1. НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ
ЛекцІя
«Клініко-лабораторне дослідження дихальної
системи. Лікарські засоби, які викликають
ураження системи дихання.»

2. План лекції
1. Мокротиння. Визначення .
2. Методика збору матеріалу.
3.Методі дослідження:
3.1. Макроскопічний метод.
3.2. Мікроскопічний метод.
3.3. Морфологічне дослідження мокротиння.
3.4. Цитологічний метод.
3.5. Мікробіологічний метод.
3.6. Біологічне дослідження.

3. Дослідження мокротиння
• Мокротиння (лат. – плювок) – патологічний секрет, що виділяється
(відкашлюється) або може бути одержаний за допомогою відсмоктувальних
пристроїв у людини при патології дихальних шляхів.

4. Дослідження мокротиння
• Мокротиння збирають натще у стерильну скляну посуду.
При дослідженні використовують наступні методи :
макроскопічний, мікроскопічний (у тому числі
цитологічний), мікробіологічний та біологічний.

5. Методи дослідження мокротиння
• Макроскопічне дослідження включає визначення добової
кількості, кольору, запаху, консистенції та характеру мокротиння.
• за консистенцією мокрота буває в’язка, густа, рідка,
• за характером - слизова, гнійна, кров’яниста, серозна, змішана.
Гнійне
мокротиння
Серозне
мокротиння
Слизове
мокротиння
Слизово-гнійне
мокротиння

6. Методи дослідження мокротиння
• При макроскопії мокротиння досліджують його поділ на шари.
Слизове и слизово-гнійне мокротиння не поділяються на щари,
гнійне поділяється на два: верхній — серозний и нижний — гнійний;
при гнійному процесі у легенях мокротиння може поділитися на три
щари.

7. Мікроскопічне дослідження
• Мікроскопічне дослідження:
вивчення нефарбованих
(нативних) та фарбованих
препаратів мокротиння. В
нефарбованих препаратах
виявляють спіралі
Куршмана (1) та кристали
Шарко — Лейдена (2) – при
бронхіальній астмі .

8. Мікроскопічне дослідження
• Морфологічні елементи
мокротиння: циліндричний
епітелій бронхів
(епителіоцити - характерна
форма високого бокалу);
- циліндричний
епітелій бронхів -
форма «залозки» (при
хронічному
запальному процесі в
органах дихання).

9. Мікроскопічне дослідження
клітини Пірогова —
Лангханса —
багатоядрові гігантські
клітини овальнїй
форми (при
туберкульозному
процесі).
- лейкоцити
(нейтрофільні
гранулоцити)

10. Мікроскопічне дослідження
еластичні волокна
коралоподібні
(покриті милами
при виявленні
туберкульозних
каверн).
Еластичні волокна (при
туберкульозі, абсцесі,
гангрені легенів);

11. Мікроскопічне дослідження
• Клітини серцевих пороківв (гемоседерофаги — альвеолярні макрофаги)
зустрічаються при серцевій недостатності, при інфаркті легенів,
кровохарканьи (включення гемоседерину темно-синього колбору), та
при грибковому ураженні).

12. Мікроскопічне дослідження
• Елементи ехінококу та кристали гематоїдину у мокротинні

13. Мікроскопічне дослідження
• Кристалу холестерину (у мокротинні їх знаходять при
новоутвореннях, эхинококозі) , вони є елементом тетради Эрліха та
кристали Шарко—Лейдена (у хворих на бронхіальну астму)

14. Мікроскопічне дослідження
При мікроскопічному дослідженні
пробок Дітріха видний детрит з
бактеріями, скупченнями голчастих
кристалів жирних кислот і крапельок
нейтрального жиру - при абсцесі,
гангрені легені в бронхоектазах.
Тетрада Ерліха складається з
звапніння еластичних волокон,
звапнілого творожистого (казеозного)
розпаду, кристалів холестерину і
мікобактерій туберкульозу у вигляді
скалок.

15. Цитологічний метод
Цитологічний метод
використовують для
діагностики
злоякісних
новоутворень
легень і визначення
їх гістологічного типу
(пухлинні клітини
аденокарциноми
вказані стрілками).

