Природознавство. 5 клас. Майстер-клас Розробки уроків (Суворова О.В)

1. 5
5ÍÀ¿—
ÿ…ÒÚ≈–-Íο—
ÿ…ÒÚ≈–-Íο—
«Ó·ÎÂÌÓ ‚˜ËÚÂΡÏË ‰Îˇ ‚˜ËÚÂÎI‚!
ÌA‚˜A…Ú І« «AƒŒ‚ŒÎ≈ÕÕˇÏ!
ISBN 978-611-540-712-5
œ–»–ŒƒŒ«Õ¿¬—“¬Œ
œ–»–ŒƒŒÁÕ¿¬—“¬Œ
О. В. Суворова
Сучасна школа
нова програма
У комплекті з посібником «Майстерклас» використовуйте
робочий зошит «Мої відкриття» видавництва «Літера»:
œŒÒI¡Õ»K» —≈–IØ ´Ã‡ÈÒÚÂ-Í·Ҫ
ÁӷΡڸ ‚‡¯I ÛÓÍ» ˇÒÍ‡‚I¯ËÏ»!
Œ«–Œ· » ”–Œ I¬
скласти календарнотематичне планування курсу
методично правильно спланувати урок,
розподілити час між його елементами
дібрати доцільні форми й методи навчання
швидко підготуватися до уроку та якісно
і цікаво його провести
ÔÓÒI·ÌËÍ ‰ÓÔÓÏÓÊ ¬˜»Ú≈À≈¬I:
Орієнтовне календарнотематичне
планування курсу
Розробки всіх уроків
Практичні роботи
Завдання для поточного
й підсумкового контролю
До всіх чинних підручників
Два в одному!
Робочий зошит «Мої відкриття»
містить цікаві різноманітні
завдання, досліди, календар
спостережень, додаткову цікаву
інформацію, а також вкладиш
з практичними роботами
й завданнями для контролю
знань.
6 1

2. 5 ÍÀ¿—
ÿ…ÒÚ≈–-Íο—
О. В. Суворова
Орієнтовне календарнотематичне
планування курсу
Розробки всіх уроків
Практичні роботи
Завдання для поточного й підсумкового контролю
ÔÓÒI·ÌËÍ ÏIÒÚËÚ¸:
Œ«–Œ· » ”–Œ I¬
5
ÿÒÚ≈–-Íο—C
Современная школа
новая программа
Сучасна школа
нова програма
Ориентировочное календарнотематическое
планирование курса
Разработки всех уроков
Практические работы
Задания для текущего и итогового контроля
ÔÓÒÓ·Ë ÒÓ‰ÂÊËÚ:
ÍÀ¿—C
Е. В. Суворова
¿«–¿·ŒÚ » ”–Œ Œ¬
œ–»–ŒƒŒ¬≈ƒ≈Õ»≈œ–»–ŒƒŒÁÕ¿¬—“¬Œ

3. УДК 502.2
ББК 74.262.0
С89
Серія «Майстер-клас»
Суворова О. В.
С89 Природознавство. 5 клас: Розробки уроків. — Х.: Вид-во «Ранок»,
2010. — 240 с. + Дод. (8 с.).— (Серія «Майстер-клас»).
ISBN 978–611–540–712–5/
Посібник містить методичні рекомендації щодо структури уроків, форм,
засобів і методів навчання, плани-конспекти уроків природознавста у 5 класі,
що складені відповідно до чинної програми. Наведено правила техніки безпеки
на уроках, завдання для тематичного контролю, дидактичні матеріали, описані
практичні роботи. Посібник може використовуватися у комплекті з усіма
чинними підручниками. До посібника пропонується окремо виданий додаток
«Календарно-тематичне планування».
Посібник призначений для вчителів природознавства загальноосвітніх на-
вчальних закладів і студентів ВНЗ педагогічних спеціальностей.
УДК 502.2
ББК 74.262.0
© О. В. Суворова, 2010
ISBN 978–611–540–712–5 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2010

4. 3
Передмова
Пропонований посібник відповідає чинній навчальній програмі для
загальноосвітніх навчальних закладів.
У посібнику подано календарно-тематичне планування на навчальний
рік та поурочні плани, що їх можуть використати вчителі під час підго-
товки до уроків природознавства як основний або додатковий матеріал.
Після кожної з чотирьох тем курсу пропонуються різні за методами та
складністю форми колективного повторення та узагальнення вивченого ма-
теріалу. Якщо учитель бажає перевірити якість засвоєння та використання
навчального матеріалу учнями у письмовій формі, він може скористатися
багатоваріантними різнорівневими завданнями, наведеними у посібнику,
для одночасного індивідуального контролю учнів усього класу. Вчителі, які
не бажають обмежуватися вивченням дослідів та експериментів, поданих
у підручнику, знайдуть у посібнику перелік необхідного обладнання, ре-
човин та предметів для демонстрації нескладних дослідів у класі. Залежно
від того, чи містить підручник, з яким працює клас, матеріал, зазначений
у даному посібнику і передбачений навчальною програмою, учитель на
власний розсуд може надиктовувати певні визначення, висновки тощо.
У календарно-тематичному плануванні ці записи отримали умовну назву
«конспект уроку». Також наведено правила техніки безпеки на уроках
природознавства, за якими проводиться інструктаж перед кожною прак-
тичною роботою.
Підручники, за якими проводиться навчання, в календарно-тематичному
плануванні та поурочних планах позначено так:
А — Природоведение / Т. И. Базанова, Е. В. Новак, А. Г. Дербенева
и др. — Х.: Мир Детства, 2005;
Б — Природознавство / В. Р. Ільченко, К. Ж. Гуз, Л. М. Булава.— К.:
Генеза, 2006;
В — Природознавство / Т. В. Сак, О. І. Гірний, М. В. Зінкевич.— К.:
Навч. книга, 2005;
Г — Природознавство / О. Г. Ярошенко, В. І. Баштовий, Т. В. Кор-
шевнюк.— К.: Генеза, 2005.
Пропонований посібник допоможе вчителю швидко та якісно підготу-
ватися до уроків, перевірити та оцінити знання, уміння та навички учнів,
розширити їхній кругозір, в ігровій формі організувати підсумкове по-
вторення.
* Суттєву допомогу в закріпленні, перевірці нового матеріалу, та в проведенні
практичних і контрольних робіт нададуть робочі зошити (РЗ). В посібнику є по-
силання на два з них: РЗ-1 — Красильникова Т. В. Природознавство 5 кл.: Робочий
зошит / Т. В. Красильникова, Т. С. Котик.— Х.: Вид-во «Ранок», 2010.— 64 с. +
Дод. (16 с.) та РЗ-2 — Андрєєва В. М. Зошит з природознавства для 5 класу /
В. М. Андрєєва.— К.: Літера, 2010.— 64 с. + Дод. (16 с.).

5. 4
Правила техніки безпеки для учнів
на уроках природознавства
1. Будьте уважними та дисциплінованими, чітко виконуйте вказівки
вчителя.
2. Не розпочинайте роботу без дозволу вчителя.
3. Розташовуйте матеріали, прилади та обладнання на своєму робо-
чому місці так, щоб не допустити падіння або перекидання, тобто
як можна далі від краю робочого столу та безпосередньо на його
робочій поверхні.
4. Перед початком роботи уважно вивчіть її зміст та порядок виконання.
5. Не торкайтеся та не нахиляйтеся (особливо із розпущеним довгим
волоссям) до частин приладів та машин, що рухаються.
6. Не залишайте робоче місце без дозволу вчителя.
7. Під час проведення дослідів, пов’язаних із вимірюваннями, не до-
пускайте граничних навантажень вимірювальних пристроїв, що
перевищують позначені на шкалі кожного пристрою.
8. Під час проведення робіт користуйтеся тільки справними прилада-
ми й обладнанням.
9. Ніколи не куштуйте на смак і не нюхайте речовини, що використо-
вуються на практичних роботах і в дослідах.
10. Якщо під час роботи виникла необхідність торкнутися очей, губ,
носу (з’явилося свербіння у носі та очах) або потреба скористатися
туалетом, попередньо обов’язково вимийте руки.
11. Не намагайтеся прискорити охолодження предмета, наприклад, за
допомогою холодної води: від швидкої зміни температури він може
лопнути.
12. Після завершення роботи ретельно приберіть робоче місце, викинь-
те сміття до сміттєвого відра, у випадку роботи із хімічними речо-
винами, йдучи з кабінету, обов’язково вимийте руки.
Перелік обладнання, речовин та предметів, необхідних учителю про-
тягом навчального року для демонстрацій та дослідів:
1. Термометр (для вимірювання температури тіла, повітря, води,
ґрунту).
2. Секундомір.
3. Мікроскоп.
4. Барометр.
5. Гігрометр.
6. Модель флюгера.
7. Глобус Землі.
8. Глобус Місяця.
9. Фізична карта світу.
10. Телурій.
11. Хімічний посуд: сферична та конічна колби, мірні склянки, при-
лади.

