програма міжшкільного факультативу

Відділ освіти Волноваської райдержадміністрації
Інформаційно-методичний центр
Схвалено
Методичною радою
Інформаційно-методичного центру
Відділу освіти Волноваської
райдержадміністрації
Протокол № 1 від 19.02 2014 року
Затверджено:
Начальник відділу освіти
Волноваської
райдержадміністрації
______________ В.Д.Баца
Рекомендовано
До впровадження для варіативної
частини робочого навчального
плану освітнього округу №1
_____________ Середа Н.А.,
методист з навчальних дисциплін
інформаційно-методичного
центру
ПРОГРАМА
міжшкільного факультативного курсу
з української мови та літератури
для учнів 11класу, які навчаються за профілями нефілологічного напрямку
„ Крок до ЗНО ”
Укладач :
Левітова О.М.,
методист інформаційно-методичного центру
відділу освіти
Волноваської райдержадміністрації,
учитель української мови та літератури
Волноваха

2014
Автор (чи укладач) Левітова Олена Миколаївна, методист інформаційно-
методичного центру відділу освіти Волноваської райдержадміністрації,
учитель української мови і літератури, учитель вищої категорії, старший
учитель
Консультант Ольховська Л.М., головний спеціаліст відділу освіти
Волноваської райдержадміністрації, учитель української мови та
літератури, учитель вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист
Рецензенти:
Жежер І.В., директор інформаційно-методичного центру відділу освіти
Волноваської райдержадміністрації (теоретик)
Середа Н.А., методист з навчальних дисциплін інформаційно-методичного
центру (практик)
2

Анотація
В умовах профілізації старшої школи велика увага надається системній
підготовці випускників 11 класів до зовнішнього незалежного оцінювання
(ЗНО), забезпеченню умов для якісної освіти старшокласників у
відповідності з їхніми індивідуальними нахилами, можливостями,
здібностями і потребами. Із вересня 2011 року у Волноваському районі
відбувається апробація моделі профільного навчання на засадах мережевої
взаємодії.
Розроблення та реалізація моделі освітнього округу як форми
управління освітою на території сільського району є актуальною практико-
орієнтованою педагогічною проблемою. Все це допомагає створити єдиний
освітній простір, реалізувати допрофільну підготовку, профільне навчання,
впровадження сучасних освітніх технологій. Сьогодні випускник
загальноосвітньої школи має бути підготовленим до інтеграції в сучасне
суспільство, повинен мати високий рівень компетентностей, загальної
культури та моральності, швидко і продуктивно реагувати на зміни. А це
потребує від усіх освітніх ланок нових, інноваційних підходів, використання
сучасних технологій і методик для розвитку та навчання дитини. Поряд з цим
система вступу до вищих навчальних закладів, складання зовнішнього
незалежного оцінювання є більш вимогливими до якості навчально-
виховного процесу. Як показує практика, забезпечити різноманітні освітні
потреби учнів, їхні інтереси й запити в окремій сільській школі дуже
складно. Тому в освітніх округах ведеться підготовка випускників до
складання державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного
оцінювання через упровадження міжшкільних факультативів.
Основна мета факультативного курсу «За крок до ЗНО», полягає в
поглибленні, розширенні й систематизації знань випускників 11 класів
з основних розділів української мови та літератури, вдосконаленні їх усного
й писемного мовлення, підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання.
3

Факультативний курс призначений для учнів 11 класів, які
навчаються за нефілологічними напрямками (математичний, правовий,
художньо-естетичний профілі), зорієнтованим на здобуття вищої освіти.
Програма курсу складена відповідно до чинних програм з української мови та
літератури для середньої загальноосвітньої школи та програми ЗНО і
складається з пояснювальної записки, тематичного планування, змісту
програми з двох розділів: української мови та літератури, та орієнтовного
календарно-тематичного планування.
Пояснювальна записка
4

Програму міжшкільного факультативного курсу з української мови та
літератури для 11класу розроблено на основі вимог нового Державного
стандарту базової повної і середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів
України від 23.11.11 №1392) з урахуванням змісту чинної програми з
української мови та літератури для 10-11 класів (лист Міністерства освіти і
науки України № 1/11- 6611 від 23.12.2004 р.). В основу факультативного
курсу покладено зміст програми Міністерства освіти і науки України із
зовнішнього незалежного оцінювання з української мови.
Навчальний курс складає 96 годин для учнів 11 класу (3години на
тиждень: 2 години – українська мова, 1 година – українська література), з
урахуванням кількості навчальних тижнів (без канікул та святкових днів).
Оскільки атестація з української мови для випускників, які виявили
бажання вступати до вищих навчальних закладів, є обов’язковим предметом,
то поглиблення й систематизація знань з української мови при підготовці до
зовнішнього незалежного оцінювання набувають особливого значення. Крім
того, як зазначає чинна програма з української мови, „навчання рідної мови
формує національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка володіє
вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися
засобами рідної мови”.
Таким чином основна мета факультативного курсу – поглиблення,
розширення й систематизація знань учнів з основних розділів мовознавства,
вдосконалення їх усного й писемного мовлення, підготовка до зовнішнього
незалежного оцінювання з української мови та літератури.
Матеріал програми розподілено за розділами відповідно до програм
підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання 2013, 2014 років.
Включено розділи з української мови:„Фонетика. Графіка”, „Орфографія”,
„Лексикологія. Фразеологія”, „Будова слова. Словотвір”, „Морфологія”,
„Синтаксис”, „Стилістика”, „Орфоепія”, „Культура мовлення”, „Підготовка
до складання письмових творів”; української літератури: «Усна народна
5

творчість», «Давня література», «Література кінця ХVІІІ – початку ХХ
століття», «Література ХХ століття», «Твори українських письменників-
емігрантів», «Сучасний літературний процес».
Головні завдання факультативного курсу:
- систематизація знань з кожного розділу програми;
- розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь у процесі засвоєння
теоретичного матеріалу;
- поглиблення навичок практичного використання засвоєного,
вдосконалення навичок аналізу мовних одиниць;
- активізація мовленнєвої діяльності учнів;
- удосконалення навичок роботи з різноманітними тестовими
завданнями.
Особлива увага приділяється практичній і творчим складовим
навчальної діяльності учнів. Програма передбачає вивчення основних понять
із кожного розділу мовознавства та теорії літератури, що забезпечує
необхідний обсяг теоретичних знань, практичне їх застосування та
формування комунікативно-мовленнєвих умінь і готує до ефективного
виконання тестових завдань з української мови та літератури.
Основною формою організації навчального процесу є урок з
перевагою практичних занять, з використанням таких методичних форм, як
урок-практикум, семінарське заняття, урок ділової гри, урок-проект,
тестування, тестування у форматі ЗНО, дистанційний урок.
Програма складається з пояснювальної записки, навчально-
тематичного плану та основної частини, яка містить 2 розділи: «Українська
мова» та «Українська література».
Як основні форми контролю за якістю навчання обрано виконання
тестових завдань та складання письмових творів.
Факультативний курс «Крок до ЗНО» рекомендовано учням
загальноосвітніх шкіл, які навчаються за нефілологічними напрямками
6

