Проект про Будинок Слово http://proslovo.com "Слово" знаходиться у Харкові, вул. Культури 9. Він був побудований у 1928 та заселений у 1930-му році саме літераторами. Тут жили Микола Куліш, Лесь Курбас, Микола Хвильовий, Павло Тичина, Остап Вишня та багато інших. У 1930-ті роки більшість мешканців була репресована, 40 квартир з 66 торкнулася хвиля репресій.

1. БУДИНОК СЛОВО
І С Т О Р І Я Д О М У Т А Й О Г О М Е Ш К А Н Ц І В

2. Що за причина,
що в Харкові з'явився Тичина?
Павло Тичина переїжджає з Києву до Харкова, щоб очолити
новий журнал “Червоний шлях”, але мешкати йому
доводиться у редакційній маленькій комірці за туалетом.

3. У 1920-ті роки столиця Радянської України знаходилася у Харкові, і саме тут вирувало
культурне життя країни. Комуністична влада, намагаючись наблизитись до народу,
завоювати його прихильність, взяла курс на українізацію. Це сприяло піднесенню у
літературі та мистецтві. Письменники публікувалися у численних нових виданнях,
збиралися на дискусії та вечірки, об’єднувалися у групи. За кілька десятиріч 20-ті
назвуть Відродженням, щоправда розстріляним

4. Письменників супроводжували
тяжкі побутові умови. Тим,
що приїхали з сіл, невеликих
містечок, та навіть з Києва,
годі було дозволити собі
орендувати собі квартиру,
адже ціни у Харкові були вищі
навіть за київські. Зарплатні
не вистачало, та й платили
не завжди вчасно.
Літератори жили й
працювали в комуналках, у
триметрових комірках, на
кухнях, спали на підлозі на
газетах, зберігали свої
рукописи у каструлях,
боролися із пацюками та
мишами.

5. В середині 1920-х українські письменники звернулися до радянської
влади з проханням побудувати кооперативний будинок, де б місця
стало всім. Влада підтримала проект та профінансувала. Ідея
створити будинок для літераторів зародилася у літературному
об'єднанні "Плуг". Учасники створили кооператив, який очолив Остап
Вишня. Його правою рукою став Пилипенко (голова "Плугу").

6. У вересні 1927-ого кооператив підписав з Комунгоспом Угоду на
реалізацію проекту, згідно якої трест Укрпайстрой відповідав за
реалізацію, а проектувати будинок було доручено архітектору
Митрофану Дашкевичу. Гроші на будівництво надавала держава, та
кожний письменник мав внести власний "пай": протягом 15 років
виплачувати повну вартість свого помешкання.

7. Газети Укрвісті повідомляє про початок будівництва

8. Будинок зводять у Барачному провулку, тодішній околиці міста. У 1930-му провулок
перейменовують у вулицю Червоних Письменників. По війні будинок має адресу
провулок Барачний, 9, згодом — провулок Петровського, 9.

9. Зараз будинок Слово знаходиться майже у самому центрі міста за адресою Культури, 9.
З іншого боку його - вулиця Літературна, яка отримала цю назву у 2016 у зв'язку з
декомунізацією, нещодавно це була вулиця Ярослава Галана.

10. I
Креслення внутрішні двері у
квартирах

11. Креслення - сходи у під'їзді
I

12. Креслення архітектора Дашкевича мали докладний характер. Було продумано все -
сходи, двері, територія навколо будинку, паркан. Будинок побудували з найякісніших
на той час матеріалів.
5 під'їздів (сходні). 5 поверхів. 1-й , 4 -й та 5-й під'їзди мали ще цокольний поверх,
почасти під землею. У 1-му і 5-му під'їздах було заплановано ліфт, який додали
пізніше. На даху 5-го під'їзду було створено солярій для засмагання, у цокольному
поверсі - дитячий садок для дітей письменників.
Загальна кількість квартир - 66. 2 квартири на цокольному поверсі першого під'їзду
відводилися під адміністрацію. Там жили управбуд та двірник із своєю родиною.
Решта квартир належала літераторам.

13. I
Будинок має форму літери "С" -
слово. Його мешканців стали
називати "слов'янами".

14. Квартири 3 та 4-ри кімнатні. Високі стелі, великі вікна. Найбільші квартири - кутові - мають
площу близько 100 м2. Саме ці квартири дістаються верхівці кооперативу (Вишні, Пилипенку).
Але грошей на закінчення будинку не вистачає, будівництво затягується.

15. У лютому 1929 року в Москві проходить "український тиждень", на якому
письменники зустрічаються із самим Сталіним. Остап Вишня вирішує попросити
грошей саме тут, пише записку вождю і отримує позитивну відповідь, у той же
вечір йому у готель приносять чемодан із грішми.

16. Укрвісті повідомляють про заселення будинку

17. Будинок майже готовий у кінці 1929-го.
Письменники поспішають в'їхати до
Нового 1930-го року, навіть при тому,
що опалення ще не налагоджено.

19. Верхівка кооперативу та кілька тих, що приймали активну участь у будівництві,
мають можливість обрати собі квартиру. Усі інші тягнуть жереб. Так Хвильовому
дістається 4-кімнатна квартира, але через сварки від вирішує змінити її на 3-кімнатну
в 1-ому під'їзді.

20. На фото Тичина у вітальні своєї квартири. Тепер місця вдосталь і для роялю, і для
великої бібліотеки. Мисливець Вишня виділив своїм собакам цілу кімнату.Хоча і тут
були декотрі складнощі (миші, моль, топили вугіллям), але все одно це були шикарні
на той час житлові умови.