6. 5
12. Білизняна гумка.
13. Повітряні кульки (2—3 шт.).
14. Алюмінієва або мідна проволока.
15. Нитки швейні (не капронові).
16. Важільні ваги та набір важків до них.
17. Підставка керамічна для паління сухого пального.
18. Сухе пальне.
19. Сірники.
20. Пробіркотримач.
21. Цукор.
22. Сіль.
23. Сода.
24. Оцет.
25. Сира картопля.
26. Мірна склянка хімічна або одноразова пластикова (по 1 шт. на парту).
27. Йод.
28. Шприц одноразовий або піпетка.
29. Ніж.
30. Ємкість для заморожування і танення льоду (найкраще підійде ко-
рекс від цукерок).
31. Банка (0,5 л).
32. Калій перманганат.
33. Одеколон або рідина для зняття лаку.
34. Лійки малі пластмасові (по 1 шт. на парту).
35. Фільтрувальний папір.
36. Палички дерев’яні довжиною з олівець.
37. Пісок у коробці (0,5—1,0 кг).
38. Електроплитка лабораторна.
39. Невелика металічна ємкість для прожарювання.
40. Електричний ліхтарик.
41. Свічка.
42. Скотч.
43. М’ячик.
44. Дзвіночки різної величини.
45. Зразки корисних копалин.
Перелік зразків, речовин та предметів, необхідних учням протягом
навчального року для проведення спостережень та практичних робіт:
1. Щоденник спостережень за природою (в окремому шкільному зо-
шиті у клітинку або у зошиті на друкованій основі: РЗ-1, РЗ-2).
2. Предмет невеликих розмірів для зважування та вимірювання об’єму
(наприклад, іграшка із «Кіндерсюрпризу»).
3. Квасоля, насіння гречки, соняшника, рису.
4. Пластилін.
5. Олія (1 столова ложка).
6. Ґрунт (шматок розміром із волоський горіх).
7. Контурна карта України фізична (1 аркуш).

7. 6
Вступ
Урок 1
Тема. Поняття про природу. Місце людини у природі та на-
вколишньому середовищі. Організація спостережень
за природою.
Мета уроку: — навчальна — сформувати в учнів первинне уявлен-
ня про природознавство як навчальний предмет та
про природу взагалі;
— виховна — формувати в учнів діалектико-мате-
ріалістичний світогляд, навчати дбайливому став-
ленню до навколишнього світу;
— розвивальна — ознайомити учнів зі шкільним під-
ручником «Природознавство», навчити працювати
зі щоденником природи.
Завдання уроку: пригадати та закріпити поняття «природа».
Тип уроку: урок повторення та узагальнення вивченого раніше
матеріалу.
Методи
навчання:
словесні (бесіда), наочні (ознайомлення з новим під-
ручником, зразками щоденника спостережень за
природою).
Обладнання: підручник, зразки щоденників спостережень за при-
родою.
Міжпредметні
зв’язки:
природознавство (4 клас), географія (6 клас), біологія
(6 клас).
Структура уроку
І. Організаційний момент. Знайомство з класом
ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
ІІІ. Ознайомлення з підручником, порядком виконання домашніх
завдань з природознавства
ІV. Оформлення журналу техніки безпеки
V. Повторення правил ведення щоденника спостережень за природою
VІ. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
VІІ. Підсумки уроку
VІІІ. Домашнє завдання

8. 7
Хід уроку
І. Організаційний момент. Знайомство з класом
Учитель вітає учнів із початком нового навчального року, знайомиться
з класом.
II. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
III. Ознайомлення з підручником,
порядком виконання домашніх завдань з природознавства
Робота з підручникомff
Учні вголос по черзі читають вступну статтю:
А: «Дорогі п’ятикласники» на с. 3.
Б: «Дорогі п’ятикласники» на с. 3.
В: «Як працювати з підручником» на с. 3.
Г: «Дорогі п’ятикласники» с. 3.
ІV. Оформлення журналу техніки безпеки
V. Повторення правил ведення
щоденника спостережень за природою
Дата
Температура
повітря
Хмарність Опади Сила вітру Інші явища
2.09.05 +22 °С ясно
(безхмарно)
мінлива
хмарність
хмарно
(суцільна
хмарність)
дощ
сніг
град
іней
роса
туман
гроза
безвітря
(штиль) Б
вітер
слабкий
(помірний)
ВП
вітер
сильний ВС
райдуга,
ожеледь,
розпускання
бруньок,
листопад,
стійкий
сніговий
покрив,
перші
метелики
тощо
Учитель нагадує, що один раз на чверть він збиратиме щоденники при-
роди на перевірку. Оскільки щоденні спостереження за погодою — нелегка
праця, учитель може запропонувати призначити «чергового по щоденнику
природи»: один учень щодня протягом тижня спостерігає за погодою, решта
переписують результати його спостережень до своїх щоденників природи.
Наступного тижня призначається новий «черговий» і так далі.

9. 8
VI. Актуалізація опорних знань учнів,
їхнього попереднього досвіду
Слово вчителяff
Уроки природознавства були у вас і в початковій школі (у 3 та 4 кла-
сах). Ще тоді ви звернули увагу на те, що у слові «природознавство» два
корені.
Бесідаff
1. Яке значення кореня «знати»? (Знати, розуміти.)
2. Яке значення кореня «природа»? (Природа — це все, що нас оточує.)
3. Для чого людина вивчає природу? (Щоб грамотно, розумно, економно
її використовувати, щоб зробити природу безпечною та зручною для
себе.)
4. Яку роль відіграє природа для людини? (Природа для людини —
середовище її життя та джерело усіх необхідних речовин: повітря,
води, тепла, їжі та сировини.)
5. Звідки з’явилася людина? (Людина — частина природи. Людина
завдяки своєму розуму та досвіду зуміла поставити сили природи
собі на службу, перестала бути залежною від природи.)
Завдання у робочому зошиті:
РЗ-1: 1, 2, 3, с. 1—2.
РЗ-2: «Доповни речення», «Спостереження», с. 2.
VII. Підсумки уроку
Бесідаff
1. Чому слід дбайливо ставитися до природи, вивчати її закони? (Тому
що з погіршенням природних умов погіршаться й умови життя самої
людини.)
2. Які види робіт із природознавства у 5 класі є обов’язковими та бу-
дуть оцінюватися? (Відповіді на запитання, які були задані додому,
письмові підсумкові роботи, ведення щоденника природи.)
VIII. Домашнє завдання
Якщо в учнів є РЗ-2, то можна задати на окрему оцінку виконати
і оформити результати досліду «Швидке чаювання» (с. 2) теми «Природа
і методи її вивчення».
1. А: § 1.
Б: § 1.
В: § 1.
Г: Вступ (с. 3—7).
Читати, відповідати на запитання, наведені після параграфа. Вести
спостереження за природою протягом року.
2. Вести спостереження за погодою, результати записувати в окремому
зошиті — у щоденнику природи.

