Урок 10.7 Сучасні звичайні засоби ураження

1. РОЗДІЛ X. ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Урок 10.7. ОЦЗ
Тема 10.2-6. Сучасні звичайні засоби ураження. Осколкові, кулькові, фугасні
боєприпаси. боєприпаси об’ємного вибуху. Вибухонебезпечні предмети та правила
поводження з ними. Запалювальна зброя та засоби захисту від неї
Мета
Вивчити класифікацію звичайних сучасних засобів ураження. Навчитися правилам
поведінки з вибухонебезпечними предметами. Вивчити класифікацію запалювальної
зброї. Навчитися правилам поведінки під час дії запалювальної зброї та пожеж.
План уроку
1. Характеристика сучасних звичайних засобів ураження.
2. Заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами.
3. Запалювальна зброя.
4. Головні групи запалювальної зброї.
5. Захист від вражаючої дії запалювальної зброї.
1. Сучасні звичайні засоби ураження. Характеристика сучасних звичайних
засобів ураження
До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та
запалювальну зброю
Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей.
Найефективніші боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких
боєприпасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) уламків масою від
частин грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від
тенісного до футбольного м’яча і містити до 6 тис. металевих або пластмасових кульок
діаметром 5–6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м.
Кулькові бомби скидають із літаків у спеціальних упаковках (касетах), що містять
96–640 бомб. Від дії відштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові
бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м2
. Оснащуються вони різними
підшивачами: інерційними, натискної, натяжної або уповільненої дії. Наприклад, коли з
касети розсіюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дротики-

2. вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту і вибухає
в повітрі. Такі боєприпаси завдають багато поранень («ефект граду»).
Головне призначення фугасних боєприпасів — руйнування промислових, житлових
і адміністративних будівель, залізничних та автомобільних шляхів, ураження техніки і
людей. Головним вражаючим фактором фугасних боєприпасів є повітряна ударна хвиля.
Вони відрізняються високим коефіцієнтом наповнення вибухонебезпечними речовинами,
який складає 55 % від загальної маси боєприпаси.
Кумулятивні боєприпаси призначені для ураження броньованих цілей. Принцип
їхньої дії заснований на пропаленні загороди потужним струмом продуктів детонації
вибухонебезпечних речовин із температурою 6000–7000ºС і високим тиском. Сфокусовані
продукти детонації спроможні пропалювати отвори в броньованих перекриттях завтовшки
десятків сантиметрів і викликати пожежі.
Боєприпаси об’ємного вибуху, або «вакуумна бомба» — авіаційна касета,
наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара
діаметром до 15 м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається в кількох місцях
детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура
2500–3000ºС. У момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші утворюється
відносна порожнеча. Головним вражаючим чинником боєприпасам об’ємного вибуху є
ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне положення між
ядерними та фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на від-
стані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см2
).
2. Заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами
До вибухонебезпечних предметів відносяться: бойові припаси (патрони, гранати,
снаряди, міни, бомби та ін.), вибухові речовини (тротил, пластичні вибухові речовини) та
вибухові пристрої.
Дотепер на території України залишаються не знешкодженою дуже велика
кількість вибухонебезпечних предметів, що залишилися після війн і сучасних
боєприпасів.
Вибухонебезпечні предмети можуть бути виявлені всюди, де проходили бойові дії:
в полях і городах, у лісах і парках, у воді річок, озер і водоймищ, у будинках і підвалах на
території колишніх артилерійських і авіаційних полігонів та в інших місцях.
Ще під час війни, у міру звільнення нашої землі від фашистських загарбників,
проводилось у широкому масштабі суцільне розмінування місцевості. Однак вдалося

