1. Гострі респіраторні вірусні інфекції у дітей

2. Гострi респiраторнi хвороби (ГРХ) - це велика група вiрусних i бактерiйних iнфекцiй дихальних шляхiв, якi супроводжуються гарячкою, iнтоксикацiєю i катаральними явищами.

3. ЕТІОЛОГІЯ Грип (ортоміксовіруси) парагрип; респiраторно-синцитiальна iнфекцiя (параміксовіруси) риновiрусна iнфекцiя ентеровіруси (пікорнавіруси) аденовiрусна iнфекцiя респіраторні коронавіруси

4. ГРИП Грип-гостре респіраторне вірусне захворювання, що характеризується вираженими симптомами інтоксикації та переважним враженням верхніх дихальних шляхів, в першу чергу трахеї.

5. Збудник грипу являє собою вiрiон розмiром 80-100 нм, внутрішня частина - нуклеокапсид складається iз однон и ткової РНК (подвійна спіраль), оболонка трьохшарова (білкова мембрана та подвійний шар ліпідів)

6. До складу бiлкової оболонки входять два дуже важливi антигени - гемаглютинiн і нейрамінідаза. Вони позначаються буквами Н і N вiдповiдно. Обидва змiнюються при взаємодiї з iмунним органiзмом. У результатi часткової змiни гемаглютинiна i нейрамiнiдази (антигенний дрейф) виникають варiанти вiрусу, якi обумовлюють нову епiдемiю.

7. Епiдемiологiя. Основним джерелом iнфекцiї є людина: здорова особа в кiнцi iнкубацiйного перiоду, хворий протягом усього перiоду захворювання - у середньому 5-7 днiв реконвалесцент - доведено, що в окремих осiб вiрус може зберiгатись до 14-15 дiб.

8. Патогенез ГРВІ Довгий час основним шляхом передачі інфекції вважався повітряно-крапельний. Ще у 1996 p . було встановлено, що передача вірусів грипу та інших збудників ГРВІ у більшості випадків відбувається контактним шляхом, особливо при потисканні один одному руки, з наступним потраплянням в дихальні шляхи через слизову оболонку носа і очей. Здорові люди з нормальною імунною системою високочутливі до вірусних інфекцій при проникненні вірусу через ніс. Твердження, що підвищена чутливість до респіраторних вірусів виникає лише при ослабленій імунній системі, є одним з головних міфів щодо грипу та інших ГРВІ. Під час інфікування вірус грипу прилипає, а потім проникає в клітини респіраторного тракту, переважно трахеї і бронхів, де відбувається реплікація вірусу з деструкцією клітин господаря, на що імунна система реагує виробленням цитокінів, які викликають загальну запальну реакцію. Віремія не характерна. Виділення вірусу з респіраторним секретом продовжується 5-10 днів, а у дітей цей період може бути ще довшим.

9. Вірус грипу А зазвичай спричинює важке захворювання і вражає усі вікові категорії населення. Інфікуватися вірусом грипу А може не тільки людина, але й деякі тварини (наприклад, свиня) та птахи. Вірус грипу В зазвичай призводить до менш важких проявів хвороби, переважно хворіють діти. Незважаючи на більш легкий перебіг грипу В, він може асоціюватися з синдромом Рея. Вірус грипу В більш стабільний у антигенному відношенні, ніж вірус грипу А, тому не буває причиною пандемій. Він вражає тільки людину. Вірус грипу С рідко описується як причина захворювань у людини, частіше інфекція перебігає в субклінічній формі.

10. КЛАСИФІКАЦІЯ ГРИПУ За типом: типова – катаральна, субтоксична, токсична, токсико-катаральна; атипова – стерта, блискавична або гіпертоксична За основним синдромом: з синдромом крупу, з первинним раннім ураженням легень, з церебральним синдромом, з абдомінальним синдромом, з геморагічним синдромом За тяжкістю: легка, середньої тяжкості, тяжка

11. Клініка грипу 1. Зимова сезонн і сть(від грудня до березня) 2. Початок раптовий: озноб, головний бiль, лихоманка (інкубаційний період 2 – 5 днів) 3. Бiль голови переважно в дiлянцi лоба, надбрiвних дуг, рiдше у скронях, з переходом на очнi яблука. Незабаром приєднуються бiль i ломота в м'язах, великих суглобах i попереково-крижовiй дiлянцi, вiдчуття жару та рясне потiння. 4. Р i зко пог i ршується самопочуття, наростає слабк i сть, відмова від їжі, дратує яскраве св i тло, шум. Хворий кволий, сонливий . 5. Хворі діти в i дзначають, що їм закладає н i с, дере в горл i , часто чхають. З'являється сухий кашель, який супроводжується дряпанням i болем за грудиною. Часто приєднується осиплiсть голосу, вiдчуття стиснення у груднiй клiтцi, легка задишка.

