11 квітня в усьому світі відзначають пам’ятну дату – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Він встановлений у пам’ять про повстання в’язнів концтабору Бухенвальд, яке відбулося 11 квітня 1945 року. Система концтаборів, вибудувана нацистською Німеччиною, є однією з найжахливіших і найпотворніших речей, до яких докотилося людство. Відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук пропонує до уваги користувачів віртуальну виставку «Збережемо в пам’яті…».

1. ( Д О М І Ж Н А Р О Д Н О Г О Д Н Я
В И З В О Л Е Н Н Я В ’ Я З Н І В
Н А Ц И С Т С Ь К И Х К О Н Ц Т А Б О Р І В )
ЗБЕРЕЖЕМО В ПАМ’ЯТІ…

2. Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 1991 року 11 квітня у світі
відзначають День визволення в’язнів фашистських концтаборів.
Цю дату було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів
найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній
в’язень вийшов із його воріт із сумно відомим написом «Jedem das Seine» – «Кожному
своє». Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенцима,
Майданека тощо.
Метою Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів є збереження
історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів
людей, загиблих у концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.

3. ШПАК, В. РОЗКОЛОТА ПАМ’ЯТЬ / В. ШПАК // ВІЙНА
ЗА ПРАВДУ НА ПОЛІ ІСТОРІЇ / В. ШПАК. – КИЇВ, 2016. – № 2
(КВІТ.-ЧЕРВ.). – С. 21–22.
Про німецьке містечко Веймар
знали завдяки видатним митцям і
мислителям, які жили й працювали в
цьому знаменитому культурному
центрі Європи.
Натомість нацисти залишили по
собі зовсім іншу славу, спорудивши
поблизу Мекки інтелектуалів
сумнозвісний концтабір Бухенвальд
(«Буковий ліс»).
На відміну від фабрик смерті,
бухенвальдські в’язні були трудовими
рабами. Крім того, тут проводилися
бузувірські медичні експерименти.
Автор подає нове трактування на
День визволення Бухенвальду.

4. ЗАБОЛОТНИЙ, О. НАКАЗИ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З РАДЯНСЬКИМИ
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ В ПРИФРОНТОВІЙ ЗОНІ / О. ЗАБОЛОТНИЙ
// ГІЛЕЯ : НАУК. ВІСН. : ЗБ. НАУК. ПР. / НАЦ. ПЕД.
УН-Т ІМ. М. П. ДРАГОМАНОВА, УАН ; ГОЛОВ. РЕД. В. М. ВАШКЕВИЧ. –
КИЇВ, 2011. – ВИП. 47 , № 5. – С. 113-119.
У роки війни німецькі фашисти скоїли
безпрецедентні злочини щодо радянських
полонених. Широкомасштабні здійснювані
звірства санкціонувалися наказами,
інструкціями німецького командування. Всі ці
дії були спрямовані на фізичне винищення
солдатів Червоної армії.
Війна набувала затяжного характеру. Вермахт
мав все більш зростаючу потребу в праці
військовополонених, тому почали створювати
табори для них. Полонених примушували
працювати на будівництві німецьких військових
споруд, доріг.
Автор розповідає про варварське поводження
гітлерівців з військовополоненими.

5. ФРАНКЛ, В. ЛЮДИНА У ПОШУКАХ СПРАВЖНЬОГО СЕНСУ.
ПСИХОЛОГ У КОНЦТАБОРІ : ПЕР. З АНГЛ. / В. ФРАНКЛ. – ХАРКІВ
: КЛУБ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ, 2016. – 160 С.
Три роки ув’язнення в концентраційних
таборах Дахау й Освенцима, голод,
приниження, нелюдська жорстокість та
страждання – не кожен зміг вижити в таких
умовах, а написати про свій досвід
життєстверджуючий твір наважився лише
Віктор Франкл.
З цієї книги ми дізнаємося, що
відбувається з людиною, яка раптово
усвідомлює, що їй «нічого втрачати, окрім
свого сміховинно оголеного життя».
Представлена розповідь майстерно
вибудувана й захоплива.

6. ЖІНКИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ
ВІЙНІ: ГЕНДЕРНА СПЕЦИФІКА ДОСВІДУ В ЧАСИ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО
НАСИЛЬСТВА : ЗБ. НАУК. ПР. / ЗА РЕД.: Г. ГРІНЧЕНКО, К. КОБЧЕНКО,
О. КІСЬ. – КИЇВ : АРТ-КНИГА, 2015. – 335 С.
У збірнику наукових праць представлено
розвідки українських та зарубіжних дослідників,
у яких проаналізовано найрізноманітніші аспекти
жіночого досвіду Другої світової війни на
теренах Центрально-Східної Європи.
Висвітлено маловивчені питання участі жінок
у бойових діях та особливості перебування у
військовому полоні, гендерні виміри жіночого
досвіду радянського та національного підпілля,
життя на окупованих територіях і примусової
праці в Третьому Райху.
Порушено складні питання насильства над
жінками, особливо в концтаборі «Равенсбрюк»,
який відомий в історії концентраційних таборів
СС насамперед як «пекло для жінок».
Учені показали картину жіночого повсякдення
в надзвичайних історичних обставинах.

7. ЛЕВІТАС, Ф. НАЦИСТСЬКИЙ КОНЦТАБІР СМЕРТІ
АУШВІЦ-ОСВЄНЦИМ / ЛЕВІТАС Ф. // ІСТОРІЯ В ШК. – 2005. – № 1. –
С. 1–8.
У нацистській імперії «Смерть»
найзловіснішим, найбільшим табором
знищення був Освенцим. З 1941 року почали
привозити ешелони радянських полонених, їх
змушували працювати в нелюдських умовах.
З 1942 р. концтабір був одночасно
найбільшим центром знищення євреїв Європи.
Більшість з них разом з циганами загинули в
газових камерах відразу після прибуття, їх
навіть не реєстрували.
Автор розповів про жорстоке життя в’язнів
Освенцима та Аушвіца-ІІ (Біркенау).
Трагедія табору Освенцим залишається
докором і грізним попередженням людству.

8. ШВЕД, О. НАЙСУМНІША ЕКСКУРСІЯ НА СВІТІ / О. ШВЕД,
П. АРДАН // ЛОКАЛЬНА ІСТОРІЯ. – 2020. – № 2. – С. 24–31 : ФОТ.
«Фабрикою смерті» називали нацистський
концтабір Аушвіц-Біркенау, розташований
неподалік польського містечка Освенцим.
Протягом 1940–1945 рр. тут знищили 1,3
мільйона осіб – переважно євреїв, а також
ромів, поляків, українців та людей різних
націй, які мешкали на теренах Радянського
Союзу. Звільнивши від нацистів, табір не
зруйнували – на цьому наполягали вцілілі
в’язні. Тепер тут діє меморіальний музей.
Екскурсія починається біля сумнозвісних
воріт із гаслом «Arbeit macht frei» – «Праця
звільняє».
Кожний рік у середньому 2 мільйони
екскурсантів відвідують музей.

9. ЧОРНА КНИГА: ПРО ЗЛОЧИННЕ ПОВСЮДНЕ ЗНИЩЕННЯ ЄВРЕЇВ НІМЕЦЬКО-
ФАШИСТСЬКИМИ ЗАГАРБНИКАМИ В ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ РАЙОНАХ
РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТА ТАБОРАХ ЗНИЩЕННЯ В ПОЛЬЩІ ПІД ЧАС ВІЙНИ
1941–1945 РОКІВ / УКЛАДЕНО ЗА РЕД.: В. ГРОССМАНА, І. ЕРЕНБУРГА ; ПЕР. З РОС.
М. ЛАЮКА. – КИЇВ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2020. – 520 С.
Вперше пропонується український
переклад «Чорної книги» – збірки
свідчень і документів про Голокост,
зібраних Єврейським антифашистським
комітетом у роки Другої світової війни.
Оригінальний текст книги було
набрано 1947 року, однак розгортання
антисемітської кампанії в СРСР завадило
її публікації.
У 1980 році збірку вперше видано в
Єрусалимі на основі підготовчих
матеріалів, виявлених в особистому
архіві відомого радянського письменника
Іллі Еренбурга його дочкою Іриною.

10. ДОВІДНИК ПРО ТАБОРИ, ТЮРМИ ТА ГЕТТО НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ (1941–1944) = HANDBUCH DER LAGER, GEFANGNISSE UND GHETTOS
AUF DEM BESETZTEN TERRITORIUM DER UKRAINE (1941–1944) / УПОРЯД.
М. ДУБИК. – КИЇВ : КНИЖК. ДРУК. НАУК. КН., 2000. – 304 С.
У довіднику подано відомості
про місцезнаходження та зміст
архівних документів, які свідчать
про місця примусового
утримання цивільного населення
та військовополонених на
окупованій території України в
1941–1944 рр. На їхній підставі
здійснено класифікацію таборів
відповідно до Закону України
«Про жертви нацистських
переслідувань».

