практична стилістика

1. Тема 1. Стилістичне забарвлення граматичних понять і
граматичних форм, поняття роду, числа, власні і загальні
назви, ступені порівняння. Іменник. Прикметник
Тема. Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм,
поняття роду, числа, власні і загальні назви, ступені порівняння.
Мета: - повторити теоретичний матеріал із морфології;
- узагальнити і систематизувати знання студентів про частини мови,
визначити стилістичний потенціал різних частин мови;
- розвивати навички визначати рід, число, власні та загальні назви,
ступені порівняння;
- виховувати любов до рідного слова.
Обладнання: роздатковий матеріал, підручники.
Тип заняття: повторення й узагальнення вивченого.
Хід заняття:
І. Організаційний момент
ІІ. Повідомлення теми та мети
Сьогодні ми з вами познайомимося з новим розділом граматики – морфологією
та з’ясуємо її стилістичні особливості. Згадаємо граматичні форми, поняття роду,
числа, власні та загальні назви, ступені порівняння прикметників.
ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
Морфологія – розділ граматики, що вивчає будову і творення слів та
відмінювання їх. Морфологія, з одного боку, з’ясовує, з яких значущих частин
складається слово, як воно утворилося і яких змін при цьому зазнало, а з другого –
розглядає, яких форм може набути це слово в реченні залежно від його лексичного і
граматичного значення.
5

2. Морфологія тісно пов’язана з лексикою, фонетикою, синтаксисом. На ній
ґрунтується правопис. Морфологія складається з двох підрозділів: один вивчає
будову й творення слів, другий – частини мови та відмінювання їх.
Морфологія — розділ мовознавства, що вивчає поділ слів на частини мови та
зміну форм слів.
Повнозначними називаються слова, які мають своє лексичне та граматичне
значення.
Неповнозначними (службовими) називаються слова, що виражають певні
відношення між повнозначними словами, тобто мають лише граматичне значення.
Граматична категорія — це поняття, що об'єднує ряд співвідносних
граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.
(Наприклад, категорія особи об'єднує ряд граматичних значень, що виявляються у
граматичних формах 1-ї, 2-ї та 3-ї осіб.)
ІV. Мотивація навчальної діяльності
— Який розділ мовознавства вивчає слово як частину мови?
— Дайте визначення морфології.
— Які частини мови ви знаєте? Скільки їх?
— Які частини мови — самостійні, а які — службові? На чому
ґрунтується розподіл частин мови на самостійні та службові?
— Які ознаки спільні для всіх самостійних частин мови?
— Що ви можете сказати про вигук?
V. Узагальнення й систематизація набутих знань
1. Слово викладача
Морфологія (від грецьк. morphe — «форма» та logos «вчення») — це один з
розділів граматики, що вивчає поділ слів на класи (частини мови) та зміну форм
слів.
6

3. морфологія
Граматика
синтаксис
Основною одиницею морфології є слово. Але як лексикологія вивчає лексичне
значення слова, так морфологія вивчає граматичне значення слова. На відміну від
лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є
спільним для цілих розрядів слів.
Лексикологія Морфологія
«Дерево» — рослина з гілками
і стовбуром.
«Годинник» — прилад для
фіксування часу.
«Рука» — частина тіла.
Дерево, годинник, рука — слова належать до
розряду слів із значенням предметності.
Видозміни слова дають поняття про форми
відмінків та форму числа. Це і буде
граматичне значення слова.
Висновок. Для морфології слово — це система його форм з їх граматичним
значенням.
2. Робота з таблицею
Частина мови — це розряд слів, що характеризуються спільним загальним
значенням (наприклад, іменник — значення предмета, прикметник — ознака),
однаковими граматичними ознаками та спільними формами словозміни, а також
однаковими синтаксичними функціями.
В українській мові десять частин мови (+ модальні слова):
— шість самостійних, або повнозначних (мають і лексичне, і граматичне
значення);
— три службових, або неповнозначних (не мають лексичного значення, а
виконують службову функцію для зв'язку повнозначних слів у реченні).
7

4. Окремою частиною мови є вигуки та звуконаслідування, бо вони не мають ні
лексичного, ні граматичного значень у такому розумінні, як їх мають інші частини
мови. Крім того, не належать до частин мови модальні слова типу: можливо, звісно,
безсумнівно, може тощо.
Частини мови
Самостійні
Службові
Незмінювані
Змінювані
Незмінювані Незмінювані
Відмінювані Дієвідміню-
вані
іменник
прикметник
числівник
займенник
дієслово
прислівник
прийменник
сполучник
частка
вигук
3. Читання вірша
Прочитайте. Пригадайте граматичні ознаки кожної частини мови.
Злитки золоті
Як намистини, диво калинове — частини мови!
Який співець, поет, який письменник
Уперше слово вигадав іменник!
Іменник. Він взяв собі на плечі
Велике діло — визначати речі, —
Ім'я, найменування і наймення:
Робота. Біль. І радість. І натхнення.
Ну а візьмемо назву — дієслово,
Само підказує, що діє слової
Ще й прикладу на нього не навів,
А вже до півдесятка дієслів!
Прикметник дасть іменнику-предмету
Якусь його ознаку чи прикмету.
8

5. Числівник може визначить тобі
Число речей, порядок при лічбі.
А поспитай звичайного займенника,
За кого він у мові? За іменника!
(Хоч може цей наш скромний посередник
замінювати числівник і прикметник).
Прислівник звик, незмінюваний в мові,
Ознаки різні виражать при слові.
Сполучник каже: скромну роль я маю,
Але слова я в мові сполучаю.
І частка мовить: слово я службове,
Але людині чесно я служу.
І будьте певні, в інтересах мови
І так, і ні, де треба, я скажу.
А вигук може пролунать, як дзвін,
У мові, мабуть, найщиріший він.
«Ура!» — гукнеш ти друзям неодмінно. —
Сьогодні з мови я дістав «відмінно»!»
Частини мови! Назви наче й звичні,
Полюбиш їх — красиві, поетичні!
«Відмінно» заслужив ти.
Знав — чудово.
Це за любов найвища з нагород.
Хто ж так назвав оці частини мови?
Назвали вчені.
Й підхопив народ!
(Д.Білоус)
4. Робота з таблицею
Частина мови Значення Приклади
1 2 3
Іменник Називає предмет Стіл, будинок, сонце, дерево,
дитина, мати, школа, теля
Прикметник Виражає ознаку або
властивість
Красивий, довгий, тонкий,
широкий, солодкий, добрий,
9

6. предмета веселий, зелений, приміський,
батьків
Числівник Означає абстрактну
математичну
кількість, кількість
предметів та їх
порядок при лічбі
П’ять, сто, чотири пари, вісім
учнів, тисяча шкіл,
вісімнадцятий, сотий, дві
третіх, одна четверта склянки
Займенник Вказує на предмети,
ознаки, кількість,
але не називає їх
Ти, він, себе, той, такий,
кожний, всякий, ніякий, будь-
хто, стільки, скільки
Дієслово Означає дію або
стан
Бігати, ходити, писати,
нехтувати, хворіти, думати,
робитися, сміятися
Дієприкметник
(форма дієслова)
Називає ознаку
предмета за дією
Заспіваний, зроблений,
пришитий, бачений, пишучий,
читаючий
1 2 3
Дієприслівник
(форма дієслова)
Пояснює дієслово,
вказуючи на
додаткову дію
Носячи, сидячи, ходивши,
лежавши, стоячи, засміявшись
Прислівник Виражає ознаку дії
чи іншої ознаки та
називає обставину
дії
Учора, весело, стомлено,
верхи, швидко, так,
навприсядки, по-твоєму,
зверху
Прийменник Виражає
відношення між
предметами
В, до, над, з, з-за, завдяки,
незважаючи на, між, коло,
проти
Сполучник Об’єднує частини
речення чи члени
речення (однорідні)
І, та, але, проте, то, чи, нібито,
начебто, тому що, так що,
незважаючи на те що.
Значення Приклади
10

