорока образилась, пересмикнула плечима і попрямувала до хвіртки. Раптом вона побачила біля хвіртки покинуті Тхором піхви від ножа. Схопивши їх, Сорока з голосним вигуком обернулась до птахів. С о р о к а О! Погляньте!.. К у р о ч к а Що це? П і в н и к Піхви від якогось-то ножа!.. С о р о к а Адже тут не клали їх ви? Г у с а к Ні, це річ якась чужа... Хтось тут був... С о р о к а (хвалькувато) А що? Хто правий? Хто казав?! І н д и к От тобі й на! Ну й подія! С о р о к а (захоплено) Як цікаво! От цікава новина!!! З цим криком Сорока метнулася до хвіртки і зникла за нею — побіг­ла, щоб швидше розповісти ще комусь про те, що робиться в пташиному дворі. А всі мешканці пташиного двору схвильовано з’юрмилися на- вколо Гусака, який уважно розглядає піхви.
  • 254.
    254 І н ди к (здивовано) Почала казать Сорока не брехню... З яких це пір? П і в н и к Все ж таки це ще не доказ, що у двір забрався Тхір! Але Гусак ще раз обдивився піхви з усіх боків і сумно похитав головою­. Г у с а к Та-ак!.. Хоч я й недосконало розуміюсь на ножах, це — Тхореві причандали! В с і (злякано) Тхір між нами!!! К а ч к а Жах, жах, жах!!! І, охоплені страшним переляком, усі розбіглися хто куди — поховали- ся в хатках, за хатками... Тільки Півник, який в першу мить теж трохи розгубився, одразу отямився. П і в н и к Друзі! Може, це помилка! Друзі! Може, крадькома Тхір до нас заглянув тільки та й пішов!.. К у р о ч к а й К а ч к а (визирнули з хаток) Його нема? Тут і Г у с а к з І н д и к о м вийшли, бо їм стало соромно, що вони так переполохалися. Адже обидва вони знають, що зараз небезпеки нема. І н д и к Тхір вночі лиш небезпечний — він, я чув, нічний хижак.
  • 255.
    255 Г у са к Зауваження доречне, бо й наука каже так. І н д и к Якщо Тхір цей вийшов з двору, ми від лиха втечемо: зробимо міцні запори і ворота замкнемо! Г у с а к Так, але він міг сховатись десь і в іншому дворі! К а ч к а (плаче) Як же, як порятуватись нам і нашій дітворі?! Курочка стала втішати збентежену Качку, хоч і самій їй теж моторош­ но. А Індик та Гусак обійшли все подвір’я, заглядаючи в усі кутки. І н д и к Дуже важко розгадати — де сховатись можна тут! Г у с а к Закопався десь під хату? І н д и к Чи кудись забився в кут?.. К а ч к а (плаче) Нам нема куди тікати!!! П і в н и к Почекайте! Не шуміть! Ми покличем пса Пірата, і Тхора він знайде вмить! У с і (зраділо) Правда! Правда! Це чудово!
  • 256.
    256 Г у са к Пес Пірат — наш вірний друг — має справжній хист на влови! П і в н и к Пильне око й гострий нюх! Всі дуже зраділи, але Курочка сумно похитала головою і звернулась до Півника. К у р о ч к а Ах, даремні сподівання! Ти забув, що пес Пірат в ліс пішов на полювання, завтра вернеться назад! К а ч к а (в розпачі) А до завтра ми загинем! Г у с а к Зійде місяць, і, як стій, вийде з схову зла тварина та й почне собі розбій! І н д и к Треба зараз повідомить пса Пірата про біду! К а ч к а Як? У лісі? Це ж нікому не під силу... П і в н и к Я піду! У с і (вражені) Що-о?! П і в н и к Я сам піду до лісу і знайду Пірата там.
  • 257.
    257 К у ро ч к а Ти ж натрапиш там на лиса! К а ч к а Попадешся злим вовкам!.. Г у с а к В лісі свійський птах, звичайно, небезпеку знайде скрізь. П і в н и к (рішуче) Все ж таки я йду! Негайно! К у р о ч к а (благає його) Півник! Любий! Схаменись!.. П і в н и к Треба йти! Качка, Індик та Гусак здивовані й захоплені сміливістю Півника. К а ч к а Який хоробрий! І н д и к Мужній! Г у с а к Сміливий без меж! Курочка тяжко зітхнула й кінець кінцем наважилась. К у р о ч к а Що ж, коли так треба... Добре! Я іду з тобою теж! Усі зраділи, заплескали в долоні й почали допомагати Півникові й Ку- рочці збиратися в дорогу: принесли їм рюкзаки, поклали в них різні потрібні речі — рушники, харчі тощо, подали мандрівницькі ціпки. І н д и к Хоч би швидше там у лісі з вами здибався Пірат...
  • 258.
    258 Поки ще незійде місяць, треба ж вам прийти назад! П і в н и к З цим не можна зволікати... Прощавайте! Ми йдемо! Ще до вечора Пірата ми сюди приведемо! Півник і Курочка надягли на себе рюкзаки, взяли ціпки й пішли з дво- ру в дальню дорогу до незнаного лісу... Всі провели їх за хвіртку й ще довго махали їм услід руками та хусточками. Г у с а к Хай щастить в дорозі дальній вам, сміливцям! У с і Хай щастить!!! Коли вже не стало видно вдалині сміливих мандрівників, Гусак, Індик та Качка з Каченятами відійшли від хвіртки й мовчки спинилися серед двору. І н д и к Що ж, ходімо до їдальні! Треба ж якось далі жить... І вони всі рушили до їдальні — вона десь у глибині двору, за хатками. Коли нікого в дворі не залишилося, деякий час було зовсім тихо. Потім із пня виліз Т х і р. Позіхнув, потягнувся сонно.
  • 259.
    259 Т х ір Поспати зовсім не дали! Не виспався та й край... Такий тут шарварок зняли, що просто хоч тікай! Зате почув я тут хвальбу, що є в них пес Пірат... Хоч він у лісі... й за добу не вернеться назад! Розжитись міг би я смачним і за єдину ніч, та зовсім не хотів би з ним зустрітись віч-на-віч! І якщо приведуть його зненацька ті птахи, то буде кепсько... (Замислився, потім зраділо.) Ого-ого! Даремні всі страхи! У мене ж в лісі є кума! Сказати б їй про них: вона спіймає жартома цих смільчаків дурних! Та тільки ж як сказати? Вдень на це нездатний я... Раптом Тхір прислухався, виглянув за хвіртку. Сорока?! Ну, постій лишень, викажчице моя! Тхір сховався за пень. Увійшла С о р о к а, незадоволено оглядаючись навколо. С о р о к а Всюди злагода і тиша, а для мене — це загин. Я ж чутками тільки й дишу, жить не можу без новин! Я не знаю — як же бути? Що робити — не збагну:
  • 260.
    260 де б почути,де б здобути хоч маленьку новину!.. (Взялася за свою поштарську торбу.) Зазирнути б в цю торбинку, прочитати хоч листи, щоб знайти якусь новинку і по світу рознести!.. Кажучи це, вона витягла з торби кілька листів і тільки-но заходилася їх розпечатувати, як тишком-нишком до неї підкрався Т х і р і знена- цька схопив її за хвіст! Т х і р Ага, базікало! Це ти! А де мій гострий ніж?! С о р о к а (намагаючись вирватись) Ай-ай-ай! Пусти, пусти! Не ріж мене!.. Не їж!.. Т х і р Про мене нащо ти плела?! Тепер тобі капут! С о р о к а Та звідки ж знати я могла, що ти й насправді тут?! Т х і р Ну, добре! Я тебе пущу, базікало дурне! І навіть щедро заплачу, та слухайся мене! С о р о к а Я буду слухатись!.. Т х і р Гляди ж! Зроби, як я звелю:
  • 261.
    261 у лісі требачимскоріш знайти куму мою... С о р о к а (зацікавлено) А де живе кума твоя? І хто вона така? Т х і р Лисиця — ось її ім’я, живе біля струмка, ще там такий дубок стримить, а збоку — комиші. Отож лети до неї вмить, щодуху поспіши і передай — та не барись! — від імені Тхора, що Півник з Курочкою в ліс втекли з цього двора. Їх слід впіймати та зв’язать, замкнути під замок!.. С о р о к а (хвалькувато) Як треба щось переказать, звертайтесь до сорок! Що цю роботу я люблю — віддавна кожен зна. Лечу, лечу!.. Усе зроблю!.. Цікава новина-а-а!!! З таким веселим криком Сорока кинулась до хвіртки і хутко зникла. Тхір подивився їй услід, задоволено й зловтішно посміхнувся і почав гратися ножем, підтанцьовуючи. Т х і р Я — хижий Тхір, зубатий звір, нікого не боюсь! Як не крути, як не верти, а я свого доб’юсь!
  • 262.