(математичний, правовий, художньо-естетичний профілі), зорієнтованим на
здобуття вищої освіти.
Навчально-методичним забезпеченням курсу є «Правопис
української мови» (4-е видання), посібник І.П. Ющука «Практикум з
правопису української мови» (будь-яке видання) та «Навчальний посібник
для старшокласників, абiтурiєнтiв, студентiв» Лепехи Т.В., «Довідник.
Завдання в тестовій формі. І частина» Авраменка О.М., Блажка М.Б.,
«Збірник завдань у тестовій формі. ІІ частина» Авраменка О.М., «Міні-
конспекти для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання»
Авраменка О.М.(видання 2012-2014 років), таблиці, технологічні картки,
опорні схеми, сайт методиста Левітової О.М. http://ualevitova.ucoz.ru/ .
Тематичне планування
Українська мова
7

63 години (2 години на тиждень)
№№
пп//пп Назва темиНазва теми
Кількість годинКількість годин
ВсьогоВсього ТеоріяТеорія ПрактикаПрактика
1. Вступ 2 1 1
2. Тема 1. Розділи мовознавства.
Фонетика. Орфографія. Орфоепія.
Лексикологія. Фразеологія. Будова
слова. Словотвір.
11 4 7
3. Тема 2. Морфологія: іменні частини
мови (іменник, прикметник, займенник,
числівник)
7 3 4
4. Тема 3. Морфологія: дієслово,
прислівник
5 3 2
5. Тема 4. Морфологія: службові частини
мови
4 2 2
6. Тема 5. Синтаксис. Синтаксис простого
речення
7 3 4
7. Тема 6. Синтаксис складного речення.
Пряма і непряма мова. Стилістика
7 3 4
8. Тема 7. Розвиток мовлення.
Підготовка до складання власного
висловлення.
20 10 10
РазомРазом 6363 2929 3434
Українська література
33 години ( 1 година на тиждень)
№№
пп//пп Назва темиНазва теми
Кількість годинКількість годин
ВсьогоВсього ТеоріяТеорія ПрактикаПрактика
1. Вступ 1 1 -
2. Тема 1. Усна народна творчість 1 1 -
3. Тема 2. Давня українська література 2 1 1
4. Тема 3. Література кінця XVIII —
початку XX ст.
10 6 4
5. Тема 4. Література XX ст. 15 8 7
6. Тема 5. Твори українських
письменників-емігрантів
1 1 -
7. Тема 6. Сучасний літературний процес 3 1 2
РазомРазом 3333 1919 1414
Програма факультативного курсу
«За крок до ЗНО»
8

Зміст навчального матеріалу
Кількість
годин
Вимоги до рівня підготовки учнів
Усього
Теоретичнізаняття
Практтичнізаняття
Вступ.
Мета і завдання факультативного
курсу. Про вступне тестування у
вищих навчальних закладах. Про
зовнішнє тестування з української
мови.
2 2
Тема 1. Розділи мовознавства.
Фонетика. Орфографія.
Орфоепія. Лексикологія.
Фразеологія
Фонетика як розділ мовознавчої
науки про звуковий склад мови.
Голосні й приголосні звуки.
Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й
глухі. Позначення звуків мовлення
на письмі. Літера ґ. Алфавіт.
Співвідношення звуків і букв.
Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ.
Склад. Складоподіл. Наголос,
наголошені й ненаголошені
склади.
Орфографія. Орфоепія.
Уподібнення приголосних звуків.
Спрощення в групах приголосних.
Найпоширеніші випадки
чергування голосних і
приголосних звуків. Основні
випадки чергування у-в, і-й.
Правопис літер, що позначають
ненаголошені голосні [е], [и], [о] в
коренях слів. Сполучення йо, ьо.
Правила вживання м’якого знака.
Правила вживання апострофа.
Подвоєння букв на позначення
подовжених м’яких приголосних і
збігу однакових приголосних
звуків. Правопис префіксів і
суфіксів. Правопис великої літери.
Лапки у власних назвах.
Написання слів іншомовного
11
1
5
4
1
1
7
4
Учень:
-визначає зміст розділів
мовознавства; місце букв в алфавіті,
розташовує слова за алфавітом;
-розуміє відображення вимови
голосних (наголошених і
ненаголошених) через фонетичну
транскрипцію;
відображення вимови приголосних
звуків:
1) [дж], [дз], [дз′];
2) [ґ];
3) [ж], [ч], [ш], [дж];
подовжених приголосних;
відображення вимови твердих і
м’яких звуків;
вимову слів з апострофом;
основи складоподілу;
- виконує звуковий запис.
Учень:
-знає основні випадки чергування
голосних і приголосних звуків,
правила чергування у-в, і-й;
-визначає групи приголосних, що
уподібнюються, групи, у яких
відбувається спрощення
приголосних;
-застосовує ці знання й уміння в
усному і писемному мовленні.
-уміє розпізнавати вивчені
орфограми й пояснювати їх за
допомогою правил; правильно
писати слова з вивченими
орфограмами, знаходити й
виправляти орфографічні помилки
на вивчені правила
9

