Захворювання новонароджених Лікувальна справа

1. 


2. Захворювання
новонароджених

3. Захворювання шкіри і пупкової ранки






4. Класифікація захворювань шкіри


Неінфекційного
характеру
Токсична
еритема
Попрілості
Пітниця

7. Морфологічні елементи висипу
Вторинні
елементи висипу: ерозія,
екскоріація, поверхнева
тріщина та глибока
тріщина, лусочка, кірка,
виразка, рубець.
Розвиваються із
первинних та є їх
Первинні елементи висипу:
пляма, папула, вузлик,
вузол, пухирець, пухир,
пустула, піхур.
Є безпосереднім результатом
розвитку патологічного
процесу у шкірі .

8. Пітниця

9. ПІТНИЦЯ


10. Основним
симптомом
захворювання
є висип
У більшості випадків уражаються
ділянки шкіри з недостатньою
вентиляцією:
ділянка за вухами;
природні складки тіла;
внутрішня поверхня стегон ;
ділянка тіла, яка постійно перебуває
під одягом, або підгузником .

11. Лікування
Проводиться
амбулаторно.
Температура
повітря 21-22*С.
Вологість 50-
70%.
Одяг з
натуральних
тканин
Повітряні ванни
Гігієнічні,
лікувальні ванни
Місцево: мазі «
Судокрем », «
Бепантен »,
« Декспантенол ».

13. Попрілості,
пелюшковий
дерматит

15. Етіологія
Поганий догляд за
шкірою
Тривале перебування
в мокрих пелюшках
Недбале підмивання
дитини
Як прояв
ексудативно-
катарального діатезу

17. Класифікація
Ступені
1 – почервоніння шкіри без
порушення її цілісності
2 – різке почервоніння з
роз’їданням поверхневого шару
шкіри (ерозії)
3 – характерна мокнуча
поверхня шкіри, яка утворилася
внаслідок злиття ерозій.

18. Клініка
Уражена шкіра стає яскраво-
червоною і набряклою; ураження
розташовуються в області
промежини: на сідницях,
внутрішньої поверхні стегон і
статевих органах.
Зміна настрою дитини. Дитина
виглядає засмученою, більш
плаксивою, ніж зазвичай, особливо
— під час зміни підгузків.
Дитина з попрілостями частіше
турбується або плаче при
підмиванні і дотиках до ураженої
шкіри.

20. Лікування:
Ретельний догляд за шкірою
Широке, вільне сповивання (не
використовувати памперси, церату)
Гігієнічні щоденні ванни з відварами череди,
ромашки, кори дуба
УФО
І ст. – рідкий тальк, кремген, бепантен, десітін ,
банеоцин
ІІ-ІІІ ст. примочки, мазі біолан, судокрем,
саносан, боро плюс.

22. Профілактик
а Принципи профілактики відповідно до
європейських протоколів.
Застосовується стандарт ABCDE:
• Air – доступ повітря, аерація;
• Barrier – поліпшення бар'єрних, захисних функцій
шкіри;
• Cleaning – систематичне очищення шкіри;
• Diapper – правильний вибір підгузників і їх
своєчасна заміна;
• Education – постійне навчання батьків, отримання
нової інформації по догляду за дитиною!

30. Везикулопустульоз
Запальний процес в ділянці устя
потових залоз, стафілококової
етіології.
Характеризується появою
дрібних гноячкових висипань
розміром від 0,2 см до 0,8 см.
Захворювання починається на 3-
5 день життя. Елементи
розміщуються у природних
складках шкіри, на тулубі і
кінцівках, на шкірі голови між
волоссям.

32. Спочатку з'являється велика кількість червоних точкових
плям , далі утворюються дрібні пухирці, діаметром 1-2 мм,
заповнені прозорим молочно-білим вмістом (пустули).
Через кілька днів пустули підсихають, утворюються
кірочки, під якими йде епітелізація.
Пігментації, слідів не залишає.
При невеликої кількості висипань загальний стан дитини
не порушується.
В ослаблених дітей гнійники можуть перейти у множинні
абсцеси і флегмону.

33. Лікування
Обробка гнійничків
аніліновими
фарбниками,
ксероформом, УФО
шкіри.
Гігієнічні ванни з
використанням
трав ( ромашка,
причепа)

35. Пухирчатка
Поверхневе гнійне ураження шкіри.
Виникає на 1-2 тижні життя
пухирці різної величини (0,5 - 2 см) з
червоною облямівкою, які наповнені
серозно – гнійною рідиною.

36. РІЗНОВИДИ
ПУХИРЧАТКИ
Пухирчатка доброякісна.
Температура тіла субфебрильна,
помірно підвищується. Бульбашки, які
розташовані групами, заповнені
серозною рідиною або гнійним
вмістом. Незабаром вони самостійно
розкриваються і поступово
засихають. Перебіг недуги
характеризується як сприятливий.

