Повітряно - крапельні інфекції. Лікувальна справа

1. ОКУ «ПМФК ім.В.О.Жуковського»
АКУШЕРСЬКО – ПЕДІАТРИЧНА
ЦИКЛОВА КОМІСІЯ

2. ЛЕКЦІЯ № 18
“ ПОВІТРЯНО –
КРАПЛИННІ
ІНФЕКЦІЇ”

3. План лекції:
• Дифтерія.
• Кашлюк,
паракашлюк
• Кір, краснуха,
скарлатина
• Вітряна віспа
• Епідемічний паротит
• Менінгококова
інфекція

4. Дифтерія
• гостре інфекційне захворювання, яке
викликається паличкою Лефлера та
характеризується утворенням
фібринозних нальотів у місці інвазії
збудника, найчастіше на слизових
оболонках ротоглотки та дихальних
шляхів, загальною інтоксикацією,
ураженням серцево-судинної, нервової
систем та нирок

5. Д Ж Е Р Е Л О І Н Ф Е К Ц І Ї
АЛІМЕНТАРНИЙ
Ш Л Я Х И П Е Р Е Д А Ч І
Б А К Т Е Р І О Н О С І Ї
(ГОЛОВНЕ ДЖЕРЕЛО ІНФЕКЦІЇ)
ХВОРІ НА ДИФТЕРІЮ
Е П І Д Е М І О Л О Г І Я
ПОВІТРЯНО-КРАПЕЛЬНИЙ
КОНТАКТНО-ПОБУТОВИЙ

6. ПАТОГЕНЕЗ
• Збудником захворювання є Corynebacterium diphtheria.
Виробляючи дифтерійний токсин, вона викликає захворювання.
Вхідними воротами інфекції найчастіше є слизова оболонка
порожнини рота, носа, гортані. Коринебактерії поширюються на
клітини тканин і починають виробляти екзотоксин – речовину,
що викликає загибель клітин організму.
• Екзотоксин надає місцеву, і загальну дію при поширенні по
судинному руслу. При попаданні дифтерійної палички на
глоткові мигдалини з уражених клітин відбувається виділення
специфічної рідини, при згущенні якої формується щільна
фібринозна плівка сіруватого кольору.

7. Дифтерія

9. Чинники, що
сприяють
розвитку
захворювання
Сприятливий епідеміологічний чинник.
Імунодефіцитні стани.
Зниження прошарку імунізованих дітей
серед дитячого населення.
Хронічні процеси носової та ротової
частин глотки.
Часті захворювання на ГРВІ.

12. Класифікація
Відповідно до МКХ-10 дифтерію поділяють на такі форми:
 Дифтерія глотки/ротоглотки (дифтерійна мембранозна ангіна, тонзилярна дифтерія) (А36.0);
 Дифтерія носоглотки (А36.1);
 Дифтерія гортані (ларинготрахеїт дифтерійний) (А36.2);
 Дифтерія шкіри (А36.3);
 Інша дифтерія (переднього відділу носа, очей, статевих органів тощо) (А36.8);
 Дифтерія неуточнена (А36.9);
За поширенням патологічного процесу
 Локалізована — процес не виходить за межі одного анатомічного утворення;
 Поширена (розповсюджена) — процес, який почався в одному анатомічному утворенні,
переходить на прилеглі анатомічні утворення (мигдалики+глотка, мигдалики+слизова
оболонка рота);
 Комбінована — виявляють поєднання уражень різної локалізації (глотка+ніс, глотка+гортань
тощо).

13. Класифікація
За візуальним характером місцевого ураження
 Катаральна — набряк з ціанотичним відтінком, який переважає над гіперемією (почервонінням);
 Острівчаста / острівцева — на тлі набряку й ціанозу виявляють нашарування у вигляді острівців
різної величини, які не з'єднуються між собою;
 Плівчаста — уражені ділянки вкриті щільними нашаруваннями (плівками) сірого відтінку, які
майже не знімаються або тоді, коли їх вдалося зняти, то залишають після себе поверхню, що
кровоточить («кривава роса»).
За ступенем тяжкості
 Субклінічний;
 Легкий;
 Середньої тяжкості;
 Тяжкий;
 Гіпертоксичний.

17. Наказ № 354 від 09.07.2004 р.
• « Про затвердження
Протоколів діагностики та
лікування інфекційних хвороб
у дітей».
• ПРОТОКОЛ
ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ
ДИФТЕРІЇ У ДІТЕЙ

20. Клініка

21. Клініка

22. Клініка

24. Клініка

25. Клініка

28. Клініка

31. Клініка

32. Ускладнення • Дифтерійна кардіопатія;
• Міокардит;
• Токсична полінейропатія ;
• Метаболічна
енцефалопатія;
• Набряк головного мозку;
• Токсичний нефрозонефрит
• Імунокомплексний нефрит
• Гостра ниркова
недостатність
• ІТШ
• ДВЗ – синдром
• Серцево-судинна
недостатність
• Дихальна недостатність
• Поліорганна
недостатність
• Неспецифічні
ускладнення:
паратонзилярний
абсцес, отит, пневмонія.

35. Мазок з зіву
https://www.youtube.com/watch?v=48vU_bX7IoM

36. П Л А Н О Б С Т Е Ж Е Н Н Я Х В О Р И Х:
1. Загальний аналіз крові
2. Загальний аналіз сечі
3. Кал на яйця гельмінтів
4. Зіскоб на ентеробіоз
5. Пряма бактеріоскопія мазка
6. Мазок із зіва і носа на ВL
7. Мазок із зіва на патогенну флору та чутливість до антибіотиків
8. Кров на напруженість імунітету (захисний титр антитіл)
9. Консультація ЛОР та кардіолога
10. ЕКГ
11. Біохімія крові (сечовина, креатинін, загальний білок та
фракції, білірубін, трансамінази)
12. Група крові та Rh – фактор
13. Коагулограма

37. ЛІКУВАННЯ
• Госпіталізація
• Дієта
• Етіотропна терапія –
введення протидифтерійної
сироватки (ПДС)
• Антибактеріальна терапія
• Місцева санація ротоглотки
• Дезінтоксикаційна терапія
• Глюкокортикостероїди

38. Л І К У В А Н Н Я:
І. Ліжковий режим
ІІ. Введення протидифтерійної сироватки (ПДС)
Введення сироватки по Безредко:
Кінська сироватка розведена (1: 100) - введення внутрішньошкірно
папула ‹ 1 см негативна реакція
› 1 см позитивна реакція
підшкірне введення 0,1 мл нерозведеної ПДС
При відсутності загальної та локалізованої реакції через 45 ± 15 хв. необхідну кількість ПДС вводять
внутрішньомя’зово.
А) Доза ПДС визначається формою дифтерії, ступенем інтоксикації і не залежить від віку та
ваги хворого.
Б) Кратність введення визначається формою дифтерії.
Перша доза ДПС відповідає формі дифтерії
При локалізованій формі дифтерії вся доза ПДС вводиться одноразово.
При локалізованій і поширеній формі дифтерії інтервал між введеннями ПДС складає – 24 години
При пізніх строках від початку лікування первинна доза сироватки збільшується на 1/ 2 від курсової
дози, що вказана в таблиці.
В) ПДС – вводиться внутрішньомя’зево
Г) Тривалість введення ПДС не повинна перевищувати 2 доби.

