До 100-річчя початку визвольних змагань та назустріч 100-річчю бою під Крутами, до увагт користувачів пропонуємо переглянути третю частину віртуальниої експозиції "Крути: історичні події в поетичному слові". Представлені вірші українських поетів 1950-1980-х років у яких ідеться про бій під Крутами, що став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

1. Крути: історичні події
в поетичному слові,
1950–1980 роки
Богдан
Бора
(1920-1997)
Іван
Гнатюк
(1929-2005)
Андрій
Легіт
(1915-2003)
Василь
Онуфрієнко
(1920-1992)
Яр
Славутич
(1918-2011)
Остап
Тарнавський
(1917-1992)

2. Наукове осмислення подій під Крутами
у виданні з фонду ОННБ
У представленому виданні
висвітлюється героїчне минуле
Героїв Крут у боротьбі
українського народу за свободу та
незалежність – це одна з
найважливіших подій нашої
держави, яка посідає чільне місце в
національній історичній пам’яті.
Книга містить нотатки, спогади
очевидців та фотографічні
матеріали.
Домбровольський С. В. Історія Крут / С. В. Домбровольський . – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 47 с.
Див. в електрон. каталозі
http://catalog.odnb.odessa.ua/opac/index.php?url=/notices/index/268880/default

3. Широкими дорогами
Пішли юнаки.
— Вертайтеся здоровими! —
За ними батьки.
— Повернемось! Не згинемо!—
Вертався одвіт, —
Як ворога відкинемо,
На шлях цей глядіть!
З надіями, з музиками
Пішли юнаки.
В сліди їхні сльозинками
Спадали зірки.
Батьки скорбно молилися:
— Дай, Боже, снаги!
Шляхи їхні губилися,
Вкривали сніги.
Вдивлялися, кривавились
Зіниці дівчат:
— Дай, Господи, щоб вславились!
Вернулись назад!
Пожарами високими
Вкривалася даль.
Хрипіннями глибокими
Кричала печаль.
Батьки сиві журилися.
Чекали: прийдуть...
Дими з огнів курилися,
Лягали на путь.
А доленька-химерниця
Сміялась з імли...
Чи вернуться?
Не вернуться.
В майбутнє пішли.
Богдан Бора - Крутянці
Бора Б. Буремні дні: збірка поезії / Б. Бора. – Торонто; Лондон : Накладом
Братства колю вояків 1-ої укр. девізії УНА, 1982. – 257 с.

4. Боже, скільки святого гніву,
Самозреченого, як аскет,
У карбованім ритмі співу
Тим прокляттям прорік поет!
Те прокляття — то крик страшного
Болю й розпачу — гнів стріли,—
Хто безгрішний — хай кине в нього
Камінь осуду чи хули.
Допекло до живого, видно,
І, готовий на сто розп'ять,
Він зненавидів, мов єхидну,
Азіатсько-московську рать.
То не рать, а лихе наслання,
Де не ступить — лише хрести, —
Бій під Крутами — це остання
Крапля в чаші святої мсти.
Проти горстки крутянців — юрми
Звироднілих і злиг злодюг, —
Що тій горстці у п'янім штурмі
Рукопашно спустити дух!
І рішились на смерть — три сотні
Неопалених в битві жертв, — ї
хній подвиг — то клич Господній,
А не просто жертовний жест.
Кануть сльози з ікон Софії
І кривавляться рани Крут, —
Чом же й досі за них Росії
Не карає Господній суд?
Чом не спалить вогнем спокути,
Не воздасть за тяжкі гріхи,
За Полтаву
Батурин,
Крути —
Їхня крівця ще й досі ллється —
Не боїться Москва яси,
І чомусь її злого серця
Не деруть половецькі пси.
Іван Гнатюк - Крути

