1. Управління освіти виконкому Марганецької міської Ради
Загальноосвітня школа № 10
Всеукраїнська історико-етнографічна експедиція
“Україна вишивана”
Автори роботи:
Климаш Анастасія,
Скрипка Олена,
Керівник:
Климаш Наталя Олександрівна,
вчитель трудового
навчання ЗОШ № 10,
вчитель вищої категорії,
старший вчитель,
м. Марганець
2. Народні умільці. Вишивка.
У невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу
значне місце належить вишивці, з якою пов’язані вся
багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки,
радість, горе, перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.
Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного
краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.
Візерунки, які прикрашають одяг і речі побуту, - не тільки
окраса, а й естетичний та історичний досвід народу, його
уявлення про навколишній світ і гармонію буття.
Декоративне оздоблення вишивкою одягу та предметів побуту
тісно пов’язане з побутом і працею людей, природою, з
історією та культурними особливостями епохи і різних періодів
розвитку країн і народів. У його основу покладено художні
смаки й уявлення, національні мотиви та самобутність,
колорит і майстерність, що властиві народній творчості.
Народжувались і гинули цивілізації, країни, народи, а
мистецтво набувало все нових ознак та якостей, вбираючи
кращі зразки минулого, створюючи й удосконалюючи нове,
утверджуючи й продовжуючи місцеві традиції. З покоління в
покоління передавалося тільки потрібне та зрозуміле,
придатне до подальшого розвитку.
3. Змінювалися матеріали і способи вишивання, створювалися
нові орнаменти й композиції, але залишалося постійним
прагнення краси.
Якщо раніше вишивали тільки сировими й білими нитками, які
залишалися від ткання полотна, то з часом навчилися
фарбувати їх рослинними барвниками – корінням і корою,
квітами й листям дерев, чагарників і трав. Користувалися також
привізними кольоровими шовками, вовняними та бавовняними
нитками, уміло доповнюючи ними орнаменти, які побутували
раніше.
Яскраві кольори у вишивках з’явилися у другій половині ХІХ ст.,
а потім їх застосовували в 30-ті та 50-ті роки минулого століття.
Змінилися традиційні орнаменти, які доповнювали сучасною
символікою та запозиченими мотивами, почали
використовувати менш складні техніки вишивання.
Нині у вишиванні чудово поєднується традиційне й сучасне
творче начало. У кожному селі можна знайти сьогодні
вишивальниць, в’язальниць, ткаль, котрі виводять на полотні
свою долю.
4. Краєзнавці нашої школи взяли участь у
всеукраїнській історико-етнографічній
експедиції “Україна вишивана” .
В ході експедиції ми дізналися, що:
• У кожному районі Дніпропетровщини своя вишивка, яка
відрізняється технікою виконання, орнаментом і кольором
• Налічується більше двох десятків технік виконання вишивок,
якими володіють наші вишивальниці
• Вишивка актуальна і сьогодні, тому цим видом народного
мистецтва з великим задоволенням займаються і наші бабусі, і
мами і ми.
5. Під час експедиції:
• Знайшли майстринь – вишивальниць,
які мешкають в нашій місцевості.
• Познайомилися з різними техніками
вишивання.
• Вели щоденник дослідницько –
пошукової роботи.
6. Щоденник дослідницько -
пошукової роботи.
6.09.2009р
Візит до родини Коваленко Н.П.
(Під час підготовки матеріалу майстриня, на жаль, померла)
1.Майстриня вишивала на домотканому, лляному полотні,
мішковині.
2.Огляд робіт майстрині.
3.Знайомство з техніками вишивання майстрині:
-«хрест»,
- «болгарський», або «подвійний» хрест,
- «лічильна гладь»,
- «художня гладь»,
- «Ришельє»,
- «штапівка»,
- «занизування».
4. Фотографування робіт майстрині.
7. Коваленко Ніна Петрівна.
Народилася у 1937 році в
Чувашії.
Захоплення вишиванням
передалося від мами і бабусі.
Вишиванням займалася з
дитячих років.
Вишивала наволочки, серветки,
доріжки, рушники.
На жаль, померла у 2009 році.
17. Щоденник дослідницько -
пошукової роботи.
13.09.2009
Візит до Шепель Валентини Іванівни.
1. Огляд сімейної колекції рушників(1900-1927 років), які
лишилися від матері чоловіка майстрині – Силіченко Тетяни
Пилипівни.
2.Розповідь про цільове призначення рушників:
- весільні рушники;
- обрядові рушники(для Хрестин, Великодній рушник).
3. В роботах Силіченко Тетяни Пилипівни використовувалися
техніки «хрест», «подвійний» або «болгарський» хрест.
22. Щоденник дослідницько -
пошукової роботи.
1. В роботах Шепель Валентина Іванівна використовує
техніки техніка «хрест», «подвійний» або «болгарський»
хрест.
2. Використовуючи оригінальний орнамент з рушника
1900року, майстриня вишила його сучасну версію(2008
рік), тим самим подовживши життя цьому орнаменту.
3. Фотографування робіт майстрині.
23. Шепель Валентина Іванівна.
Народилася у 1941
році в Миколаївській
області.
Рукоділлям
захоплюється з
дитинства -
вишивала «гладдю»,
«хрестом».
Зараз вишиває
весільні рушники,
ікони, картини.
27. Щоденник дослідницько -
пошукової роботи.
20.09.2009
Візит до Єфімової Тамари
Пилипівни.
1.Огляд робіт майстрині:
1.1. Вишивка на мішковині, домотканому полотні.
1.2. Тематика робіт: релігійна (ікони, образа Святих),
природа, тварини.
1.3. Використання техніки “хрест” в роботі майстрині.
2. Фотографування робіт.
28. Єфімова Тамара Пилипівна.
Народилася у 1938 році в
м. Макиївка.
Вишиванням
захоплюється з 15 років.
Любов до вишивки
прищеплювала мама.
Вишиває ікони, образа
Святих на мішковині,
домотканому полотні.
29. Роботи
Єфимової
Тамари
Пилипівни.
1965-1970
роки.
33. Висновки
• В ході пошукової роботи ми дізналися,
що,українська вишивка, на перший погляд, не
має ніякого значення в житті сучасної
людини, але вона віє на серце кожного з нас
чарами рідної стихії і є живучим бальзамом,
який сповнює нас споконвічною могутньою
силою українського народу .
• Проаналізувавши переглянуті роботи
майстринь ми можемо зробити певні висновки
– вишивка, як вид мистецтва буде збережено
нами і нашим нащадками на віки!
34. Використана література:
• 1. Антонович Е.А., “Декоративно – прикладне мистецтво”. Львів.
Світ.1992р.
• 2. Радкевич В.О., “Технологія вишивки”. Київ. Вища школа.
1997р.
• 3.Ковальчук О.В. “Українське народознавство”. Київ.,
Освіта.1992р.
• 4.Гасюк О.О., “Художнє вишивання”. Київ. Вища школа. 1997р.