    262 Як день мине, явсе смачне повитягаю з хат. Ніхто мене не прожене, не прийде пес Пірат! Залізу в пень, просплю весь день і місяця діждусь... На те я Тхір, зубатий звір, нікого не боюсь! ( З а в і с а ) ДІЯ ДРУГА Картина перша По обидва боки зеленої галявини в лісі примостилися одна проти одної дві хатки: Зайчикова хатка і Білоччина хатка. Галявину оточили ви- сокі дерева та густі чагарники, а тут, біля Білоччиної хатки, розросли- ся квіти, доріжки прочищені — видно, що дбайлива хазяєчка, любить, щоб усе було чепурно й чисто. Отож і цього дня вона, ця Б і л о ч к а, в білому фартушку поралася біля своєї хатки.
  • 263.
    263 Б і ло ч к а Як тільки сонечко зійшло, я вийшла працювати, щоб чисто й чепурно було у хаті й біля хати. На смітник треба віднести лушпайки від горішків. Мітлою гарно підмести і ґанок, і доріжки. І потрусити килимок, щоб сходинки заслати, і посушити рушничок, що встигла я попрати. Тепер в коновку під кінець води набрати з бочки, щоб материнку і чебрець полити у садочку! Приказуючи так, вона все це робила. Коли раптом на галявину прожо- гом вискочив З а й ч и к, кинувся до свої хатки і, зовсім знесилений, захеканий, упав на лавочку біля дверей. Сів і почав обмахуватися хус- точкою. Б і л о ч к а Що ти, Зайку? Схаменися! Чи страшне побачив десь? З а й ч и к Ой, таке страшне у лісі: ходить там мисливський пес!.. Б і л о ч к а Ай-ай-ай, це й справді страшно! Не люблю і я собак. Тож не диво, бідолашний, що захекався ти так. Добре, хоч у себе вдома, у такій гущавині, тихо й мирно живемо ми — і мисливці не страшні!
  • 264.
    264 З а йч и к Ох, сусідко! Й тут не краще, я і вдома теж боюсь... Б і л о ч к а І даремно! З а й ч и к (злякано прислухається) Що це в хащі?! Чуєш? Чуєш?.. Хрусь та хрусь!.. Хтось іде! Б і л о ч к а Мерщій у житла! Білочка й Зайчик швидко поховалися в своїх хатках. На галявину ви- йшли П і в н и к та К у р о ч к а. К у р о ч к а дуже стомилася, Пів- ник подає їй руку, допомагає вибратися з чагарників. П і в н и к Ну, подружко, бадьорись! Бач, яка місцинка світла, ще й хатки стоять якісь... К у р о ч к а Ой, болять у мене ніжки! Ми ж так довго йшли та йшли, все по хащах, без доріжки, а Пірата не знайшли!.. (Плаче.) П і в н и к Ну не плач, не треба, прошу! Відпочинь!.. А я піду у хатинку цю хорошу і пораду там знайду. Півник підійшов до Зайчикової хатки і постукав у двері. З а й ч и к прочинив трохи двері й обережно визирнув. З а й ч и к Хто це стука? Хто то, хто то не дає мені поспать?
  • 265.
    265 П і вн и к Вибачаюсь за турботу! Я хотів лише спитать: ми шукаєм пса Пірата, ви не бачили його? З а й ч и к Пса Пірата?! Геть від хати! Забирайтесь!.. Ще чого?! Отак вигукнув Зайчик злякано й обурено і хряснув дверима перед са- мим носом Півника, ще й замкнувся зсередини. Півник оторопів, зди- вовано знизав плечима і відійшов від дверей. П і в н и к Ой, які ж сердиті звірі у хатинці тут живуть! Довговухі, зовсім сірі... Хоч би знати, як їх звуть? Що ж, у другій поспитаймо, може, тут нам пощастить? К у р о ч к а Краще, Півничку, тікаймо! Але Півник все ж таки підійшов до дверей Білоччиної хатки і постукав. Визирнула Б і л о ч к а. Б і л о ч к а Хто це, хто це стукотить? П і в н и к Вибачайте громадянко, що постукали до вас... К у р о ч к а Ми із дому вийшли зранку, ходим, бродимо весь час... П і в н и к Може, саме вам відомо — де тут, в лісі, пес Пірат?
  • 266.
    266 Б і ло ч к а (насторожено) Пес Пірат? То ваш знайомий? П і в н и к Це наш вірний друг і брат! Б і л о ч к а (глузливо) Он як?! Справді? Як приємно! Ну й цілуйтеся із ним!.. Білочка хряснула дверима і замкнулася зсередини у своїй хатці. Пів- ник дуже здивувався і відійшов від хатки. П і в н и к Тут усі такі нечемні! Підем далі. К у р о ч к а (зітхає) Що ж, ходім. Півник і Курочка взяли свої рюкзаки й ціпки і пішли собі далі. Тільки вони зникли з очей, як зі своєї хатки вийшла Б і л о ч к а. Б і л о ч к а Зайчику, виходь із дому! З а й ч и к (боязко визирає) Їх немає вже? Б і л о ч к а Нема!
  • 267.
    267 З а йч и к (виходячи з хатки) Хто ж такі це? Б і л о ч к а Невідомо. Я дивуюся й сама... Це якісь собачі друзі забрели сюди чогось... Ще таких в усій окрузі зустрічать не довелось! З а й ч и к Ну, та ми їх налякали, вже не з’являться!.. У цю хвилину на галявинку з лісу враз вискочила С о р о к а. С о р о к а Привіт! Б і л о ч к а А-а, Сорока! З а й ч и к (насмішкувато) Прискакала? Як ся має білий світ? С о р о к а (хвалькувато) От, всі кажуть про Сороку, що базікало пусте, лиш плітки плете щокроку, що не скаже — все не те! Хоч таку про мене славу розпустили з давніх пір, а мені важливу справу доручив сьогодні Тхір! Б і л о ч к а Що ж таке?
  • 268.
    268 С о ро к а Таємна звістка! Я вже з нею цілий день скрізь літаю... Розповісти? Ви ж нікому — нітелень! Білочка й Зайчик, зацікавлені, підійшли до Сороки, і вона їм стала по- шепки щось розповідати. Б і л о ч к а Що ти кажеш? До Лисиці передати від Тхора? З а й ч и к Хто-хто-хто? Б і л о ч к а Дві свійські птиці із пташиного двора? С о р о к а (захопившись, далі вже каже вголос) Щоб Лисиця їх схопила і замкнула під замок! Б і л о ч к а Як?! Невже ти це зробила?! С о р о к а Ще не встигла... Дайте строк, зараз все зроблю! Негайно (Хоче бігти.) Б і л о ч к а Слухай! Я тобі скажу... С о р о к а Потім, потім! Б і л о ч к а Почекай-но! С о р о к а Зараз ніколи! Біжу!..
  • 269.
    269 Сорока схопилася йпобігла, не слухаючи Білочки. Вона зникла з очей. Зайчик з Білочкою тільки похитали здивовано головами, дивлячись їй услід. Б і л о ч к а Як так можна?! До Лисиці Від Тхора носити вість?! Просто злочин!.. З а й ч и к (зітхає) Бідні птиці! Адже їх Лисиця з’їсть. Білочка замислилась на хвилинку і враз сплеснула руками. Б і л о ч к а Слухай, Зайку! Мабуть, щойно це ж вони отут були! Розмовляли так пристойно, поспитались і пішли... З а й ч и к Справді так! Б і л о ч к а І ти їх, брате, надаремно налякав! З а й ч и к Та шукали ж пса Пірата...
  • 270.
    270 Б і ло ч к а Мало хто кого шукав! Значить, пес їм був потрібний. Через цей твій переляк ми поводилися хибно й неповажно! З а й ч и к Справді так!.. Б і л о ч к а Ні про що не розпитались, зразу — в крик!.. Дверима — трах!.. З а й ч и к (зніяковіло) Так, негарно все це сталось! Дуже шкода бідолах, бо Лисиця ж та хитрюща зразу їх підстереже... Б і л о ч к а Я того боюсь найдужче, що вони у неї вже! Білочка і Зайчик принишкли, схвильовані подією. Потім Білочка рі­ шуче поклала руку на плече Зайчикові. От що, друже: цих мандрівців ми врятуємо самі! З а й ч и к (злякано) До Лисиці йти? До вбивці?! При своєму ти умі? Б і л о ч к а Ні! Ми знайдем пса Пірата, все йому розповімо, й до Лисиччиної хати ми його проведемо! З а й ч и к Пса Пірата? Я не можу! Я боюсь!
  • 271.
    271 Б і ло ч к а Зате ж Пірат цим нещасним допоможе, він же їхній друг і брат! З а й ч и к Страшно!.. Б і л о ч к а Ми ж з тобою друзі, підем разом! З а й ч и к Не піду, пса боюсь я... Б і л о ч к а Боягузе! Ну й сиди! Сама знайду! З а й ч и к А мене покинеш? Б і л о ч к а Діло доведу я до кінця! З а й ч и к (вагаючись) Ну... якщо така ти сміла, я з тобою! Б і л о ч к а Молодця! Білочка взяла його за руку, щоб разом бігти, але в останню хвилину Зайчик знову відступив. З а й ч и к Ні, не можу!.. Б і л о ч к а Зайчик, любий!
  • 272.