38. РІЗНОВИДИ ПУХИРЧАТКИ
Злоякісна форма
захворювання досить
важке. Без кваліфікованої
медичної допомоги є
ризик загибелі малюка.
Прогноз у хвороби
несприятливий

39. Пізніше на ураженій шкірі (в шкірних
складочках, волосистої зоні голови, спинці
немовляти) з’являються множинні мляві
однокамерні пухирці, наповнені жовтуватою
рідиною.
Пухирі також з’являються на слизовій ротової
порожнини.
Крім того, пухирчатка новонароджених викликає
почервоніння шкіри.
Такі хворобливі симптоми доставляють дитині
занепокоєння.

41. Через деякий час тонка оболонка
гнійних пухирців лопається, і
бактеріальний вміст переноситься на
ділянки здорової шкіри.
Генералізований процес розвивається
за кількох годин.
Не виключено шлях поширення інфекції
через кров, внаслідок чого на різних
ділянках шкіри малюка з’являються нові
патологічні елементи.
Коли назрілі бульбашки лопаються,
ерозивні поверхні розкриваються.

43. Лікування
Госпіталізація та ізоляція дитини
Гарний догляд за дитиною, ретельне дотримання правил
гігієни.
Для обробки шкіри використовуються розчини анілінових
барвників.
Ротову порожнину обробляють протигрибковими і
ранозагоювальні препаратами.
антибактеріальні препарати, до яких чутливий стафілокок,
препарати для корекції дисбіозу кишківника,
для відновлення водно-електролітного балансу,
вітамінотерапія. У важких випадках — глюкокортикоїдні
гормони.

44. Захворювання
пупка у
новонароджених
Найчастішою
причиною гнійно –
запальних
захворювань є
дефекти догляду та
стафілококова
інфекція.
Збудником може бути
стафілокок, кишкова
паличка, протей та
інш.
Джерелом
інфекційного процесу
є гострі та хронічні
вогнища запалення,
інфікованість
пологових шляхів,
предметів догляду за
новонародженою
дитиною.
Велике значення
мають порушення
епідемічного режиму
медичним
персоналом.

45. Омфаліт


46. Фактори ризику омфаліту
Низька маса тіла при
народженні (<2500г)
Пологи в асептичних умовах
Катетеризація пупкової вени
Тривалий безводний період

47. Катаральний омфаліт, «мокнучий»
пупок.
легке почервоніння
(гіперемія) шкіри
пупкового кільця;
- світле слизувате
необільне
відокремлюване;
-температура тіла не
підвищена;
-самопочуття не
страждає;
-періодично
утворюється світла
скоринка, під якою
розташовуються
грануляції (свіжа
сполучна тканина);
-в аналізі крові немає
ніяких змін.
Ця стадія розвитку
омфаліту добре
піддається місцевої
терапії.

48. Гнійний омфаліт
-посилення
почервоніння
пупкового кільця;
-відокремлюване стає
мутним, жовто-
зеленим, можуть
з'явитися домішки
крові;
-скоринка стає темною
і щільною;
-спостерігається поява
неприємного запаху;
-стан не погіршується ,
але може з'явитися
неспокій у дитини;
-температура тіла
може підвищуватися
до 37,5°С;
-в аналізах крові може
бути незначний
лейкоцитоз
(збільшення показника
рівня лейкоцитів).

50. Омфаліт

51. Флегмонозний
омфаліт
виход гіперемії за межі
пупкового кільця;
- тканини навколо пупка
набряклі, підняті, гарячі на
дотик;
- при запаленні лімфатичних
судин по їх ходу на шкірі
визначаються червоні смуги;
- венозний малюнок на
животі стає більш
виражений;
- пальпація області пупка
болюча;
- на дні пупкової ранки
визначаються виразки ;
- виділення рясне гнійне,
темно-коричневого кольору;
- температура тіла стає
вище 38°С;
- виражені симптоми
інтоксикації ;
- немовлята стають
примхливими, неспокійними
чи млявими, погано сплять,
відмовляються від грудей,
втрачають вагу, з'являються
зригування і рідкий стілець;
- шкірні покриви стають
блідими з землистим
відтінком;
- в аналізах крові виражений
лейкоцитоз, нейтрофільоз ,
зсув формули крові вліво ,
підвищення ШОЕ;

53. Некротичний омфаліт
Виникає у недоношених дітей і різко
ослаблених дітей.
-запалення йде вглиб тканин;
-шкіра у великому вогнищі запалення стає
багряно-синюшною, різко набряклою і
починає відшаровуватися пластами;
-підлеглі тканини (м'язи, фасції, очеревина)
починають відторгатися, утворюються
глибокі рани, в які може виходити
кишечник;
-стан різко порушений, до коми;
-температура тіла вище 39°С;
- в аналізах різко виражена запальна
реакція.

54. Гангренозна форма –
характеризується
гангренозним розпадом
меж пупкової ранки
Фунгус –
характеризується
розростанням
грануляційної тканини на
поверхні пупкової ранки,
що погано загоюється

57. Ускладнення
шкірний свищ;
- перитоніт
(запалення
очеревини);
- абсцеси
(скупчення гною)
різної локалізації;
- пневмонія
(запальний процес
в легенях);
- менінгоенцефаліт
(запалення м'яких
оболонок і
речовини мозку);
- остеомієліт
(запалення у
трубчастих кістках
кісткового мозку);
- ентероколіт
(запалення
кишечника);
- сепсис при
попаданні інфекції
в кров'яне русло.