10. 9
Урок 2
Тема. Вивчення природи людиною. Значення знань про при-
роду в діяльності людини.
Мета уроку: — навчальна — ознайомити учнів із головними мето-
дами вивчення природи (спостереження, експери-
мент, вимірювання, кільцювання, моделювання). На-
вести приклади пристроїв, що допомагають вивчати
природу;
— виховна — назвати, які риси характеру повинна мати
людина, що готується вести спостереження, прово-
дити експеримент;
— розвивальна — довести учням цінність для людини
знань про природу.
Завдання
уроку:
ознайомити учнів зі зразками градусника, ваг, флю-
гера, секундоміром, мікроскопом, хімічним посудом
тощо.
Тип уроку: урок отримання нових знань.
Методи
навчання:
словесні (бесіда), наочні (демонстрація найпростіших
пристроїв та приладів).
Обладнання: градусники (для приміщення, для вимірювання тем-
ператури тіла, для повітря назовні), модель флюгера,
секундомір, мікроскоп, барометр, хімічний посуд.
Міжпредметні
зв’язки:
природознавство (4 клас).
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
IV. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
V. Викладення основного матеріалу
1. Метод спостережень.
2. Метод експериментів.
3. Метод вимірювань.
4. Метод кільцювання.
5. Метод моделювання.
VI. Підсумки уроку
VII. Домашнє завдання

11. 10
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Запитання до учнівff
1. Чи відомо вам, які речовини необхідно було взяти у природи, щоб
створити предмети, які оточують вас у кабінеті, де відбувається урок?
2. З вами постійно відбуваються події, що пов’язують вас зі світом
природи. Назвіть ці події.
3. Назвіть предмети, які вдосконалюють здібності людини, допомага-
ють людям поширити їхні можливості.
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
IV. Актуалізація опорних знань учнів,
їхнього попереднього досвіду
Слово вчителяff
Прагнучипізнатинавколишнійсвіт,людинавикористовуєрізніметоди—
шляхи або способи пізнання навколишнього світу.
V. Викладення основного матеріалу
1. Метод спостережень.
Слово вчителяff
Метод спостережень — тривале спостерігання за космічними та земними
тілами. Серед земних тіл частіше за все спостереження встановлюють за
живими організмами, оскільки вони здатні переміщатися і змінюватися про-
тягом життя. Наприклад, відомий англійський природодослідник Чарльз
Дарвін, гуляючи садом, звернув увагу на звичайного дощового хробака.
Дарвіну вдалося з’ясувати, що дощові хробаки, розрихлюючи ґрунт, спри-
яють проникненню до нього повітря, води, покращують родючість.
Бесідаff
— Які риси характеру повинна мати людина, що обирає професію,
пов’язану зі спостереженнями? (Терплячість, уважність, уміння зосере-
дитися.)
2. Метод експериментів.
Слово вчителяff
Експеримент (дослід) — відтворення у лабораторії природних явищ,
що допомагає підтвердити або спростувати дані, отримані під час спосте-
режень. За допомогою експериментів з’ясовуються особливості процесів,
тобто змін. В експерименті одне і те саме явище можна повторити багато
разів або вивчити його у різних умовах.

12. 11
Бесідаff
— Які риси характеру повинна мати людина, що проводить експери-
менти? (Сміливість, фантазія, уява.)
3. Метод вимірювань.
Слово вчителяff
Спостереження та експеримент часто доповнюють вимірюванням. Ви-
мірювання — це метод кількісного обліку. За допомогою точних вимірювань
було отримано дані про розміри Землі, морів та океанів, материків, гір та
річок, планет та їхніх супутників.
Завдання у робочому зошиті:
РЗ-1: «Вивчення природи людиною», с. 3.
РЗ-2: «Природа: методи її вивчення. Місце людини в природі», с. 3.
4. Метод кільцювання.
Слово вчителяff
Для отримання відомостей про чисельність тих або інших тварин на до-
сліджуваних територіях застосовують методи кільцювання, помітки фарбою
або встановлення радіомаяків. При цьому на лапу птаху або у вухо тварині
вживлюється кільце або пластинка з інформацією про місце, де було про-
ведено кільцювання, і даними про організацію, яку необхідно повідомити
про місцезнаходження поміченої тварини.
Бесідаff
— Які прилади використовують для вивчення природи? (Учитель демон-
струє прилади, а учні їх називають.) (Термометр, ваги, флюгер, мікроскоп,
телескоп, секундомір, комп’ютер тощо.)
5. Метод моделювання.
Слово вчителяff
Моделювання (від слова «модель» — зразок) — за допомогою моделей
процесів, явищ або тіл вивчають процеси та закони природи.
Бесідаff
— У чому користь знань, отриманих про природу в результаті викорис-
тання методів спостережень, експериментів, вимірювань та моделювання?
(Людина отримує можливість вивчати закони природи, розумно існувати
у природі, використовувати її багатства собі на користь.)
Слово вчителяff
Природознавство — сукупність (сума) наук про природу. Ці науки
взаємопов’язані і допомагають одна одній пізнавати навколишній світ.
Природознавство — це «коріння», з якого пізніше «виростуть» такі
шкільні предмети, як географія, біологія, фізика, хімія, астрономія.

13. 12
VII. Підсумки уроку
Слово вчителяff
Сьогодні ми ознайомилися з п’ятьма методами вивчення навколиш-
нього середовища. Це методи спостереження, експерименту, вимірювання,
кільцювання, моделювання.
VIII. Домашнє завдання
1. А: § 2.
Б: § 2.
В: § 2.
Г: С. 3—7 підручника.
Читати, відповідати на запитання, наведені після параграфа.
2. Продовжувати вести спостереження за природою.
3. На наступний урок принести лінійку.

14. 13
РОЗДІЛ І. ЛЮДИНА І СЕРЕДОВИЩЕ
ЇЇ ЖИТТЯ
Тема 1. Тіла і речовини,
що оточують людину
Урок 3
Урок-подорож «Світ навколо нас»
Тема. Тіла і речовини. Лінійні розміри тіла. Властивості ре-
човин (пружність, пластичність, текучість).
Мета уроку: — навчальна — ознайомити учнів із навколишнім сві-
том — тілами та речовинами;
— виховна — підкреслити єдність, схожість живої та
неживої природи через однакові властивості та ха-
рактеристики;
— розвивальна — ознайомити учнів із лінійними ха-
рактеристиками фізичних і живих тіл, а також із
властивостями речовин, із яких тіла складаються.
Основні поняття
та терміни:
тіла (природні та створені людьми), речовини.
Тип уроку: урок отримання нових знань (урок-подорож).
Методи уроку: словесні (бесіда), наочні (демонстрація знайомих
учням предметів), частково пошуковий (визначення
речовин, із яких складаються знайомі учням предме-
ти, пошук прикладів предметів, що складаються з од-
нієї і тієї ж речовини).
Обладнання: хімічний посуд різної форми для переливання води
(мірний циліндр, конічна та кругла колби) або посуд
із прозорого матеріалу різної форми, смужка гуми або
білизняної гумки, пластмасова лінійка, повітряна куль-
ка, шматок проволоки, металевий ключ, дерев’яна
лінійка, авторучки учнівські пластмасові та металеві,
папір, пластилін (або мокра глина, нагрітий віск чи
стеарин).
Міжпредметні
зв’язки:
природознавство (4 клас), фізика (7 клас).

