1. Сибірка
(АNTHRAX)

2. Сибірка
Це гострий бактеріальний
зооноз, який перебігає із
серозно-геморагічним
запаленням шкіри і лімфат.
вузлів, рідше легень, кишок
або у формі сепсису, що
супроводжується тяжкою
інтоксикацією і гарячкою

3.  Сибірка актуальна інфекційна хвороба передусім для
тваринницьких ферм, що завдає значних економічних
збитків. У разі виникнення епізоотій серед тварин
виникає реальна небезпека зараження людей. В
останні роки у деяких регіонах України (Волинська,
Донецька, Херсонська, АР Крим) зареєстровані групові
спалахи сибірки серед с/г тварин і людей. Це тяжка
інфекція з можливим летальним кінцем, особливо у
разі розвитку сепсису.
 Прогноз щодо сибірки в Україні не можна вважати
сприятливим, оскільки у нас нараховується більш як 10
тис стаціонарно-неблагополучних пунктів, грунти яких
забруднені збудниками сибірки. Їх існування зумовлює
постійну загрозу появі нових осередків сибірки серед
тварин і людей.

4. Бактеріологічна зброя - Сибірська виразка
При словах «сибірська виразка» ми в першу чергу
згадуємо лихоманку "поштової тероризму», яка охопила
багато країн світу в 2001-2002 роках. Тоді з вини
невідомих зловмисників десятки людей були інфіковані
бактеріями цього найнебезпечнішого захворювання, а
деякі з них померли. Однак при цьому далеко не всі
пам'ятають, що рівно 30 років тому, в 1979 році, в СРСР
стався, мабуть, найбільший в історії інцидент, пов'язаний
з масовим зараженням населення бацилами сибірської
виразки в небойових умовах. За опублікованими нині
даними, тієї весни в Свердловську, найбільшому місті
Уралу, від невідомого захворювання загинули 64 людини,
проте незалежні дослідники вважають, що насправді
число жертв обчислювалося тисячами.
Між іншим, спецслужби до цих пір так остаточно і не
встановили, хто ж у 2001 році розсилав поштою порошок
зі спорами сибірської виразки - терористи бен Ладена
або ж зійшов з розуму бактеріолог, який вирішив кинути
виклик всьому світу. Так чи інакше, але для фахівців
абсолютно очевидно одне: в наш час навіть
супергеніальний вчений не здатний самотужки створити
бойові штами смертоносних бацил, на зразок
сибірської виразки, щоб потім шантажувати ними цілі
країни й континенти. Таке під силу лише потужної, добре
фінансованої організації - неважливо, терористичної чи
державної. Тим більше що ще зовсім недавно секретні
плани ведення бактеріологічної війни лежали в сейфах
генеральних штабів багатьох армій світу

5. Bacillus anthracis – велика грам
позитивна паличка, що у
зараженому організмі утворює
капсулу. За несприятливих умов
довкілля і доступі кисню
перетворюється у надзвичайно
стійки спори. Влітку у чорноземі
при достатньо високій вологості
спори можуть проростати, і
мікроби починають
розмножуватися. Вегетативна
форма гине у трупі через 1-3
доби, при 550
С – через 15 хв, при
кип’ятінні майже миттєво (1-2хв).
Ефективно знищують палички
розчини сулеми 1:1000,
У грунті, гною, дубленій шкірі
спори зберігаються десятки
років. Вони дуже стійкі: пряме
сонячне світло витримують 100
год, кип’ятіння 5-10 хв,
автоклавування при t 1100
С – 40
хв. Згубні для спор активовані
розчини хлораміну, гарячого
формальдегіду,
Етіологія

7.  Передусім травоїдні домашні тварини: вівці, кози,
корови, коні рідше – свині, які протягом усього періоду
хвороби виділяють збудників з сечею, калом й ін.
виділеннями. Особливістю сибірки останнім часом є
те, що в епізоотичний процес включилися хутрові звірі
(норки). Цей факт зареєстровано в Україні вперше.
Після загибелі хворої тварини зараженими є всі органи і
тканини. Хвора на сибірку людина може бути
джерелом лише теоретично.
 Від хворих тварин здоровим ця інфекція передається
через забруднені корми і воду, рідше через
кровосисних комах. Забруднений спорами збудників
сибірки грунт є небезпечним для худоби і людини й
залишається резервуаром інфекції багато років

8. Сибірка здатна передаватися за допомогою усіх 4 механізмів.
Провідний механізм – контактно-рановий. Зараження людей
шкірною формою, на яку припадає 95% випадків сибірки,
відбувається у разі проникнення збудників через пошкоджену шкіру –
при безпосередньому контакті з хворою твариною (під час догляду
за нею, забою) чи сировиною від неї (при обробці м’яса, шкури,
шерсті, кісток). Описані зараження через вироби із сировини,
контамінованої бактеріями: шапки, коміри, кожухи, валянки,
рукавиці, щіточки для гоління тощо. У деяких випадках відбуваються
зараження від грунту (хода босоніж, земляні роботи, зокрема на
скотомогильниках).
 Аліментарний шлях у разі вживання свіжих молокопродуктів або
недостатньо термічно обробленого м’яса, одержаних від хворої
тварини.
 Аерогенний – при вдиханні пилу зі спорами, зокрема під час роботи
з шерстю тварин.
 Можливі також трансмісивні зараження при укусах мух-жигалок і
ґедзів, які механічно переносять збудників від хворих тварин та їх
трупів