3. виявити далеко не всі вибухонебезпечні предмети, особливо ті, які знаходяться на великій
глибині.
Згодом частина з них виходить на поверхню внаслідок господарської діяльності
людини і сил природи. Під впливом зміни температур і атмосферних опадів у снарядах,
мінах, авіабомбах і інших вибухонебезпечних предметах, що пролежали тривалий час у
землі, сталися зміни, у зв’язку з чим вони становлять ще більшу небезпеку.
Найбільшу небезпеку в бойовій обстановці для цивільних громадян мають міни-
пастки («сюрпризи») які своїм виглядом нагадують звичайні побутові предмети. За своєю
будовою вони різноманітні та бувають натяжної, натисної, електричної та комбінованої
дії. Характерною ознакою встановлення мін пасток є наявність натяжних дротів, які
можуть бути прикріплені до дверей, вікон та інших предметів.
Забороняється:
• розбирати, розпилювати боєприпаси, викручувати з них підривники;
• витягати (виплавляти) з корпусів вибухівку;
• брати в руки, завдавати по них ударів;
• переносити їх із місця на місце;
• кидати в багаття та розводити вогонь над ними;
• збирати і здавати їх у металобрухт.
Відразу ж після виявлення таких предметів необхідно позначити їх покажчиком із
попереджувальним написом, за можливості забезпечити їх охорону та негайно повідомити
органи міліції та військкомат.
Пам’ятай! У кожній авіабомбі, снаряді, міні, гранаті, боєприпасі таїться
смертельна небезпека для людини.
Згідно зі ст. 263 Кримінального кодексу України носіння, зберігання, придбання,
виготовлення, передача чи збут бойових припасів, вибухових речовин, або вибухових
пристроїв без передбаченого законом дозволу караються позбавленням волі на строк від 2
до 5 років.
3. Запалювальна зброя
Запалювальна зброя як засіб збройної боротьби має багатовікову історію. Вогонь як
зброя здавна використовувався для нанесення поразки живій силі та знищення
військового майна, для запалювання дерев’яних оборонних споруд.
Запалювальна зброя — це засіб поразки живої сили та військової техніки
супротивника, дія якої заснована на використанні запалювальних речовин.

4. Головними вражаючими факторами запалювальної зброї є теплова енергія, яка
виділяється під час її застосування та токсичні для людини продукти горіння.
Вражаюча дія запалювальної зброї на людей проявляється у вигляді:
• опіків шкіри;
• ураження (опіків) шляхів дихання;
• теплового удару, внаслідок перегріву тіла людини;
• механічного впливу на людину вогневого шторму при суцільних пожежах;
• позбавлення можливості дихати, тому що часткового вигорає кисень у повітрі,
особливо в закритих спорудах.
Крім того, запалювальна зброя здійснює на людину сильний морально-
психологічний вплив, що знижує її спроможність до опору вогню.
4. Головні групи запалювальної зброї
До запалювальної зброї як засобу бойового використання належать авіаційні та
артилерійські запалювальні боєприпаси, гранатомети, вогнемети, вогневі фугаси, гранати,
набої, шашки.
Запалювальні речовини та суміші — це спеціально підібрані речовини або суміші
речовин, спроможні тліти та горіти з виділенням великої кількості теплової енергії. Вони
діляться на такі головні групи:
• запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми);
• самозапалювальні суміші;
• металізовані суміші (пірогелі);
• терміти й термічні складові;
• звичайний і пластифікований білий фосфор;
• сплав електрон та інші.
За умовами горіння запалювальні речовини поділяються на:
• які горять у присутності кисневого повітря (напалми, білий фосфор);
• які горять без доступу кисневого повітря (терміти).
Напалми, самозаймисті суміші та пірогелі добре прилипають до різних поверхонь,
зброї, техніки, одягу та тіла людини, чим можуть наносити людям тяжкі опіки,
підпалювати зброю і техніку, а також створювати пожежі.
Пірогелі спроможні пропалювати тонкі листи металу. Вони легко запалюються і
тяжко піддаються вилученню та гасінню. При горінні напалми розвивають температуру
близько 1000–1200°С. Самозаймисті запалювальні суміші погано гасяться водою та
розвивають температуру 1100–1300°С.