    272 Хоч на митьсвій страх забудь, бо Лисиця ж їх погубить!.. З а й ч и к Ну, ходімо! Будь-що-будь!.. Вони побралися за руки і вирушили в путь, співаючи. Б і л о ч к а і З а й ч и к Скоріше, Зайчику, скоріш! * Не можна гаять час! Лисиця візьме гострий ніж, птахів заріже враз!.. Та ми безбоязно йдемо на поміч тим птахам і панувати не дамо зубатим хижакам! ( З а в і с а ) Картина друга Білочка і Зайчик прибігли на берег лісового озерця чи болітця. Берег весь зарослий очеретом, різними болотяними рослинами й квітками, а над ними низько похилилась велика стара верба з розложистими гіл- ками. Б і л о ч к а Ну, де ж той пес? З а й ч и к Послухай, Білко, а може, він пішов на луг? Б і л о ч к а Стривай, я заберусь на гілку і роздивлюсь згори навкруг. * Зайчик співає: «Скоріше, Білочко, скоріш!»
  • 273.
    273 Білочка швидко збіглапо похило- му стовбуру верби нагору й стала пильно вдивлятися в далечінь. З а й ч и к Ну що? Б і л о ч к а Не можу помилиться... Он-он, де скошена трава... З а й ч и к Що там ти бачиш? Б і л о ч к а Край болітця мисливський пес відпочива! Його покличу я відразу! З а й ч и к (злякано) А я?.. А я?.. Куди ж мені?.. Б і л о ч к а Іди сюди! Зайчик спробував злізти на вербу, але не зміг — скотився вниз. З а й ч и к Не вмію лазить!.. Б і л о ч к а Ну, то сховайсь в гущавині! (Гукає, приклавши руки до рота) Піра-ат! Піра-ат!.. З а й ч и к Ну що? Б і л о ч к а Не чує! А в тебе що, язик присох? Допомагай!
  • 274.
    274 З а йч и к Та... та... тремчу я! Б і л о ч к а Покинь тремтіти! Треба вдвох! Б і л о ч к а й З а й ч и к (гукають щосили) Піра-ат!!! Піра-ат!!!.. Б і л о ч к а Почув!.. Прислухавсь!.. Помчався!.. Зайчик мерщій сховався в кущах, потім визирнув з них. З а й ч и к Білочко, поглянь, чи не стирчать у мене вуха? Мене не видно? Б і л о ч к а Ах, відстань! Мовчи та диш!.. Ось він вже близько... Вже розсуває очерет... (Стиха.) І невтямки цьому Зайчиську, що зараз і мені — не мед!.. Тут, розсуваючи перед собою очерет, з нього вийшов пес П і р а т — у мисливському одязі, на боці — мисливська сумка. П і р а т Ану, кому й чого тут треба? Хто звав мене? Ось я прийшов! Б і л о ч к а (згори, схвильовано) Ми — Білка й Зайчик!.. Ми до тебе! П і р а т А-а, Білочка! Здоров, здоров! А де ж це Зайчик?
  • 275.
    275 Б і ло ч к а Він боїться! В кущі сховався... П і р а т (сміється добродушно) Пес Пірат Полює тільки на Лисицю, а не на білок та зайчат! Виходь, Стрибайчику! З а й ч и к вийшов з кущів, але залишився осторонь, на чималій від- стані. Та й Білці чи не спуститися б униз? Б і л о ч к а Мені зручніше тут, на гілці! Я звикла так!.. П і р а т А я б не зліз на цю вербу, таку високу! Але — в чім справа? Зайчик і Білочка почали наввипередки розповідати йому все. Б і л о ч к а В ліс прийшли дві свійські птиці!.. З а й ч и к Нам Сорока сказала, що вони втекли... Б і л о ч к а І звістку понесла Лисиці, аби вона впіймала їх! З а й ч и к Ми бачили: це — мирні птиці!..
  • 276.
    276 Б і ло ч к а І, мабуть, з родичів твоїх! П і р а т Ану, постій-но! Почекай-но! Не говоріть обоє враз! Які це птиці? Б і л о ч к а Незвичайні! Таких ми бачим перший раз! П і р а т (міркує) Та-ак! Зрозумів: дві свійські птиці з’явились до тутешніх місць. Про це донесено Лисиці. Вона впіймає їх і з’їсть... Та тільки, може, ще не встигла? Б і л о ч к а (хвилюючись) Їм треба помогти в біді! П і р а т Авжеж! Які ж вони на вигляд? Б і л о ч к а Подружжя, мабуть... Молоді... Вона така біленька з себе і трохи меншенька на зріст, а в нього тут — червоний гребінь! А тут — великий гарний хвіст! П і р а т А-а, мабуть, Курочка та Півник! Але ж... з такої далини прийшли до лісу?! Дуже дивно! Що за халепа?! Б і л о ч к а Та вони тебе шукали!
  • 277.
    277 П і ра т Он як! Нащо? Б і л о ч к а й З а й ч и к Не знаєм... П і р а т Та не в цьому річ... Знайти їх треба швидше в хащах, ще поки не настала ніч! А головне — ту силу вражу, Лисицю ту мені знайти б! Та тільки де?.. Б і л о ч к а А ми покажем! З а й ч и к Поведемо в найглибший глиб оцього лісу... Б і л о ч к а Там в хатинці живе Лисиця над струмком. П і р а т Нарешті з нею наодинці я побалакаю ладком! Я ж цілий день, як в полі вітра, шукав, ганяв туди й сюди... Але Лисиця дуже хитра і геть заплутала сліди! Та швидше в путь! Біжім щодуху! Білочка стрибнула з дерева. Пірат подав їй руку. Куди нам? Б і л о ч к а Впрост, крізь очерет! П і р а т Давай-но лапку, довговухий!
  • 278.
    278 З а йч и к Ні, я помчуся наперед! Зайчик відскочив і хутко побіг у вказаному Білочкою напрямку. Пірат­ і Білочка поспішають за ним услід. П і р а т і Б і л о ч к а Скоріше! В лисяче кубло ми швидко знайдем шлях, щоб більш розбою не було, не гинув мирний птах! На поміч друзям та братам ми сміливо йдемо і панувати хижакам нізащо не дамо! ( З а в і с а ) Картина третя В іншому місці того ж лісу, біля струмка під дубком, примостилася Ли- сиччина хатка. Л и с и ц я в розбійницькому одязі, в крислатому ка- пелюсі з півнячим пером, з ножем біля пояса, вийшла з хатки і стала роздратовано походжати взад-вперед по двору. Л и с и ц я Сорока щойно принесла мені від кума вість,
  • 279.
    279 що здобич бажанаприйшла сама до наших місць: що Півник з Курочкою десь тут бродять... Так-то так, але сьогодні в лісі пес, що нас ловить мастак! І через те з свого двора боюсь я виткнуть ніс, хоча давно мені пора піймати тих гульвіс... Раптом вона щось почула, прислухалась, вдивилася в лісову гущавину і дуже зраділа. Хтось ніби йде?.. Вони!.. Ха-ха! Ну що ж, мені щастить! На те Лисичка не плоха, щоб Півня обдурить! Лисиця швидко наділа поверх розбійницького одягу широкий білий фартушок, скинула капелюха і запнулася білосніжною хустинкою. Од- разу набравши вигляду доброчесної господарки, вона оглянула себе в дзеркальце і, хитро підморгнувши, сховалася в хатці. Увійшли П і в - н и к та К у р о ч к а. П і в н и к Ну от, ти бідкалася марно, що ми зайшли в страшенну глуш, —
  • 280.
    280 а тут, бач,хатка дуже гарна! Постукаю! К у р о ч к а Ой, ні! Не руш!.. Бо, може, й тут сердиті звірі на нас нагримають, як ті... П і в н и к Всього боятися без міри не можна у своїм житті! Курочка знесилено сіла на краєчок ґанку, а Півник рішуче зійшов на ґанок і постукав у двері. Двері одразу відчинилися, і з хатки вийшла Л и с и ц я, ласкава й привітна, з солоденькою усмішкою. Л и с и ц я Ах, прошу, прошу, любі гості! Прийміть вітаннячко моє! Чому ж ти сіла на помості, коли у хаті місце є? Заходьте, відпочиньте трішки... Напевно, здалека йдете? У вас болять, я бачу, ніжки, а в мене є м’якенькі ліжка, смачне насіння та горішки — то й поїсте, і заснете... Курочка зраділо схопилася з місця. З-за кущів, ніким не помічена, ви- зирнула Сорока — і зникла. К у р о ч к а Ах, ах, спасибі! Дуже рада у вас побути... П і в н и к (спиняє її) Що це ти?! Ми лиш попросимо поради, бо треба швидше далі йти! Курочка Я так стомилась! Хоч хвилинку спочити б!..
  • 281.
