арср

1. ФІЗІОТЕРАПІЯ

2. ФІЗІОТЕРАПІЯ
Фізіотерапія у перекладі з грецької означає
лікування силами природи.
Фізіотерапія — це складова фізичної реабілітації,
область медицини, що вивчає фізіологічну дію
природних (вода, повітря, сонячне тепло і
світло) і штучних (електричний струм, магнітне
поле та інші) фізичних факторів, а також
розробляє методи їхнього лікувального
профілактичного застосування.

3. МЕХАНІЗМИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ДІЇ
• Променеві, температурні, електричні, механічні, хімічні
та інші види енергії діють на організм через шкіру,
дихальні шляхи, слизові оболонки, подразнюючи у них
численні рецептори.
• Увібрана клітинами енергія подразника змінює їх
фізико-хімічний стан, внутрішньоклітинний обмін,
енергопотенціал і проникність клітинних та
внутрішньоклітинних структур і дає початок
взаємопов'язаним нервово-рефлекторному і
гуморальному механізмам дії на організм.
• Ця дія існує не тільки під час безпосереднього впливу
фізичного чинника, а й після його закінчення протягом
кількох хвилин, годин, доби, а інколи ще довше.

4. • Фізичні лікувальні чинники, викликають в організмі полісистемну реакцію.
• Вони впливають на крово- та лімфообіг, тонус судин, процеси мікроциркуляції,
ферментативну активність і обмін речовин, імунітет, діяльність ЦНС і внутрішніх
органів, опорно-руховий апарат.
• Деякі фізичні чинники, енергія яких при вбиранні тканинами трансформується у
тепло, стимулюють процеси терморегуляції, загартовують організм, діють
антиспастично, болезаспокійливо. Вони підвищують захисні сили організму, його
стійкість до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища, знімають утому,
прискорюють відновлення, можуть діяти на організм як заспокійливо, так і
збуджуюче. Це позитивно впливає на психіку хворого, зміцнює у нього
впевненість в одужання.
• Фізичні лікувальні чинники сприяють розсмоктуванню набряків, крововиливів,
інфільтратів, рубців, спайок, стимулюють репаративні процеси при пролежнях і
трофічних виразках, попереджають і лікують контрактури; підвищують м'язовий
тонус; діють протизапально, бактерицидно.
• Суттєвою властивістю фізичних чинників є здатність безболісного проникнення
через шкіру чи слизові оболонки ліків, хімічних компонентів, води, озокериту та
інших речовин.
• Таким чином, фізичні лікувальні чинники викликають місцеву і загальну реакцію
організму, подібну за наслідками до дії інших засобів фізичної реабілітації, але
шляхи формування її різні.

5. ГРУПИ ЛІКУВАЛЬНИХ ЧИННИКІВ
Сучасна фізіотерапія у своєму арсеналі нараховує близько 80 лікувальних методів.
Розрізняють 10 груп штучно отриманих і природних лікувальних чинників
електричні струми низької напруги гальванізація,електрофорез,
електросон тощо;
електричні струми високої напруги дарсонвалізація і діатермія
електричні та магнітні поля
світло інфрачервоне, ультрафіолетове
опромінювання
штучне повітряне середовище аероіони, гідроіони, аерозолі,
електроаерозолі
механічні коливання вібрації, ультразвук
водолікувальні фактори прісна вода, мінеральні води, виготовлені
штучно
теплолікувальні фактори грязюки, торф, парафін, озокерит
змінний атмосферний тиск баротермія
радіоактивні чинники радонова вода, альфа-аплікатори

6. ЕЛЕКРТРОЛІКУВАННЯ
• Електролікування – використання з
лікувальною і профілактичною метою
різного роду електричної енергії,
електричних і магнітних полів.
• 1) електричні струми низької напруги:
• 2) електричні струми високої напруги:
• 3) електричні та магнітні поля:

7. ЕЛЕКТРОСТРУМИ НИЗЬКОЇ НАПРУГИ
Гальванізація - лікування
постійним струмом низької
напруги.
Гальванічний струм підсилює крово- і
лімфообіг, підвищує секреторну
функцію залоз, стимулює обмінно-
трофічні процеси, здійснює
болевгамуючий ефект.
Показання до застосування: для зменшення болю при невралгіях,
невритах, нейроміозитах, радикулітах; для посилення регенеративних
процесів, якщо є порушення провідності нервових шляхів при
травматичних, інфекційних, токсичних невритах, парезах, паралічах; з
метою регулюючого впливу на функції ЦНС при неврозах, гіпертонічній
хворобі І-ІІ стадії, виразковій хворобі, порушеннях сну, наслідків контузій,
струсів мозку, судинних розладів у ділянці головного мозку та кінцівок;
для покращення обміну та трофіки тканин; для розсмоктування
інфільтратів при хронічних та підгострих запальних процесах у суглобах,
органах малого тазу, тощо.