15. 14
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
IV. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
V. Викладення основного матеріалу
1. Що таке речовина. Приклади речовин.
2. Лінійні розміри тіла та одиниці вимірювання.
3. Пружність речовин. (Дослід 1.)
4. Пластичність речовин. (Дослід 2.)
5. Текучість речовин. (Дослід 3.)
VI. Підсумки уроку
VII. Домашнє завдання
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Запитання до учнівff
1. Чому метод спостереження застосовується частіше за все під час
вивчення живих та космічних тіл?
2. Що людина навчилася робити раніше — проводити спостереження
чи досліди і чому?
3. Назвіть відомі вам вимірювальні прилади.
4. Назвіть відомі вам прилади, що застосовуються для спостережень.
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
IV. Актуалізація опорних знань учнів,
їхнього попереднього досвіду
Слово вчителяff
Усі предмети, що нас оточують, називаються тілами. Тіла поділяються
на природні, або створені природою, та штучні, або створені людиною.
Бесідаff
— Наведіть приклади тіл, створених природою, або природних тіл.
(Зірки, планети, супутники планет, айсберги, шматки гірських порід,
рослини і тварини.)
— Наведіть приклади тіл, створених людьми. (М’яч, автомобіль, авто-
ручка, стіл, дім, книга.)
— До якої групи тіл належить людина? (Людина — природне тіло.)

16. 15
Слово вчителяff
Отже, усі тіла, що нас оточують, можна розподілити на дві групи —
природні та створені людиною.
Завдання у робочому зошиті:
РЗ-1: 1, 2, с. 4.
V. Викладення основного матеріалу
1. Що таке речовина. Приклади речовин.
Слово вчителяff
Порівнюючи тіла, що нас оточують, можна з’ясувати, що між ними
є спільного і чим вони відрізняються одне від одного.
Бесідаff
— Чим відрізняються одне від одного тіла, що нас оточують? (Розмі-
рами, формою, кольором, застосуванням.)
— Матеріал, із якого створене тіло, називається речовиною. З якої
речовини створена лінійка? (Із пластмаси, деревини.) Ключ? (З металу.)
Хімічний посуд? (Зі скла). Книга? (З паперу.) Парта? (З деревини та мета-
лу.) Повітряна кулька? (З гуми.)
Слово вчителяff
Отже, одні і ті самі предмети можуть бути створені із різних речовин
(наприклад, учнівські авторучки можуть бути створені з пластмаси або
з металу), і навпаки, з однієї і тієї ж речовини можуть бути створені різні
предмети (наприклад, із деревини зроблено учнівську лінійку, меблі, рами
та двері тощо).
2. Лінійні розміри тіла та одиниці вимірювання.
Слово вчителяff
Якщо тіло має не кулясту форму, його розміри — довжину, висоту та
ширину — можна виміряти.
Для прикладу учні вимірюють власною лінійкою довжину авторучки,
підручника тощо.
Довжина, висота та ширина — це лінійні розміри тіла (від слова «лінія»,
«лінійка», оскільки їх можна вимірювати саме цим предметом).
Бесідаff
— В яких одиницях вимірюють лінійні розміри невеликих предметів
(підручника, пенала, авторучки)? (У сантиметрах.)
— В яких одиницях вимірюють лінійні розміри великих тіл (меблів,
будинків, машин)? (У метрах.)
— В яких одиницях вимірюють лінійні розміри дуже великих тіл
(планет і їхніх частин)? (У кілометрах.)
Завдання у робочому зошиті:
РЗ-1: 3, с. 4.
РЗ-2: Дослід «Чи важлива форма тіла?», с. 4.

17. 16
3. Пружність речовин. (Дослід 1.)
Слово вчителяff
Речовини, з яких складаються тіла, також відрізняються одна від одної
своїми характеристиками та властивостями.
Візьмемо шматок гуми, білизняної гумки, медичний джгут або пові-
тряну кульку і намагатимемося їх розтягти. Вони добре розтягуються, але
тільки-но ми відпускаємо кінці гумки або джгута, гума відновлює свою
форму та розміри. Така властивість речовини називається пружністю.
Учні проводять дослід із гумою, спостерігаючи за проявами пружності
цієї речовини.
Бесідаff
— Наведіть приклади пружних речовин та тіл, що складаються із
пружних речовин. (Гумовий м’ячик, еспандер, камера, наповнена повітрям,
пружина. Пружність можна спостерігати і в живих тілах — шкіра, м’язи
тварин та людини, гілки дерев та кущів. Цьому сприяє вода, що входить
до складу рослин і тварин.)
— Яка гілка є більш пружною — суха чи щойно зрізана? Чому? (Більш
пружною є щойно зрізана гілка, оскільки у ній міститься вода, яка надає
пружності.)
— Шкіра людини якого віку є більш пружною — молодої чи старої?
Чому? (У молодій шкірі міститься більше води і тому вона пружна, у старій
шкірі менше вологи, тому вона має більше зморшок.)
4. Пластичність речовин. (Дослід 2.)
Слово вчителяff
Візьмемо шматок пластиліну, мокрої глини, нагрітого воску або сте-
арину. Такі речовини легко змінюють форму: їх можна скатати у кульку,
джгутик, виліпити будь-яку фігурку. Якщо виліплених фігурок більше не
торкатися, то їхня форма зберігається надовго. Ця властивість речовини
називається пластичністю.
Учні проводять дослід із пластиліном або іншою м’якою речовиною,
спостерігаючи за проявами пластичності цих речовин.
5. Текучість речовин. (Дослід 3.)
Слово вчителяff
Усі рідини та гази мають таку властивість, як текучість. Вона виража-
ється у вільному перетіканні рідини або газу із однієї посудини до іншої,
і рідина або газ кожного разу набувають форму посудини. Текучість газів
(повітря) спостерігати важко, оскільки вони не мають кольору, однак те-
кучість води спостерігати набагато легше.
VI. Підсумки уроку
Слово вчителяff
Усі предмети, що нас оточують, називаються тілами. Тіла можна роз-
поділити на дві групи — природні та створені людьми. Тіла відрізняються

18. 17
одне від одного у першу чергу лінійними розмірами — довжиною, висотою
та шириною. Усі тіла складаються із речовин. Речовини відрізняються одна
від одної такими властивостями, як пружність, пластичність, текучість.
VIII. Домашнє завдання
1. А: § 3.
Б: § 3.
В: § 3.
Г: § 1.
Читати, відповідати на запитання, наведені після параграфа.
2. На наступний урок для практичної роботи принести маленький
предмет, який повністю виготовлений з однієї речовини (наприклад,
іграшка із «Кіндерсюрпризу»).
Урок 4
Тема. Характеристика тіла — маса, об’єм, густина. Їх ви-
мірювання. Практична робота 1. Визначення маси та
розмірів різних тіл.
Мета уроку: — навчальна — продовжити ознайомлення із ха-
рактеристиками тіла, навчити учнів їх вимірювати
(маса та об’єм) та обчислювати (густина);
— виховна — заохочувати дитячу допитливість, віру
у власні сили;
— розвивальна — ознайомити учнів із новою харак-
теристикою тіл та речовин (густина), пояснити її
фізичний зміст.
Основні поняття
та терміни:
маса, об’єм, ваги, гирі, врівноважування, зважуван-
ня, густина.
Тип уроку: урок отримання та застосування нових знань, умінь
та навичок.
Методи уроку: словесні (бесіда), наочні (демонстрація вимірюваль-
них приладів — мірна склянка та лабораторні важільні
ваги), практичні (вимірювання об’єму тіла у сантиме-
трах кубічних за допомогою мірної склянки та маси
тіла за допомогою лабораторних важільних ваг).

19. 18
Обладнання: тіло невеликих розмірів (іграшка із «Кіндерсюрпри-
зу», бовтик, гвинтик, канцелярська гумка тощо —
діти приносять з дому), мірна склянка (можна замі-
нити одноразовою прозорою склянкою, на якій по-
передньо зробити розмітку 50, 75, 100 мл) з водою
об’ємом 50 мл, нитка, на якій учні занурюють у воду
в склянці те тіло, об’єм якого вимірюють, лаборатор-
ні важільні ваги та набір гир до них (можна обмеж-
итися 1—3 вагами на клас).
Міжпредметні
зв’язки:
фізика (7 клас), природознавство (4 клас).
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
III. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
1. Маса тіл, прилад для її вимірювання, одиниці вимірювання
маси.
IV. Викладення основного матеріалу
1. Практична робота 1, частина 1. Вимірювання маси тіла на
важільних вагах.
2. Об’єм. Одиниці вимірювання об’єму.
3. Практична робота 1, частина 2. Вимірювання об’єму тіла
неправильної форми.
4. Густина, одиниці вимірювання та формула розрахунку
густини.
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання
Хід уроку
I. Організаційний момент
Учитель не перевіряє домашнє завдання, щоб зекономити час для про-
ведення практичної роботи.
Практичну роботу можна провести за кількома варіантами.
ВАРІАНТ 1 (за наявності мірних склянок, ваг та гир)
II. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
Бесідаff
— На минулому уроці ми з вами говорили про те, що усі тіла, які нас ото-
чують, відрізняються одне від одного різними характеристиками. Якими?
(Тіла різняться речовиною, з якої вони утворені формою, розмірами.)