12. При оглядi хворого привертають увагу гiперемiя i одутлiсть обличчя, блиск очей, помiрний кон'юнктивiт, сльозотеча. На губах i нiздрях нерiдко з'являються герпетичнi висипання. У легенях часто виявляють жорстке або ослаблене везикулярне дихання, розсiянi сухi хрипи. На рентгенограмi спостерiгаються тіні за рахунок ущільнення судин і бронхiв, що помилково можна сприйняти за пневмонiю. Гарячковий перiод триває 2-5 днiв, значно рiдше 6-7 днiв. Одужання повне, якщо не виникають ускладнення. У деяких випадках після перенесеного грипу виникають виснажлива депресія і астенія. При дослiдженнi кровi в розпал хвороби виявляють лейкоцитоз і з незначним паличкоядерним зсувом, вiдносний лiмфоцитоз i моноцитоз. ШОЕ частіше в межах норми.

13. На тлi грипу можуть виникати рiзноманiтнi ускладнення, частiше з боку органiв дихання. До них належать: 1) бронхiт, який домінує в клінічній картині й триває понад 5 дiб, 2) бронхiолiт, 3) пневмонiя. Другу групу ускладнень становлять запалення додаткових п азух носа , пiднебiнних мигдаликiв i середнього вуха: гайморит, фронтит, тонзилiт, отит. Рiдше виникають iнфекцiйно-токсичний шок, мiокардит, менiнгоенцефалiт, пiєлоцистит, тромбофлебiт, а також загострення супутнiх хронiчних хвороб - ревматизму, туберкульозу, нефриту тощо.

14. Лабораторна діагностика Під час епідемії діагноз грипу, звичайно, ставиться на підставі характерних симптомів. Останнім часом з'явилися так звані швидкі тести для діагностики грипу А, які можливо використовувати навіть в домашніх умовах. В Україні використовують « Citotest Influenza A + B » компанії « Pharmasco » не є швидким методом, тому що IgG-антитіла з'являються не раніше 5 днів від початку захворювання. Серологічне підтвердження (визначення IgG-антитіл) є доступною, але діагностичне значення має підвищення не менше ніж в 4 рази титрів антитіл в парних сираватках, які беруться з інтервалом 10-21 день. Тобто для вирішення питань лікування хворого ця методика не може бути корисною. Реакція гемаглютинації (вірусні антитіла можуть аглютинувати еритроцити людини або курячі) Виділення вірусу та ідентифікація вірусного типу займає мінімум 3-4 дні, тому отримані дані мають значення для уточнення етіології епідемії, а не для вирішення підходів для ведення конкретного пацієнта. Вірус можна виділити з назофарингіальних змивів шляхом посівів на курячих ембріонах.

15. Парагрип (paragrippe) – гостра антропонозна вірусна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передачі, перебігає з переважним ураженням гортані та бронхів(син дром крупу ), помірною інтоксикацією і гарячковою реакцією.

16. Етіологія, епідеміологія РНК-вірус. Розрізняють 4 серотипи(у дітей в 20% спричинені вір.парагрипу 1-го і 2-го типів) Нестійкий у зовнішньому середовищі Джерело інфекції-хвора людина Займає друге місце серед усіх ГРВІ Переважно хворіють діти раннього віку Підйом захворюваності в холодну пору року

17. Класифікація парагрипу Гострий катар дихальних шляхів Назофарингіт Риніт Ларинготрахеобронхіт Бронхіт, пнвмонія Синдроми: обструктивний, несправжній круп

18. КЛІНІКА Інкубаційний період 2 -7 діб Гострий початок, лихоманка до 37,5-38,5, в ’ ялість, зниження апетиту. Симптоми інтоксикації виражені помірно Ніс закладений, серозно-слизові виділення Голос осиплий,турбує сухий, грубий, “ гавкаючий ” кашель