21. Перші мешканці

22. Остап Вишня, Сергій Пилипенко із дружиною. Антін Дикий та Володимир
Сосюра. У будинку Слово жили зовсім різні люди із досить різнобарвним
минулим.

23. Були тут не тільки письменники, але і декілька художників. Наприклад, Анатоль
Петрицький, Іван Падалка, Василь Седляр, Вадим Меллер. Останній працював з
Лесем Курбасом, малював декорації для його спектаклів.

24. 4 Івана. Кириленко, Кулік, Лакіза, Микитенко. Пропартійна четвірка, що публічно
критикувала буржуазних-націоналістів та писала доноси проти ворогів народу.
Вони не єдині, хто навмисно чи вимушено свідчив проти інших.

25. За письменниками стежать протягом усіх
20-х років. Наприклад, Остап Вишня брав
активну участь в УНР, але після її поразки
вів спокійне життя народного гумориста.
Для влади від все ще дуже небезпечний,
за ним пильнують.
На фото доповіді тих часів, коли будинок
Слово ще не побудовано.

26. Першою в будинку було заарештовано акторку Галину Орлівну, 20.01.1931,
потім Павла Христюка - 2.03.1931. Іван Багряний не живе у Слові, але часто
гостює у Вражливого, у квартирі 54. 16.03.1932 його заарештовують саме там,
господар виступає у ролі понятого.

27. У квітні-початку травня
1933-ого - гучний арешт
Миколи Ялового, який стає
поштовхом до самогубства
Миколи Хвильового.

28. Парадні двері перекривають. На дворі постійно чергують хлопці з НКВС. Протягом
кількох наступних років письменників вивозять один за одним. На звільнені місця
заселяються нові мешканці, частина квартир мають по 2-3 репресовані господаря.
Письменники залякані, перестають писати, критикують один одного та самих себе.

29. У травні 1934-го столиця з Харкова переноситься до Києва. За харківським
прикладом там було також побудовано будинок письменників з назвою Роліт
(робітники літератури). Частина письменників намагається перебратися до
Києва маючи надію, що там буде у більшій безпеці.

30. Але це мало кого врятувало. Наприклад, на Семенко, який мешкав і в Харкові, і в
Києві виписують 2 ордери на арешт.

31. Найсумнішою стає кв. 54 Василя
Вражливого. Окрім Івана Багряного з неї
вивозять самого Василя, а також його
квартирантів - Євгена Плужника та усю
родину Крушельницьких.

32. Із жертв вибивають зізнання в участі у неіснуючих терористичних
організаціях. Один підсудимий закладає ще декілька нових жертв, з
якими він нібито вів антирадяньску діяльність.

33. Жертвами репресій стають i ті що, майже невщодавно самі боролися з
ворогами народу. Декотрі таки уникають смерті та добре
пристосовуються до влади (наприклад, Павло Тичина, Володимир Сосюра).

34. На честь 20-ої річниці Жовтневої революції у жовтні-листопаді
1937-го страчують 1111 в'язнів, понад 200 українців, серед них
мешканці "Слова": Лесь Курбас, Микола Куліш, Григорій Епік, Андрій
Панів, Михайло Яловий, Антін Крушельницький, його сини Богдан та
Остап, Валер'ян Поліщук, Валер'ян Підмогильний).

35. Хвиля репресій зачепила 40 квартир із 66. Розстріляно -33,
заслано на довгі роки - 3, заслано, померли у засланні - 2,
самогубство - 1, вбито/померли за неясних обставин - 2.

36. Павло Тичина - найвидатніший український радянський письменник та
громадський діяч, голова Верховної ради. Колишній петлюровець
Володимир Сосюра також пише "правильні" вірші.

37. Остав Вишня повертається після 10 років заслання, живе у Києві у будинку
Роліт. За ними продовжують стежити. В одній із останнії доповідей
зазначається, що Вишня вже не становить загрозу для уряду та є хворою,
слабкою людиною. Він пише "Самостійну дірку", де критикує українських
націоналістів, а також вимушено шуткує що до свого заслання (нібито
його і не репресували взагалі).

38. Більшість репресованих була реабілітована у 1950-ті роки за
запитами родичів. Ті нечисленні, що родичів не мали, реабілітовані
ближче до 1990-х років.

39. Будинок Слово зараз. Більшість мешканців вже не мають ніякого
відношення до родин письменників. Це звичайний житловий будинок.

41. Сходи 2-ого під'їзду

42. Ліфт у 1-ому під'їзді

43. Двері, що залишилися ще з 30-х років.

44. При підготовці презентації були використані такі джерела
http://eprints.nottingham.ac.uk/13390/1/SPATIAL_DIMENSIONS_OF_SOVIET_REPRESSIONS_IN_THE_1930s.pdf
Дисертація Olga Bertelsen, Spatial dimensions of Soviet repressions in the 1930s :
the House of Writers (Kharkiv, Ukraine). PhD thesis, University of Nottingham
Наталка Дукина, ДОДОМУ, ДО "СЛОВА", АБО ХТО, ДЕ, КОЛИ?
http://miranta.hut.ru/pg4_a2.php
http://tsn.ua/special-projects/kdb/
Проект Розстріляне Відродження на tsn.ua
http://litakcent.com/category/20-ti-live/
20-ті LIVE з Яриною Цимбал
Матеріали від Харківскього Літературного Музею
hhttp://litme.com.ua/
http://oldtime.net.ua
Старая библиотека: Старые газеты Харькова

45. proslovo.com