20. 19
Слово вчителяff
Сьогодні ми продовжуємо ознайомлюватися із характеристиками тіл
і навіть будемо вчитися вимірювати та обчислювати ці характеристики.
III. Актуалізація опорних знань учнів,
їхнього попереднього досвіду
1. Маса тіл, прилад для її вимірювання,
одиниці вимірювання маси.
Слово вчителяff
Усі тіла притягуються Землею, як магнітом. Чим більшу масу має тіло,
тим сильніше воно притягується Землею. Усі тіла мають масу. У різних
тіл маса є різною.
Бесідаff
— Як називається прилад, за допомогою якого вимірюють масу тіла?
(Ваги.)
— Як називається процес визначення маси тіла? (Зважування.)
— Назвіть відомі вам одиниці вимірювання маси. (Міліграм, грам,
кілограм, тонна.)
— В яких одиницях ви будете сьогодні вимірювати масу тіла, яке прине-
сли з дому для виконання практичної роботи? (У грамах або міліграмах.)
IV. Викладення основного матеріалу
1. Практична робота 1, частина 1.
Вимірювання маси тіла на важільних вагах.
Слово вчителяff
Важільні ваги (від слова «важіль») використовувалися ще за давніх
часів як найбільш прості та надійні. Вони складаються із горизонтального
стрижня, який може обертатися навколо точки посередині самого стрижня,
та однакових чаш, підвішених до обох кінців стрижня.
Використання будь-яких ваг слід розпочинати із врівноважування.
Рівновагу ваг встановлено, якщо стрілка розташована вертикально (або
встановлена на нулі в інших типах ваг).
На ліву чашу ваг кладуть тіло, масу якого необхідно виміряти. На
праву чашу ваг кладуть гирі, починаючи з великих і поступово додаючи
маленькі.
Бесідаff
— Чому гирі кладуть на праву чашу ваг? (Для зручності. У більшості
людей більш розвиненою є права рука, а гирі доводиться кілька разів пере-
кладати, щоб досягти рівноваги ваг. Це зручніше робити правою рукою.)
— Гирі підбирають так, щоб було встановлено рівновагу ваг. Як при
цьому має бути розташована стрілка важільних ваг? (Вертикально.)

21. 20
Після цього підраховують загальну масу гир. Маса тіла дорівнює сумі
мас гир на правій чаші.
Масу тіла позначають літерою грецького алфавіту m (ем).
— На чашу ваг не можна класти брудні або мокрі тіла. Чому? (У цьому
випадку до маси тіла додасться маса бруду або води.)
Учитель роздає картки із порядком виконання практичної роботи
на кожну парту.
Порядок виконання.
1. Переконайтеся, що ваги знаходяться у рівновазі.
2. Покладіть тіло, масу якого необхідно виміряти, на ліву чашу ваг.
3. Покладіть на праву чашу ваг гирі, щоб ваги знову врівноважи-
лися.
4. Підрахуйте суму мас гир на правій чаші: окремо грами, окремо мілі-
грами.
5. Запишіть у зошити значення маси тіла: m = ____ г ____ мг.
Учні виконують практичну роботу. Учитель допомагає, якщо необ-
хідно.
2. Об’єм. Одиниці вимірювання об’єму.
Слово вчителяff
Чим більше місця у просторі займає тіло, тим більший воно має об’єм.
Основною одиницею вимірювання об’єму є кубічний метр. Кубічний метр —
це об’єм куба з довжиною ребра (сторони) в 1 метр. Похідні від нього оди-
ниці об’єму — кубічний дециметр та кубічний сантиметр.
Об’єм твердого тіла правильної форми можна обчислити. Вас цього
навчатимуть на уроках математики. Ви обчислюватимете об’єм куба, па-
ралелепіпеда, піраміди тощо.
Для вимірювання об’єму рідин та сипких тіл (цукор, мука, кру-
пи), які не зберігають постійну форму, використовується мірний посуд.
У лабораторіях це мірний циліндр та мірна склянка. Своя мірна склянка
є і у господинь на кухні. Для вимірювання об’єму рідин та сипких тіл
використовуються інші одиниці — мілілітр та літр. (Цю рівність учні за-
писують у зошитах.)
3. Практична робота 1, частина 2.
Вимірювання об’єму тіла неправильної форми.
Слово вчителяff
Сьогодні ви визначатимете об’єм тіла, що має неправильну форму.
Для цього застосовується спосіб, відкритий ще до н. е. грецьким ученим
Архімедом.
Бесідаff
— Кожне тіло, повністю занурене у рідину, піднімає частину рідини.
Чому це відбувається? (Тому що у посудині, де знаходиться рідина, при-
сутня і сама рідина, і предмет, який ми занурюємо.)

22. 21
— На скільки збільшується загальний об’єм після того, як у рідину
занурили тіло? (На величину об’єму зануреного тіла.)
— Ми знали попередній об’єм рідини та виміряли об’єм рідини разом із
тілом. Чому дорівнює об’єм самого тіла, зануреного у воду? (Він дорівнює
різниці від загального об’єму (тіло + рідина) та об’єму рідини без тіла.)
Об’єм позначається літерою латинського алфавіту V (ве).
Учитель роздає картки із порядком виконання практичної роботи на
кожну парту
Порядок виконання.
Варіант 1
1. Виміряйте об’єм води і запишіть його у зошити: V1
= ___ мл.
2. Прив’яжіть до тіла, об’єм якого ви вимірюєте, нитку.
3. Повністю занурте тіло у воду, не відпускаючи нитку.
4. Виміряйте отриманий об’єм води разом із зануреним у неї тілом
(мл) і запишіть його у зошит: V2
= ___ мл.
5. У зошитах обчисліть об’єм тіла у мілілітрах: Vтіла
= V2
– V1
.
Учні виконують практичну роботу. Учитель допомагає, якщо необ-
хідно.
ВАРІАНТ 2 (за наявності робочого зошиту)
РЗ-1 та РЗ-2 містять описання необхідного обладнання та ходу вико-
нання практичної роботи 1.
ВАРІАНТ 3 (за підручником):
А: з використаннями рис. 4.4. на с. 22 та завдань «Наша лабораторія»,
с. 24—25;
Б: с. 28;
В: 20;
Г: с. 11—12.
4. Густина, одиниці вимірювання
та формула розрахунку густини.
Слово вчителяff
Тіла однакового об’єму, але виготовлені із різних речовин, мають різну
масу. Наприклад, пластмасова кружка легша за металічну, а глиняна круж-
ка важча за алюмінієву. Це пояснюється тим, що різні речовини мають різну
густину. Густина — маса, яку має один кубічний сантиметр речовини. Чим
кубічний сантиметр речовини є більш важким, тим густина цієї речовини
є більшою. Більша густина означає більшу кількість речовини в одному
й тому самому об’ємі. Речовини різної густини відрізняються одна від одної
так само, як відрізняються одна від одної дві різні валізи, але одна напо-
внена зім’ятим папером, а інша щільно наповнена книгами.
Густина позначається літерою грецького алфавіту ρ (ро).
ρ = маса/об’єм = m/V = грами/мілілітри
Одиниця вимірювання густини так само подвійна, як і одиниця ви-
мірювання швидкості (наприклад, км/год), з якою ви вже ознайомилися
на уроках математики.