    281 Л и си ц я Я благаю вас! Невже ж не можна у хатинку зайти хоч на недовгий час? П і в н и к Ні, дякуємо! Тільки слово від вас почуть я був би рад: чи десь у лісі випадково вам не стрічався пес Пірат? Л и с и ц я Як? Пес Пірат? Та це ж мій родич! Його знайду я жартома!.. А ви заходьте до господи, чого ж вам бігати дарма? Та не вагайтесь! Прошу, прошу, давайте ваші рюкзаки!.. (Забирає у Курочки рюкзак і допомагає їй зійти на сходи.) Є в мене яблучка хороші, млинці й гарячі пиріжки... К у р о ч к а Ах, ах, яка ж ви люба й мила! Ходім же, Півнику! П і в н и к (вагаючись) Ну що ж... Звичайно, Курочка стомилась... Признаться, й я стомивсь також! Коли така вже ваша ласка самій знайти Пірата-пса... К у р о ч к а (заходячи до хатки) Хатинка ваша — просто казка! Така затишність і краса!.. Півник услід за Курочкою зайшов до хати. Лисиця, хитро посміхнув- шись і ласо облизнувшись, пішла за ними. В цей час з лісу вибіг захека- ний З а й ч и к і зразу ж приховався за кущик, прислухаючись — що тут діється. З хати вийшла Л и с и ц я і спинилася на порозі.
  • 282.
    282 Л и си ц я До столу, Курочко, сідай-но! Влаштовуйсь, Півничку, і ти! Я вас покину, щоб негайно сюди Пірата привести... Лисиця зачинила за собою двері, дістала великий замок і обережно, щоб не грюкнути, навісила його на двері й замкнула. Потім зловтішно посміхнулася і стала скидати з себе фартушок і хустинку. Хай наїдаються дурні та виспляться як слід і будуть ситі та смачні на завтрашній обід! А зараз — скину фартушок і... на пташиний двір! Невже ж поїсть усіх качок отой жаднюга — Тхір?! Він хоче, щоб усе — йому... Та ні! — дурних нема! Нехай мене, свою куму, в компанію прийма!.. Знайду я стежку потайну через байрак та бір і пса Пірата обмину та ще до ночі прослизну на той пташиний двір!.. Скинувши фартушок та хустинку, Лисиця напнула капелюха з пів- нячим пером, узяла торбу на плече, прислухалася — що там у хаті, і навшпиньках побігла з двору. Коли вона зникла, з-за кущів вискочив З а й ч и к. З а й ч и к Ура, ура! Я все підслухав! Вона не встигла з’їсти їх!.. Я так спішив, я біг щодуху, не чувши під собою ніг. Я й через річечку глибоку перемахнув одним стрибком!.. Негарно, може, з мого боку, що я покинув Білку з псом?
  • 283.
    283 Та я боявся!..Добре Білці: вона хоч зблизька, хоч здаля сидить собі вгорі на гілці і з псом, як з рівним, розмовля! Зате сюди прибіг я швидко і все підслухав! (Стукає у віконце) Друзі, гей! Чи ви поснули? Вас не видко! Та підійдіть же до дверей, прокиньтесь! У віконце виглянула К у р о ч к а. К у р о ч к а Півнику, послухай — нас кличуть з двору... Глянь лишень, це ж той сердитий довговухий, що нас прогнав сьогодні вдень! У віконці з’явився П і в н и к. П і в н и к (сухо) Ну що таке? Яка там справа? З а й ч и к Вам треба звідсіля втекти! П і в н и к Чому ж? Гостинна та ласкава хозяйка тут, не те, що ти!
  • 284.
    284 З а йч и к Ні, ні! Вона сердита, хижа! К у р о ч к а Яка брехня! П і в н и к (суворо) Це — наговір. Вона дала нам добру їжу й побігла... З а й ч и к ...на пташиний двір! П і в н и к А от і ні! Вона побігла, щоб друга нашого знайти. Невже ж це я такий невіглас — повірю в те, що кажеш ти?! Я бачу, зовсім нас прогнати надумав ти із ваших місць... З а й ч и к (у розпачі) Ах!.. Як тебе переконати, що вас Лисиця завтра з’їсть! К у р о ч к а (злякано) Яка Лисиця? П і в н и к Годі, годі! Лисиці тут не бачив я. З а й ч и к А хто ж хазяйка в цій господі?! Лисиця — це ж її ім’я! П і в н и к і К у р о ч к а Не може бути!!! З а й ч и к Хитра, спритна, на всякі вигадки метка...
  • 285.
    285 К у ро ч к а (плаче) Вона ж була така привітна! З а й ч и к Ото ж то й є, вона така! П і в н и к (зніяковіло) Ще досі я лисиць у вічі не бачив... Отже, й не збагнув... К у р о ч к а Але ж тікати треба швидше! П і в н и к (торкає двері зсередини) Ого! А хто ж це нас замкнув?! З а й ч и к Нічого! Камінь можна взяти і збити... Зайчик схопив камінець, заходився збивати замок, але нічого не вихо- дить! К у р о ч к а (з віконця) Лапки вже в крові!.. З а й ч и к Замок міцненький, що й казати!.. У цю мить прожогом прибігли Б і л о ч к а й П і р а т. Побачивши Півника та Курочку, вони радо сплеснули руками. Б і л о ч к а Вони живі?! П і в н и к і К у р о ч к а Живі!.. Живі!.. П і р а т (підходить до Зайчика) Давай свій камінь!
  • 286.
    286 (Одним ударом збиваєзамок.) Тільки й діла!.. Двері розчахнулися, з хатки вибігли П і в н и к та К у р о ч к а й ки- нулися обіймати Пірата. Він одбивається, сміючись. Та годі вам!.. Обоє враз!.. К у р о ч к а Я так зраділа... так зраділа!.. (Плаче.) П і р а т Чого ж ти плачеш? Все гаразд! П і в н и к Ні, ще не все! Бо ми ж немарно тебе шукали: хижий звір заліз до нашої пташарні!.. З а й ч и к Лисиччин кум! Жаднюга Тхір! Вона туди ж побігла: хоче поїсти разом з ним качок... П і р а т Біжімо швидше! Щоб до ночі обох впіймати на гачок!
  • 287.
    287 П і вн и к Скоріше! Б і л о ч к а День помалу гасне... П і р а т За небом стежте: вірний знак — як тільки зійде місяць ясний, почне розбій нічний хижак! Б і л о ч к а і З а й ч и к Ми з вами теж! П і в н и к і К у р о ч к а Звичайно, з нами! У с і (беруться за руки) Довіку будемо дружить — і з будь-якими ворогами зумієм впоратися вмить!!! ( З а в і с а ) Дія третя Вже сонце почало схилятися до заходу. Довгі тіні простяглися через двір пташарні. А досі ще нічого не чути було ні про пса Пірата, ні про Півника з Курочкою... Занепокоєні цим І н д и к та Г у с а к ходять туди й сюди по двору, поглядаючи на небо, на сонце. Зі своєї хатки визирнула К а ч - к а, стримуючи своїх К а ч е н я т, які пориваються вийти. К а ч к а Ну що? Г у с а к Пірата все не видко! І н д и к І Півня з Курочкою теж!
  • 288.
    288 К а чк а А час іде!.. І дуже швидко! І н д и к А ти за дітьми краще стеж: щоб не виходили в цю пору, ти у хатині їх замкни! К а ч к а Ах, ах! Які там в нас запори! — Відскочать зразу — лиш дмухни... Г у с а к Здається, йдуть! І н д и к (виглянувши за хвіртку) Ні, це Сорока! У хвіртку швидко вбігла С о р о к а. Звичайно, знов чутки несе! С о р о к а А от і ні! На власне око сама я бачила усе!.. Це не якісь там небилиці, а правда: Півник, ваш співак, і Курочка — вже у Лисиці! І н д и к і Г у с а к Як?! У Лисиці? С о р о к а Так, так, так! Вони самі прийшли до неї, вона їх запросила в дім!.. Вже не втечуть!.. Вона замкне їх!.. Піду та іншим розповім, яка у мене новина є! І н д и к Не новина, а справжнє зло!
  • 289.
    289 Г у са к А де Пірат? С о р о к а А я не знаю! Його там зовсім не було... Ну, я біжу!.. (Зникла за хвірткою.) І н д и к Страшна подія!!! Г у с а к Загроза збільшена стократ! К а ч к а І вже тепер нема надії, що нас врятує пес Пірат! І н д и к Що ж нам робити? К а ч к а Ждати смерті!.. Г у с а к Ні, ні! Так легко не здамось! І н д и к Нам треба думать, думать вперто — ачей надумаємо щось! Усі замислились. Раптом Гусак підвів голову і запросив уваги. Г у с а к О!.. Знаю!.. К а ч к а Що? Кажи скоріше!
  • 290.
    290 Г у са к А от що: візьмемо папір та пера і таке напишем, щоб налякався зразу Тхір! І він пошепки розповів Індикові та Качці — що саме треба написати, щоб налякати Тхора. К а ч к а Ах, ах! Блискуче! Просто диво! Чудова вигадка яка!.. І н д и к Недаром вченим та кмітливим усі вважають Гусака!.. Поки вони так висловлювали своє захоплення, Гусак швиденько збігав­ до своєї хатки й виніс звідти великий рулон міцного паперу і такий же великий каламар. Г у с а к (розстеляє папір) На цьому аркуші паперу ми зробим напис... І н д и к Тільки де ж нам взяти пера? Гусак висмикнув пера з власного крила. Г у с а к Ось вам пера! І н д и к Ану, за діло! (Всі почали писати.) Г у с а к Люди теж таким пером у давні роки писали завжди... (Оглядаючи написане.) Молодці! Заходь-но, Качко, з того боку — постав знак оклику в кінці!