походження. Основні правила
переносу слів з рядка в рядок.
Написання складних слів разом і
через дефіс. Правопис
складноскорочених слів.
Написання чоловічих і жіночих
імен по батькові, прізвищ.
Орфоепія. Правила вимови звуків.
Основні тенденції в
наголошування слів української
мови.
Лексикологія як учення про слово.
Ознаки слова як мовної одиниці.
Лексичне значення слова.
Багатозначні й однозначні слова.
Пряме та переносне значення
слова. Омоніми. Синоніми.
Антоніми. Лексика української
мови за походженням. Власне
українська лексика. Лексичні
запозичення з інших мов.
Загальновживані слова.
Професійна, діалектна, розмовна
лексика. Терміни. Лексика
української мови з погляду
активного й пасивного вживання.
Застарілі й нові слова
(неологізми). Нейтральна й
емоційно забарвлена лексика.
Поняття про стійкі сполуки слів і
вирази. Фразеологізми. Приказки,
прислів’я, афоризми.
Будова слова. Основа слова й
закінчення. Значущі частини
слова: корінь, префікс, суфікс,
закінчення. Словотвір. Твірні
основи при словотворенні. Основа
похідна й непохідна. Основні
способи словотворення в
українській мові: префіксальний,
префіксально-суфіксальний,
суфіксальний, безсуфіксальний,
складання слів або основ, перехід
з однієї частини мови в іншу.
Складні слова. Способи їх
творення. Сполучні голосні [о], [е]
у складних словах.
1
2
2
1
1
1
1
1
Учень:
-уміє визначати особливості
вимови голосних і приголосних
звуків, наголошувати слова
відповідно до орфоепічних норм.
Учень:
-визначає належність слів до
певної лексичної категорії;
-пояснює лексичні значення слів і
фразеологізмів;
-добирає до слів синоніми й
антоніми та використовує їх у
мовленні;
-уміє вживати слова в
переносному значенні;
-уміє знаходити в тексті,
правильно й комунікативно
доцільно використовувати у
мовленні слова кожної лексичної
категорії;
-редагує тексти з лексичними
помилками.
Учень:
-уміє відділяти закінчення слів від
основи, членувати основу на
значущі частини, добирати
спільнокореневі слова, слова з
однаковими префіксами й
суфіксами; розрізняти форми слова
й спільнокореневі слова, правильно
вживати їх у мовленні; визначати
спосіб творення слів.
Тема 2. Морфологія: іменні
частини мови (іменник,
прикметник, займенник,
числівник)
Морфологія як розділ мовознавчої
науки про частини мови.
7
2
3
1
4
1
Учень:
-знає, що вивчає морфологія,
морфологічні ознаки самостійних
частин мови, їх синтаксичну роль; -
-уміє розпізнавати іменники,
визначати їх загальне значення,
10

Іменник як частина мови:
значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Іменники власні
та загальні, істоти й неістоти. Рід
іменників: чоловічий, жіночий,
середній. Іменники спільного
роду. Число іменників. Іменники,
що вживаються в обох числових
формах. Іменники, що мають лише
форму однини або лише форму
множини. Відмінки іменників.
Відміни іменників: перша, друга,
третя, четверта. Поділ іменників
першої та другої відмін на групи.
Особливості вживання та
написання відмінкових форм.
Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях
іменників другої відміни.
Відмінювання іменників, що
мають лише форму множини.
Невідмінювані іменники в
українській мові. Написання
і відмінювання чоловічих і
жіночих імен по батькові.
Прикметник як частина мови:
синтаксична роль. Розряди
прикметників за значенням: якісні,
відносні та присвійні. Якісні
прикметники. Ступені порівняння
якісних прикметників: вищий і
найвищий, способи їх творення
(проста й складена форми). Зміни
приголосних при творенні
ступенів порівняння
прикметників. Особливості
відмінювання прикметників
(тверда й м’яка групи). Правопис
н та нн у прикметниках
Числівник як частина мови:
числівників за значенням:
кількісні (на позначення цілих
чисел, дробові, збірні) й порядкові.
Групи числівників за будовою:
прості, складні й складені. Типи
відмінювання кількісних
числівників:
1) один, одна;
2
2
1
1
1
1
морфологічні ознаки, синтаксичну
роль, належність іменників до
певної групи за їх лексичним
значенням, належність до роду,
числа, відміни, групи, відмінка;
-уміє правильно відмінювати
іменники, відрізняти правильні
форми іменників від помилкових;
-визначає основні способи
творення іменників, правильно
вживає у мовленні невідмінювані
іменники;
-утворює і пише правильно
чоловічі та жіночі імена по батькові;
-правильно пише іменники
з вивченими орфограмами.
Учень:
-знає морфологічні ознаки
прикметника, його синтаксичну
роль;
-уміє розпізнавати прикметники,
роль; визначати розряди
прикметників за значенням;
утворювати ступені порівняння
якісних прикметників; визначати
основні способи творення відносних
і присвійних прикметників;
відмінювати прикметники твердої і
м’якої груп; відрізняти правильні
форми прикметників від
помилкових;
-знаходить і виправляє помилки у
правописі прикметників.
Учень:
-знає загальне значення
числівника, його морфологічні
ознаки, синтаксичну роль;
-уміє розпізнавати числівники,
визначати їхнє загальне значення,
роль, розряди числівників за
значенням, основні способи їх
творення; правильно відмінювати
числівники відповідно до їх типів;
правильно поєднувати числівники з
іменниками; відрізняти правильні
форми числівників від помилкових.
11

2) два, три, чотири;
3) від п’яти до двадцяти,
тридцять, п’ятдесят ...
вісімдесят;
4) сорок, дев’яносто, сто;
5) двісті – дев’ятсот;
6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;
7) збірні;
8) дробові.
Порядкові числівники,
особливості їх відмінювання.
Займенник як частина мови:
займенників за значенням:
особові, зворотний, присвійні,
вказівні, означальні, питальні,
відносні, неозначені, заперечні.
Особливості їх відмінювання.
Творення й правопис неозначених
і заперечних займенників.
1 1
Учень:
-знає розряди займенників,
правила їх відмінювання;
-уміє розпізнавати займенники,
роль;
визначати розряди займенників за
значенням, основні способи їх
творення;
відмінювати, відрізняти правильні
форми займенників від помилкових,
правильно писати неозначені,
заперечні займенники,
використовувати їх у мовленні.
Тема 3. Морфологія: Дієслово.
Прислівник
Дієслово як частина мови:
синтаксична роль. Форми
дієслова: дієвідмінювані,
відмінювані (дієприкметник) і
незмінні (інфінітив, дієприслівник,
форми на -но, -то). Безособові
дієслова. Види дієслів: доконаний
і недоконаний. Творення видових
форм. Часи дієслова: минулий,
теперішній, майбутній. Способи
дієслова: дійсний, умовний,
наказовий. Творення форм
умовного та наказового способів
дієслів. Словозміна дієслів І та II
дієвідміни. Особові та числові
форми дієслів (теперішнього та
майбутнього часу й наказового
способу). Родові та числові форми
дієслів (минулого часу й умовного
способу). Чергування приголосних
в особових формах дієслів
теперішнього та майбутнього часу.
Дієприкметник як особлива
форма дієслова: значення,
морфологічні ознаки, синтаксична
роль. Активні та пасивні
5
1
1
3
1
1
2 Учень:
-знає 5 форм дієслова;
-уміє розпізнавати способові
дієслова, особливі форми дієслова,
безособові дієслова; визначати
загальне значення дієслова,
роль, часи й способи дієслів,
дієвідміни, особливості словозміни
кожної дієвідміни; основні способи
творення дієслів, форми виду,
форми майбутнього часу
недоконаного виду, форми
умовного та наказового способу
дієслів; відрізняти правильні форми
дієслів від помилкових,
використовувати правильно форми
дієслів у мовленні.
Учень:
-знає загальне значення,
роль дієприкметника;
12

