Бесіда "Обережно вогонь"

1. Тема: Обережно вогонь
Форма проведення: уснийжурнал з елементами практичноїдіяльності
Мета: сприяти формуванню у школярів стійкої мотивації щодо питань
безпеки життєдіяльності, збереження свого здоров’я, досягнення тактичноїта
психологічноїпідготовленостіз пожежної безпеки.
Пожежі в історії людства
Пожежі з давніх-давен були одними з найтяжчих народних лих. Проти великої
пожежі людина іноді буває просто безсила. У давнину саме через страшні наслідки
пожежу вважали Божою карою.
Через відсутність відповідноїтехніки пожежу зупинитибуло практично неможливо.
Історії відомі випадки, коли під час пожежі повністю були знищені цілі міста.
Так, під час правління імператора Нерона, в 64 р.н.е. пожежа в Римі тривала 6 днів. У
вогні загинули тисячі людей.
У середні віки великі міста Європи систематично спустошувалися пожежами.
Неодноразово горіли Київ і Москва. Страсбург у 14 ст. горів 8 разів. Двічі дотла вигоряв
Берлін. У 1666 р. 5 днів тривала пожежа в Лондоні.
В 1811 р. сталася масштабна пожежа в Києві на Подолі. Три дні горіли дерев’яні
будинки, паркани і навіть сади.
Одним з найдраматичніших епізодів війни з наполеонівськими арміями стала
вереснева 1812 р. пожежа в Москві. З 9151 будинку, що було на той час у місті, згоріло
6596.
Велика чиказька пожежа вважається однією з найбільших пожеж в історії людства.
Вона сталася в 1871 р. Була знищена більша частина міста. Після пожежі влада
вирішила, що відновлювати місто за старими проектами не має сенсу, і вирішила
повністю змінити вигляд Чикаго, перетворивши його на найсучасніше на ті часи місто
світу.
Залізнична катастрофа під Уфою сталася в 1989 р. Два зустрічних потяги загорілися
через витік газу з пошкодженого газопроводу. Пожежа забрала життя 645 осіб, ще

2. близько 600 було поранені. Ця катастрофа є однією з найбільших залізничних
катастроф у світі.
Окремим пунктом у списку найбільших пожеж можна виділити численні лісові
пожежі. Ці катастрофи характеризуються величезними збитками для природи і
складністю проведення вогнегасних робіт. Досить часто горять ліси в Херсонській обл.
Історія боротьби з вогнем.
Вогонь загрожує людям із часів його появи на Землі. Протягом тисячоліть люди
намагаються знайти захист від нього.
У Єгипті вже у ІІ тис. до н.е. пожежі гасили водою, яку доставляли в глиняних
посудинах. У древніх греків і римлян в обов’язки денної та нічної сторожі входила
подача сигналу тривоги в разі виявлення пожежі.
Одним із найдавніших пожежних механізмів, створених людиною, був насос ручної
дії, винайдений грецьким ученим-механіком Ктесибієм, що жив в Александрії у ІІ-І
ст. до н.е.
Цей двоциліндровий поршневий насос мав усмоктувальний і напірний
клапани, важіль-балансир та інші елементи сучасних насосів. Учень Ктесибія - Герон
- винайшов поворотну трубу (шийку), завдяки використанню якої насос став іще
кориснішим під час гасіння вогню.
Пожежі у давній Русі також були страшенним лихом, бо через щільну
дерев'яну забудову міст і селищ вогонь поширювався дуже швидко.
Оскільки причиною пожеж зазвичай було необережне поводження з вогнем,
основні заходи щодо запобігання їм полягали в суворому обмеженні чи навіть
забороні користуватися вогнем жаркої пори та жорстокому, аж до смертної кари
покаранні винних. Головним способом ліквідації пожеж було руйнування
дерев'яних будівель, що дозволяло відвернути масштабне поширення вогню.
Покрівлі та стіни будинків під час пожежі покривалися лубом та мішковиною, які
поливалися водою з відер. Запаси води робили в бочках і чанах, що
встановлювалися на горищах та у дворах. На шляхах поширення вогню ставили так
звані "паруси" з цупкої тканини й луб'яні щити, змочені водою.
У 1672 році голландець Ян ван дер Гейде винайшов насос із напірним
рукавом, що дозволило подавати воду на велику відстань. Згодом з'явилися й