7. Частина мови
Частки Надають словам,
словосполученням
та реченням
додаткових
відтінків.
Ось, ото, тільки, таки, хай,
авжеж, отож, чи, невже, немов,
будь-, -небудь, аби-
Вигуки Виражають почуття,
не визиваючи їх.
Ого, ой, гей, еге, цить, фух,
горенько, боже.
Модальні слова Виражають
відношення мовця
до висловлюваного
ним
Можливо, напевне, здається,
кажуть, певно, крім того.
Заповни таблицю «Система частин мови»
Частина мови
Категорія
Рід
Число
Відмінок
Час
Вид
Стан
Спосіб
Особа
Ступіньпорівняння
Перехідність
Іменник + + + - - - - - - -
Прикметник + + + - - - - - + -
Займенник + + + - - - - + - -
Числівник + + + - - - - - - -
Дієслово + + - + + + + + - +
Дієприкметник + + + + + + - - - +
Дієприслівник - - - + + - - - - +
Прислівник - - - - - - - - + -
Примітка. Службові частини мови та вигук не мають граматичних категорій.
Вправи на закріплення
11

8. 1) Визначте частини мови і їх синтаксичну роль.
Щастя в повітрі не в'ється, воно в труді дістається. Посій труд, а слава вродить.
Маленька праця краща за велике неробство. Чесне діло роби сміло. Зробив діло —
гуляй сміло. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Без діла жить — тільки небо
коптить. Під лежачий камінь вода не тече. Добра добувши, кращого не шукай.
2) Запишіть текст. Визначте його стиль. Які частини мови сприяють образності
цього уривка? Поясніть способи творення виділених слів.
Сьогодні вітер — пан над небом, степом, над усім великим містом. Небо жене
кучки жовто-білих хмар, перевертає ними, як перинами, сіє хмарним борошном по
небесній блакиті. Степом суне величезні запони пороху, затуляє ними сонце,
обгортає сірим, бурим волоком усе місто внизу...
Люди на вулицях низенько схиляють голови перед паном вітром, поштиво
держаться за шапки і жмуряться, кривляться, кліпають очима (В. Винниченко).
Що означають слова запона, поштиво?
3) Використовуючи в тексті самостійні і службові частини мови, напишіть історичну
довідку «Моє родинне дерево». Намагайтесь дотримуватись стилістичної єдності
тексту.
4) Запишіть речення, назвіть частини мови; у виділених словах визначте всі
граматичні категорії.
1. І Женя, відвернувшись так, щоб не бачив режисер, усміхнувся.
2. Умираючи, старий Чумак, старий коваль, наказав був усіх синів своїх до себе
мерщій згукати.
3. Жадна земля випила за літо сонце, і воно стало бліде, анемічне, а земля мусила
вмирати од голоду й спраги, бо чаша сонця стала порожня.
Матеріал для викладача
12

9. Частини мови — це лексико-граматичні розряди слів, які відрізняються один від одного узагальненим лексичним
значенням, граматичними категоріями, синтаксичними функціями.
Традиційно таких лексико-граматичних розрядів у сучасній українській
літературній мові виділяють десять: іменник, прикметник, числівник, займенник,
дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частки, вигук. В основі виділення їх
лежать лексичний, морфологічний, синтаксичний, словотвірний принципи.
Лексичний принцип поділу слів на частини мови виявляється у тому, що слова
однієї частини мови об'єднуються спільною семантикою. Таким значенням для
іменників є значення предметності, для прикметників — значення ознаки предмета,
для числівників — значення кількості предметів чи порядку їх при лічбі, для
дієслова — значення дії як процесу. При цьому лексичне значення виявляється не в
усіх частин мови. Тому за наявністю чи відсутністю лексичного значення частини
мови поділяють на повнозначні і неповнозначні. До повнозначних належать частини
мови, що об'єднують слова, яким властиве лексичне значення. Такими є іменник,
прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник. Неповнозначні частини
мови об'єднують слова, позбавлені лексичного значення. Вони вживаються для
вираження відношень між словами, що належать до повнозначних частин мови.
Неповнозначними є прийменник, сполучник, частки. Окремо перебувають вигуки як
слова, що виражають почуття, волевиявлення.
Морфологічний принцип визначає, які граматичні категорії властиві словам
певної частини мови, який характер мають граматичні категорії, які граматичні
значення характеризують цю частину мови, отже, які граматичні форми вона
утворює. За морфологічною ознакою — здатністю утворювати граматичні форми —
частини мови поділяються на змінні і незмінні. До змінних належать іменник,
прикметник, числівник, займенник, дієслово; незмінними є прислівник, усі
неповнозначні частини мови і вигук.
Синтаксичний принцип передбачає враховувати, в ролі якого члена речення
найчастіше виступають слова певної частини мови. Так, іменники найчастіше
виступають підметом чи додатком, можуть бути будь-яким членом речення;
прикметники, як правило, виступають у ролі означення, прислівники — обставин,
дієслова — у ролі присудка (особові, родові форми). Ці функції слів різних частин
13

10. мови значною мірою зумовлені тим, як синтаксично пов'язуються між собою слова
різних частин мови. Одні з них виступають пояснюваними, підпорядковуючи собі
слова інших частин мови, що, як залежні, поєднуються з ними зв'язком узгодження
(прикметники, порядкові числівники з іменниками), керування (іменники у
непрямих відмінках із дієсловами), прилягання (найчастіше прислівники з
дієсловами). На основі синтаксичного принципу частини мови поділяють на
самостійні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник) і
службові (прийменник, сполучник, частки); окремо перебуває вигук. Самостійні
частини мови виступають членами речення і пов'язуються між собою одним із
кількох типів синтаксичного зв'язку; службові частини мови не виступають членами
речення, вони служать для вираження синтаксичних відношень між членами
речення, частинами складних речень.
Словотвірний принцип визначає словотвірні засоби, найбільш характерні для
творення нових слів, що належать до певної частини мови.
На основі усіх чотирьох принципів поділу слів на частини мови слово пролісок
визначаємо як іменник. На основі лексичного принципу слово є повнозначним: має
предметне значення (називає рослину — квітку); на основі морфологічного
принципу воно є змінним словом, якому властиві граматичні категорії роду
(належить до жіночого роду), числа (може вживатися в однині й множині - утворює
числові форми), відмінка (змінюється за відмінками - утворює відмінкові форми); на
основі синтаксичного принципу слово є самостійним — виступає членом речення:
підметом (Розцвів перший пролісок), додатком (Дівчинка милується проліском);
будучи підметом, є незалежним, виступаючи додатком, пов'язується зв'язком
керування із дієсловом-присудком (милується чим? — проліском); на основі
словотвірного принципу є похідним словом, утвореним за допомогою префікса про-
та суфікса -ок від слова ліс - обидва афікси належать до продуктивних словотвірних
засобів.
Частини мови не є замкнутими розрядами слів. У живому мовленні постійно
наявні явища переходу слів із однієї частини мови в іншу. При такому переході
слово змінює властиве йому лексичне значення, морфологічні властивості,
14