59. Лікування
Визначення збудника і
спектру його чутливості до
наявних
антибактеріальних
препаратів. Для цього
обов'язково виконується
посів виділень із пупка.
При катаральному та
гнійному омфаліті
лікування можна
проводити вдома, за
умови гарного
самопочуття хворого. При
інших формах обов'язкова
госпіталізація в
педіатричне або хірургічне
відділення.
для новонароджених щоденні гігієнічні купання у
ванні з додаванням настою ромашки, календули,
череди або чистотілу;
місцева терапія омфаліту проводиться
антисептичними розчинами тричі на добу
спочатку 3% пероксидом водню, потім 2%
діамантовим зеленим.
накладання мазей з Бацитроцином або
Мупироцином (Бактробан), Левомеколь,
Вишневського;

61. Лікування
антибактеріальна терапія
засобами широкого спектру
дії. Оксацилін спільно з
Гентаміцином, захищені
клавуланом
амінопеніциліни,
цефалоспорини;
- імунотерапія при
стафілококової інфекції
притивостафилококковим
імуноглобуліном;
- інфузійно-трансфузійна
терапія при необхідності, по
важкості стану
парентеральне
харчування;
- вітамінотерапія, зокрема
вітаміни А, С і групи В;
- При некротичному
омфаліті проводиться
очищення рани від
некротізірованих тканин;
- фізіотерапія ( УФО,
електрофорез з
антибактеріальними
препаратами).

63. Профілактика
ретельний гігієнічний догляд за шкірою, особливо навколо пупка;
обробку пуповинного залишку вести «сухим» способом, при відсутності показань до
обробки антисептичними засобами;
з народження встановити контакт «шкіра-до-шкіри» з матір'ю, для заселення шкіри
та пуповинного залишку сапрофітної флорою шкіри матері, початок грудного
вигодовування в перші хвилини життя, спільне перебування з матір'ю;
- дотримання протиепідемічних норм і правил медичним персоналом;
- забезпечення належного догляду за шкірою малюка в домашніх умовах (купання,
підмивання, своєчасна зміна підгузника, профілактика попрілостей, контроль стану
шкіри навколо пупка, повітряні ванни, чиста білизна);

64. Сепсис новонароджених


66. Класифікація
В залежності від входних воріт:
пупковий, шкірний, легеневий, кишковий, змішаний
За перебігом:
блискавичний, гострий, підгострий, хронічний,
рецидивуючий
За характером збудника:
стафілококовий, стрептококовий, протейний, колісепсис
За ступенем тяжкості:
легка, середня, тяжка
За клінічними проявами:
септицемія, септикопіємія, гранульоматозна форма

67. Етіологія
Вхідні ворота інфекції – пупкова ранка, травмовані
шкірні покриви, кишківник та легені
Основними ланками патогенезу є місцеве запальне
вогнище, бактеріємія, сенсибілізація і перебудова
імунологічної реактивності, септицемія, септикопіємія.
Сепсис виникає в результаті високої вірулентності
збудника і масивного інфікування з однієї сторони і
зниженої імунологічної реактивності з іншої

68. 


69. КЛІНІЧНА КАРТИНА
НЕМАЄ ХАРАКТЕРНИХ
СИМПТОМІВ СЕПСИСУ
НОВОНАРОДЖЕНИХ!!!
ВОНИ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ
ЕТІОЛОГІЄЮ ЗБУДНИКА,
ТЕРМІНОМ ІНФІКУВАННЯ
ДИТИНИ ТА
ОСОБЛИВОСТЯМИ
ОРГАНІЗМУ КОНКРЕТНОЇ
ДИТИНИ

70. КЛІНІЧНА КАРТИНА
ПОГАНО
ДИХАЄ
ПОГАНО
ЗАСВОЮЄ
ЇЖУ
ПОГАНО
ВИГЛЯДАЄ

71. Клініка



72. Клінічні симптоми
Неспецифічні клінічні ознаки сепсису:
порушення загального стану дитини без очевидних причин (дитина виглядає хворою!)
порушення терморегуляції: гіпертермія (> 38º C) чи гіпотермія (< 35,5° C), температурна нестабільність;
дихальні розлади: тахіпное, диспное, апное, стогін на видиху та інші симптоми;
порушення гемодинаміки: тахікардія, брадикардія, симптом «білої плями» понад 3 сек, сірий колір шкіри,
артеріальна гіпотензія;
неврологічні симптоми: порушення свідомості, пригнічення, м’язова гіпотонія, судоми;
порушення з боку травної системи: відмова від їжі або не засвоєння їжі, зригування, блювання, здуття живота,
діарея, гепатоспленомегалія;
шкіра і м’які тканини: блідість, жовтяниця, геморагічні висипання і (або) екзантема, пастозність.
Пізній сепсис характеризується переважно підгострим перебігом, формуванням вогнищ інфекції,
відносно частим розвитком менінгіту, остеомієліту.