39. ІІІ. Е т і о т р о п н а т е р а п і я
кларитроміцин (10 мг/кг/ 2 р добу)
М а к р о л і д и рулід 5-8 мг/кг/добу
Амоксіцилін 20 - 40 мг/кг
Рифампіцин 10 - 20 мг/кг
Цефалоспорини II і III покоління –
цефтазидим 50 – 100 мг/кг
цефуроксим 8 мг/кг

44. • IV. І н ф у з і й н а т е р а п і я
• (5% глюкоза, плазма, реополіглюкін) 20
– 30 мл/кг)
• V. Преднізолон – 2–3 мг/кг на добу або
гідрокортизон - 5 - 10 мг/кг
• Курс лікування при локалізованих і
поширених формах складає – 5 – 7 днів
• при важких формах, ускладнених
міокардитом – 1,5 місяці
•

45. Профілактика
• Для імунізації застосовують
адсорбовану кашлюково –
дифтерійно – правцеву (АКДП)
вакцину, адсорбований
дифтерійно – правцевий
анатоксин зі зменшеним вмістом
антигенів (АДП – М).
• Вакцинацію призначають дітям у
віці 2 міс, які не мають
протипоказань до введення
вакцини. Курс вакцинації
складається з трьох
внутрішньом’язових ін’єкцій
препарату в дозі 0,5 мл з
інтервалом 60 днів

46. Кашлюк
• Кашлюк – гостре інфекційне
захворювання з повітряно-крапельним
механізмом передачі, яке викликається
Bordetella pertussis, має циклічний
затяжний перебіг, характерним
симптомом якого є своєрідний
спазматичний нападоподібний кашель.

47. Палочка борде- жангу

49. Наказ № 354 від 09.07.2004
• Про затвердження Протоколів
діагностики та лікування
інфекційних хвороб у дітей
• ПРОТОКОЛ
ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ
КАШЛЮКУ У ДІТЕЙ

50. Чинники, що
сприяють
розвитку
захворювання
Збільшення концентрації СО2 в
приміщенні.
Сухість у приміщенні і забрудненість його
пилом.
Респіраторні віруси.
Несприятливий для дитини емоційний
клімат.
Додаткова алергізація організму дитини.

51. Патогенез коклюша
Гипоксическая энцефалопатия
Гипоксемия и гипоксия
Изменение ритма дыхания и
появление характерного спазматического кашля
Формирование застойного очага возбуждения в кашлевом центре
Повышение возбудимости рецепторов слизистых дыхательных путей
Бронхогенное распространение по
мелким бронхам и бронхиолам без бактериемии
Входные ворота - слизистые дыхательных путей

52. Класифікація кашлюку
ТИП ТЯЖКІСТЬ ПЕРЕБІГ
1.Типові форми 1.Легка.
2.Средньої
тяжкості.
3.Тяжка.
2.Атипові:
 стерта;
 абортивна;
 субклінічна;
 безсимптомна.
1.Гладкий.
2.Негладкий
(ускладнений)

53. Класифікація
• За клінічними формами
• Типові
• Стерті
• Атипові
• Безсимптомні
• У немовлят
• За перебігом
• Легка
• Середньої важкості
• Важка
• Абортивна

54. Клініка
• Інкубаційний період
• Катаральний період
• Період спазматичного кашлю
• Період зворотного розвитку.

55. Особливості перебігу кашлюку у дітей
раннього віку
Діти сприйнятливі до
кашлюку з перших днів
життя.
Скорочений інкубаційний
період (4-6 діб).
Катаральний період
скорочується до 5-7 діб, а
інколи може бути
відсутнім.
Судомний період
подовжується до 2-3
місяців.
Часто перебіг
захворювання тяжкий і
середньої тяжкості.
Можуть бути відсутніми
репризи.
Наявні епізоди апное як
на висоті кашлю, так і у
вигляді його еквівалентів.
Часті ускладнення
захворювання, які можуть
розвиватися, починаючи з
катарального періоду.
Після перенесеного
кашлюку можуть
відмічатися залишкові
явища у вигляді затримки
психомоторного розвитку,
судом, алергозу.

56. Ускладнення
• Пневмонія
• Енцефалопатії
• Менінгізм
• Пневмоторакс
• Емфізема легень, підшкірної
клітковини і середостіння, ателектази
• Пупкова та пахова грижі
• Випадання прямої кишки
• Носові кровотечі
• Крововиливи у шкіру, кон’юнктиву та в
тканини головного мозку.

57. Лікування
• Режим.
• Дієта
Етіотропна терапія.
• Еритроміцин або інші
антибіотики з групи макролідів.
Тривалість курсу – 14 днів
(азитроміцину – 5 днів).
• Препаратом другого ряду (при
непереносимості макролідів):
триметоприм-сульфаметоксазол ,
ампіцилін, які призначаються
тривалістю 14 днів.
Патогенетична терапія
- аеротерапія
- вітамінотерапія ( А,С, групи В)
- десенсибілізувальні засоби

58. І
М
У
Н
О
П
Р
О
Ф
І
Л
А
К
Т
И
К
А

59. Кір
• гостре інфекційне захворювання, яке
викликається Morbillivirus,
характеризується порушенням
загального стану, запаленням верхніх
дихальних шляхів, слизової оболонки
ротової порожнини, очей та плямисто-
папульозним висипом.

62. Чинники, що сприяють виникненню
захворювання
Вік дитини – 1 – 5 років
Відсутність активної
імунізації
Часті захворювання
дитини
Імунодефіцитні стани
Негативні епідемічні
чинники
Тривале лікування
глюкокортикостероїдами

64. Класифікація
Типова форма
• Легка
• Середньої важкості
• Важка
Атипові форми
• Стерта
• Мітигована
• Геморагічна
• Диспноїтична

65. Етіологія
Збудником є вірус, який належить до
роду Morbilivirus.
Вірус кору відноситься до великих
мікровірусів, має нерівну сферичну
форму, в середині міститься РНК,
назовні ліпопротеїнова оболонка. Вірус
має складну антигенну структуру.
Вірус кору не стійкий у зовнішньому
середовищі, чутливий до
ультрафіолетового опромінювання,
сонячного світла, висихання. Поза
організмом людини вірус гине
максимум через 30 хвилин, стійкий до
антибіотиків.

66. Механізм передачі
Вірус у великій кількості потрапляє в
оточуюче середовище у вигляді повітряно-
крапельних аерозолей під час розмови,
кашлю, чхання хворого. Дрібні крапельки
слини, які містять вірус, з потоками
повітря можуть переноситися на значні
відстані: з кімнати в коридор, з коридору в
сусідні приміщення і, навіть, з одного
поверху на іншій. Воротами проникнення
вірусу в організм є слизові оболонки
верхніх дихальних шляхів. В епітелії вірус
фіксується, розповсюджується у підслизову
оболонку і регіонарні лімфатичні вузли, де
вірус розмножується і проникає в кров.