19. По ступеню звуження просвіту гортані розрізняють: стеноз I ступеню (компенсований) - захриплість голосу, у спокої подих рівний, незначне втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, кислотно-основний стан і рО2 крові в межах норми; стеноз II ступеню (субкомпенсований) - дитина збуджена, подих гучний, в акті дихання бере участь допоміжна мускулатура, виражене втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, шкірні покриви яскраво-червоного кольору, потім з'являється ціаноз, пульс частий і напружений, субкомпенсований метаболічний або змішаний ацидоз; стеноз III ступеню (декомпенсований) - дитина збуджена або загальмована, гучний, чутний на відстані, подих, ціаноз носо-губного трикутника, липкий холодний піт, тахікардія, розширення границь серця, ознаки застою в малому колі кровообігу, зіниці розширені, гавкаючий кашель, змішаний респіраторний і метаболічний ацидоз, гіпоксемія; стеноз I V ступеню (асфіктичний) - настає асфіксія і смерть від гіпоксичної коми.

20. Ретроспективна діагностика парагрипу можлива за допомогою РГГА або РЗК з парними сироватками крові, забраними на початку захворювання і через 2-3 тижні. Діагностичним вважають зростання титру антитіл у 4 рази і більше. Але до результатів серологічних реакцій треба ставитись обережно, бо віруси парагрипу мають антигенну спорідненість із збудником епідемічного паротиту. У хворих дітей на паротит виявляються антитіла, які можуть сприйматись помилково за парагрипозні. Імуноферментний метод.

21. Респіраторно-синцитіальна інфекція (infectio respiratoria syncytialis) – гостра антропонозна вірусна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передачі, яка перебігає з переважним ураженням нижніх відділів дихальних шляхів і помірною інтоксикацією.

22. Інкубаційний період 3-6 днів У ранньому віці респіраторно-синцитіальна інфекція також починається з риніту або назофарингіту. Через 2-3 дні приєднується бронхіт або бронхіоліт. Зростаюча при цьому кволість обумовлена розвитком дихальної недостатності, явища інтоксикації помірні. Кашель стає тривалим, приступоподібним і болючим. З’являються задишка і ціаноз. У легенях вислуховується безліч розсіяних дрібно- і середньопухирчастих хрипів. Приєднується емфізема легень, на що вказує тимпанічний відтінок перкуторного звуку. При розвитку бронхіоліту дихання частішає до 60-80 за 1 хвилину.

23. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення судинного малюнку, підвищення прозорості легень за рахунок обтураційної емфіземи, посилення малюнка бронхів

24. Задишка змішаного типу з переважанням експірації, втягуванням епігастральної ділянки і міжреберних проміжків. Подібна картина спостерігається біля тижня і поступово зникає.

25. Приблизно в кожної 4-5-ої дитини в ранньому віці респіраторно-синцитіальна інфекція перебігає з пневмонією. Поряд із задишкою та акроціанозом відзначаються підвищення температури тіла і лейкоцитоз. При рентгенологічному дослідженні легень на фоні помірної емфіземи виявляються вогнищеві тіні, часом ателектази. Часто збільшені печінка і селезінка (можливе підвищення рівня білірубіну та трансаміназ).

26. Риновірусна інфекція (rhinovirosis) – гостра антропонозна вірусна інфекція з повітряно-крапельним механізмом передачі, що перебігає з переважним ураженням слизової оболонки носоглотки і сильним нежитем.

27. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ Джерело інфекції – хворий протягом усього захворювання (1-2 тижні) Частіше хворіють діти дошкільного віку і дорослі (25% від усіх ГРВІ) Рівень захворюванності підвищується в осінньо-зимовий період і ранньої весни

28. КЛІНІКА Інкубаційний період 1-6 діб(в середньому 2-3 дні) Закладеність носа, чхання, слизисті та водянисті виділення з носа Покашлювання, дертя в горлі, кон ’ юнктивіт із сльозотечею Температура тіла нормальна чи субфебрильна Ніс набрякший, рот напіввідкритий,слизова оболонка носа гіперемована, набрякла Тривалість захворювання не перевищує 2 тижні

30. Аденовірусна інфекція – гостра антропонозна вірусна хвороба спричинена ДНК-вірусом з переважним повітряно-крапельним механізмом передачі та ураженням органів дихання, очей і лімфатичних вузлів.