23. 22
Завдання у робочому зошиті:
РЗ-2: 1, 3, с. 5.
V. Підсумки уроку
Слово вчителяff
Сьогодні ви навчилися вимірювати дві важливі характеристики тіла —
масу та об’єм. Процес визначення маси тіла називається зважуванням та
виконується за допомогою вагів та гир. Об’єм тіла правильної форми можна
обчислити. Для визначення об’єму рідин, сипких тіл та тіл неправильної
форми користуються мірним посудом.
Кожна речовина має важливу властивість — густину. Густину тіла
можна обчислити, знаючи масу та об’єм.
VI. Домашнє завдання
1. А: § 4.
Б: § 5.
В: § 3.
Г: § 1.
Читати, відповідати на запитання, наведені після параграфа.
2. Обчислити густину тіла, з яким ви сьогодні працювали на уроці.
3. Принести по 10 насінин гречки, соняшника та 10 квасолин, пласти-
лін.
Урок 5
Урок-гра «Подорож до мікросвіту»
Тема. Будова речовини. Молекули й атоми. Хімічні елементи.
Мета уроку: — навчальна — формувати в учнів базові знання,
необхідні для подальшого вивчення фізики, хімії
та біології, про будову речовин та поширені хімічні
елементи;
— розвивальна — продовжувати ознайомлювати учнів
із тілами та речовинами; підвести учнів до розумін-
ня того факту, що за зовнішньою цілісністю пред-
метів навколишнього світу приховується складна
будова речовин; формувати навички проведення
дослідів та експериментів;
— виховна — підвести учнів до висновку про цілісність
знань про речовини та людей, переконати їх у мож-
ливості та необхідності вивчення навколишнього
світу.
Основні поняття
та терміни:
молекула, атом, хімічний елемент.

24. 23
Обладнання: у кожного учня — насіння соняшника, квасолі, греча-
на крупа, пластилін; у вчителя — пробірка, пробірко-
тримач, цукор, сухе пальне, підставка для пального,
сірники.
Методи уроку: словесні (бесіда), практичні (складання із природних
матеріалів моделей молекул поширених у природі
речовин), наочні (спостереження досліду, що прово-
диться вчителем), ігрові (побудова моделі кристаліч-
ної ґратки, моделювання броунівського руху).
Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок-гра.
Міжпредметні
зв’язки:
природознавство (4 клас), російська й українська
мови.
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
III. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
IV. Викладення основного матеріалу
1. Молекули.
2. Атоми. Розкладання молекул на атоми (дослід).
3. Хімічні елементи.
V. Підсумки уроку
VI. Повторення та закріплення вивченого матеріалу
1. Гра, що демонструє взаємне розташування молекул твердої
речовини.
2. Гра, що демонструє броунівський рух.
VIІ. Домашнє завдання
Хід уроку
I. Організаційний момент
Оскільки попередній урок включав практичну роботу, можна не пере-
віряти домашнє завдання.
II. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
Сьогоднішній урок має назву «Подорож до мікросвіту». Подорожувати
ми будемо, не виходячи зі школи. Давайте визначимо цілі нашої подо-
рожі.
Бесідаff
— Хто знає, що у перекладі українською означає слово «мікро»? (Дуже
малий.)

25. 24
— Доберіть спільнокореневі слова до слова «мікросвіт». (Мікроб, мі-
кроскоп.)
— Хто здогадався про мету нашої подорожі? (Це світ дуже малих ре-
чей.)
Слово вчителяff
В одній фантастичній повісті (книга Яна Леопольдовича Ларрі «Не-
звичайні пригоди Карика і Валі») двоє дітей, брат і сестра, випили чарівну
рідину та зменшилися до розмірів комара. Усі предмети навколо них стали
гігантськими.
А ми розглянемо світ навколо нас через уявні чарівні окуляри, котрі,
як сильний мікроскоп, збільшують усі предмети у сотні разів.
III. Актуалізація опорних знань учнів,
їхнього попереднього досвіду
Слово вчителяff
Ви вже знаєте, що тіла, які нас оточують (і ми самі), утворені з різних
речовин. Із тілами та речовинами відбуваються різноманітні зміни.
Наприклад, відома нам усім речовина цукор має вигляд крупинок.
Ці крупинки можна подрібнити до розмірів цукрової пудри. Кожна частинка
цукрової пудри є дуже малою, але все одно ми будемо її бачити.
IV. Викладення основного матеріалу
1. Молекули.
Слово вчителяff
Якщо розчинити цукор у чаї або каві, він розпадеться на дрібні час-
тинки. Але як дізнатися, чи розчинено у напої цукор?
Напій слід скуштувати. Цукор на смак є солодким, і розчин цукру в чаї
або каві теж є солодким. Отже, невидимі у воді частинки цукру зберігають
його ознаки, зокрема, солодкість.
Це та багато інших явищ можна пояснити, якщо припустити, що речо-
вини, з яких складаються тіла, не є суцільними, а складаються із частинок.
Вперше цю думку висловили учені Давньої Греції ще до н. е. Пізніше ці
дрібні частинки назвали молекулами.
Молекула речовини — це найменша частинка цієї речовини, що збе-
рігає її властивості (смак, розчинність, здатність з’єднуватися з іншими
речовинами).
Цукор складається із молекул цукрози. При розчиненні цукру у воді
молекули цукрози рівномірно розподілилися між молекулами води, але
зберегли свою основну властивість — солодкість.
Молекули є дуже малими. Щоб уявити їхні розміри, можна навести
таке порівняння: молекула у стільки разів менша за апельсин, у скільки
разів апельсин менший за земну кулю. Побачити молекули неозброєним
оком неможливо. Їх не видно навіть у звичайний оптичний мікроскоп, який
є у кабінеті біології. Тільки сучасні складні та дорогі електронні мікроскопи

26. 25
дозволили побачити та сфотографувати деякі найбільші молекули. Але ми
з вами маємо чарівні збільшувальні окуляри і зможемо навіть створити
моделі, тобто копії деяких молекул.
Бесідаff
— Знаючи про те, що усі речовини складаються із найдрібніших час-
тинок — молекул, як пояснити, чому випрана білизна із часом висихає?
(Молекули води залишають білизну, тобто випаровуються.)
— Чому усі тіла та речовини при охолодженні зменшуються в об’ємі?
(Тому що речовина складається з молекул, між якими є проміжки. При
охолодженні проміжки між молекулами зменшуються.)
— Чому усі тіла та речовини при нагріванні збільшуються в об’ємі?
(Тому що при нагріванні проміжки між молекулами збільшуються.)
2. Атоми. Розкладання молекул на атоми.
Слово вчителяff
Усі молекули складаються з атомів. Атом — найменша складова мо-
лекули.
Учитель проводить дослід перед класом, коментуючи свої дії.
Слово вчителяff
Покладемо цукор до пробірки і почнемо прожарювати в огні. Цукор
плавиться, стає коричневим і нарешті перетворюється на чорну речовину,
що нагадує вугілля. При цьому у процесі прожарювання із пробірки виді-
ляється водяна пара.
(Якщо в учителя немає умов для цього досліду, можна нагадати учням,
що залишається на дні посудини, в якій варилося варення, якщо воно
підгоріло. На дні залишається такий саме темний наліт, як і речовина
у пробірці, тобто вугілля.)
Чому в пробірці замість цукру вугілля? Відповісти на це запитання
можна, якщо знати, з яких атомів складається молекула сахарози. Вона
складається з атомів Карбону (вугілля складається з Карбону), Оксигену
та Гідрогену.
Далі учитель та учні працюють так. Учитель зображує на дошці мо-
лекули сахарози (6 шт.), малюючи атоми кольоровою крейдою (або білою
крейдою різного розміру). Учні за допомогою пластиліну, квасолі, насіння
соняшника та гречки створюють моделі молекул сахарози (також 6 шт.).
Слово вчителяff
Припустимо, чорне насіння соняшника — це атоми Карбону, біла ква-
соля — атоми Оксигену, а гречка — атоми Гідрогену. За допомогою пласти-
ліну з’єднайте потрібні моделі атомів у необхідній кількості, щоб отримати
6 молекул сахарози.
Якщо цукор довго нагрівати, то молекули сахарози розпадаються на
окремі атоми — Карбону, Гідрогену, Оксигену.
Учитель зображує процес розпаду молекул цукрози на дошці, а учні
розділяють створені молекули цукрози на атоми.