11. синтаксичні характеристики — все, що характеризувало слово, коли воно належало
до однієї частини мови, зникає, слово набуває нового лексичного значення,
граматичних властивостей, що приводить до появи нового слова.
Загальна характеристика іменника
Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?
(черговий, патріот).
Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?,
наприклад: хто це?- вчений; що це?- картопля.
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА
Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи та й
розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).
Іменники можуть бути також: неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на
моє плече); іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим
хлопцем); обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).
РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Серед іменників виділяються такі групи слів:
1. загальні назви - власні назви;
2. назви істот - назви неістот;
3. конкретні – абстрактні;
4. збірні;
5. речовинні.
15

12. Назви загальні і власні
Загальні: ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя,
телебачення.
Власні: Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати,
газета «ТВпарк».
Загальні іменники позначають предмети в цілому.
Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.
Назви істот і назви неістот
Назви істот: хто?- гитарист, люди, окунь, зозуля.
Назви неістот: що?- поле, вітер, посуд, клавіатура.
Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?
У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій,
Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви
міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви
померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).
Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?
До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи,
неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група,
будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин
(юрба, армія, зграя, натовп).
Конкретні і абстрактні іменники
Конкретні: корабель, шлях, Китай, Маргаріта, осел.
Абстрактні: прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання.
Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна
пізнати органами чуття людини, називають конкретними.
Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають
поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.
16

13. Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о),
-цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.
Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.
Збірні іменники
Збірні: козацтво, студентство, зілля, братство.
Збірні іменники - це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які
здатні сприйматися як одне ціле.
Речовинні іменники
Речовинні: алебастр, молоко, камінь, кисень.
Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні
іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо) або
тільки форму множини (гроші, дріжджі).
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА
Іменник має такі морфологічні ознаки:
рід: чоловічий, жіночий, середній (блокнот, край, пожежа, матуся, небо, дитинство).
число: однина, множина: громадянин, музей.
відмінок: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий.
РІД ІМЕННИКІВ
Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до
чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина),
або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).
Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона,
середнього- воно. Іменники за родами не змінюються.
Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається: за різними
основами (чоловік - жінка, кобила - кінь); за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);
17

14. за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);
за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).
У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за
морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду -
кішка, муха, миша, суниця),
У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.
Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб,
хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі
закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е),
лист(я).
Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал -
зала, жираф - жирафа).
Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як
чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду
(Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).
В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід
визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).
ЧИСЛО ІМЕННИКІВ
Число - морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і
множини.
У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і
співвідносяться із займенником вони.
Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини
(дерево - дерева, думка - думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині
або тільки у множині. За цією ознакою іменники діляться на три групи. Першу
групу складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині. Другу
групу складають іменники, що вживаються тільки в однині. Третю - що вживаються
тільки в множині. Іменники, що вживаються тільки в однині, іменники, що
вживаються тільки в множині.
18

15. - власні назви: Україна, Марія, Дніпро, Хотенко;
- збірні: студентство, листя, козацтво;
- назви абстрактних понять: геройство, добро, мир, завзяття;
- речовини: пісок, молоко, цукор;
- власні назви: Альпи, Карпати, Гроші;
- назви часових понять чи ігор: іменини, проводи, шахи, вибори;
- назви сукупності людей, предметів, істот: діти, фінанси, люди, солодощі;
- речовини: вершки, дріжджі, духи;
- назви предметів парної чи симетричної будови: штани, кросовки,
куранти.
ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ
В українській мові сім відмінків, які визначаються за питаннями:
Називний – хто? що?
Родовий – кого? чого?
Давальний – ким? чим?
Знахідний – кого? що?
Орудний – ким? чим?
Місцевий – на кому? на чому?
Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого
предмета), він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання. При
звертанні не запитується хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою
займенника ти (ви) у будь-якому випадку (наприклад, Сергію, тобі пора вже іти до
школи; Марино, а уроки ти зробила?).
Відмінювання іменників - це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника за
відмінками дає йому можливість зв'язуватися з іншими словами у реченні.
Називний відмінок - початкова форма іменника. Він називається прямим.
Інші відмінники називаються непрямими.
19

16. Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири
відміни (приклади):
- перша - земля, сирота, суддя, тиша, парта;
- друга - дуб, море, кінь, зілля, кущ, плече, село;
- третя - сіль, ніч, шерсть, любов, подорож, мати;
- четверта - вим'я, тім'я, курча, зозуленя, дівча.
Перша відміна включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного
(чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола,
сирота.
Друга відміна включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення
на твердий або м'який приголосний основи (корабель, коваль, дуб), або із
закінченням -о (Дніпро, Василько) та іменники середнього роду із закінченням -е, -о
(поле, небо, стебло) і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з'являється суфікс -єн-, ат
(-ят): змагання, знаряддя.
Третя відміна включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на
твердий чи м'який приголосний основи (сіль, Січ, біль) та іменник мати.
Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я),
в яких при відмінюванні з'являється суфікс -ат (-ят), -єн (ягня- ягняти, ім'я- імені).
Перша відміна
Іменники першої відміни поділяються на тверду, м'яку і мішану групи
(приклади):
- тверда - вереда, кривда, плакса;
- м'яка - вишня, скриня, богиня;
- мішана - огорожа, святоша, межа.
До твердої групи належать іменники з твердим приголосним основи (крім
шиплячого) перед закінченням -а.
До м'якої групи належать іменники з м'яким приголосним основи перед
закінченням -я.
20

17. До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед
закінченням -а.
Вправи і завдання.
1. Подані іменники згрупуйте за предметним значенням.
Дощ, вітер, дівчина, учень, думка, порожнеча, Волга, Урал, Максим, Тичина,
хлопець, завод, міськрада, сотня, десяток, Карпати, олень, біганина, яблуня, сніг,
блакить, хоробрість, космонавт, чорноморець, біль, жаль, масло, портфель, двійка,
стілець, опис, Європа, береза, пильність, туга, далечінь, перетворення, картопля,
прозорість, дружба, виставка, кінотеатр.
2. Назвіть рід іменників. За якою ознакою ви його визначили?
Сибір, обід, дуб, місяць, тополя, школа, творчість, полин, дріб, запис, степ, цеп,
накип, питання, ступінь, вечеря, насип, путь, день, медаль, живопис, життя,
мужність, пара, птах, теля, порося, гусеня, рослина.
3. Подані нижче іменники введіть у речення чи словосполучення і визначте їх
рід та відмінок.
Колібрі, цеце, поні, боа, шимпанзе, таксі, тюлень, какаду, жирафа, кенгуру, пуз,
авеню, сільрада, ООН, загс, радіо, журі, Тбілісі, ЧАЕС.
4. Випишіть іменники у такій послідовності:
1) ігри, 2) дії; 3) предмети; 4) географічні назви; 5) речовини.
Альпи, дрова, Дарданелли, Чернівці, сапи, окуляри, бризки, піжмурки, граблі,
заздрощі, Лубни, Альпи, пила, вершки, Суми, ножиці, дріжджі, харчі, турботи,
ходулі, ходики, щипці, шахмати, штани, шпалери, Ромни, Чебоксари, Афіни,
оглядини, консерви, ласощі, ясла, макарони, хованки, поручні, плавки, перегони,
гуслі, зябра, висівки, городки, іменини.
21

