Recommended
More Related Content
What's hot
What's hot (20)
Similar to психолого педагогічні аспекти уроку
Similar to психолого педагогічні аспекти уроку (20)
психолого педагогічні аспекти уроку
- 2. Питання до розгляду 1. Психолого-педагогічні аспекти організації уроку. 2. Мотивація діяльності учнів на уроці. 3. Психологічні причини неуспішності учнів на уроках. 4. Значення оцінки на уроці.
- 3. Викладання – це мистецтво, а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи. Перепробувати десять методів і виробити свій, переглянути десять підручників і не триматися жодного неухильно – от єдино можливий шлях живого викладання. Вічно винаходити, вимагати, удосконалюватися – от єдиний можливий курс сучасного вчителя. М.А.Рибникова
- 4. Ми не кажемо педагогам – робіть так або інакше; але говоримо їм: вивчайте закони тих чи інших психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, співвідносячи ці закони з тими обставинами, у яких ви хочете їх прикласти. К.Д.Ушинський
- 5. Тест Чи здатні ви до самоаналізу? (Дайте відповіді на запропоновані нижче питання „так” чи „ні”) 1.Чи відзначаєте ви успіхи і невдачі своїх уроків? 2. Чи аналізуєте ви, що вдалося на уроці, а що ні одразу після закінчення уроку? 3. Чи трапляється, що свою погрішність ви усвідомлюєте відразу? 4. Ви однаково ретельно аналізуєте як вдалий, так і невдалий урок? 5. Причини невдалих уроків частіше ви пояснюєте власними помилками? 6. Чи робите ви висновки після закінчення невдалих уроків? 7. Чи пригадуєте ви вдалий або невдалий момент уроку через деякий час? 8. Чи ділитесь ви результатами самоаналізу з колегами (радитеся, передаєте досвід і т. д.)? 9. Чи фіксуєте ви результати самоаналізу в письмовому вигляді? 10. Чи є у вас свої секрети щодо підготовки та проведення вдалого уроку?
- 6. Якщо ви відповіли 8-10 разів „так”, то вас можна віднести до вчителя, який дуже серйозно ставиться до проблеми самоаналізу. Швидше за все, вдалі уроки викликають у вас піднятий настрій і стимулюють до подальшої роботи, а невдалі уроки дозволяють зробити правильні висновки для подальшої роботи. 5-7 відповідей „так” свідчать про те, що ви не завжди відзначаєте (або зауважуєте) свої удачі і промахи. Вам необхідно повчитися самоаналізу. Відповідей „так” 4 і менше дозволяють стверджувати, що швидше за все ваша оцінка уроку найчастіше не збігається з оцінкою, яку дають присутні на уроці колеги або самі учні. Це свідчить про низький рівень розвитку вашого самоаналізу.
- 7. Групи вимог до сучасного уроку Вимоги до структури уроку; вимоги до підготовки та організації уроку; вимоги до змісту уроку та процесу навчання; вимоги до техніки проведення уроку.
- 8. Вимоги до структури уроку Чітко визначені цілі та завдання уроку; визначення типу уроку, організаційний зв’язок всіх частин уроку; зв’язок уроку з попереднім уроком і закладення перспективи на наступний урок; оптимальність домашнього завдання (форма, обсяг, запис у щоденнику і т. д.); вибір оптимальних, виходячи з цілей і завдань уроку, методів вивчення; і закріплення нового матеріалу.
- 9. Вимоги до підготовки та організації уроку включають: підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу; можливість для учнів одержувати частину знань самостійно під керівництвом педагога; використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі виконання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання; при підготовці виділити складні моменти нової теми, продумати методику їхнього пояснення.
- 10. Вимоги до змісту уроку і процесу навчання урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам’яті, уваги, мислення, мовлення); формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність); урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.
- 11. Вимоги до техніки проведення уроку Певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу; сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти на допомогу учневі і т. д.); взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт; використання різних видів діяльності для підтримки інтересу учнів до уроку.
- 12. Причини невдалого уроку Погане самопочуття вчителя. Невміння педагога втілити задумане в практичних діях. Недостатня продуманість якихось моментів уроку (або уроку в цілому). Перевантаження учнів інформацією, яку вони не в змозі обробити. Відсутність системи роботи вчителя на уроці й в уроках. Непідготовленість до уроку учнів. Дратівливість учителя, викликана попередніми уроками. Нелюбов до певної теми уроку. Невдоволення якогось учня класу, який зривається на інших учнів.
