19 грудня1920 року у селищі Юр’ївка (нині це Луганська область) народився Микола Руденко, письменник, засновник Української Гельсінської Групи, політв’язень радянських концтаборів. Доля не була прихильною до нього. Коли Миколі було шість років, його батько, Данило Руденко, загинув під час трагедії на шахті. Через рік хлопця спіткала ще одна біда – під час дитячих баталій йому камінцем підбили ліве око, яке на довгий час осліпло. Та ні проблеми з зором, ні бідність та голод не відібрали бажання вчитися. У сьомому класі Микола Руденко почав писати вірші, які навіть друкували у газетах. Народжений на Донбасі, у шахтарській родині, тяжко поранений у війні з гітлерівським нацизмом, засуджений радянським судом до 12 років неволі за відстоювання свободи і прав людини, Микола Руденко і після смерті назавжди залишився небезпечним правдолюбом.

2. Серед вітчизняного
письменства
Микола Руденко –
єдиний, хто
удостоєний
найвищого
визнання в нашій
державі – звання
Героя України!..

3. Народився
Микола Данилович
Руденко 19 грудня
1920 року
в селі Юр’ївці на
Луганщині в сім'ї
шахтаря.
Ще навчаючись у
школі, друкував свої
поетичні спроби в
обласній і
республіканській
газетах.

4. У 1939 році вступив до
Київського університету на
філологічний факультет, але
восени того ж року був
призваний до армії.
З початком Другої
світової війни – на фронті.
Брав участь в обороні
блокадного Ленінграда (нині
Санкт-Петербург), був тяжко
поранений.

5. Після
демобілізації
в 1946 році
працював
у видавництві
«Радянський
письменник»
відповідальним
редактором
журналу
«Дніпро».

6. Перша збірка віршів
«З походу» з'явилася
друком 1947 року. Згодом
побачили світ поетичні
книги «Ленінградці» і
«Незбориме серце»
(1948), «Поезії» (1949),
«Мужність», «Світлі
глибини» (1952),
«Переклик друзів» (1954),
«Всесвіт у тобі» (1968),
«Сто світил» (1970),
«Оновлення» (1971).

7. Поезія
Миколи
Руденка

8. У ЗИМОВОМУ ЛІСІ (уривок)
Я йшов зимовим лісом. Поміж
тіней
Мій зір до зблисків на снігу
звикав.
Сюрреаліст грудневий - мудрий
іней
В моїх очах ранкову казку ткав.
У грудях серце билось до
нестями, -
Воно від мене вимагало звіт:
Чи повністю своїми відчуттями
Дано людині охопити світ?..

9. ОКЕАН (уривок)
Увесь до дна повитий
таїною,
Неначе ковдру,
скинувши туман,
В ранковій млі постав
переді мною
Його величність
красень Океан.
Чужих світил
черпнувши пеленою,
Він б'є у небо, наче в
барабан.

10. В МОЇМ КРАЮ (уривок)
В моїм краю живуть кряжисті сили,
Що рід ведуть із глибини віків.
В моїм краю ще збереглись могили,
Насипані шапками козаків.
В моїм краю в руках підкови гнути
Діди навчали босоногих нас.
(- Ну як тим воликам гарбу тягнути,
Коли її не зрушить і Панас?..)

11. МІЙ ПРОСТІР (уривок)
Хоч із життям стосунки в тебе
прості,
В його ногах не можна воркувать.
Прокинься, душе! Є у світі простір.
Який належить нам завоювать.
Є попід небом вибалки й долини.
Де спить чекання в травах негустих.
Сідлай мене, пришпорюй
щохвилини,
Щоб я той простір хоч оглянуть
встиг.

12. СОНЦЕПОКЛОННИК (уривок)
Я - сонцепоклонник.
Я - словопоклонник...
Та з мертвих колод не майструю
богів.
Нехай дорікає філософ-законник,
Що вийшов я геть із його берегів.
Я вчусь у річок, що підважують
кригу,
Ідіть критикуйте весняні річки!..
Я небо вечірнє гортаю, мов книгу, -
І зорі, як букви, стають у рядки.

13. СЛОВО (уривок)
Ані хвали, ні пишних нагород,
Ні ювілейних величань не треба, -
Даруй мені, природо, клаптик неба,
Де владне Слово поселив народ.
Там чесні душі обминає тлін,
Там вічність пломеніє малиново...
Дозволь мені ввійти у тебе, Слово,
Отак, як входить било в мідний
дзвін.

14. На початку сімдесятих років ім'я
Миколи Руденка зникло з
читацького горизонту.
А 5 лютого 1977 року його
заарештували.
Слідчий КДБ «встановить»,
що літературні твори
письменника пройняті
антирадянською
пропагандою, а сам він
причетний до створення і
діяльності Української групи
сприяння виконанню
Гельсінських угод.

15. Вирок - сім років таборів
суворого режиму й п'ять років
заслання.
Відбував покарання мужній
борець за Правду в уральських
та мордовських концтаборах.
Заслання - на Гірському Алтаї.
Щоправда, один рік було
«даровано», й повну волю він
здобув уже в травні 1987 року.

16. Але куди було податися? До
берегів Дніпра?
Та ж нічого не змінилося в
рідному краї: бідний,
знедолений народ продовжував
жити в тотальній брехні,
недовір'ї і неповазі, залишався
наймитом великої імперії.
І письменник прийняв рішення –
залишити Радянський Союз.
Він емігрував до Америки.

17. І тільки в 1990 році
кримінальна справа
щодо
Миколи Руденка
за відсутністю складу
злочину була закрита.
Реабілітований
письменник залишив
США і повернувся на
Батьківщину.

18. Микола Руденко – дійсний
член Української Вільної
Академії Наук(Нью-Йорк),
лауреат Національної премії
України імені
Т.Г. Шевченка та премії імені
Володимира Винниченка.

19. «Невільник той, хто
душу не зберіг і став
її двоногою
тюрмою…»
Микола Руденко