3. гнучківсмоктувальні рукави, задопомогою якихзабираливоду з відкритих водойм.
Такі насоси з рукавами залишалися основним технічним засобом гасіння пожеж аж
до 1829 року, коли було створено паровий пожежний насос.
Із ХУІІ-ХУІІІ ст.ст. починають упроваджуватися протипожежні правила в
будівництві. У нових будівлях стали зводити брандмауери - протипожежні стіни.
Визначалися протипожежні відстані (розриви) між будівлями. Садиби, двори,
будинки, селища комплектувалися пожежним інвентарем: відрами, сокирами,
щитами з повсті, драбинами, гаками, "парусами", водоливними трубами тощо.
З'являється пожежно-сторожова служба.
Перші автоматичні установкиводяного пожежогасіння становили бочкоподібні
посудини з водою, оснащені пороховим зарядом. Під час вибуху вода
розбризкувалася на все приміщення й заливала вогонь. Такі знаряддя були
розроблені в 1708-1710 роках у Росії за участю Петра І, а дещо згодом - Захарієм
Грейлем у Німеччині (1715 р.) та Годфреєм у Великобританії (1723 р.).
Прообраз сучасної автоматичної пожежної сигналізації з'являється на початку
XIX ст., коли в ряді країн Європи та США під стелею пожежонебезпечних приміщень
стали натягувати шнури з горючих ниток. Під дією вогню шнур перегоряв, важіль,
який був підвішений до нього, падав та вдаряв об мідну таріль або приводив у дію
пружинне заведення дзвона тривоги.
У 1851 році німецька фірма "Сіменс і Гальське" виготовила першу електричну
пожежну сигналізацію, використавши для цієї мети апарат Морзе.
У другій половині XIX ст. були винайдені й отримали масове розповсюдження
спринклерні та дренчерні установки пожежогасіння, з чим пов'язані імена Стюарта
Гаррісона (Великобританія), Генрі Пармелі та Фредеріка Гріннеля (США). Останній
сконструював відбивач, який дозволив подавати воду в усіх напрямках.
На початку XX ст. була вперше отримана хімічна піна для гасіння пожеж
нафтопродуктів, з'явились автоматичні пожежні сповіщувачі, хімічні пінні та
порошкові вогнегасники.
Дії в разі пожежі
На столахлежать конверти з запитаннями, на якіучніучнівідповідають після
обговорення в парах.
У разі виявлення пожежі (ознак горіння, до яких відносяться: полум'я, дим,
запах диму, характерне для горіння потріскування тощо) кожний громадянин

4. зобов'язаний:
 негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. Для виклику
державної пожежної охорони в автоматичній телефонній мережі
встановлено єдиний номер - 101. При цьому необхідно назвати адресу
об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі,
обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє
прізвище;
 вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації)
пожежі та збереження матеріальних цінностей;
 якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи
відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;
 у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну,
газорятувальну тощо).
Після виклику пожежної охорони, необхідно попередити про це усіх, хто
знаходиться поряд, після чого евакуйоватися самому та за можливості допомогти в
евакуації іншим, особливо особам похилого віку та дітям, запобігаючи при цьому
виникненню паніки.
Для обмеження циркуляції повітря, яка здатна збільшити швидкість горіння,
перед тим як вийти зачиніть за собою всі двері. Якщо дозволяє час, перекрийте газ
та відключіть електрику.
Якщо пожежа виникла в приміщеннях над Вашою оселею.
Варто вжити запобіжних заходів для зниження можливих втрат від води, яку
проливають в процесі гасіння пожежі. Для цього необхідно відключити усі
електроприлади, а краще повністю знеструмити приміщення, відсунути від стін
меблі, прикрити великогабаритні предмети, обладнання, речі поліетиленовою
плівкою, ковдрами тощо.
Якщо пожежа виникла в помешканні під вашою оселею
Вам доведеться виявити більшу витримку. Перед тим як виходити через двері,
їх треба трохи прочинити (ні в якому разі не можна різко відкривати або
вибивати двері, бо миттєвий доступ кисню може викликати викид полум'я). Тому
під час пожежі двері треба відчиняти з особливою ретельністю: стати на коліно
обличчям до дверей і виставити одну ногу вперед на відстань 50мм від дверей,
трохи прочинити двері, прикриваючи корпус тіла дверним полотном, що

