fefeewwefweffew

2. Причини захворювань
• інфекційними (бактерії, віруси тощо), серед
яких
і паразитарні (найпростіші, гельмінти, членист
оногі тощо);
• спричинені екзогенними (зовнішніми)
факторами — хімічними, фізичними;
• спричинені ендогенними (внутрішніми)
факторами — порушеннями метаболізму,
розладами ендокринної або нервової систем,
порушенням розвитку шкіри тощо.

3. Історія лікування
В Україні шкірні хвороби відомі здавна; їх лікували народними засобами ще в Київській Русі.
У XIX столітті в Україні, особливо в селах, була дуже поширена короста. У багатьох селах нею хворіло до 100 %
мешканців. Значно поширеними були також піодермії, кількість яких значно збільшувалася в зв'язку з
поширенням числа промислових підприємств, що не мали належних гігієнічних умов виробництва. Досить
поширеними були також фурункульоз та екзема. Менше хворіло населення на мікози.
1913, за неповними даними, на шкірні хвороби хворіло близько 900 осіб на 10 0000 осіб, у тому числі на
коросту — близько 340.
За першої світової війни та революції 1917 —1920 pp. число захворювань на шкірні хвороби значно
збільшилося. Зниження його почалося в 1920-х pp. і поступово продовжувалося завдяки поліпшенню санітарно-
гігієнічних заходів аж до початку Другої світової війни. За цієї війни числа захворювань на шкірні хвороби знову
значно зросли. У листопаді 1943 року Народний комісаріат охорони здоров'я УРСР затвердив план боротьби зі
шкірними хворобами та запровадив їх обов'язковий облік. У 1944 році було встановлене, що число захворювань
на коросту в деяких місцевостях досягло від 20 до 60 %, а в окремих населених пунктах до 100 %. Від цього часу
українські дерматологи провели багато експедицій з боротьби з коростою; вони запропонували й ввели в
практику декілька нових препаратів та досягли успіхів у лікуванні шкірних хвороб.

4. Дерматит
Часто дерматит спричинюють луги, кислоти, лаки, фарби, органічні
розчинники, клей, олії, скипидар, епоксидні смоли. Нерідко причиною
дерматиту є антибіотики, сульфаніламіди, новокаїн, йод, миш'як. До
дерматитів рослинного походження відносяться процеси, зумовлені
впливом на шкіру первоцвіту, борщівника, жовтецю, герані, морського
плюща та ін.
Процес супроводжується почервонінням, набряклістю, свербежем,
печією, іноді болем. У тяжких випадках через
виражену ексудацію можлива поява пухирів, іноді великих, а при
приєднанні піококової інфекції — фолікулітів та інших піодермій.
Ззовні дерматит нерідко симулює екзему. При диференційній
діагностиці враховують те, що дерматит після усунення причини
захворювання доволі швидко регресує та потім повністю зникає, а
екзема носить хронічно-рецидивуючий характер,
причому рецидиви виникають незалежно від первинної причини
захворювання.

5. Короста
Коро́ста — інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке
супроводжується свербежем, розчухуванням на
шкірі, папульозними висипаннями. Щороку у світі реєструють до
300 млн випадків корости.
Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний механізм
передачі — контактний. Шлях поширення хвороби — побутовий. Це
може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною
(сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими
користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники,
рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються нечисленні випадки
зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.
Зараження відбувається переважно у разі перенесення запліднених
самиць на шкіру здорової людини. При цьому інкубаційний
період хвороби вкрай короткий, оскільки паразити негайно
починають прогризати ходи в роговому шарі епідермісу, що
супроводжується свербежем. Заразитися можна також личинками,
тоді клінічні прояви розвиваються приблизно через 2 тижні.

6. Педикульоз
Педикульо́з —
ектопаразитне захворювання шкіри,
породжене вошами. Платтяні і головні воші
передаються від людини до людини при
безпосередньому контакті або через
одяг, головний убір, предмети побуту, гребінця
тощо. Лобкова воша, як правило, передається з
лобкового волосся під час статевого акту, але
можлива також передача через речі (постільна
білизна, спідня білизна тощо). Неможливо
заразитися вошами від тварин, оскільки ці
паразити видоспецифічні, тобто людські воші
можуть жити тільки на людині.