27. 26
Окремі атоми у природі довго не існують, вони прагнуть утворити моле-
кули. Але після розпаду молекул атоми, що їх утворювали, перегруповують-
ся. У нашому випадку атоми Карбону, з’єднуючись між собою, утворюють
речовину чорного кольору — вугілля, а з кожного атому Оксигену і двох
атомів Гідрогену утворюється молекула води. Під час досліду ми бачили,
як ці молекули у вигляді пари залишали пробірку.
Учитель зображує процес утворення нових молекул — вуглецю та води —
на дошці, а учні створюють із насіння соняшника речовину вуглець,
а із квасолі та гречки — молекули води.
Нагрівання
3. Хімічні елементи.
Слово вчителяff
Залежно від складу молекул, тобто від того, з яких атомів вони скла-
даються, властивості речовин можуть сильно різнитися.
Ми вже говорили, що молекула води складається із трьох атомів: двох
атомів Гідрогену та одного атому Оксигену.
Перед вами на партах моделі цих молекул. Вода — це рідина. Але якщо
крізь воду пропускати електричний струм, то молекули води починають
розкладатися на атоми.
Учитель малює цей процес на дошці, а учні розділять моделі молекул
води на складові — насіння.
Із атомів, що утворилися, формуватимуться молекули Оксигену —
кожна молекула Оксигену складається із двох атомів, та молекули води —
кожна молекула теж складається з двох атомів. Водень і кисень — це вже
не рідина, як вода, а гази, що входять до складу повітря.
Учні при цьому створюють із насіння моделі молекул Оксигену та
Гідрогену.
Тобто атоми, які утворювали молекулу води, перегрупувалися під дією
електричного струму та утворили нові молекули інших речовин.
Атоми Гідрогену та Оксигену в молекулах води та цукрози — це хімічні
елементи.
Хімічний елемент — певний вид атомів. Сьогодні відомо 108 видів
атомів, тобто 108 хімічних елементів. Ці 108 хімічних елементів у різних
поєднаннях один з одним утворюють усі речовини світу, що нас оточують.

28. 27
Назви багатьох із них вам знайомі — мідь, залізо, азот, сірка, силіцій,
алюміній. Найбільш поширений на Землі хімічний елемент — Оксиген, на
другому місці — Силіцій. Утворення речовин із різного набору хімічних
елементів нагадує утворення слів та фраз із 33 літер і знаків, наприклад,
російського алфавіту.
Одні і ті самі види атомів, або хімічні елементи, утворюють тіла неживої
та живої природи, подібно до того, як літери утворюють писемне, застигле
мовлення, а відповідні звуки — усне, живе мовлення.
Завдання у робочому зошиті:
РЗ-2: «Речовини. Атоми і хімічні елементи. Молекули», с 6—7.
V. Підсумки уроку
Бесідаff
— Із чого складаються усі тіла? (Із речовин.)
— Із чого складаються усі речовини? (Із молекул.)
— Із чого складаються молекули? (З атомів. Певний вид атомів нази-
вається хімічним елементом.)
VI. Повторення та закріплення вивченого матеріалу
Розвивальні ігриff
1. Гра, що демонструє взаємне розташування
молекул твердої речовини.
Для того щоб виконати завдання цієї частини уроку, учні виходять із
кабінету до коридору або вестибюлю. Учитель розподіляє клас на групи
так, щоб число учнів у групах відповідало загальній кількості груп (на-
приклад, якщо у класі 30 учнів, то вони утворюють 5 груп по 6 чоловік).
Групи шикуються у ряди, кожний ряд стає за спиною іншого. Розподілити
учнів слід так, щоб площа, яку вони займають, була близькою до квадрата.
Учитель дає команду, щоб кожний учень поклав праву руку на плече сусіда,
який стоїть попереду, а ліву руку — на плече сусіда, який стоїть зліва (за
винятком тих учнів, які стоять у першому ряду у крайній лівій колонці —
у них одна рука лишається опущеною). Розмикати руки не можна.
Учитель пояснює умови гри (Слово вчителя)ff
Досі ми спостерігали і будували моделі мікросвіту за допомогою чарів-
них окулярів. Тепер ми самі стаємо частиною мікросвіту. Кожний учень —
це молекула довільної речовини. Якщо молекули розподілилися у певному
порядку — значить, речовина тверда.
Для переконливості учитель намагається злегка штовхнути учнів, які
стоять у крайніх рядах, але вони, пам’ятаючи про заборону розмикати руки,
зберігають вихідне положення. Вчителеві не вдається зруйнувати квадрат
або прямокутник, який утворили учні. Тобто зв’язки між молекулами
у твердій речовині є жорсткими, міцними. Тому усі тверді речовини збері-
гають у просторі свою форму. Речовину стали охолоджувати.

29. 28
Бесідаff
— Як поводяться люди та усі живі істоти, коли їм холодно? (Притис-
каються один до одного.)
Учитель дає команду зігнути руки у ліктях, продовжуючи торкатися
плеча сусіда. Учні змушені скоротити дистанцію один між одним, і площа,
яку вони займали раніше, зменшується.
— Як поводять себе усі речовини та тіла під час охолодження? (Змен-
шуються в об’ємі, стискаються.)
— Як ми поводимося, коли нам дуже спекотно? (Намагаємося ні до кого
не торкатися, будь-який дотик збільшує температуру навколо нас.)
Зробіть так, ніби вам спекотно, не відриваючи при цьому рук.
Дистанція між учнями збільшується, та площа, яку вони займають,
збільшується. Це модель того, чому під час нагрівання об’єм речовин та
тіл збільшується.
2. Гра, що демонструє броунівський рух.
Учитель в ігровій формі демонструє учням, як розташовуються моле-
кули у газоподібних речовинах.
Слово вчителяff
На відміну від твердих речовин, де молекули розташовуються у певному
порядку, і цей порядок розташування молекул у просторі для кожної речо-
вини свій, у газоподібних речовинах молекули розташовуються довільно.
Крім того, вони вільно та хаотично переміщуються і знаходяться одна від
одної на більшій відстані.
Умови гри є такими. За командою учителя учні починають переміщати-
ся у межах того приміщення, яке вони обрали для гри,— частині коридору
або вестибюлю. Переміщатися можна лише по прямій, при цьому кожний
обирає собі найдовший відрізок прямого шляху перед собою. Дійшовши
до перешкоди (стіна, двері), учень має розвернутися та обрати собі новий
шлях. Перед початком гри учні утворюють коло, для того щоб напрямки
руху від вихідної точки по прямій в усіх були різними. Через 30 с учитель
командою припиняє гру. Учні повертаються до класної кімнати. Учитель
ставить запитання:
— Що ви пам’ятаєте про властивості газоподібних речовин і тепер
можете пояснити, коли знаєте про особливості розташування молекул
у них? (Усі газоподібні речовини займають весь наданий їм об’єм, тому
що їхні молекули хаотично переміщуються. Гази можуть проникати через
найдрібніші отвори.)
VІI. Домашнє завдання
А: § 5.
Б: § 3.
В: § 5.
Г: § 2.
Читати, відповідати на запитання, наведені після параграфа.

