Як визначити, чи готова ваша дитина до школи?

1. ВИЗНАЧЕННЯ ГОТОВНОСТІ ШЕСТИРІЧНИХ
ДІТЕЙ
Діагностична програма
ПОЯСНІОВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вступ до школи є однією з найважливіших і найяскравіших подій у житті кожної
дитини, що знаменує собою перехід від дитячого садка до наступної, якісно нової
сходинкижиття - до школи. З одного боку, ця подія сповненаемоційної урочистості й
виразності як для самої дитини, так і для її батьків. З іншого, по-новому
осмислюються фізичні й соціально-психологічні новоутворення у розвитку
першокласника.
Згідно з вимогами, визначеними шкільною реформою, діти, що досягли
шестирічного віку, мають стати першокласниками. Але чи всі шестирічні діти (що за
критеріями вікової психології належать до категорії старших дошкільників, а не
молодших школярів) за своїм фізичним та психоемоційним розвитком готові стати
школярами? Як визначити, чи «дозріла» дитина стати учнем? Отже, суть проблеми в
тому, що саме слід діагностувати на етапі вступу до школи і як це робити. Запорукою
успішного початку навчання є достатній рівень педагогічної та психологічної
готовності дитини до школи. Психологічна готовність - це запас знань, умінь і
навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під педагогічною готовністю
ми розумітимемо якісну своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деякі
особливості її особистості, без яких неможливо навчатися у масовій школі.
Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. Але варто зазначити, що метою
діагностики готовностідитини до школи має бути не відбір дітей у спеціальні класи, а
насамперед надання вчителю інформації про психологічні особливості його
майбутніх учнів.
Перед тим як сісти за шкільну парту, майбутні першокласники проходять
психолого-педагогічну діагностику, метою якої є визначення їхньої готовності до
навчання.
Для проведення діагностики складено програму, до якої увійшли методики
О.В.Запорожця, Г.С.Костюка, Л.А.Венгера, Р.В.Овчарової, ефективність яких
підтверджено багаторічними дослідженнями.
Завданням діагностики є виявлення того запасу знань, умінь і навичок, з яким
дитина прийде до першого класу. Однак основним параметром, на який звертається
увага, є рівень розвиткурозумовихоперацій: пам'яті, умовиводів, логічного мислення,
порівняльного аналізу, - що є основою для оволодіння програмовими знаннями.

2. Діагностичний комплекс методик
І. Орієнтування у довкіллі, запас знань, ставлення до школи.
Діагностування готовності до школи проводиться у режимі індивідуального
діалогу психолога та педагога з дитиною.
Методика 1. Бесіда-знайомство.
У ході бесіди з'ясовується, чи знає дитина свої анкетні дані, прізвище, імена батьків,
адресу, вік і день народження. Перед тим як починати бесіду, слід дати дитині
освоїтись у новій незвичній ситуації. Під час співбесіди батьки мають бути присутні,
але вони повинні знаходитись на незначній відстані за спиною у дитини. Ведучи
бесіду з особливо сором'язливими і невпевненими у собі дітьми, можна
запропонувати одному з батьків сісти поруч із дитиною, взяти її за руку. Треба
слідкувати за тим, щоб батьки не відповідали за дитину і не підказували їй.
Розмовлятиз дитиною слід неофіційно, невимушено, виявляючи зацікавленість у
бесіді, тому запитання краще вивчити, а не зачитувати з папірця. В ході бесіди бажано
заохочувати, підбадьорювати дитину. у жодному разі не можна підганяти її,
висловлювати невдоволення з приводу неправильної відповіді.
Рекомендовані запитання
1. Як тебе звуть?
2. Скільки тобі років?
3. Як звуть твоїх батьків?
4. Як називається місто (село, селище), у якому ти живеш?
5. Яких домашніх тварин ти знаєш? А диких?
6. В яку пору року на деревах з'являється листя?
7. Що залишається на землі після дощу?
8. Чим відрізняється день від ночі?
9. Чи хочеш ти ходити до школи?
10. Як ти гадаєш, що цікавого буде в школі?
11. Як, по-твоєму, краще вчитися - вдома з мамою чи у школі з учителькою?
Оцінювання результатів.
За результатами бесіди заповнюються перші два пункти протоколу обстеження
(додаток 1), у якому після номера кожного запитання ставиться знак + або -. Знак +
ставиться у таких випадках:
- запитання 1-4: якщо дано правильну відповідь (зокрема названо зменшувальні
імена);
- запитання 5 - якщо названо не менше двох домашніх і двох диких тварин;
- запитання 6 - якщо дано правильну відповідь: навесні, коли зима скінчилася і т. п.;
- запитання 7 - правильна відповідь: калюжі, бруд, вода, сльота тощо;
- запитання 8 - удень світло, вдень сонце, а вночі місяць, уночі сплять;
- запитання 9 - якщо дано ствердну відповідь;

