1. Новоекономічна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Красноармійської районної ради
Донецької області
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАГОЛОШУВАННЯННЯ СЛІВ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
З досвіду роботивчителів
українськоїмови талітератури
Диннік ТетяниМиколаївни
Диннік ВіриІванівни
Саніної СвітланиІванівни
смт Новоекономічне - 2016
2. Зміст
1. Вступ
2. Наголос. Основні принципинаголошування.
3. Проблемні випадки наголошування.
4. Тестові завдання.
3. Освіта – це вид гігієни.
Письмо з помилками – то як невимиті рукичи зуби.
Василь Стус
Перехід до незалежного оцінювання якості навчальних досягнень
випускників загальноосвітніх навчальних закладів та запровадження прийому
до ВНЗ на підставі цієї процедури висуває перед учнями завдання отримати
максимально високий результат. Це потребує відповідної підготовки
комплексного характеру, особливості якої залежать від вибору предмета.
Зупинимось на деяких предметних особливостях при підготовці до тестування з
української мови.
Завдання, пов’язані із наголосами, завжди були і будуть одними з
найбільш проблемних у тестах ЗНО з української мови. Чому? Тому, що тут
ВЗАГАЛІ не спрацьовуєпринцип “якя собівідчуваю – так і правильно”.
Наголос є засобом фонетичного оформлення слова, виступає виразником
душі слова. Втрачаючи наголос, слово часто втрачає своюсамостійність.
Наголос має значення у розумінні учнями матеріалу (інформації), що хоче
донести вчитель до школярів. Неправильна розстановка логічних наголосів у
реченні веде до неправильного розуміння основної думки повідомлення, а
також до повного нерозуміння повідомлення.
Подолання недоліків у наголошенні потребує насамперед від педагога
усвідомлення особливостей усного мовлення і спеціального тренування. Тому
під час підготовки до уроку вчитель повинен звертати увагу на логічні наголоси
в реченні і безпосередньо на наголошення слів. Якщо ж це вчителеві дається
важко, то психологи радять промовляти фрази, слухаючи себе, тобто,
готуючись до уроку, педагог повинен вголос «проганяти» урок, виправляючи
помилки у наголошенні. Таке тренування усного мовлення стане запорукою
гарного володіння акцентуаційними нормами в майбутньому. Їх (норми
4. наголошення) треба використовувати не тільки на уроках, а й у повсякденному
житті, адже важливі вони для мовлення кожної людини, не тільки вчителя.
Професіоналізм педагога визначається не тільки теоретичними знаннями
та методикою їх викладання, а й зразковим мовленням, адже педагог (а
особливо філолог) для учнів є еталоном правильного мовлення. Якщо вчитель
не користується нормами наголошення, то він ризикує не тільки втратити
авторитет в учнів (адже вони часто будуть це помічати й нерідко виправляти
його мовлення), а й неправильно навчити учнів акцентуаційним нормам.
Котрий чи котрий, каталог чи каталог, феномен чи феномен? А слів у
мові так багато… Скажете, вивчити весь словник – нереально.
Пропонуємо зробити дві речі: по-перше, зрозуміти і запам’ятати основні
принципи, певні закономірності наголошування українських слів; по-друге,
вивчити з ними наголошування найбільш проблемних слів, що часто
трапляються в тестах, а також відповідний тестовий матеріал.
5. Наголос. Основні принципи наголошування.
Наголос – це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад
називають наголошеним. Решта складів у слові є ненаголошеними. Різновиди
наголосу:
1. Словесний (виділення одного зі складів слова): пізнання, одинадцять,
документ, донька, дочка, псевдонім, всередині, літопис.
2. Логічний (виділення важливого за змістом слова або словосполучення в
реченні): Улітку (а не взимку) ми відпочивали в горах. Улітку ми відпочивали
(а не працювали) в горах. Улітку ми відпочивали в горах (а не на морі). Улітку
ми (а не хтось інший) відпочивали в горах. Як бачимо, змінюючи логічний
наголос, ми надаємо висловленню різних смисловихвідтінків.
3. Фразовий (виділення кінцевого слова фрази, що підкреслює
завершеність висловлення):
Примітка. Як різновид логічного розрізняють ще й емфатичний наголос,
який додає виділеному слову емоційного забарвлення. Виражається
подовженням наголошеного голосного чи приголосного: Роз-з-у-у-умннй же ти
Сха-мені-і-іться ж
В українській мові наголос динамічний (наголошений склад звучить
сильніше і триваліше), вільний (різномісний, тобто постійно не закріплений за
певним складом, як, скажімо, у польській, угорській, французькій, чеській
мовах) і рухомий (при словозміні може переходити з одного складу на інший:
книжка – книжки, трава – трави).
Наголошування слів та їх граматичних форм становить певну систему, яка
в українській мові формувалася протягом тривалого історичного розвитку і на
сьогодні вже усталилася. Кожний морфологічний клас слів має свої
акцентуаційні особливості, певні закономірності та тенденції наголошування,
які загалом і створюють цілісну систему.