18. 5. Складіть з поданими словами речення. Використайте ці іменники: а) як підмети і
доберіть до них присудки у формі минулого часу; б) як складений іменний присудок
і доберіть підмет - власне ім'я.
Замазура, староста, нечепура, задира, лежебока, непосида, соня.
6. Переписуючи текст, розкрийте дужки і замініть, де треба, малу літеру на велику.
Поясніть у кожному випадку правило вживання великої букви. Визначте рід, число,
відмінок іменників.
Особливим пошанівком оповита ця тварина (корова) в (і)ндії. Тут її вважають за
«священне створіння», (к)орови можуть вільно розгулювати містом, лягти на
бруківці, і жоден водій не наважиться потривожити їхній покій. Свого часу відомий
(м)андрівник (а)фанасій (н)ікітін, який здійснив довготривалу (м)андрівку в (п)ерсію
та інші (к)раїни (с)ходу — зокрема, три роки він прожив і в (і)ндії, - у (к)низі
«(х)одіння за три моря» писав: «(і)ндійці вола накликають батьком, а корову
матір'ю».
Своєрідним тотемом є корова в (ш)вейцарії. І Це й досі у цій невеликій
(е)вропейській (к)раїні тварини займають досить високий суспільний статус. Ще б
пак: завдяки знаменитим сирам, що виготовляють тут, про існування (ш)вейцарії
знають в усьому світі.
...Скульптурні зображення цих тварин стояли в міських (п)алацах і (х)рамах
(а)ссирії, (д)авнього (є)гипту, (г)реції. Славнозвісний (х)рам (б)огині (а)ртеміди -
(д)очки (з)евса, яка була (п)окровителькою (т)варин (м)исливства, - також
прикрашали золоті статуї (к)орів (В. Скуратівський).
7. Прочитайте. Визначте тему й основну думку. Доберіть заголовок. Випишіть
іменники у чотири колонки: 1) іменники І відміни; 2) II відміни; 3) III відміни 4) IV
відміни і поясніть відмінкові закінчення.
Слово - це наш Бог і воно має жити вічно, бо разом із мовою умирає народ.
Стоїмо перед Шевченком, як перед совістю народу. Віки давноминулі
прийдешні, літа далекі й сущі, дні посивілі й молоді проклали глибокі борозни па
22

19. мудрому чолі й освітили його думою пророцтва. Чоло високе й ясне, мов українське
небо, чоло печальне й відкрите, як український степ, чоло роботящого ума й
апостольського провидства. А на устах живе тихе слово заповіту, і чути його на
цілий світ. І стоятиме це слово на сторожі людини, поки на землі є людство
(Я.Гоян).
8. Напишіть твір «Бродить осінь у лісі синьому», використовуючи подані нижче
іменники.
Гніздо, горобина, трава, квіти, дуб, липа, листя, насіння, клен, калина, граб,
верховіття, папороть, сонце, павутиння, небо, вирій, журавлі, ключі, місяць, трепет,
ліщина, осика, маяння, тіні, туман, крила, роса, казка, перли, смерека.
Подумайте і дайте відповідь
1. Які слова називаються іменниками?
2. Що означають іменники?
3. З'ясуйте синтаксичну роль іменника.
4. Як розрізняються назви істот і неістот?
5. Чим відрізняються власні назви від загальних?
6. Як визначити рід іменників?
7. Чому в українській мові іменники Петро, Дніпро, дядько належать до чоловічого
роду, а шатро, ліжко, стебло до середнього?
8. Як дізнатися, до якого роду належать іменники на -я (земля, доля, ягня, каченя,
життя) ?
9. Які іменники вживаються тільки в однині, а які лише у множині?
10. Скільки відмінків мас іменник в українській мові? Назвіть їх.
11. Які іменники в українській мові не відмінюються?
Вправи і завдання
1. Визначте рід, відміну і групу іменників.
23

20. Вузька, поросла споришем вулиця стьобнула на околицю села. Там, за крайніми
хатами, вже виднівся пагорб із залишками старого замку. Свого часу замок був
неприступною фортецею гордого і непереможного племені древлян. Брязкали
зброєю орди багатьох завойовників, але так і не змогли підкорити волелюбних
лісовиків. Того літа уродило густе жито, та вчасно зібрати його лісовикам не
пощастило... На підступах спопеляють села, вбивають мирних людей, виловлюють і
відправляють у неволю хлопців та дівчат татарські ординці. Довелося поспішно
гуртуватися біля замку.
...Відбиваючи ворожі навали, полісяни й самі втрачали вояків, зменшилися
харчові припаси, бракувало води (В. Скуратівський).
2. Поставте іменники І відміни у формі давального, орудного і місцевого відмінків
однини. Поясніть чергування приголосних.
Стріха, свекруха, тополя, каліка, перемога, груша, вдача, Ілля, Валя, Надія,
сопілка, стежка, перепеличка, нога, пасіка, шишка, діброва, булка, Леся, яблуня,
хустка, тайга, гірка, казка, фабрика, скрипка.
3. Прочитайте. Випишіть іменники І та II підміни, визначте відмінок і групу. Які
думки викликає у вас текст? Яку роль відіграють у ньому іменники?
Яка хвилина!.. Уявіть собі, тітко, що наші батьки й брати пішли в похід. Але не на
приказ царя й за царя, а за Україну, за її визволення. Борються, як боролися предки,
побіджують. І отже, Бог дав, що остаточна побіда за нами. Уявіть собі, тітусю: ми
побідили, Україна вільна! І нема вже ні чужих реґіментарів у нас, ні московських
воєводів, ні цар нам не пан, ні король, ні хан — гетьман заправляє нашою країною –
наш український гетьман! І ось він па сивому коні в'їжджає з поля боїв в
золотоверхий Київ. Дзвони грають, сурми трублять на валах тої твердині, що цар
нашими руками будував, із гармат палять, народ хвилюється, як море. Всі очі
радісно горять, груди воля розпирає: Осанна! Осанна! Дівчата квіти під ноги
сиплють, малинові хоругви лопотять, як птиці, що крила широко розпустили бо вже
вилетіли із кліток. Осанна! Осанна! Осанна! (Марко Вовчок).
24

21. 4. Іменники, подані в дужках, поставте у родовому відмінку однини. Назвіть
правила, якими ви користувалися.
Дім (брат), речі (син), кілограм (цукор), склянка (чай), мішок (рис), гора (пісок),
бочонок (мед), сховатися від (вітер і дощ), не боятися (мороз), артисти (балет),
командир (батальйон), таблетки від (кашель), голова (колгосп), програма
(будівництво), урожай з (гектар), студенти (університет), матроси (Кронштадт),
робітники (Херсон), асистент (лікар), у полі багато (сніг), поїздка до (Пекін), екіпаж
(корабель), дні (січень), члени (комітет).
5. Із поданими іменниками складіть речення таким чином, щоб в одному випадку
вони мали закінчення у родовому відмінку однини -а (-я), а в іншому -у (-ю).
Поясніть це явище.
Апарат, Роман, атлас, Рим, листопад, лист, камінь, папір, центр, блок.
6. Від поданих іменників утворіть форми давального і місцевого відмінків однини.
Поясніть правопис паралельних закінчень.
Андрій у інститут, батько, Сибір, серце, вікно, лікар, ліжко, сніп, Сидоренко, гай,
Київ, село, шлях, робітник.
7. Подані слова поставте в орудному відмінку однини і називному множини,
поясніть відмінкові закінчення.
Узлісся, палац, каменяр, ніж, товариш, селище, командир, прізвище, богатир,
авіатор, кобзар, кущ, плече, око, вогнище, завдання, матч, українець, питання,
урвище, борщ, коріння, радіоприймач, гай, агітатор, школяр, прислів'я, дитятко,
вугляр, табір, місяць.
8. Подані в дужках іменники поставте у потрібному відмінку; визначте їх рід,
відмінок, число та відміну.
25