дієприкметники. Творення
активних і пасивних
дієприкметників теперішнього й
минулого часу. Відмінювання
дієприкметників.
Дієприкметниковий зворот.
Безособові форми на -но, -то.
Дієприслівник як особлива форма
дієслова: значення, морфологічні
ознаки, синтаксична роль.
Дієприслівники доконаного й
недоконаного виду, їх творення.
Дієприслівниковий зворот.
Прислівник як частина мови:
прислівників за значенням.
Ступені порівняння прислівників:
вищий і найвищий. Зміни
приголосних при творенні
прислівників вищого та
найвищого ступенів. Правопис
прислівників на -о, -е, утворених
від прикметників і
дієприкметників. Написання
прислівників разом, окремо і
через дефіс.
1
2 1
1
1
особливості вживання активних
дієприкметників у мовленні;
-уміє розпізнавати
дієприкметники (зокрема відрізняти
їх від дієприслівників), визначати
особливості творення,
відмінювання; відрізняти правильні
форми дієприкметників від
помилкових; добирати й
комунікативно доцільно
використовувати дієприкметники та
дієприкметникові звороти в
мовленні.
Учень:
дієприслівники, визначати їх
загальне значення, морфологічні
ознаки, синтаксичну роль, основні
способи їх творення; відрізняти
правильні форми дієприслівників
від помилкових; правильно
будувати речення з
дієприслівниковими зворотами.
Учень:
-знає розряди прислівників за
значенням;
-уміє розпізнавати прислівники,
роль; визначати розряди
прислівників за значенням, основні
способи творення прислівників;
-утворює ступені порівняння
прислівників;
-правильно пише прислівники;
-відрізняє правильні форми
прислівників від помилкових.
Тема 4. Морфологія: службові
частини мови
Прийменник як службова частина
мови. Групи прийменників за
походженням: непохідні
(первинні) й похідні (вторинні,
утворені від інших слів). Групи
прийменників за будовою: прості,
складні й складені. Зв’язок
прийменника з непрямими
відмінками іменника.
Сполучник як службова частина
мови. Групи сполучників за
значенням і синтаксичною роллю:
сурядні (єднальні, протиставні,
розділові) й підрядні (часові,
причинові, умовні, способу дії,
4
1
1
2
1
2
1
Учень:
-розпізнає прийменники, визначає
їх морфологічні ознаки;
-знає групи прийменників за
походженням і за будовою;
-правильно пише прості, складні й
складені прийменники, правильно
поєднує їх з іменниками;
-редагує тексти щодо
правильності вживання
прийменникових форм.
Учень:
-знає і визначає групи
сполучників за значенням, за
вживанням і будовою;
-розпізнає їх у мовленні,
правильно пише прості, складні й
13

мети, допустові, порівняльні,
з’ясувальні, наслідкові). Групи
сполучників за вживанням
(одиничні, парні, повторювані) та
за будовою (прості, складні,
складені).
Частка як службова частина
мови. Групи часток за значенням і
вживанням: формотворчі,
словотворчі, модальні. Не з
різними частинами мови.
Вигук як частина мови. Групи
вигуків за похо-дженням:
непохідні й похідні. Значення
вигуків. Звуконаслідувальні слова.
1
1
1
1
складені сполучники;
-помічає і виправляє помилки в
написанні сполучників.
Учень:
-знаходить частки в реченні,
відрізняє їх від прийменників і
сполучників;
-визначає групи часток за
значенням і вживанням; правильно
пише частки;
-доречно використовує модальні
частки.
Учень:
-знаходить вигуки в реченні,
відрізняє їх від часток;
-визначає групи вигуків за
походженням; правильно й
використовує вигуки в мовленні.
Тема 5. Синтаксис.
Словосполучення. Синтаксис
простого речення
Словосполучення й речення як
основні одиниці синтаксису.
Підрядний і сурядний зв’язок між
словами й частинами складного
речення. Головне й залежне слово
в словосполученні. Типи
словосполучень за морфологічним
вираженням головного слова.
Словосполучення непоширені й
поширені.
Просте речення.
Речення як основна синтаксична
одиниця. Граматична основа
речення. Порядок слів у реченні.
Види речень у сучасній
українській мові: за метою
висловлювання (розповідні,
питальні й спонукальні); за
емоційним забарвленням (окличні
й неокличні); за будовою (прості й
складні); за складом граматичної
основи (двоскладні й
односкладні); за наявністю чи
відсутністю другорядних членів
(непоширені й поширені); за
наявністю необхідних членів
речення (повні й неповні); за
7
1
2
3
1
1
4
1
Учень:
-знає ознаки словосполучення й
речення, особливості сурядного й
підрядного зв’язку;
-розрізняє словосполучення й
речення, сурядний і підрядний
зв’язок між словами й реченнями;
-визначає головне й залежне слово
в підрядному словосполученні;
поширені й непоширені
словосполучення, типи
словосполучень за способами
вираження головного слова;
-конструює і редагує
словосполучення.
Учень:
-знає види простого речення;
-розрізняє речення різних видів: за
метою висловлювання, за
емоційним забарвленням, за
складом граматичної основи, за
наявністю чи відсутністю
другорядних членів, за наявністю
необхідних членів речення, за
будовою, за наявністю чи
відсутністю однорідних членів
речення, вставних слів,
словосполучень, речень,
відокремлених членів речення,
звертання;
-уміє конструювати речення
різних видів.
14

наявністю чи відсутністю
ускладнювальних засобів
(однорідних членів речення,
вставних слів, словосполучень,
речень, відокремлених членів
речення, звертання).
Підмет і присудок як головні
члени двоскладного речення.
Особливості узгодження присудка
з підметом. Способи вираження
підмета. Типи присудків: простий і
складений (іменний і дієслівний).
Способи їх вираження.
Означення узгоджене й
неузгоджене. Прикладка як
різновид означення. Додаток.
Типи обставин за значенням.
Способи вираження означень,
додатків, обставин. Порівняльний
зворот. Функції порівняльного
звороту в реченні (обставина
способу дії, присудок).
Типи односкладних речень за
способом вираження та значенням
головного члена: односкладні
речення з головним членом у
формі присудка (означено-особові,
неозначено-особові, узагальнено-
особові, безособові) та
односкладні речення з головним
членом у формі підмета (називні).
Способи вираження головних
членів односкладних речень.
Розділові знаки в односкладному
реченні.
Однорідні члени речення.
Узагальнювальні слова в реченнях
з однорідними членами. Речення зі
звертанням. Звертання
непоширені й поширені. Вставні
слова, словосполучення, речення,
їх значення. Речення з
відокремленими членами.
Відокремлені означення,
прикладки – непоширені й
поширені. Відокремлені додатки,
1
1
1
1
1
1
1
1
Учень:
-знає види присудків, способи
вираження підмета й присудка;
-уміє визначати структуру
простого двоскладного речення,
способи вираження підмета й
присудка (простого й складеного),
особливості узгодження присудка з
підметом.
-правильно ставить розділові
знаки між підметом і присудком.
Учень:
-знає види й ознаки другорядних
членів речення;
-уміє розпізнавати види
другорядних членів та їх типи й
різновиди, визначати способи
вираження означень, додатків,
обставин, роль порівняльного
звороту; правильно й
використовувати виражальні
можливості другорядних членів
речення в мовленні.
Учень:
-знає типи односкладних речень;
-уміє визначати особливості
кожного з типів;
-конструює односкладні речення
вивчених видів,;
-правильно використовує їх у
мовленні.
Учень:
-знає смислові й граматичні
ознаки однорідних членів речення,
звертань, вставних слів і
конструкцій;
-уміє розпізнавати просте речення
з однорідними членами,
звертаннями, вставними словами,
словосполученнями, реченнями,
відокремленими членами
(означеннями, прикладками,
15