67. Розвиток захворювання
Упроваджуючись в клітини верхніх дихальних
шляхів, віруси розмножуються, проникають в
місцеві лімфатичні вузли, які збільшуються.
Потім потрапляють в кров і розносяться по
органах і тканинах, взаємодіють з клітинами і
проникають в них.
З'являються клітини, які починають виробляти
антитіла. Антитіла і специфічні клітини
взаємодіють з клітинами, що містять віруси, і
руйнують їх.
Віруси виходять в кров і одночасно проникають в
слизову оболонку. В цей час у хворого з'являються
ознаки захворювання, характерні для катарального
періоду.
Віруси, частини зруйнованих ними клітин, біологічно
активні речовини викликають алергічні реакції.
Навколо судин виникає вогнище запалення, що
виявляється появою висипу у хворого.

68. Перебіг захворювання та симптоми
• В перебігу кору виділяють такі періоди:
Інкубаційний Катаральний
Період висипань
Реконвалесценції

69. Клініка
• період катаральний
(продромальний)
• період висипки
• період пігментації

70. Характерною особливістю є те, що
висипати починає спочатку за вухами і
на голові, після чого - на обличчі, шиї і
грудях.
Надалі висип поширюється на шкіру
верхніх кінцівок, спини і живота.
На третій же день висипання починає
з'являтися на ногах, при цьому шкірний
покрив обличчя змінює своє забарвлення -
він стає блідим.

71. Папульозний висип у хворого на кір (papula)

72. Клініка

73. плями Бєльського — Філатова — Копліка

75. Клініка

76. Клініка

77. Клініка

78. Ускладнення
У продромальний період :
- ларингіт
- ларинготрахеїт
У період висипки :
- рання корова пневмонія
У період пігментації :
пізня пневмонія внаслідок приєднання бактеріальної інфекції
катаральний отит, стоматит, коліт, ентероколіт, стрептодермії.
На 5 – 8 день спостерігають серозний енцефаліт

79. Первинні ускладнення
стенозуючий
ларинготрахеїт;
пневмонія;
енцефаліт та
енцефаломієліт;
ентероколіт;
міокардит,
перикардит;
дефіцит вітаміну А
аж до сліпоти;
тромбоцитопенічна
пурпура («чорний
кір»);
безжовтяничний
гепатит.

80. Вторинні ускладнення
стоматит, гінгівіт,
глосит;
отит, синусит;
бронхіт, пневмонія,
плеврит;
гнійний
кон’юнктивіт,
блефарит,
виразковий
кератит;
інфекція сечових
шляхів;

81. На кожен виявлений випадок захворювання на кір, а
також при підозрі на це
захворювання медичні працівники лікувально-
профілактичних закладів, а
також ті, що займаються приватною практикою,
направляють протягом 12 годин
термінове повідомлення про інфекційне захворювання
за формою № 058/о
(затверджена наказом МОЗ України від 10.01.2006 року
№ 1, зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України 08.06.2006 року за №
686/12560) у територіальний
за місцем проживання (виявлення) хворого заклад чи
установу «Лабораторний
Центр МОЗ України

82. Лікування
• У більшості випадків лікування проводиться в домашніх
умовах.
• Госпіталізація необхідна при важкому плині, при
ускладнених формах, при супутніх eнцефалопатiї,
енцефаліті, психопатії, а також по епідемічних або
соціальних показаннях.
• При інтоксикації – багате питво, при гiперпiрексiї -
Парацетамол 10-15 мг/кг або Iбупрофен (дітям старше 3
місяців) 5-10 мг/кг усередину, або Ацелiзiн 0.1-0.2 мл/рік
життя .
• Кожен випадок захворювання повинний бути
невідкладно переданий до Центру контролю за місцем
проживання (або перебування) хворого на кiр

83. Лікування
Госпіталізації підлягають
хворі:
першого року життя; з тяжкими формами кору; з ускладненнями;
за епідемічними показами.
Неускладнений легкий,
середньотяжкий кір та
атипові форми кору не
потребують
медикаментозного
лікування. Хворим
призначають:
ліжковий режим протягом
періоду гарячки;
гігієнічні заходи стосовно
ротової порожнини та очей;
часте провітрювання
приміщень;
при нежиті – судинозвужуючі
препарати;
при кашлі – муколітичні
препарати;
Вітамін А внутрішньо.

84. Умови виписки.
За умови клінічного видужання, але
не раніше 5-го дня після появи висипки. За
наявності ускладнень — не раніше 10-го
дня.
Допуск у колектив.
Після клінічного видужання, але
не раніше 5-го дня після появи висипки.
Диспансеризація. Не проводиться.

85. Профілактика
Хворого на кір ізолюють на 5 днів з моменту появи висипки, у разі
ускладнень – 10 днів.
Строк карантину для контактних, що не хворіли, і невакцинованих
становить 17 днів, при введенні імуноглобуліну – 21 день.
Специфічну профілактику здійснюють за допомогою нормального
людського імуноглобуліну (пасивна профілактика) і живої вакцини (активна
профілактика).
Планову вакцинацію проводять у віці 12 міс одноразово

87. Краснуха
• інфекція, яка
викликається
Rubivirus, може мати
перебіг у вигляді
набутого (з повітряно-
краплинним
механізмом передачі)
та природженого (із
трансплацентарним
шляхом передачі)
процесу.

89. Етіологія

90. Чинники, що сприяють розвитку інфекції
Зниження імунної
системи дитини
Сприятливі
епідеміологічні
чинники
Погані побутові
умови, закриті
колективи дітей
Вік дитини 5 – 15
років
Часті
захворювання
дитини
Відсутність
щеплення проти
краснухи або
порушення
термінів щеплення

91. Патогенез
Вродженої краснухи
• Трансплацентарне
інфікування плода
• Цитодеструктивна дія
вірусу, порушення
правильного розвитку
органів.
• Формування вад розвитку
Набутої краснухи
• Вхідні ворота ─ слизові
оболонки носоглотки, де
відбувається реплікація
вірусу
• Гематогенне поширення
(вірусемія)
• Ураження органів і систем
• Імунологічна відповідь,
видужання

92. Класифікація
Типові форми
Атипові форми
• Латентна
• Інапарантна
(безсимптомна)
Природжена форма

93. Діагностичні критерії вродженої краснухи
Тріада:
• Катаракта
• Вади серця
• Глухота
Класифікація
• За типом:
- типові форми
- атипові форми (стерті,безсимптомні)
• За тяжкістю: - легка
- середньотяжка
- тяжка
• За перебігом: - гладкий
- негладкий (ускладнений)
• Специфічні ускладнення: менінгіт,
енцефаліт, синовіїт

94. Клініка
• Інкубаційний період
• Продромальний період
• Період розпалу

97. Клініка
Атипові форми
характеризуються :
• відсутністю продромальних
симптомів,
• відсутність висипки,
• незначне збільшення
потиличних лімфовузлів,
• температура тіла
нормальна.

99. КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ ПРИРОДЖЕНОЇ КРАСНУХИ
Класична тріада:
Катаракта
вади серця (незарощення артеріальної протоки, вади аортального клапана, стеноз аорти, коарктація аорти, ДМШП та стеноз легеневої артерії, ДМПП,
транспозиція аорти та легеневої артерії)
глухота;
“розширений” синдром природженої краснухи:
крім перерахованого вище, мікроцефалія, мікрофтальм, ретинопатія, помутніння рогівки, глаукома, розщеплення піднебіння, інтерстиціальна
пневмонія, гепатит, міокардит, менінгоенцефаліт, ураження вестибулярного апарату, вади органів сечостатевої системи, дерматит, тромбоцитопенія,
гемолітична анемія, гіпогамаглобулінемія, зменшена маса тіла при народженні, вторинний імунодефіцит (гіпогаммаглобулінемія).

102. ЛІКУВАННЯ
хворих з неускладненим перебігом набутої краснухи проводять у домашніх
умовах:
Ліжковий режим протягом гострого періоду;
Загально-гігієнічні заходи;
Часте провітрювання приміщень;
Симптоматична терапія: при підвищенні температури тіла парацетамол,
ібупрофен

103. Базисна терапія
ліжковий режим у гострому періоді, далі напівліжковий (3-
7 днів)
жарознижуючі (при температурі > 38,5о С) парацетамол,
тайленол, доліпрам, ефералган 5-10 мг/кг
Етіотропна терапія
• препарати рекомбінантного інтерферону

104. При енцефалітах, менінгітах
кортикостероїди 2-5 мг/кг на добу (за преднізолоном)
в/в інфузія 50 мл/кг на добу (кріоплазма 5-15 мл/кг, реополіглюкін 10-20 мл/кг, 5%
глюкоза 25-30 мл/кг)
лазікс 1-3 мг/кг
седуксен 0,3 мг/кг (за показами)
трентал, курантил, кавінтон (0,2-0,5 мл/кг)
ноотропіл (50 мг/кг на добу)

105. Профілактика
• Розроблено активну
імунізацію краснухи, у віці 12
міс
• Priorix

106. Профілактика

108. • Наказ № 354 від 09.07.2004
• Про затвердження Протоколів
діагностики та лікування інфекційних
хвороб у дітей
П Р О Т О К О Л
ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ
СКАРЛАТИНИ У ДІТЕЙ

110. Скарлатина
• гостре інфекційне
захворювання, яке
викликається β-
гемолітичним
стрептококом групи
А і характеризується
симптомами
загальної
інтоксикації, ангіною
та висипом на шкірі.

114. Патогенез
Воротами інфекції є лімфатичне
глоткове кільце, при атипових
формах скарлатини – будь – яка
ранова чи опікова поверхня. На
місці проникнення інфекції
формується запальне вогнище, з
яким пов’язаний розвиток
септичного компоненту
скарлатини.
Септичний компонент має
значення у виникненні ускладнень
захворювання – отиту, лімфангіту,
синуситу.
Токсичний компонент скарлатини
пов’язаний з виділенням токсину,
а саме,
- з його термолабільною
фракцією. Ця фракція має
властивості пірогенності,
підвищення проникності мембран,
цитотоксичності. Від неї залежать
симптоми інтоксикації та висипка
на шкірі.
- Друга фракція токсину –
термостабільна, має
алергізувальне значення.
Ферменти стрептокока мають
наступні властивості:
стрептолізини справляють цито –
і гемолітичну дію, М-протеїн має
антифагоцитарну властивість,
гіалуронідаза посилює
всмоктування токсинів із вогнищ
запалення

115. Класифікація
Типові форми
скарлатини :
Легка
Середньої
важкості
Важка :
А) токсична Б) септична
В)
токсикосептична
Атипові форми:
Стерта
(абортивна)
Гіпертоксична Геморагічна
Екстрабукальні
форми (опікова
та ранова)

117. Продромальний період
температура
тіла
підвищується
до 38 – 39*С,
блювання, біль у горлі, головний біль,
зниження
апетиту,
порушення сну,
загальне
нездужання.

118. Ангіна
- яскрава малинова гіперемія,
уражені мигдалики, язичок, піднебінні дужки, м’яке піднебіння,
є чітка межа зі здоровими тканинами, гіперемія не переходить
на слизову оболонку твердого піднебіння ( палаючий зів),
на піднебінні – крапкова енантема, інколи з петехіями.

119. КАТАРАЛЬНА АНГІНА
(ЗНИКАЄ ЧЕРЕЗ 4-5 ДНІВ)

120. ЛАКУНАРНА АНГІНА

121. Петехії на твердому і м'якому піднебінні.

123. Клініка

124. Скарлатинозна висипка
дрібнокрапкова, яскраво –
рожева,
- з'являється одночасно на
всій поверхні тіла,
- уся поверхня шкіри
гіперемована,
- яскравіше виражена
висипка на ліктьових,
пахвових згинах ( симптом
Пастіа) , внизу живота, на
бічних поверхнях тулуба,
- пальпаторно шкіра суха і
гаряча, визначається
набряк шкірних сосочків –
вони припідняті над
поверхнею шкіри,
- під час розтягування шкіри
висипка зникає, але можуть
з’являтися петехії,
- на обличчі елементи
висипки зливаються, щоки
стають яскраво –
рожевими, набряклими, при
цьому носогубний
трикутник чистий, блідий –
симптом Філатова,
яскраво виражений білий
дермографізм,
висипка триває від 2 годин
до 2 днів ( шагренева
шкіра).

128. СИМПТОМ ПАСТІА

130. Клініка

134. Малиновий язик
Язик очищується від сіро – білого нальоту і
набуває малинового кольору з вираженими
сосочками. Симптом триває 1 - 2 тижні.

135. Клініка

136. Клініка

137. Клініка

138. Клініка
• інтоксикація
• палаючий зів
• «шагренева шкіра»
• “малиновий” язик
• симптом Пастіа
• симптом Філатова
• позитивний симптом “щипка”
• лущення шкіри
• білий дермографізм

140. Критерії тяжкості
Легка форма: температура тіла підвищена до 38 *С, помірно
виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний,
катаральна ангіна, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми
тривалістю 3-5 днів.
Середньо-тяжка форма: температура тіла підвищена до 39 – 40
*С, тривалість 5 - 7 днів, головний біль, блювання, яскравий,
інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна, лакунарна ангіна,
енантема на м’якому піднебінні, розвиток ускладнень.
Тяжка форма: значно виражений інтоксикаційний синдром,
температура тіла до 40 *С та вище, можливі менінгеальні
симптоми, судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним
відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

141. Токсична форма скарлатини
температура тіла
40 - 41*С,
затьмарена
свідомість,
судоми,
менінгеальні
ознаки,
багаторазове
блювання,
рідкі
випорожнення,
геморагічна
висипка,
слабкий пульс,
падіння
артеріального
тиску,
гепатолієнальний
синдром.

142. Септична форма скарлатини
флегмонозна або некротична ангіна,
гнійний лімфаденіт, формування аденофлегмони,
розвиток септичних вогнищ,
виразковий або некротичний стоматит.

143. Скарлатинозне серце
тахікардія і підвищення АТ в перші дні змінюються на
брадикардію та зниження артеріального тиску до норми або
нижче від норми
під час перкусії з 4 - 5 – го дня захворювання визначають
розширення меж серця, особливо вліво,шум, акцент 2 тона над
аортою
синусова брадикардія і аритмія.