22. 1. Противник, тікаючи, змушений був кинути чимало своєї техніки та
(боєприпаси) (О. Гончар). 2. Весна, як кажуть, краде очі, (берези) доводячи до
(сльози) (М. Масло). 3. Веселі діти йдуть до школи - в їх (голоси) дзвенить прибій
(В.Сосюра). 4. Від неприродних денних (присмерки) ставало моторошно всьому
живому. 5. Страшний суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських
(степи). 6. Зривало дахи, замітало колодязі, з корінням видимало в (люди) із-під
(ноги) посіви. 7. Селяни брались лопатами відгортати піщані замети від своїх
облуплених (мазанки). 8. Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок
рештки розбитих під чає шторму рибальських (суденці) (О. Гончар). 9. Хто може
зректись життєтворних (зусилля), (прозрівання) і (сягання)? ( М.Бажан).
9. Перепишіть речення, дописуючи замість крапок потрібні іменникові закінчення.
1. Тихий вітер гладив, сушив мокрі сорочки на косар.. . 2. Полкові розвідники
гасали на чорних кон.. . 3. Над відкритими степ.. Півдня проносились страхітливі
чорні бурі. 4. Тривожно ревла по селах худоба, завивали собаки, птиці по азовських
берег.. ховалися в нори. 5. Вирішено було не розсипатися по самарських хутор.., не
зупинятися по колоні.., а пробиватися далі, в глибінь Таврії. 6. Сяяла повінь по
город.. тихими, дзеркальними плес... та заплесками. 7. Далеко за брод.., за паром..
зосталися рідні Кринички. 8. У деяких сел.. влаштовують під ринв.. спеціальні
цементові ями - басейни для збирання дощової води (З тв. О.Гончара). 9. Стара
Паляничка, що знається на трав.. та на різних лік.., має найкращу розсаду квітів
(В.Врублевська). 10. Над їхніми голівк.. пливе легка прозора хмаринка
(В.Врублевська).
10. І. Використовуючи кличний відмінок, утворіть звертання з кожним з поданих
імен:
Лариса Петрівна, Іван Петрович, Микола Васильович, Марія Яківна, Зоя, Коваль,
Платон, Олександр, Жанна Захарівна, Оля, Ольга, Олег.
II. Поєднайте звертання з одним із слів:
26

23. друг, шановний, вельмишановний, дорогий, дорога, добродій, добродійка, милий,
мила, моя, мій, люба, любий, пан, панна, пані.
11. Від поданих іменників ІІІ відміни утворіть форму орудного відмінка однини.
Поясніть подвоєння приголосних (якщо воно є) у цих формах.
Любов, піч, Керч, скатерть, верф, мить, віддаль, мати, свіжість, повінь, ніч, даль,
мудрість, тінь, осінь, мідь, юність, розкіш, подорож, велич, смерть.
12. Провідміняйте іменники мати, сіль, мідь, любов, молодість в однині і множині.
З трьома словами складіть речення.
13. Провідміняйте слова ім'я, плем'я, лисеня, коліща, дівча. Зверніть увагу на
особливості відмінювання цих іменників.
14. Напишіть твір-мініатюру «А вітряк стоїть, сумує...», використовуючи іменники
усіх відмін. У трьох реченнях зробіть морфологічний розбір іменників.
15. Складіть речення зі словами Альпи, двері, вуста, хитрощі, граблі, вживаючи їх у
різних відмінкових формах.
16. Згрупуйте невідмінювані іменники, запишіть їх і визначте, де можна, рід.
Маестро, кафе, міськвно, сироко, Коротких, РАТАУ, попурі, Гюго, Буало,
амплуа, Величко, ІІетренко, Черних, Коваль, завкафедри, тире, інтерв'ю, депо, таксі,
Бєлово.
17. Перепишіть текст. Іменники, подані в дужках, поставте у потрібній формі.
Визначте відмінок, підкресліть закінчення і простежте, які звукові зміни відбулися в
основі окремих іменників.
На чумацькому (віз) перетнула гармала солоні хвилі гнилого (море). Десь по
(дорога) просипалося насіння, і в полиновому (склі) південної (Україна), який так
27

24. нагадував (мандрівниця) покинуту (батьківщина), виростали перші (рослина).
Минали роки... Не з одного (віз) потрапляло на благодатну (земля) насіння
(чужинка). Поряд з (колія), вибитою (колесо), поступово простяглися темно-зелені
(смуга) невідомої тут (гармала). Правда, на (північ) гармала не росла. (Уродженка)
(південь) зупинили суворі кліматичні (умова) та (ґрунт). Найпівнічніші (форпост)
(рослина) тепер відомі в (околиця) м. (Кіровоград) й на (захід) Донецької (область).
Найчастіше вона, зустрічається в (пониззя) (річка) (Інгулець) й (Дніпро) та в
(Присивашшя) (В. Протопова).
Довідка: Гамала – лікарська рослина.
18. Запишіть текст під диктовку, звірте написане і виправте помилки. Підкресліть
іменники, визначте їх рід, число, відмінок, відміну.
За кілька днів до відкриття ярмарку Каховку вже трясла лихоманка. З ранку й до
ночі рипіли попідвіконню вози, іржали копі, ґелґотали перекупки, стукотіли по
всьому містечку сокири теслярів. Як з-під землі виростали рундуки, балагани,
каруселі.
Скрізь шум, гам, штовханина. Міщанські двори тріщать від постояльців. На
пристані та біля трактирів, прислухаючись до гомону заробітчанських гуртів, уже
кружляють нетутешні стражники, що наїжджають на ярмарок разом з конокрадами.
Дніпровський берег попід кручами поступово заселяється заробітчанським людом.
Ті, кому не вистачає місця в березі, влаштовуються вгорі, на кручах, захоплюють
холодок попід конторами наймачів, туляться поміж гамазеями чи просто осідають
вподовж вулиць, стелячи свитки по горбах, складаючи торби попід вапнякові, сірі,
немов з кісток, паркани.
З боку степу каховські околиці вже як в облозі. Наче найшла звідкись орда
кочівників і, розметнувшись, стала попід містечком. Все тут перемішалося: чумацькі
мажари, вози й теліги старообрядців, татарські гарби і німецькі фургони,
конокрадські бігуни і таврійські тачанки... (О.Гончар).
Подумайте і дайте відповідь
28

25. 1. Які іменники належать до І і II відмін?
2. Які іменники належать до III і IV відмін?
3. Іменники яких відмін поділяються на групи?
4. Як поділяються на групи іменники II відміни на -р?
5. У яких відмінках в іменниках І та II відмін відбувається чергування приголосних і
голосних?
6. Розкажіть про відмінкові закінчення іменників II відміни у родовому відмінку
однини. Наведіть приклади.
7. У яких відмінках іменники II відміни мають паралельні закінчення?
8. Розкажіть про особливості відмінювання іменників III і IV відмін. Назвіть
випадки подвоєння приголосних звуків в іменниках III відміни.
9. Які закінчення має кличний відмінок?
10. Розкажіть про змінювання іменників, що не належать до жодної з чотирьох
відмін.
Творення іменників.
Написання чоловічих і жіночих імен по батькові.
Написання не і ні з іменниками
1.Основні способи творення іменників:
а) морфологічне творення іменників;
б) неморфологічне творення іменників.
2. Іменникові суфікси.
3. Написання складних і складноскорочених слів.
4. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові.
5. Не і ні з іменниками.
Іменники творяться як морфологічним, так і неморфологічним способами.
Морфологічний спосіб творення іменників полягає у творенні нових слів за
допомогою префіксів, суфіксів або без них, слово- й основоскладанням та абревіації:
29

