Екологічна інформація: права та можливості
•Download as PPTX, PDF•
0 likes•73 views
Екологічна інформація є важливою складовою забезпечення сталого розвитку суспільства. Громадяни мають право на доступ до такої інформації, а державні органи та інші суб'єкти зобов'язані забезпечувати її прозорість та відкритість. Це допомагає підвищувати обізнаність суспільства, сприяє участі громадян у прийнятті рішень та контролі за природоохоронною діяльністю.
Recommended
Recommended
More Related Content
Similar to Екологічна інформація: права та можливості
Similar to Екологічна інформація: права та можливості (20)
More from Vinnytsia Regional Universal Scientific Library named after Valentin Otamanovsky
More from Vinnytsia Regional Universal Scientific Library named after Valentin Otamanovsky (20)
Екологічна інформація: права та можливості
- 1. «Екологічна інформація: права та можливості» К.М. Осадчук, бібліотекар І категорії Сектору правової інформації Вінницької ОУНБ ім. В. Отамановського
- 2. Ім'я при народженні – Ernst Heinrich Philipp August Haeckel Місце народження – Потсдам, Бранденбург, Пруссія Дата народження – 16 .02. 1834 Дата смерті – 9.09.1919 Під екологією слід розуміти «сума знань, які відносяться до економіки природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тварини з навколишнім середовищем, як органічної, так і неорганічної, і насамперед дружніх або ворожих відносин з тими тваринами і рослинами, з якими він прямо чи опосередковано вступає в контакт. Одним словом, екологія – це вивчення всіх складних взаємин, які Дарвін назвав умовами, що породжують боротьбу за існування». Із книги «Загальна морфологія організмів» (1866 р.)
- 3. Екологічне право : підручник / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого ; за ред. А. П. Гетьмана. – Харків : Право, 2019. – 552 с. Шифр: 349.6 Е 45 ПРАВОВА ОСНОВА Екологічне право – це галузь права, що регулює суспільні відносини у сфері взаємодії суспільства та природи. Воно складається з комплексу правових норм, які містяться в різних законодавчих актах. 1 ПРИНЦИПИ Основними принципами екологічного права є забезпечення екологічної безпеки, раціональне використання природних ресурсів, пріоритетність вимог екологічної безпеки, відповідальність за екологічні правопорушення. 2 СУБ'ЄКТИ ТА ОБ'ЄКТИ Суб'єктами екологічного права є фізичні та юридичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування. Об'єктами – навколишнє природне середовище, природні ресурси, об'єкти природно- заповідного фонду, атмосферне повітря, водні об'єкти, ґрунти тощо. 4 ЗАВДАННЯ Основне завдання екологічного права – регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства та природи для забезпечення права людини на безпечне для життя і довкілля. 3
- 4. Суєтнов Є. П. Декларація Конференції Організації Об’єднаних Націй з проблем оточуючого людину середовища, Стокгольмська декларація (1972) / Є. П. Суєтнов // Велика українська юридична енциклопедія. : у 20 т – Харків, 2018. – Т. 14: Екологічне право. – С. 188–189. Суєтнов Є. П. Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку (1992) / Є. П. Суєтнов // Велика українська юридична енциклопедія. : у 20 т – Харків, 2018. – Т. 14: Екологічне право. – С. 189– 190.
- 5. Орхуська конвенція (Про доступ до інформації, участь громадськості і процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля) / Всеукр. екологічна ліга, Центр екологічної освіти та інформації ; голов. ред. Т. В. Тимочко. – Київ : Аспект-Поліграф, 2015. – 35 с. Шифр: 20.1 О-70 Екологічна інформація" означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про: а) стан таких складових навколишнього середовища, як повітря і атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічне різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими; б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, аналізі затрат і результатів та інший економічний аналіз і припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища; с) стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища.
- 6. Україна. Конституція (1996). Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. : ред. станом на 15.06.2023. – Харків : Фоліо, 2023. – 157 с. Шифр 342.4 У 45 Стаття 50. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
- 7. Україна. Закони. Про охорону навколишнього природного середовища : закон України : станом на 16 січ. 2021 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Київ : Парламент. вид-во, 2021. – 47, [3] с. . Ст. 9 Кожний громадянин України має право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом.
- 8. Екологічне право: забезпечення доступу Законодавче закріплення Право на доступ до екологічної інформації гарантовано Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про доступ до публічної інформації та ін. Ці закони визначають порядок надання та обсяг такої інформації. 2 Активна та пасивна форми доступу Доступ до екологічної інформації може бути реалізований як в активній формі (коли громадяни самостійно звертаються за інформацією), так і в пасивній (коли розпорядники публікують її на власних вебсайтах чи в інших відкритих джерелах). 1
- 9. Розпорядники екологічної інформації Органи державної влади Основними розпорядниками екологічної інформації є органи державної влади та місцевого самоврядування, які відповідають за охорону довкілля та раціональне природокористування. Це Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Державна екологічна інспекція, а також обласні та районні адміністрації. Підприємства та установи Суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють вплив на довкілля, також є розпорядниками екологічної інформації. Це підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів, викидами забруднюючих речовин тощо. Громадські організації До кола розпорядників екологічної інформації також можуть належати громадські організації, які провадять діяльність у сфері охорони довкілля. Вони можуть акумулювати та надавати відповідну інформацію за запитами громадян.