73. Синдром системної запальної
відповіді
це симптомокомплекс, який включає
щонайменше дві з чотирьох ознак:
Порушення температури тіла – гіпертермія (>
38*C) або гіпотермія (<36*C)
Задишка або тахипное (> 60 за хвилину)
Тахікардія (> 160 за хв) або брадикардія (<
110 за хв)
Лейкоцитоз або лейкопенія

74. КЛІНІЧНА КАРТИНА
Шкіра і підшкірна клітковина:
«Брудна дитина»
Мормуровість
Блідість
Жовтяниця
Крововиливи
Петехії

75. КЛІНІЧНА КАРТИНА
Серцево-судинна с-а:
Тахікардія/брадикардія
Ціаноз
Порушення мікроциркуляції (симптом
«білої плями»-термін
кровонаповнення капілярів >3сек)
Артеріальна гіпотонія
Виражені периферичні набряки

76. КЛІНІЧНА КАРТИНА
Шлунково-кишковий шлях:
не «голодний»
Повільна евакуація їжі з
шлунку, зригування, блювання
Рідкий водянистий стілець,
кров в калових масах
Здутий живіт
Збільшення печінки, селезінки

77. Клінічні
критерії
органної
недостатності
при сепсисі
Недостатність органів травного каналу – зригування, блювання,
незасвоєння ентерального харчування, парез кишечника, кишково-шлункова
кровотеча, кров в випорожненнях, перфорація органів травного каналу
Недостатність системи гемостазу – схильність до спонтанної кровотечі,
кровотеча з місць ін’єкцій, тромбози
Ниркова недостатність – олігурія, анурія, набряки
Серцево-судинна недостатність – тахі- або брадикардія, порушення ритму,
гіпотензія, збільшення печінки
Дихальна недостатність – тахі-або брадипноє, ціаноз

78. Лабораторні
критерії
Лейкоцитоз або лейкопенія
Нейтрофільоз або нейтропенія
Зсув нейтрофілів
Тромбоцитопенія
Анемія
Підвищення ШОЕ
Бактеріемія

79. Ускладнення







80. Основні принципи лікування
Організація раціонального
режиму, догляду і харчування (
госпіталізація у спеціалізовані
відділення, моніторинг життєво
важливих функцій, режим
харчування залежно від важкості
стану, парентеральне харчування,
корекція дисбактеріозу).
Адекватна оксигенація.
Інфузійна терапія, яка
передбачає корекцію
гемодинамічних і метаболічних
розладів, підтримання
адекватного АТ,
дезінтоксикацію, відновлення
реологічних властивостей крові .
Антибактеріальна терапія.
Імунокоригувальна терапія .
Посиндромна і симптоматична
терапія.
Детоксикація.
Санація первинного і
метастатичних гнійних вогнищ.

82. Наказ МОЗ України від 14.09.2021 № 1945


83. Пологові травми


84. Пологові травми



85. Ушкодження шкіри,
підшкірної основи, м’язів,
кісток, периферичної
нервової системи.








86. Кефалогематома- крововилив під окістя будь-якої кістки
черепа (в ділянці 1 чи обох тім’яних кісток, рідше –
потиличної). Спостерігається в 0,2-0,3% новонароджених.
Причина – відшарування окістя при рухах голови по
пологовим шляхам, рідше – тріщини черепа.
Характеризується пружною консистенцією, не переходить
на сусідню кістку, не пульсує, безболісна. Поверхня шкіри
над нею не змінена. В перші дні може збільшуватися. Через
1-1,5 міс може кальцифікуватися та нагноюватися.
Лікувальна тактика: спокій, прикладання холоду до голови,
діцинон (вікасол), при розмірах до 6 см в діаметрі може
самостійно розсмоктатися. Негайна консультація хірурга.

89. Кефалогематома

90. Внутрішньочерепна
пологова травма

91. Клінічна картина визначається локалізацією і
розмірами крововиливу
Ністагм - неконтрольований
коливальний рух очних яблук
Стадія І
Загальне пригнічення
Гіпотонія, відсутність активних рухів
Гіпорефлексія, ністагм, косоокість,
симптом Грефе
Блідість, ціаноз, розлади дихання
Брадикардія, аритмія

92. 





93. Стадія ІІ
Загальне збудження,
активні некоординовані
рухи, гіпертонус, тремор,
судоми, напруження
великого тім’ячка.
Розлади дихання,
тахікардія



94. Клініка





Основні неврологічні
синдроми
Синдром гіперзбудливості
Синдром пригнічення
Синдром рухових
порушень
Судомний синдром
Гіпертензійно –
гідроцефальний синдром

95. Можливі наслідки перинатальної енцефалопатії


96. ЛІКУВАННЯ
В гострий період :
організація правильного догляду і годування,
зменшення та ліквідація набряку головного мозку,
порушень мозкового кровообігу,
зняття судом.

