2. Дана проблема: «Розвиток соціальної компетентності молодших
школярів» за роки моєї педагогічної діяльності з кожним роком
поставала переді мною все гостріше. Розв’язуючи задачі (діти не
могли уявити бідон молока; зрозуміти,для чого використовують
ткацький станок і ін.), читаючи твори, виконуючи вправи на уроках
української мови дуже часто не можуть зрозуміти значення
окремих слів,висловів; на уроках природознавства –
понять,природничих термінів і,навіть, не завжди знають,де ростуть
деякі рослини і ін.. А все тому, що не знають,як виглядає предмет,
де використовується і для яких потреб застосовується у житті.
Частково цю проблему вчителі реалізовують під час перегляду
презентацій, показу предметних малюнків,словникової роботи над
словами і наочно під час екскурсій.
3. Соціальна компетентність вимагає від
особистості як принциповості,вміння відстояти
власну думку,протистояти небажаному впливу,
так і толерантності, і вміння пристосовуватися, і
, більш того, ефективно діяти в соціальних
умовах,що постійно змінюються; вимагає як
досить високого рівня оптимізму, що надає віру
в себе, в успіх, так і достатнього рівня
песимізму, який надає змогу реально оцінити
себе та свої знання, щоб уникнути зайвої
ейфорії, змушує ліквідувати прогалини в
знаннях та вміннях, що гальмують справу.
Соціальна компетентність вимагає вміння
враховувати соціальні норми та права інших
людей. Все це вказує на ситуативний характер
прояву соціальної компетентності. За великим
рахунком, формування, становлення соціальної
компетентності особистості – це і є розгортання її
життєвого потенціалу.
12. Головний екзаменатор наших учнів – це життєвий шлях,
який вони повинні пройти. А вже наскільки вони будуть
адаптованими до соціуму, вмітимуть аналізувати й
контролювати власну діяльність залежить, насамперед, від
школи.
А я, як вчитель початкових класів, намагаюся закласти в
дітях «перші сходинки впевненості», щоб вони :
•почувалися часткою колективу, жили з ним спільним
життям;
•вміли спілкуватися;
•виявляли взаєморозуміння, взаємоповагу до інших;
•дотримувалися правил поведінки;
•відповідально ставилися до своїх обов’язків;
•не боялися висловлювати свою думку;
•вміли доводити свої погляди на життя;
•мали постійне бажання пізнавати нове, цікаве;
•оволодівали новими видами діяльності;
•могли застосувати в реальному житті те, що вже опанували
під час навчання;
•і, саме головне, в будь-якій життєвій ситуації, залишалися
завжди людьми.
•Головне в моїй роботі – це повага до особистості учня,
13. Важливі люди у мене в
думках.
Близькі – в серці.
Дорогі – в молитвах.
А дітям пощастило тричі…