обставини. Відокремлені
уточнювальні члени речення.
Розділові знаки в реченні з
однорідними членами
додатками, обставинами), зокрема
уточнювальними;
-правильно ставить розділові
знаки та обґрунтовує їх.
Тема 6. Синтаксис складного
речення. Пряма і непряма мова.
Стилістика
Складне речення. Ознаки
складного речення. Засоби зв’язку
простих речень у складному:
1) інтонація й сполучники або
сполучні слова;
2) інтонація.
Типи складних речень за
способом зв’язку їх частин:
сполучникові й безсполучникові.
Сурядний і підрядний зв’язок між
частинами складного речення.
Складносурядне речення.
Єднальні, протиставні та розділові
сполучники в складносурядному
реченні. Смислові зв’язки між
частинами складносурядного
речення. Розділові знаки в
складносурядному реченні
Складнопідрядне речення, його
будова. Головне й підрядне
речення. Підрядні сполучники й
сполучні слова як засоби зв’язку у
складнопідрядному реченні.
Основні види підрядних речень:
означальні, з’ясувальні,
обставинні (місця, часу, способу
дії та ступеня, порівняльні,
причини, наслідкові, мети, умовні,
допустові). Складнопідрядні
речення з кількома підрядними, їх
типи за характером зв’язку між
частинами:
1) складнопідрядні речення
з послідовною підрядністю;
з однорідною підрядністю;
з неоднорідною підрядністю .
Розділові знаки в
складнопідрядному реченні.
Типи безсполучникових складних
речень за характером смислових
відношень між складовими
частинами-реченнями:
1) з однорідними частинами-
7
1
1
1
1
3
1
1
4
1
1
Учень:
-знає типи складних речень;
уміє розпізнавати складні речення
різних типів, визначати їх
структуру, види й засоби зв’язку
між простими реченнями; добирати
й конструювати складні речення,
що оптимально відповідають
конкретній комунікативній меті.
Учень:
-уміє розпізнавати складносурядні
речення, визначати смислові зв’язки
між частинами складносурядного
речення; комунікативно доцільно
використовувати їх у мовленні;
правильно розставляє розділові
знаки в складносурядному реченні.
Учень:
-знає види підрядних речень;
складнопідрядні речення, зокрема
складнопідрядні речення з кількома
підрядними; відображати будову
речень у схемах; визначати основні
види підрядних речень, типи
складнопідрядних речень за
характером зв’язку між частинами;
-правильно виділяє пунктуаційно
підрядні частини;
-конструює різні види підрядних
речень.
Учень:
-знає типи безсполучникових
складних речень;
безсполучникові складні речення;
16

реченнями (рівноправними);
2) з неоднорідними частинами
(пояснюваною і пояснювальною).
Розділові знаки в
безсполучниковому складному
реченні.
Складні речення з різними
видами сполучникового
й безсполучникового зв’язку.
Пряма й непряма мова. Речення з
прямою мовою. Слова автора.
Заміна прямої мови непрямою.
Цитата як різновид прямої мови.
Діалог.
Стилі мовлення (розмовний,
науковий, художній, офіційно-
діловий, публіцистичний), їх
основні ознаки, функції.
1
1
1 1
1
1
визначати смислові відношення між
їх частинами-реченнями
(однорідними й неоднорідними);
відображати будову речень у
схемах;
-розуміє особливості інтонації
безсполучникових складних речень;
-правильно виділяє пунктуаційно
частини безсполучникових
складних речень;
-конструює різні види
безсполучникових речень.
Учень:
-знає типи речень, уміє будувати
їх схеми, правильно використовує у
мовленні, правильно виділяє
пунктуаційно частини речень.
Учень:
-уміє визначати в реченні з
прямою мовою слова автора й
пряму мову, розрізняє речення з
непрямою мовою;
-уміє замінювати пряму мову
непрямою; правильно й доцільно
використовувати в тексті пряму
мову й цитати;
-правильно розставляє розділові
знаки;
-конструює речення з прямою і
непрямою мовою.
Учень:
-знає ознаки основних стилів
мовлення, їх сферу вживання,
виражальні засоби;
-уміє розпізнавати стилі
мовлення, визначати особливості
кожного з них. користуватися
різноманітними виражальними
засобами української мови.
Розвиток мовлення
Підготовка до складання
письмових творів. Опанування
різними типами мовлення.
Загальне уявлення про
спілкування й мовлення; види
мовленнєвої діяльності; адресант і
адресат мовлення; монологічне й
діалогічне мовлення; усне й
писемне мовлення; основні
правила спілкування. Тема й
основна думка висловлювання.
Вимоги до мовлення (змістовність,
логічна послідовність, багатство,
20 10 10 Учень:
-уміє уважно читати,
усвідомлювати й запам’ятовувати
зміст прочитаного, диференціюючи
в ньому головне та другорядне;
критично оцінювати прочитане;
аналізувати тексти різних стилів,
типів і жанрів; будувати письмове
висловлення, логічно викладаючи
зміст, підпорядковуючи його темі й
основній думці, задуму, обраному
стилю та типу мовлення, досягати
визначеної комунікативної мети;
формулювати, добирати доречні
17

точність, виразність, доречність,
правильність). Текст як
середовище функціонування
мовних одиниць. Основні ознаки
тексту: зв’язність,
комунікативність, членованість,
інформативність. Зміст і будова
тексту, поділ тексту на абзаци,
мікротеми. Способи зв’язку
речень у тексті. Класифікація
текстів за сферою використання,
метою, структурними
особливостями. Тексти різних
стилів, типів, жанрів мовлення
аргументи і приклади, робити
висновок, висловлювати власну
позицію, свій погляд на ситуацію чи
обставин; правильно
структурований текст,
використовуючи відповідні
мовленнєві звороти; знаходити й
виправляти похибки та помилки в
змісті, побудові й мовному
оформленні власних висловлювань,
спираючись на засвоєні знання
Зміст навчального матеріалу
Кількість
годин
Вимоги до рівня підготовки учнів
Усього
Теоретичнізаняття
Практтичнізаняття
18

