До 300- річчя Григорія Осиповича Кониського

1. Бериславський педагогічний коледж ім. В.Ф.Беньковського
До 300- річчя
Григорія Осиповича
Кониського
2017 рік.

2. «Георгій Кониський
в історико-культурній
спадщині України»

3. Життєвий шлях Г. Кониського

4. Кониський Григорій Осипович, чернече ім’я Георгій (20.11.1717 –
13.02.1795) - видатний український просвітитель, учений, філософ,
мислитель, письменник, проповідник, викладач та ректор Київо-
Могилянської академії, архієпископ Мстиславський, Оршанський і
Могильовський (Білоруський).

5. Григорій (у чернецтві — Георгій) Осипович
Кониський народився 20 листопада 1717 р. у місті
Ніжин (нині Чернігівська область).

6. Батько Григорія, Осип Іванович Кониський, належав
до козацької старшини і займав від 1727 р. посаду
ніжинського бургомістра.
Рід Кониських у XVIII ст. — це типові представники
"нових людей", які внаслідок реформ Петра І у Росії
одержали перспективи просування по службі та
увійшли у дворянське середовище.

7. В 11 років Григорія віддають для навчання у Києво-
Могилянську академію, яку він успішно закінчив у
1743 р.

8. Після закінчення навчання у Київо-Могилянській
академії як один з найздібніших випускників
поповнив її викладацький склад.
Згодом став ректором і професором богослов’я.
Кониський був добрим адміністратором, дбайливим
ректором й ерудованим професором.

9. Від 1745 р. Г. Кониський
— професор кафедри, він
читає курс поетики
"Правила поетичного
мистецтва", два курси
філософії.

10. У 1755 р. Г. О. Кониського
призначили єпископом
Могильовським, а в 1783 р.
висвятили на архієпископа
Білоруського.

11. В 1757 р. Г. Кониський заснував у Могильові
семінарію на зразок Києво-Могилянської академії,
написав і видав для студентів кілька підручників.
Викладачів запрошував з Києва. Могильовська
семінарія стала провідним освітнім закладом й
ідеологічним центром православних білорусів, хоча
не раз зазнавала погромів від фанатично
налаштованих католиків.

12. Георгій Кониський –
один з найвизначніших
представників
православної церкви
Білорусі та України,
великий
«апостольський
трудник».

13. Упродовж єпископської діяльності Г. Кониський
активно впроваджує свої гуманістичні ідеї,
відкриває школи, пише і видає наукові праці,
художні твори і навчальні посібники.

14. Помер Г. О. Кониський 13 лютого 1795 р. в
Могильові (тепер Білорусь), залишивши по собі
значну кількість віршованих і прозових творів та
добру пам'ять як професор, префект і ректор Києво-
Могилянської академії, а також славу борця за
православ’я в Білорусі.

17. Святитель Георгій Кониський склав вірш за рік до
своєї кончини і попросив, щоб цю епітафію
вибили на його надгробку: «Колиска – Ніжин,
Київ – мій учитель; У 38 літ вже ймення мав:
святитель. Сімнадцять літ боровся я з вовками, А
двадцять два, як пастир, відпочивав з вівцями. За
перетерплені труди й негоду Архієпископом і
членом став Синоду. Георгій іменем, я із
Кониських дому Коню подібний був я поштовому.
Тут трупа мойого зариті кості В рік семисотий
п’ятий дев’яностий».

18. Філософсько-педагогічні погляди
Г. Кониського

19. Найбільш відомим Г.
Кониського зробила
книга «Історія Русів,
або Малої Росії», де
захищалися ідеї
української
автономії та
республіканізму.
Обкладинка першого видання «Історії
Русів»

20. «Історія Русів…» — найвизначніший твір
української національно-політичної думки кінця
XVIII ст.— справив значний вплив на багатьох
видатних митців і науковців. Під впливом цієї праці
О.С.Пушкін написав свою «Полтаву», М.В.Гоголь
користувався нею під час створення «Тараса
Бульби», Т.Г.Шевченко — цілої низки патріотичних
творів.

21. «Історія Русів…» подавала
картину історичного розвитку
України від найдавніших часів
до другої половини XVIII ст.
(до 1769 року). Автор
працював у традиціях
козацьких літописів, якими
користувався, доповнюючи
виклад переказами, власними
спогадами й документами.

22. Понад сто років «Історія Русів…» виконувала роль
цінного історичного джерела, сприяла
патріотичному вихованню молодих поколінь
українців.
Головна ідея книжки — природне моральне та
історичне право кожного народу на самостійний
державно-політичний розвиток, а боротьба
українського народу за визволення — основний зміст.

23. Широко відома збірка промов Кониського, у яких
осмислюється роль релігії та церкви в житті
людини, призначення священика як просвітителя
народу, носія християнських моральних чеснот.