97. Умови кувезу.
Оксигенотерапія.
Інфузійна терапія , дегідратація , дезінтоксикація.
Корекція метаболічних порушень
Гемостатичні засоби .
Протисудомні, седативні препарати .
При гіпертензійно – гідроцефальному синдромі з діагностичною та лікувальною
метою слід застосовувати люмбальну пункцію, а також сечогінні засоби .

98. Гемолітична хвороба новонароджених


100. Етіопатогенез


Несумісність за
системою АВО
Несумісність за RH –
фактором
Несумісність за
рідкісними антигенами

101. Патогенез
ГХН за Rh-
фактором
Під час вагітності через малу кількість еритроцитів
плода первинна імунна відповідь у матері
знижена.
Далі синтезуються Ig G, які вже можуть проникати
через плаценту.
Еритроцити плода, що містять D-антиген,
проникають у кровоток матері і викликають
спочатку синтез Rh-антитіл, які належать до Ig М, і
не проникають через плаценту.

102. Патогенез ГХН за Rh-фактором
після народження дитини і у
зв’язку з великою кількістю
еритроцитів дитини у
кровотоці матері, які проникли
під час пологів, та через
припинення імуносупресії,
відбувається активний синтез
Rh-антитіл.
Ці антитіла будуть
забезпечувати розвиток
конфлікту при наступних
вагітностях.

103. Етіопатогенез ГХН

104. Класифікація ГХН
1. Вид конфлікту (Rh -, ABO)
2. Клінічна форма (набрякова, жовтянична,
анемічна)
3. Ступінь тяжкості (при анемічній і
жовтяничній)

105. Клініка




Набрякова форма
Блідість, набряк статевих
органів, обличчя, кінцівок,
передньої черевної стінки
Геморагічний синдром,
серцево-легенева
недостатність.
Лабораторно – анемія,
тромбоцитопенія

106. Клініка
Анемічна форма
Блідість шкіри, слизових
оболонок
Жовтяниця помірна
Гепато- та спленомегалія
помірні
Неврологічний статус без
порушень
Лабораторно – анемія,
ретикулоцитоз

108. Лабораторні показники
- вільний білірубін
(непрямий) - 75% від
загального, той,що не
пройшов кон’югацію з
глюкуроновою кислотою.
Жиророзчинний
- зв’язаний (прямий) -
25% від загального, той
що пройшов кон’югацію.
Водорозчинний.

110. НАКАЗ № 255 ВІД 27.04.2006



111. Визначення кількості білірубіну по інтенсивності забарвлення
шкіри


112. Діагностика ГХН
визначення
групи крові
дитини
загальний
аналіз крові +
ретикулоцити
Білірубін
пуповинний
Погодинний
приріст
білірубіну
рівень
глікемії (4
рази на добу)

113. Основні принципи лікування



114. Лікування ГХН
Консервативні методи
Фототерапія
Ентеросорбенти
Дезінтоксикаційна терапія





115. Лікування
Фототерапія
Ґрунтується на здатності світла ініціювати інтенсивний розпад
білірубіну, змінювати його структуру.
Використовують лампи синього, білого, денного світла. Тривалість 72-
96 год. по 8 годин з перервою 2-3 години. Обов’язкова умова – захист
очей та статевих органів, забезпечення додаткового об’єму рідини (10-
15 мл/кг/доба).
Тривалість фототерапії визначається її ефективністю та рівнем
білірубіну в сироватці крові.
Моніторинг під час фототерапії:
• оцінка клінічного стану дитини 3 рази/добу (вимірювання температури тіла кожні 3 год.,
контроль ваги тіла);
• повторне визначення загального білірубіну сироватки крові через 4-6 год. після початку
фототерапії.

116. Лікування
4. Активатори функції глюкоранілтрансферази
(фенобарбітал, клофібрат).
3. Адсорбенти білірубіну з кишечника та холекінетики
(очисна клізма в перші 2 год. після народження)
2. Інфузійна терапія: перша доба - 5% розчин глюкози
50 мл/кг з введенням діуретиків.
Консервативне:

117. Проведення фототерапії у
новонародженого

120. Операція
замінного
переливання
крові
виводить еритроцити з фіксованими
на них антитілами;
виводить з плазми антитіла;
знижує рівень гіпербілірубінемії на 40-
50% від попередньої концентрації
зменшує ступінь анемії

121. ОЗПК
Проводиться в
стерильних умовах
Перед операцією
аспірують вміст
шлунку, роблять очисну
клізму.
У пупкову вену вводять
полівініловий катетер
Трансфузію здійснюють
протягом 2 годин -
виводять і вводять по
20 мл крові (зі
швидкістю 3-4 мл за
хвил)
У разі резус-конфлікту
переливають резус
негативну кров тієї
самої групи, що і у
дитини.
Кров перед
трансфузією
підігрівають до
температури 28*С

122. Асфіксія
новонароджених


123. Асфіксія новонародженого
-
-критичний стан новонародженого, обумовлений
зниженням кількості кисню в крові плоду.