8. ГАЛЬВАНІЗАЦІЯ

9. ГАЛЬВАНІЗАЦІЯ

10. ЛІКУВАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОФОРЕЗ
Лікувальний
електрофорез – введення
в організм за допомогою
гальванічного струму
лікарських речовин.
Частки лікувального
розчину, проходять у товщу
шкіри, утворюючи в ній
депо іонів, які потім
виливаються потоком
лімфи і крові. Дія
лікарських речовин
проявляється при меншій
їх концентрації і більш
тривало, ніж під час
прийому ентерально.
Метод лікувального
електрофорезу дозволяє
виключити чи послабити
побічну дію багатьох
лікарських засобів;
зосередити медикамент на
обмеженій ділянці тіла і на
певній глибині тканин.
Вибір іону при електрофорезі диктується його фармакологічною дією
електрофорез новокаїну
для знеболювання при
невритах, невралгіях,
розтягненні зв'язок, забитті
електрофорез кальцію -
при захворюваннях ВНС,
порушенні обміну кальцію,
для покращення трофіки
кісток, підвищення
здатності крові згортатися
при кровотечах
електрофорез йоду –
при атеросклерозі
церебральних судин,
травматичних невритах,
запальних процесах у
малому тазу,
післяопераційних спайках.

11. ЛІКУВАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОФОРЕЗ
Протипоказання:
поширена екзема,
дерматити,
злоякісні пухлини,
атеросклероз у
вираженій формі,
серцево-судинна
недостатність ІІ-ІІІ
ступеню,
індивідуальна
непереносимість
постійного струму

12. ЛІКУВАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОФОРЕЗ

13. ЕЛЕКТРОСТРУМИ ВИСОКОЇ
НАПРУГИ
• Дарсонвалізація - лікування високочастотним
імпульсним струмом високої напруги (10-15 кВ) і малої
сили (10-15ма).
• Ці струми через рецепторний апарат шкіри і слизових
оболонок здійснюють інтенсивний вплив на вегетативну
НС, сприяючи розширенню периферичних судин;
здійснюють болевгамовуючу та протиспазматичну дію,
покращують трофіку тканин і підсилюють обмін.
• Показання - невралгії, випадіння волосся, шкірні
парестезії, трофічні виразки, рани, які погано
загоюються, тріщини заднього проходу, геморой; -
протипоказання - злоякісні новоутворення та схильність
до кровотеч.

14. ДАРСОНВАЛІЗАЦІЯ

15. ДІАТЕРМІЯ
• Діатермія (наскрізне
прогрівання) - метод впливу
струмом високої частоти, що
супроводжується утворенням
великої кількості внутрішньо-
тканинного тепла. Цей метод
небезпечний, тому діатермія в
терапевтичній практиці
замінюється іншими
методами високочастотного
впливу (наприклад,
індуктотермією).

16. ІНДУКТОТЕРМІЯ
• Індуктотермія – метод високочастотної електротерапії,
заснований на впливі магнітного поля. Тканини організму
нагріваються більш рівномірно, тепло проникає глибше (4-6 см),
і болевгамовуюча дія виражена більше, ніж при діатермії.
• Під впливом індуктотермії підсилюється крово- і лімфообіг,
підвищується обмін, зменшується збудливість нервової системи.
Індуктотермія володіє протизапальною і спазмолітичною дією,
тому застосовується при гострих і запальних процесах.
• Показання - підгострі та хронічні запальні процеси, особливо ті,
що розташовані глибоко у тканинах та органах, пневмонія,
артрити, радікуліти, плексити, неврити, спастичні коліти,
гострий нефрит; - протипоказання - злоякісні новоутворення,
гострі запальні процеси (небезпека загострення), схильність до
кровотеч, порушення чутливості (небезпека опіку), гнійні
процеси.

