Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. До Великого терору відділ краєзнавства підготував віртуальну книжкову виставку «Пам’ять буде жити вічно». На ній представлено інформацію з офіційний джерел, матеріали з наукових конференцій, монографій, бібліографічні, мультимедійні видання присвячені даній темі та перелік корисних пошукових сайтів.

1. «Пам’ять буде жити
вічно»
(до Дня пам'яті жертв політичних
репресій)
віртуальна книжкова виставка
підготував відділ краєзнавства

2. Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у
1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації
реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та
соціальної структури суспільства.
19 травня 1938 року була найкривавіша ніч у Києві – у в’язницях НКВД було розстріляно 563
людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або
безпосередньо перед похованням.
Офіційно початком Великого терору став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про
репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30
липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи
НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а
наказом їх лише формалізували.
За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918
осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів
(інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

3. Інші місця масових поховань жертв Великого терору політичних
репресій 1937–1938 рр. – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку
культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке
кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин
(Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км
Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 р. також
з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз
(Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на
Лонцького (Львів).
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

4. Не оминуло лихо політичних репресій і Подільський край. Він мав і свої
специфічні риси, які намагалися сповна використати сталінські
поплічники. По-перше, Вінниччина була значним
сільськогосподарським регіоном, а тому головний удар був спрямований
проти селян, яких звинувачували у саботажі колгоспного будівництва,
господарському шкідництві, приховуванні хліба, провокуванні голоду
тощо. По-друге, Вінницька область була прикордонною, тому був ще
один привід для посилення репресій – масовими були звинувачення у
шпигунстві, диверсіях, підготовці повстань і заколотів. По-третє,
Поділля здавна було багатонаціональним. Впродовж віків, крім
українців, тут мешкали також поляки, євреї, румуни, молдавани, німці,
чехи, росіяни, білоруси та ін. В роки комуністичного експерименту не
всі представники нацменшин вписувалися в сценарій формування
“єдиного радянського народу”. Як правило, сипалися звинувачення у так
званому буржуазному націоналізмі, іноземному шпигунстві,
контрреволюційній діяльності.
Репресії на Вінниччині

5. Проведення репресій у Вінницькій області, яка на той час була
прикордонним регіоном з «буржуазною» Польщею та Румунією, було
дещо специфічним. В області мешкала значна частина колишніх
вояків армії Української Народної Республіки та Української
Галицької армії. Також підозру викликала значна польська меншина в
регіоні. Спеціально для боротьби з ними до Вінниччини був
відряджений Іван Корабльов - один з найдосвідченіших працівників
НКВС. Вже в квітні 1938 року Корабльов просив збільшити ліміт
смертельних вироків в області. За час проведення
«антикуркульської» операції 1937 року в Україні було репресовано
159 576 осіб, а 1938 році - 108 006. Тільки у Вінницькій області було
страчено близько 20 000 чоловік.

6. Репресії починалися зі списків підозрюваних, які складалися райвідділами
НКВС і затверджувалися обласним управлінням. Арештованих відразу
примушували зізнатися у підривній діяльності, при чому Корабльов щодня
вимагав дедалі вищі показників розкритих ворогів народу. Щоб примусити
арештованих зізнатися їх часто піддавали тортурам. За ініціативи
Корабльова була проведена операція проти польської меншини в області,
яка розглядалася, як ворожа до режиму. 9 серпня 1937 року була проведена
депортація поляків до Сибіру.
Допит підозрюваних відбувався у будинку НКВС на вулиці Дзержинського
в Вінниці. Хоча камери були розраховані на 16 чоловік, в кожній було
більше сотні затриманих. Крім страшних умов утримання в камерах,
в'язнів дуже часто піддавали тортурам з наміром вибити силою зізнання і
таким чином виконати рознарядку на розкриті злочини. Ушкодження й
травми у в'язнів були настільки звичними та чисельними, що у в'язниці
було три медичні працівники, які займалися перев'язуванням та доглядом
за травмованими.