125. Допологові чинники ризику, пов’язані з
потребою реанімації новонароджених
• Передчасний розрив
оболонок плода
• Переношена вагітність
• Багатоплідна вагітність
• Невідповідність розмірів
плода терміну вагітності
• Аномалії розвитку у плода
• Знижена активність плода
• Відсутність допологового
медичного нагляду
• Вік матері <16 або >35 років
Цукровий діабет у матері
Хронічна гіпертонічна хвороба
Кровотечі у II або III триместрі вагітності
Інфекція матері
Серцева, ниркова, легенева, неврологічна
патологія або захворювання щитовидної
залози у матері
Багатоводдя/Маловоддя

127. Інтранатальні чинники ризику, пов’язані з
потребою реанімації новонароджених
• Брадикардія плода
• Загрозливий характер
серцевого ритму плода
• Використання наркозу
• Меконіальне забруднення
навколоплідних вод
• Випадіння пуповини
• Відшарування плаценти
• Передлежання плаценти
• Значна кровотеча під час
пологів
Невідкладний кесарський розтин
Вакуум - екстракція плода
Тазове або інші аномальні
передлежання плода
Передчасні пологи
Індуковані/стрімкі пологи
Тривалий безводний період (>18 год)
Тривалий перший період пологів (>24
год)
Тривалий другий період пологів (>2 год)

129. Органи – мішені при асфіксії
ЦНС (гіпоксичне
ураження)
Серцево –
судинна система
(серцева
недостатність)
Легені (синдром
дихальних
розладів)
Нирки
Травний тракт Печінка
Система
гемостазу

131. Забезпечити
присутність
відповідного
персоналу
На кожних пологах низького ризику
потрібна присутність принаймні одного
медичного працівника (лікаря, акушерки
або медсестри), який зможе розпочати
реанімацію і зможе займатися лише
наданням допомоги новонародженому.
Хтось з медичних працівників повинен
мати навики, потрібні для виконання
всіх реанімаційних заходів у повному
обсязі.
Під час більшості пологів низького
ризику в акушерських установах I-II
рівня початкову реанімаційну допомогу
доношеним новонародженим повинні
надавати акушерки.

132. Приготування
до реанімації
Температура
приміщень
Реанімаційний
столик
Зібрати
обладнання
Перевірити
обладнання

134. Заходи після
народження
дитини
Усі дії медичного персоналу після народження дитини
передбачають стандартне використання універсальних
запобіжних заходів:
миття рук,
використання
стерильних
рукавичок,
чистого
захисного
медичного одягу,
обережні
маніпуляції з
гострим
медичним
інструментарієм,
використання
спеціальних
контейнерів,
безпечне
видалення та
обробку
забруднених
матеріалів і
білизни,
миття,
дезінфекцію і
стерилізацію
використаного
обладнання і
гумових
рукавичок,
застосування
одноразового
обладнання і
матеріалів
Реанімаційну допомогу надають усім дітям, народженим
живими.

135. Ознаки порушеного стану новонародженого
Ціаноз
Брадикардія
Знижений
артеріальний тиск
Пригнічені
дихальні зусилля
Знижений
м’язовий тонус

136. Перші 30 сек. життя

137. 2-137
Перші 30 сек життя
Невідкладна оцінка стану
новонародженого
Негайно після народження дитини
слід задати такі запитання:
Пологи
 Вагітність доношена?
 Немає залишків меконію?
 Дихає або кричить?
 М’язовий тонус добрий?
30
СЕКУНД
Приблиз-
ний час
Стандартний
догляд
 Теплі пелюшки
 Час народження
 На живіт матері
 Обсушити/
стимулювати
Так

138. Тактильна стимуляція
Прийнятні методи стимуляції дихання
новонародженого

139. 2-139
Невідкладна оцінка стану новонародженого
Негайно після народження дитини
слід задати такі запитання:
Пологи
 Вагітність доношена?
 Немає залишків меконію?
 Дихає або кричить?
 М’язовий тонус добрий?
30
СЕКУНД
Приблиз-
ний час
• покликати на допомогу;
• перетиснути і перерізати
пуповину;
• інформувати матір, що
дитині буде надано
допомогу;
• перенести немовля на
реанімаційний стіл або
іншу відповідну теплу,
чисту і суху поверхню;
• надати початкову
допомогу
ні

140. Недоношену
дитину (< 37
тиж)
• у разі відсутності самостійного дихання
швидко декілька разів «відтискають» кров, що
міститься у пуповині, в напрямку до дитини
(алгоритм п. 4.2);
• за наявності самостійного дихання
перетискання пуповини здійснюють не скоріше,
ніж через 30 - 60 с після народження,
утримуючи дитину протягом цього часу нижче
рівня плаценти (А) [21].
переносять на реанімаційний стіл або іншу
відповідну теплу і суху поверхню незалежно від
стану після народження, після чого надають
початкову допомогу (п. 1.4) і повторно оцінюють
стан (п. 4.6):