  • 291.
    291 Гусак, Індик таКачка підіймають вгору аркуш паперу — на ньому чіт- кий напис: «Т У Т З Л І С О Б А К И !» Г у с а к Держіть! Я миттю — за гвіздками!.. (Біжить у хату.) І н д и к А молоток? К а ч к а Де молоток? І н д и к Якщо нема, згодиться й камінь! Гусак повернувся з гвіздками, всі взяли камінці й заходилися прибива- ти напис до тої хатки, що посередині. К а ч к а Ой, ми побудимо діток!.. Та ось напис вже почеплено, всі відступили від нього на кілька кроків, щоб помилуватися зі своєї праці. І н д и к (із сумнівом) Чи буде користь, чи не буде з цих грізних слів, таких страшних? Г у с а к Але ж так завжди роблять люди — чому б не взяти приклад з них? І н д и к Принаймні ми хоч це зуміли самі зробити до ладу. К а ч к а (зітхає) Що ж, на добраніч, друзі милі! Г у с а к Ще, може, й пронесе біду!..
  • 292.
    292 Усі зайшли досвоїх хаток і позамикали за собою двері. На подвір’ї ста- ло тихо й темно, бо сонце вже сховалося за обрій. Раптом з-за дерев ви- глянув місяць і яскраво освітив пташиний двір. У ту ж хвилину з пня вийшов Т х і р і оглянувся на всі боки. Т х і р Здається, все спокійно й тихо! Всі сплять — великі та малі... Підійшов навшпиньках до хатки, прочитав напис і зневажливо посміх- нувся. Ха-ха! Написано для сміху, немовби тут собаки злі! Нехай собі цей напис висить, бо він мені не заважа... Пора! Зійшов нарешті місяць! Візьму відмичку та ножа... Дістав з кишені відмичку, підійшов до дверей однієї з хаток і заходив- ся відмикати двері. Але він не встиг це зробити — почув, що хтось іде. Прислухався і відстрибнув од дверей. Прокляття!.. Грім і блискавиця!.. От-от добрався б до їди, та хтось іде... (Заглянув за хвіртку.) Кума Лисиця чогось припленталась сюди!
  • 293.
    293 Тхір сховався запень. Увійшла Л и с и ц я, задоволено обдивилася на- вкруг. Л и с и ц я От я й прийшла! Зробила коло і так заплутала сліди, що пес нізащо і ніколи по них не кинеться сюди. Нехай він десь мене шукає — хоч під землею й на землі... Раптом побачила напис. Відскочила до хвіртки. Ой лихо!.. Це мене лякає!.. Виходить, тут собаки злі? А я й не знала!.. Що ж робити? І де мій кум? Т х і р (виходячи з-за пня) Ха-ха-ха-ха! Боїшся ти собак сердитих? — Тікай-но далі від гріха! Л и с и ц я А як же ти? Тікаймо вкупі! Т х і р Та де ж собаки?! То брехня! Нема їх ні в одній халупі! Я добре чув із свого пня, як між собою розмовляли всі мешканці цього двора й бездарний напис цей чіпляли, щоб обдурить мене, Тхора! Лисиця одразу заспокоїлась і підійшла до нього. Л и с и ц я Ось воно що! Тоді — за діло! (Витягає з-за пояса ніж.) Т х і р Яке ж то діло?
  • 294.
    294 Л и си ц я Тобто як? Я повечеряти б хотіла, якщо немає тут собак. Т х і р (обурено) А Півень з Куркою? Л и с и ц я У мене! Та то ж на завтра, про запас, бо на печене й на варене тут зараз вистачить для нас! Т х і р Е ні, кумасю! І не пнися! Що в цім подвір’ї — все моє. Іди собі до свого лісу і їж оте, що вдома є. Л и с и ц я Хіба ж отут твоя барлога? Цей двір не твій! Т х і р До часу мій! Л и с и ц я Так поділись! Т х і р Не дам нічого! Л и с и ц я А я сама візьму!.. Т х і р Не смій!!! Лисиця кинулась до одної з хаток, але Тхір миттю наздогнав її і схопив за комір.
  • 295.
    295 Л и си ц я (б’є його торбою по голові) Ах, скупердяга! Ах, жаднюга! Т х і р (видирає в неї торбу) Сама — зажера із зажер! Л и с и ц я Про тебе знає вся округа!.. Т х і р Ось я провчу тебе тепер!!! Розпочалася бійка! У розпалі бійки обидва впустили свої ножі, роз- губили торбу, капелюха, відмичку... Раптом у двір вбігли П і р а т, П і в н и к та К у р о ч к а, Б і л о ч к а і З а й ч и к. Пірат кинувся до Тхора й Лисиці. П і р а т Ага! Попалися обоє! Тепер шануйтесь!.. Пірат схопив Тхора за комір, той вирвався. Схопив Лисицю за хвіст — вона теж вирвалась, і обидва хижаки, охоплені жахом, заметушилися по двору, тікаючи від пса. Л и с и ц я Ай-ай-ай! Кумасику, ставай до бою!!! (Сама тікає в найдальший кут.) Т х і р Нема дурних!.. Сама ставай!.. (Ховається за пень.) Пірат кинувся ловити Тхора, Лисицю. Двері й вікна хаток відчини- лись. І н д и к і Г у с а к вискочили з хат, приєдналися до Півника і Курочки, які галасують, підбадьорюючи пса. Зайчик прожогом кида- ється вперед і швидко підіймає та забирає з собою розбійницькі ножі, що їх упустили хижаки. Качка злякано виглядає у віконце.
  • 296.
    296 У с і Отакїх!.. Так!.. Скоріш, Пірате! Лови Лисицю! Бий Тхора! Хапай за хвіст! Б і л о ч к а (кидаючи в хижаків шишки) Ось нате!.. Нате!.. У с і Геть хижаків!!! Лисиця й Тхір кинулись до хвіртки й зникли в лісі. Пірат за ними! У с і (в захопленні загукали, заплескали в долоні) Ура!!! Ура!!! К а ч к а (визирає з дверей) Що? Перемога?! П і в н и к Ку-ку-рі-ку! Радійте всі! Виходьте з хат! Від нас загрозу превелику прогнав наш сміливий Пірат! К а ч к а з К а ч е н я т а м и вийшли з хатки. Всі дякують Півникові й Курочці, потискують їм руки. Г у с а к Спасибі! І н д и к Вдячні ми безмірно, що ви Пірата привели! К у р о ч к а (вказуючи на Білочку й Зайчика) А це — знайомтесь — друзі вірні, що в лісі нам допомогли! Усі обернулися до Білочки й Зайчика. Г у с а к Спасибі й вам!
  • 297.
    297 І н ди к Ми раді дуже усім, хто хоче в мирі жить. Б і л о ч к а А ми з птахами в лісі дружим і з вами будемо дружить! Тут усі стали обіймати Білочку й Зайчика, потискувати їм руки. Каче- нята з веселим галасом застрибали навколо. Раптом у двір вбігла С о - р о к а. С о р о к а Що тут таке? Бенкет? Весілля? А я й не знала новину! Чому ж мене не запросили? Б і л о ч к а (сплескує руками) Яке нахабство! Ну і ну!.. З а й ч и к Не вірте цій хвостатій птиці! Женіть її з свого двора! Б і л о ч к а Оця Сорока до Лисиці носила звістки від Тхора! Усі з обуренням оточують Сороку. Вона крутиться, вертиться, виправ- довується. С о р о к а Мене просили — я й носила! Що скажуть — те й перекажу... К у р о ч к а Так ось яка ти, язиката! С о р о к а Адже ж на пошті я служу...
  • 298.
    298 Г у са к Такий поштар нам не годиться, що носить звістки від тхорів, та ще й до кого? — до Лисиці! Ми знайдем інших поштарів! І н д и к Безтямна ти навдивовижу! Хіба ж не знала ти ніяк, що Тхір — тварина люта, хижа і що Лисиця — теж хижак: П і в н и к І ти погодилась охоче цим хижим нелюдам служить?! К у р о ч к а А після цього з нами хочеш справляти свято і дружить?!. С о р о к а (плаче) Я більш не буду!.. Г у с а к Як не кайся, але довір’я більш не жди! П і в н и к І наперед не потикайся до цього двору! У с і Геть іди!!! Сороку вигнали з двору. Вона пішла з плачем геть, а всі обурено див- ляться їй услід і ніяк не можуть заспокоїтись. І н д и к До ворогів носила звістки!.. Г у с а к Безглуздя — найстрашніша з вад!
  • 299.