144. Ускладнення
Ранні токсичні - розвиваються у 1 - й тиждень захворювання:
„Скарлатинозне серце” – інфекційний міокардит,
Токсичне ураження нирок – сеча набуває бурого кольору, білок 1-2%, еритроцити до 100, циліндрурія,
Синдром геморагічного васкуліту приєднується до висипки на 2-гу добу хвороби. Можуть виникати внутрішні кровотечі.
Імунно – інфекційні ускладнення
Виникають після одужання:
ревматизм,
гломерулонефрит,
хвороба Шенлейн – Геноха.

145. Гнійно – септичні ускладнення
ранні спостерігають на 1 - 2 – му тижні захворювання,
пізні – на 3 – му тижні,
Розвивається сепсис із метастазуванням у різні органи і виникають
:
гнійна пневмонія, гнійний отит, бурсити, синуси ти, гнійний
лімфаденіт.

150. Лікування
• Наказ № 354 від 09.07.2004
• Про затвердження Протоколів
діагностики та лікування
інфекційних хвороб у дітей
• П Р О Т О К О Л
• ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ
СКАРЛАТИНИ У ДІТЕЙ

153. Лікування
Етіотропна терапія
• антибіотики – при легкій формі
макроліди, при середньотяжкій ,
тяжкій - цефалоспорини І-ІІ
покоління, кліндаміцин, ванкоміцин.
• Курс антибіотикотерапії – при легкій
формі 10 днів, середньо тяжкій та
тяжкій 10 -14 днів
• Шлях введення – при легкій формі –
перорально, при середньотяжкій
,тяжкій – внутрішньовенно.
Ізоляція – 10 днів у стаціонарі, після цього ще 12 днів у домашніх умовах
Госпіталізація за показаннями
Ліжковий режим протягом гострого періоду;
Етіотропна терапія
Дезінтоксикаційна терапія
Антигістамінні препарати
Препарати, які зміцнюють стінку судин
Симптоматична терапія
Засоби місцевої санації

154. Лікування

155. Вітряна віспа
• це гостре інфекційне
захворювання, яке
викликається вірусом
Varicella-Zoster, з
повітряно-крапельним
шляхом передачі,
характеризується
наявністю своєрідного
плямисто-папульозно-
везикульозного висипу.

156. Етіологія
• Збудником вітряної віспи
є фільтруючий вірус,
який містить ДНК і
належить до родини
Herpesvirus
( тільця Арагао).

157. Вірус вітряної віспи

158. Чинники, що сприяють розвитку
захворювання
• Часті захворювання дитини (
більше ніж 4 рази на рік)
• Вік дитини – 5 - 10 років
• Імунодефіцитні стани
• Лікування
глюкокортикоїдами

159. Класифікація
Ступені важкості:
• Легкий
• Середньої важкості
• Важкий
Форми:
Типові
Атипові :
а) рудиментарна
б) геморагічна
в) бульозна
г) міліарна
д) гангренозна
е) генералізована або вісцеральна

160. Клініка
• Інкубаційний період
• Продромальний період
• Період розпалу
• Період реконвалесценції

161. Продромальний період
Починається гостро з підвищення
температури тіла і висипки на шкірі
• загальне нездужання,
• дратливість або млявість,
• порушення сну,
• головний біль,
• тремор або судоми,
• блювання,
• порушення свідомості при важких
формах.

162. Період розпалу

164. Характерні прояви висипки
з’являється в 1-й або 2-й день хвороби одночасно з підвищенням температури тіла,
спостерігається швидкий розвиток елементів (декілька годин),
розвивається поетапно : червоні плями – папули – везикули розміром 0,2 – 0,5 см у діаметрі,
у зв’язку з поетапністю висипання і тривалістю 3-4 дні відзначається несправжній поліморфізм,
розташовується в поверхневому шарі епідермісу на неінфільтрованій основі, облямованій ділянкою
гіперемії,
пухирці однокамерні з мутним вмістом вже протягом 1-ї доби,

165. Клініка

166. Характерні прояви висипки
характерне розташування – тулуб, обличчя, волосиста частина голови, незначно – на дистальних
відділах кінцівок, слизова оболонка порожнини рота, кон’юнктива, рідше – гортань, статеві органи,
тривалість висипки – 3 - 5 днів,
на 1 - 3 – му тижні кірочки злущуються зі свербінням, на їх місці залишається незначна пігментація,
що поступово зникає,
на слизових оболонках елементи мацеруються з утворенням ерозій, що загоюються через 3 - 5
днів.
Кожне нове висипання вітрянкових елементів супроводжується підвищенням температури тіла

168. Клініка

171. Кірки у разі вітряної віспи (crusta)

172. Особливості перебігу у дітей раннього віку
загально - інфекційні симптоми – кволість, субфебрільна
температура, анорексія, блювання, часті випорожнення, рідкий кал,
висипка може набувати геморагічного характеру,
під час висипань визначається значний токсикоз, можливі судоми і
непритомність,
часто приєднується вторинна інфекція і розвиваються гнійні
ускладнення.

174. Період реконвалесценції
• характеризується поступовим послабленням основної
симптоматики. На 3-тю – 5-ту добу від початку
періоду розпалу температура тіла нормалізується,
відбувається зворотний розвиток пухирців за рахунок
підсихання й утворення кірочки, після відпадання якої
рубці відсутні.

179. Ускладнення
Бактеріальні
- бульозна стрептодермія,
флегмона, абсцес, бешиха,
лімфаденіт, стоматит,
кон’юнктивіт, сепсис,
• розлади з боку внутрішніх
органів.
Специфічні
( зумовлені вірусом)
запалення верхніх дихальних
шляхів – ларинготрахеобронхіт,
пневмонія
ураження нервової системи –
енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт,
параліч лицевого нерва

180. Алгоритм визначення ускладнень
Загальна інтоксикація, лихоманка, плямисто – папульозний та
везикульозний висип
Кашель, задишка, ціаноз,
дрібнопухирчасті хрипи в
легенях
Пневмонія
Мікрогематурія, протеїнурія,
артеріальна гіпертензія
Гломерулонефрит
Сильний головний біль, порушення
свідомості, позитивні менінгеальні
симптоми
Енцефаліт,
менінгоенцефаліт

182. Лікування
• Лікування проводиться
амбулаторно.
• Госпіталізація показана у
випадку важких
ускладнень.
• Кожен випадок
захворювання невідкладно
передається в Центр
контролю та профілактики
хвороб.
• Ізоляція в домашніх
умовах ( на 9 днів від
моменту появу висипу або
на 5 днів від моменту
останніх висипань).
• Змастити везикули 1 - 2 %
розчином метиленового
синього або діамантового
зеленого.
• Забезпечити відповідний
режим, спрямований на
запобігання вторинній
інфекції

183. Лікування
• Ацикловір вводять
внутрішньовенно по 10 мг/кг
маси тіла 3 рази на добу.
Курс триває 7 діб чи 48
годин після появи останніх
елементів висипу.
Противірусну терапію
призначають з першого дня
захворювання
Ацикловір,
валацикловір, фамцикловір,
ганцикловір.