5. Терміти — спресована суміш порошкоподібних окисів із гранульованим
алюмінієм. При горінні термітів і термічних складових теплова енергія виділяється при
взаємодії окисів одного металу з другим, перетворюючись у рідкий розплавлений шлак із
температурою близько 3000°С. Палаючі терміти спроможні пропалювати залізо і сталь.
Білий фосфор — тверда отруйна високо образна речовина. Зберігається під шаром
води. У повітрі фосфор самозаймається та палає, виділяючи при цьому велику кількість
їдкого білого диму, розвиває температуру до 1000°С.
Палаючий фосфор спричиняє тяжкі опіки, які довго не заживають.
Електрон — сплав магнію (96 %), алюмінію (3 %) та інших елементів. Займається
при температурі 600°С та горить білим і блакитнуватим полум’ям, розвиваючи
температуру до 2800°С.
5. Захист від вражаючої дії запалювальної зброї
Для захисту особового складу від вражаючої дії запалювальної зброї
використовують: закриті споруди, озброєння та військову техніку, місцеві матеріали
(щити, мати з гілок і трави), засоби індивідуального захисту шкіри й органів дихання,
одяг, місцевість (ями, печери, яри).
Надання першої допомоги починається з гасіння самим потерпілим або за
допомогою товариша запалювальних речовин, які попадають на шкіру та одяг. Щоб
негайно припинити дію полум’я, необхідно швидко зняти одяг і засоби захисту, на які
потрапили запалювальні речовини. Якщо зняти одяг не має можливості, полум’я слід
гасити такими способами:
• закрити ділянку, яка горить грубою щільною тканиною, плащ-палаткою, шапкою,
брезентом, перекривши доступ до неї повітря та загасити вогонь;
• засипати місце, яке горить, піском або землею;
• опустити вражену частину у воду, особливо при гасінні речовин, які займаються
самостійно та фосфорних запалювальних сумішей;
• напалм, пірогель, фосфор гасити за допомогою вогнегасника, бажано повітряно-
пінного або порошкового;
• лягти на землю або іншу поверхню, яка не горить, і притиснути до неї місце
горіння одягу;
• якщо горить одноразово декілька ділянок одягу з двох або більше сторін,
необхідно збити полум’я, перевертаючись по землі.

6. Забороняється гасити запалювальні речовини незахищеними руками. Для захисту
від запалювальних речовин необхідно вийти з осередку пожежі, прикривши ніс і рот
вологою тканиною (хустинкою, рушником).
Історична довідка
У період Першої світової війни були розроблені конструкції термітно-сегментного
снаряду та фугасного вогнемета з пороховим генератором тиску, які зараз є основою
конструкцій сучасних запалювальних боєприпасів і засобів використання.
Перед Другою світовою війною та в період її ведення були створені танкові,
фугасні та ранцеві вогнемети. Відомий стрибок у розвитку запалювальної зброї був
зроблений у 1992 році, коли була розроблена та запропонована для військового
використання горюча суміш на основі бензину із загусником, яка складалася з
алюмінієвих солей нафтенової та пальмової кислот. Відтоді такі запалювальні суміші
називають напалмами.
Американці широко використовували напалми в бойових діях проти Японії та на
островах у Тихому океані, а після Другої світової війни — у війні з Кореєю та Південним
В’єтнамом.
У 1980 році в Женеві відбулася конференція ООН щодо заборони використання
запалювальної зброї до мирного цивільного населення.
Контрольні питання
1. Які ви знаєте сучасні звичайні засоби ураження?
2. Принцип дії боєприпасів об’ємного вибуху.
3. Назвіть заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами.
4. У чому проявляється вражаюча дія запалювальної зброї на людей?
5. Надайте характеристику напалму та пірогелю.
6. Що включає захист особового складу від запалювальної зброї?

7. Забороняється гасити запалювальні речовини незахищеними руками. Для захисту
від запалювальних речовин необхідно вийти з осередку пожежі, прикривши ніс і рот
вологою тканиною (хустинкою, рушником).
Історична довідка
У період Першої світової війни були розроблені конструкції термітно-сегментного
снаряду та фугасного вогнемета з пороховим генератором тиску, які зараз є основою
конструкцій сучасних запалювальних боєприпасів і засобів використання.
Перед Другою світовою війною та в період її ведення були створені танкові,
фугасні та ранцеві вогнемети. Відомий стрибок у розвитку запалювальної зброї був
зроблений у 1992 році, коли була розроблена та запропонована для військового
використання горюча суміш на основі бензину із загусником, яка складалася з
алюмінієвих солей нафтенової та пальмової кислот. Відтоді такі запалювальні суміші
називають напалмами.
Американці широко використовували напалми в бойових діях проти Японії та на
островах у Тихому океані, а після Другої світової війни — у війні з Кореєю та Південним
В’єтнамом.
У 1980 році в Женеві відбулася конференція ООН щодо заборони використання
запалювальної зброї до мирного цивільного населення.
Контрольні питання
1. Які ви знаєте сучасні звичайні засоби ураження?
2. Принцип дії боєприпасів об’ємного вибуху.
3. Назвіть заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами.
4. У чому проявляється вражаюча дія запалювальної зброї на людей?
5. Надайте характеристику напалму та пірогелю.
6. Що включає захист особового складу від запалювальної зброї?