5. Гнатюк І. Паговіння / І. Гнатюк. – Львів : Каменяр, 1965. – 32 с.
Гнатюк І. Повнява: поезії / І. Гнатюк. – Київ : Рад. Письменник, 1968. – 96 с.
Гнатюк І. Жага: поезії / І. Гнатюк. – Київ : Рад. Письменник, 1970. – 112 с.
Гнатюк І. Життя / І. Гнатюк. – Львів : Каменяр, 1972. – 39 с.
Гнатюк І. Дорога: вибране / І. Гнатюк. – Київ : Дніпро, 1979. – 175 с.
Гнатюк І. Турбота / І. Гнатюк. – Київ: Рад. Письменник, 1983. – 111 с.
Гнатюк І. Осіння блискавка: поезії / І. Гнатюк. – Лівів : Каменяр, 1986. – 103 с.
Гнатюк І. Благословенний світ: вірші та поеми / І. Гнатюк. – Київ : Рад. Письменник, 1987. – 174 с.
Гнатюк І. Дім і час: поезії / І. Гнатюк. – Київ : Дніпро, 1989. – 206 с.
Гнатюк І. Нове літочислення: вірші та поеми / І. Гнатюк. – Київ : Рад. Письменник, 1990. – 199 с.
Гнатюк І. Хресна дорога: вірші та поеми / І. Гнатюк. – Київ : Укр. письменник, 1992. – 189 с.

6. Десь розсипалась зірка у травах
На полях України кривавих,
Як гарячих сердець поривання
У нерівних величних змаганнях.
Глянув сходячий місяць на Крути:
Все заснуло — нічого не чути,
Лиш шумлять придорожні осики
Про часи невмирущі великі.
Згодом вище піднявсь на Базаром —
Паленіє Полісся пожаром,
Та з вогню піднімаються й крови
На вампіра сини Щербакові.
Подивився з блакиті під Броди, —
Мак червоні голівки підводить,
І над сина могилкою мати
Марно другого жде із Карпатів.
Озирнувся востаннє над Сяном —
Все сповите червоним туманом...
І печально поплив на чужину
Привітати там третього сина.
***
Знайте, садисти неситі
Вбивці і душ торгаші
Кров’ю борців не загасити
Серця народі душі.
Кров та із Крут і Базару
Нам освятила мету,
Сили дев’ятого валу
Вас з України зметуть
Легіт Андрій – Місяць над Україною

7. За дротами : перша зб. поезій 1945-1948 / А. Легіт. – Ульм : Українські вісті, 1958. – 96 с .
Легіт А. Відлуння душі : збірка поезій / А. Легіт. – Київ : Основа, 2004. – 296 с.
Див. в електрон. каталозі
http://catalog.odnb.odessa.ua/opac/index.php?url=/notices/index/88340/default

8. З нагоди геройського бою під Крутами
Цінуєм дні грози і визвольні змагання,
Базару кров і Крут — як зорі провідні.
Хвала усім, хто вмер, кого могила рання
Як плату узяла, за слави світлі дні.
Жертовником ясним горітимуть навіки
Засніжені горби, заквітчані балки,
Де смерть свою знайшли відважні чоловіки,
Де смерть свою знайшли відважні юнаки,
І слава й честь усіх, хто не подався в бою!
А з тими ж що, хто мер і не помер в боях?
Хто гинув у дощах, хто жертвував собою,
Хто знов готовий стать на вкритий димом шлях?
Підносимо мерцям квітки й щоденні згадки,
І димом панахид встеляєм їх сліди. З
гадаймо і живих хоч звуками колядки —
Із мертвими й вони прийшли до нас сюди!..
І в них засохла кров, і взяті димом скроні,
І на руках рубці колись червоних ран.
Під ними теж колись іржали буйні коні,
З них кожен був колись вояк і партизан.
Із ними ходять дні історії нової,
Історії, яку нам треба вчить і вчить...
І мертві, і живі — однакові герої,
Хоча живий — живе, а мертвий —
вже мовчить.
Василь Онуфрієнко - Герої