- 10. Україна. Закони. Про інформацію. Про доступ до публічної інформації : закони України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 23 квіт. 2021 р. : офіц. текст. – Київ : Паливода А. В. [вид.], 2021. – 29 с п. 1.5 . Запитувачами публічної інформації є фізичні, юридичні особи та об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій. ФОРМА для подання запиту на отримання публічної інформації Розпорядник Назва відповідного центрального органу виконавчої інформації влади Запитувач _________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові - для фізичних осіб, найменування юридичної особи, об'єднання громадян, що не мають статусу юридичної особи, _________________________________________________ прізвище, ім'я, по батькові представника - для юридичних осіб та об'єднань громадян, _________________________________________________ що не мають статусу юридичної особи, _________________________________________________ поштова адреса або адреса електронної пошти, номер телефону)
- 11. Порядок надання екологічної інформації 1 Подання запиту Громадянин або організація можуть подати письмовий або усний запит на отримання необхідної екологічної інформації. Запит має містити достатню інформацію для його ідентифікації та опису запитуваних даних. 2 Розгляд запиту Розпорядник екологічної інформації зобов'язаний розглянути запит у встановлені законом строки та повідомити заявника про результат. Якщо інформація не може бути надана, має бути вказана причина відмови. 3 Надання інформації У разі задоволення запиту, розпорядник екологічної інформації надає її в електронному або паперовому вигляді, залежно від побажань заявника. Ця інформація має бути актуальною, достовірною та повною.
- 12. Формати надання екологічної інформації Документи Екологічна інформація може надаватися у вигляді офіційних документів, таких як звіти, дозволи, ліцензії, плани тощо. Статистичні дані Розпорядники також можуть надавати статистичну інформацію у вигляді графіків, діаграм, таблиць, що характеризують стан довкілля. Картографічні матеріали Екологічна інформація може бути представлена у формі географічних карт, схем, зображень, що відображають просторові аспекти стану довкілля. Бази даних Розпорядники можуть надавати доступ до електронних баз даних, що містять різноманітну екологічну інформацію в структурованому вигляді.
- 13. Обов'язки розпорядників екологічної інформації Збір та систематизація інформації Розпорядники екологічної інформації мають забезпечувати систематичний збір, оновлення та зберігання відповідної інформації. Це дозволяє оперативно надавати її за запитами. Оприлюднення інформації Згідно законодавства, розпорядники зобов'язані публікувати екологічну інформацію на своїх офіційних вебсайтах. Це забезпечує вільний доступ громадян до таких даних. Професійна компетентність Працівники розпорядників екологічної інформації повинні мати необхідні знання та навички для кваліфікованого надання такої інформації. Це включає розуміння законодавства та методів обробки даних. Взаємодія з громадськістю Розпорядники мають сприяти участі громадськості в процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля. Вони мають інформувати та консультувати населення з екологічних питань.
- 14. Обмеження доступу до екологічної інформації Інформація з обмеженим доступом Доступ до екологічної інформації може бути обмежений, якщо вона містить відомості, що становлять державну, комерційну або іншу таємницю, визначену законом. Це стосується, наприклад, інформації про розміщення, проектування та технічні характеристики об'єктів, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку. Відповідальність За порушення права на доступ до екологічної інформації передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Це є важливим механізмом забезпечення прозорості та підзвітності у сфері охорони довкілля.
- 15. Використання екологічної інформації Моніторинг стану довкілля Отримана екологічна інформація допомагає відстежувати поточний стан навколишнього природного середовища та виявляти проблемні ділянки. Оцінка впливу діяльності Аналіз екологічних даних дозволяє оцінювати вплив господарської та іншої діяльності на довкілля, що необхідно для прийняття управлінських рішень. Прийняття рішень Достовірна та повна екологічна інформація є основою для обґрунтованого прийняття рішень щодо охорони та використання природних ресурсів.
- 16. Участь громадськості Право на інформацію Доступ до екологічної інформації є невід'ємним правом громадян, яке забезпечує їх участь в процесі прийняття рішень та контроль за діяльністю органів влади. Співпраця з розпорядниками Громадяни та громадські організації можуть взаємодіяти з розпорядниками екологічної інформації, подаючи запити, пропозиції та звернення, що сприяє вирішенню екологічних проблем. Громадський контроль Доступ до екологічної інформації дає змогу громадськості здійснювати контроль за діями органів влади та суб'єктів господарювання, що впливають на стан довкілля.
- 17. ВИСНОВКИ Екологічна інформація є важливою складовою забезпечення сталого розвитку суспільства. Громадяни мають право на доступ до такої інформації, а державні органи та інші суб'єкти зобов'язані забезпечувати її прозорість та відкритість. Це допомагає підвищувати обізнаність суспільства, сприяє участі громадян у прийнятті рішень та контролі за природоохоронною діяльністю.