7. “Гіркий був келих життьовий...”: бібліогр. покажч. /
укладачі: Г. Авраменко, О. Кізян ; передм. В. Лациби. –
Вінниця, 2001. – Електрон. версія. – Режим доступу:
https://library.vn.ua/e-library/katalog/girkij-buv-kelix-
zhittovij (дата звернення: 10.05.2020), вільний. – Назва з
екрана.
Реабілітовані історією. У 27 т. Вінницька область : пам'яті жертв
політичних репресій присвячується / ред. І. С. Гамрецький [та ін.]
; упоряд. В. П. Лациба [та ін.] ; Обл. ред. колегія книги
"Реабілітовані історією. Вінницька область", Держ. архів Вінниц.
обл. – Вінниця : ДКФ, 2006. – Кн. 1. – 908 с. – (Реабілітовані
історією : наук. документ. серія книг). – Імен. покажч.: с. 884–889.
– Географ. покажч.: с. 891–900.
Режим доступу: http://www.reabit.org.ua/books/vn/

8. Вінницька трагедія - масові розстріли мирного населення у Вінниці, що
здійснювалися НКВС СРСР протягом кількох років перед початком Другої
світової війни.
Масові репресії інтенсифікувалися влітку 1937 року, а останні були зафіксовані в
місцевій в'язниці перед відступом Червоної армії 1941 року.
Дослідження цих злочинів почалося під час німецької окупації Вінниці. На
прохання місцевої громади і з санкції німецької адміністрації організоване
дослідження поховань почалося у травні 1943 року.

9. За результатами розслідування було виявлено 91
масове поховання й ексгумовано 9439 тіл. Місцеві
жителі впізнали серед загиблих 468 родичів. Ця
інформація, фото й результати розслідування
використовувалися нацистською пропагандою для
дискредитації Радянської влади під час війни. В
Україні перші правдиві публікації про трагедію
з'явилися тільки 1988 року. За результатами
сучасних досліджень, вважається, що загальна
кількість репресованих за цей період у Вінниці й
області сягає близько 20 000 осіб.

10. У 1950-1980-ті роки репресії перестали були масовими і набули
цілеспрямованого характеру, їх жертвами ставали учасники опозиційних
дисидентських організацій чи окремі "інакодумці". Широко починають
застосовуватися методи по перевихованню вільнодумних: адміністративні
утиски, позбавлення роботи, переслідування, моральний терор.
Багато дисидентів, не витримавши, виступали з «покаяльними» заявами і
відходили від опозиційного руху. В той же час КДБ постійно проводив
арешти дисидентів.
Особливо великого розмаху вони набули у 1965 і 1972 роках.
Під жорна репресій потрапив і наш земляк Василь Семенович Стус
(06.01.1938, с. Рахнівка Гайсин. р-ну – 04.09.1985, с. Кучино Чуховського
р-ну Перм. обл., РФ, перепохов. 19.11.1989 у Києві), український поет,
прозаїк, критик та літературознавець, перекладач, правозахисник, лауреат
Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1991, посмертно), Герой
України (2005, посмертно).

11. Постать Василя Стуса над плином часу: 70-річчю від дня народження
присвячується (1938-1985) : (бібліогр. покажч.) – Вінниця : Держ. картограф.
ф-ка», 2008. – 240 с. – (Наші видатні земляки). – Електрон. версія. – Режим
доступу: https://library.vn.ua/e-library/katalog/postat-vasilya-stusa-nad-plinom-
chasu (дата звернення: 10.05.2020), вільний. – Назва з екрана.
За матеріалами сайту ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва
https://library.vn.ua/e-library/katalog

12. Як знайти інформацію про репресовану особу
(інфографіка)
Допомогти в пошуку інформації про репресованих може відео-лекція
«Репресовані родичі» проекту «Суспільний університет» на
UA:Перший (https://youtu.be/6aKNQ6-6orw). Також корисною буде
книга «Право на правду. Практичний порадник із доступу до
архівів» (http://www.cdvr.org.ua/node/3185).
Ці матеріали містять перелік установ та ресурсів, до яких варто
звертатися, їхні контакти, зразки заяв, алгоритм дій, знайомлять з
відповідним законодавством, описують практику доступу до архівів
комуністичних спецслужб в Україні і за кордоном, а також надають
відповіді на найпоширеніші запитання.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

13. Корисні ресурси:
www.reabit.org.ua – Головна редакційна колегія науково-документальної серії
книг «Реабілітовані історією».
http://memorial.kiev.ua – Українське добровільне культурно-просвітницьке
правозахисне благодійне товариство «Меморіал» імені Василя Стуса.
http://ua.bykivnya.org – Національний історико-меморіальний заповідник
«Биківнянські могили».
https://www.memo.ru/ru-ru/ – сайт Міжнародного історико-просвітницького,
правозахисного та доброчинного товариства «Меморіал».
http://www.s-bilokin.name/ – персональний сайт Сергія Білоконя.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

14. Дякую за увагу!