16. Мікробіологічний метод
Мікробіологічне дослідження
включає мікроскопію
(бактеріоскопію), виділення чистих
культур, визначення чутливості
мікрофлори до різних лікарських
засобів. З трахеобронхіального
секрету найбільш часто виділяють
наступні мікроорганізми: патогенні
- Streptococcus pneumoniae,
Haemophilus influenzae; умовно-
патогенні - неклостридіальні
анаероби, Staphylococcus aureus,
Staphylococcus epidermidis,
Klebsiella pneumoniae (стрептококи
(1), стафілококи (2), діплобактеріі
Фридлендера (3), пневмококи (4);
(забарвлення по Граму)

17. Бактеріоскопічне дослідження
Для проведення
бактеріоскопії
необхідно приготувати
препарат (розтертий і
висушений мазок
мокротиння,
забарвлений по Граму).
Для ідентифікації
мікобактерій
туберкульозу
забарвлення препарату
проводять за методом
Циля-Нільсена.
Одноразове
дослідження на
предмет виявлення
мікобактерій
туберкульозу дає
можливість виявлення
80-83%, дворазове -
понад 90%, а трикратне
- більше 98%.

18. Бактеріоскопічне дослідження
Якщо збудник не виявляється, то необхідно вдатися до методики
посіву на поживні середовища, його слід проводити не пізніше, ніж
через 2 год. Після збору мокротиння, це дозволяє встановити вид
збудника та ступінь його чутливості до того чи іншого антибіотика.

19. Біологічний метод
Біологічне дослідження - найбільш чутливий метод виявлення
мікобактерій туберкульозу. Центрифугат мокротиння вводять тварині
(зазвичай морській свинці) підшкірно в пахову область або
внутрішньочеревно. При наявності в мокротинні мікобактерій
туберкульозу через 1-11 / 2 міс. у тварини може бути виявлено
специфічне туберкульозне запалення.

20. ЛЗ, що викликають ураження
дихальної системи:
• 1. Наркотики, транквілізатори, седативні, барбітурати, антигістамінні
засоби – викликають релаксацію дихальних м’язів з розвитком
гіповентиляції легенів.
• 2. Діакарб, етакринова кислота – викликають порушення водно-
електролітного і кислотно-основного стану.
• 3. Дихальні аналептики – викликають гіпервентиляцію легень,
стомлення дихальних м’язів.
• 4. ЛЗ (велика група), що викликають астматичний синдром
(бронхоспазм, бронхообструкцію мокротою), у тому числі за рахунок
алергічних реакцій:
• - бета адреноблокатори, холінолітики, симпатолітики;
• - хімотрипсин;
• - нестероїдні протизапальні препарати;
• - йод, бром, новокаїнамід;
• - антибіотики, сульфаніламіди.

21. ЛЗ, що викликають ураження дихальної
системи:
• Небезпечним є попадання в дихальні шляхи мінеральних масел, які в
протилежність рослинним не відкашлюється (пригнічують кашльовий
рефлекс!), пригнічують циліарну активність епітелію, поглинаються
макрофагами і викликають хронічний запальний процес.
• Морфін, нітрофурани, аспірин можуть, хоча і рідко, викликати респіраторний
дистрес-синдром.
• Цитостатики, глюкокортикоїди можуть викликати загострення гнійних
процесів в легенях, або викликати їх. Імунодепресивною дією володіє
левоміцетин.
• Алергічні лікарські ураження бронхів супроводжуються мокротинням, яке
характерне для бронхіальної астми (еозинофіли, спіралі Куршмана, кристали
Шарко-Лейдена).
• При лікарській пневмонії (ПАСК, сульфаніламіди, антибіотики) в мокроті
з’являються прожилки крові та велика кількість еозинофілів.
• Лікарська бронхіальна астма часто має місце у осіб, що працюють на
виробництві медикаментів і беруть участь в їх реалізації.

22. • ЛІтература:
1. Базарнова М.А., Воробьев А.И., Баркаган З.С. и др.
Руководство по клинической лабораторной диагностике. Ч.
1-2. Учебное пособие / Под ред. М.А.Базарновой,
А.И.Воробьева. - К.: Вища школа, 1991. - 615 с.
2. Зупанец И.А., Мисюрева С.В., Брунь Л.В., Прописнова В.В.,
Отришко И.А. Лабораторная и функциональная диагностика:
Исследование мокроты. - Харьков: НФАУ, 2002.
3. Кишкун А.А. Руководство по лабораторным методам
диагностики / ГЭОТАР-Медиа, 2007. – 798с.
4. Ингерлейб М.Б. / Полный справочник анализов и
исследований в медицине // М.: Омега-Л. - Книжкин Дом. -
2014.-512с.