2. Мета: Розкрити велич життя О.Довженка; висвітлити багатогранність його таланту,
творчого пошуку, шукача власного Я, стимулювати учнів до праці над собою на прикладах із
творів Олександра Довженка, виховувати почуття патріотизму, національної гідності.
Обладнання:
1. Портрет Олександра Довженка, який проектується на мультимедійну дошку-екран;
2. Виставка творів;
3. Плакати з влучними виразами, котрі характеризують талант митця;
4. Відеозаписи;
5. На дошці вираз О.Довженка : "Я народився і жив для добра і любові";
6. Комп’ютери із підключенням до Інтернету, де можна зайти на сторінку, присвячену
митцю і опрацювати думки сучасників кіно про кінорежисера.
Нагадати групі учнів про повідомлення "Кіномистецтво і його розвиток на Україні".
Олександр Довженко – геніальний митець, а українська культура напрочуд багата на
таланти. Давайте спробуємо пригадати значення двох слів геніальність і талант. На екрані
проектуються вислови із тлумачного словника та пояснення цих понять відомими ученими,
політиками тощо.
ТАЛАНТ (talantos) – високий рівень обдарованості; творча обдарованість у мистецтві,
характерними ознаками якої є: сила художнього мислення, активність уяви,
спостережливість, глибина пам’яті, багатство емоцій.
ГЕНІЙ (genius - "дух", "хранитель") – найвищий ступінь обдарованої людини, що
характеризується ознаками таланту, плюс естетична інтуїція.
З приводу цих понять висловлювалось чимало геніальних людей: мислителів, вчених,
письменників. С. Ковалевська порівнювала талант з водяною лілеєю, котру не можна
зривати, бо втрачає свою привабливість. А Ньютон вважав, що геній створює своє бачення –
нове, вивершене, надзвичайне. С. Шаховський наголошував: "Талант складається з
вразливості на явища життя і здібності їх відтворення".
Таких суджень безліч, але в основі їх лежатиме єдине поняття – надрозвинена особистість.
Тож на сьогоднішньому уроці розглянемо постать, яку однозначно можна назвати генієм,
або, як говорив П. Тичина, "…талантом серед талантів".
Виклад матеріалу
3. Виступають учні з повідомленням "Кіномистецтво і його розвиток на Україні", в цей час
вихователь показує на мультимедійній дошці пояснення-визначення нового жанру:
кіноповість – повість (епічний жанр) написана з урахуванням специфіки кіно.
План виступу
І. Зародження кінематографа:
а) на світовому рівні;
б) всесоюзному рівні;
в) всеукраїнському рівні.
ІІ. Наукове пояснення.
ІІІ. Розвиток кіномистецтва на сучасному етапі:
а) за часів Радянського Союзу;
б) пострадянський період (враховуючи роботу кіностудій);
в) теми і мета сучасного кіно.
Що вас приваблює у кіномистецтві?
Які фільми вам подобаються і чому?
Яку роль відіграв у становленні цього виду мистецтва О.Довженко?
Виступ вихователя
О. Довженко – єдиний, хто за умов деградації національної свідомості, еміграції і репресій,
насправді став митцем світової міри, ім’я якого входить у всі енциклопедії, антології
світового кіномистецтва, – прожив у культурі нетипове життя. Так, він змушений був
відмовитись від себе, – яскравого ваплітянина, який сповідував національну культуру і її
місце серед європейської та світової культур, петлюрівського вояка, політичною
платформою яких було:
а) становлення Центральної Ради і поширення її універсалів;
б) війна з совєтами;
в) впровадження Директорії;
г) зв’язок з Антантою, -
тобто від своїх політичних переконань під тиском "аргументів" ЧК. Так, його примушували
створювати антиісторичні твори. Однак сила таланту і сила правди його творчості вища,
набагато цінніша, ніж подані догми. Причина життєвого пошуку митця проста і складна.
Демонстрація документального фільму «Обличчя української історії. Олександр
Довженко»
На мультимедійному екрані проектуються вислови, які підтверджуються уривками з
кінофільмів "Звенигора", "Арсенал", "Земля" до першої догми.
Довженко створив власну поетику кіно, що йому дало змогу в майже кожному фільмі
через поетичні тропи, метафоричну кіномову прищеплювати глядачеві національне
світовідчуття, розгорнути перед ним панораму національної історії, культури,
духовності. Довженкове кіно – прорив у світовий культурний обшир.