17. ІНДУКТОТЕРМІЯ

18. ЕЛЕКТРИЧНІ ТА МАГНІТНІ ПОЛЯ
• Дія електричного поля ультрависокої частоти (УВЧ) на
організм полягає у поглинанні тканинами, особливо виражене
енергії у підшкірній клітковині, нервовій і кістковій тканинах, і
проявляється у вигляді переважно осціляторного
(коливального) і (в меншій мірі) теплового ефекту.
• Дія електричного поля ультрависокої частоти приводить до
розширення капілярів і артеріол в зоні дії поля, підсиленню
кровообігу, зниження артеріального тиску, покращення
імунологічних процесів, а також здійснює протизапальну,
болевгамовуючу і бактеріостатичну дію, впливає на діяльність
ЦНС.
• Показання - гострі запальні процеси, фурункули, карбункули,
гідраденіти, синусити, гайморити, хронічні тонзиліти, отити,
остеомієліти, відмороження усіх спупенів; - протипоказання -
злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч.

19. УВЧ

20. ЗВЧ
• Електромагнітні поля зверхвисокої
частоти(ЗВЧ). Енергія ЗВЧ проникає в
глибину 5-6 см і поглинається тканинами
більш рівномірно.
• Найбільш інтенсивно енергія ЗВЧ поглинається
тканинами і середовищем, багатими на воду.
• Під впливом ЗВЧ-терапії в тканинах виникає
тепло, покращується регіонарний і загальний
кровообіг, активізується обмін речовин;
здійснює протизапальну, болевгамовуючу і
десенсибілізуючу дію.

21. МАГНІТНІ ПОЛЯ

22. ЛІКУВАННЯ СВІТЛОМ І ПОВІТРЯМ
• Світло являє собою електромагнітні коливання типу
радіохвиль. Джерела світлового випромінювання
поділяються на калоричні – теплові і люмінісцентні.
• Видимі інфрачервоні промені
• Показання: хронічні запальні процеси суглобів, жіночих
статевих органів, печінки та жовчних шляхів, плеври,
сечовивідних шляхів, порожнин носа, нервів, м'язів.
• Протипоказання: новоутворення, схильність до
кровотеч, захворювання серця з недостатністю
кровообігу, виражений атеросклероз та гіпертонія,
туберкульоз, захворювання ЦНС з порушенням
чутливості.

23. СВІТЛОЛІКУВАННЯ
апарат "Біоптрон", дія якого
заснована на впливі
інфрачервоного випромінювання.

24. ШТУЧНЕ ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
• Штучне повітряне середовище (аероіони,
гідроіони, аерозолі, електроаерозолі)
• Вони покращують загальне самопочуття,
апетит, поглиблюють сон, впливають на
кровотворення, ЦНС і ВНС, сприяють
зниженню кров’яного тиску і т.д. повітряні
ванни застосовують для загартування
організму, підвищення його опірності до
інфекційних і так званих простудних хвороб.

25. ШТУЧНЕ ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Соляна печера (галокамера)- це
спеціально обладнане приміщення, що
імітує природну соляную печеру.

26. МЕХАНІЧНІ КОЛИВАННЯ
• Вібрації - механічні коливання в діапазоні від 1 до
20 000 Гц.
• В основі дії лежить подразнення механо- і
барорецепторів шкіри та глибоких тканин, а також
безпосередній вплив механічних коливань на судинний
тонус, стимулюючих трофічну функцію і обмінні процеси
в області впливу.
• Ультразвук - під його впливом підсилюються окисно-
відновлюючі процеси в тканинах, тканинне дихання,
відбувається помірне розширення кровоносних судин і
підсилення кровотоку в них, підвищується функція
сполучної тканини і активність лейкоцитів в крові,
проявляється болевгамовуючий ефект.