141. 2-141
Початкові кроки перші 30 сек.
 Зігріти
 Забезпечити правильне положення;
звільнити дихальні шляхи * (за
потребою – апное, ДР)
 Обсушити,
 знову надати положення
 ОЦІНИТИ СТАН
 Дати О2 (за потребою)
* Передбачити потребу інтубувати трахею у цей момент

143. Зігріти



Променевий обігрівач для реанімації
новонароджених

144. Обсушити, стимулювати дихання, знову надати
положення
Обсушування новонародженого і видалення мокрих пелюшок, щоб запобігти
втратам тепла, і надання голові положення, що забезпечує прохідність
дихальних шляхів
Ретельно
обсушити
Забрати мокру
пелюшку

145. Забезпечити
прохідність
дихальних
шляхів
Положенням дитини на спині
або боці
Помірним витяганням шиї
Наданням положення
“нюхання”
Вирівнюванням задньої
глотки, гортані і трахеї

146. 2-146
Відкриття дихальних шляхів
правильно
Неправильно
(надмірне розгинання)
Неправильно
(згинання)
Правильне і неправильне положення голови для реанімації

147. Після
надання
початкової
допомоги
Оцінити :
• наявність й адекватність самостійного дихання;
• ЧСС (у дитини з адекватним самостійним
диханням):
• Перший сценарій 30-60 сек життя
• якщо дитина не дихає самостійно або має
дихання типу ґаспінґ, ЧСС не визначають,
• негайно розпочинають ШВЛ маскою –
використовуємо повітря для ГВ 32 тиж. І більше
Другий сценарій 30-60 сек життя
• тільки ДР – СРАР та / або додатковий кисень
(СИПАП – терапия от английского Continuous
Positive Airways Pressure ) (CPAP) – метод
создания постоянного положительного
давления в дыхательных путях.

148. Якщо ЧСС ≥
100 за 1 хв. і
наявне
адекватне
самостійне
дихання: за відсутності центрального ціанозу й інших ДР після
припинення ШВЛ у дитини з ТГ > 34 тиж слід
викласти її на грудну клітку матері, забезпечивши
контакт шкіра-до-шкіри, накрити теплою пелюшкою і
ковдрою і розпочати спостереження:
оцінити наявність центрального ціанозу та інших
дихальних розладів під час самостійного дихання:
втягнення податливих ділянок грудної клітки,
тахіпное > 60 за 1 хв. Або стогін на видиху;
поступово припиняти ШВЛ, зменшуючи її тиск і
частоту;

149. Якщо ЧСС ≥
100 за 1 хв. і
наявне
адекватне
самостійне
дихання (2)
Спостереження
− кожні 15 хв. оцінювати адекватність
самостійного дихання, ЧСС і наявність
центрального ціанозу;
− кожні 30 хв. контролювати
температуру тіла;
− заохочувати матір і допомогти їй
розпочати грудне вигодовування;
− не залишати дитину без медичного
нагляду

150. 2. Якщо ЧСС ≥ 100
за 1 хв. і відсутнє
самостійне
дихання:

151. Якщо ЧСС ≥ 100 за 1 хв.,
наявне адекватне самостійне
дихання, однак після
припинення ШВЛ
з’явився центральний ціаноз
або інші дихальні розлади:
втягнення податливих
ділянок грудної клітки,
тахіпное > 60 за 1 хв., стогін
на видиху:
призначити СРАР або
вільний потік кисню;
перевести дитину у
відділення
інтенсивної терапії
(неонатального
догляду і лікування).

152. Якщо ЧСС <100, але ≥ 60
за 1 хв. незалежно від
характеру дихання

153. Якщо ЧСС <
60 за 1 хв.:
негайно розпочати непрямий масаж
серця з частотою 90 компресій за 1 хв.;
продовжувати ШВЛ з частотою 30 за 1 хв.
паралельно з непрямим масажем серця;
передбачити потребу використати 90-100
% кисень;
передбачити потребу інтубувати трахею;
розпочати паліативну допомогу дитині з
терміном гестації менше 25 тиж

154. Якщо ЧСС < 60 за 1 хв.:
Під час проведення
ШВЛ перевіряти ЧСС і
наявність
самостійного дихання
приблизно
кожні 30-60 с., поки
ЧСС не перевищить
100 за 1 хв. і не
встановиться
адекватне самостійне
дихання.

155. Основні принципи лікування перинатального
ураження ЦНС та пологової травми в гострий
період
Посиндромна
терапія
Терапія лікворно-
гіпертензійного
синдрому
Діакарб 80-100
мг/кг/добу
перорально,
підтримуюча доза
30-50 мг/кг/добу
Фуросемид 1
мг/кг/добу
внутрішньовенно
струминно
Дексаметазон 0,1
мг/кг
внутрішньовенно
Ізосорбіт 2 мг/кг
внутрішньовенно
Люмбальна пункція
Гемостатична
терапія
Плазма
свіжозаморожена
10-15 мл/кг
внутрішньовенно
крапельно
Вікасол 0,2-0,5 мл
внутрішньовенно,
внутрішньом’язово
Діцинон 1,0 мл
одноразово, далі
по 0,5 мл 1 раз на
добу 5 діб
10% глюконат
кальцію 2-3 мл
внутрішньовенно