184. Алгоритм лікування
Клінічні форми Лікувальні заходи
Легка Режим палатний, щадна дієта, вітамінотерапія
Середньої
тяжкості
Додатково: велика кількість пиття, антигістамінні,
змащування елементів висипу антисептиками
Тяжка Додатково: НПЗП, дезінтоксикаційна терапія
При пневмонії Додатково: антибіотикотерапія, бронхолітики,
відхаркувальні, протистафілококовий гама – глобулін,
оксигенотерапія
При
менінгоенцефаліті
Додатково: дезінтоксикаційна терапія, дегідратаційна
терапія, седативні, ГКС, оксигенотерапія
При гнійних
ускладненнях
Додатково: антибіотикотерапія, протистафілококовий
гама - глобулін

185. Показання до застосування ацикловіру
пацієнти з онкогематологічними захворюваннями;
реципієнти органів, кісткового мозку;
хворі, які отримують кортикостероїдні препарати;
діти з вродженими імунодефіцитами;
діти з ВІЛ-інфекцією;
вроджена вітряна віспа;
вітряна віспа, яка ускладнена ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;
тяжкі форми вітряної віспи.

188. Епідемічний паротит
• гостре інфекційне
захворювання вірусної
етіології з повітряно-
краплинним механізмом
передачі з переважним
ураженням залозистих
органів та нервової системи.

190. Чинники, що сприяють виникненню
захворювання
• Вік дитини – 1 – 15 років,
• Відсутність активної
імунізації
• Часті захворювання дитини
• Імунодефіцитні стани
• Негативні епідемічні
чинники.

191. Класифікація
Типові форми
• Залозиста
• Нервова
• Комбінована
Атипові форми
• Стерта
• Безсимптомна

194. Клініка
Продромальний період
• нездужання,
• кволість,
• підвищення температури
тіла,
• головний біль,
• біль у м’язах шиї.

195. Алгоритм визначення клінічної форми
Загальна інтоксикація, лихоманка, запалення слинних залоз
Температура тіла до 38*С Температура тіла до 39*С Температура тіла вище 39*С
Слабкість,
болючість при
пальпації слинних
залоз
Головний біль млявість,
біль при ковтанні і
жуванні
Сильний головний біль,
біль в м'язах і суглобах,
біль в ділянці слинних
залоз
Припухлість
ураженої слинної
залози
Легка
Виражена припухлість
декількох слинних
залоз, набряк
підшкірної клітковини
Середня тяжкість
Різко виражена
припухлість декількох
слинних залоз, виражений
набряк підшкірної
клітковини
Тяжка

197. Клініка
Ураження привушних слинних залоз
припухлість і болючість привушних слинних залоз,
біль під час відкривання рота,
посилення болю під час вживання кислої рідини,
підвищене слиновиділення,
набряк та ущільнення м’яких тканин навколо залози,
шкіра над залозою звичайного кольору, напружена, блискуча,
біль відчувається під час натискання позаду від мочки вуха і в ділянці соскоподібного відростка – точки Філатова,
гіперемія і набряк слизової оболонки в ділянці гирла протоки привушної залози – симптом Міру.

199. Клініка

201. Клініка
Ураження інших слинних
залоз – підщелепних,
під’язикової.
• форма і локалізація пухлини
змінені,
• больові відчуття слабші,
• зменшення секреції слини в
3 – 4 рази,
• прояви захворювання
зникають пізніше.

202. Клініка
Ураження
підшлункової залози
- біль у животі, яка
локалізується
навколо пупка,
• біль частіше
нападоподібного ,
іноді оперізувального
характеру,
• нудота, повторне
блювання.

203. Клініка
Орхіт та епідидиміт
спостерігають частіше в
підлітків
• раптовий початок через 6 – 8 днів
від початку захворювання,
• підвищення температури тіла,
озноб,
• яєчко збільшується в розмірах
іноді у 2 – 3 рази, стає твердим,
• шкіра над яєчком набрякає,
червоніє,
• визначається болісність під час
пальпації,
• можлива атрофія яєчка,
• у 10 – 15 % хворих порушується
сперматогенез.

204. Суспензорій

205. спеціальна підтримуюча пов'язка для калитки.
Застосовується за призначенням лікаря при
запаленні яєчок і їх придатків, при розширенні
вен сіменного канатика і після операцій на
органах калитки. Забезпечує спокій, зменшує
натяг сіменних канатиків і застій крові в їх венах.

206. Ураження ЦНС
Має перебіг у вигляді
серозного менінгіту,
менінгоенцефаліту,
невритів черепних
нервів,
полірадикулоневриту.
Основні симптоми
менінгіту:
підвищення
температури тіла,
головний біль,
багаторазове
блювання,
менінгеальні симптоми.
Основні симптоми
полірадикулоневриту:
температура тіла
нормальна або
субфебрильна,
симетричні парези або
паралічі кінцівок,
втрата чутливості
окремих ділянок тіла,
больовий синдром.

207. Алгоритм визначення ускладнень
Симптоми загальної інтоксикації, гарячка, запалення слинних залоз
Біль в ділянці яєчка, калитки,
збільшення яєчка, лихоманка,
Орхіт
Посилення інтоксикації, підвищення
температури тіла, позитивні
менінгеальні симптоми
Серозний менінгіт
Різкий біль в епігастрії, лівому
підребер’ї, нудота, блювання,
тахикардія, артеріальна гіпотензія
Гострий
панкреатит

208. Параклінічні дослідження
Загальний аналіз крові - лейкопенія, відносний лімфоцитоз,
еозинопенія, рідше – моноцитоз та підвищення ШОЕ;
Аналіз сечі на діастазу;
Імуноферментний аналіз - виявлення в крові специфічних
антитіл класу Ig M до вірусу паротиту.

209. Лікування
• Вдома можна
лікувати дітей з
легкими та
середньо-тяжкими
формами хвороби
при ізольованому
ураженні слинних
залоз.
• Ізоляція
• Повідомлення в
Центр контролю та
профілактики хвороб

210. Лікування
Додатково
• При панкреатиті ( протокол лікування
панкреатиту)
• При орхіті ( протокол лікування орхіту)
• При менінгіті (протокол лікування серозних
менінгітів).
• Етіотропна терапія.
• Показана при тяжких формах паротитної
інфекції:
• рекомбінантні інтерферони. Курс 7–10 днів.
• Індуктори ендогенного інтерферону
• Препарати з противірусною та
імуномодулюючою дією (інозина пранобекс).
Базисна терапія
Ліжковий режим: при ізольованому ураженні слинних залоз
- до 7 днів, серозному менінгіті – до 14, при орхіті – 10
днів.
Дієта: годувати хворого 5 – 6 разів на добу теплою, рідкою
або напіврідкою їжею, виключають сирі овочі та фрукти,
фруктові та овочеві соки, жирні та гострі страви.
Полоскання порожнини рота після їжі
Сухе тепло на привушні слинні залози

211. Лікування
Клінічна
форма
Лікувальні заходи
Легка Обмеження вуглеводів, жирів. Режим ліжковий.
Вітамінотерапія. Полоскання ротової порожнини. М'яка
пов'язка на ділянку запалення слинної залози
Середньої
тяжкості
Додатково: НПЗП, анальгетики, антигістамінні, велика
кількість теплого питва
Тяжка Додатково: дезінтоксикаційна терапія, седативні, серцеві
глікозиди
При менінгіті ГКС, дегідратаційна терапія, дезінтоксикаційна терапія
При орхіті Іммобілізація запаленого яєчка (суспензорій), ГКС
При
панкреатиті
Рідка щадна їжа, холод на живіт, інгібітори протеаз,
седативні, анальгетики, дезінтоксикаційна терапія

212. При епідемічному паротиті середньої
тяжкості застосовуються фізіопроцедури:
• УВЧ-терапія, ультрафіолетове опромінення.
• На опухлу щоку можна надіти суху марлеву пов'язку.
Думка про те, що набряклу область можна гріти, є
спірним. Тому краще використовувати теплий
компрес, але не гарячий.
• Кімнату, в якій лежить дитина, рекомендується
провітрювати як можна частіше.