    299 К а чк а Яка противна крутихвістка!.. К у р о ч к а (глянувши за хвіртку, радо) А ось Пірат! П і в н и к Біжить назад!!! У двір вбігає П і р а т, розмахуючи лисячим хвостом. Усі кидаються до нього. П і р а т Ну, все!.. Прогнав їх через нетрі на той бік річки, через міст, за кільканадцять кілометрів! Ще й одірвав Лисиці хвіст! Тепер ніколи вже довіку вони не сунуться сюди! У с і Пірату слава!!! П і в н и к Ку-ку-рі-ку! От ми й позбулися біди! Усі збираються в коло. І н д и к Тепер постійно жить спокійно ми будем в нашому дворі. К а ч к а І зможуть діти скрізь ходити аж до вечірньої зорі. Б і л о ч к а і З а й ч и к А в лісі, в полі, в дружнім колі
  • 300.
    300 хороших лісових звірят всібудуть знати, як прогнати злих ворогів зумів Пірат! Г у с а к Як славний Півник, наш мандрівник, щоб з лихом впоратись страшним, в путь невідому рушив з дому і вірна Курочка за ним! П і р а т І як цей Зайчик- Побігайчик переборов свій давній страх, коли дізнався, що попався, в лисичу пастку мирний птах!
  • 301.
    К у ро ч к а Хижак зубатий, ворог клятий вже не підступиться до нас! У с і Бо нас багато! Брат за брата стояти будем повсякчас! П і в н и к Вже не повірим хитрим звірам і в пастку не попадемо! У с і А добрим звірам, друзям щирим з привітом руки подамо! Усі побралися за руки й почали танок у веселому колі. Надходить сві­та­ нок нового дня. ( З а в і с а )
  • 302.
    302 ВЕСНЯНА КАЗОЧКА П’ЄСА КАРТИНА ПЕРША Сценаявляє собою невеличку галявинку в садку. З одного боку — кіль- ка дерев, це вишні й яблуні, що тільки починають зацвітати. З другого боку — низенька огорожа, що відділяє садок від лісу. За огорожею ви- дно великого дуба, сосни, берези, інші лісові дерева. Навколо галявин- ки — кущики порічок, аґрусу, бузку, вкриті свіжою молодою зеленню. Збоку, трохи попереду — старий широкий пень, оброслий мохом і тра- вою. Розсуваються гілочки кущиків, і з-під них по черзі обережно визирають В е с н я н і К в і т и — проліски, жовті кульбабки, сон-цвіт тощо. Ви- зирають і знову ховаються. Все сміливіше перемовляються між собою. В е с н я н і К в і т и Весна? Весна?! Невже весна це? Невже весна?! Авжеж — весна!!! Дивіться — й справді: нам не сняться і сонце, й неба синь ясна!.. Весняні Квіти вибігають зі своїх схованок, з-під кущиків та дерев, по- чинають веселим колом кружляти посеред галявинки і співати дзвінку пісню. В задушнім, темнім підземеллі ми довго спали в дні зими. Але тепер, такі веселі, на вільну волю вийшли ми! На вільну волю вийшли сміло,
  • 303.
    303 щоб нашу піснюзавести! У нас тепер одне лиш діло: як слід розквітнути й рости! Коло розривається. Квіти розбігаються по галявині й присідають поо- біч. З’являються дуже заклопотані М у р а ш к и. М у р а ш к и І ми також були б веселі у цей весняний теплий день! Та в нас зруйнована оселя, і зараз нам не до пісень: бо нам, мурашкам-горопашкам, скоріше треба працювать, щоб наш зруйнований мурашник відбудувать, ремонтувать! Мурашки поспіхом біжать геть. З’являються П т а ш к и. П т а ш к и А нам, пташкам, весела пісня снаги та сили додає! Адже ж і в нас весною, звісно, також турбот багато є. Ось ми наліпимо гніздечка під стріхами, навколо хат, і покладемо в них яєчка, і виведемо пташенят! Помахуючи крилами, Пташки біжать геть. З-за огорожі, з боку лісу з’являється П а в у к. Він товстий, похмурий, непривітний. Тягне за собою довге мотуззя — павутиння, звиває й розправляє його. П а в у к Мені ж співать нема потреби, охоти теж на це нема... Мені одно — трудитись треба і час не гаяти дарма! Ось павутиння треба звити поміж гілок і стовбурів, щоб тих шкідливих мух ловити та ще й кусючих комарів!
  • 304.
    304 Павук зникає заогорожею. З’являються заклопотані Б д ж і л к и з ві- деречками в руках. Б д ж і л к и Ми чули, квіти вже розквітли? Летімо ж, друзі, всі вперед! Залишмо швидше наші житла і поспішаймо брати мед! Усе блищить, мов з позолоти, і неба синь така ясна!.. Тож швидше, швидше до роботи! Бо вже весна, весна, весна!.. Бджілки відлітають геть. За мить після того у великому пні відчиня- ються вузенькі дверцята і звідти вилазить М е т е л и к. Він потягаєть- ся, мружиться, протирає очі, оглядається навколо. М е т е л и к Що це я чув — хтось співав «весна, весна!..» Мене збудили ці спі- ви. А що — може, й справді весна?! О, дивіться! Пташки, бджо- ли літають, дзижчать-цвірінчать... А ось і квіти, квіти зацвіли всюди! Це таки справді — весна! (Розправляє зім’яту одежу, розпростує яскраві крильця й починає спі- вати й танцювати.) Ой, як же гарно! Скільки світла! Як хороше на світі жить, коли навколо все розквітло, все хоче з сонечком дружить!
  • 305.
    305 І вже нетреба повертати у той старий трухлявий пень, а можна весело літати і танцювати цілий день! Лунає музика. Метелик танцює. Квіти підводяться, захоплено дивля- чись на танцюриста. Повертаються М у р а ш к и з вантажем на пле- чах, вони несуть сухе паліччя, тягнуть шматки деревної кори тощо. Почувши музику й побачивши танок, зупиняються, спускають на зем- лю свій тягар. Повертаються Б д ж і л к и з повними відерцями меду, зупиняються, поставивши відерця на землю. П т а ш к и сідають на огорожу. Всі з захватом стежать за дубовим танком, чути захоплені ви- гуки, плескання в долоні. К в і т и Яка краса! Яка майстерність! До танцю в нього справжній хист! Диви, які стрибки химерні! Це — незрівнянний танцюрист!.. Квіти колом оточують Метелика і починають танцювати з ним разом. Серед гілок вишника з’являється В и ш н е в а К в і т о ч к а і здале- ка замиловано дивиться на танок. Одночасно за огорожею з’являєть- ся П а в у к, сердито хмурячись. Ніхто його не помічає. Танок триває, Квіти співають: Ходім, Метелику, на луки, там веселіше й просторіш! Ану, берімося за руки і біжимо туди скоріш!
  • 306.
    306 Танцюючи, Квіти зМетеликом вибігають геть. Мурашки й Бджілки дивляться їм услід, потім знову беруться за свої паліччя та відерця, щоб іти далі в своїх справах. Пташки зникають. Раптом Павук висту- пає наперед і перепиняє Мурашок та Бджілок. П а в у к (обурено) Якийся вифранчений жевжик розтанцювався серед трав! Це припинити слід!.. Та де вже! — Він вас усіх зачарував! Ви ж не ледачі, працьовиті, ви всі не любите нероб. Негайно йдіть його ловити, щоб гультяїв тут не було б! Мурашки збентежено зупиняються. Одна з-серед них виступає наперед і рішуче відповідає Павукові. М у р а ш к а Хоч ти, Павуче, мабуть, правий, та нам не впоратися з цим, бо є в нас більш важливі справи: ми ремонтуємо наш дім, ще й доїм тлю — свою худобу і виганяєм на попас... Провчити б слід того неробу, але часу немає в нас! Мурашки беруть всій тягар на плечі й поспіхом ідуть геть. З-серед Бджілок теж виступа наперед одна, щоб відповісти Павукові. Б д ж і л к а І ми також часу не маєм, нам зайві справи не з руки, — пилок і мед весь час збираєм і з воску ліпим щільники... А що Метелик ледацюга — до того діла нам нема! Хоч до знемоги хай танцює або хоч голову злама!..
  • 307.
    Бджілки хапають своїповні відерця й вибігають геть. Павук сердито дивиться їм услід і зневажливо потискує плечима. П а в у к Що ж, як нікого не тривожить, що тут завівсь такий гультяй, я сам його зловити можу. Провчу негідника — та й край! Як упіймаю в павутину, і руки, й ноги як скручу, ще й кину в темну комірчину — нехай танцює досхочу! Загрозливопомахуючисвоїммотуззям-павутинням,Павукзникаєдесь за огорожею, за дубом. З-серед вишника виходить В и ш н е в а К в і - т о ч к а, дуже стурбована й злякана. В и ш н е в а К в і т о ч к а Ой, що це я бачила? Що це я чула?! Який же страшний та злий цей Павучисько! І що кому зробив поганого отой гарний веселий Метелик?.. Він же так добре танцював, так дзвінко співав хоро- шу весняну пісеньку! (Співає.) Ой скільки сонця, скільки світла! Як хороше на світі жить, коли навколо все розквітло, все хоче з сонечком дружить!.. (Обурено) А погане Павучисько нічого не розуміє! Він ні з ким дружити не хоче!.. І ось тепер він впіймає Метелика своєю огидною павути- ною і замкне його в темній комірчині... Ні, ні, цього не можна допустити!.. Треба негайно знайти Метелика й попередити його про небезпеку. Побіжу мерщій на луки, він, мабуть, і досі тан- цює там з Квітами! Побіжу й розповім йому! (Вишнева Квіточка поспіхом біжить геть.)