24. Промова «Оставим
астрономам доказывать…» на
захист прав та свобод
православного люду,
проголошена святителем на
Сеймі перед польським
королем Станіславом
Понятовським, перерекладена
багатьма мовами.
4 проповіді
Г.Кониського.Публікації.Виступи.

25. Науковий доробок Георгія Кониського свідчить про
істотний прогрес у розвитку філософського знання
й педагогічної думки в Україні у XVIII ст.

26. Кониський Г. у своїх педагогічних поглядах
дотримувався думки, що тільки систематична й
цілеспрямована освітньо-виховна діяльність, а не
наперед визначена доля, забезпечує людині
можливість свідомого вибору й визначення
життєвого шляху.

27. У праці «Моральна філософія, або Етика»
Г.О.Кониський намагався показати активний
характер людської діяльності й поведінки, які
визначаються «свободою волі».

28. Учений сформулював концепцію людської
активності, спрямованої на досягнення «корисного»
в житті. Активність він пов’язував із соціальною
діяльністю й відповідальністю людини за свій вибір
і вчинки.

29. Г. О. Кониський уперше у вітчизняній науково-
педагогічній літературі здійснив глибокий аналіз
механізмів освітньо-виховної діяльності, що є
близьким до її сучасного розуміння.

30. Навчально-виховна діяльність розглядається як
«найдосконаліша», бо вона усвідомлена, охоплює
«мету», «засоби» її досягнення, «добро» як потребу,
яку можна задовольнити, розуміючи її як форму
першопочаткової мети («цілепокладання»), котру
реалізують завдяки відповідним засобам і мають на
«виході» результат, де «добро» вже є
матеріалізованим предметом.

31. «Вона (людина) є розумна істота… бо розум і воля
між собою пов’язані і не буває так, що будь-кому,
кому забороняється вільна воля, давалося б світло
розуму…».
Розум і інтелект є визначальними критеріями в
розумінні людини.

32. Людина підноситься над іншими істотами тому, що
їй притаманна «структурна досконалість її тіла і
думки». Якщо «людину природа позбавила одягу і
зброї, то дала талант і розум», завдяки чому вона
«може підготувати все потрібне для використання і
збереження життя»,
бо «вміє собі зарадити і від
спеки, і від холоду і може
перемогти найбільш сміливих і
диких звірів, слабка і повільна
переслідує дуже спритних».

33. Людське благо, чи щастя, передбачає наявність
добре поставленого виховання — розумового,
морального і фізичного здоров’я, доблесті,
задоволення потреб у харчуванні, продовженні роду,
чуттєвих насолод, відчуття благополуччя та
щасливої долі, потребує занять розумовою
діяльністю.

34. Людина має прагнути до насолоди, але не
абсолютизувати її, не перетворювати на самоціль; їй
не личать і аскетизм та апатія, що теж неприродно
для неї, адже людський розум, свобода вибору та
здоровий глузд мають визначати розумну міру
споживання життєвих благ.

35. Як професор і адміністратор учений брав
найактивнішу участь в обговоренні кількох проектів
інструкцій щодо організації навчального процесу в
Києво-Могилянській академії, «чего в школе учить».

36. У першій половині XVIII ст. Києво-Могилянська
академія мала вісім класів, навчальний курс яких у
послідовному порядку тривав 12 років.
1-6 класи – початкові, викладалися катехізис,
арифметика й частково геометрія.
1-3 - Фара, або аналогія: вивчались елементарна
граматика російської, польської і частково латинської
мов, правила чистописання та орфографії.
4 – 6 - Інфіма, граматика,
синтаксема - відводилися для
спеціального вивчення латинської
мови, що давало змогу правильно,
вільно та красномовно говорити й
писати.

37. 7-8 - філософський курс. Вивчали раціональну
(діалектика й логіка), моральну (етика) та
натуральну філософію. Натуральна філософія
поділялася на фізику, математику й метафізику.
Фізика охоплювала природознавство, космогонію,
метеорологію, зоологію та фізіологічну психологію.
9-12 - богословський курс тривав 4 роки.

38. У середніх класах вивчалися піїтики й риторики,
закони віршування та ораторське мистецтво, причому
різними мовами й у різних жанрах.

39. Г. О. Кониський разом з Григорієм Щербацьким
розробив інструкцію
«Про порядок викладення предметів у всіх класах…»
У класі аналогії радив спочатку навчити рідної мови, а
потім перейти до першооснов латинської, читати нею й
розуміти прочитане; у класі синтаксими виконувати
письмові завдання, привчати до «екзерцицій» (вправ),
засвоювати правила правопису.

40. «Про порядок викладення предметів у всіх класах…»
В інфімі рекомендував повторювати попередні
правила латинської граматики, вивчати польську й
російську мови.
«Про порядок викладення предметів у всіх класах…»
У класі граматики перекладати Євангеліє, завчати
напам’ять окремі латинські тексти.