3. - запитання 10 - якщо у відповіді згадується про заняття. здобуття знань; інші
відповіді, як-от «ігри з дітьми», «перерва», «у школі не треба спати вдень»,
оцінюються знаком -;
- запитання 11 - якщо названо переваги шкільного навчання над домашнім.
Підсумковий рівень орієнтування у довкіллі, запасу знань визначається на основі
підрахунку кількості знаків + запитань 1-8:
• високий - 7-8 плюсів;
• середній - 5-6;
• низький - менше 4.
Підсумковий рівень сформованості позитивного ставлення до школи
визначається за запитаннями 9-11: високий - 3 плюса, середній - 2, низький - 1 або 0.

4. ІІ. Розумовий і мовленнєвий розвиток.
Методика 2. Мислення і мова.
1. Розуміння граматичної конструкції.
Перевіряючий промовляє речення: «Петрик пішов у кіно після того, як дочитав
книгу». Речення потрібно промовляти повільно і чітко. Бажано повторити його двічі,
аби мати впевненість, що дитина добре його почула. Потім перевіряючий ставить
питання: що Петрик робив раніше - читав книгу чи дивився кіно?
2. Виконання словесних доручень.
На столі безладно розкидані олівці. Перевіряючий говорить дитині: «Збери
олівці, склади їх у коробку і поклади на полицю». Після виконання завдання
перевіряючий запитує: «Де тепер лежать олівці? Звідки ти їх узяв?»
Якщо дитина не може виконати завдання, воно спрощується. Перевіряючий
говорить: «Візьми олівці та поклади їх у шухляду». Потім пропонуються ті самі
запитання.
Оцінювання результатів.
На основі виконання описаних завдань заповнюється протокол.
у завданні 1 знаком + відмічається правильна відповідь, а знаком - - неправильна
відповідь на запитання.
у завданні 2 знаком + відмічається правильне виконання повної інструкції і правильна
відповідь на обидва запитання, знаком +- - проміжне рішення, знаком - - невиконання
як повної, так і спрощеної інструкції.

5. Методика 3. Геометричні фігури.
Цей субтест дає змогуне тільки з'ясувати, наскільки дитина знайома з геометричними
фігурами, а й продіагностуватирівень її образногомислення, уміння діяти за зразком,
аналізувати,просторові явища. Для цього субтесту використовуються фігурки,
вирізані з білого картону. Як зразок використовується кольорова картка (додаток 2).
Перевіряючий на стіл перед дитиною кольоровою стороною догори викладає
геометричніфігурку і зразок. Дитині пропонуєтьсярозглянутизразок і поруч на столі
скласти таку саму фігурку з окремих частин.
Оцінювання результатів.
Дитина отримує 2 бали, якщо правильно зібрала всю фігуру, І бал - якщо
правильно зібрала «тулуб», «голову» і «ноги» «геометричної людини», 0 балів - якщо
фігура зовсім не вийшла.

6. Методика 4. Аналогії.
Завдання спрямоване на дослідження мислення дитини - дає змогу з'ясувати
ступінь сформованості в неї здатності робити умовиводи за аналогією.
Перевіряючий каже: «Я називатиму тобі три слова. Два з них підходять одне до
одного, є парою. Тобі треба буде придумати слово, що підходить за змістом до
третього слова, тобто знайти йому пару».
Слова до завдання
Окунь - риба, ромашка - ... (квітка) .
Морква - город, гриби - ... (ліс).
Годинник - час, градусник - ... (температура).
Око - зір, вуха - ... (слух).
Добро - зло, день - … (ніч).
Праска - прасувати, телефон - ... (телефонувати).
Голуб - птах, волошка - ... (квітка).
Огірки - грядка, шишки - ... (ліс).
Літак - пілот, автомашина - … (шофер, водій).
Радіо - слух, телебачення - ... (зір, дивитися).
День - ніч, біле - ... (чорне).
Заєць - тварина, щука - ... (риба).
Гриби - ліс, пшениця - ... (поле).
Школа - учитель, лікарня - … (лікар).
Ліхтар - світити, олівець - ... (малювати).
Книга - читати, музика - … (слухати, грати, складати).
Довге - коротке, літо - ... (зима).
У дужках наведені очікувані правильні відповіді. Іноді діти відповідають
несподівано дотепно і правильно за змістом, але не тим словом, що очікується.
Наприклад, у парі «градусник - температура» деякі діти говорять не «температура», а
«хвороба», і така відповідь є правильною за змістом, хоча й не збігається з
прогнозованою. Такі відповіді можна зараховувати як правильні й особливо
відзначати в протоколі.
Оцінювання результатів.
Відповідь дитини оцінюється 2 балами, якщо вона знайшла правильне слово в 5-6
випадках із 6 можливих;
1 бал. - якщо вона знайшла правильне слово в 3-4 випадках із 6 можливих;
0 балів - якщо вона знайшла правильне слово в 1-2 випадках із 6 можливих.