11. МАРУНЧАК, М. УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ В’ЯЗНІ В НАЦИСТСЬКИХ
КОНЦЕНТРАЦІЙНИХ ТАБОРАХ / М. МАРУНЧАК. – ВІННІПЕГ,
1996. – 364 С.
Арештований восени 1941 року під час
масових арештів, що їх провело гестапо
серед українських націоналістів, Михайло
Марунчак перебував у в’язницях і
концтаборах Німеччини в Львові, Терезені,
Аушвіці, Мавтгаузені, Ебензее аж до
капітуляції Німеччини.
Як довголітній в’язень німецьких
концтаборів, автор накреслює широку
панораму їхньої внутрішньої структури,
режиму, становища людини в умовах
насильства та знущання, непосильної
невільничої праці.
Книга М. Марунчака про українських
політичних в’язнів у нацистських
концентраційних таборах є цінним
першоджерельним свідченням.

12. КРАВЧЕНКО, А. УКРАЇНСЬКІ НЕВІЛЬНИКИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ
(МИНУЛЕ І СУЧАСНІСТЬ) : ПУБЛІЦИСТ. ХРОНІКА / А. КРАВЧЕНКО,
С. БАТУРИН ; УКР. НАЦ. ФОНД «ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ І ПРИМИРЕННЯ».
– ЛЬВІВ : КАЛЬВАРІЯ, 2005. – 268 С.
Публіцистична оповідь письменника Сергія
Батурина та історика Алли Кравченко присвячена
жертвам нацистських переслідувань.
У книзі простежується безпрецедентна за
масштабами злочинна діяльність нацистів зі
створення системи таборів, з організації масової
депортації мешканців України на примусові
роботи за межі Батьківщини.
Показано витоки та способи дискримінації,
яким піддавались примусові «працівники зі
Сходу», умови їхнього життя та праці в
Німеччині, а також долі після повернення на
Батьківщину.

13. КУВАЛЕК, Р. ТАБІР СМЕРТІ У БЕЛЖЕЦІ / Р. КУВАЛЕК ; ПЕР.
З ПОЛ. О. КОЛЕСНИК ; УКР. ЦЕНТР ВИВЧ. ІСТОРІЇ
ГОЛОКОСТУ. – КИЇВ : [Б. В.], 2018. – 304 С.
У книзі представлено історію одного з
нацистських таборів смерті, у яких у 1942 р. було
проведено операцію «Райнхард» – убивство
євреїв.
Автор описав становище єврейської громади
перед початком її знищення та дослідив, як
нацисти доставляли жертв до центру вбивства.
Окрему увагу присвячено тому, що знали поляки,
міжнародна спільнота, а також німецьке
суспільство про табір під час його діяльності, з
березня до грудня 1942 р.
Дослідження ґрунтується на показаннях
свідків – жителів Белжеця і навколишніх місцин,
на поодиноких спогадах тих, хто вижив, та на
документальних джерелах з архівів Польщі,
Німеччини та США.

14. ГЕЛЬФОНД, Е. МАЙДАНЕК НАД БУГОМ : ВОСПОМИНАНИЯ О
ЮЖНОУКРАИНСКИХ ЛАГЕРЯХ И ГЕТТО / Е. ГЕЛЬФОНД. – ДОНЕЦК
: АПЕКС, 2008. – 90 С.
Назва книги вибрана невипадково.
Якщо уважно й детально проаналізувати
матеріали про злочини фашистів у роки
Другої світової війни, зрівняти цифри
загиблих у концтаборах та гетто, то
Богданівка якнайточніше відповідає
концтабору Майданек.
Жорстокість, насилля, масове
знищення жінок, старих людей, дітей,
кількість загиблих ставлять в один ряд
концтабір Богданівка з Майданеком та
іншими фабриками смерті.
У своєму зверненні до суддів
Нюрнберзького процесу жителі Одеси
поставили в один ряд концтабір
Богданівка з Майданеком.

15. Віртуальну виставку підготувала бібліотекар
І категорії відділу документів із гуманітарних,
технічних та природничих наук
Лілія Заря.
Використано фотосвітлини з мережі
«Інтернет».