фізкультура

2. Оборона – один із видів загальновійськового
бою. Вона виникла одночасно з наступом.
На початку війни оборона буде найважливішим
і найбільш поширеним видом бою.

3. Оборона має на меті:
• відбити наступ переважаючих
сил противника;
• завдати йому максимальних
втрат;
• економити сили і час;
• утримати важливі райони
(об’єкти) місцевості й тим самим
створити умови для успішного
переходу в наступ.

4. По - перше - поразкою головного угруповання противника
вогнем усіх засобів (бойовими вертольотами, артилерією,
мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю) як під час
висування, розгортання, атаки переднього краю, так І при
вклиненні його вглиб оборони.

5. По-друге - мета оборони досягається широким маневром
вогнем, силами й засобами.
По-третє - мета оборони досягається стійким утриманням
важливих в районі місцевостей, котрі включають вигідні в
тактичному відношенні ділянки з природніми
перешкодами, які перехоплюють можливі напрями наступу
противника.

6. По-четверте - мета оборони досягається вмілим
знищенням противника, який вклинився в її глибину.

7. Оборона може підготовлюватися завчасно
або організовуватися в ході бою, в умовах
відсутності зіткнення з противником або
безпосереднього зіткнення з ним.
Оборона повинна бути
стійкою і активною, здатною
протистояти ударам всіх видів
зброї, атаці переважаючих груп
танків і піхоти противника,
діям його повітряних десантів,
аеромобільних та диверсійно-
розвідувальних груп.

8. • витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів,
що обороняються при відбитті атак противника,
їх високим моральним духом;
• майстерно організованою обороною і системою
вогню;
• безперервною розвідкою противника;
• ретельним маскуванням опорного пункту
(вогневої позиції);
• умілим використанням вигідних умов місцевості,
її інженерного обладнання і застосуванням
несподіваних для противника способів ведення
бойових дій;
• виконанням заходів щодо захисту від зброї
масового ураження і високоточної зброї противника;
•всебічним забезпеченням і підготовкою особового
складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому
числі і в умовах повного оточення.

9. Оборона може бути позиційною і маневровою.
Це залежить від бойового завдання, наявності сил,
засобів і характеру місцевості.

10. Позиційна оборона - основний вид оборони.
Застосовується на більшості напрямів і, перш за все, там,
де втрати території неприпустимі.
Основна її мета - міцне і тривале утримання районів
(рубежів).

11. Маневрова оборона
Застосовується для нанесення противнику втрат, виграшу
часу і збереження своїх сил.
Основна її мета - в проведенні
послідовних оборонних боїв на
заздалегідь намічених і
ешелонованих в глибину
рубежах в поєднанні з
короткими контратаками,
широкого застосування
вогневих засад, обладнання
загороджень і руйнування
важливих об'єктів.

12. Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по
фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції
для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми
відділеннями знищувати противника вогнем перед
фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

13. Бойова машина піхоти, яка має могутнє озброєння та
броньовий захист, є основою оборони позиції відділення, її
вогнева позиція, а також вогнева позиція бронетранспортера
може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі
або позаду позиції на віддаленні до 50 м.

14. В умовах відсутності зіткнення з противником командир
механізованого (гранатометного, протитанкового)
відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобов'язаний:
• вивести відділення на вказану позицію;
• організувати спостереження;
• вказати основну і запасну вогневі позиції для бойової
машини піхоти (бронетранспортера), вогневі позиції
кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям
(основні і запасні позиції для гранатометників,
протитанкових керованих ракетних комплексів);
• віддати бойовий наказ;
• організувати інженерне обладнання і маскування
позицій;
• визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані
для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку
вогню.

15. В умовах безпосереднього зіткнення з противником,
під час переходу до оборони, командир відділення зобов'язаний:
• організовувати швидке захоплення і заняття позиції
на вказаному рубежі;
• ставити завдання особовому складу;
• організовувати спостереження, систему вогню,
управління, взаємодію та інженерне обладнання
позиції.
• обрати вогневу позицію бойової машини піхоти
(бронетранспортера) в такому місці, щоб
забезпечувалось потайне її розташування, прикриття
вогнем особового складу відділення;
• вивчити детально місцевість, уточнити завдання
особовому складу та порядок взаємодії, а при
необхідності й інші питання.

16. • розчищається місцевість для поліпшення
спостереження та ведення вогню;
• відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для
бойової машини піхоти (бронетранспортера),
потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між
собою в окоп на відділення, який доводиться до
повного профілю, а при нестійкому ґрунті,
посилюється одежею крутостей та з'єднується
суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень
для особового складу обладнується перекрита
щілина;
• відриваються окоп на запасній (тимчасовій)
вогневій позиції для бойової машини піхоти
(бронетранспортера) та хід сполучення до неї;

17. Після організації інженерних робіт командир відділення складає
карту вогню відділення, на яку наносить:
• орієнтири, їх номери, найменування та
відстань до них;
• положення противника, позицію відділення,
смугу вогню та додатковий сектор обстрілу;
• основні і запасні вогневі позиції;
• основні та додаткові сектори обстрілу
з кожної позиції;
• позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню
на флангах відділення;
• ділянки зосередженого, вогню взводу та місця
в них, по яких вести вогонь відділенням;
• загородження, розташовані поблизу позиції
відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

27. сьогодні я дізнався ...
було цікаво ...
було важко ...
я зрозумів, що ...
тепер я можу ...
я відчув, що ...
я навчився ...
у мене вийшло …
мене здивувало ...
урок дав мені для життя …