- 13. Правила для проведення успішного уроку 1. Бути зібраним, чітко і зрозуміло ставити завдання перед учнями, послідовно вести їх до намічених цілей. 2. Проявляти доброзичливість стосовно учнів. Не перебивати учня, дати можливість йому договорити, оскільки нечітка відповідь може бути наслідком незрозумілого запитання. 3. Завдання для учнів повинні даватися ясно, коротко. 4. Економити час: вчасно починати і закінчувати урок. 5. Пред’явлена вимога до учнів має бути обов’язково реалізованою. 6.Темп уроку – інтенсивний, але посильний для засвоєння навчального матеріалу більшістю учнів. 7.Підтримувати ініціативу та активність учнів.
- 14. Проведення будь-якого уроку складається з трьох фаз: підготовчої; фази активного навчання шляхом взаємодії вчителя з учнями; фази оцінювання результатів.
- 15. Підготовка містить у собі: визначення уроку в термінах навчання учнів; аналіз мети уроку для того, щоб виявити його основні елементи; визначення ключових характеристик понять і навичок, яким навчатимуться учні; перевірка наявного рівня володіння учнями предметом, яких їх навчатимуть; прийняття рішення про те, як забезпечити поступове навчання, яке гарантує учневі високий рівень успішності; прийняття рішення про тип здійснюваних учнями дій, про характер зворотного зв’язку, який слід забезпечити, про способи пред’явлення навчального матеріалу і оцінку ступеня його засвоєння.
- 16. Навчання припускає: пояснення на початку уроку характеру нового матеріалу, який учні повинні опанувати; забезпечення прикладів, які дають уявлення про весь діапазон ключових характеристик досліджуваних понять; впорядкування прикладів для того, щоб навчання поняття було економічним і ефективним; наведення контр прикладів. які не відносяться до уточнюючих понять; наведення нових прикладів для того, щоб розширити розуміння понять; допомога учням на початкових етапах навчання, яка поступово зникає; заохочення учнів різними способами, що дозволяє їм відчути, що навчання йде успішно і підвищує їхню зацікавленість у навчанні;
- 17. Навчання припускає: заохочення учнів різними способами, що дозволяє їм відчути, що навчання йде успішно і підвищує їхню зацікавленість у навчанні; заохочення учнів до пояснення нових понять за допомогою запитань, підказки, висунення гіпотез і т. п.; збільшення рівня мотивації всіх учнів за допомогою забезпечення високого рівня успішності у навчанні; забезпечення зворотного зв’язку з діяльністю учнів на всіх стадіях їх навчання; навчання руховим навичкам впорядкування контрольних практичних занять стосовно змінюваних умов виконання навичок; заохочення учнів до самостійних, аналітичних і евристичних вирішень проблем.
- 18. Оцінювання передбачає: перевірку навчання учнів застосовувати засвоєне навчання в нових ситуаціях (перенесення на наявні умови); оцінку зацікавлення учнів у досліджуваному ним предметі; порівняння досягнень учнів із цілями уроку.
- 19. Що ж містить у собі підготовка вчителя до уроку? По-перше, дидактичний і науковий рівні аналізу навчального матеріалу, який повідомляється вчителем на уроці. Сюди відносяться знання вчителя у вигляді усвідомленої, сприйнятої і зафіксованої у свідомості інформації про досліджуваний об’єкт. Це можуть бути: конкретні уявлення про предмети і явища та їхні властивості; поняття, які виступають у вигляді термінів, нових назв для учнів, форма знайомства учнів з новими поняттями; різні зв’язки та відносини між явищами; уміння навести приклади, що демонструють практичну значимість досліджуваного питання.