  • 308.
    308 КАРТИНА ДРУГА Сцена являєсобою куточок лугу. Сонячний весняний полудень. Весело обмахуючись зеленим листочком, як віялом, вбігає захеканий М е т е - л и к і кидається на травицю в холодок під кущик верби. М е т е л и к Ну й натанцювався досхочу!.. Ще б і далі танцював, та Квіточ- ки вирішили відпочити, поки минеться полуденна спека. А без них, самому, танцювати не так весело. Відпочину й я трішки тут, у холодочку. Метелик лягає під кущик. Раптом вбігає В и ш н е в а К в і т о ч к а й зраділо кидається до Метелика. В и ш н е в а К в і т о ч к а Ти тут, Метелику?! Нарешті!.. Я так стомилась — просто жах! Усе шукала — де ж ти? де ж ти?.. Питала в квітів і в комах... М е т е л и к (підводиться, здивований) А хто ти? В и ш н е в а К в і т о ч к а Я — Вишнева Квітка! В садку я бачила згори, як ти виконував так чітко балетні різні номери. І всім було це гарно й любо, аж скрізь лунав веселий гук! Але ж на тебе із-за дуба дививсь розлючений Павук... М е т е л и к Мені ж здавалось — всі раділи... Чого ж він гнівався?.. А втім, яке мені до нього діло?! (Бере Вишневу Квіточку за руку.) Мо’ потанцюємо? Ходім!
  • 309.
    309 Вишнева Квіточка схвильовановідстороняє його руку. В и ш н е в а К в і т о ч к а Зажди, тут зовсім не до сміху! Павук — чудовисько страшне, тобі він заподіє лихо: впіймає, скрутить і замкне... Ще й інших, — це йому не важко, — підмовить проти тебе вмить! На щастя, бджоли та мурашки відмовились тебе ловить... М е т е л и к (сміється) От бачиш — є і в мене друзі! Спасибі їм!.. Але ж повір: Павук для мене тут, на лузі, вже ж не такий жахливий звір! Мене впіймати він не зможе, до нього байдуже мені, бо він один лише вороже до мене ставиться... В и ш н е в а К в і т о ч к а (сумно хитає головою) Та ні! Ти й бджолам теж не до вподоби, і ті мурашки, — чула я, — тебе вважають за неробу, за ледацюгу й гультяя!
  • 310.
    310 Тебе ловить вонине хочуть не через дружні почуття, а через те, що час робочий шкода втрачати без пуття... Під час її мови Метелик раптом перестає сміятись, насуплюється, від- вертається від Квіточки й затуляє руками обличчя. Побачивши це, Ви- шнева Квіточка розгублено замовкає, мовчки дивиться на нього, потім кидається його заспокоювати. Метелику! Ти не журися!.. Ми Павука проженемо! Все ж друзі є в садку і в лісі, і ми тебе захистимо!.. Метелик нічого не відповідає, сідає на траву й починає гірко плакати. Вишнева Квіточка сплескує руками в розпачі. Ой любчику! Не треба плакать!.. Не бійсь... Далеко ж той Павук!.. М е т е л и к (схлипує) Та плачу я не з переляку... Я не якийсь дурний малюк!.. (Схлипує.) Але чому Мурашки й Бджоли про мене кажуть отаке?! Я ще таке не чув ніколи обвинувачення тяжке... Метелик витирає очі й замислюється. Потім каже суворо. А той Павук, напевно, правий і розлютився недарма!.. В и ш н е в а К в і т о ч к а (обурено) Він злий, лихий!.. М е т е л и к То — інша справа, але... подумай-но сама: навколо й справді всі працюють,
  • 311.
    311 і це, напевно,так і слід, — пташки без діла не гарцюють, а мостять гнізда серед віт. Мурашки хмиз додому носять, кору на дубі точить жук, і в білки теж роботи досить, і павутину тче павук... Бджола у вулик мед тягає і ліпить з воску щільники... Лиш я без діла сновигаю і тільки знай — веду танки! І ось — ідуть вже пересуди, недобра слава скрізь біжить... Ні, ні!.. Я ледарем не буду! Так не годиться далі жить!.. Та що ж, як я такої вдачі, нікчемніший за комара... (Плаче.) В и ш н е в а К в і т о ч к а Метеличку, ти знову плачеш!.. Не треба, любий... М е т е л и к (рішуче випростується) Так! Пора! Пора до праці!.. Я вже мрію якусь роботу розпочать!.. Але ж... нічого я не вмію й не знаю — де такого вчать?.. В и ш н е в а К в і т о ч к а (сумно) Не знаю й я... Я ж тільки квітка, що в світі мало прожила... (Раптом пожвавішала.) Та в нас тут є одна сусідка — стара досвідчена Бджола. Вона все вміє й розуміє, всього зазнала на віку, її цінують і шанують не тільки в нашому садку.
  • 312.
    312 Отож не плач,розпростуй крильця, — ми зараз вдвох полетимо і тій хорошій мудрій Бджілці докладно все розповімо. Вона пораду дасть, звичайно, й життя інакше потече... М е т е л и к Ой Квітонько! Летім негайно! Сідай-но на моє плече... Летімо з швидкістю ракети, маленька подруго моя! Я так не хочу, щоб мене ти вважала теж за гультяя, не хочу, щоб мені раділи лиш завдяки моїй красі... Я хочу, щоб мене за діло хвалили всі й любили всі! Метелик підхоплює Вишневу Квіточку й разом з нею вибігає. КАРТИНА ТРЕТЯ На сцені знову той самий садок, що в першій картині, тільки в іншому його кінці. Тут огорожі не видно, навкруги — вишневі та яблуневі дере- ва, всі в цвіту. Серед дерев стоїть хатка-вулик, біля неї лавочка. Вбіга- ють, побравшись за руки, М е т е л и к і В и ш н е в а К в і ­т о ч к а. Вони розчервонілися від швидкого бігу й хвилювання. Оглядаються навколо — нема нікого... В и ш н е в а К в і т о ч к а Ну от, бачиш — це й є та хатка отої старої мудрої Бджоли! Не знати тільки — чи вдома вона? Чи, може, ще не повернулася з луків, з лісу?.. Ось підійди та постукай у двері! М е т е л и к Щось мені трохи боязно... А може, вона розсердиться?.. Може, їй вже наговорили про мене різні погані речі... І тепер вона теж зневажає мене, як інші бджілки та мурашки?..
  • 313.
    313 Боюсь — якгляне із злобою на мене, мов отой Павук!.. В и ш н е в а К в і т о ч к а Та ну, не бійся! Я ж з тобою!.. Іди й постукай: тук-тук-тук! Метелик набирається духу, підходить до хатки й стукає в дверці. Від- чиняється віконце, з хатки визирає С т а р а Б д ж о л а. С т а р а Б д ж о л а Ану, погляну, подивлюся — хто це прийшов?.. Якесь хлоп’я та дівчинка... М е т е л и к Це ми, бабусю, Вишнева Квіточка та я! С т а р а Б д ж о л а виходить з хатки і з привітливою усмішкою зу- стрічає своїх молоденьких відвідувачів. С т а р а Б д ж о л а А хто ж ти сам? М е т е л и к А я Метелик! С т а р а Б д ж о л а А-а, танцюрист?
  • 314.
    314 М е те л и к (сумно похиливши голову) Так, танцюрист... С т а р а Б д ж о л а Чому ж такий ти невеселий? Якщо до танцю маєш хист, то ти повинен сліз не лити, а танцювати і співать, щоб всіх навколо веселити, весняне свято святкувать! М е т е л и к (схлипує й витирає очі хусточкою) Ото ж то й є, бабусю... Я теж так гадав, що я повинен тільки танцювати, що мене й так усі любитимуть... Але всі кажуть, що я ледар, нероба, що треба робити якесь корисне діло... А я не хочу, щоб усі зневажали мене, не хочу бути ледарем і неробою! Я хочу теж робити корисне діло, як усі роблять. В и ш н е в а К в і т о ч к а (співчутливо) Тільки ж він, бабусю, нічого не вміє! Але він хоче навчитися... Правда ж, він зможе чогось навчитися? Він же такий хоро- ший!.. С т а р а Б д ж о л а (до Метелика, лагідно) А співати й танцювати вмієш? М е т е л и к Співати й танцювати вмію! С т а р а Б д ж о л а Ану, покажи, як це ти робиш! Метелик починає танцювати. Спочатку сам, потім підхоплює Вишневу Квіточку й вони танцюють разом. М е т е л и к (співає) Ой, як же гарно! Скільки світла! Як хороше на світі жить! Навколо стільки квітів квітне, і з ними я люблю дружить!
  • 315.