31. Етіологія, епідеміологія ДНК-вмісний вірус, діаметром 70-90нм 47 серотипів, 4 групи У дітей ГРВІ найчастіше -3,4,7,14,21 серотипи Серотипи 12 та 18 мають онкогенні властивості Стійкі у зовнішньому середовищі Резервуар та джерело-хворий та носій До 3-7 дня вірус виділяється з секретом вдш та кон ’ юнктиви З перших днів хвороби до 3-х тижнів – з фекаліями (іноді до 50 днів та більше)

32. Можлива передача вірусу харчовим шляхом, через предмети побуту, трансплацентарно Найбільш сприйнятливі діти віком від 6 міс до 3 років. Новонароджені хворіють рідко завдяки наявності материнського імунітету. Діти старшого віку і дорослі мають гуморальний імунітет до циркулюючих у місцевості аденовірусів. Набута несприйнятливість, очевидно, підсилюється новими контактами з вірусом. Імунітет типоспецифічний і не захищає від зараження аденовірусом іншого типу .

33. Класифікація аденовірусної інфекції За основним синдромом: катар дихальних шляхів, рино-фаринго-кон ’ юнктивальна лихоманка, кон ’ юнктивіт, кератокон ’ юнктивіт, тонзилофарингіт Додаткові синдроми: синдром крупу, обструктивний синдром, синдром діареї, плівчастий кон ’ юнктивіт За тяжкістю: тяжка, середньої тяжкості, легка Аденовірусна інфекція, фаринго-кон ’ юнктивальна лихоманка, синдром діареї, тяжка форма

34. КЛІНІКА Інкубаційний період від 2 до 12 діб(в сер. 5-7 діб) Хвороба починається з підвищення температури тіла, ознобу, болю голови, зниження апетиту Явища інтоксикації виражені слабо Обличчя червоне, одутловате. Значна ін ’ єкція склер, с-м “ піска ” . Сдизова оболонка носоглотки і кон ’ юнктиви гіперемійовані З 1-го дня дуже рясні ринорея і сльозотеча

35. У дітей молодшого віку нерідко виникає гострий ларинготрахеобронхіт. Основні ознаки – осиплий голос, грубий болісний кашель, експіраторна задишка, здуття легень, сухі та вологі хрипи. Однак стенотичне дихання і типовий круп виникають дуже рідко. Характерна лімфаденопатія, особливо шийних лімфовузлів, може спостерігатись збільшення печінки, селезінки, короткочасний поліморфний висип Ще тяжче перебігають аденовірусні пневмонії, що спричиняються частіше вірусом серовару 4 і бактерійними нашаруваннями. Вони дрібновогнищеві або зливні, рентгенологічно відрізняються полісегментарністю, обширністю і стійкістю. Тривають біля місяця і більше, у дітей перших років життя можуть мати рецидивний перебіг, можливе абсцедування

36. ПРОФІЛАКТИКА Аденовірусна вакцина перебуває на стадії випробування У період епідспалаху практикують роз ’ єднання дітей на 10 днів після виявлення останнього хворого Слід пам ’ ятати, що маска з 5 шарів марлі затримує майже всі (99,8%) крапельки слини і слизу із наявними збудниками, що в 8-10 разів зменшує ризик зараження оточуючих !!!

37. Лікування 1. Базисна терапія (Наказ МОЗ України №354). ліжковий режим до нормалізації температури; молочно-рослинн а , збагачена вітамінами дієту; вживання великої кількості рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні води, соки, морси тощо; при закладенні носу у дітей до 6 місяців зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судинозвужувальні дитячі краплі для носа, але застосовувати їх не довше 3 днів; при сухому, болісному кашлі призначають протикашльові засоби;

38. при вологому кашлі з важким виділенням харкотиння - муколітичні препарати (амброксол, ацетилцистеїн); при довготривалому кашлі - грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.); температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,3 0 С. не рекомендується застосовувати судинозвужувальні препарати короткої дії — ефедрин, нафазолін (нафтизин, санорин тощо) і тетризолін (тизин), тому що після використання таких препаратів спостерігається так званий зворотний набряк слизової оболонки носа. Перевага надається судинозвужувальним препаратам подовженої дії — оксиметазоліну (називін та ін.), силометазоліну (галазолін, отривін та ін.), що дозволяє зменшити частоту їх призначення. Непогано зарекомендували себе у дітей краплі для носа з фенілефрином — «Віброцил».