26. кобзар, прадід, завод; юнь, даль; ракета-носій, землероб, ТУМ. Чимало іменників
творяться неморфологічними способами. До них належать:
1) перехід в іменники інших частин мови (субстантивація): вартовий, учений,
ланкова;
2) зміна значення слова (омонімія): Чайка (перша жінка-космонавт), Кобзар,
Каменяр, «Москвич» (автомашина);
3) злиття сполучень слів в одне слово: Убийвовк, пройдисвіт, перекотиполе,
Тягнирядно.
Найпродуктивнішим способом творення іменників є морфологічний.
Суфікси іменників поділяються на дві групи:
1) суфікси, що служать для творення слів з новим значенням: учити – учитель,
семеро - семірка, староста - старостат, чорний - чорнота;
2) суфікси, що надають словам нових відтінків: ліс – лісок – лісочок – лісище,
хата - хатинка, дівка - дівонька.
Розгляньте таблицю, запам'ятайте найголовніші суфікси іменників.
І група
1. Назви людей за їх діяльністю,
професією: -ець (боєць, молодець);
-ник (робітник, лижник); -тель
(учитель, вихователь); -тор
(директор, інструктор); -анин
(волжанин); -янин (сім’янин); -к-
(студентка).
2. Назви неістот (предметів, дій,
процесів тощо): -ок (станок,
гудок), -ець (дворець, рубець); -ик
(парник, лобзик); -ор (мотор,
акумулятор): -иц- (столиця,
палиця).
II група
1. Назви істот і неістот з відтінком
зменшеності (здрібнілості) та
пестливості: -к- (рибка, голубка);
-ок (дубок, ставок); -очок
(садочок, товаришочок); -ечок
(вершечок, пиріжечок); -иц-
(травиця, землиця); -ичк- (куничка,
лисичка); -еньк- (серденько,
рученька); -оньк- (кізонька,
дівчинонька).
2. Назви істот і неістот з відтінком
збільшеності чи згрубілості,
зневаги: -иськ- (хлопчисько,
30

27. 3. Абстрактні назви: -ість (чесність,
відданість); -ізм (гуманізм,
реалізм); -ств-, -цтв- (суспільство,
каліцтво).
вовчисько); -ищ- (басище,
хлівище); -ур- (ціпура); -юр-
(носюра, язицюра); -уган, -юган
(дідуган, вітрюган); -юк-
(шаблюка); -ух- (балакуха); -ань
(горбань, головань).
Іменники творяться за допомогою префіксів пра-, па-, су-, уз-, архі-, контр-,
про-, під-, спів-, не-, без-: прадід, пагорб, сусід, узбіччя, архієпископ, контрудар,
прозелень, підніжка, співрозмовник, недоля, бездіяльність. Префікси лише
змінюють значення слова.
Частина іменників твориться суфіксально-префіксальним способом: вода-
паводок, піч-запічок.
Безафіксним способом творяться іменники від прикметників та дієслів: синій -
синь, молодий - молодь, блищати - блиск, ходити - хід.
Складні іменники творяться від:
а) сурядних словосполучень: лісостеп, залізобетон, ракета-носій, фільм-опера;
б) підрядних словосполучень: водогін, трудодень, всюдихід, новобудова;
в) слів, що не утворюють словосполучень: пароплав, фотоательє, кінофільм,
гідровузол.
Більшість складних іменників творяться за допомогою сполучних голосних о, е:
землечерпалка, сніговій, сталевар, першовідкривач.
Особливий спосіб морфологічного творення іменників - абревіація. Такі
іменники називають складноскороченими. Абревіатури бувають трьох типів:
1) ініціальні – АЕС, УТН,
2) комбіновані – райво, ТУ-154,
3) часткові – сільрада.
Певні труднощі викликає написання складних іменників. Вони пишуться разом і
через дефіс.
31

28. Розгляньте таблицю і запам'ятайте написання складних слів:
Разом
1. Усі складні іменники, утворені за
допомогою сполучних звуків о, е:
важкоатлет, чорногуз, землетрус,
бурелом.
2. Іменники, утворені від підрядних
словосполучень без сполучних
голосних: всюдихід, триніжок,
Болград, радіокомітет.
3. Усі складноскорочені слова:
нацбанк, стінгазета, фотоетюд,
космодром.
4. З частиною пів-, напів-, полу-:
піваркуша, півгодини, півколо,
півогірка, напівавтомат, полудень.
5. Складні іменники, утворені з трьох
і більше основ: авторотогурток,
паровозобудування, термогідро-
динаміка.
Через дефіс
1. Складні іменники, утворені від
сурядних словосполучень: купівля-
продаж, стежки-доріжки.
2. Іменники, в яких одна частина
називає ознаки, особливості іншої:
блок-система, буй-вітер, свят-
вечір.
3. Назви посад, звань: прем'єр-
міністр, член-кореспондент.
4. Складні іменники з першою
частиною віце-, екс-, лейб-, міні-,
обер-: лейб-медик, міні-футбол,
екс-віце-прем 'єр-міністр.
5. Іменники, що означають одиниці
виміру: кіловат-година, людино-
день.
6. Субстантивовані словосполучення:
брат-і-сестра, розрив-трава,
люби-мене.
7. Скорочені іменники: вид-во
(видавництво), т-во (товариство),
ф-ка (фабрика).
8. Власні назви з пів: пів-Києва, пів-
Африки.
32

29. При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович: Борисович,
Васильович, Андрійович. Жіночі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів
-івн(а), -ївн(а): Борисівна, Андріївна, Юріївна.
Увага! Микола – Миколайович – Миколаївна
Григорій – Григорович – Григорівна
Ілля – Ілліч – Іллівна
Кузьма – Кузьмич і Кузьмович – Кузьмівна
Лука – Лукич – Луківна
Сава – Савич і Савович – Савівна
Хома – Хомич і Хомович – Хомівна
Яків – Якович – Яківна.
Матеріал для викладача
Написання не, ні з іменниками
Якщо не є заперечною часткою, то з усіма частинами мови пишеться окремо, а
якщо префіксом, то разом. Разом не пишеться:
1. З іменниками, які без не не вживаються: ненависть, необхідність, неук, немовля,
недуга, невід.
2. З іменниками, якщо в сполученні з префіксом вони набувають протилежного
значення і їх можна замінити близьким за значенням словом: недруг - ворог, правда
- неправда (брехня), доля - недоля (лихо), безпека - небезпека (загроза).
3. У складі з недо-: недокрів'я, недобиток, недовага, недодача, недоїдок, недовіра,
недолік.
Окремо частка не пишеться:
1. При наявності протиставлення: не воля, а рабство; не друг, а ворог.
33