30. 29
Урок 6
Тема. Рух молекул. Дифузія. Агрегатні стани речовин.
Мета уроку: — навчальна — пояснити учням наслідки руху атомів
та молекул; практичне застосування людиною яви-
ща дифузії; причини існування трьох різних агре-
гатних станів однієї і тієї самої речовини на при-
кладі води;
— розвивальна — розширити життєвий кругозір учнів
шляхом наукового пояснення відомих їм процесів
та явищ; продовжити ознайомлення із найближчим
оточенням людини — тілами та речовинами;
— виховна — переконати учнів у можливості та необ-
хідності вивчення навколишнього світу.
Основні поняття
та терміни:
дифузія.
Обладнання: для перевірки домашнього завдання — 9 шт. (кіль-
кість, кратна 3) знаків хімічних елементів (Оксигену —
3 шт. та Гідрогену — 6 шт.), написані на аркушах папе-
ру формату А4; невелика кількість одеколону, бензину
або рідини для зняття лаку для демонстрації явища
дифузії; повітряна кулька; колби різної форми; склян-
ка із водою; перманганат калію.
Методи уроку: словесні (бесіда), ігрові (учні утворюють моделі моле-
кул води, озону та кисню, кристалічної ґратки), прак-
тичні (отримання доказів пересування молекул таких
речовин, як спирт, бензин або ацетон).
Тип уроку: урок отримання нових знань.
Міжпредметні
зв’язки:
природознавство (4 клас), фізика (7 клас), хімія
(8 клас).
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
IV. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
V. Викладення основного матеріалу
1. Дифузія.
2. Агрегатний стан речовин. (Дослід 1, Дослід 2.)
VI. Підсумки уроку
VII. Домашнє завдання

31. 30
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Розвивальна граff
Учитель викликає до дошки 9 учнів за бажанням, на груди яким при-
кріплює написані великими літерами значки хімічних елементів (3 шт.—
Оксиген, 6 шт.— Гідроген). Один із викликаних учнів буде відповідати
на запитання учителя, решта доповнюють його відповіді або грають роль
статистів.
Бесідаff
— Як ми дізналися на минулому уроці, усі тіла та речовини склада-
ються із найдрібніших частинок. Як ці частинки називаються? (Усі тіла та
речовини складаються із молекул, а молекули у свою чергу складаються
з атомів. Подібно до того, як наше мовлення (усне та писемне) складається
зі слів, а слова — із літер або звуків.)
— Із яких атомів складаються молекули води? (З одного атому Оксигену
та двох атомів Гідрогену.)
Учитель дає завдання статистам побудувати моделі молекули води.
Учні утворюють групи, що імітують молекули води.
— Зі скількох атомів складається молекула газу кисню (того, що зна-
ходиться у повітрі)? (Вона складається із двох атомів Оксигену.)
Слово вчителяff
Однак у верхніх шарах атмосфери у результаті природних процесів
(наприклад, після грози) утворюється особливий газ — ОЗОН. У великій
кількості він є отрутою, але тонкий шар цього газу високо над землею
захищає усе живе на Землі від шкідливого випромінювання з космосу.
Молекула озону складається із трьох атомів Оксигену.
Учитель дає завдання статистам розіграти ситуацію у повітрі високо
над Землею після грози.
Учні, які по «трійках» утворили молекули води, розходяться, тобто
«розпадаються» на окремі атоми, а потім троє учнів — атомів Оксиге-
ну утворюють молекулу озону, а 6 учнів — атомів Гідрогену утворюють
3 молекули Гідрогену.
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
IV. Актуалізація опорних знань учнів,
їхнього попереднього досвіду
Дослідff
Учитель намочує вату або шматок натуральної тканини одеколоном,
бензином або рідиною для зняття лаку, що має сильний різкий запах,

32. 31
і лишає його біля класної дошки. Через деякий час запах цієї леткої рідини
поширюється усім класом.
Бесідаff
— Чому запах поширився так далеко від свого джерела? (Молекули
речовини (одеколону, бензину чи ацетону) перемістилися, змішалися із
молекулами повітря і з ними потрапили до наших організмів через органи
дихання.)
V. Викладення основного матеріалу
1. Дифузія.
Слово вчителяff
Взаємне проникнення речовин, що стикаються, одна до одної назива-
ється дифузією (від лат. diffusio — поширення). Дифузія відбувається тому,
що найдрібніші частинки будь-якої речовини — молекули та атоми — по-
стійно рухаються. Цей рух ніколи не припиняється. Самі тіла при цьому
перебувають у стані спокою, тобто лишаються нерухомими. Безладний та
постійний рух молекул у рідинах та газах отримав назву броунівського руху
за прізвищем англійського вченого, який вперше вивчив це явище.
Бесідаff
— Якщо у газах та рідинах спостерігається постійний рух, то де дифузія,
або взаємне проникнення речовин, відбувається швидше — у газах, рідинах
чи твердих тілах? (Найшвидше — у газах, дещо повільніше — у рідинах,
найповільніше — у твердих тілах.)
Завдання у робочому зошиті:
РЗ-1: 1—4, с. 8—9.
2. Агрегатний стан речовин.
Бесідаff
— Ви усі з дитинства знайомі з такою дивовижною речовиною, як
вода. В якому стані вода зустрічається у побуті й найчастіше у природі?
(У рідкому.)
— Що відбувається з водою взимку або у морозильній камері холодиль-
ника? (Вона замерзає, стає твердою.)
— Що відбувається з водою під час кипіння, а також за звичайної
температури, але за більш тривалий час? (Вона випаровується, стає газо-
подібною.)
Слово вчителяff
Зазвичай вироби з металу є твердими. Але якщо нагріти метал до дуже
високої температури, він стане рідким — розплавленим.
В Антарктиді, найморознішому материку Землі, бувають температу-
ри, за яких бензин, відомий нам як рідина, замерзає, стає твердим, і його
можна різати ножем, як масло.
Те, в якому стані (твердому, рідкому чи газоподібному) буде перебувати
речовина, залежить від температури. Ці стани називаються агрегатними

33. 32
станами речовини. Одна і та сама речовина може переходити з одного агре-
гатного стану в інший.
Бесідаff
— Як називається вода у трьох агрегатних станах? (Лід або сніг, вода
і пара.)
— Як називаються процеси, що позначають перехід речовини з одного
агрегатного стану в інший (на прикладі води)?
твердий
стан
ЛІД
танення
плавлення
замерзання
кристалізація
рідкий
стан
ВОДА
випаровування
конденсація
газоподібний
стан
ПАРА
Дослід 1.
Учитель проводить дослід перед класом, коментуючи свої дії.
Пригадаємо основні властивості речовин у трьох агрегатних станах.
Ми вже говорили про те, що головними характеристиками тіл є їхні
об’єм та форма. Наллємо воду до прозорої склянки. Потім переллємо воду до
іншої прозорої посудини, наприклад, конічної колби, вази, поліетиленової
пляшки тощо. Об’єм води лишався постійним, тобто ми не доливали та не
відливали воду, але форма води змінювалася, повторюючи форму посуду.
(Краще, щоб рідина була підфарбованою, тоді дослід буде наочнішим. Для
цього до води заздалегідь слід додати перманганат калію.)
Бесідаff
— Чому взятий нами об’єм води набував різної форми? (Тому що рідини
зберігають об’єм, але не зберігають форму. Усі рідини, у тому числі і вода,
набувають форми тієї посудини, до якої їх налили.)
Дослід 2.
Учитель проводить дослід перед класом, коментуючи свої дії.
Учитель надуває повітряну кульку або за допомогою насоса накачує
порожню камеру м’яча або велосипеда.
Бесідаff
— Чи можна, надуваючи кульку, надути її наполовину? (Ні, повітря,
надходячи з наших легенів, заповнює увесь об’єм кульки.)
Слово вчителяff
Це доводить головну властивість газів — вони не зберігають ані форми,
ані об’єму і займають увесь простір, їм наданий.
Завадання у робочому зошиті:
РЗ-1: 1, 2 с. 7.
Учитель нагадує учням, як на попередньому уроці вони грали у моле-
кули та зображували рух молекул у рідинах та газах (броунівський рух),
а до цього вчилися будувати кристалічну ґратку, тобто повторювали вза-
ємне розташування молекул у твердій речовині.