10.  Епідемічною особливістю сибірки є наявність
так званих ґрунтових осередків інфекції –
пасовиськ, забруднених спорами (як
правило у місцях колишніх
скотомогильників). Для цієї хвороби
характерна чітка літньо-осіння сезонність,
що зумовлено переважним інфікуванням
тварин (а від них і людей) на випасах і при
укусах літаючими комахами. Хворіє
переважно сільське населення, причому
захворюваність має чіткий професійний
характер (уражаються тваринники,
ветеринари, працівники м’ясокомбінатів).
 Сприйнятливість людей при контактному
шляху зараження невисока (до 20%) при
аерогенному – досягає 100%.

11.  Збудник проникає через ушкоджену шкіру,
зрідка- слизові оболонки травного каналу чи
дих. шляхів. Відповідно розвиваються шкірна,
кишкова і легенева форми. При шкірній
формі на місці проникнення мікробів
виникає серозно-геморагічне запалення з
некрозом у вигляді карбункула. По лімф.
судинах збудник потрапляє в найближчі
л/вузли, спричиняючи їх запалення.
Зараження через слизові оболонки
призводить до розвитку сепсису з
ураженням внутрішніх органів і тяжкими
ускладненнями, що можуть призвести до
смерті.

12. Інк. період від декілька годин до 8 діб,
найчастіше 2-3 діб.
Виділяють такі форми:
 Шкірна
 Легенева
 Кишкова
 Септична

13. Найчастіше спостерігається локалізована (шкірна)
форма з ураженням відкритих ділянок тіла- щік, повік,
лоба, шиї, кисті, передпліччя. На місці проникнення
збудника виникає щільна червоно-синюшна плямка, що
швидко перетворюється у вузлик (папулу). Наростають
відчуття печії і свербіння. Швидко за одну добу, папула
перетворюється в пухирчик (везикулу), що заповнюється
жовтою (потім кров’янистою) рідиною і тріскає. Внаслідок
утворюється виразка з темно-коричневим дном,
припухлими краями і кров’янистими виділеннями. По
краях виразки утворюються вторинні (дочерні) пухирчики,
за рахунок яких відбувається розширення виразки. Через
1-2 тижні у центрі виразки утворюється чорний, щільний
струп, що нагадує вуглинку, оточений запальним багряно-
синюшним валиком. Струп і навколишній набряк не
болючі і не чутливі навіть до глибоких уколів голкою, проте
відчуття дотику збережене. Так формується карбункул
діаметром до 8-10см, який не нагноюється. Довколо нього
поширюється виражений набряк, особливо в місцях, де є
пухка підшкірна клітковина ( на обличчі)

15. Шкірна форма сибірської виразки
при локалізації на обличчі - шиї

16. Так виглядає виразка приблизно на 10 день хвороби

19. Дуже небезпечний набряк на губах,
оскільки він може поширитись на гортань
і спричинити асфіксію. При постукуванні
перкусійним молоточком по ділянці
набряку відзначається драглисте
тремтіння (симптом Стефанського).
Згодом набряк зменшується, струп
відпадає. На його місці утворюється
рубець. Відзначається збільшення л/вузлів.
Шкірна форма супроводжується аг.
слабкістю, болем голови, підвищенням Т.
В ан. крові- нейтрон. лейкоцитоз із
паличко ядерним зсувом, збільшена ШОЕ.

20. Починається гостро- озноб,
Т швидко до 40*С,
кон’юнктивіт (сльозотеча,
світлобоязнь, гіперемія
кон’юнктив), катаральні
явища (чхання, нежить,
хриплий голос), а також
кашель з рідким, пінистим
слизо-кровянистим
харкотинням. Біль в грудній
клітці, задишка, ціаноз,
тахікардія (до 120-140 в хв.),
знижується АТ і мокротиння
стає желеподібним
(малинове желе) Смерть
через 2-3 дні на фоні
набряку легень та ІТШ

21. Рентген у пацієнтів з легеневою формою сибірської виразки показує
двосторонній випіт і розширення середостіння

22. Виражена інтоксикація, підвищена Т,
гострий ріжучий біль в животі,
проносом і блюванням з домішками
крові. Живіт здутий, перистальтика
ослаблена чи відсутня, парез
кишечника Ознаки подразнення
черевини, виникає перфорація кишок
із розвитком гемор. перитоніту. Печінка
і селезінка не збільшені

23. СИБІРКОВИЙ сепсис перебігає дуже
тяжко- гемор. висипка, часті кровотечі з
носа, ясен, шлунка, матки,
крововиливи у шкіру. позит.
менінгіальний синдром, затьмарена
або відсутня свідомість,судоми, іноді
збудження. Нерідко уражуються легені,
кишки, селезінка, виникає гостра
недостатність надниркових залоз і
нирок. Як правило смерть через1-2 дні
на фоні гострого колапсу.