156. Лікування перинатального ураження ЦНС та
пологової травми в гострий період
Посиндромна терапія
Терапія синдрому
пригнічення
Глутамінова кислота
0,5-1,0 г/добу
перорально
Інстенон 0,2 мл/кг/добу
внутрішньовенно
крапельно в 5%
глюкозі
Терапія синдрому
вегето-вісцеральних
розладів
Психотерапія матері,
використання
заспокійливих зборів
трав (корінь валеріани,
материнки, меліси)
Вільний режим
вигодовування, але не
частіше, ніж через 2
год.
Надавати дитині
вертикального
положення на 20 хв.
після кожного
годування
Використання мікстури
з цитраллю - ½ чайної
ложки перед кожним
годуванням
При стійких
зригуваннях – 0,25%
новокаїн по 2 мл 3
рази за добу за 30 хв.
до годування
При метеоризмі –
укропна вода, настій
ромашки, плантекс

157. Основні принципи лікування перинатального
ураження ЦНС та пологової травми в гострий
період
Метаболічна
терапія
Покращення
мікроциркуляції
Курантіл 0,1 мл
внутрішньовенно
Трентал 0,5 мл/кг
внутрішньовенно
Кавінтон 0,1 мл/кг
внутрішньовенно
Пентоксифілін 0,2
мл/кг
внутрішньовенно
Антигіпоксанти
Пірацетам 50-100
мг/кг
внутрішньовенно
Аскорбінова
кислота 1-3 мл
внутрішньовенно
Рибофлавіну
мононуклеотид 2-
4 мл
внутрішньовенно
Цитохром С 3
мг/кг
внутрішньовенно
струминно
Антиоксиданти
Токоферола
ацетат 15-20 мг/кг
перорально
Ліпоєва кислота
0,1 мл/кг
внутрішньовенно
Унітіол 0,2 мл/кг
внутрішньовенно

158. Основні принципи лікування перинатального ураження
ЦНС та пологової травми ЦНС у відновлювальний
період
Комплексність лікування
(спільна участь в лікуванні
невролога, ортопеда,
окуліста, лікаря ЛФК,
психолога, логопеда,
педагога).
Ортопедичні заходи-
направлені на
попередження розвитку у
дитини аномальних поз,
контрактур.
Лікувальна гімнастика та
масаж.
Стимуляція психічного та
мовного розвитку.
Фізіотерапевтичне
лікування: водолікування,
озокеритолікування, гарячі
шерстяні укутування,
електрофорез з
нікотиновою кислотою,
лідазою, еуфіліном.
Медикаментозна терапія
(актовегін, ноотропіл,
пантогам, циннарізин,
серміон, вінпоцетін).

160. Показання для подальшого оцінювання стану
новонародженого під джерелом променевого тепла і
можливого втручання :
Забруднення меконієм
навколоплідних вод або
шкіри новонародженого.
Відсутню або знижену
реакцію дитини на
стимуляцію зовнішнього
середовища.




163. Загальний алгоритм реанімації
новонароджених



Оцінюють такі
параметри
Дихання – наявність і
характер.
Серцева діяльність –
ЧСС.
Колір шкіри і слизових
оболонок – наявність
центрального ціанозу.

164. 1.
2.

165. 
-
-
-
-
-
-
-

168. -
-

169. -
-
-
-
-

170. 1.
2.

171. 

172. 
-
-
-
-
-
-
-

173. 

174. 

176. Реанімація
новонародженого
при асфіксії

178. КРОК А
протягом перших 30 сек
Дихає або кричить?
Наявний м’язовий тонус?
Вагітність  34 тиж?
Води чисті?




180. КРОК В
протягом подальших 30 сек
Оцінити дихання, ЧСС
і колір шкіри
Судорожні вдихи,
апное
ЧСС < 100

182. КРОК С
протягом подальших 30 сек
- Забезпечити вентиляцію під
позитивним тиском
(Передбачити потребу
інтубації трахеї у цей момент)
- Розпочати непрямий масаж
серця

184. КРОК D
Перевірити ефективність:
Вентиляції
Непрямого масажу
Передбачити можливість:
Гіповолемії
Важкого метаболічного ацидозу

187. НАСЛІДКИ АСФІКСІЇ
ЦНС: гіпоксично –
ішемічна
енцефалопатія, набряк
мозку, судоми, ДЦП.
Дихальна система:
легенева гіпертензія,
аспірація меконію,
легенева кровотеча.
Сечовидільна система:
протеїнурія, гематурія,
олігурія, гостра ниркова
недостатність.





189. Респіраторний
дистрес синдром


191. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ № 873 від 05.05.2021
Про затвердження
Уніфікованого клінічного
протоколу вторинної
(спеціалізованої) та
третинної
(високоспеціалізованої)
медичної допомоги
"Респіраторний дистрес-
синдром у передчасно
народжених дітей"

192. Спадкові захворювання -ураження, пов’язані з ушкодженням
генетичних структур.