Вступ
Мета і завдання факультативного курсу.
Про вступне тестування у вищих
навчальних закладах. Про зовнішнє
тестування з української мови.
1 1
Усна народна творчість
Загальна характеристика календарно-
обрядових, суспільно-побутових та
родинно-побутових пісень.
Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «За
світ встали козаченьки»
Історичні пісні. «Ой Морозе, Морозенку»,
«Чи не той то Хміль».
Тематика, образи, зміст народних дум і
балад. «Дума про Марусю Богуславку».
Балада «Бондарівна»
1 1 Учень повинен уміти:
- Аналізувати літературний твір чи
його уривок.
- Розрізняти види і жанри усної
творчості.
- Розрізняти і називати різновиди
календарно-обрядових пісень.
-Аналізувати зміст, образи,
настрої суспільно-побутових і
родинно-побутових пісень.
- Визначати провідні мотиви
історичних пісень,
характеризувати образи героїв їх –
історичних осіб.
- Визначати тематику й художні
особливості балад і дум, пісень
Марусі Чурай.
- Виділяти у фольклорних творах
анафори, рефрени, постійні
епітети, персоніфікацію, символи,
гіперболу, визначати їхню
художню роль.
Давня українська література
«Повість минулих літ» (уривки про
заснування Києва, про помсту княгині
Ольги, про напад хозарів)
«Слово про похід Ігорів»
Григорій Сковорода. «De libertate»,
«Всякому місту – звичай і права», «Бджола
та Шершень», афоризми
2 1 1 Учень повинен :
- Знати основні теоретико-
літературні поняття:
• художній образ,
• прототип;
• тема, ідея, мотив художнього
твору;
• проблематика та конфлікт у
художньому творі;
• сюжет і композиція
літературного твору;
• позасюжетні елементи.
- Знати та вміти визначати в
літературному творі тропи:
• епітет,
• порівняння;
• метафору,
• алегорію,
• гіперболу;
• метонімію,
• оксиморон.
-Знати характерні риси бароко.
Література кінця XVIII — початку XX 10 8 2 Учень повинен знати:
19

ст.
Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка
Полтавка»
Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся»
Тарас Шевченко.
«До Основ’яненка», «Катерина»,
«Гайдамаки», «Кавказ», «Сон» («У всякого
своя доля), «І мертвим, і живим, і
ненарожденним…», «Заповіт», «Мені
однаково»
Пантелеймон Куліш.
«Чорна рада»
Марко Вовчок. «Максим Гримач»
Іван Нечуй-Левицький.
«Кайдашева сім’я»
Панас Мирний
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Іван Карпенко-Карий. «Хазяїн»
Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені
у сні», «Мойсей»
- основні теоретико-літературні
поняття:
• сентименталізм,
романтизм, реалізм, їхні
ознаки;
• епос, новела,
оповідання, повість, роман,
різновиди повісті та роману;
• лірика, сонет, гімн,
послання, поема, тематичні
різновиди лірики;
• драма, комедія,
трагікомедія, власне драма,
містерія, драма-феєрія.
-Види комічного: гумор, іронія,
сатира, сарказм, гротеск, бурлеск,
травестія.
-Визначати дво- і трискладові
віршові розміри.
Література XX ст.
Михайло Коцюбинський.
«Тіні забутих предків», «Intermezzo»
Ольга Кобилянська. «Земля»
Леся Українка.
«Contra spem spero!», «Лісова пісня»
Василь Стефаник.
«Камінний хрест»
Микола Вороний.
«Блакитна Панна»
Олександр Олесь.
«Чари ночі», «О слово рідне! Орле
скутий!..»
Володимир Винниченко.
«Момент»
Павло Тичина.
«О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви
знаєте, як липа шелестить…»
Максим Рильський
«Молюсь і вірю…»
Микола Хвильовий.
«Я (Романтика)»
Юрій Яновський.
«Подвійне коло», «Шаланда в морі»
Володимир Сосюра.
«Любіть Україну»
Валер’ян Підмогильний.
«Місто»
Остап Вишня.
«Моя автобіографія», «Сом»
Микола Куліш. «Мина Мазайло»
Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»
Олександр Довженко.
15 14 1 Учень повинен:
-Визначати місце і роль митця в
літературному процесі.
-Знати основні теоретико-
• український модернізм і його
особливості;
• модерністські напрями та течії:
імпресіонізм, неоромантизм,
експресіонізм.
-Знати основні теоретико-
• поетичний синтаксис (інверсія,
тавтологія, антитеза, анафора,
епіформа, паралелізм);
• риторичні звертання і
запитання,
• алітерація;
• різновиди роману (роман у
новелах, роман у віршах);
• кіноповість;
• усмішка.
-Вміти пояснювати поняття:
«Розстріляне відродження»;
психологізм; асоціативність.
20

«Україна в огні», «Зачарована Десна»
Андрій Малишко «Пісня про рушник»
Василь Симоненко. «Лебеді материнства»
Олесь Гончар. «За мить щастя»
Григір Тютюнник.
«Три зозулі з поклоном»
Василь Стус. «Як добре те, що смерті не
боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»
Іван Драч. «Балада про соняшник»
Ліна Костенко. «Страшні слова, коли
вони мовчать», «Українське альфреско»,
«Маруся Чурай»
Твори українських
письменників-емігрантів
Іван Багряний. «Тигролови»
Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?»
орієнтуватися в основних
тенденціях функціонування
української літератури за
кордоном і творчості українських
письменників-емігрантів. Знати
особливості пригодницького
роману.
Сучасний літературний процесс
Загальний огляд, основні тенденції.
Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу,
«Нова дегенерація», «Пропала грамота»,
«ЛуГоСад»).
Творчість Ю. Андруховича,
О. Забужко, І. Римарука.
Утворення АУП (Асоціації українських
письменників).
Література елітарна і масова.
Постмодернізм як один із художніх
напрямів мистецтва 90-х років, його риси.
Сучасні часописи та альманахи.
-Орієнтуватися в основних
тенденціях розвитку сучасної
літератури; знати літературні
угруповання 80-90-х років,
найвизначніших представників
літератури.
-Визначати найхарактерніші
ознаки постмодернізму.
Узагальнення та систематизація
вивченого
1 1
Календарно-тематичне планування
№ Зміст навчального матеріалу
Кількість
годин
Дата
Вступ 2
21