6. Іменники
Віддієслівні іменники середнього родуна -ання, у яких більше двох
складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання,
читання, визнання видання, пізнання,послання (АЛЕ: нехтування віднехтувати,
бігання від бігати (тут по-іншому не скажеш)).
У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -
к(а) у множині наголос переходить на закінчення — вказівка —
вказівки, учителька — учительки (АЛЕ: родичка —родички, сусідка —
сусідки (тут по-іншому не скажеш));
Більшість іменників у множині має наголос на
закінченні: листки, сторінки тощо.
На останній склад наголошуємо такі слова на позначення мір
довжин: міліметр,сантиметр, кілометр (АЛЕ: барометр, термометр (по-іншому
– ніяк)).
Прикметники
У більшості двоскладових прикметників наголос падає на
закінчення: гіркий, тонкий, новий, тісний, вузький тощо (так само котрий);
Завжди наголошеним є пестливий суфікс -еньк-: добренький, тоненький,
легенький тощо.
Дієслова
Дієслово бути: бути, будемо, але у минулому часі: була, було, були;
Наголос на останньомускладі мають дієслова вести, нести і под.;
У дієслівних закінченнях -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній
склад: несемо, несете (а не несемо, несете), ідемо, ідете (а не ідемо,
ідете), підемо, підете тощо (АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите).
7. Числівники
Наголос на -адцять: одинадцять, чотирнадцять;
Наголос на -десят: сімдесят, вісімдесят.
Займенник
Наявність чи відсутність прийменника при особових та зворотному
займенниках у непрямих відмінках змінює місце наголосу:
— без прийменника наголошується другий склад : мене, тебе, себе, його,
її;
— за наявності прийменника — перший: без мене, про тебе, за неї, на
себе, від нього;
Заперечні займенники ніхто, ніщо у непрямих відмінках мають подвійний
наголос:
— на другому складі у значенні «немає кого, чого»: нікому не радий,
нічого не знає;
— на передньому складі у значенні «абсолютно відсутній» : нікого
спитати, нічого робити;
Подвійне наголошення у непрямих відмінках має неозначений займенник
декілька без зміни лексичного занчення: з декількох питань, декільком учням,
декількома варіантами.
Прислівник
Особливістю наголошення прислівників є те, що більшість із них зберігає
наголос тих слів, від яких вони походять. Наприклад: багатий – багато, мить –
миттю, двоє – удвоє.
Службовічастини мови
Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка), як правило, не
наголошуються. Приєднуючись до попередніх або наступних наголошених
слів, вони утворюють так зване фонетичне слово: на роботу, хай читає, він і
вона.
9. Тестові завдання
1. Визначте, у якому рядкувсі слова мають варіативне наголошення:
а) помилка, розплід, добір, усмішка, алфавіт;
б) загадка, розбір, показник, дочиста, абихто;
в) фаховий, каталог, псевдонім, кілометр, маркетинг;
г) договір, розповідач, жалюзі, гуртожиток, мережа.
2. Виберіть рядокслів, де б зміна наголосузмінювала лексичне значення слова:
а) атлас, замок, володар, вогняний, жалібний;
б) батьківщина, прошу, об’єднання, приклад, колос;
в) лупа, людський, заголовок, весняний, усмішка;
г) типовий, сім’я, лапки, вигода, високо.
3. Укажіть рядок, у якому в усіх словах наголос в російській і українській мові
не збігатиметься:
а) веретено, дошка, дрова, колесо, кропива;
б) решето, циган, вітчим, олень, кілометр;
в) петля, подруга, тополя, коромисло, псевдонім;
г) вільха, широко, ненависть, статуя, буквар.
4. Виберіть рядок, в усіх словах якого наголошений другий склад;
а) псевдонім, документ, фаховий, шофер, діалог;
б) запитання, український, випадок, каталог, новий;
в) квартал, завдання, перепустка, шляхи, індустрія;
г) читання, літопис, старий, барометр, газовий.
10. 5. Емфатичний наголос — це:
а) виділення у вимовіякогось словадля підкреслення його емоційного
значення;
б) наголос, що виконує функцію виділення одного зіскладів слова;
в) виділення у вимові важливої змістової та логічної частини речення;
г) наголос, яким виділяється у вимові найбільш важливе за змістом слово в
межах синтагми.
6. Наголос – це…:
а) частина слова, що вимовляється одним поштовхом повітря;
б) вимова одного із складів із більшою силою;
в) це мовна одиниця, яку ми чуємо і вимовляємо;
г) частина слова, яка вимовляється голосно.
7) Наголос в українській мові…:
а) завжди постійний;
б) вільний, рухомий;
в) постійний;
г) рухомий.
8) Правильне наголошування слів можна перевірити…:
а) за тлумачним словником;
б) за орфоепічним словником;
в) за орфографічним словником;
г) за словником наголосів.
9) У котромурядку всі слованаголошені правильно?:
а) залоза, алкогольний, диспансер, проникний;
б) невропатія, хірургія, ветеринарія, сигмоїдоскопія;
в) кропива, призов, прокажений, новий;