- 20. По-друге, педагогічний і методичний рівні, які дозволяють учителеві успішно „побудувати” свій урок: організаційний момент; перевірку домашнього завдання; перевірку раніше засвоєних знань і вмінь для підготовки до нової теми; постановку мети уроку перед учнями; організація сприйняття та осмислення нової інформації, тобто засвоєння вихідних знань; первинна перевірка розуміння; організація засвоєння способів діяльності шляхом відтворення інформації і вправ у її застосуванні за зразком; творче застосування та здобування знань, освоєння способів діяльності шляхом рішення проблемних завдань, побудованих на основі раніше засвоєних знань і вмінь; узагальнення досліджуваного на уроці та ведення його до системи раніше засвоєних знань; контроль за результатами навчальної діяльності, здійснюваний учителем і учнями, оцінка знань; домашнє завдання.
- 21. По-третє, психологічний рівень пов’язаний зі знаннями індивідуальних і вікових особливостей учнів, а також створення в себе певного психологічного стану, позитивного емоційного настрою.
- 22. Ускладнення у вчителів при підготовці до уроку: перші труднощі пов’язані з пошуком такої організації уроків, яка забезпечила б не тільки засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але і їх самостійну пізнавальну діяльність, що сприяє розумовому розвитку. Це пов’язано з підготовкою навчального матеріалу і вибором провідних методів навчання; наступні труднощі полягають у знаходженні способів і прийомів створення проблемної ситуації та підборі проблемних питань, розрахованих на індивідуальну, групову роботу учнів; останні труднощі пов’язані з необхідністю формування мотивів навчання, порушення інтересу учнів до теми, підвищення їх емоційного настрою.
- 23. Мотивація діяльності учнів на уроці Мотив навчання – це спрямованість учня у різні боки навчальної діяльності. Наприклад, якщо активність учня спрямована на роботу із самим досліджуваним об’єктом (лінгвістичним, математичним і т. д.), то найчастіше в цих випадках можна говорити про різні види пізнавальних мотивів. Якщо активність учня спрямована під час навчання на відносини з іншими людьми, то йдеться, як правило, про різні соціальні мотиви. Таким чином, розрізняють дві великі групи мотивів: пізнавальні мотиви, пов’язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання; соціальні мотиви, пов’язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми.
- 24. Перша група мотивів включає кілька підгруп: широкі пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації школярів на оволодіння новими знаннями. Вони відрізняються за рівнями. Ці рівні визначаються глибиною інтересу до знань. Це може бути інтерес до нових цікавих фактів, явищ, інтерес до істотних властивостей явищ, до перших дедуктивних висновків, або інтерес до закономірностей у навчальному матеріалі, до теоретичних принципів і т. д.; навчально-пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації школярів на засвоєння способів здобування знань: інтересу до прийомів самостійного здобування знань, до способів саморегуляції навчальної роботи, раціональної організації своєї праці; мотиви самоосвіти, які полягають у спрямованості школярів на самостійне вдосконалювання способів здобування знань.
- 25. Соціальні мотиви Широкі соціальні мотиви, що полягають у прагненні одержувати знання, у розумінні необхідності вчитися. Тут великим є значення мотивів усвідомлення соціальної необхідності. До цих мотивів також можна віднести бажання старших школярів добре підготуватися до обраної професії; вузькі соціальні мотиви, що полягають у прагненні знайти правильну позицію, місце у відносинах з оточуючими, одержати їхнє схвалення, заслужити у них авторитет. Ці мотиви пов’язані з потребою школяра в спілкуванні, у прагненні одержати задоволення від процесу спілкування, від налагодження відносин з іншими людьми. Також цей мотив може полягати в спробах різного роду самоствердження – у бажанні зайняти місце лідера, впливати на інших учнів і т. д. мотиви соціального співробітництва, які полягають у тому, що учень не тільки хоче спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми, але й прагнути усвідомлювати, аналізувати способи. форми свого співробітництва і взаємин із учителем і однокласниками. Цей мотив є важливою основою самовиховання, самовдосконалення особистості.
- 26. Мотивація учнів до навчання і ходи її формування Тип відношен ня до навчання Мотивація навчання Уміння вчитися Мотиви Цілі Емоції Навченість НавчанняЗнання Навчальна діяльність Негативне відношен ня Перевага мотивів уникання неприємно стей, покарання. Відсутність інтересу та змісту навчання. Пояснення своїх невдач зовнішніми причинами Відволіканн я на уроках. невміння почати роботу. Низький рівень домагань. Негативні емоції страху, образи, незадоволен ості собою і вчителем. Знання про факти. Вузьке коло знань. Навчальна діяльність несформова на. Невміння виконувати кілька дій у певній послідовнос ті. Низька самооцінка. Відсутність перенесенн я знань до нових умов. „Закритість для допомоги іншої людини.