7. Методика 5. Логопедичний тест.
Мета цього тесту - у загальному вигляді оцінити особливості звуковимови і
фонематичного слуху (здатності до звуко-буквеного аналізу) дитини. Субтест
складається з двох частин.
1. Перевіряючий каже: «Зараз я буду говорити тобі слова, а ти маєш поділити їх
на частини, сплескуючи у долоні».
Слід продемонструвати малюку, як це робиться: учитель вимовляє по складах
слово, наприклад, крокодил, супроводжуючи кожен склад ударом у долоні, а потім
просить його зробити те саме із запропонованими словами: самовар, подушка.
Ці слова можна замінити на інші трискладові.
2. Перевіряючий каже: «Назви перший і останній звуки в словах: берет, хвиля,
отаман, арка».
Слова можна змінювати, враховуючи, що вони підібрані таким чином: у
першому слові перший і останній звуки приголосні; у другому - перший -
приголосний, а останній голосний; у третьому - перший - голосний, а останній
приголосний; у четвертому обидва звуки голосні.
Оцінювання результатів.
Дитина отримує 2 бали, якщо вона правильно вимовляє і називає всі звуки (чи
помиляється, але самостійно виправляє свої помилки) та правильно поділяє слова на
частини.
І бал - якщо вона вимовляє 2-3 звуки з перекручуваннями чи помиляється при
виконанні першої або другої частини завдання.
0 балів - якщо вона вимовила неправильно багато звуків чи має значні труднощі
під час виконання завдання, сама помилок не виправляє, і їй постійно потрібна
допомога дорослого.

8. Методика 6. Заборонені слова.
За результатами цього тесту можна робити висновки про сформованість у
малюка довільності, а також про розвиток його мовлення.
Педагог говорить дитині: «Я пропоную тобі пограти у гру «Так і ні не казати і
кольору не називати». Я ставитиму тобі запитання, а ти відповідатимеш. Правила гри
такі: треба правильно відповісти на запитання, але при цьому не можна вимовляти
слова «так», «ні» і не можна називати жодних кольорів.
Кішки живуть у воді?
• Улітку небо яке?
• Вода мокра?
• Дорослі люблять грати?
• Ти хлопчик?
• Які ти любиш яблука?
• У мене очі які?
• Сніг який?
• Улітку трава яка?
• Крокодили літають?
Експериментатор може змінювати запитання, залишаючи незмінною їх кількість
- десять.
Оцінювання результатів.
2 бали дитина отримує, якщо приймає правила гри і дотримується їх, відповідає
швидко і правильно на 9-10 запитань.
1 бал - якщо у дитини виникають труднощі з відповідями, вона більше мовчить,
насилу знаходить правильні відповіді на 4-8 запитань.
0 балів - якщо порушує правила, дає (переважно не замислюючись) у більшості
випадків заборонені відповіді чи дотримується правила, але при цьому її відповіді
неправильні за змістом, правильно відповідає усього на 1-3 запитання.