5. забезпечить Ваш захист від перепаду температури і впливу полум'я .
Після того, як Ви прочинили двері, необхідно витримати декілька секунд і
оцінити обстановку. Якщо Ви впевнилися, що на шляху виходу з будівлі ще немає
сильного задимлення та високої температури, необхідно не втрачаючи жодної
секунди, негайно залишитибудинок, рухаючись по коридорах та сходових клітинах.
Користуватися ліфтом у разі пожежі категорично заборонено!
Ліфтова шахта є шляхом для розповсюдження диму та отруйних продуктів
горіння. До того ж при пожежі ліфт часто відключають і можна опинитися в пастці
між поверхами.
Якщо Ви опинились у приміщенні відрізаними вогнем, димом, високою
температурою від основних шляхів евакуації.
Насамперед необхідно перешкодити доступу диму і продуктів горіння у ваше
приміщення, для чого негайно закрити усі щілини у дверях та під ними ганчірками,
рушниками, шторами тощо.
Без крайньої необхідності, не рекомендується використовувати синтетичні
тканини, бо їхнє горіння (термічний розклад) супроводжуються утворенням
високотоксичних речовин та їдкого диму. Якщо у приміщенні є вода, то усі ганчірки
для захисту дверей необхідно змочити.
У задимленій зоні потрібно рухатися поповзом.
Більшість нагрітих газоподібних отруйних речовин та дим скупчуються у
верхній частині приміщення, крім того у приміщенні, де відбувається горіння
температура на рівні очей у 6 разів вища, ніж температура на рівні підлоги!
До того ж унизу буде більш висока концентрація кисню, необхідного для
дихання.
Коли Ви опинились біля вікна, трохи прочиніть його та дихайте через щілину.
Чекайте на допомогу. Колидопомога (пожежніпідрозділи) прибула,намагайтеся
привернути до себе увагу
Ніколи не стрибайте з вікна без самої явної на це необхідності (кожен
другий стрибок з четвертого поверху при пожежі є смертельним). Якщо
стрибати все ж таки прийдеться, спочатку викиньте за можливості через вікно м'які
речі: матрац, подушки тощо, постарайтесь залізти на підвіконня, повиснути на
ньому на руках, щоб зменшити висоту падіння, і відштовхнувшись, стрибайте,

6. спрямовуючи ваше падіння на м'які предмети, які ви скинули.
Після того, як Ви залишили будинок, де відбувається пожежа, не вертайтесь,
навіть якщо це здається безпечним! Дим, продукти горіння, раптовий "ривок"
полум'я можуть спіймати вас в пастку. Прибуття пожежної охорони необхідно
чекати на безпечній відстані.
Щоб запобігти швидкому розповсюдженню пожежі, до прибуття пожежників
не рекомендується відкривати вікна.
Необхідно пам'ятати, що малі діти у разі пожежі від страху часто
ховаються під ліжка, в шафах, забиваються в куток.
Вогнегасні речовини
Вода - це найбільш поширений і достатньо ефективний вогнегасний засіб. Вода
має високу теплоємність і добріохолоджувальніякості. Під час гасіння пожежі вода,
а точніше, певна її кількість випаровується внаслідок контакту з
високотемпературним осередком. З літра води утворюється близько 1700 л пари.
Вода має високу термічну стійкість. Розкладення її на водень і кисень відбувається
при температурах понад 1700°С. Тому гасіння водою більшості горючих матеріалів
та рідин є безпечним, адже температура їх горіння не перевищує 1300°С.
Найбільший вогнегасний ефект спостерігається під час застосування води у
дрібнорозпиленому стані. Такою водою можна гасити навіть горючі рідини,
оскільки туманоподібна хмара дрібнорозпиленої води спричиняє ізолювальний
ефект.
Вода добре проводить електричний струм. Це треба пам'ятати під час гасіння
пожеж в електроустаткуванні, що перебуває під напругою.
Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з пухирців газу
Піни поділяють на хімічні та повітряно-механічні.
Повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних технічних
пристроїв із водних розчинів поверхнево-активних речовин (піноутворювачів).
Піна має досить низьку теплопровідність. Вона здатна перешкоджати
випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового
випромінювання. Все це визначає її ізолювальні властивості.

7. Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твердих, рідких і
газоподібних речовин.
Вогнегасний ефект застосування порошків складається з:
 хімічного гальмування реакції горіння внаслідок дії порошку;
 утворення на поверхні речовини, що горить, ізолювальної плівки;
 утворення хмари порошку, яка має властивості екрана;
 механічного придушення полум'я твердими частинками порошку;
 виштовхування кисню із зони горіння.
Діоксид вуглецю (СО2) не має кольору та запаху. За підвищеного тиску
переходить із газоподібного стану в рідкий.
Діоксид вуглецю може подаватися до зони горіння у вигляді снігоподібної
маси, здійснюючи охолоджувальну дію, оскільки СО2 перебуває у вигляді снігу при
температурі мінус 78°С.
Існує два основні методи гасіння пожеж за допомогою СО2: об'ємний і
поверхневий. Об'ємне гасіння здійснюється у замкнутих приміщеннях.
Вихід снігоподібного СО2 з балона при температурі навколишнього
середовища 20°С становить не менше 28% (з кілограма рідкого СО2 може
утворитися 280 г снігу та близько 500 л газу). Діоксид вуглецю не гасить тліючі
матеріали, бо не має змочувальної здатності.
Знаки пожежної безпеки.
Знаки пожежної безпеки призначені для привернення увагилюдейдо
безпосередньої небезпеки, попередження про можливу небезпеку.
Забороняючі знаки
 Забороняється користуватися відкритим вогнем.
 Забороняється куріння.
 Забороняється гасити водою.
 Забороняється користування електронагрівальнимиприладами.

8. Попереджувальні знаки
 Обережно! Легкозаймистіречовини.
 Обережно! Небезпека вибуху.
Вказівні знаки
 Вогнегасник.
 Пунктсповіщення про пожежу.
 Місце куріння.
 Пожежний кран-комплект.
 Дозволяється користування електронагрівальнимиприладами.
 Виходити тут.

9. Перша допомога при опіках
При безпосередньому контакті з полум'ям, розжареними предметами, поверхнями
устаткування, рідинами, що горять, виникають термічні опіки. При пожежі частіше
всього спостерігаються опіки полум'ям. Вогонь може уразити відкриті ділянки тіла, при
цьому найчастіші опіки обличчя та рук. Найнебезпечніші опіки з'являються від одягу,
що горить, який складно загасити або скинути. Горіння одягу протягом 1-2 хв може
призвести до тяжких опіків, здатних викликати летальний кінець.
Від чого залежить ступінь тяжкості опіків? (Ступінь тяжкості опіків залежить від
глибини та площі термічного ураження шкіри та тканин).
Учні розповідають, що існує чотири ступені опіків(використовують таблицю на
дошці) та пояснюють, які засоби із запропонованих на вибір можна використовувати
для надання першої допомоги при опіках, а які ні і чому.
 Опік I ступеня уражає самий верхній шар шкіри - епідерміс. Омертвляння
глибше розташованих шарів не відбувається. Це найлегший ступінь опіку, який
характеризується почервонінням шкіри, набряком та болем. Видужування
настає без подальшого лікування через 3-6 діб.
 Опік II ступеня характеризується утворенням пухирів, наповнених прозорою
жовтуватої рідиною, тому що під впливом високої температури епідерміс
омертвляється та відшаровується,а під ним накопичується тканинна рідина.
Пухирі можуть виникнути відразу після опіку або через деякий час. Розміри та
форма пухирів різні, іноді вони зливаються в один. Вміст великих пухирів
поступово згущається, стає желеподібним. При опіку II ступеня пошкодження
глибоких шарів шкіри немає. Тому якщо не потрапляє інфекція, опікова рана
загоюється самостійно через 2-3 тижні без утворення грубих рубців.
 Опік III ступеня поділяють на групи А та Б. При опіках IIIАступеня настає неповне
омертвляння саме шкіри зі збереженням її паросткових зон. При опіку IIIБ
ступеня шкіра уражається на всю глибину.
 Опік IV ступеня виникає при дії на тканини вельми високих температур. Це
найтяжча форма опіку, при якій уражається шкіра, м'язи,сухожилля, кістки тощо.
Опіки I, II, IIIА ступенів належать до поверхневих. Вони можуть загоюватися
самостійно з повним відновленням шкірного покриву навіть на великій площі опіку.
Глибокі опіки III Б та IV ступенів принципово відрізняються тим, що загоюються
рубцюванням та здебільшого вимагають хірургічних методів лікування, які полягають у
пересадці шкіри.

10. Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої
температури на потерпілого. Вертикальне положення тіла сприяє розповсюдженню
опіків на обличчя, загорянню волосся та ураженню органів дихання. Тому потерпілого
кладуть в горизонтальне положення та швидко гасять одяг, що горить, будь-яким
способом накривають покривалом, заливають водою, закидають піском, замазують
рідкою глиною або брудом. (Учні демонструють свої дії, використовуючи велику
ляльку)
При невеликому опіку (I ступеня) необхідно підставити обпечене місце під струмінь
холодної води та тримати до стихання болі, а потім змазати уражену ділянку спиртом
або одеколоном, не накладаючи пов'язки.
При сильних опіках та утворенні пухирів необхідно накласти на них стерильну
антисептичну пов'язку. У разі відсутності такого роду матеріалів використовують
чистий рушник, простирадло, хустинку тощо.
При великих опікових ураженнях шкіри треба негайно викликати швидку допомогу,
закутати потерпілого чистими пропрасованими рушниками, простирадлом, дати
знеболювальні препарати та велику кількість рідини (чай, мінеральну воду).
При сильних опіках не можна:
 обробляти шкіру спиртом, одеколоном (це викликає сильну печію та біль);
 проколювати пухирі, що утворилися (вони охороняютьрану від інфекції);
 змащувати шкіру жиром, розчином брильянтовим зеленим, міцним розчином
марганцевокислого калію, засипати порошками (це перешкоджає подальшому
лікуванню);
 зривати прилиплі до місця опіку частини одягу,доторкатися до нього руками
(може потрапити інфекція);
 дозволяти потерпілому самостійно пересуватися (можливий шок);
 поливати пухирі та обвуглену шкіру водою.
При сильних опіках обов'язково звертатися по медичну допомогу.

11. Тест «Що ти знаєш про пожежу?»
1.Що слід вважати пожежею?
а) Будь які випадки горіння;
б) неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до
матеріальної шкоди.
в) Інтенсивна взаємодія кисню з горючими речовинами.
2. Назвітьнайбільш розповсюджену причину виникнення пожежв Україні.
а) Необережне поводження з вогнем;
б) Підпали;
в) Порушення правил улаштування та експлуатації електроустановок.
3. Які основні умови виникнення горіння?
а) Окислювач + горюча речовина;
б) Горюча речовина + окислювач+ джерело запалювання.
в) Горюча речовина + джерело запалювання
4. Що є найпоширінішою причиною загибелі людей на пожежах?
а) отруєння токсичними продуктами горіння;
б) теплові опіки;
в) недостатністькисню.
5. Протипожежний режим - це..?
а) це комплекс організаційних заходів і технічних засобів,спрямованихна
запобігання пожежі та збиткам від неї.
б) це зниження рівня пожежної небезпеки матеріалів і конструкцій шляхом
спеціальної обробки.
в) це комплекс встановлених норм поведінки людей,правил виконання робіт та
експлуатації об'єкта, спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки.
6. Де в приміщенні, в якому пожежа, температура буде найнижчою?
а) в кутку;
б) на рівні зросту людини;
в) на рівні підлоги.
7. Якщо немає спеціальних засобів,якзменшити небезпечну дію диму та
продуктів горіння?
а) прикрити обличчя руками;
б) прикрити органи дихання зволоженою тканиною;
в) дихати тільки носом.
8. Що потрібно зробити,якщо на Вас зайнявся одяг і Ви не в змозі його

12. позбутися?
а) впасти на підлогу і кататися по ній;
б) бігти до найближчих засобів пожежегасіння чи вододжерел;
в) збити полум’я рушником, тканиною тощо.
9.При сильних опіках потрібно:
а) закутати потерпілого чистими рушниками, простирадлом.
б) обробити шкіру спиртом, одеколоном.
в) змастити шкіру жиром.
10. Як треба рухатися у задимленій зоні?
а) бігом як найшвидше;
б) обережно навпомацки;
в) пригинаючись або повзком під димом.
11. Що потрібно зробити в першу чергу, якщо Ви опинилися у приміщенні,
“відрізаному” пожежею?
а) розбити вікно;
б) заткнути усі щілини у вхідних дверях ганчір’ям, рушниками, шторами тощо;
в) кликати на допомогу.