24.  При виникненні карбункула на губі
набряк поширюється на дих. шляхи і
призводить до асфіксії і смерті.
 При генер. формі-септичний шок, дих.
недостатність, набряк легень,
кишкова кровотеча, перитоніт, набряк
головного мозку.

25.  Дослідження проводяться в
лабораторіях ОНІ СЕС.
 Матеріал беруть у стерильний посуд
біля ліжка, дотримуючись правил
роботи з ОНІ. Вміст везикул, виділення з
виразок, з-під струпа збирають
пастерівською піпеткою, яку негайно
запаюють (можна стерильним
тампоном чи попередньо
прокип’яченою ниткою, яку просякають
вмістом пухирців або виразок і
поміщують у пробірку. У стер. посуд-
мокротиння, кров. Посуд пакують у
бікси чи деревяні ящики, пломбують.
Матеріал засівають у лабораторії на
МПА, МПБ, желатин, згорнуту
сироватку. МЕТОД-бактеріологічний
(основний) виділяють чисту культуру з
матеріалу від хворого

26. -експрес-метод- РІФ

27. -біологічний на мишах і гвінейських свинках
-Шкірна алергічна проба з антраксином )гідролізат
сибіркових бацил з кінця 1-го тижня хвороби. облік
через 24-48 год. при позитивній пробі гіперемія і
інфільтрат не менше 8 мм.
-реакція Асколі для дослідження тваринницької
сировини. дозволяє виявити специфічний сибірковий
антиген.

28.  Лікування комплексне, що складається з етіотропної, патогенетичної та
симптоматичної терапій. Такоб необхідно дотримання постільного
режиму на період захворювання та дотримання лікувального
харчування - стіл № 13, а при важких випадках переходять на
ентерально-парентеральне харчування (тобто частково звичайне
годування, а частково - внутрішньовенно крапельно-).
 1. Етіотропна терапія спрямована на знищення збудника, із
застосуванням таких препаратів як: ампіцилін, доксициклін,
рифампіцин, пефлоксацин, ципрофлоксацин, гентаміцин, амікацин -
їх поєдную між собою і застосовують у відповідних вікових дозуваннях
протягом 7 днів, а при важких течіях - протягом 14 днів.
 2. Патогенетична терапія полягає у веденні протисибіркового
імуноглобуліну.
 3. Місцеве лікування полягає тільки в обробці уражених ділянок шкіри
розчинами антисептиків. Пов'язки не накладають, хірургічне лікування
не застосовують, т.к це може спровокувати генералізацію інфекції.
 4. При розвитку життєво небезпечних ускладнень (ІТШ -
інфекційнотоксичний шок) застосовують преднізолон (найсильніший
ГКС), проводять дезінтоксикаційну терапію, спрямовану на боротьбу з
гемодинамічними порушеннями - застосовують полііонних розчини з
додаванням поліглюкіну, реополіглюкіну або гемодез.

29.  Виписку видужуючих пацієнтів при
шкірній формі проводять після
відторгнення струпа і формування
рубця. При генералізованих формах
виписують після повного клінічного
одужання та дворазового негативного
результату бактеріологічних
досліджень з 5 денним інтервалом.
Ведення таких хворих на домашньому
стаціонарі неприпустимо

31.  Ветеринарна: виявлення та своєчасна діагностика з подальшим
лікуванням або забоєм хворих тварин, епізоотологічне обстеження
вогнища, знезараження трупів, знищення м'яса / шкур / вовни
полеглих тварин, поточна і заключна дезінфекція в осередку,
оздоровлення скотомогильників / пасовищ / несприятливих по
збудника територій, а також планова імунізація живою вакциною
сібірковою сільськогосподарських тварин в несприятливих пунктах
 Медикосанітарні заходи:
• контроль за дотриманням загальносанітарних норм при заготівлі,
зберіганні, транспортуванні та переробці сировини тваринного
походження;
• вакцинопрофілактика живою споровою сухою бескапсульованою
вакциною - дворазово планово (на потенційно небезпечних
територіях) або позапланово (за епідемічними показаннями з
наступною ревакцинацією щорічно);

32. • епідемічне обстеження вогнища, з подальшою
поточної і заключної дезінфекції;
• своєчасна діагностика, госпіталізація та лікування
хворих;
• заборона на проведення розтину хворих через
високий ризик зараження спорами;
• особам, які контактують з хворими людьми або
тваринами вводять протисибірковий імуноглобулін
і етіотропні препарати протягом 5 днів, і
контактувавшого спостерігають протягом 14 днів