- 27. Тип відношен ня до навчання Мотивація навчання Уміння вчитися Мотиви Цілі Емоції Навченість НавчанняЗнання Навчальна діяльність Нейтральне (пасивне) відношення Нестійкі мотиви інтересу до зовнішніх результатів навчання і до оцінки вчителя Відхід від труднощів. Відсутність самостійни х цілей, неповернен ня до невирішени х завдань Негативні емоції нудьги, непевності. Нестійкість емоцій Дізнавання й відтворенн я готових знань Виконання окремих навчальних дій за інструкціє ю і за зразком Пасивність у нових умовах і ситуаціях
- 28. Тип відношенн я до навчання Мотивація Уміння вчитися Мотиви Цілі Емоції Навченість Навчання Позитивне (аморфне) відношенн я Знання Навчальна діяльність Широкий пізнавальний мотив як інтерес до результату навчання і до оцінки вчителя. Нестійкість мотивів Орієнтація на результат своєї діяльності. Розуміння, первинне осмислюван ня і досягнення цілей, поставлених учителем Емоції подиву, переживання, незвичайності, новизни та розважальност і навчального матеріалу. Позитивні емоції від перебування в школі. Загальний нестійкий позитивний настрій до навчання, що залежить від ситуації Знання про факти, поняття, терміни. Запам’ятов ування знань Розуміння та виконання навчального завдання, поставленого вчителем. Виконання ряду навчальних дій за інструкцією. Підсумковий контроль і самооцінка за результатом роботи Сприйняття до засвоєння нових знань
- 29. Тип відношен ня до навчання Мотивація Уміння вчитися Мотиви Цілі Емоції Навченість Навчання Знання Навчальна діяльність Позитивне (пізнавальн е) відношення Нові мотиви із самостійно поставлених цілей. Усвідомлене співвіднесен ня мотивів і цілей своїх дій Постановка мети із урахуванням суб’єктивної ймовірності успіху, вміння визначити витрачання сил і часу на досягнення мети. пояснення причин своїх успіхів і невдач Позитивні емоції від пошуку різних способів вирішення. Усвідомленіс ть емоцій. Негативні емоції тимчасової невдоволено сті собою при зіткненні із завданнями нових Знання про закони та теорії, про способи діяльності. Застосуванн я знань у знайомих умовах. Розуміння знань. Репродукти вний рівень засвоєння знань Покроковий самоконтроль і самооцінка по ходу роботи. Розрізнення способу і результату навчальної діяльності, усвідомлений пошук різних способів вирішення. Адекватна самооцінка Сприятливіс ть до засвоєння способів навчальної роботи
- 30. Тип відношен ня до навчання Мотивація Уміння вчитися Навченість НавчанняМотиви Цілі Емоції Знання Навчальна діяльність Позитивне (активне, творче) відношення Мотиви вдосконалюв ання способів навчально- пізнавальної діяльності (самоосвіти). Самостійніст ь мотивів Постановка самостійної мети. Усвідомленн я себе як суб’єкта навчальної діяльності та джерела активності в навчанні Позитивні емоції при постановці проблем. Негативні емоції тимчасової незадоволен ості при самостійній постановці більш складних завдань Знання про методи пізнання. Продуктивни й рівень засвоєння знань. Гнучкість і оперативніст ь знань Гнучкість і мобільність навчального завдання та способів навчальної діяльності. Прогностичн ий самоконтрол ь і самооцінка до початку роботи. Висока самооцінка Сприйнятлив ість до засвоєння узагальнених раціональни х способів організації своєї навчальної роботи. перенесення способу дії в нові умови
