Виступ на методичному засіданні класних керівників

1. Класний керівник

2. Благородство праці педагога найбільш втілене в
роботі класного керівника, сила впливу якого на
вихованців, їхніх батьків і на життєдіяльність усього
шкільного колективу є досить вагомою.
Класний керівник - це особистість, індивідуальність, це любов і
повага, це вдумливість психолога, це організаторські,
комунікативні професійні здібності, це оптимізм життєвої
мудрості, це нелегка праця розуму і серця:
«Тепло душі, красу любові
Від серця - серцю дітям передам...»

3. методична
робота –
система дій
і заходів
Підвищення
кваліфікації
Навчально-
виховна
робота
професійна
майстерність
учителя

4. надає учням
реальну допомогу
відкритий і доступний для будь-якого
учня, не викликає в них страху, дає їм
можливість висловлювати свої думки і
почуття, відвертий у своїх поглядах
виявляє емпатійне розуміння —
бачення поведінки учня його ж
очима, вміє «постояти в чужих
черевиках», відчуваючи внутрішній
світ дитини
щиро цікавиться життям
учнів, не байдужий до їхніх
проблем, справедливий
демонструє дітям цілковиту довіру
до них, не принижує їхньої гідності
Яким є психологічний портрет вчителя?
Як бачимо, головне в учителя — потенціал його
цінностей, чи є в нього, за словами В.
Сухомлинського, спрямованість на людину, здатність
поважати і любити іншого.

5. Комунікативність (загальна,
педагогічна культура):
педагогічна етика, такт, толерантність;
культура мови та спілкування (з учнями, батьками,
колегами);
наявність моральних якостей, що слугують
прикладом для наслідування;
вміння володіти собою;
організаторські здібності та вплив на мікроклімат,
навчання та виховання;
розумна вимогливість;
самокритичність та здатність сприймати критику;
вміння створювати атмосферу співтворчості,
співпраці.
Педагогічний працівник будь-якого рівня кваліфікації
має володіти комунікативною культурою (культурою
спілкування).

6. Професіональне педагогічне спілкування — комунікативна взаємодія педагога з
учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного
клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.
Головними ознаками педагогічного спілкування є:
1. Особистісна орієнтація
співрозмовників
готовність бачити і розуміти
співрозмовника; самоцінне ставлення
до іншого. Враховуючи право
кожного на вибір, ми повинні
прагнути не нав'язувати думку, а
допомогти іншому обрати власний
шлях розв'язання проблеми. У
конкретній ситуації це може
реалізуватися за допомогою різних
прийомів. Так, до класу прийшов
новий учень, хвора, нервова дитина.
Він може навіть заспівати на уроці.
Коли це сталося вперше, діти
засміялися, вдруге — вчитель
зауважив: «Андрієві дуже хочеться
співати, і він не може стримати себе.
Давайте не будемо відволікатися».
Делікатне зауваження зберегло
гідність учня і вчителя, показало
недоречність поведінки і спонукало
до роботи.
2. Рівність психологічних позицій
співрозмовників.
Хоча вчитель і учні нерівні соціальнo (різні
життєвий досвід, ролі у взаємодії), проте
для забезпечення активності учня, через
яку ми можемо сподіватися на розвиток
його особистості, слід уникати
домінування педагога і визнавати право
учня на власну думку, позицію, бути
готовим самому також змінюватися. Учні
хочуть, щоб з ними радилися, зважали на
їхні міркування, і завдання вчителя —
враховувати цю потребу.
3. Проникнення у світ почуттів і
переживань, готовність стати на
позицію співрозмовника.
Це спілкування за законами взаємного
довір'я, коли партнери дослухаються один
до одного, поділяють
почуття, співпереживають.
4. Нестандартні прийоми
спілкування

7. «9 порад» від В. О. Сухомлинського:
Ми маємо справу з
найскладнішим, неоціненим, найдорожчим,
що є в життілюдини. Місія школи — боротися
за людину.
Виховувати людину—це передусім знати її
душу, бачити і відчувати її індивідуальний
світ. Справжнє виховання — це
самовиховання.
Немає якихось єдиних для всіх школярів
передумов успіхів у на­
вчанні — річ відносна: для одного високий
рівень, для іншого
й середній рівень — велике досягнення.
Успіх у навчанні — це стежка, що веде до
того куточку дитячого серця, в якому горить
вогник бажання бути гарним. Бережіть
цей вогник і цю стежку.
Уміння володіти собою, тримати себе в руках
— одна із найнеоб-
хідніщих умов, від яких залежить успіх
педагога та його здоров'я.
Слово —могутній борець за людську душу.
Створюйте інтелекту-
альний фон для
запам'ятовування, заучування, збереження і
пам'яті
програмного матеріалу.
Спонукайте учнів до читання —
найважливішого засобу для успіш-
ного навчання. Ніяке захоплення не принесе
користі, якщо воно не
зачіпає думки, душі, серця.
Доброзичливість, розумна доброта — ось що
має бути атмосферою
життя дитячого колективу, головним тонусом
взаємин педагога
і дітей. Якщо ви навчили свого вихованця
відчувати людину сер­
цем, ваша доброзичливість здатна творити.
Немає в дитині нічого, що вимагає від
педагога жорстокості. Не
давайте прорости в своїх душах насінню
зневіри в людину, підозрілості.

8. «Золоті» правила класного керівника:
Учитель повинен викликати любов та повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає
кожну дитину та спілкується з нею, у стосунках з нею чесний і відвертий.
Учитель має бути особистістю, яка приваблює дітей. Має бути веселим і
жартівливим, доброзичливим.
Учитель має раціонально використовувати свій час. Має постійно
вдосконалюватись, розширювати свій кругозір.
Гасло вчителя: «Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм учням».
Учитель повинен реалізувати індивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати.
Учитель має створити колектив, в якому панує доброзичливість стосунків.
Учитель має любити, захищати дитину, поважати її почуття.