30. 2. Якщо у реченні щось заперечується: Він мені не друг. Це не сестра. Тут можна
домислити протиставлення: Він мені не друг (а ворог). Це не сестра (а подруга).
Написання частки ні
Якщо ні виступає в ролі префікса, то пишеться разом, а якщо у ролі частки, то
окремо.
Частка ні (ані) пишеться разом з іменниками, які без ні не вживаються: нікчема,
ніяковість, нівелір, нівхка, нікольство, нікчемник, нісенітниця.
Окремо частка ні пишеться:
1. У реченнях із заперечним присудком, який іноді може бути відсутній: На спокій -
ні хвилини (Д. Павличко); Поки прийшли на місце, піхто не сказав ні слова (О.
Гончар).
2. Коли ні вживається як повторювальний єднальний сполучник із заперечним
значенням: Такого ще не бачив ні український місяць, ані зорі (О.Довженко);
Проминуло, пролетіло літ багато, днів багато, та нікому, друзі милі, сонця юності
не взяти - ні печалям, ні дорогам, ні туману, ані кулям, ні похмареним облогам, ні
грози воєнним гулам (П. Усенко).
3. У нерозкладених словосполученнях: Ні риба ні м ясо; Ні сюди ні туди; Ні світ ні
зоря (Нар. творчість).
Вправи і завдання
1. Зробіть аналіз іменників за поданою нижче схемою.
Іменник Від якого слова утворений Суфікс Закінчення
вітрище
коник
вітер
кінь
-ищ-
-ик-
-е
Донечка, уміння, бурячиння, хлопчисько, кораблик, морозище, каменюка,
хвостище, вояка, лісок, лісочок, землиця, річечка, зіронька, місяченько, суничка,
зимонька, косіння, українець, правитель, товариство, братство.
1. Від поданих географічних назв утворіть назви жителів чоловічого і жіночого
роду. Поясніть спосіб творення.
34

31. Запоріжжя, Москва, Каховка, Іркутськ, Кострома, Тула, Париж, Вінниця, Сибір,
Харків, Київ, Одеса, Херсон, Полтава.
2. Від поданих слів утворіть іменники чоловічого роду, виділіть словотворчі
суфікси. Що означають новоутворені слова?
Зрошувати, виховати, ткати, копати, читати, учити, любити, визволити, співати,
продавати, діяти, орати, шукати, володіти, косити, вартувати, керувати, носити,
водити, гнобити, любити, хвалити, потопити, мучити, засідати, вимикати, налигати,
брехати, реготати, шептати, діяти, писати, стріляти, сіяти, прохати.
3. Від поданих слів утворіть іменники, підкресліть суфікси і поясніть їх правопис. З
новоутворених слів виберіть іменники з абстрактним значенням і складіть з ними
речення.
Ходити, оточити, носити, розуміти, мислити, пекти, гарбуз, мовчати, володіти,
видати, вареник, квасоля, возити, значити, навчити, творити, писати, мороз, дуб,
кукурудза, мережити, прясти, повстати, будувати, літати, возити, ніжний.
4. І. Утворіть іменники за допомогою суфіксів:
а) -ищ- - дід, рука, кабан, нога, вогонь, хвіст, дуб, баба, бас, вовк, змія, хлопець,
дівчина, дно, двір, полотно;
б) -ств- - боягуз, студент, люди, козак, жінки, товариш, ткач, птах, агент, юнак,
убогий, молодець, керівник, брат, робітник, господар, земляк, дитина, будівник;
в) -ин- - херсонський, орловський, вінницький, німецький, донецький, турецький,
галицький, хмельницький, московський, київський, каховський.
ІІ. Поясніть, які звукові зміни відбулися в новоутворених словах.
5. Перепишіть слова, вставляючи замість крапок потрібні букви. Підкресліть
суфікси.
Зозул. .нька, сестрич..нька, кринич. .нька, місяч..нько, книж. .чка, сон..чко,
руч..ня, пташ.чка, гнізд..чко, берез.нька, калин..нька, відер..чко, враж..ння,
35

32. відродж..ння, мотор..ст, знач..ння, ход..ння, вогн..ще, мар..во, багов..ння, козлят..на,
баран..на, черв..нь, серп..нь, верес..нь, гороб..ня, зайч..ня, бандур..ст, фаш..ст,
трактор..ст, шаруд..ння, брат..к, кон..чок, полотн..ще.
6. Від іменників, поданих у 3-й частині вправи, утворіть імена по батькові і
допишіть до чоловічих (1-а частина) та жіночих (2-а частина) імен.
Зразок: Іван Петрович, Оксана Петрівна.
1). Іван, Василь, Віктор, Андрій, Олександр, Сергій, Микита, Вадим, Віталій,
Максим, Володимир, Олексій, Євген, Михайло, Данило, Сава.
2). Оксана, Любов, Тетяна, Алла, Катерина, Варвара, Уляна, Марина, Лариса, Віра,
Надія, Настя, Марфа, Лідія, Світлана, Ірина.
3). Петро, Степан, Дмитро, Федір, Іван, Зиновій, Микола, Геннадій, Григорій,
Костянтин, Георгій, Ілля, Лука, Борис, Юрій, Павло.
7. Напишіть прізвища, імена та по батькові відомих вам письменників, журналістів,
спортсменів, акторів, політичних діячів.
8. Пригадайте і запишіть по кілька прикладів іменників з префіксами су-, пра-, пре-,
між-, не-.
9. Розкрийте дужки і поясніть написання слів з пів-.
Пів/зошита, пів/стола, пів/острова, пів/овал, пів/аркуша, пів/озера, пів/лимона,
пів/Африки, пів/Москви, пів/Ялти, пів/огірка, пів/яблука, пів/річчя, пів/олівця,
пів/року, пів/літра, пів/булки, пів/хлібини, пів/ пляшки, пів/вікна, пів/світу,
пів/ящика, пів/ями, пів/юрти.
10. Перепишіть речення, не, ні з іменниками напишіть разом чи окремо. Усно
поясніть правила написання.
1). (Ні) слова про спокій! (Ні) звуку про втому (Е.Блакитний). 2). Я (не)
приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому
36

33. (О.Довженко). 3). Гори ж мої, гори!.. Упившись вашою красою, я приходив додому
світлий, тихої радості повний і в (не) щастях своїх щасливий (Г.Хоткевич). 4). Тихо,
тихо сходив білий лебідь кров'ю, то, здавивши рани, крила рознімав... і в (з) (не)
силлі бився... (О.Олесь). 5). І та печаль давно вже (не) скорбота (Л.Костенко).
6). (Не) штука провчити, а штука навчити (Нар. творчість). 7). А цій землі нічого не
забракло - (ні) рік, (ні) моря, (ні) озер (Л.Костенко). 8). І сп'янілий до (не) стями
вечір квітами пропах, солов'їними піснями заливається в кущах (В.Сосюра).
9). Затоплю (не) долю дрібними сльозами, затопчу (не) волю босими ногами
(Т.Шевченко). 10). Як (не) коваль, то і рук не погань (Нар. творчість).
11. Із поданих речень випишіть іменники і схарактеризуйте їх як частину мови.
Схема.
1. Частина мови.
2. Початкова форма іменника (називний відмінок однини).
3. Власна чи загальна назва, означає назву істоти чи неістоти.
4. Рід, число (має форму однини і множини чи одну з них).
5. Відміна (група), відмінок.
6. Синтаксична роль у реченні.
Зразок аналізу: Мороз - іменник; початкова форма - мороз; загальна назва,
неістота; чоловічого роду, однини; II відміни, твердої групи, називний відмінок; у
реченні виступає підметом.
1). Стоїть мороз на підвіконні і на шибках малює сни (Д.Павличко). 2). Над
Полтавою - літо бабине. У Санжарах - падолист... (В.Олійник). 3). У класі можна
побачити глобус, який замріяно стоїть і де відображено поверхню земної кулі
(І. Вихованець). 4). Моя земля була легка, як змах крила, коли по ній моя матуся з
поля йшла (Д.Павличко). 5). Сріблиться дощ в тоненькому тумані, як ниточка в
прозорім полотні. А сонце по його блискучій грані тече і душу сповнює мені
(Д.Павличко).
Подумайте і дайте відповідь
37