9. Онуфрієнко В. Гість: поезії / В. Онуфрієнко. – Сідней: ФУСА, 1994. – 116 с.
Онуфрієнко В. Україна моя: поезії / В. Онуфрієнко. – Сідней: ФУСА, 1994. – 91 с.
Онуфрієнко В. Ватра / В. Онуфрієнко. – Сідней: ФУСА, 1995. – 125 с.
Онуфрієнко В. Поезії / В. Онуфрієнко. – Сідней: Rodent print, 1996. – 373 с.
Онуфрієнко В. Земля незабутня: поезії / В. Онуфрієнко. – Сідней: Просвіта, 1976. – 95 с.

10. Вони лежать, навіки молоді,
Ставні й веселі, з усміхом щасливим,
Готові чути поклик, як тоді,
Коли на бій ішли з бадьорим співом.
Сумні батьки й жалобні матері,
Минувши повз Аскольдову могилу,
Мовчазно зрять, як страдницькій порі
Журба вербу вколисує похилу.
Лихі вітри, гойдайте верховіть
Живого свідка бойових крутянців!
Та не турбуйте кореня, не гніть
Святих дерев, що знали новобранців.
Безвусі, юні, вічно молоді,
Ви склали голови за рідний Київ,
Скріпивши крок державницькій ході,
Вписавши подвиг у свободи вияв.
Яр Славутич - Крутянці

11. Славутич Я. Трофеї / Я. Славутич. – Едмонтон: Славута, 1963. – 320 с.
Славутич Я. Завойовники прерій / Я. Славутич. – Едмонтон: Славута, 1984. – 128 с.
Славутич Я. Українська поезія в Канаді / Я. Славутич. – Едмонтон: Славута, 1976. – 103 с.
Славутич Я. Поезії та поеми: повне видання (1937-2004) / Я. Славутич. – Едмонтон: Славута,
2004. – 176 с.
Див. в електорн. каталозі.
http://catalog.odnb.odessa.ua/opac/index.php?url=/notices/index/92932/default

12. Не забуть ніколи тих могил безсмертних,
де лежать надії наших гордих днів,
де між деревами над самітним терном цвіт
яркий калини полум'ям зацвів.
Знов ідем з весною, знов до них приходим,
квіти їм приносим і палкі серця:
знов бої нам сняться, сняться нам походи,
знов думки тривожні в далечінь летять.
І не хрест камінний, не гріб безіменний —
у яснім шоломі вояк вироста:
у бою важкому, в повені знамен він,
а в очах хоробрість і любов свята.
Виглядала мати, ожидала сина;
син не повернувся, у бою погиб —
смутяться берези і цвіте калина,
тихо похилившись на стрілецький гріб.
В нас і сум, і радість, в нас у серці мрія,
в серці неспокійнім родиться порив:
вітер з України широко повіяв
і простори вільні навстіжень розкрив.
Станули дерева в нерухомій тиші,
слухають могили у безмежжі піль;
десь пташина ніжно щебетом колише
нашу тиху мрію, наш нестримний біль.
Ах, рости й мужніти, ах, співати пісню,
що замовкла нагло серед цих могил,
і любити велич буйних днів колишніх,
ідучи шляхом, що вітер нам розкрив...
Не забуть ніколи цих могил безсмертних,
як і не забути наших гордих днів. ...
Ще і наша слава, мов весна, поверне,
ще і ми нестимем радісний наш спів.
Остап Тарнавський – На могилах

13. Тарнавський О. Зібрані вірші / О. Тарнавський. – Філадельфія : Сейбр-світло, 1992. – 450 с.
Тарнавський О. Відоме й позавідоме / О. Тарнавcький. – Київ : Час, 1999. – 584 с.
Тарнавський О. Літературний Львів 1939-1944 / О. Тарнавський. – Львів : Піраміда, 2013. –
136 с.
Див. в електорн. каталозі.
http://catalog.odnb.odessa.ua/opac/index.php?url=/notices/index/267508/default