1
2
Мета і завдання факультативного курсу. Про вступне тестування у
вищих навчальних закладах. Про зовнішнє тестування з української
мови.
Вхідне тестування
2
Тема 1. Розділи мовознавства. Фонетика. Орфографія. Орфоепія.
Лексикологія. Фразеологія. Будова слова. Словотвір
15
3 Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови.
Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й
глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Літера ґ. Алфавіт.
Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ.
Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й ненаголошені
склади.
1
4 Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах
приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і
приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й.
Правила вимови звуків. Основні тенденції в наголошування слів
української мови.
1
5 Розвиток мовлення
Будова твору.
Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види
мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення;
монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення;
основні правила спілкування.
1
Типи вступів до твору.
Тема й основна думка висловлювання.
1
7
8
9
10
Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о]
в коренях слів. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого
знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на
позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових
приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Правопис
великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів
іншомовного походження. Основні правила переносу слів з
рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс.
Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і
жіночих імен по батькові, прізвищ.
4
11 Правила вимови звуків. Основні тенденції в наголошування слів
1
Основна частина твору.
Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність,
багатство, точність, виразність, доречність, правильність).
1
13 Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної
одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні
слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми.
Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне
українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов.
Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна
лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного
й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми).
Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі
сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я,
афоризми.
1
22

Типи закінчень твору
1
15 Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини
слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні
основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні
способи словотворення в українській мові: префіксальний,
префіксально-суфіксальний, суфіксальний, 23ез суфіксальний,
складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу.
Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у
складних словах.
1
Мовленнєве оформлення твору. Способи зв’язку речень у тексті
1
Мовленнєве оформлення твору. Засоби зв’язку речень у тексті
1
Тема 2. Морфологія: іменні частини мови
(іменник, прикметник, займенник, числівник)
10
18 Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.
Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти.
Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного
роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох
числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або
лише форму множини.
1
19 Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя,
четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи.
Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви
-а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни.
Відмінювання іменників, що мають лише форму множини.
Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і
відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.
1
20 Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні,
відносні та присвійні. Якісні прикметники.
1
Лексичні засоби зв’язку речень у тексті
1
22 Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий,
способи їх творення (проста й складена форми). Зміни
приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.
Особливості відмінювання прикметників (тверда й м’яка групи).
Правопис н та нн у прикметниках.
1
Граматичні засоби зв’язку речень у тексті
1
24
25
Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні
(на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи
числівників за будовою: прості, складні й складені. Типи
відмінювання кількісних числівників:
1) один, одна;
2) два, три, чотири;
3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;
4) сорок, дев’яносто, сто;
5) двісті – дев’ятсот;
6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;
2
23

7) збірні;
8) дробові.
Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.
Порядок роботи над твором. План твору.
1
27 Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Розряди займенників за значенням: особові,
зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні,
неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й
правопис неозначених і заперечних займенників.
1
Тема 3. Морфологія: дієслово, прислівник 8
28 Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані
(дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на
-но, -то). Безособові дієслова.
Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм.
Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи
дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного
та наказового способів дієслів.
Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми
дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового
способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й
умовного способу). Чергування приголосних в особових формах
дієслів теперішнього та майбутнього часу.
1
Жанри творів: твір-опис
1
30 Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення,
морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні
дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників
теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників.
Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.
1
Жанри творів: твір-розповідь
1
32 Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення,
морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники
доконаного й недоконаного виду, їх творення.
Дієприслівниковий зворот.
1
33 Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені
порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни
приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого
ступенів.
1
34 Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і
дієприкметників. Написання прислівників разом, окремо і через
дефіс.
1
Жанри творів: твір-роздум
1
Тема 4. Морфологія: службові частини мови 6
36 Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за
походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені
від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні
й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками
1
24

іменника.
37 Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за
значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні,
протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні,
способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні,
наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні,
повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).
1
38 Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і
вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Не з різними
частинами мови.
1
Жанри творів: рецензія
1
40 Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням:
непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова.
1
Жанри творів: есе. Десять правил написання креативного есе.
1
Тема 5. Синтаксис. Синтаксис простого речення 9
42 Синтаксис. Словосполучення й речення як основні одиниці
синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й
частинами складного речення. Головне й залежне слово в
словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним
вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й
поширені.
1
43 Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа
речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній
українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні
й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й
неокличні); за будовою (прості й складні); за складом
граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи
відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за
наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за
наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних
членів речення, вставних слів, словосполучень, речень,
відокремлених членів речення, звертання).
1
44 Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення.
Особливості узгодження присудка з підметом. Способи
вираження підмета. Типи присудків: простий і складений
(іменний і дієслівний). Способи їх вираження.
1
45 Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид
означення. Додаток.
Типи обставин за значенням. Способи вираження означень,
додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного
звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).
1
Класифікація текстів за сферою використання, метою,
структурними особливостями.
1
47 Типи односкладних речень за способом вираження та
значенням головного члена: односкладні речення з головним
членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові,
узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з
головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження
головних членів односкладних речень. Розділові знаки в
1
25

односкладному реченні.
Особливості написання твору-роздуму в публіцистичному стилі
1
49 Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова в реченнях з
однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання
непоширені й поширені. Вставні слова, словосполучення,
речення, їх значення. Речення з відокремленими членами.
1
50 Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені.
Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні
члени речення. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
1
Тема 6. Синтаксис складного речення.
Пряма і непряма мова. Стилістика
13
51 Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку
простих речень у складному:
1) інтонація й сполучники або сполучні слова;
2) інтонація.
Типи складних речень за способом зв’язку їх частин:
сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок
між частинами складного речення.
1
Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення
1
53 Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові
сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між
частинами складносурядного речення. Розділові знаки в
складносурядному реченні
1
54 Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення.
Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у
складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень:
означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та
ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові).
Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за
характером зв’язку між частинами:
1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;
2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;
3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю .
Розділові знаки в складнопідрядному реченні.
1
Монологічне й діалогічне мовлення
1
56 Типи безсполучникових складних речень за характером
смислових відношень між складовими частинами-реченнями:
1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);
2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).
Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.
1
57 Складні речення з різними видами сполучникового й
безсполучникового зв’язку.
1
58 Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова
автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид
прямої мови. Діалог.
1
Цитування. Епіграф.
1
60 Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно- 1
26

діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.
Деякі секрети написання твору та складання ЗНО на «відмінно»
1
62
63
Тестування у форматі ЗНО 2
Календарно-тематичне планування
№ Зміст навчального матеріалу
Кількість
годин
Дата
Вступ 1
1. Мета і завдання факультативного курсу. Про вступне тестування
у вищих навчальних закладах. Про зовнішнє тестування з
Періодизація української літератури
1
Усна народна творчість 1
2. Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-
побутових та родинно-побутових пісень.
Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «За світ встали козаченьки»
Історичні пісні. «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль».
Тематика, образи, зміст народних дум і балад. «Дума про
Марусю Богуславку». Балада «Бондарівна»
Аналіз літературного твору, літературні жанри.
1
Давня українська література 2
3. «Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про
помсту княгині Ольги, про напад хозарів)
«Слово про похід Ігорів».
Основні теоретико-літературні поняття:тема, ідея, проблематика,
конфлікт, сюжет, композиція
1
4 Григорій Сковорода. «De libertate», «Всякому місту – звичай і
права», «Бджола та Шершень», афоризми
Основні художні засоби.
1
Література кінця XVIII — початку XX ст. 10
5 Іван Котляревський.
«Енеїда», «Наталка Полтавка»
Види комічного.
1
6 Г. Квітка-Основ’яненко.
«Маруся»
Стилістичні напрями в літературі: сентименталізм, романтизм,
реалізм.
1
7 Тарас Шевченко.
«До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон»
(«У всякого своя доля), «І мертвим, і живим, і
ненарожденним…», «Заповіт», «Мені однаково»
Визначення віршових розмірів
1
8 Пантелеймон Куліш.
«Чорна рада»
Різновиди роману
1
27

9 Марко Вовчок.
«Максим Гримач»
1
10 Іван Нечуй-Левицький.
«Кайдашева сім’я»
1
11 Панас Мирний
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
1
12 Іван Карпенко-Карий.
«Хазяїн»
1
13 Іван Франко.
«Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»
Визначення віршових розмірів
1
14 Тестування у форматі ЗНО 1
Література XX ст. 15
15 Михайло Коцюбинський.
«Тіні забутих предків», «Intermezzo»
Стилістичні напрями: імпресіонізм, експресіонізм
1
16 Ольга Кобилянська.
«Земля»
Василь Стефаник.
«Камінний хрест»
1
17 Леся Українка.
«Contra spem spero!», «Лісова пісня»
1
18 Микола Вороний.
«Блакитна Панна»
Олександр Олесь.
«Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!.
1
19 Володимир Винниченко.
«Момент»
1
20 Павло Тичина.
«О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа
шелестить…»
Максим Рильський
«Молюсь і вірю…»
Володимир Сосюра.
«Любіть Україну»
Український модернізм і його особливості
1
21 Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»
Юрій Яновський.
«Подвійне коло», «Шаланда в морі»
1
22 Валер’ян Підмогильний.
«Місто»
Остап Вишня.
«Моя автобіографія», «Сом»
1
23 Микола Куліш. «Мина Мазайло»
Богдан-Ігор Антонич.
«Різдво»
1
24 Олександр Довженко.
«Україна в огні», «Зачарована Десна»
1
25 Андрій Малишко
«Пісня про рушник»
Василь Симоненко. «Лебеді материнства»
1
28

26 Олесь Гончар.
«За мить щастя»
Григір Тютюнник.
«Три зозулі з поклоном»
1
27 Василь Стус.
«Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена,
явися!..»
Іван Драч.
«Балада про соняшник»
«Розстріляне відродження», психологізм; асоціативність.
1
28 Ліна Костенко.
«Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско»,
«Маруся Чурай»
1
Твори українських письменників-емігрантів 1
30 Іван Багряний. «Тигролови»
Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?»
Емігрантська література
1
Сучасний літературний процесс 2
31 Загальний огляд, основні тенденції.
Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація»,
«Пропала грамота», «ЛуГоСад»). Творчість Ю. Андруховича, О.
Забужко, І. Римарука.
1
32 Утворення АУП (Асоціації українських письменників).
Література елітарна і масова.
Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х
років, його риси.
Сучасні часописи та альманахи.
Найхарактерніші ознаки постмодернізму.
1
Нормативно-правова база
1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року
№ 1392 , затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від
06.06.2012 р. № 664.
2. Програма зовнішнього незалежного оцінювання з української мови,
затверджена наказом Міністерства світи і науки України від 03.12.2013
року № 1689.
29

3. Українська мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М.
Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією
Л.В. Скуратівського. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.
4. Українська мова. 10–11 класи. Програма для профільного навчання учнів
загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничо-
математичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям
(економічний профіль). Рівень стандарту / Укладачі: М.І. Пентилюк,
О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна. – К.: Грамота, 2011.
загальноосвітніх навчальних закладів. Суспільно-гуманітарний напрям
(історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям
(профіль – іноземна філологія); художньо-естетичний напрям.
Академічний рівень / Укладачі: Г.Т. Шелехова, В.І. Новосьолова, Я.І.
Остаф. – К.: Грамота, 2011.
загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям, профіль –
українська філологія. Профільний рівень / Укладачі: Л.І. Мацько,
О.М. Семеног – К.: Грамота, 2011.
7. Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх
навчальних закладів/ Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук,
М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.Шабельникова,
В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною
редакцією Р.В.Мовчан. – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 201 с.
8. Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання
учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний,
технологічний, спортивний, суспільно-гуманітарний, художньо-
естетичний напрями; філологічний напрям (профіль – іноземна
філологія). Академічний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф.
Семенюк – керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик,
М.П. Бондар, О.А. Камінчук, В.І. Цимбалюк. За заг. ред. Р.В. Мовчан. –
К.: Грамота, 2011.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Авраменко О.М., Блажко М.Б. Українська мова та література: Довідник.
Завдання в тестовій формі. І частина. – К.: Грамота, 2013. -552 с.
2. Авраменко О.М. Українська мова та література: Збірник завдань у
тестовій формі. ІІ частина. – Вид. 2-е, доповн. – К.: Грамота, 2013. – 160 с.
30

3. Авраменко О.М. Українська література: Міні-конспекти для підготовки
до зовнішнього незалежного оцінювання. – К.: Грамота, 2013. – 168 с.
4. Волкотруб Г. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1998.
5. Готуємося до творчого завдання / Уклад. Т.В.Щурова. – Х.: ТОВ
«Українська книжкова мережа», 2010. – 64с.
6. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К:
Либідь, 1995.
7. Зубков М.Г.Українська мова: Універсальний довідник. – 4-е вид., випр. й
доп. –Х.: ВД „Школа”, 2009.
8. Лепеха Т. В. Українська мова: Навчальний посiбник для старшокласників,
абiтурiєнтiв, студентiв нефiлологічних факультетів вузiв/ Т.В. Лепеха.-К.:
Просвiта, 2000.-328 с.
9. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. Підручник. – 3-тє
вид., перероблене і доповнене – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,
2000.
10.Словник труднощів української мови. Близько 15 000 слів. / За ред. С.Я.
Єрмоленко. К.: Рад. школа, 1989.
11.Український правопис /АН України, Ін-т мовознавства ім. О.Потебні;
Інститут української мови, 4-е вид., випр. й доп. – К.: Наук. Думка, 1993.
12.Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта. 1994.
31

програма міжшкільного факультативу

More Related Content

What's hot

Viewers also liked

Similar to програма міжшкільного факультативу

More from Helen Golovina

Recently uploaded

програма міжшкільного факультативу