39. Відхаркувальні засоби Показані для покращання мукоціліарного кліренсу трахеобронхіального дерева, а протикашльові засоби – при тривалому сухому непродуктивному кашлі. I. Препарати, що стимулюють відкашлювання (секретомоторні, регідранти): А) рефлекторної дії: рослинні (коріння алтея, трава і побіги багульника, кореневище і коріння див’ясила, листя мати-й-мачухи, багато інших), напівсинтетичні і синтетичні засоби та ліки на основі лікарських рослин; Б) препарати резорбтивної дії (калія йодид, натрію гідрокарбонат, ефірні масла тощо); II. Препарати, що розріджують бронхіальний секрет (бронхосекретолітичні, муколітичні): А) протеолітичні ферменти – трипсин, хімотрипсин; Б) синтетичні муколітики – амброксола гідрохлорид, ацетилцистеїн, карбоцистеїн. ІІІ. Протикашльові препарати- пакселадин, глаувент, тусин, кодтерпин. Слід пам’ятати, що антигістамінні препарати призначають в окремих випадках з вираженим ексудатовим компонентом, оскільки вони володіють «висушуючою» дією на слизову бронхів, підсилюють непродуктивний кашель, небезпечні у разі наявності і без того в'язкого характеру секрету.

40. Класифікація противірусних препаратів 1. Хіміопрепарати 2. Препарати інтерферону 3. Рекомбінантні інтерферони 4. Індуктори інтерферону 5. Гомеопатичні та антигомотоксичні препарати 6. Препарати специфічної профілактики (вакцини)

41. Хіміопрепарати Аномальні нуклеозиди: ацикловір, ганцикловір, фамцикловір, рибавирін - інгібірують синтез вірусної РНК, ДНК; Похідні адамантана: ремантадін, оксолін, адамантан, альгірем – подавляють транскрипцію вірусної РНК; Арбідол, гропринозин, протефлазід-інгібують вірус-специфічні білки

42. Ремантадин, який довгий час був одним з основних етіотропних препаратів проти грипу, з 2006 p . не рекомендується ВООЗ у зв'язку зі зростанням до нього резистентності вірусу. З 1999 p ., коли Американська організація FDA дала дозвіл на застосування озельтамівіру (таміфлю), він стає препаратом вибору для лікування грипу, у тому числі пташиного та свинячого. Озельтамівір — це пероральний інгібітор нейрамінідази вірусів А і В. Лікування потрібно розпочинати в перший або другий день появи симптомів грипу протягом 5 днів. В Україні в 2007 p . зареєстрована дитяча форма озельтамівіру — «Таміфлю» (порошок для приготування суспензії).

43. Інтерферони Інтерферон лейкоцитарний; a- інтерферон (егіферон); Реаферон; Інтрон – А Блокують синтез вірус-специфічних білків

44. Рекомбінантні інтерферони Віферон-1, віферон-2; Грипферон; Лаферон; Кіпферон

45. Індуктори інтерферону Циклорферон (неовір, камедон); Аміксин; Стимулюють синтез ендогенного інтерферону в організмі

46. Гомеопатичні та антигомотоксичні препарати Афлубін; Інфлюцид; Енгістол; Вібуркол; Грип-хель; Еуфорбіум-композитум. В наш час не отримано достатніх доказів їх терапевтичної дії та клінічної ефективності при грипі та інших ГРВІ. Саме тому у більшості цивілізованих країн Заходу гомеопатичні засоби ніколи не фігурують у протоколах лікування алопатичної, державної медицини.

47. Покази до призначення антибіотиків при ГРВІ: приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які викликані хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками). Звичайно використовують групу пеніциліну, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулоновою кислотою чи сульбактамом, цефалоспориниІ-ІІ покоління , макроліди.

48. Профілактика ГРВІ: Специфічна (грип) – “Ваксігрип”, “Флюарикс”, “Грипол”, “Інфлувак”, “Інфлексал В” Хіміопрофілактика – арбідол, «Таміфлю» Протиепідемічні заходи - під час контакту з хворим показане використання марлевих респіраторів, часте миття рук, полоскання рота та горла.

49. Покази до вакцинації проти грипу діти з хронічними захворюваннями бронхо-легеневого тракту; діти з хворобами серця із зміненою гемодинамікою; діти з гемолітичними анеміями; діти з цукровим діабетом; діти, які отримують імуносупресивну терапію; діти з метаболічними захворюваннями; діти з хронічними захворюваннями нирок; діти, які отримують аспіринову терапію у зв'язку з ревматоїдним артритом, тощо; діти з ВІЛ-інфекцією; діти, які знаходяться у закритих дитячих установах. Вакцинація проводиться восени за 1-1,5 місяці до сезонного підвищення захворюваності на грип

50. Дякую за увагу