213. Профілактика
• Хворих ізолюють не
менше ніж на 9 днів
(при клінічному
одужанні).
• У дитячому закладі -
карантин на 21 день.
• Для специфічної
активної профілактики
використовують живу
паротитну вакцину.
• Імунізацію проводять у
віці 12 міс,п/шк 0,5 мл

214. Профілактика

215. Профілактика

216. Менінгококова інфекція
• антропонозна гостра хвороба з
групи інфекцій дихальних
шляхів, яка викликається
менінгококом і
характеризується клінічним
поліморфізмом від
назофарингіту і простого
носійства до генералізованих
форм – гнійного менінгіту,
менінгоенцефаліту і
менінгококцемії.

217. Менінгококова інфекція (МКІ) — гостра
антропонозна інфекційна хвороба з аерозольним
механізмом передачі збудника, яка
характеризується лихоманкою, інтоксикацією,
геморагічним висипом і гнійним запаленням
оболонок мозку.

218. ЕТІОЛОГІЯ
 менінгокок Neisseria meningitidis, роду Neisseria сімейства
Neisseriaceae;
 бобоподібні коки, що розташовуються попарно (диплококи),
оточені капсулою;
 грамнегативні (Гр);
 не мають джгутиків, спор не утворюють;
 полісахаридна капсула і вирости - пілі;
 у крові, СМР у хворих на менінгококову інфекцію
локалізуються переважно внутрішньоклітинно в цитоплазмі
поліморфно-ядерних нейтрофілів;
 при фульмінантних формах менінгококцеміі розташовуються
переважно позаклітинно;
 антигенна структура представлена ​​полісахаридними
антигенами капсули і білковими антигенами;
 серогрупи А, В, С, H, I, K, L, X, Y, Z, 29E, W-135;
 фактори патогенності - капсула пілі, ендотоксин і IgA-
протеази
 культивується на спеціальних середовищах, що містять білок
або набір амінокислот (середа Мюллера - Хінтона та ін.);
 для культивування використовують рН 7,2-7,4, оптимальна
температура 36-37 °.

219. МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ
Етіологія. Збудник - Neisseria meningitidis -
грамнегативні кокки, містять ендотоксин, нестійкі в
навколишньому середовищі.
Епідеміологія.
Джерело інфекції —
людина (хворі, “здорові”
носії).
Після перенесеного
захворювання
формується стійкий
імунітет.

220. Патогенез МКІ

221. Захворювання реєструється у всіх країнах. Найвищою
захворюваністю залишається на Африканському континенті,
який у довідках ВООЗ у 70-80-ті роки фігурував як
“менінгококовий пояс”. Менінгококову інфекцію називали
“вбивцею африканських дітей”. В 2002 році зареєстровано 12
тис. хворих, з яких 1500 осіб померли.
Щорічно у світі реєструється близько 500 тисяч випадків, з
яких 50 тисяч закінчується летально.
Останній епідемічний спалах в Україні закінчився в середині
80-х років.
В останні роки знову відзначено підвищення захворюваності,
рівень її коливається у межах 1,92-2,0 на 100 тис. населення,
до 1000 випадків на рік.
Летальність в Україні коливається від 14-17%.

222. Чинники, що сприяють розвитку
захворювання
• Сприятливий
епідеміологічний
фон.
• Вік дитини.
• Імунодефіцитні
стани дитини.
• Негативний
преморбідний фон.

223. Класифікація
Рідкісні форми
• Менінгококовий ендокардит
• Пневмонія
• Іридоцикліт
• Артрит
Локалізовані форми
Носійство
Гострий назофарингіт
Генералізовані форми
Менінгококцемія
Менінгіт
Менінгоенцефаліт
Змішана форма
- менінгіт із менінгококцемією

224. КЛІНІКА
Інкубаційний період менінгококової інфекції триває від 1
до 10 днів, мінімальний – 12 годин, а максимальний - 20 днів.
Класифікація клінічних форм
За поширеністю патологічного процесу:
1. Локалізовані форми:
а) менінгококове носійство;
б) гострий назофарингіт.
2. Генералізовані форми:
а) менінгококцемія: типова, атипова, блискавична
(надгострий менінгококовий сепсис), хронічна;
б) менінгіт;
в) менінгоенцефаліт;
г) змішана або комбінована (менінгіт + менінгококцемія)
3. Рідкісні форми: ендокардит, артрит, поліартрит, пневмонія,
іридоцикліт.

225. ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ
ДІТЕЙ З МЕНІНГОКОКОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ
Шифр МКХ-10 -
А 39 Менінгококова інфекція
А 39.0 Менінгококовий менінгіт
А 39.2 Гостра менінгококцемія
А 39.3 Хронічна менінгококцемія
А 39.4 Менінгококцемія не уточненої етіології
А 39.5 Менінгококова хвороба серця
А 39.8 Інші менінгококові інфекції
А 39.9 Менінгококова інфекція не уточненої етіології
• Менінгококова інфекція – антропонозна гостра хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка викликається менінгококом і
характеризується клінічним поліморфізмом від назофарингіту і простого носійства до генералізованих форм – гнійного менінгіту,
менінгоенцефаліту і менінгококцемії.

227. НАЗОФАРИНГІТ
КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:
початок захворювання гострий, температура від нормальної до фебрильних цифр, триває до 3-х днів;
помірні симптоми загальної інтоксикацї;
гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз.
ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
Загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз).
Бактеріологічне дослідження слизу з носогорла.
ЛІКУВАННЯ
Антибактерійна терапія: рифампіцин 10 мг/кг/добу 3-5 днів, або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азітроміцин), або
левоміцетин.
Місцеві засоби: УФО, полоскання горла

228. ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ
КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:
• захворювання частіше починається гостро, раптово, з різкого
підвищення температури, сильного головного болю, характерне
повторне блювання, виражена гіперестезія;
• відмічаються симптоми Керніга, Брудзинського, Гієна, Гордона;
• у дітей раннього віку - симптом підвішування (Лесажа), стійке
вибухання та напруженість тім’ячка, закидання голови назад;
• у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові
симптоми: порушення свідомості, збудження, яке змінюється
в’ялістю, адинамією, сопором;
• судоми частіше - клоніко-тонічного характеру. Вогнищеві
ураження ЦНС спостерігаються рідко, частіше уражаються VIII,
III, VI та VII пари черепних нервів.