9. Методика 7. Ключі.
Це завдання дає можливість сильним, розвиненим дітям виявити свої здібності.
Оскільки тест досить складний, його можуть виконати далеко не всі діти. Він
спрямованийна діагностику сформованості в дитини уміння виявляти закономірності
й використовувати їх. До того ж за результатами виконання цього тесту педагог або
психолог може зробити висновок про розвиток тонкої моторики в дитини і виявити
ліворуких дітей.
Як стимулюючий матеріал використовується картка із зображеними на ній
предметами (ключами), що змінюються за чотирма ознаками: формою голівки ключа
(трикутна, квадратна, кругла), формою борідки (прямокутна, із двома зубчиками, із
трьома зубчиками), за кількістю смужок на борідці (одна, дві, три) і за кількістю
трикутників на борідці (один, два і три).
Перевіряючий демонструє майбутньому школяреві картку з намальованими на
ній ключами і говорить при цьому: «Подивись, які тут зображені ключики. Бачиш,
вони різні, але при цьомувсе-таки повторюються.Поміркуй і спробуй відгадати, який
ключик недомальований, якого ключика тут бракує. Тобі потрібно буде домалювати
його тут» (додаток З).
Оцінювання результатів
2 бали отримуєдитина, якщо на тестовомумалюнку правильно позначила3 або 4
ознаки, що змінюються.
1 бал - якщо малюк правильно позначив 1 чи 2 ознаки, що змінюються.
0 балів - якщо не була позначена правильно жодна з ознак, що змінюються в
ключах.

10. Методика 8. Образні уявлення. Малювання людини.
Дитині пропонують намалювати людину - чоловіка, найкращого, який у неї
вийде. Якщо дитина говорить, що не вміє малювати, її треба підбадьорити, пояснити,
що в цьому віці всі діти не дуже добре малюють, але все одно кожен малюнок по-
своєму цікавий. При затятій відмові можна запитати: «Що є в людини?» - і після
відповіді: «голова», запропонувати намалювати голову - і так, одну за одною, всі
частини тіла, які дитина назве. Наприкінці обов'язково слід запитати: «Ти намалював
усе, що потрібно?»
Оцінювання результатів.
При оцінюванні намальованої людини враховується:
· наявність основних частин: голови (1), ніг (2), очей (3), рота (4), носа (5), тулуба (6),
рук (7);
· наявність другоряднихдеталей: пальців (1), шиї (2), волосся (3) чи шапки, взуття (4),
одягу (5);
∙ спосіб зображення рук, ніг: однією рискою (низький рівень) чи двома, так, що видна
товщина кінцівок (високий).
Малюнок оцінюється знаком +, якщо наявні всі сім основних частин і не менше
трьох другорядних деталей, а руки і ноги мають товщину. Малюнок оцінюється
знаком -, якщо зображено п'ять чи менше основних частин незалежно від наявності
додаткових деталей і від способу зображення рук та ніг. У проміжних варіантах
малюнок оцінюється знаком + -.

11. ІІІ. Розвиток рухів.
Методика 9. Дрібні рухи.
Визначити рівень розвитку дрібних рухів можна за допомогою завдань типу
«Їзда по доріжці».
Перевіряючий пропонує дитині «проїхати по доріжці», з'єднавши лінії
зображення машини і будинку (додаток 4). Дитині потрібно пояснити, що вона має
проводити лінію, не відриваючи олівця від паперу. Інструкція звучить так: «Ти -
водій. Тобіпотрібно проїхати ось до цього будиночка. Ти поїдеш ось так (на малюнку
зразка показує, як треба «їхати»). Олівець увесь час повинен рухатись по паперу,
інакше вийде, що машина злетіла, як літак. Їдь акуратно, щоб машина не з'їхала з
дороги».
Оцінювання результатів.
Результат оцінюється як високий, якщо виходів за межі доріжки немає, олівець
відривається від паперу не більше 3 разів, немає порушення ліній, описаних нижче.
Результат оцінюється як низький, якщо є 3 і більше виходів за межі доріжки.
Навіть коли виходів немає, результат оцінюється як низький, якщо в малюнку із
зображенням людини чи завданні «Їздапо доріжці» спостерігаються яскравовиражені
порушення ліній:
∙ нерівна доріжка, «тремтяча лінія»;
· лінія дуже слабка, майже невидима;
· з дуже сильним натиском, який рве папір;
· з багаторазовими наведеннями на одному й тому самому місці.
У проміжних випадках результат оцінюється як середній.