4. "Стати справжнім митцем – значить умерти. Цей трагічний парадокс українського
пореволюційного відродження здійснився і на О. Довженкові, хоч був він ще найбільш
щасливий із творців Розстріляного Відродження" (Ю. Лавріненко).
1. За схемою, котра спроектована на екран, вихователь показує становлення і пошук у
мистецькому світі власного "Я" О. Довженка.
1926 рік – Одеса
"І все-таки він знайшов те, чого шукав і чого не дала йому ані берлінська наука, ані перо
журналіста. Він знайшов полотно, на якому постаті та образи, покладені пензлем,
рухаються, живуть, ненавидять, кохають. Його прямування довели до правдивих шляхів і до
живих обріїв".
(Ю. Яновський)
У чому проявився найбільший талант митця?
"Сьогочасна світова культура небагато може назвати митців такого широкого дихання,
такої дерзновенної, мислі й сміливості шукань, які були притаманні Довженкові. Самою
своєю природою він відкривач, експериментатор, утверджувач нового, митець, чиї твори,
будучи гостро сучасними, водночас були мовби призначені для майбутніх поколінь - до них,
до найдальших прагнув він донести пристрасті людей свого часу, шквали епохи, її грози,
інтелектуально-філософську напругу".
(О. Гончар)
На екрані йдуть кадри з кінофільму "Земля", в цей час на дошці з’являється таблиця
двох мистецьких причин – простої і складної, перед поясненням становлення таланту і
сприйняття його суспільством перед учнями ставиться питання.
5. Що нового ви побачили в уривку з кінофільму "Земля" і що мав на увазі Олесь Гончар з
приводу "призначення творчості майбутнім поколінням"?
Простого вже немає, залишилось складне – заборона повернення на Україну; твори на
замовлення ("Мічурін", "Життя в цвіту"), і все-таки збереження людської гідності та таланту
(поема в кіно "Зачарована Десна", "Поема про море" за яку був удостоєний посмертно
найвищої державної премії).
Учень зачитує уривок із "Щоденника":
"Пишу, розлучений з народом моїм, з матір’ю, з усім, з батьківською могилою, з усім-усім,
що любив на світі над усе, чому служив, чому радувався. Я ніби навіщував собі недолю в
творах. Прощай, Україно! Прощай, рідна, дорога моя земля-мати. Я скоро помру. Умираючи,
попрошу вирізати з грудей моїх серце і хоч його одвезти і десь закопати на твоєму лоні під
твоїм небом. Прийми його. Воно тобі весь вік молилось, не проклинаючи ні однієї з чужих
земель".
Слово вихователя:
Не судилося митцеві повернутись на Україну, не судилось милуватись рідними краєвидами,
творити. Полон. Великий полон. Та й він у 1956 році відпустить митця. Звільнення – смерть
(25 листопада).
Демонстрація документального фільму «Олександр Довженко. Роздуми після життя»
Талант митця – це цілісна школа виховання української людини, це – наука душі, наука
любові до Батьківщини.
Життя і творчість О. Довженка – це сюжет Шекспірівської трагедії, коли герой змушений
був піти проти своїх переконань, ідеалів, проти свого народу, кровною частиною якого
завжди себе відчував, і в той же час творив для нього і задля нього, віддаючи себе на поталу і
розтерзання чужій ідеології.
Він створив світ образів, що вразили фахівців усіх континентів у першій половині ХХ
століття.
"… З тих митців, які, осягаючи поглядом життя народів і людства в цілому не гублять у
ньому окрему особистість, понад усе ставлять самоцінність і вершинну красу людини.
Мистецьку самобутність його творів не зрозуміти у відірваності від того національного
народного rрунту, соками якого вони живились, з якого так буйно виростали". (О. Гончар)
V. Підсумок уроку
У чому заслуга О. Довженка перед українською культурою?
Коли і як проявився О. Довженко-кінорежисер?
Чи можна О. Довженка віднести до геніїв?
6. Вихованці попрацюють із думками відомих кінорежисерів, акторів, критиків,
ознайомляться з характеристикою Чарлі Чапліна, Леоніда Бикова, Марселя Мартена,
Анрі Ланглуа, Петра Капиці.
7. Вихованці попрацюють із думками відомих кінорежисерів, акторів, критиків,
ознайомляться з характеристикою Чарлі Чапліна, Леоніда Бикова, Марселя Мартена,
Анрі Ланглуа, Петра Капиці.