    315 З одної квіточкина другу люблю літати без кінця — з садка до лісу і до лугу, під легкий подих вітерця!.. Метелик і Вишнева Квіточка спиняються біля Старої Бджоли й присі- дають поряд з нею. Вона дивиться на них з лагідною усмішкою і на хви- линку замислюється. С т а р а Б д ж о л а На квітку з квіточки без краю літаємо і ми, бджілки. Ми з них солодкий сік збираєм і мед кладем у щільники... (до Метелика) Ну що ж, мій любий танцюристе, давай домовимось ладком: щоб не літати без користі, ставай моїм помічником! М е т е л и к (здивовано) Хіба ж я можу мед збирати і щільники робить, як ти?! С т а р а Б д ж о л а Звичайно, ні! Та можеш, брате, ти де в чім іншім помогти. Коли ми навесні та влітку собі збираєм мед з квіток, то водночас із квітки в квітку ми переносимо пилок. І знай — це робиться недаром: пилок переносити слід, щоб кожна квітка незабаром перетворилася на плід! Робота ця тобі під силу: літай собі, як досі звик, відвідуй кожну квітку милу і з неї пий солодкий сік. Танцюй, виблискуй, як лелітка, щоб веселіш усім жилось, а разом з тим — із квітки в квітку
  • 316.
    316 пилок у лапкахперенось. Що, згоден? М е т е л и к О, на це я здібний! Я так робив би й дотепер, якби лиш знав, що це потрібно для Квітки та її сестер! Давай скоріш мені відерце або торбинку на пилок!.. Тепер звернусь я з легким серцем до всіх Мурашок і Бджілок! Стара Бджола виносить з хатки торбинку, надягає її Метеликові через пле­че. В цей час вибігають на сцену Б д ж і л к и, П т а ш к и, М у - р а ш к и. Метелик виходить на середину й схвильовано звер­тається до них: Бджілки! Пташки! Малі Мурашки! Вже є робота в мене теж, її виконувать не важко, а любо й радісно без меж! Я завжди буду так робити, щоб всі могли мене любить, і присягаюсь — скільки жити, і з вами, й з працею дружить! Бджілки й мурашки радо вітають його:
  • 317.
    Б д жі л к и й М у р а ш к и Привіт, Метелику яскравий! Щасти ж тобі! Щасти тобі!.. С т а р а Б д ж о л а Танцюй, співай! І добру справу старанно й весело роби! З’являється П а в у к. Похмуро, але поблажливо поглядає на Метелика. П а в у к Ну що ж, і я тепер не проти поглянуть на його танки... Бо хто охочий до роботи, той хай танцює залюбки! Вибігають з усіх боків В е с н я н і К в і т и, оточують Метелика ко- лом, починається загальний танок. В е с н я н і К в і т и Співай, наш любий танцюристе! Літай, Метелику, літай! Прозорі крилечка барвисті в повітрі вільно розгортай. Сідай на яблуню, на вишню, і на шипшину, й на бузок. Усім так весело і втішно з тобою стрітись хоч разок! Є метелі, що роблять шкоду і нищать всі садки навкруг, — та зовсім ти не з того роду, і ти не ворог нам, а друг! Літай в садку, у лісі, в полі, де все зростає і цвіте, і прославляй із нами в колі весняне свято золоте!
  • 318.
    318 ЗМІСТ ПІД ДУБОМ ЗЕЛЕНИМ Сорока-білобока......................7 Рукавичка.............................9 Черевик,соломинка та булька.......................... 13 Кіт і півник.......................... 14 Вовк і козлята...................... 17 Плискачик........................... 18 Зайчикова хатка................... 23 Лисиця та рак...................... 27 Корінці та вершки................. 31 Гуси-лебеді.......................... 33 Два морози........................... 36 Снігуронька......................... 37 Двоє козенят........................ 41 Лисиця й Журавель.............. 42 Мавпочка й горіхи................ 45 Зайчата і Свиня.................... 46 ВЕСЕЛІ МАЛЮКИ Поїзд................................... 50 Приїхали!............................ 50 Ранок.................................. 51 Чергова............................... 52 Черешні.............................. 53 На річці............................... 53 Веселий корабель.................. 54 На прогулянку..................... 54 На зеленому лужку............... 55 Наше свято.......................... 56 НАМ ВЕСЕЛО ЖИТИ Годинник............................. 58 Оксанчине вбрання............... 59 Про дівчинку, яка нічого не їла................ 60 Про дівчинку, яка всього боялась............. 61 По гриби.............................. 63 Андрійко-школярик.............. 64 Наша армія.......................... 64 Котра година?...................... 65 Мамине свято....................... 68 Тут буде дім......................... 68 На Дніпрі............................. 70 Моя диня............................. 73 Перед Новим роком............... 74 Лесь та Жук......................... 75 Наша ялинка........................ 76
  • 319.
    319 ЖИЛА СОБІ БАБУСЯ Кораблик.............................80 Два хлопчики....................... 80 Вівчарик.............................. 81 Мій коник............................ 81 Горобчик і котик................... 81 Золотокудра дівчинка............ 82 Синичка.............................. 82 Овечка................................. 82 Жоржик-коржик.................. 82 Котик-воркотик.................... 82 Дбайлива бабуся................... 83 Кривою стежкою................... 83 Бабусин песик...................... 83 Загадка............................... 84 Сиділа раз бабуся.................. 85 Три мисливці....................... 85 Ночанка та Дитянка.............. 86 ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ Приспівки........................... 88 Про дівчинку Маринку та руду кішку................... 89 Перша ялинка...................... 90 Кізонька.............................. 91 Курочки.............................. 91 Річка................................... 91 Мала малярка....................... 92 Маринчина лялька................ 93 Марина Дмитрівна................ 94 Хороша погода..................... 95 ЯСОЧКА Ясоччин садок...................... 98 Ластівки.............................. 99 І в Ясочки є грядка!............... 99 Ясочка на річці....................101 Олівець-малювець................101 По горіхи............................102 Ведмедикова хатка...............103 І ЧИТАТИ, Й РАХУВАТИ! Весела абетка......................106 Лічилочка...........................111 Один..................................112 Два....................................112 Три....................................112 Чотири...............................113 П’ять.................................113 Три вишеньки.....................114 Будинок казковий, п’ятиповерховий..............115 Найкраще число..................116 Дев’ять квоччиних діток.......116 Десять яблучок....................117 Раз, два..............................118 КАЗКИ ЛІСОВОЇ КРИНИЧКИ Лісова криничка..................120 Вередливі жабки..................120 Стояла собі хатка.................121 Бульбашка..........................122 Казка про веселого метелика...123 Сестрички-полунички..........132 Крабеня..............................133 Два грибочки.......................135 Лісове свято........................138 Про маленьку мавпу.............141 Про півника та курочку і про хитру лисичку..........143 Хатинка на ялинці...............147 Бджолина перемога..............148 Пригода з автобусом.............151
  • 320.
    Про ліниву дівчинку............155 Зайчиковіпригоди...............164 Хто сильніший....................169 Жолудик............................172 Чарівна хустинка.................175 Світолюб-богатир.................185 ПРОЛІСКИ Проліски............................190 Навесні...............................190 Перед святом.......................191 Білі котики.........................192 Квіти..................................192 Яблунька............................193 Пташка..............................194 Кульбабки..........................195 Метелик.............................195 Комарі та жаби....................195 Равлик...............................196 Хто кого злякався?..............196 Синє та біле.........................197 Зірочки..............................197 Черепаха............................197 На нашім лузі......................198 Лісові загадки.....................198 Маслючок...........................199 Андрійко йде по гриби..........199 Осіннє листя.......................200 Дві білки............................201 Зимові пісеньки...................201 ПОРИ РОКУ НАВЕСНІ ТА ВЛІТКУ Барвінок.............................204 Струмок..............................204 Весна.................................205 Паперовий змій...................205 Прогулянка до лісу..............208 Зайчатко та їжак.................217 ВОСЕНИ ТА ВЗИМКУ Надходить осінь...................227 Перше вересня.....................227 Мала школярка...................228 Журавлик...........................229 Сніговик.............................230 Дід Мороз...........................233 Казка колискова..................238 У дитячому театрі................239 ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ......240 КОЛИ ЗІЙДЕ МІСЯЦЬ. П’єси Коли зійде місяць................247 Весняна казочка ..................302
  • 321.
    Друкується за виданням: Н.Забіла. Твори в чотирьох томах. — К.: Видавництво дитячої літератури «ВЕСЕЛКА», 1971 Охороняється Законом України «Про авторське право та суміжні права». Виключні права на видання творів Н. Забіли належать ПП «Видавничий дім “ШКОЛА”». Передрук або відтворення в інший спосіб цієї книги або будь-якої її частини переслідуватиметься у судовому порядку згідно з чинним законодавством України. Забіла Наталя Велика збірка творів. Вірші Редактор Р. Дерев’янченко Коректори Т. Девяткіна, Н. Косенко Макет С. Бирюков Дизайн Н. Коханій © Н. Забіла, спадкоємці, 2002 © ВД «ШКОЛА», 2005 © Є. Житник, ілюстрації, 2005 © Н. Коханій, дизайн, 2005