12. Методика 10. Великі рухи.
За низького рівня розвитку великих рухів (тобто рук, ніг, усього тіла) у школярів
часто виникають труднощі на заняттях з фізкультури, а також у спілкуванні з
однолітками (від неможливості повноцінно брати участь у рухливих іграх). Тому
розвитоквеликих рухів - один з важливих показників підготовленості до школи. Його
оцінювання відбувається на основі спостережень за ходою дитини (щоб спостерігати
за нею, можна попросити її принести яку-небудь річ, що лежить в іншому кінці
кімнати), а також за тим, як вона кидає м'яч дорослому, ловить м'яч, кинутий їй
дорослим.
Оцінювання результатів.
Показниками низького рівня розвитку великих рухів служать:
• хитка, нерівна хода;
• наявність великої кількості зайвих рухів, що супроводжують основний рух і
заважають його виконанню;
• порушення координації рухів, що приводить до неможливості піймати й утримати
м'яч, кинути його дорослому.
Розвиток великих рухів оцінюється як недостатній тільки в тому разі, коли які-
небудь із зазначених порушень яскраво виражені, помітно відрізняють дитину від
більшості її однолітків. В іншому випадку розвиток великих рухів характеризується
як достатній.

13. ДОДАТКИ
Додаток 1
Протокол індивідуальної співбесіди
Прізвище,ім'я______________________________________________________________
Дата народження _______________________________________________________
Відвідував дитячийсадок(так, ні) ____________________________________________
1. Орієнтування в довкіллі, запас знань
1 __ 2 __ 3 __ 4 __ 5 __ 6 __ 7 __ 8
Остаточнийрівень: _________________________________________________________
(високий, середній, низький)
Ставлення до школи
9 _____10_____ 11
Остаточнийрівень: _________________________________________________________
(високий, середній, низький)
2. Мислення і мова
1 ____ 2 ____
Остаточнийрівень _________________________________________________________
3. Геометричні фігури
Кількість балів ____ рівень _________________________________________________
4. Аналогії
Кількість балів ____ рівень _________________________________________________
5. Лоroпедичний тест
Кількість балів _____ рівень _________________________________________________
6. Заборонені слова
Кількість балів ____ рівень __________________________________________________
7. Ключі
Кількість ознак ____ рівень __________________________________________________
8. Образні уявлення
Рівень ____________________________________________________________________
(високий, середній, низький)
9. Дpiбнi рухи
Рівень ____________________________________________________________________
(високий, середній, низький)
10. Великі рухи
Рівень ____________________________________________________________________
(достатній, середній, низький)
Остаточнийвисновокпро готовність __________________________________________
Члени комісії: (підписи) _____________________________________________________

14. Додаток 2
Геометричні фігури
Додаток 3
Ключі
Додаток 4
Тренувальна доріжка

15. Література
1. Айзман Р.И., Великанова Л.к., ЖароваГ.Н. Оценка степени готовностидетей к
обучению, в школе. - Новосибирск, 1987.
2. Бабаева Т.И. У школьного порога. - М.: Просвещение, 1993.
3. БитяноваМ.Р. и др. Работа психолога в начальной школе. - М.: Совершенство,
1998. (Практическая психология в образовании.)
4. Бугрименко Е.А., Венгер АД. и др. Готовность детей к школе. Диагностика
психического развития и коррекция его неблагоприятных вариантов І Под ред.
В.В.Слободчикова. - Томск: Пеленг, 1992.
5. Вархотова Е.к., Дятко Н.В., Сазонова Е.В. Зкспрессдиагностика готовности к
школе. Практ. пособ. для педагогов и школьных психологов. - М.: Генезис, 1998.
6. Венгер АЛ., Bенгep АА Домашняя школа мышления. - М.: Просвещение, 1985.
7. Гильбух Ю.З. Темперамент и познавательные способности школьника. - К.,
1993.
8. Гильбух З.В., Коробко СЛ., Андрющенко ЛЛ. Методика распределения
первоклассников по классам различных типов. - к., 1988.
9. Дощицина З.В. Оценка степени готовности детей к обучению в школе в
условиях разноуровневой дифференнциации. - М.: Новая школа, 1994.
10. Дусавицкий А.К Дважды два - икс (Развитие мышления в начальной школе). -
М.: Знание, 1985.
11. Кравцов Г.Г., Кравцова Е.Е. Шестилетний ребенок. Психологическая
готовность к школе. - М.: Знание, 1987.
12. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. - М.: Просвещение,
1993.
13. Особенности психологического развития детей 6-7-летнего возраста І Под
ред. Д.Б.Эльконина, АЛ.Венгера. - М.: Педагогика, 1998.
14. Психологічна діагностика та психологічне супроводження під час вступу
дітей-шестирічок до школи І Авт.-упоряд. О.І.Кепканова. - К.: КМПУ імені Б.Д.
Грінченка, 2003.
15. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. - М.:
ВЛАДОС, 1995.