34. 1. Якими способами творяться іменники? Наведіть приклади.
2. Від яких частин мови і якими засобами творяться іменники?
3. За допомогою яких суфіксів утворюються назви осіб, збірних і абстрактних
понять?
4. Назвіть суфікси іменників на означення назв з негативним емоційним
забарвленням.
5. За допомогою яких суфіксів утворюються іменники на означення зменшеності і
пестливості?
6. З'ясуйте правила написання складних і складноскорочених іменників.
7. Розкажіть про творення чоловічих і жіночих імен по батькові.
8. Провідміняйте імена Андрій Семенович, Любов Миколаївна.
9. Як пишеться не, ні з іменниками?
Тренувальні вправи частин мови
1. Пояснювальний диктант. Поясніть орфограми і пунктограми в реченнях.
Зробіть усний морфологічний розбір частин мови (І варіант – 5 дієслів, ІІ варіант - 5
прикметників, ПІ варіант – 5 прислівників).
А зорі падають і гаснуть, не долетівши до землі. Невже і я отак завчасно впаду,
погасну, промину, до душ людських не докричавшись, їх не розкривши таїну? (Б.
Мозолевський). І лишилось відчуття непрожитого життя (Л. Талалай). Посміхаєтеся
серпень медово, і росою бринять теплі барви немовлених слів (Л. Косановська).
Сняться ще не сказані слова, сняться ще не виплакані сльози (Л. Матусяк).
Виглядає сонця із долини кимось не докошена трава (В. Тищенко). А в небі,
незважаючи на спеку, вилися жайворонки і співали прозоро так, немов джерела
чисті холодної пахучої води там, угорі, безжурно дзюркотіли! (М. Рильський).
2. Завдання на повторення
1) Складіть речення зі словами на зустріч — назустріч, на пам'ять — напам'ять, по-
моєму— по-моєму, по перше — по-перше, про те —|проте, за те — зате, в гору —
вгору.
38

35. Поясніть написання.
2) Перекладіть українською мовою, визначте кожне слово як частину мови.
Я лежал на диване, устремив глаза в потолок и заложив руки под затылок. Выйдя
за ворота, мы повернули вправо и побрели не спеша по мягкой, пыльной дороге. По
степи вдоль и поперек, спотыкаясь и прыгая, побежало перекати-поле.
Систематизація основних теоретичних відомостей
Схема морфологічного аналізу іменника
1. Початкова форма, на яке питання відповідає.
2. Лексичне значення — назва істоти чи неістоти, власна чи загальна назва,
конкретне чи абстрактне значення, збірне, речовинне.
3. Граматичні ознаки (рід, число, відмінок, відміна, група).
4. Спосіб творення іменника, якщо це похідне слово. Правопис.
5. Синтаксична роль у реченні.
Схема морфологічного аналізу прикметника
1. Початкова форма, на яке питання відповідає?
2. Лексичне значення — розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний
(або перехідний з одного розряду в інший).
3. Форма прикметника: повна чи коротка.
4. Для якісних прикметників — ступінь порівняння (звичайний, вищий, найвищий),
спосіб його утворення.
5. Тип відмінювання: тверда або м'яка група.
6. Граматичні ознаки: рід, число, відмінок (визначається за граматичними ознаками
того іменника, який пояснює).
7. Особливості правопису.
8. Синтаксична роль у реченні.
Схема морфологічного аналізу числівника
1. Початкова форма, на яке питання відповідає.
39

36. 2. Розряд за значенням: кількісний (дробовий, збірний) чи порядковий.
3. Група за будовою: простий, складний чи складений.
4. Граматичні ознаки: рід, число (якщо є), відмінок.
5. Правопис.
6. Синтаксична роль у реченні, зв'язок з іменниками.
Схема морфологічного аналізу займенника
1. Початкова форма, на яке питання відповідає.
2. Розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний,
питальний, відносний, неозначений, заперечний.
3. Граматичні ознаки: рід, число, відмінок. Особливості відмінювання.
4. Спосіб творення, якщо слово похідне.
5. Синтаксична роль у реченні.
Схема морфологічного аналізу дієслова
1. Початкова форма, на яке питання відповідає.
2. Дієслівна форма: інфінітив, особова форма, родова, безособові дієслова, дієслова
на -но, -то, дієприкметник, дієприслівник.
3. Перехідне чи неперехідне.
4. Вид: доконаний, недоконаний.
5. Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.
6. Час: теперішній, минулий, майбутній (проста, складна чи складена форма).
7. Якщо теперішній чи майбутній час, то треба визначити особу і число: 1-ша, 2-га,
3-тя особа однини чи множини.
8. Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.
9. Дієвідміна: І, II.
10. Якщо дієприкметник, то назвати такі граматичні ознаки: активний чи пасивний,
час, вид, рід, число, відмінок.
11. Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: час, вид.
12. Особливості творення.
13. Правопис.
40

37. 14. Синтаксична роль у реченні.
Схема морфологічного аналізу прислівника
1. Початкова форма, на яке питання відповідає.
2. Розряд за значенням: означальний, обставинний (місця, часу, мети, причини).
3. Для якісно-означальних — ступінь порівняння.
4. Спосіб творення: від якої частини мови утворений. Правопис.
5. Синтаксична роль у реченні.
Застосування знань та вмінь
1. Самостійна робота
І варіант
Прикметник
1. Прикметники ластівчина, лосиний, Ольжин, товаришів:
а) якісні; б) відносні; в) присвійні.
2. Від яких прикметників можна утворити ступені порівняння?
а) якісних; б) відносних; в) присвійних.
3. До якої форми найвищого ступеня порівняння належать прикметники
найбільш переконливий, найменш здібний, приємніший від усіх, яскравіший
за все?
а) простої; б) складної.
4. До якої групи прикметників належать слова ведмежі, вовчі, ясенові,
яскраві?
а) твердої; б) м'якої.
5. Як правильно написати прикметники в О. в. однини?
а) білолицьою, рум'янолицим, світлолицим;
б) білолицею, рум'янолицім, світлолицім.
41

38. 6. Як правильно написати складні прикметники жовто (червоний), світло
(голубий), червоно (бурий)?
а) разом; б) окремо; в) через дефіс.
7. Як правильно написати складні прикметники вугле- (добувний), дво
(поверховий), морозо (стійкий)?
а) разом; б) окремо; в) через дефіс.
8. Прикметники качи..ий, пташи..ий, солов’ї..ий слід писати:
а) з однією літерою -н;
б) з двома літерами -нн-.
9. Прикметники невблага..ий, нездола...ий, нерівня..ий, нескінче..ий треба
писати:
а) з однією літерою -н;
б) з двома літерами -нн-.
10. Як треба писати не- з прикметниками (не)вгаслий, (не)оглядний,
(не)озорий, (не)угавний?
а) разом; б) окремо.
11. Скласти опис улюбленої пори року, вживаючи прикметники вищого та
найвищого ступенів порівняння.
12. У невеличкому тексті (5-6 речень) розкрити значення одного з поданих
фразеологізмів, вживаючи прикметники.
Як мокре горить. Ні живий ні мертвий.
II варіант
Займенник
1. Займенники ми, ви, він, хто, хтось, що вказують на:
а) істоту або неістоту; б) ознаку; в) кількість.
2. У реченні «Люби Батьківщину серцем своїм» (М. Познанська) займенник
своїм виконує роль:
а) підмета; б) присудка; в) означення.
3. Займенники мій, твій, свій, наш, ваш, їхній:
42