1. Білозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 15
Добропільської міської ради,
вул. 50 років Жовтня , буд.18 м. Білозерське
Донецька область, Україна, 85013, тел. (06277) 3-23-22,
e-mail: dobropoliezoch15@gmail.com
________________________________________________
ТЕМАТИЧНИЙ ЄДИНИЙ
УРОК – СВЯТО
«НАША МОВА – СОЛОВ’ЇНА»
Вчитель 3 класу
Самойленко Любов Данилівна
Добропілля 2016

2. Тема : Наша мова – солов’їна
Мета : показати учням красу та багатство української мови за
допомогою народної творчості, творів письменників та поетів;
викликати бажання вивчити рідну мову, милуватися її красою;
розвивати мовленнєві та творчі здібності учнів; виховувати любов
до рідної землі, свого народу і рідної мови.
Форма проведення : урок – свято
Обладнання : Аудіозапис пісень К. Бучинської « Зіброва,
українські», народні пісні « Подоляночка», « Ой, є в лісі калина»,
колискова «Котику сіренький», відео про Україну, малюнки до
казок, виставки книжок.
Хід уроку
Вчитель : Дорогі діти і гості! Ми раді зустрітись на нашому святі.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій,
мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші
прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду
українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь
відчуваємо поплинь рідної України.
( Звучить пісня К. Бучинської « Моя Україна»)
1 – й учень
Україно! Краю милий,
Краю золотавий,
Поля твої широкополі,
Пісні дзвінкоголосі,
Міста наші рідні,
Сади пишно цвіті,
Пшениці ряснії,
Городи багатії.

3. 2 – й
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Вчитель : Для кожного народу дорога його мова, а для нас
найближча - українська.
3 – й
Ой яка чудова українська мова
Де береться все це, звідкіля і як
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,
Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак!
Вчитель: Мова ! А що таке мова? Народ говорить : « Слово до
слова – зложиться мова, а Т.Г.Шевченко ось як про неї каже:
4 – й
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється — ожива,
Як їх почує!
( Звучить пісня « Рідна мова»)
5 – й
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
6 – й
Як ту мову нам забути, котрою учила

4. Нас всіх ненька говорити, ненька наша мила?!
7 – й
Її, незміряно багату,
Дзвінку, і ніжну, і завзяту.
Як день сьогоднішній, чудовий, —
Люблю, люблю вкраїнську мову.
8 – й
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,…
Щоб в людському щасті дбанок
свій надбати,
Щоб раділа з нами Україна мати…
Вчитель : Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це
його мова, ота жива схована людського духу, його багата
скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої
сподівання, розум, досвід, почуття.
9 – й
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих,- рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Вчитель : Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови не може й
сам викликати поваги до себе. Любов до рідної мови починається
ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують
усіх, хто її почує, незвичайною ніжністю і простотою.
( Діти виконують пісню « Котику сіренький»)
Вчитель : « І чужому научайтесь і свого не цурайтесь», - закликає
нас великий Кобзар. Любов до нашої неосяжної землі починається з

5. любові до маленької Батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, до
мудрості народної казки. Немає у світі людини, яка б не любила
казок, або не чула їх. І зараз ми подивимося, чи знаєте ви казки
нашого народу. Подивіться малюнки з казок. Відгадайте ці казки.
( На екрані малюнки з казок. Діти відгадують)
Вчитель : Багатий український народ і на ігри із співанками, ось
одна з них – « Подоляночка.»
( Дівчатка виконують пісню « Подоляночка»)
Вчитель : Наш народ має і свої рослини – символи. Це – верба і
калина. Колись було таке повір’я : якщо зробити з калини сопілку,
то неодмінно у родині з’явиться син. Калину оспівують у своїх
віршах Т. Шевченка. Він писав : « Найдеш у гаї тую калину, то й
пригорнись, бо я любила, моя дитино, її колись!». А в яких піснях
чи віршах згадується, описується калина?
10 – й
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
(Т. Г. Шевченко «Тече вода з-під явора…»)
11 – й
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
(Т. Г. Шевченко «Гайдамаки»)
Вчитель : Багатий український народ і на загадки та прислів’я.
Спробуйте відгадати загадки.
12 – й
Маленька, менша від мачини,

6. ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба,
й людини мову зупиняю.
( Крапка)
13 – й
Що за знак - стрункий, мов спис,
він над крапкою завис,
спонука до поклику.
Хто ж бо він?
(Знак оклику)
14 – й
Цей знак схожий на значок,
Всіх нас примушує питати,
А сам ні пари з вуст, мовчок.
( Знак питання)
Вчитель : А зараз проведемо гру « Хто правильно закінчить
прислів’я».
- Знай більше, а говори …(менше)
- Корінь навчання гіркий , а плід його …(солодкий)
- Краща річ нова, а дружба …( стара)
- Книга вчить, … (як на світі жить)
15 – й
Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну любіть,
Як стягів красу малинову,
Як рідного неба блакить.
16 – й
Наша мова – грона калиновий.

7. Наша мова – зелень смерекова.
Наша мова – чародій-живиця.
Хто живе в нас – хай її навчиться.
17 – й
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
18 – й
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
19 – й
Як парость виноградної лози,

8. Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам.
20 – й
Рідна мово материнська,
Ти – душа мого народу,
Будь від роду і до роду,
Рідна мово материнська!
( Виконання пісні « Ой, зелене жито, зелене)
Вчитель : В нашій мові є букви, які відразу вирізняють її з- поміж
мов інших народів. Це букви Т та "є". Буква "є" порівнюється з
місячним серпиком, з молодим місяцем, а буква "ї" - з свічечкою. І
як свічечку треба берегти від вітру, негоди, так треба берегти і
шанувати рідну мову, треба берегти і шанувати рідну мову. Ви, діти,
покликані захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви
«ї» ,а також витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик
букви «є». Бо кажуть , що мова наша – солов’їна. Правильно кажуть,
але запам’ятайте, що колись можуть настати такі часи, коли нашої
мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко . Тому не
можна покладатися тільки на солов’їв, діти.
( Звучить пісня П. Зіброва « Є, є в нас воля».)