- 31. Тип відношен ня до навчання Мотивація Уміння вчитися Навченість НавчанняМотиви Цілі Емоції Знання Навчальна діяльність Позитивне (особистісне відповідаль не) відношення Мотиви вдосконалюва ння способів співробітницт ва з іншою людиною в ході навчально- пізнавальної діяльності. Мотиви відповідально сті Постановка соціально значимих цілей. Передбачення соціальних результатів і наслідків досягнення своїх цілей. Наполегливіс ть і завзятість під час подолання ускладнень . Пояснення своїх удач і невдач внутрішніми причинами Позитивні емоції впевненості у своїх можливостях, гордості та гідності. Позитивні та негативні емоції і співпережива ння вчителю і учням Оцінювання як наявність своїх особистісних суджень з приводу знань і способів навчальної діяльності Виконання навчання як соціально значимої діяльності. Використанн я результатів навчання у соціальній практиці. Оволодіння культурою навчальної роботи, складними вміннями, навичками та звичками. Уміння зайняти умовну позицію в Сприятливіст ь до нових видів співробітницт ва під час навчання, до нових способів застосування засвоєного у соціальній практиці. Готовність до співробітницт ва. Швидкий темп просування
- 32. Класифікація психологічних причин низької мотивації навчання Причина Ознаки Способи подолання Погане здоров’я Швидко стомлюється або до кінця уроку, або після перших уроків. Часто пропускає заняття Спостереження у лікарів, полегшений режим Не враховуються індивідуальні особливості нервової системи учня Учень не встигає виконати завдання у запропонований час, болісно реагує на невдачі і т. д. Допомогти дитині вивчити свої особливості й навчити її їх враховувати в процесі діяльності. Вчителеві дотримуватися певних правил у роботі з такими дітьми (наприклад, не ставити їх у ситуацію миттєвої відповіді) Відсутність мотивації досягнення успіху Низька самооцінка, нерішучість, не проявляє ініціативи, проявляє непевність у своїх силах Підвищити самооцінку дитини, сприяти формуванню мотивації Несформованість прийомів навчальної діяльності Не володіє способами навчальної роботи (наприклад, не вміє працювати з підручником, не контролює свою роботу і т. д.) Навчити основним прийомам навчальної діяльності Недоліки в розвитку пізнавальних процесів Не може зосередитися, погана пам’ять, зазнає труднощів при вирішенні завдань і т.д.) Використання коригувальних вправ на розвиток пізнавальних процесів
- 33. Психологічні причини неуспішності учнів на уроках Види навчальних ситуацій: тривала напружена робота, бо такий учень швидко стомлюється, а отже, втрачає працездатність, починає припускатися помилок, повільніше засвоює навчальний матеріал; відповідальна, яка вимагає емоційного, нервово- психічного напруження (самостійна, контрольна), робота, особливо, якщо на неї виділяється обмежений час; ситуація, коли вчитель у швидкому темпі ставить запитання і ставить учня в положення негайної відповіді; робота в шумній обстановці; ситуація, коли потрібно на уроці засвоїти великий за обсягом матеріал; робота після невдалої відповіді, оціненої негативно.
- 34. Правила для подолання труднощів Не ставити такого учня в ситуацію несподіваного запитання і швидкої відповіді на нього; бажано, щоб відповідь була у письмовій формі; не змушувати таких учнів відповідати новий матеріал цього уроку; у мінімальному ступені відволікати учня, намагатися не переключати його увагу; заохоченням підвищувати впевненість у своїх силах; обережніше оцінювати невдачі учня.
- 35. Особливості труднощів, які виникають у дітей на уроці, та їх причини Феноменологія труднощів Можливі психологічні причини Рекомендації Не справляється із завданнями для самостійної роботи 1. Не сформованість прийомів навчальної діяльності. 2. низький рівень довільності. 3. Інші психологічні причини. 1. Виконання спеціальних коригувальних вправ. 2. Урахування при навчанні індивідуальних особливостей учня. Постійно перепитує вчителя 1. Низький рівень обсягу уваги. 2. Слабка концентрація та стійкість уваги. 3. Низький рівень переключення уваги. 4. Низький рівень розвитку довільності. 1. Використання психодіагностичних методик. 2. Виконання спеціальних коригувальних вправ. Коментує оцінки та поведінку вчителя своїми словами 1. Можливі помилки сімейного виховання. 2. Особливості розвитку Я- концепції. 3. Інші психологічні причини. 1. Робота з батьками. 2. Корекція індивідуально- мотиваційної сфери.