27. УЛЬТРАЗВУК

28. ВОДОТЕПЛОЛІКУВАННЯ
• Під водотеплолікуванням розуміють лікування водою, піском, лікувальними
грязюками, озокеритом, парафіном, а також повітрям.
• Оскільки в основі дії цих засобів лежить тепло, вони зазвичай застосовуються у
підігрітому вигляді. Дієвим початком їх є температурні, механічні, хімічні
подразники.
• Велике значення при використанні теплолікувальних засобів має механічний фактор
(тиск води у ваннах, струмінь душа, аплікації грязі). Так, тиск грязі, парафіну сприяє
більш глибокому прогріванню тканин; при прийомі душу, не дивлячись на низьку
температуру води, розширення периферичних судин шкіри посилюється з
підвищенням тиску струменю.
• Хімічний вплив водолікування обумовлюють ті мінеральні солі та газоподібні
речовини, які містяться цих середовищах. Так, деякі гази, летючі речовини в іонному
складі можуть проникати в організм під час прийому лікувальних ванн із
мінеральної води.
• Фізіологічна дія водолікування в основному обумовлена температурним
подразненням шкіри. Температурні подразники рефлекторно впливають на просвіт
судин, на перерозподіл крові в організмі; знеболююче діють на організм; впливають
на теплорегуляцію через потовиділення і віддачу тепла у навколишнє середовище;
змінюють діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем.

29. ТЕПЛОЛІКУВАННЯ
• Загальні показання. Теплолікування застосовують при
підгострих та хронічних ураженнях опорно-рухового
апарату (суглоби, м'язи, кістки), жіночої статевої сфери,
при захворюваннях та наслідках травматичних
пошкоджень периферійної нервової системи (радикуліти,
плексити, неврити, невралгії), при виразковій хворобі
шлунку та дванадцятипалої кишки без схильності до
кровотеч та не в період загострення, процесах спаювання
у черевній порожнині, різних наслідків травм.
• Найефективніше застосування теплолікування при
підгострих процесах та у початковому періоді хронічного
перебігу хвороби, коли ще не відбулися грубі анатомічні
незворотні зміни в ураженому органі (тканині).
• Протипоказання: гострі інфекційні захворювання,
новоутворення, туберкульоз, гострі гнійні захворювання,
ураження ЦНС з порушенням чутливості, вагітних всіх
строків, виражені форми атеросклерозу.

30. ТЕПЛОЛІКУВАННЯ

31. ГРЯЗЕЛІКУВАННЯ
• Усі види грязі та глини нагрівають у водяній бані та накладають на
потрібну ділянку тіла шаром 3-10 см на 15-30 хв через день, іноді
щоденно.
• Курс 10-20 процедур. Температура мулової грязі 42-44°C,
торфяних 48-50°C.
• По закінченню процедури грязь змивають теплою (37°C) водою,
хворого витирають та дають відпочити 30-40 хв.
• Під час грязелікування можуть з'явитися так звані грязьові реакції
організму, загальні та місцеві.
• Загальні виражаються втомою, загальним нездужанням,
серцебиттям.
• Місцеві - загостренням болю в ураженому органі. При появі таких
реакцій лікування припиняють на 3-5 днів, потім продовжують зі
зниженням температури апплікації, збільшенням паузи між
процедурами, зменшенням тривалості впливу.

32. ГРЯЗЕЛІКУВАННЯ

33. ПАРАФІНОЛІКУВАННЯ
• Перед застосуванням парафін нагрівають у водяній бані. Для уникнення
опіків парафін повинен бути зневоднений нагріванням до 100°C упродовж
15 хв.
Способи застосування:
• Змащування: розігрітий парафін наносять повторно на потрібну ділянку
тіла широкою малярною кистю шаром 1 см
• Парафінова ванна: кисть (стопу) змащують парафіном та потім опускають її
у клейончастий мішечок, наповнений парафіном більш високої
температури (52-55°C)
• Апплікації серветок: марлеві серветки, зшиті з 9-10 шарів марлі,
просякають парафіном 60-70°C, віджимають та накладають на потрібну
ділянку тіла, змащену парафіном.
• Кюветно-апплікаційний: розігрітий парафін наливають у кювети шаром 2-3
см. Застигнутий парафін виймають з кювета та накладають на потрібну
ділянку тіла.