229. ЛІКУВАННЯ: Догоспітальний етап лікування: Забезпечення венозного доступу.
Антибактерійна терапія -
левоміцетин сукцинат натрію по
25 мг/кг (разова доза) в/в.
Глюкокортикоїди 1-3мг/кг по
преднізолону.
Інфузійна терапія сольовими та
колоїдними розчинами.
Антипіретики. Фуросемід – 1-2 мг/кг.
При судомах – діазепам. Стаціонарний етап лікування:
Антибактерійна терапія:
бензилпеніцілін 300000 – 500000
ОД/кг/добу, введення кожні 4
години. Антибіотики резерву:
цефтриаксон 100мг/кг/добу,
цефотаксим – 200мг/кг/добу. При
наявності ІТШ - левоміцетін-
сукцинат 100мг/кг/добу.
Дезінтоксикаційна терапія при
середньотяжких формах із
застосуванням глюкозо-сольових
розчинів.
Ацетазоламід (діакарб) +
аспаркам. Доза підбирається в
залежності від вираженості
гіпертензійного синдрому.
По-синдромна терапія
проводиться у відповідності з
наявними синдромами, їхнє
лікування проводиться згідно
відповідних протоколів лікування.
У періоді реконвалесценції:
ноотропні препарати, вітаміни
групи В.

231. МЕНІНГОКОКЦЕМІЯ
• гострий початок, раптово, з підвищення температури до 38-
400С;
• виражений інтоксикаційний синдром: загальна слабкість,
головний біль, біль у м’язах, блідість шкіряних покривів;
• через декілька годин з’являється плямисто-папульозний, а
потім геморагічний висип на шкірі, переважно на сідницях,
стегнах, гомілках, тулубі. Згодом у центрі елементів висипу
з’являється поверхневий і більш глибокий некроз;
• можуть спостерігатися крововиливи в склеру, слизову
оболонку ротогорла, носові, шлункові кровотечі;
• при блискавичних формах – швидко наростають прояви
інфекційно-токсичного шоку.
КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

232. ЛІКУВАННЯ:
Догоспітальний етап лікування:
Забезпечення венозного доступу.
Антибактерійна терапія – левоміцетін сукцинат натрію по 25мг/кг (разова доза) в/в.
Глюкокортикоїди – преднізолон, гідрокортизон або дексазон по 2-3мг/кг по преднізолону – без
ІТШ, 5 мг/кг - при ІТШ І ступеню, 10 мг/кг – при ІТШ ІІ ступеню, 15-20 мг/кг – при ІТШ ІІІ ступеню.
Інфузійна терапія сольовими розчинами або реополіглюкіном для стабілізації ОЦК.
Інотропи (допамін) – для підтримки гемодинаміки.

234. Клініка

236. Клініка

237. Клініка

238. Клініка

239. Клініка

240. Клініка

241. Клініка

243. Клініка

246. Клініка

247. Клініка

249. Інфекційно – токсичний шок
температура тіла зростає до великих цифр,
у перші години захворювання з’являється поширена на все тіло
висипка, яка місцями зливається й утворює ділянки крововиливів
зі швидким розвитком некрозів і гангрени пальців рук та ніг,
провідним стає синдром Уотерхауса – Фрідеріхсена, який клінічно
проявляється гострою недостатністю кори надниркових залоз
через крововиливи в них.

250. Синдром Уотерхауса – Фрідеріхсена
гострий початок;
ціанотичні елементи на шкірі, які нагадують трупні плями;
постійне блювання;
падіння артеріального тиску;
ниткоподібний пульс;
короткочасна непритомність змінюється періодами збудження з судомами;
різко виражений менінгеальний синдром при незміненій спинномозковій рідині;
анурія;
у разі відсутності лікарської допомоги смерть настає через 6 – 48 годин.

252. Ускладнення
При менінгококцемії –
розвиток гострої
недостатності
надниркових залоз,
нирок, набряк легень
При менінгококовому
менінгіті – абсцес мозку,
гідроцефалія, глухота,
сліпота, зниження
інтелекту, парези і
паралічі, епілептичні
напади.

253. Ускладнення

254. Менінгеальний синдром
гідроцефально-гіпертензійні симптоми: різкий головний біль
дифузного характеру, повторна блювота, загальна
гіперестезія;
менінгеальні симптоми: менінгеальна поза, тонічне
напруження м'язів спини, ригідність м'язів потилиці, позитивні
симптоми Керніга і Брудзинського (верхній, середній, нижній);
у дітей раннього віку - вибухання (рідко втяжіння) і
напруження великого джерельця, позитивний симптом
Лесажа, закидання голови.

255. Лікування
• Суворий ліжковий режим до
стійкої нормалізації
температури тіла,
зникнення менінгеального
синдрому та нормалізації
показників крові та ліквору,
у середньому протягом 10-
14 днів;
Антибактеріальна терапія
цефтриаксон 100мг/кг/на добу
цефотаксим 200 мг/кг/на добу
меропенем 120 мг/кг/на добу
цефепім 100 мг/кг/ на добу
ванкоміцин 60 мг/кг/ на добу.

256. Догоспітальний етап лікування
Забезпечення венозного доступу.
Антибактеріальна терапія – левоміцетін сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в.
Глюкокортикоїди – преднізолон, гідрокортизон або дексазон по 2-3мг/кг по преднізолону – без
ІТШ, 5 мг/кг - при ІТШ І ступеню, 10 мг/кг – при ІТШ ІІ ступеню, 15-20 мг/кг – при ІТШ ІІІ ступеню.
Інфузійна терапія сольовими розчинами або реополіглюкіном для стабілізації ОЦК.
Інотропи (допамін) – для підтримки гемодинаміки.

257. Госпітальний етап лікування
Антибактеріальна терапія: при наявності ІТШ препарат вибору - левоміцетин сукцинат
в дозі 100мг/кг/добу, при виведенні хворого з ІТШ призначають цефалоспорини
третьої генерації – цефатоксим 100-200мг/кг/добу, цефтриаксон 100мг/кг/добу.
При тяжкій формі додатково застосовують аміноглікозиди 3-го покоління – амікацин до
20мг/кг/добу, нетілміцин 1,5-2мг/кг кожні 8 годин.
Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах проводиться глюкозо-
сольовими розчинами з обліком добової потреби в рідині і патологічних витрат.
Посиндромна терапія проводиться у відповідності з наявними синдромами, їхнє
лікування проводиться згідно відповідних протоколів лікування

259. Профілактика
На кожний випадок в Центр контролю та профілактики хвороб подається термінове
повідомлення, на групові захворювання ( 5 випадків і більше) – доповідні в МОЗ.
За наявності групових захворювань у закритих колективах накладають карантин
терміном на 10 днів.
Щоденно проводять термометрію і огляд дітей за участю отоларинголога.
Усі контактні особи підлягають бактеріологічному дослідженню слизу з носогорла на
менінгокок (2 рази з інтервалом в 3 дні).
Виявлених носіїв та хворих на назофарингіт ізолюють і лікують. Носіїв у дитячі
заклади не допускають

260. ?

262. Скарлатина

264. Вітряна віспа

266. Скарлатина

268. Кір

270. Скарлатина

272. Кір

274. Скарлатина

276. Вітряна віспа

278. Кір

281. Дякую за увагу!