- 36. Особливості труднощів, які виникають у дітей на уроці, та їх причини Феноменологія труднощів Можливі психологічні причини Рекомендації Постійно відволікається на уроках 1. Не сформованість відношення до себе як до школяра. 2. Індивідуально-типологічні особливості. 3. Не сформованість прийомів навчальної діяльності. 4. Відсутність мотивації навчання. 1. Стимуляція пізнавальної активності, 2. Корекція індивідуально- мотиваційної сфери. 3. Урахування індивідуальних особливостей у процесі навчання. Відчуває страх перед учителем 1. Занижена самооцінка. 2. Можливі помилки сімейного виховання. 3. Індивідуально-типологічні особливості особистості. 4. Інші психологічні причини. 1. Корекція індивідуально- мотиваційної сфери. 2. Робота з батьками. 3.Урахування індивідуальних особливостей у навчально- виховному процесі.
- 37. Дії вчителя, які становлять систему роботи з невстигаючими учнями: вивчення можливих причин неуспішності і по можливості нейтралізувати їх; допомогти учням у плануванні режиму дня, тісний контакт з батьками для того, щоб вони могли за необхідності допомогти школяреві; створювати ситуації успіху відстаючим учням; навчати школярів прийомам самостійної роботи; організувати постійний контроль за їхньою навчальною діяльністю; організувати систематичні додаткові заняття; індивідуалізувати роботу з ними на уроках, а також домашнє завдання; знайти оптимальне поєднання допомоги з боку інших учнів.
- 38. Значення оцінки на уроці Предметний вид припускає оцінювання того, як зробив школяр запропоноване навчальне завдання, тобто оцінюється зміст, предмет, процес і результати його діяльності. Персональний вид пов’язаний з оцінюванням індивідуальних якостей учня, які проявляються в діяльності, його старанні, умінні, наполегливості і т.д. Результативний вид передбачає оцінювання кінцевого результату діяльності, тобто оцінюється те, що вийшло в остаточному підсумку, а не те, яким чином цього було досягнуто. Процесуальний вид навпроти оцінюють процес вирішення, а ен кінцевий результат діяльності. Кількісний вид оцінювання обсягу виконаної роботи, наприклад, виконаних вправ. Якісний вид пов’язаний з якістю виконаної роботи, точністю, акуратністю, старанністю та іншими показниками її досконалості.
- 39. Способи стимулювання навчальних успіхів учнів До найпопулярніших способів стимулювання відносять: увагу до навчальних дій учня; схвалення дій учня; визнання успіхів і удач школяра; підтримку при виконанні навчальних завдань; посилення соціальної ролі, престижу і статусу при вдалому виконанні навчальних дій школярем; і, звичайно ж , оцінку діяльності учня.
- 40. Особливості дітей Гіперактивні школярі При оцінюванні відповідей таких дітей педагогові доцільно: давати тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити; надавати можливість звертатися за допомогою до вчителя у випадках ускладнення; пропоновані завдання пред’являти в письмовому вигляді; дозувати учневі виконання великого завдання, пропонувати його у вигляді послідовних частин і періодично контролювати хід роботи над кожною із частин, вносячи необхідні корективи; оберігати від перевтоми, оскільки воно приводить до зниження самоконтролю; стримано й спокійно коментувати виставлену оцінку.
- 41. Особливості дітей Ледачі діти При оцінюванні відповідей таких дітей педагогові доцільно: формулювати установку на виконання певного обсягу навчальних завдань; вимагати виконання необхідного обсягу навчальних завдань; сприяти бажанню дитини перебороти лінь, створюючи у нього необхідну мотивацію.
- 42. Рекомендації Спочатку визначте, що ви хочете перевірити і оцінити. Концентруйте при цьому свою увагу на головному. Перевіряйте та оцінюйте ретельно, регулярно і по-різному. Оцінювання регулярно включає методи контролю за успішністю школярів (письмовий і усний контроль, контроль виконання класних і домашніх завдань, цілеспрямоване спостереження за окремими учнями, їхньої роботи на уроці, із чого потім виводиться так звана оцінка за урок; методи контролю, що випливають зі специфіки окремих уроків, наприклад, лабораторні та практичні роботи, уроки фізкультури, малювання, музики). Висувайте високі вимоги, але учні повинні знати, що в них завжди відкрита дорога до успіху. Завжди контролюйте та оцінюйте і свої власні педагогічні досягнення.