34. ПАРАФІНОЛІКУВАННЯ
При всіх способах шкіру попередньо
ретельно висушують, голять та
змащують вазеліном. Зверху парафіну
накладають клейонку, теплий ватник та
вкутують хворого простирадлом,
ковдрою. Тривалість процедури 30-60
хвилин щоденно або через день. Курс
лікування 10-15-20 процедур.
Парафін застосовують й для лікування ран,
виразок, опіків. Для цього користуються
парафіно-масляною сумішшю: 75%
пастеризованого парафіну, 25%
вітамінізованого риб'ячого жиру або
бавовняної олії. Суміш наносять
пульверизатором на уражену ділянку
шкіри, охоплюючи 2-3 см здорової шкіри
навколо. Зверху цього шару накладають
стерильні серветки, просякнуті цією
сумішшю, та бинтують бинтом.

35. ОЗОКЕРИТОЛІКУВАННЯ
• Озокерит - гірський віск,
природний продукт,
віскоподібна коричнева
маса. Для лікувальних
цілей придатний тільки
природний медичний
озокерит. Зі всіх
теплоносіїв озокерит має
найвищу тепловтримуючу
здатність. Способи
застосування подібні до
парафіна - найуживаніший
кюветно-аплікаційний.

36. ВОДОЛІКУВАЛЬНІ ФАКТОРИ
• Холодні процедури (до 30 °C) діють загальнотонізуюче. Підвищують обмін речовин,
опірність організму, тонус ССС та НС. Тонізуючий вплив холодних та прохолодних
процедур на нервову систему виражається у відчутті бадьорості, свіжості, загального
підйому сил та підвищення працездатності.
• Гарячі водолікувальні процедури (вище 39 °C) тільки на початковій фазі (упродовж
перших хвилин) викликають спазм судин, підвищують тонус ССС, скелетної
мускулатури, обмін речовин. Дуже швидко ця фаза змінюється розслабленістю
тонуса ССС, скелетної мускулатури, пригніченнями НС. Через деякий час може
настати небезпечна перевтома цих систем.
• Гарячі ванни (вище 39 °C) пред'являють підвищені вимоги до роботи серцевого
м'язу, їх застосовують дуже рідко. Показані при нирковій кольці, при деяких гострих
отруєннях (пара бензину); їхнє застосування потребує обережності (від
передозування).
• Теплі ванни (36-38 °C) показані при різних захворюваннях суглобів, периферійних
нервів (радикуліти, неврити), міозитах; при хронічних отруєннях солями важких
металів - ртуттю, свинцем (особливо теплі сульфідні).
• Процедури індиферентних температур (33-36 °C) показані при перевтомі,
безсонні, нестійкості нервових процесів, вегетоневрозах, тиреотоксикозі.

37. ВОДОЛІКУВАЛЬНІ ФАКТОРИ

38. ЗМІННИЙ АТМОСФЕРНИЙ ТИСК
• Змінний атмосферний тиск — застосування з метою лікування
перемінно підвищеного і зниженого атмосферного тиску за
допомогою спеціального апарата барокамери. Застосовується
переважно місцева баротерапія на ногу чи руку, яку вміщують у
герметичну барокамеру Кравченка.
• Перепади тиску відтворюють ефект вакуумного масажу і
призводять до змін у периферичному кровообігу, диханні шкіри
і обміні. Якщо у камеру додати кисень, то під час компресії буде
покращуватись оксигенація крові і тканин (метод гіпер-
барооксигенотерапії).
• Показання до баротерапії: облітеруючі захворювання кінцівок,
хвороба Рейно.
• Протипоказання: варикозне розширення вен і трофічні
виразки, тромбофлебіт, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна
хвороба.

39. БАРОТЕРАПІЯ

40. РАДІОАКТИВНІ ЧИННИКИ
• Радонова вода застосовується переважно у вигляді ванн.
Головним діючим компонентом води є радіоактивний радон і
продукти його розпаду, що проникають в організм через
шкіру, слизові, дихальні шляхи. Під їх впливом підсилюються
окисно-відновні процеси, обмін речовин, стимулюється
діяльність ендокринної системи; нормалізуються функції
центральної нервової і серцево-судинної системи;
проявляється болезаспокійлива дія при захворюваннях
суглобів, м'язів, периферичних нервів.
• Показання до застосування радонової води: артрити
неспецифічного походження; захворювання серцево-
судинної і нервової систем, шлунково- кишкового тракту;
цукровий діабет, тиреотоксикоз на початкових стадіях,
подагра.
• Протипоказання: вагітність, наявність пухлин, гнійні процеси,
захворювання крові, епілепсія.

41. РАДОНОТЕРАПІЯ