41. «Про порядок викладення предметів у всіх класах…»
В синтаксимі вимагалося закінчити вивчення
латинської граматики, поглиблено студіювати
синтаксис, вивчати напам’ять епістоли Цицерона,
виразно декламувати їх, продовжити читання
Євангелія латинською мовою водночас із рідною.
«Про порядок викладення предметів у всіх класах…»
У курсі піїтики передалося ознайомлення з наукою
віршування, читання епістол, студіювання творів
Ф. Прокоповича і М. Ломоносова.

42. «Про порядок викладення предметів у всіх класах…»
Правила засвоювалися шляхом довгих «екзецицій»,
які повинні були складатися в класі під
керівництвом професора, а домашні «окупації»
писалися під наглядом старшокурсників і давалися
йому на перегляд.

43. «Про порядок викладення предметів у всіх класах…»
В курсі риторики слід було засвоювати правила
красномовства, швидко перекладати епістоли
Цицерона, розбирати тропи, фігури, періоди,
практикувати імітацію латинських епістол,
перекладати твори Горація, розуміти їхнє естетичне
значення, виголошувати імпровізовані орації,
ознайомитися з началами філософії — діалектикою.

44. Залишив просвітитель великий рукописний курс
латинською мовою «Філософія, поділена на чотири
відділи, що містять логіку, фізику, метафізику й
етику» (1749 р.). В ньому автор скаржився, що
даремно витратив багато часу на студіювання
інтерпретаторів Арістотеля й Фоми Аквінського;
практичну ж користь дало йому безпосереднє
читання їхніх творів та праць.

45. Філософія, вважав педагог, дає тверду основу для
розуміння інших дисциплін; етика відкриває очі для
самопізнання й усвідомлення свого обов’язку перед
суспільством.

46. У період його ректорства кожен учень міг
добровільно залишатись у будь-якому класі «по
искательству совершенного знания и науки», за
своїм бажанням мав право повертатися з вищих у
нижчі класи, щоб закріпити знання. Допускався й
достроковий перехід у вищі класи, якщо в
здібнішого студента на те були підстави.

47. Творчість ученого знаменує новий крок у розвитку
педагогічної думки в Україні, демонструє високий
рівень гуманістичної культури автора як виразника
ідеології українського відродження й
просвітництва.

48. Г. Кониський один з перших українських
мислителів, котрий звернув увагу на цінності
людського життя, які він називав благими,
багатосторонній аналіз проблеми людини.

49. В українську літературу Г. Кониський увійшов як
автор драми-мораліте "Воскресіння мертвих",
віршів, історичних досліджень польською та
українською книжними мовами.

50. Г. Кониський створив зразок драми-мораліте
"Воскресіння мертвих...", де гостро засудив прояви
соціальної несправедливості у тогочасному
суспільстві: захоплення старшиною земель
біднішого козацтва, беззаконня і судову сваволю,
жорстоке соціальне й національне гноблення
трудового населення України й Білорусії польською
шляхтою та магнатами.

51. Г. Кониський - палкий проповідник. Опубліковані та
рукописні тексти його проповідей свідчать про його
громадянську позицію: боротьбу проти хабарництва
в судах та державних установах, пропаганду освіти
серед широких верств населення, осуд жорстокої
експлуатації людини людиною та невігластва як
основи рабства.

52. XVIII ст. називають “епохою Просвітництва” або
“віком Розуму”.
Георгій Кониський жив у переломну добу. Філософ,
поет, ректор Києво-Могилянської академії,
проповідник – усі ці якості природно інтегрувалися
в своєрідний моноліт у його неординарній особі й
оригінальному творчому доробку.

53. Список використаних джерел:
1. Георгій (Кониський) - [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki/- Назва з екрану. (Дата перегляду 09.11.2017)
2. Георгій Кониський в історико-культурній спадщині України -
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medievist.org.ua/2013/02/blog-post. - Назва з екрану. (Дата
перегляду 09.11.2017).
3.Ізборник. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://litopys.org.ua/fdm/fdm26.htm. - Назва з екрану. (Дата перегляду
09.11.2017).
4. Кашуба М. В. Кониський Георгій // Енциклопедія історії України : у 10
т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — К. : Наук. думка, 2009. - Т. 5 : Кон -Кю. - С. 24.
5. Спеціалізовані та архівні фонди НБУВ. Г.Кониський. - [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.irbis-
nbuv.gov.ua/fond/ir/show/show_006/foto.htmю - Назва з екрану. (Дата
перегляду 09.11.2017)

54. Дякуємо за увагу!

55. Підготували:
викладач педагогіки Тупікіна С.В.,
студентка 132 групи Окс С.